Страница:
перейшов поруч з нею. Оркестр заграв вальс; пари линули з усiх усюдiв i
знесли ©х неначе водою на берег. Поставний офiцер запросив Ольгу в танець.
А Радюк стояв збоку й дивився, як клекотiло в залi, як усi вертiлись,
крутились i все одпихали його далi набiк.
Ольга прибiгла до його, сама простягла до його руки, весело заговорила,
наче защебетала. Вiн ухопив ©© й пiшов у танець, знов щасливий тим, що
Ольга його любить, як i переднiше любила.
Пiсля вальсу Радюк став побiч колони, згорнув руки й засмутивсь. А
Ольгу знов обстали паничi. Вiн чув, як той самий вусатий офiцер молов
комплiменти, як Ольга смiялась... Вiн бачив, що Ользi подобаються
комплiменти i та юрба хлопцiв, ©х тупцяння й ©х пiдлесливiсть.
Де Пурверсе пiдступила до Ольги й спитала, з ким то вона гуляла за
колонами. Ольга назвала Радюка.
- То це вiн? то це той? - спитала де Пурверсе з значною мiною.
- Може, й той, - одказала ©й Ольга.
- Познайомте ж мене з ним, коли це той! Ой, який "дуся"! Який вiн
гарний! Якi ви щасливi! - аж пищала стара панна.
Ольга привела ©© до Радюка й порекомендувала ©х одно одному.
- Коли вiн у вас буде? Я б дуже бажала, щоб моя сестра Турман побачила
твого нареченого! - сказала стара панна.
- В п'ятницю вiн буде в нас. Я була б дуже щаслива, якби дорога
начальниця побачила його, оцiнувала й дала менi пораду, - сказала Ольга.
- Добре! доконче при©демо в п'ятницю. I Ольга запросила до себе Радюка
на п'ятницю.
- Приходьте ж до нас в п'ятницю! Та приходьте ранiше й принесiть ту
книжку, про котру ви менi недавно згадували, - просила Ольга Радюка.
Не дiждавшись кiнця вечора, Радюк попрощався з Ольгою й пiшов додому.
Цiлу дорогу вiн все думав про Ольгу. Вiн побачив, що в той час, як вiн
дививсь на Ольгу, на ©© гарне лице, в той час вiн нiчого не думав i не
гадав; був ладен оддати сво живоття за ©© одно слово. Але як вiн
зостававсь на самотi, тодi iншi думки приходили йому в голову: вiн починав
цiнувать Ольгу як жiнку, як свого будущего товариша на цiлий вiк. I вiн
мусив признаться, що Ольга дуже легковажна i буде непосидящою жiнкою, бо
дуже любить бали й танцi. Вiн досвiдчивсь, що вона боялась серйозно©
книжки й поважно© розмови, як злого духа, а нацiональностi й народностi
зовсiм не розумiла. Iнститут висушив в не©, неначе тропiчна жара, все
укра©нське, нацiональне й зробив ©© людиною без нацiональностi й
безпринципною взагалi.
"Щось та есть! Недурно вона все опина ться з одповiддю! Мабуть, вона
сама бачить, що я не пiдходжу пiд ©© погляди, пiд ©© вподобу. Недурно вона
тiка од мене, як тiльки я почну говорити щось путнiше од комплiментiв", -
так думав Радюк, йдучи додому, i дуже-дуже задумавсь.
Другого дня пiсля балу Ольга все передумувала, що бачила на балу, i
кого бачила, i яких паничiв, i яких дам, i як були убранi тi дами. Сидячи
з Катериною вдвох, вона судила усiх дам, якi тiльки були на балу, судила
©х ходу, розмову, попримiчала, як кожна була убрана, i показала в тiм таку
прездорову пам'ять, котрою можна було б збагнуть всi дочиста дрiб'язки
всiх наук, якi тiльки на свiтi, якби тiльки та ©© цiкавiсть була
повернута на щось путнiше. Побалакавши про всi стьожки й букети, про всi
шпильки й брошки, якi тiльки вона бачила на iнших дамах, Ольга почала
розмовляти про паничiв. Високий петербурзький офiцер по сво©й постатi,
сво©м вмiнням говорить комплiментi и найбiльше пiдходив пiд Ольжин
iдеал... В його було щось аристократичне в гордому лицi. Вона згадувала й
Радюка, але його поважна розмова, його iде©, котрi все виникали в його
розмовi, так i повiяли на не© холодом. Вона аж плечима здвигнула, як
згадала його вченi книжки, його вчену розмову.
- Тату! що то таке нацiонал? - спитала вона в батька за ча м.
- А нащо тобi здався той нацiонал чи народовець? Чи не танцювала ти
вчора такого танцю в клубi? Ольга засмiялась, а за нею засмiялись i другi.
- Скажiть-бо! Чи вже ж то ви не зна те, що то таке?
- Нацiонали й народовцi - то тепер такi молодi люди, котрi говорять
укра©нською мовою, хотять, щоб i жiнки й дiти говорили тi ю мовою, хотять
злитись з народом... просвiчувать темний народ i пiднiмать його морально й
матерiально.
- Щоб i жiнка, й дiти говорили тi ю мовою, що говорить наша куховарка?
- спитала Ольга.
- Тi ю самою мовою, що говорить i наша куховарка, i ввесь наш народ, -
сказав батько.
Ольга аж злякалась, подумавши, що Радюк присилу колись ©© i дiтей
говорить тi ю мовою, котрою в iнститутi иiхто не говорив.
- Тi народовцi хотять зовсiм злиться з народом... Колись, молодшим, i я
мав такi iде© в головi, але тепер, за старiстю лiт, якось всi тi примхи
повискакували з голови.
XII
Радюк дождав п'ятницi й прийшов завчасу до Дашковичiв. Його просила
сама Ольга прийти завчасу, i вiн дуже хапавсь.
В Дашковича ще не було нiкого. Ольга здалеки побачила в його пiд пахвою
книжку, i вона аж злякалась. Так вона боялась наукових книжок!
- От вам i Шевченко! - сказав вiн весело, подаючи Ользi руку, а другою
рукою - книжку.
- Дуже вам дякую, дуже дякую, що пам'ята те за мене! - сказала Ольга й
просила його сiсти на софi, а сама сiла коло його й почала перегортать
листки "Кобзаря".
- Висока поезiя! невмируща поезiя! - говорив Радюк. - Як чита ш, то всю
душу обiйма й виносить високо, до самого неба! Тут усе життя нашо©
Укра©ни, нашого народу.
"Може, й усе, хто його зна!" - подумала Одьга, перегортаючи навiщось
листки й дивлячись на Шевченкiв портрет.
- Чого це вiн убраний в мужицьку шапку? - спитала Ольга.
- Бо вiн був селянин: вiн змалку був пастухом в селi Керелiвцi, отут не
дуже далеко од Ки ва.
- Скажiть, яке диво! I мужик написав оцю книжку? - спитала Ольга, не
ймучи вiри, щоб книжки були писанi не аристократами.
- Як бачите, написав.
Радюк узяв "Кобзаря" й почав декламувать. Дашкович, почувши те, вийшов
i почав слухать. Радюк читав дуже добре, з великим почуванням. Вiн читав
"Думи", повнi глибокого почування й суму. Ольга слухала й ледве розумiла,
але не хотiла того сказать i мусила мовчки слухати.
- Божественна поезiя! високi думи! - говорили разом Дашкович i Радюк, а
Ольга дивувалась, чого це вони удвох аж репетують, неначе змовились.
Ольгу вже брала нудьга; вона хотiла говорити про що iнше.
- От i ви, Ольго Василiвно, будете говорить по-укра©нськiй i не будете
нехтувать мовою великого поета, як-от нашi панi© та городяни, i будете
читати "Кобзаря".
- Нащо! Нiколи того не буде! - одрубала Ольга, згадавши, що в iнститутi
не говорять такою мовою.
Радюк так i опустив руки, бо втямив добре, що вона дала йому одкоша
рiзко й нагло. Книжка впала на софу й загорнулась. Радюковi здалось, що
хтось вистрелив i влучив йому в самiсiньку голову!
Радюк неначе бачив, що Ольга одсовувалась од його все далi, що вона
оступилась од його десь далеко, i нiби якась чорна хмара поглинула ©©.
Радюк ухопив себе за серце; вiн почував, що вже втрача Ольгу навiки, i
вже нiхто ©© не верне йому, хоч би то був сам янгол з неба або сатана з
пекла.
А Ольга того навiть i не примiчала. Вона й не знала, що вона вчинила,
як вона запагубила всi надi©, розвiяла всi мрi© молодого хлопця.
Радюк мовчав i думав, а Ольга, нiчого не примiчаючи, почала показувать
йому свiй гарненький новенький альбом. Радюк розгорнув альбом i почав
машинально перегортать товстi листки. На листках манячили групи
iнституток, товаришок Ольги, в бiлих хвартушках i нагрудниках. Всi вони
були такi схожi одна на одну, як одна галка схожа на другу. Радюк почав
дивиться на iншi карточки.
Бiльша половина альбому була напхана карточками вчених. Там були навiть
карточки ченцiв.
- Як би я хотiла побачить ваш альбом! - промовила Ольга.
- Мiй альбом дуже не схожий на ваш i був би дуже невеселий задля вас. В
йому на першому листку отой Кобзар в мужицькiй шапцi.
- Ха-ха! - засмiялась Ольга, бо тi слова здались ©й жартом.
Тим часом почали збираться на той слов'янський вечiр гостi. Радюк сидiв
i неначе нiкого не бачив. Так йому було важко на душi! Йому дуже хотiлось
зостаться самому з сво©ми важкими думами.
Луччих студентiв давно вже не було на тих вечорах. Часом ще заходили,
по старiй пам'ятi, деякi недавно прибувшi молодi болгари та серби.
Вже було пiзно, як почали при©здить поважнiшi гостi. На вулицi щось
загуркотiло пiд самим домом. Всi сполохались.
- Турман при©хала! Турман, начальниця з iнституту! - рознеслось скрiзь
по залi. Дашкович ухопив свiчку, Дашковичка теж ухопила свiчку, Ольга
вхопила канделябр, Катерина вхопила другий, i всi побiгли в коридор
назустрiч Турманшi. Дверi одчинились, i в залу ввiйшла Турман. Вона була
висока й суха, як кiсть! Довга одежа на ©й метлялась, як на палiччях. ©
лице було сухе й жовте, але вона гордовито йшла й високо пiдiймала голову.
За нею йшла ©© сестра, лiтня дiвуля, убрана в свiжий убiр з претензi ю на
молодiсть.
Всi в залi встали перед ними. Все зашумiло, а як вони сiли на канапi,
поруч з хазяйкою, в залi разом стишилось, неначе всi готувались слухать
якогось оракула.
Степанида Сидорiвна пiдвела до Турманшi Радюка й порекомендувала його.
Вiн почував, що то велика честь задля його, бо Турманша осiдлала сухого,
як ключка, носа сво©ми окулярами, задерла голову й роздивлялась на його,
наче на картину. А ©© сестра маркiза й собi осiдлала таку саму
провансальську ключку сво©м пенсне й почала роздивляться на Радюка.
Надивившись на його, вони засмiялись дуже ввiчливо. То був знак, що Радюк
був вартий високо© уваги. Одначе така висока честь дуже не сподобалась
Радюковi. Вiн бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркiзами.
Радюк мусив сiсти перед столом проти Турманшi. Поплiч з ним сидiла
Степанида Сидорiвна, свята та божа; бо здавалось, що вона так i вскочила б
в очi Турманшi.
За матiр'ю, неначе пiд крилом ©©, сидiла, пригорнувшись, Ольга.
Всi мовчали. Турманша все кашляла сухим модним кашлем i неначе казала:
"Ой, рятуйте! От-от умру в цiм поганенькiм домку, мiж якимись поганенькими
провiнцiалами".
Розпитавши одно другого про здоров'я, всi так i звернули на погоду. I
Турманша, i фiлософ так розвивали ту тему, неначе в ©й було спасiння цiло©
вропи. Розмова все обривалась. Маркiзи неначе привезли з собою пiд полою
нудьгу та й випустили там серед зали. Всi сидiли поважно, позгортавши
руки, й мовчали. Дехто промовляв слiвце, але воно якось зараз замирало.
Радюка брала досада, що якась стара ключка зiгнала веселiсть i
позатулювала всiм роти. Вiн навiть розсердився й наваживсь розмовлять.
"Певно, щось невисоке, а любить бундючиться", - подумав Радюк i смiливо
почав розпитувать Турманшу про iнститут: чи багато там iнституток, чи
добре сто©ть там наука, чи дорого кошту виховання кожно© iнститутки.
- О! в нас в iнститутi дуже дорого кошту виховання: трохи не пiвтисячi
карбованцiв за душу. Наш iнститут задля благородних i заможних.
- Ой, як дорого! На такi грошi можна б викохать п'ятеро дiтей не дуже
благородних, - сказав Радюк.
- Зате ж ми да мо iнституткам все-все: i науку, i добру харч, i
розкiшну обставу. В нас наука трохи дорога, але нiхто нiгде не знайде
тако© догоди, як у нас в iнститутi.
- А менi зда ться, що для науки й для людей було б лучче й догiднiше,
якби наука була не така дорога. Менi зда ться, що для науки не потрiбно
розкiшно© мебелi, розкiшних зал, а потрiбно чогось зовсiм iншого, - сказав
Радюк не дуже ласкавим тоном, бо вiн був злий на iнститут за Ольгу. Радюк
мав звичай прямо говорить правду й не притакувать нiкому.
- Для простiших дiтей, може, й не потрiбно тако© обстави й дорогого
виховання, але благородних батькiв дiти зовсiм що iнше! - сказала Турман.
- Що годиться для дiтей бiдного урядовця або там мiщанина, те не годиться
зовсiм для дiтей панiв значнiших i заможних.
Радюка почала брать злiсть. Вiн почервонiв.
- Я сам людина середньо©, навiть не само© нижчо© верстви, але менi
зда ться, що нам треба жiнок не таких, котрi не хотять i за холодну воду
взяться i вчились не справдешньо© науки, що розвива паннiв нарiвнi з
нами. Мо© товаришi поженились на iнститутках. Але я бачу, що просвiти в ©х
нема; ще й до того голови ©х напханi рутиною та французькими романами.
Турман ще зроду не чула тако© шорстко© розмови, бо звикла слухать
тiльки хвальбу сво му дiлу. Такi речi здались ©й дуже неделiкатними. Вона
замовкла й спустила очi додолу. Те ж саме зробила й ©© сестра. Обидвi вони
були дуже зобиженi. Турман хотiла змiнить розмову. Вона осiдлала свою
ключку й почала поглядать на Радюка.
- Вибачайте, що я вас спитаю... Ви часом не з черкесiв? - спитала
Турман в Радюка.
- Я полтавський черкес, - одказав Радюк, смiючись.
- Скажiть! А я мала вас за черкеса, дивлячись на ваш профiль. В мого
дядька, римського посла, був один урядовець з черкесiв, достоту такий, як
ви! Я глянула на вас та й його згадала.
- Нi! не маю честi буть черкесом, - сказав Радюк. i знов усе повертав
розмову на покинуту тему.
- Менi зда ться, що для жiнок треба таких самих шкiл, як i для нас. Нам
не треба таких жiнок графинь! Нам не треба княгинь! Навiщо вони здалися
нам? Чи для того, щоб вони тiльки позiровали в театральних ложах i
розсипали тисячi карбованцiв з нашо© кишенi? Женщина не квiтка в теплицi,
котрою ми тiльки повиннi тiшиться! Женщина не зiрка на небi, котру ми
тiльки повиннi поетизувать, складати про не© вiршi. I той не добрий
чоловiк, що сi та плодить таких графинь та княгинь.
Радюк прийшов в пафос i заговорив по-сво му: i одкрито, i смiливо, не
вважаючи нi на кого. В його очi блиснули, може, й так, як у черкеса.
Турман i маркiза здивувались. Вони вперше на вiку чули, що ©м в вiчi таке
говорять. Хазяйка так само побачила, що дiло дi ться дуже не
по-iнститутському, i почала заминать розмову.
- А я з вами не згоджуюсь, - промовила Степанида Сидорiвна, - наша
дорога мадам Турман так багато добра зробила задля наших дочок, що ваша
думка та гадка про iнститут зовсiм нiчого не варта. Ви розносите
цивiлiзацiю з центру на кра©ну, - сказала вона, обертаючись до Турман i
промовляючи слово в слово тi слова Турманшi, котрi колись вона чула i
котрi вона добре пам'ятала.
Турман так закашлялась, що вийняла хусточку й прикрила нею рот, неначе
звiдтiль от-от мала потекти кров потьоками.
"Це якийсь дракон революцi©! Це якийсь варвар кра©ни!" - подумала
Турманша й почала жалкувать за Ольгою. Щоб заспоко©ть трохи Радюка й
пiдiйти пiд його погляд, Турман почала розказувать про петербурзьких
вчених i поетiв, неначебто вона й справдi родалась з ними. Вона згадала
про лiтературнi вечори, про публiчнi лекцi© i вела розмову зовсiм
тогочасну й нiби лiберальну.
Гур! гур! гур! щось загуркотiло попiд вiкнами й стихло. То пiдкотилась
карета пiд Дашковичiв дiм i стала. Всi в залi знов заворушились.
- Хто при©хав? Хто при©хав? - почулось в залi. - Ректор академi©,
пископ! митрополит! - одказували деякi гостi. Хазя©н ухопив свiчку й
пiшов стрiчать гостя аж до дверей. Воздвиженський забiгав по залi, вхопив
здорового канделябра й протовпом побiг i собi. Дверi в залу одчинились, i
туди ввiйшов старий архiмандрит. На його грудях залиснiв архiмандричий
хрест, i потiм заблищало його повне лице з чудовою довгою бородою. Зараз
за ним увiйшов у залу тодiшнiй кафедральний прото рей, тонкий, високий,
кандибастий, з високою камилавкою на головi. Всi дами в залi встали,
пiдiйшли до архiмандрита за благословенням i поцiлували його в руку. Вiн
сам пiдступив до Турманшi й подав ©й руку. Все в залi зашелестiло.
Воздвиженський тупцяв коло його. Хазя©н попросив нових гостей до
гостинно©, далi за залою. Духовнi особи пiшли туди й посiдали окроми од
гостей i бiльше не виходили до зали, де панувала спокуса миру. Хазяйка
взяла попiд руки Турманшу й повела ©© до тi © само© гостинно©. За нею
побiгла грацiозно й маркiза, вдаючи з себе молоду лiсову лань. Вся та
компанiя зашумiла шовком, пересунулась через залу й сховалась за другими
дверима. В залi зосталась публiка молодша й нижча чинами, зостались самi
"козлища".
Переходячи до гостинно©, Турман почала шепотiть Ользi по-французькiй.
- Mon enfant! (Мо дитя! (франц.) чи ти зовсiм заручена з тим молодим
красунем?
- Де там заручена! Вiн тiльки залиця ться до мене.
- I ти пiдеш за його? Вiн такий гарний, а тво серце таке молоде.
- Я не думаю йти за його, хоч вiн i гарний, - сказала Ольга.
- Та вiн, надiсь, революцiонер, отой Радюк! Ой, воно щось дуже
небезпечне! Вiн, певно, буде в тюрмi! Йому не минуть Сибiру! Хiба ж ти не
чула, як вiн з дамами говорить?
- Я за його не пiду, - сказала Ольга. - Коли ви менi не радите, то й не
пiду.
- I добре зробиш! Чи тобi ж треба тако© пари? Чи вiн же пара тобi,
тобi, Ольго! Без чинiв, без значного ймення i, мабуть, з порожнiми
кишенями! Тобi треба чималого пана з тво©м вихованням, з тво ю красою! Що
гобi з його краси? Привчись стать вище од свого серця й пануй над серцем.
Чу ш, Ольго! Тодi тiльки ти пануватимеш над чоловiками. Тодi тiльки ти
будеш щаслива.
Так радила Турман Ользi, нишком шепочучи ©й на вухо.
Гур, гур! знов загуркотiло пiд вiкнами, i хазя©н вибiг з тi © нiби
келi© до зали стрiчать гостя. В залу вступив якийсь предсiдатель, зовсiм
лисий. В дверях зали неначе сходив повний мiсяць, зiйшов i став серед
зали. На грудях в його було начеплено багато хрестiв. Пiд руку з ним йшла
його жiнка, товста, червона на вид, вся в оксамитi. Предсiдатель наче
потяг ©© через залу, як пара волiв тягне копицю сiна на сiножатi. Дашкович
привiтав ©х i повiв у малу гостинну.
Ще загуркотiло кiлька раз, ще вступило в залу кiлька сивих голiв, i всi
вони переходили в гостинну. В залi зостався самий дрiб'язок, панни та
паничi.
Дверi в ту гостинну, де сидiли "iзбраннi", аж блищали од великого
свiтла, хоч i в залi було не поночi. Серед горницi висiла блискуча люстра,
на стiнах горiли лампи, на столi стояв канделябр. Було знать, що хозяйка
ждала в той вечiр не простих гостей. Стiл аж вгинався пiд варенням,
виноградом, кавунами, грушами й пляшками.
Вся гостинна в той час була дуже цiкавою картиною. На канапi, на
першому мiсцi сидiла Турманша в дорогiй турецькiй шалi, i здавалось, що
вона не сидiла, а стирчала сво ю високою постаттю. Поруч з нею архiмандрит
з повним лицем i червоними вишневими губами. Побiч його сидiв прото рей з
чорною бородою. Коло прото рея сидiла лиса голова, вся блискуча, неначе
виполiрувана. За предсiдателем сидiли тузи урядового кружка з сивими
головами, а там далi сидiв Воздвиженський, вже сивий, аж бiлий, а за ним
жовтiло Дашковичеве лице з синiми попругами попiд очима, i бiлiла його
сива обстрижена голова. По другий бiк стола сидiла хазяйка; коло не© зараз
сидiла Пурверсе i ще кiлька дам старих з сивими начосами на головi.
Глянувши на той старечий збiр, можна було подумать, що на його голови
тiльки що впав iнiй i потрусив усiх сивиною. Одна Ольга, притулившись на
стiльцi за матiр'ю, блищала, як алмаз, як зоря серед хмарного неба. Всi
старечi постатi здавались чорними хмарами врiвнi з ©© свiжим i гарним
молодим лицем.
Всi вони розмовляли неголосно i все розмовляли про молодих, про нових
людей, якi тепер настали на свiтi.
Тим часом Кованько торкнув Радюка й сказав йому:
"А ходiм i ми в ту гостинну та послуха мо, за що то теревенять отi сивi
голови та духовнi персони!"
- А ходiм, справдi, та послуха мо, - сказав Радюк. Йому дуже хотiлось
зiгнати злiсть на маркiзах.
Обидва вони ввiйшли в гостинну й смiливо сiли збоку на стiльцях. Всi,
побачивши те, аж одвернули носи набiк.
Всi тi гостi тiльки що судили молодих людей i замовкли, побачивши
Радюка й Кованька. Архiмандрит i прото рей навiть понадувались, що та
молоднеча так смiливо сiла близько коло ©х, трохи не рядом. А Турманша все
блискала сво©ми запалими очима на Радюка. Вона була зла на того варвара за
його розмову, не посмачену анi кришки комплiментами й хвальбою.
- Наста якийсь дивний час! Варвари вже йдуть не од сходу сонця, не з
Азi©, а од заходу, з Парижа, - почав так прото рей. - Iдуть i покладуть
ру©нами вже не твердинi, не мурованi стiни, а церкви й душi людей, всi
постанови церкви й держави. Йдуть вони, - i потопчуть ногами сiм'ю,
власнiсть, все святе, все велике, коло чого працювали вiками великi
народи, пiклувалися генi©, що возвiстив сам бог з неба.
Радюк не стерпiв тако© думки. Вiн наважився не мовчать, а пiдвiв голову
й сказав рiзким голосом:
- А менi зда ться, що краще було б виступить проти iдей нашого часу з
книжкою в руках i наукою. Тi варварськi iде© з Парижа йдуть не з
Чiнгiсхановими татарами, не з вiйськом, а з мирною збро ю, з наукою, з
книжками. Коли тi iде© пустi, нiкчемнi, - то чого ©х страхаться й
лякатись. Розбити ©х, обсмiять, та й годi!
- I iде© нiкчемнi, i в нас люди-таки настали нiкчемнi, пустi,
верхогляди, неслухнянi, - сказав архiмандрит. - Так i прийшлось одно до
другого!
- Що правда, то правда! - обiзвавсь Воздвиженський. - Якi тепер стали
студенти в унiверситетi, та хоч би i в нас, в академi©? В клас не ходять,
до церкви не ходять, про богословiю нiхто й не дба . Кинулись на тi
реальнi науки й носяться з ними, як бог зна з чим! А ми вчились добре,
любили науки, ми ходили до церкви i в клас, ми поважали старших i
начальникiв. А тепер що? Гiде студент проз професора, задере носа й шапки
не здiйме© От що!
- Нам нiчого не треба з вропи, окрiм залiзних дорог та ще усяких
потрiбок для життя. За духовним хлiбом нам нiчого ©здить в вропу! -
обiзвалась одна лиса голова.
- Ми вже зовсiм стали вропейцями, хоч i самi того не примiча мо.
Тiльки нам потрiбний нацiональний грунт, народ, наша мова, наша рiдна
поезiя, - промовив Радюк.
- Яко© вам мови ще треба? Нащо вам iнша мова? Це ж недурно, що ви
встою те за якусь мужичу мову. Це вже сепаратизм! - так репетували вони й
не могли вгамуваться. Дашкович сидiв i не промовив слова.
- От знайшли якусь нову, опрiчну нацiю. От i знайшли якийсь опрiчний
народ! - репетували сивi голови. Воздвиженський встав i махав руками,
неначе вiтряк крилами. Ользi стало трохи страшно. А Кованько трохи не
прискав од смiху та все торкав лiктем Радюка.
- От послухайте мене! - промовив Радюк. - Я був недавнечко на селi:
бачив, яке життя нашого народу; бачив, якi там порядки. Тепер в селах
бiльше шинкiв, нiж шкiл. Тi школярi, що виходять з школи, i самi не
тямлягь, як себе цiнувать, чи в шаг, чи в карбованець. Вони не поважають
народу й сво © нацiональностi i самi не тямлять, що вони за люди! Не
народ, а якусь збавлену череду писарiв та панських лаке©в готу тепер
народна школа на Укра©нi. А голови обдурюють народ вкупi з писарями й
жидами-шинкарями. Жиди поять народ, беруть в засаву часом останню одежину.
Люди позичають грошi й дають за проценти сво поле на кiлька год головi та
багатирям. Це все я говорю про села. А що сказати про нашi города? про
порядки в городах?
Деякi схопились з мiсця й не дали й скiнчить Радюковi.
Погаласувавши, посердившись, всi почали заспокоюваться. В залi стало
знов тихо.
- Вибачайте менi! Але менi зда ться, що все те лихо йде од масонiв, од
масонських лож, - промовила Турманша, котра ще пам'ятала масонськi ложi.
- Де там од масонiв! Лучче скажiть - од спiритiв! - сказав Радюк,
котрого Кованько торкнув лiктем.
- Це все од масонiв, од масонiв! це не з Парижа, - сказала Турманша.
- Скрутить вас треба залiзними обручами, щоб ви не вигадували
нiсенiтницi. Лучче б ви не вчились, лучче б ви нiчого не робили, били
байдики, нiж мали б напхать в голови отих iдей! - репетував
Воздвиженський.
- Чудно менi таке чуть од професора! - сказав Радюк.
Радюк утомився. В його аж голова заморочилась. Вiн встав з стiльця,
одiйшов до вiкна й обперся об одвiрок. В його пiд самим вухом знадвору
ревла страшна негода пiзньо© осенi. Вiн прислухався, як вiтер змiняв тони,
неначе юрба голодних вовкiв: то свистiв, то шипiв гадиною, то вив
звiрюкою, то, зiбравши всi сили, гув так, неначе силкувався перекинуть
дiм.
Ненароком вiн кинув очима на Ольгу. Вона сидiла мiж iншими, наче квiтка
в квiтнику. Вiн втупив сво© очi в ©© променястi очi. Йому так хотiлось
знайти в тих очах пораду, спокiй! Ольга одвертала очi од його, i промiння
©© пишних очей минало його.
Радюк вийшов з гостинно© в залу. Вiн згорнув руки й почав ходить по
залi, доки трохи не втихомирилась його душа.
З гостинно© вийшла Ольга, ©й осточортiло слухати старечу розмову й
старечу лайку. Радюк пiшов до не© назустрiч i почав з нею ходить по залi.
- Чи чули ви, як тiльки що говорили там, як карали нас, як топтали нас
в грязь?
Ольга мовчала. Вона спустила очi додолу. Вiн ждав од не© хоч доброго
слова, хоч одного ласкавого слова для себе. А вона мовчала й слова не
промовила.
- Чи чули, як нас судили, обговорювали, як знущались над нами без
усяко© провини? За нами нема зерна неправди, а нас мають за бог зна кого,
за якихсь ворогiв всього святого. Чи вже ж ви, Ольго Василiвно, не
оступитесь за мене хоч одним словом?
Ольга ходила, все мовчала, все не пiдводила голови. Радюк хотiв глянуть
на ©© очi, прочитати в ©х хоч тiнь прихильностi до сво©х думок i не мiг,
бо не бачив тих очей.
- Чи вже ж ви, Ольго Василiвно, встоюватимете за такi думки, за такi
гадки, за якi отам тiльки що говорилось?
Ольга все мовчала й не пiдiймала навiть очей. Вона неначе чогось шукала
на пiдлозi, так пильно втупила очi в ©©.
- Так ви встою те не за мене? Чи так? Так ви сто©те за ©х?
Ольга мовчала й мовчки вийшла до друго© кiмнати. "Коли б вона слово
промовила, хоч яке-небудь слово!.. Так вона за ©х, не за мене!" - подумав
Радюк i пересвiдчився, що втратив Ольгу навiки.
"Прощай же, моя любов! Прощай, мо щастя! Прощайте й ви, карi очi! Нащо
ж ти, доле, дала нам спiзнатись, коли не судила нам побратись!" - думав
Радюк i почув серцем, що втратив велике щастя в життi; навiки марно
згинула чиста, як свiт зорi, його любов.
Радюк не сiв, а впав на стiлець. Його лице зблiдло одразу, очi нiби
туманом повились. Ольга вернулась з кiмнати, тихо перейшла залу, навiть не
глянувши на його, i сховалась за тими дверима, де було свiтло й видно, як
удень. Радюковi здалось, що вiн бачить Ольгу, котра вернулась нiби з того
свiту. Вона була блiда. Ольга вийшла за дверi й зачинила, i йому здалось,
що для його зайшло навiки сонце та вже й не зiйде вдруге.
знесли ©х неначе водою на берег. Поставний офiцер запросив Ольгу в танець.
А Радюк стояв збоку й дивився, як клекотiло в залi, як усi вертiлись,
крутились i все одпихали його далi набiк.
Ольга прибiгла до його, сама простягла до його руки, весело заговорила,
наче защебетала. Вiн ухопив ©© й пiшов у танець, знов щасливий тим, що
Ольга його любить, як i переднiше любила.
Пiсля вальсу Радюк став побiч колони, згорнув руки й засмутивсь. А
Ольгу знов обстали паничi. Вiн чув, як той самий вусатий офiцер молов
комплiменти, як Ольга смiялась... Вiн бачив, що Ользi подобаються
комплiменти i та юрба хлопцiв, ©х тупцяння й ©х пiдлесливiсть.
Де Пурверсе пiдступила до Ольги й спитала, з ким то вона гуляла за
колонами. Ольга назвала Радюка.
- То це вiн? то це той? - спитала де Пурверсе з значною мiною.
- Може, й той, - одказала ©й Ольга.
- Познайомте ж мене з ним, коли це той! Ой, який "дуся"! Який вiн
гарний! Якi ви щасливi! - аж пищала стара панна.
Ольга привела ©© до Радюка й порекомендувала ©х одно одному.
- Коли вiн у вас буде? Я б дуже бажала, щоб моя сестра Турман побачила
твого нареченого! - сказала стара панна.
- В п'ятницю вiн буде в нас. Я була б дуже щаслива, якби дорога
начальниця побачила його, оцiнувала й дала менi пораду, - сказала Ольга.
- Добре! доконче при©демо в п'ятницю. I Ольга запросила до себе Радюка
на п'ятницю.
- Приходьте ж до нас в п'ятницю! Та приходьте ранiше й принесiть ту
книжку, про котру ви менi недавно згадували, - просила Ольга Радюка.
Не дiждавшись кiнця вечора, Радюк попрощався з Ольгою й пiшов додому.
Цiлу дорогу вiн все думав про Ольгу. Вiн побачив, що в той час, як вiн
дививсь на Ольгу, на ©© гарне лице, в той час вiн нiчого не думав i не
гадав; був ладен оддати сво живоття за ©© одно слово. Але як вiн
зостававсь на самотi, тодi iншi думки приходили йому в голову: вiн починав
цiнувать Ольгу як жiнку, як свого будущего товариша на цiлий вiк. I вiн
мусив признаться, що Ольга дуже легковажна i буде непосидящою жiнкою, бо
дуже любить бали й танцi. Вiн досвiдчивсь, що вона боялась серйозно©
книжки й поважно© розмови, як злого духа, а нацiональностi й народностi
зовсiм не розумiла. Iнститут висушив в не©, неначе тропiчна жара, все
укра©нське, нацiональне й зробив ©© людиною без нацiональностi й
безпринципною взагалi.
"Щось та есть! Недурно вона все опина ться з одповiддю! Мабуть, вона
сама бачить, що я не пiдходжу пiд ©© погляди, пiд ©© вподобу. Недурно вона
тiка од мене, як тiльки я почну говорити щось путнiше од комплiментiв", -
так думав Радюк, йдучи додому, i дуже-дуже задумавсь.
Другого дня пiсля балу Ольга все передумувала, що бачила на балу, i
кого бачила, i яких паничiв, i яких дам, i як були убранi тi дами. Сидячи
з Катериною вдвох, вона судила усiх дам, якi тiльки були на балу, судила
©х ходу, розмову, попримiчала, як кожна була убрана, i показала в тiм таку
прездорову пам'ять, котрою можна було б збагнуть всi дочиста дрiб'язки
всiх наук, якi тiльки на свiтi, якби тiльки та ©© цiкавiсть була
повернута на щось путнiше. Побалакавши про всi стьожки й букети, про всi
шпильки й брошки, якi тiльки вона бачила на iнших дамах, Ольга почала
розмовляти про паничiв. Високий петербурзький офiцер по сво©й постатi,
сво©м вмiнням говорить комплiментi и найбiльше пiдходив пiд Ольжин
iдеал... В його було щось аристократичне в гордому лицi. Вона згадувала й
Радюка, але його поважна розмова, його iде©, котрi все виникали в його
розмовi, так i повiяли на не© холодом. Вона аж плечима здвигнула, як
згадала його вченi книжки, його вчену розмову.
- Тату! що то таке нацiонал? - спитала вона в батька за ча м.
- А нащо тобi здався той нацiонал чи народовець? Чи не танцювала ти
вчора такого танцю в клубi? Ольга засмiялась, а за нею засмiялись i другi.
- Скажiть-бо! Чи вже ж то ви не зна те, що то таке?
- Нацiонали й народовцi - то тепер такi молодi люди, котрi говорять
укра©нською мовою, хотять, щоб i жiнки й дiти говорили тi ю мовою, хотять
злитись з народом... просвiчувать темний народ i пiднiмать його морально й
матерiально.
- Щоб i жiнка, й дiти говорили тi ю мовою, що говорить наша куховарка?
- спитала Ольга.
- Тi ю самою мовою, що говорить i наша куховарка, i ввесь наш народ, -
сказав батько.
Ольга аж злякалась, подумавши, що Радюк присилу колись ©© i дiтей
говорить тi ю мовою, котрою в iнститутi иiхто не говорив.
- Тi народовцi хотять зовсiм злиться з народом... Колись, молодшим, i я
мав такi iде© в головi, але тепер, за старiстю лiт, якось всi тi примхи
повискакували з голови.
XII
Радюк дождав п'ятницi й прийшов завчасу до Дашковичiв. Його просила
сама Ольга прийти завчасу, i вiн дуже хапавсь.
В Дашковича ще не було нiкого. Ольга здалеки побачила в його пiд пахвою
книжку, i вона аж злякалась. Так вона боялась наукових книжок!
- От вам i Шевченко! - сказав вiн весело, подаючи Ользi руку, а другою
рукою - книжку.
- Дуже вам дякую, дуже дякую, що пам'ята те за мене! - сказала Ольга й
просила його сiсти на софi, а сама сiла коло його й почала перегортать
листки "Кобзаря".
- Висока поезiя! невмируща поезiя! - говорив Радюк. - Як чита ш, то всю
душу обiйма й виносить високо, до самого неба! Тут усе життя нашо©
Укра©ни, нашого народу.
"Може, й усе, хто його зна!" - подумала Одьга, перегортаючи навiщось
листки й дивлячись на Шевченкiв портрет.
- Чого це вiн убраний в мужицьку шапку? - спитала Ольга.
- Бо вiн був селянин: вiн змалку був пастухом в селi Керелiвцi, отут не
дуже далеко од Ки ва.
- Скажiть, яке диво! I мужик написав оцю книжку? - спитала Ольга, не
ймучи вiри, щоб книжки були писанi не аристократами.
- Як бачите, написав.
Радюк узяв "Кобзаря" й почав декламувать. Дашкович, почувши те, вийшов
i почав слухать. Радюк читав дуже добре, з великим почуванням. Вiн читав
"Думи", повнi глибокого почування й суму. Ольга слухала й ледве розумiла,
але не хотiла того сказать i мусила мовчки слухати.
- Божественна поезiя! високi думи! - говорили разом Дашкович i Радюк, а
Ольга дивувалась, чого це вони удвох аж репетують, неначе змовились.
Ольгу вже брала нудьга; вона хотiла говорити про що iнше.
- От i ви, Ольго Василiвно, будете говорить по-укра©нськiй i не будете
нехтувать мовою великого поета, як-от нашi панi© та городяни, i будете
читати "Кобзаря".
- Нащо! Нiколи того не буде! - одрубала Ольга, згадавши, що в iнститутi
не говорять такою мовою.
Радюк так i опустив руки, бо втямив добре, що вона дала йому одкоша
рiзко й нагло. Книжка впала на софу й загорнулась. Радюковi здалось, що
хтось вистрелив i влучив йому в самiсiньку голову!
Радюк неначе бачив, що Ольга одсовувалась од його все далi, що вона
оступилась од його десь далеко, i нiби якась чорна хмара поглинула ©©.
Радюк ухопив себе за серце; вiн почував, що вже втрача Ольгу навiки, i
вже нiхто ©© не верне йому, хоч би то був сам янгол з неба або сатана з
пекла.
А Ольга того навiть i не примiчала. Вона й не знала, що вона вчинила,
як вона запагубила всi надi©, розвiяла всi мрi© молодого хлопця.
Радюк мовчав i думав, а Ольга, нiчого не примiчаючи, почала показувать
йому свiй гарненький новенький альбом. Радюк розгорнув альбом i почав
машинально перегортать товстi листки. На листках манячили групи
iнституток, товаришок Ольги, в бiлих хвартушках i нагрудниках. Всi вони
були такi схожi одна на одну, як одна галка схожа на другу. Радюк почав
дивиться на iншi карточки.
Бiльша половина альбому була напхана карточками вчених. Там були навiть
карточки ченцiв.
- Як би я хотiла побачить ваш альбом! - промовила Ольга.
- Мiй альбом дуже не схожий на ваш i був би дуже невеселий задля вас. В
йому на першому листку отой Кобзар в мужицькiй шапцi.
- Ха-ха! - засмiялась Ольга, бо тi слова здались ©й жартом.
Тим часом почали збираться на той слов'янський вечiр гостi. Радюк сидiв
i неначе нiкого не бачив. Так йому було важко на душi! Йому дуже хотiлось
зостаться самому з сво©ми важкими думами.
Луччих студентiв давно вже не було на тих вечорах. Часом ще заходили,
по старiй пам'ятi, деякi недавно прибувшi молодi болгари та серби.
Вже було пiзно, як почали при©здить поважнiшi гостi. На вулицi щось
загуркотiло пiд самим домом. Всi сполохались.
- Турман при©хала! Турман, начальниця з iнституту! - рознеслось скрiзь
по залi. Дашкович ухопив свiчку, Дашковичка теж ухопила свiчку, Ольга
вхопила канделябр, Катерина вхопила другий, i всi побiгли в коридор
назустрiч Турманшi. Дверi одчинились, i в залу ввiйшла Турман. Вона була
висока й суха, як кiсть! Довга одежа на ©й метлялась, як на палiччях. ©
лице було сухе й жовте, але вона гордовито йшла й високо пiдiймала голову.
За нею йшла ©© сестра, лiтня дiвуля, убрана в свiжий убiр з претензi ю на
молодiсть.
Всi в залi встали перед ними. Все зашумiло, а як вони сiли на канапi,
поруч з хазяйкою, в залi разом стишилось, неначе всi готувались слухать
якогось оракула.
Степанида Сидорiвна пiдвела до Турманшi Радюка й порекомендувала його.
Вiн почував, що то велика честь задля його, бо Турманша осiдлала сухого,
як ключка, носа сво©ми окулярами, задерла голову й роздивлялась на його,
наче на картину. А ©© сестра маркiза й собi осiдлала таку саму
провансальську ключку сво©м пенсне й почала роздивляться на Радюка.
Надивившись на його, вони засмiялись дуже ввiчливо. То був знак, що Радюк
був вартий високо© уваги. Одначе така висока честь дуже не сподобалась
Радюковi. Вiн бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркiзами.
Радюк мусив сiсти перед столом проти Турманшi. Поплiч з ним сидiла
Степанида Сидорiвна, свята та божа; бо здавалось, що вона так i вскочила б
в очi Турманшi.
За матiр'ю, неначе пiд крилом ©©, сидiла, пригорнувшись, Ольга.
Всi мовчали. Турманша все кашляла сухим модним кашлем i неначе казала:
"Ой, рятуйте! От-от умру в цiм поганенькiм домку, мiж якимись поганенькими
провiнцiалами".
Розпитавши одно другого про здоров'я, всi так i звернули на погоду. I
Турманша, i фiлософ так розвивали ту тему, неначе в ©й було спасiння цiло©
вропи. Розмова все обривалась. Маркiзи неначе привезли з собою пiд полою
нудьгу та й випустили там серед зали. Всi сидiли поважно, позгортавши
руки, й мовчали. Дехто промовляв слiвце, але воно якось зараз замирало.
Радюка брала досада, що якась стара ключка зiгнала веселiсть i
позатулювала всiм роти. Вiн навiть розсердився й наваживсь розмовлять.
"Певно, щось невисоке, а любить бундючиться", - подумав Радюк i смiливо
почав розпитувать Турманшу про iнститут: чи багато там iнституток, чи
добре сто©ть там наука, чи дорого кошту виховання кожно© iнститутки.
- О! в нас в iнститутi дуже дорого кошту виховання: трохи не пiвтисячi
карбованцiв за душу. Наш iнститут задля благородних i заможних.
- Ой, як дорого! На такi грошi можна б викохать п'ятеро дiтей не дуже
благородних, - сказав Радюк.
- Зате ж ми да мо iнституткам все-все: i науку, i добру харч, i
розкiшну обставу. В нас наука трохи дорога, але нiхто нiгде не знайде
тако© догоди, як у нас в iнститутi.
- А менi зда ться, що для науки й для людей було б лучче й догiднiше,
якби наука була не така дорога. Менi зда ться, що для науки не потрiбно
розкiшно© мебелi, розкiшних зал, а потрiбно чогось зовсiм iншого, - сказав
Радюк не дуже ласкавим тоном, бо вiн був злий на iнститут за Ольгу. Радюк
мав звичай прямо говорить правду й не притакувать нiкому.
- Для простiших дiтей, може, й не потрiбно тако© обстави й дорогого
виховання, але благородних батькiв дiти зовсiм що iнше! - сказала Турман.
- Що годиться для дiтей бiдного урядовця або там мiщанина, те не годиться
зовсiм для дiтей панiв значнiших i заможних.
Радюка почала брать злiсть. Вiн почервонiв.
- Я сам людина середньо©, навiть не само© нижчо© верстви, але менi
зда ться, що нам треба жiнок не таких, котрi не хотять i за холодну воду
взяться i вчились не справдешньо© науки, що розвива паннiв нарiвнi з
нами. Мо© товаришi поженились на iнститутках. Але я бачу, що просвiти в ©х
нема; ще й до того голови ©х напханi рутиною та французькими романами.
Турман ще зроду не чула тако© шорстко© розмови, бо звикла слухать
тiльки хвальбу сво му дiлу. Такi речi здались ©й дуже неделiкатними. Вона
замовкла й спустила очi додолу. Те ж саме зробила й ©© сестра. Обидвi вони
були дуже зобиженi. Турман хотiла змiнить розмову. Вона осiдлала свою
ключку й почала поглядать на Радюка.
- Вибачайте, що я вас спитаю... Ви часом не з черкесiв? - спитала
Турман в Радюка.
- Я полтавський черкес, - одказав Радюк, смiючись.
- Скажiть! А я мала вас за черкеса, дивлячись на ваш профiль. В мого
дядька, римського посла, був один урядовець з черкесiв, достоту такий, як
ви! Я глянула на вас та й його згадала.
- Нi! не маю честi буть черкесом, - сказав Радюк. i знов усе повертав
розмову на покинуту тему.
- Менi зда ться, що для жiнок треба таких самих шкiл, як i для нас. Нам
не треба таких жiнок графинь! Нам не треба княгинь! Навiщо вони здалися
нам? Чи для того, щоб вони тiльки позiровали в театральних ложах i
розсипали тисячi карбованцiв з нашо© кишенi? Женщина не квiтка в теплицi,
котрою ми тiльки повиннi тiшиться! Женщина не зiрка на небi, котру ми
тiльки повиннi поетизувать, складати про не© вiршi. I той не добрий
чоловiк, що сi та плодить таких графинь та княгинь.
Радюк прийшов в пафос i заговорив по-сво му: i одкрито, i смiливо, не
вважаючи нi на кого. В його очi блиснули, може, й так, як у черкеса.
Турман i маркiза здивувались. Вони вперше на вiку чули, що ©м в вiчi таке
говорять. Хазяйка так само побачила, що дiло дi ться дуже не
по-iнститутському, i почала заминать розмову.
- А я з вами не згоджуюсь, - промовила Степанида Сидорiвна, - наша
дорога мадам Турман так багато добра зробила задля наших дочок, що ваша
думка та гадка про iнститут зовсiм нiчого не варта. Ви розносите
цивiлiзацiю з центру на кра©ну, - сказала вона, обертаючись до Турман i
промовляючи слово в слово тi слова Турманшi, котрi колись вона чула i
котрi вона добре пам'ятала.
Турман так закашлялась, що вийняла хусточку й прикрила нею рот, неначе
звiдтiль от-от мала потекти кров потьоками.
"Це якийсь дракон революцi©! Це якийсь варвар кра©ни!" - подумала
Турманша й почала жалкувать за Ольгою. Щоб заспоко©ть трохи Радюка й
пiдiйти пiд його погляд, Турман почала розказувать про петербурзьких
вчених i поетiв, неначебто вона й справдi родалась з ними. Вона згадала
про лiтературнi вечори, про публiчнi лекцi© i вела розмову зовсiм
тогочасну й нiби лiберальну.
Гур! гур! гур! щось загуркотiло попiд вiкнами й стихло. То пiдкотилась
карета пiд Дашковичiв дiм i стала. Всi в залi знов заворушились.
- Хто при©хав? Хто при©хав? - почулось в залi. - Ректор академi©,
пископ! митрополит! - одказували деякi гостi. Хазя©н ухопив свiчку й
пiшов стрiчать гостя аж до дверей. Воздвиженський забiгав по залi, вхопив
здорового канделябра й протовпом побiг i собi. Дверi в залу одчинились, i
туди ввiйшов старий архiмандрит. На його грудях залиснiв архiмандричий
хрест, i потiм заблищало його повне лице з чудовою довгою бородою. Зараз
за ним увiйшов у залу тодiшнiй кафедральний прото рей, тонкий, високий,
кандибастий, з високою камилавкою на головi. Всi дами в залi встали,
пiдiйшли до архiмандрита за благословенням i поцiлували його в руку. Вiн
сам пiдступив до Турманшi й подав ©й руку. Все в залi зашелестiло.
Воздвиженський тупцяв коло його. Хазя©н попросив нових гостей до
гостинно©, далi за залою. Духовнi особи пiшли туди й посiдали окроми од
гостей i бiльше не виходили до зали, де панувала спокуса миру. Хазяйка
взяла попiд руки Турманшу й повела ©© до тi © само© гостинно©. За нею
побiгла грацiозно й маркiза, вдаючи з себе молоду лiсову лань. Вся та
компанiя зашумiла шовком, пересунулась через залу й сховалась за другими
дверима. В залi зосталась публiка молодша й нижча чинами, зостались самi
"козлища".
Переходячи до гостинно©, Турман почала шепотiть Ользi по-французькiй.
- Mon enfant! (Мо дитя! (франц.) чи ти зовсiм заручена з тим молодим
красунем?
- Де там заручена! Вiн тiльки залиця ться до мене.
- I ти пiдеш за його? Вiн такий гарний, а тво серце таке молоде.
- Я не думаю йти за його, хоч вiн i гарний, - сказала Ольга.
- Та вiн, надiсь, революцiонер, отой Радюк! Ой, воно щось дуже
небезпечне! Вiн, певно, буде в тюрмi! Йому не минуть Сибiру! Хiба ж ти не
чула, як вiн з дамами говорить?
- Я за його не пiду, - сказала Ольга. - Коли ви менi не радите, то й не
пiду.
- I добре зробиш! Чи тобi ж треба тако© пари? Чи вiн же пара тобi,
тобi, Ольго! Без чинiв, без значного ймення i, мабуть, з порожнiми
кишенями! Тобi треба чималого пана з тво©м вихованням, з тво ю красою! Що
гобi з його краси? Привчись стать вище од свого серця й пануй над серцем.
Чу ш, Ольго! Тодi тiльки ти пануватимеш над чоловiками. Тодi тiльки ти
будеш щаслива.
Так радила Турман Ользi, нишком шепочучи ©й на вухо.
Гур, гур! знов загуркотiло пiд вiкнами, i хазя©н вибiг з тi © нiби
келi© до зали стрiчать гостя. В залу вступив якийсь предсiдатель, зовсiм
лисий. В дверях зали неначе сходив повний мiсяць, зiйшов i став серед
зали. На грудях в його було начеплено багато хрестiв. Пiд руку з ним йшла
його жiнка, товста, червона на вид, вся в оксамитi. Предсiдатель наче
потяг ©© через залу, як пара волiв тягне копицю сiна на сiножатi. Дашкович
привiтав ©х i повiв у малу гостинну.
Ще загуркотiло кiлька раз, ще вступило в залу кiлька сивих голiв, i всi
вони переходили в гостинну. В залi зостався самий дрiб'язок, панни та
паничi.
Дверi в ту гостинну, де сидiли "iзбраннi", аж блищали од великого
свiтла, хоч i в залi було не поночi. Серед горницi висiла блискуча люстра,
на стiнах горiли лампи, на столi стояв канделябр. Було знать, що хозяйка
ждала в той вечiр не простих гостей. Стiл аж вгинався пiд варенням,
виноградом, кавунами, грушами й пляшками.
Вся гостинна в той час була дуже цiкавою картиною. На канапi, на
першому мiсцi сидiла Турманша в дорогiй турецькiй шалi, i здавалось, що
вона не сидiла, а стирчала сво ю високою постаттю. Поруч з нею архiмандрит
з повним лицем i червоними вишневими губами. Побiч його сидiв прото рей з
чорною бородою. Коло прото рея сидiла лиса голова, вся блискуча, неначе
виполiрувана. За предсiдателем сидiли тузи урядового кружка з сивими
головами, а там далi сидiв Воздвиженський, вже сивий, аж бiлий, а за ним
жовтiло Дашковичеве лице з синiми попругами попiд очима, i бiлiла його
сива обстрижена голова. По другий бiк стола сидiла хазяйка; коло не© зараз
сидiла Пурверсе i ще кiлька дам старих з сивими начосами на головi.
Глянувши на той старечий збiр, можна було подумать, що на його голови
тiльки що впав iнiй i потрусив усiх сивиною. Одна Ольга, притулившись на
стiльцi за матiр'ю, блищала, як алмаз, як зоря серед хмарного неба. Всi
старечi постатi здавались чорними хмарами врiвнi з ©© свiжим i гарним
молодим лицем.
Всi вони розмовляли неголосно i все розмовляли про молодих, про нових
людей, якi тепер настали на свiтi.
Тим часом Кованько торкнув Радюка й сказав йому:
"А ходiм i ми в ту гостинну та послуха мо, за що то теревенять отi сивi
голови та духовнi персони!"
- А ходiм, справдi, та послуха мо, - сказав Радюк. Йому дуже хотiлось
зiгнати злiсть на маркiзах.
Обидва вони ввiйшли в гостинну й смiливо сiли збоку на стiльцях. Всi,
побачивши те, аж одвернули носи набiк.
Всi тi гостi тiльки що судили молодих людей i замовкли, побачивши
Радюка й Кованька. Архiмандрит i прото рей навiть понадувались, що та
молоднеча так смiливо сiла близько коло ©х, трохи не рядом. А Турманша все
блискала сво©ми запалими очима на Радюка. Вона була зла на того варвара за
його розмову, не посмачену анi кришки комплiментами й хвальбою.
- Наста якийсь дивний час! Варвари вже йдуть не од сходу сонця, не з
Азi©, а од заходу, з Парижа, - почав так прото рей. - Iдуть i покладуть
ру©нами вже не твердинi, не мурованi стiни, а церкви й душi людей, всi
постанови церкви й держави. Йдуть вони, - i потопчуть ногами сiм'ю,
власнiсть, все святе, все велике, коло чого працювали вiками великi
народи, пiклувалися генi©, що возвiстив сам бог з неба.
Радюк не стерпiв тако© думки. Вiн наважився не мовчать, а пiдвiв голову
й сказав рiзким голосом:
- А менi зда ться, що краще було б виступить проти iдей нашого часу з
книжкою в руках i наукою. Тi варварськi iде© з Парижа йдуть не з
Чiнгiсхановими татарами, не з вiйськом, а з мирною збро ю, з наукою, з
книжками. Коли тi iде© пустi, нiкчемнi, - то чого ©х страхаться й
лякатись. Розбити ©х, обсмiять, та й годi!
- I iде© нiкчемнi, i в нас люди-таки настали нiкчемнi, пустi,
верхогляди, неслухнянi, - сказав архiмандрит. - Так i прийшлось одно до
другого!
- Що правда, то правда! - обiзвавсь Воздвиженський. - Якi тепер стали
студенти в унiверситетi, та хоч би i в нас, в академi©? В клас не ходять,
до церкви не ходять, про богословiю нiхто й не дба . Кинулись на тi
реальнi науки й носяться з ними, як бог зна з чим! А ми вчились добре,
любили науки, ми ходили до церкви i в клас, ми поважали старших i
начальникiв. А тепер що? Гiде студент проз професора, задере носа й шапки
не здiйме© От що!
- Нам нiчого не треба з вропи, окрiм залiзних дорог та ще усяких
потрiбок для життя. За духовним хлiбом нам нiчого ©здить в вропу! -
обiзвалась одна лиса голова.
- Ми вже зовсiм стали вропейцями, хоч i самi того не примiча мо.
Тiльки нам потрiбний нацiональний грунт, народ, наша мова, наша рiдна
поезiя, - промовив Радюк.
- Яко© вам мови ще треба? Нащо вам iнша мова? Це ж недурно, що ви
встою те за якусь мужичу мову. Це вже сепаратизм! - так репетували вони й
не могли вгамуваться. Дашкович сидiв i не промовив слова.
- От знайшли якусь нову, опрiчну нацiю. От i знайшли якийсь опрiчний
народ! - репетували сивi голови. Воздвиженський встав i махав руками,
неначе вiтряк крилами. Ользi стало трохи страшно. А Кованько трохи не
прискав од смiху та все торкав лiктем Радюка.
- От послухайте мене! - промовив Радюк. - Я був недавнечко на селi:
бачив, яке життя нашого народу; бачив, якi там порядки. Тепер в селах
бiльше шинкiв, нiж шкiл. Тi школярi, що виходять з школи, i самi не
тямлягь, як себе цiнувать, чи в шаг, чи в карбованець. Вони не поважають
народу й сво © нацiональностi i самi не тямлять, що вони за люди! Не
народ, а якусь збавлену череду писарiв та панських лаке©в готу тепер
народна школа на Укра©нi. А голови обдурюють народ вкупi з писарями й
жидами-шинкарями. Жиди поять народ, беруть в засаву часом останню одежину.
Люди позичають грошi й дають за проценти сво поле на кiлька год головi та
багатирям. Це все я говорю про села. А що сказати про нашi города? про
порядки в городах?
Деякi схопились з мiсця й не дали й скiнчить Радюковi.
Погаласувавши, посердившись, всi почали заспокоюваться. В залi стало
знов тихо.
- Вибачайте менi! Але менi зда ться, що все те лихо йде од масонiв, од
масонських лож, - промовила Турманша, котра ще пам'ятала масонськi ложi.
- Де там од масонiв! Лучче скажiть - од спiритiв! - сказав Радюк,
котрого Кованько торкнув лiктем.
- Це все од масонiв, од масонiв! це не з Парижа, - сказала Турманша.
- Скрутить вас треба залiзними обручами, щоб ви не вигадували
нiсенiтницi. Лучче б ви не вчились, лучче б ви нiчого не робили, били
байдики, нiж мали б напхать в голови отих iдей! - репетував
Воздвиженський.
- Чудно менi таке чуть од професора! - сказав Радюк.
Радюк утомився. В його аж голова заморочилась. Вiн встав з стiльця,
одiйшов до вiкна й обперся об одвiрок. В його пiд самим вухом знадвору
ревла страшна негода пiзньо© осенi. Вiн прислухався, як вiтер змiняв тони,
неначе юрба голодних вовкiв: то свистiв, то шипiв гадиною, то вив
звiрюкою, то, зiбравши всi сили, гув так, неначе силкувався перекинуть
дiм.
Ненароком вiн кинув очима на Ольгу. Вона сидiла мiж iншими, наче квiтка
в квiтнику. Вiн втупив сво© очi в ©© променястi очi. Йому так хотiлось
знайти в тих очах пораду, спокiй! Ольга одвертала очi од його, i промiння
©© пишних очей минало його.
Радюк вийшов з гостинно© в залу. Вiн згорнув руки й почав ходить по
залi, доки трохи не втихомирилась його душа.
З гостинно© вийшла Ольга, ©й осточортiло слухати старечу розмову й
старечу лайку. Радюк пiшов до не© назустрiч i почав з нею ходить по залi.
- Чи чули ви, як тiльки що говорили там, як карали нас, як топтали нас
в грязь?
Ольга мовчала. Вона спустила очi додолу. Вiн ждав од не© хоч доброго
слова, хоч одного ласкавого слова для себе. А вона мовчала й слова не
промовила.
- Чи чули, як нас судили, обговорювали, як знущались над нами без
усяко© провини? За нами нема зерна неправди, а нас мають за бог зна кого,
за якихсь ворогiв всього святого. Чи вже ж ви, Ольго Василiвно, не
оступитесь за мене хоч одним словом?
Ольга ходила, все мовчала, все не пiдводила голови. Радюк хотiв глянуть
на ©© очi, прочитати в ©х хоч тiнь прихильностi до сво©х думок i не мiг,
бо не бачив тих очей.
- Чи вже ж ви, Ольго Василiвно, встоюватимете за такi думки, за такi
гадки, за якi отам тiльки що говорилось?
Ольга все мовчала й не пiдiймала навiть очей. Вона неначе чогось шукала
на пiдлозi, так пильно втупила очi в ©©.
- Так ви встою те не за мене? Чи так? Так ви сто©те за ©х?
Ольга мовчала й мовчки вийшла до друго© кiмнати. "Коли б вона слово
промовила, хоч яке-небудь слово!.. Так вона за ©х, не за мене!" - подумав
Радюк i пересвiдчився, що втратив Ольгу навiки.
"Прощай же, моя любов! Прощай, мо щастя! Прощайте й ви, карi очi! Нащо
ж ти, доле, дала нам спiзнатись, коли не судила нам побратись!" - думав
Радюк i почув серцем, що втратив велике щастя в життi; навiки марно
згинула чиста, як свiт зорi, його любов.
Радюк не сiв, а впав на стiлець. Його лице зблiдло одразу, очi нiби
туманом повились. Ольга вернулась з кiмнати, тихо перейшла залу, навiть не
глянувши на його, i сховалась за тими дверима, де було свiтло й видно, як
удень. Радюковi здалось, що вiн бачить Ольгу, котра вернулась нiби з того
свiту. Вона була блiда. Ольга вийшла за дверi й зачинила, i йому здалось,
що для його зайшло навiки сонце та вже й не зiйде вдруге.