Страница:
котро© розлягались широкi бiлi викладчастi комiрчики, неначе великi вуха.
- Дуже радий я, що ви заскочили до мене в госii, хоч i пiзньо© доби.
Мабуть, були десь в гостях? Чи, може, в театрi? - казав Сухобрус.
- Були в гостях... та випили по однiй та по другiй... - промовив
Воздвиженський.
- Молодим людям i молода рiч. I ми колись були молодi, то й
подвизалися, а тепер, як старiсть налягла на плечi, то й не до подвигiв.
Сухобрус приспособлявся до вчених людей i силкувавсь говорить
по-вченому. Начитавшись "Патерика" i "Житiй", вiн закидав на церковний
язик.
- Як ваш хор гарно спiва , - несмiливо промовила Марта.
- Ви, мабуть, спiва те? - спитав Сухобрус Воздвиженського.
- Спiваю басом, як можете догадуваться по мо©й розмовi, - промовив
Воздвиженський i гуркнув басом зумисне голоснiше, щоб показати свiй голос.
- Який концерт буде цi © недiлi, чи "Возведох", чи "Гласом мо©м"? -
спитав Сухобрус, як чоловiк, розумiючий дiло, i навiть закинув ногу на
ногу, приймаючи академiчну позу.
- Зда ться, "Возлюблю тя, господи", - обiзвався Дашкович.
- Чи не будете коли спiвать двохорного концерту? Як я люблю такi
концерти! - говорив Сухобрус. - От, як у семiнарi© на "вербу"[27]
криконуть на два хори "Кто бог велiй"! Чудо, диво! Один хор загримить
"Кто"! а другий знов пiдхопить "Кто"! та ще й пiдправить. Ой! Господи, як
гарно!
- Ми спiва мо тихiшi концерти, - промовив Дашкович, натякаючи проти
двохорних, крикливих концертiв.
- I я люблю тихi, мелодичнi концерти, - промовила Степанида, ледве
пiдiймаючи вi© i знов спустивши ©х на щоки.
Тим часом принесли самовар. Панни вийшли до друго© кiмнати наливать чай
i незабаром принесли стакани для гостей. Свiжа нiч, мiцний чай зовсiм
провiтрили паничiв. Вони навiть були радi, що так негадане прийшлось
познайомиться з пальмами.
Всi посiдали коло стола на канапi. В одчиненi вiкна заглянув червоний,
великий, як дiжа, мiсяць, пiдiймаючись з Днiпра нiби прямо на печерськi
гори. Сухобрусiвни в хатi були багато кращi, нiж у церквi в сво©х
старомодних капелюшках, схожих на кошики. Степанида мала лице щиро
ки©вське: бiльше кругле, нiж довге, з повними рум'яними щоками, з ямочками
на щоках, маленьким круглим пiдборiддям, з невеликими темними очима. Нiс
©© був чисто мiщанський: дуже тонкий, рiвний, але недовгий, з тонiсiнькими
прозорими нiздрями. Брови були високi й на кiнчиках дуже тоненькi, як
шнурочки.
Старша, Марта, мала багато грубiшi пружки лиця, скидалась на сiльську
молодицю. В не© брови були товстi, очi великi. Таке лице бува дуже гарне
на сценi, здалеки, при свiтлi ламп. У червонiм намистi, зав'язана великою
хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею.
Розмова стала веселою, невважаючи на пiзню добу. Панни держали себе
смирно, трохи пишались, спускали очi додолу i очевидячки хотiли вдати з
себе дуже добрих i спокiйних. Дуже цiкавий чоловiк зараз упiзнав би той
голос пiдсолоджений, тi очi, зумисне спущенi вниз, впiзнав би природжену
вдачу й пiдроблену.
- Чи весело гуляли сьогоднi в садку? - спитала Марта Воздвиженського й
блиснула очима, як блискавицями, i так швидко спустила вi©, як швидко
блискавка хова ться за чорними хмарами. Воздвиженський розтав од того
блиску, як вiск.
- Дуже було тiсно на першiй але©! Так тiсно, хоч людей розпихай, як у
церквi, - одказав вiн. I йому дуже хотiлось, щоб вона знов одслонила вiка
й блиснула очима.
- I чом би пак не гуляти всiм на бокових алеях! - промовив вiн знов до
не©. - Нi! лiзуть усi на першу алею, та й годi!
- Коли ж на бокових алеях гуляють самi мiщанки та наймички, -
обiзвалась Степанида. - Якось нiяково туди мiшаться, бо всi смiялись би.
- Нехай смiються! - одрубав Воздвиженський. - Я, бувши вами, гуляв би й
на бокових алеях.
- Коли ж нам не можна буть нами, - лукаво промовила Марта i знов скоса
блиснула очима.
- Чи багацько наук читають у вас в академi©? - спитав Сухобрус
Дашковича, маючи його за розумнiшого.
- Ой, багацько! Так що й полiчить трудно! - I Дашкович почав
перелiчувать деякi науки, само по собi для звичайностi.
- Ой, як багацько! I яко© треба голови, щоб знести все те! А чи в вас
така наука "Печорський патерик"? Я дуже люблю його читати! Та наука
повинна буть у вас...
Сухобрусiвни, побувши в школi, постерегли, що така наука навряд чи й
на свiтi, хоч Дашкович назвав ©х багацько й дуже чудних, ©м стало нiяково.
- ! - смiливо одказав Дашкович. - Тiльки не наука, а книжка.
- Книжка! книжка! В мене вона ! Сухобрус хотiв йти i принести
"Патерика".
- Тату! нехай тим книжкам! Хiба ж ©м тi книжки й так не обридли в
академi©? - говорила Марта. Сухобрус сiв i знов хотiв почати розмову про
"Патерика". Студенти зам'яли його слова.
- Як багато квiток в вашiм садку! - промовив Дашкович до Степаниди,
заглядаючи в вiкно на квiтник.
- Ми з сестрою дуже любимо квiтки; так i копа мось тут у садку, -
промовила Степанида й стала коло вiкна, розмовляючи з Дашковичем. Вона
йому сподобалась. Мiсяць освiтив ©© лице, i воно здалося йому ще
делiкатнiшим, ще добрiшим. Брови чорнiли, як шнурочки. Дашкович
приглядавсь до не©, i якась радiсть все бiльше та бiльше наливала його
серце. Промiнь мiсяця здався йому веселiшим, i пахощi од резеди, од
левко©в запахли неначе вперше; йому здалось, що вони лились од тих очей!
"Яке в не© миле лице! - думав вiн. - Якi тонкi брови, який рiвний,
тоненький носик. Яка вона повинна буть добра, гадаючи по тонких чистих
пружках ©© обличчя".
Мiсяць навiв на ©© вид iдеальну блiдоту, сховав гарячий рум'янець на
щоках, замалював матом блиск гострих очей. Вона стояла, згорнувши руки, i
розмовляла мелодичним голосом.
"Яка вона тиха! Мов та голубка! - подумав Дашкович. - Як вона згорнула
руки й очi спустила, зовсiм неначе свята!"
I вiн згадав свiй давнiй сон, як його суджена у снi злинула з дерева
голубкою, сiла йому на плече й потiм стала тихою панною. Той давнiй сон,
вже забутий, знов виплиз в його в душi проти волi, несамохiть.
- Чи спiва те ви? - якось само вихопилось у його з рота. Зiрвала те
слово його давня думка.
- Спiваю, тiльки не дуже гарно, - одказала Степанида. - Ми вивчились у
пансiонi трохи грать на гiтарi.
- Спiва те й гра те! - знов зiрвалось у його з язика так не до ладу, що
Степанида одслонила вiка й глянула на його. "Моя суджена", - ледве-ледве
подумав Дашкович. Але та думка так глибоко заворушилась в його серцi, що
вiн сам ледве постерiг ©©.
Тим часом подали на стiл закуску, а з закускою й напитки. Сухобрус
попросив гостей до столу. Час був пiзнiй, ©сти схотiлось добре. Паничi ©ли
й випивали добре й стали веселiшi й смiливiшi. Сухобрус перестав
бадьориться, приймать академiчну позу й смiливiше розмовляв з студентами.
- Скажiть менi, паничi, - ви люди вченi - як то можна розумом збагнуть
так багацько наук? I все те позамiчати напам'ять, повиучувать! Я був у вас
в академi©, на митрополитанському екзаменi, й слухав усякi науки. Господи!
i де в чоловiка стiльки розуму набереться!
- Нiчого нема дивного для того, хто змалку вчиться. Потрошку воно все
повлазить в голову, - говорив Дашкович.
- Що то за уми? Що то за розуми? А тi професори! страх, та й годi! -
дивувався Сухобрус, випивши немало. - Якi ж то тi уми та розуми за
границею, у тих нiмцiв, що все повидумували!
- О, за границею ще багато розумнiшi од нас! - говорив Дашкович.
- Ой, не вiрте йому! Куди ж тiй нiмотi стать врiвi©i з нами! -
заговорив Воздвиженський, - Ми перший народ в свiтi! Нiгде нема бiльшого
царства од нашого, нiгде нема кращо© вiри, чистiшо© вiри, як наша.
- А в русалимi! а на Афонськiй горi? Як пишеться в "Житiях", - почав
диспутувать Сухобрус. - I там були великi святi, такi, як i в нашiй лаврi,
i там святi боролися з злими духами, як i нашi печерськi, ки©вськi.
- Нашi московськi святi боролися ще бiльше i полатали боки самому
сатанi! - сказав енергiчно Воздвиженський, которого нацiональне чуття було
трохи зобижено. - Святий ваш Ки©в, святий русалим, а наша Москва ще
святiша. Дума те, що в вас мощей бiльше! Та в нас мощей такого, що хоч
греблю ними гати! - говорив уже сердито Воздвиженський i трохи вже не
загнув лайкою, коли б Дашкович не штовхнув його лiктем пiд бiк.
- Ой! Хто ж видав так говорити про святi мощi, - благочестиво промовив
Сухобрус i перехрестився. - Святий Ки©в, свята i Москва. Хто ж проти того
що говорить.
Сухобрус поналивав чарки, i всi випили й стали ще веселiшi.
- Ой ви, уми-розуми! - промовив смiливо Сухобрус. - Але, мабуть, не
одгада те: що пiсля чаю! А нуте! хто одгада ? - Студенти дивились на його
й почали одгадувать. Один казав, що пiсля чаю треба випити, другий казав,
що треба покурить, що треба подякувать.
- Нi! нi! - казав Сухобрус, трiпаючи головою.
- Треба додому йти! - обiзвався Дашкович.
- Нi! - трiпнув головою Сухобрус. - От тобi уми-розуми! Одже й не
всього ви навчились в академi©. Пiсля чаю - слiду - воскресенiя мертвих i
жизнi будущаго вiка, амiнь! - промовив Сухобрус слова символу вiри.
Всi засмiялись; навiть панни осмiхнулись i запишались.
- А хто не родився й умре? Хто родився i не умре? - знов загадав
загадку Сухобрус.
Ця загадка була не така мудра, як перша, ©© швидко одгадали, що не
родивсь i вмер - Адам, родивсь i не вмер - Iлiя та нох, бо обидва були
взятi живими на небо, як написано в бiблi©.
- О уми! ото розуми! одгадали! - хвалив ©х Сухобрус. Воздвиженський
встав з-за стола, пройшовся по хатi й спинивсь коло картини Ноя з синами.
- Що це в вас таке? Чи попи, чи диякони, чи слiпi Велiзарi©? - промовив
Воздвиженський i за тим голосно прочитав напис: "Святий праотець наш Но ".
- Е! в вас, бачу, гiтара ! - промовив Воздвиженський i зняв з стiни
гiтару. - А заграйте, будьте ласкавi, або й заспiвайте, - сказав
Воздвиженський, сiвши коло Марти.
- Я колись спiвала, та вже позабувала, - промовила кокетливо Марта. -
Просiть сестру.
Воздвиженський зняв з стiни другу гiтару й понiс Степанидi. Вона так
само соромилась й одсилала до сестри.
- Коли ви не хочете, то ми будемо спiвать з Дашковичем. Ану! починай
укра©нсько©!
I Дашкович смiливо почав тенором "Вийди, дiвчино! вийди, рибчино!"
Воздвиженський пiдтягав басом i так ламав укра©нськi слова, що панни не
могли вдержаться од смiху. Одначе Марта почала акомпанувати на гiтарi, а
за нею й Степанида на другiй. Пiсня вийшла дуже гарно, бо ©© спiвали вмiлi
голоси. Сухобрус аж умилився серцем.
Паничi скiнчили й просили спiвать самих паннiв. Вони мусили заспiвать
"Сизого голубочка". Голоси ©х були добрi, але не дуже твердi й смiливi.
Вони спiвали й пишали губи, а од того пiсня виходила дуже вже
сентиментальна.
- Годi вже того голубочка! Заспiвайте лишень "Горлицi"! От пiсня! -
говорив Сухобрус, розвеселившись. Дочки вдарили "Горлицi" дрiбно й
голосно. До ©х пристали паничi. Пiсня була така весела, така жвава, що
пiдiймала ноги до танцiв.
- Заспiвайте ж iще нашо© пiснi, та жалiбно©-жалiбно©, - просив
Сухобрус.
I всi разом заспiвали "Чи я в лузi не калина була, чи я в лузi не
червона була?"
- Ой, не спiвайте, бо буду плакати! - просив Сухобрус, переслухавши
пiсню. - Що менi згадала ця пiсня? Яку давню давнину пригадала вона менi!
I мою молодiсть, i мою покiйницю, i мо© лiта давнi, навiки минувшi!
Вже на сходi небо зачервонiло, а гостi все спiвали та спiвали, та
випивали. Нарештi, сам Сухобрус став серед хати i почав спiвать церковних
пiсень. До його пристали студенти, а за ними мусили спiвать i панни. Вже
надворi стало розвиднюваться, а вони всi спiвали "Взбранной во водi" та
"Многая лiта!"
В Братському монастирi задзвонили на утреню. В той час одмикали
монастирську браму.
- Дашковичу! чу ш? - промовив Воздвиженський.
- "Час додому, час! забарилися!" - затягли всi, i паничi почали
прощаться з хазя©ном i дочками. Всi випровадили ©х у двiр i розпрощались з
ними. Хазя©н i дочки просили студентiв не забувать ©х i одвiдувать
якнайчастiше, тiльки не через баркан, а просто через браму.
Ранок, свiжий i росяний, саме розгорювавсь. На самих вершечках усiх
золотих хрестiв Старого Ки ва, на високих горах, з'явились червонi, як
жар, промiння, а Подiл лежав сонний пiд горою в глибокiй темнiй тiнi.
Студенти ввiйшли в монастирську браму, де стрiлось ©м кiлька перекупок
з кошиками в руках. Дверi в корпусi були вже одчиненi. Вони благополучно
пройшли до номера й повалилися на лiжка, змученi днем i нiччю, так багатою
на притичини.
А Сухобрус, вернувшись з дочками до хати, став серед кiмнати, приклав
палець до лоба, довго думав i сказав:
- Щось воно та недурно! Щось та буде! I треба ж було цим паничам
потрапити перелiзти доконче в мiй садок, зайти до мо © господи несподiвано
й негадано в таку пiзню добу! Це все недурно! Щось та повинно буть!
Так говорив Сухобрус пiд впливом "Печорського патерика", начитавшись за
спокуси од злих духiв. Йому i в голову не прийшло, що дiло сталося дуже
просто й випадком.
- Щось буде! - все говорив Сухобрус сам до себе, стоячи серед хати з
пальцем, притуленим до лоба. - Дочки! готуйтесь до весiлля! Ось що буде! -
промовив батько весело до сво©х дочок i пiшов спать.
Вплив "Печорського патерика" з батька перейшов i на дочок. Вони не
лягли спать i пiшли в садок стрiчать схiд сонця, ©м так ясно малювалась
вечiрня сцена в садку!
Роса падала ©м на коси, на лиие, на одежу; великi краплi дощем падали з
листя й обсипали ©х бiлi сукнi. Сонце викотилось з-за Днiпра й освiтило ©х
зблiдлi лиця й трохи червонi очi. А вони все ходили по садку й дивувались.
В кожно© в головi стримiла батькова думка: щось буде! щось повинно буть!
В обiди батько прийшов з магазину до господи, i за обiдом розмова йшла
все про студентiв.
- Як же вам показались вчорашнi гостi? Чи сподобались хоч трохи? Я дуже
вподобав Дашковича! Такий тихий, спокiйний i дуже розумний панич! -
говорив Сухобрус. - А той другий щось дуже дикий та грубий! Чистий
парубок!
- Одначе вiн з себе дуже показний, здоровий, ма гарного баса, -
сказала Марта, - а Дашкович вже геть-то розумний, хоч i дуже гарний з
лиця.
I батько все хвалив Дашковича, а дочкам чомусь бiльше сподобався
Воздвиженський. I Марта, й Степанида знаходили Воздвиженського здоровiлим;
©м обом сподобався його бас, його смiливiсть, хоч i дуже груба. Тiльки
одна другiй не признавалась в тому i та©ла ту думку про себе. Марта знала,
що Воздвиженський бiльше звертав увагу на не©, й була рада; Степанида
завидувала й почала цураться сестри. З того часу мiж ними почався ще
бiльший нелад. Одна поглядала на другу скоса.
Не так було мiж студентами. Воздвиженський вподобав Марту, а Дашкович -
Степаниду. Дашкович не хвалив Марти.
- Тямиш ти! Ти подивись тiльки на Марту! Якi в не© брови, якi губи!
Очi, як огонь, губи, як корали! А твоя Степанида... Ну що в не© гарного?
Все тонке, дрiбне: i брiвки, i носик, i зубки.
- А в тво © Марти брови, як у молодицi, очi, як сливи.
- Коли б пак у не© брови були ще товщi, очi ще бiльшi, то вона була б
ще краща! Марта - то краса схiдна, щира укра©нка, показна, чорнява! В нас
в Росс © нiчого такого не знайдеш! Вона щира пальма Сходу! - говорив
Воздвиженський.
Нiхто не знав, як вони познайомились з пальмами. Начальство навiть не
дiзналось, що вони тi © ночi не ночували дома. Тiльки першо©-таки недiлi
всi студенти дуже здивувались, побачивши, що Воздвиженський i Дашкович
йшли з церкви поруч з Сухобрусiвнами й провели ©х додому. Воздвиженський
щось розказував Мартi, так розмахував руками, що зачепив якогось пана
п'ятiрнею по головi й скинув з його шапку. З того часу Воздвиженський i
Дашкович почали навiдуваться до Сухобруса, ходили з його дочками гулять в
Царський садок. Старий купець був певний, що вони посватають його дочок, i
раз не втерпiв, прохопився перед паничами, що в його " , i ще й буде, ще й
до того роздобуде!", що для сво©х дочок вiн зоставить кожнiй по домовi.
Того ж таки лiта Сухобрус заклав новий мурований дiм, на вулицю вiкнами й
на два етажi. Для друго© дочки вiн купив грунт проти свого-таки дому через
улицю, в другому кварталi, й обiцявся збудувать такий же самий дiм.
Студенти дуже ясно постерегли, до чого воно йдеться, i кожний мав на думцi
заручиться, коли тiльки настане тому час.
III
Настав останнiй рiк академiчного курсу. Воздвиженський почав дуже часто
записуваться в лавру, в пещери, щоб показать ректоровi свою вiру. Вiн
ставав на молитвах осторонь, од других окроми, й iнпектор бачив, що вiн не
пропускав нiколи молитов. На молитвах вiн все хрестивсь, кланявся дуже
низько, бив поклони й так лицемiрно пiдiймав очi до неба, що iнспектор
навiть подумав, чи не пострижеться часом вiн у ченцi. Вiн ходив до церкви
на ранню службу навiть в будень i прикладавсь до чудовно© iкони Братсько©
богородицi, де ректор читав акафiст. В той час вiн уже став зовсiм iншим
чоловiком, не молився богу вночi. Перед професорами гнув спину, низенько
кланявсь ченцям, бо знав, що вони те дуже люблять, та все терся коло тих
професорiв, котрi мали багацько дочок. Репутацiя його йшла все вгору та
вгору.
Студенти видержали вже екзамен у професорiв. Настав день останнього
екзамену для старшого курсу, в котрому були Воздвиженський i Дашкович. Той
екзамен робив сам митрополит, повiряючи екзамен по всiх науках разом.
При©зд митрополита оповiстили в десятiй годинi. Всi студенти, одягнувшись
в свою вже професорську форму, зiбралися у великiй залi в старому корпусi.
Зала та велика - на два етажi, з двома рядами вiкон, з хорами. Вона вся
розмальована в класичнiм стилi. Великi стiни обвiшанi портретами всiх
вчених старо© Ки©всько© академi© i портретами нових руських iмператорiв.
Проти самого митрополичого крiсла висiв великий, на цiлий зрiст, портрет
Петра Могили, чорнявого, з гарним грецьким класичним лицем, хоч i трохи
аскетичним, в архi рейськiй мантi© i з жезлом. З iнших золотих важких рам
у два ряди виглядали лиця i в клобуках, i в митрах, i простоволосi. Там
виглядало негарне широке лице Кониського[28], з веселим усмiхом i здоровою
бородавкою на носi. Там дивилося на залу повне, гарне, з червоними ситими
губами лице Феофана Прокоповича[29], котрий неначе тiльки що випив i всмак
закусив; з другого боку дивився св. Димитрiй Туптало, митрополит
Ростовський, намальований святим, прото рей Леванда з тонким орлиним
носом, Гiзель[30], Смотрицький[31], всякi ки©вськi митрополити. Тiльки
нiгде там не було видно портрета нi одного укра©нського гетьмана! Навiть
Богдана Хмельницького i благотворителiв монастиря i академi©
Конашевича-Сагайдачного i Мазепи[32].
В десятiй годинi ректор i всi професори в орденах вийшли до братсько©
дзвiницi, стали на схiдцях пiд гарячим лiтнiм сонцем i ждали митрополита.
Вже минула година, а митрополита не було. У декого з професорiв заболiли
ноги, а найбiльш у старих. Сонце шкварило, як огонь. А митрополита не
було. Коли аж через годину з Олексанрiвсько© улицi[33] вилетiла
митрополича карета, запряжена чотирма сiрими жеребцями, блискучими i
гладкими, як печi. Професори стрiли митрополита, цiлували його в руку.
Два архiмандрити взяли його попiд руки i повели до конгрегацiйно© зали.
Митрополит був здоровий, кремезний дiд з червоним лицем, але, йдучи на
сходах, вiн удавав такого в'ялого, такого старого, такого аскета
безсильного, що, зда ться, його архiмандрити не вели, а мусили нести.
Митрополит вступив у залу. Студенти i хор пiвчих проспiвали "Царю
небесний". Митрополит поблагословив членiв конференцi© i студентiв i потiм
сiв на першому мiсцi. Вся конференцiя з кiлькох десяткiв духовних i
свiтських осiб довгенько постояла, поки митрополит кивнув ©м рукою сiсти.
Архiмандрити i прото ре© сiли кожний по чину, неначе хто ©м порозписував
мiсця, а свiтськi професори, хоч далеко розумнiшi од них, тулилися позаду,
як школярi. Секретар висипав на стiл бiлетiв, i митрополит почав викликати
до стола студентiв. Вiн так тихо промовляв ймення, так розтягував слова,
неначе зовсiм навiки спостився. Ректор мусив голосно промовляти тi ймення,
обертаючись до студентiв.
Студенти почали виходити, брати бiлети i говорити, що кому припадало.
Всi ченцi, й професори, й митрополит, зда ться, слухали, понагинавши
голови. I на стiнах давня академiя дивилась на все те сво©ми тiнями,
поважними i сумними. Але мало-помалу митрополитовi все те спротивiло: вiн
позiхнув i почав жартувати, перериваючи одвiти студентiв i балакаючи про
стороннi речi. Голос його був тодi i зовсiм не слабий, не аскетичний: вiн
реготався зовсiм по-людськiй.
- Ану, виходьте екзаменуватися, мо© земляки! Гей, туляки! Виходьте! -
викликав митрополит вже не по списовi.
На середину зали вийшло чоловiк п'ять студентiв i мiж ними, як колос
родоський[34], Воздвиженський.
- О! - промовив митрополит до Воздвиженського. - Одвiчай ти поперед
усiх.
Воздвиженський взяв бiлет, йому вийшов Гегель[35]. Вiн почав
розказувати його систему, дуже темну, i почав збиватись.
- Годi, годi! - промовив митрополит. - А розкажи, як учив Гегель про
Христа i християнство?
Воздвиженський почав розказувати, що Гегель мав фiлософiю за найвищий
ступiнь абсолютно© iде©, що релiгiю вiн ставив нижче, а Христа мав за
чоловiка, котрий перший на свiтi зрозумiв собi тосамiсть бога з чоловiком,
i почав знов збиватись.
- Ну, чого ж ти плута шся? - смiявся митрополит. - Адже ж Гегель був
ретик?
- ретик, ваше високопреосвященство, - потакав Воздвиженський.
- Значить, вiн був дурень!
- Був дурень, ваше високопреосвященство.
- От i добре! За це одно я тобi запишу найбiльший бал. - I митрополит
насправдi записав йому найбiльший бал.
- А молитву Христову зна ш? - питав далi митрополит.
- Знаю.
- От це найвища фiлософiя! А вашi нiмцi - Гегелi, Канти[36],
Шеллiнги[37] - все то ретики, все то легкодуми! - промовив митрополит,
обертаючись до професора фiлософi©.
- Гегель був останнiй фiлософ iдеального прямування, - знов почав
одвiчати Воздвиженський.
- Останнiй, - перервав його митрополит, - ну, слава тобi господи, що
останнiй, i коли б ©х уже бiльше й не було. I чи вмер уже?
- Вмер...
- Вiчний покой його душi, коли вона того заслужить, - промовив
митрополит, засмiявшись, i за ним засмiялася вся конференцiя, а за нею i
всi студенти.
I Кониський, моргаючи сво ю бородавкою на носi з золотих рам, зда ться,
смiявся сво©м польським лицем з тi © конференцi©. I Феофан Прокопович, з
сво©м матерiальним лицем i ситими губами, неначе смiявся разом з
конференцi ю i студентами. А Петро Могила грiзно i гнiвно дивився на ту
сцену, роблячи сво©м аскетичним лицем великий контраст з академiчною
конференцi ю. Його лице неначе зажурилося.
В той час ректор нагнувся до митрополита i почав йому шептати. То вiн
хвалив Воздвиженського за його побожнiсть i розказував, що вiн дав
обiцянку йти пiшки на богомiлля в Поча©вську лавру[38]. Лице митрополита
просiяло. Вiн дуже ласкаво поглянув на свого земляка.
- Буде з тебе! Добре! Дуже добре! - промовив митрополит. - Ану, хто там
iще. Прославляйся по-еврейськiй.
Студент узяв врейську книжку i розгорнув хто його зна i навiщо. Вiн
зовсiм не вмiв читати по- врейськiй i держав книжку догори ногами.
- Ану, прочитай i переложи!
Студент мовчав. Професор врейського язика приступив до його, заглянув
у книжку i засмiявся.
- Вiн, ваше високопреосвященство, держить книжку догори. Певно, так
трудно читати.
- А перевернiть йому книжку! Може, вiн i прочита . Книжку перевернули,
одначе вiн все-таки не прочитав. За його прочитав сяк-так його товариш.
- Що ж з тебе такий поганий гебра©ст? А попробуй по-грецьки! - говорив
митрополит. - А дайте i менi книжку!
Професор грецького язика подав митрополитовi грецьку книжку. Ректор i
собi взяв грецьку книжку i хотiв слiдити за читанням. Але довго
придивлявся i не мiг розiбрати i слова. Коли зирне вiн на листа, аж вiн
держить книжку догори ногами. Йому стидно було перевернути, i вiн так i
держав ©© до кiнця, нiби слiдячи за словами, та все затуляв книжку широкою
рясою. Краска виступила на його щоках, а пiт на лобi.
- Буде з тебе по-грецьки! Бери ще бiлет по другiй науцi!
Студент вийняв бiлет по церковнiй археологi© i почав розказувати про
стариннi будування в Азi© й в вропi, назвав ©х кельтськими i
циклопськими, i собi на бiду прикинувши ще кiлька научних нiмецьких
заграничних термiнiв.
- I яких ви кельтiв познаходили в древностi, коли найстарiший народ на
свiтi - вре©! Нащо вам брати цi вигадки нiмецькi! Нащо вам тi заграничнi
термiни!
Студент мовчав, i професори мовчали. Митрополит грiзно окинув оком
молодих професорiв, нiби лiбералiв, i надувся. Вiн побачив, що старий
класичний дух академi© вже почав падати, що туди входить вропейський.
Одначе потiм розбалакався, розвеселився i викликав першого студента. То
був Дашкович. Вiн дуже добре i розумно розказував свiй бiлет, i митрополит
розхвалив i академiю, i професорiв, i студентiв.
Вже довгий лiтнiй день наближався до вечора, а митрополит ще держав на
екзаменi, бо. поснiдав пiзно i добре, а всi вмирали з голоду. Всi
потомилися, були блiдi, а екзамен все тягся та тягся. Вже на вечiрнiм
опрузi знялися всi з мiсця. Студенти i пiвчi проспiвали молитву, i
митрополита знов ледве поволокли попiд руки до ректора, де був готовий
обiд. Велика академiчна зала спорожнилася. Тiльки на стiнах з золотих рам
виглядала вся стара Ки©вська академiя на спорожненi крiсла, на стiл, де
валялись на столi i пiд столом пом'ятi бiлетики. Дуже сумно i грiзно
поглядав Петро Могила, закладач академi©. Йою тiнь, прикована до поло© на,
нiби думала: "I що то за люди прийшли й вийшли з мо © академi©? I на якiм
язицi все це говорило, екзаменувалося, жартувало i виявляло научну
темноту? Чи то орда налетiла, чи то литва набiгла i запанувала мо©м дiлом,
мо©м твором?" I чорнi очi Могили ще грiзнiше, ще смутнiше поглядали на
простору залу, куди вже вибiгли мишi i шелестiли мiж пом'ятими папiрцями.
Широко одслоненi очi св. Димитрiя нiби дивувалися, чи не грали всi тi люди
яко©сь чудно© мiстерi© чи комедi©? Всi тiнi значних учених давньо©
академi©, всiх писателiв, всiх оборонцiв укра©нського народу, його вiри i
народностi цiлими рядами смутно недоумiвали, що то за люди тут говорили,
жартували, держали книжки догори ногами - нiби й справдi дiло робили!
- Дуже радий я, що ви заскочили до мене в госii, хоч i пiзньо© доби.
Мабуть, були десь в гостях? Чи, може, в театрi? - казав Сухобрус.
- Були в гостях... та випили по однiй та по другiй... - промовив
Воздвиженський.
- Молодим людям i молода рiч. I ми колись були молодi, то й
подвизалися, а тепер, як старiсть налягла на плечi, то й не до подвигiв.
Сухобрус приспособлявся до вчених людей i силкувавсь говорить
по-вченому. Начитавшись "Патерика" i "Житiй", вiн закидав на церковний
язик.
- Як ваш хор гарно спiва , - несмiливо промовила Марта.
- Ви, мабуть, спiва те? - спитав Сухобрус Воздвиженського.
- Спiваю басом, як можете догадуваться по мо©й розмовi, - промовив
Воздвиженський i гуркнув басом зумисне голоснiше, щоб показати свiй голос.
- Який концерт буде цi © недiлi, чи "Возведох", чи "Гласом мо©м"? -
спитав Сухобрус, як чоловiк, розумiючий дiло, i навiть закинув ногу на
ногу, приймаючи академiчну позу.
- Зда ться, "Возлюблю тя, господи", - обiзвався Дашкович.
- Чи не будете коли спiвать двохорного концерту? Як я люблю такi
концерти! - говорив Сухобрус. - От, як у семiнарi© на "вербу"[27]
криконуть на два хори "Кто бог велiй"! Чудо, диво! Один хор загримить
"Кто"! а другий знов пiдхопить "Кто"! та ще й пiдправить. Ой! Господи, як
гарно!
- Ми спiва мо тихiшi концерти, - промовив Дашкович, натякаючи проти
двохорних, крикливих концертiв.
- I я люблю тихi, мелодичнi концерти, - промовила Степанида, ледве
пiдiймаючи вi© i знов спустивши ©х на щоки.
Тим часом принесли самовар. Панни вийшли до друго© кiмнати наливать чай
i незабаром принесли стакани для гостей. Свiжа нiч, мiцний чай зовсiм
провiтрили паничiв. Вони навiть були радi, що так негадане прийшлось
познайомиться з пальмами.
Всi посiдали коло стола на канапi. В одчиненi вiкна заглянув червоний,
великий, як дiжа, мiсяць, пiдiймаючись з Днiпра нiби прямо на печерськi
гори. Сухобрусiвни в хатi були багато кращi, нiж у церквi в сво©х
старомодних капелюшках, схожих на кошики. Степанида мала лице щиро
ки©вське: бiльше кругле, нiж довге, з повними рум'яними щоками, з ямочками
на щоках, маленьким круглим пiдборiддям, з невеликими темними очима. Нiс
©© був чисто мiщанський: дуже тонкий, рiвний, але недовгий, з тонiсiнькими
прозорими нiздрями. Брови були високi й на кiнчиках дуже тоненькi, як
шнурочки.
Старша, Марта, мала багато грубiшi пружки лиця, скидалась на сiльську
молодицю. В не© брови були товстi, очi великi. Таке лице бува дуже гарне
на сценi, здалеки, при свiтлi ламп. У червонiм намистi, зав'язана великою
хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею.
Розмова стала веселою, невважаючи на пiзню добу. Панни держали себе
смирно, трохи пишались, спускали очi додолу i очевидячки хотiли вдати з
себе дуже добрих i спокiйних. Дуже цiкавий чоловiк зараз упiзнав би той
голос пiдсолоджений, тi очi, зумисне спущенi вниз, впiзнав би природжену
вдачу й пiдроблену.
- Чи весело гуляли сьогоднi в садку? - спитала Марта Воздвиженського й
блиснула очима, як блискавицями, i так швидко спустила вi©, як швидко
блискавка хова ться за чорними хмарами. Воздвиженський розтав од того
блиску, як вiск.
- Дуже було тiсно на першiй але©! Так тiсно, хоч людей розпихай, як у
церквi, - одказав вiн. I йому дуже хотiлось, щоб вона знов одслонила вiка
й блиснула очима.
- I чом би пак не гуляти всiм на бокових алеях! - промовив вiн знов до
не©. - Нi! лiзуть усi на першу алею, та й годi!
- Коли ж на бокових алеях гуляють самi мiщанки та наймички, -
обiзвалась Степанида. - Якось нiяково туди мiшаться, бо всi смiялись би.
- Нехай смiються! - одрубав Воздвиженський. - Я, бувши вами, гуляв би й
на бокових алеях.
- Коли ж нам не можна буть нами, - лукаво промовила Марта i знов скоса
блиснула очима.
- Чи багацько наук читають у вас в академi©? - спитав Сухобрус
Дашковича, маючи його за розумнiшого.
- Ой, багацько! Так що й полiчить трудно! - I Дашкович почав
перелiчувать деякi науки, само по собi для звичайностi.
- Ой, як багацько! I яко© треба голови, щоб знести все те! А чи в вас
така наука "Печорський патерик"? Я дуже люблю його читати! Та наука
повинна буть у вас...
Сухобрусiвни, побувши в школi, постерегли, що така наука навряд чи й
на свiтi, хоч Дашкович назвав ©х багацько й дуже чудних, ©м стало нiяково.
- ! - смiливо одказав Дашкович. - Тiльки не наука, а книжка.
- Книжка! книжка! В мене вона ! Сухобрус хотiв йти i принести
"Патерика".
- Тату! нехай тим книжкам! Хiба ж ©м тi книжки й так не обридли в
академi©? - говорила Марта. Сухобрус сiв i знов хотiв почати розмову про
"Патерика". Студенти зам'яли його слова.
- Як багато квiток в вашiм садку! - промовив Дашкович до Степаниди,
заглядаючи в вiкно на квiтник.
- Ми з сестрою дуже любимо квiтки; так i копа мось тут у садку, -
промовила Степанида й стала коло вiкна, розмовляючи з Дашковичем. Вона
йому сподобалась. Мiсяць освiтив ©© лице, i воно здалося йому ще
делiкатнiшим, ще добрiшим. Брови чорнiли, як шнурочки. Дашкович
приглядавсь до не©, i якась радiсть все бiльше та бiльше наливала його
серце. Промiнь мiсяця здався йому веселiшим, i пахощi од резеди, од
левко©в запахли неначе вперше; йому здалось, що вони лились од тих очей!
"Яке в не© миле лице! - думав вiн. - Якi тонкi брови, який рiвний,
тоненький носик. Яка вона повинна буть добра, гадаючи по тонких чистих
пружках ©© обличчя".
Мiсяць навiв на ©© вид iдеальну блiдоту, сховав гарячий рум'янець на
щоках, замалював матом блиск гострих очей. Вона стояла, згорнувши руки, i
розмовляла мелодичним голосом.
"Яка вона тиха! Мов та голубка! - подумав Дашкович. - Як вона згорнула
руки й очi спустила, зовсiм неначе свята!"
I вiн згадав свiй давнiй сон, як його суджена у снi злинула з дерева
голубкою, сiла йому на плече й потiм стала тихою панною. Той давнiй сон,
вже забутий, знов виплиз в його в душi проти волi, несамохiть.
- Чи спiва те ви? - якось само вихопилось у його з рота. Зiрвала те
слово його давня думка.
- Спiваю, тiльки не дуже гарно, - одказала Степанида. - Ми вивчились у
пансiонi трохи грать на гiтарi.
- Спiва те й гра те! - знов зiрвалось у його з язика так не до ладу, що
Степанида одслонила вiка й глянула на його. "Моя суджена", - ледве-ледве
подумав Дашкович. Але та думка так глибоко заворушилась в його серцi, що
вiн сам ледве постерiг ©©.
Тим часом подали на стiл закуску, а з закускою й напитки. Сухобрус
попросив гостей до столу. Час був пiзнiй, ©сти схотiлось добре. Паничi ©ли
й випивали добре й стали веселiшi й смiливiшi. Сухобрус перестав
бадьориться, приймать академiчну позу й смiливiше розмовляв з студентами.
- Скажiть менi, паничi, - ви люди вченi - як то можна розумом збагнуть
так багацько наук? I все те позамiчати напам'ять, повиучувать! Я був у вас
в академi©, на митрополитанському екзаменi, й слухав усякi науки. Господи!
i де в чоловiка стiльки розуму набереться!
- Нiчого нема дивного для того, хто змалку вчиться. Потрошку воно все
повлазить в голову, - говорив Дашкович.
- Що то за уми? Що то за розуми? А тi професори! страх, та й годi! -
дивувався Сухобрус, випивши немало. - Якi ж то тi уми та розуми за
границею, у тих нiмцiв, що все повидумували!
- О, за границею ще багато розумнiшi од нас! - говорив Дашкович.
- Ой, не вiрте йому! Куди ж тiй нiмотi стать врiвi©i з нами! -
заговорив Воздвиженський, - Ми перший народ в свiтi! Нiгде нема бiльшого
царства од нашого, нiгде нема кращо© вiри, чистiшо© вiри, як наша.
- А в русалимi! а на Афонськiй горi? Як пишеться в "Житiях", - почав
диспутувать Сухобрус. - I там були великi святi, такi, як i в нашiй лаврi,
i там святi боролися з злими духами, як i нашi печерськi, ки©вськi.
- Нашi московськi святi боролися ще бiльше i полатали боки самому
сатанi! - сказав енергiчно Воздвиженський, которого нацiональне чуття було
трохи зобижено. - Святий ваш Ки©в, святий русалим, а наша Москва ще
святiша. Дума те, що в вас мощей бiльше! Та в нас мощей такого, що хоч
греблю ними гати! - говорив уже сердито Воздвиженський i трохи вже не
загнув лайкою, коли б Дашкович не штовхнув його лiктем пiд бiк.
- Ой! Хто ж видав так говорити про святi мощi, - благочестиво промовив
Сухобрус i перехрестився. - Святий Ки©в, свята i Москва. Хто ж проти того
що говорить.
Сухобрус поналивав чарки, i всi випили й стали ще веселiшi.
- Ой ви, уми-розуми! - промовив смiливо Сухобрус. - Але, мабуть, не
одгада те: що пiсля чаю! А нуте! хто одгада ? - Студенти дивились на його
й почали одгадувать. Один казав, що пiсля чаю треба випити, другий казав,
що треба покурить, що треба подякувать.
- Нi! нi! - казав Сухобрус, трiпаючи головою.
- Треба додому йти! - обiзвався Дашкович.
- Нi! - трiпнув головою Сухобрус. - От тобi уми-розуми! Одже й не
всього ви навчились в академi©. Пiсля чаю - слiду - воскресенiя мертвих i
жизнi будущаго вiка, амiнь! - промовив Сухобрус слова символу вiри.
Всi засмiялись; навiть панни осмiхнулись i запишались.
- А хто не родився й умре? Хто родився i не умре? - знов загадав
загадку Сухобрус.
Ця загадка була не така мудра, як перша, ©© швидко одгадали, що не
родивсь i вмер - Адам, родивсь i не вмер - Iлiя та нох, бо обидва були
взятi живими на небо, як написано в бiблi©.
- О уми! ото розуми! одгадали! - хвалив ©х Сухобрус. Воздвиженський
встав з-за стола, пройшовся по хатi й спинивсь коло картини Ноя з синами.
- Що це в вас таке? Чи попи, чи диякони, чи слiпi Велiзарi©? - промовив
Воздвиженський i за тим голосно прочитав напис: "Святий праотець наш Но ".
- Е! в вас, бачу, гiтара ! - промовив Воздвиженський i зняв з стiни
гiтару. - А заграйте, будьте ласкавi, або й заспiвайте, - сказав
Воздвиженський, сiвши коло Марти.
- Я колись спiвала, та вже позабувала, - промовила кокетливо Марта. -
Просiть сестру.
Воздвиженський зняв з стiни другу гiтару й понiс Степанидi. Вона так
само соромилась й одсилала до сестри.
- Коли ви не хочете, то ми будемо спiвать з Дашковичем. Ану! починай
укра©нсько©!
I Дашкович смiливо почав тенором "Вийди, дiвчино! вийди, рибчино!"
Воздвиженський пiдтягав басом i так ламав укра©нськi слова, що панни не
могли вдержаться од смiху. Одначе Марта почала акомпанувати на гiтарi, а
за нею й Степанида на другiй. Пiсня вийшла дуже гарно, бо ©© спiвали вмiлi
голоси. Сухобрус аж умилився серцем.
Паничi скiнчили й просили спiвать самих паннiв. Вони мусили заспiвать
"Сизого голубочка". Голоси ©х були добрi, але не дуже твердi й смiливi.
Вони спiвали й пишали губи, а од того пiсня виходила дуже вже
сентиментальна.
- Годi вже того голубочка! Заспiвайте лишень "Горлицi"! От пiсня! -
говорив Сухобрус, розвеселившись. Дочки вдарили "Горлицi" дрiбно й
голосно. До ©х пристали паничi. Пiсня була така весела, така жвава, що
пiдiймала ноги до танцiв.
- Заспiвайте ж iще нашо© пiснi, та жалiбно©-жалiбно©, - просив
Сухобрус.
I всi разом заспiвали "Чи я в лузi не калина була, чи я в лузi не
червона була?"
- Ой, не спiвайте, бо буду плакати! - просив Сухобрус, переслухавши
пiсню. - Що менi згадала ця пiсня? Яку давню давнину пригадала вона менi!
I мою молодiсть, i мою покiйницю, i мо© лiта давнi, навiки минувшi!
Вже на сходi небо зачервонiло, а гостi все спiвали та спiвали, та
випивали. Нарештi, сам Сухобрус став серед хати i почав спiвать церковних
пiсень. До його пристали студенти, а за ними мусили спiвать i панни. Вже
надворi стало розвиднюваться, а вони всi спiвали "Взбранной во водi" та
"Многая лiта!"
В Братському монастирi задзвонили на утреню. В той час одмикали
монастирську браму.
- Дашковичу! чу ш? - промовив Воздвиженський.
- "Час додому, час! забарилися!" - затягли всi, i паничi почали
прощаться з хазя©ном i дочками. Всi випровадили ©х у двiр i розпрощались з
ними. Хазя©н i дочки просили студентiв не забувать ©х i одвiдувать
якнайчастiше, тiльки не через баркан, а просто через браму.
Ранок, свiжий i росяний, саме розгорювавсь. На самих вершечках усiх
золотих хрестiв Старого Ки ва, на високих горах, з'явились червонi, як
жар, промiння, а Подiл лежав сонний пiд горою в глибокiй темнiй тiнi.
Студенти ввiйшли в монастирську браму, де стрiлось ©м кiлька перекупок
з кошиками в руках. Дверi в корпусi були вже одчиненi. Вони благополучно
пройшли до номера й повалилися на лiжка, змученi днем i нiччю, так багатою
на притичини.
А Сухобрус, вернувшись з дочками до хати, став серед кiмнати, приклав
палець до лоба, довго думав i сказав:
- Щось воно та недурно! Щось та буде! I треба ж було цим паничам
потрапити перелiзти доконче в мiй садок, зайти до мо © господи несподiвано
й негадано в таку пiзню добу! Це все недурно! Щось та повинно буть!
Так говорив Сухобрус пiд впливом "Печорського патерика", начитавшись за
спокуси од злих духiв. Йому i в голову не прийшло, що дiло сталося дуже
просто й випадком.
- Щось буде! - все говорив Сухобрус сам до себе, стоячи серед хати з
пальцем, притуленим до лоба. - Дочки! готуйтесь до весiлля! Ось що буде! -
промовив батько весело до сво©х дочок i пiшов спать.
Вплив "Печорського патерика" з батька перейшов i на дочок. Вони не
лягли спать i пiшли в садок стрiчать схiд сонця, ©м так ясно малювалась
вечiрня сцена в садку!
Роса падала ©м на коси, на лиие, на одежу; великi краплi дощем падали з
листя й обсипали ©х бiлi сукнi. Сонце викотилось з-за Днiпра й освiтило ©х
зблiдлi лиця й трохи червонi очi. А вони все ходили по садку й дивувались.
В кожно© в головi стримiла батькова думка: щось буде! щось повинно буть!
В обiди батько прийшов з магазину до господи, i за обiдом розмова йшла
все про студентiв.
- Як же вам показались вчорашнi гостi? Чи сподобались хоч трохи? Я дуже
вподобав Дашковича! Такий тихий, спокiйний i дуже розумний панич! -
говорив Сухобрус. - А той другий щось дуже дикий та грубий! Чистий
парубок!
- Одначе вiн з себе дуже показний, здоровий, ма гарного баса, -
сказала Марта, - а Дашкович вже геть-то розумний, хоч i дуже гарний з
лиця.
I батько все хвалив Дашковича, а дочкам чомусь бiльше сподобався
Воздвиженський. I Марта, й Степанида знаходили Воздвиженського здоровiлим;
©м обом сподобався його бас, його смiливiсть, хоч i дуже груба. Тiльки
одна другiй не признавалась в тому i та©ла ту думку про себе. Марта знала,
що Воздвиженський бiльше звертав увагу на не©, й була рада; Степанида
завидувала й почала цураться сестри. З того часу мiж ними почався ще
бiльший нелад. Одна поглядала на другу скоса.
Не так було мiж студентами. Воздвиженський вподобав Марту, а Дашкович -
Степаниду. Дашкович не хвалив Марти.
- Тямиш ти! Ти подивись тiльки на Марту! Якi в не© брови, якi губи!
Очi, як огонь, губи, як корали! А твоя Степанида... Ну що в не© гарного?
Все тонке, дрiбне: i брiвки, i носик, i зубки.
- А в тво © Марти брови, як у молодицi, очi, як сливи.
- Коли б пак у не© брови були ще товщi, очi ще бiльшi, то вона була б
ще краща! Марта - то краса схiдна, щира укра©нка, показна, чорнява! В нас
в Росс © нiчого такого не знайдеш! Вона щира пальма Сходу! - говорив
Воздвиженський.
Нiхто не знав, як вони познайомились з пальмами. Начальство навiть не
дiзналось, що вони тi © ночi не ночували дома. Тiльки першо©-таки недiлi
всi студенти дуже здивувались, побачивши, що Воздвиженський i Дашкович
йшли з церкви поруч з Сухобрусiвнами й провели ©х додому. Воздвиженський
щось розказував Мартi, так розмахував руками, що зачепив якогось пана
п'ятiрнею по головi й скинув з його шапку. З того часу Воздвиженський i
Дашкович почали навiдуваться до Сухобруса, ходили з його дочками гулять в
Царський садок. Старий купець був певний, що вони посватають його дочок, i
раз не втерпiв, прохопився перед паничами, що в його " , i ще й буде, ще й
до того роздобуде!", що для сво©х дочок вiн зоставить кожнiй по домовi.
Того ж таки лiта Сухобрус заклав новий мурований дiм, на вулицю вiкнами й
на два етажi. Для друго© дочки вiн купив грунт проти свого-таки дому через
улицю, в другому кварталi, й обiцявся збудувать такий же самий дiм.
Студенти дуже ясно постерегли, до чого воно йдеться, i кожний мав на думцi
заручиться, коли тiльки настане тому час.
III
Настав останнiй рiк академiчного курсу. Воздвиженський почав дуже часто
записуваться в лавру, в пещери, щоб показать ректоровi свою вiру. Вiн
ставав на молитвах осторонь, од других окроми, й iнпектор бачив, що вiн не
пропускав нiколи молитов. На молитвах вiн все хрестивсь, кланявся дуже
низько, бив поклони й так лицемiрно пiдiймав очi до неба, що iнспектор
навiть подумав, чи не пострижеться часом вiн у ченцi. Вiн ходив до церкви
на ранню службу навiть в будень i прикладавсь до чудовно© iкони Братсько©
богородицi, де ректор читав акафiст. В той час вiн уже став зовсiм iншим
чоловiком, не молився богу вночi. Перед професорами гнув спину, низенько
кланявсь ченцям, бо знав, що вони те дуже люблять, та все терся коло тих
професорiв, котрi мали багацько дочок. Репутацiя його йшла все вгору та
вгору.
Студенти видержали вже екзамен у професорiв. Настав день останнього
екзамену для старшого курсу, в котрому були Воздвиженський i Дашкович. Той
екзамен робив сам митрополит, повiряючи екзамен по всiх науках разом.
При©зд митрополита оповiстили в десятiй годинi. Всi студенти, одягнувшись
в свою вже професорську форму, зiбралися у великiй залi в старому корпусi.
Зала та велика - на два етажi, з двома рядами вiкон, з хорами. Вона вся
розмальована в класичнiм стилi. Великi стiни обвiшанi портретами всiх
вчених старо© Ки©всько© академi© i портретами нових руських iмператорiв.
Проти самого митрополичого крiсла висiв великий, на цiлий зрiст, портрет
Петра Могили, чорнявого, з гарним грецьким класичним лицем, хоч i трохи
аскетичним, в архi рейськiй мантi© i з жезлом. З iнших золотих важких рам
у два ряди виглядали лиця i в клобуках, i в митрах, i простоволосi. Там
виглядало негарне широке лице Кониського[28], з веселим усмiхом i здоровою
бородавкою на носi. Там дивилося на залу повне, гарне, з червоними ситими
губами лице Феофана Прокоповича[29], котрий неначе тiльки що випив i всмак
закусив; з другого боку дивився св. Димитрiй Туптало, митрополит
Ростовський, намальований святим, прото рей Леванда з тонким орлиним
носом, Гiзель[30], Смотрицький[31], всякi ки©вськi митрополити. Тiльки
нiгде там не було видно портрета нi одного укра©нського гетьмана! Навiть
Богдана Хмельницького i благотворителiв монастиря i академi©
Конашевича-Сагайдачного i Мазепи[32].
В десятiй годинi ректор i всi професори в орденах вийшли до братсько©
дзвiницi, стали на схiдцях пiд гарячим лiтнiм сонцем i ждали митрополита.
Вже минула година, а митрополита не було. У декого з професорiв заболiли
ноги, а найбiльш у старих. Сонце шкварило, як огонь. А митрополита не
було. Коли аж через годину з Олексанрiвсько© улицi[33] вилетiла
митрополича карета, запряжена чотирма сiрими жеребцями, блискучими i
гладкими, як печi. Професори стрiли митрополита, цiлували його в руку.
Два архiмандрити взяли його попiд руки i повели до конгрегацiйно© зали.
Митрополит був здоровий, кремезний дiд з червоним лицем, але, йдучи на
сходах, вiн удавав такого в'ялого, такого старого, такого аскета
безсильного, що, зда ться, його архiмандрити не вели, а мусили нести.
Митрополит вступив у залу. Студенти i хор пiвчих проспiвали "Царю
небесний". Митрополит поблагословив членiв конференцi© i студентiв i потiм
сiв на першому мiсцi. Вся конференцiя з кiлькох десяткiв духовних i
свiтських осiб довгенько постояла, поки митрополит кивнув ©м рукою сiсти.
Архiмандрити i прото ре© сiли кожний по чину, неначе хто ©м порозписував
мiсця, а свiтськi професори, хоч далеко розумнiшi од них, тулилися позаду,
як школярi. Секретар висипав на стiл бiлетiв, i митрополит почав викликати
до стола студентiв. Вiн так тихо промовляв ймення, так розтягував слова,
неначе зовсiм навiки спостився. Ректор мусив голосно промовляти тi ймення,
обертаючись до студентiв.
Студенти почали виходити, брати бiлети i говорити, що кому припадало.
Всi ченцi, й професори, й митрополит, зда ться, слухали, понагинавши
голови. I на стiнах давня академiя дивилась на все те сво©ми тiнями,
поважними i сумними. Але мало-помалу митрополитовi все те спротивiло: вiн
позiхнув i почав жартувати, перериваючи одвiти студентiв i балакаючи про
стороннi речi. Голос його був тодi i зовсiм не слабий, не аскетичний: вiн
реготався зовсiм по-людськiй.
- Ану, виходьте екзаменуватися, мо© земляки! Гей, туляки! Виходьте! -
викликав митрополит вже не по списовi.
На середину зали вийшло чоловiк п'ять студентiв i мiж ними, як колос
родоський[34], Воздвиженський.
- О! - промовив митрополит до Воздвиженського. - Одвiчай ти поперед
усiх.
Воздвиженський взяв бiлет, йому вийшов Гегель[35]. Вiн почав
розказувати його систему, дуже темну, i почав збиватись.
- Годi, годi! - промовив митрополит. - А розкажи, як учив Гегель про
Христа i християнство?
Воздвиженський почав розказувати, що Гегель мав фiлософiю за найвищий
ступiнь абсолютно© iде©, що релiгiю вiн ставив нижче, а Христа мав за
чоловiка, котрий перший на свiтi зрозумiв собi тосамiсть бога з чоловiком,
i почав знов збиватись.
- Ну, чого ж ти плута шся? - смiявся митрополит. - Адже ж Гегель був
ретик?
- ретик, ваше високопреосвященство, - потакав Воздвиженський.
- Значить, вiн був дурень!
- Був дурень, ваше високопреосвященство.
- От i добре! За це одно я тобi запишу найбiльший бал. - I митрополит
насправдi записав йому найбiльший бал.
- А молитву Христову зна ш? - питав далi митрополит.
- Знаю.
- От це найвища фiлософiя! А вашi нiмцi - Гегелi, Канти[36],
Шеллiнги[37] - все то ретики, все то легкодуми! - промовив митрополит,
обертаючись до професора фiлософi©.
- Гегель був останнiй фiлософ iдеального прямування, - знов почав
одвiчати Воздвиженський.
- Останнiй, - перервав його митрополит, - ну, слава тобi господи, що
останнiй, i коли б ©х уже бiльше й не було. I чи вмер уже?
- Вмер...
- Вiчний покой його душi, коли вона того заслужить, - промовив
митрополит, засмiявшись, i за ним засмiялася вся конференцiя, а за нею i
всi студенти.
I Кониський, моргаючи сво ю бородавкою на носi з золотих рам, зда ться,
смiявся сво©м польським лицем з тi © конференцi©. I Феофан Прокопович, з
сво©м матерiальним лицем i ситими губами, неначе смiявся разом з
конференцi ю i студентами. А Петро Могила грiзно i гнiвно дивився на ту
сцену, роблячи сво©м аскетичним лицем великий контраст з академiчною
конференцi ю. Його лице неначе зажурилося.
В той час ректор нагнувся до митрополита i почав йому шептати. То вiн
хвалив Воздвиженського за його побожнiсть i розказував, що вiн дав
обiцянку йти пiшки на богомiлля в Поча©вську лавру[38]. Лице митрополита
просiяло. Вiн дуже ласкаво поглянув на свого земляка.
- Буде з тебе! Добре! Дуже добре! - промовив митрополит. - Ану, хто там
iще. Прославляйся по-еврейськiй.
Студент узяв врейську книжку i розгорнув хто його зна i навiщо. Вiн
зовсiм не вмiв читати по- врейськiй i держав книжку догори ногами.
- Ану, прочитай i переложи!
Студент мовчав. Професор врейського язика приступив до його, заглянув
у книжку i засмiявся.
- Вiн, ваше високопреосвященство, держить книжку догори. Певно, так
трудно читати.
- А перевернiть йому книжку! Може, вiн i прочита . Книжку перевернули,
одначе вiн все-таки не прочитав. За його прочитав сяк-так його товариш.
- Що ж з тебе такий поганий гебра©ст? А попробуй по-грецьки! - говорив
митрополит. - А дайте i менi книжку!
Професор грецького язика подав митрополитовi грецьку книжку. Ректор i
собi взяв грецьку книжку i хотiв слiдити за читанням. Але довго
придивлявся i не мiг розiбрати i слова. Коли зирне вiн на листа, аж вiн
держить книжку догори ногами. Йому стидно було перевернути, i вiн так i
держав ©© до кiнця, нiби слiдячи за словами, та все затуляв книжку широкою
рясою. Краска виступила на його щоках, а пiт на лобi.
- Буде з тебе по-грецьки! Бери ще бiлет по другiй науцi!
Студент вийняв бiлет по церковнiй археологi© i почав розказувати про
стариннi будування в Азi© й в вропi, назвав ©х кельтськими i
циклопськими, i собi на бiду прикинувши ще кiлька научних нiмецьких
заграничних термiнiв.
- I яких ви кельтiв познаходили в древностi, коли найстарiший народ на
свiтi - вре©! Нащо вам брати цi вигадки нiмецькi! Нащо вам тi заграничнi
термiни!
Студент мовчав, i професори мовчали. Митрополит грiзно окинув оком
молодих професорiв, нiби лiбералiв, i надувся. Вiн побачив, що старий
класичний дух академi© вже почав падати, що туди входить вропейський.
Одначе потiм розбалакався, розвеселився i викликав першого студента. То
був Дашкович. Вiн дуже добре i розумно розказував свiй бiлет, i митрополит
розхвалив i академiю, i професорiв, i студентiв.
Вже довгий лiтнiй день наближався до вечора, а митрополит ще держав на
екзаменi, бо. поснiдав пiзно i добре, а всi вмирали з голоду. Всi
потомилися, були блiдi, а екзамен все тягся та тягся. Вже на вечiрнiм
опрузi знялися всi з мiсця. Студенти i пiвчi проспiвали молитву, i
митрополита знов ледве поволокли попiд руки до ректора, де був готовий
обiд. Велика академiчна зала спорожнилася. Тiльки на стiнах з золотих рам
виглядала вся стара Ки©вська академiя на спорожненi крiсла, на стiл, де
валялись на столi i пiд столом пом'ятi бiлетики. Дуже сумно i грiзно
поглядав Петро Могила, закладач академi©. Йою тiнь, прикована до поло© на,
нiби думала: "I що то за люди прийшли й вийшли з мо © академi©? I на якiм
язицi все це говорило, екзаменувалося, жартувало i виявляло научну
темноту? Чи то орда налетiла, чи то литва набiгла i запанувала мо©м дiлом,
мо©м твором?" I чорнi очi Могили ще грiзнiше, ще смутнiше поглядали на
простору залу, куди вже вибiгли мишi i шелестiли мiж пом'ятими папiрцями.
Широко одслоненi очi св. Димитрiя нiби дивувалися, чи не грали всi тi люди
яко©сь чудно© мiстерi© чи комедi©? Всi тiнi значних учених давньо©
академi©, всiх писателiв, всiх оборонцiв укра©нського народу, його вiри i
народностi цiлими рядами смутно недоумiвали, що то за люди тут говорили,
жартували, держали книжки догори ногами - нiби й справдi дiло робили!