Страница:
обступатимуть зусiбiч, сулицi та мечi зблискуватимуть перед очима, гейби
перуни. Та чому саме його мають вразити? Чи беззахисний ? Чи в руках не
такий матиме меч i не таку, як у супостата, сулицю? А ще ж щит i
побратими, надiйнiшi за всякого щита. Он скiльки зiбралося во©в землi
Трояново©. Чи поступляться перед якимись утигурами? Чи не здолають ©х? Не
може того бути. Не повинно бути!
Певнiсть - надiйна колисанка, та до пори до часу. Коли задуднiла па
свiтаннi земля, затим пригнали засапаних комоней i посiяли тривогу гiнцi
ополченськi: утигури пiшли всi ю раттю, - i найповнiшi себе забули про
певнiсть. Заметушилися, покликанi сурмами, вдягли нашвидкуруч ратнi
обладунки й подалися кожен на сво мiсце: хто - в першi латi, де
обставилися запалами та вовчими ямами лучники, хто - до комоней,
лаштуватися в сотнi, тисячi, бути напоготовi обiйти, коли настане час,
лави лучникiв i вдарити на утигурiв всi ю, що мають у сховку, силою.
Князь Зборко чи не перший з усiх ви©хав у супроводi мужiв та отрокiв на
узвишшя, стежить за дальнiми обводами долини. Там мають об'явитись його
ополченськi сотнi, а слiдом за ними, чи, може, й переслiдуючи ©х, утигури.
Добре, коли спокуса легко© звитяги над ополченцями поманить супостатiв на
Шуйцю Онгулу. Доки отямляться та збагнуть: далi путi нема, - коли не всi,
то бiльшiстю ратi сво © вийдуть пiд стрiли та сулицi антських лучникiв i
метальникiв. А йому, князевi Зборку, уличам його того й треба.
Першим з ополченцiв, що вiдходили пiд тиском утигурiв, добувся до свого
привiдцi тисяцький Буймир.
- Княже! - осадив змиленого огира. - Утигури, видно, запiдозрили щось,
пустили вiдприск сво © ратi поза байраЗком - на городище Сорочий Брiд.
Он як!
Пiд Зборком занепоко©вся огир i став витанцювувати, стримуваний.
- I багато пiшло ©х поза байраком?
- Немало, все лiве крило ратi.
Зборко все що вда , нiби вгамову огира. Пiшли поза байраком. А куди?
Добре, коли па городище Сорочий Брiд, а коли обiйдуть табiр i вдарять
антськiй ратi в спину?
- Княже, - над'©хав до нього й сказав, аби всi чули, привiдця полян. -
Дозволь узяти той вiдприск на себе.
- Iншо© ради не бачу: бери. На одне прошу зважити...
- Розумiю: маю не допустити удару в спину. Я вiзьму той утигурський
умисел на карб, коли вони справдi замисвили таке, i упереджу iншим
вивертнем: тих, що йдуть на ророчий Брiд, вiзьме па себе князь втiкичiв
Богданко. И пiду щiльно поза байраком i вийду за спину тим утиiурам, що
погрожують табору з чола. Отодi й побачимо, хто кого перехитрить.
- Боги в помiч, кпяже.
Зборко розумiюче усмiхнувся Острозоровi й пiднiс на внак цiлковито©
згоди з ним прикриту шкiряною паперстВипею десницю.
XXI
Утигури по були для улпчiв загадкою. Наш прочиляе ©х широкий Днiпро,
недоступнi пороги па Днiпрi, пай це родичаються через тоту недоступнiсть,
та знатися знаються. Бо i однi, i другi не раз i не двiчi бували за
порогами. Коли - щоб умикнутi© сiпiьоокпх чи, супротiтвно тому, карооких
дiвиць, коли - щоб заволодiти табуном комоней чи пограбувати весь i
прихопити щось значимiше, анiж дiвки та номонi. Через те i в погоню
ходили, i стиналися, а стинаючись, знали, якi во© з одних, якi - з других.
Рать утигурська не мала пiших мечникiв. Усi, хто ходив на сiчу, а тим паче
на татьбу, були комоннi. Певно, саме тому всякий утигур навчився лишатися
непомiченим, будучи на звiдах. Зате в сiчi чи в татьбi не ховався за спини
сусiдiв. Пер заслiплено-одчайдушно i до лиха вмiло: припадав огиру чи
кобилицi до гриви, ховався, коли бачив загрозу, пiд черевом i спритно
уникав пущених у нього стрiл.
У тому й була, мабуть, зверхнiсть во©в-утигурiв. Коли ж доходило до
сiчi, кожен iз них в змиг ока опинявся на спинi нажахано© чи й
перепуджено© гиком та свистом тварi й лишався вiдкритим як для меча, так i
для сулицi. Бо не мав анi шолома, як усi iншi, анi лат, як роме©. Вся
надiя утигура на власну спритнiсть, на меч i сулицю, а ще на кудлату
шапку-калансуву, на вивернуту, як i калапсува, вовною назовнi гуню. Летить
такий швидше вiтру i навальнiше коршуна, що пада з неба, й, здасться,
нiчим не зупинити його.
Об'явившись тут, на долинi перед Шуйцею Онгулу, утигури не виказували
апi спритностi, анi навальностi. Правилися турмою, однi (либопь, привiдцi)
спилялися па мить, чи й не спиняючись, повелiвали тим, що були ближче до
них, iншi, спонукуванi повелiнням, гнали комоней ошуюю, одесную чи й
прямiсiнько до рiки. Вся решта почувала себе цiлковито безпечною i видимо
упокореною. Сумнiвiв не лишалося: побоювання тисяцького Буймира даремнi.
Утигури не вiдають, що жде ©х за три-чотири стрельбища. I комонникiв сво©х
послали на Сорочий Брiд не тому, що хочуть ударити антам у спину. Вопи
повнi: опiр зламано, перейдуть через рiку, що тече неподалiк, i пiдуть
гуляти нiким не захищеною землею.
- Сандiл шле-таки до Шуицi Опгулу звiдунiв, - обернувся Зборко й
переглянувся з радниками, що стояли при ньому. - Перекажiть у передiй
лави, хай пiдпустять ©х до самих завалiв, а вже перед запалами зпiмуть з
комоней стрiлами чи сулицями, коли обiйдуть якимось дивом i по стануть
здобиччю вовчих ям.
Так i сталося б, мабуть, коли б остро.юрi степовики iш нагледiли
улицькi завали заздалегiдь. Спинилися, розмислили собi й пустили комоней у
зворотну путь. Комусь iз них не поталанило: або ж самого настигла улицька
стрiла, або огира. Та були серед звiдунiв i такi, що ухилилися вiд стрiл.
Вони i вклали хановi до вух те, що вивiдали: за рiкою, в рiдколiссi,
завали, а за завалами - лави уличiв.
Утигури спинилися i не стали приховувати сво © бентеги. Видно було: i
во©, i привiдцi ©хнi роздумують, як бути, що вдiяти, опинившись лицем до
лиця перед уготованою ©м засiдкою. А тим часом полишенi в засiдцi уличi
натягли тятиви лукiв сво©х i стали разити степовикiв з доволi-таки
близько© вiдстанi. Князь Зборко бачив: утигури заметалися, вони в
сум'яттi, i дав знак комонним взяти супостата, що порушив злагоду i
супокiй у його землi, на меч i сулицю.
Iржали нажаханi чи язвленi комонi, чулися надсадно зичнi велiння, чи©сь
незрозумiлi в тлумi благання i вже аж надто зрозумiлi погрози та
прокляття. А над усе брязкав метал об метал i вирували людськi пристрастi.
Однi вкладали ©х у замашнi удари, в торжество видимо© звитяги над
поверженим супостатом, iншi - у пошуки захисту вiд 1 смертi-морани а чи в
останнiй, що його iменують передсмертним, крик. Висока i чиста перед сим
трава нещадно \ толочилася, никла до землi й виривалася копитами разом Iз
землею, корiнням. Падали язвленi, падали мертвi, насiдали один на одного
живi i теж падали чи розскакувалися, шукаючи слабших i податливiших. Та
вони не кожному траплялися пiд руку. Той лише видавався слабшим, коли
доходило до дiла, обертався в лютого буй-тура, той покривав свою слабiсть
та непригляднiсть спритнiстю i примушував дужчого i озвiрiлiшого за себе
оступатися чи й падати поверженим ниць.
- Гора-а! - кричав звитяжець i сяяв видом, блискав ОДима, будив серед
тих, що стояли за ним чи обабiч вiд Нього, ратну бу сть, а з бу стю й
одвагу.
- Тни овечу турму! - натякали на варварський вiд голови до нiг вид
утигурiв. - Язви неробiв!
- Даймо усiм ©м по писку, да так, щоб бiльше не сунули бруднi сво©
тварi у нашi городи!
- Медодери!! Гнiздюки! - огризався котрийсь iз утигурiв.
- Курдючники! Татi степовi! Напилися овечих та кобилячих стяк, закусить
крiвцею!
I яапогилп над кимось меча. Бачили вражу крiвцю й чули солод, вiд
крiвцi. А ще знали: вопи на сво©й землi, у них он яка сила, за ними ма
бути i змога. Ано. Чи тi, що опинилися в лещатах, що почувають себе
застуканими па шкодi, спроможнi мати ©©? Вперед, витязi землi Трояново©, i
тiльки вперед!
- Братiв! - угадував мислi сво©х во©в i пiдсолоджував тотим мислям
князь Зборко. - 3 нами земля-мати, весь люд землi, за нами буде й змога.
Iсполчаймось духом i силою, берiм над супостатом гору!
- Гора-а! Гора-а!
Утигури металися, гейби нажахана вовками овеча турма, й помiтно
оступались. А проте до пори до часу. Мали-бо сво©х привiдцiв, а тi знали:
втеча з боролища не лише ганьба, вона може стати й погибiллю. Анти
напирають вiд рiки, прискають стрiлами з лiсу та байраку. Хто запевнить,
що ©х не виявиться й там, куди побiжать нажаханi й змалiлi духом
утигури?Тож хан, а з ханом i всi iншi привiдцi повелiвали кожному i всiм:
назад путi нема . Порятунок - у погромi супостата.
Те подiяло, далебi. Во©, що були далi вiд переднiх лав, гуртувалися в
сотнi й ставали супроти антiв стiною. Вона не скрiзь i далеко не завжди
витримувала натиск. Однi домагалися чогось, iншi падали на пiвпутi. Одначе
й сотень в утигурських турмах було немало. Тож навальнiше й навальнiше
напирали вони на улицькi лави й таки робили в них проломи, а прорвавшись,
знову розвертали комоней i перли на антiв з тилу.
Мало-помалу лави перестали бути лавами. Змiшалися однi з другими й
кружляли, пiдхопленi стрiмким виром пристрастей, - тисячi мiж тисяч, сотнi
мiж сотень, а кружляючи, стиналися. Уперто й люто. Не доглядалися вже, де
родаки i що з родаками, знали лиш супостата i дбали про звитягу над сим,
найближчим супостатом. Аж поки не брали над ним гору чи не лягали пiд
копита сво му огиру.
Переята змога не лише вiдрада, вона i спонука, набуток сили i одваги.
Тож переявший ©© не бариться прийти на помiч побратимовi чи всього лиш
родаковi. А де сила дна ться з силою, там неминуче й торжество.
Зблискують на ярiм вранiшнiм сонцi мечi, цiляться в серце чи спину сулицi,
йде люта, не вiдаюча пощади сiча, i хто вiзьме в нiй гору, однi боги
вiдають. Уличiв тьма i утигурiв теж, уличiв розпира лють на зайд, що
порушили супокiй у ©хнiй землi, утигурiв - лють на уличiв, що посмiли
замапптi© п пастку, а що страх прред можливою розплатою ;iа вторгнiшия. Он
скiлькох iз них поклали стрiлами i скiлькох - у кривавiй сiчi. А назад
путi нема, ошуюю й одесную теж нема. долина, на якiй зчепилися, i
небо, пiд яким завертiлася ця божевiльна круговерть, як у серцi кожного
сподiванка: "Най кому завгодно, тiльки не менi судилось випасти в сiй
круговертi з сiдла й шкодувати падаючи: це ж бачу свiт i все, що е
знадного у свiтi, востанн ". Аби того не сталося, нiхто не жалi сили, не
зна й пощади. Одного разить мечем, iншого знiма з сiдла сулицею, бачить
усе, що погрозливого, попереду, та не забува розглянутись, аби не
отримати удар в спину. Десь там, на теренi його землi, заглядаються о цiй
порi на сонце - чи не час снiдати, десь комусь забаглося утопити по
снiданку спрагу водицею з почайни. Тут, на бородищi, не до того. Стиналися
один з одним i грозилися, грозились i стиналися, не уповаючи на втрати i
не доглядаючись до втрат. I хто вiда , як довго тривала б та вза мна
пагуба, коли б у тлумi та гомонi боролища не почулося:
- Росичi йдуть! Князь Острозор поспiшав в помiч!
Того було доста, аби уличi зiбралися з духом, а утригури втратили й
той, що мали. Бо не лише чули, а й бачили: . на них iдуть свiжi лави
антсько© сили, i йдуть не вiд рiки - заступили собою ту дино можливу
путь, яка хай i була ненадiйною, все ж дозволяла в разi безвиходi
пробитися до Днiпра, а там - i за пороги. Було таким повелiнням хана чи й
без хана розумiли: тепер уся надiя на власну спритнiсть та на бистрi ноги
огира. Хто проб' ться до лiсу чи байраку та зумiв зiм'яти лучникiв, що
прискали досi стрiлами, той i поряту ться. Тож i рятувались як хто мiг.
XXII
Чiльний муж землi Трояново©, iменований Мезамiром, мав завидний для
таких, як князь Добрит, вiк - всього ж двадцять чотири лiта носив за
плечима. Та мав вiн, окрiм завидного вiку, що дощо: був, як i всi анти,
високий , та-статний, i па вiдмiну вiд багатьох - до лиха добродiйиий
собою. А що певний себе, надiлений не по лiтах смiливим i гордим розумом.
Тодi ще, як жив його вiтець, уславлений добрими дiлами Iдарич, пiшов вiн
яко старший син замiсть недужого глави роду на скликану князем уряду мужiв
й одразу ж запам'ятався всiм. Бо таки мудро повiвся серед старiйшин i не
уронив сво ю мудрiстю вiтцево© честi. Доки анти ростили хлiб та дбали про
твердi на обводах землi сво ©, остерiгаючись передусiм вторгнення аварiв,
кагап аварський зiбрався на мислi i зважився потурбувати ©х не лише
татьбою, котра стала вже притчею во язицех, а й дивним, коли не бiльше,
сольством: волi , аби молодший брат його Калегур узяв шлюб iз княжою
донькою на Дулiбах Дана ю.
Почувши те, князь Добрит не знав на яку стати. Донька в нього сонцю
подiбна. Вiддати таку за обрина, що живе з татьби i першим серед усiх
татей, що почита жопу за рабиню, все одио що втопити власноручно в рiчцi.
I сваритися з грiзним Баяном теж не випадало. Вiдмовиш такому - може пiти
па антiв усi ю ордою.
Не сказав слам аварським "нi", та не сказав i "так". Послався на те, що
ма подумати, порадитись iз донькою, а тим часом скликав на раду чiльних
мужiв сво©х i повелiв мужам:
- Шукайте порятунку. Мiй розум потьмарений безлiттям, що гряде в мою
оселю, я неспроможний знайти його.
Загомонiли мужi. I бiдкались не менше, нiж князь, i спiвчували князевi,
а доходило до ради - розводили руками й казали: не вiдають, яке з двох
безлiть гiрше: коли оддадуть князеву доньку в неволю до обрiв чи коли
змушенi будуть стятися через не© з обрами.
Тодi не хтось iнший, саме вiн, Мезамiр, пiдвiвся i вдався до радних з
такою речпицею:
- Якщо князь i його мужi вважають за достойне прислухатися до слова
наймолодшого серед них, я пораджу, що вдiяти.
- Кажи його, сво слово, - похопився князь, а вслiд за ним закивали
сивими головами й мужi.
- Моя рада така, - i зовсiм збадьорився, пiдцвьохнутии тим, молодець, -
сказати обрам, що князь Добрит зголошу ться вiддати дочку свою за брата
Баянового i одного з найславстпiших привiдцiв у його родi, а замiсть
кпяжпи Дана© пiдставити Калогуловi i всiм, хто робитиме оглядини,
найбридкiшу з дiвок, що б у Волинi чи поза Волином. Того, гадаю, доста
буде, аби брат каганiв вiдвернувся вiд князiвни, а в самого кагана не
вишукалося пiдстав бути в гнвi на алтiн.
Мужi вiдмовчувалися мить-другу, зрештою засперечалися. Однi казали, то
не поряту , каган розгада ошуканство i возбуя гнiвом, iншi знайшли в
собi мужнiсть спинити ©х докором: приставайте до се© ради, коли сво © не
ма те, не видите, хiба, в нiй глузд.
Одразу важко було сказати, чия вiзьме гору. Та малопомалу прояснилося.
На Мезамiрiв бiк стали наймудрiшi, i, що найбiльш важило, мабуть, за його
раду вхопився сам кпязь. Коли ж сталося так, як i передбачав Мезамiр:
свати одбулися оглядинами та й слiд по них прохолонув, а старий Iдарич
переселився невдовзi з землi Дулiбсько© на вiчнозелену поляну острова
Буяна, младомладого мужа з роду Iдаричевого визнали достойним вiтця свого
i прийняли в коло княжих радникiв.
Не забув про Мезамiра й князь Добрит. Вiдав чи не вiдав вiн: мiж Дана ю
та Мезамiром давно йдеться до слюбу, одначе не обмежився тим, що лишив
його в числi мужiв думаючих, наставив невдовзi стольником на мiсце
уславленого в родах дулiбських вiтця його - Iдарича. Та й Мезамiр не
примусив князя сумнiватися в собi: пождав, доки мине рiк по смертi вiтця,
та й став слюбним мужем Добритовiй Дана©.
Яке веселля гуляли тодi, скiльки втiхи було в серцях усiх дулiбiв! Бо
тако© лiпотно© пари свiт ще не видiв, та чи й увидить скоро.
Болiло князю Добриту, що саме зятя мусить посилати до обрiв, чи не
певний був за зятя, того нiкому не дано знати. Одначе, коли покликаний ним
Мезамiр об'явився в наметi i випростався на весь свiй богатирський зрiст,
неважко було помiтити - щось хилить його до зятя, примуцШув вiрити, а щось
i сi сумнiв. Шкодував, що не Iдарич сто©ть перед ним? А певно, що так.
Втрата того мужа - ще свiжа в його серцi рана. Був би Iдарич, була б i
певнiсть, що утруть обрам писка i обламають наставленi на антiв роги.
Хто-хто а вiн умiв робити те без меча i кровi. Треба було покликати на
помiч слов'ян, що сидять на Чудi-озерi, посилав Iдарича, назрiвала потреба
схилити на ратну днiсть завiслянських полян, бiлих хорватiв чи докласти
ровуму, аби не поступатися сво©м перед хитрими i, як всякi хитрi,
пiдступними ромеями, знов посилав Iдарича. I всюди вiн мiг упоратися не
гiрше вiд князя, а то й лiпше, нiж князь. Чи впора ться син його Мезамiр,
та ще в такiм непевнiм дiлi, з яким ма намiр послати його до аварiв?
.-Мудрiсть свою засвiдчив уже, i не раз, та надто молод лiтами, аби бути
надiйним у мудростi, i надто гарячий серцем, щоб скрiзь i всюди ставити
мудрiсть вище гординi серця.
- Проходь, Мезамiре. Проходь i сiдай. потреба порадитися з тобою.
- Слухаю князя, одначе й дивуюсь: чому лише зi мною.
- Не поспiшай, настане час - довiда шся. Для тебе яко мужа думаючого,
гадаю, не та©ною, що кпiечна мета обрiв - пiти за Дунай i стати щитом
мiдiйським супроти слов'ян.
- Про те всi подейкують.
- Чим же пояснити, що йдуть розбо м, i не лише на Тивер, на уличiв
також? Могли ж роме© вдатися до нас, аби пропустили ©хнiх найманцiв iз
миром. Та й обри теж могли. Адже досi багатьом дозволялося ходити за Дунай
безборонне, хоча б i тим же кутригурам.
- Бо се обри, княже. Живуть татьбою i не можуть без татьби, тим паче
зараз, коли надумали пiти вiд обводiв слов'янсько© землi.
- Схоже, що так. I все ж, гадаю, потреба зустрiтися з ними й
постаратись умовити, аби забули про той свiй намiр.
- Умовити?
- А чом би й нi?
- Татей не вмовляють, княже. Татей вiдучують вiд татьби мечем i
сулицею.
- А ©м дали вже по мiзках. I тут, на Днiстрi, i там, в уличах. Гадаю,
саме час пiти iз сольством i сказати: коли волi те iти за Дунай, iдiть, ми
вiдкри мо вам путь. Пощо стинатися i лити даремно кров?
Мезамiр вiдчув себе нiяково й потупив зiр.
- Чи я перечу? Треба, то й пiду. Князь, сподiваюсь, тому й покликав, що
саме мене хоче послати до обрiв.
- Ано, саме тебе. З обрами йдуть кутригури, а ти мав уже з ними
перетрактацi© i мудро порадив тодi. Князь Волот повiдав менi: це ти
пiдказав кутригурам iти Тиверською землею так, аби i за Дуна м опинились,
i в роме©в не було резонiв нарiкати на нашу причетнiсть до того переходу.
Сподiваюсь, з обрами теж не сплоху ш. Баян, розповiдають, муж гнiвний i на
резони не вельми зважа . Тож постарайся вiдшукати такi, аби i його
переконали: усiм нам вигiдно розiйтися мирно.
- Слухаю князя, - рвiйно пiдвiвся й пiдпер головою памета Мезамiр. -
Коли повелиш вирушати?
- Бажано завтра. А втiм, надто поспiшати теж не слiд. Пiдбери собi
достойних антського сольства мужiв, надiйну охорону.
- Охорона, гадаю, складатиме сотню, не менше.
- Бiльше нема потреби брати.
- Тодi най пiде зi мною брат Келагаст разом iз сотнею сво ю.
- Чому само Келагаст? Вiн надто молод, Мезамiре а там всяке може
статися.
- Молодiсть - пе завада, князю. Коли дiйде до меча i сулицi, саме вона
стане в пригодi. А, крiм того, Келагаст брат менi, хочу, аби привчався i
до сольства, i до ризикованих виправ. Таким було повелiння вiтця нашого:
старший ма навчати молодшого, а молодший - бути помiччю для старшого.
Добрит не поспiшав погоджуватись, та врештi зважився i вирiк:
- Най буде по-тво му. Об однiм проситиму: бережiть : себе. Ви оба
потрiбнi землi Дулiбськiй, а ти, Мезамiре, ще й Дана©.
I проводжав слiв сво©х у тривожну путь - потерпав за них, i провiв - не
переставав потерпати. Чи впораються?. Повиннiсть он яка, а вони такi
молодi i такi дерзновеннi оба. Зате Мезамiр з Келагастом не вельми
журились тим, що правляться до самих аварiв.- Вчись, Келагасте, - казав
Мезамiр братовi, як обводити бевзiв довкола пальця. Зараз переправимося i
я видам ©м себе за вiзантiйського сенатора. - Як то?
- А так. Рiччю вiзантiйською володiю. Скажу, через Антiю правлюсь, тому
й челядь та охорону маю антську.
- Там, у наметi Баяна, все одно змушений будеш сказати, хто ти
насправдi.
- Там - iнша рiч. Важливо, аби тут не нако©ли лиха.
Злi пiсля невдач, а вiд злих всього можна ждати. На iмператора ж он
як уповають нинi. Якже, кличе на свою землю, обiця золотi гори. Побачиш,
яко вiвцi вмовкнуть, довiдавшись, що перед ними сол вiд самого iмператора.
i яко тi ж вiвцi пропускатимуть нас всюди.
Келагаст не йняв тому вiри, а переконавшись опiсля, що так i , i
кутигури, i обри, зачувши ромейську рiч, нiде й пальцем не зачепили ©хн
сольство, неабияк позаздрив братовi: та вiн трима ться яко справжнiй сол i
муж. Коли .i де встиг навчитися такому?
А все ж щасливi митi не довго слалися антському сольству пiд ноги.
Каган, на вiдмiну вiд усiх сородичiв сво©х, затявся й не почина
перетрактацiй. Мезамiр i так, i сяк iз тими, що заступали до нього путь, -
дарма. "Каган дума , - казали. - Настане час - покличе".
Що лишалося робити? Пождуть, коли так. Не буде ж Баян думати цiлу
седмицю. Миио день, другий - покличе. Та ба, на третю добу пiшло вже, а
обри вдають, що не помiчають антських слiв, не вiдають, що тут-таки, в
стiйбищi, розбито ©хнiй намет, випасаються комонi поза стiйбищем.
"Що за оказiя! - обурю ться Мезамiр. - Догадуються, про що йтиме рiч, i
не можуть визначитись, що скажуть антським слам, чи ждуть того дня, коли
аварськi во© перейдуть через Днiстер i потреба в розмовi вiдпаде сама по
собi? А може, у них, як i в просвiщенпих роме©в, путь до кагана лежить
через донатi©? А чом би й нi? Хто живе з татьби, той не побрезгу й
подачками".
Надумався i став топтати стезю до обрiв, що стояли ближче до каганового
намету. З одним заговорив - покосився люто й пiшов мовчазний, з другим -
те саме. Уже й надiю було втратив, аж гульк - iде такий собi, не вельми
показний iз себе, iде й кида в його бiк позирки та хова ©х мерщiй, гейби
каже тим: ходи щось скажу.
Мезамiр не був би Мезамiром, коли б не скористався тим, що йшло йому до
рук. Дiждався, коли обрин iшов не сам, i спинив напiвдорозi.
- Достойний, - сказав. - Чи не повiда ш, де можна взяти води?
- Там, - показав на рiку.
- Там - нi, - бридливо скривився Мезамiр. - В рiчцi бродять комонi.
Почайна або криниця десь?
Тлумачив та й тлумачив, доки вбив-таки обрину в голову, чого хоче.
- , е й почайна.
- Пiди та принеси з не© води, - швидше повелiв, апiж попрохав Мезамiр
i, не роздумуючи, поклав обрину на долоню золотий ромейський солiд.
Той вибалушив з дива очi, та одразу ж оговтався й кивнув, погоджуючись,
головою.
Коли принiс двома цебрами воду та зайшов до намету антського сольства,
Мезамiровi нiхто не заважав уже поговорити з обрином.
- Чим заклопотаний каган? - почав iз найголовнiшого. - Чому не прийма
нас? Чи не чув, коли прийме? Обрин помонявся i вирiк:
- Тобi лiпше не йти зараз до нього.
- Не йти? А се ж чому?
Вiдповiддю на те був позирк повитих сум'яттям очей i мовчання. Ще
позирк, i що мовчання.
Мезамiр полiз до кишенi, добув там пару солiд i виважив ©х на долонi.
- Бери i будь содругом менi, скажи: чому?
- Кагану надiйшли недобрi вiстi з уличiв. Утнгури розбитi наголову.
Нашi турми теж змушенi були рятуватися втечею.
От воно як. То се ж добре! Се i той час, коли треба йти до кагана з
сво ю речннцею: "Пощо сваришся з антами? Чи не вiда ш, хто такi анти?"
Тепер Мезамiр не те що днiв, митт востей старався не згайнувати, i що
уважнiше приглядався до обрiв, то певнiший був: вони у великiй злобi на
антiв, одначе й не в меншому сум'яттi: як бути з антами? Одного не вiдав
та й не мiг довiдатися: що вдi пiсля всього каган? Змириться й захоче
послухати нарочитого мужа вiд супостатiв сво©х чи сидiтиме й
дошукуватиметься, лютуючи, як жорстокiше покарати ©х?
"Наше не горить, - ста ча думцi й заспокою себе зрештою Мезамiр, -
тепер ми можемо й пождати. Горить Баянове, отож Баян най i дошуку ться, як
бути йому з антами i ©хнiми слами".
Вiн таки дошукувався. Недарма поспiшали до Баянового намету терхани -
йшла рада.
- Великий во©не! - казали однi. - Чи тобi личить вагатися? Вели нам
зiбрати во дино турми й кинути ©х на супостатiв сво©х - вiд антiв, ба
навiть вiд Антi© слiду не залишиться.
- Облиш уличiв, - радили iншi, - з ними поквита мось тодi, як сядемо в
ромейських землях, кинь усiх i все на Днiстер, сам побачиш: не лише
тиверцi стенуться й покажуть спини, рiка вийде з берегiв вiд нашо© сили. -
Ба нi! - перечили ще iншi, - Ми не можемо пiти з обводiв Улицько© землi,
не помстившись уличам. Вели, кагане, кинути комоннi турми в ©хню землю, а
вже потiм, коли погромимо уличiв та примножимо силу свою, ударимо з
полуночi на тиверцiв i дулiбiв.
- Iстинно! Веди, кагане, спершу на уличiв. Почуй наш голос, Ясноликий,
i дай утiху серцю! Помсти жада мо! Кровi i помсти!
Та каган усе ще не ставав на чийсь бiк. Хмурився, яко грозова нiч, i
вiдмовчувався.
"Вони жадають помсти, - казали його чорнi, налитi люттю очi. - А хто
показав уличам та ©хнiм соузникам - росичам, втiкичам - спини? Через кого
мушу ховатися свiту й думати-гадати, де взяти во©в-витязiв, якi усолодили
б серце звитягою?.. Турми ©м дай, волю ©м дай! А цурки на ши© не хочете? Я
спершу передушу тих, хто поганьбив славу родiв наших , а вже потiм
думатиму, з ким i як помщатимуся антам".
Пiдвiвся рвiйно, став над усiма, високий i дужий в сво© тридцять лiт, й
сказав усiм:
- Це не рада. Це крик ураженого сумлiння. А менi мудра рада потрiбна!
Там, - показав одесную, мотнувши довгими, заплетеними в стрiчки косами, -
сидить i жде бесiди з нами нарочитий муж Антi©. Що я скажу йому,
вислухавши таких радникiв? Що вони з ляку не вiдають, у якi дверi
ломитися? Що аварам нiчого iншого не лиша ться пiсля ганебно© втечi з
уличiв, як послухатись розумно© ради сього анта, коли сво © не ма мо?
Вiн був велетом серед них. А ще недаремно носив наймення Ясноликий: мав
справдi ясний i до лиха звабний вид, як i суворий та камiнно твердий у
гнiвi, тим паче такiм, як зараз. Здавалось, пiднеси iскру - i вибухне,
обрушить бу сть свою на всiх, хто в тут.
Раднi iз шкiри пнулися, дошукуючись рятiвно© мислiпоради, а вона, нiби
на зло ©м, не являла та й не являла себе. Тож i сталося неминуче: Баян
постояв, очiкуючи, i так само рвiйно, яi; i звiвся, обернувсь i пiшов до
сумiжного з тим, де вiдбувалася рада, намету.
- Кагане, - зважився наймолодший з радних i зупинив свого привiдцю на
пiвдорозi. - Чи не лiпше було б, коли б ми спершу вислухали нарочитого вiд
антiв, а потiм уже думали, як нам бути з антами?
Раднi занiмiли, по них видно було: ждуть грому. Зважився спинити Баяна
обласканий ним нещодавно за розум i одвагу терхан Апсих. Те, може, й
перуни. Та чому саме його мають вразити? Чи беззахисний ? Чи в руках не
такий матиме меч i не таку, як у супостата, сулицю? А ще ж щит i
побратими, надiйнiшi за всякого щита. Он скiльки зiбралося во©в землi
Трояново©. Чи поступляться перед якимись утигурами? Чи не здолають ©х? Не
може того бути. Не повинно бути!
Певнiсть - надiйна колисанка, та до пори до часу. Коли задуднiла па
свiтаннi земля, затим пригнали засапаних комоней i посiяли тривогу гiнцi
ополченськi: утигури пiшли всi ю раттю, - i найповнiшi себе забули про
певнiсть. Заметушилися, покликанi сурмами, вдягли нашвидкуруч ратнi
обладунки й подалися кожен на сво мiсце: хто - в першi латi, де
обставилися запалами та вовчими ямами лучники, хто - до комоней,
лаштуватися в сотнi, тисячi, бути напоготовi обiйти, коли настане час,
лави лучникiв i вдарити на утигурiв всi ю, що мають у сховку, силою.
Князь Зборко чи не перший з усiх ви©хав у супроводi мужiв та отрокiв на
узвишшя, стежить за дальнiми обводами долини. Там мають об'явитись його
ополченськi сотнi, а слiдом за ними, чи, може, й переслiдуючи ©х, утигури.
Добре, коли спокуса легко© звитяги над ополченцями поманить супостатiв на
Шуйцю Онгулу. Доки отямляться та збагнуть: далi путi нема, - коли не всi,
то бiльшiстю ратi сво © вийдуть пiд стрiли та сулицi антських лучникiв i
метальникiв. А йому, князевi Зборку, уличам його того й треба.
Першим з ополченцiв, що вiдходили пiд тиском утигурiв, добувся до свого
привiдцi тисяцький Буймир.
- Княже! - осадив змиленого огира. - Утигури, видно, запiдозрили щось,
пустили вiдприск сво © ратi поза байраЗком - на городище Сорочий Брiд.
Он як!
Пiд Зборком занепоко©вся огир i став витанцювувати, стримуваний.
- I багато пiшло ©х поза байраком?
- Немало, все лiве крило ратi.
Зборко все що вда , нiби вгамову огира. Пiшли поза байраком. А куди?
Добре, коли па городище Сорочий Брiд, а коли обiйдуть табiр i вдарять
антськiй ратi в спину?
- Княже, - над'©хав до нього й сказав, аби всi чули, привiдця полян. -
Дозволь узяти той вiдприск на себе.
- Iншо© ради не бачу: бери. На одне прошу зважити...
- Розумiю: маю не допустити удару в спину. Я вiзьму той утигурський
умисел на карб, коли вони справдi замисвили таке, i упереджу iншим
вивертнем: тих, що йдуть на ророчий Брiд, вiзьме па себе князь втiкичiв
Богданко. И пiду щiльно поза байраком i вийду за спину тим утиiурам, що
погрожують табору з чола. Отодi й побачимо, хто кого перехитрить.
- Боги в помiч, кпяже.
Зборко розумiюче усмiхнувся Острозоровi й пiднiс на внак цiлковито©
згоди з ним прикриту шкiряною паперстВипею десницю.
XXI
Утигури по були для улпчiв загадкою. Наш прочиляе ©х широкий Днiпро,
недоступнi пороги па Днiпрi, пай це родичаються через тоту недоступнiсть,
та знатися знаються. Бо i однi, i другi не раз i не двiчi бували за
порогами. Коли - щоб умикнутi© сiпiьоокпх чи, супротiтвно тому, карооких
дiвиць, коли - щоб заволодiти табуном комоней чи пограбувати весь i
прихопити щось значимiше, анiж дiвки та номонi. Через те i в погоню
ходили, i стиналися, а стинаючись, знали, якi во© з одних, якi - з других.
Рать утигурська не мала пiших мечникiв. Усi, хто ходив на сiчу, а тим паче
на татьбу, були комоннi. Певно, саме тому всякий утигур навчився лишатися
непомiченим, будучи на звiдах. Зате в сiчi чи в татьбi не ховався за спини
сусiдiв. Пер заслiплено-одчайдушно i до лиха вмiло: припадав огиру чи
кобилицi до гриви, ховався, коли бачив загрозу, пiд черевом i спритно
уникав пущених у нього стрiл.
У тому й була, мабуть, зверхнiсть во©в-утигурiв. Коли ж доходило до
сiчi, кожен iз них в змиг ока опинявся на спинi нажахано© чи й
перепуджено© гиком та свистом тварi й лишався вiдкритим як для меча, так i
для сулицi. Бо не мав анi шолома, як усi iншi, анi лат, як роме©. Вся
надiя утигура на власну спритнiсть, на меч i сулицю, а ще на кудлату
шапку-калансуву, на вивернуту, як i калапсува, вовною назовнi гуню. Летить
такий швидше вiтру i навальнiше коршуна, що пада з неба, й, здасться,
нiчим не зупинити його.
Об'явившись тут, на долинi перед Шуйцею Онгулу, утигури не виказували
апi спритностi, анi навальностi. Правилися турмою, однi (либопь, привiдцi)
спилялися па мить, чи й не спиняючись, повелiвали тим, що були ближче до
них, iншi, спонукуванi повелiнням, гнали комоней ошуюю, одесную чи й
прямiсiнько до рiки. Вся решта почувала себе цiлковито безпечною i видимо
упокореною. Сумнiвiв не лишалося: побоювання тисяцького Буймира даремнi.
Утигури не вiдають, що жде ©х за три-чотири стрельбища. I комонникiв сво©х
послали на Сорочий Брiд не тому, що хочуть ударити антам у спину. Вопи
повнi: опiр зламано, перейдуть через рiку, що тече неподалiк, i пiдуть
гуляти нiким не захищеною землею.
- Сандiл шле-таки до Шуицi Опгулу звiдунiв, - обернувся Зборко й
переглянувся з радниками, що стояли при ньому. - Перекажiть у передiй
лави, хай пiдпустять ©х до самих завалiв, а вже перед запалами зпiмуть з
комоней стрiлами чи сулицями, коли обiйдуть якимось дивом i по стануть
здобиччю вовчих ям.
Так i сталося б, мабуть, коли б остро.юрi степовики iш нагледiли
улицькi завали заздалегiдь. Спинилися, розмислили собi й пустили комоней у
зворотну путь. Комусь iз них не поталанило: або ж самого настигла улицька
стрiла, або огира. Та були серед звiдунiв i такi, що ухилилися вiд стрiл.
Вони i вклали хановi до вух те, що вивiдали: за рiкою, в рiдколiссi,
завали, а за завалами - лави уличiв.
Утигури спинилися i не стали приховувати сво © бентеги. Видно було: i
во©, i привiдцi ©хнi роздумують, як бути, що вдiяти, опинившись лицем до
лиця перед уготованою ©м засiдкою. А тим часом полишенi в засiдцi уличi
натягли тятиви лукiв сво©х i стали разити степовикiв з доволi-таки
близько© вiдстанi. Князь Зборко бачив: утигури заметалися, вони в
сум'яттi, i дав знак комонним взяти супостата, що порушив злагоду i
супокiй у його землi, на меч i сулицю.
Iржали нажаханi чи язвленi комонi, чулися надсадно зичнi велiння, чи©сь
незрозумiлi в тлумi благання i вже аж надто зрозумiлi погрози та
прокляття. А над усе брязкав метал об метал i вирували людськi пристрастi.
Однi вкладали ©х у замашнi удари, в торжество видимо© звитяги над
поверженим супостатом, iншi - у пошуки захисту вiд 1 смертi-морани а чи в
останнiй, що його iменують передсмертним, крик. Висока i чиста перед сим
трава нещадно \ толочилася, никла до землi й виривалася копитами разом Iз
землею, корiнням. Падали язвленi, падали мертвi, насiдали один на одного
живi i теж падали чи розскакувалися, шукаючи слабших i податливiших. Та
вони не кожному траплялися пiд руку. Той лише видавався слабшим, коли
доходило до дiла, обертався в лютого буй-тура, той покривав свою слабiсть
та непригляднiсть спритнiстю i примушував дужчого i озвiрiлiшого за себе
оступатися чи й падати поверженим ниць.
- Гора-а! - кричав звитяжець i сяяв видом, блискав ОДима, будив серед
тих, що стояли за ним чи обабiч вiд Нього, ратну бу сть, а з бу стю й
одвагу.
- Тни овечу турму! - натякали на варварський вiд голови до нiг вид
утигурiв. - Язви неробiв!
- Даймо усiм ©м по писку, да так, щоб бiльше не сунули бруднi сво©
тварi у нашi городи!
- Медодери!! Гнiздюки! - огризався котрийсь iз утигурiв.
- Курдючники! Татi степовi! Напилися овечих та кобилячих стяк, закусить
крiвцею!
I яапогилп над кимось меча. Бачили вражу крiвцю й чули солод, вiд
крiвцi. А ще знали: вопи на сво©й землi, у них он яка сила, за ними ма
бути i змога. Ано. Чи тi, що опинилися в лещатах, що почувають себе
застуканими па шкодi, спроможнi мати ©©? Вперед, витязi землi Трояново©, i
тiльки вперед!
- Братiв! - угадував мислi сво©х во©в i пiдсолоджував тотим мислям
князь Зборко. - 3 нами земля-мати, весь люд землi, за нами буде й змога.
Iсполчаймось духом i силою, берiм над супостатом гору!
- Гора-а! Гора-а!
Утигури металися, гейби нажахана вовками овеча турма, й помiтно
оступались. А проте до пори до часу. Мали-бо сво©х привiдцiв, а тi знали:
втеча з боролища не лише ганьба, вона може стати й погибiллю. Анти
напирають вiд рiки, прискають стрiлами з лiсу та байраку. Хто запевнить,
що ©х не виявиться й там, куди побiжать нажаханi й змалiлi духом
утигури?Тож хан, а з ханом i всi iншi привiдцi повелiвали кожному i всiм:
назад путi нема . Порятунок - у погромi супостата.
Те подiяло, далебi. Во©, що були далi вiд переднiх лав, гуртувалися в
сотнi й ставали супроти антiв стiною. Вона не скрiзь i далеко не завжди
витримувала натиск. Однi домагалися чогось, iншi падали на пiвпутi. Одначе
й сотень в утигурських турмах було немало. Тож навальнiше й навальнiше
напирали вони на улицькi лави й таки робили в них проломи, а прорвавшись,
знову розвертали комоней i перли на антiв з тилу.
Мало-помалу лави перестали бути лавами. Змiшалися однi з другими й
кружляли, пiдхопленi стрiмким виром пристрастей, - тисячi мiж тисяч, сотнi
мiж сотень, а кружляючи, стиналися. Уперто й люто. Не доглядалися вже, де
родаки i що з родаками, знали лиш супостата i дбали про звитягу над сим,
найближчим супостатом. Аж поки не брали над ним гору чи не лягали пiд
копита сво му огиру.
Переята змога не лише вiдрада, вона i спонука, набуток сили i одваги.
Тож переявший ©© не бариться прийти на помiч побратимовi чи всього лиш
родаковi. А де сила дна ться з силою, там неминуче й торжество.
Зблискують на ярiм вранiшнiм сонцi мечi, цiляться в серце чи спину сулицi,
йде люта, не вiдаюча пощади сiча, i хто вiзьме в нiй гору, однi боги
вiдають. Уличiв тьма i утигурiв теж, уличiв розпира лють на зайд, що
порушили супокiй у ©хнiй землi, утигурiв - лють на уличiв, що посмiли
замапптi© п пастку, а що страх прред можливою розплатою ;iа вторгнiшия. Он
скiлькох iз них поклали стрiлами i скiлькох - у кривавiй сiчi. А назад
путi нема, ошуюю й одесную теж нема. долина, на якiй зчепилися, i
небо, пiд яким завертiлася ця божевiльна круговерть, як у серцi кожного
сподiванка: "Най кому завгодно, тiльки не менi судилось випасти в сiй
круговертi з сiдла й шкодувати падаючи: це ж бачу свiт i все, що е
знадного у свiтi, востанн ". Аби того не сталося, нiхто не жалi сили, не
зна й пощади. Одного разить мечем, iншого знiма з сiдла сулицею, бачить
усе, що погрозливого, попереду, та не забува розглянутись, аби не
отримати удар в спину. Десь там, на теренi його землi, заглядаються о цiй
порi на сонце - чи не час снiдати, десь комусь забаглося утопити по
снiданку спрагу водицею з почайни. Тут, на бородищi, не до того. Стиналися
один з одним i грозилися, грозились i стиналися, не уповаючи на втрати i
не доглядаючись до втрат. I хто вiда , як довго тривала б та вза мна
пагуба, коли б у тлумi та гомонi боролища не почулося:
- Росичi йдуть! Князь Острозор поспiшав в помiч!
Того було доста, аби уличi зiбралися з духом, а утригури втратили й
той, що мали. Бо не лише чули, а й бачили: . на них iдуть свiжi лави
антсько© сили, i йдуть не вiд рiки - заступили собою ту дино можливу
путь, яка хай i була ненадiйною, все ж дозволяла в разi безвиходi
пробитися до Днiпра, а там - i за пороги. Було таким повелiнням хана чи й
без хана розумiли: тепер уся надiя на власну спритнiсть та на бистрi ноги
огира. Хто проб' ться до лiсу чи байраку та зумiв зiм'яти лучникiв, що
прискали досi стрiлами, той i поряту ться. Тож i рятувались як хто мiг.
XXII
Чiльний муж землi Трояново©, iменований Мезамiром, мав завидний для
таких, як князь Добрит, вiк - всього ж двадцять чотири лiта носив за
плечима. Та мав вiн, окрiм завидного вiку, що дощо: був, як i всi анти,
високий , та-статний, i па вiдмiну вiд багатьох - до лиха добродiйиий
собою. А що певний себе, надiлений не по лiтах смiливим i гордим розумом.
Тодi ще, як жив його вiтець, уславлений добрими дiлами Iдарич, пiшов вiн
яко старший син замiсть недужого глави роду на скликану князем уряду мужiв
й одразу ж запам'ятався всiм. Бо таки мудро повiвся серед старiйшин i не
уронив сво ю мудрiстю вiтцево© честi. Доки анти ростили хлiб та дбали про
твердi на обводах землi сво ©, остерiгаючись передусiм вторгнення аварiв,
кагап аварський зiбрався на мислi i зважився потурбувати ©х не лише
татьбою, котра стала вже притчею во язицех, а й дивним, коли не бiльше,
сольством: волi , аби молодший брат його Калегур узяв шлюб iз княжою
донькою на Дулiбах Дана ю.
Почувши те, князь Добрит не знав на яку стати. Донька в нього сонцю
подiбна. Вiддати таку за обрина, що живе з татьби i першим серед усiх
татей, що почита жопу за рабиню, все одио що втопити власноручно в рiчцi.
I сваритися з грiзним Баяном теж не випадало. Вiдмовиш такому - може пiти
па антiв усi ю ордою.
Не сказав слам аварським "нi", та не сказав i "так". Послався на те, що
ма подумати, порадитись iз донькою, а тим часом скликав на раду чiльних
мужiв сво©х i повелiв мужам:
- Шукайте порятунку. Мiй розум потьмарений безлiттям, що гряде в мою
оселю, я неспроможний знайти його.
Загомонiли мужi. I бiдкались не менше, нiж князь, i спiвчували князевi,
а доходило до ради - розводили руками й казали: не вiдають, яке з двох
безлiть гiрше: коли оддадуть князеву доньку в неволю до обрiв чи коли
змушенi будуть стятися через не© з обрами.
Тодi не хтось iнший, саме вiн, Мезамiр, пiдвiвся i вдався до радних з
такою речпицею:
- Якщо князь i його мужi вважають за достойне прислухатися до слова
наймолодшого серед них, я пораджу, що вдiяти.
- Кажи його, сво слово, - похопився князь, а вслiд за ним закивали
сивими головами й мужi.
- Моя рада така, - i зовсiм збадьорився, пiдцвьохнутии тим, молодець, -
сказати обрам, що князь Добрит зголошу ться вiддати дочку свою за брата
Баянового i одного з найславстпiших привiдцiв у його родi, а замiсть
кпяжпи Дана© пiдставити Калогуловi i всiм, хто робитиме оглядини,
найбридкiшу з дiвок, що б у Волинi чи поза Волином. Того, гадаю, доста
буде, аби брат каганiв вiдвернувся вiд князiвни, а в самого кагана не
вишукалося пiдстав бути в гнвi на алтiн.
Мужi вiдмовчувалися мить-другу, зрештою засперечалися. Однi казали, то
не поряту , каган розгада ошуканство i возбуя гнiвом, iншi знайшли в
собi мужнiсть спинити ©х докором: приставайте до се© ради, коли сво © не
ма те, не видите, хiба, в нiй глузд.
Одразу важко було сказати, чия вiзьме гору. Та малопомалу прояснилося.
На Мезамiрiв бiк стали наймудрiшi, i, що найбiльш важило, мабуть, за його
раду вхопився сам кпязь. Коли ж сталося так, як i передбачав Мезамiр:
свати одбулися оглядинами та й слiд по них прохолонув, а старий Iдарич
переселився невдовзi з землi Дулiбсько© на вiчнозелену поляну острова
Буяна, младомладого мужа з роду Iдаричевого визнали достойним вiтця свого
i прийняли в коло княжих радникiв.
Не забув про Мезамiра й князь Добрит. Вiдав чи не вiдав вiн: мiж Дана ю
та Мезамiром давно йдеться до слюбу, одначе не обмежився тим, що лишив
його в числi мужiв думаючих, наставив невдовзi стольником на мiсце
уславленого в родах дулiбських вiтця його - Iдарича. Та й Мезамiр не
примусив князя сумнiватися в собi: пождав, доки мине рiк по смертi вiтця,
та й став слюбним мужем Добритовiй Дана©.
Яке веселля гуляли тодi, скiльки втiхи було в серцях усiх дулiбiв! Бо
тако© лiпотно© пари свiт ще не видiв, та чи й увидить скоро.
Болiло князю Добриту, що саме зятя мусить посилати до обрiв, чи не
певний був за зятя, того нiкому не дано знати. Одначе, коли покликаний ним
Мезамiр об'явився в наметi i випростався на весь свiй богатирський зрiст,
неважко було помiтити - щось хилить його до зятя, примуцШув вiрити, а щось
i сi сумнiв. Шкодував, що не Iдарич сто©ть перед ним? А певно, що так.
Втрата того мужа - ще свiжа в його серцi рана. Був би Iдарич, була б i
певнiсть, що утруть обрам писка i обламають наставленi на антiв роги.
Хто-хто а вiн умiв робити те без меча i кровi. Треба було покликати на
помiч слов'ян, що сидять на Чудi-озерi, посилав Iдарича, назрiвала потреба
схилити на ратну днiсть завiслянських полян, бiлих хорватiв чи докласти
ровуму, аби не поступатися сво©м перед хитрими i, як всякi хитрi,
пiдступними ромеями, знов посилав Iдарича. I всюди вiн мiг упоратися не
гiрше вiд князя, а то й лiпше, нiж князь. Чи впора ться син його Мезамiр,
та ще в такiм непевнiм дiлi, з яким ма намiр послати його до аварiв?
.-Мудрiсть свою засвiдчив уже, i не раз, та надто молод лiтами, аби бути
надiйним у мудростi, i надто гарячий серцем, щоб скрiзь i всюди ставити
мудрiсть вище гординi серця.
- Проходь, Мезамiре. Проходь i сiдай. потреба порадитися з тобою.
- Слухаю князя, одначе й дивуюсь: чому лише зi мною.
- Не поспiшай, настане час - довiда шся. Для тебе яко мужа думаючого,
гадаю, не та©ною, що кпiечна мета обрiв - пiти за Дунай i стати щитом
мiдiйським супроти слов'ян.
- Про те всi подейкують.
- Чим же пояснити, що йдуть розбо м, i не лише на Тивер, на уличiв
також? Могли ж роме© вдатися до нас, аби пропустили ©хнiх найманцiв iз
миром. Та й обри теж могли. Адже досi багатьом дозволялося ходити за Дунай
безборонне, хоча б i тим же кутригурам.
- Бо се обри, княже. Живуть татьбою i не можуть без татьби, тим паче
зараз, коли надумали пiти вiд обводiв слов'янсько© землi.
- Схоже, що так. I все ж, гадаю, потреба зустрiтися з ними й
постаратись умовити, аби забули про той свiй намiр.
- Умовити?
- А чом би й нi?
- Татей не вмовляють, княже. Татей вiдучують вiд татьби мечем i
сулицею.
- А ©м дали вже по мiзках. I тут, на Днiстрi, i там, в уличах. Гадаю,
саме час пiти iз сольством i сказати: коли волi те iти за Дунай, iдiть, ми
вiдкри мо вам путь. Пощо стинатися i лити даремно кров?
Мезамiр вiдчув себе нiяково й потупив зiр.
- Чи я перечу? Треба, то й пiду. Князь, сподiваюсь, тому й покликав, що
саме мене хоче послати до обрiв.
- Ано, саме тебе. З обрами йдуть кутригури, а ти мав уже з ними
перетрактацi© i мудро порадив тодi. Князь Волот повiдав менi: це ти
пiдказав кутригурам iти Тиверською землею так, аби i за Дуна м опинились,
i в роме©в не було резонiв нарiкати на нашу причетнiсть до того переходу.
Сподiваюсь, з обрами теж не сплоху ш. Баян, розповiдають, муж гнiвний i на
резони не вельми зважа . Тож постарайся вiдшукати такi, аби i його
переконали: усiм нам вигiдно розiйтися мирно.
- Слухаю князя, - рвiйно пiдвiвся й пiдпер головою памета Мезамiр. -
Коли повелиш вирушати?
- Бажано завтра. А втiм, надто поспiшати теж не слiд. Пiдбери собi
достойних антського сольства мужiв, надiйну охорону.
- Охорона, гадаю, складатиме сотню, не менше.
- Бiльше нема потреби брати.
- Тодi най пiде зi мною брат Келагаст разом iз сотнею сво ю.
- Чому само Келагаст? Вiн надто молод, Мезамiре а там всяке може
статися.
- Молодiсть - пе завада, князю. Коли дiйде до меча i сулицi, саме вона
стане в пригодi. А, крiм того, Келагаст брат менi, хочу, аби привчався i
до сольства, i до ризикованих виправ. Таким було повелiння вiтця нашого:
старший ма навчати молодшого, а молодший - бути помiччю для старшого.
Добрит не поспiшав погоджуватись, та врештi зважився i вирiк:
- Най буде по-тво му. Об однiм проситиму: бережiть : себе. Ви оба
потрiбнi землi Дулiбськiй, а ти, Мезамiре, ще й Дана©.
I проводжав слiв сво©х у тривожну путь - потерпав за них, i провiв - не
переставав потерпати. Чи впораються?. Повиннiсть он яка, а вони такi
молодi i такi дерзновеннi оба. Зате Мезамiр з Келагастом не вельми
журились тим, що правляться до самих аварiв.- Вчись, Келагасте, - казав
Мезамiр братовi, як обводити бевзiв довкола пальця. Зараз переправимося i
я видам ©м себе за вiзантiйського сенатора. - Як то?
- А так. Рiччю вiзантiйською володiю. Скажу, через Антiю правлюсь, тому
й челядь та охорону маю антську.
- Там, у наметi Баяна, все одно змушений будеш сказати, хто ти
насправдi.
- Там - iнша рiч. Важливо, аби тут не нако©ли лиха.
Злi пiсля невдач, а вiд злих всього можна ждати. На iмператора ж он
як уповають нинi. Якже, кличе на свою землю, обiця золотi гори. Побачиш,
яко вiвцi вмовкнуть, довiдавшись, що перед ними сол вiд самого iмператора.
i яко тi ж вiвцi пропускатимуть нас всюди.
Келагаст не йняв тому вiри, а переконавшись опiсля, що так i , i
кутигури, i обри, зачувши ромейську рiч, нiде й пальцем не зачепили ©хн
сольство, неабияк позаздрив братовi: та вiн трима ться яко справжнiй сол i
муж. Коли .i де встиг навчитися такому?
А все ж щасливi митi не довго слалися антському сольству пiд ноги.
Каган, на вiдмiну вiд усiх сородичiв сво©х, затявся й не почина
перетрактацiй. Мезамiр i так, i сяк iз тими, що заступали до нього путь, -
дарма. "Каган дума , - казали. - Настане час - покличе".
Що лишалося робити? Пождуть, коли так. Не буде ж Баян думати цiлу
седмицю. Миио день, другий - покличе. Та ба, на третю добу пiшло вже, а
обри вдають, що не помiчають антських слiв, не вiдають, що тут-таки, в
стiйбищi, розбито ©хнiй намет, випасаються комонi поза стiйбищем.
"Що за оказiя! - обурю ться Мезамiр. - Догадуються, про що йтиме рiч, i
не можуть визначитись, що скажуть антським слам, чи ждуть того дня, коли
аварськi во© перейдуть через Днiстер i потреба в розмовi вiдпаде сама по
собi? А може, у них, як i в просвiщенпих роме©в, путь до кагана лежить
через донатi©? А чом би й нi? Хто живе з татьби, той не побрезгу й
подачками".
Надумався i став топтати стезю до обрiв, що стояли ближче до каганового
намету. З одним заговорив - покосився люто й пiшов мовчазний, з другим -
те саме. Уже й надiю було втратив, аж гульк - iде такий собi, не вельми
показний iз себе, iде й кида в його бiк позирки та хова ©х мерщiй, гейби
каже тим: ходи щось скажу.
Мезамiр не був би Мезамiром, коли б не скористався тим, що йшло йому до
рук. Дiждався, коли обрин iшов не сам, i спинив напiвдорозi.
- Достойний, - сказав. - Чи не повiда ш, де можна взяти води?
- Там, - показав на рiку.
- Там - нi, - бридливо скривився Мезамiр. - В рiчцi бродять комонi.
Почайна або криниця десь?
Тлумачив та й тлумачив, доки вбив-таки обрину в голову, чого хоче.
- , е й почайна.
- Пiди та принеси з не© води, - швидше повелiв, апiж попрохав Мезамiр
i, не роздумуючи, поклав обрину на долоню золотий ромейський солiд.
Той вибалушив з дива очi, та одразу ж оговтався й кивнув, погоджуючись,
головою.
Коли принiс двома цебрами воду та зайшов до намету антського сольства,
Мезамiровi нiхто не заважав уже поговорити з обрином.
- Чим заклопотаний каган? - почав iз найголовнiшого. - Чому не прийма
нас? Чи не чув, коли прийме? Обрин помонявся i вирiк:
- Тобi лiпше не йти зараз до нього.
- Не йти? А се ж чому?
Вiдповiддю на те був позирк повитих сум'яттям очей i мовчання. Ще
позирк, i що мовчання.
Мезамiр полiз до кишенi, добув там пару солiд i виважив ©х на долонi.
- Бери i будь содругом менi, скажи: чому?
- Кагану надiйшли недобрi вiстi з уличiв. Утнгури розбитi наголову.
Нашi турми теж змушенi були рятуватися втечею.
От воно як. То се ж добре! Се i той час, коли треба йти до кагана з
сво ю речннцею: "Пощо сваришся з антами? Чи не вiда ш, хто такi анти?"
Тепер Мезамiр не те що днiв, митт востей старався не згайнувати, i що
уважнiше приглядався до обрiв, то певнiший був: вони у великiй злобi на
антiв, одначе й не в меншому сум'яттi: як бути з антами? Одного не вiдав
та й не мiг довiдатися: що вдi пiсля всього каган? Змириться й захоче
послухати нарочитого мужа вiд супостатiв сво©х чи сидiтиме й
дошукуватиметься, лютуючи, як жорстокiше покарати ©х?
"Наше не горить, - ста ча думцi й заспокою себе зрештою Мезамiр, -
тепер ми можемо й пождати. Горить Баянове, отож Баян най i дошуку ться, як
бути йому з антами i ©хнiми слами".
Вiн таки дошукувався. Недарма поспiшали до Баянового намету терхани -
йшла рада.
- Великий во©не! - казали однi. - Чи тобi личить вагатися? Вели нам
зiбрати во дино турми й кинути ©х на супостатiв сво©х - вiд антiв, ба
навiть вiд Антi© слiду не залишиться.
- Облиш уличiв, - радили iншi, - з ними поквита мось тодi, як сядемо в
ромейських землях, кинь усiх i все на Днiстер, сам побачиш: не лише
тиверцi стенуться й покажуть спини, рiка вийде з берегiв вiд нашо© сили. -
Ба нi! - перечили ще iншi, - Ми не можемо пiти з обводiв Улицько© землi,
не помстившись уличам. Вели, кагане, кинути комоннi турми в ©хню землю, а
вже потiм, коли погромимо уличiв та примножимо силу свою, ударимо з
полуночi на тиверцiв i дулiбiв.
- Iстинно! Веди, кагане, спершу на уличiв. Почуй наш голос, Ясноликий,
i дай утiху серцю! Помсти жада мо! Кровi i помсти!
Та каган усе ще не ставав на чийсь бiк. Хмурився, яко грозова нiч, i
вiдмовчувався.
"Вони жадають помсти, - казали його чорнi, налитi люттю очi. - А хто
показав уличам та ©хнiм соузникам - росичам, втiкичам - спини? Через кого
мушу ховатися свiту й думати-гадати, де взяти во©в-витязiв, якi усолодили
б серце звитягою?.. Турми ©м дай, волю ©м дай! А цурки на ши© не хочете? Я
спершу передушу тих, хто поганьбив славу родiв наших , а вже потiм
думатиму, з ким i як помщатимуся антам".
Пiдвiвся рвiйно, став над усiма, високий i дужий в сво© тридцять лiт, й
сказав усiм:
- Це не рада. Це крик ураженого сумлiння. А менi мудра рада потрiбна!
Там, - показав одесную, мотнувши довгими, заплетеними в стрiчки косами, -
сидить i жде бесiди з нами нарочитий муж Антi©. Що я скажу йому,
вислухавши таких радникiв? Що вони з ляку не вiдають, у якi дверi
ломитися? Що аварам нiчого iншого не лиша ться пiсля ганебно© втечi з
уличiв, як послухатись розумно© ради сього анта, коли сво © не ма мо?
Вiн був велетом серед них. А ще недаремно носив наймення Ясноликий: мав
справдi ясний i до лиха звабний вид, як i суворий та камiнно твердий у
гнiвi, тим паче такiм, як зараз. Здавалось, пiднеси iскру - i вибухне,
обрушить бу сть свою на всiх, хто в тут.
Раднi iз шкiри пнулися, дошукуючись рятiвно© мислiпоради, а вона, нiби
на зло ©м, не являла та й не являла себе. Тож i сталося неминуче: Баян
постояв, очiкуючи, i так само рвiйно, яi; i звiвся, обернувсь i пiшов до
сумiжного з тим, де вiдбувалася рада, намету.
- Кагане, - зважився наймолодший з радних i зупинив свого привiдцю на
пiвдорозi. - Чи не лiпше було б, коли б ми спершу вислухали нарочитого вiд
антiв, а потiм уже думали, як нам бути з антами?
Раднi занiмiли, по них видно було: ждуть грому. Зважився спинити Баяна
обласканий ним нещодавно за розум i одвагу терхан Апсих. Те, може, й