Страница:
надто старiйшини-дулiби - стали супроти то© речницi вiча стiною. Тодi
князь Острозор взяв слово й сказав: пай князем-привiдцею буде поки що
Келагаст, а першим радником у нього - Свiтозар. Молодiсть - не гандж,
сказав, мине вона - достойним мужем i князем буде.
Волот нiяк не мiг вгомонитися.
- Ну, а ти, - накинувся на Свiтозара, - ти чо полiз не в сво дiло?
- Та спершу так, отче, - Свiтозар лишався на диво супокiйним, - спершу
з цiкавостi, а далi пiшло та й пiшло. Самi князi спонукали на те. Не
вельми думаючi в.
- А ти - вельми думаючий?
- Та й я не так щоб, а все ж здолав, як бачите. Усi те визнали.
- I що не тепер буде?
- Келагаст сказав: "©дь до вiтця свого, набирайся лiт та й розуму при
вiтцевi-матерi", а я так собi мислю: коли тут засяду, не багато вже
наберусь. Тож i хочу просити вас, отче, i вас, матусю: вiдпустiть мене на
всi чотири сторони.
- Як то?
- Було б найлiпше, коби ви дали менi стiлькись там сотень солiд та
пустили до Константинополя. Купцi, в котрих я купував книги-письмена,
казали: там в школа вищих паук. Доки молодий, маю силу та бажання, най би
повчився в нiй. Для князя i мужа думаючого то було б те, що тра.
- Хто тебе вiзьме в ту науку?
- Купцi казали: були б солiди, вiзьмуть. А надто коли ви, отче,
попросите iмператора. Князь i слухати не хотiв про те.
- Пусте намислив, отроче. Письмена зна ш - i доста з тебе. Повертайся
до дядька та вчись тримати меча в руцi - ото найлiпша наука,
Свiтозар вимiряв вiтця свого не вельми прихильним позирком.
- Шкода, що ви не розумi те мене, отче. Коли так, я iншу оберу путь.
- Яку ще?
- За седмицю-другу в Чернi обiцяли бути люди перехожi - гуслярi. З ними
й пiду по землi Трояновiй. Доки обiйду ©© всю, багато побачу, ще бiльше
почую, а бачене та чуте теж наука.
- Що ти, синку! - збiлiла на виду мати. - З калiками перехожими хочеш
пiти. Як можна? Пощо обира ш собi стезю знедолених? Чи в тебе iншо© путi
нема?
- Бо таки нема , матiнко гожа. До то©, на яку вiтець посилав, серце не
лежить, а до то©, що ©© вiче визвачвяо, не дорiс. Лиша ться iти в калiки
перехожi, коли до Константинополя не зважу тесь послати.
- Ой лишенько. Отче, врозуми його.
То була тривога i турбота кiлькох днiв i не лише для князя та княгинi.
Довелося кликати з стольного Черна радних та доходити з ними яко©сь
сприятливо© для всiх кислi.
- А чому б справдi не послати в Константинополь, коли йже так сто©ть на
сво му?
- Хто зна його там i хто вiзьме в науку?
- Вiталiан зна . До нього, гада мо, й слiд вдатися. Князь не став
бiльше перечити i сперечатись, схоже, що згадка про Вiталiана викресала в
ньому iскру надi© i породила рятiвну мисль. Так i сказав, коли покликали
Свiто"ара.
- Ось що, молодче. Пошлемо днями гiнця до ромейських Том. Там е людина,
котра може подбати про тебе в Константинополi. Коли вона зголоситься на
се, бути по-тво му, по©деш навчатися. А нi, лишишся при менi жгй братимеш
науку од мене.
Свiтоаар погодився, та не вгомонив тим вiтця свого. Щось у ньому
надiрвалось вiд того дня, як повернулися Д вони з Радимом iз вiча, i що не
день, то помiтнiше хилило лао землi, видимiш та й видимiш забирало силу.
"Се я завдав йому такого болю", - брав князеву немiч на себе, одначе й
поступатися тим, що так зближало бажане з можливим не мiг. Гнiтився
немiччю вiтця свого, таки не мiг.
- Вам зле через мiй непослух? - одважився й запитав якось.
- Ei, - од-махыувся. - Коби тiлт.тсп iт клопоту, що сой тра було менi
одпиратися вiд участi в вiчi. Тра було ©хати та ставати на прю з
безтямками. Що наробили, що наробили!
Аби не ятрити вiтцевi серце, по етап допитуватися, що ж вони наробили,
допиталась, а може, всього лиш почула чутливiшим, нiж у мужiв, серцем мати
i сказала якось Свiтозаровi:
- Я подiляю цей твiй памiр, синку, iти й навчитися в роме©в, та, може,
зачекав би якийсь час?
- Чо так?
- Вiтець твiй вiдмовився тодi, як кликали бути князем-привiдцею в землi
Трояновiй, тепер, бачиш, як кара ться тим? Не додавав би сво©м непослухом
болю 'та смутку.
- Таж зголосилися вже.
- Зголоситись зголосився, а кривдно буде йому, що й ти ослухався, пiшов
iншою стезею.
Молодець кривився, i кривився болiсно.
- Йой, мамцю! Коли ж не осилю себе. Не належу я до тих, кого можна
примусити робити супротивне волi серця дiло.
- А ти наступи на серце. Кажу ж, бодай на час, доки вiтець здола немiч
свою та стане на ноги.
- До того лiта тобто?
- Ано, не довше як до того лiта. Потiм я сама стану тобi в помiч.
Казала одне, а знала i мислила, далебi, iнше. Бо не до подолання немочi
йшлося. Князь чахнув та й чахнув, аж поки не настав той день, коли
впевнився: одтоптав свiй ряст, i покликав жону та сипiв до себе.
- Зле менi, - мовив через силу. - Скачiть, синове,'до Черна i вкладiть
Стодорковi до вух мов повелiння: йай склика раду старiйшин i шле в
Соколину Вежу. Ма'ю сказати сво слово ©й, а прибути не можу вже. Скачiть
котрийсь, i негайно, а ти, жоно, залишся.
При дiтях Миловида ще трималася якось. Коли ж вийшли, упала на мужа
свого рвiйно й зайшлася плачем-риданням, таким зрадливо-дужим i таким
зболено-оголеним, вдавалось, краяла себе по живому й сама не вiдала, нащо
те робить.
- Не полишай мене! - осилила зрештою ©х, сво© плачi-ридашiя. - Молю,
благаю тебе, не полишай!
Князь безсило гладив ©© завжди причесане, зараз збите в поривi вiдчаю
волосся.
- Вгомонися, радiсть моя. Не ятри й без того зболiле серце. Зна ш-бо;
не з власно© волi пiду, праотцi кличуть. Слухай, що казатиму, доки самi та
маю снагу казати.
- Я не зможу без тебе! - пiдвела голову й явила йому свiй до краю
зболений, умитий сльозами вид. - Я теж пiду з тобою!
- .Ось про се й хочу поговорити. Знай, утiхо моя, ти була менi ту©, у
життi земнiм, найусолодженiшою вiдрадою. Се завдяки тобi я взяв вiд нього
все, що можна було взяти, звiдав, що таке блаженство, втiха, велич i
краса, ба навiть винiс певнiсть: бiльшого над те, що ти дала менi вiд
щедрот, сво©х, узяти вже й не можна. Маю вiддячити тобi чимось за се. Тож
слухай, що скажу: не йди зi мною до Вираю. Поклади початок новому покону в
родах наших: жона не повинна iти з життя разом iз мужем, вона мав жити для
дiтей сво©х. Глянь, скiлькох ©х лиша мо. На кого лишимо? Хто дасть ©м
раду? Зоставайся, жоно моя .сл.юбна та мила, зоставайся i давай ©©, тоту
раду. Ти - пристиянка, тобi он як личитиме започаткувати його, новий
покон. Хто вiда , може, се буде ще одна твоя лепта, та,, найвагомiша,
котра начисто одмiнить пiзнiше життя люду тиверського. Старiйшини
знатимуть, що на се в мов повелiння. Освiдомлю ©х.
Миловида, здавалось, i не слухала, що казав муж. Плакала-побивалась
бiля нього, затим побiгла, принесла студено© води, дала налитися, благала
не думати про смерть: вона, жона його, буде коло нього, удвох вони,
заприсягтися може, здолають тоту згубницю.
Осмiхнувся i, мабуть, додав тим осмiхом певностi. МилоNда.i метушилась
та дбала про князя проворнiше, i запевняла, що одужа ще, завзятiше, нiж
досi. Не полишала вже Його анi того, анi наступного дня, й тодi лиш
уступила мiсце бiля ложа iншим, як до Соколино© Вежi прибули старiйшини.
х де так i багато об'явилося в теремi, зате знатнiшi i старшi.
Заходили поважнi, супокiйно-зосередженi, кланялися князевi й сiдали.
Певний час перемовлялися з ним про се, про те. Зрештою вмовкли i тим
дали знати: ма говорити найстарший.
- Се що ж ти намислив, княже? - по-отньому докiрливо, хоча й сумирно
почав старiйшина. - Зовсiм недавно водив на сiчу рать, iз сольством он
куди правився, нипi ж вiдходну раду скликав. До ста тобi далеко, ще мiг би
не поспiшати.
- Розтратив силу я, старiйшини, по бородищах, у походах ратних. Та й
клопоти про люд землi нашо© немало забрали ©©. Часи Сули ие з лiпших ~
бсзлiття поганяло безлiттям. Ось i вимотали силу. Чую, доживаю останнi
днi, i хочу знати: кого ви волiли б маги за князя в землi нашiй?
Старiйшини дивилися собi пiд ноги й вiдмовчувались. Одначе не довго.
- Ми не хотiли б нiкого iншого, окрiм тебе, - пiдвiвся й мовив той же,
найстарший. - Та коли ти такий певний, що не можеш бути уже нашим князем,
мусимо подумати, кого оберемо. Зiзнаюсь, княже, ми попередженi були сином
тво©м, куди правимось й чо правимось. Тому заздалегiдь радилися i ось що
врадили. Найперше, прийми вiд нас доземний уклiн, - вiн низько вклонився
князевi, - i дяку сердечну за труди тво© добродiйнi на благо землi
Тиверсько© i люду тиверського. Ти заслужив вiд нього пайщирiшо© дяки i
мусиш знати про се, одходячи.
- Трудивсь як мiг.
- Не всякий, княже, трудився так до тебе, трудитиметься i пiсля тебе.
Одне те, що анти, завдяки тобi, в усякiм разi, передусiм тобi, ось уже
бiля сорока лiт не мають звад i не стинаються з ромеями, чого варте. А
звитяга над обрами... Умiли б дякувати лiпше, подякували б. Нинi ж прийми
вiд нас уклiн i запевнення: на ознаку дяки нашо© i в угоду всiм нам,
князем по тобi буде один iз синiв тво©х. З сим вийдемо опiсля перед вiче й
жадатимемо вiд вiча.
- Спаси бiг. Кого ж iз синiв мо©х ма те на примiтi?
- Покон велить саджати на стiл найстаршого. Гада мо, так i буде. Радим
у тебе достойний муж. Iнших теж не зобидимо.
- Свiтозар волi пiти до роме©в у науiгу. Посприяйте йому, коли не
передума .
- Буде вроблено, княже.
- Ще про одне проситиму i проситиму уклiнно: нсона моя Миловида най не
йде зi мною в небуття. Лишаю ©© в дiтьми сво©ми й повелiваю: най дасть ©м
раду беа мене.
- Тво слово - закон, князю.
- Скажiть вiчу i всьому людовi, був би дуже потiшений там, у Вира©,
коби приклад княгинi Миловиди став поконом для всiх родiв наших. А ще
знайте...
Хотiв, видно, сказати, аби не кривдили жону яко християнку, та сiпнувся
раз, вдруге i вже потiм випростався й затих.
XXVI
Привiдця всi © Склавинi© князь Лаврит сидiв високо в горах i добре
бачив, що дi ться в долах - як у ближнiх так i в дальнiх, куди пiшли вождь
словенiв Ардагаст i вождь бiлих хорватiв Мусокiй. Бо хоч авари й затопили
собою Придунав'я, вони не могли перехопити гiнцiв, що пробиралися з Карпат
за Дунай чи з-за Дунаю, вiд Ардагаста та Мусокiя. Ще не об'явився на свiтi
супостат, котрий мiг би зашкодити слов'янам проникати мiж чужих, тим паче
на сво©й землi. Погано лиш, що принесенi ними вiстi не тiшили князя
Лаврита. Очоленi Ардагастом та Мусокiвм ратi пройшли далеко, мало не до
Теплого моря, а досягти того, чого хотiли, чи й зможуть. Авари вторгнулись
у ©хню землю i спопелили доли дунайськi по самi гори. Люд вола про помiч
i вiдплату, а силу ма лише для такого-сякого стриму навали. Тi ©, котра
могла б погнати аварiв за обводи слов'янсько© землi, нема де взяти, окрiм
як покладатися на Ардагаста та Мусокiя. А коли так, доведеться кликати ©х
передчасно, не давши довершити того, заради чого пiшли в ромейськi землi.
"Достойнi привiдцi! - переказував через гiнцiв. - Повiдомляю вам, що
зусилля нашi, потраченi на захоплення Фессалонiки яко твердi, з яко©
ширилося б заселення земель мiж Дуна м i Теплим морем, коли вони не
принесли вам бажаного, мусять бути визнанi за даремнi. Обри прийшли i
сплюндрували геть усе пониззя мiж Дуна м i Карпатами, забрали з собою
товар людський, набутки всякi. У горах зупинили ©х, та з долiв, окрiм вас,
нема кому погнати. Тож повелiваю: хутчiш повертайтеся в землю отцiв
сво©х, проженiть обринiв i пометiться ©м за глум та пожарища".
Привiдцi слов'янсько© ратi в ромеях знали вже, що обри вдарили ©м у
спину i не лише в Подунав'©, а й у Фракi©: нападають на тих, що
супроводжують полон, забирають ©хнi ратнi набутки. Одначе не думали i не
гадали, щоб удар був такий вразливий: кличуть кидати все й повертатися
рятувати роди, землю свою. Невже й напади на сотнi, котрим доручено
доправити в Склавинiю полон, не поодинокi? Невже з усього, що посилалося,
нiчого не дiйшло? Гiнцi не вiдають, Лаврит не удостовiрюе, що мав щось вiд
склавинсько© ратi. Виходить, так i е: в землю Склавинську нiчого з полону
не дiйшло.
- Що ма мо дiяти? - Ардагаст перший прибув iз цi ю тривогою до Мусокiя.
- Iншо© ради нема : тра повертатися i провчити обрiв.
- Коли вже кидати усе, нами затiяне, i повертатися з одпим намiром -
провчити обрiв, то вчити ма мо так, щоб пiр'я летiло. Вiда ш, про що йде
рiч?
- Сподiваюсь, сам скажеш.
- Скажу, одначе не зараз, перегодом. Най вистояться мислi, -
пожартував, - та наберуть ваги достовiрностi. Сказав так та й подався до
свого табору.
- Ока з Фессалопiки не спускати, - повелiв тисяцьким. - Робiть вилазки,
шукайте вразливi мiсця, най не думають роме©, що ми вiдмовилися вiд мислi
взяти сю твердь штурмом.
А тим часом посилав сво©х вивiдникiв на путi майбутнього вiдступу,
велiв ©м знати про обрiв усе, себе ж нiде й нiчим не виказувати. I вже
тодi, як вивiдав та знав, покликав Мусокiя.
- Настав час, содруже, почати новий похiд - супроти а i; арiв. Чи ма ш
полон i який?
Мусокiй заходився перелiчувати. Зрештою поцiкавився, нащо се
Ардагастопi.
- Вiддай ного менi. Власне, з' днай на певний час в мо©м.
- Най буде так. А далi що?
- А далi ось що вдi мо? Аби збити аварiв на ложний путь, робитимемо
вигляд, що осади з Фессалонiки не знiма мо, най девнi будуть, що сила наша
як стояла, так i сто©ть тут. Обоз же свiй i полон пошлемо в супроводi
надiйно© охорони - завважую: вельми надiйно©, аби авари зiбрали й кинули
на не© якщо не всю, то добру половину сiю © ратi. Коли ув'язнуть з
охороною обозу в сiчу, отут ©х i вiзьмемо рештою сво©х тисяч у лещата -
так, щоб не випустити вже анi обозу, анi турм аварських.
- Ловко, - зголосився Мусокiй. - Смiливо i ловко. Лиша ться подбати,
аби було ще спритно, без жадного розголосу.
- Се те останн , про що мав просити тебе i мужiв тво©х.
Обоз ©хнiй як рушив з-пiд Фессалонiки тлумиськом, так i правився
узвича ним для всякого тлумиська робом: попереду i по боках комоннi
звiдуни, в повиннiсть яких входить одне - завчасу нагледiти можливого
супостата й попередити охорону, за звiдунами, що йшли попереду, - кiлька
сот комонних при мечах, сагайдаках iз стрiлами ©а сулицях, за комонними -
обоз i тi, що доглядають iнну хуру в обозi, далi - полоненi, товар, а вже
за товаром - знову комоннi. Значно чисельиiшi, нiж тi, що попереду.
Правилось те тлумисько лиш вдень. На нiч ставало табором, хто перепочивав,
хто пильнував за табором i тими, що могли вторгнутись i перервати
перепочинок. Усе робилося тут, як вимагала ратна повиннiсть. Зате комоннi
тисячi склавинiв iшли, всупереч узвича ному серед ратних людей, лише
поночi i прискорено, так, щоб i не випереджати полон i не вiдставати вiд
нього аж надто. Вiдали чи не вiдали авари про рать, що йде за обозом
навирцi, про те лиш боги могли знати. Зате нi в кого не лишалося сумнiвiв,
що вони певнi: Фессалонiка усе ще в осадi, бо там, як i ранiш, яро
металось камiння з катапульт, таранились стiни й рискали по околiях
комоннi роз'©зди, виказуючи всiм, хто хотiв знати: слов'яни усе ще тут.
- А полон посувався та й посувався торованими путями Фракi©, ба навiть
поповнювався в путi возами iз збiжжям, вiвцями та коровами. Вивiдники
склавинськi, гасаючи по околiях, не гайнували час, прихоплювали все, що
можна було прихопити в збiглих пiд захист фортець ромейських курiалiв, i
прихоплювали безборонне. Аж поки не натрапили на таких же ласих на
дурничку, як i самi.
- Гей, ви, хто будете? - запитали найближчих, тих, що поралися на
курiальському подвiр'© бiля свиней та овець - рiзали чи кололи ©х i кидали
на воза.
Тi сторопiли, далi метнулися до комоней i, кинувши наХаиане, сягнули
через загорожу й подалися геть.
- Обрини? - перепитав привiдця.
- А ти не видiв? Лиця мають темнi, гейби в тих, що в, болотах сидять. I
патли заплетенi в коси, стрiчки-кiсвики, на кiнцях.
- Таки вони, обрини.
Вiсть та стала невдовзi вiдома слов'янам, що йшли попереду обозу, вiд
них - тим, що позаду i що на вiдстанi одного переходу.
- Не подавати вигляду, що бачили i зна те, - повелiли привiдцi охоронi
- йдiть, як i йшли.
Тi так i дiяли. Були лиш пильнi та чуйнi, далi, нiж досi, висилали
вивiдникiв, одначе йшли вiд рана до ночi; коли яг зупинялися на нiч,
обставлялися возами й лагодилися зустрiти обрiв з-за возiв.
Так було одну нiч, другу, а на третю тi ж вивiдпики доповiли: обри
вийшли й стали попереду заступом.
Все, отут уже зiйдуться й помiряються силою.
Товар i полонених одвели осторонь i полишили на iнших. Себе ж знов
заслонили возами. За сим разом не з усiх бокiв - лише спереду, вiд рiки до
лiсових зарослiв пiд горою i не в один, у два ряди.
Обри не бачили того. Стояли й ждали иолон на вiдстанi двадцяти римських
стадi©в. Коли ж не дiждалися, як i слов'яни, послали вперед вивiдникiв. Тi
не довго затримались перед возами. Спинилися на вигинi путi, що повертала
круто ошуюю, приглянулись та й зникли за тим-таки вигином.
Тепер усе залежало вiд того, як дiятимуть обри: ударять всi ю комонною
силою на заступ чи шукатимуть обхiдно© путi? Було б лiпше, коли б пiшли на
вози. За нвмв надiйнiше боронитися. Та й довше боронилися б. А тим часом
обхiдною путтю безборонне пройшли б склавипськi тисячi. Вона не така вже й
близька, та обхiдна путь, навiть комонним не менше трьох дiб треба. Зате
коли посланi в обхiд тисячi здолають ©©, вийдуть за спину обрам i замкнуть
вихiд iз гiр ще одним заступом. А то половина звитяги, коли не вся вона,
сподiвана звитяга.
Сталося, як жадалось, хоча й не зовсiм. Тi з склавинiв, що сидiли за
возами, боронились уперто, так уперто, що полеглi перед возами обрини i
©хнi комонi стали ще однi ю загородою. I все ж не вистояли. Бо обри теж
явили в тiй сiчi не меншу, анiж вони, склавини, упертiсть. А ще
винахiдливiсть: не пробившись через заступ за дня, скористалися нiччю,
розкидали, прибравши сторожу, вози при рiчцi й хлинули в той пролом у
склавинськiм заступi всi ю комонною повiнню.
Що сталося потiм, не багатьом судилося бачити. Потявши всiх, хто був у
таборi i трапив пiд руку, обри анi на мить не спинилися. Певно, за дня ще
бачили i знали: це не тi скарби, на якi заряться. Тi там десь, позаду
погромленого табору, тож скористалися тим, що свiтало вже, i кинулись на
пошуки полону, возiв iз скарбами. Хто - у найближчi ущелини мiж гiр, хто
долаючи не далi, як позавчора пройдену сплавинами путь.
Жаданого полону не вiдшукали на тiй путi, зате з черговим заступом
склавинiв здибалися, за сим разом таким, що мусили стати й подумати, як
пробитися крiзь нього. А поки думали, склавини встигли здолати обхiдну
путь i заперти аварiв у горах.
Коли Ателевi повiдали про те, вiн не повiрив.
- Того не може бути.
- Так , привiдцю. Склавини обiйшли нас поза горами. Вони вiдходять вiд
фессалонiки всi ю раттю, ©х тут тьма.
- Звiдки вiда те? Хто сказав таке?
- Схопленi нами склавини.
- Не правда то . Лжа! Вас вводять в оману. Скiльки тих, що стали
заступом на путях до городця Сардика?
- Не вiда мо.
- То довiдайтесь! То, певно, з Склавинi© надiйшла слов'янам помiч. А
помiч - не та сила, яко© ма мо боятися.
Метався, гейби загнаний у пастку звiр. I вiрив: не може бути, аби йому
уготували тут найгiрше. З ним он скiльки во©в - шiстнадцять турм. Чи такiй
силi можна заступити путь, чи таку стрима хтось i одним, i другим
заступом? Змете, мов дитячу запруду на путi стiчних вод... А проте не
поривався вперед, ждав, коли прийдуть i скажуть:
"Правда твоя, хакан-бегу, тих, що заступили нам путь, мiзерiя. Ми
злама мо ©м карк i тими турмами, що ма мо при собi".
Та ба, не об'являлися звiдтам вiстуни i не тiшили при мними вiстями.
Iншого дiждався хакан-бег: склавини, що прикривали полон, розступилися
перед сво©ми тисячами, i тi, розгортаючись, лавами пiшли на аварiв.
Вибору не було. Мусив сiдати в сiдло й кликати за собою завжди готовi
вiдгукнутися на його поклик турми.
Долина, на якiй зiйшлися двi комоннi сили, не була аж надто вже
вузькою, дозволяла вiдходити, дозволяла й обходити супостата. Зате вийти з
не© мiг лише звитяжець. Всi iншi путi заказанi. За плечима в одних стояла
повин©рiсть - будь-що вiдплатити аварам за пагубу так вдало
Започаткованого дiла, за плечима в других - зла Обида, та пiдступна манiя,
котрiй усе дозволено, коли надумалася покарати. Захотiла затуманити
привiдцi аварiв легкою звитягою над склавинами мiзки - затуманила,
захотiла позбавити розуму, коли зважувався виходити й ставати в горах
заступом - позбавила. Тепер i волiв би Атель вчи нити обачнiше, бути
хитрiшим i далекогляднiшим, та дар ма. Один лиша ться вихiд - стинатися,
мати те, чого най менше хотiв, - криваву сiчу.
Тривала вона день - i не явила звитяжця^тривала другий, третiй - i знов
не явила. На четвертий не хотiлось уже й виходити на бородище. Бачив-бо:
нема з ким. А вийшов та стявся, нi про що iнше не думав уже: вистояти б
до ночi. Вночi збере рештки i зважиться пробитися крiзь один iз заступiв.
Небагатьом аварам поталанило випорснути iз зашморгу, що накинули на пих
склавини, - лише одиницям. Ателя ж не долiчилися серед них, як не
долiчилися i чотирьох Баянових синiв, що були пiд рукою в Ателя.
Коли тi, кому пощастило вихопитися з кривавицi, що спiткала ©х у горах,
прибули до решти аварських турм та оповiстили привiдцiв, яка пагуба
спiткала родакiв, терхани не стали випробовувати долю i думати про
вiдплату. Уступили з путi i лише здалеку спостерiгали, як посувалося
склавинське тлумисько в тому напрямi, де Дунай, яка силе йшла в них
попереду полону, позаду, рискала по околiях. Стинатися з тою силою годi
було й думати. ; Привiдцi турм зiбралися на раду.
- Що скажемо кагановi, коли повернемось?
- Насамперед ма мо визначитись, хто скаже. Ателя нема .
Терхани перезирнулися i, не змовляючись, затримали догляди на молодшому
братовi Ясноликого - Калегулу, а вже нотiм - на Баянових синах, ©х тут
немало , крiм тих, що полягли у сiчi з склавинами, серед терханiв лиш два
- Дандал та Iкунiмон. Що котрийсь iз цих трьох ма стати на мiсце Ателя,
сумнiву не було, далебi, нi в кого. Хто зважиться постати зараз перед
каганом i доповiсти йому:
"Карай як зна ш, Ясноликий, успiхами в походi не потiшимо. Шiстнадцять
турм втратили у сiчi з склавинами, i все дарма. Змушенi були уступити з
©хньо© путi". Лиш хтось iз кревних повелителя може зважитись на це. Та хто
- ось заковика. Коли начистоту, усi хотiли б бачити хакан-бегом аварського
вiйська Iкунiмона. Вiн i витязь нездоланний, i на розум гострий, i на
вдачу веселий; не було ще такого, аби був кимось iз супостатiв битий, хоч
ходив у вогонь i в воду. Та ба, занадто молод i, може, саме тому
легковажить iнодi. Дандал старший i помiркованiший, а ще не такий
свавiльний, як Iкунiмон. Цей не скаже: "Я надумав - i буде так". Що ж до
Калегула, то йому й зовсiм личило б стати на мiсце Ателя, а не стане: його
недолюблю Ясноликий.
- Бiльше нема кому, - заговорив один iз терханiв, - тобi, Дандале,
доведеться взяти на себе повиннiсть хаканбега i долю всi © виправи.
- А так, - пiдтримали його й iншi.
За лiпших, нiж цi, обставин Дандал, звичайно, не опирався б. Он яку
честь являють ратнi содруги, хочуть, аби був привiдцею всiх аварських
турм. Та зараз i слухати не хотiв про це.
- Чому саме я? - видивився на всiх.
- Ти найбiльш достойний серед усiх нас. Завваж не нам, тобi доручив
Атель правити турмами, що залишалися поза виправою.
- старшi за мене, хоча б i терхан Калегул. Змагались та й змагалися
на словесах, а таки нi до чого не домовились, мусили тягти жереб.
Вiн випав не на когось iншого, таки на Дандала.
- Це повелiння Неба, - сказали йому i тим сказали багато. Отож Дандал i
не став бiльше сперечатись, хоча й похмуростi не позбувся. Анi того, анi
наступного дня.
- Хто мiг сподiватися такого? - поспiвчували йому - Шiстнадцять турм
втратили i на одному боролищi.
- Що турми? Пiдростуть отроки - i будуть турми. Полону не буде вже,
золота, паволоки ромейсько©.
- Гада ш, це найбiльше гнiтитиме Ясноликого?
- Не гадаю, напевне знаю. Атель нако©в бiди а менi розплачуйсь тепер.
Сумним було повернення аварських турм iз Фракi©. Може, саме тому аж
надто уповiльненим. Десь по полуднi ставали на перепочинок, пiч
перепочивали i вранцi не одразу поспiшали в путь. Схоже було, що привiдця
недобитих у сiчi iз сплавинами турм взагалi вага ться, повертатись чи не
повертатися йому за Дунай. Або мiзку на перепочипках, що вчинити, аби мiг
повернутися.
Таки мiзкував, мабуть, бо по одному з нiчлiгiв покликав терхапiв i
сказав:
- Далi не правитимемося купно. Берiть кожен свою турму i йдiть по
Ромейськiй землi, гейби по такiй, що е землею супостата. Берiть у всiх i
все, що можна взяти. Про одне пам'ятайте: до стольного стiйбища за Дуна м
ма те повернутися не з порожнiми руками.
XXVII
Десь на полiттi в стiйбище кагана аварського прибуло сольство з
Константинополя i зажадало побачення а привiдцею.
- Велiть сво©м людям, - була вiдповiдь, - розбити намети й
перепочивати. Каган покличе, коли визнав за можливе зустрiтися з вами.
Ждали до ночi - дарма, ждали другого, третього дня - зпов не кличе.
- Ви доповiли кагановi, хто ми i звiдки?
- А так, вiн зпа .
- То чому не кличе? Кажiть, ма мо послання вiд iмператора. Коли не
допустить до себе сьогоднi, завтра повернемо назад i скажемо iмператоровi:
не зажадав вислухати.
Авари i це обiцяли сказати Баяновi. А Баян вiдмовчувався. Десь аж на
п'яту добу згадав, що щось там вiд iмператора й велiв покликати його
слiв.
- Шо там у вас?
- Письмове послання до тебе iмператора Тиверiя.
- Читайте котрийсь.
Чiльний iз слiв недовго боров у собi бентегу. "Його милостi кагановi
вiйська аварського Баяновi, - нетвердо почав сол. - Iмперi© стали вiдомi
прикрi i незрозумiлi нам, людям просвiщенним, дiла i вчинки пiдвладних
тобi турм. Досi ми знали, ба певнi були, оскiльки мали пiдписаний з тобою
ряд: авари, яко люд i во©нство, перебувають на службi в iмперi© i як такi
мають стояти на сторожi ©© iнтересiв, передусiм на Дуна© та супроти тi ©
сили, що йде на пас iз-.ча Дунаю. За це iмперiя щедро i послiдовно платить
аварам за службу. Нинi стало вiдомо, привiдцю, що турми тво©, вiдходячи з
фракiйських земель, куди ©х кликано супроти склавинiв, повелися не лiпше,
нiж варвари склавини: вони йшли по землi нашiй, яко пруги, i брали в
поселяп усе, що можна було взяти, а тих, котрi чинили опiр, карали на
горло. Iмперiя жада знати, I; чим це пояснити. Окрiм того, звiдомля мо
твою милiсть, Д© що збитки, нанесенi воями каганату iмперi© i ©© людовi
князь Острозор взяв слово й сказав: пай князем-привiдцею буде поки що
Келагаст, а першим радником у нього - Свiтозар. Молодiсть - не гандж,
сказав, мине вона - достойним мужем i князем буде.
Волот нiяк не мiг вгомонитися.
- Ну, а ти, - накинувся на Свiтозара, - ти чо полiз не в сво дiло?
- Та спершу так, отче, - Свiтозар лишався на диво супокiйним, - спершу
з цiкавостi, а далi пiшло та й пiшло. Самi князi спонукали на те. Не
вельми думаючi в.
- А ти - вельми думаючий?
- Та й я не так щоб, а все ж здолав, як бачите. Усi те визнали.
- I що не тепер буде?
- Келагаст сказав: "©дь до вiтця свого, набирайся лiт та й розуму при
вiтцевi-матерi", а я так собi мислю: коли тут засяду, не багато вже
наберусь. Тож i хочу просити вас, отче, i вас, матусю: вiдпустiть мене на
всi чотири сторони.
- Як то?
- Було б найлiпше, коби ви дали менi стiлькись там сотень солiд та
пустили до Константинополя. Купцi, в котрих я купував книги-письмена,
казали: там в школа вищих паук. Доки молодий, маю силу та бажання, най би
повчився в нiй. Для князя i мужа думаючого то було б те, що тра.
- Хто тебе вiзьме в ту науку?
- Купцi казали: були б солiди, вiзьмуть. А надто коли ви, отче,
попросите iмператора. Князь i слухати не хотiв про те.
- Пусте намислив, отроче. Письмена зна ш - i доста з тебе. Повертайся
до дядька та вчись тримати меча в руцi - ото найлiпша наука,
Свiтозар вимiряв вiтця свого не вельми прихильним позирком.
- Шкода, що ви не розумi те мене, отче. Коли так, я iншу оберу путь.
- Яку ще?
- За седмицю-другу в Чернi обiцяли бути люди перехожi - гуслярi. З ними
й пiду по землi Трояновiй. Доки обiйду ©© всю, багато побачу, ще бiльше
почую, а бачене та чуте теж наука.
- Що ти, синку! - збiлiла на виду мати. - З калiками перехожими хочеш
пiти. Як можна? Пощо обира ш собi стезю знедолених? Чи в тебе iншо© путi
нема?
- Бо таки нема , матiнко гожа. До то©, на яку вiтець посилав, серце не
лежить, а до то©, що ©© вiче визвачвяо, не дорiс. Лиша ться iти в калiки
перехожi, коли до Константинополя не зважу тесь послати.
- Ой лишенько. Отче, врозуми його.
То була тривога i турбота кiлькох днiв i не лише для князя та княгинi.
Довелося кликати з стольного Черна радних та доходити з ними яко©сь
сприятливо© для всiх кислi.
- А чому б справдi не послати в Константинополь, коли йже так сто©ть на
сво му?
- Хто зна його там i хто вiзьме в науку?
- Вiталiан зна . До нього, гада мо, й слiд вдатися. Князь не став
бiльше перечити i сперечатись, схоже, що згадка про Вiталiана викресала в
ньому iскру надi© i породила рятiвну мисль. Так i сказав, коли покликали
Свiто"ара.
- Ось що, молодче. Пошлемо днями гiнця до ромейських Том. Там е людина,
котра може подбати про тебе в Константинополi. Коли вона зголоситься на
се, бути по-тво му, по©деш навчатися. А нi, лишишся при менi жгй братимеш
науку од мене.
Свiтоаар погодився, та не вгомонив тим вiтця свого. Щось у ньому
надiрвалось вiд того дня, як повернулися Д вони з Радимом iз вiча, i що не
день, то помiтнiше хилило лао землi, видимiш та й видимiш забирало силу.
"Се я завдав йому такого болю", - брав князеву немiч на себе, одначе й
поступатися тим, що так зближало бажане з можливим не мiг. Гнiтився
немiччю вiтця свого, таки не мiг.
- Вам зле через мiй непослух? - одважився й запитав якось.
- Ei, - од-махыувся. - Коби тiлт.тсп iт клопоту, що сой тра було менi
одпиратися вiд участi в вiчi. Тра було ©хати та ставати на прю з
безтямками. Що наробили, що наробили!
Аби не ятрити вiтцевi серце, по етап допитуватися, що ж вони наробили,
допиталась, а може, всього лиш почула чутливiшим, нiж у мужiв, серцем мати
i сказала якось Свiтозаровi:
- Я подiляю цей твiй памiр, синку, iти й навчитися в роме©в, та, може,
зачекав би якийсь час?
- Чо так?
- Вiтець твiй вiдмовився тодi, як кликали бути князем-привiдцею в землi
Трояновiй, тепер, бачиш, як кара ться тим? Не додавав би сво©м непослухом
болю 'та смутку.
- Таж зголосилися вже.
- Зголоситись зголосився, а кривдно буде йому, що й ти ослухався, пiшов
iншою стезею.
Молодець кривився, i кривився болiсно.
- Йой, мамцю! Коли ж не осилю себе. Не належу я до тих, кого можна
примусити робити супротивне волi серця дiло.
- А ти наступи на серце. Кажу ж, бодай на час, доки вiтець здола немiч
свою та стане на ноги.
- До того лiта тобто?
- Ано, не довше як до того лiта. Потiм я сама стану тобi в помiч.
Казала одне, а знала i мислила, далебi, iнше. Бо не до подолання немочi
йшлося. Князь чахнув та й чахнув, аж поки не настав той день, коли
впевнився: одтоптав свiй ряст, i покликав жону та сипiв до себе.
- Зле менi, - мовив через силу. - Скачiть, синове,'до Черна i вкладiть
Стодорковi до вух мов повелiння: йай склика раду старiйшин i шле в
Соколину Вежу. Ма'ю сказати сво слово ©й, а прибути не можу вже. Скачiть
котрийсь, i негайно, а ти, жоно, залишся.
При дiтях Миловида ще трималася якось. Коли ж вийшли, упала на мужа
свого рвiйно й зайшлася плачем-риданням, таким зрадливо-дужим i таким
зболено-оголеним, вдавалось, краяла себе по живому й сама не вiдала, нащо
те робить.
- Не полишай мене! - осилила зрештою ©х, сво© плачi-ридашiя. - Молю,
благаю тебе, не полишай!
Князь безсило гладив ©© завжди причесане, зараз збите в поривi вiдчаю
волосся.
- Вгомонися, радiсть моя. Не ятри й без того зболiле серце. Зна ш-бо;
не з власно© волi пiду, праотцi кличуть. Слухай, що казатиму, доки самi та
маю снагу казати.
- Я не зможу без тебе! - пiдвела голову й явила йому свiй до краю
зболений, умитий сльозами вид. - Я теж пiду з тобою!
- .Ось про се й хочу поговорити. Знай, утiхо моя, ти була менi ту©, у
життi земнiм, найусолодженiшою вiдрадою. Се завдяки тобi я взяв вiд нього
все, що можна було взяти, звiдав, що таке блаженство, втiха, велич i
краса, ба навiть винiс певнiсть: бiльшого над те, що ти дала менi вiд
щедрот, сво©х, узяти вже й не можна. Маю вiддячити тобi чимось за се. Тож
слухай, що скажу: не йди зi мною до Вираю. Поклади початок новому покону в
родах наших: жона не повинна iти з життя разом iз мужем, вона мав жити для
дiтей сво©х. Глянь, скiлькох ©х лиша мо. На кого лишимо? Хто дасть ©м
раду? Зоставайся, жоно моя .сл.юбна та мила, зоставайся i давай ©©, тоту
раду. Ти - пристиянка, тобi он як личитиме започаткувати його, новий
покон. Хто вiда , може, се буде ще одна твоя лепта, та,, найвагомiша,
котра начисто одмiнить пiзнiше життя люду тиверського. Старiйшини
знатимуть, що на се в мов повелiння. Освiдомлю ©х.
Миловида, здавалось, i не слухала, що казав муж. Плакала-побивалась
бiля нього, затим побiгла, принесла студено© води, дала налитися, благала
не думати про смерть: вона, жона його, буде коло нього, удвох вони,
заприсягтися може, здолають тоту згубницю.
Осмiхнувся i, мабуть, додав тим осмiхом певностi. МилоNда.i метушилась
та дбала про князя проворнiше, i запевняла, що одужа ще, завзятiше, нiж
досi. Не полишала вже Його анi того, анi наступного дня, й тодi лиш
уступила мiсце бiля ложа iншим, як до Соколино© Вежi прибули старiйшини.
х де так i багато об'явилося в теремi, зате знатнiшi i старшi.
Заходили поважнi, супокiйно-зосередженi, кланялися князевi й сiдали.
Певний час перемовлялися з ним про се, про те. Зрештою вмовкли i тим
дали знати: ма говорити найстарший.
- Се що ж ти намислив, княже? - по-отньому докiрливо, хоча й сумирно
почав старiйшина. - Зовсiм недавно водив на сiчу рать, iз сольством он
куди правився, нипi ж вiдходну раду скликав. До ста тобi далеко, ще мiг би
не поспiшати.
- Розтратив силу я, старiйшини, по бородищах, у походах ратних. Та й
клопоти про люд землi нашо© немало забрали ©©. Часи Сули ие з лiпших ~
бсзлiття поганяло безлiттям. Ось i вимотали силу. Чую, доживаю останнi
днi, i хочу знати: кого ви волiли б маги за князя в землi нашiй?
Старiйшини дивилися собi пiд ноги й вiдмовчувались. Одначе не довго.
- Ми не хотiли б нiкого iншого, окрiм тебе, - пiдвiвся й мовив той же,
найстарший. - Та коли ти такий певний, що не можеш бути уже нашим князем,
мусимо подумати, кого оберемо. Зiзнаюсь, княже, ми попередженi були сином
тво©м, куди правимось й чо правимось. Тому заздалегiдь радилися i ось що
врадили. Найперше, прийми вiд нас доземний уклiн, - вiн низько вклонився
князевi, - i дяку сердечну за труди тво© добродiйнi на благо землi
Тиверсько© i люду тиверського. Ти заслужив вiд нього пайщирiшо© дяки i
мусиш знати про се, одходячи.
- Трудивсь як мiг.
- Не всякий, княже, трудився так до тебе, трудитиметься i пiсля тебе.
Одне те, що анти, завдяки тобi, в усякiм разi, передусiм тобi, ось уже
бiля сорока лiт не мають звад i не стинаються з ромеями, чого варте. А
звитяга над обрами... Умiли б дякувати лiпше, подякували б. Нинi ж прийми
вiд нас уклiн i запевнення: на ознаку дяки нашо© i в угоду всiм нам,
князем по тобi буде один iз синiв тво©х. З сим вийдемо опiсля перед вiче й
жадатимемо вiд вiча.
- Спаси бiг. Кого ж iз синiв мо©х ма те на примiтi?
- Покон велить саджати на стiл найстаршого. Гада мо, так i буде. Радим
у тебе достойний муж. Iнших теж не зобидимо.
- Свiтозар волi пiти до роме©в у науiгу. Посприяйте йому, коли не
передума .
- Буде вроблено, княже.
- Ще про одне проситиму i проситиму уклiнно: нсона моя Миловида най не
йде зi мною в небуття. Лишаю ©© в дiтьми сво©ми й повелiваю: най дасть ©м
раду беа мене.
- Тво слово - закон, князю.
- Скажiть вiчу i всьому людовi, був би дуже потiшений там, у Вира©,
коби приклад княгинi Миловиди став поконом для всiх родiв наших. А ще
знайте...
Хотiв, видно, сказати, аби не кривдили жону яко християнку, та сiпнувся
раз, вдруге i вже потiм випростався й затих.
XXVI
Привiдця всi © Склавинi© князь Лаврит сидiв високо в горах i добре
бачив, що дi ться в долах - як у ближнiх так i в дальнiх, куди пiшли вождь
словенiв Ардагаст i вождь бiлих хорватiв Мусокiй. Бо хоч авари й затопили
собою Придунав'я, вони не могли перехопити гiнцiв, що пробиралися з Карпат
за Дунай чи з-за Дунаю, вiд Ардагаста та Мусокiя. Ще не об'явився на свiтi
супостат, котрий мiг би зашкодити слов'янам проникати мiж чужих, тим паче
на сво©й землi. Погано лиш, що принесенi ними вiстi не тiшили князя
Лаврита. Очоленi Ардагастом та Мусокiвм ратi пройшли далеко, мало не до
Теплого моря, а досягти того, чого хотiли, чи й зможуть. Авари вторгнулись
у ©хню землю i спопелили доли дунайськi по самi гори. Люд вола про помiч
i вiдплату, а силу ма лише для такого-сякого стриму навали. Тi ©, котра
могла б погнати аварiв за обводи слов'янсько© землi, нема де взяти, окрiм
як покладатися на Ардагаста та Мусокiя. А коли так, доведеться кликати ©х
передчасно, не давши довершити того, заради чого пiшли в ромейськi землi.
"Достойнi привiдцi! - переказував через гiнцiв. - Повiдомляю вам, що
зусилля нашi, потраченi на захоплення Фессалонiки яко твердi, з яко©
ширилося б заселення земель мiж Дуна м i Теплим морем, коли вони не
принесли вам бажаного, мусять бути визнанi за даремнi. Обри прийшли i
сплюндрували геть усе пониззя мiж Дуна м i Карпатами, забрали з собою
товар людський, набутки всякi. У горах зупинили ©х, та з долiв, окрiм вас,
нема кому погнати. Тож повелiваю: хутчiш повертайтеся в землю отцiв
сво©х, проженiть обринiв i пометiться ©м за глум та пожарища".
Привiдцi слов'янсько© ратi в ромеях знали вже, що обри вдарили ©м у
спину i не лише в Подунав'©, а й у Фракi©: нападають на тих, що
супроводжують полон, забирають ©хнi ратнi набутки. Одначе не думали i не
гадали, щоб удар був такий вразливий: кличуть кидати все й повертатися
рятувати роди, землю свою. Невже й напади на сотнi, котрим доручено
доправити в Склавинiю полон, не поодинокi? Невже з усього, що посилалося,
нiчого не дiйшло? Гiнцi не вiдають, Лаврит не удостовiрюе, що мав щось вiд
склавинсько© ратi. Виходить, так i е: в землю Склавинську нiчого з полону
не дiйшло.
- Що ма мо дiяти? - Ардагаст перший прибув iз цi ю тривогою до Мусокiя.
- Iншо© ради нема : тра повертатися i провчити обрiв.
- Коли вже кидати усе, нами затiяне, i повертатися з одпим намiром -
провчити обрiв, то вчити ма мо так, щоб пiр'я летiло. Вiда ш, про що йде
рiч?
- Сподiваюсь, сам скажеш.
- Скажу, одначе не зараз, перегодом. Най вистояться мислi, -
пожартував, - та наберуть ваги достовiрностi. Сказав так та й подався до
свого табору.
- Ока з Фессалопiки не спускати, - повелiв тисяцьким. - Робiть вилазки,
шукайте вразливi мiсця, най не думають роме©, що ми вiдмовилися вiд мислi
взяти сю твердь штурмом.
А тим часом посилав сво©х вивiдникiв на путi майбутнього вiдступу,
велiв ©м знати про обрiв усе, себе ж нiде й нiчим не виказувати. I вже
тодi, як вивiдав та знав, покликав Мусокiя.
- Настав час, содруже, почати новий похiд - супроти а i; арiв. Чи ма ш
полон i який?
Мусокiй заходився перелiчувати. Зрештою поцiкавився, нащо се
Ардагастопi.
- Вiддай ного менi. Власне, з' днай на певний час в мо©м.
- Най буде так. А далi що?
- А далi ось що вдi мо? Аби збити аварiв на ложний путь, робитимемо
вигляд, що осади з Фессалонiки не знiма мо, най девнi будуть, що сила наша
як стояла, так i сто©ть тут. Обоз же свiй i полон пошлемо в супроводi
надiйно© охорони - завважую: вельми надiйно©, аби авари зiбрали й кинули
на не© якщо не всю, то добру половину сiю © ратi. Коли ув'язнуть з
охороною обозу в сiчу, отут ©х i вiзьмемо рештою сво©х тисяч у лещата -
так, щоб не випустити вже анi обозу, анi турм аварських.
- Ловко, - зголосився Мусокiй. - Смiливо i ловко. Лиша ться подбати,
аби було ще спритно, без жадного розголосу.
- Се те останн , про що мав просити тебе i мужiв тво©х.
Обоз ©хнiй як рушив з-пiд Фессалонiки тлумиськом, так i правився
узвича ним для всякого тлумиська робом: попереду i по боках комоннi
звiдуни, в повиннiсть яких входить одне - завчасу нагледiти можливого
супостата й попередити охорону, за звiдунами, що йшли попереду, - кiлька
сот комонних при мечах, сагайдаках iз стрiлами ©а сулицях, за комонними -
обоз i тi, що доглядають iнну хуру в обозi, далi - полоненi, товар, а вже
за товаром - знову комоннi. Значно чисельиiшi, нiж тi, що попереду.
Правилось те тлумисько лиш вдень. На нiч ставало табором, хто перепочивав,
хто пильнував за табором i тими, що могли вторгнутись i перервати
перепочинок. Усе робилося тут, як вимагала ратна повиннiсть. Зате комоннi
тисячi склавинiв iшли, всупереч узвича ному серед ратних людей, лише
поночi i прискорено, так, щоб i не випереджати полон i не вiдставати вiд
нього аж надто. Вiдали чи не вiдали авари про рать, що йде за обозом
навирцi, про те лиш боги могли знати. Зате нi в кого не лишалося сумнiвiв,
що вони певнi: Фессалонiка усе ще в осадi, бо там, як i ранiш, яро
металось камiння з катапульт, таранились стiни й рискали по околiях
комоннi роз'©зди, виказуючи всiм, хто хотiв знати: слов'яни усе ще тут.
- А полон посувався та й посувався торованими путями Фракi©, ба навiть
поповнювався в путi возами iз збiжжям, вiвцями та коровами. Вивiдники
склавинськi, гасаючи по околiях, не гайнували час, прихоплювали все, що
можна було прихопити в збiглих пiд захист фортець ромейських курiалiв, i
прихоплювали безборонне. Аж поки не натрапили на таких же ласих на
дурничку, як i самi.
- Гей, ви, хто будете? - запитали найближчих, тих, що поралися на
курiальському подвiр'© бiля свиней та овець - рiзали чи кололи ©х i кидали
на воза.
Тi сторопiли, далi метнулися до комоней i, кинувши наХаиане, сягнули
через загорожу й подалися геть.
- Обрини? - перепитав привiдця.
- А ти не видiв? Лиця мають темнi, гейби в тих, що в, болотах сидять. I
патли заплетенi в коси, стрiчки-кiсвики, на кiнцях.
- Таки вони, обрини.
Вiсть та стала невдовзi вiдома слов'янам, що йшли попереду обозу, вiд
них - тим, що позаду i що на вiдстанi одного переходу.
- Не подавати вигляду, що бачили i зна те, - повелiли привiдцi охоронi
- йдiть, як i йшли.
Тi так i дiяли. Були лиш пильнi та чуйнi, далi, нiж досi, висилали
вивiдникiв, одначе йшли вiд рана до ночi; коли яг зупинялися на нiч,
обставлялися возами й лагодилися зустрiти обрiв з-за возiв.
Так було одну нiч, другу, а на третю тi ж вивiдпики доповiли: обри
вийшли й стали попереду заступом.
Все, отут уже зiйдуться й помiряються силою.
Товар i полонених одвели осторонь i полишили на iнших. Себе ж знов
заслонили возами. За сим разом не з усiх бокiв - лише спереду, вiд рiки до
лiсових зарослiв пiд горою i не в один, у два ряди.
Обри не бачили того. Стояли й ждали иолон на вiдстанi двадцяти римських
стадi©в. Коли ж не дiждалися, як i слов'яни, послали вперед вивiдникiв. Тi
не довго затримались перед возами. Спинилися на вигинi путi, що повертала
круто ошуюю, приглянулись та й зникли за тим-таки вигином.
Тепер усе залежало вiд того, як дiятимуть обри: ударять всi ю комонною
силою на заступ чи шукатимуть обхiдно© путi? Було б лiпше, коли б пiшли на
вози. За нвмв надiйнiше боронитися. Та й довше боронилися б. А тим часом
обхiдною путтю безборонне пройшли б склавипськi тисячi. Вона не така вже й
близька, та обхiдна путь, навiть комонним не менше трьох дiб треба. Зате
коли посланi в обхiд тисячi здолають ©©, вийдуть за спину обрам i замкнуть
вихiд iз гiр ще одним заступом. А то половина звитяги, коли не вся вона,
сподiвана звитяга.
Сталося, як жадалось, хоча й не зовсiм. Тi з склавинiв, що сидiли за
возами, боронились уперто, так уперто, що полеглi перед возами обрини i
©хнi комонi стали ще однi ю загородою. I все ж не вистояли. Бо обри теж
явили в тiй сiчi не меншу, анiж вони, склавини, упертiсть. А ще
винахiдливiсть: не пробившись через заступ за дня, скористалися нiччю,
розкидали, прибравши сторожу, вози при рiчцi й хлинули в той пролом у
склавинськiм заступi всi ю комонною повiнню.
Що сталося потiм, не багатьом судилося бачити. Потявши всiх, хто був у
таборi i трапив пiд руку, обри анi на мить не спинилися. Певно, за дня ще
бачили i знали: це не тi скарби, на якi заряться. Тi там десь, позаду
погромленого табору, тож скористалися тим, що свiтало вже, i кинулись на
пошуки полону, возiв iз скарбами. Хто - у найближчi ущелини мiж гiр, хто
долаючи не далi, як позавчора пройдену сплавинами путь.
Жаданого полону не вiдшукали на тiй путi, зате з черговим заступом
склавинiв здибалися, за сим разом таким, що мусили стати й подумати, як
пробитися крiзь нього. А поки думали, склавини встигли здолати обхiдну
путь i заперти аварiв у горах.
Коли Ателевi повiдали про те, вiн не повiрив.
- Того не може бути.
- Так , привiдцю. Склавини обiйшли нас поза горами. Вони вiдходять вiд
фессалонiки всi ю раттю, ©х тут тьма.
- Звiдки вiда те? Хто сказав таке?
- Схопленi нами склавини.
- Не правда то . Лжа! Вас вводять в оману. Скiльки тих, що стали
заступом на путях до городця Сардика?
- Не вiда мо.
- То довiдайтесь! То, певно, з Склавинi© надiйшла слов'янам помiч. А
помiч - не та сила, яко© ма мо боятися.
Метався, гейби загнаний у пастку звiр. I вiрив: не може бути, аби йому
уготували тут найгiрше. З ним он скiльки во©в - шiстнадцять турм. Чи такiй
силi можна заступити путь, чи таку стрима хтось i одним, i другим
заступом? Змете, мов дитячу запруду на путi стiчних вод... А проте не
поривався вперед, ждав, коли прийдуть i скажуть:
"Правда твоя, хакан-бегу, тих, що заступили нам путь, мiзерiя. Ми
злама мо ©м карк i тими турмами, що ма мо при собi".
Та ба, не об'являлися звiдтам вiстуни i не тiшили при мними вiстями.
Iншого дiждався хакан-бег: склавини, що прикривали полон, розступилися
перед сво©ми тисячами, i тi, розгортаючись, лавами пiшли на аварiв.
Вибору не було. Мусив сiдати в сiдло й кликати за собою завжди готовi
вiдгукнутися на його поклик турми.
Долина, на якiй зiйшлися двi комоннi сили, не була аж надто вже
вузькою, дозволяла вiдходити, дозволяла й обходити супостата. Зате вийти з
не© мiг лише звитяжець. Всi iншi путi заказанi. За плечима в одних стояла
повин©рiсть - будь-що вiдплатити аварам за пагубу так вдало
Започаткованого дiла, за плечима в других - зла Обида, та пiдступна манiя,
котрiй усе дозволено, коли надумалася покарати. Захотiла затуманити
привiдцi аварiв легкою звитягою над склавинами мiзки - затуманила,
захотiла позбавити розуму, коли зважувався виходити й ставати в горах
заступом - позбавила. Тепер i волiв би Атель вчи нити обачнiше, бути
хитрiшим i далекогляднiшим, та дар ма. Один лиша ться вихiд - стинатися,
мати те, чого най менше хотiв, - криваву сiчу.
Тривала вона день - i не явила звитяжця^тривала другий, третiй - i знов
не явила. На четвертий не хотiлось уже й виходити на бородище. Бачив-бо:
нема з ким. А вийшов та стявся, нi про що iнше не думав уже: вистояти б
до ночi. Вночi збере рештки i зважиться пробитися крiзь один iз заступiв.
Небагатьом аварам поталанило випорснути iз зашморгу, що накинули на пих
склавини, - лише одиницям. Ателя ж не долiчилися серед них, як не
долiчилися i чотирьох Баянових синiв, що були пiд рукою в Ателя.
Коли тi, кому пощастило вихопитися з кривавицi, що спiткала ©х у горах,
прибули до решти аварських турм та оповiстили привiдцiв, яка пагуба
спiткала родакiв, терхани не стали випробовувати долю i думати про
вiдплату. Уступили з путi i лише здалеку спостерiгали, як посувалося
склавинське тлумисько в тому напрямi, де Дунай, яка силе йшла в них
попереду полону, позаду, рискала по околiях. Стинатися з тою силою годi
було й думати. ; Привiдцi турм зiбралися на раду.
- Що скажемо кагановi, коли повернемось?
- Насамперед ма мо визначитись, хто скаже. Ателя нема .
Терхани перезирнулися i, не змовляючись, затримали догляди на молодшому
братовi Ясноликого - Калегулу, а вже нотiм - на Баянових синах, ©х тут
немало , крiм тих, що полягли у сiчi з склавинами, серед терханiв лиш два
- Дандал та Iкунiмон. Що котрийсь iз цих трьох ма стати на мiсце Ателя,
сумнiву не було, далебi, нi в кого. Хто зважиться постати зараз перед
каганом i доповiсти йому:
"Карай як зна ш, Ясноликий, успiхами в походi не потiшимо. Шiстнадцять
турм втратили у сiчi з склавинами, i все дарма. Змушенi були уступити з
©хньо© путi". Лиш хтось iз кревних повелителя може зважитись на це. Та хто
- ось заковика. Коли начистоту, усi хотiли б бачити хакан-бегом аварського
вiйська Iкунiмона. Вiн i витязь нездоланний, i на розум гострий, i на
вдачу веселий; не було ще такого, аби був кимось iз супостатiв битий, хоч
ходив у вогонь i в воду. Та ба, занадто молод i, може, саме тому
легковажить iнодi. Дандал старший i помiркованiший, а ще не такий
свавiльний, як Iкунiмон. Цей не скаже: "Я надумав - i буде так". Що ж до
Калегула, то йому й зовсiм личило б стати на мiсце Ателя, а не стане: його
недолюблю Ясноликий.
- Бiльше нема кому, - заговорив один iз терханiв, - тобi, Дандале,
доведеться взяти на себе повиннiсть хаканбега i долю всi © виправи.
- А так, - пiдтримали його й iншi.
За лiпших, нiж цi, обставин Дандал, звичайно, не опирався б. Он яку
честь являють ратнi содруги, хочуть, аби був привiдцею всiх аварських
турм. Та зараз i слухати не хотiв про це.
- Чому саме я? - видивився на всiх.
- Ти найбiльш достойний серед усiх нас. Завваж не нам, тобi доручив
Атель правити турмами, що залишалися поза виправою.
- старшi за мене, хоча б i терхан Калегул. Змагались та й змагалися
на словесах, а таки нi до чого не домовились, мусили тягти жереб.
Вiн випав не на когось iншого, таки на Дандала.
- Це повелiння Неба, - сказали йому i тим сказали багато. Отож Дандал i
не став бiльше сперечатись, хоча й похмуростi не позбувся. Анi того, анi
наступного дня.
- Хто мiг сподiватися такого? - поспiвчували йому - Шiстнадцять турм
втратили i на одному боролищi.
- Що турми? Пiдростуть отроки - i будуть турми. Полону не буде вже,
золота, паволоки ромейсько©.
- Гада ш, це найбiльше гнiтитиме Ясноликого?
- Не гадаю, напевне знаю. Атель нако©в бiди а менi розплачуйсь тепер.
Сумним було повернення аварських турм iз Фракi©. Може, саме тому аж
надто уповiльненим. Десь по полуднi ставали на перепочинок, пiч
перепочивали i вранцi не одразу поспiшали в путь. Схоже було, що привiдця
недобитих у сiчi iз сплавинами турм взагалi вага ться, повертатись чи не
повертатися йому за Дунай. Або мiзку на перепочипках, що вчинити, аби мiг
повернутися.
Таки мiзкував, мабуть, бо по одному з нiчлiгiв покликав терхапiв i
сказав:
- Далi не правитимемося купно. Берiть кожен свою турму i йдiть по
Ромейськiй землi, гейби по такiй, що е землею супостата. Берiть у всiх i
все, що можна взяти. Про одне пам'ятайте: до стольного стiйбища за Дуна м
ма те повернутися не з порожнiми руками.
XXVII
Десь на полiттi в стiйбище кагана аварського прибуло сольство з
Константинополя i зажадало побачення а привiдцею.
- Велiть сво©м людям, - була вiдповiдь, - розбити намети й
перепочивати. Каган покличе, коли визнав за можливе зустрiтися з вами.
Ждали до ночi - дарма, ждали другого, третього дня - зпов не кличе.
- Ви доповiли кагановi, хто ми i звiдки?
- А так, вiн зпа .
- То чому не кличе? Кажiть, ма мо послання вiд iмператора. Коли не
допустить до себе сьогоднi, завтра повернемо назад i скажемо iмператоровi:
не зажадав вислухати.
Авари i це обiцяли сказати Баяновi. А Баян вiдмовчувався. Десь аж на
п'яту добу згадав, що щось там вiд iмператора й велiв покликати його
слiв.
- Шо там у вас?
- Письмове послання до тебе iмператора Тиверiя.
- Читайте котрийсь.
Чiльний iз слiв недовго боров у собi бентегу. "Його милостi кагановi
вiйська аварського Баяновi, - нетвердо почав сол. - Iмперi© стали вiдомi
прикрi i незрозумiлi нам, людям просвiщенним, дiла i вчинки пiдвладних
тобi турм. Досi ми знали, ба певнi були, оскiльки мали пiдписаний з тобою
ряд: авари, яко люд i во©нство, перебувають на службi в iмперi© i як такi
мають стояти на сторожi ©© iнтересiв, передусiм на Дуна© та супроти тi ©
сили, що йде на пас iз-.ча Дунаю. За це iмперiя щедро i послiдовно платить
аварам за службу. Нинi стало вiдомо, привiдцю, що турми тво©, вiдходячи з
фракiйських земель, куди ©х кликано супроти склавинiв, повелися не лiпше,
нiж варвари склавини: вони йшли по землi нашiй, яко пруги, i брали в
поселяп усе, що можна було взяти, а тих, котрi чинили опiр, карали на
горло. Iмперiя жада знати, I; чим це пояснити. Окрiм того, звiдомля мо
твою милiсть, Д© що збитки, нанесенi воями каганату iмперi© i ©© людовi