про що шумлять дуби. - Ударила по клавiшах. Буревiйно загримiли акорди,
поволi розпливаючись у шумовиннi дубового листу. Вимережувалась у
мелодiйному звучаннi легенда, подарована композитором.
* * *
У напруженiй працi минала зима. А перший подих весни принiс хвилюючi
вiстi. В "Правительственном вестнике" сповiщалося, що нарада мiнiстрiв
внутрiшнiх справ, народно© освiти, юстицi© та обер-прокурора найсвятiшого
синоду Поб доносцева ухвалила припинити видання "Отечественных записок".
- З усiх убивств останнього часу найтяжче вбивство учинено 20 квiтня
1884 року - вбивство "Отечественных записок". Пострiл злочинцiв спрямовано
на вiльну думку, на громадянську честь i мужнiсть, - так мовив Панас
Мирний, наче доповiдаючи Панасовi Рудченковi про сво© переживання.
Розумiв, що цей реакцiйний пострiл влуча i в "Раду" Старицького; ©©
видання буде припинено.
У такi хвилини скорботи радий був розважити себе зустрiчами з
Олександрою. Сво©м дзвiнким смiхом вона затамовувала сердечнi болi.
Знаходив якусь душевну потребу зустрiчатися з нею, милуватися, впиваючи
безхмарну блакить очей. А довгими вечорами самiтностi нiби приносила свiй
невиплаканий смуток невiдступна тiнь Галi, бентежила уяву. Тодi
наповнювався новими сторiнками роман. Потiм нiс сво налите жалем серце до
Олександри. Дитячою безпосереднiстю, несподiванками вона збуджувала
настрiй, вносила то неспокiй, то вiдвертала думки вiд повсякденних турбот,
©© химерна вдача i бентежила Панаса Яковича, i приносила радiсть.
Коло особистих iнтересiв з кожним днем поширювалось. Вiдриваючись вiд
працi, ходив до жiночого iнституту, прогулювався в парку, прислухався до
гри на фортепiано, угадував, хто гра . Адже Олександра пiд керiвництвом
длiчки почала викладати в iнститутi гру на фортепiано.
В чеканнi знаходив самовтiху, наче дисциплiнував себе в новiй, ще не
осмисленiй галузi життя. Iнодi бентежився з того, що таке юне дiвча
примушу його ходити тут i поглядати на вiкна.
Зустрiчав на але©, коли виходила з iнституту, простували через плац,
зупинялися, жартуючи, бiля каруселi, де розважалася молодь, слухали, як
катеринник виводить "Розлуку". Смiялися i схилами спускались аж до
Надворскля. Наче пливли в повенi хвилястих лугiв. Прислухалися й до гомону
дiброви, i до зачаровано© тишi прозорого плеса, де щедро, як зорi в небi,
красувалися бiлi лiле©. Дзвiнко смiялася, коли Панас, забрьоханий,
повертався вiд берега i приносив лiле© з довгими гнучкими стеблами.
Обвивала ними собi шию i квiтчала груди.
- Так хороше? - запитувала.
- То недоторканна краса лiлей. - Панас розповiв легенду про дiвчину,
яка, тiкаючи вiд житт вих знегод, щоб зберегти свою первiсну красу,
забралась на неприступне плесо i перетворилася на водяну квiтку. Ще й
Шевченковими словами забарвив легенду:
А весною процвiла я
Цвiтом при долинi,
Цвiтом бiлим, як снiг бiлимi
Аж гай звеселила.
- Легенда на мене смуток навiяла. - Олександра поскидала з ши© гнучкi
стебла, поклала бiля себе, задивилася на хвилi, наче й сама заколисувалась
у тихоплавному гойданнi.
- На мене теж легенда нагонить роздуми. А ще бiльше, коли я дивлюся на
жiнку, як на лiлею.
- I на мене так дивишся? - наче прокинулась вiд зачарованого сну.
- Так...
- Я не хочу, щоб так на мене дивилися.
- Всi ви, вихованки шляхетського iнституту, як тi лiле©. А поза вас
виру життя, як Ворскла в негоду. Люди страждають, гинуть... Ви не зна те
цих страждань. Вам байдуже, бо виросли в розкошах, не зна те, що таке
сльози трудово© людини...
- Не хочу бути лiле ю! - Олександра жбурнула букет на плесо. Вода
заколихалась, збрижилась.
- Не гнiвайся на мене... Говорю це, бо ти... Хочу сказати, а слiв не
вистача . Не все вимовиш словами, про що говорить серце. Нашi вза мини
переростають межi звичайно© дружби...
- Вони вже переросли, - задумливо посмiхнулась.
- Але куди все це може повести нас?
- Ти дивишся на мене, як на пан нку?
- Так... Як на вродливу, випещену в розкошах пан нку.
- Хочу довести, що я можу бути iншою!
- Чим?
- Пiснями... Можу одягти просте вбрання. Можу навiть босою ходити, як
простi дiвчата...
- Нiжки поколеш...
- Хай!.. Iспити в iнститутi я складала добре. Хочу скласти iспит
iнший... Для тебе!.. Чу ш, для тебе! - очi Олександри загорiлись. - От
завтра переодягнусь у просте вбрання i прийду до тебе.
- Це жарт?
- Нi, не жарт!
- А потiм у такому вбраннi пiдеш викладати панночкам гру на фортепiано?
- Нi... Пiду з тобою, куди захочеш... Куди поведеш.
Замовкли. Тихе плесо, нiби прислухаючись до розмови, почало гойдати на
сво му лонi вечiрнi зорi. Вони були чистi, задумливi... Та ©хню
задумливiсть обiрвала Олександра дзвiнким смiхом.
- Чого ти? Смiшно?
- Нi, весело...
- Не розумiю.
- Ха-ха-ха-ха! Пора вже все зрозумiти. Мене навiть наша "маркiза"
почина розумiти, а ти...
- Я ж не "маркiза", - запитливо поглянув.
- Не ображайся... Я не така. От одягну найпростiше вбрання i вийду до
тебе. Тодi веди мене хоч на оглядини... Ха-ха-ха!
- Не жартуй.
- Хочеться жартувати!
- Не забороняю...
- А ти спробуй заборонити!
- Не маю влади.
- Добувай!
- А ти коритимешся?
- Побачимо. Ха-ха-ха!
- Приходь завтра в тому вбраннi...
- Куди, до каруселi?
- Так, до каруселi. Завтра ж недiля. Вранцi, о десятiй годинi.
- Для iспиту?
- Може, й для iспиту.
- Мого чи твого? Ха-ха-ха!
- Я серйозно. Не жартую.
- А я жартую й серйозно. Ха-ха-ха!
Котився смiх, лягаючи на хвилi потемнiлого в сутiнках плеса.
* * *
Рiвно о десятiй годинi наступного дня був, як умовились, бiля каруселi.
Стояв, одягнений в простий, поношений костюм, на головi старий кашкет -
наче якийсь заробiтчанин. Почав тривожитись - минав час, а Олександра не
приходила. Невже пожартувала? Пiдходив ближче до каруселi, задивлявся на
кружляння весело© молодi, наче щось намагався вловити в тому кружляннi, в
звуках "Розлуки". На цей раз вони були розпачливими i до болю
верескливими. Вiдiйшов, прислухався до розмов.
Аж ось, де не вiзьмись, просту в розкiшному аристократичному вбраннi
Олександра i з нею - "маркiза". Проходять повз. Не витримав, злегка пiдняв
кашкет, наче вiтаючись.
- I такi , - обiзвалася до Олександри "маркiза". Навела лорнет. -
Видно, що iнтелiгент. Жебрачить. - Витягла срiбну монету з блискучо©
жiночо© торбинки. - Понеси, дай йому.
- Не треба... - вiдвела Олександра руку "маркiзи" i зашарiлася.
Пiшли, не оглянувшись. Панас Якович ще стояв, наче закам'янiлий. Сон це
чи дiйснiсть? Ледве опам'ятався й пiшов навмання шляхом. "Жебрак, -
шепотiли вуста, - жебрак. Може, в цьому правда. Гiрка правда. Я ж
письменник того народу, що жебрачить". Пригадувались рiзнi оповiдання про
жебракiв, i вiд того ставало ще гiрше. Ненароком зустрiв Ало©за длiчку.
- Панасе Яковичу? - здивовано розвiв руками. - Ходiння в народ тепер у
модi. Ходiмо разом. Я люблю слухати розваги молодi. Завжди почу ш якусь
цiкаву пiсню. Шкода, що не так демократично одягнений, як ти.
- Чиню сам над собою iспит, - сумно вiдповiв Панас Якович.
- Житт вi iспити не зашкодять.
- Так, житт вi й безглуздi.
- Безглуздя в тобi я нiколи не примiчав.
- То було ранiше, а тепер...
- Що сталося?
- Нiчого особливого. Роздумую оце про те, що важче, чи писати романи,
чи самому мандрувати в ролi якогось романiзованого героя?
- I те складне, i те... Бачу, що заговорив у тобi вiк розсудливо©
зрiлостi. А зна ш, що за останнiй час Олександра Михайлiвна дуже
цiкавиться тобою. При кожнiй зустрiчi розпиту й хвилю ться.
- Розпиту ? - вирвалось. - Не нагадуй про не©.
- Не буду. Он гурт зачина пiсню, ходiмо послуха мо. - длiчка
попростував до гурту, наспiвуючи:
Розлука ти, розлука,
Несеш менi печаль...
Збагнувши настро© Панаса, почав наспiвувати iншi мотиви.
Дома знаходив вiдраду в читаннi лiрики Гейне. Брався перекладати,
виливаючи свiй смуток. У перекладi рiдною мовою глибше пiзнавав душу поета
та й самого себе - "В душi мо©й сльози, а серденьку туга", "Чого ти тiка ш
вiд мене?"...
* * *
В чеканнi несподiванок каламутне попливли днi i ночi. Навмання ходив
iнодi до будинку жiночого iнституту, зупинявся в але©, куди доносились
звуки фортепiано. Пiзнавав у них того ж Бетховена, що й ранiше слухав з
таким хвилюванням. Бачив, вийшла з будинку Олександра i швидко пiшла
алеями. Не наважився йти слiдом, бо наче вiд ©© постатi повiяло холодом.
Понесла гордо пiднесену голову i звабливо стрункi плечi, наче пишалася
недоторканою вродою. Якi контрасти жiночо© краси!
Змагання думок i почуттiв переносив на сторiнки створюваного роману.
Нiби стежив за кожним кроком життя геро©нi, накреслював новi епiзоди
епiчно© розповiдi, в якi вривалися лiричнi мотиви уболiвання за долю
жiнки. Особистi враження й тривогу по днував у психологiчних сплетiннях,
розкриваючи душевнi колiзi© вразливо© особистостi. Не зовнi описував, а
освiтлював власними почуттями пригоди, що снували сюжетне плетиво роману.
Не могла житт радiсна й химерна сво ю поведiнкою iнститутка заслонити всi
уболiвання письменника.
На крилах мрiй приносила муза смуток Галi. Хотiв бачити ©© в iнших
обставинах, бажав, щоб доля ласкавим сонцем усмiхнулася до не©. Ось вона
пробуджу ться. Ранок.
"Сонце саме сходило. Рожева зоря зайнялася над землею, зверху ©©
простяглася чорна хмара, i вiд того вона здавалася ще червонiша. Рожевий
свiт укрив усю свiтлицю, по сволоках стрибали невеличкi зайчики, по
кутках, куди свiт не заходив, трусилася темнота. У хатi було душно... Край
ясного сонця саме виткнувся з-за землi, i пучок золотого променя в одну
мить опинився бiля не©. Стрибнув на личко, цмокнув у жаркi устоньки i
розсипався iскорками по ©© повному i, як снiг, бiлому лону... ©й почулося,
мов хто скропнув теплим дощиком, легенький лоскiт пробiг по всьому
тiлу..."
Здавалося, й власне життя поринало в епiзодах роману. Наче шукав у
ньому свою непривiтану долю, днав ©© з долею багатьох.
Вiв та мничi розмови з сво©ми героями i звiряв ©м та мницi власного
серця. Недаремно ж сивина почина прикрашувати скронi.
А серце благало живо© розмови не тiльки з героями, що ©х плекала уява,
а й з людиною, яка б збагнула голос душi, заповнила ©© радощами й
скорботою.
Як нiколи, вiдчував свою самотнiсть у холостяцькiй кiмнатi, що
поглинула в сво©х чотирьох стiнах вiсiмнадцять рокiв його скромного життя
в Полтавi.
* * *
Одного недiльного ранку, коли завершував хвилюючий роздiл роману, хтось
постукав. Вiдчинив дверi. Швидко в кiмнату ввiйшла, смiючись, Олександра.
- Це ти? - вирвалося зненацька.
- Хiба не пiзна ш? Нарядилась так, як обiцяла. Дивись, чи схожа я на
селючку?
- Але чому тодi...
- Не питай. Так бува ... Якщо ти вирiшив мене перевiрити, то я маю
право проекзаменувати й тебе, граючи на тво му терпiннi. Не соромишся в
такому виглядi пiти в мiсто, як умовились ранiше? - в ©© голосi чулась
настирливiсть. - Може, передумав?
- Нi, не передумав. Але не можу всього збагнути. Так усе раптово, наче
якийсь сон.
- Якщо сон, то почека мо, доки ти прокинешся. Ха-ха-ха! Який ти
справдi...
- Дивний?
- Не дивний, а втiшний. Менi весело з тобою.
- А менi й весело, й прикро.
- Не до лиця тобi згадувати прикростi. Вируша мо в умовлену мандрiвку!
Разом будемо тримати iспит.
Неквапно пiшли вулицями. В Олександри на ногах простi черевики, на
головi бiленька хусточка. Поблякла сiренька кофтина та картата спiдничка -
нiби на не© шитi. Попросила в служницi. Панас Якович - у старому
солом'яному брилi, як заробiтчанин, нiс торбинку за плечима.
Проходячи повз тюрму, зупинилися. З вiкон виглядали зелено-блiдi
обличчя арештантiв. Вони трималися худими кiстлявими руками за грати. Десь
з темного кутка билась об них пiсня, наче хотiла вирватися на волю, щоб
розвiятися просторами, позмагатися з вiтром легкокрилим.
- Браття! Подивiться, яка селючка погляда на грати! Може, чиясь
знайома або родичка? - Скупчилися бiля вiкна арештанти, дивилися запалими
очима.
- Так у нашому селi одягаються!
Швидко наблизився вартовий з багнетом за плечима.
- Провалювай! - владно гукнув, понiс вимуштрувану постать з такою
холодною урочистiстю, наче вiн тим багнетом оберiгав цiле царство.
- Чу ш, Олександре?
- Чую...
- Бачиш, Олександре?
- Бачу...
Шлях мандрiвникiв послався до привокзально© площi.
Тут збилося багато народу. Над майданом колихався людський галас, час
вiд часу заглушуваний гудками паровозiв.
Цiлi сiм'© з сво©ми пожитками, лахмiттям прибули, щоб ©хати на
переселення, на заробiтки. Це не бiблiйнi вигнанцi з рiдного краю шукають
землi обiтовано©. На них чека iнша земля - незнана, що десь лежить за
рiками, за лiсами. Не пророчили на нiй щастя дiди i прадiди. Без
батькiвських заповiтiв кудись мандрують шукачi землi, працi...
Де ©© шукати? Хто покаже шлях мандрувань i кра©ну примарного щастя? Хто
цi шукачi несподiванок i жорстоких прикростей? Хто цi битi вiтрами i
негодою, виснаженi, потомленi люди з мужицькими, жилавими, схудлими шиями?
Хто вони - обдертi, босоногi, в брудних сорочках, латаних свитках? Чого
шукають, дивлячись невiдомо куди сво©ми засмученими очима, що ледве
зберiгають ознаки вроджено© краси? Куди просту цей люд, вiками уярмлений,
нуждою сповитий, темрявою вкритий?
Це тi, котрих голод гонить на торжища продавати себе. Це тi, котрих не
зiгрiла рiдна земля, як зiгрiва мати немовля бiля сво©х грудей. Це
збiднiлi, спролетаризованi працiвники родючих нив, загарбаних чiпкими
руками хижих нагромаджувачiв багатства. Обдуренi й обкраденi, випханi
нуждою з села, вони несуть сво© потомленi руки, непривiтанi серця в далекi
свiти, ©х уже не в'яже до рiдно© хати нi пiсня солов'я, нi шелест
дiдiвських дубiв, нi гомiн зелених га©в та плескiт хвиль прозорих рiчок...
Шукачi примарного щастя несуть кудись тягар сво © жури разом з
сумливо-бунтiвливою пiснею.
Наче вписував слово за словом у книгу народного буття:
"Краю мiй! Родино моя! Багато по тобi пройшло-потопталося лiт i вiкiв,
багато розлилося слiз та горя, посiялося кiсток та кровi; та не занехаяло
це тво © пишно© краси, твого безмiрного достатку. Зате занехаяло тво©х
безталанних дiтей: несуть вони, босi й голi, свою голодну волю на чужу
чужину, проклинаючи тебе, як ту лиху мачуху, що, лицяючись до чужих,
забула про рiдних дiтей".
Глянув на Олександру. Вона дивилася на людей. Вперше зблизька бачила ©х
такими. Збiглась рисочка мiж пiднятими вiд несподiванки бровами, ©©
одурманював дух спiтнiлих людських тiл, брудного дрантя та пожиткового
мотлоху. Перемагаючи всi прикрощi, вона пiдiйшла з Панасом до сивого дiда,
що сидiв бiля ватри, пiдкладаючи до вогню цурпалочки, варив щось у
казанку. На грудях у дiда жалiсливо телiпалася медаль.
- Здрастуйте, дiду! - Панас зняв з плеча торбинку, поклав на землю.
- Здоров, здоров, сину... Звiдки ти будеш?
- З Миргородщини, дiдусю. А ви ж звiдки?
- Ми з пекла родом. Створив нас бог на посмiх чортовi, - дiд поглянув
на Олександру. - Дiвка мила в тебе. То, може, дружина?
- Дружина, дiдусю, - Панас поглянув на Олександру, посмiхнувся.
- Нi, дiдусю, ми ще не подружилися. То вiн жарту ...
- Краще подружитись, а тодi й мандрувати... Теж на Сибiр шукати вiльно©
землi?
- Може, й на Сибiр, тiльки далеко, звiдси не видно.
- Бодай i не бачити, - дiдовi очi налилися смутком. Вiн зiтхнув. - Лихо
гонить нас усiх. А спитай, куди? В якi щасливi кра©? I чого шукати, коли
правди не знаходимо в рiдному кра©? Шукали ту правду колись дiди i прадiди
нашi, коли ще порох тримали в рогастих порохiвницях та шабель не кидали з
рук... А тепер i правду нашу привласнили, i землi загарбали. А спитай -
чия то земля? Не цих же кровожерiв, що ладнi не тiльки землю загарбати, а
й сонце пошматувати, коли б до неба дiстали сво©ми пазурами... Нема, нема
правди на нашiй рiднiй землi.
- Може, ту правду треба пильнiше шукати?
- Може, сину. Ось i я шукав ©© все життя i на заробiтках по економiях,
i наймитом, i пастухом. Шукав i не знайшов... Правда, як оцей цурпалочок у
вогнi. Коли горить, то грi , а потухне - тiльки димок куриться... Правда,
як оця медаль, - дiд показав на сво© груди, - повернеш в один бiк, то
свiтиться хрестом, а повернеш в iнший бiк - нема хреста, тiльки якийсь
журавель розпростер крила. Почепили менi цю медаль, коли Шипку боронив вiд
туркiв. Багато там наших снiгом засипало-замело. А я витримав гiрськi
снiговi©, благодарить господа... А тут, на сво©й землi, не витримав, - дiд
та мничо нагнувся до Панаса. - Не витримав, сину, бо землi нема. Понесу
медаль аж на Сибiр, щоб бачили, що я не худобина, а чоловiк.
- На Сибiр, дiду, i злочинцiв гонять...
- Хай гонять. Для нас то не страшне.
- Мабуть, колись краще жилося?
- I колись було лихо, i тепер лихо. Правда, то й то лихо було - тяжке
лихо, що нас до землi гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лiчило. А
проте те давн лихо не рiзнило людей, не розводило ©х у рiзнi сторони, не
примушувало забувати сво©х, навчало держатися купи. А тепер яке лихо
стало?.. 0х! Сьогочасне лихо - то справжн лихо! - старечий голос забився
розпачем i обiрвався.
- Лихо давн й сьогочасне, - промовив Панас Якович, дивлячись на дiда.
Десь почулася пiсня, нiби виринула з-пiд землi, зарита в не© негодами,
а тепер нагаду , як спiвали ©© ще дiди i прадiди. Стогне вона, немов мати
рида над осиротiлими дiтьми. Ще бiльшого жалю завдала, обiзвавшися
зойками голосiння, сопiлка. До не© незабаром при дналася хрипливим голосом
i друга. Дiд обiрвав розмову, прислухаючись до сумовитих звукiв рiдно©
музики. А коли сопiлка, змiнивши тон, зазвучала танцювальним мотивом, дiд
звiвся i пiшов до гурту, де молодь почала танцювати. Дивний це був танець:
у ньому журбу перемагали пориви ще не забутого роздолля. Наче степовим
повiвом завихрилися лахмiття, що прикривали схудлi плечi танцюристiв.
Потiм стали в коло i, держачись за руки, повагом затанцювали. Обличчя в
них були зосередженi, немов виконували вони поважне дiло, бо пригадували
пройденi шляхи по цiй, колись уславленiй праотцями землi.
Аж ось до вокзалу подали порожнi товарнi вагони. В них почали грузитися
переселенцi. Галасом наповнилось повiтря, наче сполошилася пташина зграя.
Навалювали вагони торбами, домашнiм начинням. Повно набивалося людей.
Бiльшiсть залишалася на перонi. Прощалися, плакали...
По©зд рушив. Бiгли за ним, голосили. Ось дiвчина наздогнала вагон,
почепилася, зiрвалась, упала.
- Нещастя! Нещастя! - безпорадно гукали люди. Крiзь натовп швидко
пробилися Панас i Олександра. На рейках лежала закривавлена дiвчина. З
ноги й руки в не© струмилась кров. Швидко Олександра зiрвала зi сво ©
голови хустку i перев'язала дiвчинi руку. Далi скинула свою кофтиночку,
перев'язала ногу. Сюди прибiгло кiлька робiтникiв. Панас пiзнав Гната з
майстерень.
- I ви тут, земляче? - звернувся вiн до Панаса. - Понесiмо поранену до
нашо© хижi. Допомогу треба дати.
Робiтники обережно пiдняли дiвчину, понесли. Слiдом пiшли Олександра й
Панас.
У тiснiй хижi робiтники поклали на лiжко поранену.
Незабаром сюди прибув дiд, з яким нещодавно вели розмову.
- Це ж моя донечка!.. От лихо... Кажу ж вам, що сьогочасне лихо - то
справжн лихо© - дiд поглянув на Олександру. - Така сестра милосердiя i на
Шипцi була. - З дiдових очей капали сльози, змиваючи пилюгу з медалi.
- Добре, що ви, земляче, завiтали-таки до нас, - звернувся Гнат до
Панаса Яковича. - Лихо всiх зводить до цi © побратимсько© хати. Тепер шлях
зна те. Не цурайтеся. - Гнат поглянув на Олександру, яка пiклувалася бiля
поранено©. - Справжня людина! Це ваша дружина чи подруга? - звернувся до
Панаса, але той лише посмiхнувся. - Бачите, як закривавилась... Хлопцi,
принесiть цебро води, хай поми руки! Та ще попросiть у дiвчат чимось
прикрити голi плечi.
Швидко принесли води. Панас зливав на руки Олександрi. Вона глянула на
нього. В ©© поглядi вогнем горiла радiсть переможця, радiсть мандрiвницi в
невiдомий свiт, де уздрiла вона не знанi досi та мницi...
Поверталися до мiста, пiдiймаючись по Панянськiй горi. Вже надвечiрню
пригаслiсть сонця обгортала серпанкова даль. А за нею передгрозове
журилося крайнебо. Раптово вiтер бунтiвниче погнав хмари. Зчорнiло.
Прокотився несподiваний гуркiт, нiби велетенськi колеса загримiли по бруку
i впали десь у безодню. Олександра трепетно пригорнулась. Такою вразливою
й лагiдно-покiрною Панас не знав ©© ранiше.
Линув дощ. Довелося перестояти пiд ганочком якогось будинку. Злегка
промокла Олександра, щедро випромiнювала тепло, а з ним спливала усмiшка,
п'янка й прозора.
Як раптово полив дощ, так швидко й ущух. Прокотилися хмари по небу, i
знову заторжествувала зоряна перемога. Коли доводилось перебродити через
струмочки й калюжi, Панас на руках переносив дiвчину. Вона не пручалася,
нiби лебединим плеском обiймала шию, щедро розсипала срiбло молодого
смiху.
- Лесю, ти не замерзла? - вперше назвав ©© Лесею, i це слово
прозвучало, як мелодiя.
Не вiдповiла, тiльки мiцнiше обгорнула шию, пригорнувшися всi ю сво ю
звабливою постаттю...
Меркнув примарний свiт лiхтарiв. Срiблясто-тиха нiч обгортала мiсто,
голубила в сво©х обiймах химерних блукачiв.
* * *
Влiтаючи в розчинене вiкно, ластiвка приносить до оселi тиху радiсть.
Шугне крилом, опише пiд стелею стрiмке пiвколо, випурхне на простори,
залишивши в хатi трепетний слiд та надiю на повернення. А коли знову
прилетить, то й розбризки сонячно© порошi приносить iз собою.
Веселковими переливами смiху наповнювала Олександра кiмнату, коли iнодi
приходила до Панаса. Чим далi, то нетерпеливiше чекав на не©. Радiв, коли
на годину-двi залишалася, щебетала, смiялася, по-дитячому жартувала,
цiкавилася написаним, просила зачитувати.
Читав лише невеличкi уривки роману "Повiя", бо помiчав вразливiсть
дiвчини. Тодi задумливiсть падала на ©© чоло разом з пасмами волосся, що
покошланими колосками достиглого жита сягало аж до брiв. А з-пiд них
яснiли не волошки... Нi, то зволожений росою первоцвiт весняний.
Зацiкавлювалась порозвiшуваними в кiмнатi малюнками "Вечiр на Укра©нi"
Ку©нджi, "Бiля криницi" Трутовського. Весело й дотепно висловлювала сво©
судження, дивлячись розiскреними очима на зробленi рукою Панаса ескiзи й
замальовки. Спивав ©© усмiшки, як струмовиння весняних руча©в.
А коли залишала кiмнату, то ще довго бринiв у нiй звабливий вiдгомiн
дiвочого розвихреного смiху.
Цього вечора Панаса Яковича полонили болючi хвилювання самотностi. Куди
поведуть почуття, що з кожним днем розпалюють душу? Що може принести Леся
в його життя?
А коли в роздумах випливала постать Галi, вiдводив ©й мiсце на
сторiнках роману. Жив i страждав разом з нею.
Хотiлося роздiлити з кимось неспокiй. Принесеними Олександром квiтами
оздоблював бюсти Гоголя та Шевченка.
* * *
Хоч з переводом на посаду начальника першого вiддiлу казенно© палати
збiльшилося роботи, Панас Якович не послаблював лiтературно© дiяльностi.
Писав, але не мав змоги всього друкувати. Пiсля того як з'явилися у другiй
книзi "Ради" 1884 року "Образки з життя", важко було десь надрукувати iншi
твори. Правда, комедiю "Перемудрив" видали в Ки вi та вiрш "До музи"
надрукували в "Збiрцi з рiдного поля". А такi твори, як "Морозенко",
"Серед степiв", "Голодна воля", "Казка про Правду i Кривду", лежали,
чекаючи слушного часу...
Вихрилось життя на просторах кра©ни. Минуло шiсть рокiв пiсля вбивства
iмператора Олександра II. Знову на перше березня розiгралась подiя - замах
на iмператора Олександра III вчинила терористична група "Народно© волi" з
участю Олександра Ульянова. Наслiдок - чотири шибеницi та поповнення
казематiв полiтичними в'язнями.
Ще густiше пiсля цього порозвiшувано портрети iмператора. Висiв вiн
проти столу i в кабiнетi начальника першого вiддiлу казенно© палати.
Широка руда борода, кремезнi плечi й руки, наче в того, що трима сокиру,
щоб вiдрубувати голови непокiрним, - таким поставав у очах Панаса Яковича
портрет фiзично найдужчого i розумом найслабшого з дому Романових, якого
охрестили: "цар-миротворець".
Час вимiряв дружбу з Олександрою. Iнодi вона вдавалася в незрозумiлi
для Панаса химери, - тяжко було поривати з аристократичним свiтом
Шейдеманiв. Не хотiв миритися з ©© захопленням полювати, доводив, що
будь-яке кровопролиття повинно бути бридке людинi.
На якийсь час стався розрив з Олександрою. Вона надовго ви©хала в
Карлiвку. Вiдчував, нiби в душi обiрвалась якась струна. Надсилав листи,
писав вiршi про ©хнi зустрiчi.
Може, й Олександрi дати мiсце в романi? Але - чи поступиться перед нею
Галя?..
Настирлива уява малювала зустрiч двох жiнок. Кожна неповторна у сво©й
звабливостi. То з'являються, то щезають, як марево, ©хнi постатi.
Залишаються лише вiд того марева очi - сумнi, допитливi. Пiзна очi
Галi... Та ще ©© уста. Нiби промовляють вони. Намагався уловити лiричну
тональнiсть тих слiв, щоб заховати ©х у сво му серцi... Вiдчував бентежний
бiль i невгамовну наснагу творення.
Ходив на край мiста, наче шукав поради в трепетного шумовиння дубiв.
Пiзнавав одвiчну казку про правду i кривду, що допомага сво ю мудрою
глибиною пiзнавати свiт, розумiти душу людини...
Тривожними спогадами заповнювалась уява Панаса. В нiй верх брав
емоцiйний, вразливий i чулий Мирний над помiрковано-витриманим ретельним
службовцем Рудченком.
Коли приходила на сторiнки роману страдницька постать Галi й там
поринав ©© образ в iмлi складних житейських ситуацiй, то iнтимно
наближувалась в уявленнях випещена, як добре доглянута квiтка, нагороджена
природною красою й щедротами iнститутського виховання Олександра. Надсилав
©й один за одним листи, а в окремих з них у вiршовiй формi нагадував
незабутнi зустрiчi й прогулянки:
Пiшов у лiс, де торiк ми сидiли...
Очерет та сага вкрили рiчку в лугах,
Самi луки пожовкли, зчорнiли;
Височеннi дуби не шумлять, як тодi,
А нiмують без листу, сухi©...
Повернувшись до Полтави, Олександра принесла радiсть i тривогу.
Надiйшов час зважити вза мини та вирiшити складнi питання особистого
життя. Пiсля вагань, роздумiв насмiлився писати листа до Олександрино©
матерi:
"Квiтень 1889 р.
Дорога мамо дорого© для мене дочки!
Дозволяю собi звернутися до Вас з цим листом, надiючись, що Ваше добре
поволi розпливаючись у шумовиннi дубового листу. Вимережувалась у
мелодiйному звучаннi легенда, подарована композитором.
* * *
У напруженiй працi минала зима. А перший подих весни принiс хвилюючi
вiстi. В "Правительственном вестнике" сповiщалося, що нарада мiнiстрiв
внутрiшнiх справ, народно© освiти, юстицi© та обер-прокурора найсвятiшого
синоду Поб доносцева ухвалила припинити видання "Отечественных записок".
- З усiх убивств останнього часу найтяжче вбивство учинено 20 квiтня
1884 року - вбивство "Отечественных записок". Пострiл злочинцiв спрямовано
на вiльну думку, на громадянську честь i мужнiсть, - так мовив Панас
Мирний, наче доповiдаючи Панасовi Рудченковi про сво© переживання.
Розумiв, що цей реакцiйний пострiл влуча i в "Раду" Старицького; ©©
видання буде припинено.
У такi хвилини скорботи радий був розважити себе зустрiчами з
Олександрою. Сво©м дзвiнким смiхом вона затамовувала сердечнi болi.
Знаходив якусь душевну потребу зустрiчатися з нею, милуватися, впиваючи
безхмарну блакить очей. А довгими вечорами самiтностi нiби приносила свiй
невиплаканий смуток невiдступна тiнь Галi, бентежила уяву. Тодi
наповнювався новими сторiнками роман. Потiм нiс сво налите жалем серце до
Олександри. Дитячою безпосереднiстю, несподiванками вона збуджувала
настрiй, вносила то неспокiй, то вiдвертала думки вiд повсякденних турбот,
©© химерна вдача i бентежила Панаса Яковича, i приносила радiсть.
Коло особистих iнтересiв з кожним днем поширювалось. Вiдриваючись вiд
працi, ходив до жiночого iнституту, прогулювався в парку, прислухався до
гри на фортепiано, угадував, хто гра . Адже Олександра пiд керiвництвом
длiчки почала викладати в iнститутi гру на фортепiано.
В чеканнi знаходив самовтiху, наче дисциплiнував себе в новiй, ще не
осмисленiй галузi життя. Iнодi бентежився з того, що таке юне дiвча
примушу його ходити тут i поглядати на вiкна.
Зустрiчав на але©, коли виходила з iнституту, простували через плац,
зупинялися, жартуючи, бiля каруселi, де розважалася молодь, слухали, як
катеринник виводить "Розлуку". Смiялися i схилами спускались аж до
Надворскля. Наче пливли в повенi хвилястих лугiв. Прислухалися й до гомону
дiброви, i до зачаровано© тишi прозорого плеса, де щедро, як зорi в небi,
красувалися бiлi лiле©. Дзвiнко смiялася, коли Панас, забрьоханий,
повертався вiд берега i приносив лiле© з довгими гнучкими стеблами.
Обвивала ними собi шию i квiтчала груди.
- Так хороше? - запитувала.
- То недоторканна краса лiлей. - Панас розповiв легенду про дiвчину,
яка, тiкаючи вiд житт вих знегод, щоб зберегти свою первiсну красу,
забралась на неприступне плесо i перетворилася на водяну квiтку. Ще й
Шевченковими словами забарвив легенду:
А весною процвiла я
Цвiтом при долинi,
Цвiтом бiлим, як снiг бiлимi
Аж гай звеселила.
- Легенда на мене смуток навiяла. - Олександра поскидала з ши© гнучкi
стебла, поклала бiля себе, задивилася на хвилi, наче й сама заколисувалась
у тихоплавному гойданнi.
- На мене теж легенда нагонить роздуми. А ще бiльше, коли я дивлюся на
жiнку, як на лiлею.
- I на мене так дивишся? - наче прокинулась вiд зачарованого сну.
- Так...
- Я не хочу, щоб так на мене дивилися.
- Всi ви, вихованки шляхетського iнституту, як тi лiле©. А поза вас
виру життя, як Ворскла в негоду. Люди страждають, гинуть... Ви не зна те
цих страждань. Вам байдуже, бо виросли в розкошах, не зна те, що таке
сльози трудово© людини...
- Не хочу бути лiле ю! - Олександра жбурнула букет на плесо. Вода
заколихалась, збрижилась.
- Не гнiвайся на мене... Говорю це, бо ти... Хочу сказати, а слiв не
вистача . Не все вимовиш словами, про що говорить серце. Нашi вза мини
переростають межi звичайно© дружби...
- Вони вже переросли, - задумливо посмiхнулась.
- Але куди все це може повести нас?
- Ти дивишся на мене, як на пан нку?
- Так... Як на вродливу, випещену в розкошах пан нку.
- Хочу довести, що я можу бути iншою!
- Чим?
- Пiснями... Можу одягти просте вбрання. Можу навiть босою ходити, як
простi дiвчата...
- Нiжки поколеш...
- Хай!.. Iспити в iнститутi я складала добре. Хочу скласти iспит
iнший... Для тебе!.. Чу ш, для тебе! - очi Олександри загорiлись. - От
завтра переодягнусь у просте вбрання i прийду до тебе.
- Це жарт?
- Нi, не жарт!
- А потiм у такому вбраннi пiдеш викладати панночкам гру на фортепiано?
- Нi... Пiду з тобою, куди захочеш... Куди поведеш.
Замовкли. Тихе плесо, нiби прислухаючись до розмови, почало гойдати на
сво му лонi вечiрнi зорi. Вони були чистi, задумливi... Та ©хню
задумливiсть обiрвала Олександра дзвiнким смiхом.
- Чого ти? Смiшно?
- Нi, весело...
- Не розумiю.
- Ха-ха-ха-ха! Пора вже все зрозумiти. Мене навiть наша "маркiза"
почина розумiти, а ти...
- Я ж не "маркiза", - запитливо поглянув.
- Не ображайся... Я не така. От одягну найпростiше вбрання i вийду до
тебе. Тодi веди мене хоч на оглядини... Ха-ха-ха!
- Не жартуй.
- Хочеться жартувати!
- Не забороняю...
- А ти спробуй заборонити!
- Не маю влади.
- Добувай!
- А ти коритимешся?
- Побачимо. Ха-ха-ха!
- Приходь завтра в тому вбраннi...
- Куди, до каруселi?
- Так, до каруселi. Завтра ж недiля. Вранцi, о десятiй годинi.
- Для iспиту?
- Може, й для iспиту.
- Мого чи твого? Ха-ха-ха!
- Я серйозно. Не жартую.
- А я жартую й серйозно. Ха-ха-ха!
Котився смiх, лягаючи на хвилi потемнiлого в сутiнках плеса.
* * *
Рiвно о десятiй годинi наступного дня був, як умовились, бiля каруселi.
Стояв, одягнений в простий, поношений костюм, на головi старий кашкет -
наче якийсь заробiтчанин. Почав тривожитись - минав час, а Олександра не
приходила. Невже пожартувала? Пiдходив ближче до каруселi, задивлявся на
кружляння весело© молодi, наче щось намагався вловити в тому кружляннi, в
звуках "Розлуки". На цей раз вони були розпачливими i до болю
верескливими. Вiдiйшов, прислухався до розмов.
Аж ось, де не вiзьмись, просту в розкiшному аристократичному вбраннi
Олександра i з нею - "маркiза". Проходять повз. Не витримав, злегка пiдняв
кашкет, наче вiтаючись.
- I такi , - обiзвалася до Олександри "маркiза". Навела лорнет. -
Видно, що iнтелiгент. Жебрачить. - Витягла срiбну монету з блискучо©
жiночо© торбинки. - Понеси, дай йому.
- Не треба... - вiдвела Олександра руку "маркiзи" i зашарiлася.
Пiшли, не оглянувшись. Панас Якович ще стояв, наче закам'янiлий. Сон це
чи дiйснiсть? Ледве опам'ятався й пiшов навмання шляхом. "Жебрак, -
шепотiли вуста, - жебрак. Може, в цьому правда. Гiрка правда. Я ж
письменник того народу, що жебрачить". Пригадувались рiзнi оповiдання про
жебракiв, i вiд того ставало ще гiрше. Ненароком зустрiв Ало©за длiчку.
- Панасе Яковичу? - здивовано розвiв руками. - Ходiння в народ тепер у
модi. Ходiмо разом. Я люблю слухати розваги молодi. Завжди почу ш якусь
цiкаву пiсню. Шкода, що не так демократично одягнений, як ти.
- Чиню сам над собою iспит, - сумно вiдповiв Панас Якович.
- Житт вi iспити не зашкодять.
- Так, житт вi й безглуздi.
- Безглуздя в тобi я нiколи не примiчав.
- То було ранiше, а тепер...
- Що сталося?
- Нiчого особливого. Роздумую оце про те, що важче, чи писати романи,
чи самому мандрувати в ролi якогось романiзованого героя?
- I те складне, i те... Бачу, що заговорив у тобi вiк розсудливо©
зрiлостi. А зна ш, що за останнiй час Олександра Михайлiвна дуже
цiкавиться тобою. При кожнiй зустрiчi розпиту й хвилю ться.
- Розпиту ? - вирвалось. - Не нагадуй про не©.
- Не буду. Он гурт зачина пiсню, ходiмо послуха мо. - длiчка
попростував до гурту, наспiвуючи:
Розлука ти, розлука,
Несеш менi печаль...
Збагнувши настро© Панаса, почав наспiвувати iншi мотиви.
Дома знаходив вiдраду в читаннi лiрики Гейне. Брався перекладати,
виливаючи свiй смуток. У перекладi рiдною мовою глибше пiзнавав душу поета
та й самого себе - "В душi мо©й сльози, а серденьку туга", "Чого ти тiка ш
вiд мене?"...
* * *
В чеканнi несподiванок каламутне попливли днi i ночi. Навмання ходив
iнодi до будинку жiночого iнституту, зупинявся в але©, куди доносились
звуки фортепiано. Пiзнавав у них того ж Бетховена, що й ранiше слухав з
таким хвилюванням. Бачив, вийшла з будинку Олександра i швидко пiшла
алеями. Не наважився йти слiдом, бо наче вiд ©© постатi повiяло холодом.
Понесла гордо пiднесену голову i звабливо стрункi плечi, наче пишалася
недоторканою вродою. Якi контрасти жiночо© краси!
Змагання думок i почуттiв переносив на сторiнки створюваного роману.
Нiби стежив за кожним кроком життя геро©нi, накреслював новi епiзоди
епiчно© розповiдi, в якi вривалися лiричнi мотиви уболiвання за долю
жiнки. Особистi враження й тривогу по днував у психологiчних сплетiннях,
розкриваючи душевнi колiзi© вразливо© особистостi. Не зовнi описував, а
освiтлював власними почуттями пригоди, що снували сюжетне плетиво роману.
Не могла житт радiсна й химерна сво ю поведiнкою iнститутка заслонити всi
уболiвання письменника.
На крилах мрiй приносила муза смуток Галi. Хотiв бачити ©© в iнших
обставинах, бажав, щоб доля ласкавим сонцем усмiхнулася до не©. Ось вона
пробуджу ться. Ранок.
"Сонце саме сходило. Рожева зоря зайнялася над землею, зверху ©©
простяглася чорна хмара, i вiд того вона здавалася ще червонiша. Рожевий
свiт укрив усю свiтлицю, по сволоках стрибали невеличкi зайчики, по
кутках, куди свiт не заходив, трусилася темнота. У хатi було душно... Край
ясного сонця саме виткнувся з-за землi, i пучок золотого променя в одну
мить опинився бiля не©. Стрибнув на личко, цмокнув у жаркi устоньки i
розсипався iскорками по ©© повному i, як снiг, бiлому лону... ©й почулося,
мов хто скропнув теплим дощиком, легенький лоскiт пробiг по всьому
тiлу..."
Здавалося, й власне життя поринало в епiзодах роману. Наче шукав у
ньому свою непривiтану долю, днав ©© з долею багатьох.
Вiв та мничi розмови з сво©ми героями i звiряв ©м та мницi власного
серця. Недаремно ж сивина почина прикрашувати скронi.
А серце благало живо© розмови не тiльки з героями, що ©х плекала уява,
а й з людиною, яка б збагнула голос душi, заповнила ©© радощами й
скорботою.
Як нiколи, вiдчував свою самотнiсть у холостяцькiй кiмнатi, що
поглинула в сво©х чотирьох стiнах вiсiмнадцять рокiв його скромного життя
в Полтавi.
* * *
Одного недiльного ранку, коли завершував хвилюючий роздiл роману, хтось
постукав. Вiдчинив дверi. Швидко в кiмнату ввiйшла, смiючись, Олександра.
- Це ти? - вирвалося зненацька.
- Хiба не пiзна ш? Нарядилась так, як обiцяла. Дивись, чи схожа я на
селючку?
- Але чому тодi...
- Не питай. Так бува ... Якщо ти вирiшив мене перевiрити, то я маю
право проекзаменувати й тебе, граючи на тво му терпiннi. Не соромишся в
такому виглядi пiти в мiсто, як умовились ранiше? - в ©© голосi чулась
настирливiсть. - Може, передумав?
- Нi, не передумав. Але не можу всього збагнути. Так усе раптово, наче
якийсь сон.
- Якщо сон, то почека мо, доки ти прокинешся. Ха-ха-ха! Який ти
справдi...
- Дивний?
- Не дивний, а втiшний. Менi весело з тобою.
- А менi й весело, й прикро.
- Не до лиця тобi згадувати прикростi. Вируша мо в умовлену мандрiвку!
Разом будемо тримати iспит.
Неквапно пiшли вулицями. В Олександри на ногах простi черевики, на
головi бiленька хусточка. Поблякла сiренька кофтина та картата спiдничка -
нiби на не© шитi. Попросила в служницi. Панас Якович - у старому
солом'яному брилi, як заробiтчанин, нiс торбинку за плечима.
Проходячи повз тюрму, зупинилися. З вiкон виглядали зелено-блiдi
обличчя арештантiв. Вони трималися худими кiстлявими руками за грати. Десь
з темного кутка билась об них пiсня, наче хотiла вирватися на волю, щоб
розвiятися просторами, позмагатися з вiтром легкокрилим.
- Браття! Подивiться, яка селючка погляда на грати! Може, чиясь
знайома або родичка? - Скупчилися бiля вiкна арештанти, дивилися запалими
очима.
- Так у нашому селi одягаються!
Швидко наблизився вартовий з багнетом за плечима.
- Провалювай! - владно гукнув, понiс вимуштрувану постать з такою
холодною урочистiстю, наче вiн тим багнетом оберiгав цiле царство.
- Чу ш, Олександре?
- Чую...
- Бачиш, Олександре?
- Бачу...
Шлях мандрiвникiв послався до привокзально© площi.
Тут збилося багато народу. Над майданом колихався людський галас, час
вiд часу заглушуваний гудками паровозiв.
Цiлi сiм'© з сво©ми пожитками, лахмiттям прибули, щоб ©хати на
переселення, на заробiтки. Це не бiблiйнi вигнанцi з рiдного краю шукають
землi обiтовано©. На них чека iнша земля - незнана, що десь лежить за
рiками, за лiсами. Не пророчили на нiй щастя дiди i прадiди. Без
батькiвських заповiтiв кудись мандрують шукачi землi, працi...
Де ©© шукати? Хто покаже шлях мандрувань i кра©ну примарного щастя? Хто
цi шукачi несподiванок i жорстоких прикростей? Хто цi битi вiтрами i
негодою, виснаженi, потомленi люди з мужицькими, жилавими, схудлими шиями?
Хто вони - обдертi, босоногi, в брудних сорочках, латаних свитках? Чого
шукають, дивлячись невiдомо куди сво©ми засмученими очима, що ледве
зберiгають ознаки вроджено© краси? Куди просту цей люд, вiками уярмлений,
нуждою сповитий, темрявою вкритий?
Це тi, котрих голод гонить на торжища продавати себе. Це тi, котрих не
зiгрiла рiдна земля, як зiгрiва мати немовля бiля сво©х грудей. Це
збiднiлi, спролетаризованi працiвники родючих нив, загарбаних чiпкими
руками хижих нагромаджувачiв багатства. Обдуренi й обкраденi, випханi
нуждою з села, вони несуть сво© потомленi руки, непривiтанi серця в далекi
свiти, ©х уже не в'яже до рiдно© хати нi пiсня солов'я, нi шелест
дiдiвських дубiв, нi гомiн зелених га©в та плескiт хвиль прозорих рiчок...
Шукачi примарного щастя несуть кудись тягар сво © жури разом з
сумливо-бунтiвливою пiснею.
Наче вписував слово за словом у книгу народного буття:
"Краю мiй! Родино моя! Багато по тобi пройшло-потопталося лiт i вiкiв,
багато розлилося слiз та горя, посiялося кiсток та кровi; та не занехаяло
це тво © пишно© краси, твого безмiрного достатку. Зате занехаяло тво©х
безталанних дiтей: несуть вони, босi й голi, свою голодну волю на чужу
чужину, проклинаючи тебе, як ту лиху мачуху, що, лицяючись до чужих,
забула про рiдних дiтей".
Глянув на Олександру. Вона дивилася на людей. Вперше зблизька бачила ©х
такими. Збiглась рисочка мiж пiднятими вiд несподiванки бровами, ©©
одурманював дух спiтнiлих людських тiл, брудного дрантя та пожиткового
мотлоху. Перемагаючи всi прикрощi, вона пiдiйшла з Панасом до сивого дiда,
що сидiв бiля ватри, пiдкладаючи до вогню цурпалочки, варив щось у
казанку. На грудях у дiда жалiсливо телiпалася медаль.
- Здрастуйте, дiду! - Панас зняв з плеча торбинку, поклав на землю.
- Здоров, здоров, сину... Звiдки ти будеш?
- З Миргородщини, дiдусю. А ви ж звiдки?
- Ми з пекла родом. Створив нас бог на посмiх чортовi, - дiд поглянув
на Олександру. - Дiвка мила в тебе. То, може, дружина?
- Дружина, дiдусю, - Панас поглянув на Олександру, посмiхнувся.
- Нi, дiдусю, ми ще не подружилися. То вiн жарту ...
- Краще подружитись, а тодi й мандрувати... Теж на Сибiр шукати вiльно©
землi?
- Може, й на Сибiр, тiльки далеко, звiдси не видно.
- Бодай i не бачити, - дiдовi очi налилися смутком. Вiн зiтхнув. - Лихо
гонить нас усiх. А спитай, куди? В якi щасливi кра©? I чого шукати, коли
правди не знаходимо в рiдному кра©? Шукали ту правду колись дiди i прадiди
нашi, коли ще порох тримали в рогастих порохiвницях та шабель не кидали з
рук... А тепер i правду нашу привласнили, i землi загарбали. А спитай -
чия то земля? Не цих же кровожерiв, що ладнi не тiльки землю загарбати, а
й сонце пошматувати, коли б до неба дiстали сво©ми пазурами... Нема, нема
правди на нашiй рiднiй землi.
- Може, ту правду треба пильнiше шукати?
- Може, сину. Ось i я шукав ©© все життя i на заробiтках по економiях,
i наймитом, i пастухом. Шукав i не знайшов... Правда, як оцей цурпалочок у
вогнi. Коли горить, то грi , а потухне - тiльки димок куриться... Правда,
як оця медаль, - дiд показав на сво© груди, - повернеш в один бiк, то
свiтиться хрестом, а повернеш в iнший бiк - нема хреста, тiльки якийсь
журавель розпростер крила. Почепили менi цю медаль, коли Шипку боронив вiд
туркiв. Багато там наших снiгом засипало-замело. А я витримав гiрськi
снiговi©, благодарить господа... А тут, на сво©й землi, не витримав, - дiд
та мничо нагнувся до Панаса. - Не витримав, сину, бо землi нема. Понесу
медаль аж на Сибiр, щоб бачили, що я не худобина, а чоловiк.
- На Сибiр, дiду, i злочинцiв гонять...
- Хай гонять. Для нас то не страшне.
- Мабуть, колись краще жилося?
- I колись було лихо, i тепер лихо. Правда, то й то лихо було - тяжке
лихо, що нас до землi гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лiчило. А
проте те давн лихо не рiзнило людей, не розводило ©х у рiзнi сторони, не
примушувало забувати сво©х, навчало держатися купи. А тепер яке лихо
стало?.. 0х! Сьогочасне лихо - то справжн лихо! - старечий голос забився
розпачем i обiрвався.
- Лихо давн й сьогочасне, - промовив Панас Якович, дивлячись на дiда.
Десь почулася пiсня, нiби виринула з-пiд землi, зарита в не© негодами,
а тепер нагаду , як спiвали ©© ще дiди i прадiди. Стогне вона, немов мати
рида над осиротiлими дiтьми. Ще бiльшого жалю завдала, обiзвавшися
зойками голосiння, сопiлка. До не© незабаром при дналася хрипливим голосом
i друга. Дiд обiрвав розмову, прислухаючись до сумовитих звукiв рiдно©
музики. А коли сопiлка, змiнивши тон, зазвучала танцювальним мотивом, дiд
звiвся i пiшов до гурту, де молодь почала танцювати. Дивний це був танець:
у ньому журбу перемагали пориви ще не забутого роздолля. Наче степовим
повiвом завихрилися лахмiття, що прикривали схудлi плечi танцюристiв.
Потiм стали в коло i, держачись за руки, повагом затанцювали. Обличчя в
них були зосередженi, немов виконували вони поважне дiло, бо пригадували
пройденi шляхи по цiй, колись уславленiй праотцями землi.
Аж ось до вокзалу подали порожнi товарнi вагони. В них почали грузитися
переселенцi. Галасом наповнилось повiтря, наче сполошилася пташина зграя.
Навалювали вагони торбами, домашнiм начинням. Повно набивалося людей.
Бiльшiсть залишалася на перонi. Прощалися, плакали...
По©зд рушив. Бiгли за ним, голосили. Ось дiвчина наздогнала вагон,
почепилася, зiрвалась, упала.
- Нещастя! Нещастя! - безпорадно гукали люди. Крiзь натовп швидко
пробилися Панас i Олександра. На рейках лежала закривавлена дiвчина. З
ноги й руки в не© струмилась кров. Швидко Олександра зiрвала зi сво ©
голови хустку i перев'язала дiвчинi руку. Далi скинула свою кофтиночку,
перев'язала ногу. Сюди прибiгло кiлька робiтникiв. Панас пiзнав Гната з
майстерень.
- I ви тут, земляче? - звернувся вiн до Панаса. - Понесiмо поранену до
нашо© хижi. Допомогу треба дати.
Робiтники обережно пiдняли дiвчину, понесли. Слiдом пiшли Олександра й
Панас.
У тiснiй хижi робiтники поклали на лiжко поранену.
Незабаром сюди прибув дiд, з яким нещодавно вели розмову.
- Це ж моя донечка!.. От лихо... Кажу ж вам, що сьогочасне лихо - то
справжн лихо© - дiд поглянув на Олександру. - Така сестра милосердiя i на
Шипцi була. - З дiдових очей капали сльози, змиваючи пилюгу з медалi.
- Добре, що ви, земляче, завiтали-таки до нас, - звернувся Гнат до
Панаса Яковича. - Лихо всiх зводить до цi © побратимсько© хати. Тепер шлях
зна те. Не цурайтеся. - Гнат поглянув на Олександру, яка пiклувалася бiля
поранено©. - Справжня людина! Це ваша дружина чи подруга? - звернувся до
Панаса, але той лише посмiхнувся. - Бачите, як закривавилась... Хлопцi,
принесiть цебро води, хай поми руки! Та ще попросiть у дiвчат чимось
прикрити голi плечi.
Швидко принесли води. Панас зливав на руки Олександрi. Вона глянула на
нього. В ©© поглядi вогнем горiла радiсть переможця, радiсть мандрiвницi в
невiдомий свiт, де уздрiла вона не знанi досi та мницi...
Поверталися до мiста, пiдiймаючись по Панянськiй горi. Вже надвечiрню
пригаслiсть сонця обгортала серпанкова даль. А за нею передгрозове
журилося крайнебо. Раптово вiтер бунтiвниче погнав хмари. Зчорнiло.
Прокотився несподiваний гуркiт, нiби велетенськi колеса загримiли по бруку
i впали десь у безодню. Олександра трепетно пригорнулась. Такою вразливою
й лагiдно-покiрною Панас не знав ©© ранiше.
Линув дощ. Довелося перестояти пiд ганочком якогось будинку. Злегка
промокла Олександра, щедро випромiнювала тепло, а з ним спливала усмiшка,
п'янка й прозора.
Як раптово полив дощ, так швидко й ущух. Прокотилися хмари по небу, i
знову заторжествувала зоряна перемога. Коли доводилось перебродити через
струмочки й калюжi, Панас на руках переносив дiвчину. Вона не пручалася,
нiби лебединим плеском обiймала шию, щедро розсипала срiбло молодого
смiху.
- Лесю, ти не замерзла? - вперше назвав ©© Лесею, i це слово
прозвучало, як мелодiя.
Не вiдповiла, тiльки мiцнiше обгорнула шию, пригорнувшися всi ю сво ю
звабливою постаттю...
Меркнув примарний свiт лiхтарiв. Срiблясто-тиха нiч обгортала мiсто,
голубила в сво©х обiймах химерних блукачiв.
* * *
Влiтаючи в розчинене вiкно, ластiвка приносить до оселi тиху радiсть.
Шугне крилом, опише пiд стелею стрiмке пiвколо, випурхне на простори,
залишивши в хатi трепетний слiд та надiю на повернення. А коли знову
прилетить, то й розбризки сонячно© порошi приносить iз собою.
Веселковими переливами смiху наповнювала Олександра кiмнату, коли iнодi
приходила до Панаса. Чим далi, то нетерпеливiше чекав на не©. Радiв, коли
на годину-двi залишалася, щебетала, смiялася, по-дитячому жартувала,
цiкавилася написаним, просила зачитувати.
Читав лише невеличкi уривки роману "Повiя", бо помiчав вразливiсть
дiвчини. Тодi задумливiсть падала на ©© чоло разом з пасмами волосся, що
покошланими колосками достиглого жита сягало аж до брiв. А з-пiд них
яснiли не волошки... Нi, то зволожений росою первоцвiт весняний.
Зацiкавлювалась порозвiшуваними в кiмнатi малюнками "Вечiр на Укра©нi"
Ку©нджi, "Бiля криницi" Трутовського. Весело й дотепно висловлювала сво©
судження, дивлячись розiскреними очима на зробленi рукою Панаса ескiзи й
замальовки. Спивав ©© усмiшки, як струмовиння весняних руча©в.
А коли залишала кiмнату, то ще довго бринiв у нiй звабливий вiдгомiн
дiвочого розвихреного смiху.
Цього вечора Панаса Яковича полонили болючi хвилювання самотностi. Куди
поведуть почуття, що з кожним днем розпалюють душу? Що може принести Леся
в його життя?
А коли в роздумах випливала постать Галi, вiдводив ©й мiсце на
сторiнках роману. Жив i страждав разом з нею.
Хотiлося роздiлити з кимось неспокiй. Принесеними Олександром квiтами
оздоблював бюсти Гоголя та Шевченка.
* * *
Хоч з переводом на посаду начальника першого вiддiлу казенно© палати
збiльшилося роботи, Панас Якович не послаблював лiтературно© дiяльностi.
Писав, але не мав змоги всього друкувати. Пiсля того як з'явилися у другiй
книзi "Ради" 1884 року "Образки з життя", важко було десь надрукувати iншi
твори. Правда, комедiю "Перемудрив" видали в Ки вi та вiрш "До музи"
надрукували в "Збiрцi з рiдного поля". А такi твори, як "Морозенко",
"Серед степiв", "Голодна воля", "Казка про Правду i Кривду", лежали,
чекаючи слушного часу...
Вихрилось життя на просторах кра©ни. Минуло шiсть рокiв пiсля вбивства
iмператора Олександра II. Знову на перше березня розiгралась подiя - замах
на iмператора Олександра III вчинила терористична група "Народно© волi" з
участю Олександра Ульянова. Наслiдок - чотири шибеницi та поповнення
казематiв полiтичними в'язнями.
Ще густiше пiсля цього порозвiшувано портрети iмператора. Висiв вiн
проти столу i в кабiнетi начальника першого вiддiлу казенно© палати.
Широка руда борода, кремезнi плечi й руки, наче в того, що трима сокиру,
щоб вiдрубувати голови непокiрним, - таким поставав у очах Панаса Яковича
портрет фiзично найдужчого i розумом найслабшого з дому Романових, якого
охрестили: "цар-миротворець".
Час вимiряв дружбу з Олександрою. Iнодi вона вдавалася в незрозумiлi
для Панаса химери, - тяжко було поривати з аристократичним свiтом
Шейдеманiв. Не хотiв миритися з ©© захопленням полювати, доводив, що
будь-яке кровопролиття повинно бути бридке людинi.
На якийсь час стався розрив з Олександрою. Вона надовго ви©хала в
Карлiвку. Вiдчував, нiби в душi обiрвалась якась струна. Надсилав листи,
писав вiршi про ©хнi зустрiчi.
Може, й Олександрi дати мiсце в романi? Але - чи поступиться перед нею
Галя?..
Настирлива уява малювала зустрiч двох жiнок. Кожна неповторна у сво©й
звабливостi. То з'являються, то щезають, як марево, ©хнi постатi.
Залишаються лише вiд того марева очi - сумнi, допитливi. Пiзна очi
Галi... Та ще ©© уста. Нiби промовляють вони. Намагався уловити лiричну
тональнiсть тих слiв, щоб заховати ©х у сво му серцi... Вiдчував бентежний
бiль i невгамовну наснагу творення.
Ходив на край мiста, наче шукав поради в трепетного шумовиння дубiв.
Пiзнавав одвiчну казку про правду i кривду, що допомага сво ю мудрою
глибиною пiзнавати свiт, розумiти душу людини...
Тривожними спогадами заповнювалась уява Панаса. В нiй верх брав
емоцiйний, вразливий i чулий Мирний над помiрковано-витриманим ретельним
службовцем Рудченком.
Коли приходила на сторiнки роману страдницька постать Галi й там
поринав ©© образ в iмлi складних житейських ситуацiй, то iнтимно
наближувалась в уявленнях випещена, як добре доглянута квiтка, нагороджена
природною красою й щедротами iнститутського виховання Олександра. Надсилав
©й один за одним листи, а в окремих з них у вiршовiй формi нагадував
незабутнi зустрiчi й прогулянки:
Пiшов у лiс, де торiк ми сидiли...
Очерет та сага вкрили рiчку в лугах,
Самi луки пожовкли, зчорнiли;
Височеннi дуби не шумлять, як тодi,
А нiмують без листу, сухi©...
Повернувшись до Полтави, Олександра принесла радiсть i тривогу.
Надiйшов час зважити вза мини та вирiшити складнi питання особистого
життя. Пiсля вагань, роздумiв насмiлився писати листа до Олександрино©
матерi:
"Квiтень 1889 р.
Дорога мамо дорого© для мене дочки!
Дозволяю собi звернутися до Вас з цим листом, надiючись, що Ваше добре