Страница:
Хропли лиш та насторожували ушi, кидали в усебiч пiною та iржали так
надривно i дужо, що в того, хто заносив над ними меча, здригалася рука i
надавала супостатовi можливiсть виграти жадану мить.
Сандiл не ставав, подiбно Завергановi, на чолi тисяч i не йшов на сiчу
разом iз тисячами. Возсiдав у сiдлi i стежив за бородищем, що вирувало в
улоговинi. Бо не втрачав вiри, бо певен був: звитяга рано чи пiзно буде на
його боцi. Тi тисячi, що мали пiдiйти у вирiшальну мить до Завергана i
стати в помiч Завергановi, таки не пiдiйдуть: ©м заслонили путь, i
надiйно, а пiд рукою в нього, хана Сандiла, чи не вдвiчi бiльше во©в, нiж
у Завергана. Одне бентежило, власне, не так бентежило, як зворохоблювало
нетерплячку: сiча трива з самого ранку, а звитяги нема та й нема. Чому
так i чи довго триватиме це?
- Скачи на боролище, - обернувся до першого, хто об'явився пiд рукою, -
й довiдайся, як довго дозволятимемо кутригурам топтати нашу землю? Чи не
час ©м податися прiч?
Перший гiнець повернувся й сказав:
- Терпiння достойний. Ще трохи - i побiжать. Другий був стриманiший:
- Велику лють мають на нас кутригури, тому пруть, яко дики, або ж
стоять на смерть.
"А ви?!" - хотiв було крикнути Сандiл, та його упередили:
- Хан Заверган нагадував сво©м на бородищi: "Кутригурин! Коли ти не
потяв трьох утигурiв, вважай, що ти не помстився за кров i сльози
кровних". Вони й стараються. Наших, хане, удвiчi, коли не втричi ляга
бiльше, анiж ©хнiх.
"Отак? - похолонув Сандiл. - Ну, то стривайте ж". Вiн оберта ться, аби
переказати те, що намислив, виконавцям сво © волi, й помiча нараз: на
сiверськi обводи улоговини, в якiй стиналися ©хнi з Заверганом сили,
вихопилися комонники. Вхопилися й спинилися чомусь, приглядаються до
колотнечi, що котилася долом.
"Благой? - пiднiсся духом Сандiл. - О радiсть! Невже встиг упоратися з
кутригурами? А втiм, до чого цi сумнiви?"
- Утигури! - обернувся до тих, що стояли позаду. - Нам прийшла помiч.
Кметь Благой погромив татей що палили стiйбища в полуночних землях, i
сто©ть он жде нашого повелiння. Клiiчтс тисячi вiрних i вперед, на
кутригурiв. Здобич ваша i вся Кутрнгурiя по звитязi ваша!
Сандiл оголив нарештi меча й пiшов у переднiх лавах. Те збадьорило
утигурiв, додало ©м ратно© бу стi.
- Хан з нами, - кричали, - i Небо за нас! Чули, Благой теж пiдiйшов.
Смерть свинопасам! Кара i смерть!
Стинались i не розглядалися, аж поки хтось iз утигурiв не завважив i не
крикнув крайнiм, а тi - у звихрену круговерть боролища:
- Обрi©! То не Благой, то обри обступають нас! Разять усiх пiдряд,
утигурiв i кутригурiв!
По днанi донедавна смертельними узами супостати розскочилися, яко
наполоханi вовком отари, й тирлуються осiбне, а тирлуючись, силяться
стримати обрiв, що насiдали звiдусiль i, певно, не одною тьмою.
- Кругова порука! - чути дужий голос кутригурського хана. - Вiдходьте
на захiд сонця й боронiться навсiбiч!
Мужам, як i воям кутригурських родiв, видно, не вперше опинятися в
такiй, як ця, пастцi. Пробивали собi путь до Широко© рiки, однак не
забували й про тих, що насiдали на них зусiбiч. Мовби збита во дино
лавипа, котилися улоговиною i не дозволяли супостатовi роз' днати ©х.
Де подiлися утигури, не доглядалися. Тодi вже, як обри вдруге i надiйно
заступили ©м путь у свою землю, зрештою ви©хали наперед i порадили не лити
даремно кровi, спинилися й угледiли: утигури удосто нi тi © ж честi.
- Ми йшли не до обрiв! - став перед речниками з супротивних лав
Заверган. - Чого ©м треба вiд нас?
- Коли ти i хан кутригурiв, - вiдповiли йому, - ходи до нашого
привiдцi, вiн скаже, чого треба.
- Хан не пiде, - поспiшили заперечити тi з кметiв, що були при
Завергановi. - На розмову, коли вона конче потрiбна i неминуча, може пiти
хтось iз мужiв його, таких же чiльних i довiрених, як i хан.
Обрини не зловтiшалися з того.
- Шкода, коли так, - сказали розважливо. - Баян волiв мати бесiду лише
з ханом. Якщо страх i недовiра - додали по деякiм мовчаннi, - пришлемо
заложникiв, теж мужiв чiльних.
I сумнiвались, i досадували, i гнiвались не знати на кого, коли
лишилисяся без свiдкiв, а чогось втiшнiшого, анiж то, що звелiли ©м,
вигадати не могли. Обрiв, самi бачили, тисячi й тисячi, прорватися крiзь
©хнi лави годi й сподiватись. А коли так, iншо© ради нема : не комусь
iншому, Завергановi доведеться йти на Баянiв клич i ставати перед ханом
Баяном.
Пiшов не сам, у супроводi двох кметiв i чотирьох отрокiв. Та й iти
випало не якесь там поприще, - мало не всi десять здолали, доки добралися
до намету хана Баяна. Одначе не те дивувало i обурювало всiх: коли
наблизились i спинилися, бiля намету стояв уже й чекав запросин привiдцi
обрiв хан Сандiл.
- Старий шакал! - зцiпив зуби хан кутригурiв. - Що ти наробив? Яку узду
накинув сво ю татьбою на роди нашi!
Сандiл зиркнув спiдлоба, видно, мав намiр вiдповiсти Завергановi
належно, та не встиг зiбратися з мислями: з намету вийшов той, кому велено
було переказати привiдцям ворогуючих мiж собою сусiдiв, аби заходили вже й
ставали перед очi повелителя великого племенi аварiв, iменованого в степах
антського примор'я обрами.
Мусили перенести освiдчення мiж собою на слушнiший час.
Хан не сам був у наметi. По праву руч вiд нього сидiли три мужi, по
лiву - жони (також три), без сумнiву - жони самого Баяна. Iншi два мужi
тулилися бiля ханових нiг i значно нижче, нiж возсiдав хан i його
прибiчники.
Як пересвiдчилися згодом, то були товмачi.
Лiтами Баян не набагато старший за Завергана. З виду, хай i суворого аж
надто, йому можна дати не бiльше тридцяти. Одначе муж при тiлi, як i при
силi, ясна рiч. По статурi його, по довгих i товстих руках не важко
пересвiдчитись: коли пiдведеться, сягне мало не самого верхiв'я в наметi.
Уда тiльки, що гнiва ться, насправдi он який вдоволений. Тому i
вирядився, либонь, у святкове, через те й волосся заплiв у новi кiсники.
Якже, так легко, без найменших втрат i зусиль скорив двi ратi, слухняними
поставив перед себе привiдцiв двох племен. Двох i одним заходом!
Що то скаже, коли заговорить?
- Хановi племенi утигурiв як i хановi племенi кутригурiв, - почули
зрештою його голос, - не випада аж надто гнiватись на мене i мо© турми.
Пождав, доки товмачi вклали до вух обох ханiв сказане, i иже потiм
додав:
- Турми мо© змушенi були втрутитися у сiчу мiж вами бо бачили: ви не
розiйдетеся, доки не витнете один одного до ноги. А того не треба нi вам,
нi жонам та родам вашим як не треба й тiй повинностi, що поклада ться на
всiх нас волею Неба.
Перший одважився перечити Заверган.
- Ми не просили об тiм хана, як i його турми. У нас сво© карби на
утигурiв, i нiяка iнша повиннiсть не може примусити кутригурськi родi©
забути про них.
- Знаю. I все ж треба забути.
- Утигури порушили покони предкiв: будучи нашими кревними i маючи ряд
на мир та злагоду, скористалися вiдсутнiстю кутригурських во©в i пiшли у
©хню землю з татьбою, пролили кров наших родiв, пов'язали беззахисних i
одвели ©х на сарацинськi торги. За таке розплачуються кров'ю i тiльки
кров'ю!
- За сим разом хан Сандiл розплатиться золотом - тим що взяв iз роме©в
за удар сво©м сородичам у спину i тим, що виручив на торгах за розпродаж
тих же copoдичiв.
Сандiл вирячив з дива чи з ляку очi, певно, мав намiр перечити, та тi ©
митi заревiв, яко поранений бик, Заверган i, позбавлений бронi, кинувся на
хана утигурiв голiруч.
- Проклятий шакал! Задушу, яко полоза!
- Стiй! - Баян пiднiс руку, i того було доста, аби на хана кутригурiв
кинулося одразу чотири обрини. А з чотирма навiть Завергановi, молодому i
дужому, годi було упоратись: - Утямте собi: вiднинi ви мо© данники. За
злочини i провини чи©сь караю лиш я, за те, що захищатиму вас вiд меча i
наруги iнших, платитимете дань ви. Коли приста те на це, кладiть до нiг
покору та й будьте вiльнi, коли нi, iдiть до сво©х во©в i готуйте ©х до
сiчi. Я й мо© турми братимемо це право мечем.
Хани стояли мовчазнi й похнюпленi. Про те, щоб зiбрати зараз во©в i
злютувати ©х у силу, здатну стятися з обрами, тим паче купно з сусiдами,
годi й думати. А поодинцi анi утигурам, анi кутригурам не здолати обрiв.
Помiркованiшим, як i личить старшому, виявився хан Сандiл. Ступив,
осилюючи немiч, крок-другий уперед i тицьнувся Баяновi до нiг. Щось
бурмотiв собi пiд нiс а Заверган тупо дивився па те i вiдмовчувався.
- Я тодi лиш явлю покору, - пiдняв зрештою на Баяна очi, - коли
знатиму, скiльки золота вiзьму з хана утиiурiв.
- Третину того. що взяв вiн iз ром ©в - тридцять тисяч золотих солiд.
Ще тридцять пiде на наш стiл, решта - йому. Ну, а скiльки хан Сандiл
виручив за розпродаж родакiв тво©в, вiн сам, гадаю, скаже.
XVI
В кiнцi того лiта, на великому зiбраннi чiльних мужiв усiх трьох племен
хан Сандiл передав Завергановi усе, що належало йому i його племенi яко
покараному татьбою, а раннього полiття обри перейшли через Широку рiку й
затопили кутригурську землю як по один, так i по другий бiк Онгулу
повозами сво©ми, комонями, чередами корiв, отарами овець. Бодай якось
потiшений стягненою з утигурiв даниною люд стетерiв з того дива й поспiшив
удатися до свого хана: як розумiти це нашестя, чи надовго воно?
Заверган сам до пуття не знав, як надовго, а все ж силився заспоко©ти
роди: хай потiсняться на час. Обри йдуть за Дунай. Коли полагодять з
антами та забезпечать надiйнi переправи, до зими залишать ©хню землю.
Зрештою, кутригурам самим слiд подумати, лишатись чи не лишатися в нiй.
Давно-бо прагнуть сiсти на задунайських землях. Це чи не найсприятливiша
нагода. Купно з обрами i перейдуть ту повноводу рiку, i сядуть за рiкою.
Опiсля тако© нагоди може й не бути.
- Опiсля - так, одначе чи потреба уповати на цю? Кметь, що брав пiд
сумнiв Завергановi намiри, не ховався за iнших, виступив наперед i став
ждати, що скаже хан.
- Кажу ж, давно прагнули цього.
- Прагнули тодi, як були вiльним, нiкому не пiдвладним племенем. А яка
потреба йти за Дунай зараз, купно з обрами? Щоб бути конюхами в них?
Заверган не одразу знайшовся, що сказати. "I це правда, - думав про
себе. - Та чи потреба оглашати ©© при всiх?"
- Я не неволю вас, - старався бути i угодним кметям, i не вельми
щиросердним, - не кажу: пiдемо - i край. Одначе, коли таке жадання було та
й зараз, знаю, , чом не подумати i не зважитись подумавши.
Кметi засперечалися. Однi казали: аби лиш пiти та сiсти, там побачать,
хто в кого конюхом буде, iншi вимахували п'ястуками й кричали: нi i нi! Це
слушна нагода одiрватися вiд обрiн. Не скористатися нею - глупство i
тiльки.
Заверган лиш посмiхався, чуючи те.
"Хай посперечаються, - не став стримувати. - Хай сво©м розумом дiйдуть,
як бути. Те, що станеться цього полiття, може зовсiм по-iншому вирiшити
долю кутри гурiв".
I вiн не помилився. Обри не залишилися мiж Широкою рiкою i Онгулом,
пiшли далi за Онгул i спинилися лиш перед Днiстром та лиманом. А проте
вони й не забули, що кутригури та утигури - ©хнi конюхи. Тодi, як спала в
степу спекотнява, а сонце помiтнiше та й помiтнiше стало хилитися до
небосхилу, каган покликав на Куялик, де стояв тепер його великоханський
намет, усiх чiльних мужiв i серед них хана Завергана та хана Сандiла.
- Iмператор Юстинiан, - сказав не без задоволення, - ласкаво запрошу
всiх нас, аварiв, утигурiв i кутригурiв, сiсти в його землях i стати
другою Довгою стiною супроти слов'ян - як антiв, так i склавинiв. Хотiв би
почути вiд мужiв сво©х, вiд ханiв утигурiв i кутригурiв, як ставляться
вони до цього, чи пристають на запросини iмператора самi i чи пристануть
©хнi роди?
Обри примiтне пожвавилися, видно було, вони ждали цих запросин, як i
переселення в ромейськi землi.
- Iмператор лише поселя нас у себе, - спитали, - чи й платитиме нам за
сторожову службу на обводах?
- А то ж як, i платитиме.
- Скiльки?
- Сказав, не зобидить, - злукавив Баян, явно не бажаючи називати при
утигурах та кутригурах визначену iмператором суму.
Сандiл, яко бувалiший, збагнув те i зважився сказати сво слово.
- Хан утигурiв ма спершу поговорити з родами сво©ми. Як скажуть роди,
так i буде.
- Я теж маю поговорити, - не став зволiкати з речницею-вiдповiддю й
Заверган, та одразу ж передумав i додав: - Хоча майже певен: кутригури
погодяться на переселення. Вони давно облюбували там собi
землю-годувальницю i волiють сiсти на нiй.
Баян вдоволено кивнув головою.
- Земля там багата. Я так мислю: саме там, за Дуна м, ми знайдемо
нарештi собi пристанище й сядемо не на лiта - на вiки.
Вiн розщедрився на слово, i, може, як нiколи досi. Казан та й казав, де
сядуть, перейшовши Дунай, якi вигоди матимуть вiд зим.тi, якi - вiд служби
в багато© Вiзантi©, а Заверган слухав тi казання й своб думав: "Зна мо,
якi щедрi бувають на обiцянки тi, кому конче потрiбнi чи©сь мечi.
Побачимо, яко© заспiва ромейський iмператор, коли настане час
розплачуватися за пролиту на його обводах кров".
Про себе хан Кутригурi© так поклав: нинi погоджуватиметься з Баяном,
вдаватиме, нiби покiрний йому, а дiйде до переселення, iнакше вдi . Чи
тiльки обрам дозволено бути хитрими змiями? Кутригури теж здатнi на те. А
так, може, ще здатнiшi, нiж обри.
Снував наперед мислi i тiшив себе ними, аж поки Баян не заговорив про
iнше i не обiрвав ©х нагло.
- Вiднинi, - сказав, - i, може, навiки найзапеклiшими супостатами
нашими будуть слов'яни, i передусiм анти. Вони можуть стати нам на путi,
коли йтимемо за Дунай, i вже напевно не захочуть миритися з нами, коли
сядемо за Дуна м. Завважте, не хтось iнший - ми перетнемо ©м путь у
благодатну Мiзiю i ще благодатнiшу Фракiю. Землi тi будуть яблуком
розбрату мiж нами, таким видимо сущим, що про якесь замирення годi й
думати. Тож повелiваю: похiд свiй за Дунай почнемо з нанесення вiдчутного
удару по антах. Ти, Сумбате, - звернувся до одного з чiльних мужiв сво©х,
- пiдеш купно з ханом утигурiв на уличiв, ти, Ателю, гуртуй лiпшi з лiпших
турми, бери пiд свою руку турми кутригурiв i веди тоту з' днану силу на
тиверцiв. Де-де, а в Подунав'© анти мають бути погромленi i вiдкинутi вiд
рiки. Лише це й дозволить нам спокiйно переправитися на супротивний бiк, а
ще бути ситими, переправившись.
Усi бадьорилися, видно було, неабияк певнi в звитязi i неабиякi
вдоволенi з того, що така сподiванка: узяти в антiв усе, що можна взяти
мечем та сулицею, вiддiлитися вiд них широкою, гейби море, рiкою, i там,
за рiкою, почувати себе ситими та вдоволеними з ситостi. Лише Завергана не
тiшила Баянова обiцянка. Чув, що рече-повелiвас, i не вiрив тому, що чув.
Невже це справдi станеться: вiн, що гостив нещодавно у князя Волота, був
так обласкавшi князем i винагороджений за обiцянку жити в мирi та зла i
одi он якою спроможнiстю - сходити без будь-якого урону i будь-яко©
перепони за Дунай, - невже вiн поводе тепер тисячi на тиверцiв i ©хнього
князя? То ж остання, що не , ганьба, то, коли хочуть знати, найпiдлiша
зрада!
XVII
Лодi© стояли при березi безладно, точнiсiнько так, як тодi, коли ©х
викида на берег хвиля. Якби не дим iз колиби та не розстеленi на пiску
снастi, можна було б подумати, що на рибальськiй стоянцi тиверцiв анi
лялечки.
- Агов! - кличе комонник. - Чи тут тi, що живуть iз моря й нiкому не
зичать горя?
Вiд колиби, як i вiд лодiй, анi словечка.
- Поснули чи мор вас узяв? - мiрку вголос той, що над'©хав.
Злiз iз огира й попростував до рибальського житла.
- Питаюсь, чи хто? - заглянув у прорiз без дверей i, помiтивши - таки
поворухнувся котрийсь на ложi, сказав тiльки рибалкам знане: - Рiд славен
трудом. - I ратним подвигом. - вiдповiли з колиби. - Ти, Вую?
- Я. А де ж решта, що не бачу?
- Море не щедре на дари. Подалися за ними у степ.
- Знайшли час. Чи зна ш бодай, де вони?
- А то ж як.
- То сiдай на мого огира i скачи до них. Скажи: Перун замоложу небо
хмарами, обiця горобину нiч.
Тi, що ловили на поду гусей, не забарилися повернутися до свого
пристанища в побережжi, бо те, що переказав ©м Вуй, обiцяло не
вольготнiсть - темiнь i блискавицi.
- Це напевно? - запитали. - Чи й за сим разом лишень нахваляються?
- Бiльше нiж напевно. Аварський хан повелiв одному з сво©х
татей-привiдцiв iти з кутригурами на Тивер, другому з утигурами - на
уличiв. Тi, другi, скажете, ударять вiд порогiв, бо так волi утигурський
хан.
Рибалки швидко спорядили одну з трьох лодiй i пiдняли на нiй вiтрило.
- Дме острiя, - сказали тим, що правилися до рiдних берегiв. -
Скористайтеся нею i сьогоднi вже постарайтеся бути в Бiлгородi.
- А то ж як.
Рибалки дотримали слова. Одразу ж по ©х з'явi в пристанищi з Бiлгорода
вихопилося кiлька комонних i погнали вздовж лиману на сiвер - однi в
Тиверську, iншi в Улицьку землю - з тривожною вiстю: обри iдуть.
I пiшла гуляти та вiсть вiд оседку до оседку, вiд весi до Весi. Тиверцi
лише настраханi були обрами, а уличi й павналися вже ©х, надто тi, що
сидiли ближче до Днiпра й сусiдили з обрами. Iшли в поле й доглядалися, чи
нема ©х по ярах та байраках, лягали спати - дослухалися, чи не
скрадаються, прикриваючись темрявою, спали i тих же обрiв бачили. Бо таки
часто навiдували ©хнi оселi. I напередлiттi, i серед лiта. Тепер ма ш:
турмами iдуть. Боженьки! В такий час i в таку годину. Та поселянин же
тiльки-но зiбрав на нивi збiжжя, перевiз його до овина й започаткував
веректу. Що вдi з ним i куди подiне його, коли йдуть обри? Община велить
мужам сiдати на комоней i ©хати на обводи, старiйшини велять жонам та
©хнiм дiтям брати з собою все, що можна взяти, й правитися в дальнi, а
дальнiми - в найглухiшi закутки землi. Що ж буде iз збiжжям, халупою,
всiм, що покидають у халупi та на подвiр'©? Невже вiзьметься вогнем i пiде
за димом? Йой боженьки! То ж буде погибель для всiх. Де тодi житимуть i з
чого житимуть? I лишатись та боронити добро сво теж не випада . Чи вiд
таких, як обри, оборонишся? Чи такою силою, як та, що матимуть роди, можна
оборонитись? дина надiя на ноги та на темнi лiси далi вiд торованих
путей, а тут, в оселях та в подвiр'ях, - на щасливий випадок. Як не багато
тих обрiв та утигурiв, не всi весi сплюндрують, десь та залишаться
слов'янськi оселi непограбованими, а збiжжя - пригодним для веректи.
- Не йдiть торованими путями, - надоумлю стариня, - обминайте ©х,
дiтки. А не можна буде обминути, прислухайтеся до матерi-землi. Вона,
годувальниця, i там не полишить вас напризволяще, заздалегiдь дасть знати,
погоня чи нема .
- А ви, дiдуню?
- Я берегтиму оселю. Куди менi в мо© лiта?
I вмовляють, i плачуть умовляючи, - дарма. Хiба зважать на вмовляння,
коли то правда: куди ©м у ©хнi лiта?
Доки сидить по сво©х оседках, нiби й мало його, люду поселянського. А
рушив, йой, нема тому рушенню людському нi кiнця нi краю. Однi втiкають
вiд обводiв, куди ось-ось прийде супостат, iншi йдуть при повнiй бронi на
обводи, аби боронити ©х чи бути звiдунами княжими, давати тисяцьким вижi
про наближення супостата. Бо гряде безлiття, бо нiкому не хочеться стати
жертвою в круговертi, що ©© iменують чужинським вторгненням.
Князi антськi не менш потривоженi тим, що дi ться на обводах ©хньо©
землi, анiж поселяни. Бо дi ться невтiшне, тс, чого годi було сподiватися
зараз. Он скiльки лiт живуть у мирi та злагодi з Вiзантi ю, уклали ряд i
дотримуються ряду - не ходять через Дунай, не топчуть один одному комонями
землю. Вони, апти, глдллiт, що iт далi так буде. А ромс©, виходить, не
вiрять, що так буде, обрiв кличуть i саджають не де-небудь, супроти антiв
- у Скiфi©. Так настраханi вторгненням склавинiв, певнi, коли пiдуть через
Дунай ще й анти, не вистояти ©м у землях мiж Дуна м i Теплим морем, чи
хтось обмовив антiв перед ромеями?
Було чим тривожитись, чуючи вiстi з обводiв. Най то правда, що обри
йдуть у ромейськi землi з добро© волi iмператора. Та чому вони прокладають
собi путь через Антiю мечем i сулицею? З власних побуджень чи за
повелiнням iмператора? Хiба не можна було домовитись i пiти за Дунай
мирно? Чому зрештою цiляться на Задунав'я, а спрямували турми не лише на
Днiстер, а й у землi уличiв?
Тривога прискорювала час i гнала гiнцiв землями Тиверi, Уличi, на
далекий Волин та Iскоростень, на Ки©в. Не розминулась вона i з тими, що
були знанi серед росiв та уличiв як втiкачi з Тиверi, а то й просто
втiкичi, як iменували деякi сусiди. Наймення те спершу обурювало
переселенцiв - се з якого ж дива вони втiкичi? Та з часом звикли до того i
вгомонилися. Полян та росiв теж не дiлять на одних i других. Уличi та
тиверцi iменують росами, а дулiби ще iнакше - русами. Чи в iменi суть?
Важить iнше: ©х, втiкачiв, не зовсiм обiйшла доля, мають
землю-годувальницю i затишне пристанище серед свого, слов'янського люду.
Хоч саме переселення i першi лiта по переселенню не завжди бажання
згадувати. Ано, нелегко далося ©м тоте переселення, як i все, що мають на
обжитiй за пiвтора десятка лiт землi. До кiнця вiку свого пам'ятатимуть:
були часи, коли хотiлося заснути i не прокинутись.
То тiльки за лiта марилося: коли вже пiшли з сво © землi, мають
вiдшукати ще лiпшу - таку, що буде i годувальницею, i мироносицею. Що далi
було до зими, то ненадiйнiшим ставало те марення. Довго, аж надто довго та
зморно долали безпуття, що лежало мiж нижньою Тивер'ю та Россю, а прийшли
в Полянську землю, власне, на ©© обводи по Росi, довелося стати й випасати
худобу, доки князi перетрактовували та розмислювали, як бути вiдселенцям:
iти далi чи доста вже. Минуло днiв та й днiв у тотих роздумах та
перстрактацiях, надiйшла та пора, що казала всiм: коли не станете та не
подба те про житло, не заготу те сiна комоням, всiй iншiй худобинi, що
ма те при собi, можете i самi загинути, i товар погубити. Та й поляни не
радили йти в радимичi, тим паче на Iльмень.
- Доки доправитеся, - казали, - випадуть передзимнi дощi, розiллються
рiки, i води ©хнi можуть перетнути путь вашу на Iльмень. А якщо й не
перетнуть, то затримають до бiлих мух. Де схова теся вiд них, коли на
Iльменi не виявиться схованок? Завважте, вас он скiльки, а тварi з вами ще
бiльше.
- Що ж дасть нам Ки©в, поляни пороськi, коли сядемо в обводах ©хньо©
землi? Чи буде чим перезимувати i чи буде де перезимувати?
- На все,чого хотiли б, уповати не випада , - була одповiдь тих, кого
князь Острозор послав на розмову з вiдселенцями. - Одначе й напризволяще
не полишимо. Перше, що обiцяв князь Ки ва, - дати землю, вiд яко© матимете
опiсля добрий достаток. А ще обiця прислати в помiч вам поселян сво©х,
покладе на них повиннiсть спорудити до зими купно з вiдселенцями бодай
кiлька придатних для зимiвлi i оборони городищ. Решта люду вашого пiде на
зимiвлю, як i на прокорм, по весях полянських. На те також буде повелiння
князя.
Богданка поривало запитати, де ж буде та земля, що ©© обiця князь
вiдселенцям. А проте не хотiв виглядiти аж надто зацiкавленим.
- За те велика дяка князевi вiд усiх нас, - зайшов здалеку. - Правдиво
кажучи, чогось iншого ми й не бажа мо. Одне хочемо знати: яку повиннiсть
поклада на нас князь за сю щедрiсть?
- Ту, що й на всiх поселян сво©х: обробляти землю, жити з землi й
боронити ©©, коли посягне супостат з чужкраю.
- Ну, а земля, якою винагороджу те пас, де вона?
- В Зароссi.
Богданко чи то не вiрив, чи не мiг втямити, де це, i змовк на довше,
нiж личило б.
- Там, де й нинi ми?
- До певно© мiри. Коли точнiше, мiж росами i уличами. Будете в
сусiдствi з нами i недалеко вiд родакiв сво©х, тиверцiв. Коли виникне
потреба в помочi, за кiлька переходiв будете на Днiстрi.
Лiпшого, здавалося, й сподiватися годi. Ано, скiльки думали про
поселення в землi Полянськiй, стiльки й потерпали: коли й зроблять тану
ласку, то поселять не iнакше як за Днiпром, ближче до степовикiв-асiйцiв i
недолi-безлiття, що пiдстерiга всякого, хто зважиться бути ©м сусiдою. А
князь Острозор он як розмислив: не висува ©х яко щит свiй на схiд,
поселя мiж росiв та уличiв i разом з тим не так уже й далеко вiд рiдно©
Тиверi.
- А що скажуть тi уличi i тi роси, - вдався до речникiв кпяжо© волi, -
котрi, хай i рiдко, всо ж сидять па сiй землi?
- То бiглий люд. Та й скiльки його? Житиме мiж вас, то муситиме й
коритися вам.
На тому стали, та тим не вичерпали свого безлiття. Князь Богданко - а
вiд так i залишився князем для вiдселенцiв - почав iз того, що об'©хав iз
привiдцями тисяч даровану Ки вом землю i визначив мiсця для забудов:
передусiм - княжого дитинця, що започатку стольний город, затим - городищ
та сторожових веж.
- Дiлю всю пущу, - сказав по тому, - на десять вервсй i посилаю в кожну
з них по тисячi отрокiв i тисячi отроковиць. Кому яка випаде, визначить
жереб. А вже як визначить, пiдете кожен у свою вервь i спорудите городище
для вервi. Про все iнше дбатимете, обживаючи пущу.
Вони й пiшли, спонукуванi сподiванками, та ще тим, що не самi йдуть, у
помiч стають найближчi сусiди з полян - роси. Та що могли спорудити за
коротке, мов заячий хвiст, передзим'я? дине, на що спромоглися, - звели
гридницi на мiсцi майбутнiх городищ, кiлька теремiв - для тисяцького,
сотенних, сп'яли сякi-такi затишки для корiв та комоней. Далi пiшли
передзимнi дощi, нагадав про себе морозко, i поселяни з надроських околiй
сказали ©м, переселенцям: "Доста. Бiльше не можемо пособляти вам. Сво©
дiти i своя худоба ".
Воно нiби й так: зима ось-ось гряне. А все ж як бути ©м, бездомним?
Те саме сказали й тисяцькi, зiбравши всiх на мале вiче: що вдi мо,
содруги? В житлах, що спорудили, може пересидiти зиму лиш половина. Чули,
не жити - пересидiти. Куди подiнемо решту? Пошлемо на постiй та прокорм до
сусiдiв у надроських околiях чи покладемось на те, що не всi з нас
сидiтимуть та грiтимуться бiля вогнища, й залишимося при купi? Завважте,
доки однi вiдiгрiватимуться в гридницi, iншi мають поратися бiля худоби,
ще iншi добувати для себе i всiх нас живнiсть у лiсi, стояти на чатах. Пай
так i буде: зимуватимемо в тiснявi, зате при купi, чи пiдемо по чужих
хижах i на чужий хлiб?
Багатьом пригадалося тi © митi, як неохоче ставали роси в помiч,
скiльки було нарiкань на князя свого за те, що силою посилав ©х за Рось,
тож багатьох вiдвiдало й вагання:
а чи не скажуть те саме, якщо не гiрше, роси, коли попросяться до них
на постiй! Йой, то ж он яка мука i який сором - iти i проситися! ж бо не
хтось там - дiти слов'янського роду, а в слов'ян вiддавна було за ганьбу
заглядати в чужi руки, сподiватися вiд когось милостинi.
- Не посилай нас, тисяцький! - першi вiдчули бiду й озвалися
надривно i дужо, що в того, хто заносив над ними меча, здригалася рука i
надавала супостатовi можливiсть виграти жадану мить.
Сандiл не ставав, подiбно Завергановi, на чолi тисяч i не йшов на сiчу
разом iз тисячами. Возсiдав у сiдлi i стежив за бородищем, що вирувало в
улоговинi. Бо не втрачав вiри, бо певен був: звитяга рано чи пiзно буде на
його боцi. Тi тисячi, що мали пiдiйти у вирiшальну мить до Завергана i
стати в помiч Завергановi, таки не пiдiйдуть: ©м заслонили путь, i
надiйно, а пiд рукою в нього, хана Сандiла, чи не вдвiчi бiльше во©в, нiж
у Завергана. Одне бентежило, власне, не так бентежило, як зворохоблювало
нетерплячку: сiча трива з самого ранку, а звитяги нема та й нема. Чому
так i чи довго триватиме це?
- Скачи на боролище, - обернувся до першого, хто об'явився пiд рукою, -
й довiдайся, як довго дозволятимемо кутригурам топтати нашу землю? Чи не
час ©м податися прiч?
Перший гiнець повернувся й сказав:
- Терпiння достойний. Ще трохи - i побiжать. Другий був стриманiший:
- Велику лють мають на нас кутригури, тому пруть, яко дики, або ж
стоять на смерть.
"А ви?!" - хотiв було крикнути Сандiл, та його упередили:
- Хан Заверган нагадував сво©м на бородищi: "Кутригурин! Коли ти не
потяв трьох утигурiв, вважай, що ти не помстився за кров i сльози
кровних". Вони й стараються. Наших, хане, удвiчi, коли не втричi ляга
бiльше, анiж ©хнiх.
"Отак? - похолонув Сандiл. - Ну, то стривайте ж". Вiн оберта ться, аби
переказати те, що намислив, виконавцям сво © волi, й помiча нараз: на
сiверськi обводи улоговини, в якiй стиналися ©хнi з Заверганом сили,
вихопилися комонники. Вхопилися й спинилися чомусь, приглядаються до
колотнечi, що котилася долом.
"Благой? - пiднiсся духом Сандiл. - О радiсть! Невже встиг упоратися з
кутригурами? А втiм, до чого цi сумнiви?"
- Утигури! - обернувся до тих, що стояли позаду. - Нам прийшла помiч.
Кметь Благой погромив татей що палили стiйбища в полуночних землях, i
сто©ть он жде нашого повелiння. Клiiчтс тисячi вiрних i вперед, на
кутригурiв. Здобич ваша i вся Кутрнгурiя по звитязi ваша!
Сандiл оголив нарештi меча й пiшов у переднiх лавах. Те збадьорило
утигурiв, додало ©м ратно© бу стi.
- Хан з нами, - кричали, - i Небо за нас! Чули, Благой теж пiдiйшов.
Смерть свинопасам! Кара i смерть!
Стинались i не розглядалися, аж поки хтось iз утигурiв не завважив i не
крикнув крайнiм, а тi - у звихрену круговерть боролища:
- Обрi©! То не Благой, то обри обступають нас! Разять усiх пiдряд,
утигурiв i кутригурiв!
По днанi донедавна смертельними узами супостати розскочилися, яко
наполоханi вовком отари, й тирлуються осiбне, а тирлуючись, силяться
стримати обрiв, що насiдали звiдусiль i, певно, не одною тьмою.
- Кругова порука! - чути дужий голос кутригурського хана. - Вiдходьте
на захiд сонця й боронiться навсiбiч!
Мужам, як i воям кутригурських родiв, видно, не вперше опинятися в
такiй, як ця, пастцi. Пробивали собi путь до Широко© рiки, однак не
забували й про тих, що насiдали на них зусiбiч. Мовби збита во дино
лавипа, котилися улоговиною i не дозволяли супостатовi роз' днати ©х.
Де подiлися утигури, не доглядалися. Тодi вже, як обри вдруге i надiйно
заступили ©м путь у свою землю, зрештою ви©хали наперед i порадили не лити
даремно кровi, спинилися й угледiли: утигури удосто нi тi © ж честi.
- Ми йшли не до обрiв! - став перед речниками з супротивних лав
Заверган. - Чого ©м треба вiд нас?
- Коли ти i хан кутригурiв, - вiдповiли йому, - ходи до нашого
привiдцi, вiн скаже, чого треба.
- Хан не пiде, - поспiшили заперечити тi з кметiв, що були при
Завергановi. - На розмову, коли вона конче потрiбна i неминуча, може пiти
хтось iз мужiв його, таких же чiльних i довiрених, як i хан.
Обрини не зловтiшалися з того.
- Шкода, коли так, - сказали розважливо. - Баян волiв мати бесiду лише
з ханом. Якщо страх i недовiра - додали по деякiм мовчаннi, - пришлемо
заложникiв, теж мужiв чiльних.
I сумнiвались, i досадували, i гнiвались не знати на кого, коли
лишилисяся без свiдкiв, а чогось втiшнiшого, анiж то, що звелiли ©м,
вигадати не могли. Обрiв, самi бачили, тисячi й тисячi, прорватися крiзь
©хнi лави годi й сподiватись. А коли так, iншо© ради нема : не комусь
iншому, Завергановi доведеться йти на Баянiв клич i ставати перед ханом
Баяном.
Пiшов не сам, у супроводi двох кметiв i чотирьох отрокiв. Та й iти
випало не якесь там поприще, - мало не всi десять здолали, доки добралися
до намету хана Баяна. Одначе не те дивувало i обурювало всiх: коли
наблизились i спинилися, бiля намету стояв уже й чекав запросин привiдцi
обрiв хан Сандiл.
- Старий шакал! - зцiпив зуби хан кутригурiв. - Що ти наробив? Яку узду
накинув сво ю татьбою на роди нашi!
Сандiл зиркнув спiдлоба, видно, мав намiр вiдповiсти Завергановi
належно, та не встиг зiбратися з мислями: з намету вийшов той, кому велено
було переказати привiдцям ворогуючих мiж собою сусiдiв, аби заходили вже й
ставали перед очi повелителя великого племенi аварiв, iменованого в степах
антського примор'я обрами.
Мусили перенести освiдчення мiж собою на слушнiший час.
Хан не сам був у наметi. По праву руч вiд нього сидiли три мужi, по
лiву - жони (також три), без сумнiву - жони самого Баяна. Iншi два мужi
тулилися бiля ханових нiг i значно нижче, нiж возсiдав хан i його
прибiчники.
Як пересвiдчилися згодом, то були товмачi.
Лiтами Баян не набагато старший за Завергана. З виду, хай i суворого аж
надто, йому можна дати не бiльше тридцяти. Одначе муж при тiлi, як i при
силi, ясна рiч. По статурi його, по довгих i товстих руках не важко
пересвiдчитись: коли пiдведеться, сягне мало не самого верхiв'я в наметi.
Уда тiльки, що гнiва ться, насправдi он який вдоволений. Тому i
вирядився, либонь, у святкове, через те й волосся заплiв у новi кiсники.
Якже, так легко, без найменших втрат i зусиль скорив двi ратi, слухняними
поставив перед себе привiдцiв двох племен. Двох i одним заходом!
Що то скаже, коли заговорить?
- Хановi племенi утигурiв як i хановi племенi кутригурiв, - почули
зрештою його голос, - не випада аж надто гнiватись на мене i мо© турми.
Пождав, доки товмачi вклали до вух обох ханiв сказане, i иже потiм
додав:
- Турми мо© змушенi були втрутитися у сiчу мiж вами бо бачили: ви не
розiйдетеся, доки не витнете один одного до ноги. А того не треба нi вам,
нi жонам та родам вашим як не треба й тiй повинностi, що поклада ться на
всiх нас волею Неба.
Перший одважився перечити Заверган.
- Ми не просили об тiм хана, як i його турми. У нас сво© карби на
утигурiв, i нiяка iнша повиннiсть не може примусити кутригурськi родi©
забути про них.
- Знаю. I все ж треба забути.
- Утигури порушили покони предкiв: будучи нашими кревними i маючи ряд
на мир та злагоду, скористалися вiдсутнiстю кутригурських во©в i пiшли у
©хню землю з татьбою, пролили кров наших родiв, пов'язали беззахисних i
одвели ©х на сарацинськi торги. За таке розплачуються кров'ю i тiльки
кров'ю!
- За сим разом хан Сандiл розплатиться золотом - тим що взяв iз роме©в
за удар сво©м сородичам у спину i тим, що виручив на торгах за розпродаж
тих же copoдичiв.
Сандiл вирячив з дива чи з ляку очi, певно, мав намiр перечити, та тi ©
митi заревiв, яко поранений бик, Заверган i, позбавлений бронi, кинувся на
хана утигурiв голiруч.
- Проклятий шакал! Задушу, яко полоза!
- Стiй! - Баян пiднiс руку, i того було доста, аби на хана кутригурiв
кинулося одразу чотири обрини. А з чотирма навiть Завергановi, молодому i
дужому, годi було упоратись: - Утямте собi: вiднинi ви мо© данники. За
злочини i провини чи©сь караю лиш я, за те, що захищатиму вас вiд меча i
наруги iнших, платитимете дань ви. Коли приста те на це, кладiть до нiг
покору та й будьте вiльнi, коли нi, iдiть до сво©х во©в i готуйте ©х до
сiчi. Я й мо© турми братимемо це право мечем.
Хани стояли мовчазнi й похнюпленi. Про те, щоб зiбрати зараз во©в i
злютувати ©х у силу, здатну стятися з обрами, тим паче купно з сусiдами,
годi й думати. А поодинцi анi утигурам, анi кутригурам не здолати обрiв.
Помiркованiшим, як i личить старшому, виявився хан Сандiл. Ступив,
осилюючи немiч, крок-другий уперед i тицьнувся Баяновi до нiг. Щось
бурмотiв собi пiд нiс а Заверган тупо дивився па те i вiдмовчувався.
- Я тодi лиш явлю покору, - пiдняв зрештою на Баяна очi, - коли
знатиму, скiльки золота вiзьму з хана утиiурiв.
- Третину того. що взяв вiн iз ром ©в - тридцять тисяч золотих солiд.
Ще тридцять пiде на наш стiл, решта - йому. Ну, а скiльки хан Сандiл
виручив за розпродаж родакiв тво©в, вiн сам, гадаю, скаже.
XVI
В кiнцi того лiта, на великому зiбраннi чiльних мужiв усiх трьох племен
хан Сандiл передав Завергановi усе, що належало йому i його племенi яко
покараному татьбою, а раннього полiття обри перейшли через Широку рiку й
затопили кутригурську землю як по один, так i по другий бiк Онгулу
повозами сво©ми, комонями, чередами корiв, отарами овець. Бодай якось
потiшений стягненою з утигурiв даниною люд стетерiв з того дива й поспiшив
удатися до свого хана: як розумiти це нашестя, чи надовго воно?
Заверган сам до пуття не знав, як надовго, а все ж силився заспоко©ти
роди: хай потiсняться на час. Обри йдуть за Дунай. Коли полагодять з
антами та забезпечать надiйнi переправи, до зими залишать ©хню землю.
Зрештою, кутригурам самим слiд подумати, лишатись чи не лишатися в нiй.
Давно-бо прагнуть сiсти на задунайських землях. Це чи не найсприятливiша
нагода. Купно з обрами i перейдуть ту повноводу рiку, i сядуть за рiкою.
Опiсля тако© нагоди може й не бути.
- Опiсля - так, одначе чи потреба уповати на цю? Кметь, що брав пiд
сумнiв Завергановi намiри, не ховався за iнших, виступив наперед i став
ждати, що скаже хан.
- Кажу ж, давно прагнули цього.
- Прагнули тодi, як були вiльним, нiкому не пiдвладним племенем. А яка
потреба йти за Дунай зараз, купно з обрами? Щоб бути конюхами в них?
Заверган не одразу знайшовся, що сказати. "I це правда, - думав про
себе. - Та чи потреба оглашати ©© при всiх?"
- Я не неволю вас, - старався бути i угодним кметям, i не вельми
щиросердним, - не кажу: пiдемо - i край. Одначе, коли таке жадання було та
й зараз, знаю, , чом не подумати i не зважитись подумавши.
Кметi засперечалися. Однi казали: аби лиш пiти та сiсти, там побачать,
хто в кого конюхом буде, iншi вимахували п'ястуками й кричали: нi i нi! Це
слушна нагода одiрватися вiд обрiн. Не скористатися нею - глупство i
тiльки.
Заверган лиш посмiхався, чуючи те.
"Хай посперечаються, - не став стримувати. - Хай сво©м розумом дiйдуть,
як бути. Те, що станеться цього полiття, може зовсiм по-iншому вирiшити
долю кутри гурiв".
I вiн не помилився. Обри не залишилися мiж Широкою рiкою i Онгулом,
пiшли далi за Онгул i спинилися лиш перед Днiстром та лиманом. А проте
вони й не забули, що кутригури та утигури - ©хнi конюхи. Тодi, як спала в
степу спекотнява, а сонце помiтнiше та й помiтнiше стало хилитися до
небосхилу, каган покликав на Куялик, де стояв тепер його великоханський
намет, усiх чiльних мужiв i серед них хана Завергана та хана Сандiла.
- Iмператор Юстинiан, - сказав не без задоволення, - ласкаво запрошу
всiх нас, аварiв, утигурiв i кутригурiв, сiсти в його землях i стати
другою Довгою стiною супроти слов'ян - як антiв, так i склавинiв. Хотiв би
почути вiд мужiв сво©х, вiд ханiв утигурiв i кутригурiв, як ставляться
вони до цього, чи пристають на запросини iмператора самi i чи пристануть
©хнi роди?
Обри примiтне пожвавилися, видно було, вони ждали цих запросин, як i
переселення в ромейськi землi.
- Iмператор лише поселя нас у себе, - спитали, - чи й платитиме нам за
сторожову службу на обводах?
- А то ж як, i платитиме.
- Скiльки?
- Сказав, не зобидить, - злукавив Баян, явно не бажаючи називати при
утигурах та кутригурах визначену iмператором суму.
Сандiл, яко бувалiший, збагнув те i зважився сказати сво слово.
- Хан утигурiв ма спершу поговорити з родами сво©ми. Як скажуть роди,
так i буде.
- Я теж маю поговорити, - не став зволiкати з речницею-вiдповiддю й
Заверган, та одразу ж передумав i додав: - Хоча майже певен: кутригури
погодяться на переселення. Вони давно облюбували там собi
землю-годувальницю i волiють сiсти на нiй.
Баян вдоволено кивнув головою.
- Земля там багата. Я так мислю: саме там, за Дуна м, ми знайдемо
нарештi собi пристанище й сядемо не на лiта - на вiки.
Вiн розщедрився на слово, i, може, як нiколи досi. Казан та й казав, де
сядуть, перейшовши Дунай, якi вигоди матимуть вiд зим.тi, якi - вiд служби
в багато© Вiзантi©, а Заверган слухав тi казання й своб думав: "Зна мо,
якi щедрi бувають на обiцянки тi, кому конче потрiбнi чи©сь мечi.
Побачимо, яко© заспiва ромейський iмператор, коли настане час
розплачуватися за пролиту на його обводах кров".
Про себе хан Кутригурi© так поклав: нинi погоджуватиметься з Баяном,
вдаватиме, нiби покiрний йому, а дiйде до переселення, iнакше вдi . Чи
тiльки обрам дозволено бути хитрими змiями? Кутригури теж здатнi на те. А
так, може, ще здатнiшi, нiж обри.
Снував наперед мислi i тiшив себе ними, аж поки Баян не заговорив про
iнше i не обiрвав ©х нагло.
- Вiднинi, - сказав, - i, може, навiки найзапеклiшими супостатами
нашими будуть слов'яни, i передусiм анти. Вони можуть стати нам на путi,
коли йтимемо за Дунай, i вже напевно не захочуть миритися з нами, коли
сядемо за Дуна м. Завважте, не хтось iнший - ми перетнемо ©м путь у
благодатну Мiзiю i ще благодатнiшу Фракiю. Землi тi будуть яблуком
розбрату мiж нами, таким видимо сущим, що про якесь замирення годi й
думати. Тож повелiваю: похiд свiй за Дунай почнемо з нанесення вiдчутного
удару по антах. Ти, Сумбате, - звернувся до одного з чiльних мужiв сво©х,
- пiдеш купно з ханом утигурiв на уличiв, ти, Ателю, гуртуй лiпшi з лiпших
турми, бери пiд свою руку турми кутригурiв i веди тоту з' днану силу на
тиверцiв. Де-де, а в Подунав'© анти мають бути погромленi i вiдкинутi вiд
рiки. Лише це й дозволить нам спокiйно переправитися на супротивний бiк, а
ще бути ситими, переправившись.
Усi бадьорилися, видно було, неабияк певнi в звитязi i неабиякi
вдоволенi з того, що така сподiванка: узяти в антiв усе, що можна взяти
мечем та сулицею, вiддiлитися вiд них широкою, гейби море, рiкою, i там,
за рiкою, почувати себе ситими та вдоволеними з ситостi. Лише Завергана не
тiшила Баянова обiцянка. Чув, що рече-повелiвас, i не вiрив тому, що чув.
Невже це справдi станеться: вiн, що гостив нещодавно у князя Волота, був
так обласкавшi князем i винагороджений за обiцянку жити в мирi та зла i
одi он якою спроможнiстю - сходити без будь-якого урону i будь-яко©
перепони за Дунай, - невже вiн поводе тепер тисячi на тиверцiв i ©хнього
князя? То ж остання, що не , ганьба, то, коли хочуть знати, найпiдлiша
зрада!
XVII
Лодi© стояли при березi безладно, точнiсiнько так, як тодi, коли ©х
викида на берег хвиля. Якби не дим iз колиби та не розстеленi на пiску
снастi, можна було б подумати, що на рибальськiй стоянцi тиверцiв анi
лялечки.
- Агов! - кличе комонник. - Чи тут тi, що живуть iз моря й нiкому не
зичать горя?
Вiд колиби, як i вiд лодiй, анi словечка.
- Поснули чи мор вас узяв? - мiрку вголос той, що над'©хав.
Злiз iз огира й попростував до рибальського житла.
- Питаюсь, чи хто? - заглянув у прорiз без дверей i, помiтивши - таки
поворухнувся котрийсь на ложi, сказав тiльки рибалкам знане: - Рiд славен
трудом. - I ратним подвигом. - вiдповiли з колиби. - Ти, Вую?
- Я. А де ж решта, що не бачу?
- Море не щедре на дари. Подалися за ними у степ.
- Знайшли час. Чи зна ш бодай, де вони?
- А то ж як.
- То сiдай на мого огира i скачи до них. Скажи: Перун замоложу небо
хмарами, обiця горобину нiч.
Тi, що ловили на поду гусей, не забарилися повернутися до свого
пристанища в побережжi, бо те, що переказав ©м Вуй, обiцяло не
вольготнiсть - темiнь i блискавицi.
- Це напевно? - запитали. - Чи й за сим разом лишень нахваляються?
- Бiльше нiж напевно. Аварський хан повелiв одному з сво©х
татей-привiдцiв iти з кутригурами на Тивер, другому з утигурами - на
уличiв. Тi, другi, скажете, ударять вiд порогiв, бо так волi утигурський
хан.
Рибалки швидко спорядили одну з трьох лодiй i пiдняли на нiй вiтрило.
- Дме острiя, - сказали тим, що правилися до рiдних берегiв. -
Скористайтеся нею i сьогоднi вже постарайтеся бути в Бiлгородi.
- А то ж як.
Рибалки дотримали слова. Одразу ж по ©х з'явi в пристанищi з Бiлгорода
вихопилося кiлька комонних i погнали вздовж лиману на сiвер - однi в
Тиверську, iншi в Улицьку землю - з тривожною вiстю: обри iдуть.
I пiшла гуляти та вiсть вiд оседку до оседку, вiд весi до Весi. Тиверцi
лише настраханi були обрами, а уличi й павналися вже ©х, надто тi, що
сидiли ближче до Днiпра й сусiдили з обрами. Iшли в поле й доглядалися, чи
нема ©х по ярах та байраках, лягали спати - дослухалися, чи не
скрадаються, прикриваючись темрявою, спали i тих же обрiв бачили. Бо таки
часто навiдували ©хнi оселi. I напередлiттi, i серед лiта. Тепер ма ш:
турмами iдуть. Боженьки! В такий час i в таку годину. Та поселянин же
тiльки-но зiбрав на нивi збiжжя, перевiз його до овина й започаткував
веректу. Що вдi з ним i куди подiне його, коли йдуть обри? Община велить
мужам сiдати на комоней i ©хати на обводи, старiйшини велять жонам та
©хнiм дiтям брати з собою все, що можна взяти, й правитися в дальнi, а
дальнiми - в найглухiшi закутки землi. Що ж буде iз збiжжям, халупою,
всiм, що покидають у халупi та на подвiр'©? Невже вiзьметься вогнем i пiде
за димом? Йой боженьки! То ж буде погибель для всiх. Де тодi житимуть i з
чого житимуть? I лишатись та боронити добро сво теж не випада . Чи вiд
таких, як обри, оборонишся? Чи такою силою, як та, що матимуть роди, можна
оборонитись? дина надiя на ноги та на темнi лiси далi вiд торованих
путей, а тут, в оселях та в подвiр'ях, - на щасливий випадок. Як не багато
тих обрiв та утигурiв, не всi весi сплюндрують, десь та залишаться
слов'янськi оселi непограбованими, а збiжжя - пригодним для веректи.
- Не йдiть торованими путями, - надоумлю стариня, - обминайте ©х,
дiтки. А не можна буде обминути, прислухайтеся до матерi-землi. Вона,
годувальниця, i там не полишить вас напризволяще, заздалегiдь дасть знати,
погоня чи нема .
- А ви, дiдуню?
- Я берегтиму оселю. Куди менi в мо© лiта?
I вмовляють, i плачуть умовляючи, - дарма. Хiба зважать на вмовляння,
коли то правда: куди ©м у ©хнi лiта?
Доки сидить по сво©х оседках, нiби й мало його, люду поселянського. А
рушив, йой, нема тому рушенню людському нi кiнця нi краю. Однi втiкають
вiд обводiв, куди ось-ось прийде супостат, iншi йдуть при повнiй бронi на
обводи, аби боронити ©х чи бути звiдунами княжими, давати тисяцьким вижi
про наближення супостата. Бо гряде безлiття, бо нiкому не хочеться стати
жертвою в круговертi, що ©© iменують чужинським вторгненням.
Князi антськi не менш потривоженi тим, що дi ться на обводах ©хньо©
землi, анiж поселяни. Бо дi ться невтiшне, тс, чого годi було сподiватися
зараз. Он скiльки лiт живуть у мирi та злагодi з Вiзантi ю, уклали ряд i
дотримуються ряду - не ходять через Дунай, не топчуть один одному комонями
землю. Вони, апти, глдллiт, що iт далi так буде. А ромс©, виходить, не
вiрять, що так буде, обрiв кличуть i саджають не де-небудь, супроти антiв
- у Скiфi©. Так настраханi вторгненням склавинiв, певнi, коли пiдуть через
Дунай ще й анти, не вистояти ©м у землях мiж Дуна м i Теплим морем, чи
хтось обмовив антiв перед ромеями?
Було чим тривожитись, чуючи вiстi з обводiв. Най то правда, що обри
йдуть у ромейськi землi з добро© волi iмператора. Та чому вони прокладають
собi путь через Антiю мечем i сулицею? З власних побуджень чи за
повелiнням iмператора? Хiба не можна було домовитись i пiти за Дунай
мирно? Чому зрештою цiляться на Задунав'я, а спрямували турми не лише на
Днiстер, а й у землi уличiв?
Тривога прискорювала час i гнала гiнцiв землями Тиверi, Уличi, на
далекий Волин та Iскоростень, на Ки©в. Не розминулась вона i з тими, що
були знанi серед росiв та уличiв як втiкачi з Тиверi, а то й просто
втiкичi, як iменували деякi сусiди. Наймення те спершу обурювало
переселенцiв - се з якого ж дива вони втiкичi? Та з часом звикли до того i
вгомонилися. Полян та росiв теж не дiлять на одних i других. Уличi та
тиверцi iменують росами, а дулiби ще iнакше - русами. Чи в iменi суть?
Важить iнше: ©х, втiкачiв, не зовсiм обiйшла доля, мають
землю-годувальницю i затишне пристанище серед свого, слов'янського люду.
Хоч саме переселення i першi лiта по переселенню не завжди бажання
згадувати. Ано, нелегко далося ©м тоте переселення, як i все, що мають на
обжитiй за пiвтора десятка лiт землi. До кiнця вiку свого пам'ятатимуть:
були часи, коли хотiлося заснути i не прокинутись.
То тiльки за лiта марилося: коли вже пiшли з сво © землi, мають
вiдшукати ще лiпшу - таку, що буде i годувальницею, i мироносицею. Що далi
було до зими, то ненадiйнiшим ставало те марення. Довго, аж надто довго та
зморно долали безпуття, що лежало мiж нижньою Тивер'ю та Россю, а прийшли
в Полянську землю, власне, на ©© обводи по Росi, довелося стати й випасати
худобу, доки князi перетрактовували та розмислювали, як бути вiдселенцям:
iти далi чи доста вже. Минуло днiв та й днiв у тотих роздумах та
перстрактацiях, надiйшла та пора, що казала всiм: коли не станете та не
подба те про житло, не заготу те сiна комоням, всiй iншiй худобинi, що
ма те при собi, можете i самi загинути, i товар погубити. Та й поляни не
радили йти в радимичi, тим паче на Iльмень.
- Доки доправитеся, - казали, - випадуть передзимнi дощi, розiллються
рiки, i води ©хнi можуть перетнути путь вашу на Iльмень. А якщо й не
перетнуть, то затримають до бiлих мух. Де схова теся вiд них, коли на
Iльменi не виявиться схованок? Завважте, вас он скiльки, а тварi з вами ще
бiльше.
- Що ж дасть нам Ки©в, поляни пороськi, коли сядемо в обводах ©хньо©
землi? Чи буде чим перезимувати i чи буде де перезимувати?
- На все,чого хотiли б, уповати не випада , - була одповiдь тих, кого
князь Острозор послав на розмову з вiдселенцями. - Одначе й напризволяще
не полишимо. Перше, що обiцяв князь Ки ва, - дати землю, вiд яко© матимете
опiсля добрий достаток. А ще обiця прислати в помiч вам поселян сво©х,
покладе на них повиннiсть спорудити до зими купно з вiдселенцями бодай
кiлька придатних для зимiвлi i оборони городищ. Решта люду вашого пiде на
зимiвлю, як i на прокорм, по весях полянських. На те також буде повелiння
князя.
Богданка поривало запитати, де ж буде та земля, що ©© обiця князь
вiдселенцям. А проте не хотiв виглядiти аж надто зацiкавленим.
- За те велика дяка князевi вiд усiх нас, - зайшов здалеку. - Правдиво
кажучи, чогось iншого ми й не бажа мо. Одне хочемо знати: яку повиннiсть
поклада на нас князь за сю щедрiсть?
- Ту, що й на всiх поселян сво©х: обробляти землю, жити з землi й
боронити ©©, коли посягне супостат з чужкраю.
- Ну, а земля, якою винагороджу те пас, де вона?
- В Зароссi.
Богданко чи то не вiрив, чи не мiг втямити, де це, i змовк на довше,
нiж личило б.
- Там, де й нинi ми?
- До певно© мiри. Коли точнiше, мiж росами i уличами. Будете в
сусiдствi з нами i недалеко вiд родакiв сво©х, тиверцiв. Коли виникне
потреба в помочi, за кiлька переходiв будете на Днiстрi.
Лiпшого, здавалося, й сподiватися годi. Ано, скiльки думали про
поселення в землi Полянськiй, стiльки й потерпали: коли й зроблять тану
ласку, то поселять не iнакше як за Днiпром, ближче до степовикiв-асiйцiв i
недолi-безлiття, що пiдстерiга всякого, хто зважиться бути ©м сусiдою. А
князь Острозор он як розмислив: не висува ©х яко щит свiй на схiд,
поселя мiж росiв та уличiв i разом з тим не так уже й далеко вiд рiдно©
Тиверi.
- А що скажуть тi уличi i тi роси, - вдався до речникiв кпяжо© волi, -
котрi, хай i рiдко, всо ж сидять па сiй землi?
- То бiглий люд. Та й скiльки його? Житиме мiж вас, то муситиме й
коритися вам.
На тому стали, та тим не вичерпали свого безлiття. Князь Богданко - а
вiд так i залишився князем для вiдселенцiв - почав iз того, що об'©хав iз
привiдцями тисяч даровану Ки вом землю i визначив мiсця для забудов:
передусiм - княжого дитинця, що започатку стольний город, затим - городищ
та сторожових веж.
- Дiлю всю пущу, - сказав по тому, - на десять вервсй i посилаю в кожну
з них по тисячi отрокiв i тисячi отроковиць. Кому яка випаде, визначить
жереб. А вже як визначить, пiдете кожен у свою вервь i спорудите городище
для вервi. Про все iнше дбатимете, обживаючи пущу.
Вони й пiшли, спонукуванi сподiванками, та ще тим, що не самi йдуть, у
помiч стають найближчi сусiди з полян - роси. Та що могли спорудити за
коротке, мов заячий хвiст, передзим'я? дине, на що спромоглися, - звели
гридницi на мiсцi майбутнiх городищ, кiлька теремiв - для тисяцького,
сотенних, сп'яли сякi-такi затишки для корiв та комоней. Далi пiшли
передзимнi дощi, нагадав про себе морозко, i поселяни з надроських околiй
сказали ©м, переселенцям: "Доста. Бiльше не можемо пособляти вам. Сво©
дiти i своя худоба ".
Воно нiби й так: зима ось-ось гряне. А все ж як бути ©м, бездомним?
Те саме сказали й тисяцькi, зiбравши всiх на мале вiче: що вдi мо,
содруги? В житлах, що спорудили, може пересидiти зиму лиш половина. Чули,
не жити - пересидiти. Куди подiнемо решту? Пошлемо на постiй та прокорм до
сусiдiв у надроських околiях чи покладемось на те, що не всi з нас
сидiтимуть та грiтимуться бiля вогнища, й залишимося при купi? Завважте,
доки однi вiдiгрiватимуться в гридницi, iншi мають поратися бiля худоби,
ще iншi добувати для себе i всiх нас живнiсть у лiсi, стояти на чатах. Пай
так i буде: зимуватимемо в тiснявi, зате при купi, чи пiдемо по чужих
хижах i на чужий хлiб?
Багатьом пригадалося тi © митi, як неохоче ставали роси в помiч,
скiльки було нарiкань на князя свого за те, що силою посилав ©х за Рось,
тож багатьох вiдвiдало й вагання:
а чи не скажуть те саме, якщо не гiрше, роси, коли попросяться до них
на постiй! Йой, то ж он яка мука i який сором - iти i проситися! ж бо не
хтось там - дiти слов'янського роду, а в слов'ян вiддавна було за ганьбу
заглядати в чужi руки, сподiватися вiд когось милостинi.
- Не посилай нас, тисяцький! - першi вiдчули бiду й озвалися