Страница:
- Побудь коло мене, дитя мо . Доки жива, побудь, далi живи, як зна ш. А
Соколину Вежу я заповiм усе ж таки тобi.
XXXV
Сила до Свiтозара повернулася ще. I квiт молодечий I дав про себе
знати: таким же пишним та доброликим став, розквiтнувши, як i мати його в
лiпшi сво© лiта. А маму Миловиду не довго тримав ескулапськими стараннями
на свiтi. Лише те лiто, коли повернувся до не©, добула та зиму
перезимувала. На передлiттi, тодi, як буяв уже квiт, побажала всiм, хто
навiдав ©© перед сном, добро© ночi та й не повернулася вже з не©. Сумирною
була в життi, сумирно й вiдiйшла з нього.
Ховали ©©, як i велiла, за християнським поконом. Убогими були тотi
похорони. Люд, скоряючись сво©й вiрi i сво©м богам, не пiшов за гробом
християнки. I псалмiв не спiвали, проводжаючи в останню путь. З усiх, хто
знав, коли i що спiвати, були лиш кревнi, надто Милана та Злата. А ©м не
до спiвiв нинi. Зате на поминки-тризну по княгинi тиверцi не завагалися
прийти. I на тризнi не нiмували, пили, та ©ли, та воздавали хвалу княгинi
Миловидi. Да вже як дiйшло до спiвiв та танцiв, не шкодували сили, як i
снаги. Аби знала небiжчиця, що вона не чужа ©м. Аби знала та весела була
там, у затишнiм Вира©, та не гнiвалacь на них, як не гнiваються вони на
не© за те, що належала до ©хнього, тверського роду, а взяла до серця чужу
вiру, молилася чужому боговi. Княгиня з не© була лагiдна з людом добра,
тож i люд лиша ться добрим.
Сумно стало в Соколинiй Вежi без мами. Так порожньо i сумно, що
Свiтозаровi немало сили треба було докласти, аби утримати себ'е в отнiх
стiнах. Коли б не повиннiсть та не обiцянка, що ©©, як i сестри, дав
колись мамi - зробити все, що належить робити, поминаючи душу покiйно©,
таки ве всидiв би в сих стiнах. Тож так, властиво, й зробив: одбув
сороковини по померлiй, погомонiв iз челяддю, даючи i напутн слово, та й
подався до старшого брата князя на Тиверi.
- Пiду я, Радиме, i надовго. Знаю, повинностей у тебе доста, а все ж
бодай iнодi навiдуйся до нашого праотнього оседку, питай з челядi про лад
у ньому, коли буде така потреба, давай його. Повернусь iя мандрiв хiба що
наступного лiта, на тризну-поминки по матерi.
- Таки волi ш обiйти всю Троянову землю?
- Ано.
Князь, з усього видно, не мав намiру перечати сiй забаганцi брата,
одначе не мiг i не дивуватися ©й.
- А як же буде з повиннiстю, що ©© поклало на тебе вiче?
Свiтозар змiряв брата пильним i водночас веселим оком.
- Ти важиш на не©?
- А чом би й нi?
- Гадаю, то було лише сказано, аби замирити якось вiче.
- Ба нi, Свiтозаре. Усi, коли хочеш знати, ждуть твого повернення й
уповають на тебе. Келагаст творить дiла, недостойнi князя, а
князя-привiдцi в усiй землi i поготiв.
- Гада ш, я зможу прибрати його до рук i поставити на мiсце?
- Коли явиш себе достойно, - а тебе, певно, на те ж i вчили, аби явив
саме так, - вiче може й попросити Келагаста зi столу, оддавши його тобi.
Знай: люд невдоволений ним i князi окольнi також.
- У чiльнiм родi плем'я дулiбського свiй спадко мець.
- Того спадко мця Келагаст не допустить уже до столу.
- На стiл не зарюся, брате, - вiдверто сказав Радимовi. - А в Волинi я
теж буду i до Келагаста приглянуся. Тiльки не зараз, перегодом.
- Куди ж зараз мандру ш?
- Пiду по Тиворi, потiм заверну до уличiв, ще потiм - до брата Богданка
на Втiкич, до росiв за Россю i неодмiнно в Ки©в. Той град на Днiпрi давно
вабить мене. А вже пiсля Ки ва подамся на Волин.
- З собою кого береш?
- Анiкого.
- Як то?
- Не в похiд же йду. Вiзьму гуслi, сумирну кобилицю та й по всьому.
Правитимуся лише за тепла. Себе прогодую гуслями, кобилицю - травицею.
- Пусте задумав, - нахмурився князь. - Правитимешся землями, де лiси та
й лiси, а в тотих лiсах сила-силенна звiра всякого, це браку й татей. Як
собi зна ш, а я самого тебе не пущу. Вiзьми бодай кiлька во©в, бери
ногати, iншi статки та на©дки, тодi вже и ирався. Княжого роду-бо . Як
можеш годувати себе гуслями?
Був справдi н'еабияк обурений та й непохитний. Бачачи те, Свiтозар не
став сперечатися з ним. Хоче, аби було так, най буде. Путь справдi он яка
далека. Не так уже й безпечно вирватися в таку далеч самому.
Якийсь час (i доволi тривалий) мандри Свiтозаровi й тих, що
супроводжували його по Тиверськiй землi, не обiцяли чогось лихого. Бiльше
мiг би сказати: були щ'едрi на сумирностi, як i на звади. Стояла ж бо та
пора, коди оовце свiтить красно та ясно, не так часто, як на передлiтгi,
аамоложу ться небо й випадають на землю плодовоснi дощi. Зате дерева,
квiти, трави он як весело пнуться до сонця, i земля ста вiд то© веселостi
святково вбраною та знадною для ока. Присяйбiг, першi двi седмицi те й
робив, що ставав на перепочинки та втiшався привiллям, надто на Медоборах,
де i гори, i доли, поле i лiс. Гляне в один кiнець - розкошу зелене
безмежжя, гляне в другий - знову безмежжя та знади в безмежжi. Аж серце
заходиться вiд тих розкошiв земних. По горах кучерявляться одягненi в
зеленi шати лiси, по долах пиша ться дозрiлiстю буииотрав'я, а надто
упо нi дарами Землi i Неба квiти мiж трав. Море зеленi i море квiтiв мiж
зеленню. Бiлих, червлених, синiх, жих, що споюють аер пахощами, а ство
людське - вiдвуттям блаженства.
Щедрий серцем i веселий вдачею, княжич не замикався л собi i не лишався
надовго з сво©ми утiхами. Гомонiв iз дружинниками, розважався в бесiдах
або ж брав до рук гуслi i спiвав пiснi. Тому й дружинники доволi швидко
звикли до княжича, якого досi мало знали. На приязнь вiд .довiдали
приязню, на щедрiсть - щедрiстю. В путi були веселими бесiдниками, на
привалах - дбайливими челядниками, на перепочинках, надто поночi -
надiйними охоронцями. В оседку ночували чи десь пiд лiсом, не шукали i
сховку, навiть намета не завжди напинали. Стелили на щедро вистеленому
сiнi чи травi постiль та й спали пiд вiдкритим небом. А то сво© чари i
сво привiлля. Ложе i тих, що в ложi, оповивала витеплена з дня i
умиротворена вiччю тиша. Лише час вiд часу, i то негучно порушував ©©
кiнський храп. Бiльше анi звуку з поля, як i з лiсу та з неба, що над
полем i лiсом. Таке бездонно глибоке воно раннього лiта i таке до щему
чисте та звадне! Присяйбiг, подiно© чистоти та знади й вiдшукати годi. А
скiльки зiр у небi а якi святково веселi вонм! Не упокорення - вознесения
духу почува ш у собi вiд тих пiднебесних пишнот. Були б крила, бiгме, не
втримався б, знявся б i полетiв туди, аби торкнутися то© ута мниченостi чи
принаймнi погледiти, яка вона зблизька.
"Не поспiшай, - урезоню себе княжич. - Забув хiба, як недалеко був вiд
того, щоб полетiти? Втiшайся, молодче, розкошами землi, вони не гiршi за
пiднебеснi".
Лише думка й зугарна на таке: щойно тiшився Свiтозар чарами неба, уже
опечал'ений. Бо перенiсся помислами на iншi теренi й уздрiв iншi видива.
"Чи зможу колись забути ©х? Невже супроти того, що зазнав там, на Дуна©
i в Придунав'©, що пережив пiд мечами та стрiлами аварськими, i час
безсилий? Не може того бути. Духу в менi не вбили, я ще воспряну духом!"
Переверта ться Свiтозар iз боку на бiк, силиться позбутися ©х, див, що
були реалiями, i видовиськ, що в тепер дивом, а прогнати не може.
Приходять та й приходять у мислi, будять уяву i гонять вiд нього сон.
"Хiба пiдвестися, полишити ложе? А що се дасть? Куди подiнуся вiд думок
про тоте безлiття, як i вiд безлiття, що так надiйно засiло в мiзках?"
Даремно князь Радим бiдкався, проводжаючи брата, де вiзьме вiн i його
путники ©жу i чи скрiзь вiзьмуть за ногати. Бо© його добували ©© дуже
запросто: там уполюють зайця чи косулю, там качку чи гуску, яких он
скiльки водиться по озерах та рiчкових заплавах. А сьогоднi прокинувся
княжич i перше, що вгДедiв - дружинники поралися бiля виловлено© на
свiтаннi риби.
- Кому ж се боги послали такий щедрий улов?
- Усiм, княжичу, бо всi смакуватимемо рибною юшкою i то невдовзi.
- А все ж ловив хтось один, ну, дво .
- Сьогоднi один, завтра ловитиме iнший. Кому випадав наглядати за
комонями, табором, той мав дбати й про страву. Чо даремно тратити час?
Смакували довго i досита, бо вiдали: далi пiдуть лiси та й лiси. Чи
натраплять у них на земнi блага, що стануть для них ©жею, однi боги
знають. До всього ж iншою землею правитимуться - Улицькою, мiж iншим
людом. То вже як доберуться до Втiкича та загостюють у брата Богданка,
м'енш за все думатимуть, чим насититись. Он скiльки лiт не видiлися,
вважай, вiд того самого дня, як прощалися з вiтцем. Ано, вiд того самого.
Тризна по померлому була гучна. Угя земля волiла удосто©ти князя Волота
честю й вiддати достойну його дiянням та Тиверi шану. Тож гiнцi гнали
комоней на всi чотири сторони свiту, доправилися й до князя Богданка на
Втiкичи. Вiдтодi лiт та й лiт спливло, маму поховали вже. Буде про щи
гомонiти з братом i за столом, i поза столом. Коли те, що каже про
Келагаста Радим, правда, мусять гуртувати силу, котра поставила б князя
дулiбiв на мiсце або усунула б як такого, що посяга на свята святих у
антськiй спiльностi: бути кожному князю, як i кожному люду, господином у
сво©й землi непiдвладним iншому князевi, най вiн буде й князем-привiдцею
чи князем-вiтцем.
Що далi на сiвер правилася Свiтозарова ватага, то твердiшою ставала в
кожного з ватаги мисль: тут, у сiверських весях, анти живуть лiпше, нiж
там, у полуденних. Коли ж поминули уличiв i зустрiлися з першими оседками
втiкачiв, i зовсiм певнi уже були: таки лiпше. Он якi свiтлi та весело
мальованi кушти мають, скiльки курей, качок, гусей на подвiр'© кожного та
й поза подвiр'ям. I свинi бродять поза оседком цiлими виводками, i худоба
випаса ться черiдками.
"Се тому, що втiкичi лiпше, нiж нашi, полуденнi поселяни умiють
газдувати? - пита себе Свiтозар i одразу ж перечить собi. - Ба нi, се
тому, що люд тутешнiй давно не знав ратного вторгнення чужинцiв, що князi
сих земель менш витрачають ногат на утримання дружини i рiдше ходять на
полюддя. У нас, на Тиверi, i вiд диму князевi дай, i вiд рала, угiдь дай,
i вiд бортей також дай. А в Богданка, видно, менше повинностей, тому й люд
живе лiпше. Недаремно ж вiн хвалився, будучи на Тиверi: "Не все знайшов я
ведучи вiдселенцiв у свiти, та дещо знайшов усе-таки. Люд мiй не сто©ть
поза ратними виправами антсько© спiльностi ее так, одначе земля моя не
зна спустошень, що ©х лишають по собi вторгнення чужинцiв. А то надiйна
твердь для благодатi".
Мав би поспiшати Свiтозар, аби добратися сьогоднi до Богданкового
Дитинця, спочити по довгих мандрах у його оселi. Проте не поспiша ,
зупиня ться мало не в кожному, що трапля ться на путi, оседку, бесiду з
поселянами, догляда ться до буття люду втiкицького. Во©в почина бентежити
це.
- Коли так правитимемося, - зауважують, - нiч застане в путi.
' - Не бiда. Тут уже свiй люд. У будь-якiм оседку заночуемо.
Усi радiли ©м на Втiкичi, бо пам'ятали ще: вони з Тиверi. Однак
помiтнiше, нiж iншi, горнулася до Свiтозара молода лагiдь втiкицька. Бо
Свiтозар умiв повести з нею рiч. Тим розповiсть про землi, с яких бував,
про люд, з яким знався; тим загра на гуслях та заспiва про долю людську.
А на спiв усяке прийде, i старе, i мале, спiв чи не найнадiйнiше дна
його з поселянами.
- Не кличе Тивер? - цiкавиться в найстарших, тих, що переселялися купно
з Богданком.
- Колись кликала, i дуже, - вiдповiдають замислено, - тепер перестала
кликати.
- Чом так?
- Кревних, що найбiльше кликали, не стало, померли вже, тi, що
родаками вдруге, забулися. Далебi, тому, що крев уже не та, i клич не той.
- А земля? Дарунки-утiхи ©© за молодечих лiт?
- То як сон. Та й те берiть на карб: iншi ма мо утiхи - дiтей, онукiв.
До землi се© приросли вже серцем. Щедра вона для нас, людове. До тако© не
можна не прирости.
- Ну, а князь? Як князь поводиться iз поселянами, не зобиджа ?
- За язика вкусися, молодче. Князь у нас достойний син вiтця свого. I
повинностями не переобтяжу , i на путi до розвою не сто©ть.
- Ви сказали: достойний син вiтця свого. Князя Волота ма те на оцi?
- А то ж кого?
- Не гнiва тесь на нього й за те, що спровадив свого часу iз рiдно©
землi, вiдiрвав вiд кревних?
- Дiла людськi©, сину мiй, вимiрюються не диним вчинком. Порочним був
би той, хто мислив би саме так. А князь Волот багато добра робив землi
сво©й, як i люду. Ти молод i, далебi, не знасш: волостелини хотiли вiддати
його в жертву богам за те, що стояв на боцi люду. Ми пам'ята мо се, як i
те, до речi, що не князь Волот вигнав нас iз отньо© землi, - вигнало
безлiття.
От як! Спаси бiг тебе, родаку, за добру пам'ять про вiтця, як i за
мудру рiч. Тепер я правитимуся до брата з чистим серцем".
Добувся до нього таки не того - наступного дня й застав не в мирнiм
спочиваннi: був серед будiвничих, котрi зводили стiну довкола стольного
городця на Втiкичi. Не мiг не пiзнати його, а проте й подивувався немало,
пiзнавши: Богданко примiтпо посивiв i обважнiв у ходi, ба навiть, не про
князя кажучи, зсутулився, убрав голову в плечi.
- Чолом тобi, княже! - привiтався. - Чи пiзна ш, хто загостив до тебе?
Дивився прискалено-пильно, як всi, хто недобача вже, все ж недовго.
- Що з роду вiтця мого, - заяснiв нарештi, - що син княгинi Миловиди,
бачу, а котрий iз них, бiгме, не признаю. Чи не Свiтозар часом?
- Вiн, брате Богдане.
Спритно зiскочив iз кобилицi, пiдiйшов i почоломкався з ним тричi, як
покон велить.
Розчулився князь. Забув про будову, ба навiть про те, що з Свiтозаром
були iншi тиверцi, - обняв за мiцнi молодечi плечi й показав на Дитинець,
терем у Дитинцi.
- Прошу брата i довгожданого посланця з отньо© землi до господи. Як
добре, що ти намислив навiдати мене.
- Я не сам, - нагадав про во©в i путникiв сво©х Свiтозар.
- А так, так, - обернувся до комонних. - Прошу всiх до господи. Отам, -
показав на дальню забудову, - поставте комоней та й заходьте, гостi
дорогi, на хлiб-сiль, на бесiду застiльну.
Столи княжi гнулися того дня вiд страв, напо©в i за столами було з ким
вести бесiду. Окрiм князя Богдана та княгинi Зорини, теж сиво©, гейби
голубка, одначе жвавiшо© i не тако© похило©, як муж ©©, були деякi з мужiв
втiкицьких, очевидно, тi, що найближче стоять до князя, був увесь
Богданкiв рiд: сини з жонами, доньки з мужами, тi а дiтей ©хнiх, котрi
досягали вже отрочого вiку.
Бесiда була звичною: господарi розпитували про Тивер, тих iз тиверцiв,
кого вони пам'ятали ще, гостi дiлилися тим, що видiли, правлячись iз
Тиверi. Та ось мова зайшла й кро вiдселенцiв, ©хню землю, що стала вже
знаною не лише на Тиверi.
- Хвалить тебе, брате, люд твiй.
- Отак навiть?
- Правду кажу.
- За що б то?
- За те, що по правдi живеш iз ним, не оббира ш, як iншi.
- Глядiть, - засмiявся князь i кивнув мужам сво©м. - Навiть такi . А
на зборищi вiчовому не те кричать. Коли повiв рiч про спорудження твердей
у князiвствi, пупа рвали деякi, перечачи!
- А пощо справдi надумався споруджувати ©х? Живете он скiльки лiт у
мирi та й нинi загрози вторгнення не видно.
Князь затримав на Свiтозаровi подивованi очi. в
- I ти тi ©? IIо-тво му, тодi тра дбати про недоторканiсть землi, коли
замоложу ться небо i загроза, що вдарить грiм? Нi, брате, то буде
недбальство. Покiйний вiтець наш - най буде доброю пам'ять про нього - не
тому вчив.
Дбання про твердi по Дуна©, Днiстрi було його першою i останньою
турботою.
- Тож по Дуна© i Днiстрi. Там роме©, кутригури, обри.
- А тут степ, звiдки завжди можуть завiтати небажанi гостi. Хочу
пiти, брате, з життя певним, що рiд мiй твердо сто©ть i стоятиме на цiй
землi. Он на них, - показав на синiв, - полишу ©©. Який iз мене був би
вiтець, коли б полишав у непевностi?
Дiла земнi, дiла людськi... Вони завжди були i, мабуть, будуть ярмом на
ви© в люду. Ано, дiд Ярош усеньке життя сво , вiд отрочих лiт до смертi те
й робив, що стинався на бородищах, дбав про мiць землi й безпеку люду,
вiтець Волот також. Тепер перейнятi сим, денно i нощно уболiвають про те
Радим, Богданко, той самий Богданко, що обiцявся колись сiсти в такiй
землi, де люд дбав би лише про благо, не про меч.Та чи вони однi такi?
Кожен живе тим у сво©м родi, в сво©й господi. Ото лишень i одмiни, що один
печалиться благами всi © землi, люду, iнший - благом та безпекою гнiзда
свого, родини, сво ©, сказати б, маленько© держави.
"Навiть я, - усмiхнувся сам собi Свiтозар, - ано, навiть я, котрому
полишене матiр'ю гнiздо, як кажуть, нi грi , нi знобить, - навiть я
перейнявся тим же дбанням i тими ж тривогами. Бо таки ними був
спонукуваний, коли рушав у сi© мандри, таки розвiй людський i благодать
людська будять сумлiння й кличуть до дi©. Чогось iншого на землi, далебi,
нема для всякого з нас, людей, i бути не може".
З сi ю певнiстю Свiтозар завершував застiлля, з нею одiйшов i до сну.
Про те, що муляло вiд того часу, як мав бесiду з Радимом у Чернi,
заговорив з Богданком наступного дня, тодi, як були самi, без стороннiх.
- Радим сказав менi, що люд антський, князi окольцi певдоволенi
Келагастом. Чи не скажеш, чому так? Я, як вiда ш, напевно, визначений
вiчем йому у радники. Дуже можливо, що тепер, по завершеннi навчання в
Константинополi, буду таким при Келагастовi, тож волiв би знати.
- Радим належить до тих, хто невдоволений Келагастом найбiльше, мав би
пояснити, чо невдоволений.
- Сказав принагiдне, а я не спромiгся перепитати. Пiзнiше вже
замислився i чую: не да покою той натяк.
- Будеш у Ки вi, поцiкавишся сим у князя ки©вського, вiн був
найзавзятiшиii у по динку з Келагастом, отож, як i Радим, зна достеменно.
Я ж чув лишень одним вухом, i з того, що чув, виходить, нiби незлагода мiж
братом нашим Радимом, князем Ки ва i Келагастом постала з-за Тiри й
морського пристанища в Тiрi.
- Посягав на не©?
- Кажу ж, достеменно не знаю. Дуже можливо, що й так.
Он воно що! Чи не заговорив у Келагастовi черв'як, на якого сусiди
найбiльше покладаються: менi мого мало, менi подай усе? А се лихе
пробудження неодмiнно пробудить iнше: се - тво , а се мо , сиди ти там, я
сидiтиму тут. Вiд того пiде звада в землi Трояновiй, а ©© антам лишень i
бракувало. Чи треба, коли так iти до Келагаста й бути з Келагастом?
Утримати такого вiд злонамiрених дiянь нелегко буде, а бути причетним до
них ганебно.
Сум'яття сi не полишали вже Свiтозара, i хто вiда , чи не погнали б
невдовзi до Киева, на бесiду а князем Ки©вським, коли б подальшi зустрiчi
з Богданком i його родиною не розтеребили в ньому iншi, тi, що погнали в
далекi мандри, поривання. Брат, будучи обсаджений клопотами князiвства,
полишив гостя з отньо© землi на синiв сво©х, а паче всього на Ярослава,
котрий жив при вiтцевi й був вiтцевою десницею в дiлах княжих. Вiн майже
одних iз Свiтозаром лiт, до того ж схильний до бесiди муж. I те йому
цiкаво знати, i друге, i трет . А оскiльки й Свiтозар був тих же лiт i то©
ж вдачi, то швидко зблизився iз Ярославом. Коли пiшо ходили на Втiкич,
спускалися кам'янистим берегом до води й подовгу засиджувалися над нею,
бесiдуючи, коли сiдали на комоней i правилися на околi© - ближнi чи й
дальнi. Княгиня лиш для виду ганила сина - чи то ж можна зникати так
надовго, про себе радiла, що дiверко зблизився з сином, що йому мило в них
i втiшно.
Ярослав бiльше, нiж хтось, бачив ту втiху й сказав якось:
- Вiтець давно нахвалявся послати мене на схiднi обводи землi нашо©,
приглянутися, що робить там сторожа i чи робить те, що велено. Хочеш,
подамося вдвох, побачиш усю землю нашу.
- Се надовго?
- На седмицю, не бiльше.
- Згода, по©хали.
Думав собi: де що вишука ться така нагода - не лише бачити землю, якою
правишся, гомонiти з людом, що зустрiчатиметься на путi, а й мати пiд
боком мужа, котрий пособить i побачити все, що в найлiпшого, i погомонiти
з ким слiд, i витлумачити те, що потребуватиме витлумачення. Ано, се ж
нагода з нагод!
Воно так i було. Ось тiльки ©здили вони не седмицю - всi три. Бо
Ярослав, як мовилось уже, належав до тих, що вмiють захопити бесiдою про
звабнi i найзвабнiшi куточки на землi Втiкицькiй, а Свiтозар - до тих, що
не можуть розминутися iз звабами. Було ©х, путникiв iз стольного Дитинця,
i на рiчках, що так густо мережать землю Втiкищьку, i на озерах, по
оседках i сторожових вежах, мiж людом i далi вiд нього - десь на галявi
лiсовiй, при мирнiм вогнищi чи на березi рiчки, озера, обжитих всього лиш
дичиною.
- I така земля он як довго лишалася незайманою, - мислить уголос
Свiтозар.
- Тебе диву се?
- Таки диву . Люд склавинський та й наш, антський, ои скiльки кровi
пролив, прагнучи сiсти в ромеях, а чим тотi ромейськi землi лiпшi за сю?
- Не бачив ©х, - осмiха ться Ярослав, - не можу судити.
- А я бачив. Фракiйськi та мiзiйськi землi, надто тi, що при горах,
таки вельми звабнi. I затишнi, i плодоноснi, сонцем виповненi, гейби
братниця вином, i водою, що стiва з гiр, доста напо нi. А про те, що вони
набагато лiпшi, нiж ваша, не сказав би. Се ж, Ярославе, не земля -
благодать божа. У Тиверi був, уличiв навiдав, а тако© благодатi i таких
статкiв, як у вас, недавнiх вигнанцiв, не бачив.
- Вiтець мiй пиша ться сим, каже, хоча Втiкич i не зовсiм та земля,
яко© шукав, все ж лiпа .
- А як вiн iз князем Ки ва живе? У мирi, злагодi чи нi?
- Та нiби в мирi, хоча й потерпа , аби не порушився вiн. Був час, коли
поляни хотiли переселити нас у степ заднiпровський, на тi обводи, що
межують iз кочiвниками асiйськими. Однак вiтепь мiй твердо став супроти
того. I добре вчинив. Хоч обри й пiшли з степiв, зникла загроза
вторгнення, та нинi знов iнакше : хазари стали проникати за Сiверський
Дiнець.
- Iз лихими намiрами?
- Де ти бачив, щоб ходили з добрими? Поки що на Сiверянщину заряться.
Та чи може бути певнiсть, що не пiдуть i в нашi землi? Тож i потерпа мо:
як буде, коли пiдуть? Через те, властиво, й дба мо про надiйнiсть
сторожових веж. Як i про днiсть iз полянами та й iншими племенами в землi
Трояновiй.
"I тут нема, виходить, супокою. Де ж вiн i чи може бути?"
Коли повернулися нарештi до стольного Дитинця на Втiкичi, не став уже
засиджуватися в брата. Погомонiв iз ним на останок, сказав "спасибiг"
господинi за ласку i гостину та й подався з сво©ми тивериями до Росi, а
звiдтам - на стольний город росiв i полян Ки©в.
Вiн не видався йому таким великим та величним, як чув про нього.
Тiльки-но ви©хав iз лiсу - й одразу ж став перед високою стiною на
землянiм валу. Лише ворота та вежi обабiч ворiт й виказували: се не просто
громаддя в дебрях лiсових, се - город. Велич полянсько© твердi над Днiпром
завважилась пiзнiше, як поминув забудови пiд стiною та ближче до намiстя,
затим - саме намiстя перед княжим теремом, завважив требище iз
встановленими на ньому ликами богiв, нарештi сам терем i ту високость, на
яку вознiсся вiн над великою рiкою.
- Йой, - мовив захоплено i перезирнувся з воями, що стояли обiч нього.
- На таку гору не всякий огир витеребиться. Правду казали: мiцно сто©ть
Ки©в на схiдних обводах землi Трояново©. Глядiть, як далеко видно звiдси в
степ i як гордо вознiсся город сей над степом.
Був потiшено збуяний, переступаючи порiг княжого терема. I сподiванки
мав свiтлi iз свiтлих. А в теремi притьмарили ©х.
- Князь слабу , - сказали, - й прийняти гостя не може.
- То, може, потiм? Я зажду.
- Надi© мало, молодче. Вельми слабий вiн.
Що ж робити? Обернутися й пiти? Сказано недвозначно:
вельми слабий. Та як пiде, коли погомонiти конче треба.
- Я син князя Волота iз Тиверi, Свiтозар, - пояснив челядi. - Князь
повинен пом'ятати мене по тiм вiчу, що було у Волинi. Скажiть йому,
повернувся з Константинополя, хотiв би побесiдувати.
За сим разом йому не вiдмовили твердо, велiли пождати, перекажуть його
бажання княжичу Велемировi.
Княжич виявився уважнiшим i чемнiшим за челядь. Сам вийшов до гостя,
привiтав та обласкав його, як належить всякому господаревi, i вже потiм
запросив до себе на бесiду.
- Князь справдi вельми слабу . Так вельми, що я потерпаю за нього i не
хотiв би класти на його плечi якусь повиннiсть. Тож най княжич iз Тиверi
скаже все, що хоче сказати, менi, а я перекажу те в кiлькох словах
вiтцевi.
Свiтозар розумiв: тут не мiсце бути велемовним. А проте не сказати
того, що хотiв, теж не мiг. Там, за Дуна м, неспокiйно нинi i, може,
бiльше, нiж будь-коли. Одне, Вiзантiя, взявши над обрами гору, воспряне
духом i може зважитися на бiльше, а друге, обри, не поживившись у
Вiзантi©, шукатимуть поживи десь-iнде. Вiн був серед них, багато чув, а ще
бiльше бачив i тому певен: тi, що, не замислюючись, потяли двадцять тисяч
полонених i через те лишень, що вони не дали ©м сподiваних солiд, - не
стануть вагатися, зберуться з силою й пiдуть на ратнi промисли до сусiдiв.
А оскiльки йти ©м нема куди, окрiм слов'янських земель, слов'янам слiд би
подбати про днiсть мiж склавинами та антами, яко©, до речi, давно уже
нема . Лише вона дасть спроможнiсть здолати обрiв.
- На жаль, анти теж не можуть похвалитися надiйною днiстю. Князi
окольнi подейкують, нiби Кегаласт сi розбрат. А се погана прикмета i
вельми невчасна. Саме про не© й хотiв би поговорити з князем Ки ва. Iду до
Келагаста i йду з намiром сiсти при ньому на те мiсце, що визначило менi
волинське вiче. Маю почути вiд князя, котрий, не сумнiваюся, найбiльше
зна , хто нинi Келагаст i як менi бути з ним.
- Тривоги гостя не безпiдставнi, - мовив, розмислюючи, Велемир. - I в
антах не все гаразд, i поза антами теж. Днями до Ки ва надiйшли невтiшнi
вiстi: Вiзантiя замирилася з обрами i вторгнулась вивiльненими легiонами в
землi склавинiв. Йде велика i не на користь склавинiв сiча.
- Отак?
- Так, княжичу. Ма мо, справдi, щось дiяти, i то негайно, бо погром
склавинiв може стати i нашим погромом... Я пiду-таки до вiтця й скажу йому
про тебе, - зважився зрештою Велемир i став на рiвнi. - Пожди на мене, се
недовго.
Лишившись на самотi, Свiтозар звiвся й пройшовся до вiкна, з якого
видно було Почайну, а далi й сивий Днiпро, доли поза Днiпром.
Боже праведний та боже милостивий. Всього лиш лiто минуло, як був там,
на Склавинськiй землi, бачився з людом склавинським, таким чемним та
добрим до нього, засгигнутим безлiттям, розмовляв iз привiдцями на радi в
князя-вiтця ©хнього - Лаврита. Нe даремно, виходить, печалився старий
непослухом молодших, таки призвiв вiн, ©хнiй непослух, до вторгнення. Що ж
тепер буде i як буде? Зумiють склавини зiбрати силу i вистояти у ратнiм
по динку з ромейськими легiонами чи не зумiють? А як поведуться в такiм
разi вони, анти? Невже вiдсиджуватимуться й мовчатимуть, посилатимуться на
те, що мають iз ромеями ряд на мир i злагоду? Дуже ймовiрно, що буде саме
Соколину Вежу я заповiм усе ж таки тобi.
XXXV
Сила до Свiтозара повернулася ще. I квiт молодечий I дав про себе
знати: таким же пишним та доброликим став, розквiтнувши, як i мати його в
лiпшi сво© лiта. А маму Миловиду не довго тримав ескулапськими стараннями
на свiтi. Лише те лiто, коли повернувся до не©, добула та зиму
перезимувала. На передлiттi, тодi, як буяв уже квiт, побажала всiм, хто
навiдав ©© перед сном, добро© ночi та й не повернулася вже з не©. Сумирною
була в життi, сумирно й вiдiйшла з нього.
Ховали ©©, як i велiла, за християнським поконом. Убогими були тотi
похорони. Люд, скоряючись сво©й вiрi i сво©м богам, не пiшов за гробом
християнки. I псалмiв не спiвали, проводжаючи в останню путь. З усiх, хто
знав, коли i що спiвати, були лиш кревнi, надто Милана та Злата. А ©м не
до спiвiв нинi. Зате на поминки-тризну по княгинi тиверцi не завагалися
прийти. I на тризнi не нiмували, пили, та ©ли, та воздавали хвалу княгинi
Миловидi. Да вже як дiйшло до спiвiв та танцiв, не шкодували сили, як i
снаги. Аби знала небiжчиця, що вона не чужа ©м. Аби знала та весела була
там, у затишнiм Вира©, та не гнiвалacь на них, як не гнiваються вони на
не© за те, що належала до ©хнього, тверського роду, а взяла до серця чужу
вiру, молилася чужому боговi. Княгиня з не© була лагiдна з людом добра,
тож i люд лиша ться добрим.
Сумно стало в Соколинiй Вежi без мами. Так порожньо i сумно, що
Свiтозаровi немало сили треба було докласти, аби утримати себ'е в отнiх
стiнах. Коли б не повиннiсть та не обiцянка, що ©©, як i сестри, дав
колись мамi - зробити все, що належить робити, поминаючи душу покiйно©,
таки ве всидiв би в сих стiнах. Тож так, властиво, й зробив: одбув
сороковини по померлiй, погомонiв iз челяддю, даючи i напутн слово, та й
подався до старшого брата князя на Тиверi.
- Пiду я, Радиме, i надовго. Знаю, повинностей у тебе доста, а все ж
бодай iнодi навiдуйся до нашого праотнього оседку, питай з челядi про лад
у ньому, коли буде така потреба, давай його. Повернусь iя мандрiв хiба що
наступного лiта, на тризну-поминки по матерi.
- Таки волi ш обiйти всю Троянову землю?
- Ано.
Князь, з усього видно, не мав намiру перечати сiй забаганцi брата,
одначе не мiг i не дивуватися ©й.
- А як же буде з повиннiстю, що ©© поклало на тебе вiче?
Свiтозар змiряв брата пильним i водночас веселим оком.
- Ти важиш на не©?
- А чом би й нi?
- Гадаю, то було лише сказано, аби замирити якось вiче.
- Ба нi, Свiтозаре. Усi, коли хочеш знати, ждуть твого повернення й
уповають на тебе. Келагаст творить дiла, недостойнi князя, а
князя-привiдцi в усiй землi i поготiв.
- Гада ш, я зможу прибрати його до рук i поставити на мiсце?
- Коли явиш себе достойно, - а тебе, певно, на те ж i вчили, аби явив
саме так, - вiче може й попросити Келагаста зi столу, оддавши його тобi.
Знай: люд невдоволений ним i князi окольнi також.
- У чiльнiм родi плем'я дулiбського свiй спадко мець.
- Того спадко мця Келагаст не допустить уже до столу.
- На стiл не зарюся, брате, - вiдверто сказав Радимовi. - А в Волинi я
теж буду i до Келагаста приглянуся. Тiльки не зараз, перегодом.
- Куди ж зараз мандру ш?
- Пiду по Тиворi, потiм заверну до уличiв, ще потiм - до брата Богданка
на Втiкич, до росiв за Россю i неодмiнно в Ки©в. Той град на Днiпрi давно
вабить мене. А вже пiсля Ки ва подамся на Волин.
- З собою кого береш?
- Анiкого.
- Як то?
- Не в похiд же йду. Вiзьму гуслi, сумирну кобилицю та й по всьому.
Правитимуся лише за тепла. Себе прогодую гуслями, кобилицю - травицею.
- Пусте задумав, - нахмурився князь. - Правитимешся землями, де лiси та
й лiси, а в тотих лiсах сила-силенна звiра всякого, це браку й татей. Як
собi зна ш, а я самого тебе не пущу. Вiзьми бодай кiлька во©в, бери
ногати, iншi статки та на©дки, тодi вже и ирався. Княжого роду-бо . Як
можеш годувати себе гуслями?
Був справдi н'еабияк обурений та й непохитний. Бачачи те, Свiтозар не
став сперечатися з ним. Хоче, аби було так, най буде. Путь справдi он яка
далека. Не так уже й безпечно вирватися в таку далеч самому.
Якийсь час (i доволi тривалий) мандри Свiтозаровi й тих, що
супроводжували його по Тиверськiй землi, не обiцяли чогось лихого. Бiльше
мiг би сказати: були щ'едрi на сумирностi, як i на звади. Стояла ж бо та
пора, коди оовце свiтить красно та ясно, не так часто, як на передлiтгi,
аамоложу ться небо й випадають на землю плодовоснi дощi. Зате дерева,
квiти, трави он як весело пнуться до сонця, i земля ста вiд то© веселостi
святково вбраною та знадною для ока. Присяйбiг, першi двi седмицi те й
робив, що ставав на перепочинки та втiшався привiллям, надто на Медоборах,
де i гори, i доли, поле i лiс. Гляне в один кiнець - розкошу зелене
безмежжя, гляне в другий - знову безмежжя та знади в безмежжi. Аж серце
заходиться вiд тих розкошiв земних. По горах кучерявляться одягненi в
зеленi шати лiси, по долах пиша ться дозрiлiстю буииотрав'я, а надто
упо нi дарами Землi i Неба квiти мiж трав. Море зеленi i море квiтiв мiж
зеленню. Бiлих, червлених, синiх, жих, що споюють аер пахощами, а ство
людське - вiдвуттям блаженства.
Щедрий серцем i веселий вдачею, княжич не замикався л собi i не лишався
надовго з сво©ми утiхами. Гомонiв iз дружинниками, розважався в бесiдах
або ж брав до рук гуслi i спiвав пiснi. Тому й дружинники доволi швидко
звикли до княжича, якого досi мало знали. На приязнь вiд .довiдали
приязню, на щедрiсть - щедрiстю. В путi були веселими бесiдниками, на
привалах - дбайливими челядниками, на перепочинках, надто поночi -
надiйними охоронцями. В оседку ночували чи десь пiд лiсом, не шукали i
сховку, навiть намета не завжди напинали. Стелили на щедро вистеленому
сiнi чи травi постiль та й спали пiд вiдкритим небом. А то сво© чари i
сво привiлля. Ложе i тих, що в ложi, оповивала витеплена з дня i
умиротворена вiччю тиша. Лише час вiд часу, i то негучно порушував ©©
кiнський храп. Бiльше анi звуку з поля, як i з лiсу та з неба, що над
полем i лiсом. Таке бездонно глибоке воно раннього лiта i таке до щему
чисте та звадне! Присяйбiг, подiно© чистоти та знади й вiдшукати годi. А
скiльки зiр у небi а якi святково веселi вонм! Не упокорення - вознесения
духу почува ш у собi вiд тих пiднебесних пишнот. Були б крила, бiгме, не
втримався б, знявся б i полетiв туди, аби торкнутися то© ута мниченостi чи
принаймнi погледiти, яка вона зблизька.
"Не поспiшай, - урезоню себе княжич. - Забув хiба, як недалеко був вiд
того, щоб полетiти? Втiшайся, молодче, розкошами землi, вони не гiршi за
пiднебеснi".
Лише думка й зугарна на таке: щойно тiшився Свiтозар чарами неба, уже
опечал'ений. Бо перенiсся помислами на iншi теренi й уздрiв iншi видива.
"Чи зможу колись забути ©х? Невже супроти того, що зазнав там, на Дуна©
i в Придунав'©, що пережив пiд мечами та стрiлами аварськими, i час
безсилий? Не може того бути. Духу в менi не вбили, я ще воспряну духом!"
Переверта ться Свiтозар iз боку на бiк, силиться позбутися ©х, див, що
були реалiями, i видовиськ, що в тепер дивом, а прогнати не може.
Приходять та й приходять у мислi, будять уяву i гонять вiд нього сон.
"Хiба пiдвестися, полишити ложе? А що се дасть? Куди подiнуся вiд думок
про тоте безлiття, як i вiд безлiття, що так надiйно засiло в мiзках?"
Даремно князь Радим бiдкався, проводжаючи брата, де вiзьме вiн i його
путники ©жу i чи скрiзь вiзьмуть за ногати. Бо© його добували ©© дуже
запросто: там уполюють зайця чи косулю, там качку чи гуску, яких он
скiльки водиться по озерах та рiчкових заплавах. А сьогоднi прокинувся
княжич i перше, що вгДедiв - дружинники поралися бiля виловлено© на
свiтаннi риби.
- Кому ж се боги послали такий щедрий улов?
- Усiм, княжичу, бо всi смакуватимемо рибною юшкою i то невдовзi.
- А все ж ловив хтось один, ну, дво .
- Сьогоднi один, завтра ловитиме iнший. Кому випадав наглядати за
комонями, табором, той мав дбати й про страву. Чо даремно тратити час?
Смакували довго i досита, бо вiдали: далi пiдуть лiси та й лiси. Чи
натраплять у них на земнi блага, що стануть для них ©жею, однi боги
знають. До всього ж iншою землею правитимуться - Улицькою, мiж iншим
людом. То вже як доберуться до Втiкича та загостюють у брата Богданка,
м'енш за все думатимуть, чим насититись. Он скiльки лiт не видiлися,
вважай, вiд того самого дня, як прощалися з вiтцем. Ано, вiд того самого.
Тризна по померлому була гучна. Угя земля волiла удосто©ти князя Волота
честю й вiддати достойну його дiянням та Тиверi шану. Тож гiнцi гнали
комоней на всi чотири сторони свiту, доправилися й до князя Богданка на
Втiкичи. Вiдтодi лiт та й лiт спливло, маму поховали вже. Буде про щи
гомонiти з братом i за столом, i поза столом. Коли те, що каже про
Келагаста Радим, правда, мусять гуртувати силу, котра поставила б князя
дулiбiв на мiсце або усунула б як такого, що посяга на свята святих у
антськiй спiльностi: бути кожному князю, як i кожному люду, господином у
сво©й землi непiдвладним iншому князевi, най вiн буде й князем-привiдцею
чи князем-вiтцем.
Що далi на сiвер правилася Свiтозарова ватага, то твердiшою ставала в
кожного з ватаги мисль: тут, у сiверських весях, анти живуть лiпше, нiж
там, у полуденних. Коли ж поминули уличiв i зустрiлися з першими оседками
втiкачiв, i зовсiм певнi уже були: таки лiпше. Он якi свiтлi та весело
мальованi кушти мають, скiльки курей, качок, гусей на подвiр'© кожного та
й поза подвiр'ям. I свинi бродять поза оседком цiлими виводками, i худоба
випаса ться черiдками.
"Се тому, що втiкичi лiпше, нiж нашi, полуденнi поселяни умiють
газдувати? - пита себе Свiтозар i одразу ж перечить собi. - Ба нi, се
тому, що люд тутешнiй давно не знав ратного вторгнення чужинцiв, що князi
сих земель менш витрачають ногат на утримання дружини i рiдше ходять на
полюддя. У нас, на Тиверi, i вiд диму князевi дай, i вiд рала, угiдь дай,
i вiд бортей також дай. А в Богданка, видно, менше повинностей, тому й люд
живе лiпше. Недаремно ж вiн хвалився, будучи на Тиверi: "Не все знайшов я
ведучи вiдселенцiв у свiти, та дещо знайшов усе-таки. Люд мiй не сто©ть
поза ратними виправами антсько© спiльностi ее так, одначе земля моя не
зна спустошень, що ©х лишають по собi вторгнення чужинцiв. А то надiйна
твердь для благодатi".
Мав би поспiшати Свiтозар, аби добратися сьогоднi до Богданкового
Дитинця, спочити по довгих мандрах у його оселi. Проте не поспiша ,
зупиня ться мало не в кожному, що трапля ться на путi, оседку, бесiду з
поселянами, догляда ться до буття люду втiкицького. Во©в почина бентежити
це.
- Коли так правитимемося, - зауважують, - нiч застане в путi.
' - Не бiда. Тут уже свiй люд. У будь-якiм оседку заночуемо.
Усi радiли ©м на Втiкичi, бо пам'ятали ще: вони з Тиверi. Однак
помiтнiше, нiж iншi, горнулася до Свiтозара молода лагiдь втiкицька. Бо
Свiтозар умiв повести з нею рiч. Тим розповiсть про землi, с яких бував,
про люд, з яким знався; тим загра на гуслях та заспiва про долю людську.
А на спiв усяке прийде, i старе, i мале, спiв чи не найнадiйнiше дна
його з поселянами.
- Не кличе Тивер? - цiкавиться в найстарших, тих, що переселялися купно
з Богданком.
- Колись кликала, i дуже, - вiдповiдають замислено, - тепер перестала
кликати.
- Чом так?
- Кревних, що найбiльше кликали, не стало, померли вже, тi, що
родаками вдруге, забулися. Далебi, тому, що крев уже не та, i клич не той.
- А земля? Дарунки-утiхи ©© за молодечих лiт?
- То як сон. Та й те берiть на карб: iншi ма мо утiхи - дiтей, онукiв.
До землi се© приросли вже серцем. Щедра вона для нас, людове. До тако© не
можна не прирости.
- Ну, а князь? Як князь поводиться iз поселянами, не зобиджа ?
- За язика вкусися, молодче. Князь у нас достойний син вiтця свого. I
повинностями не переобтяжу , i на путi до розвою не сто©ть.
- Ви сказали: достойний син вiтця свого. Князя Волота ма те на оцi?
- А то ж кого?
- Не гнiва тесь на нього й за те, що спровадив свого часу iз рiдно©
землi, вiдiрвав вiд кревних?
- Дiла людськi©, сину мiй, вимiрюються не диним вчинком. Порочним був
би той, хто мислив би саме так. А князь Волот багато добра робив землi
сво©й, як i люду. Ти молод i, далебi, не знасш: волостелини хотiли вiддати
його в жертву богам за те, що стояв на боцi люду. Ми пам'ята мо се, як i
те, до речi, що не князь Волот вигнав нас iз отньо© землi, - вигнало
безлiття.
От як! Спаси бiг тебе, родаку, за добру пам'ять про вiтця, як i за
мудру рiч. Тепер я правитимуся до брата з чистим серцем".
Добувся до нього таки не того - наступного дня й застав не в мирнiм
спочиваннi: був серед будiвничих, котрi зводили стiну довкола стольного
городця на Втiкичi. Не мiг не пiзнати його, а проте й подивувався немало,
пiзнавши: Богданко примiтпо посивiв i обважнiв у ходi, ба навiть, не про
князя кажучи, зсутулився, убрав голову в плечi.
- Чолом тобi, княже! - привiтався. - Чи пiзна ш, хто загостив до тебе?
Дивився прискалено-пильно, як всi, хто недобача вже, все ж недовго.
- Що з роду вiтця мого, - заяснiв нарештi, - що син княгинi Миловиди,
бачу, а котрий iз них, бiгме, не признаю. Чи не Свiтозар часом?
- Вiн, брате Богдане.
Спритно зiскочив iз кобилицi, пiдiйшов i почоломкався з ним тричi, як
покон велить.
Розчулився князь. Забув про будову, ба навiть про те, що з Свiтозаром
були iншi тиверцi, - обняв за мiцнi молодечi плечi й показав на Дитинець,
терем у Дитинцi.
- Прошу брата i довгожданого посланця з отньо© землi до господи. Як
добре, що ти намислив навiдати мене.
- Я не сам, - нагадав про во©в i путникiв сво©х Свiтозар.
- А так, так, - обернувся до комонних. - Прошу всiх до господи. Отам, -
показав на дальню забудову, - поставте комоней та й заходьте, гостi
дорогi, на хлiб-сiль, на бесiду застiльну.
Столи княжi гнулися того дня вiд страв, напо©в i за столами було з ким
вести бесiду. Окрiм князя Богдана та княгинi Зорини, теж сиво©, гейби
голубка, одначе жвавiшо© i не тако© похило©, як муж ©©, були деякi з мужiв
втiкицьких, очевидно, тi, що найближче стоять до князя, був увесь
Богданкiв рiд: сини з жонами, доньки з мужами, тi а дiтей ©хнiх, котрi
досягали вже отрочого вiку.
Бесiда була звичною: господарi розпитували про Тивер, тих iз тиверцiв,
кого вони пам'ятали ще, гостi дiлилися тим, що видiли, правлячись iз
Тиверi. Та ось мова зайшла й кро вiдселенцiв, ©хню землю, що стала вже
знаною не лише на Тиверi.
- Хвалить тебе, брате, люд твiй.
- Отак навiть?
- Правду кажу.
- За що б то?
- За те, що по правдi живеш iз ним, не оббира ш, як iншi.
- Глядiть, - засмiявся князь i кивнув мужам сво©м. - Навiть такi . А
на зборищi вiчовому не те кричать. Коли повiв рiч про спорудження твердей
у князiвствi, пупа рвали деякi, перечачи!
- А пощо справдi надумався споруджувати ©х? Живете он скiльки лiт у
мирi та й нинi загрози вторгнення не видно.
Князь затримав на Свiтозаровi подивованi очi. в
- I ти тi ©? IIо-тво му, тодi тра дбати про недоторканiсть землi, коли
замоложу ться небо i загроза, що вдарить грiм? Нi, брате, то буде
недбальство. Покiйний вiтець наш - най буде доброю пам'ять про нього - не
тому вчив.
Дбання про твердi по Дуна©, Днiстрi було його першою i останньою
турботою.
- Тож по Дуна© i Днiстрi. Там роме©, кутригури, обри.
- А тут степ, звiдки завжди можуть завiтати небажанi гостi. Хочу
пiти, брате, з життя певним, що рiд мiй твердо сто©ть i стоятиме на цiй
землi. Он на них, - показав на синiв, - полишу ©©. Який iз мене був би
вiтець, коли б полишав у непевностi?
Дiла земнi, дiла людськi... Вони завжди були i, мабуть, будуть ярмом на
ви© в люду. Ано, дiд Ярош усеньке життя сво , вiд отрочих лiт до смертi те
й робив, що стинався на бородищах, дбав про мiць землi й безпеку люду,
вiтець Волот також. Тепер перейнятi сим, денно i нощно уболiвають про те
Радим, Богданко, той самий Богданко, що обiцявся колись сiсти в такiй
землi, де люд дбав би лише про благо, не про меч.Та чи вони однi такi?
Кожен живе тим у сво©м родi, в сво©й господi. Ото лишень i одмiни, що один
печалиться благами всi © землi, люду, iнший - благом та безпекою гнiзда
свого, родини, сво ©, сказати б, маленько© держави.
"Навiть я, - усмiхнувся сам собi Свiтозар, - ано, навiть я, котрому
полишене матiр'ю гнiздо, як кажуть, нi грi , нi знобить, - навiть я
перейнявся тим же дбанням i тими ж тривогами. Бо таки ними був
спонукуваний, коли рушав у сi© мандри, таки розвiй людський i благодать
людська будять сумлiння й кличуть до дi©. Чогось iншого на землi, далебi,
нема для всякого з нас, людей, i бути не може".
З сi ю певнiстю Свiтозар завершував застiлля, з нею одiйшов i до сну.
Про те, що муляло вiд того часу, як мав бесiду з Радимом у Чернi,
заговорив з Богданком наступного дня, тодi, як були самi, без стороннiх.
- Радим сказав менi, що люд антський, князi окольцi певдоволенi
Келагастом. Чи не скажеш, чому так? Я, як вiда ш, напевно, визначений
вiчем йому у радники. Дуже можливо, що тепер, по завершеннi навчання в
Константинополi, буду таким при Келагастовi, тож волiв би знати.
- Радим належить до тих, хто невдоволений Келагастом найбiльше, мав би
пояснити, чо невдоволений.
- Сказав принагiдне, а я не спромiгся перепитати. Пiзнiше вже
замислився i чую: не да покою той натяк.
- Будеш у Ки вi, поцiкавишся сим у князя ки©вського, вiн був
найзавзятiшиii у по динку з Келагастом, отож, як i Радим, зна достеменно.
Я ж чув лишень одним вухом, i з того, що чув, виходить, нiби незлагода мiж
братом нашим Радимом, князем Ки ва i Келагастом постала з-за Тiри й
морського пристанища в Тiрi.
- Посягав на не©?
- Кажу ж, достеменно не знаю. Дуже можливо, що й так.
Он воно що! Чи не заговорив у Келагастовi черв'як, на якого сусiди
найбiльше покладаються: менi мого мало, менi подай усе? А се лихе
пробудження неодмiнно пробудить iнше: се - тво , а се мо , сиди ти там, я
сидiтиму тут. Вiд того пiде звада в землi Трояновiй, а ©© антам лишень i
бракувало. Чи треба, коли так iти до Келагаста й бути з Келагастом?
Утримати такого вiд злонамiрених дiянь нелегко буде, а бути причетним до
них ганебно.
Сум'яття сi не полишали вже Свiтозара, i хто вiда , чи не погнали б
невдовзi до Киева, на бесiду а князем Ки©вським, коли б подальшi зустрiчi
з Богданком i його родиною не розтеребили в ньому iншi, тi, що погнали в
далекi мандри, поривання. Брат, будучи обсаджений клопотами князiвства,
полишив гостя з отньо© землi на синiв сво©х, а паче всього на Ярослава,
котрий жив при вiтцевi й був вiтцевою десницею в дiлах княжих. Вiн майже
одних iз Свiтозаром лiт, до того ж схильний до бесiди муж. I те йому
цiкаво знати, i друге, i трет . А оскiльки й Свiтозар був тих же лiт i то©
ж вдачi, то швидко зблизився iз Ярославом. Коли пiшо ходили на Втiкич,
спускалися кам'янистим берегом до води й подовгу засиджувалися над нею,
бесiдуючи, коли сiдали на комоней i правилися на околi© - ближнi чи й
дальнi. Княгиня лиш для виду ганила сина - чи то ж можна зникати так
надовго, про себе радiла, що дiверко зблизився з сином, що йому мило в них
i втiшно.
Ярослав бiльше, нiж хтось, бачив ту втiху й сказав якось:
- Вiтець давно нахвалявся послати мене на схiднi обводи землi нашо©,
приглянутися, що робить там сторожа i чи робить те, що велено. Хочеш,
подамося вдвох, побачиш усю землю нашу.
- Се надовго?
- На седмицю, не бiльше.
- Згода, по©хали.
Думав собi: де що вишука ться така нагода - не лише бачити землю, якою
правишся, гомонiти з людом, що зустрiчатиметься на путi, а й мати пiд
боком мужа, котрий пособить i побачити все, що в найлiпшого, i погомонiти
з ким слiд, i витлумачити те, що потребуватиме витлумачення. Ано, се ж
нагода з нагод!
Воно так i було. Ось тiльки ©здили вони не седмицю - всi три. Бо
Ярослав, як мовилось уже, належав до тих, що вмiють захопити бесiдою про
звабнi i найзвабнiшi куточки на землi Втiкицькiй, а Свiтозар - до тих, що
не можуть розминутися iз звабами. Було ©х, путникiв iз стольного Дитинця,
i на рiчках, що так густо мережать землю Втiкищьку, i на озерах, по
оседках i сторожових вежах, мiж людом i далi вiд нього - десь на галявi
лiсовiй, при мирнiм вогнищi чи на березi рiчки, озера, обжитих всього лиш
дичиною.
- I така земля он як довго лишалася незайманою, - мислить уголос
Свiтозар.
- Тебе диву се?
- Таки диву . Люд склавинський та й наш, антський, ои скiльки кровi
пролив, прагнучи сiсти в ромеях, а чим тотi ромейськi землi лiпшi за сю?
- Не бачив ©х, - осмiха ться Ярослав, - не можу судити.
- А я бачив. Фракiйськi та мiзiйськi землi, надто тi, що при горах,
таки вельми звабнi. I затишнi, i плодоноснi, сонцем виповненi, гейби
братниця вином, i водою, що стiва з гiр, доста напо нi. А про те, що вони
набагато лiпшi, нiж ваша, не сказав би. Се ж, Ярославе, не земля -
благодать божа. У Тиверi був, уличiв навiдав, а тако© благодатi i таких
статкiв, як у вас, недавнiх вигнанцiв, не бачив.
- Вiтець мiй пиша ться сим, каже, хоча Втiкич i не зовсiм та земля,
яко© шукав, все ж лiпа .
- А як вiн iз князем Ки ва живе? У мирi, злагодi чи нi?
- Та нiби в мирi, хоча й потерпа , аби не порушився вiн. Був час, коли
поляни хотiли переселити нас у степ заднiпровський, на тi обводи, що
межують iз кочiвниками асiйськими. Однак вiтепь мiй твердо став супроти
того. I добре вчинив. Хоч обри й пiшли з степiв, зникла загроза
вторгнення, та нинi знов iнакше : хазари стали проникати за Сiверський
Дiнець.
- Iз лихими намiрами?
- Де ти бачив, щоб ходили з добрими? Поки що на Сiверянщину заряться.
Та чи може бути певнiсть, що не пiдуть i в нашi землi? Тож i потерпа мо:
як буде, коли пiдуть? Через те, властиво, й дба мо про надiйнiсть
сторожових веж. Як i про днiсть iз полянами та й iншими племенами в землi
Трояновiй.
"I тут нема, виходить, супокою. Де ж вiн i чи може бути?"
Коли повернулися нарештi до стольного Дитинця на Втiкичi, не став уже
засиджуватися в брата. Погомонiв iз ним на останок, сказав "спасибiг"
господинi за ласку i гостину та й подався з сво©ми тивериями до Росi, а
звiдтам - на стольний город росiв i полян Ки©в.
Вiн не видався йому таким великим та величним, як чув про нього.
Тiльки-но ви©хав iз лiсу - й одразу ж став перед високою стiною на
землянiм валу. Лише ворота та вежi обабiч ворiт й виказували: се не просто
громаддя в дебрях лiсових, се - город. Велич полянсько© твердi над Днiпром
завважилась пiзнiше, як поминув забудови пiд стiною та ближче до намiстя,
затим - саме намiстя перед княжим теремом, завважив требище iз
встановленими на ньому ликами богiв, нарештi сам терем i ту високость, на
яку вознiсся вiн над великою рiкою.
- Йой, - мовив захоплено i перезирнувся з воями, що стояли обiч нього.
- На таку гору не всякий огир витеребиться. Правду казали: мiцно сто©ть
Ки©в на схiдних обводах землi Трояново©. Глядiть, як далеко видно звiдси в
степ i як гордо вознiсся город сей над степом.
Був потiшено збуяний, переступаючи порiг княжого терема. I сподiванки
мав свiтлi iз свiтлих. А в теремi притьмарили ©х.
- Князь слабу , - сказали, - й прийняти гостя не може.
- То, може, потiм? Я зажду.
- Надi© мало, молодче. Вельми слабий вiн.
Що ж робити? Обернутися й пiти? Сказано недвозначно:
вельми слабий. Та як пiде, коли погомонiти конче треба.
- Я син князя Волота iз Тиверi, Свiтозар, - пояснив челядi. - Князь
повинен пом'ятати мене по тiм вiчу, що було у Волинi. Скажiть йому,
повернувся з Константинополя, хотiв би побесiдувати.
За сим разом йому не вiдмовили твердо, велiли пождати, перекажуть його
бажання княжичу Велемировi.
Княжич виявився уважнiшим i чемнiшим за челядь. Сам вийшов до гостя,
привiтав та обласкав його, як належить всякому господаревi, i вже потiм
запросив до себе на бесiду.
- Князь справдi вельми слабу . Так вельми, що я потерпаю за нього i не
хотiв би класти на його плечi якусь повиннiсть. Тож най княжич iз Тиверi
скаже все, що хоче сказати, менi, а я перекажу те в кiлькох словах
вiтцевi.
Свiтозар розумiв: тут не мiсце бути велемовним. А проте не сказати
того, що хотiв, теж не мiг. Там, за Дуна м, неспокiйно нинi i, може,
бiльше, нiж будь-коли. Одне, Вiзантiя, взявши над обрами гору, воспряне
духом i може зважитися на бiльше, а друге, обри, не поживившись у
Вiзантi©, шукатимуть поживи десь-iнде. Вiн був серед них, багато чув, а ще
бiльше бачив i тому певен: тi, що, не замислюючись, потяли двадцять тисяч
полонених i через те лишень, що вони не дали ©м сподiваних солiд, - не
стануть вагатися, зберуться з силою й пiдуть на ратнi промисли до сусiдiв.
А оскiльки йти ©м нема куди, окрiм слов'янських земель, слов'янам слiд би
подбати про днiсть мiж склавинами та антами, яко©, до речi, давно уже
нема . Лише вона дасть спроможнiсть здолати обрiв.
- На жаль, анти теж не можуть похвалитися надiйною днiстю. Князi
окольнi подейкують, нiби Кегаласт сi розбрат. А се погана прикмета i
вельми невчасна. Саме про не© й хотiв би поговорити з князем Ки ва. Iду до
Келагаста i йду з намiром сiсти при ньому на те мiсце, що визначило менi
волинське вiче. Маю почути вiд князя, котрий, не сумнiваюся, найбiльше
зна , хто нинi Келагаст i як менi бути з ним.
- Тривоги гостя не безпiдставнi, - мовив, розмислюючи, Велемир. - I в
антах не все гаразд, i поза антами теж. Днями до Ки ва надiйшли невтiшнi
вiстi: Вiзантiя замирилася з обрами i вторгнулась вивiльненими легiонами в
землi склавинiв. Йде велика i не на користь склавинiв сiча.
- Отак?
- Так, княжичу. Ма мо, справдi, щось дiяти, i то негайно, бо погром
склавинiв може стати i нашим погромом... Я пiду-таки до вiтця й скажу йому
про тебе, - зважився зрештою Велемир i став на рiвнi. - Пожди на мене, се
недовго.
Лишившись на самотi, Свiтозар звiвся й пройшовся до вiкна, з якого
видно було Почайну, а далi й сивий Днiпро, доли поза Днiпром.
Боже праведний та боже милостивий. Всього лиш лiто минуло, як був там,
на Склавинськiй землi, бачився з людом склавинським, таким чемним та
добрим до нього, засгигнутим безлiттям, розмовляв iз привiдцями на радi в
князя-вiтця ©хнього - Лаврита. Нe даремно, виходить, печалився старий
непослухом молодших, таки призвiв вiн, ©хнiй непослух, до вторгнення. Що ж
тепер буде i як буде? Зумiють склавини зiбрати силу i вистояти у ратнiм
по динку з ромейськими легiонами чи не зумiють? А як поведуться в такiм
разi вони, анти? Невже вiдсиджуватимуться й мовчатимуть, посилатимуться на
те, що мають iз ромеями ряд на мир i злагоду? Дуже ймовiрно, що буде саме