але не наважу ться наблизитись до вогню. Десь з ринви капа вода, журно
вiдраховуючи секунди. А в темному кутку камери зображення Христа в
терновому вiнку. Мабуть, хтось iз в'язнiв намалював чорним олiвцем
стражденний образ.
Здавалося, тими гратами засновано не тiльки вiкно камери, а й увесь
свiт. Люди за ними маячать тiнями, чогось шукають, як той пацюк, що
настирливо пiдкрада ться до вонючо© свiчки. Пiдходив близько до грат,
дивився на шматочок неба. Яким воно тепер вигляда приязним. Наче
посмiха ться крiзь грати, розповiда , що там десь простори свiту.
Гостро вiдчував бажання жити. Жити, щоб перемагати. Щоб не гаснув
вогонь, запалений словом великих попередникiв.
З огидою скинув з себе арештантський халат, жбурнув до дверей, вiд чого
вогник свiчки заколихався, а пацюк шаснув до нори.
Прислухався. Ледве долинули звуки пiснi. Пiзнав голос. То в казематi
Дмитро Лизогуб спiвав свою улюблену:
Дайте менi волю...
Так... Це вiн, невгамовний, пристрасний. Чути, як наглядач пiшов
коридором, понiс свою огрядну, наповнену жорстокiстю постать, пiдiйшов до
камери, стука кулаком.
- Нiззя пiсню заводить! Не полага ться!
Але Дмитрова пiсня лилася гучнiше й гучнiше. Наче й намальований на
стiнi Христос прислухався до спiву, хилячи страдницьке чоло.
Жвавiше заходив по коридору наглядач, наче вiдмiряв кроками вiдстань
вiд камери до камери. У пiвтемрявi важко було розрiзнити, де в нього лице,
а де потилиця. Вiн почував себе господарем цi © пiвтемряви i тому завчене
"нiззя" повторював владно й беззастережно.
А пiсня за гратами все лунала й лунала, краючи темряву. З тi ю пiснею в
душу вселялася мужнiсть. Радiв з того, що в руки жандармiв не потрапив
рукопис роману "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Вчасно надiслав, куди
треба. Тепер друзi дадуть йому раду. Хай пiде по свiту Чiпка i понесе, як
пересторогу, свою пристрасть i гнiв.
Уява починала малювати фрагменти нового твору про людей, що потрапляють
за грати. "Лихими людьми" називають ©х, лякаючи довiрливих обивателiв.
Дзвенять в уявi слова Дмитра Лизогуба: "Бийся, борися, добувай".
Тiсно думкам у темному казематi. У змаганнi ©х пропливала на сiрих
крилах нiч. Свiчка погасла, залишивши в камерi ©дкий запах. Похмурий
мiсяць, наче полисiлий дозорець, заглянув за грати i байдуже поволiк
немiчнi промiння на велику сiру тюрму, що страхiтливою потворою бовванiла
поруч. Може, вранцi переселять туди? Колихалися дрiмотно тiнi, як хвилi в
передгрозових присмерках.
Несмiливо виринав над землею ранок, ховалася перед свiтом темрява
нiчна. Наче подув весняного вiтру принiс пахощi польових просторiв. Дивнi
тi пахощi: вони без перепон проникають крiзь грати. Хто може гратами
перегородити ©хнiй вiльний плин? Не закути його, не спинити, як не
вiдвернути пробуджених думок про волю.
Вiдступала хаотична нерухомiсть пiтьми, наче з ясиру визволялась повита
жалобою бранка. Он в тiй будiвлi ув'язненi "лихi люди". Витяг з кишенi
олiвець i клаптик паперу. Занотовував фрагмент для народжувано© повiстi,
зiгрiваючи слова краплинами власно© кровi.
"Одна тiльки тюрма не радiла тому ранковi. Небiлена спочатку, почорнiла
вiд негоди, висока, у три яруси, з чорними, заплутаними в залiзнi штаби
вiкнами, обведена високою кам'яною стiною, наче мара яка, стояла вона над
горою i понуро дивилася у крутий яр... Нiма й мовчазна, вiд неба вона
крилася чорною залiзною покрiвлею, з червоними вiд iржi, мов вирванi зуби,
верхами; вiд свiту куталась у свiй бурий цвiт... Все кругом не© було тихе,
мертве. Людей не видко. Один тiльки часовий ходив коло залiзно© брами i з
нудьги лiчив сво© ступнi".
Як назвати повiсть, народжену тут, за гратами, в тривожну нiч роздумiв?
"Лихi люди". А чи справдi вони "лихi"?
Лихi для тих, хто скнi , хто не вiдрiзня лиха вiд добра.
Раптово брязнув засув, увiйшов той самий, що робив обшук i привiв сюди.
Вiн пiдняв зiбганий на порозi арештантський халат, пiднiс його до Панаса,
який стояв нездвижно, ладен пручатися, щоб не надягали на нього ганебного
вбрання.
Жандарм стояв нерухомо, як iдол темно© сваволi. Розверзлись уста, i вiн
з притиском вимовив:
- Можете залишати камеру. Дозволено Рудченка Панаса випустити на волю.
Не мiг збагнути сказаного. Завагався, спитав:
- На волю?
- Так наказано... Екiпажа подавати не будемо... Пiдете пiшки!..
Переступив порiг, нiби зробив кроки в якусь невiдомiсть. Виходив, наче
залишав у цих примарних коридорах частку самого себе. Попростував вулицею.
Навздогiнцi ще лунала Дмитрова пiсня i ятрила серце.
Iшов вулицями, наче пустелею, тримаючи на власних плечах нову ношу
людських страждань. А сонце, випливаючи, стелило до його нiг свiтлянi
ластовиння.
Хотiлося до когось обiзватися, заговорити. Але не наважувався
порушувати нудний спокiй тих, що байдуже проходили повз нього. Що мiг ©м
сказати? Повiдомити про сво© болi? Але чи вразить це когось? Може, в
чиновницькому мундирi був би помiтнiший? "Та нi, не промiняю гiрко© долi
борця на мундир... Не промiняю... Пройду крiзь муки й поневiряння, збережу
чистоту мрiй сво©х, "задумiв", - нанизувалися думка за думкою.
Ось уже й синi вiконницi, до яких завжди смiливо пiдходив. Одна так i
залишилась незачинена. Це ж ©© жандармський офiцер вiдхилив. Помiтнi пiд
вiкном на вогкiй землi слiди його чобiт... А це що? Кiлька разiв хтось
помережив дорiжку сво©м та мничим слiдом. Хто б то мiг бути?
Переступив порiг кiмнати. Вона здалася чужою, непривiтною. Розкиданi на
пiдлозi папери наче докоряли за безсоннi ночi, проведенi наодинцi з ним.
Почав збирати, пiдiймати з пiдлоги папiрцi, клав ©х на стiл...
Пiд вiкном почулися тихi кроки, i незабаром - несмiливий стук у дверi.
Може, вчулося? Нi... Хтось обережно постукав. Пiшов до дверей, з
хвилюванням вiдчинив ©х. Забилось серце вiд несподiванки...
* * *
У кожного своя доля. То вона, як тiнь, невiдступне супроводжу людину,
то сама веде ©©, нiби поводир старця на цвинтар. Химерна, невблаганна
доля. Важко пiзнати, куди вона доведе - чи до берега турбот, де на жорнах
благополуччя перемелю ться спокiй, чи на торжище житейсько© су ти, де все
прода ться й купу ться, не виключаючи й людсько© совiстi.
А ти, жiноча доле, пiснями сповита й слiзьми омита! Вiками ти носила у
сво©й душi печаль i гордощi народу. Вела тебе, непорочну, зрадлива доля в
ясир i на роздорiжжя. Жiнко поневоленого народу, в тво©й наповненiй
скорботами душi вмiстилося вогненне море слiз. Ти в бiдностi сво©й
зберегла багатство вроди й невичерпно© доброти. В тво©х очах захована
веселкова блакить ранкового неба i жалощiв похмурiсть грозова. Який поет
не звертався до щедрих чар тво©х, щоб у слово перелити багатство почуттiв?
Не могла збагнути сво © зрадливо© долi Галя. Це так, як ото бува -
трiпоче, вигра пiд травневим сонцем молодий лист, не чекаючи на
несподiваний вихор. Та враз знявся вiтер, зiрвав соковитого листка, понiс
далеко вiд рiдного дерева на поталу химерно© випадковостi.
Зростала в бiдностi, зазнала горя й нужди. Та в серцi щирiсть i пiсню
берегла. Любила яблуневий первоцвiт i сама була тим первоцвiтом.
Зачаровувалась прозорiстю Псла i сама була чистiша за джерельну
прозорiсть. Душа вiдкрита, як криниця при дорозi. Пийте, люди добрi, чисту
воду, тамуйте жагу.
Любила Галя людей i вiрила ©м, вiрила добрим словам та обiцянкам. Ой
яка ж тая вiра зрадлива бува ! Як вiддiлити правду вiд кривди, добро вiд
зла? Тiльки життя навчить цiй мудростi. Навча воно й Галю...
Ось уже п'ять лiт, як потрапила у велике губернське мiсто, вiдiрвавшись
од рiдно© оселi на березi Псла, де зазнала i щастя, а ще бiльше - горя,
утискiв, поговорiв, пiдступних замахiв багатi©в, яким колола очi сво ю
красою удовина дочка. Пустили поговiр, що той Панас Якович - службовець
казначейства - тiльки пожартував, залицяючись, а тепер десь запропастився
i скоро не повернеться.
А тут пiдiспiли податки, обдурювання жмикрутiв. Обвiтрена, з драною
крiвлею хата хилиться, як старець. Навколо зелено, любо, привiльне.
Спiвати б та радiти. Та не до спiвiв, коли кожен день несе журбу й
бiдняцьку похилiсть. Треба йти на заробiтки, стати наймичкою. Прокляте це
слово - "наймичка". Його вимовляють уста, як вираз жiночо© згуби.
Зустрiчалася з такими, бачила сльози наймичок, чула, як вони, кленучи,
застерiгають iнших не наймитувати. А де ж подiтися, коли сирiтськiй вродi
все ста на завадi. От i сталося так, що й не гадалося. Зрадлива селянська
довiрливiсть та жiноча спокусливiсть на втiху...
Якось навернувся пан iз сво©ми добротами, заворожив улесливими
розмовами та обiцянками матiр i дочку. Нiби отрутою напо©в голубливими
речами й милуваннями... Мов очманiла, коли ©хала, залишаючи материну хату.
Ще поверталася з коштовними дарунками. Люди заздрили, говорили: "Не
кожному судилося таке щастя". Але минув рiк, i перестала дочка
навiдуватись до рiдно© хати на березi Псла. Вирощувала мати улюбленi
Галинi чорнобривцi. В'яли вони, i нiчия рука не зривала ©х на вiночки...
Ви©хав пан у столицю, а Галю передав родичам за поко©вку. Недовго була
там. Вiд сорому не могла повернутись до матерi. Знайшла притулок у тако© ж
безталанно© жiнки. Соромилась удень i на вулицю виходити. Шукала мiсце для
самотностi. То забиралася на горище i у маленьке вiконце дивилась на
вулицю, де вештались люди. Або блукала самотня у лiсi, ховаючись вiд них.
Лiсник поширив чутку, що в Булановському лiсi повелась якась мавка.
* * *
Панас, помiтивши збентеження брата, запитав:
- Якiсь непри мностi привiз?
- Так. Непри мностi. Будь мужнiм, Панасе, бо привiз я не зовсiм радiснi
вiстi.
- Що трапилось, Iване? Як наш роман? Може, цензура затримала?
- Ще гiрше. В Росi© роман не побачить свiту.
- Чому? Не може цензура пропустити такi гострi картини?
- Цензуру можна б якось задовольнити... Недаремно я зараз працюю
чиновником у самого ки©вського генерал-губернатора Дрентельна.
- А що ж iще?
- Трапилось те, що готувалось. новий царський указ, - Iван Якович
витяг з кишенi аркуш паперу. - Ганебний указ...
- Про що?
- Слухай, - Iван Якович звiвся й почав уголос читати:
- "Не допускать ввоза в пределы империи без особого на то разрешения
главного управления по делам печати каких бы то ни было книг й брошюр,
издаваемых за границею на малороссийском наречии...
Печатание и издание в империи оригинальных произведений и переводов на
том же наречии воспретить...
Воспретить также различнне сценические представления и чтения на
малороссийском наречии и равно печатание на таковом же текстов к
музыкальным нотам..."
Поклавши аркуш на стiл, Iван Якович додав до прочитаного:
- Пiдписано государем у нiмецькому мiстi мсi цього, 1876 року... Дата
iсторична. Може стояти в рядi дат найганебнiших подiй свiтово© тиранi© й
гноблення народiв.
Гнiвом i слiзьми налилися очi Панаса Яковича. Вiн звiвся й почав ходити
по кiмнатi.
- Це благоденствi указом повите... Ганьба... Як можна? Ось куди завели
сподiванi реформи, - зупинився, простяг руки до брата. - Що дiяти? Що
дiяти? А нашi громади вiрили у вiльний культурний розвиток!.. Нi... Добра
не жди... Не жди сподiвано© волi!
- Наша ки©вська громада зазнала тяжких ударiв...
- Дочекалися?
- Не втрачати мужностi...
- Не втрачати? А чи була вона в нас? Я виправдовую ту мужнiсть, що веде
на ешафот. Як Чернишевського...
- А Герцена повела в емiграцiю... Звiдти його голос лунав стоголосе...
Зараз мають емiгрувати й нашi друзi...
- Хто?!
- Скажу тобi по секрету... Драгоманова звiльнили з унiверситету i
запропонували залишити Ки©в. Вiн емiгру ...
- У Драгоманова добром налите серце... За це схиляюся перед ним. Але чи
вистачить у нього рiшучостi до кiнця? Чи мiг би вiн стояти з iншими на
ешафотi?..
- Не обов'язково всiм ставати на ешафот. й iншi шляхи. Драгоманов ма
органiзувати десь у Львовi, Празi чи в Женевi видавничу справу. Надруку мо
там i наш роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Я просив Миколу
Вiталiйовича Лисенка, вiн ©де в Петербург, забрати з цензури рукопис
роману... Коли в тебе щось нове, можеш через мене передати Драгоманому.
Головне - вiн чесна i вiддана культурнiй справi людина...
- Закiнчив нову повiсть... Очевидно, ©© треба назвати "Лихi люди". Це
тi, що сидять по в'язницях за сво© iде©. Хотiв розповiсти, як треба
служити народовi... Але що ж робити далi?
- Працюй на посадi i пиши, пиши.
- Тяжко бути в двох особах. Бухгалтер у чинi губернського секретаря i
якийсь Панас Мирний - писака сумнiвних, або "возмутительных", як кажуть
жандарми, творiв. Тяжко жити в диноборствi з самим собою.
- Така наша дiйснiсть... Пригадай iсторiю. В iсторi© бувало таке.
Майбутнi iсторики скажуть правду про нашу скорботу тяжку.
- Не заспокоюй мене майбутнiми iсториками. Нам потрiбна правда
сьогоднiшня! Майбутня правда не може з'явитися сама собою, без правди
сьогоднiшньо©. Я не вiрю в державну мудрiсть тих, хто подiбними указами
намага ться знищити вiковi надбання духовно© культури великого народу. Не
хочу вiрити!
- Тво© роздуми, Панасе, вартi уваги. Але так бувало не раз, що державнi
мужi дiють всупереч державному розуму... Боляче, що ми з тобою теж
працю мо чиновниками, пiдлеглими тупоумству можновладцiв. У цьому наша
трагедiя...
- Про себе скажу, що службово© кар' ри я не прагну. Завжди старався
вiдшукати таке мiсцечко, яке, забезпечивши кусень хлiба, не ставало б у
розлад iз совiстю.
- У цьому й поляга твоя мужнiсть. Я ж по чиновницькiй драбинi злетiв
он як. Теж прагну сво становище використати для громадських справ... -
Змiнивши тон розмови, Iван Якович вiв далi: - Цього року спалахнула вiйна
на Балканах. Повстали болгари проти турецького ярма, серби вступили у
вiйну з Туреччиною...
- Все це менi вiдомо з преси.
- Але й невiдоме. Михайло Старицький з сво©ми товаришами розгорнув
збирання пожертв на користь Сербського Червоного Хреста. З цi ю
благодiйною метою вiн видав у Ки вi книгу, на яку не встигли накласти
заборону. ©© треба негайно розповсюдити, - Iван Якович витяг з паки книгу
й поклав на стiл. На обкладинцi значилось:
"СЕРБСЬКI НАРОДНI ДУМИ I ПIСНI
Переложив М. Старицький
Посвящаю мо му щирому друговi i товаришевi
Михайлу Петровичу Драгоманову.
1876"
Панас Якович почав похапцем гортати сторiнки книги.
- Переклад укра©нською мовою - це значна подiя. Передай подяку
Михайловi Петровичу. Вiн здатний на смiливi вчинки. Рух допомоги
балканським слов'янам всiляко будемо пiдтримувати.
- вiдомостi, що на Балканах розгорнеться велика вiйна з участю
росiйського вiйська. Багато охочих добровiльно йти допомагати повсталим
слов'янам.
- Це знаменно. Коли людина сприя визволенню iншого народу, то вона
вiрить i в розквiт свого власного.
- Про це можна багато говорити. Але я мушу завтра повернутися до Ки ва.
- До Кременчука по©демо разом. Конче менi треба за©хати в Кобеняки.
Водночас маю зустрiтися з колишнiми учасниками нашо© "Унi©". Хоч вона
розгромлена, але паростки ще не вмерли. Вiзьму з собою "Сербськi народнi
думи i пiснi".
- А цей рукопис я повезу до Ки ва, - Iван Якович перегортав сторiнки
повiстi "Лихi люди". - Вразливо ти пишеш i смiливо. В той час, коли
посилились по всiй кра©нi арешти, ти в сво©й повiстi розкрива ш дверi
казематiв, показу ш нескоримих людей... Бачу, що в тебе тут дiють усе
чоловiки. Для рiзноманiтностi належало б вивести якусь жiнку. Це б
вiдповiдало правдi.
Слова брата вразили Панаса Яковича.
- Це окрема тема, яка мене найбiльш непоко©ть.
Частина друга_
НА ТЕРЕЗАХ СУМЛIННЯ Й ПРИСТРАСТI_
Тiльки через рiк пiсля видання потрапила до рук Панаса Яковича повiсть
"Лихi люди". Тепер вiн розглядав ©© разом з прибулим до Полтави Дмитром
Пильчиковим. На обкладинцi читали:
"громада
Укра©нська часопись,
впорядкована М. Драгомановим, М. Павликом i С. Подолiнським
Женева. I877"
Майже вся третя книга "Громади" була заповнена повiстю "Лихi люди".
У цей час нагодився i Ало©з Вячеславович длiчка, подiляв радiсть
друзiв. Вiн схвильовано зачитав епiграф до повiстi:
I день iде, i нiч iде,
I, голову схопивши в руки,
Диву шся, чому не йде
Апостол правди i науки?
- Зачитайте ще раз, Ало©зе Вячеславовичу, - просив Пильчиков. - Цi
слова вистражданi... Апостол правди i науки? Коли, в яких обставинах, у
якому вбраннi чекати його нам?
Розмову повели про подi©. А ©х було багато за останнi два роки.
Вiдбулась кровопролитна росiйсько-турецька вiйна. I в пресi, i в усних
переказах ширились повiдомлення про тяжкi бо© пiд Плевною та на Шипцi.
Суворо, правдиво вiдбив цi подi© на сво©х полотнах живописець Василь
Верещагiн - учасник вiйни. Розповiдали, що iмператору Олександру II дуже
не сподобались цi картини.
- Одне кровопролиття на Балканах, а друге в закритому процесi при
сенатi, де сiли на лави пiдсудних 193 народники, - висловлював сво©
судження Панас Якович.
Спiвчутливо переглянулись друзi. Хвилювали цi подi© кожну чесну людину.
Ширився розголос про смiливi промови на процесi. Тяглися нитки до
полтавського народницького осередку, до розкрито© чигиринсько© змови,
очолено© народниками Стефановичем, Дейчем, Бохановським. Чигиринська ж
справа набула велико© ваги на Укра©нi. Арештованих допитували в Ки вi. Тут
вони вiдбували ув'язнення, доки юний полтавець, учасник та много
товариства "Унiя", Ростислав Стеблiн-Каменський органiзував втечу.
Живим в уявi Панаса Яковича постав запальний, натхненно фанатичний
Ростислав, яким запам'ятався йому на зборах "Унi©". Не могли не згадати
друзi й другого учасника "Унi©", Дмитра Андрiйовича Лизогуба. Перебуваючи
в Одесi, Пильчиков довiдався, що вiн сидить в одеськiй тюрмi. За
революцiйну дiяльнiсть вкупi з Желябовим, за смiливу пропаганду його чека
найсуворiше покарання.
Це все насторожувало Панаса Яковича. До того ж вразив арешт учителя
Полтавсько© гiмназi© Миколи Васильовича Ковалевського, який, живучи перед
тим у Ки вi, дружив з Михайлом Старицьким.
Скаженiв полтавський жандармський полковник Банiн, пишучи один за одним
рапорти до Третього вiддiлення. "Таких лиц немало, - писав вiн, - через
что эти паразиты размножаются, завербовывая в свой кружок все более й
более. Гуманное отношение к зтим лицам придает им только более смелости".
- Хiба можна в однiй повiстi охопити всi гострi подi© останнiх рокiв? -
задумливо говорив Панас Якович.
- Добре, що ти не покида ш сво©х мрiй. Вони не дають черствiти серцю.
Пригадую мрi© мо © юностi. Багато ми колись сперечалися про напрями
дiяльностi. Я дотримувався тодi помiркованих поглядiв. А зараз думаю про
те, чи був я правий? Може, легше було б сконати на засланнi, нiж оце
роздумувати й самобичувати себе на старостi, - Дмитро Павлович хмурив
порите глибокими зморшками чоло, вiд чого здавався ще старiшим. - Iнодi я
заздрю долi нашого запального Дмитра Лизогуба, якого не залишить пiсня
навiть тодi, коли йтиме на ешафот. Шкода, що гинуть сильнi духом, а
убогодуха дрiбнота пуска сво© кволi паростки.
- Так бувало, так , може, колись цього не буде, - заспокоював Панас
Якович свого друга, а сам линув думками до геро©в повiстi "Лихi люди".
Тепер вiн мiг би сказати про них бiльше, урахувавши останнi процеси над
народниками. - Не на березi Днiпра судилося бути друкованими творам нашим,
а на березi Женевського озера та тихо© Рони.
- Радив би тобi помандрувати туди. Там збира ться коло волелюбних
людей. Драгоманов запрошував. Радий буде...
- Запрошення спокусливе. Але я не можу. В'яже мене з Полтавою не
чиновницька кар' ра, а щось iнше. Виношую великий задум. Письменник не
може вiдриватися вiд рiдного грунту, мусить страждати разом iз сво©м
народом. Якщо Жан-Жак Руссо народився на березi Женевського озера, то там
вiн черпав i натхнення. А ми впива мо його на березi Ворскли, Псла, Орелi
i славетного Днiпра.
- Схиляюся перед тво ю любов'ю до рiдно© землi, до пiснi, - вставив
длiчка. - Я теж полюбив ©©...
- Серцем i душею ти наш, Ало©зе Вячеславовичу. Тво© композицi© за
народними мотивами допомагають менi творити образи... Зокрема жiночi.
- Це знаменно, Панасе. Народ, який iде в майбуття, перемагаючи всi
тортури, несе з собою плеканi мрi©. Вони знаходять свiй вiдбиток у жiночiй
долi.
- Саме це мене найбiльше хвилю . Я пов'язав навiть сво© особистi
переживання з творчими задумами. Вирiшив багато запозичити з власних
душевних колiзiй. Шкодую, що втратив з поля зору особу, яка до глибини
збудила в менi думки i почуття. Я мучусь, страждаю, а коли пишу, то серце
рида разом з мо©ми героями. Признаюсь, що кожна написана сторiнка твору
дода менi сивини. На терезах сумлiння й пристрастi зважуються тi
сторiнки.
* * *
Панас Якович не мiг дати ради думкам. Може, кинути цю нещасну кра©ну,
доки на шмаття не розтерзалося серце? На кожному кроцi брехня, обман,
доноси, пiдлiсть. Може, правду говорив Пильчиков, радячи податися до
Драгоманова в Женеву?
За стiною почулись знайомi акорди гри на фортепiано. Значить, не вiн
один стражда безсонням. Цiлющим напо м вливалися в душу тi звуки, нiби
повiяло пахощами рiдного степового роздолля. Сiдав за стiл, писав, наче
дбайливо вибирав з пiтьми плiдно набухлi зерна i засiвав ними перелоговий
чорнозем.
Пливла пелехата нiч назустрiч свiтанковi.
* * *
Пiсля надрукування повiстi "Лихi люди" Драгоманов готував до видання
окремою книгою роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?"
Ще до при©зду в Женеву вiн побував у Львовi, Вiднi. Виступав з
полемiчними листами на сторiнках львiвського студентського журналу "Друг",
заприятелював з Iваном Франком, Михайлом Павликом.
Вiденський студентський гурток, очолений Остапом Терлецьким, виявив
свою прихильнiсть до Драгоманова. А коли вiн оселився в Женевi, то
незабаром сюди прибув i Сергiй Подолинський - автор знано© з полiтичних
процесiв "Парово© машини". Разом почали видавати журнал "Громада".
Надрукована анонiмно в ньому повiсть "Лихi люди" справила велике
враження на львiвську, вiденську, празьку молодь. Примiрники ©© потрапили
в Ки©в та iншi мiста.
У зв'язку з процесом над студентами Франком, Павликом та iншими повiсть
"Лихi люди" набула злободенностi. Молодь бачила в нiй вiдгуки тих
хвилювань, що ©х викликали геро© роману Чернишевського "Что делать?". Це
гостро вiдчувалося в зв'язку з процесом 193-х учасникiв та мних
органiзацiй. Ширились чутки про способи органiзувати втечу Чернишевського
з Вiлюйська. Нова фаланга революцiйно© молодi поповнювала каторгу в
Сибiру.
Саме в цей час готувалось у Женевi видання роману "Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?". Насамперед його з захопленням прочитав Михайло Павлик.
Драгоманов занадто був переобтяжений сво©ми публiцистичними виступами. Вiн
друку в Женевi брошуру французькою мовою "Укра©нська лiтература,
заборонена в Росi©", яку подав через свого друга I. Турген ва на
мiжнародний лiтературний конгрес у Парижi. Треба було в нiй розповiсти, що
велика лiтература багатомiльйонного народу. Лiтература i мова,
забороненi указом росiйського iмператора та переслiдуванi згра ю жандармiв
i чиновникiв.
У зв'язку з полiтичними процесами в Росi© коло емiгрантiв у Женевi з
кожним мiсяцем збiльшувалося. Цьому сприяв i розкол, що стався 1879 року
на Воронезькому з'©здi народникiв. Прибувають сюди i представники "Чорного
передiлу" та "Народно© волi".
Драгоманов разом зi сво©ми друзями зустрiв прибулого в Женеву Сергiя
Михайловича Кравчинського. Вiтаючи його, Михайло Петрович говорив:
- Дозвольте потиснути вашу мужню руку. - Цим натякав на вбивство ним
шефа жандармiв Мезенцева. - Горджусь таким земляком.
Кравчинський посмiхнувся. В його суворому поглядi свiтилася добрiсть i
вольова сила. Високий лоб пiд буйною шевелюрою, худорляве обличчя з
дугасто розгонистими бровами надавали вигляду смiливо© й рiшучо© людини. З
першо© зустрiчi у Драгоманова з'явилась приязнь до Кравчинського.
Подальшi зустрiчi й листування з ним набули дiлового, дружнього змiсту.
Сергiй Михайлович знайомив його зi сво©ми нарисами, якi готував до друку в
книзi "Пiдпiльна Росiя". В свою чергу Драгоманов познайомив Кравчинського
з рукописом роману Панаса Мирного та Iвана Бiлика "Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?"
- Друкувати треба цей роман. Велике дiло зробите, - радив Кравчинський.
Вiн зацiкавився особою Панаса Мирного i просив передати вiтання йому та
землякам.
Роман став предметом розмов у колах полiтичних емiгрантiв. Вони почали
цiкавитись й iншими творами Панаса Мирного, вважаючи його сво©м
однодумцем.
Пiдтриманий представниками полiтично© емiграцi©, Драгоманов видав
роман, на титульнiй сторiнцi якого значилося:
"ХIБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНI?
Роман з народного життя
П. Мирного та I. Бiлика
Женева. 1880"
Драгоманов додержав свого слова перед друзями. Хай гримлять по свiту
слова, викресанi з бурi.
Видання роману збiглося з iншими подiями в дiяльностi Драгоманова.
Якось до нього завiтав Кравчинський з прибулим посланцем з Росi© вiд
Желябова. Посланець передав листа. Михайло Петрович розкрив пакет, почав
читати:
"Понедельник, 12 мая 1880 г.
Многоуважаемый Михаил Петрович!
Два раза пришлось нам встретиться, теперь приходится писать, и все при
обстоятельствах крайне своеобразных. Помню первую встречу в 1873 г. в
Киеве на квартире Р. й 3. Сидит кучка старых-престарых нигилистов за
сапожным столом, сосредоточенно изучая ремесло. То знамение "движения в
народ" для жизни честной, трудовой... Программа журнала "Вперед" прочтена
и признана за желательное. "Но какова-то действительность?" - спрашивал
себя каждый и спешил погрузиться в неведомое народное море. Да, славное
было время!.. Наступила зима 1875-1876 г. Тюрьмы переполнены народом;
сотни жизней перебиты; но движение не унялось; только прием борьбы
переменился, и на сцену пропаганды научного социализма, умудренные опытом,
выдвинули бойцы на первый план агитацию словом и делом на почве народных
требований. В то же время всколыхнулась украинская громада и, верная
своему основному принципу народолюбства, замыслила целый ряд предприятий
вiдраховуючи секунди. А в темному кутку камери зображення Христа в
терновому вiнку. Мабуть, хтось iз в'язнiв намалював чорним олiвцем
стражденний образ.
Здавалося, тими гратами засновано не тiльки вiкно камери, а й увесь
свiт. Люди за ними маячать тiнями, чогось шукають, як той пацюк, що
настирливо пiдкрада ться до вонючо© свiчки. Пiдходив близько до грат,
дивився на шматочок неба. Яким воно тепер вигляда приязним. Наче
посмiха ться крiзь грати, розповiда , що там десь простори свiту.
Гостро вiдчував бажання жити. Жити, щоб перемагати. Щоб не гаснув
вогонь, запалений словом великих попередникiв.
З огидою скинув з себе арештантський халат, жбурнув до дверей, вiд чого
вогник свiчки заколихався, а пацюк шаснув до нори.
Прислухався. Ледве долинули звуки пiснi. Пiзнав голос. То в казематi
Дмитро Лизогуб спiвав свою улюблену:
Дайте менi волю...
Так... Це вiн, невгамовний, пристрасний. Чути, як наглядач пiшов
коридором, понiс свою огрядну, наповнену жорстокiстю постать, пiдiйшов до
камери, стука кулаком.
- Нiззя пiсню заводить! Не полага ться!
Але Дмитрова пiсня лилася гучнiше й гучнiше. Наче й намальований на
стiнi Христос прислухався до спiву, хилячи страдницьке чоло.
Жвавiше заходив по коридору наглядач, наче вiдмiряв кроками вiдстань
вiд камери до камери. У пiвтемрявi важко було розрiзнити, де в нього лице,
а де потилиця. Вiн почував себе господарем цi © пiвтемряви i тому завчене
"нiззя" повторював владно й беззастережно.
А пiсня за гратами все лунала й лунала, краючи темряву. З тi ю пiснею в
душу вселялася мужнiсть. Радiв з того, що в руки жандармiв не потрапив
рукопис роману "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Вчасно надiслав, куди
треба. Тепер друзi дадуть йому раду. Хай пiде по свiту Чiпка i понесе, як
пересторогу, свою пристрасть i гнiв.
Уява починала малювати фрагменти нового твору про людей, що потрапляють
за грати. "Лихими людьми" називають ©х, лякаючи довiрливих обивателiв.
Дзвенять в уявi слова Дмитра Лизогуба: "Бийся, борися, добувай".
Тiсно думкам у темному казематi. У змаганнi ©х пропливала на сiрих
крилах нiч. Свiчка погасла, залишивши в камерi ©дкий запах. Похмурий
мiсяць, наче полисiлий дозорець, заглянув за грати i байдуже поволiк
немiчнi промiння на велику сiру тюрму, що страхiтливою потворою бовванiла
поруч. Може, вранцi переселять туди? Колихалися дрiмотно тiнi, як хвилi в
передгрозових присмерках.
Несмiливо виринав над землею ранок, ховалася перед свiтом темрява
нiчна. Наче подув весняного вiтру принiс пахощi польових просторiв. Дивнi
тi пахощi: вони без перепон проникають крiзь грати. Хто може гратами
перегородити ©хнiй вiльний плин? Не закути його, не спинити, як не
вiдвернути пробуджених думок про волю.
Вiдступала хаотична нерухомiсть пiтьми, наче з ясиру визволялась повита
жалобою бранка. Он в тiй будiвлi ув'язненi "лихi люди". Витяг з кишенi
олiвець i клаптик паперу. Занотовував фрагмент для народжувано© повiстi,
зiгрiваючи слова краплинами власно© кровi.
"Одна тiльки тюрма не радiла тому ранковi. Небiлена спочатку, почорнiла
вiд негоди, висока, у три яруси, з чорними, заплутаними в залiзнi штаби
вiкнами, обведена високою кам'яною стiною, наче мара яка, стояла вона над
горою i понуро дивилася у крутий яр... Нiма й мовчазна, вiд неба вона
крилася чорною залiзною покрiвлею, з червоними вiд iржi, мов вирванi зуби,
верхами; вiд свiту куталась у свiй бурий цвiт... Все кругом не© було тихе,
мертве. Людей не видко. Один тiльки часовий ходив коло залiзно© брами i з
нудьги лiчив сво© ступнi".
Як назвати повiсть, народжену тут, за гратами, в тривожну нiч роздумiв?
"Лихi люди". А чи справдi вони "лихi"?
Лихi для тих, хто скнi , хто не вiдрiзня лиха вiд добра.
Раптово брязнув засув, увiйшов той самий, що робив обшук i привiв сюди.
Вiн пiдняв зiбганий на порозi арештантський халат, пiднiс його до Панаса,
який стояв нездвижно, ладен пручатися, щоб не надягали на нього ганебного
вбрання.
Жандарм стояв нерухомо, як iдол темно© сваволi. Розверзлись уста, i вiн
з притиском вимовив:
- Можете залишати камеру. Дозволено Рудченка Панаса випустити на волю.
Не мiг збагнути сказаного. Завагався, спитав:
- На волю?
- Так наказано... Екiпажа подавати не будемо... Пiдете пiшки!..
Переступив порiг, нiби зробив кроки в якусь невiдомiсть. Виходив, наче
залишав у цих примарних коридорах частку самого себе. Попростував вулицею.
Навздогiнцi ще лунала Дмитрова пiсня i ятрила серце.
Iшов вулицями, наче пустелею, тримаючи на власних плечах нову ношу
людських страждань. А сонце, випливаючи, стелило до його нiг свiтлянi
ластовиння.
Хотiлося до когось обiзватися, заговорити. Але не наважувався
порушувати нудний спокiй тих, що байдуже проходили повз нього. Що мiг ©м
сказати? Повiдомити про сво© болi? Але чи вразить це когось? Може, в
чиновницькому мундирi був би помiтнiший? "Та нi, не промiняю гiрко© долi
борця на мундир... Не промiняю... Пройду крiзь муки й поневiряння, збережу
чистоту мрiй сво©х, "задумiв", - нанизувалися думка за думкою.
Ось уже й синi вiконницi, до яких завжди смiливо пiдходив. Одна так i
залишилась незачинена. Це ж ©© жандармський офiцер вiдхилив. Помiтнi пiд
вiкном на вогкiй землi слiди його чобiт... А це що? Кiлька разiв хтось
помережив дорiжку сво©м та мничим слiдом. Хто б то мiг бути?
Переступив порiг кiмнати. Вона здалася чужою, непривiтною. Розкиданi на
пiдлозi папери наче докоряли за безсоннi ночi, проведенi наодинцi з ним.
Почав збирати, пiдiймати з пiдлоги папiрцi, клав ©х на стiл...
Пiд вiкном почулися тихi кроки, i незабаром - несмiливий стук у дверi.
Може, вчулося? Нi... Хтось обережно постукав. Пiшов до дверей, з
хвилюванням вiдчинив ©х. Забилось серце вiд несподiванки...
* * *
У кожного своя доля. То вона, як тiнь, невiдступне супроводжу людину,
то сама веде ©©, нiби поводир старця на цвинтар. Химерна, невблаганна
доля. Важко пiзнати, куди вона доведе - чи до берега турбот, де на жорнах
благополуччя перемелю ться спокiй, чи на торжище житейсько© су ти, де все
прода ться й купу ться, не виключаючи й людсько© совiстi.
А ти, жiноча доле, пiснями сповита й слiзьми омита! Вiками ти носила у
сво©й душi печаль i гордощi народу. Вела тебе, непорочну, зрадлива доля в
ясир i на роздорiжжя. Жiнко поневоленого народу, в тво©й наповненiй
скорботами душi вмiстилося вогненне море слiз. Ти в бiдностi сво©й
зберегла багатство вроди й невичерпно© доброти. В тво©х очах захована
веселкова блакить ранкового неба i жалощiв похмурiсть грозова. Який поет
не звертався до щедрих чар тво©х, щоб у слово перелити багатство почуттiв?
Не могла збагнути сво © зрадливо© долi Галя. Це так, як ото бува -
трiпоче, вигра пiд травневим сонцем молодий лист, не чекаючи на
несподiваний вихор. Та враз знявся вiтер, зiрвав соковитого листка, понiс
далеко вiд рiдного дерева на поталу химерно© випадковостi.
Зростала в бiдностi, зазнала горя й нужди. Та в серцi щирiсть i пiсню
берегла. Любила яблуневий первоцвiт i сама була тим первоцвiтом.
Зачаровувалась прозорiстю Псла i сама була чистiша за джерельну
прозорiсть. Душа вiдкрита, як криниця при дорозi. Пийте, люди добрi, чисту
воду, тамуйте жагу.
Любила Галя людей i вiрила ©м, вiрила добрим словам та обiцянкам. Ой
яка ж тая вiра зрадлива бува ! Як вiддiлити правду вiд кривди, добро вiд
зла? Тiльки життя навчить цiй мудростi. Навча воно й Галю...
Ось уже п'ять лiт, як потрапила у велике губернське мiсто, вiдiрвавшись
од рiдно© оселi на березi Псла, де зазнала i щастя, а ще бiльше - горя,
утискiв, поговорiв, пiдступних замахiв багатi©в, яким колола очi сво ю
красою удовина дочка. Пустили поговiр, що той Панас Якович - службовець
казначейства - тiльки пожартував, залицяючись, а тепер десь запропастився
i скоро не повернеться.
А тут пiдiспiли податки, обдурювання жмикрутiв. Обвiтрена, з драною
крiвлею хата хилиться, як старець. Навколо зелено, любо, привiльне.
Спiвати б та радiти. Та не до спiвiв, коли кожен день несе журбу й
бiдняцьку похилiсть. Треба йти на заробiтки, стати наймичкою. Прокляте це
слово - "наймичка". Його вимовляють уста, як вираз жiночо© згуби.
Зустрiчалася з такими, бачила сльози наймичок, чула, як вони, кленучи,
застерiгають iнших не наймитувати. А де ж подiтися, коли сирiтськiй вродi
все ста на завадi. От i сталося так, що й не гадалося. Зрадлива селянська
довiрливiсть та жiноча спокусливiсть на втiху...
Якось навернувся пан iз сво©ми добротами, заворожив улесливими
розмовами та обiцянками матiр i дочку. Нiби отрутою напо©в голубливими
речами й милуваннями... Мов очманiла, коли ©хала, залишаючи материну хату.
Ще поверталася з коштовними дарунками. Люди заздрили, говорили: "Не
кожному судилося таке щастя". Але минув рiк, i перестала дочка
навiдуватись до рiдно© хати на березi Псла. Вирощувала мати улюбленi
Галинi чорнобривцi. В'яли вони, i нiчия рука не зривала ©х на вiночки...
Ви©хав пан у столицю, а Галю передав родичам за поко©вку. Недовго була
там. Вiд сорому не могла повернутись до матерi. Знайшла притулок у тако© ж
безталанно© жiнки. Соромилась удень i на вулицю виходити. Шукала мiсце для
самотностi. То забиралася на горище i у маленьке вiконце дивилась на
вулицю, де вештались люди. Або блукала самотня у лiсi, ховаючись вiд них.
Лiсник поширив чутку, що в Булановському лiсi повелась якась мавка.
* * *
Панас, помiтивши збентеження брата, запитав:
- Якiсь непри мностi привiз?
- Так. Непри мностi. Будь мужнiм, Панасе, бо привiз я не зовсiм радiснi
вiстi.
- Що трапилось, Iване? Як наш роман? Може, цензура затримала?
- Ще гiрше. В Росi© роман не побачить свiту.
- Чому? Не може цензура пропустити такi гострi картини?
- Цензуру можна б якось задовольнити... Недаремно я зараз працюю
чиновником у самого ки©вського генерал-губернатора Дрентельна.
- А що ж iще?
- Трапилось те, що готувалось. новий царський указ, - Iван Якович
витяг з кишенi аркуш паперу. - Ганебний указ...
- Про що?
- Слухай, - Iван Якович звiвся й почав уголос читати:
- "Не допускать ввоза в пределы империи без особого на то разрешения
главного управления по делам печати каких бы то ни было книг й брошюр,
издаваемых за границею на малороссийском наречии...
Печатание и издание в империи оригинальных произведений и переводов на
том же наречии воспретить...
Воспретить также различнне сценические представления и чтения на
малороссийском наречии и равно печатание на таковом же текстов к
музыкальным нотам..."
Поклавши аркуш на стiл, Iван Якович додав до прочитаного:
- Пiдписано государем у нiмецькому мiстi мсi цього, 1876 року... Дата
iсторична. Може стояти в рядi дат найганебнiших подiй свiтово© тиранi© й
гноблення народiв.
Гнiвом i слiзьми налилися очi Панаса Яковича. Вiн звiвся й почав ходити
по кiмнатi.
- Це благоденствi указом повите... Ганьба... Як можна? Ось куди завели
сподiванi реформи, - зупинився, простяг руки до брата. - Що дiяти? Що
дiяти? А нашi громади вiрили у вiльний культурний розвиток!.. Нi... Добра
не жди... Не жди сподiвано© волi!
- Наша ки©вська громада зазнала тяжких ударiв...
- Дочекалися?
- Не втрачати мужностi...
- Не втрачати? А чи була вона в нас? Я виправдовую ту мужнiсть, що веде
на ешафот. Як Чернишевського...
- А Герцена повела в емiграцiю... Звiдти його голос лунав стоголосе...
Зараз мають емiгрувати й нашi друзi...
- Хто?!
- Скажу тобi по секрету... Драгоманова звiльнили з унiверситету i
запропонували залишити Ки©в. Вiн емiгру ...
- У Драгоманова добром налите серце... За це схиляюся перед ним. Але чи
вистачить у нього рiшучостi до кiнця? Чи мiг би вiн стояти з iншими на
ешафотi?..
- Не обов'язково всiм ставати на ешафот. й iншi шляхи. Драгоманов ма
органiзувати десь у Львовi, Празi чи в Женевi видавничу справу. Надруку мо
там i наш роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Я просив Миколу
Вiталiйовича Лисенка, вiн ©де в Петербург, забрати з цензури рукопис
роману... Коли в тебе щось нове, можеш через мене передати Драгоманому.
Головне - вiн чесна i вiддана культурнiй справi людина...
- Закiнчив нову повiсть... Очевидно, ©© треба назвати "Лихi люди". Це
тi, що сидять по в'язницях за сво© iде©. Хотiв розповiсти, як треба
служити народовi... Але що ж робити далi?
- Працюй на посадi i пиши, пиши.
- Тяжко бути в двох особах. Бухгалтер у чинi губернського секретаря i
якийсь Панас Мирний - писака сумнiвних, або "возмутительных", як кажуть
жандарми, творiв. Тяжко жити в диноборствi з самим собою.
- Така наша дiйснiсть... Пригадай iсторiю. В iсторi© бувало таке.
Майбутнi iсторики скажуть правду про нашу скорботу тяжку.
- Не заспокоюй мене майбутнiми iсториками. Нам потрiбна правда
сьогоднiшня! Майбутня правда не може з'явитися сама собою, без правди
сьогоднiшньо©. Я не вiрю в державну мудрiсть тих, хто подiбними указами
намага ться знищити вiковi надбання духовно© культури великого народу. Не
хочу вiрити!
- Тво© роздуми, Панасе, вартi уваги. Але так бувало не раз, що державнi
мужi дiють всупереч державному розуму... Боляче, що ми з тобою теж
працю мо чиновниками, пiдлеглими тупоумству можновладцiв. У цьому наша
трагедiя...
- Про себе скажу, що службово© кар' ри я не прагну. Завжди старався
вiдшукати таке мiсцечко, яке, забезпечивши кусень хлiба, не ставало б у
розлад iз совiстю.
- У цьому й поляга твоя мужнiсть. Я ж по чиновницькiй драбинi злетiв
он як. Теж прагну сво становище використати для громадських справ... -
Змiнивши тон розмови, Iван Якович вiв далi: - Цього року спалахнула вiйна
на Балканах. Повстали болгари проти турецького ярма, серби вступили у
вiйну з Туреччиною...
- Все це менi вiдомо з преси.
- Але й невiдоме. Михайло Старицький з сво©ми товаришами розгорнув
збирання пожертв на користь Сербського Червоного Хреста. З цi ю
благодiйною метою вiн видав у Ки вi книгу, на яку не встигли накласти
заборону. ©© треба негайно розповсюдити, - Iван Якович витяг з паки книгу
й поклав на стiл. На обкладинцi значилось:
"СЕРБСЬКI НАРОДНI ДУМИ I ПIСНI
Переложив М. Старицький
Посвящаю мо му щирому друговi i товаришевi
Михайлу Петровичу Драгоманову.
1876"
Панас Якович почав похапцем гортати сторiнки книги.
- Переклад укра©нською мовою - це значна подiя. Передай подяку
Михайловi Петровичу. Вiн здатний на смiливi вчинки. Рух допомоги
балканським слов'янам всiляко будемо пiдтримувати.
- вiдомостi, що на Балканах розгорнеться велика вiйна з участю
росiйського вiйська. Багато охочих добровiльно йти допомагати повсталим
слов'янам.
- Це знаменно. Коли людина сприя визволенню iншого народу, то вона
вiрить i в розквiт свого власного.
- Про це можна багато говорити. Але я мушу завтра повернутися до Ки ва.
- До Кременчука по©демо разом. Конче менi треба за©хати в Кобеняки.
Водночас маю зустрiтися з колишнiми учасниками нашо© "Унi©". Хоч вона
розгромлена, але паростки ще не вмерли. Вiзьму з собою "Сербськi народнi
думи i пiснi".
- А цей рукопис я повезу до Ки ва, - Iван Якович перегортав сторiнки
повiстi "Лихi люди". - Вразливо ти пишеш i смiливо. В той час, коли
посилились по всiй кра©нi арешти, ти в сво©й повiстi розкрива ш дверi
казематiв, показу ш нескоримих людей... Бачу, що в тебе тут дiють усе
чоловiки. Для рiзноманiтностi належало б вивести якусь жiнку. Це б
вiдповiдало правдi.
Слова брата вразили Панаса Яковича.
- Це окрема тема, яка мене найбiльш непоко©ть.
Частина друга_
НА ТЕРЕЗАХ СУМЛIННЯ Й ПРИСТРАСТI_
Тiльки через рiк пiсля видання потрапила до рук Панаса Яковича повiсть
"Лихi люди". Тепер вiн розглядав ©© разом з прибулим до Полтави Дмитром
Пильчиковим. На обкладинцi читали:
"громада
Укра©нська часопись,
впорядкована М. Драгомановим, М. Павликом i С. Подолiнським
Женева. I877"
Майже вся третя книга "Громади" була заповнена повiстю "Лихi люди".
У цей час нагодився i Ало©з Вячеславович длiчка, подiляв радiсть
друзiв. Вiн схвильовано зачитав епiграф до повiстi:
I день iде, i нiч iде,
I, голову схопивши в руки,
Диву шся, чому не йде
Апостол правди i науки?
- Зачитайте ще раз, Ало©зе Вячеславовичу, - просив Пильчиков. - Цi
слова вистражданi... Апостол правди i науки? Коли, в яких обставинах, у
якому вбраннi чекати його нам?
Розмову повели про подi©. А ©х було багато за останнi два роки.
Вiдбулась кровопролитна росiйсько-турецька вiйна. I в пресi, i в усних
переказах ширились повiдомлення про тяжкi бо© пiд Плевною та на Шипцi.
Суворо, правдиво вiдбив цi подi© на сво©х полотнах живописець Василь
Верещагiн - учасник вiйни. Розповiдали, що iмператору Олександру II дуже
не сподобались цi картини.
- Одне кровопролиття на Балканах, а друге в закритому процесi при
сенатi, де сiли на лави пiдсудних 193 народники, - висловлював сво©
судження Панас Якович.
Спiвчутливо переглянулись друзi. Хвилювали цi подi© кожну чесну людину.
Ширився розголос про смiливi промови на процесi. Тяглися нитки до
полтавського народницького осередку, до розкрито© чигиринсько© змови,
очолено© народниками Стефановичем, Дейчем, Бохановським. Чигиринська ж
справа набула велико© ваги на Укра©нi. Арештованих допитували в Ки вi. Тут
вони вiдбували ув'язнення, доки юний полтавець, учасник та много
товариства "Унiя", Ростислав Стеблiн-Каменський органiзував втечу.
Живим в уявi Панаса Яковича постав запальний, натхненно фанатичний
Ростислав, яким запам'ятався йому на зборах "Унi©". Не могли не згадати
друзi й другого учасника "Унi©", Дмитра Андрiйовича Лизогуба. Перебуваючи
в Одесi, Пильчиков довiдався, що вiн сидить в одеськiй тюрмi. За
революцiйну дiяльнiсть вкупi з Желябовим, за смiливу пропаганду його чека
найсуворiше покарання.
Це все насторожувало Панаса Яковича. До того ж вразив арешт учителя
Полтавсько© гiмназi© Миколи Васильовича Ковалевського, який, живучи перед
тим у Ки вi, дружив з Михайлом Старицьким.
Скаженiв полтавський жандармський полковник Банiн, пишучи один за одним
рапорти до Третього вiддiлення. "Таких лиц немало, - писав вiн, - через
что эти паразиты размножаются, завербовывая в свой кружок все более й
более. Гуманное отношение к зтим лицам придает им только более смелости".
- Хiба можна в однiй повiстi охопити всi гострi подi© останнiх рокiв? -
задумливо говорив Панас Якович.
- Добре, що ти не покида ш сво©х мрiй. Вони не дають черствiти серцю.
Пригадую мрi© мо © юностi. Багато ми колись сперечалися про напрями
дiяльностi. Я дотримувався тодi помiркованих поглядiв. А зараз думаю про
те, чи був я правий? Може, легше було б сконати на засланнi, нiж оце
роздумувати й самобичувати себе на старостi, - Дмитро Павлович хмурив
порите глибокими зморшками чоло, вiд чого здавався ще старiшим. - Iнодi я
заздрю долi нашого запального Дмитра Лизогуба, якого не залишить пiсня
навiть тодi, коли йтиме на ешафот. Шкода, що гинуть сильнi духом, а
убогодуха дрiбнота пуска сво© кволi паростки.
- Так бувало, так , може, колись цього не буде, - заспокоював Панас
Якович свого друга, а сам линув думками до геро©в повiстi "Лихi люди".
Тепер вiн мiг би сказати про них бiльше, урахувавши останнi процеси над
народниками. - Не на березi Днiпра судилося бути друкованими творам нашим,
а на березi Женевського озера та тихо© Рони.
- Радив би тобi помандрувати туди. Там збира ться коло волелюбних
людей. Драгоманов запрошував. Радий буде...
- Запрошення спокусливе. Але я не можу. В'яже мене з Полтавою не
чиновницька кар' ра, а щось iнше. Виношую великий задум. Письменник не
може вiдриватися вiд рiдного грунту, мусить страждати разом iз сво©м
народом. Якщо Жан-Жак Руссо народився на березi Женевського озера, то там
вiн черпав i натхнення. А ми впива мо його на березi Ворскли, Псла, Орелi
i славетного Днiпра.
- Схиляюся перед тво ю любов'ю до рiдно© землi, до пiснi, - вставив
длiчка. - Я теж полюбив ©©...
- Серцем i душею ти наш, Ало©зе Вячеславовичу. Тво© композицi© за
народними мотивами допомагають менi творити образи... Зокрема жiночi.
- Це знаменно, Панасе. Народ, який iде в майбуття, перемагаючи всi
тортури, несе з собою плеканi мрi©. Вони знаходять свiй вiдбиток у жiночiй
долi.
- Саме це мене найбiльше хвилю . Я пов'язав навiть сво© особистi
переживання з творчими задумами. Вирiшив багато запозичити з власних
душевних колiзiй. Шкодую, що втратив з поля зору особу, яка до глибини
збудила в менi думки i почуття. Я мучусь, страждаю, а коли пишу, то серце
рида разом з мо©ми героями. Признаюсь, що кожна написана сторiнка твору
дода менi сивини. На терезах сумлiння й пристрастi зважуються тi
сторiнки.
* * *
Панас Якович не мiг дати ради думкам. Може, кинути цю нещасну кра©ну,
доки на шмаття не розтерзалося серце? На кожному кроцi брехня, обман,
доноси, пiдлiсть. Може, правду говорив Пильчиков, радячи податися до
Драгоманова в Женеву?
За стiною почулись знайомi акорди гри на фортепiано. Значить, не вiн
один стражда безсонням. Цiлющим напо м вливалися в душу тi звуки, нiби
повiяло пахощами рiдного степового роздолля. Сiдав за стiл, писав, наче
дбайливо вибирав з пiтьми плiдно набухлi зерна i засiвав ними перелоговий
чорнозем.
Пливла пелехата нiч назустрiч свiтанковi.
* * *
Пiсля надрукування повiстi "Лихi люди" Драгоманов готував до видання
окремою книгою роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?"
Ще до при©зду в Женеву вiн побував у Львовi, Вiднi. Виступав з
полемiчними листами на сторiнках львiвського студентського журналу "Друг",
заприятелював з Iваном Франком, Михайлом Павликом.
Вiденський студентський гурток, очолений Остапом Терлецьким, виявив
свою прихильнiсть до Драгоманова. А коли вiн оселився в Женевi, то
незабаром сюди прибув i Сергiй Подолинський - автор знано© з полiтичних
процесiв "Парово© машини". Разом почали видавати журнал "Громада".
Надрукована анонiмно в ньому повiсть "Лихi люди" справила велике
враження на львiвську, вiденську, празьку молодь. Примiрники ©© потрапили
в Ки©в та iншi мiста.
У зв'язку з процесом над студентами Франком, Павликом та iншими повiсть
"Лихi люди" набула злободенностi. Молодь бачила в нiй вiдгуки тих
хвилювань, що ©х викликали геро© роману Чернишевського "Что делать?". Це
гостро вiдчувалося в зв'язку з процесом 193-х учасникiв та мних
органiзацiй. Ширились чутки про способи органiзувати втечу Чернишевського
з Вiлюйська. Нова фаланга революцiйно© молодi поповнювала каторгу в
Сибiру.
Саме в цей час готувалось у Женевi видання роману "Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?". Насамперед його з захопленням прочитав Михайло Павлик.
Драгоманов занадто був переобтяжений сво©ми публiцистичними виступами. Вiн
друку в Женевi брошуру французькою мовою "Укра©нська лiтература,
заборонена в Росi©", яку подав через свого друга I. Турген ва на
мiжнародний лiтературний конгрес у Парижi. Треба було в нiй розповiсти, що
велика лiтература багатомiльйонного народу. Лiтература i мова,
забороненi указом росiйського iмператора та переслiдуванi згра ю жандармiв
i чиновникiв.
У зв'язку з полiтичними процесами в Росi© коло емiгрантiв у Женевi з
кожним мiсяцем збiльшувалося. Цьому сприяв i розкол, що стався 1879 року
на Воронезькому з'©здi народникiв. Прибувають сюди i представники "Чорного
передiлу" та "Народно© волi".
Драгоманов разом зi сво©ми друзями зустрiв прибулого в Женеву Сергiя
Михайловича Кравчинського. Вiтаючи його, Михайло Петрович говорив:
- Дозвольте потиснути вашу мужню руку. - Цим натякав на вбивство ним
шефа жандармiв Мезенцева. - Горджусь таким земляком.
Кравчинський посмiхнувся. В його суворому поглядi свiтилася добрiсть i
вольова сила. Високий лоб пiд буйною шевелюрою, худорляве обличчя з
дугасто розгонистими бровами надавали вигляду смiливо© й рiшучо© людини. З
першо© зустрiчi у Драгоманова з'явилась приязнь до Кравчинського.
Подальшi зустрiчi й листування з ним набули дiлового, дружнього змiсту.
Сергiй Михайлович знайомив його зi сво©ми нарисами, якi готував до друку в
книзi "Пiдпiльна Росiя". В свою чергу Драгоманов познайомив Кравчинського
з рукописом роману Панаса Мирного та Iвана Бiлика "Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?"
- Друкувати треба цей роман. Велике дiло зробите, - радив Кравчинський.
Вiн зацiкавився особою Панаса Мирного i просив передати вiтання йому та
землякам.
Роман став предметом розмов у колах полiтичних емiгрантiв. Вони почали
цiкавитись й iншими творами Панаса Мирного, вважаючи його сво©м
однодумцем.
Пiдтриманий представниками полiтично© емiграцi©, Драгоманов видав
роман, на титульнiй сторiнцi якого значилося:
"ХIБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНI?
Роман з народного життя
П. Мирного та I. Бiлика
Женева. 1880"
Драгоманов додержав свого слова перед друзями. Хай гримлять по свiту
слова, викресанi з бурi.
Видання роману збiглося з iншими подiями в дiяльностi Драгоманова.
Якось до нього завiтав Кравчинський з прибулим посланцем з Росi© вiд
Желябова. Посланець передав листа. Михайло Петрович розкрив пакет, почав
читати:
"Понедельник, 12 мая 1880 г.
Многоуважаемый Михаил Петрович!
Два раза пришлось нам встретиться, теперь приходится писать, и все при
обстоятельствах крайне своеобразных. Помню первую встречу в 1873 г. в
Киеве на квартире Р. й 3. Сидит кучка старых-престарых нигилистов за
сапожным столом, сосредоточенно изучая ремесло. То знамение "движения в
народ" для жизни честной, трудовой... Программа журнала "Вперед" прочтена
и признана за желательное. "Но какова-то действительность?" - спрашивал
себя каждый и спешил погрузиться в неведомое народное море. Да, славное
было время!.. Наступила зима 1875-1876 г. Тюрьмы переполнены народом;
сотни жизней перебиты; но движение не унялось; только прием борьбы
переменился, и на сцену пропаганды научного социализма, умудренные опытом,
выдвинули бойцы на первый план агитацию словом и делом на почве народных
требований. В то же время всколыхнулась украинская громада и, верная
своему основному принципу народолюбства, замыслила целый ряд предприятий