Багряний I. Тигролови

Тiльки й розради мо ©, синку, - мати зiйшла з ганку i сiла поруч Григорiя
на призьбi. Либонь, уже скiнчила поратись по господi i тепер ма час.
Поправивши очiпок, поклала натрудженi руки на колiна i втопила очi в море
зеленi на долинi, що ©© звуть "паддю", туди, де втекла стежечка.
- Ну, будемо виглядати, - промовила з доброю усмiшкою.
У не© така ж усмiшка, як i в дочки. Яка вона була, як була молодою?
Авжеж, мабуть, така, як Наталка. Атож. Недарма-бо в такiм краю, забившись
на кiнець свiту, та пiсля всiх злигоднiв, в тяжкому змаганнi з цi ю дикою
природою так збереглась, ©й понад п'ятдесят рокiв, а вона вигляда ще
молодо й бадьоро. I голос у не© такий, як у дочки, тiльки не такий
гострий, якийсь теплiший, ближчий. Такий, як у всiх матерiв там, за
двадцять тисяч кiлометрiв звiдси. Але не ки©вський. Григорiй мiг
посперечатись з ким завгодно, що вона полтавка з кореня, - м'яко вимовляла
"л", як усi жiнки на Полтавщинi, щось середн мiж "л" i "ль". Це така мила
йому, зворушлива особливiсть мови полтавських жiнок. Йому кортiло спитати,
чи ©© мати або бабуся не з Зiнькова часом або чи не з Лубен. А мати тим
часом дивилась за падь, посмiхаючись ще й досi з доччиного жарту, з
потiхи, з упевненостi.

- Хорошi в мене дiти, синку...

А в голосi стiльки гордостi матерньо©...
- Я весь час дякую Боговi за те, що послав менi таку втiху. I в кого
вони вдалися? Нi тучi, нi грому не бояться. От хоч би й ця, -
посмiхнулась, кажучи про Наталку, - i в кого тiльки вдалася? й би на
конi, та на полозках, та з гвинтiвкою, та з собаками... I пре туди, куди й
чоловiк не насмiлиться. Нiч, пiвнiч, чи мороз лютий, чи злива страхiтна, -
байдуже. Звели ©й до вiдьми в зуби полiзти - i полiзе, ©й би треба хлопцем
родитись (знов засмiялась). Аби тiльки дав Бог здоров'я та щастя, а то...
Це-бо страшний край, i страшне тут життя, як подума ш. Ось був ще в мене
син (посмутнiла i тихенько зiтхнула), Миколою звали... Царство йому
небесне... Якби ти його був побачив, - що то за сокiл був! Грицько от
здоровий та красний, а то ще мiцнiший i кращий був. А сили було - як у
дiда покiйного, у старого Сiрка колись: пiдкову розгинав руками граючись.
I привiтний, i безжурний, як оця ось... Вiн ©© вибавив i всього навчив,
мабуть, i смiливостi тi ©.. Було, споряджаються на промисел, - я про нього
турбуюся - i се, i те, i бережи себе, i будь обачний. А вiн смi ться,
було, та заспокою : "Я вам, мамо, ведмедя живого на мотузку приведу..." I
вiн ось ©й то ведмежата, то рисята живi приносив. I велось йому добре.
Смiливий та щасливий був. А от спiткало лихо. Подумаю - скрiзь люди мруть,
скрiзь на людей чига лихо, i на печi вiд долi не втечеш. Та материне
серце таке вже... Твоя ж мати за тобою теж, мабуть, не абияк журиться... -
Помовчала, а тодi знов: - Не журися, синку. Вiр у сво щастя! А воно в
тебе . О, я хоч i стара, й дурна, але дещо знаю. У смiливих щастя завжди
.
Григорi вi хотiлось враз по-дитячому обiйнятi© ©© i поцiлувати, так, як
це, напевно, зробила б Наталка. I вiн ледве утримався вiд цього. А стара з
непiдробним, глибоким переконанням казала далi.

- В смiливих щастя завжди !.. От хоч би й ми. При©хали сюди... Боже!
Яка страшна i дика пуща була! I нудьга смертельна. I лихо скрiзь навколо,
i злигоднi, i смерть... Чужа чужина... А бач, оббулися... I дивись -
зажили ж як потiм! I пущi здолали, i край скорили, ще й залюднили. I
звикли, полюбили. А новi дiти народились - це вже ©хня батькiвщина тута, -
то такi, нiби Бог знав, де ©м доведеться жити, та й вдачу ©м дав таку, як
треба...
Григорiй слухав з великою увагою, а як стара примовкла, спитав:
- Так ви пливли кругом свiту?

- А пливли ж. З Одеси сiли... В якому пак? Ага, в 1887 роцi, навеснi...
Скiльки тi © води. Боже! I скiльки тих кра©в та людей рiзних! Але я тобi
негодна про все розповiсти. То нехай дiд колись. Вiн хоч i не говiркий, та
iнодi й на нього находить балакучка. Тодi вже тiльки слухай. Вiн-бо
старший за мене i тодi вже парубiйком був, то й усе пам'ята добре. Вiн
тебе тут дечого навчить, а то, мабуть, ти вже занудився?
- Нi... Тут усе нове для мене i... чудне.
- Чудне?
- Так. Я от скiльки днiв дивлюсь на оцю хату вашу - i менi якось дивно.
Всерединi вона вибiлена, ще й розмальована по-нашому, а зокола - вигляд
сибiрський або полiщуцький.
Мати засмiялась:

- А так. Я сама, синку, довго не могла звикнути, не по-нашому це. Але ж
це ми тiльки тут так. А як жили в селi... Тепер це мiстечко, Ки вом
зветься... Так там, та й у всiх наших селах тутешнiх, хати бiленi зокола,
як на Укра©нi. З нас за це всi тут смiялись, що от, мовляв, скiльки лiсу,
а "хохли" хати з глини лiплять та бiлять. Нi, тут хати зовсiм такi, як на
Укра©нi. А не раз i кращi, бо на дощанiм помостi i критi здебiльша
цинковою бляхою. Колись, до революцi©, здорово жили тут нашi люди. Довго
борюкались iз злиднями, але ж потiм i жили добре. Тут край працю любить та
й винагороджу ©© щедро. Тут рай був, а не край, як для робочого. I лiс, i
золото, i риба, i земля хлiб родить, i ягода всяка, i все - бери тiльки.
Лишень треба рук. А народ наш робочий. То ми й жили-колись! Ге, побачив би
ти! I не в такiй хатi. Ця хата була збудована для промислу. Мисливцi нашi
виходили сюди на осiнь та на зиму i тут отаборювались. I ми жили добре...
А сiм'я у нашого дiда була велика... Ти тако© не бачив! Понад п'ятдесят
чоловiка сiмейка! Синiв сiм мав, женив - не вiддiляв. Дочок замiж вiддавав
- на сторону не вiдпускав, зятiв у прийми брав. Двiр у нього був - не
двiр, "економiя". Нас, невiсток, було сiм, а дочок було вiсiм, то й зятiв
вiсiм, та малих у кожного! Разом - цiла зграя, i якi хочеш завбiльшки,
такi й . Чоловiкiв та парубкiв - громада. Сiркiв куток - то цiле село.
Весело жилося. Коней мав старий Сiрко - вiн ©м лiку не знав, i корiв, i
свиней... Та, Боже мiй!.. Пасiка була вуликiв з двiстi... Трудилися щиро,
то й мали. I те сказати - було що робити i де заробляти: хлiб сiяли,
промишляли звiрину, ходили з хурами в Маньчжурiю i в Китай, копали золото,
ловили рибу, брали ягоди та кедровi горiхи, ловили звiря живцем,
"пантували"... Ми хлiба сiрого, синку, не ©ли! I коли навiть недорiд тут
був, то ми мали борошно заграничне, японське або американське, i риж з
Китаю, як золото, i крам рiзний... А якi рушницi та всiляке начиння нашi
хлопцi добували!.. Жили ми тут лiпше, як дома. Це була наша друга Укра©на,
нова Укра©на, синку, але щасливiша. I назви нашi люди подавали тут сво©,
сумуючи iнодi за рiдним кра м: Ки©в, Чернiгiвка, Полтавка, Укра©на,
Катеринославка, Переяславка тощо. Тут, де не по©деш, - то з Ки ва ви©деш,
а в Чернiгiвку при©деш, з Чернiгiвки ви©деш - в Полтавку при©деш, в
Катерино-Славку, в Переяславку... По всiм Уссурi i по всьому Амуру, як
дома... Але це там, де все люди нашi осiли понад рiчками, де можна сiяти
хлiб. Жили! Жили ми, синку!.. Ну, а потiм пiшло все шкереберть... Десь
прогнiвили Бога. Новi часи, новi порядки. I настало таке, що люди за
голови хапаються. Прийшла сов тська власть i все перевернула.
Перевелись люди, i звелось життя нiнащо... Вже нема Сiрково© держави,
гай-гай... А ми плюнули на все та й перебрались сюди, щоб i не чути, i не
бачити, та щоб по-сво му таки вiку доживати. Це далеко. Сюди й ворон не
часто залiтай. По-тутешньому, то воно близько, якихось п'ятсот верстов...
Але людей тут мало, i власть не так чiпля ться. А ранiш, як Сiрко з синами
почав тут промишляти, то людей тут було ще менше. Де-не-де були тiльки отi
косоокi, манзи та гольди, чи як ©х... Та ©х зовсiм було мало. Отак, як
гори перейдеш, - ото бачиш - синi , Хехцир зветься, - то буде Хабаровськ.
Як ми при©хали, то там, казав дiд, була тiльки халабуда, а тепер великий
город. А як отак перейдеш гори, на Терней вийдеш або на Ольгу, бухти такi,
одна й друга. Там море. Там ми вперше на цю землю стали i до Уссурi крiзь
нетрi пробивались. А як отак пiдеш кряжами та сопками - то мiсяць iтимеш,
а з лiсу не вийдеш. Нетрi, та рiки, та гори, та марi... Оце вже рокiв з
десять, як оселились ми тут зовсiм. Оця рiчечка зветься Пiдхоронок i
впада в рiчку Хор, а той в Амур... Отам з гiр починаються i течуть рiчки
в усiх напрямках - Бiкин, Iман, Мухень i ще якiсь, я вже й позабувала.
Григорiй слухав лагiдну, спокiйну мову цi © жiнки, цi © матерi, i було
йому дивно при мно. Аж наче кров швидше пульсувала, коли слухав цю матiр:
така вона, як i там, на Укра©нi, i не така. Розборкана - он яка. Скiльки
тi © мужностi просто©, скiльки тi © певностi, може, неусвiдомлено©, а
звичайно©, стихiйно©. I скiльки тi © гордостi волелюбно©, природно©, як
отi могутнi кряжi гiр!
Тому в не© i Наталка така дика та горда.
- А за Укра©ною ви й не скуча те? Та ви ©© й не пам'ята те, мабуть?
- Чому ж? Пам'ятаю, але... Ти колись розкажеш, синку, як матимеш охоту,
про тую Укра©ну, як там живуть тепер. Дуже цiкаво менi послухати. Я часто
згадую сво дитинство i рiдну землю. А надто, було, мати моя. Дуже вона
тужила за рiдною стороною та з того, мабуть, i померла. Все мрiяла i
просила, щоб ©© вiдвезли вмирати додому, на рiдну землю, на кладовище до
батькiв. Iнодi й на мене находить туга, особливо, як згадаю матiр. Але я й
цю землю люблю. Тут-то зросла, тут вiддалась, тут дiток породила, та в цiй
землi чотирьох i поховала. I матiр, i батька поховала тут. Нi, вiд цi ©
землi вже несила вiдiрватись. Але й туди тягне. Як згадаю материнi
розмови, тi© сади вишневi, тi© степи широкi, рiки тихi, ночi яснi, зорянi
i все, про що мати розповiдала, та й сама бачила, хоч малою була... От я
тут живу вiк, а волошок тут не бачила. А там я з них, та барвiнку, та з
чорнобривцiв вiнки на Купала плела. Нема ©х тут. I василькiв нема тут...
Зберiгся пучечок, з Укра©ни завезений - якось новi переселенцi подарували,
- i пахнуть вони рiдним кра м, тi ю Укра©ною... Як напосядуть згадки про
край той рiдний, сонячний i тихий, - далебi, журба бере, так би й полетiла
туди...

Григорi вi серце стискалось. Хотiлось йому сказати цiй матерi, що нема
вже того тихого краю, Укра©ни тi ©, ясно©, сонячно©. Що садки вишневi
повирубуванi, рiки збаламученi, степи сльозами обпо нi, i небо ясне людям
потемнiло... Але вiн мовчав. Нехай. Нехай любить ©© такою, якою пам'ята .
А мати снувала думку далi:
- Отак, синку. Ти ще повернешся туди, дитино. Ти тут не ма ш корiння.
Та й не матимеш його тут... I час не той, i ти не такий.
Григорiй дивувався, чого в них таке ставлення до нього. Вiн же ©м
нiчого не говорив, вони про нього нiчого не знають, лиш бачать, що не
мiсцевий. Дивно було йому i з того, що його не розпитують, хто вiн i як у
нетрi забився. Адже вiн мiг бути якийсь злодюга, пройда. Правда, вiн щось
говорив, хворiючи, але хiба тому можна вiрити? Проте з ©хнього спiвчуття
до нього було знати, що вони про щось догадуються. Але з природно©
делiкатностi, як це часто трапля ться у простих людей, не розпитують... Це
його зворушувало, i за це вiн був вдячний ©м.

Сонечко викотилось на обiднiй пруг i поливало гарячим приском землю.
Було щонайменше 35 ступнiв спеки. Мати похопилась: пора обiдати.
- Не дочека мось ми ©х сьогоднi! Коли б хоч усе було гаразд.
- дуть, мамо! дуть, - раптом заалярмувала Наталка дзвiнко й радiсно.
Мати приклала руку до очей i стала дивитись на стежку... Григорiй аж
схопився. Захвилювався. Вп'явся молодим зором геть за падь, на стежку. Але
там було порожньо. Де вона ©х бачить? Де ©дуть? Так само марно напружувала
зiр мати.
- Чи ти не тю? Де ти бачиш? Хто ©де?

- Та нашi ж ©дуть, мамо! Допоможiть-но розвiшати шмаття швиденько.
- Та де ти ©х бачиш?

Наталка смiялася, iдучи з оберемком бiлля i кладучи його на колоду пiд
черемхами:
- Ще й не бачила, а вже знаю.

- Не дурiй, дочко. I таке-е... Як це ти й не бачила, а вже зна ш?
- А от поживете в лiсi з мо , то навчитесь... - I зареготалась: - Ой,
мамо, я думала не про те! А мати:

- Чи ти не тю?! Оттако©! Мати вiк звiкувала в лiсi i вже умре скоро в
лiсi ж таки, а вона: "Поживете з мо "...

А Наталка регочеться.

- Та я, мамо, не про те... Нi, ©й-бо, ©дуть. А хочеться знати, звiдки
взнала? Сорока на хвостi принесла... Заливай брехав, да-а-ле-ко, i мо
вухо й почуло. I тiльки. За годину. За годину, а найбiльше за двi вони
будуть тут...
I нiби на потвердження ©© слiв далеко на стежцi, що перевалювала аж ген
через голу, осяяну сонцем сопку, виметнулась манюнька комашинка... Собака!
За нею друга, третя. Пробiгли трохи вперед, а потiм окрутнулись i, граючи,
подались назад за сопку.

Григорiй дивувався. Яке треба мати вухо, щоб за двi години ходу почути
крiзь нетрi собачий гавкiт, та ще й упiзнати, що то Заливай, а не iнший
який. Вража дiвчина, вона таки ма пiдставу кепкувати.

Мати махнула рукою, засмiявшись, i пiшла швиденько до хати.
- Менi нiколи, дочко. Нехай он Грицько допоможе.
- Ну, то видайте йому вiрьовку. Але ж як вiн увiрветься та й уб' ться з
черемхи? - Але це вже без смiху, а насупивши брови.
Григорiй пiшов у сiни, взяв довжелезну вiрьовку, скручену у грубий
сувiй i, розв'язавши кiнець, пiдiйшов до товсто© й високо© черемхи.
- Високо тобi? - спитав.

- За вершечок.

Григорiй прив'язав кiнець не за вершок, а все-таки повище, для чого
пiдтягся на руках од гiлки до гiлки. Потiм узяв другий кiнець i озирнувся,
де прив'язати.
- Куди тобi? - спитав.

- За он ту сопку, - кивнула, не глядячи, у бiк синiх гiр.
Григорiй потяг вiрьовку до комори. "Вража дiвчина!" Вiрьовка була трохи
покоротка, вiн ©© так потяг спересердя, що вона перервалась посерединi.
- Ну... Таку вiрьовку - i порвав... От iще! - I не знати, чи то вона
глузувала, чи здивувалась. Бо вiрьовка таки була нiби ж дебела. А далi вже
глузливо: - Це ж ти ще не обiдав!.. А що буде, як пообiда ш...
Григорiй, знiяковiвши, зв'язав вiрьовку посерединi, прив'язав до хлiвця
i, не оглядаючись, пiшов собi.

- Куди ж ти тiка ш? Тобi мати наказала допомагати та й слухати старших.
А проте, йди лiпше, я сама, а то ще порвеш що.
Григорiй пiшов до рiчки, зiбрав на оберемок все шмаття, поскручуване в
джути, i, боячись, щоб не впало що, принiс i поклав усе на колоду. Наталка
навiть не глянула на нього. Байдуже собi i моторно розвiшувала все на
вiрьовцi, на гiллi, на латах. Григорiй подивився на не© скоса, посмiхнувся
i пiшов собi до рiчки на брiд...
По якiмсь часi загавкали радiсно собаки, женучи вистрибом через воду.
Налетiли з шаленим гавкотом на Наталку i мало не збили ©© з нiг.
Двiр виповнився галасом, дiвочим смiхом, криком на подурiлих собак. А
вони як шаленi закрутили дiвчину, стрибали вище голови, намагаючись
лизнути ©© в самi губи. А особливо той красень Заливай, якутський пес...
- Мамо, покличте ж ©х, абощо, а то усе мо прання перепсують.
А собаки вже забачили Григорiя коло води. Вони його зразу проминули
були, а тепер, люто ревучи, вихором накинулись на чужого. Коли б не
Наталка, то вони б його з'©ли, мабуть. А так - зупинились, погарчали i
кинулись знову до дiвчини. А дiвчина смiялась, гомонiла до собак:

- Не чiпайте його, бо руками вас порозрива ... А на стежцi вже цокали
пiдводи. Йшли черiдкою конi, тяжко нав'юченi. П'ятеро коней.
Попереду дiд. Не дiд, а вусатий дiдуган, дебелий, високий,
червоновидий, волохатi груди випинаються з бiло© пазухи. На ногах iчаги,
на головi пропотiлий кашкет, ватянi штани на нiм, дарма що така спека, при
боцi мисливський нiж, а коло сiдла в переднього коня приторочена
гвинтiвка.
Позаду Грицько. Високий, як батько, дебелий красень. Молодий - рокiв
25. На ньому вiйськовий, старенький френч. На ногах iчаги, на головi
набакир кепка, а з-пiд не© буйний чуб кучерявиться. При боцi - нiж, а за
плечем новенький дробовик.
Обо забачили Григорiя, посмiхаються. - Ого, синку! Брика мо вже? -
зрадiв старий Сiрко, бредучи через воду навпрост. - А ми тобi гостинця
доп'яли!
I, перейшовши воду, старий став, широко розставив обiйми. Григорiя нiби
невидимою силою пiдштовхнуло, як малого, але вiн витримав.
Урочисто обнялись, як батько з сином, за старим звича м i поцiлувались.
Грицько просто подав крiпку руку. Привiтно посмiхався. Обидва вони були
однаковi зростом, i однаковi вiком, i однаковi вродою, як близнята. Два
Грицьки. Аж Наталка замерехтiла очима, глядючи на них.
- Два ведмедi! Ось гляньте, мамо. Та мати вже бачила й так: вийшла
швиденько з хати назустрiч.
- Подивимось, який ти стрiлець, синку!.. На ось, це тобi, - i дiд подав
гостинець.
В руках у Григорiя була новенька трилiнiйна гвинтiвка.
А вже як розв'ючували коней гуртом, старий Сiрко додав:
- I коня матимеш, синку... Оцього ось, гнiдого...
- Ану лиш, стара, - обiдати!

Та в "старо©" вже все було готове.


_Роздiл п'ятий_
_"П'ЯТНУВАННЯ"_
Другого дня зранку чистили зброю. Весело лаштувалися в далеку дорогу,
на промисел, виконуючи Сiркiв наказ: "Як на промисел рушати, то найперше -
треба зброю в порядку мати".
Тож не в жарт готувалися до поважного дiла, як на вiйну йдучи. Посiдали
на призьбi напроти сонечка, порозкладали причандалля перед собою на травi
- i закипiла робота.

Кожен чистив свою. Наталка вiнчестера. Старий Сiрко теж вiнчестера.
Гриць свою "японку". А Григорiй - трилiнiйку. Гвинтiвка була новесенька,
але Григорiй розiбрав ©© до шрубика. Хотiв перевiрити, чи все в нiй в
порядку та й для вправи - чи не забув, як те все робиться.
Старий Сiрко поглядав якийсь час збоку пильно - чи в добрi руки
потрапила iграшка, а потiм посмiхнувся задоволено i почав розповiдати межи
дiлом, як то вiн тую "iграшку" дiстав.

- Ти, синку, не думай, що то так собi. Ти зна ш, що то за гвинтiвка?
_-_ Ну ж?..

- То вiд самого, можна сказати, найбiльшого генерала - вiд самого
Блюхера гвинтiвка. Еге ж...
I розповiв дiд про те, як вони пiдписували оце контракт з ОКДВА на
м'ясо оленяче, вепряче тощо. Як вiн зустрiвся з Блюхером i як той Блюхер,
що з ним вони зналися ще вiд громадянсько© вiйни, вiдтодi, як били разом
всю бiлу контрреволюцiю та "япошкiв", - отже той Блюхер, зрадiвши
несподiванiй зустрiчi з старим ветераном революцi©, подарував йому -
ветерановi тобто - оцю гвинтiвку. Звелiв якомусь великому начальниковi
принести ©© зi склепу на "гостинець вiд нього ветерановi революцi© та й
знаменитому мисливцевi на цiлий СССР!"

А, передаючi© власноручно та урочисто гостинець, ще пак i рече:
"Вiзьми! Та не пiдкачай. Даю в надiйнi руки цю геройську зброю".
Дiд заскалив око i враз весело зареготався чомусь. А по якiмсь часi
мовчанки закiнчив:
- Вгадав, вражо© мами!.. Хороший вiн чоловiк, ©й-бо. Свiй чоловiк той
Блюхер.

Он як. Григорiй не втерпiв, щоб i собi не засмiятись, але з iншо©
причини. А може, й з то© само©, що й дiд. Власне, засмiявся при думцi: "Як
часто само життя створю каламбури, такi, яких i не вигада ш!.. Дiйсно,
гвинтiвка це не проста i дiйсно потрапила в надiйнi руки. Чи справдить же
вiн надi©..."
Вiн пiдiймав ©© вгору i дивився крiзь люфу на сонце, дивився на
блискучу спiраль всерединi, офарблену в спектральнi кольори. Клав на руку
- чи добре збалянсована. Бавився, як iграшкою.

Наталка поглядала скоса, закопиливши скептично губу. "Хiба так з
рушницею поводяться? Чого вiн загляда в не©, як сорока в кiстку?" Сама
вона орудувала з вiнчестером, мов досвiдчений вояк, - швидко розiбрала до
дрiбничок, вправно все перевiрила та вичистила, змазала... I вже збирала
докупи.

Григорiй перевiрив гвинтiвку i дiйшов висновку, що ма добру рушницю.
Добру тим, що була вона старого випуску, точно i чисто зроблена i не була
ще в дiлi. От тiльки не пристрiляна ним. Але то ще буде час. А тим
часом... Охота була побавити Наталку, - бач як задрала губу насмiшкувато.
Вiн возькався з закривкою i "нiяк не мiг дати ©й ради". I так ©© тикав, i
сюди завертав, - а вона все розпадалася, не трималася купи... Аж-но
Наталка почервонiла, далебi вiд сорому за нього.
Та старого не проведеш, - ворушив усмiхнене вусом, мовляв: "Дурiй,
дурiй! Не бачу я..." Проте не втерпiв i запитав:
- А чи ти ж стрiляв коли, чи вмi ш? Га?.. Чи вмi ш?..
Григорiй почухав голову:

- Не пробував. Може, й умiю... Не святi ж горшки лiплять...
- I то правда.

Прочистили i позбирали. Погримали трiшки закривками. Потiм перевiрили
набiйницi, понабивали ©х - кожен до сво © рушницi - бо вими патронами
повнi. Набiйницi були добре приладованi проти дощу й роси, та й до щедрого
полювання, - насаджуванi на ремiнь по чотири й по п'ять, вони вмiщали
велику кiлькiсть набо©в.
А як все вже було пороблено i прилаштовано до вимаршу хоч зараз, старий
Сiрко подивився з-пiд долонi через падь та:
- А катни-но, Грицю, он туди... - махнув рукою ген на той бiк пiд синю
сопку: - Та вiзьми крейду... Крейду не забудь!..
Гриць вже знав, про що йде. Метнувся до комори, а тодi скочив на
буланого i подався через падь, туди, де ген пiд синьою сопкою, зiходячи на
не© по сонячнiй галявинi, стояли рядком старi високi кедри. Туди було
щонайменше 600 метрiв. Там зiскочив з коня i став щось ворожити... По
якiмсь часi веселий примчав назад.
- Поп'ятну мо трохи, - пояснив Григорi вi. - Не зна ш, що то таке? То
нашi стрiлецькi вправи. В "п'ятно" стрiляти, значить. В пляму. Попробу мо,
а то, може, позабували.

- Е-е.. - згадав щось старий. - Бач, а ще одно провiрити! - Пiшов до
хати i винiс щось в новенькiм чохлi.

Подав Григорi вi:

- А глянь-но, синку, це Наталчине, але чи то щось путн ?..
В чохлi був цейсiвський, семикратний, вiйськовий бiнокль. Григорiй
витяг його. "I не вражий тобi дiд! То ж не бiнокля вiн хоче провiрити".
Оглянув. Покрутив. Подивився за падь: на кедрах було крейдою
понамальовувано звiрячi голови... Правий бiк бiнокля темнив.

- Добрий бiнокль! Лише одна лiнза попсована.
- А що то таке "лiнза"? - це дiд.

- Та оце ж скло. Ось подряпане, бачите?..
- Отож така в нього господиня... Тут Наталка вiдiбрала бiнокля:
_-_ Таке-е... Це зовсiм добрий бiнокль. Крутять...
- Авжеж. Тим-то ти ним так добре й оруду ш. - Це Гриць. А дiд:
- А глянь же та й скажи, що то там понамальовувано. Щось бiлi , а не
розберу.
Наталка приклала бiнокля до очей, довго ворожила з ним зосереджено.
Знизувала плечима. А далi вiдняла його i глянула пильно так та:
- Тю! Та там роги понамальовувано! Оленячi голови!..
Всi зареготалися, i сама Наталка теж. А Гриць по-батькiвському:
- Бiдна дитино! Аж упрiла, видивляючись в ту мороку.
- Коли ж вiн неправильний...

- Я ж кажу... Давай лиш сюди, бо ти сво©ми очима тiльки струмент
портиш. - Дiд вiдiбрав бiнокля i передав Григорi вi. - А тепер заряджати.
Нi, стривайте! Ти, синку, будеш дивитися, як ми будем мазати. А як щось
цiкаве вглядиш, - скажеш... Так ото бiлiють, значить, оленячi голови?
Добре. По сезону...
- Ложись! - скомандував враз по-вiйськовому. Всi брикнули посеред двору
на травi рядочком. I дiд теж. Злiва крайня - Наталка. Потiм Гриць. Потiм
дiд. А потiм Григорiй. Собаки теж полягали рядочком збоку,
новисолоплювавши язики i нашорошивши вуха, - дивилися на людей, очiкуючi©.
- Заряджай! Стрiляти по п'ять разiв лише. Права оленяча голова -
Наталчина. Потiм - Грицева i так за порядком.

- Стрiля мо всi разом чи по черзi? - поцiкавився Гриць.
- По черзi. Перша Наталка. Та не хапайтеся, вражо© мами... Не псуйте
куль.
- Авжеж, - вставила Наталка в тон. - Заб' мо кедрину - кандьор буде.
Починаю!.. - i глянувши скоса на Григорiя, що пильно нацiлився з бiнокля
по мiшенi, раз по раз вистрiлила п'ять разiв. Швидко.

- Тю-у!.. - зробив Гриць при кiнцi, iмiтуючи свист кулi. Собаки
схопилися i кинулися вперед, але Наталка вклала ©х назад криком. Вони
лежали, дрижачи вiд нетерплячки. А Гриць:

- Пiшли по молоко! Всi! От мазилка... Об'являю себе ударником i йду по
сметану. Пiшов!..
I так само раз по раз одстрiляв сво . З тi ю ж швидкiстю. Григорiй
дивився пильно в бiнокль, але нiчого не мiг зауважити, лише пiсля
останнього пострiлу щось бризнуло збоку на ялицi.

- Одбив, Грицю!

- Що?
- Гiлку.
- Неправда, то рiг одлетiв. Старий хитав головою:
- Що ви робите, дiтки! Таж по тiм боцi сопки так вашi кулi свистять, що
там порозбiгалося все живе й мертве.

А стара Сiрчиха вийшла на ганок i стояла, пiдперши рукою пiдборiддя:
- Мати Божа!.. Подурiли!.. I що вони виробляють?!
Як на вiйнi, прости, Господи...

Пiсля Гриця стрiляв старий Сiрко. Вiн дс5ре вмостився i, не кваплячись,
випустив сво©х п'ять куль, пiсля кожно© примовляючи: "Пiшла, мила!"
Наталка, що пильно дивилась, як стрiляв батько. вкiнцi серйозно
зауважила:
- Таке-е. Спортили ви дерево, тату! Воно б ще росло.
- Смiйся, смiйся. А воно, може, й не спортив, дочко.
Останнiй стрiляв Григорiй. До правди, - вiн хвилювався. Бував вiн на
рiзних стрiльбищах i не був новаком в стрiлецькiм дiлi, на всякiй збро©
мисливськiй i немисливськiй, як кажуть, зуби з'©в. Мав навiть колись
ворошиловськi значки i на всяких змаганнях стрiлецьких пописувався
знаменито. Але тут, на цiм iспитi, на цiм ви©мковiм змаганнi, хвилювався.
I рушниця нова, не вивiрена, i iспит складати треба незвичайний, змагатися
з стрiльцями, яких, далебi, ще не зустрiчав у життi.
Коли б йому хтось колись запропонував змагатися з дiвчиною в
стрiлецтвi, - вiн посмiявся б i взяв би те за злий жарт. Але тут бачив, що
може бути побитий, i то саме дiвчиною. "А що як гвинтiвка "мота " або
забира вбiк?" Аж пiт йому на долонях виступив. Ну ж ну...

Поставив рамку на "600". Прицiлився пробно. Раз...

Вдруге...
Наталка серйозно: "От, бач, як треба..." Це, власне, i врятувало
справу, наладувавши враз його, як тугий лук.

Раз по раз вiн вистрiлив п'ять разiв. Так же швидко, як перед тим
Наталка i Гриць.
За останнiм пострiлом всi враз схопились - стрiльцi й собаки - i
подалися стрiмголов через падь. Старий Сiрко ледве поспiвав верхи. Наталка
летiла попереду, перестрибуючи пеньки й колоди, як та дика коза. Спершу
вона була за Грицем, але обдурила:
_-_ Грицю-у! Постривай, щось скажу! Гриць загаявся, i Наталка зi смiхом
пролетiла мимо, а за нею Заливай, голосно гавкаючи.
- А тепер доганяй, ха-ха-ха!.. Не будь дурний! Старий Сiрко тюпав верхи
на буланому:
- Бiсово© вiри... Ну-ну, чисто тобi гурани! - I смiявся задоволене. То
плем'я Сiркове!
Наталка була вже бiля кедрiв. Перша. Обдивилася всiх "оленiв",
намальованих на товстих кедрах, i стояла, надувши губи та длубаючи пальцем
в батьковiй мiшенi.
- Я ж казала, тату, що ви спортили дерево. Гляньте... В оленячiй головi
було п'ять дiрок, одна бiля одно© майже.

В Наталчинiй мiшенi - чотири кулi лягли кункою посерединi. П'ята ген
вгорi влучила в рiг.
- Все-таки не пропала, - потiшав батько. - I рiг на щось здасться...
Добре... Добре... А Гриць:

- Та то я його неправильно прималював. Ця куля пiшла геть!
В Грицевiй мiшенi п'ято© кулi взагалi не було, лише чотири продiрявили
голову в рiзних мiсцях.

- Добре. Добре, - бубонiв старий Сiрко. - Казав, - не спiшiть, бiсово©