запалювались рiзноколiрнi лiхтарi. На алеях, посиланих бiлим пiском,
прикрашених гiрляндами, купчилися люди. На кожному розi але© буфети.
Людський гомiн, дзенькiт склянок та пляшок заглушали звуки оркестру.
Збуджений настрiй передавався вiд людини до людини. Панас Якович помiтив,
як щоки Олександри Михайлiвни злегка зашарiлися.
Пiдiйшли до майданчика для танцiв. Саме в цей час оркестровi труби
завели тягучу мелодiю вальса. Подруги переглянулись, не виявляючи намiру
танцювати.
- Що б сказала наша "маркiза" про цi танцi? - запитала Анна.
- Очевидно, не дозволила б i дивитись. А ми все-таки подивимось. -
Увагу Олександри привернула пара, що вийшла з танцювального кола. Мужчина
витирав червоною хусткою пiт з лоба. На його пiджаку сумно гойдався на
нитцi обiрваний гудзик. Дама прив'язувала того гудзика i верещала:
- Ух, каби квасу холодного глотнуть...
Панночки стримано бризнули смiхом. Пробиваючись крiзь натовп лiктями,
пара попростувала до буфету. Олександра ще поглянула на них i
вiдвернулася.
- Ходiмо до головного павiльйону, де ма вiдбутися концерт, -
запропонував Ало©з Вячеславович.
Головний павiльйон було заповнено людьми. Ало©з Вячеславович вiдшукав
чотири стiльцi в перших рядах. Незабаром пiднялася завiса. Вийшла група
красивих жiнок, одягнутих у бiлi сукенки. Кожна тримала, кокетуючи, арфу.
Але до ©х струн нiхто не торкався.
Ми дружно на врагов,
На бой, друзья, спешим... -
почали вони.
Ало©з Вячеславович нахилив голову, рукою закрив очi. На ши© в нього
виступили червонi плями.
Потiм одна виконала пiсню про молоду пралю. Це була красуня в убраннi,
що ледве прикривало ©© пишне тiло. Коли робила рухи пралi, то оголенiсть
досягала явно© непристойностi. Олександрi стало соромно, вона не знала, де
себе дiти, повертала набiк голову.
- Ви стомилися? - тихо запитав Панас Якович.
- Нi, - хитнула вона головою, вiд чого волосся, свавiльно вибившись iз
зачiски, завихрилося на скронях i ши©.
Панас Якович задивився на Олександру. Не помiтив, як на сценi з'явилась
iнша вродлива арф'янка. Але швидко ©© голос до болю вразив його.
Надривними, ридальними звуками лилася пiсня:
Дивлюся тужливо на чорну я шаль,
I душу бентежить глибока печаль...
Ледве не вигукнув Панас Якович: "Галю! Це ти?" Але затиснув щелепи.
Його хвилювання помiтив длiчка.
- Нiчого... Це можна слухати, - заспокоював вiн свого друга.
- Коли Ало©з Вячеславович дозволя , то будемо слухати, - несмiливо
обiзвалась Олександра.
Але Панас Якович нiчого не чув. Його полонила спiвачка. Лилися журливо
приспiви:
Чорная шаль, чорная шаль...
Олександра здивовано глянула на Панаса Яковича. Проте тримала себе
спокiйно, бо пригадала вангельську притчу про Христа i блудницю. "Хто
перший кине в не© камiнь?" - у думках повторювала собi.
Олександра висловила бажання полишити концерт. Анна пiдтримала ©©.
Ало©з Вячеславович i Панас пiшли за ними.
Олександра всю дорогу мовчала. Вона вiдчувала хвилювання Панаса i сама
хвилювалася. Почуття образи гнобило ©©. Хотiлося плакати, але стримувала
себе. Необережна росинка повисла на вi©. Панас Якович помiтив це i вiдчув
щось неждане для себе.
Розпрощавшись з панночками та Алоiзом Вячеславовичем, довго ходив
вулицями, хотiв вiдшукати арф'янку, визволити з обiймiв темряви, бруду.
Проходила в болiсних роздумах нiч. Крокував по кiмнатi, зупинявся бiля
вiкна, вдивляючись у темiнь, що кутала Монастирську гору. Сiдав до столу,
пробував записувати уривчастi, болiснi думки. "Невже вона остаточно
занепала, справдi стала повi ю?..."
Колихався вогник свiчки, гойдаючи тiнi. Пiзнавав у них постать Галi.
Випливала ©© докiрлива, болiсна усмiшка. Закривав лице i очi долонями.
Тодi вимальовувалась поруч iнша постать. Чемна i нiжна Олександра то
заступала страдницьку постать Галi, то зникала.
Не мiг угамувати в собi розрадливих думок.
* * *
Полтавська газета сповiщала про земський з'©зд, надаючи ваги порушеним
на ньому економiчним та культурним питанням. Тут наводилися виступи
окремих земських дiячiв, що "дбали" про "добробут народний", "громадську
повиннiсть", "чеснiсть особи", "обов'язок перед вiтчизною", "свiдомiсть
станiв суспiльства", "вседержавну волю". Але все це багатослiв'я не
виходило за межi лицемiрного лакузництва перед старшими, можновладними
особами. Вiдбувалася внутрiшня гра, в якiй ставилися на кiн iнтереси,
пiдвладнi капiталiстичним законам. м були пiдпорядкованi змагання та
боротьба окремих осiб i цiлих груп. Сюди не доходили iдеали, з якими йшли
народники на заслання i смерть. Вузькi власницькi iнтереси глушили
паростки навiть лiберального просвiтительства.
Спритнi дiлки, комерсанти знаходили тут широке поле для шахрайства.
Знайшов його i Романко Мазевич. Вiн був потрiбною людиною для оформлення
купчих, закладних. Всюди метушився i знаходив спiльникiв, знав, кому
догодити та прислужити.
* * *
Ще не закiнчився з'©зд, як капела арф'янок вiд'©жджала з мiста. Панас
Якович хотiв хоч наостанку зустрiтися з Галею.
Бiля свого будинку на Монастирськiй, ошелешений несподiванкою,
зупинився - зустрiвся з Олександрою Михайлiвною. Панночка владно i смiливо
дивилася, зважуючи його розгубленiсть.
- Кудись поспiша те? - спокiйно запитала. - Розумiю ваше хвилювання.
Сьогоднi ж арф'янки залишають наше мiсто, - в словах чувся докiр.
Панас Якович мовчав, не знав, що вiдповiсти.
- Я не випадково вас зустрiла. Таке мо бажання. Хочу цi ю зустрiччю
покарати вас за поведiнку пiд час концерту. - Перед настирливим поглядом
©© променистих очей годi було ставити якiсь бар' ри.
- Не можу збагнути всього, що трапилось.
- А я збагнула. Ви прихильник краси й захоплю тесь музикою.
- Це так, - Панас Якович вiдчував, як панночка сво ю вiдвертiстю i
рiшучiстю почала опановувати ним. Знаходив утiху в ©© настирливостi.
- Сьогоднi хочу зiграти для вас сво© найулюбленiшi речi. Тому запрошую
вас в кiмнату Анни Осипiвни. Не дивiться так на мене. Я вже не iнститутка,
- Олександра Михайлiвна зробила кроки в напрямi квартири Адешелiдзе. За
нею й пiшов, наче полонений пiсля баталi©.
- Анно! - гукнула Олександра, увiйшовши до кiмнати. - У нас гiсть!
Анна Осипiвна вийшла назустрiч, привiталася.
- Сьогоднi я даю концерт! - Олександра Михайлiвна сiла за фортепiано.
Анна запросила Панаса сiсти поруч у крiсло.
- Грай, Олександре! Бачу, ти сьогоднi в екстазi.
- Так! - Олександра Михайлiвна вдарила по клавiшах. Полилися звуки, як
грозовi удари, а далi понесли просторами вихрастi хвилi.
В них Панас Якович вловлював страждання пробуджено© душi, боротьбу
проти всього, що скову особистiсть, торжество перемоги почуття над
житт вими умовностями, iмпровiзованi мелодi© вели у розбурхане море, де
хвиля гойда , кида його i виносить на сонячний берег. Читав радiсть
боротьби, уявляв горду нескориму людину, гармонiю ©© почуттiв i
дiяльностi. Тiльки музика може так оволодiвати людиною, наснажувати
пристрастями, пiдносити на верхiв'я буття.
Олександра Михайлiвна грала ще i ще. ©© жiноча нiжнiсть i пристрасть
зливалися з музичними мотивами в диному плинi чудово© гармонi©...
Вiдчував, як ця гармонiя дода сили в диноборствi Панаса Мирного з
Панасом Рудчеяком.
Пiзно ввечерi повернувся додому. Не запалював свiтла, аби зберегти всi
душевнi страждання i втiху, що принiс цей незабутнiй день.
* * *
Арф'янки зiбралися на вокзалi до по©зда. Господар капели - огрядний,
дужий чоловiк з полисiлою головою - хвилювався, чекаючи прибуття Галi. Вiн
нервово поглядав на годинник, вiдраховуючи хвилини.
Тим часом Галя, йдучи на вокзал, зупинялася. Вагалася - чи не
повернутись, залишивши капелу? Невимовна сила в'язала ©© з цим мiстом, що
стiльки принесло прикростей i скороминучих хвилин радостi. Хотiлося, щоб
тi хвилини ще повернулися до не© дорогими гостями. Ласкавим i рiдним було
просторе небо Надворскля. Чому ж його заволiкають хмари? Гонить
передгрозове вiтер кудись. Так гонить i ©© зрадлива доля. Гонить...
Гонить... А куди?
Прибула, запiзнившись, на вокзал. Але по©зд ще не вiдiйшов. Уже загув
паровоз. Зупинилася, глянула пiд колеса. Ось вони закрутилися. Хотiла
кинутись на колiю. Але дужа рука пiдхопила ©©. Машинiст вчасно зупинив
машину.
Господар штовхнув Галю у вагон i вилаявся:
- Яке ма ш право? Ти законтрактована. В контрактi не передбаченi
подiбнi вчинки... Я не дозволяю! Пройдисвiтка якась, а я маю хвилюватись.
Арф'янки з острахом переглядалися. Галя, як посаджена в клiтку пташка,
забилась у куточок вагона, дивилась у вiкно, посилаючи прощальнi погляди
знайомим кра видам.
Он послалась дорiжка. Люди йдуть з працi. Попереду дiвчина несе жмуток
ромену. Чула навiть пахощi польових квiтiв. Хотiлося гукати: "Люди!
Зупинiть, вiзьмiть мене з собою, щоб степом розвiяти горе пекуче!"
Клуби густого диму повисли над дорiжкою, закутавши людей. Наче дракон
волохатими лапами обгорта все живе, щоб украсти сонце i посiяти темiнь.
Прудкiсть по©зда дналася з думами Галi. Отож пiдхопив ©© на сво©х
крилах передгрозовий буревiй, кружляючи у сво му вирi. Несе... Несе... А
де зупинить? У якi грози переллються болi нездоланнi?
"Жити хочу! Жити!" - розпачливо гукала думка, а затиснутi вуста крили
мовчанку. Мовчанку, що захову в собi пристрасть прокляття.
Колеса вагона одноманiтно вибивали ритм, нiби примовляли: "Повернися...
Повернися... Тебе чека щось бажане... Повернися..."
Трепетно дивилась у вiкно, коли вдалинi забовванiв будинок, схожий на
палац. Пiзнала його i стрепенулася. Там вiддала первоцвiт сво © ледве
дозрiло© юностi.
Дим вiд паровоза обгорнув будiвлi, наче поглинула ©х пожежа. Уява
малювала, як вогонь пожира той палац, застеляючи небо хмарою диму. Десь
нiби зчинявся грiзний людський лемент. Слалися червонi вiдблиски на тихi
плеса, а потiм ©х застилав дим, i все заволiкалося його завiсою, за якою
падали в темiнь минулi роки.
"Чи це пересторога тим, хто володi ? Страшна пересторога! Яка ж буде
кара?"
У куточку серця прокидалась надiя, зростала крилатим птахом, щоб
вирватись на простори, де печаль, обiймаючись з любов'ю, стелиться
несходимими ще шляхами у невiдомiсть.
А колеса пiд вагоном викрешували-вибивали: "таки-так, таки-так".
* * *
Одержав посаду головного секретаря казенно© палати. Роботи збiльшилося.
Доводилось часто переглядати податковi справи, за якими уважний зiр
пiзнав, як збагачуються пiдпри мцi, лихварi та породженi жорстокою
конкуренцi ю "чумазi", що не гребували будь-якими засобами наживи. За цими
справами можна бачити й те, як множиться бiднiсть, руйнуються дрiбнi
господарства. Подiбнi думки викликала й книга, надiслана братом з Ки ва.
На ©© титульнiй сторiнцi значилось:
"ЗАПИСКИ О ЗЕМЛЕДЕЛИИ В ЮГО-ЗАПАДНОМ КРАЕ
Составил И. Рудченко"
На титулi рукою автора написано:
"Товаришу по збро©, другу i брату
Панасу Яковичу Рудченку
26.1. 1882 р."
А ще нижче:
"Тому доля запродала од краю до краю,
А другому зоставила - те, де поховають".
I епiграф, i змiст книги викликали роздуми про долю людини й цiлого
краю. За цими роздумами губилися на якийсь час хвилювання, що ©х принесли
несподiванi зустрiчi останнього часу.
Вiд Старицького одержав листа, в якому сповiщалося про добутий дозвiл
на видання укра©нського альманаху. Михайло Петрович бере на себе "Раду" i
запрошу Панаса Яковича виступити в нiй з художнiм твором. Старицький
сповiщав також про труднощi, з якими добуто дозвiл на укра©нськi вистави,
та про великий успiх "Назара Стодолi" в постановцi Марка Кропивницького.
Почала дiяти пiд його орудою укра©нська професiйна трупа.
Отже, виходить, що й крiзь тiнь совиних, розпростертих над кра©ною крил
Поб доносцева пробиваються промiння сонця, щоб зiгрiвати паростки
лiтератури на народному грунтi.
До свого листа Старицький додав нового вiрша. Вразили до болю його
рядки:
Не бiйся вражо© наруги;
З святим вогнем iди туди,
Де панування скрути, туги
Та вiковiчно© бiди...
Спiвай, ридай i будь готовий
Замiсть лаврового - терновий
Вiнець узяти на чоло.
Що ж вiдповiсти друговi? Переглядав усе написане за останнiй час.
Пiсля довгих вагань, роздумiв написав Старицькому вiдповiдь,
повiдомивши в листi про свiй намiр надрукувати твiр про непривiтну жiночу
долю.
"Познайомлю Вас, шановний добродiю, i з самою системою, або планом
роботи, маючи надiю, що Ви прихильно приймете мою немудру сповiдь. Головна
iдея мо © працi - виставити пролетарiятку i проститутку сього часу, ©©
побут в селi (I частина), в мiстi (друга), на слизькому шляху - третя i
попiдтинню - четверта. Гуртом усю працю я назвав "Повiя". Цi ю назвою
народ охрестив без пристановища тиняючих людей, а найбiльше усього
проституток. Вона ж взагалi обiйма i всi частини назвиська, через те я i
зостановився на сьому словi, хоч, може, воно декому зда ться i недоладним.
Кожну частину маю надiю виготувати так, щоб всяка мала свою самостiйнiсть
або цiльнiсть".
Тепер усi помисли, хвилювання були зосередженi навколо роману.
Спостереження, досвiд життя пiдказували писати про соцiальнi явища, про
гноблення, що спричиняють занепад i загибель вразливих, сердечних людей.
Гинуть дiвчата, жiнки, гине бiднота, стражда народ. А де причина
страждань? Не ганьбою, а спiвчуттям вiнча письменник геро©ню роману. Вона
не одна - тисячi таких запроданих, понiвечених, кинутих на саме дно
тяжкого життя. Яке iм'я дати геро©нi роману? Назвати ©© Галею. Нi... Хай
залишиться в пам'ятi недоторканим це iм'я, що з ним по днано стiльки
хвилювань. Та й не одна Галя... Доля багатьох не привiтала в цьому лихому
суспiльствi. Хай геро©ня носить iм'я Христi. Вона хрещеницею роману.
Незабаром знову одержу листа вiд Старицького. Той просить скорiше
надсилати рукопис для друку. Але можна запропонувати лише першу частину
твору, бо в сирому виглядi не звик давати до друку.
"У мене одна думка: якби нам нашу красну мову так високо пiдняти, як
пiдняв ©© Шевченко у пiснi. А чи я се зроблю, чи другий - для мене
байдуже. Не пеняйте на мене, добродiю, що я на сей раз не даю певного
слова. Кажу Вам: не виспiю, не зможу виспiти з другою частиною "Повi©".
26 березня 1882 р."
Надiславши Старицькому першу частину "Повi©", Панас Якович поринув у
працю. Ще гострiше вiдбувалося змагання мiж письменником-мислителем i
виконавцем службових обов'язкiв казенно© палати.
Писав, переборюючи страждання, якi дiлила з ним геро©ня роману,
вiддаючи сво© болi i гнiв. У творчих муках гартував волю, удосконалював
хист. Вiдбувалося спiлкування сумлiння, пристрастi й слова.
* * *
Новi несподiванки принiс 1883 рiк. Вразила звiстка про смерть Iвана
Сергiйовича Турген ва, а ще бiльше виступ з цi © нагоди в "Отечественннх
записках" Глiба Успенського, в якому говорилося про "безперервний ланцюг
невиправданих безглуздь".
Одного ранку прибув на вокзал, щоб зустрiти Михайла Старицького, який
мав при©хати по©здом з Кременчука. Довелося довго чекати, бо застрайкували
робiтники залiзничних майстерень i не було сво часно вiдремонтовано
паровоза. Панас Якович спостерiгав метушню жандармiв. Страйкарi купчилися
бiля вокзалу невеликими групами, вели жвавi розмови, обурювалися,
сперечались. Вловлював окремi вигуки:
- У великих промислових мiстах робiтники днаються.
- Каси вза модопомоги органiзовують!
- Вимагають сво часно© плати за працю!
- Не дозволяють, щоб робiтник працював по чотирнадцять годин на добу...
У цiй розмовi вловлював щось нове, ще не чуте, не знане. Пригадалася
недавно прочитана у львiвському журналi "Свiт" повiсть Iвана Франка
"Борислав смi ться". Розмови робiтникiв яскравим промiнням освiтили ту
повiсть. Нiби продовжував ©© читати, i вона ставала зрозумiлiшою.
Пiшов вiд вокзалу, примостився на розкиданих колодах. Незабаром поблизу
сiли чотири чоловiки. По одягу та чорних руках можна було здогадатись, що
то робiтники залiзничних майстерень. Вони розмовляли мiж собою. Найбiльше
говорив чоловiк середнiх рокiв з великими сiрими очима.
- Повернутися б до сво © давньо© бiди, до сiльсько© оселi, але вона,
того й жди, розвалиться. А там дiти, жiнка з поденщини не вилазить. Тут, у
майстернях, хоч рукам робота. Та клятi десятники всю силу з тебе
вимотають... В одного очi полопались вiд тяжко© працi. А допомоги нiяко©.
Хiба що наш брат робiтник скинеться по копiйцi...
- То правда, Гнате. Правда...
- Правда осуду не бо©ться...
- Де наш брат погиба , звiдти правда тiка .
- Закуримо, браття, щоб правда не журилася. Тютюн , Гнате?
- Все викурив.
- Почекай курива до слушного часу, про який ти все марив, Гнате, -
рябий згорблений чоловiк гiрко посмiхнувся.
Слухаючи розмови, Панас Якович обiзвався:
- Можу позичити вам курива, - витяг вишиваний дорожнiй кисет i подав
чоловiкам.
Гнат узяв кисет, натрусив у жменю тютюну, задивився на вишивку.
- Так i нашi дiвчата колись вишивали... Десь я вже бачив цей кисет.
- Може, тодi, коли мiж ярами перегукувалась "Гуляй, воля!"
- Стривайте, щось пригадую, - пильно поглянув. - Це було давненько,
коли я ще парубкував...
- Мабуть, зустрiчалися, - роздумуючи, промовив Панас Якович,
переконавшись, що зустрiв того, який колись з побратимами нагодився бiля
яру.
- Це було тодi, як ми позичили у вас червiнця... Пригадав. Вiддав би,
та нема , - на чолi ворухнулись борозенки, що ©х поклало життя.
- Я не вимагаю повернення. Хай до слушного часу.
- Сам не прийде, коли його власними руками не повернемо на свiй бiк, -
Гнат блиснув очима i затис кулак, наче в його грудях заклекотiв гнiв. - За
тютюн та добре слово спасибi. Коли не погорду те, то завiтайте до нас у ту
похилу хату на березi Ворскли. Там я живу з побратимами. Запрошую, як
давнього знайомого.
- Спасибi... При нагодi завiтаю.
- А тепер, браття, наберiмо в рот води i повертаймо оглоблi. Бачите, он
жандарм вистрибнув, як за ць з капусти, - Гнат звiвся, за ним чоловiки.
Розiйшлись у рiзнi боки.
Ще залишався сидiти на колодi. Поставала давня зустрiч. Пригадав i
гнiвного Чiпку - героя свого першого роману. Хотiлося тепер повернути його
з Сибiру до цих побратимiв-робiтникiв, у життi яких зажеврiли новi iскри.
Може, вони розгоряться, щоб вогнем освiтити шлях до кращо© долi?..
Нарештi по©зд прибув. Старицький привiз кiлька пакункiв книг та нот.
- Вiтаю з перемогою, Панасе! - Старицький подав книгу, на якiй
значилося: "Рада. Укра©нський альманах". - Першу частину роману "Повiя"
надруковано!
Панас розгорнув альманах.
- Спасибi. Це наша спiльна перемога.
* * *
Кiлькаденне перебування Михайла Старицького в Полтавi заповнилося
зустрiчами, бесiдами. Найчастiше радився з Панасом Яковичем, розповiдав
про органiзацiю театру, про ентузiастiв-акторiв.
- Уяви собi, що в Ки вi, у нашому рiдному Ки вi, генерал-губернатор
Дрентельн забороня грати трупi, утримання яко© я взяв на себе. Забороня
грати таким талановитим акторам, як Марiя Заньковецька, Марко
Кропивницький... Це ж ганьба! Ми добилися перегляду Емського указу... Але
свавiльно продовжують дiяти губернатори-сатрапи. На ©хн самовладдя
вiддали культурне життя нашо© кра©ни. Девiзом полiтично© мудростi для них
завченi слова: "заборонити", "припинити", "не дозволити", "затримати".
Люто злобству "Киевлянин", нацьковуючи проти нас продажних журналiстiв.
Студенти пiдiймають заколоти. Начальник жандармського управлiння
занепоко ний i вимага вiд департаменту полiцi© збiльшити каральнi
загони... Часом Ки©вський унiверситет вигляда фортецею в облозi.
Закривають вiльний доступ на лекцi© професорiв. Наступ реакцi©
посилю ться. Туполобi чиновники пiдсилають переодягненими сво©х агентiв
охранки пiдслуховувати лекцi© професорiв. Це ж невидана у свiтi ганьба...
- Очевидно, що для благоденствiя iмперi© треба слово i розум на
прив'язi тримати.
- Бiда, що таких, хто пише доноси, в нашiй кра©нi бiльше, нiж тих, хто
висловлю щось розумне. Уявiть собi, всi мо© вiршi, присвяченi Шевченковi,
цензура забороня друкувати в "Радi", ©м навiть здаються небезпечними такi
рядки:
Нi, вiн не вмер! Поки ще наше слово
Лунатиме серед степiв, лугiв,
Його пiсень розiлл ться чудово
Мелодiя по сизiй млi вiкiв.
I заповiт братерства та любовi,
Що вiн нам дав, як стяг, на боротьбу,
Перелетить луною в iншi мови
I правдою подужа злобу.
- Якщо не можна друкувати такi вiршi, то всього Пушкiна могли б теж
заборонити, - хвилюючись, Панас Якович почав палити цигарки.
- Уяви собi, Панасе, що пише державний цензор про мо© вiршi, присвяченi
Шевченковi: "Исполнено мрачного отчаяния за нравственный гнет,
испытьшаемый Украиной... Высказывается надежда, что настанет время, когда
спадут цепи вековой зимы, когда заговорят даже немые, все вместе запоют
новый искренний псалом"... Це ж ганьба! Невидана ганьба! - Старицький,
нахмуривши брови, запитливо дивився на Мирного. - Ну, що ти скажеш?
- Вiрю в часи, коли нашi дiти i внуки вивчатимуть iсторiю сатрапi©, як
страшну минувшину...
- Це так. Але що ми дамо, аби нас не проклинали та згадали незлим
словом тi внуки?
- Мене хвилю i бентежить це. Кого згадають вони? Чи чиновника
Рудченка, чи страждущого нинi, мало кому вiдомого Мирного?
- Пиши! Тво© романи багато розповiдатимуть нащадкам. Не Рудченка, а
Мирного згадуватимуть вони. Раджу тобi поширити сво© творчi обрi©. В тебе
сила i хист. Ти повинен створити драму з народного життя! Показати в нiй
людськi пристрастi, розповiсти про багатострадну долю пiдневiльно©
людини... Це конче потрiбне для нашого театру, який розпочав свою нову
iсторiю виставами минулого року пiд орудою Марка Кропивницького. Нам
потрiбний репертуар такий, щоб у ньому народ побачив себе, пiзнав сво©
страждання, збагнув глибину сво © душi...
- Ти вгадав мо© намiри. Перший варiант драми "Лимерiвна" я вже написав.
Не знаю, як воно виходить...
- Друже мiй! - Старицький кинувся обiймати Панаса Яковича. - Ти повинен
зачитати написане. Зачитати в тiсному колi. Треба запросити длiчку, його
учениць... Як тодi, пригаду ш? До речi, я маю передати вiд Лисенка ноти
Олександрi Михайлiвнi. Вiн виконав свою обiцянку.
- Олександру Михайлiвну я рiдко зустрiчаю...
- Чому? Дуже мила дiвчина. Може, заважа ©© шляхетнiсть?
- Не тiльки шляхетнiсть, а й перебiльшена уразливiсть.
- То дiвчинi не шкодить. Зiйдемося в одному колi. Я вас помирю. До
речi, вiзьмiть переданi Лисенком ноти, щоб вручити Олександрi
Михайлiвнi...
Наступного дня до сусiдки Панаса Яковича Анни Осипiвни прибули Ало©з
Вячеславович i Олександра Михайлiвна. Тут ©х чекали Панас Якович i Михайло
Старицький.
Олександра Михайлiвна скромно привiталася. Панас подав ©й ноти -
подарунок вiд Лисенка.
- Спасибi... Така честь... Я дуже рада, - меланхолiйно-задумливий
вигляд дiвчини пройняла ледь вловима усмiшка. Вона несмiливо подала руку
Панасу Яковичу. Вiн потис ©©.
- От ми знову зустрiлись у цiй затишнiй кiмнатi, - нiяковiючи, промовив
Панас. - Михайло Петрович розповiсть нам ки©вськi новини... Про театр,
про...
- Нi, друзi. Насамперед давайте послуха мо нову п' су Панаса Яковича...
А про новини я розповiм потiм.
- Згода! - авторитетно кивнув Ало©з Вячеславович. Олександра Михайлiвна
запитливо глянула на Панаса Яковича. Вiн почав читати драму "Лимерiвна".
Живою постала в нiй народна балада про вродливу, пристрасну Наталю
Лимерiвну, про розгульну матiр Лимериху, про коханого Василя Безродного та
про нелюба Карпа. Сила почуттiв, вiдданiсть Наталi захоплюють слухачiв, ©©
монологи Панас Якович зачиту лiрично, сам хвилю ться.
Олександра Михайлiвна сiла ближче до читця, не зводила з нього вогких
очей. А коли закiнчив, у не© вирвалось:
- То так насправдi бува ? Я бачила "Грозу" Островського. Там теж
трагедiя... Ой, як менi шкода Наталю!.. Це ви, Панасе Яковичу, таке
видумали чи бачили? - Прозоро-голубi очi Олександри слiзно засвiтилися.
Вона аж нiяковiла, дивлячись на Панаса. Лице зашарiлось.
Задумливо сидiв Ало©з Вячеславович, пiдпираючи рукою сиву голову. Анна
Осипiвна пiдняла свiй, наче рiзьблений, профiль, запитливо дивлячись на
Олександру Михайлiвну. Михайло Петрович, перебираючи кiнчик
напiвпосивiлого вуса, повторював:
- Добре, братику... Добре...
- Пiсню про Лимерiвну я знаю, - поважно заговорив длiчка. - До цього
часу я ©© сприймав, як композитор, у гармонi© звукiв. А тепер сприймаю, як
вираз трагедi© родинно©, трагедi© соцiально©. Так можуть виникати ревнощi
мiж композитором i письменником.
- Ревнощi можуть бути високими, благородними, - додав Старицький. - Як
ви дума те, Олександре Михайлiвно? - жартома звернувся до дiвчини, i вона
ще дужче зашарiлась. На виручку ©й поспiшила Анна Осипiвна:
- Олександра у нас ще не зна , що таке ревнощi.
- Анно, я сама за себе можу сказати.
- То говори.
- Трохи зачекаю. Ще не все зважила.
- Доки Олександра Михайлiвна чекатиме, - жартував Старицький, -
дозвольте менi вiд усiх присутнiх обiйняти й поцiлувати Панаса Яковича.
Старицький наблизився до Мирного, розпростер руки. Але на завадi стала
Олександра Михайлiвна.
- Нi! Чекайте! За всiх я обiйму Панаса Яковича, - несподiвано для
присутнiх вона обвила руками його шию.
- Олександре! - обiзвалась Анна Осипiвна. - Незручно так дiвчинi.
Незручно... Що б сказала наша "маркiза"?
Олександра Михайлiвна ще мiцнiше обвила руками шию Панаса Яковича.
- Отак, - примовляла вона. - "Маркiза" не навчала мене такому, i я
рада, що сама дещо зрозумiла. Це не безсоромнiсть, а щирiсть, Анно! Менi
хочеться зараз грати, спiвати, шаленiти! Пам'ятайте, що мене недаром
називають одержимою, шаленою. - Обличчя Олександри горiло, розвихрене
волосся закучерявилось, падаючи на лоба. - Тепер я не iнститутка з роду
Шейдеманiв. Я шаленiю вiд краси... Не сподiвалися, Ало©зе Вячеславовичу,
мiй дорогий учителю, бачити такою свою ученицю?
- Я завжди бачив у вас сковану iнститутом силу пристрастi.
- Менi розкував ©© Панас Якович... Я хочу грати i ридати разом з
Лимерiвною! - Олександра сiла до фортепiано. Михайло Петрович подав ©й
привезенi вiд Лисенка ноти. - Я буду грати, а ви, Ало©зе Вячеславовичу,
розповiдайте чудову притчу про пташине спiвоче царство... Розповiдайте,
прикрашених гiрляндами, купчилися люди. На кожному розi але© буфети.
Людський гомiн, дзенькiт склянок та пляшок заглушали звуки оркестру.
Збуджений настрiй передавався вiд людини до людини. Панас Якович помiтив,
як щоки Олександри Михайлiвни злегка зашарiлися.
Пiдiйшли до майданчика для танцiв. Саме в цей час оркестровi труби
завели тягучу мелодiю вальса. Подруги переглянулись, не виявляючи намiру
танцювати.
- Що б сказала наша "маркiза" про цi танцi? - запитала Анна.
- Очевидно, не дозволила б i дивитись. А ми все-таки подивимось. -
Увагу Олександри привернула пара, що вийшла з танцювального кола. Мужчина
витирав червоною хусткою пiт з лоба. На його пiджаку сумно гойдався на
нитцi обiрваний гудзик. Дама прив'язувала того гудзика i верещала:
- Ух, каби квасу холодного глотнуть...
Панночки стримано бризнули смiхом. Пробиваючись крiзь натовп лiктями,
пара попростувала до буфету. Олександра ще поглянула на них i
вiдвернулася.
- Ходiмо до головного павiльйону, де ма вiдбутися концерт, -
запропонував Ало©з Вячеславович.
Головний павiльйон було заповнено людьми. Ало©з Вячеславович вiдшукав
чотири стiльцi в перших рядах. Незабаром пiднялася завiса. Вийшла група
красивих жiнок, одягнутих у бiлi сукенки. Кожна тримала, кокетуючи, арфу.
Але до ©х струн нiхто не торкався.
Ми дружно на врагов,
На бой, друзья, спешим... -
почали вони.
Ало©з Вячеславович нахилив голову, рукою закрив очi. На ши© в нього
виступили червонi плями.
Потiм одна виконала пiсню про молоду пралю. Це була красуня в убраннi,
що ледве прикривало ©© пишне тiло. Коли робила рухи пралi, то оголенiсть
досягала явно© непристойностi. Олександрi стало соромно, вона не знала, де
себе дiти, повертала набiк голову.
- Ви стомилися? - тихо запитав Панас Якович.
- Нi, - хитнула вона головою, вiд чого волосся, свавiльно вибившись iз
зачiски, завихрилося на скронях i ши©.
Панас Якович задивився на Олександру. Не помiтив, як на сценi з'явилась
iнша вродлива арф'янка. Але швидко ©© голос до болю вразив його.
Надривними, ридальними звуками лилася пiсня:
Дивлюся тужливо на чорну я шаль,
I душу бентежить глибока печаль...
Ледве не вигукнув Панас Якович: "Галю! Це ти?" Але затиснув щелепи.
Його хвилювання помiтив длiчка.
- Нiчого... Це можна слухати, - заспокоював вiн свого друга.
- Коли Ало©з Вячеславович дозволя , то будемо слухати, - несмiливо
обiзвалась Олександра.
Але Панас Якович нiчого не чув. Його полонила спiвачка. Лилися журливо
приспiви:
Чорная шаль, чорная шаль...
Олександра здивовано глянула на Панаса Яковича. Проте тримала себе
спокiйно, бо пригадала вангельську притчу про Христа i блудницю. "Хто
перший кине в не© камiнь?" - у думках повторювала собi.
Олександра висловила бажання полишити концерт. Анна пiдтримала ©©.
Ало©з Вячеславович i Панас пiшли за ними.
Олександра всю дорогу мовчала. Вона вiдчувала хвилювання Панаса i сама
хвилювалася. Почуття образи гнобило ©©. Хотiлося плакати, але стримувала
себе. Необережна росинка повисла на вi©. Панас Якович помiтив це i вiдчув
щось неждане для себе.
Розпрощавшись з панночками та Алоiзом Вячеславовичем, довго ходив
вулицями, хотiв вiдшукати арф'янку, визволити з обiймiв темряви, бруду.
Проходила в болiсних роздумах нiч. Крокував по кiмнатi, зупинявся бiля
вiкна, вдивляючись у темiнь, що кутала Монастирську гору. Сiдав до столу,
пробував записувати уривчастi, болiснi думки. "Невже вона остаточно
занепала, справдi стала повi ю?..."
Колихався вогник свiчки, гойдаючи тiнi. Пiзнавав у них постать Галi.
Випливала ©© докiрлива, болiсна усмiшка. Закривав лице i очi долонями.
Тодi вимальовувалась поруч iнша постать. Чемна i нiжна Олександра то
заступала страдницьку постать Галi, то зникала.
Не мiг угамувати в собi розрадливих думок.
* * *
Полтавська газета сповiщала про земський з'©зд, надаючи ваги порушеним
на ньому економiчним та культурним питанням. Тут наводилися виступи
окремих земських дiячiв, що "дбали" про "добробут народний", "громадську
повиннiсть", "чеснiсть особи", "обов'язок перед вiтчизною", "свiдомiсть
станiв суспiльства", "вседержавну волю". Але все це багатослiв'я не
виходило за межi лицемiрного лакузництва перед старшими, можновладними
особами. Вiдбувалася внутрiшня гра, в якiй ставилися на кiн iнтереси,
пiдвладнi капiталiстичним законам. м були пiдпорядкованi змагання та
боротьба окремих осiб i цiлих груп. Сюди не доходили iдеали, з якими йшли
народники на заслання i смерть. Вузькi власницькi iнтереси глушили
паростки навiть лiберального просвiтительства.
Спритнi дiлки, комерсанти знаходили тут широке поле для шахрайства.
Знайшов його i Романко Мазевич. Вiн був потрiбною людиною для оформлення
купчих, закладних. Всюди метушився i знаходив спiльникiв, знав, кому
догодити та прислужити.
* * *
Ще не закiнчився з'©зд, як капела арф'янок вiд'©жджала з мiста. Панас
Якович хотiв хоч наостанку зустрiтися з Галею.
Бiля свого будинку на Монастирськiй, ошелешений несподiванкою,
зупинився - зустрiвся з Олександрою Михайлiвною. Панночка владно i смiливо
дивилася, зважуючи його розгубленiсть.
- Кудись поспiша те? - спокiйно запитала. - Розумiю ваше хвилювання.
Сьогоднi ж арф'янки залишають наше мiсто, - в словах чувся докiр.
Панас Якович мовчав, не знав, що вiдповiсти.
- Я не випадково вас зустрiла. Таке мо бажання. Хочу цi ю зустрiччю
покарати вас за поведiнку пiд час концерту. - Перед настирливим поглядом
©© променистих очей годi було ставити якiсь бар' ри.
- Не можу збагнути всього, що трапилось.
- А я збагнула. Ви прихильник краси й захоплю тесь музикою.
- Це так, - Панас Якович вiдчував, як панночка сво ю вiдвертiстю i
рiшучiстю почала опановувати ним. Знаходив утiху в ©© настирливостi.
- Сьогоднi хочу зiграти для вас сво© найулюбленiшi речi. Тому запрошую
вас в кiмнату Анни Осипiвни. Не дивiться так на мене. Я вже не iнститутка,
- Олександра Михайлiвна зробила кроки в напрямi квартири Адешелiдзе. За
нею й пiшов, наче полонений пiсля баталi©.
- Анно! - гукнула Олександра, увiйшовши до кiмнати. - У нас гiсть!
Анна Осипiвна вийшла назустрiч, привiталася.
- Сьогоднi я даю концерт! - Олександра Михайлiвна сiла за фортепiано.
Анна запросила Панаса сiсти поруч у крiсло.
- Грай, Олександре! Бачу, ти сьогоднi в екстазi.
- Так! - Олександра Михайлiвна вдарила по клавiшах. Полилися звуки, як
грозовi удари, а далi понесли просторами вихрастi хвилi.
В них Панас Якович вловлював страждання пробуджено© душi, боротьбу
проти всього, що скову особистiсть, торжество перемоги почуття над
житт вими умовностями, iмпровiзованi мелодi© вели у розбурхане море, де
хвиля гойда , кида його i виносить на сонячний берег. Читав радiсть
боротьби, уявляв горду нескориму людину, гармонiю ©© почуттiв i
дiяльностi. Тiльки музика може так оволодiвати людиною, наснажувати
пристрастями, пiдносити на верхiв'я буття.
Олександра Михайлiвна грала ще i ще. ©© жiноча нiжнiсть i пристрасть
зливалися з музичними мотивами в диному плинi чудово© гармонi©...
Вiдчував, як ця гармонiя дода сили в диноборствi Панаса Мирного з
Панасом Рудчеяком.
Пiзно ввечерi повернувся додому. Не запалював свiтла, аби зберегти всi
душевнi страждання i втiху, що принiс цей незабутнiй день.
* * *
Арф'янки зiбралися на вокзалi до по©зда. Господар капели - огрядний,
дужий чоловiк з полисiлою головою - хвилювався, чекаючи прибуття Галi. Вiн
нервово поглядав на годинник, вiдраховуючи хвилини.
Тим часом Галя, йдучи на вокзал, зупинялася. Вагалася - чи не
повернутись, залишивши капелу? Невимовна сила в'язала ©© з цим мiстом, що
стiльки принесло прикростей i скороминучих хвилин радостi. Хотiлося, щоб
тi хвилини ще повернулися до не© дорогими гостями. Ласкавим i рiдним було
просторе небо Надворскля. Чому ж його заволiкають хмари? Гонить
передгрозове вiтер кудись. Так гонить i ©© зрадлива доля. Гонить...
Гонить... А куди?
Прибула, запiзнившись, на вокзал. Але по©зд ще не вiдiйшов. Уже загув
паровоз. Зупинилася, глянула пiд колеса. Ось вони закрутилися. Хотiла
кинутись на колiю. Але дужа рука пiдхопила ©©. Машинiст вчасно зупинив
машину.
Господар штовхнув Галю у вагон i вилаявся:
- Яке ма ш право? Ти законтрактована. В контрактi не передбаченi
подiбнi вчинки... Я не дозволяю! Пройдисвiтка якась, а я маю хвилюватись.
Арф'янки з острахом переглядалися. Галя, як посаджена в клiтку пташка,
забилась у куточок вагона, дивилась у вiкно, посилаючи прощальнi погляди
знайомим кра видам.
Он послалась дорiжка. Люди йдуть з працi. Попереду дiвчина несе жмуток
ромену. Чула навiть пахощi польових квiтiв. Хотiлося гукати: "Люди!
Зупинiть, вiзьмiть мене з собою, щоб степом розвiяти горе пекуче!"
Клуби густого диму повисли над дорiжкою, закутавши людей. Наче дракон
волохатими лапами обгорта все живе, щоб украсти сонце i посiяти темiнь.
Прудкiсть по©зда дналася з думами Галi. Отож пiдхопив ©© на сво©х
крилах передгрозовий буревiй, кружляючи у сво му вирi. Несе... Несе... А
де зупинить? У якi грози переллються болi нездоланнi?
"Жити хочу! Жити!" - розпачливо гукала думка, а затиснутi вуста крили
мовчанку. Мовчанку, що захову в собi пристрасть прокляття.
Колеса вагона одноманiтно вибивали ритм, нiби примовляли: "Повернися...
Повернися... Тебе чека щось бажане... Повернися..."
Трепетно дивилась у вiкно, коли вдалинi забовванiв будинок, схожий на
палац. Пiзнала його i стрепенулася. Там вiддала первоцвiт сво © ледве
дозрiло© юностi.
Дим вiд паровоза обгорнув будiвлi, наче поглинула ©х пожежа. Уява
малювала, як вогонь пожира той палац, застеляючи небо хмарою диму. Десь
нiби зчинявся грiзний людський лемент. Слалися червонi вiдблиски на тихi
плеса, а потiм ©х застилав дим, i все заволiкалося його завiсою, за якою
падали в темiнь минулi роки.
"Чи це пересторога тим, хто володi ? Страшна пересторога! Яка ж буде
кара?"
У куточку серця прокидалась надiя, зростала крилатим птахом, щоб
вирватись на простори, де печаль, обiймаючись з любов'ю, стелиться
несходимими ще шляхами у невiдомiсть.
А колеса пiд вагоном викрешували-вибивали: "таки-так, таки-так".
* * *
Одержав посаду головного секретаря казенно© палати. Роботи збiльшилося.
Доводилось часто переглядати податковi справи, за якими уважний зiр
пiзнав, як збагачуються пiдпри мцi, лихварi та породженi жорстокою
конкуренцi ю "чумазi", що не гребували будь-якими засобами наживи. За цими
справами можна бачити й те, як множиться бiднiсть, руйнуються дрiбнi
господарства. Подiбнi думки викликала й книга, надiслана братом з Ки ва.
На ©© титульнiй сторiнцi значилось:
"ЗАПИСКИ О ЗЕМЛЕДЕЛИИ В ЮГО-ЗАПАДНОМ КРАЕ
Составил И. Рудченко"
На титулi рукою автора написано:
"Товаришу по збро©, другу i брату
Панасу Яковичу Рудченку
26.1. 1882 р."
А ще нижче:
"Тому доля запродала од краю до краю,
А другому зоставила - те, де поховають".
I епiграф, i змiст книги викликали роздуми про долю людини й цiлого
краю. За цими роздумами губилися на якийсь час хвилювання, що ©х принесли
несподiванi зустрiчi останнього часу.
Вiд Старицького одержав листа, в якому сповiщалося про добутий дозвiл
на видання укра©нського альманаху. Михайло Петрович бере на себе "Раду" i
запрошу Панаса Яковича виступити в нiй з художнiм твором. Старицький
сповiщав також про труднощi, з якими добуто дозвiл на укра©нськi вистави,
та про великий успiх "Назара Стодолi" в постановцi Марка Кропивницького.
Почала дiяти пiд його орудою укра©нська професiйна трупа.
Отже, виходить, що й крiзь тiнь совиних, розпростертих над кра©ною крил
Поб доносцева пробиваються промiння сонця, щоб зiгрiвати паростки
лiтератури на народному грунтi.
До свого листа Старицький додав нового вiрша. Вразили до болю його
рядки:
Не бiйся вражо© наруги;
З святим вогнем iди туди,
Де панування скрути, туги
Та вiковiчно© бiди...
Спiвай, ридай i будь готовий
Замiсть лаврового - терновий
Вiнець узяти на чоло.
Що ж вiдповiсти друговi? Переглядав усе написане за останнiй час.
Пiсля довгих вагань, роздумiв написав Старицькому вiдповiдь,
повiдомивши в листi про свiй намiр надрукувати твiр про непривiтну жiночу
долю.
"Познайомлю Вас, шановний добродiю, i з самою системою, або планом
роботи, маючи надiю, що Ви прихильно приймете мою немудру сповiдь. Головна
iдея мо © працi - виставити пролетарiятку i проститутку сього часу, ©©
побут в селi (I частина), в мiстi (друга), на слизькому шляху - третя i
попiдтинню - четверта. Гуртом усю працю я назвав "Повiя". Цi ю назвою
народ охрестив без пристановища тиняючих людей, а найбiльше усього
проституток. Вона ж взагалi обiйма i всi частини назвиська, через те я i
зостановився на сьому словi, хоч, може, воно декому зда ться i недоладним.
Кожну частину маю надiю виготувати так, щоб всяка мала свою самостiйнiсть
або цiльнiсть".
Тепер усi помисли, хвилювання були зосередженi навколо роману.
Спостереження, досвiд життя пiдказували писати про соцiальнi явища, про
гноблення, що спричиняють занепад i загибель вразливих, сердечних людей.
Гинуть дiвчата, жiнки, гине бiднота, стражда народ. А де причина
страждань? Не ганьбою, а спiвчуттям вiнча письменник геро©ню роману. Вона
не одна - тисячi таких запроданих, понiвечених, кинутих на саме дно
тяжкого життя. Яке iм'я дати геро©нi роману? Назвати ©© Галею. Нi... Хай
залишиться в пам'ятi недоторканим це iм'я, що з ним по днано стiльки
хвилювань. Та й не одна Галя... Доля багатьох не привiтала в цьому лихому
суспiльствi. Хай геро©ня носить iм'я Христi. Вона хрещеницею роману.
Незабаром знову одержу листа вiд Старицького. Той просить скорiше
надсилати рукопис для друку. Але можна запропонувати лише першу частину
твору, бо в сирому виглядi не звик давати до друку.
"У мене одна думка: якби нам нашу красну мову так високо пiдняти, як
пiдняв ©© Шевченко у пiснi. А чи я се зроблю, чи другий - для мене
байдуже. Не пеняйте на мене, добродiю, що я на сей раз не даю певного
слова. Кажу Вам: не виспiю, не зможу виспiти з другою частиною "Повi©".
26 березня 1882 р."
Надiславши Старицькому першу частину "Повi©", Панас Якович поринув у
працю. Ще гострiше вiдбувалося змагання мiж письменником-мислителем i
виконавцем службових обов'язкiв казенно© палати.
Писав, переборюючи страждання, якi дiлила з ним геро©ня роману,
вiддаючи сво© болi i гнiв. У творчих муках гартував волю, удосконалював
хист. Вiдбувалося спiлкування сумлiння, пристрастi й слова.
* * *
Новi несподiванки принiс 1883 рiк. Вразила звiстка про смерть Iвана
Сергiйовича Турген ва, а ще бiльше виступ з цi © нагоди в "Отечественннх
записках" Глiба Успенського, в якому говорилося про "безперервний ланцюг
невиправданих безглуздь".
Одного ранку прибув на вокзал, щоб зустрiти Михайла Старицького, який
мав при©хати по©здом з Кременчука. Довелося довго чекати, бо застрайкували
робiтники залiзничних майстерень i не було сво часно вiдремонтовано
паровоза. Панас Якович спостерiгав метушню жандармiв. Страйкарi купчилися
бiля вокзалу невеликими групами, вели жвавi розмови, обурювалися,
сперечались. Вловлював окремi вигуки:
- У великих промислових мiстах робiтники днаються.
- Каси вза модопомоги органiзовують!
- Вимагають сво часно© плати за працю!
- Не дозволяють, щоб робiтник працював по чотирнадцять годин на добу...
У цiй розмовi вловлював щось нове, ще не чуте, не знане. Пригадалася
недавно прочитана у львiвському журналi "Свiт" повiсть Iвана Франка
"Борислав смi ться". Розмови робiтникiв яскравим промiнням освiтили ту
повiсть. Нiби продовжував ©© читати, i вона ставала зрозумiлiшою.
Пiшов вiд вокзалу, примостився на розкиданих колодах. Незабаром поблизу
сiли чотири чоловiки. По одягу та чорних руках можна було здогадатись, що
то робiтники залiзничних майстерень. Вони розмовляли мiж собою. Найбiльше
говорив чоловiк середнiх рокiв з великими сiрими очима.
- Повернутися б до сво © давньо© бiди, до сiльсько© оселi, але вона,
того й жди, розвалиться. А там дiти, жiнка з поденщини не вилазить. Тут, у
майстернях, хоч рукам робота. Та клятi десятники всю силу з тебе
вимотають... В одного очi полопались вiд тяжко© працi. А допомоги нiяко©.
Хiба що наш брат робiтник скинеться по копiйцi...
- То правда, Гнате. Правда...
- Правда осуду не бо©ться...
- Де наш брат погиба , звiдти правда тiка .
- Закуримо, браття, щоб правда не журилася. Тютюн , Гнате?
- Все викурив.
- Почекай курива до слушного часу, про який ти все марив, Гнате, -
рябий згорблений чоловiк гiрко посмiхнувся.
Слухаючи розмови, Панас Якович обiзвався:
- Можу позичити вам курива, - витяг вишиваний дорожнiй кисет i подав
чоловiкам.
Гнат узяв кисет, натрусив у жменю тютюну, задивився на вишивку.
- Так i нашi дiвчата колись вишивали... Десь я вже бачив цей кисет.
- Може, тодi, коли мiж ярами перегукувалась "Гуляй, воля!"
- Стривайте, щось пригадую, - пильно поглянув. - Це було давненько,
коли я ще парубкував...
- Мабуть, зустрiчалися, - роздумуючи, промовив Панас Якович,
переконавшись, що зустрiв того, який колись з побратимами нагодився бiля
яру.
- Це було тодi, як ми позичили у вас червiнця... Пригадав. Вiддав би,
та нема , - на чолi ворухнулись борозенки, що ©х поклало життя.
- Я не вимагаю повернення. Хай до слушного часу.
- Сам не прийде, коли його власними руками не повернемо на свiй бiк, -
Гнат блиснув очима i затис кулак, наче в його грудях заклекотiв гнiв. - За
тютюн та добре слово спасибi. Коли не погорду те, то завiтайте до нас у ту
похилу хату на березi Ворскли. Там я живу з побратимами. Запрошую, як
давнього знайомого.
- Спасибi... При нагодi завiтаю.
- А тепер, браття, наберiмо в рот води i повертаймо оглоблi. Бачите, он
жандарм вистрибнув, як за ць з капусти, - Гнат звiвся, за ним чоловiки.
Розiйшлись у рiзнi боки.
Ще залишався сидiти на колодi. Поставала давня зустрiч. Пригадав i
гнiвного Чiпку - героя свого першого роману. Хотiлося тепер повернути його
з Сибiру до цих побратимiв-робiтникiв, у життi яких зажеврiли новi iскри.
Може, вони розгоряться, щоб вогнем освiтити шлях до кращо© долi?..
Нарештi по©зд прибув. Старицький привiз кiлька пакункiв книг та нот.
- Вiтаю з перемогою, Панасе! - Старицький подав книгу, на якiй
значилося: "Рада. Укра©нський альманах". - Першу частину роману "Повiя"
надруковано!
Панас розгорнув альманах.
- Спасибi. Це наша спiльна перемога.
* * *
Кiлькаденне перебування Михайла Старицького в Полтавi заповнилося
зустрiчами, бесiдами. Найчастiше радився з Панасом Яковичем, розповiдав
про органiзацiю театру, про ентузiастiв-акторiв.
- Уяви собi, що в Ки вi, у нашому рiдному Ки вi, генерал-губернатор
Дрентельн забороня грати трупi, утримання яко© я взяв на себе. Забороня
грати таким талановитим акторам, як Марiя Заньковецька, Марко
Кропивницький... Це ж ганьба! Ми добилися перегляду Емського указу... Але
свавiльно продовжують дiяти губернатори-сатрапи. На ©хн самовладдя
вiддали культурне життя нашо© кра©ни. Девiзом полiтично© мудростi для них
завченi слова: "заборонити", "припинити", "не дозволити", "затримати".
Люто злобству "Киевлянин", нацьковуючи проти нас продажних журналiстiв.
Студенти пiдiймають заколоти. Начальник жандармського управлiння
занепоко ний i вимага вiд департаменту полiцi© збiльшити каральнi
загони... Часом Ки©вський унiверситет вигляда фортецею в облозi.
Закривають вiльний доступ на лекцi© професорiв. Наступ реакцi©
посилю ться. Туполобi чиновники пiдсилають переодягненими сво©х агентiв
охранки пiдслуховувати лекцi© професорiв. Це ж невидана у свiтi ганьба...
- Очевидно, що для благоденствiя iмперi© треба слово i розум на
прив'язi тримати.
- Бiда, що таких, хто пише доноси, в нашiй кра©нi бiльше, нiж тих, хто
висловлю щось розумне. Уявiть собi, всi мо© вiршi, присвяченi Шевченковi,
цензура забороня друкувати в "Радi", ©м навiть здаються небезпечними такi
рядки:
Нi, вiн не вмер! Поки ще наше слово
Лунатиме серед степiв, лугiв,
Його пiсень розiлл ться чудово
Мелодiя по сизiй млi вiкiв.
I заповiт братерства та любовi,
Що вiн нам дав, як стяг, на боротьбу,
Перелетить луною в iншi мови
I правдою подужа злобу.
- Якщо не можна друкувати такi вiршi, то всього Пушкiна могли б теж
заборонити, - хвилюючись, Панас Якович почав палити цигарки.
- Уяви собi, Панасе, що пише державний цензор про мо© вiршi, присвяченi
Шевченковi: "Исполнено мрачного отчаяния за нравственный гнет,
испытьшаемый Украиной... Высказывается надежда, что настанет время, когда
спадут цепи вековой зимы, когда заговорят даже немые, все вместе запоют
новый искренний псалом"... Це ж ганьба! Невидана ганьба! - Старицький,
нахмуривши брови, запитливо дивився на Мирного. - Ну, що ти скажеш?
- Вiрю в часи, коли нашi дiти i внуки вивчатимуть iсторiю сатрапi©, як
страшну минувшину...
- Це так. Але що ми дамо, аби нас не проклинали та згадали незлим
словом тi внуки?
- Мене хвилю i бентежить це. Кого згадають вони? Чи чиновника
Рудченка, чи страждущого нинi, мало кому вiдомого Мирного?
- Пиши! Тво© романи багато розповiдатимуть нащадкам. Не Рудченка, а
Мирного згадуватимуть вони. Раджу тобi поширити сво© творчi обрi©. В тебе
сила i хист. Ти повинен створити драму з народного життя! Показати в нiй
людськi пристрастi, розповiсти про багатострадну долю пiдневiльно©
людини... Це конче потрiбне для нашого театру, який розпочав свою нову
iсторiю виставами минулого року пiд орудою Марка Кропивницького. Нам
потрiбний репертуар такий, щоб у ньому народ побачив себе, пiзнав сво©
страждання, збагнув глибину сво © душi...
- Ти вгадав мо© намiри. Перший варiант драми "Лимерiвна" я вже написав.
Не знаю, як воно виходить...
- Друже мiй! - Старицький кинувся обiймати Панаса Яковича. - Ти повинен
зачитати написане. Зачитати в тiсному колi. Треба запросити длiчку, його
учениць... Як тодi, пригаду ш? До речi, я маю передати вiд Лисенка ноти
Олександрi Михайлiвнi. Вiн виконав свою обiцянку.
- Олександру Михайлiвну я рiдко зустрiчаю...
- Чому? Дуже мила дiвчина. Може, заважа ©© шляхетнiсть?
- Не тiльки шляхетнiсть, а й перебiльшена уразливiсть.
- То дiвчинi не шкодить. Зiйдемося в одному колi. Я вас помирю. До
речi, вiзьмiть переданi Лисенком ноти, щоб вручити Олександрi
Михайлiвнi...
Наступного дня до сусiдки Панаса Яковича Анни Осипiвни прибули Ало©з
Вячеславович i Олександра Михайлiвна. Тут ©х чекали Панас Якович i Михайло
Старицький.
Олександра Михайлiвна скромно привiталася. Панас подав ©й ноти -
подарунок вiд Лисенка.
- Спасибi... Така честь... Я дуже рада, - меланхолiйно-задумливий
вигляд дiвчини пройняла ледь вловима усмiшка. Вона несмiливо подала руку
Панасу Яковичу. Вiн потис ©©.
- От ми знову зустрiлись у цiй затишнiй кiмнатi, - нiяковiючи, промовив
Панас. - Михайло Петрович розповiсть нам ки©вськi новини... Про театр,
про...
- Нi, друзi. Насамперед давайте послуха мо нову п' су Панаса Яковича...
А про новини я розповiм потiм.
- Згода! - авторитетно кивнув Ало©з Вячеславович. Олександра Михайлiвна
запитливо глянула на Панаса Яковича. Вiн почав читати драму "Лимерiвна".
Живою постала в нiй народна балада про вродливу, пристрасну Наталю
Лимерiвну, про розгульну матiр Лимериху, про коханого Василя Безродного та
про нелюба Карпа. Сила почуттiв, вiдданiсть Наталi захоплюють слухачiв, ©©
монологи Панас Якович зачиту лiрично, сам хвилю ться.
Олександра Михайлiвна сiла ближче до читця, не зводила з нього вогких
очей. А коли закiнчив, у не© вирвалось:
- То так насправдi бува ? Я бачила "Грозу" Островського. Там теж
трагедiя... Ой, як менi шкода Наталю!.. Це ви, Панасе Яковичу, таке
видумали чи бачили? - Прозоро-голубi очi Олександри слiзно засвiтилися.
Вона аж нiяковiла, дивлячись на Панаса. Лице зашарiлось.
Задумливо сидiв Ало©з Вячеславович, пiдпираючи рукою сиву голову. Анна
Осипiвна пiдняла свiй, наче рiзьблений, профiль, запитливо дивлячись на
Олександру Михайлiвну. Михайло Петрович, перебираючи кiнчик
напiвпосивiлого вуса, повторював:
- Добре, братику... Добре...
- Пiсню про Лимерiвну я знаю, - поважно заговорив длiчка. - До цього
часу я ©© сприймав, як композитор, у гармонi© звукiв. А тепер сприймаю, як
вираз трагедi© родинно©, трагедi© соцiально©. Так можуть виникати ревнощi
мiж композитором i письменником.
- Ревнощi можуть бути високими, благородними, - додав Старицький. - Як
ви дума те, Олександре Михайлiвно? - жартома звернувся до дiвчини, i вона
ще дужче зашарiлась. На виручку ©й поспiшила Анна Осипiвна:
- Олександра у нас ще не зна , що таке ревнощi.
- Анно, я сама за себе можу сказати.
- То говори.
- Трохи зачекаю. Ще не все зважила.
- Доки Олександра Михайлiвна чекатиме, - жартував Старицький, -
дозвольте менi вiд усiх присутнiх обiйняти й поцiлувати Панаса Яковича.
Старицький наблизився до Мирного, розпростер руки. Але на завадi стала
Олександра Михайлiвна.
- Нi! Чекайте! За всiх я обiйму Панаса Яковича, - несподiвано для
присутнiх вона обвила руками його шию.
- Олександре! - обiзвалась Анна Осипiвна. - Незручно так дiвчинi.
Незручно... Що б сказала наша "маркiза"?
Олександра Михайлiвна ще мiцнiше обвила руками шию Панаса Яковича.
- Отак, - примовляла вона. - "Маркiза" не навчала мене такому, i я
рада, що сама дещо зрозумiла. Це не безсоромнiсть, а щирiсть, Анно! Менi
хочеться зараз грати, спiвати, шаленiти! Пам'ятайте, що мене недаром
називають одержимою, шаленою. - Обличчя Олександри горiло, розвихрене
волосся закучерявилось, падаючи на лоба. - Тепер я не iнститутка з роду
Шейдеманiв. Я шаленiю вiд краси... Не сподiвалися, Ало©зе Вячеславовичу,
мiй дорогий учителю, бачити такою свою ученицю?
- Я завжди бачив у вас сковану iнститутом силу пристрастi.
- Менi розкував ©© Панас Якович... Я хочу грати i ридати разом з
Лимерiвною! - Олександра сiла до фортепiано. Михайло Петрович подав ©й
привезенi вiд Лисенка ноти. - Я буду грати, а ви, Ало©зе Вячеславовичу,
розповiдайте чудову притчу про пташине спiвоче царство... Розповiдайте,