Страница:
промовила Ольга.
- Потривайте, потривайте! Це ще не все! Радюк приноситиме вам юридичнi
книжки, фiлософiю Гегеля, потiм буде три днi й три ночi поспiль товмачить
про баштанника Ониська й його поезiю, а потiм буде намоторювать вас, щоб
ви самi вивчились писать укра©нськi вiршi.
Ольга й ©© мати смiялись.
- Я нiколи не писала вiршiв i, певно, не буду. Що це ви верзете, Кириле
Петровичу? - сказала Ольга, смiючись.
Радюк ледве мiг усидiть на стiльцi. Переднiше, в кружку сво©х
товаришiв, вiн не дуже вважав на Кованьковi жарти, бо мав ©х за жарти
молодого веселого хлопця, ладного все життя i все обернути на жарт i на
смiшки, щоб тiльки було з чого пореготаться. Але тепер, в домi поважного
чоловiка й перед очима мило© особи, йому тi жарти доходили до самого
серця.
- Почекайте! Це ще й нiчого б! Але потiм Радюк буде намовлять вас
одягтись в плахту, в мережану сорочку i взутись в червонi чоботи, бо вiн i
сам одяга ться в свиту й кожух...
- Тобi й сорому нема! - тихо промовив Радюк. А Кованько, не вважаючи на
те, знов протягував свою карикатуру - Чи ви пак зна те, що нашi студенти
тiльки й думають, як вони житимуть в курiнях на баштанах i як ©х жiнки
носитимуть ©м обiди з дому, як вони будуть орать однi ю рукою, а другою
книжку держать, а третьою писати докторськi дисертацi©...
- Бог зна що ви говорите! - сказала Степанида Сидорiвна. й стало шкода
Радюка, над котрим так глузував Кованько, бо вона постерiгала причину того
кепкування...
- Якби це ми були вдома, а не в гостях, то я б i тобi намалював твiй
iдеал i тво iдеальне життя на заводi, - сказав Радюк, - та нехай
навпiсля. А твiй iдеал вийшов би, мабуть, не такий поетичний, хоч, може, й
достоту такий смiшний.
Кованько замовк, неначе води в рот набрав. Щоб як-небудь перервать ту
негарну розмову, мати попросила всiх до зали. Тiльки що вони всi ввiйшли в
залу, Ольга одчинила рояль i, нi на кого не вважаючи, смiливо й голосно
заспiвала укра©нську пiсню: "Ой, полину, полину - добувати талану!" Та
пiсня була одповiддю й протестом проти Кованькових жартiв. Кованько зараз
зрозумiв це, бо замовк i задумавсь. Його великi губи закрили зуби, а повнi
й довгi щоки аж одвисли вниз. Радюк наче ожив i повеселiшав. Вiн зрозумiв
серцем, до чого стосувалась та пiсня, про котру нiхто Ольги й не просив,
про котру нiхто й не згадував.
Тим часом на голос пiснi дочки вийшов з кабiнету батько. Дашковичеве
лице почало дуже старiться, i не так старiтись, як в'янути й морхнуть од
сидiння й безсонних ночiв. Дашкович привiтався до Радюка й до Кованька й
розпочав розмову з Радюком, вважаючи на його, як розумнiшого i бiльше
нахильного до поважно© розмови.
- Думаючи не раз про свiй народ, я дiйшов до тако© гадки: щоб зрозумiть
його свiтогляд i постерегти його будущi фiлософськi принципи, треба
роздивляться на наш народ не як на народ, одрiзаний од сiм'© iнших
народiв, а доконче вкупi з iншими народами, котрi йому рiднiшi, котрi
ближчi до нашого народу по прикметах плем'я, мови, вiри i т. д., - так
говорив Радюковi професор.
- А певно так! - ледве обiзвавсь до його Радюк, а сам усе поглядав у
той куток, де сидiла Ольга й Ковакько.
- I я тепер маю думку роздивиться на свiтогляд цiлого слов'янського
плем'я i потiм вже приступить i до свого народу.
- I я так думаю, - притакував Радюк, хоч вiн в той час нiчого того не
думав i навiть не второпав, за що говорив йому Дашкович. Вiн бачив, що
Кованько сiв близесенько коло Ольги, розказував щось смiшне, бо й Ольга
смiялась до його. А Дашкович, як на тотеж, все розвивав та розвивав перед
ним свою теорiю, радiючи, що знайшов вважливого слухача.
Радюк слухав, а його очi все тягло туди, де жартував Кованько, дуже
радий, що Радюк попався Дашковичевi. Його очi роздвоювались, бо вiн все
дививсь i на професора, i на бiлу Ольжину шию, де блищало проти свiтла
прозоре вушко, де малювався ©© чистий профiль проти свiтла. Радюк вже й не
слухав Дашковича. Кров кинулась йому до голови. Сам професор, запримiтивши
невважливiсть Радюка, перестав розмовлять.
Тiльки що подали чай, як у залу одчинились дверi i в свiтлицю увiйшла
Марта Сидорiвна з дочкою. Вони обидвi держали в руках якусь роботу й
прийшли нiби на оденки, ненароком, по-сусiдськiй. Але було не так: Марта
Сидорiвна, побачивши свiтло в вiкнах зали, постерегла, що в Дашковичiв
гостi, i, взявши дочку, пiшла з нею до сестри. Степанида Сидорiвна зараз
зрозумiла те, бо якось знехотя привiталась з сестрою й з небогою.
- Чи всi здоровi? - спитала Марта.
- Як бачиш, усi! бо всi тут i сидимо. Хiба ти що чула? - одказала
Степанида Сидорiвна.
- Нiчого не чула, але думаю: дай, пiду побачусь!
- Спасибi, що не забува те нас, - одказала Степанида.
Катерина була убрана по-буденному, але дуже чисто. Вона зачесалась дуже
гладко, i можна було примiтить, що вона звернула ввагу на свiй костюм, бо
була убрана краще за Ольгу.
- Чи не дума те куди на вечiр? - спитала Степанида, поглядаючи на
Катерину, котра навiть почепила дорогi золотi сережки.
- Думали зайти, та вже не пiдемо, тут зостанемось, - Додала Марта
Сидорiвна.
Тi © розмови сестер, пересипано© попелом i сiллю, нiхто не чув, i
розмова стала спiльною й веселою. I Радюк, i Кованько залицялись до Ольги,
до не© обертались з розмовою, до не© обертали жарти, а як не до не©, то до
котро©-небудь матерi. Катерина сидiла, мов сирота. Вона ждала хоч одного
слова, хоч одного погляду очей, i нi один не подивився на не©, не
заговорив до не©! Вона побачила Радюка, дуже гарного хлопця, i не могла
надивитись на його, одiрвати од його очей.
"Ану, буду примiчать, чи подивиться вiн на мене хоч раз? Чи промовить
вiн до мене хоч слово?" - подумала собi Катерина й почала слiдком водить
очима за кожним рушенням його очей.
Радюк говорив з Ольгою й не зводив з не© очей. Наговорившись з нею, вiн
сiв коло Степаниди Сидорiвни й почав балакать з нею. Степанида Сидорiвна
ласкаво та облесливо розмовляла з ним. Потiм Радюк почав балакать з Мартою
Сидорiвною, котра так само стала вся добром i ласкою. Катерина думала, що
вiн от-от промовить до не© слiвце, а вiн встав од стола й почав розмовлять
з Дашковичем. Тодi вона почутила, що ©© здавило коло серця. Не тiльки
ласкавого слова, навiть погляду очей його вона не пригорнула до себе. Вона
бачила, як його чудовi очi майнули проз ©© лице; вона ловила його очi
сво©ми очима, хотiла спинить ©х на собi хоч на хвилину i побачила, що не
мала тi © сили чарiв.
"Не ласкава доля до мене, - ледве заворушилась в не© така думка. - А чи
я ж не така iнститутка, як i вона? А чи я ж не так граю й спiваю, як i
вона?" Катерина ледве задушила в собi неприязне почування до сво ©
щасливо© сестри в первих, бо добре знала, що й сестра тут нiчим не винна.
Тим часом Марта Сидорiвна, не питаючись серця сво © дочки, думкою вже
призначила Радюка Ользi, а для сво © Катерини рада була б узяти й не дуже
гарного Кованька. Вона бачила, що од Катерини обидва паничi держаться
осторонь, i промовила:
- Ви б, панни, або заграли, або заспiвали нам, старим, а за вами, може
б, заспiвали й паничi. Ольго! ти ж хазяйка. Починай! А за тобою, може, й
другi насмiляться.
Ольга була весела. Вона тiльки що наговорилась з милим, надивилась
зблизька на очi, на брови, наслухалась досхочу його мелодичного голосу.
Вона пурхнула до рояля й почала перебирать веселi вальси й мазурки, а
потiм, дивлячись просто Радюковi в очi, заспiвала: "Ой полину, полину -
добувати талану!"
Ольга ще трохи пофантазiровала i встала. Катерини нiхто не просив, i
кiлька хвилинок було в хатi зовсiм тихо. © мати трохи вже сама не
попросила ©© сiсти за рояль, як Кованько обернувся до Катерини й попросив
©© заграть.
Катерина встала й якось без енергi© перейшла залу до рояля. В ©© тихiй,
длявiй ходi виявлялась й обида, i смуток. Вона сiла за рояль; смутний
мiнорний акорд сам пiдбiг пiд руки, i з-пiд ©© пальцiв полилась смутна
мелодiя, дуже не припадаюча до молодого вiку. В тих мелодiях не чути було
нi надi©, нi любовi, нi веселостi.
- Яка гарна й смутна п' са! - промовив Радюк, але не подивився на
Катерину, та на Ольгу. То були першi слова Радюковi, що стосувались до
Катерини. Вона почула, що тi слова вразили ©© в серце, але не щастям i
надi ю, а нiби втратою надi©. Катерина трохи не заплакала й почала ще
виразнiше виявлять в мелодiях сво невеселе почування. © дума вся
перелилась в мелодi©. Вона, не спиняючись, перейшла на укра©нську думку й
почала грати з душею. Катерина почула, що вона плаче в мелодiях, хоч не
плаче слiзьми, i дала волю тим невидимим сльозам. Мелодi© лилися, неначе
сльози, то iихо, то разом заливали всю залу й сповняли ©©. В трелях,
здавалось, нiби тремтiло ©© серце, в тихих мiсцях вона нiби замирала, i
знов виявлялись голоси плакучi то на вищих нотах, то на низьких, котрi
гули i все стихали та стихали. Катерина знала, що вперше на вiку так
грала, бо вперше на вiку постерегла, що не дано ©й щастя-долi на землi
безневинно, що ©© обминула доля. Вперше на вiку вона плакала молодою душею
за втратою надi© на вище щастя на землi - на любов.
Всi заслухались i нiби очамрiли од музики, всi мовчали. Навiть Дашкович
перестав фiлософствувать про слов'ян i промовив: "Як же гарно ти,
Катерино, грала!" Катерина встала од рояля, тихою ходою одiйшла й сiла
коло матерi. Вона сама засмутилась i всiх засмутила. Всi неначе щось
думали й мовчали, бо не могли опам'ятаться од впливу тi © музично© думки,
того плачу безталанно© дiвчини.
- Як ти засмутила нас сво ю "Думкою"! - сказала Ольга, може, й не рада,
що на ©© щасливе серце невесела мелодiя навела смуток i скаламутила
почування першого щасливого кохання.
Вже було пiзно. Радюк почав прощаться, а за ним i Кованько. Марта
Сидорiвна з дочкою пiшла додому слiдком за ними. Ольга зосталась з матiр'ю
й довго дивилась на обидвi книжки роману, що лежали рядочком на столi.
- Котру книжку будеш читати? - спитала мати дочку.
- Оцю! - сказала Ольга, осмiхаючись, i прикрила рукою Радюкову книжку.
- I я так думала! Не знаю, як твiй батько дума ?
- Для батька, зда ться, за все це - байдуже! - сказала Ольга, смiючись.
Тимчасом, як Ольга смiялась, Катеринi було зовсiм не до смiху. Вона
вернулась додому й довго думала, сидячи за сво©м роялем, ©© пальцi самi
почали ту "Думку", котру вона недавно грала. Тi самi мелодi© викликали в
©© серцi те ж саме почування, тi самi думи, тiльки що передуманi. Вона
любила щиро i знала, що любить без надi©, що для не© треба навiк забуть
того, кого вона так дуже й щиро покохала, навiки задавити в серцi таке
високе, таке миле щастя!
Довго грала Катерина, сидячи за роялем, i дала волю сво©м сльозам.
Батько ©© вже спав, мати вешталась у другiй кiмнатi. Вона одна на самотi
награлась i наплакалась, бо не знала, чим вона винна, що доля не дала ©й
таких чорних брiв, таких блискучих очей, якi мала щаслива Ольга.
Тим часом почалися екзамени. Радюк думав, що його кохання буде
заважать, i боявся, що не буде на екзаменах мати поспiху. Але вiн
помиливсь. Нiколи вiн не почував в себе стiльки завзяття, стiльки охоти до
науки!
Здавши дуже добре екзамени, Радюк думав зостаться в Ки вi при
унiверситетi. Але такого мiсця тодi не було. Радюк мусив напитувать собi
мiсця в губернськiй канцелярi©. йому трапилось навiть добре мiсце; i в тiй
сферi його ждала непогана кар' ра.
Напитавши мiсце, Радюк зараз-таки написав до батька. Вiн писав, що
дорога скатертю стелиться перед ним, що доля його збира колоски на
багатiй нивi. Вiн згадував в листi й про Ольгу, хвалив ©©, не знаходив
слiв, щоб похвалити ©©. Лист дихав таким щастям i такою любов'ю, то батько
сам нiби вдруге почав жити минувшим, а мати аж заплакала на радощах.
"Сподiваюся, тату, що моя Ольга виши менi навiть таку мережану
сорочку, яку ви бачили колись на менi", - писав син до батька.
Маючи Ольгу за свою наречену, Радюк почав марить про те, щоб подiлиться
з нею добутим знанням. Перший час гарячого кохання вже минув. Йому
здавалось, що любов, не слiпа, не животинна, а людська й розумна, повинна
змiцниться чимсь трохи вищим, повинна одуховнитись однаковiстю поглядiв,
пересвiдченнiв, рiвнiстю обох в науцi й розвитковi. Скiнчивши сво© справи,
Радюк зайшов до Ольги, щоб одiбрать од не© деякi сво© книжки. Йому
здавалось, що настав час однести для не© дещо краще од романiв. Вiн однiс
Ользi наукову книжку. Радюк просив перечитать ©© до того дня, в котрий
мали збираться до Дашковича студенти на вечiр.
Ольга розгорнула книжку й почала читати. Вона думала знайти там щось
таке, що стосувалося б до ©© любовi. Читаючи романи й повiстi, вона все
ставила себе на мiсце молодо© геро©нi, а Радюк доконечне займав мiсце
молодого щасливого героя в ©© думках. Вона думала знайти щось таке й в тiй
книжцi. Дуже легка мова й поетичний колорит трохи втягував ©© в читання.
Перегорнувши кiлька лисгкiв, вона почала нудиться й згорнула книжку,
позiхнувши двiчi разом.
Настав вечiр. Ольга знов розгорнула книжку й почала чита©и, але, не
звикши до наукових книжок, вона швидко втомилась од напружування сво ©
голови. Та книжка пригадувала ©й лекцi©, котрi огидли ©й ще в iнститутi.
Ольга позiхала, плющила очi так, що аж сльози виступили на ©© очах, i
перестала розумiть, до чого все те стосувалось. А тим часом вона знала, що
Радюк вже безпремiнно заговорить з нею про те капосне писання. Пригадуючи
те, що прочитала, вона ледве згадувала п'яте через десяте й кинула книжку
на стiл.
- Що буде, то буде, а вдруге читать не буду! - промовила голосно Ольга,
позiхнувши. Коли це в кiмнату вбiгла Катерина i вхопила ту книжку, що
лежала напохватi.
- Що це ти чита ш? - спитала Катерина.
- И сама не знаю, що читаю! Це менi накинув Радюк.
- Дай менi! i я прочитаю.
- Бери, голубко, читай, та й менi розкажеш i розтовмачиш, бо я стала
така лiнива, що аж сама собi дивуюсь, - сказала Ольга.
Катерина вхопила книжку й побiгла додому. Вона зараз сiла й прочитала
всю "од дошки до дошки".
Швидко настав i вечiр у Дашковича. Студентiв зiбралося мало, що аж
Ольгу дуже вразило те, що на той вечiр зiбралось дуже мало студентiв,
багато менше, нiж збиралось колись переднiше. Дашкович тепер постарiвся й
дуже змiнивсь. Вiн тепер зовсiм звернув на iншу стежку й почав забувать
сво© Сегединцi, свiй народ, свою лiтературу й чогось вчепився до чисто©
науки та до слов'ян, неначе в ©х було все щастя Укра©ни, все щастя
укра©нського народу.
Тимчасом, як Дашкович балакав з студентами, котрi вже слухали його
розмову бiльше якось офiцiально, щоб не скривдить професора, Радюк пiшов
до Ольги й почав розмовлять з нею за ту книжку. Ольга почервонiла, як мак,
i все одбувалась загальними фразами, хвалила гарний стиль, поетичнiсть
писання, його правдивiсть i говорила все те, що може сказать кожний
чоловiк, не читавши книжки, але знаючи, за що там написано. Радюк
догадавсь, що вона або зовсiм не читала книжки, або тiльки переглядiла.
Ольга так нудилась од тi © розмови, що Радюк замовк i задумавсь. Тодi
Катерина почала вмикуваться в ©х розмову й заговорила дуже розумно. Радюк
пiдвiв на не© очi. Катерина побачила, що його очi заблищали, дивились на
не© прихильно, i душа ©© взрушилась, як птиця, пiд його поглядом. Вона так
близько сидiла коло його! Його очi так близько свiтились коло ©© очей! А
Радюк знов одхиливсь од не© й почав безперестану верзти Ользi ту
нiсенiтницю, в котрiй так багато тями тiльки для того, хто ©© говорить або
слуха . Радюк почув, що сила тi © животинно© любовi, котро© вiн так не
поважав, тепер задля його стала вище од усяко© iдеально©, духовно©,
високо© любовi. Вiн почував, що в той час для його молодого серця сила
чорних очей i свiжих уст була дужча од само© вищо© просвiчено© любовi, хоч
би вона була любов'ю янголiв неба!
Тим часом мiж Дашковичем й одним палким чорнявим сербом почалась дуже
цiкава спотичка. Дашкович якось ненароком зачепив нацiональну честь
сербiв: не похвалив Сербi©. Опришкуватий серб так i спалахнув, як порох, i
почав сливе репетувать.
- Ми не нiкчемнi! Ми не дурнi, хоч ми й побитi ворогами! Ми не
оступимось од сво © нацiональностi нiзащо в свiтi! - репетував молодий
палкий серб i схопився з мiсця.
Його очi нiби горiли; руки складались в кулаки. Вiн кричав та приступав
все ближче до стола. Дашкович устав i собi й не знав, що й почать,
викликавши таку мару.
- За честь свою, за честь свого народу й нацiональностi ми ладнi тричi
вмерти! Ми не попустимо, щоб з нас хтось кепкував i глузував! Ми
ненавидимо наших ворогiв туркiв за те, що вони гнiтили нас i потоптали нас
ногами! - аж верещав серб, i його здоровi очища страшно блискали. Ввесь
вiковiчний гнiт, вся ненависнiсть виявилась в тому дикому поглядi його
очей.
- Ой, я боюсь! Який вiн став страшний! - промовила Ольга до Радюка.
- Який вiн гарний! - скажiть лучче; дивiться, яким огнем блищать його
очi; яка палка його розмова! яке завзяття, яка свiжа сила! Отакий не
пiддасться ворогам! - сказав Радюк.
В залi всi замовкли, тiльки дзвенiв голос палкого, аж трохи дикого
серба. Професор стояв нi в сих нi в тих.
Тим часом Степанида Сидорiвна, побачивши, що крикливий студент так
присiкався до ©© чоловiка, прожогом кинулась на помiч.
- Коли ви так поводитесь в мо©м домi, то вибачайте на цiм словi!
Степанида наступала на серба так суворо, з такими блискучими очима, що
вiн втихомирився й почав оступаться назад. До не© на помiч прийшла i Марта
Сидорiвна.
Обидвi сестри так присiкались до молодого серба, що купа студентiв
кругом його так i розсипалась по залi, неначе од куль з рушниць та гармат.
Кованько торкнув лiктем Радюка й промовив: "От комедiя! Ото на що
дивиться! Дивись, дивись, як той серб роз'ярився! А Дашкович! ©й-богу, в
його душа тепер аж труситься. Славна комедiя! чим натiшиться. Iй-богу,
часом за поганшу платять грошi".
- Кованьку! перестань-бо дурiть по-школярськiй! - сказав йому Радюк
пошептом.
Радюк похопився одiйти од Кованька, бо його брав острах, щоб вiн часом
i справдi не встругнув яко©сь школярсько© штуки.
Тим часом гостi почали прощаться й вийшли з поко©в. Радюк зостався й
довго ще балакав з Ольгою.
- Чи принести вам ще якихсь книжок? Тепер вийшли дуже гарнi книжки по
природних науках.
Ользi дуже хотiлось сказати, щоб вiн бiльше не приносив ©х, та вона
того не сказала, i сам язик промовив, щоб вiн якнайшвидше приходив i
принiс тi книжки.
Радюк попрощавсь i вийшов на вулицю. Надворi все дихало нiби ма м. Вода
в Днiпрi лиснiла проти зоряного неба. Надворi було поночi. Але за Днiпром
на берегах горiло багаття й освiчувало щогли байдакiв: то бiлоруси варили
вечерю. I на плотах по Днiпрi скрiзь блищали вогнi й одбивалися в тихiй
водi. Радюк вийшов до Владимирового пам'ятника, сiв на схiдцях сходiв i
задумавсь. По другий бiк тих сходiв манячила чиясь темна постать в поставi
задумливого чоловiка й гармонiзувала з тишею. Тиха торжественна картина
велико© рiчки, освiчено© вогнем багаття й зоряним, одкинутим в водi небом,
навела на його багато дум. Будуще життя з Ольгою так манило його щастям!
Здавалось йому тi ю, нiби й мертвою, рiчкою, де нiби й замерла вода з
зорями, але в тiй рiчцi було стiльки живоття пiд тихим покривалом ночi!
Стiльки живоття було заховано од людського ока пiд темним небом, де в тишi
й темрявi стукотiв пульс невичерпно© сили природи!
Радюковi вперше прийшла думка об'явиться Ользi й заповiстить ©© про
свою любов. Вiн трохи страхавсь Кованька. Йому здавалось, що Кованько
недурно топче стежку до Ольги.
Вiн i гадки й думки не мав, що Ольга не згодиться дать йому слово i що
його мрi© розлетяться марно, як туман од вiтру.
Забравши деякi книжки з гарними малюнками, Радюк побiг до Дашковичiв i
застав дома саму матiр. Батька й Ольги не було вдома, вони пiшли на
Хрещатик, на прогуляння. Покинувши книжки, Радюк побiг на Хрещатик,
перебiг його од кiнця до кiнця, трохи не звалив з нiг кiлька панiв i дам i
не знайшов Дашковича з дочкою. Вертаючись назад, вiн побачив чи сь жовте
лице. Мiж другими свiжими лицями те лице жовтiло, неначе стигла диня.
Радюк впiзнав Дашковича. Швидко вiн угледiв i друге лице, молоде й свiже,
як троянда: то була Ольга. Вiн привiтався до ©х, i всi тро пiшли рядом.
Радюк постерiг, що випала найлучча година об'явиться Ользi. Старий фiлософ
не заважав нiтрiшки.
Вже наближався вечiр, i народ цiлою валкою прямував до Царського садка,
де щовечора була гулянка. Осiнь була тепла й суха, i всi неначе хапко
хапались нагуляться перед холодами.
- Ходiмо, тату, в Шато! - просила батька Ольга.
- Куди там менi, старому, дибать! Що я буду там робить?
- Будемо гулять. Ходiм-бо, таточку. Ви трошки провiтритесь i
поздоровша те. Ми недовго там гулятимемо. Я покину й фейерверки задля вас.
Старий Дашкович мусив йти в Шато на прогуляння. Вже музики грали, а
публiка ворушилась по долинi, як комашня. Тераса ресторану була обсипана
людьми. Перебiгши Шато, Ольга з Радюком пiшла на гору на велику алею.
Старий професор, слухняний, як дитина, мусив на старостi лiт лiзти за ними
на гору. Ольга не йшла, а бiгцем бiгла пiд гору, так що батько слiдкував
тiльки очима за ©© рожевою сукнею й ледве встигав йти пiдтюпцем. Вони
вийшли на велику алею; Дашкович так i впав на лавку, засапавшись.
- Ви сiли, а нам хочеться бiгать! - сказала Ольга, смiючись.
- Про мене, серце, й бiгай, тiльки дай покiй менi, старому, - сказав
вiн, одмахуючись рукою.
Радюк пiшов з Ольгою по але©. Його душа була повна щастя, але
непевнiсть все-таки дуже тривожила його. Випадок був такий добрий, що
луччого трудно було дiждаться й сподiватись.
Вони перейшли алею, звернули набiк i пiшли дорiжкою понад самими
горами. Людей було все менше та менше. Якось знехотя вони обо звернули з
дорiжки й стали над самою горою, котра була перерiзана вузькою та глибокою
долиною. По горi росли високi осокори та верби, а через вузеньку й глибоку
долину було видко аж над самим Днiпром клапоть шосе, де манячили про©жджi
й прохожi. Ольга не дивилась на Днiпро, на пишну заднiпрянську картину, та
все дивилась в той глибокий яр, де по шосi миготiли люди, маленькi, мов
ляльки, де котились вози й стукотiння од колiс одбивалось луною в обидва
боки того вузького яру.
Радюк мовчав, i Ольга мовчала, ©© щоки аж пашiли. Вона очевидячки
чогось ждала. Радюк оглянувся навкруги; по дорiжцi пленталась якась
мiщанка. На шпилях подекуди сидiли люди по дво , по тро . Недалечке од ©х
внизу на одному шпилi стояв якийсь високий пан, мов та статуя, i дивився
на Днiпро. Постатi на шосi все ворушились, нiби в вертепi кукли. Радюк
думав об'явиться прямо й просто кiлькома словами i не знайшов тих простих
кiлькох слiв. Вiн почував, що його душа дуже стривожена, i ждав, поки вона
трохи втихомириться. Вiн зирнув скоса на Ольжине лице; воно було рум'яне,
але спокiйне; очi були спущенi на зелений яр, неначе в йому дiялось якесь
надзвичайне диво.
"Вона жде, вона жде!" - подумав вiн, i те слово сотню раз мигнуло в
його думцi. Вiн взявся рукою за груди й почув, що в грудях у його ще не
все заспоко©лось. Серце трiпалось, як пташка в клiтцi. Вiн задумав почать
яку-не-будь розмову, доки стишиться в його душi.
- Зда ться, й осiнь надворi, а зроду нiхто не дiзнавсь би, що тепер
осiнь. Глянеш на небо, на Днiпро i подума ш, що почина ться лiто, - тихо
промовив Радюк.
Ольга зиркнула на його сво©ми чудовими очима. I яка була краса в тих
соромливих очах! В тих очах були нiби сльози, нiби мокра роса пригасила
вогонь. Вона, певно, не того ждала од його й спустила очi.
Внизу Днiпро був заставлений байдаками й барками. При березi коло
Подолу стояли рядками здоровi дуби й берлинки, повнi жовтих i червоних
яблук, кавунiв, груш. Кiлька дубiв i берлинок з кавунами простувало по
Днiпрi до пристанi, а на пристанi, на соломi були накладенi цiлi гори
кавунiв i яблук. Надворi було тихо; за Днiпром синiв бiр, котрий здавався
ще синiшим пiд промiнням захо-дячого сонця. На тому темному фонi серед
бору палало нiби полум'я: то сонце вдарило в усi шибки церкви далекого
села.
- Чи то пожежа? - спитала Ольга.
- Нi! то сонце гра на вiкнах сiльсько© церкви, - сказав Радюк, i вони
обо знов замовкли.
На другому кiнцi бору три банi церкви, освiченi сонцем, неначе три зорi
висiли над чорним лiсом, а там десь далеко сонце потрапило в шибки бiдно©
рибалчино© хатини й зробило з тих тахлiв щире золото, неначе хто повiсив
золотi щити серед темного бору. На рiчцi внизу коливались тихо байдаки, а
вище, коло Подолу, стояв нiби лiс щогл. Якийсь спокiй був розлитий на
свiтi. Природа нiби вже думала заснуть перед близькими холодами. I Ольга й
Радюк задивились на ту картину. Вона ©х заспоко©ла.
- Як тиха картина осенi, хазяйсько© й хазяйновито© осенi, наводить на
мене думку про щастя тихо© сiм'©. I те щастя менi зда ться таке тихе,
спокiйне, але пишне й чудове, як ця тепла й овощна осiнь, - промовив
Радюк. Ольга подивилась на його очима й неначе чогось ждала.
- Ви любите осiнь? - промовила вона. - А я найбiльше люблю весну.
Скiльки раз я марила про тi острови Океанi©, де вiчно цвiте й не вмира
весна! Якби мене хто чудом перенiс на тi острови! Таким чудом, про якi
розказу в казках Шехерезада.
- Хто ©© не любить, тi © весни, часу соловейкiв i квiток, але вона така
коротка! А щаслива весна людини ще коротша, хоч пишнiша од весни природи.
Ольга зiтхнула, а Радюк задумавсь.
- От i моя весна, весна мого життя швидко мине, - знов почав говорить
Радюк. - Я вже став мiцно на дорозi життя, вже втягла мене в себе та
безодня моря людського життя. Я почуваю, що менi час жить щастям ширшим i
вищим од щастя молодо© пори весни; я почуваю, що менi вже час жити життям
сiм'яка.
Радюкiв голос все тихiшав i затрусивсь. Ольга слухала його, трошечки
пiдвiвши голову й очi.
- Ольго Василiвно! ви зна те, що я людина нового поколiння i не вмiю
говорить комплiментiв, завiрчуючи просту мисль в непростi слова. Я вам
скажу просто й щиро: я вас люблю; я полюбив вас од того часу, як побачив
вас. Менi зда ться, що я нi з ким не прожив би так щасливо в парi, як з
вами. Скажiть менi щиро всю правду: чи любите ви мене? Чи пiдете ви за
мене замiж? Я прошу вашо© руки, i коли ви дасте згоду, то я буду мать
- Потривайте, потривайте! Це ще не все! Радюк приноситиме вам юридичнi
книжки, фiлософiю Гегеля, потiм буде три днi й три ночi поспiль товмачить
про баштанника Ониська й його поезiю, а потiм буде намоторювать вас, щоб
ви самi вивчились писать укра©нськi вiршi.
Ольга й ©© мати смiялись.
- Я нiколи не писала вiршiв i, певно, не буду. Що це ви верзете, Кириле
Петровичу? - сказала Ольга, смiючись.
Радюк ледве мiг усидiть на стiльцi. Переднiше, в кружку сво©х
товаришiв, вiн не дуже вважав на Кованьковi жарти, бо мав ©х за жарти
молодого веселого хлопця, ладного все життя i все обернути на жарт i на
смiшки, щоб тiльки було з чого пореготаться. Але тепер, в домi поважного
чоловiка й перед очима мило© особи, йому тi жарти доходили до самого
серця.
- Почекайте! Це ще й нiчого б! Але потiм Радюк буде намовлять вас
одягтись в плахту, в мережану сорочку i взутись в червонi чоботи, бо вiн i
сам одяга ться в свиту й кожух...
- Тобi й сорому нема! - тихо промовив Радюк. А Кованько, не вважаючи на
те, знов протягував свою карикатуру - Чи ви пак зна те, що нашi студенти
тiльки й думають, як вони житимуть в курiнях на баштанах i як ©х жiнки
носитимуть ©м обiди з дому, як вони будуть орать однi ю рукою, а другою
книжку держать, а третьою писати докторськi дисертацi©...
- Бог зна що ви говорите! - сказала Степанида Сидорiвна. й стало шкода
Радюка, над котрим так глузував Кованько, бо вона постерiгала причину того
кепкування...
- Якби це ми були вдома, а не в гостях, то я б i тобi намалював твiй
iдеал i тво iдеальне життя на заводi, - сказав Радюк, - та нехай
навпiсля. А твiй iдеал вийшов би, мабуть, не такий поетичний, хоч, може, й
достоту такий смiшний.
Кованько замовк, неначе води в рот набрав. Щоб як-небудь перервать ту
негарну розмову, мати попросила всiх до зали. Тiльки що вони всi ввiйшли в
залу, Ольга одчинила рояль i, нi на кого не вважаючи, смiливо й голосно
заспiвала укра©нську пiсню: "Ой, полину, полину - добувати талану!" Та
пiсня була одповiддю й протестом проти Кованькових жартiв. Кованько зараз
зрозумiв це, бо замовк i задумавсь. Його великi губи закрили зуби, а повнi
й довгi щоки аж одвисли вниз. Радюк наче ожив i повеселiшав. Вiн зрозумiв
серцем, до чого стосувалась та пiсня, про котру нiхто Ольги й не просив,
про котру нiхто й не згадував.
Тим часом на голос пiснi дочки вийшов з кабiнету батько. Дашковичеве
лице почало дуже старiться, i не так старiтись, як в'янути й морхнуть од
сидiння й безсонних ночiв. Дашкович привiтався до Радюка й до Кованька й
розпочав розмову з Радюком, вважаючи на його, як розумнiшого i бiльше
нахильного до поважно© розмови.
- Думаючи не раз про свiй народ, я дiйшов до тако© гадки: щоб зрозумiть
його свiтогляд i постерегти його будущi фiлософськi принципи, треба
роздивляться на наш народ не як на народ, одрiзаний од сiм'© iнших
народiв, а доконче вкупi з iншими народами, котрi йому рiднiшi, котрi
ближчi до нашого народу по прикметах плем'я, мови, вiри i т. д., - так
говорив Радюковi професор.
- А певно так! - ледве обiзвавсь до його Радюк, а сам усе поглядав у
той куток, де сидiла Ольга й Ковакько.
- I я тепер маю думку роздивиться на свiтогляд цiлого слов'янського
плем'я i потiм вже приступить i до свого народу.
- I я так думаю, - притакував Радюк, хоч вiн в той час нiчого того не
думав i навiть не второпав, за що говорив йому Дашкович. Вiн бачив, що
Кованько сiв близесенько коло Ольги, розказував щось смiшне, бо й Ольга
смiялась до його. А Дашкович, як на тотеж, все розвивав та розвивав перед
ним свою теорiю, радiючи, що знайшов вважливого слухача.
Радюк слухав, а його очi все тягло туди, де жартував Кованько, дуже
радий, що Радюк попався Дашковичевi. Його очi роздвоювались, бо вiн все
дививсь i на професора, i на бiлу Ольжину шию, де блищало проти свiтла
прозоре вушко, де малювався ©© чистий профiль проти свiтла. Радюк вже й не
слухав Дашковича. Кров кинулась йому до голови. Сам професор, запримiтивши
невважливiсть Радюка, перестав розмовлять.
Тiльки що подали чай, як у залу одчинились дверi i в свiтлицю увiйшла
Марта Сидорiвна з дочкою. Вони обидвi держали в руках якусь роботу й
прийшли нiби на оденки, ненароком, по-сусiдськiй. Але було не так: Марта
Сидорiвна, побачивши свiтло в вiкнах зали, постерегла, що в Дашковичiв
гостi, i, взявши дочку, пiшла з нею до сестри. Степанида Сидорiвна зараз
зрозумiла те, бо якось знехотя привiталась з сестрою й з небогою.
- Чи всi здоровi? - спитала Марта.
- Як бачиш, усi! бо всi тут i сидимо. Хiба ти що чула? - одказала
Степанида Сидорiвна.
- Нiчого не чула, але думаю: дай, пiду побачусь!
- Спасибi, що не забува те нас, - одказала Степанида.
Катерина була убрана по-буденному, але дуже чисто. Вона зачесалась дуже
гладко, i можна було примiтить, що вона звернула ввагу на свiй костюм, бо
була убрана краще за Ольгу.
- Чи не дума те куди на вечiр? - спитала Степанида, поглядаючи на
Катерину, котра навiть почепила дорогi золотi сережки.
- Думали зайти, та вже не пiдемо, тут зостанемось, - Додала Марта
Сидорiвна.
Тi © розмови сестер, пересипано© попелом i сiллю, нiхто не чув, i
розмова стала спiльною й веселою. I Радюк, i Кованько залицялись до Ольги,
до не© обертались з розмовою, до не© обертали жарти, а як не до не©, то до
котро©-небудь матерi. Катерина сидiла, мов сирота. Вона ждала хоч одного
слова, хоч одного погляду очей, i нi один не подивився на не©, не
заговорив до не©! Вона побачила Радюка, дуже гарного хлопця, i не могла
надивитись на його, одiрвати од його очей.
"Ану, буду примiчать, чи подивиться вiн на мене хоч раз? Чи промовить
вiн до мене хоч слово?" - подумала собi Катерина й почала слiдком водить
очима за кожним рушенням його очей.
Радюк говорив з Ольгою й не зводив з не© очей. Наговорившись з нею, вiн
сiв коло Степаниди Сидорiвни й почав балакать з нею. Степанида Сидорiвна
ласкаво та облесливо розмовляла з ним. Потiм Радюк почав балакать з Мартою
Сидорiвною, котра так само стала вся добром i ласкою. Катерина думала, що
вiн от-от промовить до не© слiвце, а вiн встав од стола й почав розмовлять
з Дашковичем. Тодi вона почутила, що ©© здавило коло серця. Не тiльки
ласкавого слова, навiть погляду очей його вона не пригорнула до себе. Вона
бачила, як його чудовi очi майнули проз ©© лице; вона ловила його очi
сво©ми очима, хотiла спинить ©х на собi хоч на хвилину i побачила, що не
мала тi © сили чарiв.
"Не ласкава доля до мене, - ледве заворушилась в не© така думка. - А чи
я ж не така iнститутка, як i вона? А чи я ж не так граю й спiваю, як i
вона?" Катерина ледве задушила в собi неприязне почування до сво ©
щасливо© сестри в первих, бо добре знала, що й сестра тут нiчим не винна.
Тим часом Марта Сидорiвна, не питаючись серця сво © дочки, думкою вже
призначила Радюка Ользi, а для сво © Катерини рада була б узяти й не дуже
гарного Кованька. Вона бачила, що од Катерини обидва паничi держаться
осторонь, i промовила:
- Ви б, панни, або заграли, або заспiвали нам, старим, а за вами, може
б, заспiвали й паничi. Ольго! ти ж хазяйка. Починай! А за тобою, може, й
другi насмiляться.
Ольга була весела. Вона тiльки що наговорилась з милим, надивилась
зблизька на очi, на брови, наслухалась досхочу його мелодичного голосу.
Вона пурхнула до рояля й почала перебирать веселi вальси й мазурки, а
потiм, дивлячись просто Радюковi в очi, заспiвала: "Ой полину, полину -
добувати талану!"
Ольга ще трохи пофантазiровала i встала. Катерини нiхто не просив, i
кiлька хвилинок було в хатi зовсiм тихо. © мати трохи вже сама не
попросила ©© сiсти за рояль, як Кованько обернувся до Катерини й попросив
©© заграть.
Катерина встала й якось без енергi© перейшла залу до рояля. В ©© тихiй,
длявiй ходi виявлялась й обида, i смуток. Вона сiла за рояль; смутний
мiнорний акорд сам пiдбiг пiд руки, i з-пiд ©© пальцiв полилась смутна
мелодiя, дуже не припадаюча до молодого вiку. В тих мелодiях не чути було
нi надi©, нi любовi, нi веселостi.
- Яка гарна й смутна п' са! - промовив Радюк, але не подивився на
Катерину, та на Ольгу. То були першi слова Радюковi, що стосувались до
Катерини. Вона почула, що тi слова вразили ©© в серце, але не щастям i
надi ю, а нiби втратою надi©. Катерина трохи не заплакала й почала ще
виразнiше виявлять в мелодiях сво невеселе почування. © дума вся
перелилась в мелодi©. Вона, не спиняючись, перейшла на укра©нську думку й
почала грати з душею. Катерина почула, що вона плаче в мелодiях, хоч не
плаче слiзьми, i дала волю тим невидимим сльозам. Мелодi© лилися, неначе
сльози, то iихо, то разом заливали всю залу й сповняли ©©. В трелях,
здавалось, нiби тремтiло ©© серце, в тихих мiсцях вона нiби замирала, i
знов виявлялись голоси плакучi то на вищих нотах, то на низьких, котрi
гули i все стихали та стихали. Катерина знала, що вперше на вiку так
грала, бо вперше на вiку постерегла, що не дано ©й щастя-долi на землi
безневинно, що ©© обминула доля. Вперше на вiку вона плакала молодою душею
за втратою надi© на вище щастя на землi - на любов.
Всi заслухались i нiби очамрiли од музики, всi мовчали. Навiть Дашкович
перестав фiлософствувать про слов'ян i промовив: "Як же гарно ти,
Катерино, грала!" Катерина встала од рояля, тихою ходою одiйшла й сiла
коло матерi. Вона сама засмутилась i всiх засмутила. Всi неначе щось
думали й мовчали, бо не могли опам'ятаться од впливу тi © музично© думки,
того плачу безталанно© дiвчини.
- Як ти засмутила нас сво ю "Думкою"! - сказала Ольга, може, й не рада,
що на ©© щасливе серце невесела мелодiя навела смуток i скаламутила
почування першого щасливого кохання.
Вже було пiзно. Радюк почав прощаться, а за ним i Кованько. Марта
Сидорiвна з дочкою пiшла додому слiдком за ними. Ольга зосталась з матiр'ю
й довго дивилась на обидвi книжки роману, що лежали рядочком на столi.
- Котру книжку будеш читати? - спитала мати дочку.
- Оцю! - сказала Ольга, осмiхаючись, i прикрила рукою Радюкову книжку.
- I я так думала! Не знаю, як твiй батько дума ?
- Для батька, зда ться, за все це - байдуже! - сказала Ольга, смiючись.
Тимчасом, як Ольга смiялась, Катеринi було зовсiм не до смiху. Вона
вернулась додому й довго думала, сидячи за сво©м роялем, ©© пальцi самi
почали ту "Думку", котру вона недавно грала. Тi самi мелодi© викликали в
©© серцi те ж саме почування, тi самi думи, тiльки що передуманi. Вона
любила щиро i знала, що любить без надi©, що для не© треба навiк забуть
того, кого вона так дуже й щиро покохала, навiки задавити в серцi таке
високе, таке миле щастя!
Довго грала Катерина, сидячи за роялем, i дала волю сво©м сльозам.
Батько ©© вже спав, мати вешталась у другiй кiмнатi. Вона одна на самотi
награлась i наплакалась, бо не знала, чим вона винна, що доля не дала ©й
таких чорних брiв, таких блискучих очей, якi мала щаслива Ольга.
Тим часом почалися екзамени. Радюк думав, що його кохання буде
заважать, i боявся, що не буде на екзаменах мати поспiху. Але вiн
помиливсь. Нiколи вiн не почував в себе стiльки завзяття, стiльки охоти до
науки!
Здавши дуже добре екзамени, Радюк думав зостаться в Ки вi при
унiверситетi. Але такого мiсця тодi не було. Радюк мусив напитувать собi
мiсця в губернськiй канцелярi©. йому трапилось навiть добре мiсце; i в тiй
сферi його ждала непогана кар' ра.
Напитавши мiсце, Радюк зараз-таки написав до батька. Вiн писав, що
дорога скатертю стелиться перед ним, що доля його збира колоски на
багатiй нивi. Вiн згадував в листi й про Ольгу, хвалив ©©, не знаходив
слiв, щоб похвалити ©©. Лист дихав таким щастям i такою любов'ю, то батько
сам нiби вдруге почав жити минувшим, а мати аж заплакала на радощах.
"Сподiваюся, тату, що моя Ольга виши менi навiть таку мережану
сорочку, яку ви бачили колись на менi", - писав син до батька.
Маючи Ольгу за свою наречену, Радюк почав марить про те, щоб подiлиться
з нею добутим знанням. Перший час гарячого кохання вже минув. Йому
здавалось, що любов, не слiпа, не животинна, а людська й розумна, повинна
змiцниться чимсь трохи вищим, повинна одуховнитись однаковiстю поглядiв,
пересвiдченнiв, рiвнiстю обох в науцi й розвитковi. Скiнчивши сво© справи,
Радюк зайшов до Ольги, щоб одiбрать од не© деякi сво© книжки. Йому
здавалось, що настав час однести для не© дещо краще од романiв. Вiн однiс
Ользi наукову книжку. Радюк просив перечитать ©© до того дня, в котрий
мали збираться до Дашковича студенти на вечiр.
Ольга розгорнула книжку й почала читати. Вона думала знайти там щось
таке, що стосувалося б до ©© любовi. Читаючи романи й повiстi, вона все
ставила себе на мiсце молодо© геро©нi, а Радюк доконечне займав мiсце
молодого щасливого героя в ©© думках. Вона думала знайти щось таке й в тiй
книжцi. Дуже легка мова й поетичний колорит трохи втягував ©© в читання.
Перегорнувши кiлька лисгкiв, вона почала нудиться й згорнула книжку,
позiхнувши двiчi разом.
Настав вечiр. Ольга знов розгорнула книжку й почала чита©и, але, не
звикши до наукових книжок, вона швидко втомилась од напружування сво ©
голови. Та книжка пригадувала ©й лекцi©, котрi огидли ©й ще в iнститутi.
Ольга позiхала, плющила очi так, що аж сльози виступили на ©© очах, i
перестала розумiть, до чого все те стосувалось. А тим часом вона знала, що
Радюк вже безпремiнно заговорить з нею про те капосне писання. Пригадуючи
те, що прочитала, вона ледве згадувала п'яте через десяте й кинула книжку
на стiл.
- Що буде, то буде, а вдруге читать не буду! - промовила голосно Ольга,
позiхнувши. Коли це в кiмнату вбiгла Катерина i вхопила ту книжку, що
лежала напохватi.
- Що це ти чита ш? - спитала Катерина.
- И сама не знаю, що читаю! Це менi накинув Радюк.
- Дай менi! i я прочитаю.
- Бери, голубко, читай, та й менi розкажеш i розтовмачиш, бо я стала
така лiнива, що аж сама собi дивуюсь, - сказала Ольга.
Катерина вхопила книжку й побiгла додому. Вона зараз сiла й прочитала
всю "од дошки до дошки".
Швидко настав i вечiр у Дашковича. Студентiв зiбралося мало, що аж
Ольгу дуже вразило те, що на той вечiр зiбралось дуже мало студентiв,
багато менше, нiж збиралось колись переднiше. Дашкович тепер постарiвся й
дуже змiнивсь. Вiн тепер зовсiм звернув на iншу стежку й почав забувать
сво© Сегединцi, свiй народ, свою лiтературу й чогось вчепився до чисто©
науки та до слов'ян, неначе в ©х було все щастя Укра©ни, все щастя
укра©нського народу.
Тимчасом, як Дашкович балакав з студентами, котрi вже слухали його
розмову бiльше якось офiцiально, щоб не скривдить професора, Радюк пiшов
до Ольги й почав розмовлять з нею за ту книжку. Ольга почервонiла, як мак,
i все одбувалась загальними фразами, хвалила гарний стиль, поетичнiсть
писання, його правдивiсть i говорила все те, що може сказать кожний
чоловiк, не читавши книжки, але знаючи, за що там написано. Радюк
догадавсь, що вона або зовсiм не читала книжки, або тiльки переглядiла.
Ольга так нудилась од тi © розмови, що Радюк замовк i задумавсь. Тодi
Катерина почала вмикуваться в ©х розмову й заговорила дуже розумно. Радюк
пiдвiв на не© очi. Катерина побачила, що його очi заблищали, дивились на
не© прихильно, i душа ©© взрушилась, як птиця, пiд його поглядом. Вона так
близько сидiла коло його! Його очi так близько свiтились коло ©© очей! А
Радюк знов одхиливсь од не© й почав безперестану верзти Ользi ту
нiсенiтницю, в котрiй так багато тями тiльки для того, хто ©© говорить або
слуха . Радюк почув, що сила тi © животинно© любовi, котро© вiн так не
поважав, тепер задля його стала вище од усяко© iдеально©, духовно©,
високо© любовi. Вiн почував, що в той час для його молодого серця сила
чорних очей i свiжих уст була дужча од само© вищо© просвiчено© любовi, хоч
би вона була любов'ю янголiв неба!
Тим часом мiж Дашковичем й одним палким чорнявим сербом почалась дуже
цiкава спотичка. Дашкович якось ненароком зачепив нацiональну честь
сербiв: не похвалив Сербi©. Опришкуватий серб так i спалахнув, як порох, i
почав сливе репетувать.
- Ми не нiкчемнi! Ми не дурнi, хоч ми й побитi ворогами! Ми не
оступимось од сво © нацiональностi нiзащо в свiтi! - репетував молодий
палкий серб i схопився з мiсця.
Його очi нiби горiли; руки складались в кулаки. Вiн кричав та приступав
все ближче до стола. Дашкович устав i собi й не знав, що й почать,
викликавши таку мару.
- За честь свою, за честь свого народу й нацiональностi ми ладнi тричi
вмерти! Ми не попустимо, щоб з нас хтось кепкував i глузував! Ми
ненавидимо наших ворогiв туркiв за те, що вони гнiтили нас i потоптали нас
ногами! - аж верещав серб, i його здоровi очища страшно блискали. Ввесь
вiковiчний гнiт, вся ненависнiсть виявилась в тому дикому поглядi його
очей.
- Ой, я боюсь! Який вiн став страшний! - промовила Ольга до Радюка.
- Який вiн гарний! - скажiть лучче; дивiться, яким огнем блищать його
очi; яка палка його розмова! яке завзяття, яка свiжа сила! Отакий не
пiддасться ворогам! - сказав Радюк.
В залi всi замовкли, тiльки дзвенiв голос палкого, аж трохи дикого
серба. Професор стояв нi в сих нi в тих.
Тим часом Степанида Сидорiвна, побачивши, що крикливий студент так
присiкався до ©© чоловiка, прожогом кинулась на помiч.
- Коли ви так поводитесь в мо©м домi, то вибачайте на цiм словi!
Степанида наступала на серба так суворо, з такими блискучими очима, що
вiн втихомирився й почав оступаться назад. До не© на помiч прийшла i Марта
Сидорiвна.
Обидвi сестри так присiкались до молодого серба, що купа студентiв
кругом його так i розсипалась по залi, неначе од куль з рушниць та гармат.
Кованько торкнув лiктем Радюка й промовив: "От комедiя! Ото на що
дивиться! Дивись, дивись, як той серб роз'ярився! А Дашкович! ©й-богу, в
його душа тепер аж труситься. Славна комедiя! чим натiшиться. Iй-богу,
часом за поганшу платять грошi".
- Кованьку! перестань-бо дурiть по-школярськiй! - сказав йому Радюк
пошептом.
Радюк похопився одiйти од Кованька, бо його брав острах, щоб вiн часом
i справдi не встругнув яко©сь школярсько© штуки.
Тим часом гостi почали прощаться й вийшли з поко©в. Радюк зостався й
довго ще балакав з Ольгою.
- Чи принести вам ще якихсь книжок? Тепер вийшли дуже гарнi книжки по
природних науках.
Ользi дуже хотiлось сказати, щоб вiн бiльше не приносив ©х, та вона
того не сказала, i сам язик промовив, щоб вiн якнайшвидше приходив i
принiс тi книжки.
Радюк попрощавсь i вийшов на вулицю. Надворi все дихало нiби ма м. Вода
в Днiпрi лиснiла проти зоряного неба. Надворi було поночi. Але за Днiпром
на берегах горiло багаття й освiчувало щогли байдакiв: то бiлоруси варили
вечерю. I на плотах по Днiпрi скрiзь блищали вогнi й одбивалися в тихiй
водi. Радюк вийшов до Владимирового пам'ятника, сiв на схiдцях сходiв i
задумавсь. По другий бiк тих сходiв манячила чиясь темна постать в поставi
задумливого чоловiка й гармонiзувала з тишею. Тиха торжественна картина
велико© рiчки, освiчено© вогнем багаття й зоряним, одкинутим в водi небом,
навела на його багато дум. Будуще життя з Ольгою так манило його щастям!
Здавалось йому тi ю, нiби й мертвою, рiчкою, де нiби й замерла вода з
зорями, але в тiй рiчцi було стiльки живоття пiд тихим покривалом ночi!
Стiльки живоття було заховано од людського ока пiд темним небом, де в тишi
й темрявi стукотiв пульс невичерпно© сили природи!
Радюковi вперше прийшла думка об'явиться Ользi й заповiстить ©© про
свою любов. Вiн трохи страхавсь Кованька. Йому здавалось, що Кованько
недурно топче стежку до Ольги.
Вiн i гадки й думки не мав, що Ольга не згодиться дать йому слово i що
його мрi© розлетяться марно, як туман од вiтру.
Забравши деякi книжки з гарними малюнками, Радюк побiг до Дашковичiв i
застав дома саму матiр. Батька й Ольги не було вдома, вони пiшли на
Хрещатик, на прогуляння. Покинувши книжки, Радюк побiг на Хрещатик,
перебiг його од кiнця до кiнця, трохи не звалив з нiг кiлька панiв i дам i
не знайшов Дашковича з дочкою. Вертаючись назад, вiн побачив чи сь жовте
лице. Мiж другими свiжими лицями те лице жовтiло, неначе стигла диня.
Радюк впiзнав Дашковича. Швидко вiн угледiв i друге лице, молоде й свiже,
як троянда: то була Ольга. Вiн привiтався до ©х, i всi тро пiшли рядом.
Радюк постерiг, що випала найлучча година об'явиться Ользi. Старий фiлософ
не заважав нiтрiшки.
Вже наближався вечiр, i народ цiлою валкою прямував до Царського садка,
де щовечора була гулянка. Осiнь була тепла й суха, i всi неначе хапко
хапались нагуляться перед холодами.
- Ходiмо, тату, в Шато! - просила батька Ольга.
- Куди там менi, старому, дибать! Що я буду там робить?
- Будемо гулять. Ходiм-бо, таточку. Ви трошки провiтритесь i
поздоровша те. Ми недовго там гулятимемо. Я покину й фейерверки задля вас.
Старий Дашкович мусив йти в Шато на прогуляння. Вже музики грали, а
публiка ворушилась по долинi, як комашня. Тераса ресторану була обсипана
людьми. Перебiгши Шато, Ольга з Радюком пiшла на гору на велику алею.
Старий професор, слухняний, як дитина, мусив на старостi лiт лiзти за ними
на гору. Ольга не йшла, а бiгцем бiгла пiд гору, так що батько слiдкував
тiльки очима за ©© рожевою сукнею й ледве встигав йти пiдтюпцем. Вони
вийшли на велику алею; Дашкович так i впав на лавку, засапавшись.
- Ви сiли, а нам хочеться бiгать! - сказала Ольга, смiючись.
- Про мене, серце, й бiгай, тiльки дай покiй менi, старому, - сказав
вiн, одмахуючись рукою.
Радюк пiшов з Ольгою по але©. Його душа була повна щастя, але
непевнiсть все-таки дуже тривожила його. Випадок був такий добрий, що
луччого трудно було дiждаться й сподiватись.
Вони перейшли алею, звернули набiк i пiшли дорiжкою понад самими
горами. Людей було все менше та менше. Якось знехотя вони обо звернули з
дорiжки й стали над самою горою, котра була перерiзана вузькою та глибокою
долиною. По горi росли високi осокори та верби, а через вузеньку й глибоку
долину було видко аж над самим Днiпром клапоть шосе, де манячили про©жджi
й прохожi. Ольга не дивилась на Днiпро, на пишну заднiпрянську картину, та
все дивилась в той глибокий яр, де по шосi миготiли люди, маленькi, мов
ляльки, де котились вози й стукотiння од колiс одбивалось луною в обидва
боки того вузького яру.
Радюк мовчав, i Ольга мовчала, ©© щоки аж пашiли. Вона очевидячки
чогось ждала. Радюк оглянувся навкруги; по дорiжцi пленталась якась
мiщанка. На шпилях подекуди сидiли люди по дво , по тро . Недалечке од ©х
внизу на одному шпилi стояв якийсь високий пан, мов та статуя, i дивився
на Днiпро. Постатi на шосi все ворушились, нiби в вертепi кукли. Радюк
думав об'явиться прямо й просто кiлькома словами i не знайшов тих простих
кiлькох слiв. Вiн почував, що його душа дуже стривожена, i ждав, поки вона
трохи втихомириться. Вiн зирнув скоса на Ольжине лице; воно було рум'яне,
але спокiйне; очi були спущенi на зелений яр, неначе в йому дiялось якесь
надзвичайне диво.
"Вона жде, вона жде!" - подумав вiн, i те слово сотню раз мигнуло в
його думцi. Вiн взявся рукою за груди й почув, що в грудях у його ще не
все заспоко©лось. Серце трiпалось, як пташка в клiтцi. Вiн задумав почать
яку-не-будь розмову, доки стишиться в його душi.
- Зда ться, й осiнь надворi, а зроду нiхто не дiзнавсь би, що тепер
осiнь. Глянеш на небо, на Днiпро i подума ш, що почина ться лiто, - тихо
промовив Радюк.
Ольга зиркнула на його сво©ми чудовими очима. I яка була краса в тих
соромливих очах! В тих очах були нiби сльози, нiби мокра роса пригасила
вогонь. Вона, певно, не того ждала од його й спустила очi.
Внизу Днiпро був заставлений байдаками й барками. При березi коло
Подолу стояли рядками здоровi дуби й берлинки, повнi жовтих i червоних
яблук, кавунiв, груш. Кiлька дубiв i берлинок з кавунами простувало по
Днiпрi до пристанi, а на пристанi, на соломi були накладенi цiлi гори
кавунiв i яблук. Надворi було тихо; за Днiпром синiв бiр, котрий здавався
ще синiшим пiд промiнням захо-дячого сонця. На тому темному фонi серед
бору палало нiби полум'я: то сонце вдарило в усi шибки церкви далекого
села.
- Чи то пожежа? - спитала Ольга.
- Нi! то сонце гра на вiкнах сiльсько© церкви, - сказав Радюк, i вони
обо знов замовкли.
На другому кiнцi бору три банi церкви, освiченi сонцем, неначе три зорi
висiли над чорним лiсом, а там десь далеко сонце потрапило в шибки бiдно©
рибалчино© хатини й зробило з тих тахлiв щире золото, неначе хто повiсив
золотi щити серед темного бору. На рiчцi внизу коливались тихо байдаки, а
вище, коло Подолу, стояв нiби лiс щогл. Якийсь спокiй був розлитий на
свiтi. Природа нiби вже думала заснуть перед близькими холодами. I Ольга й
Радюк задивились на ту картину. Вона ©х заспоко©ла.
- Як тиха картина осенi, хазяйсько© й хазяйновито© осенi, наводить на
мене думку про щастя тихо© сiм'©. I те щастя менi зда ться таке тихе,
спокiйне, але пишне й чудове, як ця тепла й овощна осiнь, - промовив
Радюк. Ольга подивилась на його очима й неначе чогось ждала.
- Ви любите осiнь? - промовила вона. - А я найбiльше люблю весну.
Скiльки раз я марила про тi острови Океанi©, де вiчно цвiте й не вмира
весна! Якби мене хто чудом перенiс на тi острови! Таким чудом, про якi
розказу в казках Шехерезада.
- Хто ©© не любить, тi © весни, часу соловейкiв i квiток, але вона така
коротка! А щаслива весна людини ще коротша, хоч пишнiша од весни природи.
Ольга зiтхнула, а Радюк задумавсь.
- От i моя весна, весна мого життя швидко мине, - знов почав говорить
Радюк. - Я вже став мiцно на дорозi життя, вже втягла мене в себе та
безодня моря людського життя. Я почуваю, що менi час жить щастям ширшим i
вищим од щастя молодо© пори весни; я почуваю, що менi вже час жити життям
сiм'яка.
Радюкiв голос все тихiшав i затрусивсь. Ольга слухала його, трошечки
пiдвiвши голову й очi.
- Ольго Василiвно! ви зна те, що я людина нового поколiння i не вмiю
говорить комплiментiв, завiрчуючи просту мисль в непростi слова. Я вам
скажу просто й щиро: я вас люблю; я полюбив вас од того часу, як побачив
вас. Менi зда ться, що я нi з ким не прожив би так щасливо в парi, як з
вами. Скажiть менi щиро всю правду: чи любите ви мене? Чи пiдете ви за
мене замiж? Я прошу вашо© руки, i коли ви дасте згоду, то я буду мать