вiдповiдi.
Так i тепер, на виступи лише розвiв руками. Та на цьому не обмежилися
розмови. Пiдвiвся Василенко:
- Треба гiдне мiсце вiдвести пiд пам'ятник Котляревському. За собором,
на площi, звiдки вiдкриваються далекi обрi© Полтавщини. Тут i садиба, де
жив Котляревський. Навколо треба понасаджувати дерева, назвати парк
"Iвановим га м". У ньому ма стояти пам'ятник. Це буде гордiстю нашого
мiста i всього краю.
Iсторик Павловський радив вiдвести мiсце в одному з мiських паркiв.
- Котляревський не тiльки письменник, а й особа iсторична, - завважував
вiн.
На виступи Василенка i Павловського голова розводив руками. Вiн надав
слово одному гласному, назвавши його купцем першо© гiльдi©. Купець,
струснувши широкою рудою бородою, вигукував:
- На Протопопiвськiй вулицi поставити! На Протопопiвськiй!.. Вулиця
торгова... Чайну там вiдкрити!
На цю пропозицiю голова оглянув присутнiх, схвально посмiхнувся. Та
незабаром зникла його добродушнiсть, коли Василенко зачитав проект написiв
на постаментi пам'ятника. Обличчя у Трегубова почервонiло, розширилися
прорiзи вузьких очей, коли почув серед запроектованих написiв ще й такий:
"Рiдний край сво му першому поетовi Iвановi Котляревському".
- Такого не дозволять, а чайну можна, дiло народне. таке й вище
начальство пристане, - Трегубов розгублено кашлянув.
Поведiнка голови здалась Панасу Яковичу такою недоречною, що вiн ладен
був рiшуче запротестувати. Але обмежився лише короткою промовою:
- Комiсiя просить зважити на пропозицi© щодо мiсця пiд пам'ятник i
надiслати на затвердження запроектованi написи. Це наш обов'язок перед
пам'яттю поета. Йому вiдкрива пам'ятник народ, який шану надбання
рiдного слова. Я гаряче пiдтримую Вiктора Iвановича Василенка.
Рахуючись з високим службовим рангом промовця, Трегубов розгублено
клiпав очима, позирав на купцiв, наче просив у них поради, й бубонiв:
- Як скаже вище начальство. Його воля, а наш обов'язок.
Закриваючи засiдання, Трегубов просив, щоб присутнi порозумiлися i не
давали волi "сумнiвним пристрастям". Це викликало ©дку посмiшку Василенка.
Йому схвально вiдповiв поглядом Панас Якович.
Разом поверталися друзi пiсля засiдання.
- Справу, що громадянською гордiстю для кожного мислячого, хочуть
перетворити на прибуткову штуковину з легкими розвагами. "О роде су тний,
коли ти видохнеш?" - хочеться сказати про них словами нашого великого
Кобзаря, - обурювався Василенко.
- Треба ширити нашi думки серед усiх громадян. Я уявляю вiдкриття
пам'ятника Котляревському не тiльки як урочисте свято, а й як зiткнення
двох сил, двох поглядiв. Зiткнення мислячо© громадськостi з
урядово-чиновницькою благодушнiстю. З бiльшою охотою вони вiдкривали б
пам'ятники становим приставам та жандармським начальникам, нiж людям
свiтлого розуму, - не мiг заспоко©тися Панас Якович.
А коли повернувся в казенну палату i сiв за стiл, спiвробiтники
помiтили його збентеження i заклопотаний вигляд. Вiн сидiв i писав щось на
фiнансовому бланковi. Нiхто не наважувався пiдходити.
Уявлялася Протопопiвська вулиця з гнилими калюжами, трухлявими
будиночками, перехнябленими крамничками, навколо яких можна найчастiше
зустрiти заблукану козу або теля. Нагонила смуток вивiска, на якiй кривими
лiтерами написано: "Чайна. Заходите, гаспада, чай гарячий здесь всегда".
Сморiд на вулицi не давав дихати на повнi груди.
Так от куди тебе, земляче Iване, мають запроторити благочестивi мужi
мiста, вiддають на тортури.
Дрiбненькими лiтерами лягали на папiр слова:
На той свiт
Iвановi Петровичу синовi Котляревському
ЖАЛIБНА СУПЛIКА
Якби ти, славний наш Iване,
Почув, що радять громадяче,
Як тебе мають шанувать...
Тебе поставити хотять,
То, певне б, ти з сво©м Ене м
Нам заспiвав би не тако©...
Так би голосно та круто
Скрутив словечко те, мов пута,
Що i глухий його почув!
А глянь навколо, подивися, -
Самий би сум розвеселився!
Якого дива тут нема?..
Побитi вiкна, стiни голi,
Обшарпанi, мов саме горе,
Воня всюди пустирем;
Хiба коли яка собака
Мерщiй тут пробiжить вiд ляку
Та хвiст телятко задере!
Вирiшив при зустрiчi з побратимами зачитати вiрша.
* * *
Крапля води пробива камiнь, корiнь тонко© травицi пiдiйма велику
земляну вагу, вiтер легкокрилий колише води океанiв, людина думкою сяга в
безмежнi простори буття й часу. Меркнуть у туманi рокiв подi©, стираються
на швидко збудованих пам'ятниках не перевiренi iсторi ю iмена.
Невблаганний час розвiю вигадану славу тих, хто придбав ©© хапливою
рукою, а не серцем щедрим, правдою та гiднiстю.
Повiвом часу зносяться нездвижнi твердинi й закони. Та нездоланним
залиша ться слово, породжене життям i дiянням народу. Не спинити його
розвитку, як не повернути рух землi i течi© океанiв...
Минають столiття в борнi та змаганнях народiв, i на скрижалях мудростi
викарбову ться немеркнуча правда. В лiтопису визвольних змагань iсторiя не
обминула 1898 рiк, хоч i не було здiйснене вiдкриття пам'ятника тому, хто
-
Всю славу козацьку за словом диним
Перенiс в убогу хату сироти.
Заходи Панаса Мирного i його друзiв натрапили на опiр тих, хто ма
багато влади i мало глузду. Але не здолати крукам голубино© мудростi, не
скаламутити гвалтiвною рукою кришталево-чистих джерел, що ринуть з глибин
рiдно© землi...
Натрапляючи на перешкоди, Панас Якович ще з бiльшим завзяттям
продовжував письменницьку дiяльнiсть. Його творчi iнтереси виходять за
межi прозових жанрiв - роману, повiстi та оповiдання. Надаючи великого
значення перекладам художнiх творiв свiтово© класики, вiн пiдтриму в цiй
дiяльностi сво©х сучасникiв i сам береться здiйснювати важливi задуми.
Його увагу привертають твори Шекспiра. Адже у кожну велику лiтературу
входять вони численними перекладами. Укра©нська мова дозрiла до того, щоб
сягнути свiтових висот. Ця вiра привела Мирного до спроби перекласти
"Короля Лiра". Вiн уважно стежить за iншими перекладами Шекспiра.
Зацiкавився перекладом "Гамлета" полтавським письменником i актором Яковом
Жарком i сповiщав його: "Я сам переклав "Лiра" i добре знаю, як-то трудно
перекладати Шекспiра".
Багатограннiсть лiтературних iнтересiв засвiдчено листуванням Панаса
Яковича з вiдомим поетом Кесарем Бiлиловським - автором популярно© пiснi
"В чарах кохання".
А в розгорнутому листуваннi з Михайлом Коцюбинським обмiнювався
письменницьким досвiдом. Не поминув повiдомити й про сiмейну подiю: "У той
саме день, як Ви, вельмишановний добродiю, писали до мене листа (9 травня
1898 р.), моя жiнка якраз заходилася дарувати мене третiм сином..."
А на початку серпня Панас Якович вiта прибуття в Полтаву трупи братiв
Тобiлевичiв, iменовано© тодi "Товариством укра©нських артистiв пiд
керiвництвом П. К. Саксаганського i М. К. Садовського". © учасники
пройшли складний творчий шлях i набули високого мистецького визнання.
Мирний всiляко пiдтриму роботу трупи по пробудженню свiдомостi народних
мас. Вiн подiля гордiсть корифе©в сцени, якi виступали не тiльки в
Полтавi, а й на селах. Не поминула його уваги така подiя, як виступ трупи
в селi Мануйлiвцi (1898), де у свiй час захоплювався любительськими
виставами Максим Горький. Полтавська газета сповiщала, що селяни пiд час
вистави комедi© "Сто тисяч" пiднесли вiнок ©© автору Карпенку-Карому. А
пiсля цього трупа вiддала серпневi гастролi полтавцям.
Майже щодня вiдбувалися вистави. Натхненна гра артистiв разюче вражала
глядачiв, ронила iскри свiдомостi, самопiзнання i гiдностi. Такого
вдалого, напрочуд рiзноманiтного репертуару ще не знала Полтава.
Виставлялися п' си Карпенка-Карого "Сто тисяч", "Бурлака" "Понад Днiпром",
"Наймичка", "Лиха iскра поле спалить i сама щезне", "Бондарiвна",
"Безталанна", "Мартин Боруля", "Батькова казка". В кожнiй з них виконував
значнi ролi сам автор. Це було вiдкриття в культурному життi, бо не тiльки
вперше глядачi познайомилися з окремими драмами, а й побачили, як
дна ться реалiзм сценiчно© гри з правдою, що ©© втiлив письменник у дiях
сво©х п' с. На це особливу увагу звертав Мирний i не минав жодно© вистави.
Дозвiлля Панас Якович вiддавав зустрiчам з артистами, найчастiше
розмовляв з Карпенком-Карим, захоплюючись, розповiдав про творчi та мницi,
зачитував сво© п' си. "У черницях", "Перемудрив", "Згуба". Артисти радили
надати драмам бiльшо© сценiчно© динамiчностi, загострити конфлiкти.
Карпенко-Карий розповiдав про сво© творчi поневiряння, про заслання в
Новочеркаськ та рiзнi пригоди. До цього спонукала i прямота Панаса
Яковича. Драматург повiдомив про свою працю над iсторичною трагедi ю "Сава
Чалий" та про задум створити сатиричну комедiю "Хазя©н".
- Комедiю нам дайте, - захоплено говорив Iван Карпович, - комедiю, що
бичу сатирою страшною всiх, i смiхом через сльози смi ться над пороками,
i заставля людей, мимо ©х волi, соромитись сво©х лихих учинкiв!
- Бичувати сатирою страшною пороки не кожен зможе, - роздумливо додавав
Мирний. - Нам необхiдний досвiд iсторi©, щоб смiливо дивитись уперед.
Ма мо не тiльки описувати дiйснiсть зблизька, а й бачити в нiй те, чого не
хочуть пiзнавати люди, що за сво©м станом повиннi були б служити правдi.
- Щоб служити правдi, треба пiзнати ©©.
- Так-так. Пiзнати ©© треба, а таке пiзнання да ться не чинами, не
посадами... Я заздрю тобi, Iване Карповичу. Ти вiддав сво життя сценi, а
я зарився в канцелярi©. Трикляте чиновницьке життя!
- Не уболiвай так, друже. Канцеляристом був i я, був i арештантом, i
ковалем-молотобiйцем, i палiтурником, i хлiборобом. Та й тепер кожного
разу доповiдаю про мiсце свого перебування в департамент полiцi©. Що ж
дiяти? Така доля багатьох, - Iван Карпович приязно дивився на свого
побратима.
- Схиляюся перед тво ю мужнiстю, друже! Треба мати силу, щоб по днати в
собi долю коваля-молотобiйця, актора, драматурга й доброго батька! Охоче я
промiняв би ордени чиновника Рудченка на твiй ковальський молот. Тримаючи
його в руцi, можна далi бачити обрi© народного життя та гартувати волю
наших трударiв. Коли б я орудував не канцелярським пером, а ти молотом,
то, мабуть, закiнчив би вже роман про жiноче безталання, - прозорiстю
налились очi Панаса Яковича, на яку лягали тiнi тривоги.
* * *
Ювiлейна вистава "Наталки Полтавки", присвячена пам'ятi Котляревського,
вiдбулась у Полтавi 30 серпня 1898 року. Зiйшлися на не© шанувальники
автора "Ене©ди", щоб вiдзначити столiття першого видання цi © немеркнучо©
поеми. А пiсля вистави покладали вiнки на могилу Котляревського. У святi
взяли участь прибулий з Ки ва Михайло Старицький та з Петербурга Iван
Рудченко.
Бiля могили запалахкотiли смолоскипи, бунтiвливе розриваючи нависле над
кладовищем темне покривало ночi. Вiдступила темiнь, попливла i залягла над
полтавськими битими шляхами.
Тихо обступили побратими могилу, клали квiти.
- Спокiйно спи, Iване, сном вiчностi, - почав промову Микола Лисенко, -
а слово сво ти не забрав у домовину. Воно живе, красу ться i звучатиме,
доки сонце з неба ся . Клянемося перед тво©м прахом берегти i ширити
кобзарськi думи...
При свiтлi смолоскипiв всi були неначе якимись та мничими
мандрiвниками, прибулими з вiчностi по шляху в майбуття. Ховався по ярах
сизими туманами давнiй смуток.
Наперед ступив Михайло Старицький. Його довгi розкiшнi вуса
позолочувалися вiдблисками смолоскипiв. Здавалося, що то пiдвiвся з могили
козарлюга, за буйну вдачу якого не прийняла сира земля i вiн по свiту
блука , наче побратим пекельного Марка. Хвилину збирався з думками, щоб
словами вилити урочистiсть, що було ознакою його збудження.
- Братове! - звернувся, наче отаман до сво©х завзятцiв. - На цiй обширi
неомiрнiй поставив сво©ми дiями Iван Котляревський надгробник вiкопомний!
Вiн скривдженим та горем прибитим словом спiвав, щоб потрясати ним пута
яремнi! Ми прийшли сюди i принесли свою жагу невситиму, щоб проголосити
йому й мандрiвному Ене вi славу!
- Слава Котляревському! - загули голоси. - Слава Енею! Хай продовжу
шукати з сво ю ватагою нових берегiв! Не схибив словом наш Кобзар, коли
писав:
Де ватагу пройдисвiта
Водив за собою, -
Все осталось, все суму ,
Як ру©ни Тро©.
Все суму , - тiльки слава
Сонцем засiяла...
- Братове! - продовжував Старицький, витягши з кишенi папiрець. - Перед
тим, як ©хати сюди, я завiтав у Гадяч. Побував, як i завжди, на
Драгомановiй горi. Пом'янули померлого в Софi© нашого Михайла. Наша
славетна поетеса Леся Укра©нка розповiла про свого дядька. Вона була в
Болгарi© й брала участь у його похоронi. Хотiла Леся при©хати в цей день
до Полтави. Та за станом здоров'я не змогла цього зробити... Передала свiй
вiрш, який дозвольте зачитати.
Михайло Петрович почав читати:
на столiтнiй ювiлей
УКРА НСЬКО КУЛЬТУРИ
У кожного люду, у кожнiй кра©нi
Живе такий спогад, що в його давнинi
Були "золотi© вiки",
Як пiсня i слово були у шанобi...
Василенко i Садовський пiдняли вище смолоскипи сягнули далi вiдблиски
вогню. Старицький читав, читав:
Так, в кожнiй кра©нi спогади раю,
Нема тiльки в тебе ©х, рiдний мiй краю...
Раптово читання обiрвали сюрчки полiца©в. З теменi виринула постать
урядника.
- По какому такому соiзвол нiю вчинили зборище? Разi тут можна вогонь
палить i над померлими шум д лать! Нiззя, говорю!
Садовський нижче нахилив смолоскипи, освiчуючи урядника. На його злому
обличчi владно господарювали товстi губи. Ось вони розверзлись i
оскаженiло заверещали:
- Полiцiя! Арештувать усiх i в участок... До урядника спокiйно пiдiйшов
Iван Рудченко, витяг з кишенi квиток, показав його. Урядник, прочитавши,
розгубився.
- То©сть, как ето? - взяв пiд козирьок... - Прошу iзвiн нiя, ваше...
ваше... - не знав, як звеличати. Тримаючи руку бiля кашкета, подався
назад. - Полiцiя! Кругом! - Урядник швидко повернувся, пiшов слiдом за
полiцi ю, а голову все ще тримав повернутою до Iвана Рудченка i не
вiдривав руки вiд кашкета.
- Ти ма ш, брате, велику силу, - смiявся Панас Якович.
- Так! Посвiдка пiдписана самим Вiтте!
- Працюючи членом колегi© очолюваного ним мiнiстерства фiнансiв, ти,
мабуть, допомагав Вiтте переконувати французiв, щоб дали позику для
фiнансово© пiдтримки розхитано© нашо© держави? - жартував Панас Якович.
- Це обiйшлося без мене.
- Значить, брате, твiй лiбералiзм привiв до колегi© Вiтте...
- Товариство! - звернувся Лисенко, переводячи на iнше розмову. -
Пропоную навiстити ще свiжу могилу нашого незабутнього длiчки Ало©за
Вячеславовича. Вшану мо того, хто вiддав талант композитора "Наталцi
Полтавцi"...
Бiля могили длiчки Лисенко став на колiна i поклав вiнок. Мовчазно
обступило товариство могилу композитора.
- А тепер, друзi, я запрошую до себе на вечерю, - обiзвався Панас
Мирний. - Хочу вiдзначити i родинне свято. Вже три мiсяцi минуло, як
Олександра Михайлiвна породила третього сина. Дали йому iм'я Леонiда, а
хрестин ще не справляли.
Погасили смолоскипи, вирушили до мiста. В темному небi бентежно клiпали
зорi. Нiч широкими обiймами огортала людей, що простували на Малосадову
вулицю.
* * *
Лише з'явився друком роман Льва Толстого "Воскресение" в журналi "Нива"
1899 року, як Горленко привiз його в Полтаву.
- Читай, Панасе! - з такими словами переступив порiг квартири Мирного.
- Що трапилось? - вийшов назустрiч Панас Якович, а за ним i Олександра
Михайлiвна.
- Читай... читай, - повторював Горленко, вiтаючи приятелiв. -
Знаменитий новий роман! Привiз, щоб тобi нагадати i вимагати вiд iменi
читачiв закiнчення роману "Повiя", - Горленко почав зачитувати уривки
роману "Воскресение".
Панас Якович i Олександра Михайлiвна, сидячи у вiтальнi, уважно
слухали.
На другий i на третiй день продовжувалися читання. З кожним разом
задумливiше слухав Панас Якович i на десятки запитань Горленка не
вiдповiдав. Нарештi заговорив...
- Роман Льва Микола вича хвилю мене сво ю разючою правдою. Тiльки
великий правдолюб мiг так вiдверто писати, - перегорнув сторiнки i
зачитав: - "Судьба всех зтих часто даже с правительственной точки зрения
невинных людей зависела от произвола, досуга, настроения жандармского,
полицейского офицера, шпиона, прокурора, судебного следователя,
губернатора, министра. Соскучится такой чиновник или желает отличиться - и
делает аресты и, смотря по настроению сво му или начальства, держит в
тюрьме или выпускает. А высший начальник, тоже смотря по тому, нужно ли
ему отличиться, или в каких он отношениях с министром, - или ссылает на
край света, или держит в одиночном заключении, или приговаривает к ссылке,
к каторге, к смерти, или выпускает, когда его просит об зтом какая-нибудь
дама..." Правда... Гiрка правда нашо© дiйсностi...
- Але це роздуми Нехлюдова, а не автора, - зауважив Горленко.
- Так. Але в роздумах героя ми пiзна мо самого автора.
- Очевидно, ми пiзна мо його i в заповiдi, до яко© дiйшов герой роману:
"Человек не только не должен ненавидеть врагов, не воевать с ними, но
должен любить их, помогать, служить им". Це заповiдь великого моралiста.
- Але я сво©х геро©в не веду до тако© заповiдi. Вони йдуть iншими
шляхами.
- Однак, Панасе, ти довго водиш сво©х геро©в. Час би привести ©х до
якогось берега. Толстой привiв же Катю до свого берега. I ти мiг би
нарештi привести до якогось берега свою геро©ню роману... Тут конче
необхiдне примирення характерiв.
- Нi! Не до примирення! Мо© геро© пiдуть до кiнця сво©ми шляхами. Я
схиляюся перед талантом Толстого, але iншi iдеали вкладаю в свiй роман.
Хочу повести свою геро©ню до усвiдомлення месницьких настро©в, до
сподiванок на прийдешнi часи, коли правда остаточно переможе кривду.
- Краще б ти без цих iдеалiв закiнчував роман. Твоя Христя вже багато
вистраждала. Приведи ©© до спокою, до примирення, до тихого берега. Читачi
дякуватимуть.
- Нiколи! - Панас Якович звiвся з стiльця i почав ходити по кiмнатi. -
Наша дiйснiсть ставить iншi вимоги. Iншими шляхами треба вести геро©в...
- Куди?
- Куди? - Панас Якович зупинився серед кiмнати. В глибинi очей наче
iскра промайнула i згасла. - Куди? Саме це не да менi спокою.
- Василю Петровичу! Ви наступили на найболючiший Панасiв палець. Тепер
вiн не спатиме всю нiч, - втрутилась Олександра Михайлiвна. - Запрошую до
чаю... А я зiграю улюблену Панасову сонату...
- Здаюся! Корюся! - Горленко поцiлував руку Олександрi Михайлiвнi. -
Завтра ©ду до Петербурга i ладен виконати перше-лiпше доручення в столицi.
- Прошу придбати для мене рукавички, в яких дами з'являються на бал, -
Олександра Михайлiвна, посмiхаючись, звернулась до Панаса: - Ти не
заперечу ш?
- Не заперечую... Але у мене iнше прохання. Прошу довiдатись, коли
ма намiр Володимир Галактiонович Короленко прибути до Полтави. такi
чутки...
Олександра Михайлiвна не помилилася. Цi © ночi довго Панас Якович
писав. У збуджених думках вiн зустрiвся з геро©нею роману "Повiя", наче
чув ©© голос: "Свiте мiй, квiте мiй, який ти красний! Ще б ти краснiший
був, коли б тебе лихi люди не мутили!"
Якими шляхами повести безталанну жiнку? Не до примирення стелеться ©©
шлях, а до помсти. Разом з нею письменник знаходить цей шлях i занотову
видiння пожежi: "Пала палац вiд гори i до низу, курi садок, укритий
жовтим димом... а внизу люди гомонять, чу ться ©х регiт великий..."
Коли вже засiрiло надворi, в кiмнату ввiйшла Олександра Михайлiвна.
- Чую, що перо тво весь час шурхотить по паперi. Не наважувалася
турбувати...
Тихий ранок сизою голубкою воркував у вiкно, проганяючи втому з думного
чола.
* * *
В адресованому з Петербурга листi Горленко сповiщав, що вiн довiдався
про намiр Володимира Короленка оселитися постiйно в Полтавi.
Про цю новину Мирний розповiв сво©м друзям i лагодився зустрiти
Володимира Галактiоновича в першi ж днi його прибуття до мiста. Але
занадто ускладнились обставини в життi й дiяльностi письменника.
Довелося переселитися на Третю Кобищанську вулицю у придбаний будинок,
який нагадував собою старосвiтськi садибнi споруди. Стояв вiн у кiнцi
вулицi, звiдки починаються кобищанськi схили до надворсклянських лугiв.
Поруч - вуличка Чорний Яр виводить у балку.
Просторий двiр, порослий травою. З протилежного боку - дерев'яна
веранда. У кiнцi саду - дуби на березi прозорого ставка.
Тут знаходив Панас Якович тихий перепочинок. Садиба нагадувала хутiр.
Бiля двору збиралися вечорами парубки й дiвчата.
У будинку шiсть кiмнат. У просторiй вiтальнi поставили пiанiно,
етажерку. По стiнах розвiшано картини, малюнки, портрети. На столi -
книги. З вiтальнi дверi ведуть у ©дальню, опочивальню й кабiнет.
Кабiнет невеличкий. Найбiльше мiсця займа письмовий стiл. Канапка для
вiдпочинку, застелена картатою плахтою. Вiкно з кабiнету виходить у двiр,
пiд ним - кущi бузку. Тут довгими вечорами свiтився вогник, а бiля столу
хилив сво натруджене чоло письменник. Коли приходили друзi, приймав ©х у
вiтальнi або на верандi, де вiдбувалися найсердечнiшi й найвiдвертiшi
розмови. А розмовляти було про що, коли подi© за подiями збурювали тихi
простори Полтавщини. Вилились вони у селянськi повстання, що спалахнули
взимку 1901-1902-х рокiв. Запалали помiщицькi ма тки, загравами
освiтлювали степовi простори, злиднями i нуждою повитi. Лютували каральнi
експедицi©. Часто темними вечорами спостерiгав тi заграви. Вони провiщали
прихiд буремних подiй. Хотiлося вiдхилити завiсу прийдешнiх днiв. Тепер,
як нiколи, конче треба зустрiтися з Володимиром Короленком.
Така нагода трапилась. Це було пiд час вистави п' си Льва Толстого
"Власть тьмы", що вiдбулася в новому примiщеннi Будинку iменi Миколи
Гоголя. Прибули сюди з Василенком. Перед виставою у фой випадково
зустрiлися з Володимиром Галактiоновичем. Побачивши Василенка, вiн
посмiхнувся.
- Як вашi музейнi справи, Вiкторе Iвановичу? - Короленко простяг руку,
вiтаючись.
- Добре, Володимире Галактiоновичу. Нарештi дiстали нове примiщення.
Ма мо два просвiтнi будинки iменi Гоголя. В цьому - театр, а поруч -
музей.
- Радий, - Короленко перевiв погляд на Мирного.
- Це мiй друг Панас Якович... Укра©нський письменник.
- То, може, ви i Панас Мирний, про якого не раз чув, але портрета
нiде не зустрiчав.
- Я ще не заслужив, щоб з мене малювали портрети, - добродушно
всмiхнувся Мирний. - Але про вас далеко йде слава. Зна те, де я про
Мирного чув? У Лондонi... ©дучи в Америку, зупинився там i зустрiвся з
Степняком-Кравчинським. Вiн перекладав англiйською мовою мого "Слепого
музыканта". Цiкава людина... Тодi й почув, що в Полтавi живе Панас Мирний,
який написав чудовий роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Навiть
розповiв iсторiю видання роману в Женевi Драгомановим, з яким тодi був у
близькому знайомствi. Вашi твори читають i за океаном. У цьому я
пересвiдчився.
- Спасибi за таку увагу.
- А взагалi нам треба в iншiй обстановцi зустрiтися, поговорити, -
Короленко вклонився. До нього пiдiйшла дама. - До побачення!
Почалася вистава. Мирний i Василенко зайняли мiсця в другому ярусi. Зал
був переповнений. На гальорцi тiснилася молодь, робiтники. Всi цiкавились
виставою Толстого, якого рiк тому синод вiдлучив вiд церкви як
боговiдступника. Не випадково зiйшлося так багато люду.
В одному з антрактiв з гальорки почулися голоси:
- Хай живе вiдлучений вiд церкви Толстой!
- Хай живе свобода!
Слiдом за цим закружляли в повiтрi прокламацi© з написом "Геть царське
самодержавство!" На прокламацiях красувалися великi лiтери: "РСДРП".
- Це новина для Полтави, - зауважив Василенко.
- Але нiчого несподiваного нема, - тихо вiдповiв Мирний - Адже по руках
ходить "Искра" соцiал-демократична.
- Читав?
- Не раз... А де ж Короленко?
У театрi зчинився галас. На сцену вийшов жандармський офiцер, оголосив,
що далi вистава не вiдбуватиметься. Оголошення було зустрiнуте свистом i
вигуками.
Панас Якович i Василенко хотiли ще побачитися з Короленком, але така
пiшла веремiя, що було не до того.
Жандарми кинулися шукати крамольникiв, перехвачували прокламацi© з
такою люттю, наче хотiли приборкати якусь нескориму силу.
* * *
У наступнi днi мiсто запрудили козацькi каральнi сотнi. А розпатлане
небо ще яскравiше освiтлювали заграви. Наслiдуючи свого попередника
Татiщева, новий генерал-губернатор Б льгард ви©здив у села з каральними
загонами. Пiсля таких "благодiйних" експедицiй влаштовував бенкети з
танцями у губернаторському домi. На бенкети змушенi були з'являтися
нагородженi орденами чиновники зi сво©ми дружинами.
Потрапив на такий бенкет i Панас Якович. Впору пригодилися Олександрi
Михайлiвнi рукавички, надiсланi Горленком iз столицi. Вони добре пасували
©© чепурному одяговi i розкiшнiй зачiсцi. На не© звернув увагу
генерал-губернатор. Причиною цього, очевидно, був не тiльки привабливий
вигляд Олександри Михайлiвни, а й деякi iншi обставини. Перед тим Б льгард
"наводив порядки" у Костянтиноградському повiтi i побував у домi
Шейдеманiв.
Коли гостi ставали до танцю, генерал-губернатор запросив Олександру
Михайлiвну на кадриль. Вiн тримав себе поважно i впевнено, як людина, що
навчилася вимагати беззаперечного виконання сво©х наказiв i вимог,
незважаючи на те, що зовнiшнiсть не мала нiяких ознак мужностi й волi.
Низький лоб, продовжений передчасною лисиною, гостряки рiдковолосих вусiв,
вузькi очицi надавали йому миршавого i злого вигляду. Вiн належав до
самолюбiв, що свою iнтелектуальну невиразнiсть прикрашують манiрнiстю та
позуванням. Горе тим, хто потрапля пiд владу подiбних вельмож. У
безмовнiй покiрностi пiдлеглих вони знаходять утiху, а будь-якi непослухи
кидають ©х у гнiв. А iнколи можуть впадати в несподiвану добрiсть, щоб
показати свою благодiйнiсть.
Ласкава увага генерал-губернатора зворушила Олександру Михайлiвну.
Танцюючи, вона зашарiлася, широко розкритi очi щедро ронили блиски.
Пригадала, як в iнститутi вважалася неперевершеною в танцях. Тепер нiби
хотiла повернути свiй давнiй хист, i це ©й удавалось.
Генерал-губернатор не сподiвався тако© партнерки. Гостi звернули увагу
Так i тепер, на виступи лише розвiв руками. Та на цьому не обмежилися
розмови. Пiдвiвся Василенко:
- Треба гiдне мiсце вiдвести пiд пам'ятник Котляревському. За собором,
на площi, звiдки вiдкриваються далекi обрi© Полтавщини. Тут i садиба, де
жив Котляревський. Навколо треба понасаджувати дерева, назвати парк
"Iвановим га м". У ньому ма стояти пам'ятник. Це буде гордiстю нашого
мiста i всього краю.
Iсторик Павловський радив вiдвести мiсце в одному з мiських паркiв.
- Котляревський не тiльки письменник, а й особа iсторична, - завважував
вiн.
На виступи Василенка i Павловського голова розводив руками. Вiн надав
слово одному гласному, назвавши його купцем першо© гiльдi©. Купець,
струснувши широкою рудою бородою, вигукував:
- На Протопопiвськiй вулицi поставити! На Протопопiвськiй!.. Вулиця
торгова... Чайну там вiдкрити!
На цю пропозицiю голова оглянув присутнiх, схвально посмiхнувся. Та
незабаром зникла його добродушнiсть, коли Василенко зачитав проект написiв
на постаментi пам'ятника. Обличчя у Трегубова почервонiло, розширилися
прорiзи вузьких очей, коли почув серед запроектованих написiв ще й такий:
"Рiдний край сво му першому поетовi Iвановi Котляревському".
- Такого не дозволять, а чайну можна, дiло народне. таке й вище
начальство пристане, - Трегубов розгублено кашлянув.
Поведiнка голови здалась Панасу Яковичу такою недоречною, що вiн ладен
був рiшуче запротестувати. Але обмежився лише короткою промовою:
- Комiсiя просить зважити на пропозицi© щодо мiсця пiд пам'ятник i
надiслати на затвердження запроектованi написи. Це наш обов'язок перед
пам'яттю поета. Йому вiдкрива пам'ятник народ, який шану надбання
рiдного слова. Я гаряче пiдтримую Вiктора Iвановича Василенка.
Рахуючись з високим службовим рангом промовця, Трегубов розгублено
клiпав очима, позирав на купцiв, наче просив у них поради, й бубонiв:
- Як скаже вище начальство. Його воля, а наш обов'язок.
Закриваючи засiдання, Трегубов просив, щоб присутнi порозумiлися i не
давали волi "сумнiвним пристрастям". Це викликало ©дку посмiшку Василенка.
Йому схвально вiдповiв поглядом Панас Якович.
Разом поверталися друзi пiсля засiдання.
- Справу, що громадянською гордiстю для кожного мислячого, хочуть
перетворити на прибуткову штуковину з легкими розвагами. "О роде су тний,
коли ти видохнеш?" - хочеться сказати про них словами нашого великого
Кобзаря, - обурювався Василенко.
- Треба ширити нашi думки серед усiх громадян. Я уявляю вiдкриття
пам'ятника Котляревському не тiльки як урочисте свято, а й як зiткнення
двох сил, двох поглядiв. Зiткнення мислячо© громадськостi з
урядово-чиновницькою благодушнiстю. З бiльшою охотою вони вiдкривали б
пам'ятники становим приставам та жандармським начальникам, нiж людям
свiтлого розуму, - не мiг заспоко©тися Панас Якович.
А коли повернувся в казенну палату i сiв за стiл, спiвробiтники
помiтили його збентеження i заклопотаний вигляд. Вiн сидiв i писав щось на
фiнансовому бланковi. Нiхто не наважувався пiдходити.
Уявлялася Протопопiвська вулиця з гнилими калюжами, трухлявими
будиночками, перехнябленими крамничками, навколо яких можна найчастiше
зустрiти заблукану козу або теля. Нагонила смуток вивiска, на якiй кривими
лiтерами написано: "Чайна. Заходите, гаспада, чай гарячий здесь всегда".
Сморiд на вулицi не давав дихати на повнi груди.
Так от куди тебе, земляче Iване, мають запроторити благочестивi мужi
мiста, вiддають на тортури.
Дрiбненькими лiтерами лягали на папiр слова:
На той свiт
Iвановi Петровичу синовi Котляревському
ЖАЛIБНА СУПЛIКА
Якби ти, славний наш Iване,
Почув, що радять громадяче,
Як тебе мають шанувать...
Тебе поставити хотять,
То, певне б, ти з сво©м Ене м
Нам заспiвав би не тако©...
Так би голосно та круто
Скрутив словечко те, мов пута,
Що i глухий його почув!
А глянь навколо, подивися, -
Самий би сум розвеселився!
Якого дива тут нема?..
Побитi вiкна, стiни голi,
Обшарпанi, мов саме горе,
Воня всюди пустирем;
Хiба коли яка собака
Мерщiй тут пробiжить вiд ляку
Та хвiст телятко задере!
Вирiшив при зустрiчi з побратимами зачитати вiрша.
* * *
Крапля води пробива камiнь, корiнь тонко© травицi пiдiйма велику
земляну вагу, вiтер легкокрилий колише води океанiв, людина думкою сяга в
безмежнi простори буття й часу. Меркнуть у туманi рокiв подi©, стираються
на швидко збудованих пам'ятниках не перевiренi iсторi ю iмена.
Невблаганний час розвiю вигадану славу тих, хто придбав ©© хапливою
рукою, а не серцем щедрим, правдою та гiднiстю.
Повiвом часу зносяться нездвижнi твердинi й закони. Та нездоланним
залиша ться слово, породжене життям i дiянням народу. Не спинити його
розвитку, як не повернути рух землi i течi© океанiв...
Минають столiття в борнi та змаганнях народiв, i на скрижалях мудростi
викарбову ться немеркнуча правда. В лiтопису визвольних змагань iсторiя не
обминула 1898 рiк, хоч i не було здiйснене вiдкриття пам'ятника тому, хто
-
Всю славу козацьку за словом диним
Перенiс в убогу хату сироти.
Заходи Панаса Мирного i його друзiв натрапили на опiр тих, хто ма
багато влади i мало глузду. Але не здолати крукам голубино© мудростi, не
скаламутити гвалтiвною рукою кришталево-чистих джерел, що ринуть з глибин
рiдно© землi...
Натрапляючи на перешкоди, Панас Якович ще з бiльшим завзяттям
продовжував письменницьку дiяльнiсть. Його творчi iнтереси виходять за
межi прозових жанрiв - роману, повiстi та оповiдання. Надаючи великого
значення перекладам художнiх творiв свiтово© класики, вiн пiдтриму в цiй
дiяльностi сво©х сучасникiв i сам береться здiйснювати важливi задуми.
Його увагу привертають твори Шекспiра. Адже у кожну велику лiтературу
входять вони численними перекладами. Укра©нська мова дозрiла до того, щоб
сягнути свiтових висот. Ця вiра привела Мирного до спроби перекласти
"Короля Лiра". Вiн уважно стежить за iншими перекладами Шекспiра.
Зацiкавився перекладом "Гамлета" полтавським письменником i актором Яковом
Жарком i сповiщав його: "Я сам переклав "Лiра" i добре знаю, як-то трудно
перекладати Шекспiра".
Багатограннiсть лiтературних iнтересiв засвiдчено листуванням Панаса
Яковича з вiдомим поетом Кесарем Бiлиловським - автором популярно© пiснi
"В чарах кохання".
А в розгорнутому листуваннi з Михайлом Коцюбинським обмiнювався
письменницьким досвiдом. Не поминув повiдомити й про сiмейну подiю: "У той
саме день, як Ви, вельмишановний добродiю, писали до мене листа (9 травня
1898 р.), моя жiнка якраз заходилася дарувати мене третiм сином..."
А на початку серпня Панас Якович вiта прибуття в Полтаву трупи братiв
Тобiлевичiв, iменовано© тодi "Товариством укра©нських артистiв пiд
керiвництвом П. К. Саксаганського i М. К. Садовського". © учасники
пройшли складний творчий шлях i набули високого мистецького визнання.
Мирний всiляко пiдтриму роботу трупи по пробудженню свiдомостi народних
мас. Вiн подiля гордiсть корифе©в сцени, якi виступали не тiльки в
Полтавi, а й на селах. Не поминула його уваги така подiя, як виступ трупи
в селi Мануйлiвцi (1898), де у свiй час захоплювався любительськими
виставами Максим Горький. Полтавська газета сповiщала, що селяни пiд час
вистави комедi© "Сто тисяч" пiднесли вiнок ©© автору Карпенку-Карому. А
пiсля цього трупа вiддала серпневi гастролi полтавцям.
Майже щодня вiдбувалися вистави. Натхненна гра артистiв разюче вражала
глядачiв, ронила iскри свiдомостi, самопiзнання i гiдностi. Такого
вдалого, напрочуд рiзноманiтного репертуару ще не знала Полтава.
Виставлялися п' си Карпенка-Карого "Сто тисяч", "Бурлака" "Понад Днiпром",
"Наймичка", "Лиха iскра поле спалить i сама щезне", "Бондарiвна",
"Безталанна", "Мартин Боруля", "Батькова казка". В кожнiй з них виконував
значнi ролi сам автор. Це було вiдкриття в культурному життi, бо не тiльки
вперше глядачi познайомилися з окремими драмами, а й побачили, як
дна ться реалiзм сценiчно© гри з правдою, що ©© втiлив письменник у дiях
сво©х п' с. На це особливу увагу звертав Мирний i не минав жодно© вистави.
Дозвiлля Панас Якович вiддавав зустрiчам з артистами, найчастiше
розмовляв з Карпенком-Карим, захоплюючись, розповiдав про творчi та мницi,
зачитував сво© п' си. "У черницях", "Перемудрив", "Згуба". Артисти радили
надати драмам бiльшо© сценiчно© динамiчностi, загострити конфлiкти.
Карпенко-Карий розповiдав про сво© творчi поневiряння, про заслання в
Новочеркаськ та рiзнi пригоди. До цього спонукала i прямота Панаса
Яковича. Драматург повiдомив про свою працю над iсторичною трагедi ю "Сава
Чалий" та про задум створити сатиричну комедiю "Хазя©н".
- Комедiю нам дайте, - захоплено говорив Iван Карпович, - комедiю, що
бичу сатирою страшною всiх, i смiхом через сльози смi ться над пороками,
i заставля людей, мимо ©х волi, соромитись сво©х лихих учинкiв!
- Бичувати сатирою страшною пороки не кожен зможе, - роздумливо додавав
Мирний. - Нам необхiдний досвiд iсторi©, щоб смiливо дивитись уперед.
Ма мо не тiльки описувати дiйснiсть зблизька, а й бачити в нiй те, чого не
хочуть пiзнавати люди, що за сво©м станом повиннi були б служити правдi.
- Щоб служити правдi, треба пiзнати ©©.
- Так-так. Пiзнати ©© треба, а таке пiзнання да ться не чинами, не
посадами... Я заздрю тобi, Iване Карповичу. Ти вiддав сво життя сценi, а
я зарився в канцелярi©. Трикляте чиновницьке життя!
- Не уболiвай так, друже. Канцеляристом був i я, був i арештантом, i
ковалем-молотобiйцем, i палiтурником, i хлiборобом. Та й тепер кожного
разу доповiдаю про мiсце свого перебування в департамент полiцi©. Що ж
дiяти? Така доля багатьох, - Iван Карпович приязно дивився на свого
побратима.
- Схиляюся перед тво ю мужнiстю, друже! Треба мати силу, щоб по днати в
собi долю коваля-молотобiйця, актора, драматурга й доброго батька! Охоче я
промiняв би ордени чиновника Рудченка на твiй ковальський молот. Тримаючи
його в руцi, можна далi бачити обрi© народного життя та гартувати волю
наших трударiв. Коли б я орудував не канцелярським пером, а ти молотом,
то, мабуть, закiнчив би вже роман про жiноче безталання, - прозорiстю
налились очi Панаса Яковича, на яку лягали тiнi тривоги.
* * *
Ювiлейна вистава "Наталки Полтавки", присвячена пам'ятi Котляревського,
вiдбулась у Полтавi 30 серпня 1898 року. Зiйшлися на не© шанувальники
автора "Ене©ди", щоб вiдзначити столiття першого видання цi © немеркнучо©
поеми. А пiсля вистави покладали вiнки на могилу Котляревського. У святi
взяли участь прибулий з Ки ва Михайло Старицький та з Петербурга Iван
Рудченко.
Бiля могили запалахкотiли смолоскипи, бунтiвливе розриваючи нависле над
кладовищем темне покривало ночi. Вiдступила темiнь, попливла i залягла над
полтавськими битими шляхами.
Тихо обступили побратими могилу, клали квiти.
- Спокiйно спи, Iване, сном вiчностi, - почав промову Микола Лисенко, -
а слово сво ти не забрав у домовину. Воно живе, красу ться i звучатиме,
доки сонце з неба ся . Клянемося перед тво©м прахом берегти i ширити
кобзарськi думи...
При свiтлi смолоскипiв всi були неначе якимись та мничими
мандрiвниками, прибулими з вiчностi по шляху в майбуття. Ховався по ярах
сизими туманами давнiй смуток.
Наперед ступив Михайло Старицький. Його довгi розкiшнi вуса
позолочувалися вiдблисками смолоскипiв. Здавалося, що то пiдвiвся з могили
козарлюга, за буйну вдачу якого не прийняла сира земля i вiн по свiту
блука , наче побратим пекельного Марка. Хвилину збирався з думками, щоб
словами вилити урочистiсть, що було ознакою його збудження.
- Братове! - звернувся, наче отаман до сво©х завзятцiв. - На цiй обширi
неомiрнiй поставив сво©ми дiями Iван Котляревський надгробник вiкопомний!
Вiн скривдженим та горем прибитим словом спiвав, щоб потрясати ним пута
яремнi! Ми прийшли сюди i принесли свою жагу невситиму, щоб проголосити
йому й мандрiвному Ене вi славу!
- Слава Котляревському! - загули голоси. - Слава Енею! Хай продовжу
шукати з сво ю ватагою нових берегiв! Не схибив словом наш Кобзар, коли
писав:
Де ватагу пройдисвiта
Водив за собою, -
Все осталось, все суму ,
Як ру©ни Тро©.
Все суму , - тiльки слава
Сонцем засiяла...
- Братове! - продовжував Старицький, витягши з кишенi папiрець. - Перед
тим, як ©хати сюди, я завiтав у Гадяч. Побував, як i завжди, на
Драгомановiй горi. Пом'янули померлого в Софi© нашого Михайла. Наша
славетна поетеса Леся Укра©нка розповiла про свого дядька. Вона була в
Болгарi© й брала участь у його похоронi. Хотiла Леся при©хати в цей день
до Полтави. Та за станом здоров'я не змогла цього зробити... Передала свiй
вiрш, який дозвольте зачитати.
Михайло Петрович почав читати:
на столiтнiй ювiлей
УКРА НСЬКО КУЛЬТУРИ
У кожного люду, у кожнiй кра©нi
Живе такий спогад, що в його давнинi
Були "золотi© вiки",
Як пiсня i слово були у шанобi...
Василенко i Садовський пiдняли вище смолоскипи сягнули далi вiдблиски
вогню. Старицький читав, читав:
Так, в кожнiй кра©нi спогади раю,
Нема тiльки в тебе ©х, рiдний мiй краю...
Раптово читання обiрвали сюрчки полiца©в. З теменi виринула постать
урядника.
- По какому такому соiзвол нiю вчинили зборище? Разi тут можна вогонь
палить i над померлими шум д лать! Нiззя, говорю!
Садовський нижче нахилив смолоскипи, освiчуючи урядника. На його злому
обличчi владно господарювали товстi губи. Ось вони розверзлись i
оскаженiло заверещали:
- Полiцiя! Арештувать усiх i в участок... До урядника спокiйно пiдiйшов
Iван Рудченко, витяг з кишенi квиток, показав його. Урядник, прочитавши,
розгубився.
- То©сть, как ето? - взяв пiд козирьок... - Прошу iзвiн нiя, ваше...
ваше... - не знав, як звеличати. Тримаючи руку бiля кашкета, подався
назад. - Полiцiя! Кругом! - Урядник швидко повернувся, пiшов слiдом за
полiцi ю, а голову все ще тримав повернутою до Iвана Рудченка i не
вiдривав руки вiд кашкета.
- Ти ма ш, брате, велику силу, - смiявся Панас Якович.
- Так! Посвiдка пiдписана самим Вiтте!
- Працюючи членом колегi© очолюваного ним мiнiстерства фiнансiв, ти,
мабуть, допомагав Вiтте переконувати французiв, щоб дали позику для
фiнансово© пiдтримки розхитано© нашо© держави? - жартував Панас Якович.
- Це обiйшлося без мене.
- Значить, брате, твiй лiбералiзм привiв до колегi© Вiтте...
- Товариство! - звернувся Лисенко, переводячи на iнше розмову. -
Пропоную навiстити ще свiжу могилу нашого незабутнього длiчки Ало©за
Вячеславовича. Вшану мо того, хто вiддав талант композитора "Наталцi
Полтавцi"...
Бiля могили длiчки Лисенко став на колiна i поклав вiнок. Мовчазно
обступило товариство могилу композитора.
- А тепер, друзi, я запрошую до себе на вечерю, - обiзвався Панас
Мирний. - Хочу вiдзначити i родинне свято. Вже три мiсяцi минуло, як
Олександра Михайлiвна породила третього сина. Дали йому iм'я Леонiда, а
хрестин ще не справляли.
Погасили смолоскипи, вирушили до мiста. В темному небi бентежно клiпали
зорi. Нiч широкими обiймами огортала людей, що простували на Малосадову
вулицю.
* * *
Лише з'явився друком роман Льва Толстого "Воскресение" в журналi "Нива"
1899 року, як Горленко привiз його в Полтаву.
- Читай, Панасе! - з такими словами переступив порiг квартири Мирного.
- Що трапилось? - вийшов назустрiч Панас Якович, а за ним i Олександра
Михайлiвна.
- Читай... читай, - повторював Горленко, вiтаючи приятелiв. -
Знаменитий новий роман! Привiз, щоб тобi нагадати i вимагати вiд iменi
читачiв закiнчення роману "Повiя", - Горленко почав зачитувати уривки
роману "Воскресение".
Панас Якович i Олександра Михайлiвна, сидячи у вiтальнi, уважно
слухали.
На другий i на третiй день продовжувалися читання. З кожним разом
задумливiше слухав Панас Якович i на десятки запитань Горленка не
вiдповiдав. Нарештi заговорив...
- Роман Льва Микола вича хвилю мене сво ю разючою правдою. Тiльки
великий правдолюб мiг так вiдверто писати, - перегорнув сторiнки i
зачитав: - "Судьба всех зтих часто даже с правительственной точки зрения
невинных людей зависела от произвола, досуга, настроения жандармского,
полицейского офицера, шпиона, прокурора, судебного следователя,
губернатора, министра. Соскучится такой чиновник или желает отличиться - и
делает аресты и, смотря по настроению сво му или начальства, держит в
тюрьме или выпускает. А высший начальник, тоже смотря по тому, нужно ли
ему отличиться, или в каких он отношениях с министром, - или ссылает на
край света, или держит в одиночном заключении, или приговаривает к ссылке,
к каторге, к смерти, или выпускает, когда его просит об зтом какая-нибудь
дама..." Правда... Гiрка правда нашо© дiйсностi...
- Але це роздуми Нехлюдова, а не автора, - зауважив Горленко.
- Так. Але в роздумах героя ми пiзна мо самого автора.
- Очевидно, ми пiзна мо його i в заповiдi, до яко© дiйшов герой роману:
"Человек не только не должен ненавидеть врагов, не воевать с ними, но
должен любить их, помогать, служить им". Це заповiдь великого моралiста.
- Але я сво©х геро©в не веду до тако© заповiдi. Вони йдуть iншими
шляхами.
- Однак, Панасе, ти довго водиш сво©х геро©в. Час би привести ©х до
якогось берега. Толстой привiв же Катю до свого берега. I ти мiг би
нарештi привести до якогось берега свою геро©ню роману... Тут конче
необхiдне примирення характерiв.
- Нi! Не до примирення! Мо© геро© пiдуть до кiнця сво©ми шляхами. Я
схиляюся перед талантом Толстого, але iншi iдеали вкладаю в свiй роман.
Хочу повести свою геро©ню до усвiдомлення месницьких настро©в, до
сподiванок на прийдешнi часи, коли правда остаточно переможе кривду.
- Краще б ти без цих iдеалiв закiнчував роман. Твоя Христя вже багато
вистраждала. Приведи ©© до спокою, до примирення, до тихого берега. Читачi
дякуватимуть.
- Нiколи! - Панас Якович звiвся з стiльця i почав ходити по кiмнатi. -
Наша дiйснiсть ставить iншi вимоги. Iншими шляхами треба вести геро©в...
- Куди?
- Куди? - Панас Якович зупинився серед кiмнати. В глибинi очей наче
iскра промайнула i згасла. - Куди? Саме це не да менi спокою.
- Василю Петровичу! Ви наступили на найболючiший Панасiв палець. Тепер
вiн не спатиме всю нiч, - втрутилась Олександра Михайлiвна. - Запрошую до
чаю... А я зiграю улюблену Панасову сонату...
- Здаюся! Корюся! - Горленко поцiлував руку Олександрi Михайлiвнi. -
Завтра ©ду до Петербурга i ладен виконати перше-лiпше доручення в столицi.
- Прошу придбати для мене рукавички, в яких дами з'являються на бал, -
Олександра Михайлiвна, посмiхаючись, звернулась до Панаса: - Ти не
заперечу ш?
- Не заперечую... Але у мене iнше прохання. Прошу довiдатись, коли
ма намiр Володимир Галактiонович Короленко прибути до Полтави. такi
чутки...
Олександра Михайлiвна не помилилася. Цi © ночi довго Панас Якович
писав. У збуджених думках вiн зустрiвся з геро©нею роману "Повiя", наче
чув ©© голос: "Свiте мiй, квiте мiй, який ти красний! Ще б ти краснiший
був, коли б тебе лихi люди не мутили!"
Якими шляхами повести безталанну жiнку? Не до примирення стелеться ©©
шлях, а до помсти. Разом з нею письменник знаходить цей шлях i занотову
видiння пожежi: "Пала палац вiд гори i до низу, курi садок, укритий
жовтим димом... а внизу люди гомонять, чу ться ©х регiт великий..."
Коли вже засiрiло надворi, в кiмнату ввiйшла Олександра Михайлiвна.
- Чую, що перо тво весь час шурхотить по паперi. Не наважувалася
турбувати...
Тихий ранок сизою голубкою воркував у вiкно, проганяючи втому з думного
чола.
* * *
В адресованому з Петербурга листi Горленко сповiщав, що вiн довiдався
про намiр Володимира Короленка оселитися постiйно в Полтавi.
Про цю новину Мирний розповiв сво©м друзям i лагодився зустрiти
Володимира Галактiоновича в першi ж днi його прибуття до мiста. Але
занадто ускладнились обставини в життi й дiяльностi письменника.
Довелося переселитися на Третю Кобищанську вулицю у придбаний будинок,
який нагадував собою старосвiтськi садибнi споруди. Стояв вiн у кiнцi
вулицi, звiдки починаються кобищанськi схили до надворсклянських лугiв.
Поруч - вуличка Чорний Яр виводить у балку.
Просторий двiр, порослий травою. З протилежного боку - дерев'яна
веранда. У кiнцi саду - дуби на березi прозорого ставка.
Тут знаходив Панас Якович тихий перепочинок. Садиба нагадувала хутiр.
Бiля двору збиралися вечорами парубки й дiвчата.
У будинку шiсть кiмнат. У просторiй вiтальнi поставили пiанiно,
етажерку. По стiнах розвiшано картини, малюнки, портрети. На столi -
книги. З вiтальнi дверi ведуть у ©дальню, опочивальню й кабiнет.
Кабiнет невеличкий. Найбiльше мiсця займа письмовий стiл. Канапка для
вiдпочинку, застелена картатою плахтою. Вiкно з кабiнету виходить у двiр,
пiд ним - кущi бузку. Тут довгими вечорами свiтився вогник, а бiля столу
хилив сво натруджене чоло письменник. Коли приходили друзi, приймав ©х у
вiтальнi або на верандi, де вiдбувалися найсердечнiшi й найвiдвертiшi
розмови. А розмовляти було про що, коли подi© за подiями збурювали тихi
простори Полтавщини. Вилились вони у селянськi повстання, що спалахнули
взимку 1901-1902-х рокiв. Запалали помiщицькi ма тки, загравами
освiтлювали степовi простори, злиднями i нуждою повитi. Лютували каральнi
експедицi©. Часто темними вечорами спостерiгав тi заграви. Вони провiщали
прихiд буремних подiй. Хотiлося вiдхилити завiсу прийдешнiх днiв. Тепер,
як нiколи, конче треба зустрiтися з Володимиром Короленком.
Така нагода трапилась. Це було пiд час вистави п' си Льва Толстого
"Власть тьмы", що вiдбулася в новому примiщеннi Будинку iменi Миколи
Гоголя. Прибули сюди з Василенком. Перед виставою у фой випадково
зустрiлися з Володимиром Галактiоновичем. Побачивши Василенка, вiн
посмiхнувся.
- Як вашi музейнi справи, Вiкторе Iвановичу? - Короленко простяг руку,
вiтаючись.
- Добре, Володимире Галактiоновичу. Нарештi дiстали нове примiщення.
Ма мо два просвiтнi будинки iменi Гоголя. В цьому - театр, а поруч -
музей.
- Радий, - Короленко перевiв погляд на Мирного.
- Це мiй друг Панас Якович... Укра©нський письменник.
- То, може, ви i Панас Мирний, про якого не раз чув, але портрета
нiде не зустрiчав.
- Я ще не заслужив, щоб з мене малювали портрети, - добродушно
всмiхнувся Мирний. - Але про вас далеко йде слава. Зна те, де я про
Мирного чув? У Лондонi... ©дучи в Америку, зупинився там i зустрiвся з
Степняком-Кравчинським. Вiн перекладав англiйською мовою мого "Слепого
музыканта". Цiкава людина... Тодi й почув, що в Полтавi живе Панас Мирний,
який написав чудовий роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Навiть
розповiв iсторiю видання роману в Женевi Драгомановим, з яким тодi був у
близькому знайомствi. Вашi твори читають i за океаном. У цьому я
пересвiдчився.
- Спасибi за таку увагу.
- А взагалi нам треба в iншiй обстановцi зустрiтися, поговорити, -
Короленко вклонився. До нього пiдiйшла дама. - До побачення!
Почалася вистава. Мирний i Василенко зайняли мiсця в другому ярусi. Зал
був переповнений. На гальорцi тiснилася молодь, робiтники. Всi цiкавились
виставою Толстого, якого рiк тому синод вiдлучив вiд церкви як
боговiдступника. Не випадково зiйшлося так багато люду.
В одному з антрактiв з гальорки почулися голоси:
- Хай живе вiдлучений вiд церкви Толстой!
- Хай живе свобода!
Слiдом за цим закружляли в повiтрi прокламацi© з написом "Геть царське
самодержавство!" На прокламацiях красувалися великi лiтери: "РСДРП".
- Це новина для Полтави, - зауважив Василенко.
- Але нiчого несподiваного нема, - тихо вiдповiв Мирний - Адже по руках
ходить "Искра" соцiал-демократична.
- Читав?
- Не раз... А де ж Короленко?
У театрi зчинився галас. На сцену вийшов жандармський офiцер, оголосив,
що далi вистава не вiдбуватиметься. Оголошення було зустрiнуте свистом i
вигуками.
Панас Якович i Василенко хотiли ще побачитися з Короленком, але така
пiшла веремiя, що було не до того.
Жандарми кинулися шукати крамольникiв, перехвачували прокламацi© з
такою люттю, наче хотiли приборкати якусь нескориму силу.
* * *
У наступнi днi мiсто запрудили козацькi каральнi сотнi. А розпатлане
небо ще яскравiше освiтлювали заграви. Наслiдуючи свого попередника
Татiщева, новий генерал-губернатор Б льгард ви©здив у села з каральними
загонами. Пiсля таких "благодiйних" експедицiй влаштовував бенкети з
танцями у губернаторському домi. На бенкети змушенi були з'являтися
нагородженi орденами чиновники зi сво©ми дружинами.
Потрапив на такий бенкет i Панас Якович. Впору пригодилися Олександрi
Михайлiвнi рукавички, надiсланi Горленком iз столицi. Вони добре пасували
©© чепурному одяговi i розкiшнiй зачiсцi. На не© звернув увагу
генерал-губернатор. Причиною цього, очевидно, був не тiльки привабливий
вигляд Олександри Михайлiвни, а й деякi iншi обставини. Перед тим Б льгард
"наводив порядки" у Костянтиноградському повiтi i побував у домi
Шейдеманiв.
Коли гостi ставали до танцю, генерал-губернатор запросив Олександру
Михайлiвну на кадриль. Вiн тримав себе поважно i впевнено, як людина, що
навчилася вимагати беззаперечного виконання сво©х наказiв i вимог,
незважаючи на те, що зовнiшнiсть не мала нiяких ознак мужностi й волi.
Низький лоб, продовжений передчасною лисиною, гостряки рiдковолосих вусiв,
вузькi очицi надавали йому миршавого i злого вигляду. Вiн належав до
самолюбiв, що свою iнтелектуальну невиразнiсть прикрашують манiрнiстю та
позуванням. Горе тим, хто потрапля пiд владу подiбних вельмож. У
безмовнiй покiрностi пiдлеглих вони знаходять утiху, а будь-якi непослухи
кидають ©х у гнiв. А iнколи можуть впадати в несподiвану добрiсть, щоб
показати свою благодiйнiсть.
Ласкава увага генерал-губернатора зворушила Олександру Михайлiвну.
Танцюючи, вона зашарiлася, широко розкритi очi щедро ронили блиски.
Пригадала, як в iнститутi вважалася неперевершеною в танцях. Тепер нiби
хотiла повернути свiй давнiй хист, i це ©й удавалось.
Генерал-губернатор не сподiвався тако© партнерки. Гостi звернули увагу