Страница:
ним, дрiботячи сво©ми тоненькими та маленькими, як у панни, нiжками.
- Зайди до нас, коли ма ш час! Познайомишся з мо ю Галею, а що всього
цiкавiше, побачиш нашу приятельку й сусiду, панiю Високу. Це таке диво,
яке можна й за грошi показувать. Подумай тiльки собi, що вона при©хала на
прощу з периною й сво©м вiником, а свою упряж та мiшок а оброком
позабирала в свiй номер i поховала пiд лiжко.
- Невже! - зареготавсь Дунiн-Левчепко на всю гору, так що аж спинивсь.
- й-богу, правду кажу! Оця надто практична людина не загине на селi!
Кажуть, вона назгрiбала незлiченну силу грошей то з хлiба, то з сього, то
з того: то з курей та качок, то з повiсом конопель, i держить ©х в скринi
чи в боднi в сувоях полотна, чи що, - сказав Радюк. - Ти зачепи зумисне ©©
виразку й розтриюдь та роз'ятри трошки ©©; заговори нiби ненароком про
Дарвiна[68] або Спенсера[69]. Але вона предобра й дуже статковита, статку
коло всього i в хатi, i на полi.
I Дунiн-Левченко зайшов з Радюком на подвiр'я. Радюк добре зробив, що
похопився вернутись додому. В браму зараз-таки притюпали Масюковi конi, а
за ними сунулась старомодна колiсниця Ликерi© Петрiвни, але вже без
драниць i без перини, обсмикана й очепурена.
Радюк порекомендував усiм свого товариша. Старий Масюк запросив його до
себе на чай. Усi полiзли вгору по крутих заялозених сходах. Послушник
зараз подав самовар.
Галя заходилась засипать чай та налагоджувать на стiл, скоса оглядаючи
молодого гостя. Ликерiя Петрiвна побiгла в свiй номер, щоб причесатись та
причепуриться. Але дзеркало показало ©й не то мавпу, не то мартопляса, а
бiльш якогось пелехатого велетенського павука в чепчику з людськими очима.
Вона не потрапила й, причепурить сво © голови й чепурилась навпомацки та
полапки. Набравши на тарiлку пирiжкiв та хрустiв ради гостя, вона
незабаром вступила до Масюкiв.
- А ви таки з хлiбом-сiллю в гостi! - крикнув Радюк.
- Атож! я людина подiлшлива, я по-сiльському, по-старосвiтському! I в
Ки вi я не ладна цураться сво©х сiльських звичок. Та й ви, паничу, певно,
з наших сторiн, коли зна тесь з нашим сусiдом, - сказала Ликерiя Петрiвна,
обертаючись до гостя, котрий одразу припав ©й до вподоби.
- Нi! я з Чернiгiвщини. Але ми з Павлом Антоновичем сливинь товаришi ще
ззамолоду, коли й не змалку, - обiзвавсь Дунiн-Левченко до не©
по-укра©нськiй.
- Ото люблю, що ви говорите простою сiльською мовою! Бо в мене якось
язик у ротi швидше поверта ться, коли говорю по-сво му, по-укра©нському:
якось нема менi спину та зачiпки, - сказала вона, вирячивши темнi очки на
бiляве гостеве обличчя.
- Ой, наливай, дочко, хутчiй отого зiлля, бо я аж перепався, аж став
тлiнний од довго© служби! - сказав Масюк, спускаючись сво ю завальною
постаттю на хруський старий стiлець.
- Зараз, тату, зараз! От почекайте, нехай трохи чайник посто©ть на
конфорцi! - сказала Галя.
Усi дами були в чорному убраннi, як личило спасенницям, i були схожi на
черничок. Галя так само була убрана в чорне убрання, i ©© матовий бiлий
вид та рожевi щоки визначались ще виразнiше, ще яснiше. Серед дам, схожих
на черниць, i сидячи поплiч з здоровим, загорiлим Масюком, Дунiн-Левченко
дуже якось видававсь мiж усiма й сво©м ясно-сiрим делiкатним убранням, i
бiлявою вродою, i бiлим делiкатним обличчям. Для всiх вiн здававсь
випещеним делiкатним паненям, на котрого нiколи й вiтер не вiяв, i сонце
не грiло.
"I де це Радюк назнав собi таку красуню, в якомусь закинутому хуторi, з
такими пишними очима! - думав гiсть, дивлячись вважливим оком на Галю. -
Яка рiвна, струнка постать! Якi пишнi очi!"
Галя поналивала стакани ча м i подала усiм. Масючка накраяла паляницi й
припрохувала гостя.
- Хоч я вже й давненько напивсь чаю, але пробiгавсь по горах,
набалакавсь та намарився з Павлом Антоновичем так, що аж у горлi посохло,
аж чаю знов забажалось, - сказав гiсть.
- Ну, вже й правда, що в Ки вi тих гiр, то й не полiчить! Неначе кiп в
жнива на полi, - сказав Масюк.
- Зате ж гарнi поетичнi гори! Ки©в закладали та будували, певно, якiсь
давнi поети, коли обрали таке пишне поетичне мiсце, - сказав Радюк.
- Його закладав або якийсь великий поет, або сатана... зна те, тодi, як
вiн змагавсь з богом за землю та пiрнув на дно безоднi в морi, винiс в
жменi землi та давай трiпать рукою та розкидати по рiвнiй божiй землi.
Отож, певно, з-пiд його пальцiв з долонi порснув пiсок над Днiпром та й
поставали оцi кручi та яруги, - жартував Масюк.
- Може, вони й чортячi, але гарнi! - сказав гiсть.
- Нечля вам, Iване Корнiйовичу, таке говорити. Я б не дивувалась
молодим: ©м вже й господь простить, i люди вибачать. Де ж таки старiй
поважнiй людинi таке теревенить про святий Ки©в, та ще й говiючи! Ой
господи! З вами, бачу, не одговi шся, а тiльки грiха наберешся, -
репетувала панiя Висока.
- А хiба ж вам не однаково, хто закладав Ки©в: чи поети, чи чорти? -
жартував Радюк.
- Де ж таки однаково! Та хiба ж тому правда? - обiзвалась Масючка.
- й-богу, правда! свята правда! Ось мене так судомить в ногах от тих
гiр, що ледве ступаю. Хiба ж таке судомлiння може буть од поетiв або од
святих? - дражнивсь Масюк, тереблячи на всi застави пироги з ча м, аж його
довгi вуса кивали кiнцями, неначе сварились на Ликерiю Петрiвну.
- То вони, певно, начитались оце Дарвiна або Спенсера, що таке говорять
про Ки©в, - обiзвавсь гiсть i зирнув на Радюка.
- Атож! - аж крикнула панiя Висока. - Це тi двi сатанi, що ©х так
любить Павло Антонович.
- Тi двi сатанi, що вам снились перед ви©здом на прощу? - спитав Радюк.
- Атож! приснились, каторжнi, обидва; нiби я стою коло ясел в сво©й
оборi десь вже смерком. А вони вдвох виходять з повiтки, чорнi, мохнатi та
пелехатi, з рогами на головах, а волячi хвости аж волочаться по кiзяках,
неначе в собак, та просто до мене! та давай дуцать мене рогами. Я
оступилась пiд загату, притулилась, голову ховаю пiд острiшок. А острiшок
все росте вгору та вища , а загата посову ться та оступа ться позад мене.
Вони, каторжнi, кидаються на мене, як скаженi собаки. Нема вже менi куди
тiкати й чим оборониться. А я нiби певно знаю, що вони потягнуть мене в
пекло. Коли десь узявсь мiй покiйник капiтан, бiжить з дрючком в руках i
пода його менi. Тодi я як телепну одного по рогах! Роги й поспадали. Я
вперiщила по рогах i другого i тому позбивала роги. Тодi вони поставали
шутi, неначе безрогi корови. А я ©х все жену та жену, та й загнала в
повiтку. Загнала та й прокинулась.
- Слава вам, Ликерi Петрiвно! - говорив i разом реготавсь Радюк.
Дунiн-Левченко й собi реготавсь без сорому, позираючи на Радюка.
- Коли загнали ©х в повiтку, то й позапряга те цю худобу в плуг, та ще
й оратимете нею, - говорив Масюк.
- Дух святий при нас та при хатi! Щоб я чортами поле орала? Це
вигадали! Одже ж з вами, ©й-богу, нагрiшиш повну хату, ще й кiмнату. Ще
добре, що перед сповiддю! - говорила Ликерiя Петрiвна вже з легенькою
досадою в голосi, - а все то ви, Павле Антоновичу, таки виннi були, що
менi верзлось таке страховиння!
- Чому так? Я й сном i духом в цьому не винен.
- Бо як почали на ви©здi на прощу торочить з сво©ми сусiдами паничами
про тих страшних заграничних вчених, як почали мiж собою змагаться та
кричать, то вони менi обидва й приснились. Ще гаразд, що я не все
второпала з вашо© розмови. Але догадуюсь, що то було щось непутяще й нi до
чого не годенне.
- Еге! Якби ви були все розчовпли, то були б досi вмерли. И до Ки ва б
не до©хали, - сказав Радюк.
- Якби небiжчик був не врятував вас з бiди, то ви оце досi були б вже в
пеклi. Ой, горе нам! - сказав Масюк з тонким натяканням на жарт i з
богобоящою мiною на виду.
- Жартуйте-бо, та й мiру знайте! Од пекла борони боже всякого хрещеного
й молитвеного раба божого, - сказала поважним тоном Ликерiя Петрiвна,
збиваючись несамохiть на вислови знахурок.
- Чи ви пак, Ликерi Петрiвно, зна те, що й я вже перечитала книжки цих
двох страшних дiдькiв? - сказала Галя.
- Невже? Ой господи! Який тепер свiт настав. Що ж то далi буде? -
бiдкалась панiя Висока. - Це, певно, десь в Туреччинi або в Нiмеччинi вже
народивсь антихрист.
- Ну, та й добрi пироги печуть там у вас на селах, Ликерг Петрiвно! -
вихопивсь Дунiн-Левченко, вкладаючи в копи вже третього пирога. - Iстинно
сiльськi! Смачнi, аж запашнi, й тривнi. Певно, в вас дуже здатна та зручна
куховарка.
- Та куховарка, що отут сидить з вами та чай п' . Та то я пекла
власними руками! - аж крикнула панiя Висока якось трохи чванливо.
- Честь вам i велике спасибi! - сказав гiсть. - В нас так менi вже
обридли тi кухарськi солодкi та легесенькi, нiби повiтрянi пирiжки та
кухарська одноманiтна страва! Було прибiжимо з братом з гiмназi©, голоднi,
як вовки, з дитячим апетитом. Так би нам хотiлось тернуть борщу або чогось
тривного! А мама все нам да супчик та супчик та бульйончик, щоб ми пак
росли делiкатнi та тоненькi.
- От я й рада, що наша Масюкiвна стала вам в догодi, - аж кричала од
радощiв Ликерiя Петрiвна, - от я вам зараз ще принесу тарiлку! Ой, вiкна
треба помить! - крикнула вона й схопилась з стiльця.
"Якi вiкна? Що це вона плете? - подумав гiсть. - Чи не божевiльна
вона?"
- Ой, вiкна ж, мо ти лишенько! Чи ви бачите? Он, гляньте! Я й досi не
придивилась, хапаючись. Це ж ще з само© зими, з осенi в цих ледарiв вiкна
не помитi! I мухи, й павуки, i голуби! Ще й неначе собаки махали та
крутили хвостами, повмочуваними в грязь, та хвиськали в шибки! А дверi
тутечки? Ой ненько моя! Ото паскудство!
- Чи вiкна та дверi, чи пироги переднiше? - говорив, регочучись, Радюк.
- Авжеж пироги, а потiм вже вiкна! Ось я зараз! - репетувала Ликерiя
Петрiвна.
- Не треба, спасибi! - крикнув гiсть, схопився з мiсця i вхопив сво ю
бiлою делiкатною рукою за ©© червону шорстку руку, привiв i посадовив
силомiць на стiльцi. - Не клопочiться й не турбуйтесь! ©й-богу, я вже
на©всь по самiсiньку шию; аж сить поклав на собi.
-Як на©лись, то я й рада од щирого серця, а як нi, то я винесу вам ще
повнiсiнький кошик, - говорила Ликерiя Петрiвна.
- Не бiгайте й не виносьте! Менi вже час додому, хоч менi й дуже
при мно ще посидiть та побалакати. Напиши ж менi, будь ласка, за адрес
свого нового житла! Дай знати поштою, де воно буде, то я й прибiжу до
тебе. Не забувай, що незабаром день мо©х iменин. Зберуться, зiйдуться мо©
товаришi та земляки. Посидимо, побалака мо щиро й по душi. А ти зна ш, що
без тебе в нас буде велика дiрка за столом, як кажуть селюки.
Гiсть розпрощався з дуже делiкатними поклонами, шаркнув дрiбненькими
нiжками перед Ликерi ю Петрiвною, неначе перед молоденькою панною, подав
руку, потрусив ©© за руку й подякував за пирiжки. Ликерiя Петрiвна аж
почервонiла, од несподiванки навiщось дригнула назад маленькою нiжкою, ще
й трошки присiла, неначе маленька школярка: вона, очевидячки, не знала, на
яку й ступить, чи на праву, чи на лiву.
- Ну та й делiкатний! Ну та й тендiтний цей ваш товариш! - репетувала
Ликерiя Петрiвна.
- Дуже вже переделiкатнений! - обiзвавсь Масюк.
- А якi в його маленькi та м'якенькi ручки! Достоту, неначе в панни. А
якi дрiбненькi та тоненькi нiжки! - репетувала Ликерiя Петрiвна.
- А ви й до нiжок придивились? Ну та й цiкаве ж та кмiтливе в вас очко!
Вас треба стерегтись, та ще й дуже, - смiявсь Масюк.
- Коли воно якось само кида ться в вiчi! I ладна б не дивиться, та воно
само чогось на тебе дивиться, неначе воно з очима, - смiялась Ликерiя
Петрiвна.
- Та то його й брата переделiкатнила й перетончила мама, - сказав
Радюк. - Я ©© добре знаю, бо як я був ще хлопцем, в гiмназi©, то часто
заходив у гостi до його батька й до цих мо©х товаришiв. Його батько й тодi
жив на Липках в сво му власному домi. Мати його дуже делiкатна панiя.
- Мабуть, така, як була небiжка ваша мати, бо на не© в iнститутi й
справдi нiколи, мабуть, i вiтер не вiяв, i сонце не грiло, - сказала
Висока.
- Нехай над нею земля пером! - обiзвалась стара Масючка й
перехрестилась.
- А оцей бiлявий красунь, - говорив далi Радюк, - та його брат, як були
в нижчих класах гiмназi©, нiколи не ходили пiшки в гiмназiю, ©х возили в
фаетонi з лiврейним лаке м. Було його батько аж сердиться та каже: "Якось
нiяково менi посилать в гiмназiю ©х пiшки, коли польськi пани посилають
сво©х синiв в гiмназiю в парних фаетонах, а багатшi та знатнiшi - i в
каретах. Будуть з нас смiяться, як з простих людей". Бо тодi в гiмназiю не
приймали мiщанських дiтей, а тiльки дворянських. Та вже пiсля того згодом,
як була знесена панщина i пустили в гiмназiю усяких мiщанських та мiських
дiтей усяко© верстви, тодi вищезли коло гiмназi© тi карети й фаетони i
лаке© в лiвреях давнiших польських панiв.
- Певно, скрутнiше трохи стало, то й шик увiрвавсь, -сказав Масюк.
- Вже як пiдбiльшали отi обидва Дунiн-Левченковi! хлопчики, то вони й
самi побачили, що це якась дурiсть, зовсiм нi до чого не придатна, й
почали ходить пiшки в гiмназiю.
XIV
Другого дня прочани одговiлись в великiй Михайлiвськiй церквi на службi
божiй у свято© Варвари i, вернувшись в гостиницю, пили чай з проскурками,
котрi вони подавали на часточку. Напившись чаю, вони розташувались за
столом зовсiм по-домашньому й почали ©сти снiданок. Масючка, й Галя, i
панiя Висока були убранi в чорне убрання, в чорнi чiпки з чорними
стрiчками. Тiльки в Галi червонiла на ши© макова стрiчечка та неначе
горiли двi червонi кокарди з стрiчечок, пришпиленi на горсетi одна пiд
одною.
- От, хвалить бога, ми й одговiлись. А народу, а тих прочан яка була
силенна сила ще й на пiзнiй службi! Який натовп в церквi! Крий боже! -
говорила Олександра Остапiвна Масючка.
- Ви б вже поскидали отi чорнi убрання, бо вже ж одговiлись. А то як
прийде хто до нас, то подума , що потрапив не в Михайлiвський, а в
Флоровський[70] панянський монастир до черничок: ви, мамо, неначе
флоровська iгуменя, а ти, Галю, неначе iгуменина келейниця, а ви, Ликерi
Петрiвно, схожi на рясофорну хористку, - жартував i собi Радюк.
- Авжеж пак! На яку там рясофорну! Мабуть, бiльше скинулась на ту, що
тяга на дзвiницi хвалу божу за хвiст, - сказала якось смиренно Ликерiя
Петрiвна.
- От з вас iстинно була б щира та богобояща черниця! - говорив з жартом
Масюк.
- Ой, не грiшiть! Ой, не вводьте мене в грiх та в спокусу хоч до
вечора, хоч до першо© зiрки! Бо я ж тiльки що одговiлась. Нехай я буду
присвячена хоч до вечора, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- А пiсля першо© зiрки вже й нiчого? Можна грiшить? - спитав Радюк.
- Пiсля першо© зiрки менi байдуже! За всi голови!
- Ну, ми нагрiшимо трохи швидше, ще до обiду, - жартував Масюк.
- Бог його святий зна ! За людей, бачте, трудно ручитись, а за людський
лихий язик i потiм. Коли б мене хоч до вечора бог сподобив буть без грiха.
Але за вами не втерпиш: якось-таки нагрiшиш, як не дiлом, то словом, -
бiдкалась Ликерiя Петрiвна з острахом за свою праведнiсть.
- А чи багато ти, Павле, назнав квартир? - спиталась Галя.
- Ой, багатенько-таки. Оце, попо©вши, ходiм зараз. Буду потiм вам
показувать ©х, а ти вибиратимеш, яка тобi буде уподобна, - сказав Радюк.
- Пiду й я з вами! Подивлюсь, якi кiмнати в цих ки©вських палацах, якi
там горницi всерединi, якi люди, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- А ви ж недавнечко бiдкались, що в вас ноги аж судомить од ходнi по
горах та бескеттi, - сказав Масюк.
- Ат! нехай болять! Один тому час. Господи, як менi оце заманулось
заглянуть в тi палаци, глянути, яка там обстава, якi стiльцi й канапи, i
чим вони пооббиванi, i якi по стiнах шпалери! ©й-богу, побiжу з вами
колядувать по тих палацах.
- Або старцiв водить но Ки ву, бо ©х тут добра метка. Але ж берiть з
собою записну книжечку в кишеню та все дочиста записуйте, а то позабува те
та розгубите по, вулицях i додому не донесете, - жартував Масюк.
- Не погублю! Не бiйтесь! Все в головi додому принесу! В мене голова,
як копа пшеницi.
- Або як добрий винницький казан! куди убгать! - смiявсь Масюк.
- Ой, не спокушайте, бо нагрiшу ще й до обiду! - крикнула Ликерiя
Петрiвна.
- Йдiть та й нам порозказу те за все! - говорила Масючка, лягаючи на
лiжко. - А я оце ляжу та полежу, А як знайдете собi кубельце, то й я пiду
та подивлюсь на його, - говорила стара мати, налагоджуючись прилягти на
лiжку.
I вони втрьох пiшли оглядать порожнi квартири. Масюк та Масючка
полягали на лiжках, щоб трохи одпочить, довго балакали, потiм почали
дрiмати та позiхать i трохи не поснули. Але пригадали, що пiсля причастя
грiх спати до вечора, знов повставали, знов балакали, а молодi та панiя
Висока не вертались. Вже i з пiвдня звернуло, вже ©м i ©сти схотiлось, а
тих все не було. Аж в найпiзнiшi обiди вони вернулись засапанi, потомленi;
аж тлiннi й голоднi.
- А що? Найняли собi яке житло? - спитала Масючка.
- Та найняли, бодай тим житлам добра не було! - крикнула панiя Висока i
нiби впала на стiлець. - Бачте, аж засапалась. А що вже грiхiв набралась,
то нехай мене бог i сохранить, i заступить! Набралась, неначе вiвця
реп'яхiв в городi!
- Де ж ви вбрели там в тi лопухи чи реп'яхи? - спитав Масюк.
- Ще б пак не вбрести, коли тут у Ки вi в тих житлах реп'яхiв по самий
пояс! по самiсiньку шию! Таки так, куди не ступи, то й реп'яхи! - говорила
Ликерiя Петрiвна.
- Ну, не все ж таки ви ступали в колючки! I багато цiкавого, бачили, i
усяку мебiль, i дзеркала, i шпалери, i сукнi, - смiялась Галя.
- Ой, бачила! це правда. Надивилась на все. Бачила такого багато, що
буде що розказувать в селi цiлий рiк, - говорила Ликерiя Петрiвна.
- Яка ж там в тих покоях мебiль? Яка теперечки мода на мебiль, на
покриття мебiлi? - спиталась Масючка.
- Мебiль гарна, i шпалери гарнi! Про це нема що й казать. Але якi тут
пани! якi панi©! Цур ©м, пек ©м! Хвалить бога, що менi не доведеться
шукать квартири для себе. Ото приходимо ми в один чималий дiм та й
дзвонимо. Вибiга якась вертка горнична, крутить хвостом, показала нам
квартирки в домi, а далi запрошу нас у поко©. Увiйшли ми в гостинну й
сто©мо та ждемо. Я стою та й зорю по стiнах, по мебiлi. Гарно, як у
вiночку. Дво дзеркал аж пiд стелю мiж двома вiкнами! Мебiль, канапа,
крiсла, канапки, якiсь круглi дзиглики - усе пооббиване шовком попелястого
кольору з темними квiточками.
- Попелястого? Та воно ж негарно! Кат зна що! Неначе попелом посипано!
- обiзвалась Масючка.
- Неначе й кат зна що, але якось гарно! ©й-богу, непогано! Ждемо ми та
ждемо. Нiхто не виходить. А я давай зиркать по покоях. Дивлюсь, аж в
одному куточку на косинчику чи на поличцi нiби образ. Я пiшла та й
роздивляюсь. Коли, серце, придивлюсь, аж то скляна картина, а на тiй
картинi якийсь лицар та панна обнiмаються. А за картиною сто©ть маленька
лампочка, щоб ввечерi освiтлювать ту картину ззаду! "Та то Фауст та
Маргарита", - шепотить нишком менi Галя. - "То це в не© такi образи?" -
шепочу я до сво©х. Ото я заглянула через дверi в спальню, а там лiжко, як
цяцька, i скрiзь повишиванi гарусом килими i на пiдлозi, i на стiнi, а в
кутку на полицi знов той образ! але багато бiльший! I там цiлу ться лицар
з панною! А святих образiв коли б вам хоч один, хоч би для людського ока!
Ой, ця панiя, певно, й сама ласа до тих лицарiв та поцiлункiв! Я тодi з
нудьги пiшла до одного дзеркала та й заглянула в його. Мене геть чисто всю
видно до самого долу; навiть мо© черевики видно.
Дивлюсь, а я й справдi в чорному скинулась на черницю. Тiльки в
дзеркалi я додивилась, що я й справдi трохи якась куца; бо спiдниця на
менi трохи куца. Треба буде нижче спустить спiдницю. Коли це дверi рип!
Входить панiя, вже пристаркувата, але висока, здорова, та широка, та
тiлиста, аж огрядна.
Лице довге й повне, та горде. В руках у не© волочиться якесь шитво з
квiтками, неначе покрiвець до церкви на аналой, а сама в ясно-сiрiй сукнi.
З погляду якась нiби витрiшкувата, чи видроока, чи надута. В яснiй сiрiй
сукнi вона чогось скинулась на мою сiру корову. Ще й навiщось надула
здоровi губища. Чисто тобi моя сiра стара корова! Я трохи не сказала:
"Бицю, бицю! на хлiбця!" Я одскочила од дзеркала. Ще добре, що не
висолопила язика та не вищирила зубiв, бо хотiла придивиться, котрий зуб у
мене вчора вночi болiв. А вона волоче те покривало аж по пiдлозi, а в
другiй руцi держить голку та чогось пряму просто до мене; втупила в мене
сво© здоровi баньки та й пита :
- В вас багато собак?
Я ж очi витрiщила на не© з дива та й кажу:
- Вже чого, чого, а цього добра в мене доволi: аж п'ять!
- Аж п'ять! Невже аж п'ять? - крикнула вона й сво шиття спустила аж на
саму пiдлогу.
- Аж п'ять, - кажу я, - одна на ланцюзi коло станi, а чотири бiга по
дворi.
- То ви ©х всiх приведете на мо подвiр'я! То менi не можна буде й у
свiй двiр вийти? - аж крикнула вона на мене.
- А то навiщо б я турлила оту собачу череду за сто верстов до Ки ва за
возом, та ще й у ваш двiр! - кажу я i почуваю, що вона мене вже сердить
сво©ми гордовитими баньками та неввiчливими словами.
- То ви, певно, при©хали з села? - пита вона.
- Атож! Авжеж з села, - кажу я, - я не тутешня.
- А дiтей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру
пожильцiв з дiтьми. Дiти кричать, верещать, пустують по дворi, лазять в
мiй садок, зривають вiтки, крадуть овощi. А маленькi дiти то плачуть, то
ревуть, та не дають менi нi читать, нi до ладу вишивати, бо я все
помиляюсь.
"Пху на тебе, сатано, - думаю я. - В тебе, бачу, й дiти, й собаки, то
все одно, неначе ©х одна мати родила. Та в мене було всього одно дитинча,
та й те померло". - "Ви, певно, дума те, що це я наймаю квартиру?" - кажу
я до не©.
- А хто ж з вас найма ? На вас же не написано, хто ©© найма , - каже
вона гордовито, - ходять, вирипують менi хату, а квартир не наймають.
- А в вас багато вже пискунiв? - пита вона в Галi. Галя почервонiла,
осмiхнулась та й мовчить. А я таки не втерпiла, бо вже почуваю, що мене й
злiсть бере за те, що оця корова все якось нехту мною. Вона не зна , що й
я капiтанша, може, i краща за не©, та й кажу: "Та вони оце тiльки що
побрались".
- Ну, коли так, то, може, ще ми поти будемо сватами, поки в вас не
пiдуть дiти. А як пiдуть дiти, то я мушу вас вивести з квартири. В мене в
домi дерев'янi перегородки меж кiмнатами, то менi усе чуть. Взяли були в
мене оце недавно квартирку отам за тi ю стiною два студенти. Та як почали
спiвать вночi та ревти, неначе двi рихонськi труби[71], то я зараз-таки
©х i попроганяла з двора, - каже вона. А що вже заправила за двi кiмнатки
з перегородкою, то неначе за батька.
- Та як вас на ймення та на прiзвище? - пита вона. Як назвав себе
Павло Антонович, то вона насупила брови й скривилась, неначе кислицi
покуштувала.
- Та вона ж з бюрократi© й, надiсь, вона чула десь, як по салонах
потрiпують мо ймення, - сказав Радюк. - Ця мене й на квартиру не прийняла
б.
- Прощайте й вибачайте, що потурбували вас дурно! - каже Павло
Антонович та мерщiй з поко©в, а ми з Галею й собi давай хутчiй тiкать. Од
цi © вередливо© панi! й поли врiж та тiкай! Така вона гордовита, та
вередлива, та надута. Цур ©й, пек ©й!
- Гордовита, бо вона велика цяця: вона, бачте, генеральша, - сказав
Радюк. - Вона була замужем за Рибачковим, котрий перед тим був у Ки вi
предсiдателем, а потiм директором в банку та наудив рибки на сто тисяч
усякими хабарами, за добрих давнiх часiв, ще й йому дали село, одняте в
одного польського дiдича, повстанця.
- Сто тисяч! Ой боже мiй, як багато! Я б i не пiднесла! - аж крикнула
панiя Висока.
- Виудив i ставок, i млинок, i вишневий садок, i дiм. А тепер його
удовиця сидить в норi та тiльки ссе лапу, обмочену в зiбраний мед, неначе
ведмiдь. Небiжчиковi дала казна на виплат на сорок год конфiсковане на
Волинi в польського повстанця дiдича ще друге село. Теперечки в не© тiльки
й роботи, що з ранку до вечора вишива подушки та килими, а ляже в
постiль, то чита до свiту французькi романи.
- А якi ж iще ви бачили квартири? - спиталась стара Масючка.
- Ой серце! бачили ще багато, i багато грiха набрала на душу, - сказала
Ликерiя Петрiвна. - Ото йдемо ми та зайшли в двiр до якогось полковника
Пришибитька. Оглядiли переднiше квартирку. Квартирка гарна й новенька та
чистенька. Павло Антонович i смикнув за дрiт та й задзвонив. Нас впустив
лакей з здоровими бурцями на щоках. Вони ж увiйшли в прихожу поперед мене,
а я зосталась позаду. Зачиняю дверi та й думаю: "Не буду я витикаться
наперед, щоб мене знов не прийняли за матiр, бо я ж ще й досi навiть нiгде
на весiллi не материнувала". Аж вискаку з дверей той полковник
Пришибитько в бiлому кiтелi, i владимирський хрестик телiпа ться в
петельцi на грудях. Мабуть, вiн i спить в тих хрестиках.
Цей старий з такими кудлатими бурцями, неначе начiпляв на щоки клоччя,
та сухий, та жовтий! Вiн чогось не до ©х оберта ться, а просто до мене:
витрiщив злi очки, крутить ними, неначе хотiв мене з'©сти або застрелить
тими очками. А потiм роззявля вершу та й випина губища, неначе трубу.
Дививсь, дививсь вiн довгенько, а потiм як криконе на мене: "Ти куди
лiзеш? Ви, чернички, усi дармо©дки. В мене на монастирi для дармо©дiв нема
нiчого! Пiшла геть! Геть, з двора, волоцюго!" Я розсердилась, аж
нестямилась, визвiрилась на його й собi та й кажу: "Я й сама ладна давать
грошi на монастирi, а не од когось там брати. Не кричiть лишень так на
мене, бо й я такий офiцер, як i ви, а може, ще й кращий од вас". Вiн
витрiщив дурнi очi на мене та й придивля ться: неначе шука очима, чи й
справдi не блищать часом на менi на мундирi гудзики. А потiм якось-таки
зараз схаменувсь: оберта ться до ©х та й каже, та все сердито, неначе й ©х
ла : "Я цими дурощами, цими квартирами не пiклуюсь. Нехай лиш моя жiнка
побалака з вами". Обернувсь на цапиних нiжках та й пiшов, неначе понiс на
кiлку свою лису, облiзлу голову.
- Це справдi вам трапилась притичина! Ото, скажiть, якi бувають лайливi
люди! Це ви на такiвського наскочили, - сказала Масючка.
- Атож! Коли дивлюсь, аж в дверi сунеться й шелестить шовковим подолом
якась товстуля, неначе висока та здорова копиця сiна на степу, та така
гладка, що й в шкуру не потовпиться. Стала в дверях та всi одчиненi
навстiж дверi зайняла. На ©й шовкова чорна сукня аж лиснить; на грудях
золота брошка завбiльшки як добрий кулак, ще й золотий ланцюжок
телiпа ться до пояса, такий довгий, що ним можна й мого Рябка залигать. А
воло таке вам товсте, неначе хто набрав повну хустку маку та й пiдв'язав
©й пiд бороду! Очища чорнi; здоровецькi, а бровища загнутi та аж кучерявi
на кiнчиках, неначе кучерi в качура на хвостi: так i знать, що вихрестка!
- Зайди до нас, коли ма ш час! Познайомишся з мо ю Галею, а що всього
цiкавiше, побачиш нашу приятельку й сусiду, панiю Високу. Це таке диво,
яке можна й за грошi показувать. Подумай тiльки собi, що вона при©хала на
прощу з периною й сво©м вiником, а свою упряж та мiшок а оброком
позабирала в свiй номер i поховала пiд лiжко.
- Невже! - зареготавсь Дунiн-Левчепко на всю гору, так що аж спинивсь.
- й-богу, правду кажу! Оця надто практична людина не загине на селi!
Кажуть, вона назгрiбала незлiченну силу грошей то з хлiба, то з сього, то
з того: то з курей та качок, то з повiсом конопель, i держить ©х в скринi
чи в боднi в сувоях полотна, чи що, - сказав Радюк. - Ти зачепи зумисне ©©
виразку й розтриюдь та роз'ятри трошки ©©; заговори нiби ненароком про
Дарвiна[68] або Спенсера[69]. Але вона предобра й дуже статковита, статку
коло всього i в хатi, i на полi.
I Дунiн-Левченко зайшов з Радюком на подвiр'я. Радюк добре зробив, що
похопився вернутись додому. В браму зараз-таки притюпали Масюковi конi, а
за ними сунулась старомодна колiсниця Ликерi© Петрiвни, але вже без
драниць i без перини, обсмикана й очепурена.
Радюк порекомендував усiм свого товариша. Старий Масюк запросив його до
себе на чай. Усi полiзли вгору по крутих заялозених сходах. Послушник
зараз подав самовар.
Галя заходилась засипать чай та налагоджувать на стiл, скоса оглядаючи
молодого гостя. Ликерiя Петрiвна побiгла в свiй номер, щоб причесатись та
причепуриться. Але дзеркало показало ©й не то мавпу, не то мартопляса, а
бiльш якогось пелехатого велетенського павука в чепчику з людськими очима.
Вона не потрапила й, причепурить сво © голови й чепурилась навпомацки та
полапки. Набравши на тарiлку пирiжкiв та хрустiв ради гостя, вона
незабаром вступила до Масюкiв.
- А ви таки з хлiбом-сiллю в гостi! - крикнув Радюк.
- Атож! я людина подiлшлива, я по-сiльському, по-старосвiтському! I в
Ки вi я не ладна цураться сво©х сiльських звичок. Та й ви, паничу, певно,
з наших сторiн, коли зна тесь з нашим сусiдом, - сказала Ликерiя Петрiвна,
обертаючись до гостя, котрий одразу припав ©й до вподоби.
- Нi! я з Чернiгiвщини. Але ми з Павлом Антоновичем сливинь товаришi ще
ззамолоду, коли й не змалку, - обiзвавсь Дунiн-Левченко до не©
по-укра©нськiй.
- Ото люблю, що ви говорите простою сiльською мовою! Бо в мене якось
язик у ротi швидше поверта ться, коли говорю по-сво му, по-укра©нському:
якось нема менi спину та зачiпки, - сказала вона, вирячивши темнi очки на
бiляве гостеве обличчя.
- Ой, наливай, дочко, хутчiй отого зiлля, бо я аж перепався, аж став
тлiнний од довго© служби! - сказав Масюк, спускаючись сво ю завальною
постаттю на хруський старий стiлець.
- Зараз, тату, зараз! От почекайте, нехай трохи чайник посто©ть на
конфорцi! - сказала Галя.
Усi дами були в чорному убраннi, як личило спасенницям, i були схожi на
черничок. Галя так само була убрана в чорне убрання, i ©© матовий бiлий
вид та рожевi щоки визначались ще виразнiше, ще яснiше. Серед дам, схожих
на черниць, i сидячи поплiч з здоровим, загорiлим Масюком, Дунiн-Левченко
дуже якось видававсь мiж усiма й сво©м ясно-сiрим делiкатним убранням, i
бiлявою вродою, i бiлим делiкатним обличчям. Для всiх вiн здававсь
випещеним делiкатним паненям, на котрого нiколи й вiтер не вiяв, i сонце
не грiло.
"I де це Радюк назнав собi таку красуню, в якомусь закинутому хуторi, з
такими пишними очима! - думав гiсть, дивлячись вважливим оком на Галю. -
Яка рiвна, струнка постать! Якi пишнi очi!"
Галя поналивала стакани ча м i подала усiм. Масючка накраяла паляницi й
припрохувала гостя.
- Хоч я вже й давненько напивсь чаю, але пробiгавсь по горах,
набалакавсь та намарився з Павлом Антоновичем так, що аж у горлi посохло,
аж чаю знов забажалось, - сказав гiсть.
- Ну, вже й правда, що в Ки вi тих гiр, то й не полiчить! Неначе кiп в
жнива на полi, - сказав Масюк.
- Зате ж гарнi поетичнi гори! Ки©в закладали та будували, певно, якiсь
давнi поети, коли обрали таке пишне поетичне мiсце, - сказав Радюк.
- Його закладав або якийсь великий поет, або сатана... зна те, тодi, як
вiн змагавсь з богом за землю та пiрнув на дно безоднi в морi, винiс в
жменi землi та давай трiпать рукою та розкидати по рiвнiй божiй землi.
Отож, певно, з-пiд його пальцiв з долонi порснув пiсок над Днiпром та й
поставали оцi кручi та яруги, - жартував Масюк.
- Може, вони й чортячi, але гарнi! - сказав гiсть.
- Нечля вам, Iване Корнiйовичу, таке говорити. Я б не дивувалась
молодим: ©м вже й господь простить, i люди вибачать. Де ж таки старiй
поважнiй людинi таке теревенить про святий Ки©в, та ще й говiючи! Ой
господи! З вами, бачу, не одговi шся, а тiльки грiха наберешся, -
репетувала панiя Висока.
- А хiба ж вам не однаково, хто закладав Ки©в: чи поети, чи чорти? -
жартував Радюк.
- Де ж таки однаково! Та хiба ж тому правда? - обiзвалась Масючка.
- й-богу, правда! свята правда! Ось мене так судомить в ногах от тих
гiр, що ледве ступаю. Хiба ж таке судомлiння може буть од поетiв або од
святих? - дражнивсь Масюк, тереблячи на всi застави пироги з ча м, аж його
довгi вуса кивали кiнцями, неначе сварились на Ликерiю Петрiвну.
- То вони, певно, начитались оце Дарвiна або Спенсера, що таке говорять
про Ки©в, - обiзвавсь гiсть i зирнув на Радюка.
- Атож! - аж крикнула панiя Висока. - Це тi двi сатанi, що ©х так
любить Павло Антонович.
- Тi двi сатанi, що вам снились перед ви©здом на прощу? - спитав Радюк.
- Атож! приснились, каторжнi, обидва; нiби я стою коло ясел в сво©й
оборi десь вже смерком. А вони вдвох виходять з повiтки, чорнi, мохнатi та
пелехатi, з рогами на головах, а волячi хвости аж волочаться по кiзяках,
неначе в собак, та просто до мене! та давай дуцать мене рогами. Я
оступилась пiд загату, притулилась, голову ховаю пiд острiшок. А острiшок
все росте вгору та вища , а загата посову ться та оступа ться позад мене.
Вони, каторжнi, кидаються на мене, як скаженi собаки. Нема вже менi куди
тiкати й чим оборониться. А я нiби певно знаю, що вони потягнуть мене в
пекло. Коли десь узявсь мiй покiйник капiтан, бiжить з дрючком в руках i
пода його менi. Тодi я як телепну одного по рогах! Роги й поспадали. Я
вперiщила по рогах i другого i тому позбивала роги. Тодi вони поставали
шутi, неначе безрогi корови. А я ©х все жену та жену, та й загнала в
повiтку. Загнала та й прокинулась.
- Слава вам, Ликерi Петрiвно! - говорив i разом реготавсь Радюк.
Дунiн-Левченко й собi реготавсь без сорому, позираючи на Радюка.
- Коли загнали ©х в повiтку, то й позапряга те цю худобу в плуг, та ще
й оратимете нею, - говорив Масюк.
- Дух святий при нас та при хатi! Щоб я чортами поле орала? Це
вигадали! Одже ж з вами, ©й-богу, нагрiшиш повну хату, ще й кiмнату. Ще
добре, що перед сповiддю! - говорила Ликерiя Петрiвна вже з легенькою
досадою в голосi, - а все то ви, Павле Антоновичу, таки виннi були, що
менi верзлось таке страховиння!
- Чому так? Я й сном i духом в цьому не винен.
- Бо як почали на ви©здi на прощу торочить з сво©ми сусiдами паничами
про тих страшних заграничних вчених, як почали мiж собою змагаться та
кричать, то вони менi обидва й приснились. Ще гаразд, що я не все
второпала з вашо© розмови. Але догадуюсь, що то було щось непутяще й нi до
чого не годенне.
- Еге! Якби ви були все розчовпли, то були б досi вмерли. И до Ки ва б
не до©хали, - сказав Радюк.
- Якби небiжчик був не врятував вас з бiди, то ви оце досi були б вже в
пеклi. Ой, горе нам! - сказав Масюк з тонким натяканням на жарт i з
богобоящою мiною на виду.
- Жартуйте-бо, та й мiру знайте! Од пекла борони боже всякого хрещеного
й молитвеного раба божого, - сказала поважним тоном Ликерiя Петрiвна,
збиваючись несамохiть на вислови знахурок.
- Чи ви пак, Ликерi Петрiвно, зна те, що й я вже перечитала книжки цих
двох страшних дiдькiв? - сказала Галя.
- Невже? Ой господи! Який тепер свiт настав. Що ж то далi буде? -
бiдкалась панiя Висока. - Це, певно, десь в Туреччинi або в Нiмеччинi вже
народивсь антихрист.
- Ну, та й добрi пироги печуть там у вас на селах, Ликерг Петрiвно! -
вихопивсь Дунiн-Левченко, вкладаючи в копи вже третього пирога. - Iстинно
сiльськi! Смачнi, аж запашнi, й тривнi. Певно, в вас дуже здатна та зручна
куховарка.
- Та куховарка, що отут сидить з вами та чай п' . Та то я пекла
власними руками! - аж крикнула панiя Висока якось трохи чванливо.
- Честь вам i велике спасибi! - сказав гiсть. - В нас так менi вже
обридли тi кухарськi солодкi та легесенькi, нiби повiтрянi пирiжки та
кухарська одноманiтна страва! Було прибiжимо з братом з гiмназi©, голоднi,
як вовки, з дитячим апетитом. Так би нам хотiлось тернуть борщу або чогось
тривного! А мама все нам да супчик та супчик та бульйончик, щоб ми пак
росли делiкатнi та тоненькi.
- От я й рада, що наша Масюкiвна стала вам в догодi, - аж кричала од
радощiв Ликерiя Петрiвна, - от я вам зараз ще принесу тарiлку! Ой, вiкна
треба помить! - крикнула вона й схопилась з стiльця.
"Якi вiкна? Що це вона плете? - подумав гiсть. - Чи не божевiльна
вона?"
- Ой, вiкна ж, мо ти лишенько! Чи ви бачите? Он, гляньте! Я й досi не
придивилась, хапаючись. Це ж ще з само© зими, з осенi в цих ледарiв вiкна
не помитi! I мухи, й павуки, i голуби! Ще й неначе собаки махали та
крутили хвостами, повмочуваними в грязь, та хвиськали в шибки! А дверi
тутечки? Ой ненько моя! Ото паскудство!
- Чи вiкна та дверi, чи пироги переднiше? - говорив, регочучись, Радюк.
- Авжеж пироги, а потiм вже вiкна! Ось я зараз! - репетувала Ликерiя
Петрiвна.
- Не треба, спасибi! - крикнув гiсть, схопився з мiсця i вхопив сво ю
бiлою делiкатною рукою за ©© червону шорстку руку, привiв i посадовив
силомiць на стiльцi. - Не клопочiться й не турбуйтесь! ©й-богу, я вже
на©всь по самiсiньку шию; аж сить поклав на собi.
-Як на©лись, то я й рада од щирого серця, а як нi, то я винесу вам ще
повнiсiнький кошик, - говорила Ликерiя Петрiвна.
- Не бiгайте й не виносьте! Менi вже час додому, хоч менi й дуже
при мно ще посидiть та побалакати. Напиши ж менi, будь ласка, за адрес
свого нового житла! Дай знати поштою, де воно буде, то я й прибiжу до
тебе. Не забувай, що незабаром день мо©х iменин. Зберуться, зiйдуться мо©
товаришi та земляки. Посидимо, побалака мо щиро й по душi. А ти зна ш, що
без тебе в нас буде велика дiрка за столом, як кажуть селюки.
Гiсть розпрощався з дуже делiкатними поклонами, шаркнув дрiбненькими
нiжками перед Ликерi ю Петрiвною, неначе перед молоденькою панною, подав
руку, потрусив ©© за руку й подякував за пирiжки. Ликерiя Петрiвна аж
почервонiла, од несподiванки навiщось дригнула назад маленькою нiжкою, ще
й трошки присiла, неначе маленька школярка: вона, очевидячки, не знала, на
яку й ступить, чи на праву, чи на лiву.
- Ну та й делiкатний! Ну та й тендiтний цей ваш товариш! - репетувала
Ликерiя Петрiвна.
- Дуже вже переделiкатнений! - обiзвавсь Масюк.
- А якi в його маленькi та м'якенькi ручки! Достоту, неначе в панни. А
якi дрiбненькi та тоненькi нiжки! - репетувала Ликерiя Петрiвна.
- А ви й до нiжок придивились? Ну та й цiкаве ж та кмiтливе в вас очко!
Вас треба стерегтись, та ще й дуже, - смiявсь Масюк.
- Коли воно якось само кида ться в вiчi! I ладна б не дивиться, та воно
само чогось на тебе дивиться, неначе воно з очима, - смiялась Ликерiя
Петрiвна.
- Та то його й брата переделiкатнила й перетончила мама, - сказав
Радюк. - Я ©© добре знаю, бо як я був ще хлопцем, в гiмназi©, то часто
заходив у гостi до його батька й до цих мо©х товаришiв. Його батько й тодi
жив на Липках в сво му власному домi. Мати його дуже делiкатна панiя.
- Мабуть, така, як була небiжка ваша мати, бо на не© в iнститутi й
справдi нiколи, мабуть, i вiтер не вiяв, i сонце не грiло, - сказала
Висока.
- Нехай над нею земля пером! - обiзвалась стара Масючка й
перехрестилась.
- А оцей бiлявий красунь, - говорив далi Радюк, - та його брат, як були
в нижчих класах гiмназi©, нiколи не ходили пiшки в гiмназiю, ©х возили в
фаетонi з лiврейним лаке м. Було його батько аж сердиться та каже: "Якось
нiяково менi посилать в гiмназiю ©х пiшки, коли польськi пани посилають
сво©х синiв в гiмназiю в парних фаетонах, а багатшi та знатнiшi - i в
каретах. Будуть з нас смiяться, як з простих людей". Бо тодi в гiмназiю не
приймали мiщанських дiтей, а тiльки дворянських. Та вже пiсля того згодом,
як була знесена панщина i пустили в гiмназiю усяких мiщанських та мiських
дiтей усяко© верстви, тодi вищезли коло гiмназi© тi карети й фаетони i
лаке© в лiвреях давнiших польських панiв.
- Певно, скрутнiше трохи стало, то й шик увiрвавсь, -сказав Масюк.
- Вже як пiдбiльшали отi обидва Дунiн-Левченковi! хлопчики, то вони й
самi побачили, що це якась дурiсть, зовсiм нi до чого не придатна, й
почали ходить пiшки в гiмназiю.
XIV
Другого дня прочани одговiлись в великiй Михайлiвськiй церквi на службi
божiй у свято© Варвари i, вернувшись в гостиницю, пили чай з проскурками,
котрi вони подавали на часточку. Напившись чаю, вони розташувались за
столом зовсiм по-домашньому й почали ©сти снiданок. Масючка, й Галя, i
панiя Висока були убранi в чорне убрання, в чорнi чiпки з чорними
стрiчками. Тiльки в Галi червонiла на ши© макова стрiчечка та неначе
горiли двi червонi кокарди з стрiчечок, пришпиленi на горсетi одна пiд
одною.
- От, хвалить бога, ми й одговiлись. А народу, а тих прочан яка була
силенна сила ще й на пiзнiй службi! Який натовп в церквi! Крий боже! -
говорила Олександра Остапiвна Масючка.
- Ви б вже поскидали отi чорнi убрання, бо вже ж одговiлись. А то як
прийде хто до нас, то подума , що потрапив не в Михайлiвський, а в
Флоровський[70] панянський монастир до черничок: ви, мамо, неначе
флоровська iгуменя, а ти, Галю, неначе iгуменина келейниця, а ви, Ликерi
Петрiвно, схожi на рясофорну хористку, - жартував i собi Радюк.
- Авжеж пак! На яку там рясофорну! Мабуть, бiльше скинулась на ту, що
тяга на дзвiницi хвалу божу за хвiст, - сказала якось смиренно Ликерiя
Петрiвна.
- От з вас iстинно була б щира та богобояща черниця! - говорив з жартом
Масюк.
- Ой, не грiшiть! Ой, не вводьте мене в грiх та в спокусу хоч до
вечора, хоч до першо© зiрки! Бо я ж тiльки що одговiлась. Нехай я буду
присвячена хоч до вечора, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- А пiсля першо© зiрки вже й нiчого? Можна грiшить? - спитав Радюк.
- Пiсля першо© зiрки менi байдуже! За всi голови!
- Ну, ми нагрiшимо трохи швидше, ще до обiду, - жартував Масюк.
- Бог його святий зна ! За людей, бачте, трудно ручитись, а за людський
лихий язик i потiм. Коли б мене хоч до вечора бог сподобив буть без грiха.
Але за вами не втерпиш: якось-таки нагрiшиш, як не дiлом, то словом, -
бiдкалась Ликерiя Петрiвна з острахом за свою праведнiсть.
- А чи багато ти, Павле, назнав квартир? - спиталась Галя.
- Ой, багатенько-таки. Оце, попо©вши, ходiм зараз. Буду потiм вам
показувать ©х, а ти вибиратимеш, яка тобi буде уподобна, - сказав Радюк.
- Пiду й я з вами! Подивлюсь, якi кiмнати в цих ки©вських палацах, якi
там горницi всерединi, якi люди, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- А ви ж недавнечко бiдкались, що в вас ноги аж судомить од ходнi по
горах та бескеттi, - сказав Масюк.
- Ат! нехай болять! Один тому час. Господи, як менi оце заманулось
заглянуть в тi палаци, глянути, яка там обстава, якi стiльцi й канапи, i
чим вони пооббиванi, i якi по стiнах шпалери! ©й-богу, побiжу з вами
колядувать по тих палацах.
- Або старцiв водить но Ки ву, бо ©х тут добра метка. Але ж берiть з
собою записну книжечку в кишеню та все дочиста записуйте, а то позабува те
та розгубите по, вулицях i додому не донесете, - жартував Масюк.
- Не погублю! Не бiйтесь! Все в головi додому принесу! В мене голова,
як копа пшеницi.
- Або як добрий винницький казан! куди убгать! - смiявсь Масюк.
- Ой, не спокушайте, бо нагрiшу ще й до обiду! - крикнула Ликерiя
Петрiвна.
- Йдiть та й нам порозказу те за все! - говорила Масючка, лягаючи на
лiжко. - А я оце ляжу та полежу, А як знайдете собi кубельце, то й я пiду
та подивлюсь на його, - говорила стара мати, налагоджуючись прилягти на
лiжку.
I вони втрьох пiшли оглядать порожнi квартири. Масюк та Масючка
полягали на лiжках, щоб трохи одпочить, довго балакали, потiм почали
дрiмати та позiхать i трохи не поснули. Але пригадали, що пiсля причастя
грiх спати до вечора, знов повставали, знов балакали, а молодi та панiя
Висока не вертались. Вже i з пiвдня звернуло, вже ©м i ©сти схотiлось, а
тих все не було. Аж в найпiзнiшi обiди вони вернулись засапанi, потомленi;
аж тлiннi й голоднi.
- А що? Найняли собi яке житло? - спитала Масючка.
- Та найняли, бодай тим житлам добра не було! - крикнула панiя Висока i
нiби впала на стiлець. - Бачте, аж засапалась. А що вже грiхiв набралась,
то нехай мене бог i сохранить, i заступить! Набралась, неначе вiвця
реп'яхiв в городi!
- Де ж ви вбрели там в тi лопухи чи реп'яхи? - спитав Масюк.
- Ще б пак не вбрести, коли тут у Ки вi в тих житлах реп'яхiв по самий
пояс! по самiсiньку шию! Таки так, куди не ступи, то й реп'яхи! - говорила
Ликерiя Петрiвна.
- Ну, не все ж таки ви ступали в колючки! I багато цiкавого, бачили, i
усяку мебiль, i дзеркала, i шпалери, i сукнi, - смiялась Галя.
- Ой, бачила! це правда. Надивилась на все. Бачила такого багато, що
буде що розказувать в селi цiлий рiк, - говорила Ликерiя Петрiвна.
- Яка ж там в тих покоях мебiль? Яка теперечки мода на мебiль, на
покриття мебiлi? - спиталась Масючка.
- Мебiль гарна, i шпалери гарнi! Про це нема що й казать. Але якi тут
пани! якi панi©! Цур ©м, пек ©м! Хвалить бога, що менi не доведеться
шукать квартири для себе. Ото приходимо ми в один чималий дiм та й
дзвонимо. Вибiга якась вертка горнична, крутить хвостом, показала нам
квартирки в домi, а далi запрошу нас у поко©. Увiйшли ми в гостинну й
сто©мо та ждемо. Я стою та й зорю по стiнах, по мебiлi. Гарно, як у
вiночку. Дво дзеркал аж пiд стелю мiж двома вiкнами! Мебiль, канапа,
крiсла, канапки, якiсь круглi дзиглики - усе пооббиване шовком попелястого
кольору з темними квiточками.
- Попелястого? Та воно ж негарно! Кат зна що! Неначе попелом посипано!
- обiзвалась Масючка.
- Неначе й кат зна що, але якось гарно! ©й-богу, непогано! Ждемо ми та
ждемо. Нiхто не виходить. А я давай зиркать по покоях. Дивлюсь, аж в
одному куточку на косинчику чи на поличцi нiби образ. Я пiшла та й
роздивляюсь. Коли, серце, придивлюсь, аж то скляна картина, а на тiй
картинi якийсь лицар та панна обнiмаються. А за картиною сто©ть маленька
лампочка, щоб ввечерi освiтлювать ту картину ззаду! "Та то Фауст та
Маргарита", - шепотить нишком менi Галя. - "То це в не© такi образи?" -
шепочу я до сво©х. Ото я заглянула через дверi в спальню, а там лiжко, як
цяцька, i скрiзь повишиванi гарусом килими i на пiдлозi, i на стiнi, а в
кутку на полицi знов той образ! але багато бiльший! I там цiлу ться лицар
з панною! А святих образiв коли б вам хоч один, хоч би для людського ока!
Ой, ця панiя, певно, й сама ласа до тих лицарiв та поцiлункiв! Я тодi з
нудьги пiшла до одного дзеркала та й заглянула в його. Мене геть чисто всю
видно до самого долу; навiть мо© черевики видно.
Дивлюсь, а я й справдi в чорному скинулась на черницю. Тiльки в
дзеркалi я додивилась, що я й справдi трохи якась куца; бо спiдниця на
менi трохи куца. Треба буде нижче спустить спiдницю. Коли це дверi рип!
Входить панiя, вже пристаркувата, але висока, здорова, та широка, та
тiлиста, аж огрядна.
Лице довге й повне, та горде. В руках у не© волочиться якесь шитво з
квiтками, неначе покрiвець до церкви на аналой, а сама в ясно-сiрiй сукнi.
З погляду якась нiби витрiшкувата, чи видроока, чи надута. В яснiй сiрiй
сукнi вона чогось скинулась на мою сiру корову. Ще й навiщось надула
здоровi губища. Чисто тобi моя сiра стара корова! Я трохи не сказала:
"Бицю, бицю! на хлiбця!" Я одскочила од дзеркала. Ще добре, що не
висолопила язика та не вищирила зубiв, бо хотiла придивиться, котрий зуб у
мене вчора вночi болiв. А вона волоче те покривало аж по пiдлозi, а в
другiй руцi держить голку та чогось пряму просто до мене; втупила в мене
сво© здоровi баньки та й пита :
- В вас багато собак?
Я ж очi витрiщила на не© з дива та й кажу:
- Вже чого, чого, а цього добра в мене доволi: аж п'ять!
- Аж п'ять! Невже аж п'ять? - крикнула вона й сво шиття спустила аж на
саму пiдлогу.
- Аж п'ять, - кажу я, - одна на ланцюзi коло станi, а чотири бiга по
дворi.
- То ви ©х всiх приведете на мо подвiр'я! То менi не можна буде й у
свiй двiр вийти? - аж крикнула вона на мене.
- А то навiщо б я турлила оту собачу череду за сто верстов до Ки ва за
возом, та ще й у ваш двiр! - кажу я i почуваю, що вона мене вже сердить
сво©ми гордовитими баньками та неввiчливими словами.
- То ви, певно, при©хали з села? - пита вона.
- Атож! Авжеж з села, - кажу я, - я не тутешня.
- А дiтей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру
пожильцiв з дiтьми. Дiти кричать, верещать, пустують по дворi, лазять в
мiй садок, зривають вiтки, крадуть овощi. А маленькi дiти то плачуть, то
ревуть, та не дають менi нi читать, нi до ладу вишивати, бо я все
помиляюсь.
"Пху на тебе, сатано, - думаю я. - В тебе, бачу, й дiти, й собаки, то
все одно, неначе ©х одна мати родила. Та в мене було всього одно дитинча,
та й те померло". - "Ви, певно, дума те, що це я наймаю квартиру?" - кажу
я до не©.
- А хто ж з вас найма ? На вас же не написано, хто ©© найма , - каже
вона гордовито, - ходять, вирипують менi хату, а квартир не наймають.
- А в вас багато вже пискунiв? - пита вона в Галi. Галя почервонiла,
осмiхнулась та й мовчить. А я таки не втерпiла, бо вже почуваю, що мене й
злiсть бере за те, що оця корова все якось нехту мною. Вона не зна , що й
я капiтанша, може, i краща за не©, та й кажу: "Та вони оце тiльки що
побрались".
- Ну, коли так, то, може, ще ми поти будемо сватами, поки в вас не
пiдуть дiти. А як пiдуть дiти, то я мушу вас вивести з квартири. В мене в
домi дерев'янi перегородки меж кiмнатами, то менi усе чуть. Взяли були в
мене оце недавно квартирку отам за тi ю стiною два студенти. Та як почали
спiвать вночi та ревти, неначе двi рихонськi труби[71], то я зараз-таки
©х i попроганяла з двора, - каже вона. А що вже заправила за двi кiмнатки
з перегородкою, то неначе за батька.
- Та як вас на ймення та на прiзвище? - пита вона. Як назвав себе
Павло Антонович, то вона насупила брови й скривилась, неначе кислицi
покуштувала.
- Та вона ж з бюрократi© й, надiсь, вона чула десь, як по салонах
потрiпують мо ймення, - сказав Радюк. - Ця мене й на квартиру не прийняла
б.
- Прощайте й вибачайте, що потурбували вас дурно! - каже Павло
Антонович та мерщiй з поко©в, а ми з Галею й собi давай хутчiй тiкать. Од
цi © вередливо© панi! й поли врiж та тiкай! Така вона гордовита, та
вередлива, та надута. Цур ©й, пек ©й!
- Гордовита, бо вона велика цяця: вона, бачте, генеральша, - сказав
Радюк. - Вона була замужем за Рибачковим, котрий перед тим був у Ки вi
предсiдателем, а потiм директором в банку та наудив рибки на сто тисяч
усякими хабарами, за добрих давнiх часiв, ще й йому дали село, одняте в
одного польського дiдича, повстанця.
- Сто тисяч! Ой боже мiй, як багато! Я б i не пiднесла! - аж крикнула
панiя Висока.
- Виудив i ставок, i млинок, i вишневий садок, i дiм. А тепер його
удовиця сидить в норi та тiльки ссе лапу, обмочену в зiбраний мед, неначе
ведмiдь. Небiжчиковi дала казна на виплат на сорок год конфiсковане на
Волинi в польського повстанця дiдича ще друге село. Теперечки в не© тiльки
й роботи, що з ранку до вечора вишива подушки та килими, а ляже в
постiль, то чита до свiту французькi романи.
- А якi ж iще ви бачили квартири? - спиталась стара Масючка.
- Ой серце! бачили ще багато, i багато грiха набрала на душу, - сказала
Ликерiя Петрiвна. - Ото йдемо ми та зайшли в двiр до якогось полковника
Пришибитька. Оглядiли переднiше квартирку. Квартирка гарна й новенька та
чистенька. Павло Антонович i смикнув за дрiт та й задзвонив. Нас впустив
лакей з здоровими бурцями на щоках. Вони ж увiйшли в прихожу поперед мене,
а я зосталась позаду. Зачиняю дверi та й думаю: "Не буду я витикаться
наперед, щоб мене знов не прийняли за матiр, бо я ж ще й досi навiть нiгде
на весiллi не материнувала". Аж вискаку з дверей той полковник
Пришибитько в бiлому кiтелi, i владимирський хрестик телiпа ться в
петельцi на грудях. Мабуть, вiн i спить в тих хрестиках.
Цей старий з такими кудлатими бурцями, неначе начiпляв на щоки клоччя,
та сухий, та жовтий! Вiн чогось не до ©х оберта ться, а просто до мене:
витрiщив злi очки, крутить ними, неначе хотiв мене з'©сти або застрелить
тими очками. А потiм роззявля вершу та й випина губища, неначе трубу.
Дививсь, дививсь вiн довгенько, а потiм як криконе на мене: "Ти куди
лiзеш? Ви, чернички, усi дармо©дки. В мене на монастирi для дармо©дiв нема
нiчого! Пiшла геть! Геть, з двора, волоцюго!" Я розсердилась, аж
нестямилась, визвiрилась на його й собi та й кажу: "Я й сама ладна давать
грошi на монастирi, а не од когось там брати. Не кричiть лишень так на
мене, бо й я такий офiцер, як i ви, а може, ще й кращий од вас". Вiн
витрiщив дурнi очi на мене та й придивля ться: неначе шука очима, чи й
справдi не блищать часом на менi на мундирi гудзики. А потiм якось-таки
зараз схаменувсь: оберта ться до ©х та й каже, та все сердито, неначе й ©х
ла : "Я цими дурощами, цими квартирами не пiклуюсь. Нехай лиш моя жiнка
побалака з вами". Обернувсь на цапиних нiжках та й пiшов, неначе понiс на
кiлку свою лису, облiзлу голову.
- Це справдi вам трапилась притичина! Ото, скажiть, якi бувають лайливi
люди! Це ви на такiвського наскочили, - сказала Масючка.
- Атож! Коли дивлюсь, аж в дверi сунеться й шелестить шовковим подолом
якась товстуля, неначе висока та здорова копиця сiна на степу, та така
гладка, що й в шкуру не потовпиться. Стала в дверях та всi одчиненi
навстiж дверi зайняла. На ©й шовкова чорна сукня аж лиснить; на грудях
золота брошка завбiльшки як добрий кулак, ще й золотий ланцюжок
телiпа ться до пояса, такий довгий, що ним можна й мого Рябка залигать. А
воло таке вам товсте, неначе хто набрав повну хустку маку та й пiдв'язав
©й пiд бороду! Очища чорнi; здоровецькi, а бровища загнутi та аж кучерявi
на кiнчиках, неначе кучерi в качура на хвостi: так i знать, що вихрестка!