Нечуй-Левицький I. Хмари

ходить в гостi одна до одно©. Зате Дашкович i Воздвиженський не вважали на
непомирливих сво©х жiнок i жили в згодi так само, як i переднiше.

Дашкович все глибше закопувався в книжки. Для сво©х унiверситетських
лекцiй йому треба було дуже добре познайомиться з наукою. Вiн був цiкавий
не до однi © фiлософi©, i другi науки звертали на себе його ввагу. В його
шафах i на столах лежали товстi купи паперу, списанi його рукою.

Раз була чудова тепла година. Вечiр був такий пишний, сонце стояло на
заходi таке червоне та ясне, повiтря було таке тихе й тепле, що весь Ки©в,
все мале й велике, бiдне й багате, висипало з домiв надвiр. Царський
садок, шосе над Днiпром, гори - все те було засипано народом, котрий
гуляв, балакав, веселився, ро м вився по алеях садка, де грав оркестр.
Воздвиженський ходив у садок, на гори i, вернувшись з гулянки, зайшов до
Дашковича. Дашкович сидiв над нiмецькою книжкою i виписував деякi мiсця.
Вiкна в його кабiнетi були позачинянi. В хатi тхнуло папером i книжками.
Вся краса вечора, сонця, неба й Днiпра неначе була десь захована для його
пiд землею.
- Чи вже ж ти оце сидиш в кабiнетi? - крикнув Воздвиж нський i плеснув
в долонi, вступаючи в хату.
- Адже бачиш! сиджу! - обiзвався Дашкович i засмiявся. Воздвиженський,
не розумiючий його, здавався йому зовсiм смiшною людиною.
- Ти смi шся з мене, а я з тебе! - сказав Воздвиженський. - Та й я ж не
романтик, не поклоняюсь квiточкам та пташечкам, але глянь, як здорово, як
гарно надворi!
I Воздвиженський пхнув рукою одно вiкно й друге. Повiтря, свiже, як
лiс, здорове, як степ, так i полилось по кабiнетi. В мертву хату влетiв
шум, гам, розмова живих людей, ворушiння живого життя. Сонце падало на
межигiрський бiр i заглянуло червоним, кров'яним промiнням з кабiнет,
облило рожами утвори давнiх, померших фiлософiв Грецi© й Германi©. Блiде й
схудле лице Дашковича помолодшало пiд тим лиснючим свiжим промiнням,
навiть повеселiшало. Веселе сонце зiгнало густу тiнь дум з його поважного
чола.

Дашкозич заглянув у вiкно й промовив: "I справдi, надворi гарно!"
- Чом би пак тобi не пiти та не проходиться? I чого ти все човпеш,
засиджу шся? I нащо ти морду ш себе? Чи тобi не доволi того, що ти зна ш?
Чи од тебе хто вимага , щоб ти свiт вдивив сво©ми думками?
- Менi мало того, що я знаю... Менi треба бiльше! - сказав смутно
Дашкович.
- I на бiсового батька все те тобi здалось? Бач, пообкладав себе
усяковими книжками! Чого тут нема! - I Воздвиженський почав переглядать
порозгортуванi на столах книжки. Там було багато усяких фiлософських, i
слов'яноф'льських - московських, i всяких книжок.

- I се, i те! I фiлософiя, i релiгiя, i народнi пiснi, i московськi
писання, i укра©нськi збiрники! I що ж оце за збiрники! I нащо вони тобi?
Чи ти з цього хлiб ©стимеш?
- Я, бач, задумав писати дещо сво ... а тим часом складаю собi сво©
пересвiдчення, - промовив Дашкович несмiливо.

- Нащо тобi тi пересвiдчення? Чи ти з ©х чоботи поши ш, чи ти ©х на
грошi переведеш, чи ти ©х з'©си, або вип' ш? - питав його Воздвиженський.
Дашкович мав його за легкодума i на його слова вважав, як на жарти.
- Степане Ивановичу! ти жарту ш... I ти ж належишся до категорi© людей
вчених, ©й ж професор!
- Я професор божою милостю i волею начальства, але якби мене хто
прив'язав вiрьовками до цього стола в такий вечiр, як оце сьогоднi, то я б
зубами перегриз вiрьовки, а таки б не сидiв!

- Кому про що ходиться. Як до людини! А я сиджу, як бачиш, i складаю
собi сво© власнi пересвiдчення. I я, i ти, i всi ми живемо чужим розумом,
жу мо чужi думки. Я хочу мать свiй погляд на все, свою фiлософiю, свiй
свiтогляд.
- Ого-го! Отак нашi! Вдивляй свiт. Боже тобi поможи! Честь i слава
Ки ву й Днiпровi, коли об'явиться тутечки новий фiлософ! А менi зда ться,
навiщо тобi крячкою сидiть, мордувать себе? Адже ж батько твiй прожив вiк
без пересвiдченнiв, i я живу так само, i всi живуть так само. Одначе якось
живемо, хвалить бога, i земля нас держить.
- Що ж ма мо робить, коли менi так забажалось.

- Зна ш що, Василю Петровичу! Чи не вичитав ти чого в фiлософi© проти
жiнок? Чи пам'ята ш, як ми колись романтизували про наших будущих жiнок в
братському садку, ще як вчились у школi? Чи такi ж вийшли голубки - нашi
жiнки?

- Що не такi, то не такi! Але, мабуть, така вже доля фiлософiв, бо й
Сократова[45] жiнка не раз наминала йому боки.
- Нехай так! Ти фiлософ, але я! Нащо вже менi судилась така доля?
- Ти жарту ш i мене не розумi ш. Я навiть i не гадав про такi нiкчемнi
речi. Я гадаю про вищий погляд на вищi iде©. Я хочу виробить власний
фiлософський свiтогляд.
- Так жiнки нашi вислизнуть з-пiд того високого погляду? - сказав
Воздвиженський, смiючись. - Коли так, то шкода й заходу; ходiм лучче
гулять та байдики бить.
- Тобi все жарти. Я хочу постерегти тi iде©, якi колись виявляться в
нашому плем'© i в тво му великоруському, коли вже вашi давнi царi встигли
збудувать мiцне царство, - i переднiше в укра©нському плем'©, а потiм iде©
миру слов'янського... Яка-то фiлософiя засвiтить на берегах Неви, Москви,
Дунаю i на берегах Днiпра й Чорного моря?
- Ой-ой-ой! Нащо ж тобi вже тi слов'яни? Чуднi ви люди вдалися! Тут,
голубчику, руськi солдати iстинно тi фiлософи! Тут москалики бiльше вартi,
нiж всi вашi фiлософи од Фалеса[46] й до Дашковича! Чи вже ж не краще за
мiльйоном списiв сидiть нишком та хлiб жувать! А прийде час, то ми тих
нiмчикiв пхиць у Атлантиду[47]! А слов'яни... Ет! та що й казать! З ©х в
три днi можна поробить таких фiлософiв, як i я, як i ти! Коли тебе
мордують такi iде©, то ти, ©й-богу, йди гулять, то краще зробиш!
Дашкович смiявсь, що Воздвиженський так химерно розв'язав його питання,
котрi так довго турбували його душу.
- От такого фiлософа, як ти, я не знаходив ще нi в якiй книжцi!
- I якi то iде© колись вилинуть з голов тво©х черкасцiв? - смiявся
Воздвиженський.

- А може, й вилинуть. От подивись, якi чудовi пiснi укра©нського народу
позаписуванi оце недавно! От прочитай, коли ©й зугарний! Яка висока
поезiя!
Воздвиженський взяв у руки збiрник укра©нських пiсень i почав читати
голосно, дуже чудно й смiшно перевертаючи слова на руський лад. його лоб
зморщився. Було знать, що йому укра©нське слово в книжках, в лiтературi
дуже й дуже не подобалось! Вiн читав далi, i його брала злiсть.

- I пишуть же чортзна-що! I записують те, що треба б зовсiм скасувать,
вигубити з корiнням i насiнням, - промовив Воздвиженський.

Його широке й плисковате лице почервонiло. Вiн схопився з мiсця,
налапав цiлу коробочку сiрничкiв, тернув цiлою коробочкою об дверцi груби,
другою рукою ухопив збiрник i вкинув у грубу, розгорнувши книжку й
посипавши ©© листки огняним дощем. Листки зашкварчали й спалахнули
полум'ям. Дашкович не стерпiв, одняв од його книжку.
- Що це з тобою сталося?! - крикнув вiн.

- Повикидай собi, брате, оцi iде© з голови! Дашкович не сердивсь i
тiльки смiявсь: вiн знав Воз-движенського як профана, як людину, зовсiм не
поважаючу науки й принципiв.
- Потривай же! Розкажу я тво©й жiнцi, що ти тут робиш якiсь чари, що ти
хочеш спротивиться самому богу!
При тих словах Воздвиженський вийшов з кабiнету i встрiв Степаниду.
- Степанидо Сидорiвно! Чи ви пак зна те, що там дi ться в тому
кабiнетi? - сказав ©й на вухо Воздвиженський.

- А що? - спитала вона, розтягнувши лице, й вирячила очi.
- Та то ваш чоловiк в себе, в кабiнетi, мабуть, робить якiсь чари.
Таке, таке оце менi плескав, що я аж злякавсь! Каже, що й того нема на
свiтi, й того нiколи не було. Перехрестiть лиш йому лоба та повезiть його
в лавру та в пещери.
Воздвиженський мерщiй вибiг з поко©в, а Степанида прожогом побiгла в
кабiнет до Дашковича.
- Василю Петровичу! Що тут у тебе дi ться? Що ти тут робиш, запершись з
цими книжками?
- Адже бачиш! Читаю.
- А це що? - промовила вона, кинувшись до обсмалено© книжки.
- Книжка! хiба не бачиш?
- А чого ж вона обсмалена?
- А тим, що Степан Iванович обсмалив ©©, жартуючи.

- Щось воно та не так... Чого ж це в тебе в горницi тхне смалятиною?
- Бо навiжений Воздвиженський смалив книжку.

- Та нащо ж ви тут ©© смалили?
- Оце! нащо та нащо? Причепилась причепа! На те, що треба було! -
сказав Дашкович, аби одчепиться од не©.
- Гляди лишень! Чи це в тебе в кабiнетi й образа нема? - сказала
Степанида, оглядаючи стiни.
- Нема, бо ти не почепила.
- Бо ти не сказав! Мабуть, тобi не дуже його й треба. Василю! ти з
великого розуму та в голову заходиш! Тi фiлософськi книжки не доведуть
тебе до пуття. Чи молишся пак ти богу? Скажи менi по правдi, ти хочеш
запагубить себе, чи що?
- Молюсь, а тобi навiщо? Тебе я не запагублю ж!

- Та я так собi спитала... Завтра я по©ду в лавру в пещери; ©дь i ти зо
мною, прошу тебе!
- дь сама! Чого я по©ду. Хiба на Подолi нема церков та чудовно© iкони?
- Бач! Я й кажу, що так! Я доти не буду спокiйна, доки не побачу, що ти
молишся богу.
- То ходiм завтра до Братства. Про мене, подивись, як я буду молиться.
I на другий день Дашкович мусив проводить ©© на ранню службу в
Братствi, де була повнiсiнька церква прочан з сiл. Вiн приклався до
чудовно© iкони i тим заспоко©в свою жiнку. Вона на сво© очi бачила, як
фiлософ хрестивсь, моливсь, цiлував чудовну iкону богородицi.
- Це тобi наговорив на мене Воздвиженський? Еге, так? - казав Дашкович.
- А сказать по правдi, сам Воздвиженський навряд чи вiру в бога, хоч
колись i моливсь богу серед ночi. Ти присiкайся лишень добре до його.

В Степаниди Сидорiвни почало болiть серце i за родичем. Як вона не
сердилась на сестру, одначе дiло здалось для не© таким великим, що вона не
втерпiла й побiгла до сестри, бажаючи спасти од вiчного вогню
Воздвиженського душу.
- Здорова була, сестро! - сказала вона, вбiгаючи до сестри в горницю.
- Здорова була, сестро! - обiзвалась до не© Марта, роблячи якесь дiло й
ледве повертаючи до не© голову.
- Вже чи сердься, чи не сердься, а я мусила прийти до тебе, бо нашi
вченi чоловiки з великого розуму та в голову заходять.

- Та мiй не дуже-то вчений! Йому нiкуди заходить. Може, то твiй
великорозумний заходить за розум! - сказала Марта.
- I мiй, i твiй! Обох я застала в кабiнетi... Чогось змагались,
порозкидали книжки, навiщось палили якусь книжку... Щось у тiй книжцi та
недобре написано, коли вони наважились пота нцi спалить ©© в грубi, так,
щоб i ми не бачили.
Марта насторочила вуха й почала ласкавiше слухать сестрину розмову.
- Може, вони що погане задумали, щось недобре писали... Бо тi вченi
люди тепер часом i справдi за розум заходять, - промовила Марта й
попросила сестру сiсти. - Борони боже чого! Часом воно виявиться! Чи не
зна ш, сестро, що вони там писали й палили? Може, що проти губернатора
або...
- Якби пак проти когось! А то проти бога! - сливе нишком сказала
Степанида, озираючись до дверей.
- Ох, менi лихо! - аж плеснула в долонi Марта Сидорiвна.
- Чи молиться пак богу твiй чоловiк? Чи ходить до церкви? - питала
Степанида Сидорiвна.
- Щось не бачила, щоб вiн коли молився... а молитовника в його... й
заводу нема! Хiба напам'ять.
- Еге! напам'ять! Я свого насилу, аж сливе через силу помолила, водила
до чудовно© iкони... Тiльки, сестро, нiкому не кажи. Повези лишень,
сестро, свого в лавру та в пещери!
Сестри розпрощались i нiби навiть помирились, переляканi страшним
лiбералiзмом сво©х чоловiкiв.
Тiльки що Воздвиженський переступив через порiг, як Марта глянула на
його невеселими очима. Вiн одразу почутив кругом не© страшне полум'я, вже
йому вiдоме.
- Скажи менi, на милость божу, що ви там з Дашковичем пишете таке
страшне, що аж треба було палить в грубi? Чи ви молоденькi, чи вам i досi
в головi гра ? Та в вас жiнки, та в вас же купа дiтей! Борони боже яко©
напастi© Та тодi ж ми пропащi з дiтьми.
Воздвиженський стояв i дивився на не©.

- Де це ти наглядiла таких пропащих людей? Слава богу, всi сидимо дома
й хлiб жу мо. Що це ти верзеш?
- Ти сам верзеш! Що ви палили в грубi з Дашковичем? - присiкалась до
його жiнка.
- Укра©нськi пiснi.
- Та не дури мене, бо я ще не зовсiм дурна! Сухобрусiв не було дурних
нi в Ки вi, нi поза Ки вом.
- Кажу тобi, що палили пiснi! Дашкович щось собi забрав у голову...
- О! бач! Я ж кажу, що було щось: вiн забрав щось у голову, а ти й нi!
- А я нi.
- А перехрести лиш свого лоба! - промовила Марта.
- А то навiщо? Дiдькiв не бачу кругом себе, нема од чого одхрещуваться.
Воздвиженський бачив, що його ж зброю проти Дашковича повернуто на його
ж, та не знав, звiдкiль воно повернуто. Хоч вiн сам i встоював дуже за
патрiархальнiсть, одначе вже далеко одiйшов од не© i хотiв ©© накинуть на
шию комусь iншому.
- Чого це такi думки прийшли тобi в голову? - спитав вiн у жiнки.
- А того, що я завтра ©ду в лавру i в пещери i хочу, щоб i ти ©хав зо
мною на прощу та помолився.
- То й по©ду, коли тобi того заманулось, бо самiй тобi ©хать не
випада : нiяково буде.
На другий день вранцi Воздвиженський мусив ©хать з жiнкою до лазри, йти
з нею в пещери. Вiн прикладався до всiх мощей, хрестився, бив поклони,
пiдiймав очi вгору до бога, найняв кiльком святим молебнi, подав на
часточку. Марта при©хала додому весела, добра, спокiйна. Через те
пiлiгримство до лаври дуже пом'якiшало ©© серце. А Воздвиженський,
по©хавши до лаври без снiдання i дуже виголодавшись, уплiтав на всi
застави печеню та все розмовляв за святих печерських якраз так, як колись
любив розмовлять Сухобрус, начитавшись "Патерика" й "Житiй".
- От хто був людина богобояща! Наш небiжчик батько, - говорила ласкаво
Марта Сидорiвна, п'ючи чай з пухкою лаврською проскурою. - Скiльки вiн
попоходив до лаври, до пещер! Скiльки раз ©здив вiн i в Поча©вську лавру!
Як вiн молився, як вiн постив! На цiлий Ки©в нема таких богобоящих людей,
як Сухобруси!

- О! що нема, то це правда! Небiжчик наш батько був просто-таки святий!
Я вiрую, що вiн в ра©! - промовив Воздвиженський нiби щиро й щирiше
уплiтав печеню, запиваючи ча м.

VI
Закопавшись в книжки в сво му кабiнетi, працюючи для професорсько©
кафедри, Дашкович давно не був у свого батька, в сво©й рiднiй Черкащинi.
Жiнка, дiти, книжки - все те не пускало його, не давало йому вирваться на
село. Тепер йому дуже схотiлось по©хать на село, подивиться на життя свого
народу оком вченого чоловiка, прислухаться до його мови, до пiснi. Настали
вакацi©, i вiн по©хав на село до батька, в сво© рiднi Сегединцi.

Того року петрiвка[48] була дощова. Люди спiзнились косить сiно,
дожидаючи сухо© години. Черкаськi степи зеленiли, як море. Дашкович ви©хав
на степ, i його обвiяло свiже степове повiтря. Пiсля тiсного кабiнету,
пiсля пахощiв од цвiлi на старих книжках, поточених шашлями, пiсля мiсько©
душно© куряви степи здалися йому земним ра м. Повiтря було таке чисте й
легке, що, зда ться, груди не втягали його, а само воно лилося в груди.
Здавалось, нiби саме живоття напувало тiло, як вода напува губку,
проймало всього чоловiка, до само© душi. Дорога слалась по зеленому степу
широким килимом мiж двома окопами, на котрих росло високе бадилля Петрових
батогiв, обсипаних синiми зiрками, молочаю, сизих миколайкiв,
круглоголових будякiв. Широколистий подорожник й оксамитовий шпориш наче
силкувались вкрить всю дорогу, хотiли одвоювать ©© од важких колiс
сiльських возiв. Уся зелена степова скатерть, скiльки можна було скинуть
оком, була нiби заткана квiтками: червоними купами смiлки, синiми
дзвониками, жовтими степовими тюльпанами, фiолетовим соном й чебчиком. В
травi ворушилась i трiщала сила коникiв i всяких кузок. Над степом в
синьому небi бились та щебетали пташки. Край дороги бiгали проворнi
ховрашки i, побачивши людей, втiкали в нори й смiливо виглядали звiдтiль,
пiднявши вушка вгору. Ввесь зелений степ i син кругле небо заливало
промiння гарячого, золотого сонця. Прозорий воздух розширяв небокруг
далеко-далеко на всi боки, скiльки можна було скинуть оком.

Давно бачив Дашкович свiй рiдний степ. Йому здалось, що вiн побачив
його вперше. Вiн не мiг одiрвать очей од трави, од неба, встав з воза й
пiшов пiшки. Самi ноги несли його все далi й далi. Вiн звернув з дороги на
траву i, забувши свою фiлософiю, почав рвать квiтки. Побачивши себе на
самотi, серед такого простору, Дашкович почав фiлософствувать, але через
хвилину нiчого вже не знайшов в сво©й головi. Вiн знов силкувався думать i
знов почутив, що думка десь вислизнула з його голови. Вiн тiльки знав, що
бачить зелений степ, син небо, шлях, птицi у небi, чу сотню голосiв
навкруги. I знов силкувався вiн перемогти себе, а думки все-таки не йшли
па ум. Йому хотiлось тiльки дивиться й милуватись красою розкiшно©
степово© природи.

Далеко-далеко на пiвдень засинiли смугою гори, вкритi лiсом. Та смужка
здавалась на кра© неба сизою хмарою, котра ледве-ледве висовувалась скраю
над степом. Там, у тих горах, стояло велике село Сегединцi.

Дашкович наближався до тi © синьо© смуги. Гори виступали з туману. Вже
можна було бачить яри й долини мiж горами; було видко лiси, села,
розкиданi на шпилях i попiд горами. Хрести на церквах i вiкна блищали в
туманi проти сонця, як алмази з-пiд тонко© матерi©. Лiси виступали яснiше.
Темнi й невисокi гори здавались вищими серед гладенького рiвного степу,
роблячи чудовий контраст з зеленою широкою скатертю. Здавалось, нiби
якийсь величезний звiр лежав на степу, пiдняв спину й настовбурчив на
спинi темну сизу щетину. Вже сонце скотилось до заходу, вже степова трава
лиснiла червоним одлнском. Дашкович наблизився до тих гiр. Степ кiнчався.
Балагула ледве примiтне пiдiймалась на пригорки, то знов спускалась в
неглибокi долини. Вже на горах можна було бачить дуже виразно й лiси, й
села, й церкви на горбах. Звiдтiль потяг вiтрець, свiжiший й мокрiший од
степового. Можна було навiть лицем почуть, що десь недалечке вода, лiс,
дерево, тiнь; долини, яри з ставками й садками.
- Поганяй лишень швидше! - сказав Дашкович погоничевi.
- Нащо вам швидше? До©демо ще сьогоднi до Сегединець, - обiзвався
жидок, не обертаючись до Дашковича, i хвисьнув батогом по конях, сухих, як
трiски. Конi пiдтюпцем побiгли з пригорка на долину, а з долини знов на
пригорок. Гори з лiсами й селами то виринали, то знов ховались за
пригорки, i часом з-за горба було тiльки видно верхи та хрести церкви
ближчого села. Перед очима разом розгорнулось село пiд горою, над великим
ставом. Конi збiгли дуже прудко на греблю, i балагула засiла в грязь по
самiсiнькi маточини. Жидок затрiпав руками й вiжками, закричав, засвистав.
Коники розтягли сво© сухi ребра, мов хорти, й винесли балагулу з багна,
наче на руках.
З ставка повiяло холодком. Конi побiгли попiд густими садками.
Незабаром балагула знов пiднялася на вищу гору й сховалась в густий старий
лiс. Який знайомий був той лiс Дашковичевi! Дорога йшла по самiй спинi
довго© гори, а по обидва боки лежали глибокi долини. Лiс застеляв гору й
долини гiллястими дубами та грабами. Понад шляхом росла лiщина, де так
часто Дашкович малим хлопцем любив рвать горiхи. Ще вище ви©хала балагула
на гору, i з тi © гори стало видно всi Сегединцi, що розсипались на двох
шпилях i на долинi понад двома великими ставками. Дашкович почував, що в
його немолодому серцi заворушилась радiсть школяра, котрий верта ться з
школи до рiдного дому. Те почуття обвiяло його нiби пахощами ранньо©
весни, пахощами бiлого цвiту вишень, черешень, рясту та молодо© першо©
травицi.
Довго котилася балагула з гори й збiгла на широку греблю. В кiнцi
греблi пiд вербами стояв знайомий млин, зчорнiлий од негоди. Колеса й
тепер крутились так само, як i за часу Дашковичевих молодих лiт, навiть
так само на чорних колесах блищало кiлька нових бiлих лопатнiв, неначе
латок. На високому шпилi, на чолопочку, проти само© греблi бiлiла церква з
п'ятьма банями. Один став, великий, аж на двi верствi, огортав той шпиль
сливе навкруги, а другий, ще бiльший, по другий бiк, розливався круглим
озером серед чималих зелених гiр. Коло самого ставу, кран левади, на
горбочку стояла друга церква з однi ю банею й високою дзвiницею. Конi
повернули вулицею до тi © церкви й за©хали у двiр священика. Старий сивий
священик вийшов на ганок i спершу не впiзнав свого сина.
- Чи це ти, Василю? - спитав старий батько, зблизька придивляючись до
сина, й трохи не доторкнувсь до його лиця.

- Добривечiр вам, тату! Це я! Чи я так постарiвся, що ви мене не
впiзнали? - питав Дашкович, цiлуючи батька в руку, а потiм цiлуючись з ним
у губи. Батько тричi поблагословив свого сина та все придивлявся до його.
- Чого ти, сину, став такий блiдий та худий? Й очi тобi якось
позатягало. Чи тобi яка недогода, чи недостача в чому? Чи, мабуть, тобi та
наука позатягала очi?
- Старiсть приходить, тату! Така вже людська доля.

Син придивлявся до батька, котрий вже стояв однi ю ногою в могилi. Очi
його дивились якось дуже спокiйно, байдужно, а лице вже поморхло й нiби
припало землею мiж глибокими зморшками; його голова й борода були бiлi,
неначе вишневий цвiт.
Вони увiйшли в хату. Поко© були дуже старi: в ©х тхнуло трухлятиною.
Син побачив, що в покоях нiчого не змiнилось од часу його дитячих лiт.
Свiтлиця з сволоками, з образами була така сама, як i кiлька десяткiв год
переднiше. В кiмнатi стояла та сама зелена велика скриня, скляна шафа;
була та сама довга лежанка, груба з зелених кахоль, те саме лiжко.
Оглядiвши хату й сiни, Дашкович потiм вийшов у садок. Тут природа панувала
всею сво ю силою. Де колись Дашкович поробив сво©ми руками квiтники, де
вiн колись сiяв астри й левко©, там тепер росли калачики та лопух.
Чорнобиль дорiс вже до само© хати й заглядав у вiкна. Яблунi й черешнi
росли й посихали, пускали молодняки, як хотiли, мiж густими бур'янами.
Дереза набiгла, як татарська орда, аж до середини садка. Все заростало, як
заростало й помирало саме людське живоття в господi.
Дашкович пiшов подивиться на хазяйство старого батька. I там вiн
побачив, що все осiло, все руйнувалось. Клуня була обдерта. На купах
соломи й мерви, де колись стояли великi скирти й ожереди, вже росла
кропива. Дашкович бачив, що природа була вже напоготовi поглинуть самий
слiд того кубла, звiдкiль вiн вилинув на свiт. Для не© ще треба було
ступить кiлька ступенiв, i вiн не впiзнав би й слiду рiдно© оселi. Йому
стало важко й сумно на душi.
Син побалакав з батьком i побачив, що старому вже байдуже про цей свiт.
Розмова навiть втомила стару людину.

Надвечiр Дашкович пiшов знайомою вулицею подивиться на село. Там
ворушилось життя не глибоке й не широке, але живе, живе, робоче життя села
в гарячий лiтнiй час! Женцi весело вертались з поля; дiвчата йшли цiлою
юрбою i спiвали свiжими голосами пiсню. За ними йшли парубки й зачiпали ©х
жартами. Смiх i жарти, веселi слова й смутнi пiснi лилися течi ю, неначе
люди не працювали, а десь гуляли цiлий день. Десь недалеко жiнки змагались
та лаялись через город, стоячи за тинами. Косарi затягли пiсню так
голосно, що аж луна пiшла понад ставом. От i череда пустилась з поля до
села й заглушила пiснi, й смiх, i жарти, навiть дзвiнку, як дзвони на
дзвiницi, жiночу лайку. Село закричало, заклекотiло тисячею усяких
голосiв, зашумiло, як лiс на великому вiтрi.
Дашковича вразило таке кипуче, ворушке життя укра©нського села. Пiсля
города, пiсля кабiнету, пiсля фiлософi© все те здалось йому таким новим,
таким оригiнальним, таким живучим, що вiн сам собi здавався мерцем серед
тисячi пульсiв сiльського життя. Йому прийшла на думку велика вулиця в
великому мiстi, де кипить, хоч вище й iнше, але так само кипить життя.

Дашкович iшов серед улицi, задумавшись; коли це одразу в ту вулицю наче
посипалась череда! Попереду бiгли, хапаючись, свинi, потiм - вiвцi, а
потiм поважно йшли круторогi воли й корови. Череда бiгла просто на його i
не думала звертать фiлософовi. Вiн оступився пiд тин, але важкi рогатi
животини, не звикшi поважать вчених людей, йшли просто на його. Улиця була
вузенька, i Дашкович мусив вилiзти на тин i зовсiм не по-фiлософському
стрибнуть у садок. Висока кропива достала до вух i пожалила йому лице. Вiн
через тин дивився на вулицю, де дiвчата й молодицi займали додому говар i
вiвцi, тягаючи за ши© неслухняних овечок до дворiв. Густа курява полягла
на садок, i його здавило в грудях. Дашкович хотiв перелiзти через перелаз
у другий садок, а тут напала на його зла собака, якi бувають на селах.
Собака скакала на перелаз i досягала до його поли. Фiлософ сидiв на
перелазi, поки прибiг чоловiк з ломакою та прогнав собаку.
Через садок, через невеличку пасiку Дашкович перейшов на левади, що
простягались до самого ставка. Чудове зелене бадилля на городах брало в
себе очi, аж лиснiло пiд косим червоним промiнням сонця. Дашкович пiшов
через левади на довгу косу, що клином вганялась далеко в ставок. Уся коса
була вкрита садками, а понад водою - густими вербами. Пiд тими вербами не
було очерету нi комишу. Вода була чиста. Пiскувате дно свiтилось i
жовтiло. Те мiсце було дуже добре для купання. Дiвчата з вiдрами бiгли в
берег по воду i спiвали пiсень, перебiгаючи Дашковичевi дорогу.
- Добривечiр, дiвчино! Що ти несеш? - спитав Дашкович, жартуючи, в
однi © чорняво© дiвчини.
- Доброго здоров'я! - тихо обiзвалась дiвчина, i ©© лице так i спахнуло
соромливим полум'ям. Вона пiшла далi й слова не промовила.

- А ти, дiвчино, що несеш? - спитав вiн у друго©, ще кращо© дiвчини з
довгою чорною косою й карими очима; I вона йшла з вiдрами на коромислi.
- А хiба не бачите! Моркву! - сказала смiливо дiвчина i неначе срiбло
посипалось й задзвенiло об кришталь, так задзвенiв ©© чудовий голос.
- А де ж ти набрала тi © моркви?

- В криницi нарвала! - сказала дiвчина й засмiялась так, неначе
соловейко защебетав. Вона одступила, може, на два ступенi й почала весело©
пiснi таким голосом, якого мають перворяднi опернi артистки. Дашкович став
i слухав та слухав, доки дiвчина не зайшла за верби, а ©© голос все лився
та дзвенiв, аж одляски йшли по садках. Його потягло слiдком за тим
голосом: така була в йому чаруюча сила, така була чудова та лiсня! Вiн
пiшов попiд вишнями, лоза вербами i побачив, як через рiдкi гiлки вишника
зачорнiла розкiшна коса, зачервонiло добре намисто на ши©. Дашкович