Страница:
твердиня полянського племенi пад рiкою, далина, що стелиться вiд крутонадi
на полуночний схiд вiд города, а надто повноводi рiки, що зливаються нижче
по течi© в одну й котять привiльнi синi води до моря, в кра© полудеiпii.
Та, дальня рiка, Днiпром паиовав .пуетельви, лише врiод об'явигься нa цiй
руг. По цiй же, що пiд крутопаддю, снують та й снують. ви. Однi,
спорожнившись, одпдивають вiд торжка в до,х, iншi прибувають. З усього
видно, не лише полянськi сiвереькi, з iнших земель теж в.
"Князя Острозора можна зрозумiти, - став на мислi. - Ьму ве випадав
бути байдужим до супротивного берега, р степу, що стелиться та й стелиться
за Днiпром. Тота вмля воздаеть колись сторицею. Як i Днiпро, коли весь ане
полянським".
ХIII
I дулiби з древлянами, i поляни, i удагаi не забарилася вiдгукнутися
на клич князя Вояота, прислали людей, гiдiв скласти всеантеьке сольство,
прислали й подарунки, ар ©х мають пiднести в Константинополi iмператору,
iмпевтрицi, сенаторам, причетним до укладання ряду. А сам олот не почував
себе ладним вирушати в таку далеку уть i в такiм важливiм для всi © землi
дiлi. Та несподiва слабiсть, що ©© зродила розмова з Миловидою, надовго
-доклала його в ложе й пiдточила надiйну ще, адавадвсь, рилу.
Вiдлежуючись, зборов нiби ©© i на ноги став, дякую миловидиним ласкам та
клопотам волхвiв-баянiв, а си|ли тi ©, що була в тiлi, не почував. Через
те й не може стати ва твердiй мислi, яку путь обрати, правлячись до
Кон|стантинополя: таки морем чи сухопуттю? Кутригури не будуть пiсля
розмови з ©хнiм ханом перепоною, пропустять сельство через свою землю. I
Вiталiан зустрiне достойно, певен, дасть супровiд, до самого
Константинополя доправить антiв недоторканими. Та ба, се он яка тривала i
зморва путь. Все верхи та верхи. А ступою весь час не правитимешся, бiльше
риссю та вскач. Морем було б простiше i надiйнiше, коли б море видалося на
той час справдi гостинним. Як здола його в один i в другий кiнець, коли
розбурха ться? Чи не стане йому ще гiрше, нiж на суходолi? Колись добре
зносив хитавицю, одначе то було колись, вважай, тридцять лiт тому. Тепер i
князь Волот не той, i сила не та. Таке вiдчуття, що й поспiшити треба з
сольством до роме©в та з укладанням ряду з ромеями. Не певен, що через
зиму зможе вже податися в такi далекi мандри.
I все ж де буде лiпше? На якiй iз двох мандрiвок май зупинити свiй
вибiр? Таки на морськiй? Мабуть, що так. Там принаймпi сподiванка, що не
застигне в морi бурi, а застигне, можна вийти на берег i переждати К. Тож
так i' повелить слаи iз земель содружних: лишайте, братове, комоней у
Чернi, лаштуйте подiю, бо правитимемося Днiстром, а там лиманом i морем.
Ще одне мав зробити до вiд'©зду: побесiдувати якось iз Миловидою. Сама
не своя ходить вiдтодi, як сталася його немiч, далебi, винною почува
себе, а заговорити про свою вину не посмiв. Як може ©хати в таку далеку
путь i не заспоко©ти ©©, лишити при мислi, що таки винна?
Воно, коли вдуматись, то так i в. Мала б спитатися перед тим, як
навертати доньок до сво © вiри, чи вiтепь ©хнiй згоден на те, чи треба це
©м? Зсвовволила, а чому, не втямить. Досi за нею не водилося такого.
Ставить вiру i право кожного обирати ©© незалежними вiд родинних уз, вище
вiд них? Далебi, що так.
Аби не лякати бiльше, нiж налякана вже, влучив нагоду й повелiв
замирено:
- Лишаю вас надовго, Миловидко. Поклич синiв, довьок, побесiдувати тра.
- I малих?
- Атож.
Постояла, роздумуючи, й тодi вже сказала:
- Радимко, Добролик i Свiтозар серед дружинникiв. Либонь, надвечiр аж
прибудуть.
- То надвечiр i збереш усiх.
Уже як сталося воно, його повелiння, i Миловида пiшла, виколисуючи в
собi новi тривоги i стару печаль, збагнув, догаду ться, про що йтиметься.
Збагнув i одумався. Нащо сказав так: i малих? Чи для малих годитиметься
те, що налаштувався повiдати дорослим? А втiм, най уже буде, як е. Бесiда
ся чимось скидатиметься на прощання, а попрощатись, вирушаючи в таку
далеку путь, мусить з усiма.
I старшi, надто доньки, i найменшi, чи то самi по собi перейнялися
тривогами, чи були напученi вже материним словом, - заходили до просторих
хоромiв, в яких вiтепь ©хнiй полюбляв думу думати та й усiх, хто вдавався
до нього, приймати, бажали йому гараздiв та й всiдалися на лавицях, тихi й
настороженi, видно було: очiкують не знати чого. Лише тi, що прибули з
поля, не хотiли чи не встигли уподiбнитися iншим. I найстарший - Радимко,
i два середульшi - Добролик та Данко - зайшли недоречно збудженi та
рвiйнi, ба навiть опiсля, як розглянулися, не вгомонились. Лише
перезиралися з матiр'ю, сестрами, вiтцем i ждали, що ©м повiдають.
Казав уже мамi вашiй, - почав князь, - i вам оце кайу: правлюсь далеко
i надовго. Господинею i повелительеою всiм у теремi i на столi лишаю матiр
Миловиду. Рать | дiла ратнi покладаю на Стодорка i Власта. Будьте послушIi
©м i дбайте про те, що велiтимуть вам. Тобi, Радимку, Е вам, доньки мо©, -
поглянув у той бiк, де сидiла Злата з Миленою, - ще одне буде повелiння:
яко старшi, тримайтесь мами i допомагайте мамi. Ну, а ви, - вдався до
найменших, - завжди були у нас добронравними отрочатаИг, гадаю, такими й
будете?
- Будемо, отче, - твердо пообiцяв за всiх старший iз рiйцi - Свiтозар.
- Вертайте здоровi з тамтих роме©в, про ас не майте клопоту в мiзках, а
тривоги * серцi. Буде, як Цв, злагiдно i гоже.
- Спаси бiг за певнiсть. А тепер iдiть собi, ми ще поесiдуемо тут iз
старшими та а мамою. Малi пiдiйшли, поцiлували вiтцевi руку на прощання та
рушили один за одним до порога. Свiтозар теж iз Ними. IТодi вже, як провiв
усiх, затримався бiля дверей i сказав, Долаючи сум'яття:
- У мене прохання, отче.
- Кажи.
- Як будете в ромеях, придбайте там перегудницю, а то ^й гуслi
найгоднiшi.
Княаь довго i пильно дивився на нього.
- Тобi дали ми з мамою iм'я Свiтозар, сподiваючись, ЗДО ти станеш
провiдною зорею для всi © Тиверi, окрасою уратi тиверсько©, а ти все з
пипелами бавишся, про гуслi рiвслиш.
- Бо любi менi е. '- Ну, ну, - князь йому. - Хай буде так. Тiшся, доки
молод, гуслями. Придбаю, коли там, у ромеях, в такi. Як 'на мене, вони в
слов'ян лиш знанi.
- Вiн вельми лiпотно спiвав, отче, - озвалася Милана, отроча зачинило
за собою дверi. - I на дудi, пипелi мтинав таке, що не всякий зугарен.
- Нiчим iншим не бавиться, - похвалилася й Злата, - лаше гра та й
гра , надто там, у Соколинiй Вежi. Пiде на ивяе чи на узлiсся, ляже
усамiтнений та й витинав на всi пади. Я не раз пiдкрадалась i чула.
Князь слухав ©х уважно i думно. Коли ж стишилися, сказав:
- Кожному своя утiха. Ось тiльки чи личить вона княжому синовi. Ну, та
повелiв уже: доки молод, най тiшиться. Пiдросте - порозумнiшав. Я ось чому
залишив вас, - звiв на iнше. - Невеселi думи .обсiли мене перед походом
сим. А може, й поганi передчуття - хто вiда . Тому маю поговорити з вами.
Доньки не знали, про що пiде рiч, дивились, настороженi, i ждали. А
Миловида одразу ж потупила зiр i вкрилась червiнню.
- Може, най отроки iдуть собi, - порадила i глянула благальне на мужа.
- Нi, хай чують i знають. Мова пiде, дiти мо©, про те, як жити вам
надалi i якого берега триматися. Ви зна те, люд ваш споконвiку молиться
сво©м богам, тим, що е сущими на островi Буянi i шлють звiдтам благодать
свою для всiх, хто вiру в них i вiрний ©м, ма за ту вiру твар земну i
злаки земнi, а ще - медоноснi дощi на землю-плодоносипю. З того живе, на
те уповав i уповатиме. Ви ж, - глянув на доньок, - чомусь зреклися а чи
ма те намiр зректися ©х. Хотiв би зватв: хто надоумив вас i що спонукало
до того? Най мати ваша Миловида вiру Христу - у не© були на те сво©
причини. А що вас примусило зректися сво©х богiв, уповати на Христа?
- Ми не зреклися, отче, - не переставала дивитися на нього й дивуватись
Милана.
- Як то - не зреклися? Нiби я не видiв, як ви молилися.
Денька хотiла сказати щось i спiткнулася на словi.
- Молилися, однак не зреклися. Ми всього лиш прохали Христа, аби
заступився. Хiба не вiда те: мати Миловида тому й увiрувала в нього, що не
нашi боги, а Христос зглянувся на ©© благання ревнi i одвiв в останню мить
жертовного ножа, порятував вас для не©.
- Пусте речеш! - розгнiвався Волот. - Мою долю визначив жереб,
правдивiше - воля ясноликого Хорса. Невже забули, що матiр вашу принесено
йому в жертву? Як можна не пам'ятати цього i уповати на iншого, чужого
нашим родам бога? Невже не вiда те: боги не простять вам вiдступництва, а
люд тверський тим паче. Доки я - князь i е серед вас, вдаватиме, що нiчо
не бачить i не зна , а не стане мене, скара за вiдступництво, i найтяжчою
карою. Чула, Миловидо, що речу?
Як сидiла, не пiдводячи очей, так i лишалася сидiти.
- Господь сказав, - мовила тихо, - хто не здатний вiрити, той не
здатний i терпiти. Вiр менi - i витерпиш.
Не пiдвiвся, охоплений полум'ям гнiву, i не пiдвищив, як личило б мужу
i князю, голосу. Дивився лиш на жону свою довше й пильнiше, пiж досi.
"Он як обернулося те, що благовiв перед нею i дозволяв ромеям возити ©й
образи святих, письмена ©хнi. Навчилась тих письмен i ще сильнiше
увiрувала".
- Я малiю перед тобою на силi, жоно моя, - мовив уголос, - тому не можу
бути суворим з тобою, як i гнiвним на тебе, та сказати скажу: се мо© дiти,
i ма бути так, як я волiю. На ©хню долю й без того багато випало.
- Чи я приневолюю ©х? Скажи, Милане, i ти. Злато?
- Знаю, - не став слухати доньок. - Приневолювати не приневолю ш, та
спонукати байками про Христа спонука ш. А тим вселя ш i вiру в нього. I
письмен задля того навчила, аби читали тi байки.
- Я, кпяже, всього лиш добра ©м хочу.
- Не бачу того.
- Вислухай i побачиш. Ти он який вiк прожив i мiж люду бував немало.
Либонь, зна шся ж на ньому.
- Ну то й що?
- Невже не удостовiрився: на горе-безлiття один лiк i одна розрада -
пошук iстини.
- Вона, гада ш, у вiрi Христовiй?
- Не кажу так, одначе не кажу й нi. Сам помисли: що робить людей
алчними, а вiдтак i пiдлими? Лише одне: жадання ситостi, величi, слави. А
що робить ©х гордими? Та те ж, що й алчними. Одне лиш горе-безлiття змушу
людей ворушити мiвками, ставати добрими i мудрими людьми. Нiщо iнше.
Волоте, лише воно. Так само як добрiсть робить людей щедрими, а щедрiсть
душевна - воiстину великими. Чи могла я стати тво©м донькам на завадi й не
допустити ©х до письмен - витокiв пiзнання, Коли бачила: вони прагнуть
пiзнати себе?
- Гада ш, то буде для них утiха й порятунок?
- Ано. Не дивися так i не помишляй, муже мiй, нiби волiю, аби доньки
тво© в iм'я пiзнання iстини й надалi чкили в безлiттi. Одного хочу: аби
пiзнали себе, коли вже сталося так, що спiзналися з безлiттям. "Я не
зверну вже ©© з се© путi, - ста на думцi Волот. - Як же в нас буде i що
буде?"
Помислив i вже потiм вирiк сво© мислi вголос:
- Знати себе не вадить, зраджувати лиш не тра.' Як на мене, ти мала б
про iнше подбати, жоно моя: аби i Злата, i Милана знайшли собi мужiв
достойних та слюбних. Ото й буде те найлiпше, що можеш зробити для них.
Миловида не перечила, одначе й згоджуватись не поспiшала.
XIV
Товар лангобардський i хури iз збiжжям прибули до Скiфi© разом iз слами
вiд короля Алво©на.
- Король ваш, - сказали ели, - шле привiдцi аварського племенi кагановi
Баяну бажану живнiсть i хотiв би мати взамiн за не© не лише тверде слово,
а й пiдписаний папiрус про спiльну виправу супроти гепiдiв, як i саму
виправу.
Баяв спромiгся на сяку-таку подяку за живнiсть, та коли дiйшло до
угоди, не поспiшав пiдписувати ©©.
- Гепiди перебувають пiд захистом iмперi©, - сумнiвався вголос. -
Виступити супроти них - означатиме виступити супроти роме©в, посваритися з
ними.
Сли лангобардськi перезирнулися мiж собою i вже потiм вирекли свiй
подив:
- Чи каган не вiдав про те? Чи вiн i без того не перебував у сварцi а
ромеями?
Не хотiлось виказувати себе, а проте м не мiг не глянути тi © митi на
Нандиха. "Се ж як розумiти?" - питали його очi.
I Кандих не забарився пояснити.
- Король Алво©н, як i сли його, не менше обуренi клятвопорушенням
ромейських iмператорiв щодо тебе, повелителю наш, нiж ми, тво© пiдданi.
Вони вiдають, як повiвся Юстин Молодший iз слами нашими в Константинополi,
i ладнi днатися а нами в потугах ратних не тiльки супроти гепiдiв, а й
супроти роме©в.
"О Небо! - ледве стримував себе, аби не вибухнути гнiвом, Баян. - Що
вiн каже? Хто дозволяв йому вести в лангобардами рiч про виправи супроти
роме©в?.."
- Король наш, - стали на помiч Кандиховi лангобарди, - велiв переказати
тобi, повелителю аварiв: коли ми знищемо гепiдiв, яко силу i ромейську
опору на Дуна©, нам нiхто не завадить тодi ходити спiльним походом не лише
до Фракi© чи Македонi©, - пiд сам Константинополь. Об' дна мося iз
сусiдньою Скiфi ю i згурту мо силу, проти яко© не висто©ть вся ромейська
iмперiя з ©© палатiйськими когортами. То й буде вона, помста за все:
клятвопорушення, вiковий глум i вiковi кривди. Доста терпiння! Най
торжеству воля знедолених i знеславлених!
Згадка про знеславлених тлумить одну i зроджу в серцi iншу хвилю:
вiдплати-мсти. Лангобарди правду кажуть: по сусiдству з ними i ©хньою
Паннонi ю бурлить невгамовний слов'янський люд. Коли його прибрати до рук
та пустити на iмперiю, можна затопити всю ©©, принаймнi до моря.
А проте в Баяна вистача глузду i терпiння не виказувати себе всього й
одразу.
- Нашi першороднi мислi були, - каже слам, - видiлити в помiч королю
лише окремi турми. Коли ж король Алво©н ма такi, як чую тут, намiри,
потреба iти всiм.
- Iстину кажеш. Король теж тако© мислi. Нащо половинитись? Приходь i
сiдай всiм родом сво©м у землi Гепiдськiй. Здво на сила наша та сила
скiфiв, що живуть а-помiж нас, дасть нам спроможнiсть твердо стояти на
Дуна©, ходити звiдтам, куди захочемо i коли захочемо. То було те, що
треба, i все ж каган не поспiшав казати: згода:
- Земля, що пiд гепiдами, багата?
- О так.
- А самi гепiди? Що знайдемо в них, коли прийдемо?
- В обидi не будеш, привiдцю. Король казав уже тобi:
Сiрмiй i всi його скарби - тво©.
- Того замало. На комоней, череди корiв, отари овець
багата та земля?
- Цим переважно й багатi, з цього и живуть гепiди.
Як i всi. Хлiб ще сiють.
- Тодi в угодi мiж нами ма бути и таке: усе, що добудуть авари у
гепiдiв мечем, буде за аварами, що добудуть лангобарди, належатиме
лангобардам. Коли на все це буде згода, я пiдпишу папiрус i за два-три днi
рушу на середнiй Дунай.
Тепер сли лангобардськi не поспiшали казати: згода.
Позирали на кагана прибитими смутком очима i вiдмовчувалися.
- Чи не зда ться кагановi, що вiн надто мало залишав нам? Король iнакше
мислив: аварам по звитязi буде земля гепiдська, нам - те, що добудемо в
гепiдiв.
- А сама звитяга над гепiдами? Хiба того мало? Не менi ж - вам вона
потрiбна.
Питатись, крiм самих себе, не було кого. Iож сли, помонявшись, сказали:
- Згода,
Коли все, про що домовлялися, було списано на папiрусi i кагановi
лишалося поставити iiiд угодою мiж двома сторонами вiдбиток великого
пальця, зиркнув на слiв допитливим позирком i вже потiм поцiкавився:
- Турми вашi, скажiмо, одразу ж пiдуть ва гепiдiв. А де подiнуть роди
сво©, усi, що мають, набутки? На чи©й землi знайдуть ©м прихисток?
- Далебi, на нашiй. Те саме по собi зрозумiло, достойний.
- Можливо. А все ж буде лiпше, коди й це запишемо на папiрусi.
Сли не перечили, однак вiд себе додали: доки триватиме виправа.
Про те, що лангобарди правились iз сольством до аварiв, може, й стало
для когось гласнiстю. Було ©х немало - двi сотнi, та й правились не раз -
двiчi; хтось мiг примiтити й пустити поголос по землi Ромейськiй. А як
стадося, що той поголос обiгнав аварiв i встиг зворохобити роме©в, да так
спритно, що когорти iмператоровi опинилися в Сiрмi© та Сiнгидунi ранiш
аварських турм, те, певно, Небу лиш вiдомо. Були десь поблизу i випередили
хана з його турмами чи про лангобардськi перетрактацi© а хав"м знали
гепiди i вдалися за помiччю до iмператора?
Як би там не було, в розбрат на Дуна© втрутилася сила, яку не можна не
брати на карб. Втручання те мiняло все i мiняло не на лiпше. Баян залiг з
то© оказi© у нашвидку розбитому для нього наметi, гейби ведмiдь у берлозi,
i не зважувався показуватись королю лангобардiв на очi, король лангобардiв
вiдсиджувався в сво му теремi-палацi в стольнiм градi Норику i теж не
зважувався iти ва розмову до Баяна.
Один так собi мислив. Роме© - не кревняки менi, рано чи пiзно маю з
ними стятися. Та було б лiпше, правдивiше найлiпше, коли б сiча з
iмператорськими когортами сталася пiсля того вже, як всядусь на землi
Гепiдськiй, та вiдчую себе волостелином на нiй, та замаю соузникiв
надiйних - i короля франкiв, i лангобардiв, i слов'ян-склавинiв чи, як
iменують ©х лангобарди, скiфiв. Без того соуау i без таких фортець на Савi
та Дуна©, як Сiрмiй, Сiнгидун, про звитягу нерозумно думати. Що ж вчинити,
коли так обернулося? Вiдсиджуватись i ждати чи обiйти Сiрмiй, Сiнгидун i
прибрати до рук всю iншу Гепiдську землю?
Короля Анво©на непоко©ло iнше. Iмператор багато сказав тим, що обсiв
обидвi гепiдськi фортецi - i Сiрмiй, i Сiнгидун. Дуже можливо, що скаже ще
бiльше, коли вiн, Аиво©н, об' дна ться з обрами i знiме меча на гепiдiв. А
проте як може не пiти тепер, коли покликав аварiв, коли тi авари пришили й
аатоiiили собою всю Паннонiю? Ото тiльки й лангобардiв, що в оседках та на
нивi поблиэу оседкiв. Балки, вибалки обсадженi наметами та кибитками
аварськими, випаси, пустирища - ©хнiм товаром. Поки споживають те, що
мали, та те, що дали ©м, цiвбiди. А що буде, коли споживуть? Вони ж не
стануть церемонитися, полiзуть на поле, до оседкiв i братимуть усе, що
можна буде взяти. А то пряма путь до розбрату.
Нi, тепер уже що буде, те й буде, а йти супроти гепiдiа мусить. Ромеям
теж непереливки, двадцять лiт уже рiжуться i, далебi, не скоро перестануть
рiзатися з персами. А коли так, далi Сiрмiя i Сiнгидуна можуть i не пiти.
Одначе чому мовчить каган? Анi сам не йде, анi слiв сво©х не присила .
Вважа , що вiн, король лангобардiв, обманув його, пообiцявши Сiрмiй, i
тепер перебува в гнiвi чи всього лиш перепочива пiсля виснажливо© путi?
- Що гепiди? - цiкавився в тих, якi прибували з обводiв.
- Потiшенi тим, що мають пiдтримку вiд самого iмператора, i
збадьорилися. Однi п'ють iз ромеями вино, iншi гуртуються на обводах, ба
навiть роблять нiчнi вилазки. На табори не зважуються нападати, а мiж
таборами шастають поночi, грабують люд, палять оседки.
- Робiть те саме i зведiть мене з каганом. Хочу бачити його в себе i
говорити.
Придворним не вперше чути таке - знають, як звести короля з високим
гостем. Найлiпший спосiб - гостина, покоролiвськи забавна i щедра. Та коли
барони Алво©вдвi постали перед Баяном i запросили, розкланявшись, на
королiвськi лови, де, пояснили, високому гостю буде i вольготно i втiшно,
каган, на подив баронiв, не виявив розчуленостi i не висловив сво ©
ласкаво© згоди. Як сидiв зосереджено-суворий, так i лишився сидiти.
- Скажiть мо му ратному побратимовi королю Алво©ну, що каган аварського
племенi не ма на те часу. Вiн не затим так далеко вiв турми, аби тiшитись
ловами. Однi ма i матиме, доки не улестить себе звитягою, мислi: як
повергнути супостатiв наших, гепiдами iменованих.
- Король радий буде почути се.
- Коли радий, то хай прийде до мене й почу . Так i скажiть: волiю
бачити його i говорити. Барони отетерiли.
- Достойний, - зважився i сказав один, - Король Алво©н перший запросив
тебе на гостину. Ти кревно образиш його, коли вiдмовишся й не прийдеш.
- Чи до образ i ловiв, коли йдеться до ратно© виправи?
- Гепiди нiкуди не втечуть, з гепiдами встигнемо ще i поквитатися. Коли
не волi ш брати участi в ловах, прийди на гостину, подiлися а вами
приязним словом, теплом серця. Так велять нашi покони, негоже цуратися ©х.
Баян не звик до того, щоб йому перечили, та зараз не почував чомусь
злоби.
- Скажiть королю, - погодився зрештою, - на гостину я прийду. Одначе
сам, без мужiв. I король теж ма бути сам. Час не терпить i замислене нами
дiло теж. Ма мо по днувати гостину з дiлом, а дiло з гостиною.
Домовились не чiпати роме©в у фортецях, одначе й не зважати на ©хню
присутнiсть, пiти здво ною силою - аварiв i лангобардiв - у землю
Гепiдську i припинити iснування гепiдiв яко королiвства в Подунав'©. Аби
не виказувати себе i сво©х намiрiв, з' днану силу двох племен гуртували
далi вiд землi Гепiдсько©. На те не треба було седмиць, за два-три днi i
тисячi лангобардськi, i турми аварськi стояли нацiленi на похiд, ждали лиш
повелiння. А його не було та й не було. Те багатьох дивувало, навiть серед
наближених. Догадувались, ба певнi були: щось затiяли ©хнi привiдцi, а що,
лише ©м, далебi, й вiдомо.
Подивованi завжди далекi вiд iстини. Цi теж неблизько стояли коло не©.
А проте не так уже й далеко. Про домовленiсть привiдцiв обох ратей знали
ще деякi, та тих обiзнаних не було нинi анi в таборах короля Алво©на, анi
серед турм Баянових. Привiдцi послали ©х та мними послухами в землю
Гепiдську; одних - до роме©в i тих, що веселяться купно з ромеями у Сiрмi©
та Сiнгидунi, iнших - до самих гепiдiв. На тому наполiг i того домiгся
каган Баян: доки не знатиме до подробиць, скiльки в фортецях роме©в, що
мислять з приводу розбрату мiж гепiдами та лангобардами роме©, де стоять,
скiльки мають пiд рукою, а скiльки в дальнiх оседках во©в гепiди, де,
зрештою, нинi король ©хнiй Кунимуид, - виправи супроти гепiдiв не
починатиме.
Тож вiдсиджувалися тепер i ждали та прикидали в мислях, якими путями
пiдуть, яку силу кинуть супроти тих гепiдiв, що таборяться поблизу, яку -
в глибиннi марки землi Гепiдсько©.
Коли послухи прибули, а пiдслухане та вивiдане виявилося доволi
втiшним, король перший поспiшив до кагапа й став перед каганом у його
всликохапському наметi.
- Пора, соузнику. Труби в рiг, бий у тимпани, клич сво© турми в похiл.
Король Кунимунд усе ще тiшиться iмператорською помiччю й дiлить iз
привiдцями ромсйських когорт веселе застiлля; во© гепiдськi, тi, що
таборяться на обводах землi сво ©, перейнятi тим, що й король, почувають
себе в благополуччi й не баряться мати з благополуччя потрiбнi вигоди.
Настав час пiдняти всю нашу силу й кинути на них, як домовлялися: на
пересiчень i накриття всi © землi Гепiдсько©.
- У мене iншi звiди, Алво©не.
- Як то?
- Не втримавсь я, послав услiд тим, що рихтував ти, вивiдникам сво©х.
Днями вони привели кiлькох гепiдiв, серед них i привiдцю турми гепiдсько©.
Вiн, як i тво© послухи, стверджу : гепiди певнi, заступництво роме©в
утрима вiд вторгнення i лангобардiв, i аварiв. Тому благоденствують. Сам
того не пiдозрюючи, полонений виказав, нiби у них на найближчiй седмицi
велике свято. Се правда?
- А так...
- Коли так, то ми дозволимо ©м вiдсвяткувати його, одначе i тiльки.
Одразу по святi, коли солодко спатимуть з хмелю, пустимо на них всю свою
силу i в один день станемо володарями Гепiдсько© землi, ба й самих
гепiдiв.
Королю не припали до серця тi хановi зволiкання. "Iмену себе он яким
хоробрим, - казали його очi, - а тоту хоробрiсть свою не поспiша являти,
пiд п'ятою трима . Чи не одмiнив бува намiрiв? Чи не пiшов блудом лисячим,
ставши турмами при Дуна©?" Серцем чув: з цим ханом чи каганом треба бути
обережним i ще раз обережним.
- До того свята цiла седмиця, - заперечив несмiливо. - А за ту седмицю
всього можна дiждатися.
- Чого - всього?
- Хоча б i нових ромейських когорт.
- Не буде ©х. Iмперi© потрiбнi фортецi, бiльше нiчого ©й не треба.
- Як знати... А втiм, хай буде по-тво му. Седмиця - не вiчнiсть,
седмицю можна й переждати.
Над Дуна м i далеко поза Дуна м солодко поко©лася приспана за нiч тиша.
Над Дуна м i в ближнiх до нього зарослях слалися долами густi, схожi па
розлитий набiл тумани, а в тамтих туманах сонно бовванiли знеможеш лiтньою
млiстю дерева, спали упокоренi сном i тишею птахи. Лише пугачi та ©хнi
сородичi - зловiщi не дрiмали, кублились по дуплах-кри©вках i
перегукувалися час вiд часу: пу-гу, пу-гу або перелiтали й кричали
надривно: кни-кни-кни-кви! Далебi, бачили i знали: не па лови
палiнггувався люд окольннй. Он скiльки його по яругах та урочищах, на
долах та видолинках. Суворий i нiмотний, мовчазно-зосереджений. Як i
комонi, що при людях. Чи вiд таких жде хтось услади? Чи такi не кличуть у
помiч зловiще i зловiщих? Воiстину собраття . Завирували он, сполоханi
кимось, вихопилися на комоней, пруть та й пруть видолинками до рiки.
Навiть холодна о цiй порi вода не спиня ©х. ©хали, доки ©халося, твердю,
не стало пiд ногами твердi - пiшли плавом. Лава за лавою, турма за турмою.
Схоже, що намислили запрудити собою Дунай. Однi зникають у туманi, буцiмто
й справдi поглинаються рiкою, iншi не зважають на те, йдуть услiд
поглинутим, на мiсце поглинутих. I всi - мовчазно, нi на що не ремствуючи,
нi на кого не нарiкаючи. Як тут не кричати "пугу" i не возноситись духом,
чуючи зловiще?
А супротивний берег мовчав. Нiчим не виказував себе тодi, як пiдiйшли й
посунули в Дунай аварськi турми, лангобардськi тисячi, нiмував i пiсля,
коли тi турми та тисячi виходили з Дунаю й затоплювали собою видолинки,
га© та урочища по другий бiк рiки. Бо сталося так, як i передбачав Баян:
спали захмеленi гепiди, ©м не до тривог було.
Першими не пробудилися вiд сну сторожовi в подунайських вежах, за
сторожовими - тi, що спочивали в солодощах хмiльних по сусiднiх iз Дуна м
сельбищах, а вже потiм не поминула кара за безпечнiсть i табори. Обри
умiли вторгатися в лави супостатiв сво©х навальне, та вмiли проникати й
тихо. Спiшувалися неподалiк вiд табору, обкладали сонних гепiдiв i, впавши
хмарою, рiзали пiдряд i на вибiр, на вибiр i пiдряд - кому як лягало на
серце.
На сонних не в кожного знiма ться рука - вiд кровi сонних навiть
бувалих у бувальцях нудить. Та чого не вдi ш за гуртом. Он скiльки
вколотилося ©х, тих, що прийшли взяти гору над гепiдами, й поспiшають
тепер, гнанi жаданням, як i страхом. Чи в такiй велелюднiй рiзанинi
переситишся ремеслом татей i утрима шся вiд татьби? Занiс меча раз, занiс
удруге та й мусиш уступати мiсце т9му, хто напира ззаду. Коли ж тих, що
напирають, тьма, то де тут до вагань i де до нудоти? Пiдда ться один з
другим силi виру людського, перейма ться виром i не тямить, що чинить.
Зате опiсля, коли табiр залили кров'ю та впевнилися: тепер у гепiдiв не
буде сили, спроможно© вийти супроти аварiв, не визнавали за потрiбне
приховувати сво мiсце в звитязi, являли себе всiм i по можливостi
на полуночний схiд вiд города, а надто повноводi рiки, що зливаються нижче
по течi© в одну й котять привiльнi синi води до моря, в кра© полудеiпii.
Та, дальня рiка, Днiпром паиовав .пуетельви, лише врiод об'явигься нa цiй
руг. По цiй же, що пiд крутопаддю, снують та й снують. ви. Однi,
спорожнившись, одпдивають вiд торжка в до,х, iншi прибувають. З усього
видно, не лише полянськi сiвереькi, з iнших земель теж в.
"Князя Острозора можна зрозумiти, - став на мислi. - Ьму ве випадав
бути байдужим до супротивного берега, р степу, що стелиться та й стелиться
за Днiпром. Тота вмля воздаеть колись сторицею. Як i Днiпро, коли весь ане
полянським".
ХIII
I дулiби з древлянами, i поляни, i удагаi не забарилася вiдгукнутися
на клич князя Вояота, прислали людей, гiдiв скласти всеантеьке сольство,
прислали й подарунки, ар ©х мають пiднести в Константинополi iмператору,
iмпевтрицi, сенаторам, причетним до укладання ряду. А сам олот не почував
себе ладним вирушати в таку далеку уть i в такiм важливiм для всi © землi
дiлi. Та несподiва слабiсть, що ©© зродила розмова з Миловидою, надовго
-доклала його в ложе й пiдточила надiйну ще, адавадвсь, рилу.
Вiдлежуючись, зборов нiби ©© i на ноги став, дякую миловидиним ласкам та
клопотам волхвiв-баянiв, а си|ли тi ©, що була в тiлi, не почував. Через
те й не може стати ва твердiй мислi, яку путь обрати, правлячись до
Кон|стантинополя: таки морем чи сухопуттю? Кутригури не будуть пiсля
розмови з ©хнiм ханом перепоною, пропустять сельство через свою землю. I
Вiталiан зустрiне достойно, певен, дасть супровiд, до самого
Константинополя доправить антiв недоторканими. Та ба, се он яка тривала i
зморва путь. Все верхи та верхи. А ступою весь час не правитимешся, бiльше
риссю та вскач. Морем було б простiше i надiйнiше, коли б море видалося на
той час справдi гостинним. Як здола його в один i в другий кiнець, коли
розбурха ться? Чи не стане йому ще гiрше, нiж на суходолi? Колись добре
зносив хитавицю, одначе то було колись, вважай, тридцять лiт тому. Тепер i
князь Волот не той, i сила не та. Таке вiдчуття, що й поспiшити треба з
сольством до роме©в та з укладанням ряду з ромеями. Не певен, що через
зиму зможе вже податися в такi далекi мандри.
I все ж де буде лiпше? На якiй iз двох мандрiвок май зупинити свiй
вибiр? Таки на морськiй? Мабуть, що так. Там принаймпi сподiванка, що не
застигне в морi бурi, а застигне, можна вийти на берег i переждати К. Тож
так i' повелить слаи iз земель содружних: лишайте, братове, комоней у
Чернi, лаштуйте подiю, бо правитимемося Днiстром, а там лиманом i морем.
Ще одне мав зробити до вiд'©зду: побесiдувати якось iз Миловидою. Сама
не своя ходить вiдтодi, як сталася його немiч, далебi, винною почува
себе, а заговорити про свою вину не посмiв. Як може ©хати в таку далеку
путь i не заспоко©ти ©©, лишити при мислi, що таки винна?
Воно, коли вдуматись, то так i в. Мала б спитатися перед тим, як
навертати доньок до сво © вiри, чи вiтепь ©хнiй згоден на те, чи треба це
©м? Зсвовволила, а чому, не втямить. Досi за нею не водилося такого.
Ставить вiру i право кожного обирати ©© незалежними вiд родинних уз, вище
вiд них? Далебi, що так.
Аби не лякати бiльше, нiж налякана вже, влучив нагоду й повелiв
замирено:
- Лишаю вас надовго, Миловидко. Поклич синiв, довьок, побесiдувати тра.
- I малих?
- Атож.
Постояла, роздумуючи, й тодi вже сказала:
- Радимко, Добролик i Свiтозар серед дружинникiв. Либонь, надвечiр аж
прибудуть.
- То надвечiр i збереш усiх.
Уже як сталося воно, його повелiння, i Миловида пiшла, виколисуючи в
собi новi тривоги i стару печаль, збагнув, догаду ться, про що йтиметься.
Збагнув i одумався. Нащо сказав так: i малих? Чи для малих годитиметься
те, що налаштувався повiдати дорослим? А втiм, най уже буде, як е. Бесiда
ся чимось скидатиметься на прощання, а попрощатись, вирушаючи в таку
далеку путь, мусить з усiма.
I старшi, надто доньки, i найменшi, чи то самi по собi перейнялися
тривогами, чи були напученi вже материним словом, - заходили до просторих
хоромiв, в яких вiтепь ©хнiй полюбляв думу думати та й усiх, хто вдавався
до нього, приймати, бажали йому гараздiв та й всiдалися на лавицях, тихi й
настороженi, видно було: очiкують не знати чого. Лише тi, що прибули з
поля, не хотiли чи не встигли уподiбнитися iншим. I найстарший - Радимко,
i два середульшi - Добролик та Данко - зайшли недоречно збудженi та
рвiйнi, ба навiть опiсля, як розглянулися, не вгомонились. Лише
перезиралися з матiр'ю, сестрами, вiтцем i ждали, що ©м повiдають.
Казав уже мамi вашiй, - почав князь, - i вам оце кайу: правлюсь далеко
i надовго. Господинею i повелительеою всiм у теремi i на столi лишаю матiр
Миловиду. Рать | дiла ратнi покладаю на Стодорка i Власта. Будьте послушIi
©м i дбайте про те, що велiтимуть вам. Тобi, Радимку, Е вам, доньки мо©, -
поглянув у той бiк, де сидiла Злата з Миленою, - ще одне буде повелiння:
яко старшi, тримайтесь мами i допомагайте мамi. Ну, а ви, - вдався до
найменших, - завжди були у нас добронравними отрочатаИг, гадаю, такими й
будете?
- Будемо, отче, - твердо пообiцяв за всiх старший iз рiйцi - Свiтозар.
- Вертайте здоровi з тамтих роме©в, про ас не майте клопоту в мiзках, а
тривоги * серцi. Буде, як Цв, злагiдно i гоже.
- Спаси бiг за певнiсть. А тепер iдiть собi, ми ще поесiдуемо тут iз
старшими та а мамою. Малi пiдiйшли, поцiлували вiтцевi руку на прощання та
рушили один за одним до порога. Свiтозар теж iз Ними. IТодi вже, як провiв
усiх, затримався бiля дверей i сказав, Долаючи сум'яття:
- У мене прохання, отче.
- Кажи.
- Як будете в ромеях, придбайте там перегудницю, а то ^й гуслi
найгоднiшi.
Княаь довго i пильно дивився на нього.
- Тобi дали ми з мамою iм'я Свiтозар, сподiваючись, ЗДО ти станеш
провiдною зорею для всi © Тиверi, окрасою уратi тиверсько©, а ти все з
пипелами бавишся, про гуслi рiвслиш.
- Бо любi менi е. '- Ну, ну, - князь йому. - Хай буде так. Тiшся, доки
молод, гуслями. Придбаю, коли там, у ромеях, в такi. Як 'на мене, вони в
слов'ян лиш знанi.
- Вiн вельми лiпотно спiвав, отче, - озвалася Милана, отроча зачинило
за собою дверi. - I на дудi, пипелi мтинав таке, що не всякий зугарен.
- Нiчим iншим не бавиться, - похвалилася й Злата, - лаше гра та й
гра , надто там, у Соколинiй Вежi. Пiде на ивяе чи на узлiсся, ляже
усамiтнений та й витинав на всi пади. Я не раз пiдкрадалась i чула.
Князь слухав ©х уважно i думно. Коли ж стишилися, сказав:
- Кожному своя утiха. Ось тiльки чи личить вона княжому синовi. Ну, та
повелiв уже: доки молод, най тiшиться. Пiдросте - порозумнiшав. Я ось чому
залишив вас, - звiв на iнше. - Невеселi думи .обсiли мене перед походом
сим. А може, й поганi передчуття - хто вiда . Тому маю поговорити з вами.
Доньки не знали, про що пiде рiч, дивились, настороженi, i ждали. А
Миловида одразу ж потупила зiр i вкрилась червiнню.
- Може, най отроки iдуть собi, - порадила i глянула благальне на мужа.
- Нi, хай чують i знають. Мова пiде, дiти мо©, про те, як жити вам
надалi i якого берега триматися. Ви зна те, люд ваш споконвiку молиться
сво©м богам, тим, що е сущими на островi Буянi i шлють звiдтам благодать
свою для всiх, хто вiру в них i вiрний ©м, ма за ту вiру твар земну i
злаки земнi, а ще - медоноснi дощi на землю-плодоносипю. З того живе, на
те уповав i уповатиме. Ви ж, - глянув на доньок, - чомусь зреклися а чи
ма те намiр зректися ©х. Хотiв би зватв: хто надоумив вас i що спонукало
до того? Най мати ваша Миловида вiру Христу - у не© були на те сво©
причини. А що вас примусило зректися сво©х богiв, уповати на Христа?
- Ми не зреклися, отче, - не переставала дивитися на нього й дивуватись
Милана.
- Як то - не зреклися? Нiби я не видiв, як ви молилися.
Денька хотiла сказати щось i спiткнулася на словi.
- Молилися, однак не зреклися. Ми всього лиш прохали Христа, аби
заступився. Хiба не вiда те: мати Миловида тому й увiрувала в нього, що не
нашi боги, а Христос зглянувся на ©© благання ревнi i одвiв в останню мить
жертовного ножа, порятував вас для не©.
- Пусте речеш! - розгнiвався Волот. - Мою долю визначив жереб,
правдивiше - воля ясноликого Хорса. Невже забули, що матiр вашу принесено
йому в жертву? Як можна не пам'ятати цього i уповати на iншого, чужого
нашим родам бога? Невже не вiда те: боги не простять вам вiдступництва, а
люд тверський тим паче. Доки я - князь i е серед вас, вдаватиме, що нiчо
не бачить i не зна , а не стане мене, скара за вiдступництво, i найтяжчою
карою. Чула, Миловидо, що речу?
Як сидiла, не пiдводячи очей, так i лишалася сидiти.
- Господь сказав, - мовила тихо, - хто не здатний вiрити, той не
здатний i терпiти. Вiр менi - i витерпиш.
Не пiдвiвся, охоплений полум'ям гнiву, i не пiдвищив, як личило б мужу
i князю, голосу. Дивився лиш на жону свою довше й пильнiше, пiж досi.
"Он як обернулося те, що благовiв перед нею i дозволяв ромеям возити ©й
образи святих, письмена ©хнi. Навчилась тих письмен i ще сильнiше
увiрувала".
- Я малiю перед тобою на силi, жоно моя, - мовив уголос, - тому не можу
бути суворим з тобою, як i гнiвним на тебе, та сказати скажу: се мо© дiти,
i ма бути так, як я волiю. На ©хню долю й без того багато випало.
- Чи я приневолюю ©х? Скажи, Милане, i ти. Злато?
- Знаю, - не став слухати доньок. - Приневолювати не приневолю ш, та
спонукати байками про Христа спонука ш. А тим вселя ш i вiру в нього. I
письмен задля того навчила, аби читали тi байки.
- Я, кпяже, всього лиш добра ©м хочу.
- Не бачу того.
- Вислухай i побачиш. Ти он який вiк прожив i мiж люду бував немало.
Либонь, зна шся ж на ньому.
- Ну то й що?
- Невже не удостовiрився: на горе-безлiття один лiк i одна розрада -
пошук iстини.
- Вона, гада ш, у вiрi Христовiй?
- Не кажу так, одначе не кажу й нi. Сам помисли: що робить людей
алчними, а вiдтак i пiдлими? Лише одне: жадання ситостi, величi, слави. А
що робить ©х гордими? Та те ж, що й алчними. Одне лиш горе-безлiття змушу
людей ворушити мiвками, ставати добрими i мудрими людьми. Нiщо iнше.
Волоте, лише воно. Так само як добрiсть робить людей щедрими, а щедрiсть
душевна - воiстину великими. Чи могла я стати тво©м донькам на завадi й не
допустити ©х до письмен - витокiв пiзнання, Коли бачила: вони прагнуть
пiзнати себе?
- Гада ш, то буде для них утiха й порятунок?
- Ано. Не дивися так i не помишляй, муже мiй, нiби волiю, аби доньки
тво© в iм'я пiзнання iстини й надалi чкили в безлiттi. Одного хочу: аби
пiзнали себе, коли вже сталося так, що спiзналися з безлiттям. "Я не
зверну вже ©© з се© путi, - ста на думцi Волот. - Як же в нас буде i що
буде?"
Помислив i вже потiм вирiк сво© мислi вголос:
- Знати себе не вадить, зраджувати лиш не тра.' Як на мене, ти мала б
про iнше подбати, жоно моя: аби i Злата, i Милана знайшли собi мужiв
достойних та слюбних. Ото й буде те найлiпше, що можеш зробити для них.
Миловида не перечила, одначе й згоджуватись не поспiшала.
XIV
Товар лангобардський i хури iз збiжжям прибули до Скiфi© разом iз слами
вiд короля Алво©на.
- Король ваш, - сказали ели, - шле привiдцi аварського племенi кагановi
Баяну бажану живнiсть i хотiв би мати взамiн за не© не лише тверде слово,
а й пiдписаний папiрус про спiльну виправу супроти гепiдiв, як i саму
виправу.
Баяв спромiгся на сяку-таку подяку за живнiсть, та коли дiйшло до
угоди, не поспiшав пiдписувати ©©.
- Гепiди перебувають пiд захистом iмперi©, - сумнiвався вголос. -
Виступити супроти них - означатиме виступити супроти роме©в, посваритися з
ними.
Сли лангобардськi перезирнулися мiж собою i вже потiм вирекли свiй
подив:
- Чи каган не вiдав про те? Чи вiн i без того не перебував у сварцi а
ромеями?
Не хотiлось виказувати себе, а проте м не мiг не глянути тi © митi на
Нандиха. "Се ж як розумiти?" - питали його очi.
I Кандих не забарився пояснити.
- Король Алво©н, як i сли його, не менше обуренi клятвопорушенням
ромейських iмператорiв щодо тебе, повелителю наш, нiж ми, тво© пiдданi.
Вони вiдають, як повiвся Юстин Молодший iз слами нашими в Константинополi,
i ладнi днатися а нами в потугах ратних не тiльки супроти гепiдiв, а й
супроти роме©в.
"О Небо! - ледве стримував себе, аби не вибухнути гнiвом, Баян. - Що
вiн каже? Хто дозволяв йому вести в лангобардами рiч про виправи супроти
роме©в?.."
- Король наш, - стали на помiч Кандиховi лангобарди, - велiв переказати
тобi, повелителю аварiв: коли ми знищемо гепiдiв, яко силу i ромейську
опору на Дуна©, нам нiхто не завадить тодi ходити спiльним походом не лише
до Фракi© чи Македонi©, - пiд сам Константинополь. Об' дна мося iз
сусiдньою Скiфi ю i згурту мо силу, проти яко© не висто©ть вся ромейська
iмперiя з ©© палатiйськими когортами. То й буде вона, помста за все:
клятвопорушення, вiковий глум i вiковi кривди. Доста терпiння! Най
торжеству воля знедолених i знеславлених!
Згадка про знеславлених тлумить одну i зроджу в серцi iншу хвилю:
вiдплати-мсти. Лангобарди правду кажуть: по сусiдству з ними i ©хньою
Паннонi ю бурлить невгамовний слов'янський люд. Коли його прибрати до рук
та пустити на iмперiю, можна затопити всю ©©, принаймнi до моря.
А проте в Баяна вистача глузду i терпiння не виказувати себе всього й
одразу.
- Нашi першороднi мислi були, - каже слам, - видiлити в помiч королю
лише окремi турми. Коли ж король Алво©н ма такi, як чую тут, намiри,
потреба iти всiм.
- Iстину кажеш. Король теж тако© мислi. Нащо половинитись? Приходь i
сiдай всiм родом сво©м у землi Гепiдськiй. Здво на сила наша та сила
скiфiв, що живуть а-помiж нас, дасть нам спроможнiсть твердо стояти на
Дуна©, ходити звiдтам, куди захочемо i коли захочемо. То було те, що
треба, i все ж каган не поспiшав казати: згода:
- Земля, що пiд гепiдами, багата?
- О так.
- А самi гепiди? Що знайдемо в них, коли прийдемо?
- В обидi не будеш, привiдцю. Король казав уже тобi:
Сiрмiй i всi його скарби - тво©.
- Того замало. На комоней, череди корiв, отари овець
багата та земля?
- Цим переважно й багатi, з цього и живуть гепiди.
Як i всi. Хлiб ще сiють.
- Тодi в угодi мiж нами ма бути и таке: усе, що добудуть авари у
гепiдiв мечем, буде за аварами, що добудуть лангобарди, належатиме
лангобардам. Коли на все це буде згода, я пiдпишу папiрус i за два-три днi
рушу на середнiй Дунай.
Тепер сли лангобардськi не поспiшали казати: згода.
Позирали на кагана прибитими смутком очима i вiдмовчувалися.
- Чи не зда ться кагановi, що вiн надто мало залишав нам? Король iнакше
мислив: аварам по звитязi буде земля гепiдська, нам - те, що добудемо в
гепiдiв.
- А сама звитяга над гепiдами? Хiба того мало? Не менi ж - вам вона
потрiбна.
Питатись, крiм самих себе, не було кого. Iож сли, помонявшись, сказали:
- Згода,
Коли все, про що домовлялися, було списано на папiрусi i кагановi
лишалося поставити iiiд угодою мiж двома сторонами вiдбиток великого
пальця, зиркнув на слiв допитливим позирком i вже потiм поцiкавився:
- Турми вашi, скажiмо, одразу ж пiдуть ва гепiдiв. А де подiнуть роди
сво©, усi, що мають, набутки? На чи©й землi знайдуть ©м прихисток?
- Далебi, на нашiй. Те саме по собi зрозумiло, достойний.
- Можливо. А все ж буде лiпше, коди й це запишемо на папiрусi.
Сли не перечили, однак вiд себе додали: доки триватиме виправа.
Про те, що лангобарди правились iз сольством до аварiв, може, й стало
для когось гласнiстю. Було ©х немало - двi сотнi, та й правились не раз -
двiчi; хтось мiг примiтити й пустити поголос по землi Ромейськiй. А як
стадося, що той поголос обiгнав аварiв i встиг зворохобити роме©в, да так
спритно, що когорти iмператоровi опинилися в Сiрмi© та Сiнгидунi ранiш
аварських турм, те, певно, Небу лиш вiдомо. Були десь поблизу i випередили
хана з його турмами чи про лангобардськi перетрактацi© а хав"м знали
гепiди i вдалися за помiччю до iмператора?
Як би там не було, в розбрат на Дуна© втрутилася сила, яку не можна не
брати на карб. Втручання те мiняло все i мiняло не на лiпше. Баян залiг з
то© оказi© у нашвидку розбитому для нього наметi, гейби ведмiдь у берлозi,
i не зважувався показуватись королю лангобардiв на очi, король лангобардiв
вiдсиджувався в сво му теремi-палацi в стольнiм градi Норику i теж не
зважувався iти ва розмову до Баяна.
Один так собi мислив. Роме© - не кревняки менi, рано чи пiзно маю з
ними стятися. Та було б лiпше, правдивiше найлiпше, коли б сiча з
iмператорськими когортами сталася пiсля того вже, як всядусь на землi
Гепiдськiй, та вiдчую себе волостелином на нiй, та замаю соузникiв
надiйних - i короля франкiв, i лангобардiв, i слов'ян-склавинiв чи, як
iменують ©х лангобарди, скiфiв. Без того соуау i без таких фортець на Савi
та Дуна©, як Сiрмiй, Сiнгидун, про звитягу нерозумно думати. Що ж вчинити,
коли так обернулося? Вiдсиджуватись i ждати чи обiйти Сiрмiй, Сiнгидун i
прибрати до рук всю iншу Гепiдську землю?
Короля Анво©на непоко©ло iнше. Iмператор багато сказав тим, що обсiв
обидвi гепiдськi фортецi - i Сiрмiй, i Сiнгидун. Дуже можливо, що скаже ще
бiльше, коли вiн, Аиво©н, об' дна ться з обрами i знiме меча на гепiдiв. А
проте як може не пiти тепер, коли покликав аварiв, коли тi авари пришили й
аатоiiили собою всю Паннонiю? Ото тiльки й лангобардiв, що в оседках та на
нивi поблиэу оседкiв. Балки, вибалки обсадженi наметами та кибитками
аварськими, випаси, пустирища - ©хнiм товаром. Поки споживають те, що
мали, та те, що дали ©м, цiвбiди. А що буде, коли споживуть? Вони ж не
стануть церемонитися, полiзуть на поле, до оседкiв i братимуть усе, що
можна буде взяти. А то пряма путь до розбрату.
Нi, тепер уже що буде, те й буде, а йти супроти гепiдiа мусить. Ромеям
теж непереливки, двадцять лiт уже рiжуться i, далебi, не скоро перестануть
рiзатися з персами. А коли так, далi Сiрмiя i Сiнгидуна можуть i не пiти.
Одначе чому мовчить каган? Анi сам не йде, анi слiв сво©х не присила .
Вважа , що вiн, король лангобардiв, обманув його, пообiцявши Сiрмiй, i
тепер перебува в гнiвi чи всього лиш перепочива пiсля виснажливо© путi?
- Що гепiди? - цiкавився в тих, якi прибували з обводiв.
- Потiшенi тим, що мають пiдтримку вiд самого iмператора, i
збадьорилися. Однi п'ють iз ромеями вино, iншi гуртуються на обводах, ба
навiть роблять нiчнi вилазки. На табори не зважуються нападати, а мiж
таборами шастають поночi, грабують люд, палять оседки.
- Робiть те саме i зведiть мене з каганом. Хочу бачити його в себе i
говорити.
Придворним не вперше чути таке - знають, як звести короля з високим
гостем. Найлiпший спосiб - гостина, покоролiвськи забавна i щедра. Та коли
барони Алво©вдвi постали перед Баяном i запросили, розкланявшись, на
королiвськi лови, де, пояснили, високому гостю буде i вольготно i втiшно,
каган, на подив баронiв, не виявив розчуленостi i не висловив сво ©
ласкаво© згоди. Як сидiв зосереджено-суворий, так i лишився сидiти.
- Скажiть мо му ратному побратимовi королю Алво©ну, що каган аварського
племенi не ма на те часу. Вiн не затим так далеко вiв турми, аби тiшитись
ловами. Однi ма i матиме, доки не улестить себе звитягою, мислi: як
повергнути супостатiв наших, гепiдами iменованих.
- Король радий буде почути се.
- Коли радий, то хай прийде до мене й почу . Так i скажiть: волiю
бачити його i говорити. Барони отетерiли.
- Достойний, - зважився i сказав один, - Король Алво©н перший запросив
тебе на гостину. Ти кревно образиш його, коли вiдмовишся й не прийдеш.
- Чи до образ i ловiв, коли йдеться до ратно© виправи?
- Гепiди нiкуди не втечуть, з гепiдами встигнемо ще i поквитатися. Коли
не волi ш брати участi в ловах, прийди на гостину, подiлися а вами
приязним словом, теплом серця. Так велять нашi покони, негоже цуратися ©х.
Баян не звик до того, щоб йому перечили, та зараз не почував чомусь
злоби.
- Скажiть королю, - погодився зрештою, - на гостину я прийду. Одначе
сам, без мужiв. I король теж ма бути сам. Час не терпить i замислене нами
дiло теж. Ма мо по днувати гостину з дiлом, а дiло з гостиною.
Домовились не чiпати роме©в у фортецях, одначе й не зважати на ©хню
присутнiсть, пiти здво ною силою - аварiв i лангобардiв - у землю
Гепiдську i припинити iснування гепiдiв яко королiвства в Подунав'©. Аби
не виказувати себе i сво©х намiрiв, з' днану силу двох племен гуртували
далi вiд землi Гепiдсько©. На те не треба було седмиць, за два-три днi i
тисячi лангобардськi, i турми аварськi стояли нацiленi на похiд, ждали лиш
повелiння. А його не було та й не було. Те багатьох дивувало, навiть серед
наближених. Догадувались, ба певнi були: щось затiяли ©хнi привiдцi, а що,
лише ©м, далебi, й вiдомо.
Подивованi завжди далекi вiд iстини. Цi теж неблизько стояли коло не©.
А проте не так уже й далеко. Про домовленiсть привiдцiв обох ратей знали
ще деякi, та тих обiзнаних не було нинi анi в таборах короля Алво©на, анi
серед турм Баянових. Привiдцi послали ©х та мними послухами в землю
Гепiдську; одних - до роме©в i тих, що веселяться купно з ромеями у Сiрмi©
та Сiнгидунi, iнших - до самих гепiдiв. На тому наполiг i того домiгся
каган Баян: доки не знатиме до подробиць, скiльки в фортецях роме©в, що
мислять з приводу розбрату мiж гепiдами та лангобардами роме©, де стоять,
скiльки мають пiд рукою, а скiльки в дальнiх оседках во©в гепiди, де,
зрештою, нинi король ©хнiй Кунимуид, - виправи супроти гепiдiв не
починатиме.
Тож вiдсиджувалися тепер i ждали та прикидали в мислях, якими путями
пiдуть, яку силу кинуть супроти тих гепiдiв, що таборяться поблизу, яку -
в глибиннi марки землi Гепiдсько©.
Коли послухи прибули, а пiдслухане та вивiдане виявилося доволi
втiшним, король перший поспiшив до кагапа й став перед каганом у його
всликохапському наметi.
- Пора, соузнику. Труби в рiг, бий у тимпани, клич сво© турми в похiл.
Король Кунимунд усе ще тiшиться iмператорською помiччю й дiлить iз
привiдцями ромсйських когорт веселе застiлля; во© гепiдськi, тi, що
таборяться на обводах землi сво ©, перейнятi тим, що й король, почувають
себе в благополуччi й не баряться мати з благополуччя потрiбнi вигоди.
Настав час пiдняти всю нашу силу й кинути на них, як домовлялися: на
пересiчень i накриття всi © землi Гепiдсько©.
- У мене iншi звiди, Алво©не.
- Як то?
- Не втримавсь я, послав услiд тим, що рихтував ти, вивiдникам сво©х.
Днями вони привели кiлькох гепiдiв, серед них i привiдцю турми гепiдсько©.
Вiн, як i тво© послухи, стверджу : гепiди певнi, заступництво роме©в
утрима вiд вторгнення i лангобардiв, i аварiв. Тому благоденствують. Сам
того не пiдозрюючи, полонений виказав, нiби у них на найближчiй седмицi
велике свято. Се правда?
- А так...
- Коли так, то ми дозволимо ©м вiдсвяткувати його, одначе i тiльки.
Одразу по святi, коли солодко спатимуть з хмелю, пустимо на них всю свою
силу i в один день станемо володарями Гепiдсько© землi, ба й самих
гепiдiв.
Королю не припали до серця тi хановi зволiкання. "Iмену себе он яким
хоробрим, - казали його очi, - а тоту хоробрiсть свою не поспiша являти,
пiд п'ятою трима . Чи не одмiнив бува намiрiв? Чи не пiшов блудом лисячим,
ставши турмами при Дуна©?" Серцем чув: з цим ханом чи каганом треба бути
обережним i ще раз обережним.
- До того свята цiла седмиця, - заперечив несмiливо. - А за ту седмицю
всього можна дiждатися.
- Чого - всього?
- Хоча б i нових ромейських когорт.
- Не буде ©х. Iмперi© потрiбнi фортецi, бiльше нiчого ©й не треба.
- Як знати... А втiм, хай буде по-тво му. Седмиця - не вiчнiсть,
седмицю можна й переждати.
Над Дуна м i далеко поза Дуна м солодко поко©лася приспана за нiч тиша.
Над Дуна м i в ближнiх до нього зарослях слалися долами густi, схожi па
розлитий набiл тумани, а в тамтих туманах сонно бовванiли знеможеш лiтньою
млiстю дерева, спали упокоренi сном i тишею птахи. Лише пугачi та ©хнi
сородичi - зловiщi не дрiмали, кублились по дуплах-кри©вках i
перегукувалися час вiд часу: пу-гу, пу-гу або перелiтали й кричали
надривно: кни-кни-кни-кви! Далебi, бачили i знали: не па лови
палiнггувався люд окольннй. Он скiльки його по яругах та урочищах, на
долах та видолинках. Суворий i нiмотний, мовчазно-зосереджений. Як i
комонi, що при людях. Чи вiд таких жде хтось услади? Чи такi не кличуть у
помiч зловiще i зловiщих? Воiстину собраття . Завирували он, сполоханi
кимось, вихопилися на комоней, пруть та й пруть видолинками до рiки.
Навiть холодна о цiй порi вода не спиня ©х. ©хали, доки ©халося, твердю,
не стало пiд ногами твердi - пiшли плавом. Лава за лавою, турма за турмою.
Схоже, що намислили запрудити собою Дунай. Однi зникають у туманi, буцiмто
й справдi поглинаються рiкою, iншi не зважають на те, йдуть услiд
поглинутим, на мiсце поглинутих. I всi - мовчазно, нi на що не ремствуючи,
нi на кого не нарiкаючи. Як тут не кричати "пугу" i не возноситись духом,
чуючи зловiще?
А супротивний берег мовчав. Нiчим не виказував себе тодi, як пiдiйшли й
посунули в Дунай аварськi турми, лангобардськi тисячi, нiмував i пiсля,
коли тi турми та тисячi виходили з Дунаю й затоплювали собою видолинки,
га© та урочища по другий бiк рiки. Бо сталося так, як i передбачав Баян:
спали захмеленi гепiди, ©м не до тривог було.
Першими не пробудилися вiд сну сторожовi в подунайських вежах, за
сторожовими - тi, що спочивали в солодощах хмiльних по сусiднiх iз Дуна м
сельбищах, а вже потiм не поминула кара за безпечнiсть i табори. Обри
умiли вторгатися в лави супостатiв сво©х навальне, та вмiли проникати й
тихо. Спiшувалися неподалiк вiд табору, обкладали сонних гепiдiв i, впавши
хмарою, рiзали пiдряд i на вибiр, на вибiр i пiдряд - кому як лягало на
серце.
На сонних не в кожного знiма ться рука - вiд кровi сонних навiть
бувалих у бувальцях нудить. Та чого не вдi ш за гуртом. Он скiльки
вколотилося ©х, тих, що прийшли взяти гору над гепiдами, й поспiшають
тепер, гнанi жаданням, як i страхом. Чи в такiй велелюднiй рiзанинi
переситишся ремеслом татей i утрима шся вiд татьби? Занiс меча раз, занiс
удруге та й мусиш уступати мiсце т9му, хто напира ззаду. Коли ж тих, що
напирають, тьма, то де тут до вагань i де до нудоти? Пiдда ться один з
другим силi виру людського, перейма ться виром i не тямить, що чинить.
Зате опiсля, коли табiр залили кров'ю та впевнилися: тепер у гепiдiв не
буде сили, спроможно© вийти супроти аварiв, не визнавали за потрiбне
приховувати сво мiсце в звитязi, являли себе всiм i по можливостi