Нечуй-Левицький I. Хмари

- Та то Ликерiя Петрiвна хотiла в дорозi пуститься при нагодi на
розбишацтво! - смiявсь Масюк.
- Еге! авжеж пак! А борони боже, часом серед степу трiсне вiсь або
полама ться загвiздок. От тодi хоч пальцем затикай вiсь, замiсть
загвiздка, та й держи колесо руками, щобне спало. Де ж ви в степу
знайдете, не то кiлка чи хворостину, а навiть стебло хмизу або дубчика? А
коли вiсь поламалась, то бери зараз дрючка з воза та й пiдправляй пiд
вiсь; бери коноплi, зсучи мотузка та й прив'язуй дрючка, пiд пiдтоки, то
все-теки якось доплугачиш-ся до будлi-якого села або до корчми. Ой ви!
вченi, та недрюкованi! Ви подивiться пiд вiз! - сказала панiя Висока.
Радюк глянув пiд вiз. Там i справдi були прив'язанi до пiдгерстя та до
вiдтокiв три чималi дрючки.
- Ото вам наука! Не ©дь в степ без дрюка, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- Ну, Ликерi Петрiвно! не дуже чваньтесь, бо i в мене в наточанцi й
сокира, й мотузки, й сириця, ще й, коли хочете, позичу вам ухналiв та
цвяшкiв. Запас i справдi бiди не чинить, як кажуть в приказцi, - обiзвався
Масюк.
Поскладавши усе добро на купи, усi рушили в гостиницю на другий поверх
i зайняли три опрiчнi порожнi номери пiдряд. Панiя Висока та Масючка
зiйшли наниз командувать переносинами. Три наймити й два слимаки хапали
усякi клунки, подушки та чемодани й перетаскували в номерi. Переносини
були довгi, аж обридли послушникам.
- Ой серце! боюся я за обрiк, та за шорки й гнуздечки, та, сказати по
щирiй правдi, й за конi, - бiдкалась Ликерiя Петрiвна, - не дай господи,
як у нас вночi злодi© виведуть конi! Тут же брама роздзяплена сливе до
свiту! Як ми тодi в свiтi божому доберемось до Масюкiвки?

- Та чого ви ляка тесь? Адже ж погоничi спатимуть на возах, коло коней,
- сказала Галя.
- Вони-то спатимуть, а упряж тим часом слимаки поздiймають та i
спродають на точку. Бо, як казав один католик, побувавши на прощi в лаврi:
"Що свята лавра, то лавра, а що лавриковi - то превражi синове". Ой, треба
б забрать у хату упряж! Та й за обрiк я не безпечна. А оброку в мене
сливинь повний мiшок, - сказала Ликерiя Петрiвна.
I Ликерiя Петрiвна звелiла сво му наймитовi принести в номер упряж та
мiшок оброку. Послушники зглянулись i пересмiхались. Галя та Радюк плечима
здвигнули, зирнувши одно на одного.
Господинi заходились чепурить номерi, стирали скрiзь порох, обмiтали
павутиння, неначе мазальницi заходились мазать хати iк великодню на бiлому
тижнi. Вони порозпаковували чемодани, позастеляли лiжка, понакривали столи
привезеними скатерками. Ликерiя Петрiвна загадала сво му наймитовi
чистенько повимiтать смiття. Номерi стали чистi i якось привiтнiшi, Радюк
та Галя зайняли опрiчний номер.
Рядом з ними зайняли номер старi батьки, а постiнь з ними оселилась
Ликерiя Петрiвна з шорками, вiжками та мiшком оброку, засунутим пiд лiжко.
Вона була дуже неймовiрна й полохлива зроду i нiкому не йняла вiри.

Вже смерком послушник принiс здорового самовара й поставив його в
Масюковому номерi. До чаю в той номер зiбравсь усей гурт.

Олександра Остапiвна Масючка таки i в сво му кошику познаходила усякий
посуд та паляницi й бублички.
Ликерiя Петрiвна нанесла до чаю й свого добра, прийшла в гостi навiть з
сво©м сахаром, як ходять з сво©м сахаром одна до одно© старi удови
"чиновницi", принесла навiть свою паляницю. Усi посiдали за чай та
закушували закусками з надзвичайним смаком пiсля довго© важко© вандрiвки.
Усi були веселi, усi балакали й, зда ться, найменше думали за те, що вони
спасенники в Ки вi й при©хали одговiться в монастирi.
- Ну, тепер, мо© дiточки, сiдайте за стiл рядочком обо проти мене, -
говорила Масючка до Галi. - Нехай я хоч надивлюся на вас в останнiй раз.
Галя зачинила чемодан i сiла за стiл поплiч з Радюком. Обо вони були
гарнi й молодi, i не одна мати задивилась би на ©х гарну вроду.
Мати пила чай i не могла очей одвести од дiтей. Старий Масюк став
веселiший i бадьористий та все поглядав на такого гарного зятя, якого вiн
i не сподiвавсь.
Вiн говорив, жартував, смiявсь з Ликерi© Петрiвни, зачiпав ©© смiшками
та жартами, випиваючи стакан за стаканом. В його обличчi, в жартах нiби
проглянуло щось козацьке, отаманське, й смiливе, й жартовливе. Високе й
широке чоло, здоровi кудлатi довгi вуса, запаленi щоки - все це так не
приставало до куцого, обчиканого пiджака, до бiлих комiрчикiв, до
вузеньких рукавiв. Козацький червоний кунтуш з вильотами нарукавах та
золотими облямiвками так i просився на його пишну постать, на його дужi
широкi плечi! Вiн йому б прияличував.
- Годi вже хлептать цей чай! Я вже нахлепталась його по шию, неначе
гуска води на ставку, - сказала Ликерiя Петрiвна.

- Та й я вже налив ним душу вщерть! Годi вже! буде! Цур йому! Я вже
ладен попо©сти всмак, - обiзвався Масюк.
- Та й у мене чогось пiсля дороги наче порожньо в шлунку, - сказав
Радюк.
- Почекайте! Ось я зараз принесу вам свiй, таки добре запорожнений
мiшок: принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвiллю за
нiч. Нехай вона таки сьогоднi дасть дуба отутечки в монастирi, - сказала
Ликерiя Петрiвна, схопившись з стiльця й виплигнувши одним скоком в дверi.
Вона вернулась з паляницею й ковбасою, завинутою в папiр та листя з
хрону. Галя та Масючка переполоскали стакани i в одну мить прибрали з
стола посуд. Галя вийняла скатертину, розгорнула й застелила стiл.
Незабаром на столi десь узялась печена курка й качка, масло, паляницi,
мнкшики. Ликерiя Петрiвна поклала ковбасу на тарiлку. Десь у кошику й
тарiлка знайшлась. Масючка витягла з кошика пляшку перцiвки. Десь узялись
ножi й виделки, сiльничка й чарки, неначе вони прилетiли з Масюкiвки
слiдом за шарабанами i впали на стiл.

- От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковородi на салi! - сказав
Радюк.
- Еге! Якби я оце дала ©© отим слимакам присмажить, то вони донесли б
до печi тiльки хiба половину, а з печi подали на стiл самi вишкварки, та й
то не всi. Полетiла б наша ковбаса аж пiд небеса, а не в нашi роти, -
говорила панiя Висока.
Стiл аж захряс од усяких на©дкiв. Усi посiдали навкруги стола за
вечерею, неначе в себе вдома. Масюк випив чарну перцiвки, скрививсь, аж
вуса в його нiби скривились на круглому здоровому виду, а потiм не то
гикнув, не то крякнув i, наливши чарку, подав зятевiй
Радюк випив пiвчарки й не подужав бiльше: перцюка була вже геть-то
пекуча.
- Та й годi? - крикнув батько.
- Та й годi! цур ©й, пек ©й! Попечу собi шлунки. Я не люблю тако© дуже
пекучо©, та й загалом не люблю вживать горiлки, - сказав Радюк. - Вино ще
сяк-так, а горiлка менi не до смаку.
- А я до цього торгу й пiшки! Ото добре зробили, Iване Корнiйовичу, що
викрали в себе з дому оце гiрке зiлля! - сказала Ликерiя Петрiвна. -
Попарю та погрiю себе трохи пiсля дороги.
I вона випила чарку перцiвки до дна i не скривилась. Усi кинулись на
холодну ковбасу, i вона щезла в одну мить; потiм почали наминать качку.
- Ну, та й добрi спасенницi з вас, як бачу! - жартував батько. - В одну
мить запагубили ковбасу, ще й качку. Нехай господь прийме це за спасiння
ваше.
- Та вже чи спасенницi, чи грiшницi, а нехай вже господь простить менi
на цей раз, бо я виголодалась в степах, як вовк, що три днi ходив на влови
дурнички, - обiзвалась Ликерiя Петрiвна.

Усi ©ли завзято пiсля вандрiвки.

Одна Масючка трошки закусила та й задумалась, дивлячись на дiтей та
милуючись ними.
Тiльки тепер, трохи одпочивши од дороги та напившись чаю, вона
примiтила, що Галя вже не вдома, що тепер вона в чужiй господi, в чужiй
хатi, десь далеко од рiдно© оселi, од сво © господи; що Галя вже навiки
вилинула з рiдного гнiздечка, вже вилинула й нiколи не вернеться до
матерi, нiколи, до само© смертi.
Мати задумалась i засмутилась. I не йшла ©й на думку ©жа, нi напитки,
нi навiть веселi слова та весела жвава розмова. Вона неначе перестала чути
й жарти, й смiшки, не чула нiчого, за що розмовляли за столом, неначе вона
опинилась сама десь в самотинi, неначе усi кудись повиходили з хати, десь
подiвались i покинули ©© саму з ©© сумними думками та скорботою на серцi.
- Чом це ви, мамо, нiчого не ©сте? Дивiться, як ми трiска мо! Ще по©мо
все, а ви зостанетесь голоднi, - сказала Галя з дитячим спочуванням до
матерi.
- ж, серце, ©ж, а за мене не клопочись. Я вже теперечки пiклуватимусь
собою сама, бо тебе вже не буде в нашiй хатi, - одповiла Олександра
Остапiвна й легенько зiтхнула.
- Ой, ©ж, стара, бо незабаром i качка полине з стола в небеса, куди вже
полетiла ковбаса, - жартував Масюк.
- Не бiйсь, не ляжу спати голодна, - обiзвалась Масючка i взяла при тих
словах качину кульшу в руки.
Але ©жа зовсiм не йшла ©й на думку. Вона поклала скибку паляницi на
стiл, покинула й качину кульшу й знов задумалась, втупивши смутнi очi в
веселий вид сво © диницi. I знов ©й здалось, неначе усi десь зникли з
очей, повиходили з хати.
- Чи це ви, Олександре Остапiвно, вже й зажурились? - крикнула Ликерiя
Петрiвна. - Та так заранi! Переднiше хоч одговiйтесь, а тодi вже
журитиметесь, скiльки схочете, бо журиться та вдаватись в тугу - це один з
семи смертельних грiхiв.
- А ви й досi не забулись, скiльки тих смертельних грiхiв? - спитав
Радюк.
- Авжеж, не забулась! Ще б пак забулась! Я не з роду забудькiв. Як
вивчила напам'ять в граматцi усi грiхи, то й досi пам'ятаю од слова до
слова, - сказала панiя Висока.
- А я зроду забудливий i через це ©х геть дочиста усi позабував, -
сказав Радюк.
- Бо то ви. То-то й ба? В вас, в молодих, теперечки й граматка, i всi
смертельнi грiхи повиходили з моди, - говорила Ликерiя Петрiвна на здогад
бурякiв, коли було треба моркви, - в вас все не по-давньому, а по-новому.
Це якась погана поведенцiя пiшла в вас.
- Та це ти, стара, вже, певно, почала спасатись. Еге. так? Згадала,
мабуть, за столом, що при©хала в Ки©в не ковбаси ©сти та перцiвку пити, а
на прощу, щоб спасать .душу. Може, ще тутечки й десь пристанеш до
монастиря та й додому не вернешся? - жартував Масюк.
Але тi усi жарти одскакували од материного серця, як горох од стiни.
Вона нiчого не ©ла й сидiла мовчки за столом.

Попо©вши всмак, Галя й Ликерiя Петрiвна кинулись прибирать з стола.
Вiник панi© Високо© й справдi став у пригодi.

Проворна Ликерiя Петрiвна побiгла в свiй номер, принесла вiник i зараз
замела крихти пiд столом.
- Тепер, любий зятю, навiдаймось лишень до коней та оглядьмо, чи
заклали за драбини сiно. Видаймо коням обрiк та нагодуймо наймитiв, -
сказав Масюк.
- Потривайте лиш трошки! Ось i я пiду з вами, бо я ж сама собi й
офiцерша, й офiцер! - гукнула Ликерiя Петрiвна, ставлячи вiник у куточок
коло грубки. - Ось я зараз побiжу в свiй номер та одсиплю в припiл оброку
коням.
- Та нате вам оцей кошик на обрiк! - сказала Галя. - Де ж таки в
припiл!
- в мене й торбинка на обрiк. Це я, бачте, жартую, - сказала панiя
Висока, вискакуючи з номера.
В номерi зосталась мати з дочкою.

В хатi стало тихо, ще якось мертвiше й тихiше пiсля жартiв та
гармидеру.
- Оце ти, моя дитино, тепер вже неначе одрiзана скибка. Менi доведеться
самiй сумувати та смуткувати в сво©х покоях, - сказала Олександра
Остапiвна до дочки.
- От i одкраяна скибка! Одкраяна, та не зовсiм-таки навiки. I ту скибку
ви вкинули не старцевi ж у торбу, - обiзвалась Галя.

- Вкинула в торбу такому старцевi, якого дай боже усякому. Це правда, -
сказала мати, - а все-таки вiн тебе одiбрав од мене, неначе викрав з дому
найдорожче добро. Буде менi сумно без тебе в хатi, - говорила мати крiзь
сльози й крадькома од дочки втерла сльозу.

- Не журiться, мамо! Ми з Павлом часто одвiдуватимемо вас. Ще й
остогиднемо, як присурганимось до вас та навеземо вам маленьких пискунiв,
- сказала Галя всмiшки.
- Я забрала б тво©х писклят собi в хату та й не пустила б ©х додому, бо
й сво©х пискунiв в мене було не гурт-то, - сказала мати, оглядаючи й
впорядковуючи поодчиненi чемодани.
Незабаром в коридорi застукотiла неначе череда. Хазя©ни вертались з
Ликерi ю Петрiвною, а за ними тупотiли наймити.

Масюк дав наймитам по чарцi. Масючка покришила добру четвертину сала,
одкраяла хлiба й дала повечерять.
- Та глядiть менi шорок та вiжок! Чу те! пiдкладiгь, про мене, собi пiд
голови, щоб були вдома та не помандрували на точок.

Незабаром усi замовкли й почали позiхать. Усi якось ущухли одразу.
Розмова якось не йшла.
- Час би хоч i спать. Дорога - не приятель, а ворог, хоч i не лютий:
набила добре боки, - сказав Масюк, позiхаючи на два зводи.

I незабаром в номерах затихло. Радюк з Галею вийшли до свого номера.
Масючцi чогось здалось, що Галя пiшла i вже бiльше до не© не вернеться.
Вона тихенько заплакала. Якесь непри мне почуття, якась навiть досада на
зятя заворушилась в душi в старо© матерi, ©й здалось, що зять одбив та
одняв од не© дочку силомiць.
Свiтло погасло. Масюк як впав на лiжко, так одразу й захрiп. Все по
номерах затихло й замерло. Одна мати довго ще не спала та перекидалась з
боку на бiк. I жаль за дочкою, i хазяйськi справи та клопоти, i Галине
придане, ще не скуплене, - все це довго не давало ©й спагь.
"Чи не забулась я часом чогось для Галi в хуторi? Чи все плаття ©©
позабирала? А чого то ще треба накупи гь в Ки вi для не© на нове
хазяйство? ножiв i тарiлок, i мебiль, новi скатертi i..." - дума за думою
находили й одходили, як хмара на небi. I вже перед свiтом стара мати
заснула, спинившись думкою на скатерках, втомлена й дорогою, i смутком, i
материнським почуванням сво © добро© м'яко© вдачi, i сво©м материнським
клопотом.

Другого дня старi посхоплювались з постелi раненько. Мати збудила й
Галю.
Вони понадiвали чорне убрання й налагодились ©хать в лавру, щоб
натщесерце побувать в пещерах й вислухати службу божу, бо другого дня
думали одговiться в Михайлiвському монастирi. Усi похапцем вбирались та
чепурились коло загидженого дзеркала, що показувало лице або навскоси,
неначе звернуге з в'язiв, або робило з лиця не то гарбуз, не то головку
капусти.
- А чом же це, Павле Антоновичу, ви не хапа тесь i не вбира тесь в
шори-вбори та в наритники? - спитала Ликерiя Петрiвна в Радюка.

- Я й не думаю натягать на себе шори та наритники, бо не по©ду в лавру,
- сказав Радюк.
- От i недурно ви позабували граматку i в граматцi всi сiм грiхiв
смертельних. Якби це ви по©хали в пещери, то, може б, i граматку
пригадали, - сказала з легеньким докором панiя Висока.
- Я й дома передивлюсь граматку й часловець, а сьогоднi оце, напившись
чаю, побiжу по мiстi напитувать та назнавати квартиру для себе, щоб ви й
мама подивились i побачили Галине й мо нове житло.
- От i добре! про мене, нехай буде й так! Поведете мене та й менi
покажете, якi тут у Ки вi тi квартири та мiськi житла, - сказала панiя
Висока.
Випровадивши усiх, Радюк позамикав порожнi номерi, вскочив у свiй номер
i запер дверi, роздягся в одну мить i знов впав на лiжко та й захрiп пiд
голосне цвiрiнькання горобцiв на липах, неначе пiд шум води на млинових
лотоках та колесах. Вiн спав довго й мiцно. Вже сонце високо пiдбилось
вгору, вже й з церкви вийшли, а вiн розкошував у снi. Вставши i вмившись,
вiн звелiв подавать самовар, напивсь чаю, потiм причепуривсь перед
дзеркалом, трохи не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалi, ще й
поплямовану мухами, забiг в стацю подивиться, чи нагодованi його конi, i
пiшов по вулицях назнавать квартири.
Ранок був чудовий. В монастирських садках та в тополях за брамою
щебетали, аж лящали пташки, неначе в гаю. Надворi була година. Було ясно й
трохи душно.
Ранок був веселий, при мний. I в душi молодого Радюка була така сама
препишна весна. На серцi було весело й радiсно. Вiн був щасливий, як
тiльки може буть щаслива молода людина, що добула свого щастя.

Вже сливе опiвднi вiн вертавсь додому, поназнававши чимало невеличких
квартир.
Вiн повернув убiк, щоб обiйти кругом монастиря поза стiнами й
прогуляться понад горами та глянуть на Днiпро.
Сонце обсипало золотим промiнням бiлi доми та золотоверхi монастирi на
Подолi, грало одлисками на гладенькому Днiпрi, лиснiло десь далеко-далеко
на островах та на далеких луках в озерцях, неначе в дзеркалах, що ©х
покидало недавн повiддя.
Надзвичайна широчiнь та далечiнь картини несамохiть зворушила високi
почування в серцi, свiтлi iдеали в мрiйнiй молодiй душi. Думи та мрi©
замиготiли, неначе одлиск майського промiння на тихому, гладенькому
Днiпрi.
"Простiр без кiнця, без краю, весь засипаний наче золотом, оповитий в
легесенький майський вранiшнiй туманець та опара з води! Й кiнця йому не
видно! I краю не знать пiд блакитним майським небом! I нiчого ясного,
добре омежованого не вхопить в тому мряковитому просторi мо око. Невже й
таке людське життя та й мо молоде життя в будущему часi? I сам добре його
не вгадаю й не постережу. Як бажа серце прикласти до живого життя мо©
гуманнi золотi мрi©, справдить мо© високi iдеали! Сипнув би на весь свiт
рясно та рясно думками, мрiями, добром та щастям, як сипле оце золоте
тепле сонце рясним золотим промiнням на розлогi луки, на Днiпро".
I гострi темнi очi його неначе пригасли, неначе припали росою, стали
вогкi, мрiйнi й добрi.
I щасливiй молодiй душi забажалось зробить весь свiт щасливим, та
просвiченим, та заможним, та добрим i по-мирливим, щоб скрiзь було щастя,
радiсть, просвiтнiсть, гаразд, щоб нiчого не було на свiтi нi темного, нi
голодного, нi смутного та журливого.
"Але як? i чим? i де тi способи? i де тi прилади? Людське життя таке
поплутане, позасукуване, позамотуване, таке мрякувате, неначе отой
iмлистий мрякуватий далекий вигляд за Днiпром. Он сумнi бори позакутуванi
в iмлу, як сумне людське горе! Он га© та прилiски, нiби хижi звiрi,
одпочивають, прита©вшись в iмлi на засiдках. А ондечки золотий веселий
блиск на банях та хрестах в розкиданих по береговинi селах. Он срiбний
блиск на озерцях та плесах скрiзь промику ться через iмлу, неначе визира
щастя з туману людського важкого та сумноге, життя! Життя - це якась
мрякувата безодня, поцяцькована подекуди й поплямована одли кам щастя та
радощiв. I як розплутать i постерегти ту плутанину живого суспiльного
житiя й його давнi пережитки? I скiльки треба задля цього досвiду, науки,
кмiчення над живим життям!"
I в молодого Радюка аж голова похилилась, i гарнi чорнi брови аж
насупились од великих гадок та думок.
"Занехаяв би оцi важкi думи, як занехаяло ©х вже багато мо©х товаришiв
ще за школярською партою... але цi думки та гадки чогось не покидають
мене, неначе поприростували до мо © голови. Та я й думки не маю кидать ©х,
бо ©х люблю, живу й живлюсь ними, й животiю ними".

Радюк встав i помаленьку йшов додому, думаючи сво© думи.
- Добридень, Павле Антоновичу! - гукнув до його голос з тiнi лип та
молодих чинар на але©.
Радюк аж кинувсь, аж жахнувсь. Несподiваний крик знайомого голосу пiд
липами наче збудив його в снi. Вiн дiби прокинувсь i зиркнув очима. До
його неначе закрадавсь з-за недавно посаджених липок та чинар на самому
кра чку гори молодий, високий та плечистий русявий панич в сiрому лiтньому
убраннi, в вишиванiй сорочцi, в солом'яному брилi з широкими крисами, з
тоненькою дорогою паличкою в руцi. Вiн ще здалеки зняв бриля й вихав ним
та махав на Радюка. Сонце розсипалось на його м'яких ясно-русявих, аж
срiблистих, наче ллянi пачоси, дрiбненьких кучерях.
Височенький, повненький та широкий в плечах, вiн, одначе, на виду був
трохи схожий на маленького делiкатного хлопчика з рожевими повними устами,
кругленькими ясними сiрими очима, м'якими бiлястими кучерявими васильками
на висках та рожевими маленькими вухами, що свiтились наскрiзь на сонцi.
- Дунiн-Левченко! Лука Павлович! ©й-богу, вiн! Де це ти взявся?
Виплигнув з-за липок, неначе сидiв там на засiдках. Аж мене злякав, -
говорив Радюк, тричi цiлуючись з Дунiним-Левченком.
- Де я взявся? I справдi виплигнув з-за кущiв до тебе, неначе за ць.
Але де ти тут взявсь? - спитав Дунiн-Левченко.

- Я оце оженивсь i при©хав з новою рiднею до Ки ва. Думаю тут оселиться
та напитувать собi будлi-якого мiсця. А ти вже скiнчив сво© екзамени в
унiверситетi?
- Оце тiльки що доконав-таки ©х! Тепер я вольний козак i гуляю оце на
вольнiй волi.
Радюк був на два курси старший од Дунiна-Левченка, але вони були великi
приятелi, належались до одного товариства й мали однаковi думки й
пересвiдчення як нацiональнi, так i загальнi, хоч мiж ними й була рiзнацiя
по вродi та вдачi. Радюк був жвавий, говорючий та палкий;

Дунiн-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навiть в мовi й
важкий на ходi. Вiн говорив помаленьку, не хапаючись, i навiть розтягував
слова в розмовi, неначе говорив з приспiвуванням. Голос в його розмовi був
тихий та мелодичний, якийсь при мний. Вухо слухало його розмову, неначе
якусь гарну мелодiю.
- От i поздоровляю тебе од щирого серця! - крикнув Радюк i подав
товаришевi руку.
Дунiн-Левченко подякував, здiймаючи бриля i втираючи хусткою мокре
чоло. Вiн був син дуже заможного дiдича з Чернiгiвського Полiсся з-за
Десни, з давнього козацького значного роду. Його батько мав свiй
стародавнiй дiм на Липках i завжди жив в Ки вi, бо його два сини вчились в
школах. Влiтку на вакацi© сiм'я звичайно ви©здила в свою ма тнiсть за
Десну, де в одному селi була своя велика панська оселя, просторний дiм,
старий чудовий здоровий парк та широке давн господарство. То була ще
батькiвщина й дiдизна давнього козацького роду Дунiних-Левченкiв, вже
сливе переполовинена останнiм нащадком багатого роду.
- Що ж оце ти гада ш та дума ш робить? - спитавсь Дунiн-Левченко.
- По обiдi пiду назнавати та напитувать квартири, сякого-такого житла,
бо вже ж я жiнку маю, i оце зараз випровадив свою нову рiдню на прощу в
лавру, а сам гуляю та лiтаю мрiями понад луками та днiпровими берегами.
Менi теперечки про що думати й гадать. Думки мо© розкочуються, неначе
розсипаний з решета горох. I трудно менi ©х позбирать, - сказав Радюк, -
мене тутечки в Ки вi усякi старосвiтськi лисини та старi панi© псалтирницi
вже обсудили, оббрехали, бо ти сам добре зна ш, що ©м в Ки вi нема ж про
що язиками в салонах клепать. А тут саме в добрий час неначе з пiднебесся
впали в очi нашi вишиванi сорочки та смушевi шапки. - I Радюк зареготавсь.
Засмiявсь i його молодий приятель.

- Коли тебе так вже тут обговорили, то ©дь на село та заходжуйся коло
хазяйсько© справи. Це теж праця, ще й не абияка! - сказав Дунiн-Левченко.
- По©хав би, та, коли сказати щиру правду, не маю до цi © справи хисту
й потягу. Це, мабуть, така вже в мене природжена вдача. Я люблю, правда,
сiльське господарство, але бiльше з його поетичного боку, нiж з
практичного, бо й сiльське господарство ма свiй поетичний сутiнок.

Я люблю ©здить на поле тодi, як ниви зеленiють та хвилюються зеленими
хвилями, неначе море, коли колоски черкаються об голову, об вуха, коли
ниви поцяцькованi синiми волошками та червоними макiвками, жайворонки
висять в блакитному небi й дзвенять-дзвенять, неначе хтось в небi дзвенить
срiбними дзвониками. Я люблю ©здить на поле в жнива, коли усе сливе село
вибира ться в поле.
Поле ожива , ворушиться живими людьми, мов ста живе. Люблю кмiтить, як
на постатях ляга жень кожного женця пiд серпами, неначе стерня
застеля ться жовтими хустками; як пiд косами лягають обважнiлi од зерна
колоски, як покоси вкривають рядочками жовту стерню. Люблю дивиться, як
поле вкри ться довгими стайками полукiпкiв, усякими п'ятками, недокладками
та недобiрка-ми, як стайки стоять, наче стисненi, по горбах та сугорбах в
одну суцiльну масу або розходжуються по степах, неначе ©х вкрили киргизькi
силеннi череди та ватаги. Люблю наглядать, як скриплять вози з снопами, а
од ©х несе духом материнки та усякого зiлля.
- I я люблю це усе, - обiзвавсь молоденький Дунiн-Левченко. I вiн
обернув очi до Радюка й осмiхнувсь. I легенький сутiнок сiльсько© поезi©
проглянув через його яснi кругленькi очi, через червонi уста. То були яснi
тихi очi полiщукiв. Очi свiтились таким тихим, таким мрiйним свiтом,
неначе, вони ще й теперечки бачили лiсовикiв з зеленими бородами та
зеленооких русалок ясно© мiсячно© ночi; неначе сам молодий хлопець, як i
його давнi предки, на сво© очi тiльки що бачив, як русалки блукають понад
берегами, i розумiв, про що шумить лiс, за що говорять воли, за що
шепочуть очерети та комишi в лугах.

- Практичний бiк сiльського господарства менi не до вподоби, - сказав
Р.адюк, - разуразня тяганина, завсiднiй клопiт, завсiдня купiвля, продаж,
усяка дрiбна снасть: тi ярма, занози, пiдгерстя, пiдтоки, вiйя, лушнi,
ухналi, щаблi, стягели. Крий мати божа! Вони мене заморочили б на смерть,
забили б менi памороки, запагубили б мо© думи та мрi©. Я бiльше почуваю в
собi потяг до науки; мiй розум все потягу ться до просвiтностi, - говорив
Радюк.

- А в сiльському хлiборобському господарствi цi дрiб'язковi речi, цей
клопiт - неминучi. Хазяйським оком воли ситi, - говорив Дунiн-Левченко, -
та й падкуй коло цього! Та й пiклуйсь усею тi ю дрiбнотою щодня, щогодини.
- Як вовтузиться мiй тесть Масюк, - сказав Радюк.

- Авжеж так! I я до цього нездатний. I мене бiльше цiкавить здорова
бiблiотека мого тата й дiда вольтерiянця. I з мого батька вийшов тiльки
сякий-такий хазя©н; але вiн все скупову книжки в свою бiблiотеку, випису
французькi та нiмецькi часописi та журнали, та перегорта , та перечиту
©х. А коло хазяйства не дуже-то падкуе. Скрiзь недогляд. Економи, та усякi
доглядачi, та пригоничi не дуже-то доглядають i крадуть, скiльки влiзе.

- Ото й з мене, мабуть, вийшов би такий достоту хазя©н, принаймнi пiд
старiсть, - сказав Радюк.
- Отак само й з мене! - обiзвавсь Дунiн-Левченко. - Я радий, що оце з
шiстдесятих рокiв в нас розпочалась сяка-така просвiтня ворушня в
суспiльствi. Оце для мене цiкавiше, нiж усяке сiльське господарство та
хлiборобство. Не хочеться менi закопувать себе на селi в глушинi.

- Але ми оце маримо та перекида мось мрiями, неначе онуками, а вже час
пiзнiй. Нашi, певно, швидко вернуться з лаври, а в мене в кишенi усi ключi
од номерiв, - сказав Радюк.
I вiн похапцем пiдвiвсь i почимчикував просто по але©. Його товариш, не
звикший до швидко© ходи й трохи непроворний та длявий, ледве поспiшав за