Страница:
воседля а чи ранiше, як родаки везли ©© на Онгул з-за Широко© рiки? Йой,
лишенько© Таки тодi, як везли ©© з-за Широко© рiки. То се тепер правляться
а нею до утигурiв? Мають намiр повернути свою ханшу зрадливому вiтцевi i
тим навiчно розлучити з Заверганом? Де й сила взялася. Скинулася, буцiм би
наляканий птах, подалася берегом поду в один, у другий кiнець, щось хоче
вдiяти, комусь щось сказати, ба крикнути, а крик застряв у горлi i намiри
злилися в одне незрозумiле "нi!" й стали зашморгом на ши©. Цiлиться
пiдступитися I- -до найстаршого з мужiв й одразу ж передуму : вiн - той
кому доручено переправити ©©, вiн нiчого не скаже; порива ться до
середульшого - i знову спиня ться: чи середульший належить до тих, що
пiдуть супроти старших?
Вибiр випав на найменшого - отрока Саура. Вiн (давно примiтила) частiше
i довше, нiж iншi, затриму на нiй повитi сумною поволокою очi, чи ю
всього лиш спiвчува ©й яко жонi родака свого, чи вподобав ©© за час цих
мандрiв i, як всякий молодець, не вмi приховати жадання серця. В усякiм
разi, якась сподiванка: такий не повинен бути жорстокий iз нею.
- Caуpe, - пiдiйшла, коли напував огира i був далi, нiж досi, вiд
родакiв сво©х. - Чи не скажеш менi, Сауре, куди ми трима мо путь?
Вимiряв пильним, таким же сумовито-спiвчутливим, як i донедавна, оком i
вже потiм вiдповiв;
- Далеко, Каломело.
- й... не хочеш чи тобi не велено казати менi? I знову удавав тiльки,
що розчiсу й пригладжу мокруватi ще здухви©ш гнiдого.
- Нащо казати, сама невдовзi пересвiдчишся.
- Виходить, правда се: везете за Широку рiку, до вiтця Сандiла?
Виважив прихильним поглядом, а сiвердити таки не ствердив.
- Я ж бачу, - жалiлась i плакала вже. - Я пiзнала мiсце, де спочивали,
коли везли мене до кутригурiв. Тепер назад правите. Це Заверган повелiв чи
ви вчинили всупереч волi Завергана? Зглянься, скажи, - благала, не
пiдвищуючи голосу, - хай усе вже знатиму, хай буду убита до кiнця!
Та не зглянувся Саур. Дивився на воду, iiа огира, що вдовольняв спрагу
водою, i мовчав.
Що мала робити? Кричати? А хто зважить на ©© крик? Покликати? А кого?
Кутригурiв? Зрадливого мужа чи зрадливого вiтця? Усi вiдвернулися вiд не©,
себе липi тямлять, про себе дбають, що буде з Каломелою - байдуже.
Така, що обернулася б i пiшла куди очi дивляться: у степ - то й у степ,
у воду - то в воду. А вiдiйшла вiд Саура не далi як на четверть стрельбища
- й упала, надломлена безлiттям, долiлиць. Жалiлася не знати кому i
плакала.
- Чого вона? - суворо поцiкавився привiдця.
- Пiзнала мiсце, де спочивала, коли правилася до хана, ну й догадалася,
куди веземо ©©.
Привiдця глянув у той бiк, де побивалася ханша, i знову до Саура:
- А ти, яко всякий нюня, допомiг, звичайно, пiзнати.
- Не я, - ошкiрився отрок, - пiд допомiг пiзнати.
- Не противилася, коли пiдiйшли i сказали: "Пора, ©демо далi". Одначе i
в путi не обронила вже жодного слова. Тупо дивилася кобилицi пiд ноги й
мовчала або ж кривилася, поборювана жалощами, i мовчки витирала ряснi,
часом удушливi сльози. Лише тодi, як над'©хали до Широко© рiки та стали
думати-гадати, як перебратися через не©, зiбралася на мислi й сказала:
- Робiть плiт. Уплав я iто здолаю цi © широчiнi.
- Не бiйся, - змилостивився привiдця. - Уцлав i до пошлемо, шукатимемо
перевозу,
Пошуки тi забрали в них чи не бiльше часу, анiж п\-тт, iз Оiнулу.
Подалися ьiшз - нема та й иема кутригурськттх стii©бiтщ, "к i кутргггурiв.
Лише слiдп вiд ©иа, iци стояли колись, та ловили рибу, та плавали цими
широкими водами на пониззя чи до тих же утигурiв, бiльша пiчого. Довелося
правитися у верхiв'я i мало не до порогiв. Л то не блигомий свiт та й путь
не з торованих. Усяк бувало: i об'©здили хащi, i пробиралися прибережними
хащами, доки натрапили на стiйбище та домоглися iменем хана перевозу на
супротивний бiк. Люд начуваний татьбою та й сам сусiдив не з лiпшими, анiж
утигури, татями - з обрами, тож неохоче зважувався везiи ©х на утигурський
берег. Довелося пояснювати старшим у стiйбищi чи й гримати на них.
Побережани звикли до плавання. Для них змайструвати плiт - невелика
мудрiсть. Коли уже взялися за дiло, не забарилися з ним. Гiрше було, як
вели на плiт кобилицю: вопа нiяк не хотiла розлучатися з iншими кiньми.
Уперлася - i хоч би що. Коли ж завели силомiць, мало не пересягнула через
огорожу. Далебi, й не заспоко©ли б ©©, коли б не пiдiйшла Каломела та ве
укоськала ласками, словом-утiхою. Скiльки пливли, стiльки й промовляла до
нсвдоволено© насиллям тварi та жалiлася на людей укоськуючи твар: "Що
вдi ш, - казала. - Беззахиснi ми, а беззахисним одне лиша ться -
покладатися на милiсть сильнiших".
Хапша не радiла з того, що наближа ться до землi батькiв сво©х, одначе
й не плакала вже. Видимо, певна була: якось буде. А зiйшла па берег та
стала лаштуватися до вiд'©зду, i та, остання ©© певнiсть здимiла. Тi, на
кого покладено було викопувати волю кметiв, а вiдтак i родiв
кутригурських, но дали ©й сiдла. Схопили, легку i безсилу супроти ©хньо©
сили, поклали на спину кобилицi й заходились умотузовувати. Ноги туго
зв'язали пiд черевом, руки - ©© iд шисю i, не вдовольнившись тим, стали
уперiзувати сирицею й тiло. Коли ж подивувалася, ба знайшла за потрiбно
противитись, а противлячись, питатися, чого хочуть пiд не©, пащо
умоту:ювують, не церемонились i не хоиалися вже .ч намiрами.
- Так трепа, - сказали. - Нехай хаii Сатiдiл зиас: починi©стьсн и;iра
;!а його татьбу н землi нашiй. 1 буде вона жорстокiшою. ;шiж вiн може
сiiбi мислити.
Зняли для певностi повiд, узду i цiiьохi©улi© i.ибплицю пугою.
XIV
Минали днi, а хап Завсргац пс зважувався повернутися до свого стiйбища
над Онгуяом. Певен був, кметi не забарилися вчинити з Каломелою те, чого
так довго й уперто домагалися, й лякався тi © певностi. Об'©здив стiйбища
в степу, питався в тих, що стояли па чолi стiйбищ, скiльки во©в можуть
виставити, коли настане час вiдплатити утигурам за пiдступнiсть i нашестя,
чи всi, як кметi, носять у серцi жагучу потребу вiдплати-мсти, а думкою те
й робив, що поривався до великоханського намету та питав себе, чи то ж
правда, що Каломели нема вже там, як це може бути, щоб не було?
Повернеться, а колись же мусить повернутись - i не застане жони, не буде
обласканий при зустрiчi, вигороджений щебетом, що на нього не скупилася
його жона.
"Клятий Сандiл! - лаявся подумки, а iнодi i вголос. - Дорого заплатиш
ти менi за Каломелу. Ой дорого!"
На кме©iв не нарiкав уже i свою згоду поквитатися з Каломелою, аби
прихилити ©х до себе, не згадував. В усьому звинувачував Сандiла та його
плем'я, на них гос'iрив розум, серце, меча свого. Коли ж настав час
повернутися до стiйбища на Онгулi, а в стiйбищi - до великохапського
намету, чув, малi на силi, ноги вiдмовляються нести. Ладен був вигадати
щось, аби не йти туди, до житла, в якому - зпав - замiсть жони i
виплеканого ©© турботами затишку, застане пустку. Та як не пiде, коли то
його жи©ло. В iншому пе приймуть, а коли й приймуть, то не забаряться
подивуватися: хан бапу за зрадливицею? Хановi шкода, що вона дiстала по
заслузi?
I пiшов, i сидiв при свiчi до глибоко© ночi, i сумував, як, може, не
сумував за вiтцем сво©м, матiр'ю, що доволi рано попрощалися зi свiтом,
полишили його мало не самотнього в цiм свiтi. А настав час одходити до
сну, покликав челядникiв i звелiв готувати для нього омивання. "Так
пiзно?" - питали, одначе тiльки очима та видом ще. Уголос нiхто не смiв
казати таке хановi. Зате коли помився та лiг у ложе, одважились i
поцiкавились:
- Може, хан при свiтлi спатиме?
- Чого б то? - подивувався i тим поклав край розмовi з челядниками.
Заснув, як пiсля всяко© купелi, i доволi швидко i мiцно. Заколисалося
зворохоблене подiями останнiх днiв сумлiння, вгомонилися бентеги, хай i
надiйно прихованi, все ж каяття. Тiло, розум, всеньке ство заполонила
вольготпiсть, вiдвiдало якесь дитинне вдоволення всiм. Л ужи вдоволення
дало простiр химерним, як iiа здоровий глузд, снам.
Колись, за раннiх оiрочих лiт, з усiх молодечих схильностей i захоплень
Заверган давав перевагу ловам. Збирав до гурту кiлькох таких, як сам,
сiдлали пiдстаркуватих, таких, що бували та й бували вже у походах огирiв
i правилися у верхiв'я Онгулу - туди, де не було стiйбищ i де привiльне
почувало себе птаство - гуси, крякви, лебедi. Комоней пускали пастися,
самi ж забиралися в зарослi верболозу та очерету й ждали, коли наблизиться
облюбована здобич. Поцiляли в не© здебiльше стрiлами, а проте молодеча
вигадка нерiдко спонукали його й до iншого способу ловлi, надто коли
хотiлося привезти додому живими лебедя чи добiрну гуску.
Хто вигадав таку ловлю, не пам'ята . Певно, задовго до них ще, та
найбiльше схильний до не© був вiн, Заверган. Роздягався до наготи, ховався
при самiй водi в очеретi й ждав, доки наблизиться привiльне й безпечно
почуваючий себе табун гусей, спарованi сердечним днанням лебедi. Коли ж
наближалися, брав у рота наготовану заздалегiдь очеретину, пiрнав нечутно
i так же нечутно пiдкрадався до гусей чи лебедiв. Тодi вже, як бачив перед
собою чи над собою рожевi лапки, випльовував очеретину, хапав обiруч
здобич i тримав ©© доiи, доки не розлетиться потривожена з'явою людини,
решта табуна.
Гуси не так ще, а лебедi боролися довго й завзято, так завзято, що не в
кожного вистачало сили i мужностi виходити з то© борнi звитяжцем, тим
паче, коли доводилося тримати лебедя одною рукою, а другою гребтися до
берега.
Цi © ночi наснилося майже те саме, що було колись наяву. Сидiв,
принишклий, в очеретi, й терпляче ждав, коли наблизиться до нього
снiжно-бiла, з царственою короною на головi лебiдка. Не лебiдь, хоч вiн
був поруч, саме лебiдка: надто вже зваблива була вона видом сво©м,
молодечою невиннiстю i чистотою. А лебiдка не поспiшала зближатися,
обiймалася з лебедем, охоче пiдставляла голову, коли лебiдь цiлував та
милував ©©, потiм збадьорювалася, поривалася злетiти на радощах, та
передумувала i обмежувалась тим, що дужо била крильми об воду, пробiгала
по синiй поверхнi рiки кiльканадцять ступенiв i знову поверталася до
лебедя, дозволяла обняти себе широкими, на цiлий розмах рук крилами,
цiлувалась та милувалась обнята.
За тим милуванням i пiдстерiг вiн ©©, радiв, що схопив надiйно, не
випустить уже. I таки lie випустив би з руiн, коли б цс сталося диво: iю
вiп осилив лебедицю й тримав на водi, лебедиця змахнула дужими крильми,
вихопила Завергана з води й понесла над рiкою, а згодом - над степом.
Отетерiв, не йме собi вiри. Хотiв було пустити ту диво-лебедицю, та
розглянувся i схолонув серцем: вiн надто високо пiднiсся, щоб зважитися i
сягнути з тако© високостi вниз. Лишалося дине - ублагати лебедицю.
Ще раз скинув на не© наполоханий погляд i заволав диким лементом: його
несла не лебедиця - Каломела, крила тiльки мала широкi та бiлi замiсть
рук.
"А-а-а!" - почув свiй голос i лупнув, облитий холодним потом, очима:
хтось дужо торсав його за ногу, кликав на ймення.
- Вставай, хане, жони тво © кобилиця повернулася. Усе ще не вiрив чи не
мiг втямити, повiривши. Був таки в сво©й ложницi. На столi горiла, як i
звечора, свiча, а поруч сидiв челядник i торочив щось перепудженим, як i в
хана, голосом.
- Яка кобилиця? Звiдки повернулася?
- Та, що на нiй завше ©здила ханша, що була переправлена купно з ханшею
через Широку рiку. Звiдтам i повернулася щойно. Пiдiйшла до самого намету
i покликала тебе голосним iржанням.
Тепер аж второпав, що кажуть йому, i засу тився, почав одягатися.
- А ханша? - надумався i запитав. - Що а ханшсю?
- I ханша при кобилицi.
Не просто догадувався, по голосу челядини чув: йому принесли до безуму
тривожну i непри мну вiсть. Тому не став допитуватися. Перший ступив до
виходу, нацiлився йти в нiч, та одразу ж i спинився: кобилиця заiржала
благально-клично, схоже, що потiшено, й пiшла на зближення з ханом. А
зблизившись, довiрливо торкнулася мордою в груди, потiм - Заверганового
виду.
Зимно зробилося вiд тi © ласки. Затремтiв усiм тiлом i заходився
обмацувати твар. А натрапив на примотузовану на ©© спинi Каломелу,
сахнувся злякано i укляк.
- Вогню сюди! - повелiв челядникам. - Мерщiй вогню!
Та челядники не поспiшали здiйснювати його повелiння.
- Чи треба, хане? - запитали стишено. - Збiжиться люд, пiде землею
поголос. I без вогню ясно.
- Що? Що ясно?
- Жиiiа гноя мир©'иа. Воиа, як бачi©©и, iiрiшогузована до кобилицi, не
iнакше, як втопилася, коли твар пливла через рiку.
- Ви певнi, що мертва?
- А так, удостовiрювалися перед тим, як будити тебе. Зроби iнше, хане:
поховай ©©, доки спить стiйбище, за локонами роду нашого. Хай не
глумляться бодай по смертi.
Не повiрив. Торкнувся чола, рук, покликав на ймення i знову не повiрив:
заходився розмотузовувати жону очевидно, мав намiр внести ©© до намету,
пересвiдчитися при свiтлi. Та недовго тратив на те час i зусилля. Одне,
впевнився: надiйно замотузували ©©, без ножа не визволити з пут, а друге,
сумнiву не лишалося: Каломела таки мертва.
"О Небо! - простогнав. - Це треба було статися такому. Чи я хотiв, щоб
саме так сталося?"
I розглядавсь, i поривався кудись, а нiчого лiпшого не вигадав.
- Сiдлайте комоней, - повелiв. - Берiть кобилицю з утопшою, заступи,
по©демо за стiйбище.
Куди вiв усiх, i сам, певно, не вiдав. Далi вiд роду i тих людцiв у
власному родi, котрi i мертвим не дають супокою, чи таки обрав мiсце, де
похова Каломелу за поконами предкiв i прагнув того мiсця? Пiди та знай,
якi в нього умисли. Може, всього лиш утiкав вiд гадки: як це сталося, що
Каломела он скiльки днiв i ночей блукала землею утигурською i нiхто не
визволив ©© з тих пут? Не натрапила кобилиця на людей чи не далася людям?
Вiдала, де домiвка, й подалася вслiд за тими, що полишили ©© в утигурах,
до сво © домiвки? Чому ж тодi так довго добиралася? Утопила жону, долаючи
таку широку i таку неспокiйну часом рiку, чи уморила голодом i спрагою?
про що думати Завергановi i вiд чого втiкати. Тому й жене так огира
- ускач та й ускач. Челядники ледве встигали за ним, i тодi вже, як
спинився та дав можливiсть розглянутися при рожево-голубому багаттi, що
розгоралося край неба, збагнули й сказали самi собi: хап знав, куди везе
жону; це найвище мiсце над Онгулом, звiдси Каломела бачитиме щоденнi
свiтання, народження умитого росами сонця за Широкою рiкою i стопи сво©
вiд краю до краю.
Були стараннi i, як нiколи, услужливi хановi. Та водночас i пильнi (хай
милу Тангра за недоречну iстину, одначе куди подiнешся, коли вона -
iстина: челядники завжди пильнiшi й уважнiшi до сво©х вельмож, анiж
вельможi до челядникiв). I тодi, як розмотузокували ха©шiу, i коли
розмотузували, бачили: хан не може дивитися па не©. Чи то вид Каломелин,
такий по-молодечому знадний колись i такий спотворений смертю, жахав його,
чи ще щось, - кидав скрадливий позирк очей сво©х i одвертався, не знав,
куди себе дiти, аж поки по згадав: пора ж копати яму, i не взявся за
заступ.
Що думав, копаючи, лише вiн, певно, й вiдав. В усякiм разi, щось думав
i бентежився неабияк, бо заступа вганяв у землю дужо, так дужо, що зламав
одного, примушував гнутися й другого.
А небо палало вже над степом, з рожево-голубого робилося незвично
багряним, схоже, що там, за Широкою рiкою, роздмухував та й роздмухував
хтось потужне, на все крайнебо багаття.
- До бурi йдеться, хане, - кивнув у той бiк один iз челядникiв.
- А так, буде буря, буде й кривавиця, i саме там, за Широкою рiкою.
Викидав зрушену заступом землю, обмiряв для певностi яму i вже потiм,
як вилiз iз не©, звелiв челядникам:
- Нарвiть м'яко© трави, вистелiть ханшi ложе та й кладiть на вiчний
спочинок. Iм'я ©©, як i пам'ять про не©, увiчнимо згодом, коли
поквита мося з утигурами. Повернемося всiма тисячами й насиплемо на цiм
мiсцi високу могилу - таку, щоб далеко видно було, щоб i через вiки
нагадувала людям: була у хана Завергана жона прелiпо слюбна i була кривава
мста за ©© страдницьку смерть.
XV
Тепер знав, що вдi , аби вернути собi передану вiтцсм i набуту за
Дуна м славу: доки в родах горять ненавистю серця, доки сам вiн пала
жаданням мсти, поведе кутригурiв за Широку рiку, а вже як поведе, вчинить
так, щоб не тiльки земля, небо палало вогнивом. Кметi вiдiйдуть там
серцем, а вiдiйдуть - знову стануть покiрними i прихильними до хана,
ладними слухатись всякого, що зiйде з його уст, повелiння.
З чого ж почне? Скличе всiх i покаже кобилицю, на якiй повернулася
Каломела, чи ута мничить ©© повернення до пори до часу, обмежиться тим, що
скаже: "Я вволив вашу волю, настав час уволити мою"? Мабуть, що так:
спершу покличе всiх у похiд i утiшить мстою, а вже потiм, як утiшаться i
стануть чулiшими до чужого бсзлiття, приведе псiх па то мiсцг, ди поховай
жону сiюю, i ск;цни: "Якщо иже Каломела i мертвою повернулася до нас, вона
таки не винна. Чу ш, роде мiй клятий, воздай належне ©й бодай по смертi,
коли не вмiв воздати за життя!" : Гiнцi його не барилися гнати комоней у
степ, i кметi теж не забарилися вiдгукнутися на ханiв клич. Прибули я
мужами, отроками, ба навiть старцiв прихопили, - всiх, кого ще мiг
видiлити рiд, хто був спроможний помститися за вчиненi родовi кривди.
Бачачи те, Заверган не став усамiтнюватися з кметями i радитись-напучувати
кметiв. Ви©хав у супроводi чiльних мужiв наперед примовкло© враз ратi й
звернувся до не© з речницею:
- Кутригури! Вiльнi сини вiльного степу! До вас буде слово мо . Усi ви
вiда те, якою славою покрили себе во© нашi за Дуна м i який хосен мали б
iз того, коли б не злi сусiди. Не тiльки багату здобич, ситу землю здобули
б, ту, що одкрила б нам путь у царство достатку i благодатi. Та ба,
сталося непередбачене: утигури скористалися вiдсутнiстю найхоробрiших iз
нас i вломилися, яко найпiдступнiшi татi, у землю нашу. Пiшли за димом
стiйбища, упали мертвими чи взятi в ганебний полон родаки вашi, не стало й
витокiв достатку в кутригурських родах - табунiв комоней, черiд корiв,
отар овець. Нас лишили голими й голодними, кутригури, нанесли непоправного
урону! Дiди й прадiди такого не прощали. Нiкому й нiколи! Що скажете ви,
нащадки ©хнi? Схилите перед лихолiттям голови i ждатимете слушно© нагоди
чи зберетеся з силою i поквита теся з татями, утигурами iменованими?
- Чого ма мо ждати? Нем!! Доки гарячi рани, доки пала жаданням помсти
кров, веди, хане, на утигурiв. Кара i смерть ©м! Кара i смерть!!
- Зараз саме час! - силився перекричати тисячi. - В степах давно
окотилися i встигли випастись на дозвiллi вiвцi, розтелились корови,
ожеребилися кобилицi, ©хнi, утигурськi, i тi, що взяли у нас. Дозрiла й
засiяна утигурами нива. Тож i кажу: саме час. Отари, череди, табуни
зженемо до Широко© рiки й переправимо на свiй бiк, ниви та стiйбища
пустимо за димом. Лiпшо© нагоди помститися не буде. А сила в нас ,
жадання помсти родам кутригурським, гадаю, не треба позичати.
- А так! Веди, хане, па утигурiв, i хай торжеству мста!
- Хай торжеству мста!
Вони дотримали даного хановi слова. Йшли, як i за Дунай, десятьма
тисячами, хоча переправлялися й не купно - в трьох мiсцях. А вже як
переправилися через IПироку рiку, розбилися на сотнi й пiшли лавами по
всiй Утигурi©. Палили, як обiцяли, поля, палили й стiйбища, займали отари
овець, табуни комоней, череди корiв i гнали до Широко© рiки. Не було, ясна
рiч, пощади й утигурам, надто тим, що потрапляли пiд руку першими. Утинали
голови й приказували: "Це за нашi рани, це за нашу кров!" Накидали
молодшим аркани на ши© i знов приказували: "Будете, пiдлi зрадники,
рабами, коли не захотiли бути родаками i добрими сусiдами".
Тим, що стояли стiйбищами над Широкою рiкою чи випасали череди корiв
поблизу рiки, дiсталося найбiльше, а все ж дiсталося не всiм. На те вони,
утигури, жили на обводах, аби знати, як дiяти, коли вторгаються татi, а
коли - нацiленi на поголовне винищення супостати. Поскакали гiнцi у сво©,
поскакали й у сусiднi стiйбища, а з тих сусiднiх - ще в сусiднi; стiйбища
знiмалися, з чим могли знятись, i втiкали в степ, дiждалися ночi й дали по
всьому степу вижу: палили вогонь на вежах, палпли торiшн чи позаторiшн
сiно, усе, що пiддавалося вогню. Та й кутриlyjiii тим самим нагадували про
себе. Багаття ©хньо© каримсти йшли не лише iiо землi, сягали неба й казали
тим кого не посягли ще: йде страшна вiдплата-згуба. Тож i сталося те, що
не раз уже було. диний досi рiд без будьчiiс© спонуки дiлився на два: тi,
що могли тримати в руках моча i лука, збиралися в десятки, а десятки - в
сотнi й поспiшали назустрiч непроханим сусiдам, що стали вiднинi
супостатами, тi, що могли лиш правити комонями та давати серед родакiв
такий-сякий лад, вiдходили до Бiло© рiки й одразу ж, не чекаючи чи ©сь
згоди, переправлялися за рiку. Бо вiдали: коли супостат вторга ться у ©хню
землю з заходу сонця, далi захiдного берега рiки Бiло© не пiде, коли зi
сходу сонця - далi схiдного берега не пiде. На супротивнiм боцi стоятиме
вже хан iз воями, а з ханом у супостата буде не та розмова, що з
перепудженими стiйбищапами, навiть коли вони об' днанi в сотнi й стають
мiж утiкаючими родаками i супостатом iз чужкраю, яко прикриття.
Траплялось, ясна рiч, усяке. Стiйбищ мiж Бiлою i Широкою рiкою он скiльки.
Однi вводили в оману кутригурiв i досягали рятiвного берега, iншим
кутригури перетинали до нього путь, i тодi нiхто вже не мiг стати на
помiч. Вдень гасали по степу вершники - у один, у другий i третiй кiнець,
зупинялися на мить на узвилинi чи могилi, приглядалися до околiй i знову
гнали, мов напiженi, комоней, настигали втiкачiв чи стиналися з
прикриттям, вночi палало все, що брав вогонь. Покарана, як i та, що ждала
кари, земля доволi-таки вiдчутно чула ©© на собi й волала до неба про
помiч. Там ревом непо но© чи недо но© худоби, там - криком конаючих чи
тих, що схрестили мечi не на життя - на смерть.
Хан Сандiл - муж лiтнiй i во©н бувалiший, нiж Заверган. Не жахався,
чуючи крики нажаханих, i не зневiрювався, слухаючи зневiрених. Одне знав:
питав усякого, хто прибував з-за Бiло© рiки, де кутригури, скiльки
кутригурiв, що роблять з родами ©хнiми i товаром ©хнiм тi, iцо порядкують
уже на сплюндрованiй землi, а що - кинутi в переднi лави, i тут-таки
кликав кметiв, що стояли на чолi тисяч, i повелiвав, куди кому правитися,
що дiяти доправившись.
Хто тямив у ратнiм дiлi, тому неважко було спостерегти: хан вiда , що
робить. Хай небагато там, за Бiлою рiкою, сотень, хай розпорошенi вони,
все ж здатнi вiдчутно пошарпати супостата i тим збити з пантелику. А
збитого з пантелику Завергана легше було заманити в пастку i накрити в
пастцi. На що вiн поклада ться, той задерикуватий зятьок? На тi недобитi
тисячi, що привiв iз-за Дунаю? Видить Небо, зовсiм утратив розум зi
злостi. Та в нього ж, Сандiла, мало не вдвiчi бiльше ©х! Мусив би знати,
перш нiж iти на утигурiв, мав би вiдати, хлопак, що утигури не самотнi. На
©хнiм боцi Вiзантiя, а з ким Вiзантiя, з тим i сусiднi обри. Усе
передбачено, Завергане, на все домовленiсть через ту ж Вiзантiю, iменем
iмператора вiзантiйського. Досить вдатися з чолобитною - i обри будуть тут
як тут. Та вiн, Сандiл, не упова на чиюсь помiч, вiн i сам упора ться з
кутригурами. А упора ться та прибере до рук - iнакше заговорить i з ними,
сво©ми хитромудрими сусiдами.
- Хане! - об'явився один, об'явився й другий гiнець. - Кутригури, що
тримали путь на горiшнi витоки нашо© рiки, круто звернули на полудень,
схоже, що йдуть на з' днання з самим Заверганом.
- А тi, що йшли ближче до моря, де зараз?
- Переднi сотнi вийшли на Овечий Брiд, схоже, нiби ждуть всiх iнших.
Хан втiшено похиту головою.
- Минавре! - кличе одного з мужiв.- - Бери свою тисячу i не дай тим, що
вийдуть до Овечого Броду, перейти Бiлу. Коли ж захочуть з' днатися iз
Завергапом, тежж стань на путi i не пусти до Завергана.
- Всього лиш тисячу да ш, бате?
- Там е вже сотнi, вiзьмеш ©х пiд свою руку, як i тих що переправляться
з супротивного берега чи ратиборствуватимуть неподалiк Броду на
супротивному березi. З ними, гадаю, упора шся з повиннiстю, що ©© покладаю
на тебе.
Помислив, зважуючись чи виважуючи щось у мислях, i вже по тому додав,
звертаючись до iншого мужа:
- Тi двi-три тисячi, що йдуть з полуночi, доручаю тобi, Благою. Бери
тридцять сотень комонникiв, переправляйся через Бiлу i зроби все, аби
спинити ©х чи погромити - то вже як складеться. Одного не дозволяю - дати
©м бодай якусь спроможнiсть об' днатися з ханом кутригурiв. Ну, а хана я
вiзьму на себе.
...Iржали язвленi чи перепудженi сiчею комонi, дзвенiли, викрешуючи
iскри, мечi, хай iнодi, все ж чулися ревнi гехкання тих, що присмачували
удари меча словом. Не чути було лиш крику потятих та уражених в сiчi. Однi
не встигали зронити його, iншi безсилi були перекричати гамiр боролища, а
надто голоси погроз та проклять, що на них не скупилися як утигури, так i
кутригури. Ненависть iшла на ненависть, а гнiв - на гнiв. I не було мiсця
для стриму, як не було його й для пощади. Бо зiйшлися не на життя - на
смерть. Серця кутригурiв жадали помсти за вчинену наругу, утигурiв же
допiкала зухвалiсть кутригурiв, здавалось, повержених уже, i повержених
упрах. Тож i зчепилися та завихрились у велетенськiй, ледве примiтнiй для
ока улоговинi мiж Широкою i Бiлою рiкою, а зчепившись, не опускали вже
мечiв i не шкодували стрiл. Люто налiтали один на одного, як i сотня на
сотню, видзвонювали мечами о мечi, падали, потятi чи ураженi, комоням пiд
ноги, вихоплювалися з круговертi тi, що вцiлiли, i знову завихрювались.
- Смерть запроданцям i конокрадам! - кричав котрийсь iз Заверганових
тисяч i, зiбравши довкола себе розпорошених сiчею во©в, вiв ©х туди, де,
бачив, скрутнiше його сородичам - кутригурам.
- Смерть татям-убивцям! - пiдхоплював його клич iнший, i там, де чувся
вiн, посилювався брязкiт мечiв, тiснiшими ставали кутригурськi лави, не
просто напирали - потужно вломлювалися в утигурськi й примушували ©х
вiдступати чи й розступатись.
Улоговина густiше й густiше вкривалася трупом, i комоням все важче та
важче було коритися волi живих i не наступити на потятих. А все ж вони
умудрялися робити те. I перли, що було притi, вперед - перескакували, i
ставали, стримуванi, цапки та вигарцьовували на двох - не торкалися, i
вертiлись, спонукуванi удилами та язвленi острогами, в герцi - обминали.
лишенько© Таки тодi, як везли ©© з-за Широко© рiки. То се тепер правляться
а нею до утигурiв? Мають намiр повернути свою ханшу зрадливому вiтцевi i
тим навiчно розлучити з Заверганом? Де й сила взялася. Скинулася, буцiм би
наляканий птах, подалася берегом поду в один, у другий кiнець, щось хоче
вдiяти, комусь щось сказати, ба крикнути, а крик застряв у горлi i намiри
злилися в одне незрозумiле "нi!" й стали зашморгом на ши©. Цiлиться
пiдступитися I- -до найстаршого з мужiв й одразу ж передуму : вiн - той
кому доручено переправити ©©, вiн нiчого не скаже; порива ться до
середульшого - i знову спиня ться: чи середульший належить до тих, що
пiдуть супроти старших?
Вибiр випав на найменшого - отрока Саура. Вiн (давно примiтила) частiше
i довше, нiж iншi, затриму на нiй повитi сумною поволокою очi, чи ю
всього лиш спiвчува ©й яко жонi родака свого, чи вподобав ©© за час цих
мандрiв i, як всякий молодець, не вмi приховати жадання серця. В усякiм
разi, якась сподiванка: такий не повинен бути жорстокий iз нею.
- Caуpe, - пiдiйшла, коли напував огира i був далi, нiж досi, вiд
родакiв сво©х. - Чи не скажеш менi, Сауре, куди ми трима мо путь?
Вимiряв пильним, таким же сумовито-спiвчутливим, як i донедавна, оком i
вже потiм вiдповiв;
- Далеко, Каломело.
- й... не хочеш чи тобi не велено казати менi? I знову удавав тiльки,
що розчiсу й пригладжу мокруватi ще здухви©ш гнiдого.
- Нащо казати, сама невдовзi пересвiдчишся.
- Виходить, правда се: везете за Широку рiку, до вiтця Сандiла?
Виважив прихильним поглядом, а сiвердити таки не ствердив.
- Я ж бачу, - жалiлась i плакала вже. - Я пiзнала мiсце, де спочивали,
коли везли мене до кутригурiв. Тепер назад правите. Це Заверган повелiв чи
ви вчинили всупереч волi Завергана? Зглянься, скажи, - благала, не
пiдвищуючи голосу, - хай усе вже знатиму, хай буду убита до кiнця!
Та не зглянувся Саур. Дивився на воду, iiа огира, що вдовольняв спрагу
водою, i мовчав.
Що мала робити? Кричати? А хто зважить на ©© крик? Покликати? А кого?
Кутригурiв? Зрадливого мужа чи зрадливого вiтця? Усi вiдвернулися вiд не©,
себе липi тямлять, про себе дбають, що буде з Каломелою - байдуже.
Така, що обернулася б i пiшла куди очi дивляться: у степ - то й у степ,
у воду - то в воду. А вiдiйшла вiд Саура не далi як на четверть стрельбища
- й упала, надломлена безлiттям, долiлиць. Жалiлася не знати кому i
плакала.
- Чого вона? - суворо поцiкавився привiдця.
- Пiзнала мiсце, де спочивала, коли правилася до хана, ну й догадалася,
куди веземо ©©.
Привiдця глянув у той бiк, де побивалася ханша, i знову до Саура:
- А ти, яко всякий нюня, допомiг, звичайно, пiзнати.
- Не я, - ошкiрився отрок, - пiд допомiг пiзнати.
- Не противилася, коли пiдiйшли i сказали: "Пора, ©демо далi". Одначе i
в путi не обронила вже жодного слова. Тупо дивилася кобилицi пiд ноги й
мовчала або ж кривилася, поборювана жалощами, i мовчки витирала ряснi,
часом удушливi сльози. Лише тодi, як над'©хали до Широко© рiки та стали
думати-гадати, як перебратися через не©, зiбралася на мислi й сказала:
- Робiть плiт. Уплав я iто здолаю цi © широчiнi.
- Не бiйся, - змилостивився привiдця. - Уцлав i до пошлемо, шукатимемо
перевозу,
Пошуки тi забрали в них чи не бiльше часу, анiж п\-тт, iз Оiнулу.
Подалися ьiшз - нема та й иема кутригурськттх стii©бiтщ, "к i кутргггурiв.
Лише слiдп вiд ©иа, iци стояли колись, та ловили рибу, та плавали цими
широкими водами на пониззя чи до тих же утигурiв, бiльша пiчого. Довелося
правитися у верхiв'я i мало не до порогiв. Л то не блигомий свiт та й путь
не з торованих. Усяк бувало: i об'©здили хащi, i пробиралися прибережними
хащами, доки натрапили на стiйбище та домоглися iменем хана перевозу на
супротивний бiк. Люд начуваний татьбою та й сам сусiдив не з лiпшими, анiж
утигури, татями - з обрами, тож неохоче зважувався везiи ©х на утигурський
берег. Довелося пояснювати старшим у стiйбищi чи й гримати на них.
Побережани звикли до плавання. Для них змайструвати плiт - невелика
мудрiсть. Коли уже взялися за дiло, не забарилися з ним. Гiрше було, як
вели на плiт кобилицю: вопа нiяк не хотiла розлучатися з iншими кiньми.
Уперлася - i хоч би що. Коли ж завели силомiць, мало не пересягнула через
огорожу. Далебi, й не заспоко©ли б ©©, коли б не пiдiйшла Каломела та ве
укоськала ласками, словом-утiхою. Скiльки пливли, стiльки й промовляла до
нсвдоволено© насиллям тварi та жалiлася на людей укоськуючи твар: "Що
вдi ш, - казала. - Беззахиснi ми, а беззахисним одне лиша ться -
покладатися на милiсть сильнiших".
Хапша не радiла з того, що наближа ться до землi батькiв сво©х, одначе
й не плакала вже. Видимо, певна була: якось буде. А зiйшла па берег та
стала лаштуватися до вiд'©зду, i та, остання ©© певнiсть здимiла. Тi, на
кого покладено було викопувати волю кметiв, а вiдтак i родiв
кутригурських, но дали ©й сiдла. Схопили, легку i безсилу супроти ©хньо©
сили, поклали на спину кобилицi й заходились умотузовувати. Ноги туго
зв'язали пiд черевом, руки - ©© iд шисю i, не вдовольнившись тим, стали
уперiзувати сирицею й тiло. Коли ж подивувалася, ба знайшла за потрiбно
противитись, а противлячись, питатися, чого хочуть пiд не©, пащо
умоту:ювують, не церемонились i не хоиалися вже .ч намiрами.
- Так трепа, - сказали. - Нехай хаii Сатiдiл зиас: починi©стьсн и;iра
;!а його татьбу н землi нашiй. 1 буде вона жорстокiшою. ;шiж вiн може
сiiбi мислити.
Зняли для певностi повiд, узду i цiiьохi©улi© i.ибплицю пугою.
XIV
Минали днi, а хап Завсргац пс зважувався повернутися до свого стiйбища
над Онгуяом. Певен був, кметi не забарилися вчинити з Каломелою те, чого
так довго й уперто домагалися, й лякався тi © певностi. Об'©здив стiйбища
в степу, питався в тих, що стояли па чолi стiйбищ, скiльки во©в можуть
виставити, коли настане час вiдплатити утигурам за пiдступнiсть i нашестя,
чи всi, як кметi, носять у серцi жагучу потребу вiдплати-мсти, а думкою те
й робив, що поривався до великоханського намету та питав себе, чи то ж
правда, що Каломели нема вже там, як це може бути, щоб не було?
Повернеться, а колись же мусить повернутись - i не застане жони, не буде
обласканий при зустрiчi, вигороджений щебетом, що на нього не скупилася
його жона.
"Клятий Сандiл! - лаявся подумки, а iнодi i вголос. - Дорого заплатиш
ти менi за Каломелу. Ой дорого!"
На кме©iв не нарiкав уже i свою згоду поквитатися з Каломелою, аби
прихилити ©х до себе, не згадував. В усьому звинувачував Сандiла та його
плем'я, на них гос'iрив розум, серце, меча свого. Коли ж настав час
повернутися до стiйбища на Онгулi, а в стiйбищi - до великохапського
намету, чув, малi на силi, ноги вiдмовляються нести. Ладен був вигадати
щось, аби не йти туди, до житла, в якому - зпав - замiсть жони i
виплеканого ©© турботами затишку, застане пустку. Та як не пiде, коли то
його жи©ло. В iншому пе приймуть, а коли й приймуть, то не забаряться
подивуватися: хан бапу за зрадливицею? Хановi шкода, що вона дiстала по
заслузi?
I пiшов, i сидiв при свiчi до глибоко© ночi, i сумував, як, може, не
сумував за вiтцем сво©м, матiр'ю, що доволi рано попрощалися зi свiтом,
полишили його мало не самотнього в цiм свiтi. А настав час одходити до
сну, покликав челядникiв i звелiв готувати для нього омивання. "Так
пiзно?" - питали, одначе тiльки очима та видом ще. Уголос нiхто не смiв
казати таке хановi. Зате коли помився та лiг у ложе, одважились i
поцiкавились:
- Може, хан при свiтлi спатиме?
- Чого б то? - подивувався i тим поклав край розмовi з челядниками.
Заснув, як пiсля всяко© купелi, i доволi швидко i мiцно. Заколисалося
зворохоблене подiями останнiх днiв сумлiння, вгомонилися бентеги, хай i
надiйно прихованi, все ж каяття. Тiло, розум, всеньке ство заполонила
вольготпiсть, вiдвiдало якесь дитинне вдоволення всiм. Л ужи вдоволення
дало простiр химерним, як iiа здоровий глузд, снам.
Колись, за раннiх оiрочих лiт, з усiх молодечих схильностей i захоплень
Заверган давав перевагу ловам. Збирав до гурту кiлькох таких, як сам,
сiдлали пiдстаркуватих, таких, що бували та й бували вже у походах огирiв
i правилися у верхiв'я Онгулу - туди, де не було стiйбищ i де привiльне
почувало себе птаство - гуси, крякви, лебедi. Комоней пускали пастися,
самi ж забиралися в зарослi верболозу та очерету й ждали, коли наблизиться
облюбована здобич. Поцiляли в не© здебiльше стрiлами, а проте молодеча
вигадка нерiдко спонукали його й до iншого способу ловлi, надто коли
хотiлося привезти додому живими лебедя чи добiрну гуску.
Хто вигадав таку ловлю, не пам'ята . Певно, задовго до них ще, та
найбiльше схильний до не© був вiн, Заверган. Роздягався до наготи, ховався
при самiй водi в очеретi й ждав, доки наблизиться привiльне й безпечно
почуваючий себе табун гусей, спарованi сердечним днанням лебедi. Коли ж
наближалися, брав у рота наготовану заздалегiдь очеретину, пiрнав нечутно
i так же нечутно пiдкрадався до гусей чи лебедiв. Тодi вже, як бачив перед
собою чи над собою рожевi лапки, випльовував очеретину, хапав обiруч
здобич i тримав ©© доiи, доки не розлетиться потривожена з'явою людини,
решта табуна.
Гуси не так ще, а лебедi боролися довго й завзято, так завзято, що не в
кожного вистачало сили i мужностi виходити з то© борнi звитяжцем, тим
паче, коли доводилося тримати лебедя одною рукою, а другою гребтися до
берега.
Цi © ночi наснилося майже те саме, що було колись наяву. Сидiв,
принишклий, в очеретi, й терпляче ждав, коли наблизиться до нього
снiжно-бiла, з царственою короною на головi лебiдка. Не лебiдь, хоч вiн
був поруч, саме лебiдка: надто вже зваблива була вона видом сво©м,
молодечою невиннiстю i чистотою. А лебiдка не поспiшала зближатися,
обiймалася з лебедем, охоче пiдставляла голову, коли лебiдь цiлував та
милував ©©, потiм збадьорювалася, поривалася злетiти на радощах, та
передумувала i обмежувалась тим, що дужо била крильми об воду, пробiгала
по синiй поверхнi рiки кiльканадцять ступенiв i знову поверталася до
лебедя, дозволяла обняти себе широкими, на цiлий розмах рук крилами,
цiлувалась та милувалась обнята.
За тим милуванням i пiдстерiг вiн ©©, радiв, що схопив надiйно, не
випустить уже. I таки lie випустив би з руiн, коли б цс сталося диво: iю
вiп осилив лебедицю й тримав на водi, лебедиця змахнула дужими крильми,
вихопила Завергана з води й понесла над рiкою, а згодом - над степом.
Отетерiв, не йме собi вiри. Хотiв було пустити ту диво-лебедицю, та
розглянувся i схолонув серцем: вiн надто високо пiднiсся, щоб зважитися i
сягнути з тако© високостi вниз. Лишалося дине - ублагати лебедицю.
Ще раз скинув на не© наполоханий погляд i заволав диким лементом: його
несла не лебедиця - Каломела, крила тiльки мала широкi та бiлi замiсть
рук.
"А-а-а!" - почув свiй голос i лупнув, облитий холодним потом, очима:
хтось дужо торсав його за ногу, кликав на ймення.
- Вставай, хане, жони тво © кобилиця повернулася. Усе ще не вiрив чи не
мiг втямити, повiривши. Був таки в сво©й ложницi. На столi горiла, як i
звечора, свiча, а поруч сидiв челядник i торочив щось перепудженим, як i в
хана, голосом.
- Яка кобилиця? Звiдки повернулася?
- Та, що на нiй завше ©здила ханша, що була переправлена купно з ханшею
через Широку рiку. Звiдтам i повернулася щойно. Пiдiйшла до самого намету
i покликала тебе голосним iржанням.
Тепер аж второпав, що кажуть йому, i засу тився, почав одягатися.
- А ханша? - надумався i запитав. - Що а ханшсю?
- I ханша при кобилицi.
Не просто догадувався, по голосу челядини чув: йому принесли до безуму
тривожну i непри мну вiсть. Тому не став допитуватися. Перший ступив до
виходу, нацiлився йти в нiч, та одразу ж i спинився: кобилиця заiржала
благально-клично, схоже, що потiшено, й пiшла на зближення з ханом. А
зблизившись, довiрливо торкнулася мордою в груди, потiм - Заверганового
виду.
Зимно зробилося вiд тi © ласки. Затремтiв усiм тiлом i заходився
обмацувати твар. А натрапив на примотузовану на ©© спинi Каломелу,
сахнувся злякано i укляк.
- Вогню сюди! - повелiв челядникам. - Мерщiй вогню!
Та челядники не поспiшали здiйснювати його повелiння.
- Чи треба, хане? - запитали стишено. - Збiжиться люд, пiде землею
поголос. I без вогню ясно.
- Що? Що ясно?
- Жиiiа гноя мир©'иа. Воиа, як бачi©©и, iiрiшогузована до кобилицi, не
iнакше, як втопилася, коли твар пливла через рiку.
- Ви певнi, що мертва?
- А так, удостовiрювалися перед тим, як будити тебе. Зроби iнше, хане:
поховай ©©, доки спить стiйбище, за локонами роду нашого. Хай не
глумляться бодай по смертi.
Не повiрив. Торкнувся чола, рук, покликав на ймення i знову не повiрив:
заходився розмотузовувати жону очевидно, мав намiр внести ©© до намету,
пересвiдчитися при свiтлi. Та недовго тратив на те час i зусилля. Одне,
впевнився: надiйно замотузували ©©, без ножа не визволити з пут, а друге,
сумнiву не лишалося: Каломела таки мертва.
"О Небо! - простогнав. - Це треба було статися такому. Чи я хотiв, щоб
саме так сталося?"
I розглядавсь, i поривався кудись, а нiчого лiпшого не вигадав.
- Сiдлайте комоней, - повелiв. - Берiть кобилицю з утопшою, заступи,
по©демо за стiйбище.
Куди вiв усiх, i сам, певно, не вiдав. Далi вiд роду i тих людцiв у
власному родi, котрi i мертвим не дають супокою, чи таки обрав мiсце, де
похова Каломелу за поконами предкiв i прагнув того мiсця? Пiди та знай,
якi в нього умисли. Може, всього лиш утiкав вiд гадки: як це сталося, що
Каломела он скiльки днiв i ночей блукала землею утигурською i нiхто не
визволив ©© з тих пут? Не натрапила кобилиця на людей чи не далася людям?
Вiдала, де домiвка, й подалася вслiд за тими, що полишили ©© в утигурах,
до сво © домiвки? Чому ж тодi так довго добиралася? Утопила жону, долаючи
таку широку i таку неспокiйну часом рiку, чи уморила голодом i спрагою?
про що думати Завергановi i вiд чого втiкати. Тому й жене так огира
- ускач та й ускач. Челядники ледве встигали за ним, i тодi вже, як
спинився та дав можливiсть розглянутися при рожево-голубому багаттi, що
розгоралося край неба, збагнули й сказали самi собi: хап знав, куди везе
жону; це найвище мiсце над Онгулом, звiдси Каломела бачитиме щоденнi
свiтання, народження умитого росами сонця за Широкою рiкою i стопи сво©
вiд краю до краю.
Були стараннi i, як нiколи, услужливi хановi. Та водночас i пильнi (хай
милу Тангра за недоречну iстину, одначе куди подiнешся, коли вона -
iстина: челядники завжди пильнiшi й уважнiшi до сво©х вельмож, анiж
вельможi до челядникiв). I тодi, як розмотузокували ха©шiу, i коли
розмотузували, бачили: хан не може дивитися па не©. Чи то вид Каломелин,
такий по-молодечому знадний колись i такий спотворений смертю, жахав його,
чи ще щось, - кидав скрадливий позирк очей сво©х i одвертався, не знав,
куди себе дiти, аж поки по згадав: пора ж копати яму, i не взявся за
заступ.
Що думав, копаючи, лише вiн, певно, й вiдав. В усякiм разi, щось думав
i бентежився неабияк, бо заступа вганяв у землю дужо, так дужо, що зламав
одного, примушував гнутися й другого.
А небо палало вже над степом, з рожево-голубого робилося незвично
багряним, схоже, що там, за Широкою рiкою, роздмухував та й роздмухував
хтось потужне, на все крайнебо багаття.
- До бурi йдеться, хане, - кивнув у той бiк один iз челядникiв.
- А так, буде буря, буде й кривавиця, i саме там, за Широкою рiкою.
Викидав зрушену заступом землю, обмiряв для певностi яму i вже потiм,
як вилiз iз не©, звелiв челядникам:
- Нарвiть м'яко© трави, вистелiть ханшi ложе та й кладiть на вiчний
спочинок. Iм'я ©©, як i пам'ять про не©, увiчнимо згодом, коли
поквита мося з утигурами. Повернемося всiма тисячами й насиплемо на цiм
мiсцi високу могилу - таку, щоб далеко видно було, щоб i через вiки
нагадувала людям: була у хана Завергана жона прелiпо слюбна i була кривава
мста за ©© страдницьку смерть.
XV
Тепер знав, що вдi , аби вернути собi передану вiтцсм i набуту за
Дуна м славу: доки в родах горять ненавистю серця, доки сам вiн пала
жаданням мсти, поведе кутригурiв за Широку рiку, а вже як поведе, вчинить
так, щоб не тiльки земля, небо палало вогнивом. Кметi вiдiйдуть там
серцем, а вiдiйдуть - знову стануть покiрними i прихильними до хана,
ладними слухатись всякого, що зiйде з його уст, повелiння.
З чого ж почне? Скличе всiх i покаже кобилицю, на якiй повернулася
Каломела, чи ута мничить ©© повернення до пори до часу, обмежиться тим, що
скаже: "Я вволив вашу волю, настав час уволити мою"? Мабуть, що так:
спершу покличе всiх у похiд i утiшить мстою, а вже потiм, як утiшаться i
стануть чулiшими до чужого бсзлiття, приведе псiх па то мiсцг, ди поховай
жону сiюю, i ск;цни: "Якщо иже Каломела i мертвою повернулася до нас, вона
таки не винна. Чу ш, роде мiй клятий, воздай належне ©й бодай по смертi,
коли не вмiв воздати за життя!" : Гiнцi його не барилися гнати комоней у
степ, i кметi теж не забарилися вiдгукнутися на ханiв клич. Прибули я
мужами, отроками, ба навiть старцiв прихопили, - всiх, кого ще мiг
видiлити рiд, хто був спроможний помститися за вчиненi родовi кривди.
Бачачи те, Заверган не став усамiтнюватися з кметями i радитись-напучувати
кметiв. Ви©хав у супроводi чiльних мужiв наперед примовкло© враз ратi й
звернувся до не© з речницею:
- Кутригури! Вiльнi сини вiльного степу! До вас буде слово мо . Усi ви
вiда те, якою славою покрили себе во© нашi за Дуна м i який хосен мали б
iз того, коли б не злi сусiди. Не тiльки багату здобич, ситу землю здобули
б, ту, що одкрила б нам путь у царство достатку i благодатi. Та ба,
сталося непередбачене: утигури скористалися вiдсутнiстю найхоробрiших iз
нас i вломилися, яко найпiдступнiшi татi, у землю нашу. Пiшли за димом
стiйбища, упали мертвими чи взятi в ганебний полон родаки вашi, не стало й
витокiв достатку в кутригурських родах - табунiв комоней, черiд корiв,
отар овець. Нас лишили голими й голодними, кутригури, нанесли непоправного
урону! Дiди й прадiди такого не прощали. Нiкому й нiколи! Що скажете ви,
нащадки ©хнi? Схилите перед лихолiттям голови i ждатимете слушно© нагоди
чи зберетеся з силою i поквита теся з татями, утигурами iменованими?
- Чого ма мо ждати? Нем!! Доки гарячi рани, доки пала жаданням помсти
кров, веди, хане, на утигурiв. Кара i смерть ©м! Кара i смерть!!
- Зараз саме час! - силився перекричати тисячi. - В степах давно
окотилися i встигли випастись на дозвiллi вiвцi, розтелились корови,
ожеребилися кобилицi, ©хнi, утигурськi, i тi, що взяли у нас. Дозрiла й
засiяна утигурами нива. Тож i кажу: саме час. Отари, череди, табуни
зженемо до Широко© рiки й переправимо на свiй бiк, ниви та стiйбища
пустимо за димом. Лiпшо© нагоди помститися не буде. А сила в нас ,
жадання помсти родам кутригурським, гадаю, не треба позичати.
- А так! Веди, хане, па утигурiв, i хай торжеству мста!
- Хай торжеству мста!
Вони дотримали даного хановi слова. Йшли, як i за Дунай, десятьма
тисячами, хоча переправлялися й не купно - в трьох мiсцях. А вже як
переправилися через IПироку рiку, розбилися на сотнi й пiшли лавами по
всiй Утигурi©. Палили, як обiцяли, поля, палили й стiйбища, займали отари
овець, табуни комоней, череди корiв i гнали до Широко© рiки. Не було, ясна
рiч, пощади й утигурам, надто тим, що потрапляли пiд руку першими. Утинали
голови й приказували: "Це за нашi рани, це за нашу кров!" Накидали
молодшим аркани на ши© i знов приказували: "Будете, пiдлi зрадники,
рабами, коли не захотiли бути родаками i добрими сусiдами".
Тим, що стояли стiйбищами над Широкою рiкою чи випасали череди корiв
поблизу рiки, дiсталося найбiльше, а все ж дiсталося не всiм. На те вони,
утигури, жили на обводах, аби знати, як дiяти, коли вторгаються татi, а
коли - нацiленi на поголовне винищення супостати. Поскакали гiнцi у сво©,
поскакали й у сусiднi стiйбища, а з тих сусiднiх - ще в сусiднi; стiйбища
знiмалися, з чим могли знятись, i втiкали в степ, дiждалися ночi й дали по
всьому степу вижу: палили вогонь на вежах, палпли торiшн чи позаторiшн
сiно, усе, що пiддавалося вогню. Та й кутриlyjiii тим самим нагадували про
себе. Багаття ©хньо© каримсти йшли не лише iiо землi, сягали неба й казали
тим кого не посягли ще: йде страшна вiдплата-згуба. Тож i сталося те, що
не раз уже було. диний досi рiд без будьчiiс© спонуки дiлився на два: тi,
що могли тримати в руках моча i лука, збиралися в десятки, а десятки - в
сотнi й поспiшали назустрiч непроханим сусiдам, що стали вiднинi
супостатами, тi, що могли лиш правити комонями та давати серед родакiв
такий-сякий лад, вiдходили до Бiло© рiки й одразу ж, не чекаючи чи ©сь
згоди, переправлялися за рiку. Бо вiдали: коли супостат вторга ться у ©хню
землю з заходу сонця, далi захiдного берега рiки Бiло© не пiде, коли зi
сходу сонця - далi схiдного берега не пiде. На супротивнiм боцi стоятиме
вже хан iз воями, а з ханом у супостата буде не та розмова, що з
перепудженими стiйбищапами, навiть коли вони об' днанi в сотнi й стають
мiж утiкаючими родаками i супостатом iз чужкраю, яко прикриття.
Траплялось, ясна рiч, усяке. Стiйбищ мiж Бiлою i Широкою рiкою он скiльки.
Однi вводили в оману кутригурiв i досягали рятiвного берега, iншим
кутригури перетинали до нього путь, i тодi нiхто вже не мiг стати на
помiч. Вдень гасали по степу вершники - у один, у другий i третiй кiнець,
зупинялися на мить на узвилинi чи могилi, приглядалися до околiй i знову
гнали, мов напiженi, комоней, настигали втiкачiв чи стиналися з
прикриттям, вночi палало все, що брав вогонь. Покарана, як i та, що ждала
кари, земля доволi-таки вiдчутно чула ©© на собi й волала до неба про
помiч. Там ревом непо но© чи недо но© худоби, там - криком конаючих чи
тих, що схрестили мечi не на життя - на смерть.
Хан Сандiл - муж лiтнiй i во©н бувалiший, нiж Заверган. Не жахався,
чуючи крики нажаханих, i не зневiрювався, слухаючи зневiрених. Одне знав:
питав усякого, хто прибував з-за Бiло© рiки, де кутригури, скiльки
кутригурiв, що роблять з родами ©хнiми i товаром ©хнiм тi, iцо порядкують
уже на сплюндрованiй землi, а що - кинутi в переднi лави, i тут-таки
кликав кметiв, що стояли на чолi тисяч, i повелiвав, куди кому правитися,
що дiяти доправившись.
Хто тямив у ратнiм дiлi, тому неважко було спостерегти: хан вiда , що
робить. Хай небагато там, за Бiлою рiкою, сотень, хай розпорошенi вони,
все ж здатнi вiдчутно пошарпати супостата i тим збити з пантелику. А
збитого з пантелику Завергана легше було заманити в пастку i накрити в
пастцi. На що вiн поклада ться, той задерикуватий зятьок? На тi недобитi
тисячi, що привiв iз-за Дунаю? Видить Небо, зовсiм утратив розум зi
злостi. Та в нього ж, Сандiла, мало не вдвiчi бiльше ©х! Мусив би знати,
перш нiж iти на утигурiв, мав би вiдати, хлопак, що утигури не самотнi. На
©хнiм боцi Вiзантiя, а з ким Вiзантiя, з тим i сусiднi обри. Усе
передбачено, Завергане, на все домовленiсть через ту ж Вiзантiю, iменем
iмператора вiзантiйського. Досить вдатися з чолобитною - i обри будуть тут
як тут. Та вiн, Сандiл, не упова на чиюсь помiч, вiн i сам упора ться з
кутригурами. А упора ться та прибере до рук - iнакше заговорить i з ними,
сво©ми хитромудрими сусiдами.
- Хане! - об'явився один, об'явився й другий гiнець. - Кутригури, що
тримали путь на горiшнi витоки нашо© рiки, круто звернули на полудень,
схоже, що йдуть на з' днання з самим Заверганом.
- А тi, що йшли ближче до моря, де зараз?
- Переднi сотнi вийшли на Овечий Брiд, схоже, нiби ждуть всiх iнших.
Хан втiшено похиту головою.
- Минавре! - кличе одного з мужiв.- - Бери свою тисячу i не дай тим, що
вийдуть до Овечого Броду, перейти Бiлу. Коли ж захочуть з' днатися iз
Завергапом, тежж стань на путi i не пусти до Завергана.
- Всього лиш тисячу да ш, бате?
- Там е вже сотнi, вiзьмеш ©х пiд свою руку, як i тих що переправляться
з супротивного берега чи ратиборствуватимуть неподалiк Броду на
супротивному березi. З ними, гадаю, упора шся з повиннiстю, що ©© покладаю
на тебе.
Помислив, зважуючись чи виважуючи щось у мислях, i вже по тому додав,
звертаючись до iншого мужа:
- Тi двi-три тисячi, що йдуть з полуночi, доручаю тобi, Благою. Бери
тридцять сотень комонникiв, переправляйся через Бiлу i зроби все, аби
спинити ©х чи погромити - то вже як складеться. Одного не дозволяю - дати
©м бодай якусь спроможнiсть об' днатися з ханом кутригурiв. Ну, а хана я
вiзьму на себе.
...Iржали язвленi чи перепудженi сiчею комонi, дзвенiли, викрешуючи
iскри, мечi, хай iнодi, все ж чулися ревнi гехкання тих, що присмачували
удари меча словом. Не чути було лиш крику потятих та уражених в сiчi. Однi
не встигали зронити його, iншi безсилi були перекричати гамiр боролища, а
надто голоси погроз та проклять, що на них не скупилися як утигури, так i
кутригури. Ненависть iшла на ненависть, а гнiв - на гнiв. I не було мiсця
для стриму, як не було його й для пощади. Бо зiйшлися не на життя - на
смерть. Серця кутригурiв жадали помсти за вчинену наругу, утигурiв же
допiкала зухвалiсть кутригурiв, здавалось, повержених уже, i повержених
упрах. Тож i зчепилися та завихрились у велетенськiй, ледве примiтнiй для
ока улоговинi мiж Широкою i Бiлою рiкою, а зчепившись, не опускали вже
мечiв i не шкодували стрiл. Люто налiтали один на одного, як i сотня на
сотню, видзвонювали мечами о мечi, падали, потятi чи ураженi, комоням пiд
ноги, вихоплювалися з круговертi тi, що вцiлiли, i знову завихрювались.
- Смерть запроданцям i конокрадам! - кричав котрийсь iз Заверганових
тисяч i, зiбравши довкола себе розпорошених сiчею во©в, вiв ©х туди, де,
бачив, скрутнiше його сородичам - кутригурам.
- Смерть татям-убивцям! - пiдхоплював його клич iнший, i там, де чувся
вiн, посилювався брязкiт мечiв, тiснiшими ставали кутригурськi лави, не
просто напирали - потужно вломлювалися в утигурськi й примушували ©х
вiдступати чи й розступатись.
Улоговина густiше й густiше вкривалася трупом, i комоням все важче та
важче було коритися волi живих i не наступити на потятих. А все ж вони
умудрялися робити те. I перли, що було притi, вперед - перескакували, i
ставали, стримуванi, цапки та вигарцьовували на двох - не торкалися, i
вертiлись, спонукуванi удилами та язвленi острогами, в герцi - обминали.