Страница:
починав розказувать ©й анекдоти. Вона тодi пiдiймала очi, прислухалась i
зараз-таки починала осмiхаться. Цiлий рiк Радюк манив ©© такими жартами й
наводив на не© добрий юмор.
Радюк дуже любив свого синка Павлика! До дочок якось не так горнулось
його серце. Вiн не спускав його з колiн, няньчив його, як найпильнiша
нянька. Павлик скуб його за волосся, смикав за вуса, а батько ще пiдбивав
його, пiдставляючи голову й лице.
- Ну, сину! пустуй по хатi! - казав Радюк синовi, i син пустував,
бiгав, а батько тiшився, любив цiлi години дивиться на його пустування,
садовив його собi на шию, бiгав з ним по горницях. Син почав переймать од
батька деякi анекдоти.
- Боже мiй! Що ти витворя ш? Ти зовсiм збавиш дитину! - починала
гримать Радючка.
- Не бiйся! Я тво©х iнституток не зачiпаю; не зачiпай i ти мого
гусарина! Правда так, гусарине? - казав Радюк, щипаючи за щоку свого
Павлика.
- Правда так, гусарине! - промовляв хлопець, щипаючи так само батька за
щоку.
- Чи ти малий, що не тямиш, як треба обходиться з дiтьми? - бiдкалась
жалiбним голосом Радючка й починала сердиться скривившись.
- Ож слухай сюди! Ото була собi така жiнка, що нiколи доброго слова не
сказала чоловiковi. Що чоловiк не скаже, то вона все робить навиворiт.
Чоловiк каже - образи, жiнка каже, - луб'я! Вiн каже - ячмiнь, вона каже -
гречка. Ото сама жiнка сидить дома, а його все шле в поле та да йому
сухарi та цибулю, сухарi та цибулю. Раз чоловiк примiтив, що жiнка напекла
свiжого хлiба, спекла собi на обiд курку й налила пляшку горiлки. Бачить
вiн те та й каже: "Гляди ж, жiнко, хоч сьогоднi не кидай менi в мiшок
свiжого хлiба!" - "Ба вкину, трясця тво©й матерi!" - "Та не кидай же хоч
тi © печено© курки!" - "А тобi що до того? Вкину, вражий сину, тобi на
злiсть!" - "Та хоч не кидай же пляшки з горiлкою!" - "Ба вкину! Таки
вкину! Сiм болячок тобi на печiнки!" - сказала жiнка, ще й кулак об кулак
ударила i все те вкинула чоловiковi в мiшок. "Та хоч не пiддавай же на
плечi!" - "А тобi що до того! Як схочу, то й пiддам! Таки пiддам тобi на
злiсть!" - I вона вхопила мiшок, пiддала чоловiковi на плечi й випхнула
його з хати в потилицю.
Радючка потроху прислухувалась до того оповiдання й потiм забувала про
свiй гнiв i починала смiятись.
Тим часом Павло пiдростав. Сама мати почала доглядать дiтей, i
виховання дочок добре вдалося для не©. Вони держали себе зовсiм
ненатурально, як звичайно було в той час; вмiли розмовлять по-французькiй
i по-руськiй i не вмiли гаразд i слова сказать по-укра©нськiй. Не так було
легко для матерi доглядать свого сина. Вона побачила, що мусить вести
вiйну за виховання сина з наймитами, пастухами й мужицькими хлопцями.
Синок нiяк не хотiв стерпiть тих форм, в якi хотiла вкласти його мати,
пручався з ©х, викручувавсь, все втiкав пота нцi з свiтлицi до наймитiв.
Наймити казали йому казок, спiвали пiсень. Вiн навчився од ©х укра©нських
пiсень, вивчився чудово говорить по-укра©нськiй, на диво й на жаль матерi,
i часом цiлий день сидiв коло парубкiв, дивився, як один рубав дрова,
другий стругав стругом або довбав долотом на дриветнi. Мати загадувала
няньцi привести його, прибирала його, чепурила, зачiсувала, а Павлик,
вибравши годину, знов утiкав до наймитiв, бiгав по степу, гуляв там в
гилки, в цурки, дер горобцi в повiтках, ©в козельки, щавель i раз прибiг
до батька й принiс пучок козелькiв i повне гнiздо горобиних голоцюцькiв.
- Тату! Ось я тобi гостинця принiс! - говорив хлопець до батька.
- Понеси, сину, того гостинця сво©й матерi.
- Коли я, тату, тобi принiс!
I Радюк брав сина на руки вкупi з горобиним гнiздом i козельками,
цiлував його замурзанi щоки, невважаючи на його волосся, де було повно
соломи, на штанцi, зеленi на колiнцях, на оксамитову куртку, замазану
смолою. Саме тодi ввiйшла в кiмнату Надежда Степанiвна.
- Боже мiй! Що то вийде з того хлопця! - казала вона, здiймаючи руки й
оглядаючи синка. - Боже мiй! Що це в його в руках?
- Пташки! - казав син.
I тi пташки повипадали з гнiзда на пiдлогу й цвiрiнькали, роззявляючи
червонi дзьоби з жовтими за©дами.
- А це що в тебе?
- Козельки! ©х можна ©сти! От нате, мамо, покуштуйте!
- Борони тебе боже! Не ©ж! - кричала мати, вириваючи козельки з його
рук.
- Не бери руками, бо руки замажеш! Надiнь рукавички! - казав Радюк,
подаючи ©й й справдi рукавички.
- I що вийде з того хлопця!
- Гусарин вийде, як його батько! - промовив Радюк.
- А я, тату, знаю казку про пiвника й котика! Мене Панько навчив. "Був
собi котик та пiвник. Вони жили собi в лiсi в хатцi, як рiднi брати. Ото
раз котик пiшов в лiс та й каже пiвниковi..."
Мати прислухалась i витрiщала з дива очi: хлопець розказував
укра©нською мовою мужицьку казку.
- Розказуй, сину, далi! Ну, що вiн казав пiвниковi?
- Чи в тебе хоч крапля розуму? Ти зовсiм зiб' ш з пантелику дитину! -
кричала жiнка на Радюка. - Дай його сюди.
I вона брала Павлика, загадувала няньцi надiть на його чистi штанцi,
вмить та зачесати. Але Павлик знов давав гарту тому убранню, втiкав до
хлопцiв в надвiрню, опрiчню хату, переймав пiснi й казки i ганяв з
пастушками. Село, сiльське народне життя втягнуло в себе дитину. Не дуже
великi достатки не давали матерi обставить сина гуверньорами й зовсiм
одлучить од народу, як то бува в наших багатших панiв.
Павлик пiдбiльшав, i його одвезли в ки©вську гiмназiю. Там вже не було
нi Журбанiв, нi журбанських наймитiв, нi пастухiв. Там була iнша сфера,
iнше життя. Великоруська мова панувала в школi. Павчик вернувся додому на
вакацi©, стративши й самий слiд Журбанiв, слiд укра©нсько© нацiональностi
й мови.
- Хтось дуже добрий вигадав оту школу! - казала Надежда Степанiвна,
вiтаючи синка. - Тепер гарно й подивиться на хлопця! I говорить як треба,
i до пастухiв не горнеться.
- Ти б одвезла його в iнститут! - обiзвавсь Радюк.
- А ти б хотiв, щоб iнститутки горобцiв дерли та вчились мужичих казок?
- Та хоч би й горобцiв лякали на городi, як опудала, то все б таки була
якась користь! Чи не чула ти, як одна попiвна, вернувшись з ки©вського
пансiону, пiшла на тiк, побачила там граблi та й пита ться в молотникiв:
"Що це таке чудне та смiшне? Я й зроду такого дива не бачила". - "От
наступiть, панно, на зубцi, то воно само скаже, як його звуть", - каже
молотник. Вона й наступила, а граблi як пiдведуться та лусь ©© в лоб! "А,
проклятi граблi! Як мене здорово вдарили!" - крикнула вона. "А бачте, само
сказало!" - казав молотник. Потiм вона заглянула в пекарню. Дивиться, аж
на стiнi висить сито. От вона й пита ться в наймички: "Що це в вас таке
чудне? Я вперше зроду бачу таке диво! Що ви ним робите? Чи рибу ловите, чи
що?" - каже вона та все поверта його на двох пальчиках. А сито лусь ©© по
носi! "Ой каторжне сито! Як же мене здорово вдарило!" Чи не хочеш ти й з
нашого Павлика зробить такого митця, як була та попiвна?
- Я тобi скажу от що: чи не знести б нам оту опрiчню хату для челядi з
двора? Може б, дiти не бiгали до слуг?
- Як не ма мо чого робить, то й знесiм! Чи не чула ти казки, як було
собi три брати: два розумних, а третiй дурень. От i подiлились вони
батькiвським добром. Старшi й кажуть меншому: "Ми ж вiзьмемо воли, корови
й хату, нащо вони тобi здались? А ти собi вiзьми ступу". Дурень дума : "I
нащо менi й справдi тi воли та корови, той клопiт? Вiзьму лучче ступу;
одначе вона не ©сть i не п' ". От i взяв вiн ступу та й понiс, та все
носиться з нею, та носиться, не зна , куди ©© приiулить...
- Бозна-що ти верзеш! - казала жiнка, осмiхаючись. - Нащо й хату
переносить, коли ти сам гаразд навчиш сина усьому. Ну-ну! Та що зробив той
дурень з ступою? - питала вона, цiкава знать кiнець тi © казки.
- Що зробив? Носився, носився цiлий день i зайшов з нею аж у лiс. Коли
це настала нiч, стало поночi, а вiн i дума : "А що, як я засну, а хтось
прийде та вкраде ступу? Полiзу я на дуба та й ступу потягну з собою". А
що? Чи хороша моя казочка?
- Хороша-прехороша! - сказала жiнка, смiючись.
- I ти кажеш - хороша, i я кажу - хороша. Був собi чоловiк-нетяжка, а
на йому синя семряжка, на головi шапочка, а на спинi латочка. Чи хороша
моя казочка?
- Та хороша! Тiльки кажи далi.
- I ти кажеш - кажи далi, i я кажу - кажи далi... Був собi
чоловiк-нетяжка... - знов починав Радюк, жартуючи, поки жiнка не забувала
про ту надвiрню хату, i про челядь, i про мужицький вплив на свого синка.
Павло скiнчив гiмназiю дуже добре й пiшов в унiверситет. В унiверситетi
почалось для його нове життя. вропейськi iде© почали вже заходить з
наукою i все бiльше та бiльше розходились помiж молодими людьми.
Молодий Радюк вперше озирнувся на свiт божий сво©м власним розумом,
вперше почав думать сво ю головою i почутив, що вiн переродивсь.
Павло Радюк наймав собi невеличке житло на Старому Ки вi. Вiн мав одну
невеличку кiмнату й жив собi сам не багато, але й не бiдно по сво©х
середнiх достатках. Все життя, всi думи молодого Радюка можна було
постерегти по обстав! його кiмнатки. На канапi, на етажерцi, на столi й на
вiкнах були розкиданi книжки й ноти. Кiлька книжок лежало купою пiд
канапою. На всяких мiсцях лежало з п'ягь розгорнутих книжок i журналiв,
котрi Радюк читав разом. Там були книжки укра©нськi й руськi, французькi й
нiмецькi. вропейська просвiта, вропейськi iде© - все те заразом наплило
в його голову, зачепило всi його думки. Вiн разом хотiв усе те прикласти
до життя свого народу й Укра©ни. На другому столi лежали збiрники
укра©нських пiсень, лежали розгорнутi нотнi листки паперу, де були початi
укра©нськi пiснi. Радюк заводив ©х у ноти, бо вмiв грати на скрипцi, що
висiла на стiнi над столом. Вiн думав i за нацiональну музику, i за
просвiту народу, бо на столi валялось кiлька книжечок для народу й
народних шкiл.
Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тiй хатинi! I вiн почував
у собi силу й потяг до того, щоб розкину гь сво© думи мiж людьми,
подiлиться ними з сво©ми товаришами. Товаришi часто сходились до його. За
стаканом пива або чаю вони багато дечого переговорювали мiж собою. Часто
дуже пiзньою добою розходились товаришi од Радюка додому, i не один
молодий хлопець виносив з собою гуманну iдею й прихильнiсть до людей, до
народу, до Укра©ни. Молодий, говорючий Радюк був ватажком мiж сво©ми
близькими товаришами, бо його всi любили за розум, добрiсть i щирiсть.
Його знали й професори, i Дашкович запросив навiть до себе, до свого
кружка. Проворний, веселий, говорючий, Радюк скрiзь встигав побувати й
побалакать. Вiн почував у собi велику силу й завзятiсть. Здавалось, вiн
був тi ю силою вiтру в природi, що ма призначення розносить з собою
насiння всяких рослин i на степи, i на пiски, i за моря, i на високi гори.
Сидячи в себе в кiмнатi з молодими товаришами, Радюк часто мiряв свою
Укра©ну мiрою вропейських iдей, i на його находив i страх, находила й
злiсть. Молодi Радюковi товаришi з надзвичайною смiливiстю перетрушували
ввесь уклад життя, перебирали, як по пальцях, всi сво© пергднiшi старi
погляди, позиченi в батькiв, в дiдiв, в школi, у вчителiв. I ©м не було
спину в чотирьох стiнах, в темну нiч, мiж душами й серцями, однаково
молодими й смiливими. Тодi Радюк складав сво© пересвiдчення.
Було лiто, i настали вакацi©. Радюка ждали в Журбанях щодня. Мати
понапiкала й понаварювала. Наближався вечiр, i вся Радюкова сiм'я
зiбралась на терасу пити чай i виглядать Павла. Чимало минуло часу, i
велика змiна сталася з старим Радюком i його жiнкою. Радюк сидiв коло
стола, сивий, аж бiлий, але його лице було й тепер гарне й свiже.
Зда ться, задля його лиця не було старостi: такi швидкi були його очi,
такi червонi уста, такi рум'янi повнi щоки. I тодi, як старiсть присипала
снiгом його волосся на головi, вона не насмiлилась доторкнуться до чорних
великих вусiв, котрi мали великий контраст з сивою головою. Радюк
анiтрiшки не стратив веселостi та охоти до оповiданнiв i балачки. А його
жiнка дуже подалась, помарнiла, змiзернiла, зблiдла; ©© щоки позападали, i
колись класичний нiс тепер аж надто видався з лиця, загострився
по-старечому.
Сонце спускалось. Надворi було тихо й тепло, як бував в жнива. Пiсля
довгого, як море, лiтнього дня все на свiтi нiби потомилось. I сонце нiби
знехотя йшло на одпочинок, дерева стояли неворушно. На полi на пригорках
важкi волотки проса, повнi, стиглi вже колоски пшеницi понахилялись додолу
i нiби вже дрiмали. Птицi мовчали. Було якось тихо й мертво надворi, нiби
само небо вже дрiмало. Прямо з тераси було видко шлях, котрий вибiгав з
зеленого степу й ледве примiтне спускався в село возвозом з пригорка. Вже
й череда перейшла; тiльки шляхом ледве плуганились двi корови, одбившись
од череди.
Радюк почав розморлять з жiнкою про хазяйство; але розмова його все
рвалася, його думка давно полинула в степ шляхом - виглядать сина. Вiн пив
чай i очей не зводив з того битого шляху. I його жiнка держала стакан чаю
в руках, а задуманi, втомленi очi повернулись до степу, до синього неба,
туди, де стояв Ки©в. Навiть малi дiвчата не пустували й вгамувались,
неначе й ©х думки злились докупи з думкою батька й матерi.
Наливаючи чай, Надежда Степанiвна щовечора ставила на стiл зайвий
стакан. I тепер вона налила всiм по стакановi й поставила один порожнiй;
навiть вкинула туди грудочку сахару.
Радюк подивився й промовив:
- Для гостя наготувала!
Радючка навiть не обiзвалась, тiльки ©© очi знов потягло в степ, туди,
де ховався й зникав битий шлях, де стояв Ки©в. Вона тихесенько зiтхнула.
Замiсть жартiв Радюк i собi легенько зiтхнув. В ©х була одна думка,
одно почуття. Мати думала-гадала про долю сина: яка-то колись буде його
жiнка, i де вiн ©© вiзьме, i якi в не© колись будугь унучата, i чи буде
вiн щасливий в парi з молодою жiнкою. А батько думав, як-то там синовi
вдалися екзамени, i як вiн скiнчить курс, i яку собi службу дiстане, i як
йому вдасться на тiй службi: чи осмiхнеться до його доля, чи, може, недоля
буде слiдком ходить за ним на довгiй нивi життя. I всi тi думи вони обо
нiби читали на далекому небi, на сизому степу, де вiн зливався нiби
туманом з синiм небом. Туди тягло й поривало ©х очi й ©х думи.
Коли це з степу неначе випливла жидiвська балагула, напнута бiлим
полотном. В балагулi стримiло з десять голiв, натиканих по всьому возi
вздовж i впоперек. Балагула скотилась в ярок i наробила сво©ми брязкалами
багацько шелесту серед тихого села. Серце в батька й матерi швидше
закидалось. Одначе балагула загула проз панський двiр, i швидко не стало
чуть нi гудiння, нi брязкання.
- Мабуть, жиди по©хали в Полтаву на ярмарок, - тихо промовив Радюк.
- Мабуть!.. - ще тихiше обiзвалась Радючка й зiтхнула. Вже сонце стало
на вечiрньому прузi над самим степом. Коротке гостре промiння заквiтчало
його навкруги, неначе кругом його стирчали натиканi ножi, розпеченi в
огнi. Тихий свiт лився по степу. Ввесь степ червонiв проти сонця, нiби
вкритий червоним туманом, i той туман неначе широкими завiсами спадав з
сонця й розтягувався все ширше та ширше по степу без кiнця. А сонце
блищало на вечiрньому небi якимсь чудовим оком, котрому нема нiчого
рiвного в свiтi!
З гори знов почало з'©жджать двi повозки, запряженi добрими кiньми.
Пiддурене серце батькiв якось не вiрило й не ждало нiчого. Вони думали, що
й тi вози поминуть Журбанi й не привезуть коханого сина. Вози стали на
подвiр'©, i до Радюкiв на терасу ввiйшло кiлька сусiд-дiдичiв, щирих
приятелiв. Вони знали, що в Журбанях сподiвались молодого Радюка, i
при©хали навiдаться, розпитать про Ки©в, про новини. Вони привiтались до
хазя©на й хазяйки й почали розмовлять, ал розмова якось не йшла на душу
Радюкам: ©м обом так бажалось думать й ждати на самотi.
- Чи нема й досi сина з Ки ва? - спитав один сусiд.
- Нема. Ждемо й не дiждемось. Дай боже, щоб ви були добрi на почин в
цей вечiр, - промовив Радюк якось смутно.
Тимчасом як гостi розмовляли й пили чай, молодий Радюк при©хав у двiр
i, розпитавши, що вся сiм'я п' чай на терасi, пiшов туди навпростець
через садок. Вся сiм'я Радюкiв i всi гостi побачили, що через садок до
тераси смiливо йшов якийсь сiльський парубок, але такий гарний, так гарно
убраний, неначе на театральнiй сценi. На молодому парубковi була, правда,
проста чорна свита, але пошита не сiльським кравцем. Зате ж сорочка була
вишита заполоччю з шовком. Всi груди й комiр були залитi червоними
мережками. Червона стьожка й застiжка були оксамитовi, на головi бриль був
солом'яний, але не простий. Синi шаровари були широкi. Чудовий парубок з
такою красою лиця, про яку розказують в казках, йшов просто й смiливо до
тераси, як людина, дуже вхожа й близька до хазя©нiв.
- Який гарний парубок! - сказав один гiсть.
- Який вiн схожий на нашого Павла! - промовила Радюкiвна. Радюк i
Радючка дивились на того парубка i сво©м очам не йняли вiри. То був ©х
син, молодий студент Павло. Вiн кинувся поперед усього батьковi на шию й
тричi поцiлувався з ним, потiм привiтався до матерi й сестер, а потiм до
гостей. Його убрання так вразило всiх, що батько зараз спитав його про
одежу, а не про здоров'я.
- - Що це на тобi за убрання? - спитав батько.
- Одежа! Хiба ж не бачите? Укра©нський народний костюм, - промовив син
чистою укра©нською мовою i тим ще бiльше вдивив свою матiр i сестер.
Материне лице так i розтяглось вподовж. Вона тiльки руки згорнула й
вирячила очi на сина.
- Нащо ж ти так убрався? - спитала мати.
- Бо тепер так ходять нашi студенти.
- Мабуть, тепер така поведенцiя, чи що? - питав батько.
- Яка чудна в вас мода: зовсiм мужича! - сказала мати.
- Та й ваша мода часом бува не краща, - промовив Радюк до жiнки. -
Одначе студентська поведенцiя не погана, сказати правду! Та як тобi,
Павле, вона пристала до лиця! Ти тут позводиш з ума всiх наших хуторянок.
I батько задивився на свого сина, бо йому й справдi дуже приставала до
лиця вишивана сорочка, а до брiв, до кучерiв приставала червона стьожка.
Вiн поклав свою мiцну руку на синове плече й придивлявся до його: "А
признайся, сину, хто тобi вигаптував оцю мережану сорочку, га? Ану,
признавайся!" - i всi засмiялись.
- З чого оце в тебе ця свита? - питала мати, лапаючи сво ю делiкатною
рукою грубу й шорстку свиту.
- З простого мужицького сукна.
- Боже мiй! я собi руки обшмульгала об твою свиту! Скинь, будь ласка,
©©! Зараз скинь! Боже мiй! ти собi шию обшмульга ш, ти себе покалiчиш.
- А селяни ж носять, та й не калiчать же себе, - сказав син.
- То ж мужики! А ти не звик до тако© товсто©, шорстко© одежi!..
- То треба звикать. Мало чого, що не звик! - сказав син.
- Та навiщо ж тобi звикати? - крикнула Надежда Степанiвна. - Чи тобi
нема в чому ходить, чи що?
- Добре, що менi в чому ходить. А такi студенти, котрим i справдi
нi в чому ходить. А опрiч того, нам треба у всьому дiличь долю з сво©м
народом, починаючи хоч би од свити...
При таких словах у деяких гостей лиця розтяглися вздовж, а в деяких -
впоперек, як кому подобалось.
- О, багацько, сину, поможеш ©м тим, що носитимеш свиту! - сказав
батько, осмiхаючись.
Батькiвський жарт зачепив сина за серце.
- Ми, тату, носимо народну свиту, бо ми народовцi, ста мо на бiк
народу; ми нацiонали! Ми протесту мо нашою свитою проти деспотизму, який
насiв на нашу укра©нську нацiональнiсть, на нашу мову, на нашу лiтературу,
на наше життя. Ми тим протесту мо проти всякого деспотизму i ста мо па бiк
нашого народу, боронячи його од панства, та ще й чужого, од впливу чужих
мов, чужо© вiри, од впливу всiх чортiв i бiсiв, якi тiльки посмiли
покласти свою ворожу руку на наше добро, ка наш народ!..
Павло Радюк говорив чистою укра©нською мовою. Надеждi Степанiвнi так i
здалось, що вiн знов попав пiд вплив наймитiв, пастухiв i всi ©
журбансько© челядi. Та свита, та укра©нська розмова, той запал, з яким
говорив молодий студент, - все те не тiльки вдивило матiр, але й злякало.
Гостi ще бiльше порозтягали вид i руки поопускали.
- Боже! Що з тобою сталося? Як ти говориш? Чого ти так багацько
говориш? - говорила мати, здержуючи сина. Вона давно налила йому стакан
чаю, поставила перед ним масло, паляницю, сухарцi, молоко. А син неначе не
бачив нiчого та все говорив, доки й чай прохолов.
- Ми носимо народну одежу, бо чим же ми викинемо значок про сво© iде©?
Чим же ми дамо ознаку, коли нам рот затулений, коли нам зв'язали руки й
ноги. Що ж ми ма мо робить, доки народиться наша наука, поки виробиться,
наша мова? Що ж ма мо робити? - говорив Павло, набираючись вогню й
обертаючись до матерi.
- Та пий чай, голубчику мiй дорогий! Пий чай, бо вихолоне зовсiм! -
прохала мати, присовуючи до його стакан. - Та не кричи, бо ти собi горло
порвеш, ©хав так довго, при©хав так здалека, втомився, здороживсь, припав
пилом, а тут треба доконче розмовляти й кричать!
- Спасибi, мамо! Встигну ще напитись й на©стись, - сказав молодий
студент, хлиснувши похапцем трохи чаю й укинувши хапки в рот шматочок
паляницi.
Вiн так швидко вливав чай у рот i так швидко ©в паляницю, неначе
хапався кудись йти, щось робить. Пiсля унiверситетського товариства, пiсля
палких недавнiх диспутiв у Ки вi йому й тепер здавалось, що вiн розмовля
з молодими товаришами й хоче перемогти когось в диспутi. Новi iде© муляли
йому в головi й дуже займали його, гарячили його кров.
- Не пий, сину, так швидко! Не хапайсь-бо так. Часу буде доволi, -
здержувала його мати, на що син не звернув нiяко© вваги.
- I багацько вас там носить такий костюм? - спитав батько. Син покинув
пить i ©сти й пiдвiв голову.
- О! Нас чимало! Ми кланя мось новим гуманним iдеям, якi давно
розiйшлися по вропi й ледве оце добираються до нас. Чи ви пак зна те, що
ми всi зараз терпимо i самi того не добача мо? Бо ми були слiпi, глухi й
нiмi. I народ терпить, i ми всi терпимо, куди не глянь. У нас що дуже й
пiдле, те пану i жме, а що слабе й добре, те мусить терпiти i не смi
голосу подати. Ще то наше велике щастя, що народ наш вже визволений од
панщини, вирваний з рук польсько© шляхти, котра держала наш народ в сво©х
руках у неволi.
- Та що ж ма мо робить? З ким ма мо битись i войдуваться i за що? -
спитав один гiсть, але Павло не дав йому й скiнчити.
- З темною силою треба войдуваться! Нам не треба нi землi, нi води.
Нашою водою можна свiт потопить; нашою землею можна засипать волю всiх
людей на цiлому свiтi. Нам не треба солдатчини! Нам не треба кадила й
кропила! Ми й так темнi й глухi; ми й так ма мо бiльма на очах! Нащо нам
великi дзвони? Нащо нам золотоверхi монастирi? Нащо нам топити вiск перед
образами?
- Не кричи, сину, бо ми чу мо! Пожалiй себе! - здержував його батько, а
сам несамохiть милувався сином. Його завзяття, палка вдача, розум,
розвитий наукою, - все те тiшило батька так, що вiн задивлявся на блискучi
синовi очi, на палаючi щоки. Вiн був гордий сином перед сусiдами.
- Наша земля на Укра©нi як золото, а народ наш часто голоду . В нас
нема промислiвства, а про народ нiхто й не дба , нiхто його не напутить,
не вчить, не наводить на розум. Наша народна пiсня поетична й чудова, як
утвори перворядних генi©в; наша поезiя, наша мова багата, як щире золото.
I все те марно занапаща ться, пропада , лежить непочате. I доки воно
лежатиме? Нам не треба вiйни, а треба просвiти! Нащо нам земля й вода?
Нащо кропило й кадило? Грека й латина? А нас тiльки тим i годують i не
дають нам нiчого луччого, держать нас i народ наш в темнотi, не дають
народовi навiть св. письма на його мовi, що вже мають дикарi, не дають нам
нашого хлiба, не дають нам нашо© мови, не дають нам нашо© волi, науки,
школи, просвiти.
Павло встав i почав махать руками. Його червоне лице палало, як в огнi,
очi блищали завзяттям i надзвичайною красою смiливостi. Вiн почував у собi
таку любов до ново© iде©, що старий батько сво©м серцем несамохiть
почутив, що в синових словах щось нове й правдиве. А син все говорив та
говорив. Його язик, такий легкий, як i в батька, ледве встигав вигортать i
виявлять силу думок, всю силу гарячого почування, котре наче кипiло й
клекотiло в його серцi. Мати одсунула од його холодний недопитий стакан i
присунула другий, гарячий. Син не доторкнувся до його й не переставав
говорить. Нове убрання, нова мова, якiсь iде©, котрих вона добре не
втямила, хоч трохи й постерiгала, надзвичайний запал i навiть злiсть, з
котрою злiтали слова й думки з синового язика, - все те дуже здивувало
матiр, котра до цього часу за нiякi iде© нiчого й не чула. Вона бачила, що
чиниться щось не-чуване, i перш од усього злякалась. Iнстинкт материнський
найпереднiше заговорив в ©© серцi. А гостi все сидiли мовчки та тiльки
дивились.
- Де наша минувшiсть, де вона дiлась? Де наша козацька воля i рiвнiсть?
Нам не треба Туркестану[54], не треба солдатчини, не треба панiв!
- Та чого ж нам треба? - спитав батько несмiливо й тихо, сливе нишком.
- Та чого нам не треба, коли ми нiчого не ма мо! I Павло витяг з кишенi
жмут паперу, писаного й лiтографованого, й твердою рукою кинув на стiл.
Мати й батько, сестри й гостi - всi жахнулись й одхилились од стола.
Велике завзяття, й гаряче слово, i жар серця, i темний вечiр - все те
впливало на слухачiв так, що ©м здалось, нiби вiн кинув на стiл якiсь
чари, а не пучок паперу.
Мiж тими паперами було багацько писаних i лiтографованих перекладiв
нових вропейських авторiв: Ренана[55], Бюхнера [56], Фейербаха[57],
Прудона[58], деякi забороненi цензурою твори Шевченка i багато дечого
iншого.
- Нехай же це все полежить до завтрього, бо тепер не буде часу читать.
Ти все говориш, - сказав батько, - а я мовчу. Менi обридло вже мовчать.
Мовчи ще ти, а я говоритиму! Я тобi тим часом розкажу, як були собi двi
молодицi, та обидвi такi цокотухи, такi лепетухи! Якраз такi, як ти та я,
що одна друго© нiяк не переговорить! Одна другiй щось розказу . Обидвi
разом сво товчуть, i одна одно© не слуха . Ото раз вони пiшли в заклад,
хто кого переговорить.
- Ет, тату! Нам не треба анекдотiв! Нам не треба балакання; не треба
слiв, а треба дiла! - крикнув син, перебиваючи батька.
- Отуди iк бiсовому батьковi! Я говорив цiлий вiк, а оце при тобi
доведеться мовчать! То я вже й не знаю, чого тобi треба. Як ми вчились,
нам i в голову не приходило, чого треба, а чого не треба!
- То-то й горе! А нам от i в голову прийшло! Ми хочемо все перетрусить,
зараз-таки починала осмiхаться. Цiлий рiк Радюк манив ©© такими жартами й
наводив на не© добрий юмор.
Радюк дуже любив свого синка Павлика! До дочок якось не так горнулось
його серце. Вiн не спускав його з колiн, няньчив його, як найпильнiша
нянька. Павлик скуб його за волосся, смикав за вуса, а батько ще пiдбивав
його, пiдставляючи голову й лице.
- Ну, сину! пустуй по хатi! - казав Радюк синовi, i син пустував,
бiгав, а батько тiшився, любив цiлi години дивиться на його пустування,
садовив його собi на шию, бiгав з ним по горницях. Син почав переймать од
батька деякi анекдоти.
- Боже мiй! Що ти витворя ш? Ти зовсiм збавиш дитину! - починала
гримать Радючка.
- Не бiйся! Я тво©х iнституток не зачiпаю; не зачiпай i ти мого
гусарина! Правда так, гусарине? - казав Радюк, щипаючи за щоку свого
Павлика.
- Правда так, гусарине! - промовляв хлопець, щипаючи так само батька за
щоку.
- Чи ти малий, що не тямиш, як треба обходиться з дiтьми? - бiдкалась
жалiбним голосом Радючка й починала сердиться скривившись.
- Ож слухай сюди! Ото була собi така жiнка, що нiколи доброго слова не
сказала чоловiковi. Що чоловiк не скаже, то вона все робить навиворiт.
Чоловiк каже - образи, жiнка каже, - луб'я! Вiн каже - ячмiнь, вона каже -
гречка. Ото сама жiнка сидить дома, а його все шле в поле та да йому
сухарi та цибулю, сухарi та цибулю. Раз чоловiк примiтив, що жiнка напекла
свiжого хлiба, спекла собi на обiд курку й налила пляшку горiлки. Бачить
вiн те та й каже: "Гляди ж, жiнко, хоч сьогоднi не кидай менi в мiшок
свiжого хлiба!" - "Ба вкину, трясця тво©й матерi!" - "Та не кидай же хоч
тi © печено© курки!" - "А тобi що до того? Вкину, вражий сину, тобi на
злiсть!" - "Та хоч не кидай же пляшки з горiлкою!" - "Ба вкину! Таки
вкину! Сiм болячок тобi на печiнки!" - сказала жiнка, ще й кулак об кулак
ударила i все те вкинула чоловiковi в мiшок. "Та хоч не пiддавай же на
плечi!" - "А тобi що до того! Як схочу, то й пiддам! Таки пiддам тобi на
злiсть!" - I вона вхопила мiшок, пiддала чоловiковi на плечi й випхнула
його з хати в потилицю.
Радючка потроху прислухувалась до того оповiдання й потiм забувала про
свiй гнiв i починала смiятись.
Тим часом Павло пiдростав. Сама мати почала доглядать дiтей, i
виховання дочок добре вдалося для не©. Вони держали себе зовсiм
ненатурально, як звичайно було в той час; вмiли розмовлять по-французькiй
i по-руськiй i не вмiли гаразд i слова сказать по-укра©нськiй. Не так було
легко для матерi доглядать свого сина. Вона побачила, що мусить вести
вiйну за виховання сина з наймитами, пастухами й мужицькими хлопцями.
Синок нiяк не хотiв стерпiть тих форм, в якi хотiла вкласти його мати,
пручався з ©х, викручувавсь, все втiкав пота нцi з свiтлицi до наймитiв.
Наймити казали йому казок, спiвали пiсень. Вiн навчився од ©х укра©нських
пiсень, вивчився чудово говорить по-укра©нськiй, на диво й на жаль матерi,
i часом цiлий день сидiв коло парубкiв, дивився, як один рубав дрова,
другий стругав стругом або довбав долотом на дриветнi. Мати загадувала
няньцi привести його, прибирала його, чепурила, зачiсувала, а Павлик,
вибравши годину, знов утiкав до наймитiв, бiгав по степу, гуляв там в
гилки, в цурки, дер горобцi в повiтках, ©в козельки, щавель i раз прибiг
до батька й принiс пучок козелькiв i повне гнiздо горобиних голоцюцькiв.
- Тату! Ось я тобi гостинця принiс! - говорив хлопець до батька.
- Понеси, сину, того гостинця сво©й матерi.
- Коли я, тату, тобi принiс!
I Радюк брав сина на руки вкупi з горобиним гнiздом i козельками,
цiлував його замурзанi щоки, невважаючи на його волосся, де було повно
соломи, на штанцi, зеленi на колiнцях, на оксамитову куртку, замазану
смолою. Саме тодi ввiйшла в кiмнату Надежда Степанiвна.
- Боже мiй! Що то вийде з того хлопця! - казала вона, здiймаючи руки й
оглядаючи синка. - Боже мiй! Що це в його в руках?
- Пташки! - казав син.
I тi пташки повипадали з гнiзда на пiдлогу й цвiрiнькали, роззявляючи
червонi дзьоби з жовтими за©дами.
- А це що в тебе?
- Козельки! ©х можна ©сти! От нате, мамо, покуштуйте!
- Борони тебе боже! Не ©ж! - кричала мати, вириваючи козельки з його
рук.
- Не бери руками, бо руки замажеш! Надiнь рукавички! - казав Радюк,
подаючи ©й й справдi рукавички.
- I що вийде з того хлопця!
- Гусарин вийде, як його батько! - промовив Радюк.
- А я, тату, знаю казку про пiвника й котика! Мене Панько навчив. "Був
собi котик та пiвник. Вони жили собi в лiсi в хатцi, як рiднi брати. Ото
раз котик пiшов в лiс та й каже пiвниковi..."
Мати прислухалась i витрiщала з дива очi: хлопець розказував
укра©нською мовою мужицьку казку.
- Розказуй, сину, далi! Ну, що вiн казав пiвниковi?
- Чи в тебе хоч крапля розуму? Ти зовсiм зiб' ш з пантелику дитину! -
кричала жiнка на Радюка. - Дай його сюди.
I вона брала Павлика, загадувала няньцi надiть на його чистi штанцi,
вмить та зачесати. Але Павлик знов давав гарту тому убранню, втiкав до
хлопцiв в надвiрню, опрiчню хату, переймав пiснi й казки i ганяв з
пастушками. Село, сiльське народне життя втягнуло в себе дитину. Не дуже
великi достатки не давали матерi обставить сина гуверньорами й зовсiм
одлучить од народу, як то бува в наших багатших панiв.
Павлик пiдбiльшав, i його одвезли в ки©вську гiмназiю. Там вже не було
нi Журбанiв, нi журбанських наймитiв, нi пастухiв. Там була iнша сфера,
iнше життя. Великоруська мова панувала в школi. Павчик вернувся додому на
вакацi©, стративши й самий слiд Журбанiв, слiд укра©нсько© нацiональностi
й мови.
- Хтось дуже добрий вигадав оту школу! - казала Надежда Степанiвна,
вiтаючи синка. - Тепер гарно й подивиться на хлопця! I говорить як треба,
i до пастухiв не горнеться.
- Ти б одвезла його в iнститут! - обiзвавсь Радюк.
- А ти б хотiв, щоб iнститутки горобцiв дерли та вчились мужичих казок?
- Та хоч би й горобцiв лякали на городi, як опудала, то все б таки була
якась користь! Чи не чула ти, як одна попiвна, вернувшись з ки©вського
пансiону, пiшла на тiк, побачила там граблi та й пита ться в молотникiв:
"Що це таке чудне та смiшне? Я й зроду такого дива не бачила". - "От
наступiть, панно, на зубцi, то воно само скаже, як його звуть", - каже
молотник. Вона й наступила, а граблi як пiдведуться та лусь ©© в лоб! "А,
проклятi граблi! Як мене здорово вдарили!" - крикнула вона. "А бачте, само
сказало!" - казав молотник. Потiм вона заглянула в пекарню. Дивиться, аж
на стiнi висить сито. От вона й пита ться в наймички: "Що це в вас таке
чудне? Я вперше зроду бачу таке диво! Що ви ним робите? Чи рибу ловите, чи
що?" - каже вона та все поверта його на двох пальчиках. А сито лусь ©© по
носi! "Ой каторжне сито! Як же мене здорово вдарило!" Чи не хочеш ти й з
нашого Павлика зробить такого митця, як була та попiвна?
- Я тобi скажу от що: чи не знести б нам оту опрiчню хату для челядi з
двора? Може б, дiти не бiгали до слуг?
- Як не ма мо чого робить, то й знесiм! Чи не чула ти казки, як було
собi три брати: два розумних, а третiй дурень. От i подiлились вони
батькiвським добром. Старшi й кажуть меншому: "Ми ж вiзьмемо воли, корови
й хату, нащо вони тобi здались? А ти собi вiзьми ступу". Дурень дума : "I
нащо менi й справдi тi воли та корови, той клопiт? Вiзьму лучче ступу;
одначе вона не ©сть i не п' ". От i взяв вiн ступу та й понiс, та все
носиться з нею, та носиться, не зна , куди ©© приiулить...
- Бозна-що ти верзеш! - казала жiнка, осмiхаючись. - Нащо й хату
переносить, коли ти сам гаразд навчиш сина усьому. Ну-ну! Та що зробив той
дурень з ступою? - питала вона, цiкава знать кiнець тi © казки.
- Що зробив? Носився, носився цiлий день i зайшов з нею аж у лiс. Коли
це настала нiч, стало поночi, а вiн i дума : "А що, як я засну, а хтось
прийде та вкраде ступу? Полiзу я на дуба та й ступу потягну з собою". А
що? Чи хороша моя казочка?
- Хороша-прехороша! - сказала жiнка, смiючись.
- I ти кажеш - хороша, i я кажу - хороша. Був собi чоловiк-нетяжка, а
на йому синя семряжка, на головi шапочка, а на спинi латочка. Чи хороша
моя казочка?
- Та хороша! Тiльки кажи далi.
- I ти кажеш - кажи далi, i я кажу - кажи далi... Був собi
чоловiк-нетяжка... - знов починав Радюк, жартуючи, поки жiнка не забувала
про ту надвiрню хату, i про челядь, i про мужицький вплив на свого синка.
Павло скiнчив гiмназiю дуже добре й пiшов в унiверситет. В унiверситетi
почалось для його нове життя. вропейськi iде© почали вже заходить з
наукою i все бiльше та бiльше розходились помiж молодими людьми.
Молодий Радюк вперше озирнувся на свiт божий сво©м власним розумом,
вперше почав думать сво ю головою i почутив, що вiн переродивсь.
Павло Радюк наймав собi невеличке житло на Старому Ки вi. Вiн мав одну
невеличку кiмнату й жив собi сам не багато, але й не бiдно по сво©х
середнiх достатках. Все життя, всi думи молодого Радюка можна було
постерегти по обстав! його кiмнатки. На канапi, на етажерцi, на столi й на
вiкнах були розкиданi книжки й ноти. Кiлька книжок лежало купою пiд
канапою. На всяких мiсцях лежало з п'ягь розгорнутих книжок i журналiв,
котрi Радюк читав разом. Там були книжки укра©нськi й руськi, французькi й
нiмецькi. вропейська просвiта, вропейськi iде© - все те заразом наплило
в його голову, зачепило всi його думки. Вiн разом хотiв усе те прикласти
до життя свого народу й Укра©ни. На другому столi лежали збiрники
укра©нських пiсень, лежали розгорнутi нотнi листки паперу, де були початi
укра©нськi пiснi. Радюк заводив ©х у ноти, бо вмiв грати на скрипцi, що
висiла на стiнi над столом. Вiн думав i за нацiональну музику, i за
просвiту народу, бо на столi валялось кiлька книжечок для народу й
народних шкiл.
Багато дум тривожило молоду Радюкову голову в тiй хатинi! I вiн почував
у собi силу й потяг до того, щоб розкину гь сво© думи мiж людьми,
подiлиться ними з сво©ми товаришами. Товаришi часто сходились до його. За
стаканом пива або чаю вони багато дечого переговорювали мiж собою. Часто
дуже пiзньою добою розходились товаришi од Радюка додому, i не один
молодий хлопець виносив з собою гуманну iдею й прихильнiсть до людей, до
народу, до Укра©ни. Молодий, говорючий Радюк був ватажком мiж сво©ми
близькими товаришами, бо його всi любили за розум, добрiсть i щирiсть.
Його знали й професори, i Дашкович запросив навiть до себе, до свого
кружка. Проворний, веселий, говорючий, Радюк скрiзь встигав побувати й
побалакать. Вiн почував у собi велику силу й завзятiсть. Здавалось, вiн
був тi ю силою вiтру в природi, що ма призначення розносить з собою
насiння всяких рослин i на степи, i на пiски, i за моря, i на високi гори.
Сидячи в себе в кiмнатi з молодими товаришами, Радюк часто мiряв свою
Укра©ну мiрою вропейських iдей, i на його находив i страх, находила й
злiсть. Молодi Радюковi товаришi з надзвичайною смiливiстю перетрушували
ввесь уклад життя, перебирали, як по пальцях, всi сво© пергднiшi старi
погляди, позиченi в батькiв, в дiдiв, в школi, у вчителiв. I ©м не було
спину в чотирьох стiнах, в темну нiч, мiж душами й серцями, однаково
молодими й смiливими. Тодi Радюк складав сво© пересвiдчення.
Було лiто, i настали вакацi©. Радюка ждали в Журбанях щодня. Мати
понапiкала й понаварювала. Наближався вечiр, i вся Радюкова сiм'я
зiбралась на терасу пити чай i виглядать Павла. Чимало минуло часу, i
велика змiна сталася з старим Радюком i його жiнкою. Радюк сидiв коло
стола, сивий, аж бiлий, але його лице було й тепер гарне й свiже.
Зда ться, задля його лиця не було старостi: такi швидкi були його очi,
такi червонi уста, такi рум'янi повнi щоки. I тодi, як старiсть присипала
снiгом його волосся на головi, вона не насмiлилась доторкнуться до чорних
великих вусiв, котрi мали великий контраст з сивою головою. Радюк
анiтрiшки не стратив веселостi та охоти до оповiданнiв i балачки. А його
жiнка дуже подалась, помарнiла, змiзернiла, зблiдла; ©© щоки позападали, i
колись класичний нiс тепер аж надто видався з лиця, загострився
по-старечому.
Сонце спускалось. Надворi було тихо й тепло, як бував в жнива. Пiсля
довгого, як море, лiтнього дня все на свiтi нiби потомилось. I сонце нiби
знехотя йшло на одпочинок, дерева стояли неворушно. На полi на пригорках
важкi волотки проса, повнi, стиглi вже колоски пшеницi понахилялись додолу
i нiби вже дрiмали. Птицi мовчали. Було якось тихо й мертво надворi, нiби
само небо вже дрiмало. Прямо з тераси було видко шлях, котрий вибiгав з
зеленого степу й ледве примiтне спускався в село возвозом з пригорка. Вже
й череда перейшла; тiльки шляхом ледве плуганились двi корови, одбившись
од череди.
Радюк почав розморлять з жiнкою про хазяйство; але розмова його все
рвалася, його думка давно полинула в степ шляхом - виглядать сина. Вiн пив
чай i очей не зводив з того битого шляху. I його жiнка держала стакан чаю
в руках, а задуманi, втомленi очi повернулись до степу, до синього неба,
туди, де стояв Ки©в. Навiть малi дiвчата не пустували й вгамувались,
неначе й ©х думки злились докупи з думкою батька й матерi.
Наливаючи чай, Надежда Степанiвна щовечора ставила на стiл зайвий
стакан. I тепер вона налила всiм по стакановi й поставила один порожнiй;
навiть вкинула туди грудочку сахару.
Радюк подивився й промовив:
- Для гостя наготувала!
Радючка навiть не обiзвалась, тiльки ©© очi знов потягло в степ, туди,
де ховався й зникав битий шлях, де стояв Ки©в. Вона тихесенько зiтхнула.
Замiсть жартiв Радюк i собi легенько зiтхнув. В ©х була одна думка,
одно почуття. Мати думала-гадала про долю сина: яка-то колись буде його
жiнка, i де вiн ©© вiзьме, i якi в не© колись будугь унучата, i чи буде
вiн щасливий в парi з молодою жiнкою. А батько думав, як-то там синовi
вдалися екзамени, i як вiн скiнчить курс, i яку собi службу дiстане, i як
йому вдасться на тiй службi: чи осмiхнеться до його доля, чи, може, недоля
буде слiдком ходить за ним на довгiй нивi життя. I всi тi думи вони обо
нiби читали на далекому небi, на сизому степу, де вiн зливався нiби
туманом з синiм небом. Туди тягло й поривало ©х очi й ©х думи.
Коли це з степу неначе випливла жидiвська балагула, напнута бiлим
полотном. В балагулi стримiло з десять голiв, натиканих по всьому возi
вздовж i впоперек. Балагула скотилась в ярок i наробила сво©ми брязкалами
багацько шелесту серед тихого села. Серце в батька й матерi швидше
закидалось. Одначе балагула загула проз панський двiр, i швидко не стало
чуть нi гудiння, нi брязкання.
- Мабуть, жиди по©хали в Полтаву на ярмарок, - тихо промовив Радюк.
- Мабуть!.. - ще тихiше обiзвалась Радючка й зiтхнула. Вже сонце стало
на вечiрньому прузi над самим степом. Коротке гостре промiння заквiтчало
його навкруги, неначе кругом його стирчали натиканi ножi, розпеченi в
огнi. Тихий свiт лився по степу. Ввесь степ червонiв проти сонця, нiби
вкритий червоним туманом, i той туман неначе широкими завiсами спадав з
сонця й розтягувався все ширше та ширше по степу без кiнця. А сонце
блищало на вечiрньому небi якимсь чудовим оком, котрому нема нiчого
рiвного в свiтi!
З гори знов почало з'©жджать двi повозки, запряженi добрими кiньми.
Пiддурене серце батькiв якось не вiрило й не ждало нiчого. Вони думали, що
й тi вози поминуть Журбанi й не привезуть коханого сина. Вози стали на
подвiр'©, i до Радюкiв на терасу ввiйшло кiлька сусiд-дiдичiв, щирих
приятелiв. Вони знали, що в Журбанях сподiвались молодого Радюка, i
при©хали навiдаться, розпитать про Ки©в, про новини. Вони привiтались до
хазя©на й хазяйки й почали розмовлять, ал розмова якось не йшла на душу
Радюкам: ©м обом так бажалось думать й ждати на самотi.
- Чи нема й досi сина з Ки ва? - спитав один сусiд.
- Нема. Ждемо й не дiждемось. Дай боже, щоб ви були добрi на почин в
цей вечiр, - промовив Радюк якось смутно.
Тимчасом як гостi розмовляли й пили чай, молодий Радюк при©хав у двiр
i, розпитавши, що вся сiм'я п' чай на терасi, пiшов туди навпростець
через садок. Вся сiм'я Радюкiв i всi гостi побачили, що через садок до
тераси смiливо йшов якийсь сiльський парубок, але такий гарний, так гарно
убраний, неначе на театральнiй сценi. На молодому парубковi була, правда,
проста чорна свита, але пошита не сiльським кравцем. Зате ж сорочка була
вишита заполоччю з шовком. Всi груди й комiр були залитi червоними
мережками. Червона стьожка й застiжка були оксамитовi, на головi бриль був
солом'яний, але не простий. Синi шаровари були широкi. Чудовий парубок з
такою красою лиця, про яку розказують в казках, йшов просто й смiливо до
тераси, як людина, дуже вхожа й близька до хазя©нiв.
- Який гарний парубок! - сказав один гiсть.
- Який вiн схожий на нашого Павла! - промовила Радюкiвна. Радюк i
Радючка дивились на того парубка i сво©м очам не йняли вiри. То був ©х
син, молодий студент Павло. Вiн кинувся поперед усього батьковi на шию й
тричi поцiлувався з ним, потiм привiтався до матерi й сестер, а потiм до
гостей. Його убрання так вразило всiх, що батько зараз спитав його про
одежу, а не про здоров'я.
- - Що це на тобi за убрання? - спитав батько.
- Одежа! Хiба ж не бачите? Укра©нський народний костюм, - промовив син
чистою укра©нською мовою i тим ще бiльше вдивив свою матiр i сестер.
Материне лице так i розтяглось вподовж. Вона тiльки руки згорнула й
вирячила очi на сина.
- Нащо ж ти так убрався? - спитала мати.
- Бо тепер так ходять нашi студенти.
- Мабуть, тепер така поведенцiя, чи що? - питав батько.
- Яка чудна в вас мода: зовсiм мужича! - сказала мати.
- Та й ваша мода часом бува не краща, - промовив Радюк до жiнки. -
Одначе студентська поведенцiя не погана, сказати правду! Та як тобi,
Павле, вона пристала до лиця! Ти тут позводиш з ума всiх наших хуторянок.
I батько задивився на свого сина, бо йому й справдi дуже приставала до
лиця вишивана сорочка, а до брiв, до кучерiв приставала червона стьожка.
Вiн поклав свою мiцну руку на синове плече й придивлявся до його: "А
признайся, сину, хто тобi вигаптував оцю мережану сорочку, га? Ану,
признавайся!" - i всi засмiялись.
- З чого оце в тебе ця свита? - питала мати, лапаючи сво ю делiкатною
рукою грубу й шорстку свиту.
- З простого мужицького сукна.
- Боже мiй! я собi руки обшмульгала об твою свиту! Скинь, будь ласка,
©©! Зараз скинь! Боже мiй! ти собi шию обшмульга ш, ти себе покалiчиш.
- А селяни ж носять, та й не калiчать же себе, - сказав син.
- То ж мужики! А ти не звик до тако© товсто©, шорстко© одежi!..
- То треба звикать. Мало чого, що не звик! - сказав син.
- Та навiщо ж тобi звикати? - крикнула Надежда Степанiвна. - Чи тобi
нема в чому ходить, чи що?
- Добре, що менi в чому ходить. А такi студенти, котрим i справдi
нi в чому ходить. А опрiч того, нам треба у всьому дiличь долю з сво©м
народом, починаючи хоч би од свити...
При таких словах у деяких гостей лиця розтяглися вздовж, а в деяких -
впоперек, як кому подобалось.
- О, багацько, сину, поможеш ©м тим, що носитимеш свиту! - сказав
батько, осмiхаючись.
Батькiвський жарт зачепив сина за серце.
- Ми, тату, носимо народну свиту, бо ми народовцi, ста мо на бiк
народу; ми нацiонали! Ми протесту мо нашою свитою проти деспотизму, який
насiв на нашу укра©нську нацiональнiсть, на нашу мову, на нашу лiтературу,
на наше життя. Ми тим протесту мо проти всякого деспотизму i ста мо па бiк
нашого народу, боронячи його од панства, та ще й чужого, од впливу чужих
мов, чужо© вiри, од впливу всiх чортiв i бiсiв, якi тiльки посмiли
покласти свою ворожу руку на наше добро, ка наш народ!..
Павло Радюк говорив чистою укра©нською мовою. Надеждi Степанiвнi так i
здалось, що вiн знов попав пiд вплив наймитiв, пастухiв i всi ©
журбансько© челядi. Та свита, та укра©нська розмова, той запал, з яким
говорив молодий студент, - все те не тiльки вдивило матiр, але й злякало.
Гостi ще бiльше порозтягали вид i руки поопускали.
- Боже! Що з тобою сталося? Як ти говориш? Чого ти так багацько
говориш? - говорила мати, здержуючи сина. Вона давно налила йому стакан
чаю, поставила перед ним масло, паляницю, сухарцi, молоко. А син неначе не
бачив нiчого та все говорив, доки й чай прохолов.
- Ми носимо народну одежу, бо чим же ми викинемо значок про сво© iде©?
Чим же ми дамо ознаку, коли нам рот затулений, коли нам зв'язали руки й
ноги. Що ж ми ма мо робить, доки народиться наша наука, поки виробиться,
наша мова? Що ж ма мо робити? - говорив Павло, набираючись вогню й
обертаючись до матерi.
- Та пий чай, голубчику мiй дорогий! Пий чай, бо вихолоне зовсiм! -
прохала мати, присовуючи до його стакан. - Та не кричи, бо ти собi горло
порвеш, ©хав так довго, при©хав так здалека, втомився, здороживсь, припав
пилом, а тут треба доконче розмовляти й кричать!
- Спасибi, мамо! Встигну ще напитись й на©стись, - сказав молодий
студент, хлиснувши похапцем трохи чаю й укинувши хапки в рот шматочок
паляницi.
Вiн так швидко вливав чай у рот i так швидко ©в паляницю, неначе
хапався кудись йти, щось робить. Пiсля унiверситетського товариства, пiсля
палких недавнiх диспутiв у Ки вi йому й тепер здавалось, що вiн розмовля
з молодими товаришами й хоче перемогти когось в диспутi. Новi iде© муляли
йому в головi й дуже займали його, гарячили його кров.
- Не пий, сину, так швидко! Не хапайсь-бо так. Часу буде доволi, -
здержувала його мати, на що син не звернув нiяко© вваги.
- I багацько вас там носить такий костюм? - спитав батько. Син покинув
пить i ©сти й пiдвiв голову.
- О! Нас чимало! Ми кланя мось новим гуманним iдеям, якi давно
розiйшлися по вропi й ледве оце добираються до нас. Чи ви пак зна те, що
ми всi зараз терпимо i самi того не добача мо? Бо ми були слiпi, глухi й
нiмi. I народ терпить, i ми всi терпимо, куди не глянь. У нас що дуже й
пiдле, те пану i жме, а що слабе й добре, те мусить терпiти i не смi
голосу подати. Ще то наше велике щастя, що народ наш вже визволений од
панщини, вирваний з рук польсько© шляхти, котра держала наш народ в сво©х
руках у неволi.
- Та що ж ма мо робить? З ким ма мо битись i войдуваться i за що? -
спитав один гiсть, але Павло не дав йому й скiнчити.
- З темною силою треба войдуваться! Нам не треба нi землi, нi води.
Нашою водою можна свiт потопить; нашою землею можна засипать волю всiх
людей на цiлому свiтi. Нам не треба солдатчини! Нам не треба кадила й
кропила! Ми й так темнi й глухi; ми й так ма мо бiльма на очах! Нащо нам
великi дзвони? Нащо нам золотоверхi монастирi? Нащо нам топити вiск перед
образами?
- Не кричи, сину, бо ми чу мо! Пожалiй себе! - здержував його батько, а
сам несамохiть милувався сином. Його завзяття, палка вдача, розум,
розвитий наукою, - все те тiшило батька так, що вiн задивлявся на блискучi
синовi очi, на палаючi щоки. Вiн був гордий сином перед сусiдами.
- Наша земля на Укра©нi як золото, а народ наш часто голоду . В нас
нема промислiвства, а про народ нiхто й не дба , нiхто його не напутить,
не вчить, не наводить на розум. Наша народна пiсня поетична й чудова, як
утвори перворядних генi©в; наша поезiя, наша мова багата, як щире золото.
I все те марно занапаща ться, пропада , лежить непочате. I доки воно
лежатиме? Нам не треба вiйни, а треба просвiти! Нащо нам земля й вода?
Нащо кропило й кадило? Грека й латина? А нас тiльки тим i годують i не
дають нам нiчого луччого, держать нас i народ наш в темнотi, не дають
народовi навiть св. письма на його мовi, що вже мають дикарi, не дають нам
нашого хлiба, не дають нам нашо© мови, не дають нам нашо© волi, науки,
школи, просвiти.
Павло встав i почав махать руками. Його червоне лице палало, як в огнi,
очi блищали завзяттям i надзвичайною красою смiливостi. Вiн почував у собi
таку любов до ново© iде©, що старий батько сво©м серцем несамохiть
почутив, що в синових словах щось нове й правдиве. А син все говорив та
говорив. Його язик, такий легкий, як i в батька, ледве встигав вигортать i
виявлять силу думок, всю силу гарячого почування, котре наче кипiло й
клекотiло в його серцi. Мати одсунула од його холодний недопитий стакан i
присунула другий, гарячий. Син не доторкнувся до його й не переставав
говорить. Нове убрання, нова мова, якiсь iде©, котрих вона добре не
втямила, хоч трохи й постерiгала, надзвичайний запал i навiть злiсть, з
котрою злiтали слова й думки з синового язика, - все те дуже здивувало
матiр, котра до цього часу за нiякi iде© нiчого й не чула. Вона бачила, що
чиниться щось не-чуване, i перш од усього злякалась. Iнстинкт материнський
найпереднiше заговорив в ©© серцi. А гостi все сидiли мовчки та тiльки
дивились.
- Де наша минувшiсть, де вона дiлась? Де наша козацька воля i рiвнiсть?
Нам не треба Туркестану[54], не треба солдатчини, не треба панiв!
- Та чого ж нам треба? - спитав батько несмiливо й тихо, сливе нишком.
- Та чого нам не треба, коли ми нiчого не ма мо! I Павло витяг з кишенi
жмут паперу, писаного й лiтографованого, й твердою рукою кинув на стiл.
Мати й батько, сестри й гостi - всi жахнулись й одхилились од стола.
Велике завзяття, й гаряче слово, i жар серця, i темний вечiр - все те
впливало на слухачiв так, що ©м здалось, нiби вiн кинув на стiл якiсь
чари, а не пучок паперу.
Мiж тими паперами було багацько писаних i лiтографованих перекладiв
нових вропейських авторiв: Ренана[55], Бюхнера [56], Фейербаха[57],
Прудона[58], деякi забороненi цензурою твори Шевченка i багато дечого
iншого.
- Нехай же це все полежить до завтрього, бо тепер не буде часу читать.
Ти все говориш, - сказав батько, - а я мовчу. Менi обридло вже мовчать.
Мовчи ще ти, а я говоритиму! Я тобi тим часом розкажу, як були собi двi
молодицi, та обидвi такi цокотухи, такi лепетухи! Якраз такi, як ти та я,
що одна друго© нiяк не переговорить! Одна другiй щось розказу . Обидвi
разом сво товчуть, i одна одно© не слуха . Ото раз вони пiшли в заклад,
хто кого переговорить.
- Ет, тату! Нам не треба анекдотiв! Нам не треба балакання; не треба
слiв, а треба дiла! - крикнув син, перебиваючи батька.
- Отуди iк бiсовому батьковi! Я говорив цiлий вiк, а оце при тобi
доведеться мовчать! То я вже й не знаю, чого тобi треба. Як ми вчились,
нам i в голову не приходило, чого треба, а чого не треба!
- То-то й горе! А нам от i в голову прийшло! Ми хочемо все перетрусить,