Страница:
молодих студентiв i рекомендував ©х.
- Кирило Петрович Кованько! - промовив батько, рекомендуючи веселого
студента, котрому Ольга й Катерина подавали руки.
- Павло Антонович Радюк! - промовив Дашкович, пiдводячи до дочки дуже
гарного панича, котрий вийшов з-за стола й пiдiйшов до Ольги.
Ольга подала йому руку, сама того не пам'ятаючи. Радюк делiкатно
поклонився ©й, подав руку й трохи смiливо потрусив, нiби Ольга була його
товаришем студентом. Ольга оступилась i сiла в крiслi, а Радюк, не
звертаючи на не© нiяко© вваги, знов вернувся на покинуте мiсце й сiв проти
Дашковича.
Ольга вперше так близько стояла коло милого панича, подавала йому свою
руку й роздивлялась на його зблизька. Вона почутила, що з того лиця на не©
дихнуло таким щастям, таким коханням, про яке ©й в iнститутських мрiях i
обожуваннях навiть i не гадалось, i не снилось, ©© лице зблiдло, а голова,
оповита локонами, схилилась. Вона не насмiлилась пiдвести очей i
подивиться на Радюка вдруге i тiльки вухом ловила його голос.
Трохи згодом Ольга заспоко©лась i подивилась на Радюка. Вiн сидiв
просто проти не©, так що вона бачила його лице й могла слiдкувать за
кожним його рушенням.
Радюк почав розмовлять з Дашковичем, i всi студенти замовкли й слухали
©х розмову. Видно було, що вони звикли слухать Радюка. його голос був
голосний, виразний; вiн говорив гаряче, з огнем; його слова лилися з уст
одно за одним плавко, неначе сотались низкою. Вони говорились од щирого
серця, не були позиченi й вичитанi з книжок. Ольга не зводила з його очей.
Вона дивилась, як Радюковi очi часом блищали, часом свiтилися тихiше, а
часом закривались вiками й довгими вiями, котрi лягали темними кружками на
його рум'янi щоки.
Радюкова розмова з Дашковичем була для ©х дуже цiкава, бо стосувалася
до дiла, дуже цiкавого задля ©х обох.
То був укра©нський народ, укра©нська нацiональнiсть, народна лiтература
й народна мова. Обидва вони нiби знайшли Америку й не могли натiшиться
тi ю новиною.
Декотрим молодим студентам вже й надокучила та розмова. Вони приступили
до дам. Кованько вже давно й вухом не вiв про ту вчену розмову, не слухав
©© й говорив дамам комплiменти. Ольга ждала, що Радюк от-от перестане
розмовлять, сяде коло не© й оберне тi гарнi слова й уста до не©. А Радюк
все обертався до ©© батька. Батько, неначе ©й на злiсть, зачiпав його,
розказував йому про якогось селянина Топилку. Ольга вже почала сердиться
на батька, була сердита i на того Топилку, i на тi укра©нськi пiснi, й на
все.
Вона встала й смiливо перейшла залу од кутка до кутка якраз проти
Радюка. Вiн на не© й не подививсь. Вона зумисне заговорила голосно до
Катерини, йдучи проз його, а вiн все балакав. Нарештi, вона одчинила рояль
i вдарила по клавiшах веселого вальса, а Радюк тiльки пiдiйняв на кiлька
нот голос i не подивився навiть на рояль! Ольга почувала, що сльози
пiдступають до ©© очей, що вона от-от заплаче. Од його краси вона нiби
очамрiла i вже хотiла спересердя стукнуть вiком рояля, як Радюк встав
разом з Дашковичем i пiдiйшов до рояля. Тодi вона дужче й голоснiше
заграла, ©© попросили заспiвать.
- Чи не спiва те ви часом народних укра©нських пiсень? Я б дуже вас
прохав заспiвать яко©-небудь укра©нсько© пiснi! Я люблю всяку музику, але
як тiльки почую один акорд народно© пiснi, мелодично© й глибоко©, то вся
моя душа стривожиться до самого дна! Та мелодiя, як огонь, пройма мене до
самого серця, до душi. Я так i чую в тiй пiснi все горе укра©нського
народу, перебуте за тисячу год! - промовив Радюк до Дашковича.
Ольга подивилась на його i за все йому вибачила. Вона просила
пробачення, що не вмi спiвать нi однiсiнько© укра©нсько© пiснi. Почавши
тихо акомпанувать, вона заспiвала французький романс, в котрому не було нi
музики, нi мелодi©. Романс був навiть чудний. Одначе Ольга мала дуже
гарний голос i спiвала непогано. Всi хвалили ©©, хто щиро, а хто й не
щиро. Тiльки Радюк не похвалив, ще й сказав, що сiльська укра©нська пiсня
в десять раз краща й поетичнiша од усяких романсiв, i при тому згадав
чудовий Галин голос й ©© пiснi.
Деякi гостi почали просить Катерину заспiвати. Катерина одмагалась,
одначе сiла й заспiвала руський романс, трохи кращий од французького, ©©
голос i справдi був дуже добрий, кращий, нiж в Ольги, одначе ©© менше
хвалили й дякували.
Тим часом Радюк почав прощаться. Вiн попрощався з хазя©ном i хазяйкою i
потiм пiдiйшов до Ольги. Вона подивилась на його здивованими очима, бо не
сподiвалась, що вiн пiде, ледве звернувши на не© ввагу. Радюк смiливо
подав ©й руку й глянув в лице. Тiльки тепер вперше вiн дiзнався, що з ©©
лиця, гарного й молодого, дихнуло на його чимсь надзвичайно милим!
Блискучi очi й свiжi уста вразили його так, що вiн не знав, що робити,
зашамотався й знов вдруге навiщось потрусив ©© руку.
- Чого так хапа тесь додому? - спитали його разом Степанида й Марта.
- Вибачайте! Не маю часу. Треба ще занести деякi книжки знайомим
студентам в академiю, потiм забiгти в унiверситет, потiм на сво житло, а
звiдтiль треба сьогоднi бiгти на Липки[64].
- Просимо не забувать нас! - промовили до його Дашкович i Степанида
Сидорiвна.
- I чого ти летиш? Хiба ж тут хата не тепла, люди не добрi, дiвчата не
гарнi? - тихо шепотiв Радюковi на вухо Кованько, осмiхаючись якось сво©ми
широкими зубами, а не губами.
А Радюк вже в одну мить опинився на вулицi, держачи пiд пахвою книжки.
Вiн не йшов, а наче бiг по тротуарi й трохи не штовхав прохожих. Вiн встиг
занести книжки й в академiю, забiгав до двох знайомих товаришiв, покинувши
й ©м кiлька книжок, був в унiверситетi, ще й встиг побiгти того вечора на
Липки! В його ногах неначе була якась сила, що давала ©м легкiсть птичих
крил, а в душi було стiльки завзяття, що надавало йому жвавостi й охоти.
Пiсля виходу Радюка в залi Дашковича стало тихiше. Дашкович почав
розмовлять з слов'янами про слов'янськi кра©. Ольга зосталась нiби
сиротою, одiйшла набiк та все думала про молодого Радюка. Вона так
надивилась на його вид, так наслухалась його голосу, що неначе й досi
бачила його, чула його голос. Вона пригадувала, як вiн пiдiйшов до рояля,
як заговорив до не© i просив заспiвать укра©нсько© пiснi. "Але чому вiн не
зостався? Чого вiн так швидко пiшов?" - питала сама в себе Ольга й
почувала, що сльози от-от пiдступлять до очей. © красi кланявся ввесь
iнститут, за нею слiдком бiгали на балах, а Радюк наче через силу промовив
до не© слово! Вона почувала, що от-от заплаче, вибiгла з зали до сво ©
кiмнати, впала на подушку й заплакала. Сльози першо© чисто© любовi
полились з ©© очей. Вона бiльше й не виходила до гостей.
Катерина сидiла до кiнця вечора й пiшла додому з невеселою думкою, ©©
обминали молодi паничi, говорили з нею для звичайностi й зараз оступались
од не©. Вона похнюпилась i задумалась незгiрше Ольги.
Пiзно вернувшись додому й засвiтивши свiтло, Радюк в одну мить роздягся
i впав на постiль. Вiн ухопив у руки найближчу розгорнуту книжку й хотiв
читать, але його думка була чимсь стурбована, та ще й дуже, його очi
одiрвались од книжки й подивились на скрипку. Тиша мертво© ночi запанувала
в хатi. Йому на серцi стало чогось легко й при мно, i йому здалось, нiби з
скрипки полились чудовi мелодi©. Така радiсть здивувала його й присилувала
пошукать причини. I одразу на його нiби глянули очi чорнi, веселi й такi
яснi, неначе з ©х бризкав свiт навкруги. Вiн впiзнав тi очi, той погляд:
то були Ольжинi очi. Вiн з очима зараз пригадав ©© вид, гарний i веселий.
Помаривши хвилину, вiн знов узяв книжку в руки й хотiв читати, але
тiльки очi його бiгали по паперi. Думка летiла десь далеко. На думку йшла
пiсня, на душi було весело. Якiсь чудовi мелодi© намагались до його, якiсь
пишнi картини розгортувались помiж рядками листкiв. Йому здавалось, що вiн
бачить сцену, розкiшне обставлену й освiчену, що з тi © сцени ллються
мелодi© чудового дiвочого голосу. Той голос здавався йому знайомий...
неначе Галин... Вiн одвiв очi од книжки, i перед його душею, неначе
полум'ям, спахнула якась пишна квiтка теплих кра©в; як полум'я, вона
розгорнулась, зацвiла, запахла й обняла його душу й серце якимсь великим
щастям. Та квiтка - то було лице Ольги, котру вiн неначе бачив, нiби вона
стояла перед ним i дивилась на його сво©ми блискучими очима; а кругом тих
очей лилося промiння свiту й тепла. Радюк заплющив очi, а та мрiя все
стояла перед ним, мов жива. Тодi вiн угадав, що в його душi почина ться
щось велике, що повинно мати вплив на його життя. Вiн почував, що нове
почуття мiцно й швидко нiби пригорталось до його серця й грiло його новим
надзвичайним вогнем.
Довго Радюк ходив по кiмнатi та все думав та думав. Вiн узяв скрипку й
почав грать, але мелодiя музики тiльки псувала ту високу мелодiю, котрою
була налита вся його душа. Од велико© втоми вiн упав на лiжко й почав
засипать. А та мрiя все стояла перед ним i обсипала його, як те лiтн
гаряче сонце, теплим i ясним промiнням. Вiн заснув i в снi все бачив той
самий вид, i прокинувся вранцi з першою думкою про той вид. I личко гарно©
хуторяночки, як зоря при сходi сонця, потонуло в промiннi нового свiту,
пово© краси.
"Прощай, Галю! прощай, серце. Чи я ж винен, що серце мо не вольне?
Хiба ж вольне сонце, як не свiтить i не грi , коли треба, а схова ться
десь за чорнi хмари i втрача свою силу; то знов засвiтить i заблищить,
коли йому призначить закон натури?"
Не знаходячи причини навiдаться до Дашковичiв, вiн не пiшов до ©х того
дня. Але другого дня й причина знайшлась: вийшла нова книжка журналу, де
була нова повiсть, що наробила тодi такого галасу в громадянствi. Радюк
ухопив книжку й прожогом побiг до Дашковичiв. Новий свiт в його серцi так
свiтив i грiв! Вiн забажав, щоб той свiт зостався в йому на все живоття i
не згасав до домовини! його життя вже так добре складалось! Вiн був такий
певний в сво©й матерiальнiй фортунi. А яким щастям надарила його Ольга
самими очами!
Тим часом у Дашковичiв, пiсля того вечора, як був у ©х Радюк, була
зовсiм iнша сцена. Вставши вранцi другого дня, Ольга спитала в матерi: "Чи
не зна те, мамо, яко© укра©нсько© пiснi? Ви б мене навчили?"
- А я оце тiльки що хотiла тобi те саме казать. Чи бачила вчора, яка
тепер наша молоднеча? Треба б тобi навчиться спiвать укра©нських пiсень.
Тепер пiшла така поведенцiя. Як пiдемо в магазини, то коли б не забуться
купить будлi-який збiрник укра©нських пiсень.
- Коли ж то ми пiдемо? Я б хотiла зараз вивчиться яко©-небудь, хоч
одно©.
- Бач, як припало! - сказала Степанида Сидорiвна, пригадавши гарного
молодого Радюка. - Колись я спiвала й на гiтарi грала, а тепер, мабуть,
усе позабувала. А принеси лиш гiтару! може, й згадаю дещо.
Ольга ледве знайшла десь закинуту гiтару й принесла матерi. На гiтарi
телiпалась одним одна струна. Треба було посилать в магазин за струнами.
Ольгу брала нетерплячка: вона вже починала сердиться. Тимчасом, поки
принесли струни, в свiтлицю вступила Марта Сидорiвна з Катериною.
- Чи не пригада ш, сестро, яких укра©нських пiсень? Моя Катерина оце
причепилась, щоб я ©© вивчила, а я, як на тогеж, геть дочиста позабувала,
- казала Марта Сидорiвна.
Степанида Сидорiвна тим часом начепила струни й почала незручними
пальцями брать акорди й спiвать пiсню. Вона почала кiлька слiв i
спинилась, бо зовсiм забула.
- Пригадай-бо й ти, сестро, слова© - попросила вона Марту Сидорiвну.
Марта Сидорiвна нагадала кiлька куплетiв, i вони вдвох почали спiвать
.в унiсон "Котилися вози з гори", ©х голоси були такi сипкi й хрипкi, що
молодi дочки почали смiятись.
- Чи не пам'ята те яко© iншо©? Ця дуже швидка, - сказала Ольга.
Марта й Степанида почали перебирать пiснi, якi пам'ятали, i знов
затягли сипкими голосами, ©х голоси були такi, що Дашкович в сво му
кабiнетi, закопаний в Гегелеву фiлософiю, вийшов до зали й спитав всмiшки.
- Чи не налетiли часом в вiкна галки? - сказав вiн, оглядаючи свiтлицю.
- Та це ми так спiва мо пiсень! - сказала Степанида Сидорiвна,
смiючись.
- А я думав, що ворони! Ой, не спiвайте лучче! Нехай вже дочки
спiвають, - сказав професор i пiшов знов до свого кабiнету.
Одначе всi переспiванi пiснi не сподобались молодим паннам, бо всi були
козачки до танцiв.
- Як умi мо, так i пi мо! Коли цих не хочете вчиться, то де ж ми вам
достанемо кращих? - сказала Степанида Сидорiвна.
- Може, тато зна ? - сказала Ольга i вже хотiла бiгти до дверей.
- Мабуть, стiльки, скiльки й мама! - одказала ©й Марта Сидорiвна.
- А поклич, Ольго, куховарку! Вона часом спiва дуже гарних пiсень, -
промовила Степанида.
Ольга, забувши на той час Турманшу й iнститут, побiгла в пекарню й
прикликала куховарку, котра ввiйшла в залу з позакачуваними рукавами i
напеченим лицем.
- Ти, Палажко, спiва ш дуже багато пiсень. Заспiвай нашим паннам
яко©-небудь гарно© пiснi! - промовила Степанида Сидорiвна. - Вони хотять
вивчиться.
- Оце! узяла б та отут i спiвала, неначе дурна дiвка! - сказала
Палажка, подумавши, що з не© глузують.
- Та ну-бо, не жартуй, коли тебе просять! - вже сердилась Степанида.
- Оце! ©й-богу, якось нiяково! Якби пак в пекарнi, то й спiвала б, -
казала Палажка, затуляючись рукавом.
- Спiвай-бо, яко© вмi ш найкращо©, - просила Ольга.
- Яко© ж? Хiба оцi ©: "Ой полину, полину - добувати талану!"
- Та не говори, а спiвай! Нам треба знать голос, - вже поважно казала
Степанида.
Палажка мусила спiвать пiснi, а Ольга записувала слова i вчила на
фортеп'янi голос. Швидко потiм обидвi панни, пiдiбравши акомпанемент,
вчились спiвати пiсню: "Ой полину, полину - добувати талану!" А тим часом
в обох у ©х була думка, що б то сказала начальниця iнституту, якби вона
досвiдчилась, що вони вчаться мужицьких пiсень од сво © куховарки!
Вже й пiсня була готова. Ольга й Катерина швидко вивчили й спiвали ©©
чисто по-укра©нськiй, пiдбираючись пiд Палажчин спiв. Другого дня Ольга
тiльки що встала вранцi, зараз сiла за форт п'ян i знов промовляла слова й
голос тi © пiснi.
Вона таки перемогла себе, бо вчила ©© для Радюка й думкою бажала, щоб
вiн, а не хтось iнший, ©© слухав. Вона його ждала, виглядала цiлий день у
вiкно, не оступалась од вiкна, оглядаючи кожного прохожого.
Надвечорй у вiкнi майнуло Радюкове лице. Ольга насилу всидiла на
стiльцi. Вона бачила, як Радюк не то що увiйшов, а нiби вскочив у хвiртку.
Незчулась вона, як рипнули дверi i Радюк вступив у свiтлицю й подав нову
книжку журналу.
Мати зараз вийшла з кiмнати, привiталась до Радюка дуже ласкаво, зараз
навiть витягла з кабiнету Дашковича й привела його в залу.
- Яка я рада, що ви принесли менi нову книжку! - промовила Ольга, i ©©
очi так i сипали iскрами, так i свiтились промiнням.
Радюк тепер тiльки придивився добре до Ольжиного лиця, до очей, до
брiв. Лице було таке свiже й гарне, як та мрiя, що так негадано ввечерi
нiби зацвiла квiткою й причарувала його серце i взрушила його душу.
"Боже мiй! яка випещена краса! якi чудовi оксамитовi брови, якi
променястi очi!" - подумав Радюк i почутив, що таких очей, тако© краси
лиця вiн ще не бачив. Розмовляючи з Радюком, Ольга бистро кидала на його
очима, а потiм помалу спускала ©х додолу. Радюк ледве видержував магiчну
силу тих очей. А Ользi так хотiлося сiсти за рояль i заспiвать укра©нсько©
пiснi! Вона встала, перейшла залу проз самий рояль, потiм стала коло
рояля, i поклавши два пальцi на клавiшi, зачепила двi струни, котрi стиха
задзвенiли i поти дзвенiли, поки вона стояла й держала руку на клавiшах.
- Заграйте, будьте ласкавi! - насмiлився Радюк, нарештi, попросить ©©,
i сам став коло рояля.
Ольга сiла, поклала руки на клавiшi й задумалась. Вона вибирала п' су,
i швидко смутна мелодiя полилася по свiтлицi. Якби вона заграла весело©,
то та мелодiя не так би Радюковi вразила серце. Смутна музика навела на
його багато дум, взрушила серце, повне кохання.
- Моя Ольга вивчила недавно нову пiсню! - не втерпiла-таки сказать
Степанида Сидорiвна.
- Яку пiсню? Може, яку укра©нську? - спитав Радюк.
- Еге! - одказала вона.
- А заспiвайте, коли ваша ласка! - почав просить Радюк дуже ласкавим
голосом.
- Я ще добре не вивчила, - тихо промовила Ольга й почервонiла.
Ольга взяла хапком прелюдiю й почала спiвати: "Ой полину, полину".
Невважаючи на те, що в iнститутi вона не вчилась спiвать по-укра©нськiй,
вона перейняла щиро укра©нську iнтонацiю, бо часто чула укра©нськi пiснi
од няньки й куховарки.
Вона спiвала дуже добре, тiльки укра©нськi слова так перекручувала на
руський лад, що Радюковi стало нiяково. Зате ж голос ©©, свiжий i молодий,
промикувавсь з мелодi ю до самого серця молодого хлопця.
- Я назбирав багато пiсень по селах i навiть завiв вже в ноти. Я був би
дуже щасливий, якби ви дали менi надiю прийнять од мене послугу, взяти мо©
ноти. Там чудовi й оригiнальнi мелодi©.
- Принесiть, коли ваша ласка. Я дуже люблю музику, i хоч добре ще не
граю, але вчуся щодня, - промовила Ольга.
Тим часом Дашкович, послухавши пiснi, згадав сво© Сегединцi й розпочав
розмову з Радюком про народ i укра©нську народнiсть. Почувши те, Ольга
злякалась: вона бачила, що батько одiб' собi Радюка й не дасть i слова
промовить до його. Степанида Сидорiвна, назираючи збоку, як добра
наглядачка, зараз постерегла це й почала вмикуваться в розмову, щоб
зробить розмову загальною для всiх. Вона почала розмову про жiноче
питання. Радюк так i вхопився за те питання. Вiн почав доказувать, що
женщина повинна мати однакове право з чоловiками як на просвiту, так i на
мiсце в соцiальному життi, та усе обертався до Ольги, неначе там бiльше
нiкого й не було.
- Коли в нас дiвчат не пускають в нашi унiверситети, то нехай заводять
опрiчнi, жiноцькi, - так скiнчив свою розмову Радюк. - У нас з женщиною
обходяться по-варварськiй, поставили женщину дуже низько просвiтою й
наукою, неначе засудили ©© зумисне на завсiдню темноту й неволю.
- Ой нi, Павле Антоновичу! - обiзвалась Ольга. - Хоч нас не пускають в
унiверситети, так нам не дуже й треба того! В нас iнститути. Ми й не
хочемо ваших унiверситетiв, бо iнститут все одно, що жiночий унiверситет.
- Як так, то нiчого й клопотаться, - одрубав Радюк.
- Таки справдi! - казала далi Ольга, обороняючи честь свого iнституту.
- Хоч ваш унiверситет i вищий, я те знаю, але i в нас наука неабияк
сто©ть! В нас читають лекцi© вашi ж унiверситетськi професори...
- Та воно так! читають, але трохи iнакше.
- Хоч i трохи iнакше, а все не далеко од унiверситетського. Нам й
Турман казала, що ми в iнститутi все одно, що в унiверситетi. В нас тiльки
не достача медицини та юриспруденцi©, а решта зовсiм, як у вас!
- А то хiба ж не значна рiч, медицина та право? Чом би пак жiнкам не
бути медиками й юристами?
- Навiщо? - спитала Ольга, котрiй в iнститутi й на думку не спадало, що
на свiтi багато сирот i бiдних дiвчат, котрi були б радi шматковi хлiба.
- Сказати правду, я вперше оце чую, що iнститут все одно, що й
унiверситет, - сказав Радюк.
- Атож! Ви так i думайте! Ми всi тако© думки. Всi нашi iнститутки так
думали, - сказала Ольга, - нам i Турман так казала.
Радюка дуже вразила така висока думка в iнституток про свiй iнститут,
що вважали це питання за непотрiбне, бо розв'язували його аж геть-то
просто й немудро!
- Як на мене, то я зроду не схотiла б служить нi в канцелярi©, нi в
школi! - промовила Ольга, пригадуючи науку Турманшi. Ользi здавалось, що
кожна порядна панна повинна скiнчить iнститут, а потiм вийти замiж за
гарного й багатого жениха, а потiм згорнуть руки й нi за що не думать.
Радюк почав прощаться й просив Ольгу швиденько прочитать новий журнал,
бо ще багато читальникiв дожида тi © книжки.
- Я дуже люблю цi книжки, але французькi романи багато цiкавiшi й кращi
од цих. У нашо© Турман була повнiсiнька шафа романiв, та все
золотообрiзних! Хоч вона нам i забороняла читать ©х, але ми вмiли
доставать з ©© шафки! - казала Ольга чваньковито. Радюк замовк i
задумавсь.
- От якби ви достали нам французьких романiв! - промовила Ольга до
Радюка трохи згодом.
- Добре, достану.
- А я вас давно бачила! - промовила Ольга. - Тiльки не знала, хто ви
такий. Чи пам'ята те, як колись у Шато впав шар на публiку? Я тодi саме
тiкала по стiльцях i якраз скочила проти вас. Чи не зачепила я тодi вас
або чи не настоптала вам на ноги?
Ольга смiялась, i Радюк смiявся, згадуючи той випадок. Вiн був
невимовне радий, що Ольга його примiтила тодi й пам'ятала про його. Вiн
догадувавсь, що Ольга вподобала його, i серце його дуже закидалось в
молодих грудях.
I батько, i мати, i дочка - всi дуже ласкаво розпрощались з Радюком i
просили не забувати ©х i частiше одвiдувать.
"Дуже молода й трохи чваньковита Ольга, - думав Радюк, вертаючись
додому, - буду я приносить для не© науковi книжки, то, може, трохи розiв'ю
©©. Вона ма добрий природний розум, тiльки мало ма науково© просвiти i
вже аж надто носиться з сво©м iнститутом, мов старець з мальованою
торбою".
I Радюк думав, сидячи в сво©й хатi, що було б дуже добре, якби його
жiнка була й гарна, до того ще й розумна i не цуралась науково© книжки,
щоб з нею можна було поговорити про щось вище, нiж бали, танцi та моди.
Йому тепер здавалась будуща жiнка якимсь товаришем студентом, розумним i
просвiченим, котра стояла б з ним нарiвнi розумом, просвiтою, а найбiльше
- поглядами й пересвiдченнями.
"Вона буде такою! Вона ма доволi розуму! А я ©© розiв'ю, наведу ©© на
розум! - так марив молодий хлопець в сво©й тихiй хатинi. - Тепер пiдуть
екзамени; менi буде нiколи. Я буду ©© забавлять тим часом французькими
романами, коли вже вона ма до ©х великий потяг. А пiсля екзаменiв я буду
давать ©й легшi критичнi книжки на сьогочаснi руськi й заграничнi повiстi,
потiм принесу ©й дещо наукове, поважнiше. Я згодом колись доведу ©© сво ю
розмовою до пуття. Вона стане мо©м товаришем i другом, рiвним зо мною
просвiтою й любов'ю до рiдного краю, до рiдно© мови".
Так думав Радюк, никаючи по сво©й хатинi од кутка до кутка, i перед
його думкою пишалась, як весняна рожа, молода дiвчина. Вiн i досi нiби чув
©© голос. Тi рiднi, смутнi й глибокi мелодi© й тепер ще линули в його
серцi, бо ©х спiвали чудовi уста, за котрi вiн був би ладен оддати сво
живоття.
Другого дня вiн побiг до магазину, достав один французький роман, ледве
дiждався вечора, вхопив той роман, узяв кiлька укра©нських пiсень,
заведених у ноти його ж рукою, i побiг до Дашковичiв. Переступивши порiг,
вiн почув у другiй кiмнатi знайомий хлопчачий голос й одразу впiзнав голос
Кованька, свого товариша. Кованько щось розказував голосно й весело,
мiшаючи слова пополовинi-з смiхом. В Радюка очi стали смутнi. Вiн сливе
вбiг у ту кiмнату й побачив Кованька на софi поруч з Ольгою. Коло ©х
сидiла мати.
Радюк привiтався до всiх i подав руку Ользi. Вона почервонiла.
- Я принiс вам роман, котрого ви, мабуть, ще не читали. А то i
укра©нськi пiснi! - промовив вiн i подав Ользi й роман, i пiснi.
Радюкове око впало на стiл. На столi перед Ольгою лежала книжка якраз
така завбiльшки, як принесений роман. Вiн угадав, хто принiс той роман, i,
по якимсь негаданим причинам, якраз той самий, що вiн тiльки що подав
Ользi!
- Трошки опiзнився, бра! - промовив до його Кованько й показав сво©
лопатнi з-пiд губiв, смiючись якось нiби зубами. Радюк почервонiв, потiм
зблiд, потiм знов почервонiв. Мати все те бачила й почала розмову, щоб
забавить молодих людей i одвести ©х думки од тi © книжки. Але вона нiчого
не вдiяла: Радюк сидiв мовчки, а Кованько все показував сво© широкi зуби,
трохи жовтi коло ясен.
В Радюковому кружку товаришiв один Кованько не згоджувався з гадками й
мрiями iнших. Вiн мав звичай трохи смiяться над усiм, за що розмовляли
молодi студенти, зводив все поважне на легкий жарт, був зугарний у всьому
зараз знайти комiчне, смiшне, повернувши його на якийсь смiшний бiк. Вiн
був родом з самого Ки ва. Його батько був простий необтесаний купець, не
дуже багатий; вiн мав свiй завод мила й лойовий свiчок, мав свою крамницю.
Кованько з усiх сьогочасних iдей вхопився до самих практичних i
матерiальних. Все, що було вище од практики, од користi, всi вищi iде© вiн
вважав за непотрiбнi, за пустi. Вiн зрiс мiж середнiм ки©вським
мiщанством, де ще не втратилась народна мова й нацiональнiсть, але де не
було тi © народно© поезi©, того пишного й симпатичного духу щиро
народного, пiснi й думи укра©нського села. Кованько не пристав щирим
серцем до народностi й усе трохи глузував над тенденцiями Радюка й iнших
товаришiв, бо не втямив ©х.
Вся цiкавiсть Степанидиного язика нiчого не вдiяла.
Радюк сидiв мовчки. Кованько силкувався його зачепить i все говорив
нiби сердито, навiть з злiстю.
- Чи не проповiдував пак вам Радюк яких-небудь дуже високих сьогочасних
iдей? - спитав Кованько в Ольги, зачiпаючи Радюка.
- Нi, я не чула нiякого проповiдування, - одказала Ольга й засмiялась.
- Коли вiн вам не проповiдував, то, певно, швидко почне проповiдувать,
щоб напутить вас. Я й знаю i вгадую, про що вiн буде проповiдувать! А
хочете, щоб я сказав?
- Про мене! хоч i скажiть, - промовила Ольга.
- Менi зда ться, лучче будлi-що проповiдувать, нiж пiдiймать на смiх
те, чого й сам добре не второпав, - сказав Радюк нiби до стiни або до
дверей.
- Ну-бо! вставай i проповiдуй! Ольга Василiвна, мабуть, нiколи не чула
в iнститутi таких апостолiв.
- В нас, в iнститутi, нiяких апостолiв не було! - одказала Ольга,
смiючись.
Радюк ледве всидiв. Вiн був сам не свiй. йому чогось здалося, що
Кованько вже жених Ольжин i без сорому глузу над ним. Тим часом Ольга
простягла руку до двох романiв, що лежали рядком на столi, i взяла в руки
той, що принiс Радюк. В Радюка ввесь смуток одiйшов од серця, i надiя знов
засвiтилась в його душi.
- Коли хочете, то я вам скажу, про що буде Павло Антонович вам
проповiдувать. Вiн казатиме вам, що вам треба служить в канцелярi© або
вчиться в унiверситетi й зайнять потiм кафедру; що вам треба спiвать
сiльських пiсень, вбираться в плахту, треба вивчиться грати на лiрi, котра
повинна згодом стать на мiсце теперiшнiх фортеп'янiв.
- О, вибачайте! Я нiчого такого не чула од Павла Антоновича! -
- Кирило Петрович Кованько! - промовив батько, рекомендуючи веселого
студента, котрому Ольга й Катерина подавали руки.
- Павло Антонович Радюк! - промовив Дашкович, пiдводячи до дочки дуже
гарного панича, котрий вийшов з-за стола й пiдiйшов до Ольги.
Ольга подала йому руку, сама того не пам'ятаючи. Радюк делiкатно
поклонився ©й, подав руку й трохи смiливо потрусив, нiби Ольга була його
товаришем студентом. Ольга оступилась i сiла в крiслi, а Радюк, не
звертаючи на не© нiяко© вваги, знов вернувся на покинуте мiсце й сiв проти
Дашковича.
Ольга вперше так близько стояла коло милого панича, подавала йому свою
руку й роздивлялась на його зблизька. Вона почутила, що з того лиця на не©
дихнуло таким щастям, таким коханням, про яке ©й в iнститутських мрiях i
обожуваннях навiть i не гадалось, i не снилось, ©© лице зблiдло, а голова,
оповита локонами, схилилась. Вона не насмiлилась пiдвести очей i
подивиться на Радюка вдруге i тiльки вухом ловила його голос.
Трохи згодом Ольга заспоко©лась i подивилась на Радюка. Вiн сидiв
просто проти не©, так що вона бачила його лице й могла слiдкувать за
кожним його рушенням.
Радюк почав розмовлять з Дашковичем, i всi студенти замовкли й слухали
©х розмову. Видно було, що вони звикли слухать Радюка. його голос був
голосний, виразний; вiн говорив гаряче, з огнем; його слова лилися з уст
одно за одним плавко, неначе сотались низкою. Вони говорились од щирого
серця, не були позиченi й вичитанi з книжок. Ольга не зводила з його очей.
Вона дивилась, як Радюковi очi часом блищали, часом свiтилися тихiше, а
часом закривались вiками й довгими вiями, котрi лягали темними кружками на
його рум'янi щоки.
Радюкова розмова з Дашковичем була для ©х дуже цiкава, бо стосувалася
до дiла, дуже цiкавого задля ©х обох.
То був укра©нський народ, укра©нська нацiональнiсть, народна лiтература
й народна мова. Обидва вони нiби знайшли Америку й не могли натiшиться
тi ю новиною.
Декотрим молодим студентам вже й надокучила та розмова. Вони приступили
до дам. Кованько вже давно й вухом не вiв про ту вчену розмову, не слухав
©© й говорив дамам комплiменти. Ольга ждала, що Радюк от-от перестане
розмовлять, сяде коло не© й оберне тi гарнi слова й уста до не©. А Радюк
все обертався до ©© батька. Батько, неначе ©й на злiсть, зачiпав його,
розказував йому про якогось селянина Топилку. Ольга вже почала сердиться
на батька, була сердита i на того Топилку, i на тi укра©нськi пiснi, й на
все.
Вона встала й смiливо перейшла залу од кутка до кутка якраз проти
Радюка. Вiн на не© й не подививсь. Вона зумисне заговорила голосно до
Катерини, йдучи проз його, а вiн все балакав. Нарештi, вона одчинила рояль
i вдарила по клавiшах веселого вальса, а Радюк тiльки пiдiйняв на кiлька
нот голос i не подивився навiть на рояль! Ольга почувала, що сльози
пiдступають до ©© очей, що вона от-от заплаче. Од його краси вона нiби
очамрiла i вже хотiла спересердя стукнуть вiком рояля, як Радюк встав
разом з Дашковичем i пiдiйшов до рояля. Тодi вона дужче й голоснiше
заграла, ©© попросили заспiвать.
- Чи не спiва те ви часом народних укра©нських пiсень? Я б дуже вас
прохав заспiвать яко©-небудь укра©нсько© пiснi! Я люблю всяку музику, але
як тiльки почую один акорд народно© пiснi, мелодично© й глибоко©, то вся
моя душа стривожиться до самого дна! Та мелодiя, як огонь, пройма мене до
самого серця, до душi. Я так i чую в тiй пiснi все горе укра©нського
народу, перебуте за тисячу год! - промовив Радюк до Дашковича.
Ольга подивилась на його i за все йому вибачила. Вона просила
пробачення, що не вмi спiвать нi однiсiнько© укра©нсько© пiснi. Почавши
тихо акомпанувать, вона заспiвала французький романс, в котрому не було нi
музики, нi мелодi©. Романс був навiть чудний. Одначе Ольга мала дуже
гарний голос i спiвала непогано. Всi хвалили ©©, хто щиро, а хто й не
щиро. Тiльки Радюк не похвалив, ще й сказав, що сiльська укра©нська пiсня
в десять раз краща й поетичнiша од усяких романсiв, i при тому згадав
чудовий Галин голос й ©© пiснi.
Деякi гостi почали просить Катерину заспiвати. Катерина одмагалась,
одначе сiла й заспiвала руський романс, трохи кращий од французького, ©©
голос i справдi був дуже добрий, кращий, нiж в Ольги, одначе ©© менше
хвалили й дякували.
Тим часом Радюк почав прощаться. Вiн попрощався з хазя©ном i хазяйкою i
потiм пiдiйшов до Ольги. Вона подивилась на його здивованими очима, бо не
сподiвалась, що вiн пiде, ледве звернувши на не© ввагу. Радюк смiливо
подав ©й руку й глянув в лице. Тiльки тепер вперше вiн дiзнався, що з ©©
лиця, гарного й молодого, дихнуло на його чимсь надзвичайно милим!
Блискучi очi й свiжi уста вразили його так, що вiн не знав, що робити,
зашамотався й знов вдруге навiщось потрусив ©© руку.
- Чого так хапа тесь додому? - спитали його разом Степанида й Марта.
- Вибачайте! Не маю часу. Треба ще занести деякi книжки знайомим
студентам в академiю, потiм забiгти в унiверситет, потiм на сво житло, а
звiдтiль треба сьогоднi бiгти на Липки[64].
- Просимо не забувать нас! - промовили до його Дашкович i Степанида
Сидорiвна.
- I чого ти летиш? Хiба ж тут хата не тепла, люди не добрi, дiвчата не
гарнi? - тихо шепотiв Радюковi на вухо Кованько, осмiхаючись якось сво©ми
широкими зубами, а не губами.
А Радюк вже в одну мить опинився на вулицi, держачи пiд пахвою книжки.
Вiн не йшов, а наче бiг по тротуарi й трохи не штовхав прохожих. Вiн встиг
занести книжки й в академiю, забiгав до двох знайомих товаришiв, покинувши
й ©м кiлька книжок, був в унiверситетi, ще й встиг побiгти того вечора на
Липки! В його ногах неначе була якась сила, що давала ©м легкiсть птичих
крил, а в душi було стiльки завзяття, що надавало йому жвавостi й охоти.
Пiсля виходу Радюка в залi Дашковича стало тихiше. Дашкович почав
розмовлять з слов'янами про слов'янськi кра©. Ольга зосталась нiби
сиротою, одiйшла набiк та все думала про молодого Радюка. Вона так
надивилась на його вид, так наслухалась його голосу, що неначе й досi
бачила його, чула його голос. Вона пригадувала, як вiн пiдiйшов до рояля,
як заговорив до не© i просив заспiвать укра©нсько© пiснi. "Але чому вiн не
зостався? Чого вiн так швидко пiшов?" - питала сама в себе Ольга й
почувала, що сльози от-от пiдступлять до очей. © красi кланявся ввесь
iнститут, за нею слiдком бiгали на балах, а Радюк наче через силу промовив
до не© слово! Вона почувала, що от-от заплаче, вибiгла з зали до сво ©
кiмнати, впала на подушку й заплакала. Сльози першо© чисто© любовi
полились з ©© очей. Вона бiльше й не виходила до гостей.
Катерина сидiла до кiнця вечора й пiшла додому з невеселою думкою, ©©
обминали молодi паничi, говорили з нею для звичайностi й зараз оступались
од не©. Вона похнюпилась i задумалась незгiрше Ольги.
Пiзно вернувшись додому й засвiтивши свiтло, Радюк в одну мить роздягся
i впав на постiль. Вiн ухопив у руки найближчу розгорнуту книжку й хотiв
читать, але його думка була чимсь стурбована, та ще й дуже, його очi
одiрвались од книжки й подивились на скрипку. Тиша мертво© ночi запанувала
в хатi. Йому на серцi стало чогось легко й при мно, i йому здалось, нiби з
скрипки полились чудовi мелодi©. Така радiсть здивувала його й присилувала
пошукать причини. I одразу на його нiби глянули очi чорнi, веселi й такi
яснi, неначе з ©х бризкав свiт навкруги. Вiн впiзнав тi очi, той погляд:
то були Ольжинi очi. Вiн з очима зараз пригадав ©© вид, гарний i веселий.
Помаривши хвилину, вiн знов узяв книжку в руки й хотiв читати, але
тiльки очi його бiгали по паперi. Думка летiла десь далеко. На думку йшла
пiсня, на душi було весело. Якiсь чудовi мелодi© намагались до його, якiсь
пишнi картини розгортувались помiж рядками листкiв. Йому здавалось, що вiн
бачить сцену, розкiшне обставлену й освiчену, що з тi © сцени ллються
мелодi© чудового дiвочого голосу. Той голос здавався йому знайомий...
неначе Галин... Вiн одвiв очi од книжки, i перед його душею, неначе
полум'ям, спахнула якась пишна квiтка теплих кра©в; як полум'я, вона
розгорнулась, зацвiла, запахла й обняла його душу й серце якимсь великим
щастям. Та квiтка - то було лице Ольги, котру вiн неначе бачив, нiби вона
стояла перед ним i дивилась на його сво©ми блискучими очима; а кругом тих
очей лилося промiння свiту й тепла. Радюк заплющив очi, а та мрiя все
стояла перед ним, мов жива. Тодi вiн угадав, що в його душi почина ться
щось велике, що повинно мати вплив на його життя. Вiн почував, що нове
почуття мiцно й швидко нiби пригорталось до його серця й грiло його новим
надзвичайним вогнем.
Довго Радюк ходив по кiмнатi та все думав та думав. Вiн узяв скрипку й
почав грать, але мелодiя музики тiльки псувала ту високу мелодiю, котрою
була налита вся його душа. Од велико© втоми вiн упав на лiжко й почав
засипать. А та мрiя все стояла перед ним i обсипала його, як те лiтн
гаряче сонце, теплим i ясним промiнням. Вiн заснув i в снi все бачив той
самий вид, i прокинувся вранцi з першою думкою про той вид. I личко гарно©
хуторяночки, як зоря при сходi сонця, потонуло в промiннi нового свiту,
пово© краси.
"Прощай, Галю! прощай, серце. Чи я ж винен, що серце мо не вольне?
Хiба ж вольне сонце, як не свiтить i не грi , коли треба, а схова ться
десь за чорнi хмари i втрача свою силу; то знов засвiтить i заблищить,
коли йому призначить закон натури?"
Не знаходячи причини навiдаться до Дашковичiв, вiн не пiшов до ©х того
дня. Але другого дня й причина знайшлась: вийшла нова книжка журналу, де
була нова повiсть, що наробила тодi такого галасу в громадянствi. Радюк
ухопив книжку й прожогом побiг до Дашковичiв. Новий свiт в його серцi так
свiтив i грiв! Вiн забажав, щоб той свiт зостався в йому на все живоття i
не згасав до домовини! його життя вже так добре складалось! Вiн був такий
певний в сво©й матерiальнiй фортунi. А яким щастям надарила його Ольга
самими очами!
Тим часом у Дашковичiв, пiсля того вечора, як був у ©х Радюк, була
зовсiм iнша сцена. Вставши вранцi другого дня, Ольга спитала в матерi: "Чи
не зна те, мамо, яко© укра©нсько© пiснi? Ви б мене навчили?"
- А я оце тiльки що хотiла тобi те саме казать. Чи бачила вчора, яка
тепер наша молоднеча? Треба б тобi навчиться спiвать укра©нських пiсень.
Тепер пiшла така поведенцiя. Як пiдемо в магазини, то коли б не забуться
купить будлi-який збiрник укра©нських пiсень.
- Коли ж то ми пiдемо? Я б хотiла зараз вивчиться яко©-небудь, хоч
одно©.
- Бач, як припало! - сказала Степанида Сидорiвна, пригадавши гарного
молодого Радюка. - Колись я спiвала й на гiтарi грала, а тепер, мабуть,
усе позабувала. А принеси лиш гiтару! може, й згадаю дещо.
Ольга ледве знайшла десь закинуту гiтару й принесла матерi. На гiтарi
телiпалась одним одна струна. Треба було посилать в магазин за струнами.
Ольгу брала нетерплячка: вона вже починала сердиться. Тимчасом, поки
принесли струни, в свiтлицю вступила Марта Сидорiвна з Катериною.
- Чи не пригада ш, сестро, яких укра©нських пiсень? Моя Катерина оце
причепилась, щоб я ©© вивчила, а я, як на тогеж, геть дочиста позабувала,
- казала Марта Сидорiвна.
Степанида Сидорiвна тим часом начепила струни й почала незручними
пальцями брать акорди й спiвать пiсню. Вона почала кiлька слiв i
спинилась, бо зовсiм забула.
- Пригадай-бо й ти, сестро, слова© - попросила вона Марту Сидорiвну.
Марта Сидорiвна нагадала кiлька куплетiв, i вони вдвох почали спiвать
.в унiсон "Котилися вози з гори", ©х голоси були такi сипкi й хрипкi, що
молодi дочки почали смiятись.
- Чи не пам'ята те яко© iншо©? Ця дуже швидка, - сказала Ольга.
Марта й Степанида почали перебирать пiснi, якi пам'ятали, i знов
затягли сипкими голосами, ©х голоси були такi, що Дашкович в сво му
кабiнетi, закопаний в Гегелеву фiлософiю, вийшов до зали й спитав всмiшки.
- Чи не налетiли часом в вiкна галки? - сказав вiн, оглядаючи свiтлицю.
- Та це ми так спiва мо пiсень! - сказала Степанида Сидорiвна,
смiючись.
- А я думав, що ворони! Ой, не спiвайте лучче! Нехай вже дочки
спiвають, - сказав професор i пiшов знов до свого кабiнету.
Одначе всi переспiванi пiснi не сподобались молодим паннам, бо всi були
козачки до танцiв.
- Як умi мо, так i пi мо! Коли цих не хочете вчиться, то де ж ми вам
достанемо кращих? - сказала Степанида Сидорiвна.
- Може, тато зна ? - сказала Ольга i вже хотiла бiгти до дверей.
- Мабуть, стiльки, скiльки й мама! - одказала ©й Марта Сидорiвна.
- А поклич, Ольго, куховарку! Вона часом спiва дуже гарних пiсень, -
промовила Степанида.
Ольга, забувши на той час Турманшу й iнститут, побiгла в пекарню й
прикликала куховарку, котра ввiйшла в залу з позакачуваними рукавами i
напеченим лицем.
- Ти, Палажко, спiва ш дуже багато пiсень. Заспiвай нашим паннам
яко©-небудь гарно© пiснi! - промовила Степанида Сидорiвна. - Вони хотять
вивчиться.
- Оце! узяла б та отут i спiвала, неначе дурна дiвка! - сказала
Палажка, подумавши, що з не© глузують.
- Та ну-бо, не жартуй, коли тебе просять! - вже сердилась Степанида.
- Оце! ©й-богу, якось нiяково! Якби пак в пекарнi, то й спiвала б, -
казала Палажка, затуляючись рукавом.
- Спiвай-бо, яко© вмi ш найкращо©, - просила Ольга.
- Яко© ж? Хiба оцi ©: "Ой полину, полину - добувати талану!"
- Та не говори, а спiвай! Нам треба знать голос, - вже поважно казала
Степанида.
Палажка мусила спiвать пiснi, а Ольга записувала слова i вчила на
фортеп'янi голос. Швидко потiм обидвi панни, пiдiбравши акомпанемент,
вчились спiвати пiсню: "Ой полину, полину - добувати талану!" А тим часом
в обох у ©х була думка, що б то сказала начальниця iнституту, якби вона
досвiдчилась, що вони вчаться мужицьких пiсень од сво © куховарки!
Вже й пiсня була готова. Ольга й Катерина швидко вивчили й спiвали ©©
чисто по-укра©нськiй, пiдбираючись пiд Палажчин спiв. Другого дня Ольга
тiльки що встала вранцi, зараз сiла за форт п'ян i знов промовляла слова й
голос тi © пiснi.
Вона таки перемогла себе, бо вчила ©© для Радюка й думкою бажала, щоб
вiн, а не хтось iнший, ©© слухав. Вона його ждала, виглядала цiлий день у
вiкно, не оступалась од вiкна, оглядаючи кожного прохожого.
Надвечорй у вiкнi майнуло Радюкове лице. Ольга насилу всидiла на
стiльцi. Вона бачила, як Радюк не то що увiйшов, а нiби вскочив у хвiртку.
Незчулась вона, як рипнули дверi i Радюк вступив у свiтлицю й подав нову
книжку журналу.
Мати зараз вийшла з кiмнати, привiталась до Радюка дуже ласкаво, зараз
навiть витягла з кабiнету Дашковича й привела його в залу.
- Яка я рада, що ви принесли менi нову книжку! - промовила Ольга, i ©©
очi так i сипали iскрами, так i свiтились промiнням.
Радюк тепер тiльки придивився добре до Ольжиного лиця, до очей, до
брiв. Лице було таке свiже й гарне, як та мрiя, що так негадано ввечерi
нiби зацвiла квiткою й причарувала його серце i взрушила його душу.
"Боже мiй! яка випещена краса! якi чудовi оксамитовi брови, якi
променястi очi!" - подумав Радюк i почутив, що таких очей, тако© краси
лиця вiн ще не бачив. Розмовляючи з Радюком, Ольга бистро кидала на його
очима, а потiм помалу спускала ©х додолу. Радюк ледве видержував магiчну
силу тих очей. А Ользi так хотiлося сiсти за рояль i заспiвать укра©нсько©
пiснi! Вона встала, перейшла залу проз самий рояль, потiм стала коло
рояля, i поклавши два пальцi на клавiшi, зачепила двi струни, котрi стиха
задзвенiли i поти дзвенiли, поки вона стояла й держала руку на клавiшах.
- Заграйте, будьте ласкавi! - насмiлився Радюк, нарештi, попросить ©©,
i сам став коло рояля.
Ольга сiла, поклала руки на клавiшi й задумалась. Вона вибирала п' су,
i швидко смутна мелодiя полилася по свiтлицi. Якби вона заграла весело©,
то та мелодiя не так би Радюковi вразила серце. Смутна музика навела на
його багато дум, взрушила серце, повне кохання.
- Моя Ольга вивчила недавно нову пiсню! - не втерпiла-таки сказать
Степанида Сидорiвна.
- Яку пiсню? Може, яку укра©нську? - спитав Радюк.
- Еге! - одказала вона.
- А заспiвайте, коли ваша ласка! - почав просить Радюк дуже ласкавим
голосом.
- Я ще добре не вивчила, - тихо промовила Ольга й почервонiла.
Ольга взяла хапком прелюдiю й почала спiвати: "Ой полину, полину".
Невважаючи на те, що в iнститутi вона не вчилась спiвать по-укра©нськiй,
вона перейняла щиро укра©нську iнтонацiю, бо часто чула укра©нськi пiснi
од няньки й куховарки.
Вона спiвала дуже добре, тiльки укра©нськi слова так перекручувала на
руський лад, що Радюковi стало нiяково. Зате ж голос ©©, свiжий i молодий,
промикувавсь з мелодi ю до самого серця молодого хлопця.
- Я назбирав багато пiсень по селах i навiть завiв вже в ноти. Я був би
дуже щасливий, якби ви дали менi надiю прийнять од мене послугу, взяти мо©
ноти. Там чудовi й оригiнальнi мелодi©.
- Принесiть, коли ваша ласка. Я дуже люблю музику, i хоч добре ще не
граю, але вчуся щодня, - промовила Ольга.
Тим часом Дашкович, послухавши пiснi, згадав сво© Сегединцi й розпочав
розмову з Радюком про народ i укра©нську народнiсть. Почувши те, Ольга
злякалась: вона бачила, що батько одiб' собi Радюка й не дасть i слова
промовить до його. Степанида Сидорiвна, назираючи збоку, як добра
наглядачка, зараз постерегла це й почала вмикуваться в розмову, щоб
зробить розмову загальною для всiх. Вона почала розмову про жiноче
питання. Радюк так i вхопився за те питання. Вiн почав доказувать, що
женщина повинна мати однакове право з чоловiками як на просвiту, так i на
мiсце в соцiальному життi, та усе обертався до Ольги, неначе там бiльше
нiкого й не було.
- Коли в нас дiвчат не пускають в нашi унiверситети, то нехай заводять
опрiчнi, жiноцькi, - так скiнчив свою розмову Радюк. - У нас з женщиною
обходяться по-варварськiй, поставили женщину дуже низько просвiтою й
наукою, неначе засудили ©© зумисне на завсiдню темноту й неволю.
- Ой нi, Павле Антоновичу! - обiзвалась Ольга. - Хоч нас не пускають в
унiверситети, так нам не дуже й треба того! В нас iнститути. Ми й не
хочемо ваших унiверситетiв, бо iнститут все одно, що жiночий унiверситет.
- Як так, то нiчого й клопотаться, - одрубав Радюк.
- Таки справдi! - казала далi Ольга, обороняючи честь свого iнституту.
- Хоч ваш унiверситет i вищий, я те знаю, але i в нас наука неабияк
сто©ть! В нас читають лекцi© вашi ж унiверситетськi професори...
- Та воно так! читають, але трохи iнакше.
- Хоч i трохи iнакше, а все не далеко од унiверситетського. Нам й
Турман казала, що ми в iнститутi все одно, що в унiверситетi. В нас тiльки
не достача медицини та юриспруденцi©, а решта зовсiм, як у вас!
- А то хiба ж не значна рiч, медицина та право? Чом би пак жiнкам не
бути медиками й юристами?
- Навiщо? - спитала Ольга, котрiй в iнститутi й на думку не спадало, що
на свiтi багато сирот i бiдних дiвчат, котрi були б радi шматковi хлiба.
- Сказати правду, я вперше оце чую, що iнститут все одно, що й
унiверситет, - сказав Радюк.
- Атож! Ви так i думайте! Ми всi тако© думки. Всi нашi iнститутки так
думали, - сказала Ольга, - нам i Турман так казала.
Радюка дуже вразила така висока думка в iнституток про свiй iнститут,
що вважали це питання за непотрiбне, бо розв'язували його аж геть-то
просто й немудро!
- Як на мене, то я зроду не схотiла б служить нi в канцелярi©, нi в
школi! - промовила Ольга, пригадуючи науку Турманшi. Ользi здавалось, що
кожна порядна панна повинна скiнчить iнститут, а потiм вийти замiж за
гарного й багатого жениха, а потiм згорнуть руки й нi за що не думать.
Радюк почав прощаться й просив Ольгу швиденько прочитать новий журнал,
бо ще багато читальникiв дожида тi © книжки.
- Я дуже люблю цi книжки, але французькi романи багато цiкавiшi й кращi
од цих. У нашо© Турман була повнiсiнька шафа романiв, та все
золотообрiзних! Хоч вона нам i забороняла читать ©х, але ми вмiли
доставать з ©© шафки! - казала Ольга чваньковито. Радюк замовк i
задумавсь.
- От якби ви достали нам французьких романiв! - промовила Ольга до
Радюка трохи згодом.
- Добре, достану.
- А я вас давно бачила! - промовила Ольга. - Тiльки не знала, хто ви
такий. Чи пам'ята те, як колись у Шато впав шар на публiку? Я тодi саме
тiкала по стiльцях i якраз скочила проти вас. Чи не зачепила я тодi вас
або чи не настоптала вам на ноги?
Ольга смiялась, i Радюк смiявся, згадуючи той випадок. Вiн був
невимовне радий, що Ольга його примiтила тодi й пам'ятала про його. Вiн
догадувавсь, що Ольга вподобала його, i серце його дуже закидалось в
молодих грудях.
I батько, i мати, i дочка - всi дуже ласкаво розпрощались з Радюком i
просили не забувати ©х i частiше одвiдувать.
"Дуже молода й трохи чваньковита Ольга, - думав Радюк, вертаючись
додому, - буду я приносить для не© науковi книжки, то, може, трохи розiв'ю
©©. Вона ма добрий природний розум, тiльки мало ма науково© просвiти i
вже аж надто носиться з сво©м iнститутом, мов старець з мальованою
торбою".
I Радюк думав, сидячи в сво©й хатi, що було б дуже добре, якби його
жiнка була й гарна, до того ще й розумна i не цуралась науково© книжки,
щоб з нею можна було поговорити про щось вище, нiж бали, танцi та моди.
Йому тепер здавалась будуща жiнка якимсь товаришем студентом, розумним i
просвiченим, котра стояла б з ним нарiвнi розумом, просвiтою, а найбiльше
- поглядами й пересвiдченнями.
"Вона буде такою! Вона ма доволi розуму! А я ©© розiв'ю, наведу ©© на
розум! - так марив молодий хлопець в сво©й тихiй хатинi. - Тепер пiдуть
екзамени; менi буде нiколи. Я буду ©© забавлять тим часом французькими
романами, коли вже вона ма до ©х великий потяг. А пiсля екзаменiв я буду
давать ©й легшi критичнi книжки на сьогочаснi руськi й заграничнi повiстi,
потiм принесу ©й дещо наукове, поважнiше. Я згодом колись доведу ©© сво ю
розмовою до пуття. Вона стане мо©м товаришем i другом, рiвним зо мною
просвiтою й любов'ю до рiдного краю, до рiдно© мови".
Так думав Радюк, никаючи по сво©й хатинi од кутка до кутка, i перед
його думкою пишалась, як весняна рожа, молода дiвчина. Вiн i досi нiби чув
©© голос. Тi рiднi, смутнi й глибокi мелодi© й тепер ще линули в його
серцi, бо ©х спiвали чудовi уста, за котрi вiн був би ладен оддати сво
живоття.
Другого дня вiн побiг до магазину, достав один французький роман, ледве
дiждався вечора, вхопив той роман, узяв кiлька укра©нських пiсень,
заведених у ноти його ж рукою, i побiг до Дашковичiв. Переступивши порiг,
вiн почув у другiй кiмнатi знайомий хлопчачий голос й одразу впiзнав голос
Кованька, свого товариша. Кованько щось розказував голосно й весело,
мiшаючи слова пополовинi-з смiхом. В Радюка очi стали смутнi. Вiн сливе
вбiг у ту кiмнату й побачив Кованька на софi поруч з Ольгою. Коло ©х
сидiла мати.
Радюк привiтався до всiх i подав руку Ользi. Вона почервонiла.
- Я принiс вам роман, котрого ви, мабуть, ще не читали. А то i
укра©нськi пiснi! - промовив вiн i подав Ользi й роман, i пiснi.
Радюкове око впало на стiл. На столi перед Ольгою лежала книжка якраз
така завбiльшки, як принесений роман. Вiн угадав, хто принiс той роман, i,
по якимсь негаданим причинам, якраз той самий, що вiн тiльки що подав
Ользi!
- Трошки опiзнився, бра! - промовив до його Кованько й показав сво©
лопатнi з-пiд губiв, смiючись якось нiби зубами. Радюк почервонiв, потiм
зблiд, потiм знов почервонiв. Мати все те бачила й почала розмову, щоб
забавить молодих людей i одвести ©х думки од тi © книжки. Але вона нiчого
не вдiяла: Радюк сидiв мовчки, а Кованько все показував сво© широкi зуби,
трохи жовтi коло ясен.
В Радюковому кружку товаришiв один Кованько не згоджувався з гадками й
мрiями iнших. Вiн мав звичай трохи смiяться над усiм, за що розмовляли
молодi студенти, зводив все поважне на легкий жарт, був зугарний у всьому
зараз знайти комiчне, смiшне, повернувши його на якийсь смiшний бiк. Вiн
був родом з самого Ки ва. Його батько був простий необтесаний купець, не
дуже багатий; вiн мав свiй завод мила й лойовий свiчок, мав свою крамницю.
Кованько з усiх сьогочасних iдей вхопився до самих практичних i
матерiальних. Все, що було вище од практики, од користi, всi вищi iде© вiн
вважав за непотрiбнi, за пустi. Вiн зрiс мiж середнiм ки©вським
мiщанством, де ще не втратилась народна мова й нацiональнiсть, але де не
було тi © народно© поезi©, того пишного й симпатичного духу щиро
народного, пiснi й думи укра©нського села. Кованько не пристав щирим
серцем до народностi й усе трохи глузував над тенденцiями Радюка й iнших
товаришiв, бо не втямив ©х.
Вся цiкавiсть Степанидиного язика нiчого не вдiяла.
Радюк сидiв мовчки. Кованько силкувався його зачепить i все говорив
нiби сердито, навiть з злiстю.
- Чи не проповiдував пак вам Радюк яких-небудь дуже високих сьогочасних
iдей? - спитав Кованько в Ольги, зачiпаючи Радюка.
- Нi, я не чула нiякого проповiдування, - одказала Ольга й засмiялась.
- Коли вiн вам не проповiдував, то, певно, швидко почне проповiдувать,
щоб напутить вас. Я й знаю i вгадую, про що вiн буде проповiдувать! А
хочете, щоб я сказав?
- Про мене! хоч i скажiть, - промовила Ольга.
- Менi зда ться, лучче будлi-що проповiдувать, нiж пiдiймать на смiх
те, чого й сам добре не второпав, - сказав Радюк нiби до стiни або до
дверей.
- Ну-бо! вставай i проповiдуй! Ольга Василiвна, мабуть, нiколи не чула
в iнститутi таких апостолiв.
- В нас, в iнститутi, нiяких апостолiв не було! - одказала Ольга,
смiючись.
Радюк ледве всидiв. Вiн був сам не свiй. йому чогось здалося, що
Кованько вже жених Ольжин i без сорому глузу над ним. Тим часом Ольга
простягла руку до двох романiв, що лежали рядком на столi, i взяла в руки
той, що принiс Радюк. В Радюка ввесь смуток одiйшов од серця, i надiя знов
засвiтилась в його душi.
- Коли хочете, то я вам скажу, про що буде Павло Антонович вам
проповiдувать. Вiн казатиме вам, що вам треба служить в канцелярi© або
вчиться в унiверситетi й зайнять потiм кафедру; що вам треба спiвать
сiльських пiсень, вбираться в плахту, треба вивчиться грати на лiрi, котра
повинна згодом стать на мiсце теперiшнiх фортеп'янiв.
- О, вибачайте! Я нiчого такого не чула од Павла Антоновича! -