Нечуй-Левицький I. Хмари

впiзнав чорнобриву смiливу дiвчину. Вона замовкла, стояла з вiдрами й тихо
розмовляла з парубком. Парубок був молодий i гарний. Дашкович бачив тiльки
його чернi рiзкi брови, що дуже виразно чорнiли на лицi серед зеленою
листя. Дiвчина стояла й голову схклила, а правою рукою все нащось
перебирала на ши© разки намиста, ©© щоки нiби палали вогнем, i вона все
спускала очi додолу. Вечiрн сонце обливало тихим свiтом молоду щасливу
пару, що балакала про кохання. Лице в дiвчини червонiло проти сонця, як
пiвонiя, а парубок все шось говорив тихим голосом та не зводив очей з ©©
лиця. Прив'яле серце в Дашкрвича якось радiсно заворушилось; вiн милувався
тi ю парою, тими пахощами сiльського кохання, що нагадували йому пахощi
зеленого степу i степових квiток. Вiн легко зiтхнув i пiшов до ставка,
перескочивши через перелаз. На самому кiнцi коси, що нiби плавала на ставу
з хатами й садочками, вiн скупався. Погожа вода була чиста й здорова. В
водi на днi бiлiв пiсочок. Над його головою висiло зелене гiлля верб i
кидало тiнь на воду. Свiжий i веселий, набравшись жизностi й свiжостi з
самого джерела й глибини натури, Дашкович вертався назад, а перед його
очима все манячила щаслива рум'яна дiвчина й чорнобривий парубок.

От iде вiн проз одну хату. Коли чу вiн, аж в тiй хатi щось дуже
кричить. То був крик жiночий. Молодиця кричала так страшно, наче ©©
катували. Дашкович дуже злякавсь. Його взяв жаль, i вiн увiйшов у ту хату.

Серед хати стояв здоровий, таки знайомий йому чоловiк, Остап Дубовiй, i
бив налигачем свою жiнку. Жiнка верещала, кляла його й тiльки щулилась у
кутку та оборонялась голими руками. На руках було видко синi й червонi
попруги од вiрьовки, ©© очiпок валявся на землi, коса розсипалась по
плечах. Вона гвалтувала не сво©м голосом, а чоловiк бив ©©, по чому тiльки
влучав. Вона лаялась i штапувала поганими словами. Чималi дiти юрбою
збилися в другому кутку аж на полу, вищали й голосили. Чоловiк, як звiр,
махнув налигачем по дiтях, тупнув на ©х обома ногами й кляв, щоб ©х живцем
земля поглинула. Жiнка кинулась боронить дiтей, вхопила чоловiка ззаду за
чуприну обома руками.

Дашкович почав вговорювать Дубовiя, а розлютований чоловiк почав його
лаять: "Не микайся, пане, не в сво дiло! А то я й тобi дам тако© ж
прочуханки! Я не подивлюсь тобi в зуби!" I професор побачив, що лучче
швиденько втекти з хати. Вийшовши надвiр, вiн бачив, як жiнка й дiти,
вигадавши собi час, прожогом кинулись з хати й поховались по бур'янах, як
курчата ховаються од шулiки.
Вже Дашкович минув Дубовiйову хату, перейшов через два садки, через двi
левади, а та страшна картина не сходила з його думки. Йому так схотiлося
ще раз подивиться на щасливу пару, що стояла пiд вербою, намилуваться
щастям кохання молодо© дiвчини i хоч трохи зiгнать з душi смуток.

Тiльки що вiн став пiд тi ю самою вербою i вгледiв ту саму дiвчину з
парубком, коли дивиться, аж там сто©ть якийсь ще другий парубок та все
погляда на молоду дiвчину й молодого хлопця. Той парубок все крутив свiй
довгий вус та все дивився злими блискучими очима на дiвчину. Його синя
спiдня губа одвисла й трусилась, а лице було смутне й зле. А молода
дiвчина все перебирала разки намиста, все спускала очi додолу та стиха
промовляла до чорнявого хлопця; чорнявий хлопець поклав на ©© плече руку й
не зводив очей з ©© червоного лиця. Дашкович побачив, що вiн тут зовсiм
зайвий, втямив, до чого воно йдеться, та швиденько почимчикував через
садки й огороди до села.

Недалечке од батькiвсько© оселi його перестрiв знайомий сусiда Топилка.
Дашкович впiзнав його.
- Чи впiзна те мене, Топилко? - спитав вiн у чоловiка. Топилка довго
придивлявся, а потiм крикнув: "Чи вже ж це ви, Василю?"

- Як бачите, я!
- Якi ж ви стали худi та блiдi! - промовив Топилка од щирого серця.
- Може, вам погано жить у Ки вi, то переходьте до нас священиком на
панотцеве мiсце, - сказав Топилка згодом.
- I вже годi! Топилко.
Топилка попросив Дашковича зайти до його в хату, i вiн зайшов.
Топилчиха й собi дуже здивувалась, що вiн став такий худий та блiдий.
Чоловiк був дуже радий, зараз поставив на стiл пляшку горiлки; жiнка
кинулась до комори, принесла щiльник липового меду, достала хлiба й солi,
накришила сала, покраяла цiлий хлiб, поставила на стiл сметану. I Топилка,
й Топилчиха вештались по хатi, ставили на стiл, що тiльки можна було
знайти в ©х небагатiй господi.
Жiнка метнулась до печi i невважаючи на те, що втомилась на полi,
хотiла розпалювать солому й смажити смаженю. Топилка налив чарку горiлки,
випив сам i почав частувать Дашковича.
- Та випийте-бо хоч чарочку! Випивайте-бо всю до дна! Та закусiть,
будьте ласкавi! Оце, господи! нема чим вас i приймать, i вiтати. Ми вже
оце й повечеряли.
- Не турбуйтесь! Бога бiйтесь! Що це ви! - заспокоював Дашкович добрих
людей i мусив сам вирвать вогонь з рук в Топилчихи, котра хотiла вже
пiдпалювать в печi солому й трiски.
- Та випийте-бо ще хоч чарочку! Оце, боже мiй! Коли б пак було знаття,
що такого гостя матимемо! - знов бiдкався Топилка. - А ми ж вас зна мо
змалечку! А ми ж малими колись гуляли з вами i в хрещика, i в жельмана, i
веснянок спiвали. Та ти б таки, жiнко, зачавила курча! Де ж пак, не бачили
вас стiльки год! - так згадував Топилка давню давнину та все припрохував.
Топилчиха принесла сиру й масла, поставила солоних огiркiв та все
бiдкалась, що нема чим приймать гостя.
Дашкович почав розказувать про Дубовiя, як вiн недавно катував жiнку й
дiтей, i спитав:
- Скажiть менi, за що Дубовiй так кату свою нещасну жiнку?
- О! хiба ж ви не пам'ята те? Та вони так б'ютьсяод того часу, як
побрались. I вiн закатований та упертий, i вона така сам. I вiн хоче
верховодить в господi, i вона хоче верховодить, нiколи не змовчить йому,
та й войдуються цiлий вiк. Чи ви пак зна те, що в не© кiстки, мабуть, нема
цiло©! Вона вже раз кидала його, але швидко вернулась i тепер оце
нахвалялась, що знов покине, - промовив Топилка.

- I господи! скiльки раз вона переховувалась по чужих хатах, по клунях,
поки в йому було не прохолоне той пекельний вогонь! - промовила Топилчиха,
зiтхнувши.
Ще вони всi тро сидiли за столом i розмовляли, як у сiнешнi дверi
ввiйшла дiвчина з вiдрами i почала виливать воду в дiжку. Дашкович зараз
впiзнав ту гарну спiвучу дiвчину, що стояла недавно з хлопцем пiд вербами.

- А бач, дiвчино, я тебе й випередив, хоч я й старiший за тебе! -
промовив Дашкович.
Дiвчина почервонiла, як макiвка, затулилась рукавом i не знала, де
дiтись.
- Це наша дочка Настя! Чого це ти так опiзнилась? - промовила
Топилчиха.
- Оце! Побалакала трохи з дiвчатами. Хiба не можна постоять та
поговорити! - смiливо промовила Настя i скоса, й гарно, й лукаво зиркнула
очима на Дашковича.
© чудовий голос так i задзвенiв по всiй хатi, а вид так i пашiв
червоним соромливим вогнем, хоч у хатi було вже не дуже видко. Вона
прожогом вискочила у двiр i заспiвала весело© пiснi.
- Як виросла ваша дочка! Я б зроду-звiку не впiзнав ©©! - сказав
Дашкович, пригадуючи, яка була Настя мiзерна, та занидiла, та миршава, як
була маленькою дiвчинкою.
Вже сутенiло надворi, як Дашкович вертавсь до батька. Топилка з жiнкою
випровадили його за ворота та все дуже дякували, що вiн не погордував
ними, простими людьми, й не забув давнiх сво©х сусiд. Дашкович не мiг
надивуваться, якi були добрi, ласкавi тi простi люди, котрi з дорогою
душею були радi вiтать свого гостя.
Дашкович увiйшов у батькiвський двiр i побачив довгий рядок косарiв, що
вечеряли пiд хатою й весело балакали то про се, то про те. Старий батько
сидiв у ганку i перемовлявся словами з косарями, дожидаючи сина. Швидко
потiм наймичка винесла на ганок столик i подала вечерю. Вечiр був такий
теплий та тихий, що ©м обом не хотiлось йти в поко© вечерять. Косарi все
балакали та ©ли похапцем з таким смаком, якого Дашкович давно не зазнав.
Повечерявши, косарi перехрестились до церкви, подякували за вечерю,
позабирали коси й пiшли гуртом з двора.
Дашкович довго ще сидiв на ганку, вже як старий втомлений батько пiшов
спочивать. Вже поночiло. Над Сегединцями послалася нiч, темна, тиха й
зоряна. На селi вже затих гомiн i шум, тiльки дiвчата й хлопцi не втихали
навiть пiсля важко© польово© роботи та все спiвали на вулицi. Скрiзь на
селi спiвало заразом кiлька вулиць. Парубочi голоси обзивались пiснею десь
далеко за ставком та все наближались до того мiсця, звiдкiль лилися свiжi
дiвоцькi голоси десь пiд вербами. За голосом кожного парубка можна було
вухом вислiдкувать, кудою прямувала смiлива парубоча нога, де була чия
мила, на якiм кутку обзивалась вона пiснею. Хори вулиць змiшувались,
перепинялись, часом зливались докупи в один тон, часом рiзнили в дисонанс.
Спiвуче укра©нське село спiвало до пiвночi, i до пiвночi пiд зорями сидiв
Дашкович на ганку та все думав свою думу. Його причарувало сiльське життя,
не глибоке, але спiвуче й живуче; його причарувала рiдна мова, рiдна
пiсня, чисте повiтря рiдного краю, й сине небо, i погожа вода, i тиха,
зоряна нiч.
Вже Дашкович встав i хотiв йти спати, як коло самiсiнького двора
дiвчина заспiвала пiсню. Дашкович зараз впiзнав той голос: то спiвала
Настя Топилкiвна. Голос був такий чудовий, що його одразу можна було
впiзнать, хто його раз чув. Пiсня весела, з щасливого серця, дзвенiла
тихо© ночi неначе пiд .самим його вухом. Настя верталась з вулицi додому
i, певно, була щаслива, що постояла, й наговорилась, i намилувалась з
милим. Голос замовк коло самого Топилчиного двора, i Дашкович пiшов у
хату.
На другий день старий батько просив сина вивезти косарям обiд.
Дашкович по©хав на луки в раннi обiди. Косарi косили толокою; вони
стояли дуже довгими рядками. На луках пiд гарячим сонцем дуже пахло свiжою
травою й польовими квiтками. Невважаючи на спеку й духоту, косарi спiвали
косарських пiсень; ©х голоси змiшувались з пташиним щебетанням, з
трiщанням трав'яних коникiв. Гаряче повiтря аж кипiло хвилями всяко©
гармонi©. Наймит розпалив багаття, повiсив на тагани казанок i почав
варить кулiш. Сонце стало серед неба, i косарi зiйшлись полуднувать,
посiдавши кругом мисок. Дашкович сiв поруч з косарями до кулешу.
Затовчений свiжим салом з зеленою цибулею й кропом, кулiш той здався
фiлософовi смачнiшим од усяко© страви. Мiж косарями так i пересипались
жарти, приказки. I пiснi, i приказки, й прислiв'я - все те вразило
Дашковича надзвичайним багатством поезi©, жарту, юмору, практичного
розуму. Вiн вийняв книжечку й позаписував пiснi й приказки.
Надвечори наймити взяли волок i пiшли до ставка ловить рибу. Дашкович
пiшов з ними й носив вiдро. Наймити забрели попiд берегом i витягли повний
волок баговиння, карасiв, линiв, ракiв та жаб. Пiдводне царство, обплутане
нитками, кидалось, ворушилось, лазило на зеленому березi. Сам Дашкович,
забувши свою фiлософiю, обiруч вибирав раки й рибу з жабуриння та куширу.
Риба трiпалась, пiдскакувала на травi; раки плазували й ляскали шийками;
жаби тiкали з усi © сили до води, радi, що не звернули на себе людсько©
вваги. На березi запахло риб'ячою сирiстю, баговинням. Дашкович так
розходився, що пiдняв палець угору, подумав, потiм роздягся й сам полiз у
воду ловить рибу волоком. Швидко вони знов витягли волок, повний дрiбно©
плiтки.

- А зайдiм iще волоком на ваше щастя, пане! - промовив наймит.
- Про мене, й зайдiм! - сказав Дашкович. Бони закинули волок i витягли
черепаху, котра з переляку пiдгорнула пiд черепки лапи й голову i лежала,
наче мертва. Всi засмiялись з такого Дашковичевого талану.

- А закиньмо ще на щастя вашо© панi©! - сказав знов наймит, охочий до
жартiв.
- То й закиньмо! Тiльки не ловiмо знов черепахи, - сказав Дашкович i
швиденько полiз у воду.
Щастя професоршi було, знать, не велике, бо на той раз вони витягли
дуже багацько ракiв та жаб i не впiймали анi однiсiнько© рибини.
Небагато вони заходили волоком, а вже риби було повне вiдро. Ракiв було
так багацько, що не було куди ©х брать. Надвечiр косарi почали
пiдвечiркувать, i Дашкович все записував пiснi, що розказували йому
чоловiки. Вже луки почервонiли пiд промiнням заходу, скошена трава ще
дужче запахла. Тихий захiдний вiтер обливав лице неначе лiтеплом, лащився
до лиця, поки зовсiм не вмер, як червоне сонце сiло за лiсом.
Дашкович вертався до села й почував, що його груди багато легше дихали
пахучим свiжим повiтрям рiдного села, нiж в мiстi.

Настала недiля. Дашкович був у церквi, старiй, дерев'янiй та темнiй.
Пiсля обiду йому було невесело сидiть дома, i вiн пiшов по селi.
На великому вигонi стояла корчма, а коло не© була велика купа людей.
Там грали музики. Професоровi забажалось зайти подивиться, як тiшиться
простий народ. В корчмi сидiли чоловiки й молодицi й пили горiлочку; вони
всi говорили заразом та так голосно, що од того клекоту не було чуть нi
одного слова. Розмова клекотiла, як окрiп в казанi. Пiд корчмою танцювали
хлопцi й дiвчата. Дашкович знехотя задивився на танцi селян.
Мiж дiвчатами вiн зараз примiтив Настю Топилкiвну. Вона пiшла у танець
з тим молодим хлопцем, з котрим Дашкович бачив ©© пiд вербами. Дашкович
ненароком був свiдком ©х женихання й знав про ©х кохання; вiн дивився й
милувавсь молодою гарною парою. Настя виробляла дрiбушки, спустивши очi
додолу. Рум'яна й щаслива, вона вся дихала щастям. Добре намисто легенько
бряжчало на ©© ши©. Коли це з гурту кинувсь до не© один парубок, вхопив за
разки намиста i рвонув з усi © сили. Намисто так i пороснуло на землю! Всi
перестали танцювать; музики перестали грать. Настя залилась слiзьми, а вся
громада загомонiла. Дашкович впiзнав того негарного парубка, що,
закравшись, пiдглядав з-за верби крадькома, як Настя стояла з милим.
Дашковичевi стало шкода бiдно© дiвчини.
Всi дiвчата кинулись збирать розсипанi намистини, а обидва парубки
вхопили один другого за барки й почали лаяться, а потiм битися. Волосся з
голiв летiло, наче пiр'я; з порозбиваних носiв потекла кров на бiлi
сорочки. Вони подерли ка собi сорочки, бились навкулачки, потiм мiцно
зчепились i почали кидать один одного на землю. Потiм один надушив
другого, сiв на грудях, набрав пороху з дороги в жменю й почав забивать
порохом рот, нiс, очi. Другi парубки кинулись розборонять i насилу ©х
розвели. На обох було страшно дивиться! такi вони були покривавленi й
обшарпанi! Настю ледве повели додому. Вона за слiзьми й свiту не бачила.
Дашкович сам трохи не заплакав, так йому було важко дивиться на ту страшну
картину. Вертаючись додому, Дашкович зострiвся з Топилчихою.
- А що, Топилчихо, правда, недобре мать гарних дочок? - промовив
Дашкович. - От i правда, як спiвають:
"На городi квiтки в'ються, а за мене хлопцi б'ються".

- А що ж тут винна дочка, що якийсь пройдисвiт порвав намисто?
- Ви б хутчiй видавали ©© замiж, а то ще не один хлопець обскубе чуба
другому.
- Ото й я так казала сво му старому. Та, мабуть, таки доведеться в
жнива весiлля справлять. Але чого це ви такi худi та блiдi? й же богу, аж
страшно на вас глянуть, так позатягало вам очi, так ви помарнiли. Ож
умивайтесь та обливайтесь до схiд сонця непочатою водою та втирайтесь
сорочкою, тiльки, борони боже, не пазухою, а спиною! Побачите, як усе
пропаде й пiде на очерета, та на болота, та на недобрих людей. Я вам
принесу зiлля... - вже тихiше промовила сiльська лiкарка, - од цих лiкiв i
слабiсть мине.

- Спасибi вам, Топилчихо! Я буду лiчиться дома, як тiльки прибуду до
Ки ва, - сказав Дашкович, аби одчепиться од настирливо© сiльсько©
знахурки.
Дашкович зайшов по дорозi подивиться на церковно-приходську школу, що
колись його батько ще ззамолоду завiв у селi. В тiй школi вiн вчився в
дяка з кiлькома хлопцями. Вiн ледве впiзнав ту хату, бо тепер дяк зробив з
не© повiтку й заганяв туди сво© гуси та качки. Нiби зумисне орендарева
коза виглядала з дверей, виставивши свою рогату голову.

Дашкович посидiв у батька ще з тиждень i почав нудиться за книжками.
Вiн обшукав всi кутки й не знайшов нiчого, окрiм молитовникiв, "Житiй
святих" та метрик. Не маючи чого читать, вiн все ходив по селi, по садках,
по левадах, прислухався до пiсень, записував усе те й навiть ©здив по
ярмарках слухать слiпцiв та лiрникiв.
Раз у суботу надвечiр Дашкович почув, що в дворi спiвають дружки
весiльно© пiснi. Вiн заглянув у вiкно й побачив, що то Настя Топилкiвна
йшла з дружками. Кругом не© вилося з двадцять дружок. Всi дружки були
гарно повбиранi, в бiлих сорочках, в горсетах, в стрiчках та квiтках, але
найкраща мiж усiма дiвчатами була Настя. Вона ввiйшла в горницi, неначе
зозуля влинула! Вся так i цвiла квiтками, так i дихала щастям! ©© молоде
рум'яне лице з чорними бровами, з карими очима змагалось красою з квiгками
та стрiчками. Вся голова була затикана квiтками; з голови на плечi падали
жмутами стрiчки; в руках вона держала бiлий вишиваний рушник. Коло правого
вуха були пришитi з заполочi два вiночки. Весела й щаслива, вона смiливо
тричi поклонилась низенько Дашковичевi, просила на весiлля й тричi
поцiлувалась з ним. А потiм, смiливо повернувшись в свiтлицi до великого
дзеркала, почала нiби поправлять на головi квiтки, розкидати по плечах
стрiчки, невважаючи на Дашковича. Те велике дзеркало так i притягло до
себе других дiвчат. Вони кинулись до молодо© буцiмто поправлять на ©й
стрiчки, а самi все зиркали нiби ненароком у дзеркало та все пишались.
Дашкович не мiг одiрвать очей од тi © картини, котра одбивалась у
дзеркалi, де була нiби намальована купа гарних дiвочих заквiтчаних голов,
а мiж ними, як та зоря, гарна Настина голова.

Рипнули дверi з друго© кiмнати, i всi дiвчата метнулись до порога од
дзеркала. Ввiйшов старий священик. Молода поклонилась йому низенько тричi,
поцiлувала в руку, а старша дружка поклала на стiл шишку, а потiм молода з
дружками пiшла до церкви.
Зараз-таки прийшов i молодий. Дашкович впiзнав того гарного парубка, що
стояв з Настею пiд вербами.
- Як тебе звуть? - зумисне спитав Дашкович.

- Лук'ян Павличок, - смiливо сказав молодий. Другого дня Настя
повiнчалась з Павличком. Зараз-таки пiсля того Дашкович почув, що Дубовiя
покинула жiнка. Переднiше пiшла чутка, нiби хтось бачив, що в лiсi на
деревi повiсилась якась молодиця. Дубовiй обходив усi лiси навкруги села i
не знайшов нiчого. Дубовiйовi дiти плакали за матiр'ю щодня, як за
мертвою. Незабаром при©хали до Сегединець чумаки й розказали, що бачили
Дубовi©ху аж пiд Одесом, говорили з нею й розпрощались. Дубовi©ха
переказала сво му чоловiковi, щоб ждав ©© в гостi, як виросте в його у
свiтлицi трава на помостi. Вона кляла чоловiка, що зав'язав ©й свiт,
знiвечив ©©, так що в не© кiстки не було цiло©. Тiльки за дiтьми, казали
чумаки, так плакала, що аж об землю побивалась.

Час минав та минав, i Дашкович збирався вже до Ки ва. Старий батько
наклав йому харчiв повний вiз, надавав кавунiв та динь на гостинець жiнцi
й дiтям. Прощаючись, батько промовив:
- Коли ти, сину, швидко не при©деш до мене, то, мабуть, ти мене бачиш в
останнiй раз. Час менi до бога.
Батько промовив тi слова так спокiйно, неначе мова мовилась про когось
iншого, а не про його.
Ви©хав Дашкович за село, глянув на поле. По обидва боки дороги стояло
так багато полукiпкiв, що як глянуть, то й полiв було не видко! Поля
жовтiли, як золото, до самого лiсу то копами, то стернею, то незжатим
хлiбом. Женцi стояли рядками суспiль до самого лiсу.

- Чи жнете? - спитав Дашкович у женцiв.

- Панське! - одказали йому люди, i Дашкович трохи не вдарився об землю,
як Дубовi©ха за сво©ми дiтьми. Невесело було йому, як ви©хав вiн за село.
дучи степами, вiн усе думав про сво© Сегединцi, про пишний край, родючi
поля, про народ добрий, поетичний, гордий, багатий сво©м самостiйним
нацiональним життям, сво ю поезi ю i оригiнальними музичними глибокими
мелодiями. Й тi думи не виходили з голови, не випадали десь у траву, а
зливалися з гармонi ю степових голосiв, з синiм небом, теплим вiтром, з
пахощами степових квiток, бо тi думи самi були поезi ю й почуванням.
Дашкович при©хав додому й застав усiх сво©х живих i здорових. Жiнка
навiть не впiзнала його, так вiн поздоровшав, загорiв, повеселiшав. Вiн
навiть перестав на якийсь час засиджуваться в кабiнетi, бо його обвiяла
свiжiсть степiв та лiсiв, розважила сiльська пiсня, сiльське життя й краса
природи.
- Чого ж доброго навiз з сво©х Сегединець, з сво © Черкащини? - питав у
його Воздвиженський.
- Дуже багато дечого доброго я навiз! Я оглядав народ оком вченого,
переслухав його пiснi, бачив його звича©. Поетичне й естетичне його жiiття
дуже багате! його мова, поезiя незабаром може розвиваться в самостiйну
лiтературу, книжну поезiю. Я навiть назаписував багато пiсень i дечого
iншого.
- Ото б варто було послухать, як ки©вськi та черкаськi фiлософи
заспiвають лiрницьких пiсень! I треба було за тим ©хать на село,
шквариться на сонцi, швендять по мужицьких хатах. Чудна ти людина!

- Я навiть думаю-таки справдi до ладу вивчить життя свого народу, i
його мову, i його пiснi i навiть думаю дещо написать про свiй народ.
- I хочеться тобi марно час гаять, здоров'я запагублювать! Сидiв би
нишком та хлiб жував! А пересвiдчення ж ти стулив вже там на селi? Чи
помагала ж тобi там яка баба Сопунка або дiд Сторчогляд? - смiявся
Воздвиженський.
- З посмiху люди бувають, - сказав Дашкович i замкнув замком зiбранi
пiснi, знаючи поганий звичай в Воздвиженського - шпурлять в огонь, що не
припадало йому до вподоби.
- Найкраще, що ти привiз з села, то кавуни та динi. Я б не промiняв ©х
нi на яку фiлософiю баби Сопунки й дiда Сторчогляда, - промовив
Воздвиженський.

VII
I Воздвиженський, i Дашкович мали чимало дiтей, та все дочок.
Старша Дашковичева дочка звалась Ольга, а старша дочка Воздвиженського
звалась Катерина. Обидвi вони були перевесницi, тiльки Дашковичева Ольга
родилась на кiлька мiсяцiв переднiше, i Марта Сидорiвна нiколи не
пропускала прикинуть слiвце, шо ©© Катерина менша од Ольги. Ольга й
Катерина вже не ходили до глiбо-бориського дяка вчить граматки та
часловця: ©м найняли гувернанток, котрi вивчили ©х читати й навiть трохи
говорить по-французькiй. Батьки постановили оддать дочок в Iн-сти'iуг
благородних дiвиць, переговорили з ким було треба, к одного дня зранку
Марта й Степанида, забравши дочок, по©хали з ними в iнститут.
Вони пiд'©хали пiд височезну залiзну браму. Брама була замкнута. Довго
вони дожидали, поки ©м одчинили, i вони в'©хали на iнститутське подвiр'я.
Високий швейцар з позолоченою булавою на дверях засгупив ©м стежку. Вiн
сказав, що генеральша так рано нiкого не прийма . Марга й Степанида мусили
сiсти в екiпаж i про©здиться без дiла по мiстi. Через пiвтори години вони
знов вернулись в iнститут. Та сама залiзна брама, той самий швейцар, потiм
ще якась дама спиняли ©х, доки повели через довгий коридор в залу, де вони
знов просидiли дуже довго, дожидаючи начальницi.
Нарештi, в залу вийшла якась дама й попросила ©х до начальницi. Так як
Дашкович читав кiлька лекцiй в iнститутi, то генеральша Турман, уроджена
маркiза де Пурверсе, сподобила ©х, щоб побачиться з ними й познайомитись.
Незнайома дама повела ©х через рядок поко©в, розкiш-но убраних. Скрiзь
блищали дзеркала, бронза, дорога мебiль, скрiзь були розстеленi дорогi
килими. Степанидi, й Мартi, i малим дiвчаткам було трохи якось нiяково.
Всi вони поправляли на собi одежу, оглядали сво убрання, котре хоч було й
гарне, але не було пiдхоже до обстави. Незнайома дама привела ©х в
просгорну свiтлицю. На софi сидiла начальниця Турман й, очевидячки, ©х
дожидала. Вже вони пiдступали до мраморного стола, за котрим сидiла
Турман, а вона все сидiла й не ворушилась. Вони побачили пристаркувату
панiю, убрану в дорогу шовкову сукню; на ©© плечi була накинута дорога
велика турецька шаль. © лице з легеньким оливковим сутiнком показувало ©©
провансальський полуденний рiд. На ру©нах того лиця ще було видко слiди
колишньо©сь краси, як по ру©нах Колiзея[49] можна догадуваться про його
давню славу. Чорнi брови, рiвнi, од кiнця до кiнця не товщi й не тоншi,
ледве згинались над чорними великими очима. Тонкий, рiвний, як у грецьких
статуй, нiс був дуже в пропорцi© з довгеньким лицем. Решта кругом носа й
брiв вже обвалилась, позападала, полиняла. Турман, уроджена де Пурверсе,
кахикала сухим кашлем, як тiльки стрiчалась з людьми. На самотi й при
слугах вона нiколи не кашляла тим модним петербурзьким кашлем, котрий нiби
натякав на великi перебутi турботи життя, тодi як таких турбот та горя
нiколи зроду й не було в не©, i вона ©х не зазнала в життi.
© батько, маркiз де Пурверсе, при©хав до Петербурга з Прованса з двома
дочками. Старша дочка була чудом полуденно© краси. Через знайомих
чужоземцiв вiн увiйшов в значнi доми петербурзько© аристократi© й навiть
був вхожий до двору.

Одна висока особа видала замiж старшу маркiзу за генерала нiмця
Турмана, котрий достав пишнi ру©ни. Генерал прожив недовго i вмер,
зоставивши маркiзу удовою. Та ж таки сама висока особа з Петербурга через
сво©х знайомих вислала генеральшу Турман виховувать молодих паннiв
аристократi© в полуденнiй Росi©, на мiсце начальницi Iнституту благородних
дiвиць, ©© менша сестра, зоставшись назавжди маркiзою де Пурверсе, за
рекомендацi ю друго© високо© петербурзько© особи, достала мiсце класно©
дами в тiм самiм iнститутi i так само повинна була виховувать "благородних
дiвиць полуденно© Росi©".

Марта й Степанида наближались до софи, де сидiла начальниця. Коло ©х
щулились переляканi дiти. Тодi тiльки Турман встала так помаленьку, неначе
©© пiдводили цупкi пружини канапи, котра и справдi пiдiймалась i росла пiд
нею, нiби найм'якiша подушка. Турман встала на цiлий зрiст свiй, високий,
рiвний. Дорога шаль падгла кругом ©© сухого стану широкими хвилями. Вона
хотiла дати сво©й постатi щось начальницьке, генеральське. Марта й
Степанида були убранi в чорнi шовковi сукнi i в ка-пелюшi з золотими
колосками. Вони обидвi були однаковi на зрiст з Турманшею, котра окинула
©х смiливим оком од нiг до голови i зараз спустила очi додолу. То було