Багряний I. Тигролови

У вагонi, куди всiли нашi хлопцi, було iдеально тiсно i поночi, стояв
густий гамiр, ще густiший сморiд i вже зовсiм нестерпно густий дим вiд
махорки. Хлопцi потрохи оговтались i втиснулись в юрбу з максимальним
комфортом, - Грицевi, наприклад, не греба було стояти власними ногами на
бруднiй пiдлозi, нi, вiн якимось чудом тримався в повiтрi.

Тим часом по©зд засвистiв, зашипiв, зойкнув i, шарпаючись, - аж но
ребра в людей трiщали, - рушив i поповз у темряву. Аж тодi людей трохи
утрясло i хлопцi вмостилися досить зручно.
З гомону, уривкiв фраз, з дотепiв, з уривкiв пiсень та прокльонiв
поставало дивне вражiння... Григорi вi здавалось, що вiн потрапив додому.
Вагон говорив всiма дiялектами його - Григорi во© - мови: полтавським,
херсонським, чернiгiвським, одеським, кубанським, харкiвським...
I ще й хтось кричав - "Най би тя шляк трафив", - нагадуючи про далеке
Подiлля...
Ба, - тими дiалектами говорив весь цей "експрес", i то не тiльки тепер,
а, либонь, протягом цiло© сво © iсторi©. Основний контингент його
пасажирiв - Укра©на, ота зiрвана з мiсця i кидана по всiх свiтах - поза
геттю. I хоч цей "експрес" ходив по маршруту "Владивосток - Москва", але
то була сво©м мовним i пiсенним фольклором та всiм iншим - Укра©на.
Екстериторiальна Укра©на. Укра©на "без стерна i без вiтрил".

Хтось розповiдав про Сахалiн - "будь вiн трижди Богом проклятий!" -
куди вони ©здили цiлою округою на рибнi промисли, як "вербованi". I такi ж
"вербованi", що ©здили на "дальстрой - будь вiн розстопроклятий!" -
слухали i подавали реплiки, приперченi мiцним словом та безсмертним
укра©нським гумором.
Заробiтчани! Вербованi та контрактованi, та "плановi"! З дiтками, з
жiнками... Возять ©х по цiлому "соцiалiстiческаму ат ч ству"! Будують
соцiялiзм! Це вони будують соцiялiзм!!

"Туди везли вошi в очкурi, а звiдтiля - в пригорщах,
трам!-трам!-тарарам!"
- Заробили... хоч ти з мосту та в воду!

Днi, тижнi, мiсяцi мандрують вони отак в брудi, в холодi, в голодi.
Окриленi надi ю, повзли спершу на схiд i опанованi розпукою та апатi ю,
повертали на захiд. А на ©хн мiсце - новi посувалися. Йшли безконечнi
ешелони таких же, як i вони, шукачiв щастя, примусових i добровiльних
ентузiастiв. Гомонiли, сварилися тi ю ж мовою, скалозубили, спiвали
пiсень, кляли понуро, саркастично, невiдомо що i кого. .

В темрявi, в галасi, в смородi плакало немовля. Квилило тоненько, i
безнадiйно, i безконечно. Ячiло, як пташеня, а над ним слiзний материн
голос, вмовляючи, припадаючи до маляти:

- Ну, чого ж ти, моя ясочко?.. Ну, годi... Голiвка в тебе болить?..
Боже мiй! Ну, ластiвочко ж... - i враз з люттю божевiльною, розпучливою: -
Ци-ить!!! Та цить же, будь ти прокляте!!! Цить!.. А от отак!.. - i
заходилась буйним плачем, безпорадно, безвихiдно. Дитина ячiла тонюнько, в
агонi©... От чийсь понурий голос з кубанською вимовою:

- I при©хали ми... Тиждень валялись пiд ожеледицею, пiд дощем i снiгом
посеред Владивостока... Поки нас котрактували - добре спiвали, м'яко
стелили, щедро мастили, а законтрактували - мов загнуздали, та й на
смiтник викинули... Худобу лiпше трактують... в душу! Вздовж i впоперек,
через цiлу "конституцiю"!
В другiм кутку вагону дiвочий голос спiвав сам собi - чи то з досади, а
чи зi смутку:
- Ой, де б я, де б я

Iз досадоньки пiшла?

Ой, де б я, де б я

Цей деньочок провела?..

Пiсня губилася в хаосi i зринала знову, переплiтаючись з дитячим
ячiнням, з чи©мсь плачем та з чи©мсь буботiнням..
- Ой, та й пiду я у вишневий садочок,
Ой, та й зiрву я горiховий листочок...
- ...I вирвали з коренем... - бубонить чийсь приглушений голос збоку,
злива iшшком комусь сво© та мнi жалi, що ©х можна звiряти лише в темрявi.
- Отак викинули всiх на снiг - з манюнькими дiтками... Боже мiй!..
"Куркуль", - кажуть... Мати на Печорi померла... А нас - п'ятьох синiв -
по свiтах позагеттю майнули... Трьох в "С влаг" засадили... Ну, добре!!. -
рип-рип зубами...
- ... Горiховий-ий ли-с-то-чо-ок... - тяг дiвочий голос.
- ... В Донбасi працював, - розповiдав якийсь юнак зухвало, весело: -
Нема ходу! Пашпорт, кажуть, дайош... Ха-ха! А ранiше! хе, пашпорт! Я б з
папшортом раднаркомом був би, та хiба ж таким! А так - нема ходу параходу!
В Архангельську був... На Камчатцi був... В Ташкент! був... I всюди те
саме - "справку од с льсав та" давай. Тю! Знайшли дурного!.. - i зiтхнув
скептично: - Велика земля, та тiсна, чорт би його взяв.
- Що там у нас вдома робиться!? - журилась якась жiнка. - Як там
нашi?..
- А зна ш, - гукнув хтось, мов до глухого: - Серьога дiстав вишака!
Конi подохли в колхозi так, кажуть: "шкiдник"!

- Ба... - хтось сичить i труситься (видно, хворий) на горiшнiй полицi:
- Як люди подохли в цiлiй окрузi, то шкiдника, не бiйсь, нiде не шукали!..
- Ну ж, цить же, цить, ясочко моя!.. - квилила мати.
- ...Ой, та й спишу я всю досаду на листу, - журився дiвочий голос:
- Ой, та й пошлю я

в славний город Пол-та-ву...

- Пошли, пошли, - насмiшкуватий парубоцький голос: - Пошли, дiвко, i
прямо до голови горсовета. Хай сучий син дочита , як його хрещеники -
розкуркуленi, то так...
Другий парубоцький понуро, наче про себе:
- I напиши йому прив т... в гроб!.. в могилу!.. в дошку i в Но©в
ковчег!.. - заграв вiн енергiйну моряцьку молитву i зашморгнув моряцьким
вузлом. Сплюнув.
Дiвчина притихла, а потiм насмiшкувато:
- А ти, видать, з попiв. Чим вiн тобi так допiк?
- "З попiв, з попiв", - передражнив понурий парубоцький голос i замовк.
Але не було в нiм злоби до дiвчини, лише була злоба взагалi. Дiвчина теж
замовкла. Довго мовчала в гомонi. А потiм знову зринув ©© голос, як з
каламутно© води, нiби вторячи дитячому ячiнню, але вжи тихше:
- Ой, а хто буде той листок читати,
Та той буде всю досадоньку знати...
- Ну цить же, цить, - схиля ться материн голос, як материнка в полi,
горнеться до немовляти...

Григорiй слухав весь той гамiр, зцiпивши зуби, i йому наморочилась
голова. Те, що вiн почав був забувати - цiла ота трагедiя його народу -
навалилась на нього всiм тягарем, кидаючи серце, мов м'яч, у всi боки.
Уся! Уся його Вiтчизна ось так - на колесах позагеттю, розчавлена,
розшматована, знеосiблена, в коростi, в брудi... розпачi!.. Голодна!..
безвихiдна!.. безперспективна!.. Стискав зуби, аж но набрякли щелепи.
А журливий голос, як материнка в полi пiд вiтром:
- Ну ж, моя крихiтко... мо сонечко... моя ластiвко... - гойда ться на
вiтрi, тремтить безнадiйно над дитячою агонi ю.
По©зд гримотiв, конвульсiйне здригаючись, в темрявi. Зупинявся i довго
стояв на станцiях i роз'©здах.

На якiй станцi© до вагона вдерлося дво з лiхтариками.
- НКВД!.. - прошелестiло вагоном.
Там, де кондуктори i контролери не мали сили анi совiстi вдертися, там
цi вдерлися i господарили, як вдома, шукаючи за чимсь, що ©м потрiбне.
Свiтили лiхтариками в обличчя, ступаючи по людях, як по дровах.
Григорiй чекав спокiйно, приготовившись до найгiршого. Лише тут
збагнув, який вiн дурень - вилiз в свiт, не мавши документiв. Але не
додумав цi © думки до кiнця, як йому присвiтили лiхтариком в обличчя.
Сперш Грицевi, потiм йому. Дивились мовчки, водячи свiтлом згори вниз.
Пильно дивились на розцяцькованi унти i дохи... I полiзли далi. Либонь,
взяли ©х за двох "вiдповiдальних", екзотично вбраних представникiв влади з
мiсць, а то й з центру.
Григорiй засмiявся про себе: "Раз!.." - цебто пронесло раз. Ясно, таке
екзотичне вбрання виключа одразу всякi пiдозрiння. Таке вбрання
недоступне для будь-кого, бо то задорого коштувало б, а доступне лише хiба
для дуже великих вiдповiдальних осiб та й то не для всiх, а лише для тих,
що мають з тайгою до дiла, що командують там; або представникам влади з
тих нетрiв - головам сiльрад та директорам золотих копалень.
Пiнкертони з лiхтариками нiкого не зачепили в вагонi, лише свiтили всiм
мужчинам, а особливо хлопцям в обличчя пильно придивлялися, - шукали того,
кого ©м треба.
Коли лiхтарики пiшли геть i щезли (десь полiзли через тамбур до другого
вагона, либонь), хтось молодий засмiявся в темнотi, пошепотiв з кимсь i
сказав вголос, на весь вагон, зловiсно та злорадно:

- Хай-но ми помiня мось ролями... Так я от тебе знайду! I в пеклi! В
самого диявола на печi не схова шся - трам-тарарам! - i заспiвав безжурно
по-одеському, на жидiвський манер, з вихилясами та з викликом:
- Ой, Джан, - ой, Джанко©,

Ой, Джанко© - папи мо©,

Ой, Джанкой - i - Джан -

Б i р о б i д ж я н!..

Хтось засмiявся. Хтось весело сплюнув. Хтось зiтхнув
- Бiробiджан - сибiрська Палестина, а iшачить там - все наш брат... Ех,
ти-и!..
По©зд котився в темрявi, мов пiд водою. Хтось тужив Хтось наспiвував:
- Колима ти, Колима, -

Новая планета:

Дв надцать м сяцев зiма,

Астальное - л то...
А дитина квилила, чiпляючись за життя. Як каганчик на вiтрi змагаючись,
- ось-ось погасне... Ось-ось...

Хтось маячив увi снi. Хтось помирав вiд спраги...
Велике переселення народiв! I таке враження, нiби всi це котиться десь
у прiрву.
На станцi© Красная Речка "експрес" зупинився, десi на грець його зна
якiй лiнi©, серед моря товарових ваго нiв, освiтлених вiдблисками деяких
лiхтарикiв...
Назустрiч пiдкотився iнший ешелон i став поруч.
У Григорiя серце задрижало: крiзь загратованi вiконечка дивились блiдi
обличчя, поприлипавши до грат... Етап !!!

З другого боку "експресу" стояв такий же етап, лише в другий бiк. На
гальмових площадках маячiли патрулi з тригранними багнетами. Хтось гукав
злiва через "експрес" до другого етапу:

- Здорово земляки!... - i смiявся шибеничним смiхом. - Куди Бог несе?!.
- В "Дальлаг", а вас?

- В "С влаг"!... Ха-ха-ха!

Людп висовували руки i махали один одному i смiялись. Що ©м ще
лишилось, як не смiятись?!?
Хтось з'©хав з глузду в цiй кра©нi. Один етап iшов на схiд, другий на
захiд, а посерединi - ще один етап, тiльки без конвоя.

- Глянь глянь... Нашi! - прошепотiв хтось гаряче в вагонi "експресу",
припадаючи до вiкна. - I по той бiк i по цей бiк!..
- Ото тутешнi, - бурчав той, що спiвав "Джанкоя". - Скрипниковi
вчителi, та парт йцi, та куркулi, - все наш брат, "враг народа"! Тi, що
колись укра©нiзацiю тут робили, i iншi "враги".

Люди в "експресi" повiдтуляли ганчiр'я в повидушуваних вiкнах i ловили
слова, згуки, дивились на притисненi до грат обличчя.
- Боже-Боже! - побивалась якась жiнка. - I що воно в свiтi робиться?!.
I де те людське пристановище наше? Га?!

А земляки махали один одному руками з загратованих вiконечок, втискали
в грати бiлi, як смерть, обличчя i пряли очима... I смiялись... Смiялись
беззвучним мефiстофельським смiхом.

Це тривало якусь коротку мить. I щезло, як марево, як нiчне хворе
маячiння. А здавалось, нiби це тривало вiчнiсть i трива й досi.
Вже ешелони розiйшлись, а той беззвучний мефiстофельський смiх стояв,
як привид у фантазi© вимучено©, невиспано© людини, як мара в чорнiй
безоднi ночi.
Хтось з'©хав з глузду в цiй кра©нi. З одного кiнця землi гнав етапи в
другий, а ©м назустрiч гнав такi ж етапи, I нема ©м кiнця-краю. А межи
ними котив цей плач на колесах, цей неетапний етап, цей найдемократичнiший
"експрес", нi, - ковчег горя проклять i слiз материнських.
Змазчики перестукували букси, лаючись на чiм свiт на лютiм морозi. Чи
то вистукували колеса, ляскотiли буфери i чиргикали та скиглили гальма?..
Вимученi люди вже спали, похилившись одне на одного. "Експрес" стрясав
ними, обдавав ©х димом та смородом, ревiв до них iз скреготом, - та вже не
в силi був ©х розбудити.
Лише ячiло мале ди©я. Ячiло тихенько, безпомiчно, безнадiйно вже...
Та не спав ще Григорiй - думав свою понуру думу, притримуючи на плечi
Грицеву голову.
Надворi помалу сiрiло.


_ХАБАРОВСЬК_
_Смiшнi й печальнi походеньки_
Туман стояв од морозу. Туман дрiбнюсiньких блискучих пилинок iскрився
на вранiшньому сонцi.
П'ятдесятиступневий мороз бiг шпарко по пiшоходах, по нулицях i
рипiв-дзвенiв, заливався на всi голоси, квапився десь, бадьоро
пританцьовуючи.
Мiсто, розташоване на сопках i в долинах, хукало, тупотiло, хлопало
рукавицями i волохатими од iнею вiями.

Згромадженi на горбах будинки середмiстя, пiдносячись з лискучого
туману, як з моря, димили з усiх димарiв, хукали в небо. Гейби величезне
товпище пароплавiв - кораблiв фантастичного флоту - згромадились в порту i
розпалювали печi, готуючись до вимаршу в невiдомi рейси. А чи згубили
маршрути, збились в туманi, i згромадившись на зрадливих рифах, алярмують,
i димлять, i хукають в небо. Нi, пливуть, пливуть!.. Похиленi стовпи диму
злягли в один бiк - цiлий лiс рухливих димових стовпiв, - пливуть!..

I так само димiли конi, люди, пси, випускаючи клубки бiло© пари, що тут
же на них осiдала iне м. Димiло все. I рипiло, чиргикало, квапилось.
Хабаровськ - столиця цiлого Далекосхiдного краю, цього химерного
ельдорадо.
Хлопцi вийшли на головну вулицю, що звалась Карла Маркса. Пiшоходами
бiгли, поховавши носи в ковнiри й натискаючись одне на одного, аборигени
столицi - службовцi, робiтники, вiйськовi, - росiяни, укра©нцi, китайцi,
корейцi... Вiйськовi з течками i цивiльнi з вiйськовими планшетками та
шкiряними вiйськовими сумками через плече...
Дуднiли авто, ляскаючи ланцюгами, i тут же ©хали нарти, запряженi
пiвнiчними оленями, - то десь при©хали гольди до столицi. Рогатi миршавi
оленi й гостровухi миршавi пси та екзотично вбранi низенькi гольдячки, що
сидiли на нартах, привертали уваги хабаровцiв. Люди товпились, розглядаючи
диво. Бо не бачили. Бо, за статистикою цi © столицi, в нiй дуже мало
старожильцiв, а все - рухливе населення, постiйно змiнне. Воно руха ться
так, як вода в Амурi: приплива i одплива , - не затриму ться. При©здить
добровiльно i з примусу - за партiйними та профспiлчанськими
зобов'язаннями - i, не витримавши умов суворого краю, утiка геть,
ризикуючи з усiх пiльг та вигод, передбачених КЗОТом. Поурядуе трохи, отак
хапне екзотики i втiка назад, розповiдати там, вдома, "у самовара", як
пiкантний додаток до тi© iдилi© всесоюзного мiщанства, - дива про химерний
край, про чудеса найчудеснiшi.

Оленi апатично тягли нарти, а разом з ними i юрбу роззяв.
У перехожих, що десь поспiшали, майже в кожного течка i спецiально
приладованi бляшанi банячки на обiд. Не дарма про це мiсто загадують
загадку: "Три гори, три дiри i сто тисяч кастрюль та портфелiв - що то
буде? Хабаровськ!"
Проте Григорi вi це мiсто сподобалось, - воно дуже нагадувало Ки©в.
Скований кригою i вкритий криговими торосами, широченний Амур огинав його
внизу попри гору. Вiд Амуру починалася широка головна вулиця, обставлена
модерними будинками. Вона була коротка, але вропейська. Замалим не
Хрещатик. Деякi будинки були дуже гарнi, п'яти-шестиповерховi i модерно©
архiтектури. Низка будiвель саме будувалась - стояли високi риштовання, що
ось-ось розпадуться, розлущаться, i з них, як з горiха, вилупляться
iмпозантнi споруди. Вже з самих риштовань пробивався претензiйний розмах
будiвничого, що замiрився на високу скалу.

В мiстi була, либонь, житлова криза, - на ру©нах колишньо© церкви
стояли величезнi брезентовi намети, мов колосальнi киргизькi юрти, i там
жили якiсь люди; це там, зразу бiля Амуру, i це на 50-ступневому морозi...
Хлопцi оглядали розкiшнi вiтрини гастроному з усiма шедеврами
всесоюзного Нархарчопрому: вином, консервами, шинкою, ковбасами,
шоколадою, цукерками в станiолi i без станiолю. Оглядали вiтрини крамницi
"Динамо" - спортивного товариства - з усiм причандаллям для фiзкультури i
спорту та для полювання, - прекраснi ноиенькi дубельтiвки, гiльзи всiх
калiбрiв, набiйницькi, бiноклi i всяке начиння мисливське - вiд баркла©в
до обжимок включно. Все для полювання! Так нiби тут мали екiпiруватися всi
отi аматори екзотики - новiтнi Пржевальськi та Мiклухи-Макла© в дешевому
масовому виданнi, як ширпотреб.

В крамницi "Госспiрту" був викладений з пляшок портрет Ленiна в однiм
вiкнi, а в другiм - Карла Маркса. Григорiй засмiявся:
- I досi не знав, що то були такi пияки! Во©стину буйний i творчий
той генiй будiвничих соцiалiзму, i не зна меж, i нi перед чим не
зупинясться!
Так вони знiчев'я оглядали мiсто, шукаючи те, що ©м треба. Найперше ©м
потрiбен був пункт "Дальзаготхутро". Але вони не квапились, бо було ще
рано. Йшли собi i роздивлялись... А юрба оглядала ©х.
Вiдколи вони з'явилися на центральнiй вулицi, екзотичнi оленi з
гольдячками потерпiли поразку, зблiдли, - ©х побили два тури, що ачей
прийшли десь з того голубого Хехциру, що височiв так романтично на обрiю,
що про нього розповiдають легенди в Хабаровську i що на нiм нiхто з
хабаровцiв так i не бував. Особливо вертiли головами дiвчата i старшi
панни. Деякi навiть зачiпали ©х, iдучи назустрiч а чи минаючi©, - та
скалила око, а iнша говорила зумисне голосно подрузi якiсь дурницi на ©хню
адресу i смiялась.
Розчервонiлi на морозi дiвочi обличчя пашiли вогнем, молодiстю i
безжурною смiливiстю. I взагалi... Чуднi цi хабаровцi, - так нiби всi
знайомi межи собою, всi запанiбрата.

Якесь дiвчисько - течка, книжки пiд пахвою - зупинилося проти хлопцiв
i, витрiщивши очi ©й пританцьовуючи, безцеремонне оглядало ©х з нiг до
голови, а тодi:
- Хлопцi! Скажiть менi на милiсть, де ви купили i де б я могла собi
купити отакi от штуки? - тицьнула туфелькою в галошi в Григорi ву волохату
ведмежу лапу - в розцяцькований унт. - Бо хай йому чорт, цьому морозовi.
От у нас, в Одесi!!.
Григорiй запропонував сво©, сам почуваючи, що нiби вiн десь знайомий
уже з цi ю "от у нас, в Одесi!", нiби це вони при©хали сюди разом, чи що.
А та, "в Одесi", була веселою, балакучою дiвчиною. Вона -
"хетагуровка", ентузiастка, що загналась в однiх панчiшках просто з
благословенно© сонячно© Одеси в цей благословенний, розпропагований,
опоетизований ДВК.
Унтiв хлопцiв не могли продати, лише Гриць домовився з дiвчиною, що вiн
конче продасть ©й, але вдома, i спецiально дiвочi, чудеснi унти, хай
лишень при©де... I розповiв ©й кудою йти i як повертати... Дiвчина радiла
i обiцяла зайти: "Неодмiнно, неодмiнно! Бо ©й так треба отаке-е..." А
Григорiй смiявся.
Дiвчина, що була почала з ними розмову росiйською мовою та й зразу
перейшла на укра©нську, як тiльки почула Грицеву мову, що, до речi, не мiг
втнути росiйською нi слова правильно, тiшилась: "Земляки!.. Боже мiй!.."
Отож вони як земляки з Грицем щиро домовились, i дiвчина обiцяла неодмiнно
зайти. Аж Григорiй з жалем мусив висвiтлити справу, як воно сто©ть з тi ю
географi ю Дiвчина зайшла реготом i турнула Гриця в груди:
- Чортiв ведмiдь!..

- Правильно... Чого це всi дiвчата звуть нас ведмедями? - здивувався
Гриць до Григорiя. - Цебто Наталка, i Марiйка, i ось це...
- Тобто яке "це"? Гриць подивився на дiвчину, що стрибала, як горобець
на прутику, i засмiявся.

А те "це" виявилось iнженером-хiмiком. При©хало сюди щось велетенське
будувати. Тим часом сердито пританцьовувало на морозi i сяяло молодiстю,
здоров'ям, невичерпаною енергi ю з рожевого обличчя i великих карих очей.
- ...Тут нас повен Хабаровськ отаких - тобто при©жджих. Тут всi
при©жджi, - "двадцятип'ятитисячники", "хетагуровки", Червона Армiя, що тут
зветься ОКДВА, вiдрядженi, контрактованi, iнженери i так службовцi... Всi
отак мерзнемо, i всi нiби земляки чи знайомi. Смiшний народ! Смiшне
мiсто!.. Смiшний цей край ДВК!..
Дiйсно смiшний, аж плакать хочеться!

Унтiв так i не продали (хоч дуже шкодували, що справдi не мали з собою
в запасi. "I що б було взяти якi-небудь дiвчачi на всяк випадок!.."), але
дiвчина стала ©м в пригодi, - розказала, як ©м iти i кудою повертати, щоб
знайти те, що ©м потрiбно. Ще й провела трохи, показуючи дорогу.
На розi Карла Маркса i Плюснiнки вони розсталися. Дiвчина ще стрибала
на розi i показувала рукою, кричала щось, - корегувала ©хнiй маршрут.
Григорiй, озирнувшись, помахав рукою i пригадав оте:
"Запорожець, матiнко, запорожець,
Вивiв мене босую на морозець!.."
Далебi! Та ще на такий морозець! Смiючись, плюнув високо вгору i
спостерiгав, поки долетiло додолу - готова крижинка. I в той же час не
було так холодно, як хтось собi дума . То дивна рiч. В iнших краях при
багато меншому морозi, але при великiй вогкостi повiтря людина вiдчува
холод значно прикрiше. А тут - тихе i сухе, висушене морозом повiтря
потребувало лише руху, побiльше руху - i все в порядку. Але... Власне,
рiзнi люди мають рiзнi погляди на холод, рiзне до нього ставлення. Одне
дiло - тайожники, а друге - городяни. Мисливець здiбний ходити при такiм
морозi цiлий день по сопках та по заснiжених долинах в однiй лише
легенькiй ватянiй фуфайцi i не тiльки не мерзнути, а вiдчувати себе, як у
лазнi, сходячи потом, i тiльки пропотiла фуфайка зовнi бiлi , беручись
iне м. Гiрша справа з городянами, бо то все народ незвичний, на©жджий з
iнших кра©в. Але пристосову ться.

Зумисне звертав увагу на жiночi ноги, i не тому, що така вже хлоп'яча
вдача, а з цiкавостi, як то жiнки тут дають собi раду з тим сво©м
знаряддям зваблювання мужських сердець. Гай-гай! Яка страшна трагедiя!
Елегантнi панi i ще елегантнiшi дiвчата ходили в грубезних валянках, в
ганчiр'яних потворних бурках, що виглядали на ногах, як балони, набитi
клоччям i повикривлюванi в рiзнi боки, в саморобних ватяних чоботах,
взутих в мужеськi калошi... Трагедiя! I лише зрiдка траплялися чи то
змушенi лихою годиною, а чи опанованi "безумством хоробрих" дiвчата, що
демонстрували свiй протест проти узурпацi©, лишаючись вiрнi собi до кiнця,
- вони мелькали серед усього того несмаку в елегантних фiльдеперсових
панчiшках та в фетрових ботах. Лише бiгали прудко, так, нiби за ними хто
женеться, i мерщiй ховалися по будинках та по установах. Бо мороз хапа за
литки, як скажений пес, нiби вiн поставлений на сторожi старосвiтсько©
етики. То дiйсно соцзмагання жiночо© революцiйностi з реакцiйною
стихi ю!
В "Дальзаготхутрi" хлопцi здали свою хутрину, поновили контракти,
дiстали до лиха грошей. Гриць ще мусив пiдписати якесь з кимсь "змагання".
Вiн це зробив, поставивши хрестика, так аби не докучали, бо "хто ж з ними,
Сiрками, взагалi може й смi змагатися? Смiшно!.."

Потiм вони пiшли виконувати головне завдання, - пiшли шукати Державну
iнспекцiю в справах мисливства, а в нiй: самого головного - старшого
охотiнспектора на цiлий край - Васю Потаюка, доброго приятеля Сiркового.
Цей Вася Потаюк часто гостив у Сiркiв - при©здив на пантовку та на
рiзнi "дослiди"; а коли вони бували i мiстi, - то гостили в нього. Вiн
завжди лагодив ©м всi формальностi в таких делiкатних справах, як дозволи
на пантовку, на ловлю нотiв, на рiзну зброю тощо. Зараз ©м ходило про
дозвiл на зброю, а саме на трилiнiйну гвинтiвку..
Iнспекцiя мiстилася в центрi мiста, в будинку "ДеВеБанку", як ©х
поiнформовано. Перейшла iз старого мiсця, де ©© марно шукав Гриць, в нове.
То мав бути "хмародряп", найвищий i найлiпший будинок на головнiй, iз
спецiальним написом на фасадi. За цi ю прикметою хлопцi його швидко й
вiдшукали.
В центрi мiста, поруч з модерним будинком крайвиконкому, що стояв на
одному розi бiчно© вулицi, на другiм розi стояв цей "хмародряп", гордiсть
Хабаровська, - шестиповерховий, сiрий будинок американського стилю, на
лобовiй стiнi - великi бетоновi рель фнi лiтери "ДеВеБанк".
Тут i мiстилася iнспекцiя.

Потаюк - низенький енергiйний хлопець, дуже гостроносий i дуже
закоханий в шапочку-кубаночку, в якiй так i сидiв за бюрком пiд величезною
мапою, обтиканою фiгурками рiзних звiрят i птахiв, - щиро привiтав
хлопцiв. Але щось був дуже чимсь зiритований i насуплений.
Розпитував про старого, про пантовку, про бiдкування, про всякi тайговi
справи, що завжди так цiкавили цього енергiйного охотiнспектора i бiолога,
а тим часом думав про щось iнше. В серединi розмови враз нахилився i, нi
сiло нi впало, не в силi тримати те, що його гнiтило, тихим, розгубленим
голосом поiнформував:
- Все начальство виарештували... - i назвав iмена уповноваженого
Наркомату зовнiшньо© торгiвлi, якому пiдлягала i ця iнспекцiя разом з
цiлою мисливською галуззю, iмена дирекцi© "Дальзаготхутра" i навiть
голiвки крайвиконкому та крайкому ВКП(б). - Та й взагалi... - i Вася
Потаюк махнув рукою якось безнадiйно.
Хлопцi не знали, що на цiм свiтi зайшла епiдемiя арештiв. I то не
тiльки тут - в цiм кра©, - а й по цiлiй "шостiй частинi свiту". Та те ©х
зрештою i не цiкавило. Лише було шкода цього, видно, славного, хлопця.
Поспiвчувавши красномовною мовчанкою, вони йому виклали свою справу.
Квапились полагодити та й iти геть.

- Гаразд, - згодився Потаюк, вислухавши. - Тiльки ж... Бач, яка справа.
Тепер новi порядки, все треба через НКВД. Хвилинку...
Зняв рурку з настiльного апарата i, викликавши "комутатор НКВД", назвав
номер. З кимсь привiтався... З кимсь говорив, викладаючи суть справи:
- ...Знаменитий мисливець такий-то ("Зна ш? От i добре!"), ма
зобов'язання на експортну сировину таке-то, мусить мати конче зброю
таку-то, а згiдно з зарядженням таким-то i таким, мусить мати дозвiл на
купiвлю збро© i на користання, а через це просить...
В рурцi клекотiло i клацало. Потаюк слухав i дедалi все бiльше супився.
- Гаразд! - нарештi повiсив рурку злiсно i, збiгвши кубанку на очi,
став бiля вiкна, дивлячись на фантастичнi вiзерунки, розписанi морозом на
шибках. - Ось... Велять з'явитися самим... Iдiть, Грицю... Я вам напишу
заяву, а ви подасте i чекатимете вiдповiдi. Тiльки не кажiть, що ви зброю
ма те, а що збира тесь придбати, ясно? Скажете, пiд договiр обiця ДК
ОКДВА, вепрiв стрiляти... Зда ться, старий ма такий договiр. Так? Я знаю.
Отже - потрiбен дозвiл на купiвлю та на користання. Як питатимуть, чим
полю те, називайте лише ту зброю, що на не© дозволи. Ясно? Дивись же,
Грицю!
Так повчаючи, Потаюк, написав заяву.

- Ось це вiддасте там. Кiмната 133, другий поверх. Йти отак i отак. Та
дивись там... (пауза). Потiм зайдете до мене. А нi - перекажеш батьковi
привiт i... хай пильну ться. Ех... - потер брови мiцно, - дурний час! Чорт
зна , що твориться. Ви там позвикали, як царi-господарi... Привiт
Наталi©-каналi©. Скажеш, при©ду свататись...

Пожартував. Потис руки, подивившись пильно Григорi вi у вiчi. Григорiй
витримав погляд i посмiхнувся. Потаюк теж посмiхнувся.
"Прекрасний хлопець! - майнула Григорi вi думка. - Боже! Теж мечеться
людина..." - але не пустив i пари з уст. А Потаюк потер чоло, щось хотiв
спитати, та й махнув рукою:

- Ну то й паняйте...

Хлопцi пiшли. Пiшли до НКВД.

Григорiй: ступав поруч з Грицем, рiшений на зухвалий вибрик - на дерзку