Нечуй-Левицький I. Хмари

недавно гуляли на вольному свiтi, що та веселiсть приставала до ©х,
переливалась в ©х душi. м обом заманулось пристать до того гурту, весело
побалакать, пожартувать, але iнститутська наука маркiз паралiзувала ©х
душi, придавлювала молоду потребу молодого серця i все наводила на ©х
думку про iнститутську дисциплiну.
Ольга спинилась на одному лицi, перевела очi на друге, на трет . Для
не© було миле кожне молоде лице. Вона поминула одно повне, щокате лице з
веселими очима, з широким ротом, з безневинним смiхом на губах. Те лице
нiби говорило: "I нащо менi та краса картини, що розстелилась внизу, те
небо й земля, тi люди! Хоч би вони й крiзь землю пiшли, менi було б
байдуже! Я б ©х вимiняв на одну добру сигару!"
Ольга поминула й те лице i спинилась очима ще на одному: те лице було
молоде, рум'яне, виразне, його рамами обхоплювали чорнi кучерi.
Ольга тiльки що глянула на тi високi чорнi брови, тiльки що придивилась
до чорних очей, i зараз впiймала самим серцем, самою душею ©х промiнь, ©©
молода голова аж запаморочилась. Вона ледве встояла на ногах i тiльки
соромилась сiсти на обтесанi каменюки, що були покладенi рядком коло
тротуару.
Молодi паничi з схiдцiв смiливо оглядали паннiв, когрi проходили повз
©х. Вони не поминули й iнституток. Всiм ©м кинулась в вiчi Ольга сво ю
красою, сво©ми чорними локонами й блискучими очима. Кiлька з ©х встало й
побiгло навперейми поза пам'ятником. Мiж ними був i той панич з широким
лицем. Вони раз пройшли коло ©х, потiм, як дами рушили з мiсця, вони знов
забiгли уперед i пiшли ©м назустрiч. Ольга й Катерина бачили тi маневри,
але не бачили мiж паничами тих високих брiв i чорних кучерiв.
Весела група молодих студентiв знялась з п' десталу пам'ятника, наче
зграя птиць, i почимчикувала з гори по кручених стежках, викладених
цеглою. Студенти перебiгли через возвiз i побiгли ще нижче, до старого
пам'ятника, так швидко, що на ©х брилi й картузи тiльки манячили., Вони
збiгли на шосе, i бiльша половина сiла на човни. Гребцi одчалили од
берега, i три човни, повнi молодих хлопцiв, полинули по водi, доганяючи й
переганяючи один одного. Випливши на середину Днiпра, студенти заспiвали
хором укра©нськi пiснi, ©х молодi, свiжi голоси долiтали дуже ясно й
виразно до гуляючих на горi. Студенти перевезлись через Днiпро, кинулись
на зеленi сiножатi: деякi полiзли на гiмнастичнi драбини й стовпи, деякi
почали гойдаться на гойдалках. Iнституткам дуже сподобалась така
вольнiсть, така веселiсть, про яку вони й не чули i навiть не гадали в
iнститутi. Вони й самi почутили, що ©м хотiлось i побiгати, i поспiвать.
Друга половина студентiв вернулась од Днiпра й пiшла до Царського
садка. Ольга й Катерина слiдком за ними водили очима; ©м бажалось впiзнать
тi чорнi кучерi й високi брови, та вони не змогли впiзнать. То ©м
здавалось, що тi кучерi попливли на острiв i що найкращий голос в пiснi,
високий i дзвiнкий тенор, виходив од чорних кучерiв; I то ©м здавалось, що
голова з тими кучерями повернула в Царський садок на прогуляння.
Ольга й Катерина з матерями пiшли на Хрещатик i попростували до
Царського садка, де в Шато вже грав оркестр, а по широкiй долинi
ворушились юрби публiки. Ольга й Катерина йшли несмiливо; ©м здавалося, що
©х не мина нi одне око.
В Шато була велика гулянка. На афiшах було оповiщено, що того вечора
спiватимуть в садку тiрольцi, потiм пускатимуть шар, а в кiнцi всього
будуть запаленi бенгальськi вогнi й фейерверк. Народу зiбралось велика
сила! Все Шато на долинi було залите масою публiки. Дармова публiка так
завзято лiзла в Шато через частокiл, що полiцейськi москалi ледве встигали
стягувать ©© за ноги. Вже смеркло надворi, а Ольга все озиралась, все
оглядала всiх панiв i паничiв, якi тiльки йшли назустрiч, шукаючи очи- ма
знайомого милого лиця, та все-таки не вгледiла його. На терасi дерев'яна
платформа, де мали спiвати тiрольцi, вже горiла вогнями. Дзвоник дав
сигнал, i публiка почала збираться до платформи й розсаджувалась по
лавках, хто встигав зайнять мiсце; решта стояла цiлими купами. Вийшли
тiрольцi й почали спiвать бiльше чудно, нiж гарно, нагадуючи сво©ми дуже
довгими трелями неестетичне ревiння альпiйських коров або перегукування
людей, що заблудились в горах i згукувались. Публiка давала браво, а
студенти смiялися i свистали. Тiрольцi зiйшли з пiдмосток; там з'явивсь
якийсь нiмець i почав лагодити свiй шар з помагачами. Шар прив'язали
вiрьовками як слiд i почали сповнять його газом. Вже шар надувся й почав
блищать в темнотi. Публiка ждала, що вiн от-от здiйметься й полетить, але
шар почав сплющуваться так, що його боки позападали, як у самого нiмця.
Шар луснув з одного боку. Публiка почала смiяться.
Принесли зараз причандали й залiпили дiрки. На цей раз справа пiшла
краще: шар надувся, тихо знявся з мiсця й почав пiдiйматься вгору. Публiка
зашумiла, заляскала в долонi, закричала. Шар пiдiйнявся вгору - i почав
осiдать додолу якраз над самiсiнькими лавками, де сидiла сила людей, де
сидiли Степанида й Марта, з дочками. Вони пiдвели очi до неба i з великим
страхом побачили, що просто на ©х летить шар. Публiка по боках реготалась,
аж за боки бралась, але на чию голову летiла бiда, тому було не до смiху!
Молодi iнститутки шугнули з лави, мов птицi. Пiднявся галас, крик, навiть
чути було плач. Дами позскакували й стрибали через лавки. Шар сiв на лавки
якраз на тому самому мiсцi, де сидiли Дашковичка й Воздвиженська з
дочками. Ольга й Катерина доскакали до краю й стрибнули просто на гурт: то
була група студентiв, котру вони вже бачили коло Владимирового пам'ятника.
Невважаючи на переляк, Ольга й Катерина побачили мiж студентами те саме
веселе, велике лице, з широким ротом i веселими очима. Ольга спотання
скочила, сама не знаючи куди, i просто перед собою побачила те гарне,
виразне й рум'яне лице, котре так вразило ©© в серце! Вона впiзнала його
по кучерях, по блискучих очах, i хоч була перелякана, але примiтила, що на
тому чудовому лицi був рiвний з легким горбиком нiс, чудовi повнi губи,
так виразно обведенi кругом, неначе хто обвiв ©х пензлем. Вона додивилась,
що губи були повнi, що на спiднiй губi була малесенька ямочка саме
посерединi. Ольга додивилась, що на тому молодому лицi не видко було й
слiду смiху, але навiть виявлявся жаль, що показували кiнцi верхньо© губи,
трошечки пiднятi вгору. Молодий панич побiг до не© назустрiч, подав руку й
легесенько зсадив ©© додолу. Ольга подякувала йому й почула його чудовий
голос, свiжий, дзвiнкий. Цей голос довго пiсля того вона все нiби чула в
сво му серцi.

Публiка знов загомонiла, потiм стихла й заворушилась, розходячись на
всi боки. Оркестр загримiв i заглушив шум та гам народу. Молода група,
знать, впiзнала iнституток, бо потяглась за ними слiдком i забiгала й
переймала ©х.
Iнститутки добре бачили того реготуна, котрий кричав. "браво" просто ©м
в лице, як вони втiкали й стрибали по лавках, але чорнi кучерi знов десь
зникли, i ©х не стало видко.
Просто проти Шато на темному зоряному небi чорнiв iнститут,
пiдiймаючись на горi, наче темнi стiни твердинi.

- Чи бачиш, Ольго, наш iнститут? - спитала Катерина.

Задумана Ольга пiдвела голову й глянула на iнститут, чорний та темний,
з темними рядками вiкон, темнiший од само© ночi.

- Якi ми щасливi, що не вигляда мо з тi © тюрми, а вже вольно тут
гуля мо, як усi люди! - сказала Катерина, i справдi повна щастям волi мiж
вольними людьми. - Подумай собi, Ольго, якби ми оце сидiли за тими чорними
вiкнами й темними стiнами!

Ольга пiдвела голову й справдi подумала за те, але та думка обвiяла ©©
тахим холодом, неначе на не© повiяв вiтер з пiвночi. Натомiсть ©© всю
освiтила й обiгрiла чудова мрiя про молодого чорнявого хлопця з темними
очима, з свiжими малиновими устами.
"I хто вiн? I якого вiн роду? I хто його батько-мати? - такi думки
вертiлись в молодiй головi. - Чи побачу його коли, чи познайомлюсь? Чи
любить вiн мене, як я його?" Так думала Ольга, йдучи попiд густими липами,
втягуючи в себе пахощi квiток, що росли в клумбах гiрляндами.

Тихiсiнький захiдний вiтрець, пахощi лiсу й ночi, свiт од зiрок, i
веселi музики, i веселi люди навкруги - все те ворушило мрi© в молодiй
фантазi©, будило щастя першо© любовi в молодому серцi. Ольга вже дала в
думцi романтичне ймення незнайомому, в думцi уявляла його сином багатого
князя, уявляла його розумним i значним, веселим i щасливим. Вона вже не
слухала Катерини, забула вже iнститут, його темнi стiни й темнi вiкна,
забула на цей раз Турман i маркiзу та все нiби бачила тi кучерi, тi очi,
яснi, як зорi, той носик, тонкий i рiвний, неначе виточений.
Дзвоник задзвонив до лiтнього театру, що стояв у Шато пiд горою.
Дашковичка й Воздвиженська зайняли для молодих дочок ложу. Молодi панни
були веселi, оглядали ввесь театр. Вже пiднялась завiса, вже почали грать
на сценi водевiль. Але Ользi було байдуже про сцену; ©© очi блукали по
ложах, по партерi, та все по перших рядках. й здавалось, що вiн повинен
сидiть в найдорожчiй ложi або в першому рядку крiсел в партерi, але його
там не було Врештi, вона ледве змогла задерти голову, щоб подивиться на
галерею й райок. На тiй високостi вона зараз впiзнала цiлий довгелецький
рядок веселих студентських голiв. Мiж ними був веселий студент з широким
ротом i здоровими зубами, а коло його сидiв поплiч знайомий красунь. Ольга
не йняла вiри очам, щоб ©© мрiя, ©© iдеал сидiв так високо в театрi! Вона
хотiла б на цей раз помилиться, та серце ©й пiдказало, що вона не
помилилась. Ще раз вона насмiлилась задерти голову, аж шия в не© защемiла,
i, ой лишенько! ©© iдеал кусав горiхи малиновими устами перед усiм
театром! Вона виразно бачила, як веселий студент насипав йому в жменю
горiхiв! Ольга почувала, що ©© iдеал трохи стемнiв, як темнi скло, коли
на його впаде мокра пара. Вона насупила брови й тихо промовила: пхе!

Завiса падала й знов пiдiймалась. Один актор грав дуже погано, так що в
партерi почали смiятись. Галерея почала свистать, шипiти i так здорово
тупотiла ногами, що Ользi й Катеринi стало трохи страшно. Настукавшись
досхочу, в галере© почали смiяться й кричать: паскудно! невiрно! Деякi
голоси кричали: браво! бiс! браво! Ольга пiдвела очi вгору й побачила, що
крик, свистiння й тупотiння лилося-таки з того краю, де сидiла валка
молодих студентiв, де сидiв красунь!
- Пхе! - промовила Катерина.
- Пхе! який сором! - сказала Ольга.

- I сорому нема ©м! - голосно промовила Степанида, гордо одвертаючи
очi.
- Вони театр завалять i нас повбивають! - голосно обiзвалась Марта.
Одначе ж усi вони вийшли з театру живi й здоровi. Наостанку в Шато
почали запалювать фейерверки й свiтить бенгальськими вогнями. Вся долина з
публiкою, горами, лiсом i купами людей на горах блищала то червоним,
пекельним огнем, то синiм, то снiго-бiлим. Вогнi запалювали зумисне на
пригорку за купами дубiв i лип, котрi свiтились наскрiзь, неначе були
вирiзанi з тонкого паперу або були вилитi з прозорого скла. Купи людей
зверху здавались групами духiв на високих хмарах, помальованих усякими
фарбами. Картина була невимовне ефектна й чаруюча, неначе взята з
арабських казок "Тисячi й одно© ночi"[53]. Обидвi панни стояли близько од
того .мiсця, де схоплювались огнi, i коло самiсiнького вогню побачили знов
ту саму купу веселих студентiв. Ольга знов упiзнала мiж ними свiй iдеал,
облитий чудовим свiтом, i не зводила з його очей. Вже вона дивилась не на
дерево, не на гори, а на тому виду ловила цiкавим оком усi сутiнки
фантастичного сяева.
Вже пiзно почали розходиться люди. Молодi панни вернулись додому такi
щасливi, такi веселi, якими нiколи не зазнали себе в iнститутi!
Старi батьки ждали ©х i не лягали спати. Дашкович почав розпитувать в
Ольги про iнститут, про науки, а вона все розказувала йому за Шато, театр
та бенгальськi вогнi.
- Що ж тобi казала начальниця на прощання? - питав батько в Ольги.
- Не пам'ятаю, тату! - одказала Ольга.

- Чи дуже плакала ти, як прощалась з подругами, з класними дамами? -
питав цiкарий батько.
- Не пам'ятаю, тату! - промовила Ольга, а думка ©© все вертiлася коло
Шато й чорних кучерiв.
- Чи весело ж гуляла сьогоднi? - спитав батько.

- Ой, так весело, що я й зроду так не гуляла! Коли б ви, тату,
побачили, якими вогнями горiли гори, лiс! Якi були фейерверки, якi були
музики, якого багато було людей в Шато! Мабуть, увесь Ки©в зiйшовся
слухать тiрольцiв! Якого я бачила...

Ольжина мрiя про ©© чорнобривий iдеал трохи не вислизнула словами з
язичка. Вона ледве схаменулась i почервонiла. I потiм довго вона
розказувала разом з матiр'ю, як ©м було весело, як нiмець пускав шар, як
той шар трохи не спалив ©х, падаючи на голови. Всi випадки з початку того
дня; прощання з iнститутом, i сльози, i подруги, i маркiза - все те
одiйшло в минувшiсть на кiлька рокiв, бо його заглушили музики, теагр,
залили бенгальськi вогнi: бо його потопили на дно моря мрi© про чорнi
кучерi, чорнi високi брови й малиновi уста. Ольга спала й бачила все те в
снi. й снилось, неначе вона все гуляла й бавилась, доки свiт нового дня
не розiгнав ©© мрiй.

Того ж таки дня Степанида Сидорiвна, порадившись з Дашковичем, задумала
зробить в себе вечоринку, щоб по-знайомигь свою дочку з кружком сво©х
ближчих знайомих. й хотiлось i дочку людям показати, i дочцi людей
показать. Дашкович запрохував гостей, а Степанида Сидорiвна розпочала
пекти й варить усяку ©жу на вечерю. Пiд впливом вчорашнього веселого
вечора, пiд впливом молодих надiй серця Ользi здавалося, що той вечiр буде
якийсь не простий, буде такий веселий, яким його малювала ©© фантазiя. й
здалося, що на вечоринцi повинно буть багато гостей, та все молодих i
гарних; ©й чогось здавалось, що доконче буде й той гарний студент, котрого
вона вчора наглядiла в Царському садку. Зоставшись сама в кiмнатi, вона
частенько заглядала в дзеркало i трохи засмутилась, що ©© лице зблякло од
не зовсiм спокiйно© ночi. Ольга двiчi бiгала до Катерини, щоб порадиться
за убрання. Вони вдвох пробували перед дзеркалом, як би краще й моднiше
зачесать голову. А незручнi в тому руки погано служили ©м обом. Довго й
довго вони морочились i скiнчили на тому, щоб розпустить коси локонами по
плечах.
Настав вечiр. До Дашковича почали збираться гостi. То були професори,
та все не дуже молодi, та все з блiдими, засидженими видами. З ними
поприходили ©х жiнки й дочки. Ольга й Катерина привiтались до вченого
кружка й почали слухать розмову. Розмова та, дуже суха або дуже вчена для
молодих дiвчат, не зачепила ©х цiкавостi. Вони слухали, слухали й трохи не
поснули, пригадуючи собi iнститутськi лекцi©. Перейшли вони до дамського
стола, але й жiноча розмова була не цiкавiша для ©х. Жiнки судили якихсь
незнайомих для ©х людей i розмовляли про хазяйську справу. Ольга й
Катерина почали дуже нудиться та все сподiвались, що далi буде щось
цiкавiше й iнтереснiше. Вони ходили по залi, побравшись попiд руки, i ©м
здавалось, що от-от одчиняться дверi i сюди ввiйдуть молодi й гарнi
паничi, тудою ввiллються згуки яко©сь чудово© музики, що там заблищать тi
чудовi очi й високi брови, котрi вони недавно бачили. А дверi не
одчинялись: тудою й не думало влiтать те щастя, та радiсть, котро© так
бажали ©х молодi душi.
Вже пiсля чаю почали приходить молодi паничi: прийшов один чорнявий i
негарний урядовець, прийшло кiлька купчикiв з товстими червоними щоками,
потiм увiйшли в залу зо три серби студенти. Пiзнiше прийшли ще три молодi
студенти.
Пiсля приходу молодих людей в покоях стало веселiше: почалися жарти,
смiх, весела розмова. Швидко потiм старiшi посiдали грать у карти. Одна
немолода дама сiла за рояль й заграла кадрилi. Студенти попросили паннiв
до танцю. Ользi й Катеринi стало веселiше. Але все-таки вони сподiвались
чогось бiльшого й кращого од того вечора, ждали бiльше розваги, веселостi
i молодих людей кращих, i значнiших, i веселiших. Ольга розходилась в
танцях. Iнститутськi мрi© загомонiли в ©© фантазi©. Вона згадала розмову
Турман про аристократичнi бали десь в далекiй столицi, про ту розкiш, i ©©
думка понеслась десь далеко, в якийсь фантастичний свiт.
Вже було пiзно; в покоях стало душно й димно од сигар. Ольга й
Катерина, взявшись попiд руки, перейшли всi поко© й зайшли в Дашковичiв
кабiнет. Там не було й душi. Ольга одчинила вiкно; в кабiнет полився
свiжий вiтрець. Обидвi сестри, держачи одна другу за сухорляву дитячу
талiю, сперлись на вiкно й виставили голови надвiр.
- Але й кавалери! - сказала Ольга.

- Ну, та й кавалери! - додала Катерина.

- Як вони танцюють? Не вмiють гаразд навiть протанцювать рондо!
Плутаються, як на точку мiщанки, - сказала Ольга.

- Менi отой болгарище порвав сукню, i зна ш де? на плечi! - сказала
Катерина й показала маленьку розпiрку на плечi, роздерту гудзиком од
сiртука.
- Вони нас покалiчать в танцях! Менi один настоптав на ногу! - аж
писнула Ольга. - Я не хочу з ними танцювать!

- Пхе! - сказала Катерина, закопиливши спiдню губу.

- Ото, якби побачили Турман i де Пурверсе пашу компанiю! Завтра по©ду в
iнститут i все дочиста розкажу! Ото буде смiху! - сказала Ольга.
- Ото буде лементу! - додала Катерина.

- А професори, а урядовцi! А жiнки ©х! За що вони балакають! Як вони
повбиранi! Якi в ©х манери! Ота товстуля як поклонилась, то аж присiла, ще
й перехнябилась на один бiк. Ой, смiх, та й годi! - сказала Ольга й
засмiялась. - По©ду завтра в iнститут i за все дочиста розкажу!

- I менi не сподобалась ©х компанiя! - сказала Катерина.
- Ти тiльки придивись, чого вони поначiплювали на себе. Якi на ©х
простi квiтки, якi рябi сукнi! А чого в ©х нема на шиях! I шнурочки якiсь,
i стрiчечки, й намиста! На наших iнститутських зроду не побачиш нiчого
такого. По©ду завтра i за все дочисiа розкажу! Ото насмi мося всмак! -
сказала Ольга.
- Що хоч, сестро, кажи, а тi двi купчихи, то, ©й-богу, неначе ©х
годували для рiзниць! Такi товстулi та червонi! Мабуть, вони ©дять дуже
багацько.
- Авжеж, трiскають багацько, бо в ©х талi©... Чи то ж талi©! Ти тiльки
придивись, що то за талi©! Я аж злякалась, як одна купчиха скинула
мантиль. Якби ми вдвох обняли ©© руками, то нашi руки не зiйшлися б! -
сказала Ольга, взявши для прикладу за руки Катерину й показуючи, яка-то
там страшна талiя.
- Я зовсiм не того ждала! А ти? - спитала Ольга. i - I я так, хоч i
думала знайти дещо не пiдхоже до нашого iнститутського. Але вважай, що
вони не були в iнститутi...
- Як i нашi матерi, що й досi не вмiють добре говорить по-французькiй.
- Я сама вивчу свою матiр, - сказала Катерина.

- I де вже! Трохи опiзнилась, - додала Ольга, - так тiльки трохи, може,
©х обполiру мо.
- Ой! треба йти туди! - сказала Ольга, показуючи очима просто до
дверей.
- А треба, ще трохи потанцю мо.

- I хочеться-таки тобi! - додала Ольга тоном трохи докiрливим.
I обидвi вони, побравшись за тонкi талi©, пiшли через поко©, де грали в
карти, де було душно й димно, де ходили по залi кавалери, що так не
припали до вподоби молодим iнституткам. Той вечiр знов облив холодною
прозою життя обох iнституток. Вечiр здавався ©м ще простiшим i бiднiшим
пiсля недавньо© гулянки в Шато.

VIII
Той гарний молодий студент, що так сподобався Ользi, звався Павло
Антонович Радюк. Вiн родився в Полтавщинi, в селi Журбанях. його батько й
мати були не дуже багатi, але заможнi полтавськi дiдичi й жили в селi
Журбанях, котрi були розкиданi по степу i по невеличких ярках. Невеличкi
хати, мiж котрими було багато мазанок, скрiзь розбiглися, як овечки, i яро
одрiзнялись од зеленого степу чистими й бiлими стiнами. На хатах покрiвля
була з татарського зiлля й високо© осоки, котрою були вшитi крокви на
пiваршина в товщину. Мiж бiлими хатами й зеленими вишниками високо вгору
пiдiймались колодязнi журавлi. Кругом Журбанiв цiлими рядками стояли
невисокi вiтряки, та все з шiстьма й восьма крилами, котрi виразно
малювались кружалами на синьому степовому небi. Зелений садок коло
панського двора, вiтряки й бiла церква спиняли на собi очi серед рiвного
степу. Кругом Журбанiв на всi боки слалось нiби степове безкра море, а
над степом розстелялось син безкра небо. Очi тонули на всi боки в сизiй
та зеленiй далечi, котрiй, зда ться, кiнця нiгде не було.

Панський будинок стояв край села, в садку, недалечке од церкви, пiдля
вигону. Будинок був невеликий i невисокий. Навкруги його була галерея
попiд стрiхами, а в садок висгупав круглий ганок, чи тераса, густо
обплетена виноградом. Кругом тераси були повироблюванi клумби для квiток.
Мiж клумбами i скрiзь по садку вились чисii дорiжки, посиланi жорствою й
пiском. Перед домом був широкий двiр, такий широкий, що возл ледве встигли
протерти кругом йою вузьку дорогу. Серед самого двора росла трава й
степовi квiтки, наче в лузi. Косарi косили там сiно, як на сiножатi. На
тому дворi далеко з другого боку стояли хаги для челядi й станя, за хатами
були довгi кошари для овець, широкi загороди й повiтки для товару. Все те
добро Радюкiв батько взяв за сво ю жiнкою. Надеждою Степанiвною Iскрою.
Старий Радюк, Антiн Антонович, вийшов з людей небагатих. Вiн був син
козака, i по смертi батька й матерi йому достався батькiвський хутiр
недалечке од Журбанiв. Вiн служив в вiйську в гусарах, покинув службу i
спочивав у сво му хуторi.
Вернувшись у свiй хутiр, Антiн Антонович не думав жениться, бо й не
було на кому жениться в цiлiй околицi. Кругом в хуторах i селах було дуже
багацько паннiв, але хуторянки не подобались йому. Вiн дуже багацько на
сво му вiку бачив усяких людей i не мiг вподобать собi хоч i гарних, але
трохи простих полтавських хуторянок. Зате ж вiн сам був iдолом для всiх
сусiдських паннiв.

Радюк був колись дуже гарний з себе! Високий на зрiст, рiвний станом, з
чорними кучерями, чорними бровами, блискучими веселими очима й повним
лицем, вiн був гарний, як чорнобривець, i мав силу причаровувать до себе
серце кожно© молодо© панни. Смiливий, як козак запорожець, трохи
причепливий, як москаль, вiн мав надзвичайний дар розмови й оповiдання.
Вiн усе розказував укра©нськi народнi анекдоти, смiшнi, повнi жарту й
юмору, знав ©х без лiку, мiг розказувать цiлий вечiр, другий вечiр,
тиждень i все десь ©х набирав, неначе витрушував з якогось безоднього
мiшка. Пробуваючи на Укра©нi по селах i хуторах, вiн наслухався ©х од
народу, мiж панами й духовними, мiж селянами й городянами, i знав ©х
бiльше, нiж Шехерезада знала казок. Вiн розказував ©х чудовою укра©нською
мовою, плавкою, повною квiток поезi©, чому позавидував би найкращий
оповiдач. Вiн умiв так смiшно розказувать, що всi реготались, аж за боки
брались.

Вернувшись у хутiр, вiн незабаром розворушив усю околицю й розвеселив
©©. На хуторянських вечорах, де було по кiлька десяткiв паннiв i нi одного
панича, його ждали, як бог зна кого. Всi сiдали кругом його, роззявляли
роти, смiялись i слухали його оповiдання, доки вiн не договорювався до
анекдотiв, трохи соромiцьких. Тодi панни червонiли, втiкали, а Радюк
починав розказувать пресмiшнi оповiдання про жiнок та чоловiкiв, про
циган, про москалiв. На хуторянських вечорах Радюк поводився трохи
по-сiльськiй, мов на вечорницях, любив часом ущипнуть будлi-яку панну за
палець або здавить за руку, часом грався з паннами горiхами в чiт та
лишку, кидався насiнням i гальками з хлiба. Панни не сердились на його, бо
всi любили його, i кожна мала надiю вийти за його замiж. Де на вечорi не
було Радюка, там було сумно й невесело. Тiльки ж його вороний кiнь влiтав
у браму i його чорнобриве лице з'являлось перед вiкнами, всi гостi
ворушились, веселiшали, а панни червонiли, побачивши його чорний
гусарський вус i чудовi, веселi, блискучi очi.
Радюк любив сусiд таких, як сам: веселих i говорючих, i страх як не
любив пiчкурiв i мовчунiв! Вiн сво©м цiкавим язиком подавав прiзвища усiм
сусiдам: одного продражнив посмiтюхою, другого печеною морквою, одну панiю
назвав макухою. Такi прiзвища й зостались за ними в околицi. I невважаючи
на те, сусiди не сердились на його, бо знали його як людину добру, хоч i
цiкаву на язик.
Саме тодi скiнчила харкiвський iнститут Надежда Степанiвна Iскра й
при©хала в Журбанi. Кiлька рокiв минуло, як до не© присватувалось багацько
женихiв, але всi вони взяли гарбуза. Iскра була гарна, хоч трохи блiда й
сухорлява. Лице ©© було щиро класичне, очi темнi. Вона трохи вередувала,
вибираючи женихiв. За не© почали говорити в хуторах i судили та обносили
©© таки добре.
- Що там за цяця при©хала в Журбанi з харкiвського iнституту? - питали
в Радюка хуторяни. - Чи вже ж пак ви не насмiлитесь приступить до не©?
- А давай спробую приступить! - гукнув Радюк i, причепурившись,
вбравшись в офiцерський мундир, вiн по©хав в Журбанi подивиться на ту
iнститутську цяцю.
При©хав Радюк i... зараз заполонив серце харкiвсько© iнститутки!
Забряжчав пiдкiвками, наговорив-наказав, насмiшив старих сво©ми веселими
оповiданнями i причарував серце молодо© чорними очима й веселою розмовою.
Молода Iскра, вихована по-французькому й по-московському, слухала й не
могла наслухаться укра©нських юмористичних оповiданнiв, розказаних
червоними устами, приправлених жартами й смiшками, ще й блискавкою орлиних
очей. Гарна з лиця, з чудовими очима, вона сподобалась Радюковi, а Радюк
©й, i незабаром вона вийшла за його на великий смуток всiм хуторянським
паннам. Радюк покинув свiй хутiр i оселився в жiнчиному домi, в Журбанях.
В ©х родився старший син Павло.
Старi Iскри любили свого зятя, як сина, обнiмали, цiлували його,
нудились за ним, як його довго не було в господi. Вiн розвеселив ©х на
старостi лiт, смiшив сво©ми оповiданнями до само© смертi. Його жiнка трохи
аж сердилась, що всi так липли до чоловiка. Породивши кiлька дiтей, вона
стала нервозна, часом сердилась без причини, нi з сього нi з того починала
гримать на Радюка. На ©© бiлих висках почали свiтиться тонесенькi синi
жилки; лице ©© стало блiде й змiзернiло, а нiс став ще тонший. Невеличка
недогода часом дуже сердила ©©. Радюк нiколи не вважав на те i зараз