Страница:
"Прощай, моя любов! моя чиста, свята, занехаяна любов! Прощайте й ви,
чорнi брови й очi зорянi! Прощай, мо дороге щастя!"
Радюк вхопив шапку й похапцем побiг з зали. Його перепинила хазяйка.
- Куди це ви так заранi? й-богу, не пущу! I не думайте собi нiчого! -
говорила Степанида Сидорiвна.
- Вибачайте менi, будьте ласкавi! Я трохи нiби слабий; менi недобре, -
сказав вiн, i Степанида Сидорiвна пойняла вiри, бо його лице було блiде,
наче мертве. Радюк бiгцем побiг з Дашковичевого дому, навiть не оглянувсь.
Надворi схопивсь страшний вiтер, налiтав з-за Днiпра на ки©вськi гори,
неначе кидалась та сiкалась скажена татарська орда. Дерева коливались,
гнулись, аж лущали та скрипiли. Радюк вискочив з гостинно© й бiгцем
попростував до свого житла якось несвiдомо, механiчно. Вiн навiть не чув,
як буря сатанiла, ревла та свистiла, трохи не звалювала його з нiг, i все
гнався вулицями, доки не вскочив в свою кiмнатку. Несподiване лихо неначе
гналось за ним навздогiнцi, i вiн нiби втiкав од його.
Вiн ускочив у свiй поко©к, засвiтив лампу, впав на лiжко, заплющив очi
й одразу нiби замер. Нiякiсiнька думка не ворушилась в його головi. I тiло
наче обважнiло й здерев'янiло, i думки наче скам'янiли. Щось нiби дуже
важке та завальне нагнiтило його, душило безперестанку й не давало нiякого
просвiтку думкам.
Довго вiн лежав i не мiг опам'ятатись. Минула година, минула й друга.
Лампа ледве блимала на столi. Запаморочена голова каменем вдавила м'яку
подушку, неначе пiрнула в ©©. Вiтер свистiв та гув, стукотiв, рвав
вiконницi нiби руками. Молодий хлопець од скорботи не чув того лютування
бурi, не чув стукоту й гуркоту. Вiн задрiмав якоюсь важкою дрiмотою. Йому
здавалось, що вiн кудись йде в туманi, хоче вийти з його, силку ться
вийти, шукав стежки й сам не вiда , куди йде i кудою йому вийти, ника ,
блука навмання.
А туман клубками застеля стежки, то розходиться поперед його, то знов
густiша й знов спада поперед його сивими завiсами, ста стiнами й засту
йому тихий свiт з неба. От туман нiби звився й пiднявсь угору, i перед ним
замиготiли нiби зорi на чорному небi... не зорi, а неначе свiтло в
канделябрах, замигали чи©сь обличчя. I одразу блиснули чи©сь пишнi, гострi
очi, вигулькнуло чи сь лице, свiже, неначе весняна перша троянда в
зеленому листi.
Радюк зрадiв. Вiн неначе почув солодкий дух майсько© троянди. Але туман
знов насунувсь. I зникло те пишне радiсне обличчя з осмiхом на устах. I
важка дрiмота знов пойняла голову й думки... I знову в одну мить нiби
пiднялась завiса з туману. Блиснуло син тропiчне небо. Майнули пальмовi
га©, якiсь велетнi-дерева саме в цвiту, бiлi квiтки магнолi©. Якiсь дивнi
птицi, червонi, жовтогарячi, жовтi, запурхали й закричали по тих деревах.
На деревах телiпались здоровi квiтки лiан.
Од ©х одразу вдарив важкий болотяний дух, непри мний, гидкий, нiби од
яко©сь здохлятини та гнилятини. Тi важкi пахощi душили його, от-от мали
задушити. Йому вже трудно було дихать. Вiн хотiв втекти будлi-куди,
будлi-де сховаться. А квiтки наростали та ряснiшали. Червона птиця
несамовито крикнула, неначе навiжена.
Буря iрвонула вiконницю, одчинила ©©, з усе© сили хрьопнула нею об
стiну й страшно гуркнула.
Радюк опам'ятавсь i раптом скочив з лiжка. Важкий непри мний дух яко©сь
гнилятини вчувавсь йому неначе в кiмнатi, неначе занесений на нервах
звiдкiльсь, од когось, од чогось. Вiн зирнув по хатинi й прочумавсь.
Буря вила, неначе скажена. Вiконниця билась об стiну, неначе
пiдстрелена звiрюка побивалась перед смертю. Щось дуже непри мне
почувалось в серцi. I вiн пригадав усе, пригадав вечiр у Дашковича й
Ольгу.
"Не варто залицяться до не©. Не пiду я до Дашковичiв нiколи. Розiйшлися
ми з нею, як туман по степу, як дорiжки в лiсi розходяться все далi й далi
i нiколи не зiйдуться докупи. Так i нашi дорiжки вже розiйшлись i нiколи
не зiйдуться на великому битому шляху життя. Не бути нам в парi. Мо серце
покохало не богиню краси й розуму, а якусь чудову статую. Вона тропiчна
болотяна пишна квiтка, що тхне гнилятиною й багном".
I Радюк примiтив, що пишна Ольжина краса неначе вже зблякла для його,
вже не надила його серця чарами. Навiть сама згадка про Ольгу стала для
його скривджено© душi вже непри мна. Свiт ©© краси неначе почав згасать.
Важка й тяжка була та нiч для молодого палкого iдеалiста!
А в Дашковичевому домi вечiр тягся сво©м звича м, як i почавсь. Молодi
гуляли, грали на фортеп'янi, старi грали в карти, а духовнi особи сидiли
та все судили й навiть лаяли молоде поколiння. Вже пiзно розiйшлись i
роз'©хались гостi, i в покоях зостались тiльки самi сво©. Довiдавшись, що
Радюк пiшов додому заранi й навiть не попрощався з нею, Ольга сидiла
смутна й нiчого не говорила. Катерина нiчого не знала за розмову Радюка, i
©© брала зависнiсть до Ольги.
- Ну, Радюк! ну, молоде поколiння! - почав розмову Воздвиженський. - I
нащо ви прийма те його в свiй дiм? Чи то ж можна пускать його в поко©! Та
я б його витурлив з дому за самий двiр! Ти, Катерино, береш од його й
чита ш якiсь там книжки. Щоб я тих книжок бiльш не бачив у тебе! Вiн
понабива вам голови таким смiттям, котрого потiм i ладаном не викуриш.
- Бог з ними, з його книжками! Я давно його книжок не читаю й не
читатиму. Нехай вже Ольга чита , - сказала Катерина з злiстю, скосивши
набiк свiй рот.
- Чого це ви, Степане Ивановичу, так напада тесь на Радюка! - почала
оступаться Степанида Сидорiвна. - Що ви в йому таке страшне запримiтили?
Ви хочете, щоб усi люди були на вас схожi, чи що?
- А ви, може, хочете видать за його свою дочку? Та борони вас боже! Чи
вже ви хочете знатись з такою людиною, котру не сьогоднi, так завтра
заб'ють в кайдани та й укинуть в тюрму!
- Ох, менi лихо! - аж крикнула Степанида. - Та я такого зятя не хочу
мать!
- Я б йому давно дверi заперла, - сказала Марта Сидорiвна.
- Чого ви так ляка тесь! Вiн собi чоловiк молодий, В йому ще гра
молода дума, а постарi ться, то й осяде трохи, як i я теперечки осiв, -
промовив Дашкович.
- Ну, ти вже й геть-то осiв, наче стара хата, та ще й дуже заранi! -
сказала Степанида Сидорiвна. - Коли б ти не так рано осiв, то, може, був
би й здоровший i не такий жовтий, як вiск. Подивись лиш тiльки на себе в
дзеркало! На що ти став схожий! Мене навiть бере острах за тво животiння
на свiтi. - Степанида Сидорiвна говорила й дивилась на чоловiка,
вiднiмаючи лице вгору. Вона почала кахикать сухим кашлем i закутувалась в
свою шаль зовсiм так, як Турман.
- Чого це ти так кашля ш? Чи не застудилась часом? - спитав ©©
Дашкович.
- Кахи-кахи! нi, не застудилась. То я кашляю, бо щось у горлi, неначе
кiшка лапкою, дряпа .
- Кахи-кахи! - почала кахикать сухим кашлем i Марта Сидорiвна.
- Чого це ти кашля ш? Чи не сухоти часом тебе напали? - спитав
Воздвиженський у сво © жiнки, з острахом придивляючись до ©© лиця.
- Не знаю, може, й сухоти! - одказала йому Марта Сидорiвна й почала
загортаться в шаль зовсiм так, як Турманша.
- Де це ви понабирались такого кашлю? Може, хто одчинив вiкно ввечерi?
- бiдкався Воздвиженський.
- Кахи-кахи! - знов аж закашлялась Степанида Сидорiвна. Обидвi дами
були здоровiсiнькi й ситi, навiть гладкi. У Марти Сидорiвни лице стало
здорове, як кавун, а брови стали товстi, аж кудлатi, ©© ситi руки неначе
понабрякали од ситi. Марта й Степанида вже добре-таки гладшали обидвi;
товстi вола вже аж позвiшувались вниз. Кахикаючи, вони аж двигтiли, а ©х
товстi щоки трусились, неначе по ©х ходила дрiбна хвиля. Ольга вгадала, де
вони понабирались того кашлю, i скоса поглядала на обох, осмiхаючись сама
до себе.
Родичi попрощались i почали розходитись. Катерина нiби через силу
подала Ользi руку. © рот скривився дуже косо, а очi дивились в той час у
куток до фортеп'яна. Вона пiшла через залу, i здавалось, що ©© довга сукня
засичала по пiдлозi.
- Кахи-кахи! - закашляла сухим кашлем Марта Сидорiвна, цiлуючись з
сестрою й небогою.
- Кахи-кахи! - закашляла так само й Степанида Сидорiвна, прощаючись з
ними.
I обидвi сестри, щiльно закутавшись у шалi, якраз так, як Турман,
розiйшлись на обидва боки.
Зараз пiсля того вечора, пiсля тi © п'ятницi, в Ки вi скрiзь в вищих
гостинних загомонiли за Радюка, бо в той час i не було за що в Ки вi
балакать. Радюк дався усiм на зуби. Розказувала про його Турманша всiм
сво©м знайомим; обносив його кафедральний прото рей сво©м знайомим; судила
його лиса голова, одна сива голова, друга сива голова перед усiма
знайомими. Такi слухи про Радюка пiшли ще й далi. До вищо© властi долетiв
один анонiмний лист, потiм другий i третiй, чим Ки©в дуже славний. В тих
листах обписували Радюка як небезпечну людину, як "недоброзамiрного",
котрий ма на думцi розмiзчить церкву й державу, котрий заметився страшною
пошестю з Парижа й Нiмеччини, котрого не можна пускать нi в школу, нi в
канцелярiю, i що його було б варто вкинуть в тюрму таки зараз. Його
потрiпували скрiзь по багатих салонах. До Радюка почали чiпляться... Вiн
просився на вищу службу, але його не прийняли. Радюк мусив покинуть Ки©в
на який час i знайшов собi службу в Петербурзi, маючи надiю вернуться в
Ки©в.
Чимало минуло часу. Чимало втекло води у Днiпрi. Ольга швидко забула
Радюка. Новi знайомi, усякi випадки знесли з ©© серця любов до Радюка.
Вона почала зовсiм забувать про його, i на його мiсце в Дашковичевiй
гостиннiй з'являлись вже новi особи... До Ольги присватувалось чимало
женихiв, але всi вони були й не дуже багатi, i не дуже гарнi. Пiсля Радюка
навiть Кованько об'явився Ользi й просив ©© руки. Але якось в один день
Ольга з матiр'ю, йдучи проз його магазин, побачили, як вiн сам продавав
лойовi свiчки, стоячи за прилавком. Другий раз вони по©хали до банi, а ту
баню взяв на оренду Кованько, i, пiд впливом нових реальних iдей, часом
сам стояв в конторцi й продавав бiлети. Раз якось Ольга з матiр'ю
пiдступили до конторки за бiлетами i вгледiли там Кованька. Ольга трохи не
згорiла од сорому й трохи не зомлiла. Вона зараз пiсля того написала до
Кованька й дала йому гарбуза. Довго не траплявся ©й такий жених, котрий
пiдходив би й пiд ©© iдеал i припадав хоч трохи до вподоби.
Але раз якось влiтку Ольга з матiр'ю гуляла понад Днiпром на шосi.
Пiсля дощу на шосi не було анi порошиночки! Днiпро стояв тихий i ясний, як
дзеркало. На крутих горах зеленiло дерево, не ворушачи анi листочком!
Подiл дрiмав i наче плавав на водi, одкидаючи в Днiпрi вершечки церков i
дзвiниць. На горах коло Владимирового пам'ятника, в Царськiм садку, на
шосi скрiзь сновигала публiка. Ки©в гуляв, дихав свiжим повiтрям. Ольга
зайшла з матiр'ю по шосi далеченько. Вони обидвi стали на мiсточку,
поспирались на залiзнi штахети й дивились, як чудовий мiст висiв над водою
й одбивався в водi, як пароход тихо коливався серед Днiпра. Проз ©х
проходило багато людей, пролiтало по мосту багацько екiпажiв, i всi пани й
паничi задивлялись на Ольгу. В лiтнiй сiрiй сукнi, повненьким сво©м лицем,
де блищали темнi очi, не втративши нi крапельки свого свiту й вогню, вона
принаджувала очi всiх, грацiозно спираючись на гратки одним лiктем i
ставши боком до Днiпра так, щоб ©© бачили всi прохожi.
По шосi катав екiпаж, скiльки було сили й прудкостi в коней! Конi
бiгли, неначе поносили, порозкидавши голови на обидва боки й позгинавши
дугами ши©. В екiпажi сидiв вiйськовий з полковницькими еполетами. Його
повне лице було гордовите, i червонi губи надутi. З пихою кидав вiн очима
на гуляючих дам, одкинувши назад голову. Ольга здалеки вгледiла його й
повернулась вся до його. Вона його впiзнала. А полковник, тiльки що
порiвнявся з ними, зирнув за не© оком i торкнув погонича. Той осадив назад
баскi конi; конi неначе сiли й спинились. Полковник зiйшов з екiпажа й
почав гулять. Вiн почав придивляться до Ольги. "Вона й не вона! - думав
вiн, та все крутився то сюди, то туди. - Вона чи не вона та чорнява
красуня! Зда ться, вона!" - думав вiн, та все гуляв, навiть став коло
штахетiв, сперся i все поглядав на Ольжин чудовий профiль, на червонi, як
калина, губи.
Ольга глянула на огрядного полковника й зараз впiзнала того знайомого
офiцера, котрий колись у клубi романсував з нею й навiть ще тодi
сподобався ©й сво ю смiливiстю, комплiментами, петербурзькою рiднею й
гордим аристократичним видом. Вона сама зачепила його.
- Чи вже ж ви мене не впiзна те? - сказала вона йому весело й ласкаво.
- Чи вже ж це ви, Ольго Василiвно!
- Як бачите, я! Мабуть, я стала стара, коли ви мене не впiзнали.
- Ой, якi ви стали, якi ви стали! - сказав вiн.
- Така стала, що ви насилу мене впiзнали, - сказала, смiючись, Ольга.
- То прошу ж у вас дозволу бувать в гостях у ваших рiдних.
- Коли ви того бажа те, то я прошу вас од щирого серця, - сказала Ольга
й порекомендувала його матерi.
Полковник вже й не покинув Ольги. Вiн попросив ©х у той екiпаж, в
котрому сам сидiв, i завiз ©х до Дашковичевого дому.
Через мiсяць в тiй самiй церквi, де колись вiнчалась Степанида й Марта,
вiнчалась Ольга з тим полковником. Всi люди говорили, що не бачили ще
тако© гарно© молодо© й такого одутловатого ситого бурбона. Вони вiнчались
на пiдмостках, обгороджених штахетами. Як ступив молодий, вже сивуватий,
на тi пiдмостки, то вони аж задвигтiли й загули, так що всi осмiхнулись.
Полковник завiз Ольгу десь далеко, одначе швидко вернувся до тестя, бо,
як потiм виявилось, в його тiльки й було добра, що еполети та
полковницький мундир. Ту ма тнiсть, про котру вiн колись торочив Ользi на
балу, давно спродали за його давнi офiцерськi довги.
Радюк, послуживши кiлька рокiв в столицi, вернувсь в Ки©в. Начальство в
Ки вi стало iнше. Про Павла Антоновича Радюка вже забули. Вiн взявся за
науку й почав готуватись до унiверситетсько© кафедри. Час узяв сво . Вiн
забув Ольгу. Цвiла вже не одна весна пiсля його ви©зду в столицю, i
потроху го©лось його серце. Зацвiли знов новi квiтки весною в Ки вi, i
знов зацвiло його серце, бо воно вже заго©лось i знов жадiбно забажало
кохання, бо воно було ще таке молоде, так хотiло любить!
Раз якось Радюк згадав про свою першу любов, про Галю Масюкiвну. Йому
дуже заманулось побачить ©©. Вiн по©хав в Журбанi до батька. Не смiючи
©хать до Масюкiв, вiн за©хав до Ликерi© Петрiвни. Як же вiн здивувавсь,
заставши там в гостях Галю! Вони подивились одно на одного й не знали, що
й казать. Галя стояла серед свiтлицi, гарна, як i була переднiше. Вона
неначе трохи пiдросла, поповнiшала, стала показнiша й покращала: ©© лице
стало повнiше, очi горiли ще бiльшим блиском, але стали нiби смутнi,
задуманi.
- Чи впiзна те мене? - спитала вона Радюка, котрий все придивлявся до
не©.
- Як же вас не впiзнать! - сказав вiн i спустив очi додолу, неначе
почував свою провину.
- Ви трошки змарнiли, - сказала Висока до його.
- Бо я був дуже безщасний, Ликерi Петрiвно! А колись був дуже
щасливий, як був молодшим.
- Зна мо, чули. Ми все зна мо. Недурно ви помарнiли, - сказала Висока.
Галя трохи не заплакала й вийшла в квiтник. Там вона вирвала й заклала
за косу два гвоздички i ввiйшла знов у хату. Радюк сидiв i думав. Перша
любов знов тихо заворушилась в його серцi.
- Чи ви менi простите, що я був... був дуже безщасний? - спитав вiн у
Галi.
Вона пальцем показала йому на два свiжi гвоздички, в косi, свiжi, як ©©
любов. "Чи пам'ята те ви два гвоздички?" - спитала вона в його.
- Пам'ятаю, пам'ятаю, - промовив Радюк, взявши ©© за руку, i од того
часу вiн почав часто одвiдувать Масюкiв.
Незабаром, через мiсяць, вони повiнчались в журбанськiй церквi. Масючка
й Масюк були дуже щасливi, а Висока й собi радiла Галиному щастю. Пiсля
весiлля Радюк з Галею мав ©хать до Ки ва. З ними забажали по©хати Масюки й
панiя Висока на прощу.
XIII
Саме в половинi мая Павло Антонович Радюк з сво ю молодою жiнкою Галею
налагодились ©хати до Ки ва. Радюковi треба було напитувать собi скарбово©
служби або будлi-де шукать якогось не скарбового мiсця. Старий Масюк та
Олександра Остапiвна Масючка - Галинi батьки - теж захотiли ©хати вкупi з
ними на прощу. Ликерiя Петрiвна Висока й собi пристала до ©х, щоб
одговiться в Ки вi в будлi-якому монастирi й поскидать з сво © душi усякi
грiхи та провини ки©вським ченцям в торби, як вона казала.
Радюк ви©хав з Журбанiв в дорогу на батькiвських конях, за©хав до
Масюкiв, перебув день, доки половили конi на степу та поприганяли додому,
а на другий день двi повозки, навантаженi усяким добром, рушили з двора й
за©хали по дорозi до панi© Високо©. Там вони знов пересидiли пiвдня, доки
половили конi в степу та поприганяли додому. В Ликерi© Петрiвни вiз стояв
в дворi вже напоготовi, набентежений згорою. По обiдi по©зд рушив степами,
i другого дня ввечерi на подвiр'© перед гостиницею Михайлiвського
монастиря спинились три хурi з полтавськими прочанами, неначе три хурi
сiна або соломи, навантаженi усяким добром зверхом.
Ще вдома усi постановили говiти в Михайлiвському монастирi в свято©
Варвари й перебуть якийсь час в Михайлiвськiй гостиницi, поблизу од
церкви, доки Радюк знайде собi квартиру. Служники "слимаки" в чорних
каптанах, в чорних гострих шапочках повибiгали на ганок, щоб позносить з
повозок усяку вантагу, i стояли, несамохiть повитрiщавши з дива сво©
каламутнi риб'ячi баньки на такi здоровецькi хури. I гарненька наточанка
Радюкова, i стара, обплетена лозою, повозка панi© Високо©, й самi
подорожнi - все припало пилом сливе на палець. Подорожнi високо стримiли
на високих хурах, неначе сидiли на возах з снопами. Слимаки дивувались, як
вони держались вгорi на хурах i не поскочувались додолу в дорозi та не
розгубились по битих степових шляхах.
Щоб було догiднiше сидiть на возi та щоб часом не скотиться додолу в
дрiмотi, панiя Висока пообтикала свою повозку драницями навкруги себе.
Коло тих драниць високо вгорi ззаду виглядали з-пiд килима три подушки,
вистромивши гострi узирi на свiт божий.
З-пiд подушок повисовувалось сiно, насунулось на подушки, почiплялось
по драницях, повистромлювалось крiзь лозини обплетеного задка. В драницях,
в подушках та в сiнi Ликерiя Петрiвна вгнiздилась, неначе квочка в
кудлатiй обичайцi.
Степовi конi, звикшi до запашного степового сiна, часом в Ки вi
вередували й не ©ли лучаного ки©вського сiна, що тхнуло осокою та мулом.
Прочани поприв'язували вiрьовками в'язки сiна на задках повозок i
понабивали ним повозки в задках i передках. Усi повозки були високо
вимощенi й напханi в задках домашнiм сiном.
З однi © хури неначе спустився з гори старий жвавий Масюк, плигнув на
землю, простяг руки вгору, достав вгорi свою жiнку й спустив ©© по
згористiй хурi додолу. Вона неначе на саночках спустилась згори додолу.
Потiм вiн побiг до воза панi© Високо© й знов здiйняв руки вгору, неначе до
неба. Панiя Висока впала йому на руки й легенько скочила на землю, аж
пiдскочила, мов резинова j онука.
Позлазивши, усi мерщiй рушили в гостиницю й зайняли три номерi пiдряд,
потiм зараз вийшли надвiр i звелiли розвантажувать вози. Погоничi
позганяли зверху порох. Курява пiднялась над возами, неначе серед cтепy на
шляху. Поскидали з возiв хвартухи та накриття й почали вивертать з хур
усяку вантагу. На возах незабаром ско©лось таке, як на чардаках на
пароходах, коли вони причалять до пристанi й служники почнуть спорожнять
©х позапорожнюванi здоровецькi шлунки, викидаючи на чар-дак усякi закупки,
мiшки, клунки, кошики та жидiвськi бебехи. Погоничi й служники накинулись
на хури, неначе татари на завойоване мiсто: стягали усякi мiшки, клунки,
кошики, торби й торбинки, килими, укривала й подушки. Позад возiв на
пiдтоках одв'язували мiшки з оброком для коней та усякi чемодани,
поприкручуванi налигачами та ременяками з сирицi. Радюк набрав усякого
добра в придане, а Масюк та Ликерiя Петрiвна кожний раз ви©жджали з дому в
Ки©в на прощу, неначе перебирались на нову кваргиру або на нове житло,
тiльки без мебелi та дiжок.
Незабаром коло трьох повозок земля вкрилась усякими пакунками, неначе
крамом на ярмарку, вивезеним на продаж.
- Ой, як же багацько понабирали усякого добра! - прохопивсь один
слимак. - Чи ти ба!
- Понабирали, бо треба, мо серденько! В вас, в святому Ки вi, i льоду
серед зими не достанеш, господи прости та одпусти! Запас, бач, бiди не
чинить, - говорила Ликерiя Петрiвна, стягаючи подушки з воза й кидаючи ©х
на руки погоничевi. - Як же пак не брати подушок, коли в вас в кiмнатах
стоять тiльки голiсiнькi лiжка!
- Це правда! в нас подушок нема, i простирадел та укривал не
"полагается". Навiть за грошi не достанете, бо ©х не держимо. Подорожнi
самi возять сво© подушки та усякi укривала, - сказав слимак.
- А як хто часом при©де без подушок? - спитала панiя Висока. - Всi так
i сплять, поклавши кулаки пiд голови?
- Так i сплять на кулаках або кладуть в голови хто штани, хто спiдницi,
а хто чоботи або калошi наспiд, щоб було вище в голови, - обiзвався
слимак.
- Спасибi вашому батьковi! Я не зугарна спать на чоботях та калошах.
Спiть так ви самi, за монастирську покуту, а я iнакше спокутую сво© грiхи,
- сказала панiя Висока, витягаючи з задка перину.
- Невже, Ликерi Петрiвно, ви оце й перину приперли до Ки ва? - сказав
Масюк.
- Атож! Ви не часто бува те в Ки вi, то, мабуть, i позабували, яка тут
в гостиницях догода. А я частенько-таки говiю, то й стала досвiдна. Було
часом забудусь i а не вiзьму з собою перинки, то тi каторжнi повстянi
матраци, неначе набитi жорствою або камiнцями, так надушать менi боки, що
ребра болять три днi ще пiсля того, як вернусь додому. Я хотiла ще взять i
здорову перину, та в вiз не влiзла. Так я оце вхопила та вкинула в вiз
маленьку: все якось буде догiднiше, не так мулятиме в клуби.
- А ми з сво ю старою по-козацькiй: пiдмостимо степового сiнця в'язку,
то й не мулятиме в клуби, - сказав Масюк.
- Еге... за сiнце спасибi! Це добро коняче, а не людське. Я без перини
зроду-звiку не засну й до свiту: все менi щось муля та й муля то в
клуби, то в литки, навiть в п'яти. Я й на Дунай возила перину з собою за
живоття мого небiжчика. Вiн на сiнi, а я таки на перинцi, - говорила
Ликерiя Петрiвна, передаючи усякi клумаки та зашитi зверху полотном
кошики.
- Чого ж то ви понабирали так багато в тих клунках та кошиках? -
спитавсь Радюк.
- Понабирала усякого добра, бо тут у Ки вi злиднi на злиднях та
дорожнеча така, що й не доступишся. Деруть, як з батька, - сказала Ликерiя
Петрiвна. - Оце напхала мiшок харчiв для себе й погонича: i хлiба й
паляниць, i хлiба i до хлiба, i сала й масла, i цибульки й ковбасок, i
шинку, i чаю й сахару i напекла маторженикiв та мнишикiв.
- Ого-го! цiлий ресторан привезли з Масюкiвки! - жартувала Галя. - То
ми до вас в гостi!
- Просимо, просимо! хоч щодня! Буде чим вас вiтати, - сказала Ликерiя
Петрiвна. - Он там в кошику й пляшка наливки, а друга - перцiвки.
- Та й я, признаться, вставив в кошик пляшку перцiвки, бо тут у Ки вi
горiлка кат зна яка! Але тiльки так, що й моя стара не бачила. Це пота нцi
од не©, бо, може, викинула б з кошика, щоб я не по©хав в Ки©в спасаться з
пляшками.
- Отуди! А я думала, що ти не всунув в кошик цього добра, та й собi,
потай од тебе, всунула пляшку настойки. В мене, бач, таки думка була за
тебе й за зятя, - обiзвалася Масючка й засмiялась.
- Ну, то й гаразд зробили, бо двi пляшки якось лучче, нiж одна: не
завадять нiкому, - сказав Масюк.
- А я забрала й ложечки, i чайник, i блюдечка, i графин на воду, бо
тутечки в ©х в гостиницi все якесь нечисте та смердяче; заткнула в кошик
на всякий випадок i двi столовi ложки, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- А то навiщо? - аж крикнув Радюк.
- Ат... так собi руки розхапались, то й капали в дорогу, що налапали,
що було напохватi. Може, тут десь в монастирi трапиться громадський обiд,
то пiдемо з сво©ми ложками обiдать. Адже ж на громадський обiд в нас
ходять з сво©ми ложками, - жартувала Ликерiя Петрiвна.
- Може, ви, Ликерi Петрiвно, взяли рубель та качалку, та макогiн? -
смiявсь Масюк.
- Ну! рублем та качалкою нема чого качать в гостиницi. А що макогона,
то шкода, що не взяла: стала б за пригiнчого до тих голомшивих служникiв
та поганяла б ©х макогоном. Там такi убо©ща, такi неросторопи, що нi в
чому тебе не послухають, самi хати не виметуть i навiть тобi вiника не
дадуть. Хоч спiдницею вимiтай номер! Я таки вкинула в свiй дормез новий
вiник з нехворощi.
I Ликерiя Петрiвна справдi десь налапала пiд козлами нового вiника й
кинула наймитовi на руки, на перину.
- На та постав там у хатi в куточку коло груби, а потiм, як нагодишся в
хату, то виметеш дiл, - сказала панiя Висока. - Я ще в той вiник i полиню
вмiшала.
- Навiщо? - сказав Радюк.
- Бо тутечки того паскудства, блошиць та блiх, така сила, що без вiника
й не засну.
- То ви його держите в руках, чи кладете його собi в голови, чи що? -
спитав Масюк.
- Де там! Кладу вiник з полинем на нiч собi в ноги. Не так каторжнi
блохи дошкуляють, бо не люблять духу нехворощi й полиню. Цим ки м тiльки й
одiб' шся од тих собак. Я людина-таки геть-то досвiдна. Бувала в
бувальцях, ходила в свiти, була в походах з небiжчиком та вешталась понад
Дуна м i за Дуна м по всiх усюдах. Недоброхiть якось наберешся досвiду в
усьому.
- Ну, та й запопадна ж ви людина! - сказав Радюк.
- А ви ж як думали, - обiзвалась Ликерiя Петрiвна. - Ви думали, що я
сяк-так? по-паничiвськiй: вхопив капелюш та паличку та й дав драла в
дорогу до Ки ва? Я з вiником i за Дуна м скрiзь ©здила, не то що в Ки©в.
- Глядiть лишень, Ликерi Петрiвно, щоб часом люди не пiдняли вас на
смiх, що ви ©здите на прощу з макiтрами, з глечиками, та ще й з сво©ми
вiниками, - говорив, регочучись, старий Масюк.
- Смiйтесь, смiйтесь! "З посмiху люди бувають", як кажуть в приказцi.
Далека дорога - це не жарти.
- Левку! не забудься витягти, от тамечки в задку пiд сiном, сокиру,
шнурки та палiччя! На возi сокири не кидай, бо ще хтось вночi поцупить та
й на торжок однесе. Адже ж тут у Ки вi тих злодi©в та торбохватiв, хоч
греблю ними гати! - гукнула Ликерiя Петрiвна до свого наймита.
Левко витяг з воза сокиру, жменю конопель, добрий жмут мотузкiв, ще й
чотири кiлки.
- Навiщо ото ви взяли в Ки©в сокиру та набрали конопель та якогось
кiлля? - спитав Радюк з реготом.
чорнi брови й очi зорянi! Прощай, мо дороге щастя!"
Радюк вхопив шапку й похапцем побiг з зали. Його перепинила хазяйка.
- Куди це ви так заранi? й-богу, не пущу! I не думайте собi нiчого! -
говорила Степанида Сидорiвна.
- Вибачайте менi, будьте ласкавi! Я трохи нiби слабий; менi недобре, -
сказав вiн, i Степанида Сидорiвна пойняла вiри, бо його лице було блiде,
наче мертве. Радюк бiгцем побiг з Дашковичевого дому, навiть не оглянувсь.
Надворi схопивсь страшний вiтер, налiтав з-за Днiпра на ки©вськi гори,
неначе кидалась та сiкалась скажена татарська орда. Дерева коливались,
гнулись, аж лущали та скрипiли. Радюк вискочив з гостинно© й бiгцем
попростував до свого житла якось несвiдомо, механiчно. Вiн навiть не чув,
як буря сатанiла, ревла та свистiла, трохи не звалювала його з нiг, i все
гнався вулицями, доки не вскочив в свою кiмнатку. Несподiване лихо неначе
гналось за ним навздогiнцi, i вiн нiби втiкав од його.
Вiн ускочив у свiй поко©к, засвiтив лампу, впав на лiжко, заплющив очi
й одразу нiби замер. Нiякiсiнька думка не ворушилась в його головi. I тiло
наче обважнiло й здерев'янiло, i думки наче скам'янiли. Щось нiби дуже
важке та завальне нагнiтило його, душило безперестанку й не давало нiякого
просвiтку думкам.
Довго вiн лежав i не мiг опам'ятатись. Минула година, минула й друга.
Лампа ледве блимала на столi. Запаморочена голова каменем вдавила м'яку
подушку, неначе пiрнула в ©©. Вiтер свистiв та гув, стукотiв, рвав
вiконницi нiби руками. Молодий хлопець од скорботи не чув того лютування
бурi, не чув стукоту й гуркоту. Вiн задрiмав якоюсь важкою дрiмотою. Йому
здавалось, що вiн кудись йде в туманi, хоче вийти з його, силку ться
вийти, шукав стежки й сам не вiда , куди йде i кудою йому вийти, ника ,
блука навмання.
А туман клубками застеля стежки, то розходиться поперед його, то знов
густiша й знов спада поперед його сивими завiсами, ста стiнами й засту
йому тихий свiт з неба. От туман нiби звився й пiднявсь угору, i перед ним
замиготiли нiби зорi на чорному небi... не зорi, а неначе свiтло в
канделябрах, замигали чи©сь обличчя. I одразу блиснули чи©сь пишнi, гострi
очi, вигулькнуло чи сь лице, свiже, неначе весняна перша троянда в
зеленому листi.
Радюк зрадiв. Вiн неначе почув солодкий дух майсько© троянди. Але туман
знов насунувсь. I зникло те пишне радiсне обличчя з осмiхом на устах. I
важка дрiмота знов пойняла голову й думки... I знову в одну мить нiби
пiднялась завiса з туману. Блиснуло син тропiчне небо. Майнули пальмовi
га©, якiсь велетнi-дерева саме в цвiту, бiлi квiтки магнолi©. Якiсь дивнi
птицi, червонi, жовтогарячi, жовтi, запурхали й закричали по тих деревах.
На деревах телiпались здоровi квiтки лiан.
Од ©х одразу вдарив важкий болотяний дух, непри мний, гидкий, нiби од
яко©сь здохлятини та гнилятини. Тi важкi пахощi душили його, от-от мали
задушити. Йому вже трудно було дихать. Вiн хотiв втекти будлi-куди,
будлi-де сховаться. А квiтки наростали та ряснiшали. Червона птиця
несамовито крикнула, неначе навiжена.
Буря iрвонула вiконницю, одчинила ©©, з усе© сили хрьопнула нею об
стiну й страшно гуркнула.
Радюк опам'ятавсь i раптом скочив з лiжка. Важкий непри мний дух яко©сь
гнилятини вчувавсь йому неначе в кiмнатi, неначе занесений на нервах
звiдкiльсь, од когось, од чогось. Вiн зирнув по хатинi й прочумавсь.
Буря вила, неначе скажена. Вiконниця билась об стiну, неначе
пiдстрелена звiрюка побивалась перед смертю. Щось дуже непри мне
почувалось в серцi. I вiн пригадав усе, пригадав вечiр у Дашковича й
Ольгу.
"Не варто залицяться до не©. Не пiду я до Дашковичiв нiколи. Розiйшлися
ми з нею, як туман по степу, як дорiжки в лiсi розходяться все далi й далi
i нiколи не зiйдуться докупи. Так i нашi дорiжки вже розiйшлись i нiколи
не зiйдуться на великому битому шляху життя. Не бути нам в парi. Мо серце
покохало не богиню краси й розуму, а якусь чудову статую. Вона тропiчна
болотяна пишна квiтка, що тхне гнилятиною й багном".
I Радюк примiтив, що пишна Ольжина краса неначе вже зблякла для його,
вже не надила його серця чарами. Навiть сама згадка про Ольгу стала для
його скривджено© душi вже непри мна. Свiт ©© краси неначе почав згасать.
Важка й тяжка була та нiч для молодого палкого iдеалiста!
А в Дашковичевому домi вечiр тягся сво©м звича м, як i почавсь. Молодi
гуляли, грали на фортеп'янi, старi грали в карти, а духовнi особи сидiли
та все судили й навiть лаяли молоде поколiння. Вже пiзно розiйшлись i
роз'©хались гостi, i в покоях зостались тiльки самi сво©. Довiдавшись, що
Радюк пiшов додому заранi й навiть не попрощався з нею, Ольга сидiла
смутна й нiчого не говорила. Катерина нiчого не знала за розмову Радюка, i
©© брала зависнiсть до Ольги.
- Ну, Радюк! ну, молоде поколiння! - почав розмову Воздвиженський. - I
нащо ви прийма те його в свiй дiм? Чи то ж можна пускать його в поко©! Та
я б його витурлив з дому за самий двiр! Ти, Катерино, береш од його й
чита ш якiсь там книжки. Щоб я тих книжок бiльш не бачив у тебе! Вiн
понабива вам голови таким смiттям, котрого потiм i ладаном не викуриш.
- Бог з ними, з його книжками! Я давно його книжок не читаю й не
читатиму. Нехай вже Ольга чита , - сказала Катерина з злiстю, скосивши
набiк свiй рот.
- Чого це ви, Степане Ивановичу, так напада тесь на Радюка! - почала
оступаться Степанида Сидорiвна. - Що ви в йому таке страшне запримiтили?
Ви хочете, щоб усi люди були на вас схожi, чи що?
- А ви, може, хочете видать за його свою дочку? Та борони вас боже! Чи
вже ви хочете знатись з такою людиною, котру не сьогоднi, так завтра
заб'ють в кайдани та й укинуть в тюрму!
- Ох, менi лихо! - аж крикнула Степанида. - Та я такого зятя не хочу
мать!
- Я б йому давно дверi заперла, - сказала Марта Сидорiвна.
- Чого ви так ляка тесь! Вiн собi чоловiк молодий, В йому ще гра
молода дума, а постарi ться, то й осяде трохи, як i я теперечки осiв, -
промовив Дашкович.
- Ну, ти вже й геть-то осiв, наче стара хата, та ще й дуже заранi! -
сказала Степанида Сидорiвна. - Коли б ти не так рано осiв, то, може, був
би й здоровший i не такий жовтий, як вiск. Подивись лиш тiльки на себе в
дзеркало! На що ти став схожий! Мене навiть бере острах за тво животiння
на свiтi. - Степанида Сидорiвна говорила й дивилась на чоловiка,
вiднiмаючи лице вгору. Вона почала кахикать сухим кашлем i закутувалась в
свою шаль зовсiм так, як Турман.
- Чого це ти так кашля ш? Чи не застудилась часом? - спитав ©©
Дашкович.
- Кахи-кахи! нi, не застудилась. То я кашляю, бо щось у горлi, неначе
кiшка лапкою, дряпа .
- Кахи-кахи! - почала кахикать сухим кашлем i Марта Сидорiвна.
- Чого це ти кашля ш? Чи не сухоти часом тебе напали? - спитав
Воздвиженський у сво © жiнки, з острахом придивляючись до ©© лиця.
- Не знаю, може, й сухоти! - одказала йому Марта Сидорiвна й почала
загортаться в шаль зовсiм так, як Турманша.
- Де це ви понабирались такого кашлю? Може, хто одчинив вiкно ввечерi?
- бiдкався Воздвиженський.
- Кахи-кахи! - знов аж закашлялась Степанида Сидорiвна. Обидвi дами
були здоровiсiнькi й ситi, навiть гладкi. У Марти Сидорiвни лице стало
здорове, як кавун, а брови стали товстi, аж кудлатi, ©© ситi руки неначе
понабрякали од ситi. Марта й Степанида вже добре-таки гладшали обидвi;
товстi вола вже аж позвiшувались вниз. Кахикаючи, вони аж двигтiли, а ©х
товстi щоки трусились, неначе по ©х ходила дрiбна хвиля. Ольга вгадала, де
вони понабирались того кашлю, i скоса поглядала на обох, осмiхаючись сама
до себе.
Родичi попрощались i почали розходитись. Катерина нiби через силу
подала Ользi руку. © рот скривився дуже косо, а очi дивились в той час у
куток до фортеп'яна. Вона пiшла через залу, i здавалось, що ©© довга сукня
засичала по пiдлозi.
- Кахи-кахи! - закашляла сухим кашлем Марта Сидорiвна, цiлуючись з
сестрою й небогою.
- Кахи-кахи! - закашляла так само й Степанида Сидорiвна, прощаючись з
ними.
I обидвi сестри, щiльно закутавшись у шалi, якраз так, як Турман,
розiйшлись на обидва боки.
Зараз пiсля того вечора, пiсля тi © п'ятницi, в Ки вi скрiзь в вищих
гостинних загомонiли за Радюка, бо в той час i не було за що в Ки вi
балакать. Радюк дався усiм на зуби. Розказувала про його Турманша всiм
сво©м знайомим; обносив його кафедральний прото рей сво©м знайомим; судила
його лиса голова, одна сива голова, друга сива голова перед усiма
знайомими. Такi слухи про Радюка пiшли ще й далi. До вищо© властi долетiв
один анонiмний лист, потiм другий i третiй, чим Ки©в дуже славний. В тих
листах обписували Радюка як небезпечну людину, як "недоброзамiрного",
котрий ма на думцi розмiзчить церкву й державу, котрий заметився страшною
пошестю з Парижа й Нiмеччини, котрого не можна пускать нi в школу, нi в
канцелярiю, i що його було б варто вкинуть в тюрму таки зараз. Його
потрiпували скрiзь по багатих салонах. До Радюка почали чiпляться... Вiн
просився на вищу службу, але його не прийняли. Радюк мусив покинуть Ки©в
на який час i знайшов собi службу в Петербурзi, маючи надiю вернуться в
Ки©в.
Чимало минуло часу. Чимало втекло води у Днiпрi. Ольга швидко забула
Радюка. Новi знайомi, усякi випадки знесли з ©© серця любов до Радюка.
Вона почала зовсiм забувать про його, i на його мiсце в Дашковичевiй
гостиннiй з'являлись вже новi особи... До Ольги присватувалось чимало
женихiв, але всi вони були й не дуже багатi, i не дуже гарнi. Пiсля Радюка
навiть Кованько об'явився Ользi й просив ©© руки. Але якось в один день
Ольга з матiр'ю, йдучи проз його магазин, побачили, як вiн сам продавав
лойовi свiчки, стоячи за прилавком. Другий раз вони по©хали до банi, а ту
баню взяв на оренду Кованько, i, пiд впливом нових реальних iдей, часом
сам стояв в конторцi й продавав бiлети. Раз якось Ольга з матiр'ю
пiдступили до конторки за бiлетами i вгледiли там Кованька. Ольга трохи не
згорiла од сорому й трохи не зомлiла. Вона зараз пiсля того написала до
Кованька й дала йому гарбуза. Довго не траплявся ©й такий жених, котрий
пiдходив би й пiд ©© iдеал i припадав хоч трохи до вподоби.
Але раз якось влiтку Ольга з матiр'ю гуляла понад Днiпром на шосi.
Пiсля дощу на шосi не було анi порошиночки! Днiпро стояв тихий i ясний, як
дзеркало. На крутих горах зеленiло дерево, не ворушачи анi листочком!
Подiл дрiмав i наче плавав на водi, одкидаючи в Днiпрi вершечки церков i
дзвiниць. На горах коло Владимирового пам'ятника, в Царськiм садку, на
шосi скрiзь сновигала публiка. Ки©в гуляв, дихав свiжим повiтрям. Ольга
зайшла з матiр'ю по шосi далеченько. Вони обидвi стали на мiсточку,
поспирались на залiзнi штахети й дивились, як чудовий мiст висiв над водою
й одбивався в водi, як пароход тихо коливався серед Днiпра. Проз ©х
проходило багато людей, пролiтало по мосту багацько екiпажiв, i всi пани й
паничi задивлялись на Ольгу. В лiтнiй сiрiй сукнi, повненьким сво©м лицем,
де блищали темнi очi, не втративши нi крапельки свого свiту й вогню, вона
принаджувала очi всiх, грацiозно спираючись на гратки одним лiктем i
ставши боком до Днiпра так, щоб ©© бачили всi прохожi.
По шосi катав екiпаж, скiльки було сили й прудкостi в коней! Конi
бiгли, неначе поносили, порозкидавши голови на обидва боки й позгинавши
дугами ши©. В екiпажi сидiв вiйськовий з полковницькими еполетами. Його
повне лице було гордовите, i червонi губи надутi. З пихою кидав вiн очима
на гуляючих дам, одкинувши назад голову. Ольга здалеки вгледiла його й
повернулась вся до його. Вона його впiзнала. А полковник, тiльки що
порiвнявся з ними, зирнув за не© оком i торкнув погонича. Той осадив назад
баскi конi; конi неначе сiли й спинились. Полковник зiйшов з екiпажа й
почав гулять. Вiн почав придивляться до Ольги. "Вона й не вона! - думав
вiн, та все крутився то сюди, то туди. - Вона чи не вона та чорнява
красуня! Зда ться, вона!" - думав вiн, та все гуляв, навiть став коло
штахетiв, сперся i все поглядав на Ольжин чудовий профiль, на червонi, як
калина, губи.
Ольга глянула на огрядного полковника й зараз впiзнала того знайомого
офiцера, котрий колись у клубi романсував з нею й навiть ще тодi
сподобався ©й сво ю смiливiстю, комплiментами, петербурзькою рiднею й
гордим аристократичним видом. Вона сама зачепила його.
- Чи вже ж ви мене не впiзна те? - сказала вона йому весело й ласкаво.
- Чи вже ж це ви, Ольго Василiвно!
- Як бачите, я! Мабуть, я стала стара, коли ви мене не впiзнали.
- Ой, якi ви стали, якi ви стали! - сказав вiн.
- Така стала, що ви насилу мене впiзнали, - сказала, смiючись, Ольга.
- То прошу ж у вас дозволу бувать в гостях у ваших рiдних.
- Коли ви того бажа те, то я прошу вас од щирого серця, - сказала Ольга
й порекомендувала його матерi.
Полковник вже й не покинув Ольги. Вiн попросив ©х у той екiпаж, в
котрому сам сидiв, i завiз ©х до Дашковичевого дому.
Через мiсяць в тiй самiй церквi, де колись вiнчалась Степанида й Марта,
вiнчалась Ольга з тим полковником. Всi люди говорили, що не бачили ще
тако© гарно© молодо© й такого одутловатого ситого бурбона. Вони вiнчались
на пiдмостках, обгороджених штахетами. Як ступив молодий, вже сивуватий,
на тi пiдмостки, то вони аж задвигтiли й загули, так що всi осмiхнулись.
Полковник завiз Ольгу десь далеко, одначе швидко вернувся до тестя, бо,
як потiм виявилось, в його тiльки й було добра, що еполети та
полковницький мундир. Ту ма тнiсть, про котру вiн колись торочив Ользi на
балу, давно спродали за його давнi офiцерськi довги.
Радюк, послуживши кiлька рокiв в столицi, вернувсь в Ки©в. Начальство в
Ки вi стало iнше. Про Павла Антоновича Радюка вже забули. Вiн взявся за
науку й почав готуватись до унiверситетсько© кафедри. Час узяв сво . Вiн
забув Ольгу. Цвiла вже не одна весна пiсля його ви©зду в столицю, i
потроху го©лось його серце. Зацвiли знов новi квiтки весною в Ки вi, i
знов зацвiло його серце, бо воно вже заго©лось i знов жадiбно забажало
кохання, бо воно було ще таке молоде, так хотiло любить!
Раз якось Радюк згадав про свою першу любов, про Галю Масюкiвну. Йому
дуже заманулось побачить ©©. Вiн по©хав в Журбанi до батька. Не смiючи
©хать до Масюкiв, вiн за©хав до Ликерi© Петрiвни. Як же вiн здивувавсь,
заставши там в гостях Галю! Вони подивились одно на одного й не знали, що
й казать. Галя стояла серед свiтлицi, гарна, як i була переднiше. Вона
неначе трохи пiдросла, поповнiшала, стала показнiша й покращала: ©© лице
стало повнiше, очi горiли ще бiльшим блиском, але стали нiби смутнi,
задуманi.
- Чи впiзна те мене? - спитала вона Радюка, котрий все придивлявся до
не©.
- Як же вас не впiзнать! - сказав вiн i спустив очi додолу, неначе
почував свою провину.
- Ви трошки змарнiли, - сказала Висока до його.
- Бо я був дуже безщасний, Ликерi Петрiвно! А колись був дуже
щасливий, як був молодшим.
- Зна мо, чули. Ми все зна мо. Недурно ви помарнiли, - сказала Висока.
Галя трохи не заплакала й вийшла в квiтник. Там вона вирвала й заклала
за косу два гвоздички i ввiйшла знов у хату. Радюк сидiв i думав. Перша
любов знов тихо заворушилась в його серцi.
- Чи ви менi простите, що я був... був дуже безщасний? - спитав вiн у
Галi.
Вона пальцем показала йому на два свiжi гвоздички, в косi, свiжi, як ©©
любов. "Чи пам'ята те ви два гвоздички?" - спитала вона в його.
- Пам'ятаю, пам'ятаю, - промовив Радюк, взявши ©© за руку, i од того
часу вiн почав часто одвiдувать Масюкiв.
Незабаром, через мiсяць, вони повiнчались в журбанськiй церквi. Масючка
й Масюк були дуже щасливi, а Висока й собi радiла Галиному щастю. Пiсля
весiлля Радюк з Галею мав ©хать до Ки ва. З ними забажали по©хати Масюки й
панiя Висока на прощу.
XIII
Саме в половинi мая Павло Антонович Радюк з сво ю молодою жiнкою Галею
налагодились ©хати до Ки ва. Радюковi треба було напитувать собi скарбово©
служби або будлi-де шукать якогось не скарбового мiсця. Старий Масюк та
Олександра Остапiвна Масючка - Галинi батьки - теж захотiли ©хати вкупi з
ними на прощу. Ликерiя Петрiвна Висока й собi пристала до ©х, щоб
одговiться в Ки вi в будлi-якому монастирi й поскидать з сво © душi усякi
грiхи та провини ки©вським ченцям в торби, як вона казала.
Радюк ви©хав з Журбанiв в дорогу на батькiвських конях, за©хав до
Масюкiв, перебув день, доки половили конi на степу та поприганяли додому,
а на другий день двi повозки, навантаженi усяким добром, рушили з двора й
за©хали по дорозi до панi© Високо©. Там вони знов пересидiли пiвдня, доки
половили конi в степу та поприганяли додому. В Ликерi© Петрiвни вiз стояв
в дворi вже напоготовi, набентежений згорою. По обiдi по©зд рушив степами,
i другого дня ввечерi на подвiр'© перед гостиницею Михайлiвського
монастиря спинились три хурi з полтавськими прочанами, неначе три хурi
сiна або соломи, навантаженi усяким добром зверхом.
Ще вдома усi постановили говiти в Михайлiвському монастирi в свято©
Варвари й перебуть якийсь час в Михайлiвськiй гостиницi, поблизу од
церкви, доки Радюк знайде собi квартиру. Служники "слимаки" в чорних
каптанах, в чорних гострих шапочках повибiгали на ганок, щоб позносить з
повозок усяку вантагу, i стояли, несамохiть повитрiщавши з дива сво©
каламутнi риб'ячi баньки на такi здоровецькi хури. I гарненька наточанка
Радюкова, i стара, обплетена лозою, повозка панi© Високо©, й самi
подорожнi - все припало пилом сливе на палець. Подорожнi високо стримiли
на високих хурах, неначе сидiли на возах з снопами. Слимаки дивувались, як
вони держались вгорi на хурах i не поскочувались додолу в дорозi та не
розгубились по битих степових шляхах.
Щоб було догiднiше сидiть на возi та щоб часом не скотиться додолу в
дрiмотi, панiя Висока пообтикала свою повозку драницями навкруги себе.
Коло тих драниць високо вгорi ззаду виглядали з-пiд килима три подушки,
вистромивши гострi узирi на свiт божий.
З-пiд подушок повисовувалось сiно, насунулось на подушки, почiплялось
по драницях, повистромлювалось крiзь лозини обплетеного задка. В драницях,
в подушках та в сiнi Ликерiя Петрiвна вгнiздилась, неначе квочка в
кудлатiй обичайцi.
Степовi конi, звикшi до запашного степового сiна, часом в Ки вi
вередували й не ©ли лучаного ки©вського сiна, що тхнуло осокою та мулом.
Прочани поприв'язували вiрьовками в'язки сiна на задках повозок i
понабивали ним повозки в задках i передках. Усi повозки були високо
вимощенi й напханi в задках домашнiм сiном.
З однi © хури неначе спустився з гори старий жвавий Масюк, плигнув на
землю, простяг руки вгору, достав вгорi свою жiнку й спустив ©© по
згористiй хурi додолу. Вона неначе на саночках спустилась згори додолу.
Потiм вiн побiг до воза панi© Високо© й знов здiйняв руки вгору, неначе до
неба. Панiя Висока впала йому на руки й легенько скочила на землю, аж
пiдскочила, мов резинова j онука.
Позлазивши, усi мерщiй рушили в гостиницю й зайняли три номерi пiдряд,
потiм зараз вийшли надвiр i звелiли розвантажувать вози. Погоничi
позганяли зверху порох. Курява пiднялась над возами, неначе серед cтепy на
шляху. Поскидали з возiв хвартухи та накриття й почали вивертать з хур
усяку вантагу. На возах незабаром ско©лось таке, як на чардаках на
пароходах, коли вони причалять до пристанi й служники почнуть спорожнять
©х позапорожнюванi здоровецькi шлунки, викидаючи на чар-дак усякi закупки,
мiшки, клунки, кошики та жидiвськi бебехи. Погоничi й служники накинулись
на хури, неначе татари на завойоване мiсто: стягали усякi мiшки, клунки,
кошики, торби й торбинки, килими, укривала й подушки. Позад возiв на
пiдтоках одв'язували мiшки з оброком для коней та усякi чемодани,
поприкручуванi налигачами та ременяками з сирицi. Радюк набрав усякого
добра в придане, а Масюк та Ликерiя Петрiвна кожний раз ви©жджали з дому в
Ки©в на прощу, неначе перебирались на нову кваргиру або на нове житло,
тiльки без мебелi та дiжок.
Незабаром коло трьох повозок земля вкрилась усякими пакунками, неначе
крамом на ярмарку, вивезеним на продаж.
- Ой, як же багацько понабирали усякого добра! - прохопивсь один
слимак. - Чи ти ба!
- Понабирали, бо треба, мо серденько! В вас, в святому Ки вi, i льоду
серед зими не достанеш, господи прости та одпусти! Запас, бач, бiди не
чинить, - говорила Ликерiя Петрiвна, стягаючи подушки з воза й кидаючи ©х
на руки погоничевi. - Як же пак не брати подушок, коли в вас в кiмнатах
стоять тiльки голiсiнькi лiжка!
- Це правда! в нас подушок нема, i простирадел та укривал не
"полагается". Навiть за грошi не достанете, бо ©х не держимо. Подорожнi
самi возять сво© подушки та усякi укривала, - сказав слимак.
- А як хто часом при©де без подушок? - спитала панiя Висока. - Всi так
i сплять, поклавши кулаки пiд голови?
- Так i сплять на кулаках або кладуть в голови хто штани, хто спiдницi,
а хто чоботи або калошi наспiд, щоб було вище в голови, - обiзвався
слимак.
- Спасибi вашому батьковi! Я не зугарна спать на чоботях та калошах.
Спiть так ви самi, за монастирську покуту, а я iнакше спокутую сво© грiхи,
- сказала панiя Висока, витягаючи з задка перину.
- Невже, Ликерi Петрiвно, ви оце й перину приперли до Ки ва? - сказав
Масюк.
- Атож! Ви не часто бува те в Ки вi, то, мабуть, i позабували, яка тут
в гостиницях догода. А я частенько-таки говiю, то й стала досвiдна. Було
часом забудусь i а не вiзьму з собою перинки, то тi каторжнi повстянi
матраци, неначе набитi жорствою або камiнцями, так надушать менi боки, що
ребра болять три днi ще пiсля того, як вернусь додому. Я хотiла ще взять i
здорову перину, та в вiз не влiзла. Так я оце вхопила та вкинула в вiз
маленьку: все якось буде догiднiше, не так мулятиме в клуби.
- А ми з сво ю старою по-козацькiй: пiдмостимо степового сiнця в'язку,
то й не мулятиме в клуби, - сказав Масюк.
- Еге... за сiнце спасибi! Це добро коняче, а не людське. Я без перини
зроду-звiку не засну й до свiту: все менi щось муля та й муля то в
клуби, то в литки, навiть в п'яти. Я й на Дунай возила перину з собою за
живоття мого небiжчика. Вiн на сiнi, а я таки на перинцi, - говорила
Ликерiя Петрiвна, передаючи усякi клумаки та зашитi зверху полотном
кошики.
- Чого ж то ви понабирали так багато в тих клунках та кошиках? -
спитавсь Радюк.
- Понабирала усякого добра, бо тут у Ки вi злиднi на злиднях та
дорожнеча така, що й не доступишся. Деруть, як з батька, - сказала Ликерiя
Петрiвна. - Оце напхала мiшок харчiв для себе й погонича: i хлiба й
паляниць, i хлiба i до хлiба, i сала й масла, i цибульки й ковбасок, i
шинку, i чаю й сахару i напекла маторженикiв та мнишикiв.
- Ого-го! цiлий ресторан привезли з Масюкiвки! - жартувала Галя. - То
ми до вас в гостi!
- Просимо, просимо! хоч щодня! Буде чим вас вiтати, - сказала Ликерiя
Петрiвна. - Он там в кошику й пляшка наливки, а друга - перцiвки.
- Та й я, признаться, вставив в кошик пляшку перцiвки, бо тут у Ки вi
горiлка кат зна яка! Але тiльки так, що й моя стара не бачила. Це пота нцi
од не©, бо, може, викинула б з кошика, щоб я не по©хав в Ки©в спасаться з
пляшками.
- Отуди! А я думала, що ти не всунув в кошик цього добра, та й собi,
потай од тебе, всунула пляшку настойки. В мене, бач, таки думка була за
тебе й за зятя, - обiзвалася Масючка й засмiялась.
- Ну, то й гаразд зробили, бо двi пляшки якось лучче, нiж одна: не
завадять нiкому, - сказав Масюк.
- А я забрала й ложечки, i чайник, i блюдечка, i графин на воду, бо
тутечки в ©х в гостиницi все якесь нечисте та смердяче; заткнула в кошик
на всякий випадок i двi столовi ложки, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- А то навiщо? - аж крикнув Радюк.
- Ат... так собi руки розхапались, то й капали в дорогу, що налапали,
що було напохватi. Може, тут десь в монастирi трапиться громадський обiд,
то пiдемо з сво©ми ложками обiдать. Адже ж на громадський обiд в нас
ходять з сво©ми ложками, - жартувала Ликерiя Петрiвна.
- Може, ви, Ликерi Петрiвно, взяли рубель та качалку, та макогiн? -
смiявсь Масюк.
- Ну! рублем та качалкою нема чого качать в гостиницi. А що макогона,
то шкода, що не взяла: стала б за пригiнчого до тих голомшивих служникiв
та поганяла б ©х макогоном. Там такi убо©ща, такi неросторопи, що нi в
чому тебе не послухають, самi хати не виметуть i навiть тобi вiника не
дадуть. Хоч спiдницею вимiтай номер! Я таки вкинула в свiй дормез новий
вiник з нехворощi.
I Ликерiя Петрiвна справдi десь налапала пiд козлами нового вiника й
кинула наймитовi на руки, на перину.
- На та постав там у хатi в куточку коло груби, а потiм, як нагодишся в
хату, то виметеш дiл, - сказала панiя Висока. - Я ще в той вiник i полиню
вмiшала.
- Навiщо? - сказав Радюк.
- Бо тутечки того паскудства, блошиць та блiх, така сила, що без вiника
й не засну.
- То ви його держите в руках, чи кладете його собi в голови, чи що? -
спитав Масюк.
- Де там! Кладу вiник з полинем на нiч собi в ноги. Не так каторжнi
блохи дошкуляють, бо не люблять духу нехворощi й полиню. Цим ки м тiльки й
одiб' шся од тих собак. Я людина-таки геть-то досвiдна. Бувала в
бувальцях, ходила в свiти, була в походах з небiжчиком та вешталась понад
Дуна м i за Дуна м по всiх усюдах. Недоброхiть якось наберешся досвiду в
усьому.
- Ну, та й запопадна ж ви людина! - сказав Радюк.
- А ви ж як думали, - обiзвалась Ликерiя Петрiвна. - Ви думали, що я
сяк-так? по-паничiвськiй: вхопив капелюш та паличку та й дав драла в
дорогу до Ки ва? Я з вiником i за Дуна м скрiзь ©здила, не то що в Ки©в.
- Глядiть лишень, Ликерi Петрiвно, щоб часом люди не пiдняли вас на
смiх, що ви ©здите на прощу з макiтрами, з глечиками, та ще й з сво©ми
вiниками, - говорив, регочучись, старий Масюк.
- Смiйтесь, смiйтесь! "З посмiху люди бувають", як кажуть в приказцi.
Далека дорога - це не жарти.
- Левку! не забудься витягти, от тамечки в задку пiд сiном, сокиру,
шнурки та палiччя! На возi сокири не кидай, бо ще хтось вночi поцупить та
й на торжок однесе. Адже ж тут у Ки вi тих злодi©в та торбохватiв, хоч
греблю ними гати! - гукнула Ликерiя Петрiвна до свого наймита.
Левко витяг з воза сокиру, жменю конопель, добрий жмут мотузкiв, ще й
чотири кiлки.
- Навiщо ото ви взяли в Ки©в сокиру та набрали конопель та якогось
кiлля? - спитав Радюк з реготом.