Нечуй-Левицький I. Хмари

- Коли ж я недавно снiдала, - обiзвалась Галя.

- Та й я снiдала, одначе, богу прийому, ©м, як бачите!
- Бо вам, Ликерi Петрiвно, вже нiщо не заважав мать добрий апетит, а
молодим людям часом бува зовсiм iнше в думцi, - промовив Масюк.
- Оце! Хiба ж я вже така стара. Що це ви, Iване Корнiйовичу! Хоч
небiжчик капiтан i давненько вмер, одначе я ще зовсiм-таки не баба.
- О, ви б ще й замiж пiшли, якби хто добрий трапився, - сказав Масюк.
- Чи пiшла б, чи не пiшла б, це трудно вгадать.

- Але якби хто добре причепився, та ще щоб i кишенi були не порожнi, та
й брови чорнi, й голова не сива, не така, як оце в мене... - промовив
Масюк.
- А певно, за сиву голову не пiшла б i за такi незакрученi вуса, як
вашi, не пiшла б, - промовила Ликерiя Петрiвна й зареготалась дрiбненько.
Масючцi, як женщинi поважнiй i богобоящiй, та рiч Високо© зовсiм не
сподобалась. Вона все сидiла мовчки й боялася за недобрий вплив Ликерi©
Петрiвни на свою Галю.
- Викушайте ж наливочки за здоров'я наших добрих сусiд i знайомих, -
припрохувала хазяйка, наливаючи всiм по чарцi наливки, навiть сво©й дочцi,
котра осмiхнулась i одсунула од себе чарку.

- Нащо ви одсову те чарку? Тепер пiшла така поведенцiя, що й дами
п'ють, - промовила Ликерiя Петрiвна. Вона любила випити, бо привчилась у
походах випивать в веселiй компанi© офiцерiв. - Вип' мо за здоров'я
хазя©нiв! - голосно, на всю свiтлицю гукнула Ликерiя Петрiвна й цокнулась
сво ю чаркою об чарки всiх. Галя ледве вмочила губи, осмiхаючись. Ликерiя
Петрiвна так i вихилила чарку за одним махом до дна, ще й лiкоть пiдняла
вгору по-офiцерському.
За першою чаркою пiшла друга, а там i третя. Панiя Висока цокалась
чаркою з усiма й хилила-таки добре чарку за чаркою, аж ©© лице стало
червоне. Зморшки на лицi трохи поховались; вона стала наче молодша й
почала голоснiше розмовлять та розказувати.
- Оце менi так i зда ться, що я на Басарабi© або над Дуна м, мiж
веселими товаришами мого капiтана. От було життя, так життя! Хоч я
дотерпiла лиха в походах, але ж весело тодi жилося менi. Було коло мене
офiцери, як тi бджоли коло меду! Так i припадають, так i липнуть, аж було
мiй капiтан сердиться.
- От i признались в грiхах! - засмiявся Масюк.

- Трохи сердився небiжчик, сказати правду! Але ж яка була компанiя! Якi
були там молодцi! Ой-ой-ой! Було збереться ©х двадцять чоловiк, а я одна
мiж ними верчуся та як та ластiвочка щебечу. А вони всi до мене: "Ликерi
Петрiвно! Ликерi Петрiвно! ви душа нашого товариства; ви богиня! Без вас
ми пропали б отут на степах! За здоров'я Ликерi© Петрiвни!" Та так i
обстануть й обсядуть мене навкруги. Я туди верть, сюди верть!.. - Iз тим
словом Ликерiя Петрiвна вкинула в рот чарку наливки й разом ковтнула.

Хазяйка насупилась та все скоса поглядала на Ликерiю Петрiвну, а Масюк
смiявся та потроху пiдбивав ©©, та все наливав наливки в ©© чарку.
- Ой, годi вже, Iване Корнiйовичу! Що годi, то годi, бо душа мiру зна .
Я й забула, що я вже не на Басарабi© i що вже полинули десь за синiй Дунай
тi давнi веселi лiта! Ой, дякую вам, Iване Корнiйовичу! ©й-богу, буде©
- Та випийте-бо, будьте ласкавi! - просили всi.

- Хiба за здоров'я оцi © молодо© пари, - промовила панiя Висока,
показуючи на Радюка й Галю, i випила ще чарочку, але помаленьку,
обсмоктуючи швидкi губи.
Всi встали з-за стола й почали хреститься до образiв. Висока все
озиралась на Радюка, котрий стояв аж позад усiх i не перехрестився.

- А чом ви оце не дяку те богу, Павле Антоновичу? Перехрестiться-бо, а
то бог не дасть вам щастя-долi.
- То й перехрещусь, - сказав Радюк. Подякувавши хазя©нам за обiд,
Ликерiя промовила:
- Але таки ще подивлюсь на вашi клубки та пiвмiтки! - i вона швиденько
побiгла в кiмнату, а за нею пiшла хазяйка з Галею.

Висока надiла окуляри i все роздивлялась та розпитувала: на скiльки
буде локот, i чи двадцятка буде, чи ще й тонше полотно.

- Та скиньте вже окуляри, бо нитки здадуться вам товщi й поганшi! -
жартував Масюк, гукаючи з свiтлицi. Ликерiя Петрiвна вийшла до свiтлицi.
- Чи не покурите часом? - спитав ©© Радюк i подав папiроси.
- Чом i не покурить, - промовила вона, обмахуючи лице й обтираючи пiт з
лоба, з щiк, з пiдборiддя, - як була я на Басарабi©, то й сигари курила,
не то що. Ой, як же гаряче! - сказала вона й одчинила причiлкове вiкно.
Тоненький синiй димок потягло стружечками в вiкно, звiдкiль лилось свiже
повiтря.
Сонце вже стало надвечори. Од дому лягла широка тiнь на грядки з
квiтками, на зелену траву, досягла аж до вишень i до високо© грушi. Та
тiнь заманила до себе з хати всiх. Всi пiшли на причiлок i посiдали в тiнi
на килимi, на зеленiй травi пiд грушею. Масюк все позiхав пiсля важко©
страви та курив тютюн, а молодим людям i нев'янучiй капiтаншi було дуже
весело. Ликерiя Петрiвна сiла на килимi, ще й ноги пiдобгала пiд себе. З
круглою головою на круглому й куценькому тулубi, вона вся була неначе
кругла, нiби якийсь клубок лежав на килимi. Радюк сiв i собi; а Галя довго
церемонилась, поки й сама не присiла на килимi.
- Хазяйко! Олександре Остапiвно! вишли нам сюди яблучок та вишеньок,
або варення, або й наливочки.
- Оцi © не треба! цур ©й, пек ©й! Що Масюкiвка, то не Дунай, Олександре
Остапiвно© Не висилайте тi ©, що горiлкою або наливкою звуть! - гукнула
Висока, аж луна пiшла по садку.
Вийшла й хазяйка i винесла свiжого варення з вишень; за нею наймичка
несла на однiй тарiлцi яблука, на другiй - вишнi. Всi кинулись до яблук,
тiльки панiя Висока цуралась ©х, неначе "трефного" жиди.

- Спробуйте-бо, Ликерi Петрiвно, яблучок! Таких ви не ©ли й на
Басарабi©, - дражнився з нею Радюк.
- Таких, може, й не ©ла, а ©ла виноград, пила вино, скiльки хотiла, а
до спаса таки не буду ©сти яблук, ©жте вже ви!

Тим часом надворi вечорiло; жара спадала. З садка, з-пiд груш i яблунь
потягло прохолодою, що навiвала вогкiсть на гарячi лиця. Квiтки в клумбах,
прив'яленi на гарячому сонцi, пiдiймали головки, пiдiймали лист, зачувши
вечiрнiй холодок. Недалечко од Радюка рiс на грядцi на самому краю
здоровий кущ гвоздичкiв. Радюк глянув на той кущ гвоздичкiв, i на Галю, i
на тi два гвоздички в ©© косi, що придавали краси ©© карим очам i пунсовим
губкам, i промовив:
- Ви, мабуть, найбiльше любите оцi квiтки, оцей огняний кущ гвоздичкiв.
Нiякi квiтки не пристають вам так до лиця, як отi гвоздички.
Галя осмiхнулась. Легенький рум'янець налетiв i зараз зник з ©© лиця.
Вона доторкнулась пальцями до двох гвоздичкiв на головi, про котрi вона й
забула.
- А я нiколи й не поливала гвоздичкiв! - промовила вона вже смiливо до
Радюка.
- Одже ж поливайте ©х рано й вечiр, - промовив Радюк.

"Буду поливать рано й вечiр та тебе споминать", - подумала Галя й
легесенько зiтхнула, згадавши, що Радюк недовго буде в Журбанях i на
довгий час по©де до Ки ва.
- Нащо ж ми будемо ©сти несвiжi вишнi, коли в садку ростуть свiжi?
Дивiться, як червонiють, аж листя не видно! аж гiлля гнуть, - крикнула
Висока й пiдскочила вмить, неначе м'яч, ще й у боки взялась. Вона побiгла
в вишник, а за нею слiдком побiгла й Галя, а за Галею Радюк. Масюк i
Масючка зостались вдвох. Масюк лiг, простяг ноги на килимi, а далi й сам
увесь простягся, потягнувся й позiхнув на ввесь садок, аж собака за тином
гавкнула.

Ясна Ликерина сукня червонiла помiж вишнями й миготiла так швидко,
неначе пурхала, Радюк почав рвать ягоди з однi © вишнi з Галею, ©м обом
так хотiлось подивиться на ту вишню, коло котро© вони стрiлись уранцi так
несподiвано, а панiя Висока все кликала ©х зовсiм не туди, але в другий
куток садка. Радюковi так хотiлось поговорить з Галею на самотi, а Висока
все неначе з землi вискакувала, все виглядала з-за вишень на ©х, все
терлась коло ©х.
Але садок був прегустий. Високо© стало не видно. Радюк почав розмовлять
з Галею.
- Чи не забудете ви за мене, як я по©ду з дому, може, й на довгий час?
- промовив Радюк. - Бо я вас нiколи не забуду, хоч i по©ду, може, й на
довгий час. Як тiльки я побачив вас у Журбанях, як тiльки почув ваш голос,
вашу пiсню, я почув душею, що вже вас нiколи не забуду.

Галя рвала вишнi, але ©х не ©ла i все пускала ягоди на траву. Вона
мовчала, але двi сльозi виступили на ©© чудових очах i покотились по
щоках. Радюковi стало жаль молодо© дiвчини, неначе рiдно© сестри.

- Чи забудете мене, чи не забудете? - знов спитав вiн, взявши Галю за
руку.
- Не забуду, - одказала вона нищечком, як мала дитина, i трохи не
розридалась, як мала дитина.
Коли це за вишнею шелеснула панiя Висока i зiгнала якусь птицю з
дерева, ©© сукня запалала в зеленому листi. Радюк пустив Галину руку.
- Хавав! - крикнула вона з-за гiлля й таки справдi злякала молодих
людей. - А що, злякала вас, садових пташок?

- Не тiльки нас, а й ту птицю злякали, що ондечки полетiла, - промовив
Радюк.
Галя мусила нiби заспоко©ться при стороннiй людинi, навiть була рада
приходу Високо©. Нове почуття кохання, на самотi з милим, в зеленому
садочку, вперше на такому молодому вiку, трохи злякало ©© й дуже
збентежило.
Незабаром всi вони тро виринули з зеленого, густого вишника й посiдали
хто на килимi, а хто на травi. Панiя Висока напелехала повну тарiлку
свiжих вишень.
- А де ж вашi вишеньки, паничу й панно? - спитала вона в молодих.
- А ось! - сказала Галя, показуючи гiллячку вишнi, всю обсiяну й
облiплену вишнями, на котрiй зеленiло тiльки зо три листочки.

Вона гралась тi ю гiллячкою, нарвала гвоздичкiв i зеленого листя й
обклала ними гiллячку. Вийшов дуже оригiнальний букетик.

- Кому то буде букет? - спитала Ликерiя Петрiвна, навiщось втягнувши
губи в рот.
- Комусь буде, та не скажу! - промовила Галя й подала Високiй той
букетик.
Висока не взяла й затрiпала маленькими ручками.

- Не менi, не менi, а комусь iншому! I менi колись дарували букети на
Бесарабi©, та ще й якi букети! Такi букети, що було несуть удвох
чорнобривi товаришi мого капiтана! Було несуть менi цiлу гору квiток, та
ще й зверху на пiваршина китях, сплетений з дорогих французьких
заграничних квiток та стрiчок. От якi букети колись менi дарували!
Всi засмiялись, а Масючка аж голову одвернула набiк.

Тим часом наймичка винесла пiд грушу самовар. Галя побiгла за посудом,
за ча м i почала готувать чай. Сонце вже обiйшло Масюкову хату й почало
виглядать з-за угла. Настав чудовий вечiр половини лiта. Сонце обзолотило
промiнням грушi, й вишнi, i квiтки в горiдчику, облило золотом Галю всю:
лице, бiлу вишивану сорочку, розкiшнi коси на головi, бiлi ручки, що
готували чай; обзолотило навiть панiю Високу, й Масюкове необголене лице,
i поважне лице Масючки; обзолотило Радюковi виразнi, наче пензлем
обведенi, уста i рум'янцi на здорових молодих щоках. Галя наливала чай, та
все скоса поглядала на його чудове лице, та все легенько зiтхала, згадуючи
сцену пiд вишнею й тi незабутнi слова: "Чи забудете мене, чи не забудете,
як i я вас нiколи не забуду?"

Наливши чай, Галя вийшла з-пiд гiлля грушi, щоб роздать усiм стакани.
Сонце освiтило ©© всю. Радюк глянув на не©, всю облиту рожевим свiтом
сонця, глянув на син глибоке небо над нею, так само залите свiтом до
самого далекого краю безоднi. I йому здалось, що такi гарнi, такi
безвиннi, такi добрi iстоти повиннi б жити не на землi, а в тому високому
синьому небi. Так гармонiзувала краса натури, краса неба з iдеальною
красою молодо© дiвчини. В його молодiй душi чогось з'явилась думка впасти
.на колiна i поклониться великiй красi людини разом з великою красою неба
й землi.

Всi почали пити чай i весело балакать. Панiя Висока всiх перемагала i
всiх забавляла.
- Ой, як же тут гарно! Тут, у садочку, мiж квiтками, мiж вишнями, мiж
добрими людьми, та ще й молодими, та ще й гарними! - аж крикнула поетична
Ликерiя Петрiвна, обвiвши усе й усiх очима. - Так тепер тутечки гарно, як
було колись на Басарабi©. Ото коли б ще сюди двадцять тих молодих
товаришiв мого капiтана, та ще щоб я сама була молоденька! Ой-ой-ой! Як-то
було б гарно! Ще було б краще!
- Та ще й тi шампани басарабськi, що ви колись випивали з тими
офiцерами, - додав Масюк.
- Еге пак! I де то вони тепер, мо© дорогi, мо© голубчики, нашi
товаришi! Чи живi, чи вже померли, як i мiй капiтан? А якi були гарнi,
чорнобривi, веселi! А як любили мене всi!
- Чи вже ж таки, Ликерi Петрiвно, любили вас усi двадцять? - спитав
Масюк.
- й же богу, всi двадцять. Один запобiгав в мене ласки перед другим.
Колись мене так почастували шампанами, що менi цiлiсiньку нiч снилось,
буцiмто я все ©ду з гори; на горi нiби Басарабiя, а внизу Дунай, а конi
поганя бородатий турок, i так пре кiньми, що менi ввесь свiт закрутився!
та все менi зда ться, що я от-от шубовсну з круто© гори просто в Дунай.

Всi смiялись, а сама Висока аж заливалась.

- Ой, спiвать хочу! Давайте лиш, молодi й старi, будемо спiвать! -
крикнула Ликерiя Петрiвна.
- Я до того торгу й пiшки! - промовив Радюк. - Правда, й ви з нами? -
промовив вiн до Галi.
- I я до того торгу пiшки! - голосно промовила Галя, i ©© альтовий
дзвiнкий голос аж задзвенiв, ©й давно вже хотiлось спiвать, як пташцi все
хочеться щебетать в гарний вечiр в зеленому садочку.

Вийди, дiвчино, вийди, рибчино!

У гай по корови, у гай по корови.

Нехай же я подивлюся
На тi чорнi брови, на тi чорнi брови!

Так почали спiвать Радюк, Галя, панiя Висока й сам старий Масюк. Одна
Масючка схилила голову на руку й задумалась дуже-дуже, дивлячись на чудовi
тоненькi брiвки сво © единички.
По тiм боцi вогонь горить,
По цiм боцi жарко:
Як по©ду з Масюкiвки,
Комусь буде жалко.
Заспiвали всi, i всi вкинули в слова пiснi Масюкiвку, неначе змовились.
А Галя довгим, жалiбним поглядом подивилась на Радюка й дуже виразно
вимовляла: "Комусь буде жалко, комусь буде жалко!"

По тiм боцi вогонь горить,
По цiм боцi душно
Як по©ду з Масюкiвки,
Комусь буде скучно.
Так спiвали вони далi, i панiя Висока, обернувшись до Галi, просто в
вiчi промовляла: "Комусь буде скучно, комусь буде скучно!"

- Ой, спасибi вам за все, за все, мо© добрi, мо© дорогi сусiди! -
промовила панiя Висока, встаючи з килима. - Ой, загулялася ж я, а в мене
дома робота, як i в усiх людей. Час менi додомоньку, забарилася я.

- Та в вас же дiти дома не просять ©сти, не плачуть! - промовив Масюк.
- такi, що ©сти просять вже, мабуть, давно, бо я господиня в себе
вдома! Вставайте, Павле Антоновичу, та разком холодком i побiжимо до
господи, бо ви, зда ться, цiлiсiнький день загаялись тут у Масюковому
хуторi й ладнi тутечки й ночувать.
- Як ©хати, то й ©хать! - сказав Радюк, встаючи, - Тiльки я попрошу
Iвана Корнiйовича видать мо© хомути з комори, бо вже час!

- То й видам, хоч i ще не час! - промовив Масюк.

- О, бачте! Як мо©х хомутiв, то й не замкнули в комору, - промовила
трохи нахабна Ликерiя Петрiвна й почала обвiрчувать бiлою вуаллю свiй
квiтчастий чiпок.
Тим часом повозки пiд'©хали пiд ганок. Гостi почали прощаться.

- Привезiть же менi книжок якнайшвидше! Хоч би й завтра, - просила Галя
Радюка, - бо я вчилась в городi всього тiльки рiк, а в мене великий потяг
до книжок, - тихенько промовила вона до Радюка смутним голосом, - тут я
нiгде не достану собi книжок i до страшного суду, мабуть, доки й
животiтиме Масюкiв хутiр на свiтi. Я за це вже добре дiзналась. Тут
навкруги в околицi й панi© навряд чи й письменнi.
- Та й менi, будь ласка, привезiть отi-о Шевченковi поеми, що ви
зна те! Хоч я давно не читаю, а тi поеми, може, ще й втну, - просив Масюк.
- Добре, привезу, як не завтра, то пiслязавтра абощо, - сказав Радюк,
прощаючись з усiма.
- Сяду ж я з вами, Павле Антоновичу, бо вашi конi баскi. Пiдвезiть мене
додому. Буде веселiше менi в дорозi: будемо пiсень спiвать на радощах, -
сказала панiя Висока.
- Прошу ласкаво! - просив ©© Радюк i подав руку. Гостi ви©хали з двора,
а хазя©ни ще довгенько стояли на ганку. Галi здалось, що стало так
порожньо i в хатi, i в садочку, i на подвiр'©. Вже й сонце сiло за
вербами, вже й череда прийшла в хутiр, вже й зорi заблищали на темному
небi, а вона все ходила мiж вишнями, мiж клумбами та все тихенько спiвала:

Ой сама ж бо я, сама,
Як билинонька в полi.
Потiм вона взяла коновку й полила всi кущики гвоздичкiв, а ввiйшовши в
хату, вийняла з коси два гвоздички, завинула ©х у папiр i сховала на
пам'ятку про той день.
Надворi вже було поночi, як Радюк з Високою вертались з гостей. Небо
чудово заблищало, все засiяне зорями, надзвичайно ясними. Вечiр догорював
на заходi червоним потухаючим жаром. Радюк спiвав пiснi та все думав про
Галю. Чи дивився вiн на яснi зорi, чи на червоне дотлiваюче небо, то все
думав про не©. Висока додавала йому охоти до спiвiв, жартувала, смiялась
Галею. Вже було видно дiм панi© Високо©, в вiкна видно було полум'я в
пекарнi. А в вiкнах в селян вже було поночi. Робочого часу люди рано
полягали спать i вже спали мiцним сном. Конi пiд'©хали пiд село й
схарапудились в царинi. Коло царини щось стогнало, неначе хтось або
вмирав, або був прибитий. Панiя Висока перелякалась навiки. Радюк
стривоживсь i зскочив з повозки. А коло царини все щось стогнало, а потiм
почало плакать.
- Боже мiй! Хто це так стогне? Пiдiть лишень подивiться кругом хати або
в тiм рову, - промовила Висока до погоничiв. Всi почали наближаться до
хати i зараз дiзнались, що стогне хтось у хатi, а не надворi. Радюк
одчинив дверi, бо вони були не запертi, i ввiйшов у хату. За ним увiйшла
Висока.
- Добривечiр вам! Хто то так.стогне? - спитав Радюк.

- Та це я! - обiзвалась молодиця.

Радюк дiстав з кишенi сiрнички й засвiтив каганець. Слабкий блиск пiшов
по убогiй хатi. Вони побачили на полу слабу молодицю, що лежала
розкидавшись, стогнала й плакала. В ногах у не© спав як убитий малий
хлопчик. Висока впiзнала молодицю й почала розпитувать.
- Що це з тобою, Параско?
- Ой, слаба я, панi! Покарав мене, мабуть, господь. Тепер жнива;
пшеничка моя сто©ть не дожата, а я удова, одним одна, i нема кому дожати,
бо й найнять нема за вiщо.
- Коли ж це ти, Параско, занедужала?

- - Та ще позавчора! Так менi недобре стало, а я все жала, аж на снопи
падала, доки зовсiм не звалилась сьогоднi; вже й додому не дiйшла.
Привезли мене на волах добрi сусiди. Ой, пшеничка моя вже сиплеться!

I безщасна молодиця знов застогнала й заплакала на всю хату. Радюк
побачив, як горю , як бiду простий народ, i сльози вступили йому в очi.
Радюк приклав руку до лоба слабо©, лоб аж пашiв.

- Застудилась десь, молодице? - промовив вiн.

- Пам'ятаю, що я жала та напилась дуже холодно© води з криницi. Люди
добрi! допоможiть менi, бо я або згину, або хлiба шматка не матиму!
- Ликерi Петрiвно! Чи нема в вас часом липового цвiту або малини? -
спитав Радюк. - Будьте ласкавi, напiймо ©© на нiч, щоб вона упрiла.

- То за©дьмо до мене, може, й поможемо бiднiй жiнцi. I вони за©хали до
Високо©, заварили цвiту, принесли слабiй молодицi, напо©ли ©©, втушкували,
вкрили кожушиною. Панiя Висока все бiдкалась, так ©й було шкода сусiди.
Молодиця напилась i заспоко©лась, ©й стало легше. Радюк просив панiю
Високу не пускать ©© на поле принаймнi другого дня, а сам почав з нею
прощаться, хапаючись додому.
- Одже вам, Павле Антоновичу, буде якась притичина от в тому дiлi... -
сказала йому на прощаннi Висока, показуючи на Масюкiв хутiр. - Дивiться,
який смутний випадок трапився вам на дорозi пiсля такого чудового веселого
дня, пiсля такого спiвучого вечора. От побачите i тодi пригада те мене,
хоч ви надо мною трохи глузу те.

- Але ж за ць, зда ться, не перебiгав нам дороги? - сказав Радюк i
мусив осмiхнуться.
- От побачите! Буде вам за ць! - промовила Висока навздогiнцi йому.
Радюк по©хав додому засмучений, хоч ви©хав з гостей веселим. Перед його
очима встала картина народного горя, та ще в таку гарячу робочу пору. Вже
лягома при©хав вiн додому. Мати вже спала, а батько не лягав спати та все
виглядав сина.
- Де це ти так забарився? - було перше слово старого.

- В Масюка, - одказав син.
- Де ж ти снiдав?
- А в Масюка.
- А де ж ти обiдав?
- Таки ж у Масюка.
- А чай пив, а вечеряв?
- Чай пив у Масюка, а закушував у панi© Високо©.
- Ото! цiлий день у Масюка... Ага! в Масюка гарна дочка! - догадався
старий Радюк. - Тiльки ти...
- Що, тату?
- Бачиш, молодi паничi люблять дурить молодих паннiв. А Масюк мiй сусiд
й мiй близький приятель.
- Я не думаю пiддурювать Галю й нiкого.

- Та так! ти в гусарах не служив, але все-таки до кiнця курсу тобi ще
далеченько. Не дуже там збивай з пантелику молоду дiвчину.

- Я, тату, людина чесна; що думаю, те й роблю. Я люблю Галю й ладен
женитись, а дурить ©© та пiдм©нювать не буду.

- От про це вже не кажи нiкому, нi тво©й матерi, самiй Галi.
- Е, тату: в нас i студенти жонатi.

- Може, й ! Але доки ти в школi, тобi не випада жениться. Ти там
трошки жартуй i залицяйся, але чесно жартуй, а про сватання тобi ще не час
думать.
- А все-таки менi завтра треба одвезти й Галi, й Масюковi книжки, бо
вони дуже прохали. Галя навiть намагалась.

- Про мене, вези хоч i зараз, та не за©жджай до повiтово© свахи, Ликери
Петрiвни Макухи, нашо© вiдомо© капiтаншi й повiтово© брехухи.
- Добре, не за©ду, а книжки треба-таки одвезти, що просвiтить хоч трохи
темнi степовi хутори.
Батько й син попрощались i пiшли спати.

"От яко© спiва батько! Яко© ж то заспiва мати, що ладна й до царя за
рушниками слати?" - думав Радюк, засипаючи.

Другого дня Радюк ледве дiждався вечора, забрав книжки й по©хав у
Масюкiв хутiр. По дорозi вiн одвiдав слабу молодицю. Вiн увiйшов у хату й
побачив, що жiнка вже ходила по хатi, хоч через силу.

- I спасибi вам, паничику, i простибi вам за вашу ласку, за вашу
добрiсть! - дякувала бiдна молодиця, ледве переводячи голос.

- От i слава богу, що ти поздоровшала, а на поле таки не йди, принаймнi
сьогоднi, - сказав Радюк.
- Ой, Як же менi не йти, коли й жито вже сиплеться, а в мене в хатi
тиждень вже нема й шматка хлiба. Вже тиждень ©м з дитиною саму кашу, -
промовила Параска й заплакала.
Радюка дуже засмутила така гiрка доля людська. Край багатий, край
хлiбний, а народ голоду , хлiба не ма !
При©хавши до Масюка й увiйшовши в хату, вiн догадавсь, що його при©зду
сподiвались. В свiтлицi було чисто, як у вiночку. Масючка вийшла до його в
чорнiй новiшiй сукнi i не в хустцi на головi, а в чiпковi з бантами. Зараз
за нею вийшла Галя в новому шовковому чорному горсетi, по котрому були
розкиданi пунсовi букетики рож. Бiла сорочка й чорний з рожами горсет
сво©м контрастом дуже придавали ©й краси. В розкiшнiй косi знов заблищали
два гвоздички, тiльки що вирванi. Мати й дочка привiтались до його дуже
ласкаво!

- Ой, дякую вам за книжки! А я все виглядала вас, чи не везете менi
оцього дорогого гостинця.
Радюк подав ©й кiлька книжок нових журналiв i Шевченкового "Кобзаря",
переплетеного в червоний сап'ян й золотообрiзний.

- Яка це книжка? - спитала Галя.

- Це Шевченкiв "Кобзар". Цю книжку я вам дарую на пам'ятку, - промовив
вiн тихiше. Галя зарум'янилась, як зоря, i подякувала. - Буду ж часто
читати цю книжку, - тихо промовила вона й почала перегортать листки.
- Де ж Iван Корнiйович? - спитав Радюк.

- На току, коло возiльникiв, - сказала Галя. Радюк пiшов на тiк шукать
Масюка. Тепер йому кинулось в вiчi Масюкове хазяйство. Вiн милувався
круторогими волами, великими стiжками жита й пшеницi, порядком на току й
на подвiр'©.
- А! слихом слихати! - гукнув до Радюка хазя©н з-за возiв. Вiн обняв i
поцiлував Радюка дуже щиро. Видно було одразу, що його мали за жениха.
Вони пiшли до хати й напились чаю.
Незабаром Радюк вертався дуже щасливий! Йому сподобалась Галя i ©©
батько й мати, люди з дрiбного панства, але чеснi, хазяйновитi й
працьовитi, близькi до народу, чеснi хлiбороби, не одрiзненi од
нацiональностi. I сама Галя, з чудовими очима, з народною пiснею, з
голосом, як шовк, навiть з манерами, нагадуючими гарну, моторну сiльську
дiвчину, дуже пiдходила пiд його iдеал. Старi Масюки i ©х напiвпанська,
напiвсiльська оселя з домом i хазяйством - все те повiяло на його чимсь
рiдним, чимсь при мним, рiднiшим, нiж дух вищого панства.
"Моя буде Галя, моя! Вона мене любить, i я ©© люблю. Чого ж менi бiльше
треба? Хоч вона вчилась в мiстi тiльки один рiк..."

На вакацiях молодий Радюк ходив по селi, придивлявся до народу,
приглядався до його потреб, бачив, як народ тяжко працю й мало ма
користi. Не раз вiн важко зiтхав, дивлячись на бiднiсть народу серед тако©
багато© природи. Вiн записував народнi пiснi, казки й приказки, звича© и
навiть самi мелодi© пiсень i заводив у ноти. Часто вiн ©здив i в поле до
косарiв, до женцiв, гребцiв i возi©в, балакав з ними, записував од ©х усе,
навiть слова мови. Не раз вiн за©жджав i до панi© Макухи, чи Високо©,
котра на самотi не соромилась сво © мови й чудово говорила по-укра©нськiй.
Вона наказала йому багато казок, наспiвала пiсень, неначе будлi-яка
молодиця, i таки не втерпiла: показала йому "кавалерiю" свого чоловiка й
його капiтанськi документи. Радюк мусив ©х таки прочитать.

Радюк скрiзь проповiдував сво© смiливi iде©, доки не дiйшла за його
чутка до мiсько© полiцi©... Сусiди почали застерiгать батька й матiр i
просили ©х трохи здержувать сина, щоб не добути якого клопоту...

Раз батько сказав сво му синовi: "Коли ти, сину, такий прихильний до
народу, коли тобi так потрiбнi пiснi й казки, то ©дьмо на баштан. Цього
року була рання зав'язь на баштанi, то, може, й стиглого кавуна надиба мо.
Ти попросиш баштанника Ониська, то вiн тобi наспiва й накаже, скiльки
хоч! Тiльки знай, що Онисько дiд гордовитий i гоноровитий. Коло його треба
ходить вмiючи або й панькаться. Вiн так дба про мо добро, що часом i
менi молитву чита ".
- А по©дьмо справдi! Може, й пiсень добуду, i кавунiв на©мся, - сказав
син.
Зараз-таки парубок запрiг конi в чималий вiз, i батько з сином ви©хав з
двора на степ до баштана.
Сонце ще високо стояло на небi. Спека стояла надворi, як звичайно бува
в спасiвку. Повiтря було сухе, але здорове й тепле, i таке прозоре, що на
всi боки око захоплювало степи без краю. Син й гаряче небо лежало над
степом, неначе якась кругла покришка. На небi не було анi хмариночки! На
степу не було, нi смужки туману. Одно пишне золоте сонце пливло мiж небом
i степом, наче корабель по безодньому морi. Вiз звернув з битого степового
шляху й покотився по ледве примiтних прикметах суголовка. Незабаром i той