високого жита почали витикатися дiвочi i жiночi голови, гладенько
причесанi, гарно заквiтчанi. Личка у ©х рум'янi, очi яснi та тихi... I всi
кинулися до не©. "Ось наша мати! Ось наша мати! Пiдтомилася, бiдна.
Вiзьмемо ©© та донесемо до хати". I, пiднявши на руки, молодi та дужi,
понесли ©© полем. Широким шатром розстила ться над нею небо син , по йому
нi плямочки, нi хмарочки, хiба де чорною точкою тремтить жайворонок,
сиплючи свою пiсню на землю..."
Нiби вiдбулася ще раз зустрiч з незабутньою людиною. Здавалося, виконав
свiй обов'язок...
* * *
На прощання знову зiйшлися бiля хати, завжди радо© гостям.
Микола Вiталiйович зняв кобзу з верби.
- Хто може тримати закутою в нiмотi гармонiю, що ©© породжують життя i
мрi©? Якщо людська рука не торкатиметься до цих струн, то вiтер бринiтиме
ними, розбуджуючи сплячих i заскнiлих! Не знаю, який бог змайстрував
багатострунну лiру. Але вiрю, що той бог був сином самого сонця. - I почав
перебирати струни.
Звуки обiймалися з гнучким рясновiттям, гойдаючись у сонячнiй позолотi.
Сонце горнулося до задумливого обрiю, днаючи сво© промiння з достиглими
пахощами вересневого надвечiр'я. Уронили з пiднебесся ледве чутний клич
дикi гуси. Старицький звiвся, простягаючи благальне ©м услiд руки.
- Гуси! Гуси! Повернiться! Не вiдносьте на сво©х крилах у безвiсть
наших рокiв. Вернiться з ними разом. Хай ще раз упадуть на нашi плечi
пережитi негоди. Вернiться! Благаю вас, гуси! - Вiн нагадував древнього
сивого вiщуна, що закляк у заклинальнiй позi. - Гуси! Гуси! Не зважа те?
То летiть на вiльнi простори! Несiть у майбуття нашi печалi, нашу тривогу
й мрi©. Несiть щастя для тих, хто народжу ться. Хай зустрiча вас
надхмарне сонце, вiтайте його вiд нашого поколiння, вiд нашо© землi!
Замовкнувши, вiн ще стояв нерухомо, нiби чекав чогось, ще неопiзнаного
в життi. Здавалося, древня сила пiдiймала його на височiнь того лету, щоб
оглянути далi. Наче вiки розкривали сво© дверi, з яких виходили тiнi, що
увiнчали безсмертям цi простори. Оглядаючи ©х, стояв колись на горi
древнiй князь, сво ю сивою мудрiстю зважуючи пересторогу вiд половецьких
руйнiвних набiгiв. Виходив на цю гору козацький лiтописець Грабянка, щоб
далi окинути зором землю й увiчнити ©© сво©ми думами.
Минають днi, минають ночi, стираючи гранi столiть, i сходяться сюди
дiти сонця й громовиць, щоб нести дари свого серця й щедро© душi...
Вiками потомлене сонце лягло на вiдпочинок. Синьою кире ю земля
постелила йому постiль i сама готувалася до сновидiнь. Далеко за Пслом
раптово спалахнула пожежа, наче хто присвiчував, щоб не заблудитися в
пiтьмi далеких дорiг.
- Горить там, де й колись, пригадую, горiло, - роздумливо мовив Панас
Якович.
- Знову горить? Який жах! - Ольга Петрiвна злякано дивилась, як темними
звоями стелився дим.
- Знову горить, мамо! Яка краса, пробудження! То вогонь гнiву! - Леся
випросталась. - Продовжуйте грати, Миколо Вiталiйовичу!
- Я граю, коли наструню ться моя душа.
- Хай бринять натягнутi струни! В музицi ви продовжу те сторiнки мого
"Вавiлонського полону".
Старицький все ще стояв у благальнiй застиглiй позi, наче в бронзi
литий. На його розкосмачених вусах повисли росистi краплинки, виграючи
переливами рожевого перламутру.
Микола Вiталiйович гучнiше вдарив по струнах. Звуки покотилися по
гнучкому срiблолистю верби, викрешуючи iскри, що стелилися по зiв'ялiй
травi.
* * *
Не квапився повертатися до Полтави. Службовi справи затримували в
Гадячi...
Як завжди, перебуваючи тут, заглянув i до колись рiдно© оселi
Рудченкiв. Та батько вже помер, а стара мати перебувала десь у родичiв.
Коли ж ви©хав уже з мiста, то думками ще не розставався з ним. Просив
фурмана не гнати швидко коней, оглядав давно знайомi га©, байраки та
плеса. Кра види викликали милi спогади. Нiби знову поверталися забутi
пригоди, щоб наповнити серце тривогою скороминучо© юностi.
Та поволi виривалася думка з обiймiв минулого й ластiвкою закружляла
над рiдною оселею. Старшi сини десь уже в школi. А менший - з Олександрою,
дома. Але чому вона була такою засмученою, коли випроводжала в дорогу,
нiби крила якiсь та мницi. I ранiше помiчав нервування дружини, але не мiг
дати ради. За останнiй час, особливо пiсля губернаторського бенкету, вона
виявляла розгубленiсть, часом впадала в мовчанку. Тодi прозорi очi
вкривалися серпанком смутку. Перестала грати на фортепiано. Але кого
винити в цьому? Може, справдi вiн винен у ©© нервуваннi? Iнодi бачив ©©
заплаканою. На запитання не вiдповiдала або обмежувалася стислим "так",
"минеться".
А праця по службi весь час збiльшувалася, до того ж творчi задуми
забирали все дозвiлля. Iншi чиновники справдi бiльше вiддавали часу сво©м
дружинам. Картав себе i забiгав думкою до кобищанського будинку, хотiв
цього разу найтеплiше зустрiти дружину. Везе ©й вишиванi червоним та
чорним подарунки. Хочеться побачити в ©© мрiйних очах тиху радiсть i
послухати гру на фортепiано. Роздумами скорочувався нудний шлях...
Ось i Полтава. Сутiнками крилися вулицi, коли прибув до власного дому.
На порозi зустрiла няня. З виду побачив - щось сталося.
- Олександра Михайлiвна де? - тривожно, запитав.
- По©хали...
- Куди?
- Сказали, що в Карлiвку до Шейдеманiв.
- До Шейдеманiв?!
Вибiгли дiти, обiймали батька.
- Мама по©хала... Мами нема дома, - розпачливо повторювали.
Сiли вечеряти. Панас Якович намагався не виявляти сво © схвильованостi,
розважав дiтей. А коли мимохiдь поглядав на стiлець за столом, де завжди
сидiла Олександра, то дiти, вловлюючи неспокiй батька, переглядалися мiж
собою.
Коли всi поснули, Панас Якович пiдiйшов до фортепiано. Воно було
розкрите, ноти не прибранi
Ще довго сидiв у кабiнетi. А поруч бюст Шевченка. Наче чув слова:
Минають днi, минають ночi,
Шелестить пожовкле листя.
За вiкном справдi тоскно шелестiло листя, а над верхiв'ями дубiв
незрадливо сяяли зорi.
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
I гнилою колодою
По свiту валятись...
Благальне звучали слова Кобзаря, наповнюючи болем невсипучi думки.
* * *
Лагодився ви©хати в Карлiвку, щоб вiдшукати Олександру. Але з кожним
днем обтяжували службовi справи. Якась лихоманка потрясала урядовi кола,
приносячи недобрi вiстi з Далекого Сходу.
В Полтавi лютував Фiлонов, а iм'я мiнiстра внутрiшнiх справ генерала
Плеве звучало з кожним днем погрозливiше. Чиновники ладнi були молитися
шефу жандармiв. Ширилися чутки: "Плеве заборонив", "Плеве попередив",
"Плеве дав наказ". Були такi, що мовчали при згадцi високо© особи або
хмурили чоло. Чимало знаходилось i тих, у кого гнiвом наповнювалися очi,
коли заходила розмова про всеросiйського сатрапа.
Плеве до того наводнив мiсто жандармами, справниками, що ©х стало
бiльше, нiж книжок у книгарнях.
Не минула ласкаво© уваги шефа жандармiв демонстрацiя пiд час вiдкриття
пам'ятника Котляревському. Над Полтавою, як i над усi ю кра©ною, нависали
зловiснi хмари. Це помiчав Панас Якович i по роботi в казеннiй палатi, i
по запроваджуваному цензурному режиму.
Генерал-губернатор Урусов пiдозрiлiше й суворiше потав ставитися до
робот службовцiв у державних установах, вбачаючи всюди крамолу, навiть у
дiяльностi земства. Вiн запроваджував суворий нагляд за службовими
особами. З цi ю метою давав необмеженi повноваження Фiлонову, вокладаючись
на його тверду руку й жандармську вправнiсть.
З дня на день чекав Панас Якович прийому в губернатора. Пiсля
перебування в Полтавi мiнiстра Плеве князь Урусов став жорстокiшим i
роздратованiшим.
Повертаючись пiзно з роботи, Панас Якович знаходив утiху в зустрiчах з
сво©ми друзями. Найчастiше заходив до нього Василенко. З ним зустрiчав i
рiздвянi свята. Вперше довелося святкувати без дружини. Олександра
Михайлiвна не поверталася з Карлiвки.
- Вiкторе Iвановичу, - звертався до друга, - роздiли мою самотнiсть на
свята. Разом поколяду мо.
- Добре. Я можу запросити таких колядникiв, що й земля пiд ними загуде.
Вдаримо, як циган рядном, лихом об землю. А тим часом все перетовчеться та
перемелеться...
Ще нiколи в Панасову хату на Кобищанах не сходилося стiльки колядникiв,
як цього року. Стiл у вiтальнi було густо заставлено ©жею та напоями.
Колядували у дворi, пiд вiкнами й у вiтальнi.
Славили в колядках господаря, бажали щастя всьому роду. Завiтала разом
з колядкою в хату немеркнуча краса, в якiй дналися дарована землею
родючiсть з вродою й честю людини.
Вiктор Iванович органiзував з колядникiв добiрний хор © сам керував
ним. Усю вiтальню заповнили спiваки. Вiд дотепiв, смiху аж трусився весь
будинок.
Змагалися спiвами дiвчата з парубками. Прославлялася врода, хоробрiсть
у козацьких походах, висловлювалися сподiванки щасливих зустрiчей.
Ой добрий вечiр, пане господарю!
Радуйся, ой радуйся, земле!
Вимiтай двори, застилай столи!
Клади калачi з яро© пшеницi!..
Буде до тебе три гостi разом.
Привiтання гостей розчулило Панаса Яковича, © вiн уважно вловлював
слова колядки, як тривожну передвiстку.
Що то перший гiсть - тепле сонечко,
А другий же гiсть- ясний мiсяченько,
А ще й третiй гiсть - зоря ясная...
Саме в цей час розкрилися дверi вiтальнi, й ввiйшла вся заснiжена
Олександра Михайлiвна. Вона здивовано зупинилась. Колядники продовжували:
Ой добрий вечiр, добрий вечiр...
- Мамо! Мамо! - кинулися до матерi дiти. - До нас коляда прийшла!
Наче зачарована несподiваним сном, Олександра стояла, не рухаючись з
мiсця.
- Прибула? - тамуючи докором радiсть, обiзвався Панас Якович i почав
здiймати з не© заснiжений кожушок.
Колядники продовжували спiви. Хвилину слухала Олександра, а потiм сiла
за фортепiано i взялась добирати мелодiю колядки. Тодi ще злагодженiше
зазвучали голоси. Панас Якович не вiдривав свого погляду вiд дружини.
Збуджене пiсля морозу лице пашiло, як колись, коли вперше слухав ©© гру.
Пiдiйшов, нiжно поклав руку на плече. Колом обступили дiти, зазираючи в
обличчя матерi.
Нова радiсть стала,
Як на небi хвала...
- Нова радiсть... Пiзнаю ©©, - тихо, як молитву, шепотiла Олександра.
* * *
Кожен день нового року приносив тривожнi вiстi. Нарештi мала вiдбутися
зустрiч Панаса Яковича з генерал-губернатором. Всеросiйський жандарм Плеве
лютував. Частiшали арешти, ув'язнення без суду.
Кожного дня Панас Якович переглядав оголошення й офiцiйнi повiдомлення
в "Киевлянине", звертаючи увагу на загострення вза мин з Японi ю. Газета
за 29 сiчня 1904 року привернула увагу оголошенням про виступи в Ки вi
трупи Саксаганського й Садовського. Сповiщалося про вистави .п' с "По
ревiзi©", "Запорожець за Дуна м" та про черговий бенефiс Карпенка-Карого в
комедi© "Хазя©н". Радiв за свого побратима.
Перегорнувши сторiнку "Киевлянина", прочитав:
"ВЬIСОЧАЙШИЙ МАНИФЕСТ..."
У ньому сповiщалося про початок вiйни з Японi ю. Тяжкi думи облягли,
розтривожили Панаса. Нiчого не сказавши дружинi, поспiшив на службу.
Тепер робота в казеннiй палатi стала ще напруженiшою. Прийом у
генерал-губернатора було вiдкладено. Увагу князя цiлковито полонили
невiдкладнi справи мобiлiзацi© та во нних поставок. З кожним днем ширилися
чутки про поразки росiйського флоту, про загибель "Варяга", про блокаду
Порт-Артура. Газети стримано повiдомляли про фронтовi подi©, якi глибоко
хвилювали кожного громадянина. В мiському парку вечорами зазвучали тужнi
звуки вальса "На сопках Маньчжурi©", що супроводився iнодi приспiвом:
I плаче народ, проклина вiйну.
Прокляття вiйнi, прокляття вiйнi."
У цих звуках хрипiла, захлинаючись, вся микола©вська iмперiя i стогнали
поневоленi народи.
Тривожно минали першi мiсяцi вiйни, всюди точилися розмови про
Порт-Артур. Почали прибувати ешелони з пораненими, а з ними ширились
прокляття. Арештантськi роти на Сiннiй площi переповнювалися людьми в
сiрих халатах.
Розливалися плеса Ворскли, а над ними стелились риданнями дiвочi
веснянки. Ринула повноплинно вода, миючи корiння дубiв та зiтхаючи серед
урвищ.
На раннiх зорях уставали люди, чекаючи нових повiдомлень, а вечорами
прислухалися до веснянок, бо найправдивiший голос кри ться в пiснi. Про це
не раз Василенко говорив Панасу Яковичу.
Разом вони сумували, коли одержали звiстку про наглу смерть Михайла
Старицького 27 квiтня 1904 року. По©хав хоронити побратима Вiктор
Iванович, а Панас не змiг з ним подорожувати, бо вiдповiдальнiй службовiй
особi ви©здити можна лише за дозволом генерал-губернатора. Князь Урусов
тримав на мiсцях усiх чиновникiв губернi©.
Що робити? Ви©хати нелегально, на кiлька днiв залишивши роботу? Тодi
посипляться доноси та мних агентiв, i справа дiйде до самого невблаганного
й жорстокого блюстителя порядкiв iмперi© мiнiстра Плеве. А це ж його
при©зду разом з iмператором Миколою чекав з дня на день губернатор. Вся
явна i та мна жандармерiя готувалася до цi © подi©,
Кiлька днiв Панас Якович ходив засмучений пiд враженням звiстки про
смерть друга i побратима. Минув лише рiк, як зустрiчався з ним на
вiдкриттi пам'ятника Котляревському. Журбою повилося серце. Пригадувались
слова написаного Михайлом того ж року вiрша:
Ох, тяжко! Пiд гнiтом пошарпане серце холоне,
Зда ться, що я, i брати, i все рiдне у морi
кривавому тоне,
А зверху ще давить якась невмiркована сила.
Невже пiд ногами у мене чорнi розкрита могила?!
Пiсля служби блукав навмання вулицями. Зустрiв молоду жiнку в жалобi.
Очi заплаканi. Навiть зупинився. Але жiнка тоскно пройшла повз нього,
понесла свою журбу за рiдним, що загинув десь на сопках Маньчжурi©.
А в парковi ридально звучав мотив вальсу:
Прокляття вiйнi, прокляття вiйнi...
Стелилося те прокляття вiдгомоном аж на плеса, перегукуючись з ледве
чутним квилiнням журавлiв...
Повернувшись додому, усамiтнився в кабiнетi. Не давали покою думки,
заповнюючись мотивами реквi му на смерть друга. Писав: "Не стало
невсипущого трудiвника на нашiй лiтературнiй нивi, котру вiн немало
збагатив сво©ми коштовними перекладами i самостiйними талановитими
творами. Не стало щирого робiтника задля розвою нашого кону, що допомагав
пiднести його високо угору не тiльки сво©ми мистецькими працями, а й ще
сво©м хистом вишукати дотепних людей до того дiла, зводити ©х до гурту,
обминути деякi припони та заборони. Не стало гарячого поборника за добро
та поспiх свого народу, за його мову та пiсню, за всi тi вiками нажитi
духовнi ознаки... Великий жаль пройма наше серце, що неминуча смерть
вирвала мiж. нас таку значну задля всього нашого краю силу i зя на нас
сво ю чорною домовиною" *. Заадресовував листа шанувальникам пам'ятi
Старицького.
* Панас Мирний. Зiбр. творiв: У 7 т. - К., 1971. - Т. 7. - С. 509. 549
* * *
Розмови про подi© на Далекому Сходi ширились у мiстi й знаходили
вiдгуки на селах. Навiть повiтря наснажувалося задухою передгроззя.
На початку травня на Полтавщину прибув сам iмператор, щоб пiднести
пiдупалий дух вiрнопiдданства. Iмператора супроводжував великий князь
Олександр Михайлович та неодмiнний супутник у "небезпечних" по©здках його
величностi шеф жандармiв Плеве.
За iмператором всюди слiдував генерал-губернатор Урусов. При нагодi вiн
протягував уперед голову, щоб виказати свою вiрнопiдданiсть зачiскою та
вусами, пiдстриженими на iмператорський кшталт. А великий живiт туго
затягав блискучим поясом, бо в його утробу могли б вмiститися три
iмператори. Невiдступне прямував за ним i Фiлонов, не вiдходячи вiд свого
шефа та намагаючись уловити його настро© в кожному русi пухко© руки чи у
виразi гарбузоподiбного обличчя.
Насамперед iмператор вiдбув у Козельщанський монастир, взявши там
участь у молебствi за дарування перемоги. У полтавському соборi вiн теж
молився. Старому пископу Iларiону не пощастило дожити до цього дня.
Незадовго перед тим вiн послав свою блаженну душу до лику святих. Недарма
ж прислужував йому в свiй час "ясновидець" Гришка Распутiн.
Тепер iмператорську службу правив пископ Гедеон - вдатний на священнi
промови та проголошення анафем.
Пiсля цього молiння iмператор Микола забажав зробити огляд лецького та
Орловського полкiв, що стояли в Полтавi. Огляд вiдбувався на Сiннiй площi,
поруч яко© жовтою високою громадою вишкiрилися залiзними гратами
арештантськi роти. Тут були виставленi посиленi наряди вартових,
арештантам заборонили виглядати у вiкна.
Найурочистiшою частиною торжества було iмператорське вручення офiцерам
iконок Козельсько© божо© матерi. Офiцери в супроводi оркестру спiвали
"Боже, царя храни". Тiльки обiрвалися звуки гiмну, як iз-за грат
арештантських рот докотилися вигуки:
- Iконками, iконками воюйте проти японцiв!
- Бiльше тюрем муруйте!
Цi слова, очевидно, вловило "недрiмливе" вухо шефа жандармiв, бо вiн
насупив сво© кошлатi брови i з острахом глянув на iмператора... Фiлонов
ухопився за ефес шаблi.
Ця подiя стала предметом розмов у мiстi. Сподiвалися, що Плеве не
подару такого скандалу.
Голова губернiально© земсько© управи Федiр Андрiйович Лизогуб пишався
тим, що за часiв його дiяльностi було побудовано земський палац на
Петровськiй площi, до яко© сходились полтавськi шляхи.
Пишатися належало б вправним майстрам - умiльцям, що приклали сво© руки
до велично© архiтектурно© споруди.
Голова земсько© управи при нагодi хотiв похизуватися, запрошуючи на
огляд будинку вiдомих осiб. Потрапив на огляд i Панас Якович разом з
Короленком i Василенком.
Iдучи на Петровську площу, приятелi обмiнювалися думками про недавн
вiдвiдання мiста високопоставленими особами. Володимир Галактiонович аж
тряс сво ю кудлатою головою при згадцi iменi Плеве.
- Коли хочете знати, Панасе Яковичу, - з притиском на словах говорив
Короленко, - то iсторiя свiдчить, що здебiльшого товстозадi державнi мужi
були обмеженi на розум.
- Менi зда ться, що Плеве товстим задом може позмагатися з любим
державним дiячем.
- Невесело в кра©нi, де державна мудрiсть вимiрю ться не глибиною
розуму, а товщиною задiв...
Тим часом до спiвбесiдникiв пiдiйшов Василенко. Вiн був заклопотаний
пiдготовкою до вiдкриття будинку губернiального земства, бо в ньому
вiдведено просторi зали для iсторико-етнографiчного вiддiлення
Полтавського музею. Василенко, як любитель-етнограф, давав поради i
архiтектору Кричевському, i художнику Василькiвському.
Мирного. Короленка i Василенка зустрiв у вестибюлi голова
губернiального земства i повiв оглядати чудовi зали.
Колони, рiзьба, кольоровi полив'янi стiни з укра©нськими вiзерунками
справляли велике враження.
- Барокко! Укра©нське барокко! Яка краса! - вигукнув Короленко. -
Дивiться, яка динамiчна композицiя, декоративна пишнiсть, контрасти
об' мiв, пластика колон, ефектнiсть кольорiв... Укра©нське барокко!
- Тут дiйсно багато взято вiд укра©нського барокко, - висловив сво©
судження Василенко. - Але мене вражають елементи народно© творчостi.
Пригодились i розписи полив'яних опiшнянських горшкiв, барвистих
дiгтярiвських та решетилiвських вишивок. Я назвав би такий стиль
укра©нським вiдродженням...
Зупинилися бiля картини, розгорнуто© на всю стiну. Як живi, ©дуть
чумаки. Постатi, воли, вози - натурального розмiру. Чумацький шлях
стелеться на долину. Бiля дороги баштан, курiнь, стиглi кавуни.
- Це картина Василькiвського "Чумацький Ромоданський шлях", - пояснював
Василенко.
- Той самий, що згаду ться у вашому романi? - запитав Короленко.
- Той самий, - скромно вiдповiв Мирний. - Коли б я описував шлях пiсля
огляду цi © картини, то наповнив би його кольорами живописця. Погляньте,
яка безмiр шляху! Це дорога наших предкiв. Тому вiд не© пашить щедрим
сонцем. Погляньте, яке приязне, закучерявлене легенькими хмаринами небо!
- Кажуть, що художник Левiтан заздрив Василькiвському, дивлячись на
небо його "Козачо© левади"? - запитав Короленко.
- Небо у Василькiвського - то небо Укра©ни. Адже небо дзеркалом
пишноти землi. Так у кожнiй кра©нi митцi живопису передають у фарбах зриму
красу рiдних кра видiв... А постать чумака, що йде попереду чумацько©
валки?
- Видно, що то людина ступа по власнiй землi, шляхом, протореним
столiттями, - вставив Василенко. - На землi степовий Чумацький шлях, а на
небi - зоряний Чумацький Шлях...
До картини Василькiвського "Козак Голота" першим пiдiйшов Короленко i
зупинився, наче перед якимось чарiвним привидом.
Серед дикого степового простору, що безмежно послався до залитого
червоною смугою обрiю, височiв силует Голоти-вершника. В руках у нього
рушниця. Нещодавно вiдбувся його по динок з татарином-людоловом.
Переможений розпластався на землi, його дикий кiнь несеться, загубивши
вершника. Природа сво©ми кольорами доповню настрiй волелюбства i
козацько© одчайдушностi.
- Цього вершника, - промовив Короленко, - можна поставити поруч трьох
богатирiв у картинi Васнецова.
- Можна... Але вiн мiг би порушити заворожену нерухомiсть богатирiв.
Занадто динамiчна постать нескоримого Голоти.
- Щось невимовне чарiвне в картинi природи, - перевiв на iнше
Короленко.
- Так. Природа завжди промовля до людини, - говорячи, Мирний не зводив
очей з картини. - Фарби живописця в пейзажi завжди обiймаються з словом
письменника. Коли зника пейзаж з художньо© лiтератури, то тьмянi i сила
слова.
- Вашi думки заслуговують уваги, - докинув Короленко.
- Так. Пейзаж завжди гармону нацiональному колориту слова.
- А це полотно без пейзажу? - Короленко зупинився перед картиною
Василькiвського "Обрання полковником Мартина Пушкаря".
- Це полтавцi обирають полковником Пушкаря, щоб пiд його булавою
виступити на з' днання з загонами Богдана Хмельницького, - пояснював
Василенко. - Народ вруча обраному полковнику клейноди, як символ
козацько© влади. Уявiть собi, що для створення цi © картини позувала цiла
трупа Саксаганського!
- Подихом народного волелюбства дише картина. Короленко пильно
вдивлявся в козацькi постатi. Нiби розносився вiд них вiльний гомiн
збуджено© громади.
- Це мальовнича iсторiя нашо© Полтавщини.
- Не тiльки Полтавщини, а й всi © Укра©ни. В картинах Василькiвського я
ще глибше пiзнаю рiдну кра©ну. Хотiлося б познайомитися з художником, -
Короленко поволi вiдходив вiд картини.
Голова губернiального земства поважно повiв далi гостей, пишаючись,
наче у власному будинку. Привiв у вестибюль при виходi, де на стiнi було
вигравiрувано напис:
"Збудовано за часiв голови губернiального земства Ф. А. Лизогуба".
Зупинилися бiля напису.
- Федоре Андрiйовичу! - звернувся Короленко. - Дiло ви добре зробили...
Але чи не зда ться вам, що цей напис зiтре iсторiя? Ми зна мо, що в
iсторi© не раз бувало так, що пам'ятники залишалися, як витвiр людського
генiя, а написи стиралися...
Лизогуб почервонiв. На владному самовпевненому обличчi лягла тiнь
образи...
"Краще б вибив прiзвище свого брата Дмитра, що загинув на ешафотi", -
подумав Панас Мирний.
Раптово з вулицi почувся голос газетяра:
- Важлива подiя! В Петербурзi вбито бомбою мiнiстра Плеве! Купуйте
газети!
- Таку газету варто купити, - Мирний поглянув на Короленка.
* * *
Вiстi про розстрiл сiчнево© демонстрацi© в Петербурзi сколихнули й
розбудили всю кра©ну. Революцiя почалась...
Частiше став навiдувати Панаса Яковича його приятель Дмитрi©в Микола,
розповiв про по©здку в складi делегацi© до столицi з метою домовитися з
урядовими особами про поширення укра©нських видань. А найтiснiше в'язало
друзiв спiльне готування до друку тижневика "Рiдний край", перше число
якого мав вiдкрити Мирний вiршем "До сучасно© музи", закликаючи:
З слова живого скуй самопали
Й з ними мiж люди iди.
- Iти мiж люди ми готовi були й ранiше, - коментував свого вiрша
письменник. - Ранiше плекали цю iдею народники. Захоплювався i я нею,
пишучи першi сво© твори. Але час вимага переглянути змiст того ходiння.
Замало тепер пiти на село в хлiборобськiй свитинi. У сво©й новiй п' сi,
названiй "Не вгашай духу", я спробував послати любителiв сценiчного
мистецтва улаштовувати вистави в колективi залiзничних робiтникiв. Однак
написане не задовольня мене. Треба розкрити вимоги такого колективу. Тому
не свитку хлiбороба варто накидати на плечi, а вбрання майстрового. У мене
друзi серед залiзничникiв. Зустрiчi з ними допоможуть здiйснити новi
творчi задуми.
- Дорогий Панасе Яковичу! Ти добув, уже славу визнаного письменника.
Сво©ми творами Панас Мирний уже увiйшов на сторiнки iсторi© нашо©
культури. Для шанувальникiв iменi письменника цього досить, - намагався
Микола Андрiйович угамувати друга.
- Нi, Миколо! Цього не досить! Не досить написаного мною. Життя висува
новi теми, нових геро©в. Повертати Чiпку в новi твори нема рацi©, -
розсудливiсть i воля дналися в словах Панаса Яковича.
На розмову нагодився Вiктор Iванович Василенко, слухав, не наважуючись
висловлювати сво© занепоко ння, бо знав Панасову непохитнiсть у рiшеннях,
- Написане тобою, друже, не може бути вiдмежованим вiд нашо©
сучасностi. Воно органiчно по дну ться з нею, - продовжував
резонерствувати Дмитрi©в.
- За таке визнання спасибi. Однак зупинятися на зробленому не можна.
Зараз я задумав перекласти "Орлеанську дiву" Шiллера. Хай нашi люди на
зразках велико© iсторi© навчаються бути нездоланними в любовi до рiдного
краю. Але це ще не все. Я переживаю муки, одягаючи свiй мундир високого
чиновника. Недарма, коли доводиться проходити в ньому по Кобищанськiй
вулицi, то слiдом чую на подвiр'ях гавкання собак. Зовсiм по-iншому менi
почува ться, коли одягаю звичайне вбрання. В ньому зустрiчаюся з сво©ми
приятелями - залiзничними робiтниками, - брижами задумливостi бралося чоло
Панаса.
* * *
Розгорталися подi© 1905 року. Кожен мiсяць приносив новi вiстi. Та чи
можна все збагнути, сидяче за столом казенно© установи?
Доводилося конспiруватись заслуженому статському раднику Панасу
Рудченковi. Високе звання та нагороди завуальовували дiяльнiсть демократа
Мирного. Не завжди могла збагнути це Олександра Михайлiвна. Ось i тепер,
причесанi, гарно заквiтчанi. Личка у ©х рум'янi, очi яснi та тихi... I всi
кинулися до не©. "Ось наша мати! Ось наша мати! Пiдтомилася, бiдна.
Вiзьмемо ©© та донесемо до хати". I, пiднявши на руки, молодi та дужi,
понесли ©© полем. Широким шатром розстила ться над нею небо син , по йому
нi плямочки, нi хмарочки, хiба де чорною точкою тремтить жайворонок,
сиплючи свою пiсню на землю..."
Нiби вiдбулася ще раз зустрiч з незабутньою людиною. Здавалося, виконав
свiй обов'язок...
* * *
На прощання знову зiйшлися бiля хати, завжди радо© гостям.
Микола Вiталiйович зняв кобзу з верби.
- Хто може тримати закутою в нiмотi гармонiю, що ©© породжують життя i
мрi©? Якщо людська рука не торкатиметься до цих струн, то вiтер бринiтиме
ними, розбуджуючи сплячих i заскнiлих! Не знаю, який бог змайстрував
багатострунну лiру. Але вiрю, що той бог був сином самого сонця. - I почав
перебирати струни.
Звуки обiймалися з гнучким рясновiттям, гойдаючись у сонячнiй позолотi.
Сонце горнулося до задумливого обрiю, днаючи сво© промiння з достиглими
пахощами вересневого надвечiр'я. Уронили з пiднебесся ледве чутний клич
дикi гуси. Старицький звiвся, простягаючи благальне ©м услiд руки.
- Гуси! Гуси! Повернiться! Не вiдносьте на сво©х крилах у безвiсть
наших рокiв. Вернiться з ними разом. Хай ще раз упадуть на нашi плечi
пережитi негоди. Вернiться! Благаю вас, гуси! - Вiн нагадував древнього
сивого вiщуна, що закляк у заклинальнiй позi. - Гуси! Гуси! Не зважа те?
То летiть на вiльнi простори! Несiть у майбуття нашi печалi, нашу тривогу
й мрi©. Несiть щастя для тих, хто народжу ться. Хай зустрiча вас
надхмарне сонце, вiтайте його вiд нашого поколiння, вiд нашо© землi!
Замовкнувши, вiн ще стояв нерухомо, нiби чекав чогось, ще неопiзнаного
в життi. Здавалося, древня сила пiдiймала його на височiнь того лету, щоб
оглянути далi. Наче вiки розкривали сво© дверi, з яких виходили тiнi, що
увiнчали безсмертям цi простори. Оглядаючи ©х, стояв колись на горi
древнiй князь, сво ю сивою мудрiстю зважуючи пересторогу вiд половецьких
руйнiвних набiгiв. Виходив на цю гору козацький лiтописець Грабянка, щоб
далi окинути зором землю й увiчнити ©© сво©ми думами.
Минають днi, минають ночi, стираючи гранi столiть, i сходяться сюди
дiти сонця й громовиць, щоб нести дари свого серця й щедро© душi...
Вiками потомлене сонце лягло на вiдпочинок. Синьою кире ю земля
постелила йому постiль i сама готувалася до сновидiнь. Далеко за Пслом
раптово спалахнула пожежа, наче хто присвiчував, щоб не заблудитися в
пiтьмi далеких дорiг.
- Горить там, де й колись, пригадую, горiло, - роздумливо мовив Панас
Якович.
- Знову горить? Який жах! - Ольга Петрiвна злякано дивилась, як темними
звоями стелився дим.
- Знову горить, мамо! Яка краса, пробудження! То вогонь гнiву! - Леся
випросталась. - Продовжуйте грати, Миколо Вiталiйовичу!
- Я граю, коли наструню ться моя душа.
- Хай бринять натягнутi струни! В музицi ви продовжу те сторiнки мого
"Вавiлонського полону".
Старицький все ще стояв у благальнiй застиглiй позi, наче в бронзi
литий. На його розкосмачених вусах повисли росистi краплинки, виграючи
переливами рожевого перламутру.
Микола Вiталiйович гучнiше вдарив по струнах. Звуки покотилися по
гнучкому срiблолистю верби, викрешуючи iскри, що стелилися по зiв'ялiй
травi.
* * *
Не квапився повертатися до Полтави. Службовi справи затримували в
Гадячi...
Як завжди, перебуваючи тут, заглянув i до колись рiдно© оселi
Рудченкiв. Та батько вже помер, а стара мати перебувала десь у родичiв.
Коли ж ви©хав уже з мiста, то думками ще не розставався з ним. Просив
фурмана не гнати швидко коней, оглядав давно знайомi га©, байраки та
плеса. Кра види викликали милi спогади. Нiби знову поверталися забутi
пригоди, щоб наповнити серце тривогою скороминучо© юностi.
Та поволi виривалася думка з обiймiв минулого й ластiвкою закружляла
над рiдною оселею. Старшi сини десь уже в школi. А менший - з Олександрою,
дома. Але чому вона була такою засмученою, коли випроводжала в дорогу,
нiби крила якiсь та мницi. I ранiше помiчав нервування дружини, але не мiг
дати ради. За останнiй час, особливо пiсля губернаторського бенкету, вона
виявляла розгубленiсть, часом впадала в мовчанку. Тодi прозорi очi
вкривалися серпанком смутку. Перестала грати на фортепiано. Але кого
винити в цьому? Може, справдi вiн винен у ©© нервуваннi? Iнодi бачив ©©
заплаканою. На запитання не вiдповiдала або обмежувалася стислим "так",
"минеться".
А праця по службi весь час збiльшувалася, до того ж творчi задуми
забирали все дозвiлля. Iншi чиновники справдi бiльше вiддавали часу сво©м
дружинам. Картав себе i забiгав думкою до кобищанського будинку, хотiв
цього разу найтеплiше зустрiти дружину. Везе ©й вишиванi червоним та
чорним подарунки. Хочеться побачити в ©© мрiйних очах тиху радiсть i
послухати гру на фортепiано. Роздумами скорочувався нудний шлях...
Ось i Полтава. Сутiнками крилися вулицi, коли прибув до власного дому.
На порозi зустрiла няня. З виду побачив - щось сталося.
- Олександра Михайлiвна де? - тривожно, запитав.
- По©хали...
- Куди?
- Сказали, що в Карлiвку до Шейдеманiв.
- До Шейдеманiв?!
Вибiгли дiти, обiймали батька.
- Мама по©хала... Мами нема дома, - розпачливо повторювали.
Сiли вечеряти. Панас Якович намагався не виявляти сво © схвильованостi,
розважав дiтей. А коли мимохiдь поглядав на стiлець за столом, де завжди
сидiла Олександра, то дiти, вловлюючи неспокiй батька, переглядалися мiж
собою.
Коли всi поснули, Панас Якович пiдiйшов до фортепiано. Воно було
розкрите, ноти не прибранi
Ще довго сидiв у кабiнетi. А поруч бюст Шевченка. Наче чув слова:
Минають днi, минають ночi,
Шелестить пожовкле листя.
За вiкном справдi тоскно шелестiло листя, а над верхiв'ями дубiв
незрадливо сяяли зорi.
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
I гнилою колодою
По свiту валятись...
Благальне звучали слова Кобзаря, наповнюючи болем невсипучi думки.
* * *
Лагодився ви©хати в Карлiвку, щоб вiдшукати Олександру. Але з кожним
днем обтяжували службовi справи. Якась лихоманка потрясала урядовi кола,
приносячи недобрi вiстi з Далекого Сходу.
В Полтавi лютував Фiлонов, а iм'я мiнiстра внутрiшнiх справ генерала
Плеве звучало з кожним днем погрозливiше. Чиновники ладнi були молитися
шефу жандармiв. Ширилися чутки: "Плеве заборонив", "Плеве попередив",
"Плеве дав наказ". Були такi, що мовчали при згадцi високо© особи або
хмурили чоло. Чимало знаходилось i тих, у кого гнiвом наповнювалися очi,
коли заходила розмова про всеросiйського сатрапа.
Плеве до того наводнив мiсто жандармами, справниками, що ©х стало
бiльше, нiж книжок у книгарнях.
Не минула ласкаво© уваги шефа жандармiв демонстрацiя пiд час вiдкриття
пам'ятника Котляревському. Над Полтавою, як i над усi ю кра©ною, нависали
зловiснi хмари. Це помiчав Панас Якович i по роботi в казеннiй палатi, i
по запроваджуваному цензурному режиму.
Генерал-губернатор Урусов пiдозрiлiше й суворiше потав ставитися до
робот службовцiв у державних установах, вбачаючи всюди крамолу, навiть у
дiяльностi земства. Вiн запроваджував суворий нагляд за службовими
особами. З цi ю метою давав необмеженi повноваження Фiлонову, вокладаючись
на його тверду руку й жандармську вправнiсть.
З дня на день чекав Панас Якович прийому в губернатора. Пiсля
перебування в Полтавi мiнiстра Плеве князь Урусов став жорстокiшим i
роздратованiшим.
Повертаючись пiзно з роботи, Панас Якович знаходив утiху в зустрiчах з
сво©ми друзями. Найчастiше заходив до нього Василенко. З ним зустрiчав i
рiздвянi свята. Вперше довелося святкувати без дружини. Олександра
Михайлiвна не поверталася з Карлiвки.
- Вiкторе Iвановичу, - звертався до друга, - роздiли мою самотнiсть на
свята. Разом поколяду мо.
- Добре. Я можу запросити таких колядникiв, що й земля пiд ними загуде.
Вдаримо, як циган рядном, лихом об землю. А тим часом все перетовчеться та
перемелеться...
Ще нiколи в Панасову хату на Кобищанах не сходилося стiльки колядникiв,
як цього року. Стiл у вiтальнi було густо заставлено ©жею та напоями.
Колядували у дворi, пiд вiкнами й у вiтальнi.
Славили в колядках господаря, бажали щастя всьому роду. Завiтала разом
з колядкою в хату немеркнуча краса, в якiй дналися дарована землею
родючiсть з вродою й честю людини.
Вiктор Iванович органiзував з колядникiв добiрний хор © сам керував
ним. Усю вiтальню заповнили спiваки. Вiд дотепiв, смiху аж трусився весь
будинок.
Змагалися спiвами дiвчата з парубками. Прославлялася врода, хоробрiсть
у козацьких походах, висловлювалися сподiванки щасливих зустрiчей.
Ой добрий вечiр, пане господарю!
Радуйся, ой радуйся, земле!
Вимiтай двори, застилай столи!
Клади калачi з яро© пшеницi!..
Буде до тебе три гостi разом.
Привiтання гостей розчулило Панаса Яковича, © вiн уважно вловлював
слова колядки, як тривожну передвiстку.
Що то перший гiсть - тепле сонечко,
А другий же гiсть- ясний мiсяченько,
А ще й третiй гiсть - зоря ясная...
Саме в цей час розкрилися дверi вiтальнi, й ввiйшла вся заснiжена
Олександра Михайлiвна. Вона здивовано зупинилась. Колядники продовжували:
Ой добрий вечiр, добрий вечiр...
- Мамо! Мамо! - кинулися до матерi дiти. - До нас коляда прийшла!
Наче зачарована несподiваним сном, Олександра стояла, не рухаючись з
мiсця.
- Прибула? - тамуючи докором радiсть, обiзвався Панас Якович i почав
здiймати з не© заснiжений кожушок.
Колядники продовжували спiви. Хвилину слухала Олександра, а потiм сiла
за фортепiано i взялась добирати мелодiю колядки. Тодi ще злагодженiше
зазвучали голоси. Панас Якович не вiдривав свого погляду вiд дружини.
Збуджене пiсля морозу лице пашiло, як колись, коли вперше слухав ©© гру.
Пiдiйшов, нiжно поклав руку на плече. Колом обступили дiти, зазираючи в
обличчя матерi.
Нова радiсть стала,
Як на небi хвала...
- Нова радiсть... Пiзнаю ©©, - тихо, як молитву, шепотiла Олександра.
* * *
Кожен день нового року приносив тривожнi вiстi. Нарештi мала вiдбутися
зустрiч Панаса Яковича з генерал-губернатором. Всеросiйський жандарм Плеве
лютував. Частiшали арешти, ув'язнення без суду.
Кожного дня Панас Якович переглядав оголошення й офiцiйнi повiдомлення
в "Киевлянине", звертаючи увагу на загострення вза мин з Японi ю. Газета
за 29 сiчня 1904 року привернула увагу оголошенням про виступи в Ки вi
трупи Саксаганського й Садовського. Сповiщалося про вистави .п' с "По
ревiзi©", "Запорожець за Дуна м" та про черговий бенефiс Карпенка-Карого в
комедi© "Хазя©н". Радiв за свого побратима.
Перегорнувши сторiнку "Киевлянина", прочитав:
"ВЬIСОЧАЙШИЙ МАНИФЕСТ..."
У ньому сповiщалося про початок вiйни з Японi ю. Тяжкi думи облягли,
розтривожили Панаса. Нiчого не сказавши дружинi, поспiшив на службу.
Тепер робота в казеннiй палатi стала ще напруженiшою. Прийом у
генерал-губернатора було вiдкладено. Увагу князя цiлковито полонили
невiдкладнi справи мобiлiзацi© та во нних поставок. З кожним днем ширилися
чутки про поразки росiйського флоту, про загибель "Варяга", про блокаду
Порт-Артура. Газети стримано повiдомляли про фронтовi подi©, якi глибоко
хвилювали кожного громадянина. В мiському парку вечорами зазвучали тужнi
звуки вальса "На сопках Маньчжурi©", що супроводився iнодi приспiвом:
I плаче народ, проклина вiйну.
Прокляття вiйнi, прокляття вiйнi."
У цих звуках хрипiла, захлинаючись, вся микола©вська iмперiя i стогнали
поневоленi народи.
Тривожно минали першi мiсяцi вiйни, всюди точилися розмови про
Порт-Артур. Почали прибувати ешелони з пораненими, а з ними ширились
прокляття. Арештантськi роти на Сiннiй площi переповнювалися людьми в
сiрих халатах.
Розливалися плеса Ворскли, а над ними стелились риданнями дiвочi
веснянки. Ринула повноплинно вода, миючи корiння дубiв та зiтхаючи серед
урвищ.
На раннiх зорях уставали люди, чекаючи нових повiдомлень, а вечорами
прислухалися до веснянок, бо найправдивiший голос кри ться в пiснi. Про це
не раз Василенко говорив Панасу Яковичу.
Разом вони сумували, коли одержали звiстку про наглу смерть Михайла
Старицького 27 квiтня 1904 року. По©хав хоронити побратима Вiктор
Iванович, а Панас не змiг з ним подорожувати, бо вiдповiдальнiй службовiй
особi ви©здити можна лише за дозволом генерал-губернатора. Князь Урусов
тримав на мiсцях усiх чиновникiв губернi©.
Що робити? Ви©хати нелегально, на кiлька днiв залишивши роботу? Тодi
посипляться доноси та мних агентiв, i справа дiйде до самого невблаганного
й жорстокого блюстителя порядкiв iмперi© мiнiстра Плеве. А це ж його
при©зду разом з iмператором Миколою чекав з дня на день губернатор. Вся
явна i та мна жандармерiя готувалася до цi © подi©,
Кiлька днiв Панас Якович ходив засмучений пiд враженням звiстки про
смерть друга i побратима. Минув лише рiк, як зустрiчався з ним на
вiдкриттi пам'ятника Котляревському. Журбою повилося серце. Пригадувались
слова написаного Михайлом того ж року вiрша:
Ох, тяжко! Пiд гнiтом пошарпане серце холоне,
Зда ться, що я, i брати, i все рiдне у морi
кривавому тоне,
А зверху ще давить якась невмiркована сила.
Невже пiд ногами у мене чорнi розкрита могила?!
Пiсля служби блукав навмання вулицями. Зустрiв молоду жiнку в жалобi.
Очi заплаканi. Навiть зупинився. Але жiнка тоскно пройшла повз нього,
понесла свою журбу за рiдним, що загинув десь на сопках Маньчжурi©.
А в парковi ридально звучав мотив вальсу:
Прокляття вiйнi, прокляття вiйнi...
Стелилося те прокляття вiдгомоном аж на плеса, перегукуючись з ледве
чутним квилiнням журавлiв...
Повернувшись додому, усамiтнився в кабiнетi. Не давали покою думки,
заповнюючись мотивами реквi му на смерть друга. Писав: "Не стало
невсипущого трудiвника на нашiй лiтературнiй нивi, котру вiн немало
збагатив сво©ми коштовними перекладами i самостiйними талановитими
творами. Не стало щирого робiтника задля розвою нашого кону, що допомагав
пiднести його високо угору не тiльки сво©ми мистецькими працями, а й ще
сво©м хистом вишукати дотепних людей до того дiла, зводити ©х до гурту,
обминути деякi припони та заборони. Не стало гарячого поборника за добро
та поспiх свого народу, за його мову та пiсню, за всi тi вiками нажитi
духовнi ознаки... Великий жаль пройма наше серце, що неминуча смерть
вирвала мiж. нас таку значну задля всього нашого краю силу i зя на нас
сво ю чорною домовиною" *. Заадресовував листа шанувальникам пам'ятi
Старицького.
* Панас Мирний. Зiбр. творiв: У 7 т. - К., 1971. - Т. 7. - С. 509. 549
* * *
Розмови про подi© на Далекому Сходi ширились у мiстi й знаходили
вiдгуки на селах. Навiть повiтря наснажувалося задухою передгроззя.
На початку травня на Полтавщину прибув сам iмператор, щоб пiднести
пiдупалий дух вiрнопiдданства. Iмператора супроводжував великий князь
Олександр Михайлович та неодмiнний супутник у "небезпечних" по©здках його
величностi шеф жандармiв Плеве.
За iмператором всюди слiдував генерал-губернатор Урусов. При нагодi вiн
протягував уперед голову, щоб виказати свою вiрнопiдданiсть зачiскою та
вусами, пiдстриженими на iмператорський кшталт. А великий живiт туго
затягав блискучим поясом, бо в його утробу могли б вмiститися три
iмператори. Невiдступне прямував за ним i Фiлонов, не вiдходячи вiд свого
шефа та намагаючись уловити його настро© в кожному русi пухко© руки чи у
виразi гарбузоподiбного обличчя.
Насамперед iмператор вiдбув у Козельщанський монастир, взявши там
участь у молебствi за дарування перемоги. У полтавському соборi вiн теж
молився. Старому пископу Iларiону не пощастило дожити до цього дня.
Незадовго перед тим вiн послав свою блаженну душу до лику святих. Недарма
ж прислужував йому в свiй час "ясновидець" Гришка Распутiн.
Тепер iмператорську службу правив пископ Гедеон - вдатний на священнi
промови та проголошення анафем.
Пiсля цього молiння iмператор Микола забажав зробити огляд лецького та
Орловського полкiв, що стояли в Полтавi. Огляд вiдбувався на Сiннiй площi,
поруч яко© жовтою високою громадою вишкiрилися залiзними гратами
арештантськi роти. Тут були виставленi посиленi наряди вартових,
арештантам заборонили виглядати у вiкна.
Найурочистiшою частиною торжества було iмператорське вручення офiцерам
iконок Козельсько© божо© матерi. Офiцери в супроводi оркестру спiвали
"Боже, царя храни". Тiльки обiрвалися звуки гiмну, як iз-за грат
арештантських рот докотилися вигуки:
- Iконками, iконками воюйте проти японцiв!
- Бiльше тюрем муруйте!
Цi слова, очевидно, вловило "недрiмливе" вухо шефа жандармiв, бо вiн
насупив сво© кошлатi брови i з острахом глянув на iмператора... Фiлонов
ухопився за ефес шаблi.
Ця подiя стала предметом розмов у мiстi. Сподiвалися, що Плеве не
подару такого скандалу.
Голова губернiально© земсько© управи Федiр Андрiйович Лизогуб пишався
тим, що за часiв його дiяльностi було побудовано земський палац на
Петровськiй площi, до яко© сходились полтавськi шляхи.
Пишатися належало б вправним майстрам - умiльцям, що приклали сво© руки
до велично© архiтектурно© споруди.
Голова земсько© управи при нагодi хотiв похизуватися, запрошуючи на
огляд будинку вiдомих осiб. Потрапив на огляд i Панас Якович разом з
Короленком i Василенком.
Iдучи на Петровську площу, приятелi обмiнювалися думками про недавн
вiдвiдання мiста високопоставленими особами. Володимир Галактiонович аж
тряс сво ю кудлатою головою при згадцi iменi Плеве.
- Коли хочете знати, Панасе Яковичу, - з притиском на словах говорив
Короленко, - то iсторiя свiдчить, що здебiльшого товстозадi державнi мужi
були обмеженi на розум.
- Менi зда ться, що Плеве товстим задом може позмагатися з любим
державним дiячем.
- Невесело в кра©нi, де державна мудрiсть вимiрю ться не глибиною
розуму, а товщиною задiв...
Тим часом до спiвбесiдникiв пiдiйшов Василенко. Вiн був заклопотаний
пiдготовкою до вiдкриття будинку губернiального земства, бо в ньому
вiдведено просторi зали для iсторико-етнографiчного вiддiлення
Полтавського музею. Василенко, як любитель-етнограф, давав поради i
архiтектору Кричевському, i художнику Василькiвському.
Мирного. Короленка i Василенка зустрiв у вестибюлi голова
губернiального земства i повiв оглядати чудовi зали.
Колони, рiзьба, кольоровi полив'янi стiни з укра©нськими вiзерунками
справляли велике враження.
- Барокко! Укра©нське барокко! Яка краса! - вигукнув Короленко. -
Дивiться, яка динамiчна композицiя, декоративна пишнiсть, контрасти
об' мiв, пластика колон, ефектнiсть кольорiв... Укра©нське барокко!
- Тут дiйсно багато взято вiд укра©нського барокко, - висловив сво©
судження Василенко. - Але мене вражають елементи народно© творчостi.
Пригодились i розписи полив'яних опiшнянських горшкiв, барвистих
дiгтярiвських та решетилiвських вишивок. Я назвав би такий стиль
укра©нським вiдродженням...
Зупинилися бiля картини, розгорнуто© на всю стiну. Як живi, ©дуть
чумаки. Постатi, воли, вози - натурального розмiру. Чумацький шлях
стелеться на долину. Бiля дороги баштан, курiнь, стиглi кавуни.
- Це картина Василькiвського "Чумацький Ромоданський шлях", - пояснював
Василенко.
- Той самий, що згаду ться у вашому романi? - запитав Короленко.
- Той самий, - скромно вiдповiв Мирний. - Коли б я описував шлях пiсля
огляду цi © картини, то наповнив би його кольорами живописця. Погляньте,
яка безмiр шляху! Це дорога наших предкiв. Тому вiд не© пашить щедрим
сонцем. Погляньте, яке приязне, закучерявлене легенькими хмаринами небо!
- Кажуть, що художник Левiтан заздрив Василькiвському, дивлячись на
небо його "Козачо© левади"? - запитав Короленко.
- Небо у Василькiвського - то небо Укра©ни. Адже небо дзеркалом
пишноти землi. Так у кожнiй кра©нi митцi живопису передають у фарбах зриму
красу рiдних кра видiв... А постать чумака, що йде попереду чумацько©
валки?
- Видно, що то людина ступа по власнiй землi, шляхом, протореним
столiттями, - вставив Василенко. - На землi степовий Чумацький шлях, а на
небi - зоряний Чумацький Шлях...
До картини Василькiвського "Козак Голота" першим пiдiйшов Короленко i
зупинився, наче перед якимось чарiвним привидом.
Серед дикого степового простору, що безмежно послався до залитого
червоною смугою обрiю, височiв силует Голоти-вершника. В руках у нього
рушниця. Нещодавно вiдбувся його по динок з татарином-людоловом.
Переможений розпластався на землi, його дикий кiнь несеться, загубивши
вершника. Природа сво©ми кольорами доповню настрiй волелюбства i
козацько© одчайдушностi.
- Цього вершника, - промовив Короленко, - можна поставити поруч трьох
богатирiв у картинi Васнецова.
- Можна... Але вiн мiг би порушити заворожену нерухомiсть богатирiв.
Занадто динамiчна постать нескоримого Голоти.
- Щось невимовне чарiвне в картинi природи, - перевiв на iнше
Короленко.
- Так. Природа завжди промовля до людини, - говорячи, Мирний не зводив
очей з картини. - Фарби живописця в пейзажi завжди обiймаються з словом
письменника. Коли зника пейзаж з художньо© лiтератури, то тьмянi i сила
слова.
- Вашi думки заслуговують уваги, - докинув Короленко.
- Так. Пейзаж завжди гармону нацiональному колориту слова.
- А це полотно без пейзажу? - Короленко зупинився перед картиною
Василькiвського "Обрання полковником Мартина Пушкаря".
- Це полтавцi обирають полковником Пушкаря, щоб пiд його булавою
виступити на з' днання з загонами Богдана Хмельницького, - пояснював
Василенко. - Народ вруча обраному полковнику клейноди, як символ
козацько© влади. Уявiть собi, що для створення цi © картини позувала цiла
трупа Саксаганського!
- Подихом народного волелюбства дише картина. Короленко пильно
вдивлявся в козацькi постатi. Нiби розносився вiд них вiльний гомiн
збуджено© громади.
- Це мальовнича iсторiя нашо© Полтавщини.
- Не тiльки Полтавщини, а й всi © Укра©ни. В картинах Василькiвського я
ще глибше пiзнаю рiдну кра©ну. Хотiлося б познайомитися з художником, -
Короленко поволi вiдходив вiд картини.
Голова губернiального земства поважно повiв далi гостей, пишаючись,
наче у власному будинку. Привiв у вестибюль при виходi, де на стiнi було
вигравiрувано напис:
"Збудовано за часiв голови губернiального земства Ф. А. Лизогуба".
Зупинилися бiля напису.
- Федоре Андрiйовичу! - звернувся Короленко. - Дiло ви добре зробили...
Але чи не зда ться вам, що цей напис зiтре iсторiя? Ми зна мо, що в
iсторi© не раз бувало так, що пам'ятники залишалися, як витвiр людського
генiя, а написи стиралися...
Лизогуб почервонiв. На владному самовпевненому обличчi лягла тiнь
образи...
"Краще б вибив прiзвище свого брата Дмитра, що загинув на ешафотi", -
подумав Панас Мирний.
Раптово з вулицi почувся голос газетяра:
- Важлива подiя! В Петербурзi вбито бомбою мiнiстра Плеве! Купуйте
газети!
- Таку газету варто купити, - Мирний поглянув на Короленка.
* * *
Вiстi про розстрiл сiчнево© демонстрацi© в Петербурзi сколихнули й
розбудили всю кра©ну. Революцiя почалась...
Частiше став навiдувати Панаса Яковича його приятель Дмитрi©в Микола,
розповiв про по©здку в складi делегацi© до столицi з метою домовитися з
урядовими особами про поширення укра©нських видань. А найтiснiше в'язало
друзiв спiльне готування до друку тижневика "Рiдний край", перше число
якого мав вiдкрити Мирний вiршем "До сучасно© музи", закликаючи:
З слова живого скуй самопали
Й з ними мiж люди iди.
- Iти мiж люди ми готовi були й ранiше, - коментував свого вiрша
письменник. - Ранiше плекали цю iдею народники. Захоплювався i я нею,
пишучи першi сво© твори. Але час вимага переглянути змiст того ходiння.
Замало тепер пiти на село в хлiборобськiй свитинi. У сво©й новiй п' сi,
названiй "Не вгашай духу", я спробував послати любителiв сценiчного
мистецтва улаштовувати вистави в колективi залiзничних робiтникiв. Однак
написане не задовольня мене. Треба розкрити вимоги такого колективу. Тому
не свитку хлiбороба варто накидати на плечi, а вбрання майстрового. У мене
друзi серед залiзничникiв. Зустрiчi з ними допоможуть здiйснити новi
творчi задуми.
- Дорогий Панасе Яковичу! Ти добув, уже славу визнаного письменника.
Сво©ми творами Панас Мирний уже увiйшов на сторiнки iсторi© нашо©
культури. Для шанувальникiв iменi письменника цього досить, - намагався
Микола Андрiйович угамувати друга.
- Нi, Миколо! Цього не досить! Не досить написаного мною. Життя висува
новi теми, нових геро©в. Повертати Чiпку в новi твори нема рацi©, -
розсудливiсть i воля дналися в словах Панаса Яковича.
На розмову нагодився Вiктор Iванович Василенко, слухав, не наважуючись
висловлювати сво© занепоко ння, бо знав Панасову непохитнiсть у рiшеннях,
- Написане тобою, друже, не може бути вiдмежованим вiд нашо©
сучасностi. Воно органiчно по дну ться з нею, - продовжував
резонерствувати Дмитрi©в.
- За таке визнання спасибi. Однак зупинятися на зробленому не можна.
Зараз я задумав перекласти "Орлеанську дiву" Шiллера. Хай нашi люди на
зразках велико© iсторi© навчаються бути нездоланними в любовi до рiдного
краю. Але це ще не все. Я переживаю муки, одягаючи свiй мундир високого
чиновника. Недарма, коли доводиться проходити в ньому по Кобищанськiй
вулицi, то слiдом чую на подвiр'ях гавкання собак. Зовсiм по-iншому менi
почува ться, коли одягаю звичайне вбрання. В ньому зустрiчаюся з сво©ми
приятелями - залiзничними робiтниками, - брижами задумливостi бралося чоло
Панаса.
* * *
Розгорталися подi© 1905 року. Кожен мiсяць приносив новi вiстi. Та чи
можна все збагнути, сидяче за столом казенно© установи?
Доводилося конспiруватись заслуженому статському раднику Панасу
Рудченковi. Високе звання та нагороди завуальовували дiяльнiсть демократа
Мирного. Не завжди могла збагнути це Олександра Михайлiвна. Ось i тепер,