Багряний I. Тигролови

капелюсi, у ватяних штанах, в жупанi з голо©, обшворгано© козулячо© шкiри,
пiдперезанiм мотузкою; через плече набiйниця, при поясi нiж, а рушницею
обпирався, як палкою.

- Глянь! Глянь!.. - здивувався старий Сiрко. - П я т р о!.. Д я д о р о
в! А бий тебе коза хвостом!

Гiсть виплутався з кущiв i пiдiйшов, розпливаючись в широку радiсну
посмiшку цiлим сво©м квадратовим, косооким обличчям. Присадкуватий i
добродушний, вiн пiдiйшов упевненою ходою, як додому, i далебi щиро
тiшився.
- Зиздрасте... - тикав кожному свою шкарубату руку.
- Зидраст , батiка! - i аж зажмурився вiд втiхи, коли старий Сiрко
дружньо обхопив його ручищами за плечi i потряс, - старi добрi друзi! "Це
ж Пятро Дядор". Обернув тунгуза до хлопцiв: - Перший мисливець у цiлому
свiтi. Ну-ну, добрий гiсть!..
- Зиздрасте, Наталика... Здраст ... - коло Григорiя тунгуз завагався i
подивився запитливо на Сiрка. Той пiдморгнув йому: "То теж наш!"
- Зиздраст , капiтана!.. - подав вiн руку Григорi вi. Григорiй потис ту
тунгузьку руку; вперше в життi вiн мав з тунгузами до дiла, але потис
приязно, - сподобалось йому те косооке i на©вне дитяче обличчя. Лише
здивувався, чого це вiн назива його "капiтаном".

- Та то вони всiх так, кого вперше бачать i хто вида ться ©м за
начальника або взагалi за росiянина, - пояснив Сiрко.
Тунгуз поставив гвинтiвку до дерева i, обтираючи рясний пiт з обличчя,
сiв на колодi. Оглядаючи всiх сво©ми косими, нiби попрорiзуваними осокою,
усмiхненими очима, вiдсапувався. На головi йому цупке русяве волосся
стояло ©жаком, над верхньою губою кiлька волосинок замiсть вусiв, на
пiдборiддi так само кiлька волосинок.
Далi, не кваплячись, витяг кисета i люльку, натоптав люльку махоркою i
закурив, передаючи кисет гостинно iншим.

Сiрко теж набив люльку.

- Ну, як же живеш, Пятро?!. Розказуй. Чого це ти ника ш? Чом не
панту ш?
Тунгуз, все обтираючи рясний пiт, похитав головою i аж зажмурив очi:
- роплану ©скаiм!

Говорив вiн, як i всi тубiльцi, смiшною, покалiченою росiйською мовою.
- роплану ©ска©м, - повторив скрушно вже i важко вiддихнув.
- Яку "©роплану"!?

- Упала... Мало-мало лiтала i упала... ©ска©м.
- Чого ж вона впала? Хай вона сказиться! Оттако©!
- Пороха мало... Порох горi - ©роплана летi. Порох кончай - ©роплана
падай. Капут! Лiтала-лiтала i... "чш-ш-шi-к". - I аж показав захоплено
рукою, як то вона "чш-ш-шi-к" - штопором вниз, i прицмокнув язиком.
- Коли ж вона впала i де?

- Десять-i день... - i безпорадно розвiв руками, бо невiдомо, де впала,
i нiхто того не бачив. - ©ска©м.

- А чого ж це ти ©© ©ска©ш, хай вона згорить?
- Нада. Начальника много i шибко кричи. Шибко большой начальника...

I розказав Пятро, що хоч "©роплана" i не його, але вiн мусить шукати.
Всi мусять шукати. Вiн обiйшов уже сотнi кiлометрiв за цi десять день, i
все марно. А оце зайшов, мимо йдучи, у гостi, провiдати. "Як пантовка?
Добре?.." I з жалем зiтхав та хитав головою. Пропала його пантовка. Не
можна. Шукати звелiли. I всi так. Багато людей отак ника , шукаючи ту
загадкову "©роплану" по проваллях та по всiх нетрях на величезному
просторi. I нiхто не бачив, як вона падала i де вона падала i навiть яка
вона з себе та "©роплана".

Пiдняли отак людей по всiх тайгових селищах i розiгнали ©х на всi боки
- шукайте! - i, не знайшовши, не велiли вертатись.
- Так це ти так нiколи й додому не вернешся! - покепкував Сiрко. - Хай
©й бiс, тiй "©ропланi"!

Тунгуз зiтхнув i безпорадно розвiв руками, мовляв: "Що ж" - i додав:
- Начальнiка велi... Шибко кричи. Шибко сердитий начальник. - Помовчав,
прицмокнув язиком i похитав головою розпачливо: - Пропадай панти!
Йому спiвчували. Запрошували обiдати, перепочити, заночувати. Тунгуз
вiд усього вiдмовився. Посидiв ще трохи. Потiм попрощався, надiв капелюха,
взяв гвинтiвку i, сховавши люльку, щез, як i прийшов. Пошелестiв десь
нетрями. Зник.
- От так... - Сiрко помовчав i сердито сплюнув чи на ту "©роплапу", чи
на тих придуркуватих начальникiв, що "шибко кричи", i кивнув у той бiк, де
поплентався на©вний лiсовий чоловiчок з дитячим обличчям:
- Золотий чоловiк, пантовщик - яких мало! I от такий, можна сказати,
хрест несе. Мало, що дав Бог жiночку, так ще й "©роплану" кинув. Що там за
дурна "©роплана" i що там за дурнi начальники!? - Сiрко вiд усi © душi
спiвчував тунгузовi.
- Живе тим, що заполю . Купу дiток ма та ще й жiнку таку от...
красуню. Московка там одна. Що гарна, то вже гарна, вража дочка, тiльки ж
i не дай Бог...
- Як же вiн таку жiнку гарну доп'яв отакий-о красень? - поцiкавився
Григорiй знiчев'я, бо сам думав над тим, що то ж i тi лiтаки вранiшнi,
далебi, теж за тi ю "©ропланою" нишпорили. Авжеж. А на серцi було якось
зле. Вiдчував, що втiкав вiн, утiкав, але.. Все це десь за ним назирцi
посува ться. - Як же вiн ту красуню доп'яв?
Питав знiчев'я, так собi, i навiть i в голову не клав, як не клали й
iншi, що тая красуня ще десь так вплута ться в ©хн життя.
- А так... - i розказав старий Сiрко, як доп'яв цей Пятро Дядоров
найпершу красуню серед усiх старовiрiв i скiльки вiн з того лиха ма .
Бiдолашний чоловiк. Чоловiк-дитина.

- Була, бач, така дiвка, краля мальована, "Фiйоною" звалась... А пiди,
Наталко, он буланий заплутався на долинi.
- Та я, тату, i так знаю ту iсторiю, - знизала плечима насмiшкувато,
одначе встала i пiшла собi геть, гукнувши Заливая: - Будуть там усякi
дурницi говорити... Ходiм! - i подалась геть.
- ...Отож крутила з парубками... Поки накрутила... А цей помирав за
нею, Богу на не© молився. Бува так. Ну й взяв за себе небогу. А вона ж як
цариця, а вiн бач який. От i ма ! Це все одно, як спарувати козла з
зозулею. I нi стиду в не©, нi сорому. Пятро, бач, "©роплану ©ска ", а
жiнка, либонь, десь "шибко" великого начальника гостить... Тьху!

Слухали, чи не йде ще хто.

В нетрях було спокiйно i тихо. Хто б подумав, що по тому океану десь
вiдбуваються великi подi©, що там нишпорить така сила людей i що десь там
якась "©роплана" запалась.
Думалося, що в зв'язку з тi ю "©ропланою" ще хтось завiта на Голубу
падь, до ©хнього табору. Або й ще щось трапиться. Григорiй був
нашорошений, хоч i не подавав виду.

Але нiхто не заходив бiльше i нiчого не траплялось. Так i не трапилось.
Врештi i те забулось. Потонуло в зеленому шумi, в сонячнiй повенi.
Зiтерлось. Щезло.
Так щезають луни, перекочуючись горами i нетрями, зникають десь там за
паддю Голубою, замовкають. Так плине мiсяць вночi по хвилях, плюскотить i
втiка десь за водою...

Час собi йшов замрiяною ходою по безбережному зеленому океану, осяяний
сонячним блиском, сповнений буйно©, веселково© молодостi, озвучений
гомоном птахiв i звiрят, i шумом кедрiв вгорi, i та мничим шепотом листу,
заквiтчаний-закосичений цвiтом.
Час iшов по нетрях, час iшов по жилах - рухав у них кров, змушував
серце тремтiти так, як тремтить лист пiд промiнням сонця в дiамантових
росинках...
То йшла молодiсть, i нi до кого ©й нема нiякого дiла. То йшло життя,
трiумфуючи. Життя - як мерехтливий сонячний простiр, як безмежна,
заквiтчана падь Голуба.
__
_Iсторична довiдка_
Якось два днi поспiль iшов дощ. Не дощ - злива африканська. Старий
Сiрко був у доброму настро©. Ще два днi перед тим вiн поглядав на небо,
нюхав повiтря, дослухався, як йому крутить у нозi, i пiдняв усiх
несподiвано на гарячу роботу - лагодити "за©здок", попросту сказати - тин
через рiчку впоперек. Був вiн установлений на якорях-каменях, а з берегiв
мiцно укрiплений зв'язаними колодами, що простяглись через усю рiчку i що
на них тин, власне, й тримався. А призначення того тину - ловити рибу.
Посерединi дiрка, а над дiркою ставиться величезну "морду", чи, як кажуть
в Укра©нi, вершу. Влiтку ставлять ©© устеньком за течi ю, взимку - проти
течi©. Це тому, що влiтку риба йде вгору на мiлини, взимку спуска ться
вниз на бiльшу глибiнь.

На бiльших рiчках i за©здки великi, i вершi такi, що ©х коловоротом
викручують; напха ться туди iнодi з десяток пудiв риби. Це все розповiдав
уривками старий Сiрко, поки лагодили за©здок i примiряли нову "морду".
Потiм почепили "морду" на деревi: пiде дощ - пiде риба на теплу воду, тодi
й мали ©© ставити.
I таки пiшов дощ. Отже, точний Сiркiв барометр не помилився. I то за
два-три днi вперед.
А як пiшов дощ, - всi сидiли на ганку в святковому настро© i
спостерiгали, як важкi потоки з неба поливали дерева й кущi, прошивали ©х
наскрiзь, аж збивали лист з осик i старi бирки з кедрiв, а на падi клали
траву покотом.
Дiвчина - мрiйний водоспад - вже не плакала, вже ридала, тужила, морем
розливалась.
У рiчцi ревла вода, пiднiмаючись дедалi вище; каменi, що стирчали на
нiй зверху, щезали один по одному пiд водою.

Старий Сiрко радiв: Бог щастя пiслав. Змив землю, зми лист, змив
слiди, - наведе новий лад. Пантуй, дiду! Та й рибка попливе.
А часу вiльного було мало. Та цi люди не вмiють нудьгувати. Якщо вони
можуть по пiвдоби сидiти, витрiщивши очi, на однiм мiсцi нерухомо, то на
ганку або в хатi сидiти пiд таку музику небесну - одна втiха. У молодих
настрiй був мрiйний, сумовитий, хороший, а в старого ще й лiпший. А дощ!
Аж пищить! Не пищить - на тисячу тонiв залива ться.

Спершу був громовий. Як мигоне, - покотить-покотить десь гуркотом та як
ударить! Та як припустить лити! Аж земля двигтить.
Старий Сiрко перехреститься та:

- Слава Богу, аби лиш не мимо. Оце десь розчахнуло когось, хто бiльше
нагрiшив.
Грiм б' , аж дим стелиться по Голубiй падi. Потiм громовий перейшов у
добрий, обложний. Лив рiвно, шалено i сюрчав-шелестiв, нiби безлiч пасiв
оберталося на велетенськiй трансмiсi©.

Рiчка набубнявiла, кипiла, ворушилась крiзь мереживо - крiзь водяну
запону, як у туманi.

- Коли б тiльки за©здка не замчало де... - диний клопiт у Сiрка. -
Отакий дощ, дiтки, я бачив ще в Iндi©. Давно колись, ще як молодим був...
I залитий хвилею спогадiв, пiд монотонний акомпанемент дощу, старий
Сiрко розповiдав про дивну мандрiвку навколо свiту, та про життя на
Укра©нi колись, та про дику землю, де вони потiм висiли, куди ©х закинула
доля.
Напала на дiда балакучка. I можна було б цiлу книгу списати,
надзвичайну книгу про те, як жили колись Сiрки на Полтавщинi, коло
славного города Переяслава, - батьки Сiрковi жили. Та як i дiди, i прадiди
ще жили - в Запорiжжi козакували, на Крим i в Туреччину ходили, на
"ночвах" море перепливали, та страху усiм наганяли, та ще й на галерах не
раз бували i звiдтiля утiкали...

А потiм i онуки на галерах попливли тим морем Чорним... Рiдну землю
покидали, уклiн ©й складали, береги сльозами поливали i довго-довго руками
та шапками з моря Чорного махали, у кра© чужi, далекi, за тридесять
земель-морiв, на край свiту мандрували, щастя-долi шукали. Мимо берега
турецького, ще й мимо Босфору пропливали, Царгород-Стамбул i всю Туреччину
обминали, де дiди й прадiди на гаках та палях загибали, бо султановi
страху нагонили... А потiм якоюсь "канавою" в iнше море вибирались i увесь
свiт кругом на обмин об'©здили. Коло Iндi© ©х дощi обливали-мочили, бiля
Цейлону вiтри пекли-сушили. В Бомбе© вони воду пили, в Сiнгапурi сльози
лили... Китай обминали, - на голому чердаку купою лежали, пальцi гризли i
сльозами запивали... Та вiри в щастя сво щербате i в силу свою двожильну
не теряли. Нi, нi!

Отак i пливли. Здорово мандрували.

I чого тiльки, чого не надивились, не набачились!
А в край дикий, аж пiд Японiю, як прибули та на землю як стали, то все
його кляли-проклинали. Чи ©ли, чи спали, - все свiй край далекий, ясний
споминали.
Для початку з половини перемерли. А далi позвикали. А позвикали - то й
зажили! Ого! Ще й як зажили!

Ось так...
Дiд, правда, розповiдав докладнiше, але в цьому ж стилi, - задумливому.
Ще й приправляв усе добрим гумором.

I слухали його дивну казку-бувальщину нове поколiння славного роду
Сiркового - Сiрченко й Сiркiвна. Ще й нащадок гетьмана Дем'яна
Многогрiшного.
А дощ - аж сюрчить.

А над паддю Голубою вже небо виясня ться.
__
_Спiвуни_
Iнодi на дозвiллi Грицько з сестрою спiвали пiсень, лежачи горiлиць на
березi. Григорiй в цей час неодмiнно був чимсь зайнятий: то байду смолив
зi старим Сiрком, то сiдла лагодили, то ще що-небудь.
А брат з сестрою спiвали собi. Починали вони з:
За тучами, за хмарами

Сонечко не сходить...

У Наталки був хороший, сильний голос. Вона вела свою партiю, як прошву
золоту шила. Смiливо, щиро, як i все робила так. I аж луна котилася та
завмирала ген десь на Голубiй падi, i замовкали нетрi, коли вона виводила
оте:
За лихими ворогами

Мiй миленький не ходить...

"Чи вiдчува вона серцем змiст тих слiв? - думав Григорiй, - Нi, ясно".
Проспiвавши, мовчали. Потiм Наталка зачинала своя улюблену: |
Ой, летять-летять

Два соколи через сад...

Грицько вторив, i його лагiдний тенор, як той сокiл, вився коло
дiвочого сестриного голосу. Гарно.

Старий Сiрко послуха -послуха , скрутне головою задоволено i сам
пiдтягу .
А кiнчали вони неодмiнно пiснею про мисливця. Це тутешня,
зеленоклинська. I знаменита вона тим, що ©© тут спiвають усi i кожен
по-сво му - укра©нцi, москалi, бiлоруси i навiть тунгузи. I у всiх вона
виходить однаково гарно. Химерна пiсня.
Спiва ться в нiй про мисливця-молодця, що ходив-бродив по лiсах, на
конi ©хав тайгою та й побачив, як на травi спала красуня дивна. Та й як
вiн з нею повiвся по-лицарському. I мотив у нiй особливий якийсь,
сво рiдний.
Спiвали ©© Грицько з Наталкою трохи жартiвливо. А як доходили до слiв,
як той стрiлець
Задрижав, з коня упав.

- Боже мiй, голубонько! -

Тихо проказав...

Наталка додавала:

- I Богу душу вiддав.

I щиро дивувалась:

- А чого ж вiн з коня упав? I чого то вiн так задрижав, що аж гепнувся?
Убився, мабуть, ажи?
Грицько смiявся, але пояснити не мiг, чого то так, бо й сам не знав, як
то можна з коня впасти, побачивши хоч i вродливу дiвчину.
- Либонь, ©здити не вмiв або ж був випивший, - висловив здогад,
пригадавши, як той придуркуватий i п'яний Радiвон все ©здив на конi задом
наперед та все падав.
__
_Заколот i капiтуляцiя_
Григорiй носив у серцi ту хворобу, що його напала, - кохання до
химерно© лiсово© дiвчини Наталки - i боровся сам з собою. Кохав, але...
зда ться, безнадiйно. Отим-то й воював з тi ю хворобою з усi ю
наполегливiстю тверезого розуму. Вiн кликав його на допомогу, той тверезий
розум, i всю свою мiцну вдачу й учиняв сам над собою суд.
Розум повставав проти серця:

- Галло! Гей ти, дурний шматок м'язiв! Що ти ще тут ма ш говорити? Май
глузд! Чи ти собi зда ш справу, хто ти i що ти? I чи ти ручиш за
завтрашнiй день? I чи ти ма ш право ставити на карту щастя iнших?!. Галло,
май совiсть! Его©зм твiй - то твоя приватна справа. Мовчи! Замри! I не
надокучай менi, будь ласка, бо...
Серце утiкало до водоспаду. Григорiй нiс його туди i там просиджував
цiлими годинами. Як на судi. Тверезий розум - за прокурора. Та гай-гай...
Хоч серце нiби й згоджу ться з тим, що каже розум, скоря ться, але вiд
того не переста , задушене грубою силою, потихеньку квилити.

Борюкався сам з собою, не знав, як бути. Пiти уторованим шляхом i
добиватися приязнi, залицятися, зваблювати, задурювати вiн не смiв i не
мiг. Та й ба, всi засоби з випробуваного запасу всесвiтнiх залицяльникiв
тут були б безсилi. Це не та людина, це щось iнше. Вiдтодi, як вiн з
першого ж дня опiкся, вiн бiльше не насмiлювався. Вона ж... Вона - так
йому здавалось - навiть у голову собi не клала того, що з ним дiялося.
Вона - дитя ще незайманого спокою. Вона, здавалось, навiть не розумiла, що
воно таке, те кохання. Та й потiм - що вiн ©й i хто вiн ©й? I навiщо вiн
©й? З його становищем вiн просто не мав права. Хто вiн? Вепр, що сховався
в хащах вiд мисливцiв. Без права на життя, без пашпорта. Вепр! Завтра його
наслiдять, i треба буде кидатись напропад, ламаючи кущi головою. Або йти
грудьми на видиму смерть. I якби дiвчина вiдповiла на його почуття, то це
було б велике нещастя для обох.
Отак вiн терпiв. Але коли б йому запропонував хто покинути це все i
пiти геть, вiн не схотiв би, та й навряд чи змiг би. Нi, свiдомо не схотiв
би. Бо вiн був щасливий бiля не©. Вiн вiдчував, як у нiм кипiла i вирувала
кров в©д самого звучання ©© голосу. Голос той вiдгукувався у нiм дивним,
багатим вiдгуком, з болем, з мукою. I це було щастя. Болюче, але велике,
майже недосяжне для розуму щастя. I розум капiтулював.

Слухаючи, як шумить водоспад, вiн пригадував його назву, пригадував
чарiвну легенду про дiвчину-удеге чку i кепкував похмуро сам iз себе.
"Отак би й тобi теж... Тiльки якби ти став водоспадом, то не мрiйна вода б
ллялась, а, далебi, камiння падало б".


_Мавка_
Спостерiгаючи зовнiшнiй свiт, Григорiй в цiм намагався забутися,
особливо в години дозвiлля. Мавши вроджений нахил до спостережень, виросши
серед природи, вiн мав в тiм велику втiху. Рослинний i тваринний свiт цей
ховав у собi багато такого цiкавого, невичерпного, кожен день вражав все
новими несподiванками. Особливо цiкаво було спостерiгати життя звiрят i
птахiв. Григорiй мiг лежати, прита©вшись десь межи колодами, годинами i
дивитися, як пiд крутим берегом в кам'яних розсипах клопочеться горностай
- такий смiшний в лiтнiм убраннi, рудувато-бурий, як старець, порiвняно з
пишним зимовим сво©м стро м. Вiн вибiгав з щiлини десь i шнирив межи
камiннями, ворожив щось бiля купки нарито© черв'яком землi, вилазив на
корiння i бiгав по нiм сюди-туди. Щось вiн там господарював...

Григорiй пригадував все, що знав колись з зоологi©, ботанiки та
орнiтологi©, i намагався знайти всьому пояснення, пiдвести пiд всi явища,
а особливо пiд поведiнку звiрят та вза мини мiж ними достатньо законне
обгрунтування. Пригадував теорiю рефлексiв Павлова i шукав у всьому
закономiрностi та смислу.
Часом назирцi йшов за козулею (сарною) з малим козенятком, стежив за
ними геть цiлi кiлометри, посуваючись, мов тiнь, од дерева до дерева, од
куща до куща, намагаючись пiдглядiти, як те козеня почува ться на цьому
новому для себе свiтi. Особливо цiкаво було, як те козеня натрапило на
жабу i стало над нею, розкарячивши ноги; довго дивилось на не© здивовано,
витрiщивши сво© на©внi очi з довгими вiями, такi, як часом бувають у
гарно© дiвчини; далi не втерпiло i лизьнуло жабу язиком. Зовсiм як мале
дитя. Жаба пiдскочила, мов опечена, а козеня ще дужче! Почало високо
стрибати на мiсцi - чи вiд здивування, чи вiд шаленого ентузiазму...

А раз, никаючи отак далеко вiд за©мки, понад рiчкою, натрапив на слiд
полоза. Про цю велетенську гадюку з сiм'© давунiв вiн багато читав i чув,
але не бачив. А тут враз натрапив. Власне, натрапив на суху шкiру, так
званий "виповзок", що лежала, як величезна панчоха, межи гiллячям. Сам
полоз, очевидно, був десь поблизу. Це тут вiн, линяючи, скинув сво старе
убрання, а сам, напевне, десь тут i живе, бо таку операцiю вiн проробив
рано по веснi бiля того мiсця, де зимував, тобто бiля домiвки. Зашарудiла
трава i загойдалася в напрямку до рiчки. Григорiй кинувся назирцi,
намагаючись обiйти... Щось шелеснуло i плюснулось в водi. Завмерло...

Обережно, тихесенько, щоб не злякати, розсунув кущi i перехилився.
I враз нiби його хто нагло вдарив пiд серце. Аж дух захопило.
Захвилювався, розгубивсь...
...На каменi, по тiм боцi, зiгнувшись, як лозина, i мерехтячи на сонцi
голим тiлом, стояла мавка i викручувала мокру косу... Вода плюскотiла,
збiгала срiбним струмочком. Наталка! Гола i дивна, як мавка лiсова.
Вигиналась, сяяла блискучими росинками на тiлi в сонячнiй купелi...
Григорiй враз заплющив очi, круто повернув i - геть! Геть!.. Швиденько,
як злодiй, пiшов. Нi, втiк...

Боже мiй! Як же де вiн так! А що, як вона бачила? Йолоп! Iдiот!
I довго блукав по околицi. У висках товклася кров, гуготiла. Блукав i
не наважувався йти до табору. Аж поки не почали його кликати. Чути було й
Наталчин голос. Приклавши руки ,до уст, вона змагалась з Грицьком, кричали
вдвох - один; грубо, друга - тоненько, насмiшкувато:
- Iнженере!!! Агов!

А як снiдали, Григорiй намагався не дивитись на Наталку, намагався
зосередитись на ©жi. Але нiяк не мiг зосередитись. Дививсяi на руки, а в
очах - мавка викручу косу i мерехтить... Насуплювався i не дивився туди,
де була дiвчина. Сидiв, як на гарячому. А Наталка навпаки - весь час
пильно поглядала на нього чистими очима. Аж якось зустрiлася поглядами...
Григорiй почув, як у нього душа похолола; почервонiв. Наталка подивилась
якусь мить мовчки - i одвернулась.

Невже вона бачила?

Але нi. Не може бути! Очi в не© не такi. Чистi, задумливi i наче
здивованi..
- Ти не хворий, синку© - спитав батько, помiтивши, що Григорi вi щось
не те .
- Нi, нi... то так... Згадалась дурниця одна...
- А ти не думайi. Хай йому хрiн. Хай Ленiн дума .
- Та вiн же, тату, вмер давно, кажуть, i в мавзоле© лежить.
- Отож, що лежить. Йому тепер нiчого робити, то хай лежить та й дума ,
бо над чим.
Смiх. Увечерi того ж дiня вони втрьох сидiли на колодi, що лежала через
рiчку, як кладка, супроти хати. Григорiй на прохання Грицькове похмуро
розповiдав про iншi кра©, про iншi лiси, про степи широкi©, як море. Про
весну з жайворонками, з солов'ями, з зозулями, з одудами та з безлiччю
iнших спiвучих пташок. Про перепiлок у пшеницях, про всяку всячину, що за
нею так стужилося його серце, i жартома iмiтував пташиний спiв.

То кував зозулею, та так, що аж старий Сiрко вийшов з хати, здивований.
То бив перепелом, то одудом, а то вдавав соловейка. Трохи не так, але дуже
подiбно.
Наталка поглядала збоку, чудувалась, але не вiрила, щоб так птахи
спiвали. То чого ж вони тут не спiвають так? Лише - "чи пить, чи не
пить?".
Грицько схопився i подався геть, щось згадавши. Григорiй замовк. Враз
почув себе безпомiчним, залишившись на самотi з дiвчиною... Слухав, як
йому гуде в висках, а серце стука , як колись уперше на велелюднiй залi
перед промовою. А коли обiзвався, сам не впiзнав свого голосу.
- Наталко, - мовив потиху. - Чого ти така?
Дiвчина зиркнула спiдлоба, нiби холодною водою облила.
- Яка ж я?
- Нiколи й не обiзвешся до мене, все наче сердишся... Вiдчував, що
говорив дурницi.
Вона не зразу вiдгукнулася на це - мовчала, спустивши очi. А потiм
обiзвалась:
- Чого б же я сердилась? Ще що вигадай...
Сидiла, обiпершись рукою об колоду, i та ©© рука була близько вiд
Григорiя. Вiн обережно, нiби не навмисне, присунув свою руку.
- Ет! - скинулась дiвчина нервово i вiдсмикнула руку. А потiм скочила
на ноги i швиденько пiшла геть. Коли вона зникла, Григорiй пiшов понад
рiчкою, так, без мети. Потiм залiз у воду, занурив голову... Хотiв так
себе заспоко©ти.

_В гирлi Мухенi_
Пантовий мiсяць кiнчився. Пролетiв, як день. Стали збиратись назад.
Прощай, падь Голуба. Щастило нинi, дай Боже й на той рiк!
Сiрко з Наталкою посiдлали конi, нав'ючили, впакували панти i,
доручивши все останн хлопцям, по©хали.

А Грицько з Григорi м, дiставши вiдповiдний наказ, зробили сплiток -
невеликий плiт, поставили на нього чотири кадовби з солониною, прип'яли
ззаду байду, напакували ©© сiном, напнули зверху намети i попливли вниз
рiчкою Мухенею.
По трьох добах безперервно© плавби, пiсля безлiчi дрiбних i бiльших
пригод дiстались до гирла. Там, де впадав Мухень в Амур, стояв
заготiвельний пункт "Дальзаготхутро".
Завiдувач - рудий вусатий дядько на прiзвище Мокi нко - забачив ©х ще
здалека, впiзнав Грицька i вже скiрився назустрiч:
- А, будь ти турецький!.. А це хто?

- Брат у других, Григорiй, - познайомив Грицько. Бiльш Мокi нко i не
розпитував. Тут не заведено дуже цiкавитись, ©м-бо, кiнець кiнцем,
байдуже. Будь ти хоч султан турецький, аби путня людина.
Мокi нко був з людей старого гарту - гостинний i привiтний, з чуттям
власно© гiдностi. Сiрки були i не його контрагенти, однак Мокi нко, знавши
добре Сiркiв (колись дружком був на весiллi), шанував ©х i охоче взявся
виконати доручення, допомогти.

Йому залишили м'ясо, щоб вiн повантажив його з першим черговим
пароплавом угору, на Хабаровськ. Кадовби заднили. Мокi нко винiс чорнило
та квач, i одразу ж за маркували вантаж - написали, куди, кому, що i вiд
кого. Потiм виписали ще й накладну, як належить, i залiпили в пакет,
зазначивши в нiй те саме, що на кадовбах, ще й iншi подробицi. Це вже
Мокi нко, - вiн був акуратний i хоч писав, як курка лапою, i не любив
взагалi писати, та любив вiдвантажувати. А тут ще треба було прислужитись
приятелевi.
Так хлопцi виконали батькову умову з ОКДВА, вiдправили м'ясо.
- Блюхеровi за гвинтовочку! - смiявся Гриць. - Мокi нко допильну .
Сам вiн "висуванець" з мисливцiв i бiльш любив сам промишляти, анiж
сидiти на цiй "факторi©".

В нього хлопцi заночували. Мокi нчиха - лiтня жiнка, привiтна й весела
- добре шанувала гостей. Та все розпитувала про домашн . А ©й, бач, нудно.
Сини десь на пантовцi, дочка у Владивостоцi на курсах хутряного
крамознавства. Мати показувала хлопцям, пишаючись, доччинi фотокартки:
весела, чорнява дiвчина (в матiр удалася), то в мисливськiм убраннi, то в
пишнiй оленячiй досi (виставила нiс i пряде очима), то в городському -
панна хоч куди. Мати пишалась, а нишком витирала сльози:

- Боже, де той Владивосток! Мучиться дитина з тими науками.

Бурчала на "старого", що задумав "занапастити дитину".
Крiм хлопцiв, на заготпунктi ночували ще два цiкавих типи. Цiкавi тим,
що були п'янi i все розповiдали один одному (бо Мокi нкам давно вже
набридло слухати), як вони вчора увечерi стрiляли i як ©х ведмедi "мало не
по©ли". Один з них був голова гольдяцького мисливського колгоспу iменi
Хага вича, з р. Хунгарi, росiянин, на прiзвище Судаков. Другий - з-за
Амуру, з рiчки Анюй, - голова яко©сь сiльради, Тищенко Макар, укра©нець.
Обидва дебелi, мiцно збитi, обидва "не любили випити", тiльки один -
Судаков - низенький, забайкалець з походження, другий - здоровенний
амурець, лубенець з походження. Вони щирi приятелi, хоч роздiляла ©хнi
хати тут територiя, на якiй могла б вмiститись цiла, скажiм, Польща.
Приятелi, бо й Судакову серед гольдiв нудно, i Тищенковi на Аню©, де його
держава (сiльрада) простяглась на яких чотириста кiлометрiв, а в нiй лиш
двiстi чоловiка пiдданцiв, i розкиданi так, що дiдько ©х знайде, коли,
скажiм, треба край випити, - теж невесело.
Радi, що зустрiлись, вони закубрячили. Але почали не тут. Вони, бач,
ходили по нетрях i скрiзь шукали лiтака. Такий наказ вийшов - усiм шукати.
А як то робота марудна (знайди його, де вiн упав у цiй проклятiй