Багряний I. Тигролови

всьому! А спокiйний його розум констатував, що все ж таки вiн гине, йде
тонюсiнькою гривкою, як лезом меча, межи життям i небуттям. Один подув - i
вiн звалиться в чорну безодню. Нi!!! Щось у ньому люто поривалося з само©
глибини i пiдкочувалось до горла клубком. Провiв язиком по кривавих,
зашерхлих губах i, затискуючи мiж бровами посмiшку, переклав зручнiше
голову. В головi наморочилось. Потiм розплющив очi. Спокiйнi й яснi, вони
якийсь час дивились просто себе, дивились байдуже. I враз здивувався:
навпрост сидiв смугастий звiрок. Теж витрiщив очi i теж дивився на гостя
пильно i з цiкавiстю. Цикнув, кивнув хвостиком. Схилив голiвку набiк i
цикнув ще раз. "Не ворушиться". Тодi скiкнув униз i зашарудiв десь у
бур'янi. По хвилi вискочив знову на дерево, вмостився зручно на гiлцi
навпочiпки, сiв, як татарин, ще й в строкатiм халатику, - виштовхнув з
рота горiшок i почав його пильно розглядати, тримаючи переднiми лапками.
Переконавшись, що горiшок путнiй, почав швидко гризти, розглядаючи тим
часом гостя. Швидко-швидко точив щелепками, кумедно випльовував лушпиння i
розгладжував, витирав об лапки вуса.
А на нього дивилась пара очей, здивованих i жадiбних. До горла
пiдкочувалась клубком слина:

- Диви! сть... Стерво.

Мандрiвник помалу, тихенько звiвся. Не спускаючи очей iз звiрка, хижих,
запалених раптовим вогнем лютого голоду, почав ледве помiтно пiдкрадатись.
"Пiймати". Ним заволодiло непереможне бажання пiймати цей живий шматочок
кровi i м'яса. Це ж у ньому його порятунок! Поволеньки, як неживий,
приплющивши очi, вiн посувався дедалi ближче, ближче... Звiрок гриз свiй
горiшок i нiби не помiчав нiчого... Почав зводити руку. Ближче. Ближче...
Уже лишилось тiльки рвучко зiмкнути пальцi, - як звiрка враз нiби вiтром
здмухнуло. Вiн зiскочив у траву, впустивши горiшок, i подався, перелякано
цикаючи. Мисливець стрибав незграбно за ним, намагаючись притоптати,
привалити його травою. Звiрок добiг i гулькнув у дупло велетенсько©
колоди. Сховався. Сидiв там мовчки. Мисливець почав люто бити босою ногою
в колоду. Вона дуднiла гнилою порожнявою, проте не пiддавалась. Тодi вiн
вхопив дебелого замашного сука i почав гатити. Проломив в однiм, проломив
у другiм мiсцi - нема, в третiм - нема... Вiн навiть не помiтив, як звiрок
давно вже вискочив з протилежного кiнця колоди, вигнався на височезне
дерево i перелякано визирав з-за стовбура; почував себе в безпецi, але
йому було страшно за домiвку. А домiвка трiщала пiд шаленими ударами,
розвалювалась геть-чисто. Кинувши сук, мисливець почав мацати руками в
проломинах, - либонь, прибив! Порпався в купах трухлятини. Нема! Раптом
рука намацала щось. Загрiб, витяг... Горiхи! Пробував - горiхи! Цiлi.
Прекраснi. Одiбранi. I як ©х багато! Пхав ©х у кишенi, вони висипались з
дiрок. Тодi загорнув край надiрвано© поли i вибрав ©х туди. Скарб! Цiлий
скарб - з добру миску горiхiв. Вiн трощив ©х, мов вепр, а рука мацала
далi. Все... А бурундучок з жалем i страхом дивився, як i двоногий
розбiйник грабував його комору, i не мiг зарадити. Чи думав вiн, старанно
добираючи ще минуло© осенi, всiх професiйних знань докладаючи, носивши ©х
в защiчних мiшечках по одному та по два, що така ©х доля стрiне?
А розбiйник, розтрощивши колоду, вiдiйшов геть, сiв на кедринi i
смакував горiхи. Вiн ©х нищив з блискавичною швидкiстю... Помiтив збоку
якусь чудну рослину, вирвав, - нiби часничина. Понюхав - часничина!
Покуштував. Здорово! Часничина! Вiн зсипав горiхи на купу i рачки облазив
увесь бур'ян навколо. Назбирав кiлька таких часничин, i тодi взявся до
горiхiв, додаючи чудернацький часник. Чудесно! Горiхи з часником!
Вiн ©в, i обдурений голод помалу вщухав. Повертався спокiй. Поверталась
потроху сила. I не так вiд горiхiв, як вiд тi © надi©, вiд очевидного
доказу, що ще не так кепсько.

Бурундучок наблизився до колоди, побачив зблизька, яка страшна ру©на
упала на його дiм, i, жалiбно цикаючи, сiв засмучений на гiлцi, повернувся
до напасника: "Цик-цик-цик!" - скаржився комусь.

- Диверсiя, братку! Грабунок!..

Мандрiвниковi повернувся його добрий гумор, i вiн, дивлячись на
пограбованого, спiвчував йому: "Грабунок, братку, каюсь. Але що зробиш?
Могло бути гiрше, адже правда? Але знай, - з усiх злочинiв, сотворених
мною за i життя, - це найбiльший i за це варто прилiпити менi двадцять
п'ять рокiв. А то менi прилiпили лихо його зна за що... Але це, я тобi
скажу, було цiкаво! Вони мене везли, берегли як! А я взяв та й утiк! На
край свiту завезли, а я взяв та й утiк! Ха-ха!.. Стрибнув у чорну нiч, у
смерть, iз скаженого по©зда. Е, це там начальник люту ! Як вiн пiклувався
про мене! Берiг! Тiльки но зупинимось де, пiдбiга до вiконечка, та:
- Многогр шний!..

- Я...
- Звать!
- Григорiй!..
I не вберiг. Ха-ха!"

Ось так мандрiвник сидiв i в доброму гуморi розповiдав бурундуковi, як
його везли етапом з Укра©ни на Колиму. Присудили до 25 рокiв каторги i
везли десь поховати в снiги. Потiм iз жалем подивився на те, що залишилося
вiд горiхiв - на купу лушпиння, пiдтягнув мiцнiше паска, виломив палицю i
бадьоро пiшов стежкою. Ще й кепкував iз себе: "Вперед, Робiнзоне! Бог не
без милостi, козак не без щастя".
Спустившись у падь, напився з тонюнького пiдземного струмочка, i стало
зовсiм добре. В тайзi аж наче повиднiшало. Перед очима, по буйнiй яскравiй
зеленi, бiгали сонячнi зайчики. Десь реготала вивiрка.
Ще ж було зовсiм рано, ще роса мерехтiла на травах, вилучаючи промiння,
як найкоштовнiшi перлини. Десь у верховiттях кедрiв шепотiв вiтер, а внизу
було тихо i затишно.

Iшов стежкою, а очi до всього додивлялися, все обмацували i шукали.
Вони шукали, що б iз'©сти. Iнодi сходив зi стежки, пiддурений оманою, i
дерся в нетрi, - що то рудi ? I розчаровувався - гниляк! Iшов далi.
Стежка пiдiймалась вгору, вилась межи пнями й колодами, перелазила
через високе камiння. На стежку нависали трави, гiлляччя. Iнодi доводилось
попiд вiттям i крiзь лiани пролазити, мов у темну нору, зiгнувшись. I
скрiзь було видно слiди звiрiв. Тут повно звiрiв! I хоч ©х самих не видно,
але вiн знав це. Дивно, як вiн цього ранiше не помiчав? Ось бiля кедра
поприлипала щетина i шерсть до кори, - терлось щось, щось здоровенне, бо
щетина облiпила кору на пiвтора метра вiд землi. Ось кiгтистi лапи
здряпували сиру землю на стежцi. Ось вiдбитки-ямочки якiсь, мовби овечка
походила. Ось голi, обгризенi, пожовклi костi... Таж вiн тут не сам! Тут
повно пожильцiв! Але де вони? Чом ©х не видно нiде?
Йшов годину, двi. Стежка йшла вгору та вгору.
Хвилеве пiднесення спадало. Страшна перевтома i голод виснажили до
краю, i здавалось, що вiн iде знову вiчнiсть. Противний пiт заливав очi, а
пiд серцем нудило, i голова йшла обертом. Часто зупинявся, ставав бiля
дерева i стояв, заплющивши очi, - слухав, як у вухах дзвонило i нiби
молотi© били по черепу. Здавалось, що вiн нiколи не добереться до
перевалу, до вершини. Там, за цi ю горою, там, далебi, кiнець усiм
стражданням. Ну, йди ж!.. Ще раз перемагав себе i йшов.
Нарештi вибрався на гору. Тут лiс поступився i гора височiла гола, вся
вкрита квiтами. А за нею... Дивний кра вид вiдкрився його гарячковим очам.
Скiльки оком сягнеш, розпростерся хвилястий, зелений океан, збрижений
велетенськими химерними хвилями, що йшли одна за одною: то лiс пiдiймався
на кряжi гiр, опускався i знову пiдiймався... Найближчий гребiнь -
сизо-зелений, зубчастий. За ним - сизо-фiалковий: лiворуч, скiльки оком
сягнеш, i праворуч тягся ламаний контур. Потiм - сизо-голубий...
Голубий... I все вище й вище. Фантастична, дивовижна панорама. Могутня в
сво©й красi i... страшна. Його нiколи не перейти i не подужати, не
випливти з цього жахливого океану.
Мандрiвник сiв просто на землю. Стежечка збiгала з гори кудись у нетрi.
Але вiн сiв; Тер рукою чоло, мiцно стискав набряклi жили на скивицях.
Може, перестане стукати в череп. Це, далебi, пропасниця. Боже, якби йому
рушниця! I якби хоч пара сiрникiв!

Навколо гудуть бджоли. Вiн сидить, заплющивши очi, i йому зда ться, що
вiн на пасiцi... Це вiн маленький... Прийшов до дiдуся... Пiд велетенською
липою iконка Зосими i Савватiя, а навколо вулики-вулики... Стоять
дуплянки, мов козаки в брилях, накритi великими, череп'яними покришками.
Спiлi шпанки, як дiвоче намисто, як дiвочi губи, мiж зеленим листом. А там
черешнi... А жовна клю десь ©х i гука до нього: "Ти вже пообiдав?" А
друга: "Уже-е!" Дражниться. Дiдусь бiлий увесь - в бiлих полотняних штанях
i сорочцi, з бiлою бородою зазира в вулики, щось ворожить... Дивиться, як
рiй полетiв i гуде-гуде...
Вiн розплющу очi: по дивних, рiзнобарвних квiтах справдi лiтають
бджоли i гудуть, гудуть, мов на пасiцi. Куди вони летять? Куди вони носять
свою здобич?.. Навколо гудуть iншi комахи, пурхають метелики i рiзна
мошкара, - хмари ©х. Бджiлки заповзають в рожевi дзвiночки, що вкривають
рясно високi стебла (точнiсiнько, як рожi, тiльки дрiбнi!), порпаються
там, потiм здiймаються i летять десь. Але куди? Годi в цьому хаосi
перестежити. Сонце слiпить очi, а в них i так плавають барвистi кола.
Мандрiвник схоплю ться, - тут десь недалеко житло! Це ж i стежка
туди. Йти туди! Це диний порятунок. А там що буде. I вiн, спотикаючись,
iде. Стежка зводить вниз i знов у нетрi.

Йшов до полудня, але не здибав нiякого житла, навiть натяку... Нi,
далебi, цi ю стежкою зроду-вiку не ходили люди. Це звiрi протоптали ©© за
тисячолiття, подекуди вибили ©© глибоку на пiвметра в м'якому грунтi, а на
каменях вичовгали i виковзали у долоню.

Зате стежка вивела його до рiчки. Бистра гiрська, завширшки з Ворсклу,
рiчка текла, петляючи в нетрях. Чути було, як булькотiла вода навколо
камiння, що рясно стирчало у нiй. А десь вона ревла (порiг, либонь)
невпинно, однотонно.
Змучений мандрiвник сiв на дрiбне камiння i простяг ноги у воду. Потiм
лiг горiлиць. Було при мно, аж здавалося, що ноги п'ють воду жадiбно i
вона поступа по жилах вище, вище i заспокою , i втихомирю бiль у м'язах
та суглобах. А як ноги напились, тодi повернувся навпаки, - лiг лицем до
води i вмочив спраглi губи. Вода кавкала в горлянцi, вливалась струменем,
сповнила душу вщерть. Потiм проповз аж до половини в воду i занурив
голову, плечi i груди. Вилiз i знову лiг горiлиць.

Дивився в прозоре i до болю син небо. Потiм заплющив очi й задрiмав.
Сонце пекло немилосердно... Аж враз схопився i сiв нагло. Очi йому були
широко витрiщенi й безтямнi:

- На ем?!. Многогрiшний!.. Я зараз... Я одягаюсь...
Йому приверзлось... Будь воно тричi прокляте!.. Його беруть на допит.
"Я зараз..."
Та до свiдомостi дiйшов плюскiт води та шум порогiв, i привид зник.
- Ху-у! Погано, брат. Кепськi тво© дiла, Робiнзоне!
Почав зводитись. I враз очi упали на щось межи камiнням. Боже мiй!
Сквапно простяг руку i вхопив дивну знахiдку. Нiж! Мисливський нiж.
Власне, пiхви, з яких стирчало iржаве рукiв'я ножа. Пiхви напiвзiтлiлi, i
рукiв'я аж позеленiло, але, Боже мiй! Це ж, може, рятунок.

Проте видобути ножа було не так легко. Не пiддавався i сидiв у пiхвах,
мов прирiс. Потер рукiв'я об пiсок, обмив, потер полою, - рукiв'я засяяло
мiдяними, олив'яними та костяними кiльцями, що були нагнатi одне до
одного. Добре. Далi взявся до пiхов. Злегка стукав об камiнь, розхитував,
мочив у водi i кiнець кiнцем видобув ножа. Нiж був зовсiм iржавий, аж
чорний, але то пусте. Це ж бо чудесний нiж! Важкий i загонистий. Двадцять
хвилин - i нiж блищав. I хоч був рябий, мов вiспою побитий, та проте
добрий ще, дебелий. Таких ножiв нiде нема бiльше, як цi мисливськi ножi.
Це не просто собi нiж, це зброя, i неабияка. Для того й рукiв'я у нього
зроблене з тяжкого металу та костi, щоб був важкий i не схибив у слушний
час.

Мандрiвник радiв, мов дитина. Це хтось загубив його тут давно. Це вiн
тут лежав мiсяцi, а може, й роки, чекаючи на нього, чекаючи свого
призначення. I дочекався... Тепер мандрiвник не квапився. Найперше - нiж
мусить бути гострий. Тож сидiв i гострив його об камiнь. Пробував на волос
i далi гострив. Аж поки нiж став, мов бритва. Гаразд. По цьому направив
пiхви, почистив, пiдстругав, полагодив каблучку i ланцюжок, щоб чiпляти до
пояса. Тодi засунув ножа в пiхви, надiв на мотузку, що була замiсть паса,
i пiдперезався. Зовсiм добре!
Вiдтак, озбро©вшись, пiшов через рiчку по камiнню. Може, той бiк буде
гостиннiший. За рiчкою, продираючись на стежку, сiк ножем верболiз, стинав
гiлки, що заважали просто йти, - шукав ножевi застосування. А нiж гострий
же, як бритва! Надибавшi© зразу за верболозом тиху ковбаньку, глянув у
не©, мов у люстро. О, нiж мусить дiяти! На нього дивилось чуже, заросле
щетиною, почорнiле обличчя. Боже мiй! I мати б не впiзнала. Тим-то й доля
його цура ться. Голитись!
Примостившись на каменi i перемагаючи бiль у суглобах та у всьому тiлi,
вiн почав голитись. Може, життя покраща . Дивився у воду, як у люстро, i
шкрiб ножем намочену щетину. Бере! Лiпше, анiж було голитись склом у
в'язницi... Потiм умився i глянув у "люстро". От, зовсiм молодий юнак.
Боже, скiльки змiн вiдтодi, як бачив себе востанн голеним! Аж самому
стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що
колись зводило дiвчат з розуму. Шкода молодостi, шкода втраченого
безповоротно того, що вже нiколи, нiколи не повернеться. З води дивилося
суворе, металеве обличчя. Ще молоде, але... I тi прямовиснi зморшки межи
бровами, i крилатi брови, заломленi уперто... Великi очi горiли мов у
божевiльного.

"Та-ак, мандрiвнику! З такою пикою тiльки в нетрях i жити та живих i
мертвих полохати. При таких лiтах - i така у вас, прости Господи, мордяка!
Як у Мефiстофеля. Ну ж засмiйся! Будь веселiший. Життя перемiниться..."
Але життя не змiнилось.

Довго ще йшов тайгою. Йому здавалось, що швидко йде, але насправдi
посувався, мов тiнь, хитаючись. Аби не лежачи помирати. Нiж бiльше не
ставав у пригодi. Нiяк не ставав. Спершу вiн стинав ним гiлочки знiчев'я,
а потiм засунув у пiхви i не виймав. В руцi не вистачало сили.
А надвечiр сили зовсiм покинули його. Край.
Лiг голiчерева пiд височенними кедрами, тягуче-важко i глибоко зiтхнув,
нiби випустив дух, поклавши голову на корiнь, i так лежав. Згодом витяг
помалу ножа i поклав коло себе. По хвилi намацав i переклав ножа зручнiше.
Ще зiтхнув глибоко-глибоко.

"Так... Кiнець..."

Думки плуталися у головi, що була немов гарячим оливом наллята. "Який
пак сьогоднi день?.. А, шостий... Ну, це ще здорово... Коняка б уже
здохла... А якби я був конякою - було б лiпше?.. Шостий... Так... Але Бог
за шiсть день свiт увесь сотворив... i цi нетрi теж... Атож..." Чорна
павза. I знову: "Шостий день... Оце й б вiн - останнiй, уже зовсiм
останнiй день мого життя... А ще б трохи..."
Проте це вже така собi, млява думка.

Не хотiлось рухати нi рукою, нi ногою. Не хотiлось думати. Хотiлось
лежати й лежати. Вiчнiсть лежати так. I хай шумлять високi кедри. I нехай
розповiдають пiд синiм небом хмаркам удень i зорям уночi, як один хоробрий
i смiливий... I хай слухають вивiрки... Як один хоробрий i смiливий п'ять
разiв перемiг смерть, видерся з пащi дракона i, гнаний буйною радiстю,
донiс свою голову аж сюди, доганяючи щастя, а знайшов - смерть...
Чужинець. Далекий-далекий чужинець. Чужак... Пробив нетрi грудьми i лiг
тут, мiж корчами, донiс свою голову аж сюди, за кiлька тисяч кiлометрiв,
аж на край землi...
I дзвенять кедри... Нi, то не кедри дзвенять, то золоте дитинство
дзвонить дзвiночками в гаях, синiми волошками зорi в полях, бризка водою
на Ворсклi... на Днiпрi... Ге-ен... I смiються, смiються дзвiнкi дiвочi
голоси, i скачуть луни лугом, горою... Пахне терпкий-терпкий чебрець пiд
бором...
Вiн лежить на гарячiй печi i дивиться, як горить лампада i мерехтять
образи пiд королiвськими рушниками. А мати крутить веретено i сну
тонюньку-тонюньку пiсню:
...Мати ж моя пава,

Тепер я пропала,

Що ти ж мене туди дала,

Де я й не була...

Мати ж моя вишня...

Мати ж моя вишня...

Хтось у ньому, непокiрний i бунтiвливий, хоче пiдвести йому голову, але
вона не пiдводиться. То ©© держить .йому тутешнiй волохатий бог, лютий,
скупий i ненажерливий; насiда на груди i не да вже йому дихати... А мати
схилилась близенько-близенько... Раптом - що це?! Вiн розплющив очi.
Стукiт?.. Пострiл!
Вiн зводиться на руках. Млосно йому й паморочливо, але хтось непокiрний
у нiм пiдводить його. В вухах дзвенить. Знову пострiл! Пострiл як грiм! I
враз крик. Жахливий, нелюдський крик, дитячий чи дiвочий:
- Грицьку!!!
Жахливий крик молодостi, що ©© вхопила зубами смерть:
- Грицьку!!!
Вiн шпарко схоплю ться на ноги. А Боже мiй! Мерщiй!.. Кида ться чимдуж,
точачись, плутаючись у бур'янi, поспiша , поспiша . Знову крик. Близько...
Напружуючи рештки сил, вiн виламу ться на галявину. Ось!..
Величезний чорний ведмiдь, ставши на заднi ноги, намага ться схопити
пащею людину, що, забившись у розколину межи камiнням, люто вiдбивалась
прикладом рушницi.
Ось вiн! Це вiн, волохатий, безжалiсний i грiзний бог нетрiв. Ага!
Пожираючи потвору гарячковими очима i нiчого не бачачi©, як манiяк,
пiшов на не© всторч, гнаний п'яною жагою помсти. Ага!!! А рука намацувала
нiж...
Ведмiдь хапнув повiтря, кинув жертву i, ревнувши, повернувся на нового
ворога всi ю тушею, посунувся на нього бiлою плямою "нашийника"...
Людина в розколинi тихо, по-дитячому, скрикнула... Нiж з диявольською
сплою пiрнув у бiлу пляму, в самiсiньку горлянку i повернувся там
упоперек.
Мандрiвниковi очi, трiумфуючи, бачили лише, як чвиркнула на всi боки
кров, заливаючи бiле, i ще бачили (коротка блискавична мить), як тая
людина вистрибнула з розколини, струнка, в чуднiм одягу звiролова,
простоволоса, i кинулась до нього... Це останн , що його погляд встиг
побачити. Мить - i сили враз залишили його, в очах потемнiло, i вiн
повалився на землю пiд волохатою, чорною масою, як нiч накрила його...

Тiльки десь у пiдсвiдомостi ще якусь мить бринiло здалеку-здалеку:
"...Мати ж моя пава...

Мати ж моя вишня..."

I замовкло. Як iскра, заллята водою.

* * *
Мiсяць, що зiйшов над хребтами лiсистих кряжiв, стояв, мов вогненний
щит, низько прибитий до брами в новi кра©, в невiдомi свiти. Вiн здавався
живим - то яснiв, то темнiв, надимаючись. То обличчя! То обличчя великого
духа - демона невiдомого, несходимого "Далеко". Воно то хмурнiло, то
яснiло i знову хмурнiло, червонiючи, - з долин, з улоговин, з мiжгiр'©в
пiдiймались тумани i хвилями десь сходили вгору. Межи кряжами внизу вони
лежали велетенськими намiтками - чи як хвилi бавовни, чи як зiгнатi вiтром
снiги...
Над падями, над проваллями, над становиками безкра©ми i покрученими,
над тайною нетрiв стояла iмла, проснована тьмяним, червоним баговинням.
Зацокали пiдкови...

По голому кряжу, по становику, вигнались три вершники черiдкою. I
стали. Рушницi через плече. Витягнутi ши©. Ворушаться в сiдлах. Маячать,
як китайськi тiнi на тьмянiм екранi.

- Батьку! - це дзвiнкий, молодий голос. - Ну, як?..
- Добре... - це бас. - А пiдтягнiть-по попругу, злiзьте котрий...
Дво метнулися з коней... А в того третього щось упоперек сiдла... Як
давнi запорожцi десь на козацькiй могилi, везучи бранця чи рятуючи
товариша. Сiдланi конi вимальовуються до дрiбниць, прядуть вухами,
пирскають i хапають губами бур'ян.
- Треба поспiшати.

Це молодий, швидко пiдтягши попругу i дослухаючись до кладi, що
впоперек сiдла.
- Вже? Ну, з Богом, дiтки.

- А ми не збились?

- Бог з тобою...

Дво птицями вилетiли на коней. Враз всi зiрвались з мiсця i поскакали
черiдкою. Гейби привиди чи гiрськi духи на тьмяному тлi. Проскакали,
промигтiли рушницями, процокали пiдковами... i щезли.

Тиша зiмкнулася знову. Напружена i зрадлива тиша нетрiв.
Десь нагло розiтнувся далекий рев. Лютий i страшний. I покотивсь,
покотивсь. Урвавсь... Гавкнуло десь iз другого боку, так само хижо i
тужно... Закричав спросоння глухар... Зрадливi звуки, прита нi шелести...
Через самий мiсяць шугнула нечутiю сова. Тайга лише починала жити.
Мiсяць поблiд i квапився вгору.


_Роздiл четвертий_
_РОДИНА ТИГРОЛОВIВ_
Пiсня виводила з небуття. Спершу була темрява, липка й волохата. Потiм
з'явився звук чи тонюсiнький промiнь, - вiн десь почався з нiчого i
наростав, наростав...
Ой, летять, летять три соколи
через сад -
Ге-ей.. Ге-ей... Ге-ей...
I те "Гей", як мрiйна хвиля, i пiдгонить ©© нiжний дiвочий голос.
Зачепили ж вони кри-леч-ками
ви-но-град...
I високо-високо, аж понад той виноград сяга мрiйний дiвочий голос, аж
туди, де сонечко трiпотить промiнням, чи два соколи - два товаришi летять.
Це, либонь, Наталка, його сестра, спiва . Атож. Це вдома. А вiн лежить
виснажений, поранений. Це ж пiд Жаботином, в тiм Холоднiм Яру... Як пак
воно вийшло? Ага... Той пес рудий, недовiрок, партiйний, кинув гранату
йому пiд ноги, вiн ©© пiдхопив i... Ха-ха!.. ©х було четверо... Як воно i
його зачепило?.. Голова гуде, i йому лiньки розплющити очi.

А сестра, сестра його любая, жалiбниця вiрная, Наталочка, журиться. Але
не журба в тiм голосi... Ха-ха! Вiн зна , що то за сокiл там у не©, що
зачепив крилечками виноград, i так зачепив, що й сниться, либонь, ©й отой
сокiл, отой Олекса-бузувiр.
А дiвочий, вередливий голос над ним:

- Грицьку! Чого ж ти не пiдпряга шся? Ну ж бо:
"Цiлувалися ми iз тобою один раз"...
Йому смiшно. Вiн - Грицько ж таки, а тепера Григорiй - крадькома
розплющу одне око. Насилу розплющив. А друге вже розплющилось само швидко
i витрiщилось здивовано...
Перед ним сидiла дiвчина. Але не Наталка, не сестра. Зовсiм не вона.
Чужа якась дiвчина. Але така ж хороша i та бистроока, iз стрiчкою над
чолом, i юна, смаглява вiд сонця.

- Тату, тату! - це дiвчина радiсно. - Уже!.. Дивиться вже!.. Боже мiй!
Живий!
- От i добре, - це дебелий, спокiйний голос. Батькiвський. Такий
сердечний, а гуде, як iз барила, i жартома: - Що ж ти, синку? Упився,
мабуть, га? - Як у туманi пiдiйшов. Кремезний, броватий, волохатi груди в
пазусi. - Довго вихмеля шся!..

А дiвчина нишком кива комусь рукою:

- Грицьку! Ось iди поглянь, який вiн окатий. Тiльки... Вiн, мабуть, не
при умi, - диви, як лупа .

- Наталко, - це батько, - а пiди лишень скажи матерi, щоб чарку нам
сюди. Козаковi, либонь, душа до ребер присохла... Ану ж, коза!
В головi Григорi вi наморочилось вiд явно© галюцинацi©. Вiн покотив ©©
по подушцi вправо - глянув, влiво - глянув. Роздивився по хатi. У кутку
ряснiли образи, королiвськими рушниками прибранi, кропило з василькiв за
Миколою Чудотворцем. Чорнi страстянi хрести напаленi на стелi... Вiн
лежить на великому дерев'яному лiжковi, роздягнутий, накритий вовняною
ковдрою чи кире ю... Пахне васильками... У вiкно знадвору зазира сонце.
Мати в очiпку i в ряснiй стародавнiй спiдницi, посмiхаючись, несе тарiлки
в дверi... За нею бистроока дiвчина виступав, мов горлиця... Бiля вiкна,
тримаючи козацьке сiдло й ушивальник, звiвся i сто©ть густобровий,
кремезний парубок...
Григорiй заплющу очi. Дiвчина щось говорить, а йому зрина нагло... Що
це? Той голос, той шалений, передсмертний крик мисливця, припертого
ведмедем, - останн враження, що вiн винiс iз життя. Але ж то був чоловiк,
у штанях, у шкiрянiм, мисливськiм одязi... Так, то був чоловiк, юнак...
Григорiй розплющу очi - перед ним сто©ть дiвчина з червоною чарочкою i
говорить насмiшкувато:

- Грицьку! Кого ти сiдлати збира шся? Кидай та йди ось...
Парубок бiля вiкна, майнувши чубом, чiпля сiдло на гак, а батько:
- По©деш у Ки©в, Грицьку, та той... Iди лишень сiдлай конi.
- Де це я?! - аж скрикнув Григорiй, нагло зводячись.
- Заспокойся, ляж, Бог з тобою! - це матiнка, це стара, поклала руку на
голову i схилила йому ©© назад на подушку: - Лежи, лежи, серце. Ач який,
мов з хреста знятий... А ви! I не тю на вас, лоботряси! Добре, що самi,
пiвроку, як воли, а хлопцевi не до розмов.

Старий:
- Ото... Це хлопець iз наших! Скiльки я його попотовк упоперек сiдла,
непритомного, при смертi, скiльки днiв тут зi смертю вою - i, диви,
живий! Спасибi Богу, синку, що все добре. Тепер уже все добре. А то я
хотiв уже одвезти тебе до Ки ва - це ж тут недалечке, - там би ти вмер, i
я так i не знав би, хто ти.
- Де це я? - прошепотiв Григорiй розгублено, злякався за свiй розум.
- Та в нас же, в нас, дома, сину... На стiнi рясно карток - дiвчата у
вишиваних сорочках, у намистi, парубки в шапках i киреях.
- Який... Який це район?

- Та Ки©вський же, - це дiвчина. I так вона сказала те "Ки©вський",
проворкотiла, аж за серце взяла. Григорiй звiвся, витрiщивши очi, - в них
i радiсть, i жах.
А батько:
- Може, ти тамтешнiй? Може, тобi краще б додому?..
- Нi-нi!.. - злякався, вiдчув, як у нього мороз пiшов поза спиною: -
Нi-нi! - В пам'ятi зринула Лук'янiвська в'язниця... Ки©вське ОГПУ -
НКВД... Отак! Утiкав, утiкав i потрапив назад... Як же це?.. Нi-нi! Вiн
порива ться йти: - Пустiть... Пустiть... Я не хочу... Я пiду собi... То я
так, то я навмисне...
Його силою вдержали. Тодi вiн швидко i покiрно лiг, нацупив ковдру аж
до носа, по тiлу виступив пiт.

"Змилив!"
Стара перехрестилась нишком i шепотiла з сльозою:
- Боже мiй, Боже! Бiдолашний, не сповнi вже... Що те лихо з людьми
робить!..
"Тiкати! Тiкати!" - порива ться в нiм усе, але вiн уда спокiйного,
байдужого:
- А далеко до мiста? Батько:

- Та нi! Це близько, верстов 400. Ми ж Ки©вського району. А ти хiба
звiдки? "Сказати чи не сказати?"

- Я?.. Теж... Ки©вського району.

- Овва! А з села?

- Та з Трипiлля ж...

- Боже мiй! - аж скрикнула i сплеснула руками матiнка. - Дитино моя! Та
це ти не з того Ки©вського! Це ж ти з Укра©ни... Мати моя теж iз
Трипiлля... Земляк. А Боже мiй!..

I враз так нiби хто попустив страшне гальмо - чорна гора зсунулась...
зсунулась... Стало легко, i радiсно, i дивно. Бiля нього стояли рiднi,
близькi люди. На далекiм, далекiм кра чку землi, пiсля всього жаху -
близькi й рiднi люди! Стурбованi за нього, упадають бiля нього, як мати,
як батько, як сестра i брат. I Ки©в ще тут десь один. Григорiй потер
чоло i засмiявся. А всерединi йому гейби хлоп'я танцювало i било в долонi:
"Жив! жив! житимеш!" I хотiлося сказати щось хороше-хороше.
- Мамо... - i затнувся, дивлячись на матiр: - Дозвольте вас так
називати, бо ви ж така... як i моя мати.

- Нiчого, нiчого, дитино. - заметушилась мати, витираючи нишком сльозу.
А Григорi вi вернувся його спокiй, його мужнiсть гартована, його давнiй
гумор:
- Так. кажете, я дома, мамо?

- Дома, дома, синку.

- Чудесно... Привiт вам iз Трипiлля.

- Спасибi, синку, спасибi. А як там?.. Як воно там, на тiй Укра©нi? Чи