Страница:
виясниться, - сказав Кованько, привiтавшись до Дунiна-Левченка.
Галя почервонiла, ©й стало трохи сором. Вона налила чаю й поставила
перед гостем.
- Та як в вас тут гарненько в кiмнатах! I рушники на образах, та ще як
гарно повишиванi. Це, певно, ви, Ганно Iванiвно, навезли з села. Як
веселенько од ©х в кiмнатi! - говорив Кованько.
- Атож! Навезла в Ки©в нашого хуторянського добра, - обiзвалась Галя.
- Чом ж ви не натикали за образи чогось, вже й не знаю чого, бо я
мiська людина. Щось там на селах затикають за образи, чи зiлля, чи якесь
зело? - сказав Кованько.
- Може, васильки, гвоздики та чорнобривцi? - сказала Галя.
- Так, так! Васильки та якiсь гудзики, чи гвоздики. Я колись був на
селi й заглядав в хати через порiг, то бачив за образами щось натикане
таке кострубате, але що воно там натикано, то я гаразд не придививсь: чи
пшениця, чи просо, чи морква, чи якiсь будяки. Зда ться, стримiли там i
будяки та якiсь колючки, - говорив i реготавсь Кованько.
- Та то, певно, ви бачили за образами маковiйове зiлля: колючки - то
сизi миколайки та петровi батоги, - сказала Галя.
- Певно, батоги, бо були довгi, аж телiпались по стiнi, - говорив
Кованько.
- Ну, ти вже справдi наговорив три мiшки гречано© вовни про свячене
маковiйове зiлля. Ще добре, що тебе не чу наша сусiда, панiя Висока. Вона
б оце дала тобi джосу за свячене зiлля та зело. Це ж для не© був би
страшний лiбералiзм! - сказав Радюк.
- Я, сказати по правдi, не тямлю смаку та поезi© в цих свячених
сiльських зiллях та зелах та й поезi© самого села, хоч i моя мати носить
святить зiлля на маковiя[79], - сказав Кованько.
- Бо в вас, городян, нема вже народно© сiльсько© поезi©. В вас це все
вже видихалось, - сказав Радюк. - Ви не тямите справжньо© поезi© села, хоч
i посила те святить зiлля на маковiя; ви вже потроху втрачу те саме
нюхало, що здатне зрозумiть дух сiльсько© поезi©, - сказав Радюк.
- Ви кажете, що не тямите поезi© села, а я й сплю й бачу свою
Масюкiвку. Примiла б, летiла туди оце таки зараз, i вже й не знаю, чи
звикну я до вашого Ки ва, - сказала Галя.
- То тим, що ви зросли в селi, - говорив гiсть. - А я городянин з дiда,
й прадiда, й прапрадiда.
Кованько пив чай стакан за стаканом i трiскав паляницю на весь рот, аж
плямкав: очевидячки, вiн добре виголодавсь.
Галя прикмiтила це, догадалась, що вiн голодний, пiшла в комiрчину й
принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столi,
припрошуючи гостей закусить. Потiм винесла пляшку червоного вина й
поставила на столi.
- Оцю сiльську поезiю я люблю i вважаю на не© бiльше, нiж на усяке
поетичне зiлля. Страх як люблю сiльську шинку, печену в житньому коржi!
Люблю, що вона пахне колендрою, - говорив Кованько, одкраявши здоровий
шмат.
Вiн заходивсь уплiтать шинку на весь рот, на всi сво© здоровi зуби.
Шинка зникла в здоровому ротi, неначе вiй кидав ©© в вершу або в лантух.
Бiлi здоровi зуби терли м'ясо, аж шинка пищала в ротi. Щось животинне було
примiтне в його здоровому апетитi, в завзятiй працi пащекою та щелепами.
Здавалось, нiби то вовк наминав вiвцю.
Од цiкавого Галиного очка не пота©лась ця животинна прикмета в гостя;
вона цiкаво кмiтила, як Кованько неначе махав щелепами, та зубами, та
широкими губищами.
- Чи ви напитали собi яку службу, чи й досi козаку те та бурлаку те? -
спитав в Кованька Дунiн-Левченко.
- Шукаю i вже неначебто й напитав, - говорив Кованько, не перестаючи
махать зубами. - Обридло тинятись без роботи.
- Чи добре ж мiсце напитав собi? - спитав Радюк.
- Авжеж добре! Я не шукаю мiсця внизу, а прямо зверху: або
столоначальника, або якогось директора, чи предсiдателя, щоб, бач, швидше
потрапить в губернатори, - говорив Кованько й разом з тим i ©в, i смiявсь.
- Ну, це ти жарту ш. Не так-то швидко знайти й багато нижче мiсце, -
сказав Радюк.
- Або таке мiсце, або нiякого! Я оце й молоду собi назнав. Вiзьму за
нею прездоровий дiм, пишно обставлений. На горищi сто©ть казан з водою, а
з казана вода проведена в крани i в пекарнi, i в умивальнi, i скрiзь по
дворi, i в станю, i в возовню, i в льох.
- Навiщо ж та вода в возовнi та в льоху? - спитала Галя, смiючись.
- А щоб дiжки та кадовби з варивом наливать! Хiба ж цього не потрiбно?
- Та ти, певно, помиливсь! Мабуть, позабував. Певно, в тому домi вода
тече не з горища, а з долу, як по долинi на мочарах на.Либедi, де в хатах
вода тече з джерел, так що в хатi бува на долiвцi криниця, а в сiнях
ставок; ще там i качки плавають та полощуться, - жартував Радюк.
- Овва! Вiзьму я такий дурний дiм! Знайшов дурня. Це вже було б надто
багато догоди в домi. А який екiпаж я беру! Якi баскi конi беру в придане!
То не вашi сiльськi доморослi шкапи свого хову, а заводського хову, -
говорив Кованько.
- Ви й справдi оце женитесь? - спитала Галя.
- Атож! Навiщо менi вас дурить чи ману пускати на людей? Я оце
незабаром оженюсь, бо маю вже на примiтi гарненьку дiвчину.
- А та дiвчина не пiднесе вам часом печеного гарбуза? - спитав
Дунiн-Левченко.
- Я й гадки про гарбуза не маю, та ще й печеного: прийшов, побачив,
побiдив, - говорив Кованько.
- А хто ж твоя наречена, чи молода? Можна про це спитать? - говорив
Радюк.
- Не скажу, нехай кортить! - потiм скажу.
- Скажи по правдi, чи ти справдi вже знайшов мiсце, бо оце й менi
доведеться десь його шукати, - сказав Радюк.
- Буцiмбито так, що й знайшов, але як не посадовлять мене за
столоначальника, то я на iнше мiсце ще й не сяду. Я вже настоятель на одно
таке мiсце, - говорив Кованько.
- Ну, в тебе правди нiколи не допита шся через тво© жарти, - сказав
Радюк. - В тебе правда все якось нiби повита туманом жартiв чи нещиростi,
прикрито© жартами.
- Ще що вигадай! Щирiшо© од мене людини й на свiтi не знайдеш. В мене
що на умi, те й на язицi, як у п'яного, - сказав Ковамько, кидаючи на стiл
нiж та виделку й пiдвiвши сво© чималi веселi, трохи виряченi й блискучi,
наче склянi очi.
Вiн одсунув набiк чарку, вхопив стакан, налив до половини його вина й
випив одразу, неначе нахильцi.
- Оце я й пополуднував в вас. Буде, годi! Душа мiру зна , - сказав
Кованько, втираючи губи й вуса.
- Хоч i при мно менi в вас сидiть, але час менi додому, - сказав
Дунiн-Левченко, встаючи з стiльця. - Та й гарно ж у вас в покоях! Чисто,
недавно ремонтовано, побiлено й помальовано. А в нас же то все запущено в
домi, не бiлено й не мазано i нiгде не помальовано. Мiй тато чогось оце на
старiсть зовсiм якось осунувсь. Не забувайте ж, панове, що пiслязавтра мо©
iменини. Приходьте так надвечiр. Я певний, що назбира ться мо©х товаришiв
чимало, бо вже багацько з ©х повидержували екзамени. Приходьте й ви, Ганно
Иванiвно! Моя мама й сестра будуть вам радi.
- О, спасибi вам! Нехай вже iншим часом ми вдвох прийдемо до вас, бо,
як я бачу, в вас буде тiльки ваше паничiвське товариство, - обiзвалась
Галя.
- Нам доведеться побалакать про дуже поважнi справи, - сказав Радюк. -
Час би вже нам заходжуваться коло роботи, коло практичного чогось. Вже в
Петербурзi Костомаров[80] та Кулiш[81] почали видавати для народу книжечки
на укра©нськiй мовi, видали "метелики". Треба б нам побалакать, дещо
обмiркувать i взяться за цю справу без жартiв i з завзяттям.
- То приймiть i мене до сво © спiлки. Ти, Павле Антоновичу, писатимеш
для народу "метелики", а я фель тони, бо це теж "метелики". Ти
по-сiльськiй, а я вже по-сво му, по-мiському. От i будемо в спiлцi та в
супрязi для загально© працi.
- Ну, це не дуже гарний буде для вас спiльник та супряжич, - сказав
Радюк.
- Ще й який гарний спiлець вийде з мене. От побачиш! От поназдивишся! -
жартував Кованько.
- А з вас i справдi вийшов би пречудовий фель тонiст! - аж крикнув
Дунiн-Левченко. - Не забувайте ж i ви про мо© iменини. Приносьте сво©
фельетони, - просив на прощання Кованька Дунiн-Левченко.
- Добре! Спасибi за пам'ять! Як не вмру до завтрього, то прийду.
- Тiльки як йтимеш, то покинь дома сво© фель тони. Замкни ©х у скриню
на замок на два зводи, щоб часом не повтiкали та не потяглись наслiдцi за
тобою в гостi на iменини, - жартував Радюк.
- Добре, добре! Але вже й менi час додому. Ходiм разом! Прощайте!
Бувайте здоровi! Спасибi за шинку та за сiльську колендру, - говорив
Кованько, прощаючись з Галею.
I вони похапцем одяглись i вийшли.
- Та стережись там у дворi, щоб часом не вискочив з дверей наш
полковник та не застрелив тебе з сво © гармати! А то ще тво© фель тони й
ноги задеруть серед двора, - говорив Радюк.
- Ще побачимо, чий батько дужчий: чи його гармати, чи мо© фель тони, -
кричав з двора Кованько. - Може, не менi, а йому доведеться задригати
ногами од мо©х фель тонiв, бо цей полковник обшахрував полк та з того й
стулив собi оцей дiм, та ще взяв багату вихрестку, а вона йому прилiпила
до дому ще й другий дiм. Мене нехай стережеться та не дуже нехай влуча .
Радюк з Галею вернулись в кiмнату. Галя кинулась мити посуд та
прибирать з стола недо©дки та недопитки, наче пере©ди пiсля товаряки.
- Як же тобi здавсь мiй веселий товариш? - спитав Радюк в жiнки.
- Сказати по щирiй правдi, твiй веселий товариш чомусь не припав менi
до вподоби таки одразу, хоч вiн i веселий, i реготить, i смiшить. Щось в
йому таке, що менi одразу не сподобалось.
- Товаришi в нас його любили за веселу вдачу, хоч вiн i причепливий, та
аж в'©дливий з сво©ми жартами, але не вважали на його як на поважну,
статковиту людину, з котрою можна всмак побалакать про якiсь поважнi
справи. Вiн просто ненавидить такi поважнi питання й од ©х позiха без
сорому або зараз глузу з ©х, повернувши усю справу на жарти. Ти ж чула
дещо з його поглядiв.
- Це правда, - сказала Галя, - але як же то отi веселi жартовливi зуби
перетерли таку поважну рiч, як ота тверда наука, коли вiн скiнчив курс?
- Ця псяюха талановита, хоч нiби легенька на вдачу, як пiр'©на.
Кованько з тих, що б'ють летючу й котючу опуку, як кажуть на селi.
Здатнiсть в його до наук здорова. Але вiн нездатний спиниться на чомусь
одному, скласти собi якiсь яснi мiцнi пересвiдчення. Це людина, як бачиш,
зовсiм безпринципна. Це метелик, що весело пурха на сонцi.
- Але ж цей твiй приятель, скiльки я зауважила, неначе трохи брехливий,
бо все щось плете, чого я гаразд не втямила: плеще щось схоже на сiм
мiшкiв гречано© вовни.
- Твоя правда, але тiльки трохи. Кованько й справдi з тих штукарiв, в
котрих нiколи гаразд не допита шся правди, бо вiн все поверта па жарти,
про що не спитай, i одбрiху ться, й прикрива правду, наче якоюсь мрякою з
жартiв. Але часом забудеться та й скине з свого язика ту мряку; якось
ненароком нiби прохопиться та й скаже правду. Це бува з ним, коли вiн або
дуже голодний, або трохи слабий, або роздратований i злий.
- Як слабий, то говорить правду? Це щось смiшнiше за самого Кованька, -
сказала Галя й зареготалась на всю кiмнату.
- Таки справдi так! Як здоровий, то все бреше, а як слабий, то каже
правду, бо тодi катма в його снаги до жартiв: обрiк в кому тодi не гра .
- По-мо му, нехай би вiн краще все нездужав та слабував, аби тiльки
казав правду, - сказала Галя й зареготалась на всю кiмнату. - Я цiй людинi
чомусь не йму вiри. Коли б вiн часом не нашкодив або тобi, або iншим.
- Може, це тобi такi гадки пiдказу твоя жiноцька вдача, бо ваша вдача
бува часом дуже чутка та почутлива i часом вгаду дещо наперед так само,
як i далекосяглий розум.
Галя почала виносить посуд до друго© кiмнати та ховать його в шафу, а
потiм вийшла в пекарню до куховарки, щоб попiклуватись вечерею.
Радюк прилiг на новенькiй канапi, оббитiй темно-пунсовою оббивкою,
поклавши чорноволосу голову на вишивану подушку, i закурив папiросу.
Надворi вже вечорiло. В кiмнатi густiшали тiнi по кутках. Тiльки червоне
майське небо на заходi неначе горiло й жеврiло, як жар, i кидало гарячi
жаровi одлиски на чимале дзеркало та на вишиванi рушники по обидва боки
дзеркала. На яснiй вишиванiй подушцi чорнi кучерявi васильки в Радюка
вилися наче молодим хмелем, але на його високiм гладенькiм, неначе
виточенiм з бiлого мрамору чолi над самiсiнькими бровами вперше виникли
два тоненькi зморшки, - перша прикмета заклопотано© жонато© людини, неначе
з ©х визирав перший клопiт в життi людини, котрiй треба думати, гадати вже
не за себе одного.
Несподiванi запросини Дунiна-Левченка до себе викликали в його головi
думи. I пiшли його думи за думами, неначе журавлi в небi повелись ключами,
нешвидко, по-маленьку, з журливим сутiнком журавлиного вуркотання в
лiтньому тихому небi.
"Треба буде сьогоднi в товариствi зачепить питання про нашi нацiональнi
й просвiтнi справи. Як оцi тiнi закутали мою нову прибрану свiтлицю, так
закутали нiби важкi чорнi хмари Укра©ну. Зiбрались тi сумнi хмари з усiх
усюдiв i давно вже заступили нам ясне прозоре н бо i кинули тiнь та мряку
на рiдний край. I хто розжене тi сумнi хмари? I звiдкiль полл ться свiт на
наш край? Народнi маси, тiльки що визволенi од панщини, темнi i
непросвiтнi. Просвiченi верстви байдужнi до долi рiдного краю, позбиванi з
пантелику, а часом виявляють себе й шкiдливими. Iсторiя заплутала ще гiрше
ту плутанину. Сусiднi народи нашкодили нам сво©м безглуздим вмикуванням в
нашi справи та ще гiрше поплутали ©х..."
Радюк важко зiтхнув. I його гострi, пронизуватi карi очi неначе припали
росою. Вiн кинув думками в давню давнину, в далекi мннувшi часи, неначе
хотiв там вишукать одповiдi на сво© журливi питання, перебiг думками давню
iсторiю й зауважив скрiзь культурний широкий розвиток через просвiту,
через знання науки.
"Це одно i дине джерело, звiдкiль полл ться свiт на Укра©ну:
просвiтнiсть та наука. Люди через те недобрi й лиходiйнi, що не тямлять
нiчого, нiчого не знають про те, що вчиняють, казав ще Сократ. Як тiльки в
©х буде знання, вони втямлять, що то сть добро, краса, правда й
доброчинок. I вони тодi одвернуться од усього злочинного i привернуться до
правди, краси, добра й доброчинку. Це свята правда! Усе лихо в свiтi
сталось од нетямучостi. Люди коять лихо знезнавки. Знання й просвiтнiсть -
це однi й динi золотi ключi, котрими ми одчинимо свiтлий рай для нашого
краю, рай, повний зелених садкiв, повний збиткiв усякого добра, повний
щастя й радощiв, де не буде нi старця, нi бiдноти, де всiм буде добре,
скрiзь буде мирнота й спокiй, i не буде нi зависностi, нi ненависностi, не
буде людей зависних, не буде нiякiсiнького ворогування, бо настане золотий
час рiвностi, знання й просвiтностi".
I молодий красунь неначе потонув думками в тiй золотiй iмлi наступаючих
кращих часiв, потонув думами в поезi© мрiй про будущий час. Свiтлi iдеали,
свiтлi картини, одна краща й пишнiша за другу, то з'являлись, то зникали
перед ним.
Вiн опам'ятався й пiдвiвсь. Час було виряджаться в гостi до свого
товариша. Причепурившись перед дзеркалом, вiн попрощавсь з Галею й вийшов
з кiмнати.
"От i загаявсь в мрiях. Затого зовсiм смеркне. Затого вечiр буде.
Хотiлось би завидна дочвалать до iменинникового двора", - думав Радюк,
хапаючись. I вiн хапком скочив на "дрожку" й ще завидна покатав в гостi до
товариша.
XVI
Здоровий дерев'яний дiм Дунiна-Левченка був на Липках, де тодi
проживали сливе винятково аристократичнi сiм'©, усякi полтавськi,
чернiгiвськi та здебiльшого ки©вськi сполонiзованi дiдичi. Дiм був
стародавнiй, схожий на дi-дицькi будинки по селах в дiдицьких багатих
оселях. Стародавнiй сiльський ганок з чотирма дерев'яними колонами
виступав сходами на тротуар, а дiм стояв трохи осторонь, одгороджений од
улицi невисокими залiзними штахетами, через котрi попiд стiнами манячили
кущi троянд та жасмину.
Через одчинену хвiртку Радюк вгледiв, що в садку манячили молодi
товаришi, й сам Дунiн-Левченко стояв не далеко од хвiртки й махав до його
брилем.
Прикатавши до брами, Радюк злiз, пiшов у двiр зайшов у садок. В садку
на лавках сидiло кiлька душ молодих товаришiв та студентiв. Декотрi ходили
парами по нечищених дорiжках та зарослих травою стежечках. I двiр, i садок
були занехаянi, занедбанi. Старi грушi та яблунi буйно росли на волi, як
хотiли, попереплутувались гiллям, вгнiздились верхами однi над другими,
тислись, зчiплювались, неначе вступали в бiйку за сво мiсце. Клумби
кзiток позаростували лопухом, чорнобилем та кропивою. А з бур'яну
виглядали квiтки: лелi©, розкiшнi ряснi пiвонi©. Довгi дерев'янi станi та
возовнi з галерейками та колонками зчорнiли, перехнябились, аж
повгинались. Покрiвля на ©х поросла зеленим мохом. Усе було пообдиране,
зчорнiле. На стiнах дому щикотурка подекуди пообсипалась. Бляшана покрiвля
на домi скрiзь повигорювала й зчорнiла. Подвiр'я заросло травою. Попiд
барканами росли зеленi лопухи та кропива; вони постiкали й збутля-вiли в
холодку. Десь вихопилась навiть собача бузина. Смерком вигляд здававсь ще
сумнiший.
"Одже ж син казав правду, що старий Дунiн-Левченко все осову ться та
осову ться, неначе iсторiя давнього козацтва та його нащадкiв, сьогочасних
укра©нських дiдичiв", - подумав Радюк, озираючи подвiр'я та поплутаний
старий зарослий садок,
Радюк привiтавсь до iменинника й тричi поцiлувався з ним. Молодi гостi
повставали з лавок i попростували до гурту. Почалась розмова та
привiтання.
Всi поздоровляли Радюка з оженiнням, бажали йому щастя-долi в новому
життi. Тi, що поскiнчували курс, були надзвичайно веселi та говорючi.
Дехто розказував про сво© вдатнi чи не зовсiм вдатнi останнi екзамени.
Усiм очевидячки було весело. Майське повiтря ворушило й без того ворушливi
молодi нерви. Весела голосна розмова, веселий нездержний регiт аж
розлягавсь по старому садку.
- Але жарти жартами, а оце коли ми випадком зiбрались, то при цiй
нагодi було б варто побалакать нам про щось поважнiше, - сказав Радюк. -
Ми ж оце незабаром розiйдемось i розлiземось по свiтi. А поки що
поговорiм, до яко© працi нам ставати.
- Добре, добре! Тiльки коли б часом не принесло Кованька, бо вiн не
дасть нам поговорить до ладу про нашi справи, - говорили молодi паничi.
З дому вийшов старий лакей i запросив усiх в поко© на чай. Молодий
Дунiн-Левченко вхопив пiд руку Радюка й повiв в поко©. За ними юрбою, з
вискоком, трохи не з вибриком, пiшли молодi гостi на парадовий прихiд з
улицi.
Старий лакей одчинив дверi i впустив в поко© цю веселу юрбу молоднечi.
Вона одразу сповнила старi просторнi, але мертвi поко© шумом та гамом. Дiм
i справдi був старий i не лагоджений вже, може, кiлька десяткiв рокiв. В
здоровiй залi два кутки осiли. Пiдлога погнулась i пожолобилась. Вiкна
покривились набiк, неначе нездужали й терпiли велику муку, аж скривились.
Старомодна дорога, але важка й завальна мебiль стояла неначе на горбу, й
насторочилась бiгти наниз, а по другий бiк старомодний довгий та вузький
фортеп'ян неначе опустив вниз довгого хвоста й заткнув його в куток. По
закутках на шпалерах проглядали плями на стiнах, неначе хто позапинав ©х
попiд стелею географiчними картами. Тiльки двi гарнi копi© з портретiв
козацьких полковникiв, хазя©нових предкiв, були прикрасою в залi.
Весела компанiя розсипалась по залi й неначе збудила й дрiмаючу
завальну мебiль, i старого недужого дiда з хвостом, що вже вижив свiй вiк
i смутно опустив свого хвоста в куток. Молодий хазя©н повiв гостей в
столову. Вони перейшли через невеличку довгу кiмнатку, схожу на коридор, з
котро© через одчиненi збоку дверi здорово© бiблiотеки виглядали шафи з
книжками, високi, аж до само© стелi.
Ввесь коридорчик i бiблiотека були суспiль обставленi шафами. Дiд
молодого Дунiна-Левченка був вольтерiянець i лiберал, яких було багато в
давнiшний час на Укра©нi.
Веселе товариство по дорозi добре нагукало здоровим мертвим шафам: i
Вольтеровi[82], i Дiдро[83] та Жан-Жаковi Руссо[84], i
Бантиш-Каменському[85] та Георгi вi Кониському, i iншим небiжчикам i
вступило в просторну столову. В високiй просторнiй столовiй поосiдали всi
чотири кутки i пiдлога посерединi так випнулась, неначе стала черевата,
Серед столово©, неначе десь на пригорку, стояв довгий стiл з самоваром.
Стiл аж захряс пiд закусками та посудом. Коло самовара сидiла Юлiя
Кирилiвна Дунiна-Лев-ченкова й наливала чай. Побiч не© на широкому м'якому
крiслi сидiв хазя©н Платон Петрович Дунiн-Левченко, а проти його сидiли
три його сусiди, чернiгiвськi дiдичi, вже лiтнi люди. Вони при©хали з села
й прийшли на одвiдиня до свого земляка й приятеля.
Платон Петрович був вже пристаркуватий чоловiк, високий на зрiст,
кандибастий, сухорлявий та смуглявий з лиця, дуже добрий, тихий,
довгобразий i нiби хамулуватий. Чорне довге волосся й здоровi вуса вже
нiби припали снiжком. Карi яснi, але тихi очi свiтились розумом.
Платон Петрович був освiчений i начитаний, як i його батько, котрий, як
вольтерiянець, сповняв свою бiблiотеку утворами енциклопедистiв. До
панщанних крiпакiв вiн був ласкавий, а до двiрських слуг такий добрий, що
на старостi лiт визволив ©х на волю, навiть видавав пенсi© грiшми та
харчами. Од батька до його перейшла, нiби в спадщину, любов до книжок, до
просвiтностi, навiть до штучностi. Вiн все сповняв баткiвську сливе
винятково французьку та нiмецьку бiблiотеку новими книжками; любив
укра©нську iсторiю, любив козацьку давнину. "Iсторiю Русов" Кониського,
укра©нську iсторiю Бантиш-Каменського та Маркевича[86] знав трохи не
напам'ять. Але вiн був падковитий тiльки до книжок, а хазя©н з його був
непрактичний. Доми та забудування i в його селi, i в Ки вi стояли без
лагодiння десятки рокiв. Сам Платон Петрович почав вже слабувать. Як
пiдросла дочка, вiн мав на думцi вже продать свою батькiвську оселю й
струхлявiлий дiм на Липках, щоб не клопотаться лагодiнням, i купить новий,
гарненький, готовенький.
Хазяйка Юлiя Кирилiвна сидiла за здоровецьким самоваром, неначе за
твердинею, й виглядала звiдтiля. Щупленька, невеличка на зрiст та утла, з
ясними очками, вона була в ясному легенькому убраннi i, неначе пташка,
вгнiздилась в гнiздечку з кисi©, та кружев, та бiло© ангорсько© лухко©
шалi. Здалеки вона здавалась молоденькою блiдою утлою панянкою. Було знать
по ©© делiкатному блiдому й наче прозорому обличчю, по ©© тоненькiй
щупленькiй постатi, що вона за ввесь iнститутський час i справдi випила
добру порцiю оцту, схламала пота нцi пудiв зо два крейди, щоб буть блiдою
й делiкатною, як тодi була мода.
Паничi пiдступили до господинi, здоровкались з нею й поздоровляли з
iменинником. Вона була привiтна до всiх i ласкава. Добрiсть i тихiсть
вдачi свiтилась в ©© ясних оченятах. Тiльки Радюк запримiтив, що вона
якось не так ласкаво привiталась з ним, як було колись переднiше.
- Поздоровляю вас! Ви, кажуть, вже оце оженились; привезли сво молоде
подружжя в Ки©в? - сказала Дунiна-Левченко.
- Оженився, якось сподобав-таки господьi Тепер я неначе причалив до
берега, - сказав Радюк.
- От i добре! Я дуже рада! - обiзвалась хазяйка, але було знать по ©©
очах, що вона не така рада, як було колись переднiше торiк i позаторiк: в
не© була думка залучить цього красуня до сво © молоденько© донi, а
теперечки цi надi© пiшли марно.
Старий хазя©н щиро привiтавсь з молодими, пiдвiв голову, випростав
згорблений стан i неначе повеселiшав. Вiн любив молодих студентiв, любив
слухать ©х веселу й розумну розмову i сам тодi нiби оживав, якось
ожвавлювавсь, ставав жвавiший, бадьористiший. Вiн був нахильний до
принципiально© фiлософсько© розмови, котро© не люблять старi люди i котра
так гарячить та запалю молодих.
- Сiдайте ж, будьте ласкавi, коло нас, то, може, й ми помолодша мо од
вас, - припрохував Дунiн-Левченко, показуючи рукою на стiльцi навкруги
довгого стола, - та будьте в мене, як вдома в себе! Не церемоньтесь: пийте
чай i закусюйте, що кому до смаку.
Молодi паничi обсiли стiл i зробили пошану на©дкам та закускам Юлi©
Кирилiвни. Наганявшись та нагулявшись пiсля нудних екзаменiв, вони
натрапили на добрий попас i полуднували, аж за вухами лящало. Старий лакей
Гаврило ледве встигав подавать чай, неначе вiн десь по дорозi виливав
стакани в бутлi або в барильця.
- Що, живий, здоровий ваш тато, Павле Антоновичу? - спитав хазя©н
Радюка.
- Ще держиться до якогось там часу. Хазяйну , бо оце мо© двi сестрi вже
вийшли з iнституту та при©хали додому. Для ©х треба ж дбать. За мене
батьковi байдуже, бо я й сам якось дам собi раду. Але йому треба дбать для
сестер, то й мусить дбати та пiклуватись господарством, - сказав Радюк.
- Ваш тато завжди був хазяйновитий, не такий, як я. От нiяким способом
не зберусь полагодить сво житло: то нездужаю, то нiколи, а то
просто-таки, мабуть, до того в мене хисту нема, - сказав Дунiн-Левченко.
- Та якби ворухнулись добре, то звiдки i той хист вигулькнув би. А то
ви все за книжками та за газетами, - обiзвавсь один вже лiтнiй гiсть
дiдич, що був однi © верстви на лiта з хазя©ном.
- Може, ви й правду кажете, але я до тi © тяганини таки, певно, зроду
не дуже здатний. От тутечки мо© сусiди, дiдичi з Волинi, поляки, може, тим
i не хочуть знайомиться зо мною, що я живу не в аристократичних, а в
старих трухлявих покоях. Все чогось одмикують од мене та цураються мене.
- Та й ©х дiти, сказати правду, i теперечки в унiверситетi держать себе
осторонь од нас, укра©нцiв, чомусь не сходяться з нами й дражнять нас
"культурниками", - сказав Радюк. - Прiзвище, на наш погляд, зовсiм-таки не
погане для нас, але вони самi чомусь i гадки не мають за просвiтнiсть
народу в тих краях, де вони тiльки й животiють послуханням та працею
нашого народу.
- А для нас, - сказав Дунiн-Левченко, - i справдi настав час
заходжуваться коло просвiтностi рiдного краю, а найбiльше темного народу.
В Петербурзi Костомаров та Кулiш вже заходились видавать "метелики" для
читання народовi. В Полтавi вже заходились коло недiльних школ[87] для
мiщан, задумали заводить читальнi, навiть народний театр.
- Я чув за цi недiльнi школи, - сказав старий Дунiн-Левченко зовсiм
байдужим тоном, неначе мова мовилась про годину або негоду.
- Чув i я, що там почали заводить школи недiльнi й вечiрнi, ще i в
суботи для убогих вре©в, але докладно нiчого про це не знаю i тямку про
це не маю, бо менi нiхто не розказував за це докладно, - обiзвавсь один з
гостей, пристаркуватий чернiгiвський дiдич з байдужнiстю.
Галя почервонiла, ©й стало трохи сором. Вона налила чаю й поставила
перед гостем.
- Та як в вас тут гарненько в кiмнатах! I рушники на образах, та ще як
гарно повишиванi. Це, певно, ви, Ганно Iванiвно, навезли з села. Як
веселенько од ©х в кiмнатi! - говорив Кованько.
- Атож! Навезла в Ки©в нашого хуторянського добра, - обiзвалась Галя.
- Чом ж ви не натикали за образи чогось, вже й не знаю чого, бо я
мiська людина. Щось там на селах затикають за образи, чи зiлля, чи якесь
зело? - сказав Кованько.
- Може, васильки, гвоздики та чорнобривцi? - сказала Галя.
- Так, так! Васильки та якiсь гудзики, чи гвоздики. Я колись був на
селi й заглядав в хати через порiг, то бачив за образами щось натикане
таке кострубате, але що воно там натикано, то я гаразд не придививсь: чи
пшениця, чи просо, чи морква, чи якiсь будяки. Зда ться, стримiли там i
будяки та якiсь колючки, - говорив i реготавсь Кованько.
- Та то, певно, ви бачили за образами маковiйове зiлля: колючки - то
сизi миколайки та петровi батоги, - сказала Галя.
- Певно, батоги, бо були довгi, аж телiпались по стiнi, - говорив
Кованько.
- Ну, ти вже справдi наговорив три мiшки гречано© вовни про свячене
маковiйове зiлля. Ще добре, що тебе не чу наша сусiда, панiя Висока. Вона
б оце дала тобi джосу за свячене зiлля та зело. Це ж для не© був би
страшний лiбералiзм! - сказав Радюк.
- Я, сказати по правдi, не тямлю смаку та поезi© в цих свячених
сiльських зiллях та зелах та й поезi© самого села, хоч i моя мати носить
святить зiлля на маковiя[79], - сказав Кованько.
- Бо в вас, городян, нема вже народно© сiльсько© поезi©. В вас це все
вже видихалось, - сказав Радюк. - Ви не тямите справжньо© поезi© села, хоч
i посила те святить зiлля на маковiя; ви вже потроху втрачу те саме
нюхало, що здатне зрозумiть дух сiльсько© поезi©, - сказав Радюк.
- Ви кажете, що не тямите поезi© села, а я й сплю й бачу свою
Масюкiвку. Примiла б, летiла туди оце таки зараз, i вже й не знаю, чи
звикну я до вашого Ки ва, - сказала Галя.
- То тим, що ви зросли в селi, - говорив гiсть. - А я городянин з дiда,
й прадiда, й прапрадiда.
Кованько пив чай стакан за стаканом i трiскав паляницю на весь рот, аж
плямкав: очевидячки, вiн добре виголодавсь.
Галя прикмiтила це, догадалась, що вiн голодний, пiшла в комiрчину й
принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столi,
припрошуючи гостей закусить. Потiм винесла пляшку червоного вина й
поставила на столi.
- Оцю сiльську поезiю я люблю i вважаю на не© бiльше, нiж на усяке
поетичне зiлля. Страх як люблю сiльську шинку, печену в житньому коржi!
Люблю, що вона пахне колендрою, - говорив Кованько, одкраявши здоровий
шмат.
Вiн заходивсь уплiтать шинку на весь рот, на всi сво© здоровi зуби.
Шинка зникла в здоровому ротi, неначе вiй кидав ©© в вершу або в лантух.
Бiлi здоровi зуби терли м'ясо, аж шинка пищала в ротi. Щось животинне було
примiтне в його здоровому апетитi, в завзятiй працi пащекою та щелепами.
Здавалось, нiби то вовк наминав вiвцю.
Од цiкавого Галиного очка не пота©лась ця животинна прикмета в гостя;
вона цiкаво кмiтила, як Кованько неначе махав щелепами, та зубами, та
широкими губищами.
- Чи ви напитали собi яку службу, чи й досi козаку те та бурлаку те? -
спитав в Кованька Дунiн-Левченко.
- Шукаю i вже неначебто й напитав, - говорив Кованько, не перестаючи
махать зубами. - Обридло тинятись без роботи.
- Чи добре ж мiсце напитав собi? - спитав Радюк.
- Авжеж добре! Я не шукаю мiсця внизу, а прямо зверху: або
столоначальника, або якогось директора, чи предсiдателя, щоб, бач, швидше
потрапить в губернатори, - говорив Кованько й разом з тим i ©в, i смiявсь.
- Ну, це ти жарту ш. Не так-то швидко знайти й багато нижче мiсце, -
сказав Радюк.
- Або таке мiсце, або нiякого! Я оце й молоду собi назнав. Вiзьму за
нею прездоровий дiм, пишно обставлений. На горищi сто©ть казан з водою, а
з казана вода проведена в крани i в пекарнi, i в умивальнi, i скрiзь по
дворi, i в станю, i в возовню, i в льох.
- Навiщо ж та вода в возовнi та в льоху? - спитала Галя, смiючись.
- А щоб дiжки та кадовби з варивом наливать! Хiба ж цього не потрiбно?
- Та ти, певно, помиливсь! Мабуть, позабував. Певно, в тому домi вода
тече не з горища, а з долу, як по долинi на мочарах на.Либедi, де в хатах
вода тече з джерел, так що в хатi бува на долiвцi криниця, а в сiнях
ставок; ще там i качки плавають та полощуться, - жартував Радюк.
- Овва! Вiзьму я такий дурний дiм! Знайшов дурня. Це вже було б надто
багато догоди в домi. А який екiпаж я беру! Якi баскi конi беру в придане!
То не вашi сiльськi доморослi шкапи свого хову, а заводського хову, -
говорив Кованько.
- Ви й справдi оце женитесь? - спитала Галя.
- Атож! Навiщо менi вас дурить чи ману пускати на людей? Я оце
незабаром оженюсь, бо маю вже на примiтi гарненьку дiвчину.
- А та дiвчина не пiднесе вам часом печеного гарбуза? - спитав
Дунiн-Левченко.
- Я й гадки про гарбуза не маю, та ще й печеного: прийшов, побачив,
побiдив, - говорив Кованько.
- А хто ж твоя наречена, чи молода? Можна про це спитать? - говорив
Радюк.
- Не скажу, нехай кортить! - потiм скажу.
- Скажи по правдi, чи ти справдi вже знайшов мiсце, бо оце й менi
доведеться десь його шукати, - сказав Радюк.
- Буцiмбито так, що й знайшов, але як не посадовлять мене за
столоначальника, то я на iнше мiсце ще й не сяду. Я вже настоятель на одно
таке мiсце, - говорив Кованько.
- Ну, в тебе правди нiколи не допита шся через тво© жарти, - сказав
Радюк. - В тебе правда все якось нiби повита туманом жартiв чи нещиростi,
прикрито© жартами.
- Ще що вигадай! Щирiшо© од мене людини й на свiтi не знайдеш. В мене
що на умi, те й на язицi, як у п'яного, - сказав Ковамько, кидаючи на стiл
нiж та виделку й пiдвiвши сво© чималi веселi, трохи виряченi й блискучi,
наче склянi очi.
Вiн одсунув набiк чарку, вхопив стакан, налив до половини його вина й
випив одразу, неначе нахильцi.
- Оце я й пополуднував в вас. Буде, годi! Душа мiру зна , - сказав
Кованько, втираючи губи й вуса.
- Хоч i при мно менi в вас сидiть, але час менi додому, - сказав
Дунiн-Левченко, встаючи з стiльця. - Та й гарно ж у вас в покоях! Чисто,
недавно ремонтовано, побiлено й помальовано. А в нас же то все запущено в
домi, не бiлено й не мазано i нiгде не помальовано. Мiй тато чогось оце на
старiсть зовсiм якось осунувсь. Не забувайте ж, панове, що пiслязавтра мо©
iменини. Приходьте так надвечiр. Я певний, що назбира ться мо©х товаришiв
чимало, бо вже багацько з ©х повидержували екзамени. Приходьте й ви, Ганно
Иванiвно! Моя мама й сестра будуть вам радi.
- О, спасибi вам! Нехай вже iншим часом ми вдвох прийдемо до вас, бо,
як я бачу, в вас буде тiльки ваше паничiвське товариство, - обiзвалась
Галя.
- Нам доведеться побалакать про дуже поважнi справи, - сказав Радюк. -
Час би вже нам заходжуваться коло роботи, коло практичного чогось. Вже в
Петербурзi Костомаров[80] та Кулiш[81] почали видавати для народу книжечки
на укра©нськiй мовi, видали "метелики". Треба б нам побалакать, дещо
обмiркувать i взяться за цю справу без жартiв i з завзяттям.
- То приймiть i мене до сво © спiлки. Ти, Павле Антоновичу, писатимеш
для народу "метелики", а я фель тони, бо це теж "метелики". Ти
по-сiльськiй, а я вже по-сво му, по-мiському. От i будемо в спiлцi та в
супрязi для загально© працi.
- Ну, це не дуже гарний буде для вас спiльник та супряжич, - сказав
Радюк.
- Ще й який гарний спiлець вийде з мене. От побачиш! От поназдивишся! -
жартував Кованько.
- А з вас i справдi вийшов би пречудовий фель тонiст! - аж крикнув
Дунiн-Левченко. - Не забувайте ж i ви про мо© iменини. Приносьте сво©
фельетони, - просив на прощання Кованька Дунiн-Левченко.
- Добре! Спасибi за пам'ять! Як не вмру до завтрього, то прийду.
- Тiльки як йтимеш, то покинь дома сво© фель тони. Замкни ©х у скриню
на замок на два зводи, щоб часом не повтiкали та не потяглись наслiдцi за
тобою в гостi на iменини, - жартував Радюк.
- Добре, добре! Але вже й менi час додому. Ходiм разом! Прощайте!
Бувайте здоровi! Спасибi за шинку та за сiльську колендру, - говорив
Кованько, прощаючись з Галею.
I вони похапцем одяглись i вийшли.
- Та стережись там у дворi, щоб часом не вискочив з дверей наш
полковник та не застрелив тебе з сво © гармати! А то ще тво© фель тони й
ноги задеруть серед двора, - говорив Радюк.
- Ще побачимо, чий батько дужчий: чи його гармати, чи мо© фель тони, -
кричав з двора Кованько. - Може, не менi, а йому доведеться задригати
ногами од мо©х фель тонiв, бо цей полковник обшахрував полк та з того й
стулив собi оцей дiм, та ще взяв багату вихрестку, а вона йому прилiпила
до дому ще й другий дiм. Мене нехай стережеться та не дуже нехай влуча .
Радюк з Галею вернулись в кiмнату. Галя кинулась мити посуд та
прибирать з стола недо©дки та недопитки, наче пере©ди пiсля товаряки.
- Як же тобi здавсь мiй веселий товариш? - спитав Радюк в жiнки.
- Сказати по щирiй правдi, твiй веселий товариш чомусь не припав менi
до вподоби таки одразу, хоч вiн i веселий, i реготить, i смiшить. Щось в
йому таке, що менi одразу не сподобалось.
- Товаришi в нас його любили за веселу вдачу, хоч вiн i причепливий, та
аж в'©дливий з сво©ми жартами, але не вважали на його як на поважну,
статковиту людину, з котрою можна всмак побалакать про якiсь поважнi
справи. Вiн просто ненавидить такi поважнi питання й од ©х позiха без
сорому або зараз глузу з ©х, повернувши усю справу на жарти. Ти ж чула
дещо з його поглядiв.
- Це правда, - сказала Галя, - але як же то отi веселi жартовливi зуби
перетерли таку поважну рiч, як ота тверда наука, коли вiн скiнчив курс?
- Ця псяюха талановита, хоч нiби легенька на вдачу, як пiр'©на.
Кованько з тих, що б'ють летючу й котючу опуку, як кажуть на селi.
Здатнiсть в його до наук здорова. Але вiн нездатний спиниться на чомусь
одному, скласти собi якiсь яснi мiцнi пересвiдчення. Це людина, як бачиш,
зовсiм безпринципна. Це метелик, що весело пурха на сонцi.
- Але ж цей твiй приятель, скiльки я зауважила, неначе трохи брехливий,
бо все щось плете, чого я гаразд не втямила: плеще щось схоже на сiм
мiшкiв гречано© вовни.
- Твоя правда, але тiльки трохи. Кованько й справдi з тих штукарiв, в
котрих нiколи гаразд не допита шся правди, бо вiн все поверта па жарти,
про що не спитай, i одбрiху ться, й прикрива правду, наче якоюсь мрякою з
жартiв. Але часом забудеться та й скине з свого язика ту мряку; якось
ненароком нiби прохопиться та й скаже правду. Це бува з ним, коли вiн або
дуже голодний, або трохи слабий, або роздратований i злий.
- Як слабий, то говорить правду? Це щось смiшнiше за самого Кованька, -
сказала Галя й зареготалась на всю кiмнату.
- Таки справдi так! Як здоровий, то все бреше, а як слабий, то каже
правду, бо тодi катма в його снаги до жартiв: обрiк в кому тодi не гра .
- По-мо му, нехай би вiн краще все нездужав та слабував, аби тiльки
казав правду, - сказала Галя й зареготалась на всю кiмнату. - Я цiй людинi
чомусь не йму вiри. Коли б вiн часом не нашкодив або тобi, або iншим.
- Може, це тобi такi гадки пiдказу твоя жiноцька вдача, бо ваша вдача
бува часом дуже чутка та почутлива i часом вгаду дещо наперед так само,
як i далекосяглий розум.
Галя почала виносить посуд до друго© кiмнати та ховать його в шафу, а
потiм вийшла в пекарню до куховарки, щоб попiклуватись вечерею.
Радюк прилiг на новенькiй канапi, оббитiй темно-пунсовою оббивкою,
поклавши чорноволосу голову на вишивану подушку, i закурив папiросу.
Надворi вже вечорiло. В кiмнатi густiшали тiнi по кутках. Тiльки червоне
майське небо на заходi неначе горiло й жеврiло, як жар, i кидало гарячi
жаровi одлиски на чимале дзеркало та на вишиванi рушники по обидва боки
дзеркала. На яснiй вишиванiй подушцi чорнi кучерявi васильки в Радюка
вилися наче молодим хмелем, але на його високiм гладенькiм, неначе
виточенiм з бiлого мрамору чолi над самiсiнькими бровами вперше виникли
два тоненькi зморшки, - перша прикмета заклопотано© жонато© людини, неначе
з ©х визирав перший клопiт в життi людини, котрiй треба думати, гадати вже
не за себе одного.
Несподiванi запросини Дунiна-Левченка до себе викликали в його головi
думи. I пiшли його думи за думами, неначе журавлi в небi повелись ключами,
нешвидко, по-маленьку, з журливим сутiнком журавлиного вуркотання в
лiтньому тихому небi.
"Треба буде сьогоднi в товариствi зачепить питання про нашi нацiональнi
й просвiтнi справи. Як оцi тiнi закутали мою нову прибрану свiтлицю, так
закутали нiби важкi чорнi хмари Укра©ну. Зiбрались тi сумнi хмари з усiх
усюдiв i давно вже заступили нам ясне прозоре н бо i кинули тiнь та мряку
на рiдний край. I хто розжене тi сумнi хмари? I звiдкiль полл ться свiт на
наш край? Народнi маси, тiльки що визволенi од панщини, темнi i
непросвiтнi. Просвiченi верстви байдужнi до долi рiдного краю, позбиванi з
пантелику, а часом виявляють себе й шкiдливими. Iсторiя заплутала ще гiрше
ту плутанину. Сусiднi народи нашкодили нам сво©м безглуздим вмикуванням в
нашi справи та ще гiрше поплутали ©х..."
Радюк важко зiтхнув. I його гострi, пронизуватi карi очi неначе припали
росою. Вiн кинув думками в давню давнину, в далекi мннувшi часи, неначе
хотiв там вишукать одповiдi на сво© журливi питання, перебiг думками давню
iсторiю й зауважив скрiзь культурний широкий розвиток через просвiту,
через знання науки.
"Це одно i дине джерело, звiдкiль полл ться свiт на Укра©ну:
просвiтнiсть та наука. Люди через те недобрi й лиходiйнi, що не тямлять
нiчого, нiчого не знають про те, що вчиняють, казав ще Сократ. Як тiльки в
©х буде знання, вони втямлять, що то сть добро, краса, правда й
доброчинок. I вони тодi одвернуться од усього злочинного i привернуться до
правди, краси, добра й доброчинку. Це свята правда! Усе лихо в свiтi
сталось од нетямучостi. Люди коять лихо знезнавки. Знання й просвiтнiсть -
це однi й динi золотi ключi, котрими ми одчинимо свiтлий рай для нашого
краю, рай, повний зелених садкiв, повний збиткiв усякого добра, повний
щастя й радощiв, де не буде нi старця, нi бiдноти, де всiм буде добре,
скрiзь буде мирнота й спокiй, i не буде нi зависностi, нi ненависностi, не
буде людей зависних, не буде нiякiсiнького ворогування, бо настане золотий
час рiвностi, знання й просвiтностi".
I молодий красунь неначе потонув думками в тiй золотiй iмлi наступаючих
кращих часiв, потонув думами в поезi© мрiй про будущий час. Свiтлi iдеали,
свiтлi картини, одна краща й пишнiша за другу, то з'являлись, то зникали
перед ним.
Вiн опам'ятався й пiдвiвсь. Час було виряджаться в гостi до свого
товариша. Причепурившись перед дзеркалом, вiн попрощавсь з Галею й вийшов
з кiмнати.
"От i загаявсь в мрiях. Затого зовсiм смеркне. Затого вечiр буде.
Хотiлось би завидна дочвалать до iменинникового двора", - думав Радюк,
хапаючись. I вiн хапком скочив на "дрожку" й ще завидна покатав в гостi до
товариша.
XVI
Здоровий дерев'яний дiм Дунiна-Левченка був на Липках, де тодi
проживали сливе винятково аристократичнi сiм'©, усякi полтавськi,
чернiгiвськi та здебiльшого ки©вськi сполонiзованi дiдичi. Дiм був
стародавнiй, схожий на дi-дицькi будинки по селах в дiдицьких багатих
оселях. Стародавнiй сiльський ганок з чотирма дерев'яними колонами
виступав сходами на тротуар, а дiм стояв трохи осторонь, одгороджений од
улицi невисокими залiзними штахетами, через котрi попiд стiнами манячили
кущi троянд та жасмину.
Через одчинену хвiртку Радюк вгледiв, що в садку манячили молодi
товаришi, й сам Дунiн-Левченко стояв не далеко од хвiртки й махав до його
брилем.
Прикатавши до брами, Радюк злiз, пiшов у двiр зайшов у садок. В садку
на лавках сидiло кiлька душ молодих товаришiв та студентiв. Декотрi ходили
парами по нечищених дорiжках та зарослих травою стежечках. I двiр, i садок
були занехаянi, занедбанi. Старi грушi та яблунi буйно росли на волi, як
хотiли, попереплутувались гiллям, вгнiздились верхами однi над другими,
тислись, зчiплювались, неначе вступали в бiйку за сво мiсце. Клумби
кзiток позаростували лопухом, чорнобилем та кропивою. А з бур'яну
виглядали квiтки: лелi©, розкiшнi ряснi пiвонi©. Довгi дерев'янi станi та
возовнi з галерейками та колонками зчорнiли, перехнябились, аж
повгинались. Покрiвля на ©х поросла зеленим мохом. Усе було пообдиране,
зчорнiле. На стiнах дому щикотурка подекуди пообсипалась. Бляшана покрiвля
на домi скрiзь повигорювала й зчорнiла. Подвiр'я заросло травою. Попiд
барканами росли зеленi лопухи та кропива; вони постiкали й збутля-вiли в
холодку. Десь вихопилась навiть собача бузина. Смерком вигляд здававсь ще
сумнiший.
"Одже ж син казав правду, що старий Дунiн-Левченко все осову ться та
осову ться, неначе iсторiя давнього козацтва та його нащадкiв, сьогочасних
укра©нських дiдичiв", - подумав Радюк, озираючи подвiр'я та поплутаний
старий зарослий садок,
Радюк привiтавсь до iменинника й тричi поцiлувався з ним. Молодi гостi
повставали з лавок i попростували до гурту. Почалась розмова та
привiтання.
Всi поздоровляли Радюка з оженiнням, бажали йому щастя-долi в новому
життi. Тi, що поскiнчували курс, були надзвичайно веселi та говорючi.
Дехто розказував про сво© вдатнi чи не зовсiм вдатнi останнi екзамени.
Усiм очевидячки було весело. Майське повiтря ворушило й без того ворушливi
молодi нерви. Весела голосна розмова, веселий нездержний регiт аж
розлягавсь по старому садку.
- Але жарти жартами, а оце коли ми випадком зiбрались, то при цiй
нагодi було б варто побалакать нам про щось поважнiше, - сказав Радюк. -
Ми ж оце незабаром розiйдемось i розлiземось по свiтi. А поки що
поговорiм, до яко© працi нам ставати.
- Добре, добре! Тiльки коли б часом не принесло Кованька, бо вiн не
дасть нам поговорить до ладу про нашi справи, - говорили молодi паничi.
З дому вийшов старий лакей i запросив усiх в поко© на чай. Молодий
Дунiн-Левченко вхопив пiд руку Радюка й повiв в поко©. За ними юрбою, з
вискоком, трохи не з вибриком, пiшли молодi гостi на парадовий прихiд з
улицi.
Старий лакей одчинив дверi i впустив в поко© цю веселу юрбу молоднечi.
Вона одразу сповнила старi просторнi, але мертвi поко© шумом та гамом. Дiм
i справдi був старий i не лагоджений вже, може, кiлька десяткiв рокiв. В
здоровiй залi два кутки осiли. Пiдлога погнулась i пожолобилась. Вiкна
покривились набiк, неначе нездужали й терпiли велику муку, аж скривились.
Старомодна дорога, але важка й завальна мебiль стояла неначе на горбу, й
насторочилась бiгти наниз, а по другий бiк старомодний довгий та вузький
фортеп'ян неначе опустив вниз довгого хвоста й заткнув його в куток. По
закутках на шпалерах проглядали плями на стiнах, неначе хто позапинав ©х
попiд стелею географiчними картами. Тiльки двi гарнi копi© з портретiв
козацьких полковникiв, хазя©нових предкiв, були прикрасою в залi.
Весела компанiя розсипалась по залi й неначе збудила й дрiмаючу
завальну мебiль, i старого недужого дiда з хвостом, що вже вижив свiй вiк
i смутно опустив свого хвоста в куток. Молодий хазя©н повiв гостей в
столову. Вони перейшли через невеличку довгу кiмнатку, схожу на коридор, з
котро© через одчиненi збоку дверi здорово© бiблiотеки виглядали шафи з
книжками, високi, аж до само© стелi.
Ввесь коридорчик i бiблiотека були суспiль обставленi шафами. Дiд
молодого Дунiна-Левченка був вольтерiянець i лiберал, яких було багато в
давнiшний час на Укра©нi.
Веселе товариство по дорозi добре нагукало здоровим мертвим шафам: i
Вольтеровi[82], i Дiдро[83] та Жан-Жаковi Руссо[84], i
Бантиш-Каменському[85] та Георгi вi Кониському, i iншим небiжчикам i
вступило в просторну столову. В високiй просторнiй столовiй поосiдали всi
чотири кутки i пiдлога посерединi так випнулась, неначе стала черевата,
Серед столово©, неначе десь на пригорку, стояв довгий стiл з самоваром.
Стiл аж захряс пiд закусками та посудом. Коло самовара сидiла Юлiя
Кирилiвна Дунiна-Лев-ченкова й наливала чай. Побiч не© на широкому м'якому
крiслi сидiв хазя©н Платон Петрович Дунiн-Левченко, а проти його сидiли
три його сусiди, чернiгiвськi дiдичi, вже лiтнi люди. Вони при©хали з села
й прийшли на одвiдиня до свого земляка й приятеля.
Платон Петрович був вже пристаркуватий чоловiк, високий на зрiст,
кандибастий, сухорлявий та смуглявий з лиця, дуже добрий, тихий,
довгобразий i нiби хамулуватий. Чорне довге волосся й здоровi вуса вже
нiби припали снiжком. Карi яснi, але тихi очi свiтились розумом.
Платон Петрович був освiчений i начитаний, як i його батько, котрий, як
вольтерiянець, сповняв свою бiблiотеку утворами енциклопедистiв. До
панщанних крiпакiв вiн був ласкавий, а до двiрських слуг такий добрий, що
на старостi лiт визволив ©х на волю, навiть видавав пенсi© грiшми та
харчами. Од батька до його перейшла, нiби в спадщину, любов до книжок, до
просвiтностi, навiть до штучностi. Вiн все сповняв баткiвську сливе
винятково французьку та нiмецьку бiблiотеку новими книжками; любив
укра©нську iсторiю, любив козацьку давнину. "Iсторiю Русов" Кониського,
укра©нську iсторiю Бантиш-Каменського та Маркевича[86] знав трохи не
напам'ять. Але вiн був падковитий тiльки до книжок, а хазя©н з його був
непрактичний. Доми та забудування i в його селi, i в Ки вi стояли без
лагодiння десятки рокiв. Сам Платон Петрович почав вже слабувать. Як
пiдросла дочка, вiн мав на думцi вже продать свою батькiвську оселю й
струхлявiлий дiм на Липках, щоб не клопотаться лагодiнням, i купить новий,
гарненький, готовенький.
Хазяйка Юлiя Кирилiвна сидiла за здоровецьким самоваром, неначе за
твердинею, й виглядала звiдтiля. Щупленька, невеличка на зрiст та утла, з
ясними очками, вона була в ясному легенькому убраннi i, неначе пташка,
вгнiздилась в гнiздечку з кисi©, та кружев, та бiло© ангорсько© лухко©
шалi. Здалеки вона здавалась молоденькою блiдою утлою панянкою. Було знать
по ©© делiкатному блiдому й наче прозорому обличчю, по ©© тоненькiй
щупленькiй постатi, що вона за ввесь iнститутський час i справдi випила
добру порцiю оцту, схламала пота нцi пудiв зо два крейди, щоб буть блiдою
й делiкатною, як тодi була мода.
Паничi пiдступили до господинi, здоровкались з нею й поздоровляли з
iменинником. Вона була привiтна до всiх i ласкава. Добрiсть i тихiсть
вдачi свiтилась в ©© ясних оченятах. Тiльки Радюк запримiтив, що вона
якось не так ласкаво привiталась з ним, як було колись переднiше.
- Поздоровляю вас! Ви, кажуть, вже оце оженились; привезли сво молоде
подружжя в Ки©в? - сказала Дунiна-Левченко.
- Оженився, якось сподобав-таки господьi Тепер я неначе причалив до
берега, - сказав Радюк.
- От i добре! Я дуже рада! - обiзвалась хазяйка, але було знать по ©©
очах, що вона не така рада, як було колись переднiше торiк i позаторiк: в
не© була думка залучить цього красуня до сво © молоденько© донi, а
теперечки цi надi© пiшли марно.
Старий хазя©н щиро привiтавсь з молодими, пiдвiв голову, випростав
згорблений стан i неначе повеселiшав. Вiн любив молодих студентiв, любив
слухать ©х веселу й розумну розмову i сам тодi нiби оживав, якось
ожвавлювавсь, ставав жвавiший, бадьористiший. Вiн був нахильний до
принципiально© фiлософсько© розмови, котро© не люблять старi люди i котра
так гарячить та запалю молодих.
- Сiдайте ж, будьте ласкавi, коло нас, то, може, й ми помолодша мо од
вас, - припрохував Дунiн-Левченко, показуючи рукою на стiльцi навкруги
довгого стола, - та будьте в мене, як вдома в себе! Не церемоньтесь: пийте
чай i закусюйте, що кому до смаку.
Молодi паничi обсiли стiл i зробили пошану на©дкам та закускам Юлi©
Кирилiвни. Наганявшись та нагулявшись пiсля нудних екзаменiв, вони
натрапили на добрий попас i полуднували, аж за вухами лящало. Старий лакей
Гаврило ледве встигав подавать чай, неначе вiн десь по дорозi виливав
стакани в бутлi або в барильця.
- Що, живий, здоровий ваш тато, Павле Антоновичу? - спитав хазя©н
Радюка.
- Ще держиться до якогось там часу. Хазяйну , бо оце мо© двi сестрi вже
вийшли з iнституту та при©хали додому. Для ©х треба ж дбать. За мене
батьковi байдуже, бо я й сам якось дам собi раду. Але йому треба дбать для
сестер, то й мусить дбати та пiклуватись господарством, - сказав Радюк.
- Ваш тато завжди був хазяйновитий, не такий, як я. От нiяким способом
не зберусь полагодить сво житло: то нездужаю, то нiколи, а то
просто-таки, мабуть, до того в мене хисту нема, - сказав Дунiн-Левченко.
- Та якби ворухнулись добре, то звiдки i той хист вигулькнув би. А то
ви все за книжками та за газетами, - обiзвавсь один вже лiтнiй гiсть
дiдич, що був однi © верстви на лiта з хазя©ном.
- Може, ви й правду кажете, але я до тi © тяганини таки, певно, зроду
не дуже здатний. От тутечки мо© сусiди, дiдичi з Волинi, поляки, може, тим
i не хочуть знайомиться зо мною, що я живу не в аристократичних, а в
старих трухлявих покоях. Все чогось одмикують од мене та цураються мене.
- Та й ©х дiти, сказати правду, i теперечки в унiверситетi держать себе
осторонь од нас, укра©нцiв, чомусь не сходяться з нами й дражнять нас
"культурниками", - сказав Радюк. - Прiзвище, на наш погляд, зовсiм-таки не
погане для нас, але вони самi чомусь i гадки не мають за просвiтнiсть
народу в тих краях, де вони тiльки й животiють послуханням та працею
нашого народу.
- А для нас, - сказав Дунiн-Левченко, - i справдi настав час
заходжуваться коло просвiтностi рiдного краю, а найбiльше темного народу.
В Петербурзi Костомаров та Кулiш вже заходились видавать "метелики" для
читання народовi. В Полтавi вже заходились коло недiльних школ[87] для
мiщан, задумали заводить читальнi, навiть народний театр.
- Я чув за цi недiльнi школи, - сказав старий Дунiн-Левченко зовсiм
байдужим тоном, неначе мова мовилась про годину або негоду.
- Чув i я, що там почали заводить школи недiльнi й вечiрнi, ще i в
суботи для убогих вре©в, але докладно нiчого про це не знаю i тямку про
це не маю, бо менi нiхто не розказував за це докладно, - обiзвавсь один з
гостей, пристаркуватий чернiгiвський дiдич з байдужнiстю.