Страница:
голоснiше.
Турми аварськi не перли, як водиться в iнших, суцiльною лавою. Йшли на
пересiчень i краяли землю Гепiдську на шматки. Аби видiли гепiди i певнi
були: супостат всюди, вiд нього нема рятунку, не буде й пощади.
© й справдi не було. Гула земля пiд ударами тисяч i тисяч кiнських
копит, гуло потривожене стогоном безжально бито© землi небо, а в донедавна
чистому, вимитому росами аерi зависала темними шлейфами пилюга. Гейби
оповiщала всiх: йде непоборна сила, диний рятунок вiд не© - здатись на
милiсть звитяжцiв, поступитися всiм, що ма ш.
Та кому хочеться поступатися хижею, що захища вiд негоди, ма тнiстю,
що у хижi, а тим паче втiхою-жоною, такими младомладими i такими
беззахисними перед безлiттям дiтьми? Усе те було досi благодаттю, хай i
якоюсь, все ж долею. Тож i збирались, хто мiг ще зiбратись, до гурту,
дналися в силу. Мiзерна була вона супроти об' днано© сили обрiв i
лангобардiв? А так. Коли король не вистояв iз сво©ми тисячами, де вже
вистояти ©м, сотням. I все ж стояли до пори до часу. Вже потiм десь
змiталися лавиною й губились у лавинi, а все, що пiддавалось вогню,
бралося вогнем, в чому була нужда супостатам або всього Лиш забава,
бралося супостатами. Мужiв в'язали i берегли осiбно, младомладих жон i
дiвиць також осiбно. Лише стариню та малих не брали до полону. Коли самi
не пiдверталися пiд стрiли та мечi, лишали в хижах.
Плач i стогiн iшов донедавна святковою й веселою в святешних забавах
землею. I слалися дими, ревла трубним голосом непо на та недо на худоба,
iржали кобилицi, що втратили лошат, а ще головнiше - полишенi напризволяще
лошата. Авари, як i лангобарди, не зважали на те. У них одна турбота -
ломитися в глибиннi марки Гепiдсько© землi, дрiбнити та тяти силу
гепiдську.
Коли кагановi доповiли якогось дня: король Кунимуид покинув сво©х во©в
i сховався за стiнами Сiрмiя, напевно знав уже: виправу завершено, можна
почувати себе звитяжцем. Одначе турмам не сказав того. Зiбрав пiд свою
руку найближчi й повiв до стiн захоплено© ромеями фортецi.
- Видайте нам короля Кунимунда! - зажадав через нарочитих.
Турми грали тим часом пiд стiнами й казали тим: "Послухайтесь, бо й вам
те буде".
Та роме© не устрашилися ©х.
- Король Кунимунд i його герцоги перебувають пiд захистом iмператора, -
сказали. - До нього й шлiть сольство.
Баян хотiв було стояти на сво му, та вчасно опам'ятався i вгомонив
себе. Чи треба так далеко заходити? Взяттям Сiрмiя започатку похiд
супроти iмперi©. А то занадто буде. Варто пождати, що скаже iмператор про
його вторгнення у землi гепiдiв, про воседля в Подунав'©. Коли усе це
зiйде задаром, ще запита в тих, що засiли в Сiрмi© та Сiнгидунi, де
король i чому не вiддали йому короля повержених ним гепiдiв.
XV
Роди аварськi понад сотню лiт бережуть у пам'ятi звитягу над савiрами.
Скiльки ж берегтимуть вони цi двi останнi - над утигурами i кутригурами та
над гепiдами? Стiльки ж, як i попередню, чи забудуть так само швидко i
легко, як i здобули? Не повиннi б. Он як торжествують, вiдчувши себе
звитяжцями, i як возносять привiдцю свого аа те, що мудрiстю сво ю проклав
путь до таких звитяг. А то знаменна прикмета. Що пам'ятне серцю, те
пам'ятне надовго, тим паче коли та пам'ять - утiха для всiх.
Дзвенить веселi повсюду, квапляться сородичi кагановi, ставлячи
намети, готуючи застiлля. Буде-бо великоханське торжество, i таке, якого
роди аварськi, далебi, й не знали ще. З то© нагоди обрано найлiпше мiсце в
землi Гепiдськiй - на узвишшi, що пiдходить до самого Дунаю й возносить
усiх не лише над його голубiнню, а й над свiтом, звезено з пiдклiтей
гепiдських стiльки яств та напо©в, стирловано стiльки отар овець, що ними
можна уситити люд Дакi© й Паннонi©, разом узятий. Воно й не дивина: на
торжество кличуть усiх, причетних до звитяги. А ©х буде та й буде. Тож
дбають не лише про застiлля, а й про привiлля, як i про житло. Звiдтам, де
стане стiйбище каганове, i з ближнiх до нього околiй вiдселено всiх до
диного гепiдiв. На чiльнiм мiсцi возведено великоханський намет, поряд -
намети тих, що завжди мають бути пiд рукою в хана, за ними - житла його
жон та дiтей. Супроти великоханського намету i на чималiй вiдстанi вiд
нього - надiйно захищенi вiд негоди столи, за якими повелитель аварiв
прийматиме iменитих гостей, ще далi - наметиопочивальнi, а вже по околiях
- житла для всiх iз роду Баянового i тих, що готують застiлля та
прислуговуватимуть на торжествi.
Кликались на визначений день i гостi. Коли той день настав, Баян не мiг
не потiшитися з шани, яко© удостоювався вiн не лише вiд сво©х, а й вiд
сусiдiв. Король Алво©н привiв iз собою стiльки лангобардських герцогiв та
баронiв, що з них можна було б зрихтувати турму. Диво невелике: спiльно
брали гору над гепiдами, чом не повеселитися тепер купно з побратимами i
не воздати належне такому побратимству. Франкський король Сигеберт
утримавсь вiд гостини, сольством вiдгукнувся на запросини нового сусiди.
Однак чисельнiсть його сольства, челядi, що прибула iз сольством,
недвозначно казали: вiн розумi значимiсть звитяги, що ©© здобули авари
над гепiдами, як i значимiсть воседля аварiв на гепiдськiй землi. А того
доста Баяновi. Не ждатиме ж величальникiв вiд iмператора роме©в. Iмператор
хай посидить у себе в Августiонi та помислить тепер, кого втратив вiн,
зрiкшись соузу з аварами, i кого придбав собi в особi аварiв, що сiли в
Подунав'©.
Досi гостi бачили кагана у великоханському наметi, на ьйкладеному
килимами столi. Нинi ви©хав назустрiч ©м верхи i в супроводi хакан-бега,
радникiв та терханiв. Був, як колись, ясноликий i величний, та, на вiдмiну
вiд того, колишнього, незвично веселий i збадьорений, пiднесений духом, а
вiдтак доступний i приязний.
Та доступнiсть спонукала лангобардiв, як i франкiв, до бесiди.
- Вiта мо кагана i його роди з блискучою звитягою.
- I з воседлям на взятiй мечем i сулицею землi також.
- Каган, бачимо, став мiцно над Дуна м, - лестили франки, -
сподiва мось, i надовго.
- Як уподоба мо землю, що стала нашою, та як миритимемо з сусiдами.
- Сусiдiв не вибирають, достойний, а сусiдами шукають стезю, що веде до
замирення.
- Ано, - пристав до тi © бесiди й король лангобардiв. - Хто знаходить
таку стезю, той живе у мирi й благодатi. А земля тут, кагане, така, що
лiпшо© годi й бажати. Сухе дерево встромиш навеснi - i росте. Пощо
правитися кудись шукати iншу?
' ' Урочистостi почалися з величання Баяна родами i турмами аварськими.
На вигонi, перед великоханським наметом i далi вздовж наметiв,
вишикувалися по один i по другий бiк во© аварськi на добiрних, суспiль
гнiдих, з буйними бiлястими гривами комонях, далi вiд вигону - теж по один
i по другий бiк - тлумився iнший аварський люд. Поява кагана, а куппо з
ним i найбiльш достойних пошанування терханiв, радникiв та гостей була
зустрiнута голосними, довго не вмовкаючими здравицями. Необiзнаним iз
рiччю аварською гостям важко було второпати, що саме виголошують вони, та
по тому, що було написано на ликах во©в, як i всiх iнших, по високо
пiднятих до неба мечах, по тому, зрештою, як ставився до всього, що
дiялось довкруж, сам каган, неважко було догадатися: авари вiддають данину
хоробростi i мудростi свого привiдцi i вiддають на всю широчiнь вдячних
сердець.
Дивуватися з того годi, перечити - тим паче. Земля Гепiдська -
благодатна, це правда. Он яка рiка котить у пониззi хвилi, он якi доли
стеляться довкруж i якi зела на долах. Чи за таке привiлля i за таку
багатообiцяючу благодать не варто пошанувати привiдцю, що мужнiстю сво ю i
розумом сво©м вивiв роди в землю обiтовану i до почайн обiтованих? Бiгме,
це кожному зрозумiло, як те, що зараз бiлий та погожий день.
Урочистостi, як i звеличання, не вичерпали себе на плацу перед
святковим людом i святковими турмами, вони продовжувались i за столом, з
тi ю хiба одмiною, що тут не обмежувались словесними величаннями, до
пишних слiв i а учтивих поклонiв додавали й дари. Король франкiв повелiв
слам сво©м передати кагановi Баяну як знак особливо© його прихильностi i
визнання величi звитяжно© мiдiйський щит i меч харалужний. Коли дiйшла
черга до короля лангобардiв, той повелiв привести з обозу й показати
кагановi та й усiм, хто був у застiллi, свiй дарунок - бiлого, мов снiг,
огира, такого дужого i такого прудкого та звабного, що на ньому лише богам
дозволено ©здити.
Усi помiтили: коли перший дарунок лише потiшив Баяна, то цей,
лангобардський, i вразив неабияк. Пiдiйшов i милувався огирем зблизька,
поплескував по вигнутiй дугою ши©, бавився гривою i знову милувався, та
свiтив вдоволеними очима, та прицмокував, чуючи вдоволення, а то й
хвалився вголос: якi е на свiтi дива i яка то при мнiсть бути володарем
такого дива.
Не вдарили видом у бруд i одноплемiнцi. Чи то знали, що даруватимуть
гостi, чи тiльки догадувалися: дарунки будуть щедрими, - виждали, доки
вляжеться гомiн та вип'ють здравицю на честь королiв-сусiдiв, i виставили
на чiльне мiсце в застiллi хакан-бега.
- О повелителю! - зично й розчулено мовив Атель. - Мужнi сини
аварського племенi i во© непереможних турм, воздаючи дань тобi, мудрому
привiдцi i мужньому во©ну;
ладнi були б покласти до нiг тво©х всю ойкумену. Колись, може, й
покладуть, визнаючи заслуги тво© перед родами нашими. Та нинi обмежуються
тим, що кладуть доли i гори землi, добуто© в гепiдiв. А ще пiдносять тобi,
нащ ясноликий привiдцю, цвiт поверженого в звитяжних сiчах племенi. - Вiн
плеснув у долонi - й молодшi з терха©©iв вивели з сусiднiх наметiв та
поставили перед Баяном сто младомладих, здатних заслiпити бiлизною тiла
свого, дiв. - Кожна турма, - продовжував по тривалiм мовчаннi Атель, -
прислала тобi з усiх бранок одну, зате найлiпшу гепiдську дiву. Прийми цей
дар наш, як свiдчення нашо© особливо© вдячностi тобi i шани до тебе. Хай
множиться рiд твiй, хай буде воiстину великою велич його.
Хакан-бег не обмежився, що показав Баяновi бранок. Завваживши неабияку
зацiкавленiсть Ясноликого дiвами, пiдiйшов до них, знiчено-наполоханих, й
став повелiвати всiм i кожнiй зокрема пiдiйти до свого повелителя,
показатись йому зблизька й засвiдчити шану.
З того мiг би вийти неабиякий конфуз. Дiви ще тiснiше збилися до гурту,
здавалось, i не збираються коритися, ©м те, ©м се - дарма, знiчуються
бiльше, нiж сама знiченiсть, гнуться перестрахано й ховаються одна за
одну. Не станеш же показувати при гостях канчука. Та й хто вiда , що буде
завтра, пiслязавтра з одною та другою. Котрусь закатують, домагаючись
покори, а котрась стане, гляди, першою ханшею, найулюбленiшою жоною
повелителя. Як поведеться тодi хакан-бегу? Така жона страшнiша кагана.
Чи й знайшовся б, що вдiяти з бранками, коли б не знайшовся сам Баян.
Вийшов з-за столу i не став зважати на дiвочу знiченiсть. Зупинявся бiля
кожно© й усмiхався потiщено, а то й брав за пiдборiддя, та приглядався до
виду, та виважував масними вiд перенасиченого вдоволення очима. А ще
повелiвав щось кожнiй пiсля оглядин. Гепiдськi дiви лише догадуватись
могли, що саме. Напевне, знатимуть пiзнiше. I вжахнуться, дiзнавшись, i
вiтця-матiр кликатимуть на помiч, i руки заламуватимуть у вiдча©-тузi. Та
дарма, нiхто й нiщо вже не пособить. Одне лишиться: оплакувати долю свою,
так голосно i так безнадiйно гiрко, що не лише Небо, доли та гори почують
i понесуть сумну з сумних вiсть у свiти: плачуть дiви на Дуна©.
XVI
Давно-бо сказано: побори страх перед недосяжним i матимеш недосяжне. Чи
з нею, Миловидою, не те саме було? Он як боялася покинути монастир i
рушити в незбагненне далеку путь, що пролягла вiд Фессалонiки до Тиверi, а
сталося так, що розбила глека з iгумсiюю, зважилась та пiшла - i таки
домоглася свого: i путь, i страх здолала, i .чемлi пiтця свого досягла.
Тепер аж, по багатьох лiтах удостовiрилася: не Божейки - князь Волот
був визначений ©й Ладою. Се з ©© волi сталося так, що вдерлися на тому
передлiттi роме© в ©хню Тивер, що Божейко приглянувся у Фессалонiкi
навiкулярi вiй i змушений був кинутися з ласки навiкулярiя у вир морський.
Не хтось iнший, таки вона, мати Лада, вчинила так, що звела Миловиду з
князем Болотом - i там, у мiзiйському Маркiанополi, i в наметi над
лиманом, i тут, на Тиверськiй землi. Ано, ось уже двадцять сiм лiт живуть
куппо та слюбно, шiстьох синiв понесла вiд нього, ба й виростила. Старшi
не отроки вже - мужi, такi, що й на мiсце князя стануть, коли звелить, а
не схолонула, бач, серцем, як був жаданим ©й, так i . Присяйбiг, як був,
так i . Бо втiху серцю дав i простiрволю убезпечив. Таку, яка може лише
снитись.
"А гнiв отой? - згадала мить, коли застав ©© iз доньками за молiнням. -
Чи не вiн початком прикро© незлагоди?"
Залагодила ж нiби, а ще бiльше ма залагодити, доки дiждеться князя з
роме©в. Вогнищанка ж бо в, сто©ть на княжiм мiсцi при столi. Хто
заборонить ©й розкинути мiзками та бути дiяльною, повестися в вiдсутнiсть
князя так, як мiг би повестися сам князь, а то й лiпше? Чи то не подив був
би для нього i пе втiха, якби повернувся i угледiв у дiяннях жони таке,
чого не сподiвався, про що не мислин i не гадав? Присяйбiг, i подив був
би, i утiха неабияка. А втiха розтопила б лiд у його серцi й вернула б ©й
князя таким, якого давно i надiйно зна . Ось тiльки з чого почне i що
вдi ? Збере раду мужiв i поцiкавиться в них, чим опечалений, чого потребу
нинi люд тиверський? А чи мужi ратнi вiдають, чим опечалений люд? Чи в
них, упо них добутою звитягою, на мислi зараз його печалi? Нi, вона буде
мудрiшою i скличе тих, хто ближче сто©ть до люду, властиво, самi е людом:
впряже комоней у повоза й по©де. по весях окольних, побесiду з релейними,
старiйшинами родiв. Там винишпорить усе, що належить винишпорити.
"Допоможи менi, боже, - молилася. - Не на пагубнi - на добрi дiла
нацiлюю мислi i намiри сво©".
Була, як i до того, доброю та лагiдною з усiма, одначе явила
несподiвано для всiх i схильнiсть бути владною. Побувавши на околiях та
набачившись там, як бiдують жони мужiв, що полягли на бородищах, повелiла
довiдатися в Чернi й по околiях стольного Черна, скiльки е ©х таких, затим
покликала чiльних у ратi княжiй мужiв i запитала: чи то гоже, аби вдови
полеглих пнулися iз шкiри на нивi ролейнiй, а мужi вiдлежувались тим часом
у затiнку дерев та уповали на i е, що вiдробили сво на полi ратнiм? Може,
годилося б пiти цi © спечно© пори та стати в помiч тим, хто он як потребу
©©?
Хто перечитиме, коли каже така, як ©хня, княгиня i каже дiло?
Зголосилися привiдцi сотень, вiдгукнулися 'на ©хнiй клич мужi, не кажучи
вже про отрокiв, та й пiшли збавляти на общинних нивах нагуляний на
дозвiллi жир. Жали, та складали в копи, та ласували яствами, що ©х
готували й подавали на стiл вдови. I седмицю, i другу, i третю отак.
- Ви теж iдiть, донi, - сказала Златi та Миланi тодi ще, як довiдалася:
на княжi удiли поблизу Соколино© Вежi також послано женцiв, - Най челядь
готу яства та питва, пригощати ж мужiв ма те ви. Так велить покон родiв
наших: найсмачнiшi яства не видадуться смачними, коли братимуть ©х не з
рук господинi-вогнищанки.
Донi не перечили... I вiдгукнулись на ©© речницю охоче, i по©хали. Тож
i вдовольнили матiр слухнянiстю, i заспоко©ли твердо. Одначе ненадовго. Не
одразу, перегодом десь, проте не витримала, навiдалась i до Злати, i до
Милани. Кинула оком на те, що робилось на полях, як велося доням, та й
осмiхнулась сама собi.
- Менi, бачу, нема потреби втручатися, - сказала при всiх. -
Младомладi господинi без мене дають тут лад. Чи може, се тiльки нинi, при
менi? - "звернулася до того з мужiв, що недалеко був вiд Милани та
поглядав стомнозамилувано на Милану.
- Що ви, матiнко княгине, - заступився за княжну. - Тутки й до вас так
було, i пiсля вас, сподiва мось, буде не гiрше.
- Помагай бiг.
Сказала та й по©хала в зворотну путь, ждати з роме©в князя. Певна була:
усе йде як слiд, князь буде вдоволений нею.
I не помилилася. Вiн не лише вдоволений, потiшений був неабияк тим, що
угледiв на полях, надто тих, що ближче до Черна. I жонi сво©й не
поскупився воздати належне коли почув iз вуст мужiв: се ©© умисел -
допомогти вдовам' а тим i общинам, котрi найбiльше втратили на бородищах i
мають сутяж через те пепомiрпо велику. Та ще бiльший подив, а вслiд за тим
i втiха вiдвiдали князя, коли настала веректа, а по веректi зачастили до
його терема мужi д недавнiми вдовами й казали, переступаючи порiг:
- Просимо князя й княгиню до нас на воседля.
- Узяли слюб?
- Або. Вельми потiшенi тим i хотiли б дiлити тоту потiху з князем та
його добродiйною й велемудрою княгинею. Радiв за всiх, а найбiльше за свою
княгиню.
- Усякою вже знав тебе, мо золоташко, а такою й не сподiвався знати.
- Якою?
- Чула ж, що казали послюбленi: велемудрою.
- А хто так прозоро й щедро воздавав менi колись хвалу: "Ти не тiльки
вродою богоподiбна, ти й мудрiстю достойна буть серед богiв"?
- Не забула? Гай-гай, коли то було!
Приплющив стомлено очi, пригадував, далебi, а пригадуючи, силився
уявити себе, Миловиду в тiм далекiм i смутнiм уже часi.
- Що дав би я тепер, - сказав, вертаючись iз сво©х солодких мандрiв. -
Еге, що дав би тому, хто змiг би повернути нам бодай мiзерiю загублених у
клопотах та на бородищах лiт!
- Таки шкоду ш за ними? Чи мало були купно, чи то й усе вже, що було?
Поглянув на не©, роздумуючи, i вже потiм зважився:
- Погано я почуваю себе, жоно моя мила. Боюсь, недалеко вже той час,
коли доведеться зiзнатися самому собi: це усе вже.
Видивилася не знати як i закам'янiла тiлом, слова не здатна мовити.
- Не кажи такого. Волоте! - стямилась нарештi. - Утiхо моя, щастя мо ,
не тра так думати. То ти стомився лиш, то тобi видалося. Чи муж, що здолав
он яку вiдстань у роме© i з роме©в, може брати собi таке в тямок, повинен
так занепадати духом?
Вона була неабияк переполохана, геть вкрита тривожною хмарою, i Волот
поспiшив розбити тоту хмару, став вiдступати вiд свого, погоджуватись iз
©© судженням. Путь, справдi, on яка була, вона. Миловида, далебi, правду
каже: то лиш стомився у путi i надломив силу. Спочине - все стане, як
було, вони ще житимуть та й житимуть.
- Зна ш, що намислив я, вертаючись iз роме©в, - похвалився, завваживши,
що жона заспокою ться вже i сушить в очах сльози. - Перекладу нi перекладу
невдовзi деякi княжi повинностi на синiв найстарших - Радима i Добролика.
Най вчаться при менi та звикають княжити. Дорослi-бо i змужнiлi вже. А я
тим часом перепочину та матиму змогу побути з тобою, найменшими нашими.
- Мудро намислив, муже мiй. Зроби так, най справдi беруть дещицю на
себе та звикають княжити. Я теж, - згадала щось i посвiтлiла видом... - Я
теж приготувала для тебе втiшну новину.
- Еге? Яку ж саме?
- Милана й Злата нашi не сьогоднi то завтра прийдуть i скажуть нам те,
що казали тут послюбленi: просимо дозволу на воседля.
Дивився на не© нiмотно i не йняв вiри.
- Нi, се правда? Таки знайшла для них мужiв?
- Не я, самi знайшли, коли були у полi.
- Хто ж вони?
- Про те спитай у Злати та Милани. Не все ж я та й я, най i вони щось
скажуть.
- Свiтку мiй, - казав i не зводив iз Миловиди розчуленого погляду. -
Коли се станеться... Чу ш, жоно моя, коли се станеться, я, либонь, i
справдi помолодiю лiт на десять. Хоча б для того, щоб воздати тобi за все
це належно i достойно.
XVII
Дядько в Свiтозара - муж твердого норову. Коли наста час навчання,
нiкому не уступить, сирицю вимне, а таки доможеться свого. Проте
Свiтозаровi i вiн потура . I не тому, властиво, не тiльки тому, що се
княжий син. Надто вже iiрозоро видiля ться отрок з-помiж усiх iнших - i
тих що ходять пiд його, дядьковою, рукою, i тих, що колись ходили. Всього
лиш шiстнадцять лiт ма за плечима, а статечнiстю та й тверезiстю мислення
старших за себе, ба зрiлих уже перемудрить. Невже се тому, що до ратно©
науки мав материну, чужоземних письмен навчився й хилиться тепер не так до
муштри, як до книги, котру постiйно ма з собою, та до сопелi ще. Так гра
чорнобожий син, що й камiнний не лишиться байдужим, заслуха ться. А втiм,
до чого тут письмена? Iншi княжi дiти теж вчили ©х, а закинули, бач,
книгу, меча тримаються, а паче всього коня. Радим ще так собi, Добролик же
лiпше, нiж дiвку, пестить свого огира: i чистить, i купа , i гриву
розчiсу щораз. Коли ж випада гнати його полем, мов буря пре, такий, що й
не спинився б, коли б не мав повелiння спинитись там i там. Вогонь, а не
отрок. А сей тихий та розважливий.
Коли да йому уроки ратнi, на лету схоплю i чинить, як велить. А
вибралась вольготна година - уже й забув, що с тота паука: або книгу
читас, усамiтнившись, або на сопелi гра .
- Свiтозарку! Чи чу ш, Свiтозарку. За першим, як i за другим покликом
нiколи не обiзветься. Десь аж за третiм пiдведе голову й запита :
- Ви до мене щось ма те?
- Ано. Хочу знати, як ти мислиш собi бути князем на Тиверi, коли такий?
- Нiби я мислю про те.
- Пробi! Нащо б було тодi вiддавати тебе до мене в науку?
- Всяка наука, дядьку, може знадобитися, коли вона - наука. Вашу теж
маю знати, хоча б на те, щоб умiв при потребi захистити себе.
- Гада ш, то й усе? А iнших хто вестиме на сiчу?
- На те старшi брати. Мене до iншого хилить.
- Виджу i змушений буду казати про те князевi. Я вiдповiдаю за тебе.
Коли не вiзьмешся як слiд за ратне дiло, таки скажу.
Не сподобалося чи таки не хотiв би, аби байдужiсть його до ратного дiла
доходила до вух вiтпя, кинув грати, довго й допитливо дивився на свого
навчителя.
- Гада те, можна примусити робити те, що не ляга на серпе?
- Хо! Коби не примушували, що б iз таких, як ти, було? Бур'яном росли
б.
- Нiби мене примушу хтось читати письмена й знати, що в письменах,
грати на гуслях, на сопелi?
Примовк дядько. Спершу дивився витрiшкувато, як i отрок перед сим, далi
крекнув нiяково i потупив зiр.
- Менi а тобою важко говорити. Буде лiпше, коли говоритиме
князь-вiтець.
Нацiливсь було йти вже, та отрок затримав його.
- Дядьку, - покликав. - А ви хто мепi ?
- Як се - хто? Навчитель.
- Не про те питаю: содруг а чи недруг? Отака ловись. Нi, се й справдi
не отрок, а мiх iз солiдами.
- Був би недругом, чи пiклувався б про тебе i чи сушив би себе тобою?
- А письмена iнше кажуть: "Лiпшi содруги тi, що дають добру раду, i
лiпшi з дiянь також тi, що увiнчуються добрими наслiдками".
- То я ж i хочу, аби дiяння мо© увiнчалися добром. Свiтозар промовчав.
- Далебi, ми по-рiзному розумi мо його, - сказав перегодом.
"А западись ти", - розгнiвався старий i не став бiльше змагатися,
звiвся й пiшов прiч.
Мав бесiду з князем чи не мав, про те Свiтозар не вiда . Мабуть, таки
не мав, бо он коли повернувся до отнього терема, а вiтець анi пари з уст.
дине, що примiтив за ним отрок - пильнiше, нiж досi, догляда ться, коли
трапляе йому на очi, та уважнiше дослуха ться до пiсень. З власно© спонуки
чи дядько справдi-таки мав iз ним бесiду?
Аби вдовольнити тоту увагу та пильнiсть, нiч не спав, складав слово до
слова, бринькав на струнах, аж поки не вловив те, що хотiв уловити: пiсня
зродилася в серцi i звеселила серце.
Мало не до пiвдня спав по тих муках. Коли ж виспався та пообiдав купно
з усiма, Милана, яко гостя в ©хнiй оселi, перша пiдсiла й заворкотiла до
Свiтозара:
. - Заграй щось, братику, потiш нас.
- Що ж саме, сестро?
- Те, що на воседлi в мене грав. Ти так усладив тодi всiх грою на
гуслях та спiвом, що брав за серце i сiяв блаженство.
. Не був проханий, тим паче, що прохала Милана, найбiльш содружня i
найбiльш сердечна з ним з усiх братiв та сестер. Одначе заспiвав не тi ©,
що на воседлi.
Гей, у садку хмiль, хмiль
По тичинi в' ться.
А мiй ладо-солодашко
Од сорому гнеться.
Од сорому гнеться,
По кущах-ховав,
Мене, дiвку-колисанку,
За басиху мав.
За басиху мав,
Тому так i бо .
Коби знав вiн,
якi ми а ним
До пари обо .
Милана смi ться, та дяку , та зазира Свiтозаровi у вiчi.
- Звiдки ти, братику, зна ш уже таке?
- Яке?
- Ну, що ось такi молодцi: слюбний тобi, сам жада слюбу, а пiдiйти
до дiвки не смi .
Осмiха ться i зирить на не© скрадливо.
- Коли нiкому не повiда ш, скажу.
- Присяйбiг. Нiкому й нiзащо.
- То знай, - схилився до вуха, - сам такий.
- Йой! - остудилася враз i сказала так, що всi чули: - Уже ма ш
ладоньку? Отрок спохмурнiв, ба й гнiв явив неабиякий.
Ти ж присягала! Милана уда з себе подивовану.
- Нiби я в сiм присягала. Всього лиш догадку висловила, а ти у гнiв
мерщiй. Пробi, Свiтозарку, посоромся старших.
Сокорила та й сокорила бiля нього. А тут мати нагодилася. Нiчого
прикрого не казала, лиш осмiхалася та пломенiла звично. Зрештою пiдiйшла й
сiла поруч.
- Не май на сестру гнiву, Свiтозарку. Ми й без казань ©© зна мо: нiчо з
нiчого не бува , ано. Спiвай про сподiване та тiш себе сподiваним. Для
молодостi то блаженство з блаженств. Коли ж бо й спiвати, як не в молодi
лiта.
- Правду кажете, матiнко, - прибира поважного виду, а все ж не без
лукавства зауважу Милана, - най спiва , доки молод . Бо забариться -
може й прогаяти сподiване.
- Не прога , - мати ©й. - Нiби дiвки не вiдають: тi, Що спiвають, мають
надмiр солодощiв у серпi, а тi, що складають пiснi, - i дум високих за
чолом.
Свiтозар винагороджу кревну свою вдячним позирком.
- Коли б же всi так мислили, матiнко Миловиде, як ви.
- А хтось мислить iнакше?
- Мало не всi.
- I я також? - ширить очi Милана.
- Ба нi, ти в нас, сестро, багато чим схожа на маму, ось тiльки
'жартiвниця велика.
Милана аж пломенi вiд радостi, далебi, знову вчепилася б за брата та
домагалася б, аби грав та спiвав ©й сво© спiванки, коли б не нагодився по
якiмсь часi вiтець ©хнiй та не поклав край ©© домаганням речнипею-смутком.
- вiстi з Волина-города, - повiдав сiдаючи. - Клич, матiнко,
найстарших синiв наших, радитимемось, як нам бути.
- А що трапилось?
- Збира ться вiче землi Трояново©, обиратимуть старшого князя на антах.
- То се ж добрi вiстi, Волоте. Давно пора. Он як давно поклали на тебе
цю повиннiсть, а вона як була тодi тимчасовою, неузаконеною, так i
лишилася. Промовчав, анi словом не обмовився про те. Сини були недалеко.
Першим прийшов на клич матерi Радим, затим i Добролик.
- Кликали,отче?
- Ано. Маю побесiдувати з вами. Казав уже тут: у городi Волинi
збира ться вiче землi Трояново©. Хто по©де на нього вiд старiйшин, те
визначать старiйшини. Нам належить сказати ©м, хто по©де вiд княжого роду.
Турми аварськi не перли, як водиться в iнших, суцiльною лавою. Йшли на
пересiчень i краяли землю Гепiдську на шматки. Аби видiли гепiди i певнi
були: супостат всюди, вiд нього нема рятунку, не буде й пощади.
© й справдi не було. Гула земля пiд ударами тисяч i тисяч кiнських
копит, гуло потривожене стогоном безжально бито© землi небо, а в донедавна
чистому, вимитому росами аерi зависала темними шлейфами пилюга. Гейби
оповiщала всiх: йде непоборна сила, диний рятунок вiд не© - здатись на
милiсть звитяжцiв, поступитися всiм, що ма ш.
Та кому хочеться поступатися хижею, що захища вiд негоди, ма тнiстю,
що у хижi, а тим паче втiхою-жоною, такими младомладими i такими
беззахисними перед безлiттям дiтьми? Усе те було досi благодаттю, хай i
якоюсь, все ж долею. Тож i збирались, хто мiг ще зiбратись, до гурту,
дналися в силу. Мiзерна була вона супроти об' днано© сили обрiв i
лангобардiв? А так. Коли король не вистояв iз сво©ми тисячами, де вже
вистояти ©м, сотням. I все ж стояли до пори до часу. Вже потiм десь
змiталися лавиною й губились у лавинi, а все, що пiддавалось вогню,
бралося вогнем, в чому була нужда супостатам або всього Лиш забава,
бралося супостатами. Мужiв в'язали i берегли осiбно, младомладих жон i
дiвиць також осiбно. Лише стариню та малих не брали до полону. Коли самi
не пiдверталися пiд стрiли та мечi, лишали в хижах.
Плач i стогiн iшов донедавна святковою й веселою в святешних забавах
землею. I слалися дими, ревла трубним голосом непо на та недо на худоба,
iржали кобилицi, що втратили лошат, а ще головнiше - полишенi напризволяще
лошата. Авари, як i лангобарди, не зважали на те. У них одна турбота -
ломитися в глибиннi марки Гепiдсько© землi, дрiбнити та тяти силу
гепiдську.
Коли кагановi доповiли якогось дня: король Кунимуид покинув сво©х во©в
i сховався за стiнами Сiрмiя, напевно знав уже: виправу завершено, можна
почувати себе звитяжцем. Одначе турмам не сказав того. Зiбрав пiд свою
руку найближчi й повiв до стiн захоплено© ромеями фортецi.
- Видайте нам короля Кунимунда! - зажадав через нарочитих.
Турми грали тим часом пiд стiнами й казали тим: "Послухайтесь, бо й вам
те буде".
Та роме© не устрашилися ©х.
- Король Кунимунд i його герцоги перебувають пiд захистом iмператора, -
сказали. - До нього й шлiть сольство.
Баян хотiв було стояти на сво му, та вчасно опам'ятався i вгомонив
себе. Чи треба так далеко заходити? Взяттям Сiрмiя започатку похiд
супроти iмперi©. А то занадто буде. Варто пождати, що скаже iмператор про
його вторгнення у землi гепiдiв, про воседля в Подунав'©. Коли усе це
зiйде задаром, ще запита в тих, що засiли в Сiрмi© та Сiнгидунi, де
король i чому не вiддали йому короля повержених ним гепiдiв.
XV
Роди аварськi понад сотню лiт бережуть у пам'ятi звитягу над савiрами.
Скiльки ж берегтимуть вони цi двi останнi - над утигурами i кутригурами та
над гепiдами? Стiльки ж, як i попередню, чи забудуть так само швидко i
легко, як i здобули? Не повиннi б. Он як торжествують, вiдчувши себе
звитяжцями, i як возносять привiдцю свого аа те, що мудрiстю сво ю проклав
путь до таких звитяг. А то знаменна прикмета. Що пам'ятне серцю, те
пам'ятне надовго, тим паче коли та пам'ять - утiха для всiх.
Дзвенить веселi повсюду, квапляться сородичi кагановi, ставлячи
намети, готуючи застiлля. Буде-бо великоханське торжество, i таке, якого
роди аварськi, далебi, й не знали ще. З то© нагоди обрано найлiпше мiсце в
землi Гепiдськiй - на узвишшi, що пiдходить до самого Дунаю й возносить
усiх не лише над його голубiнню, а й над свiтом, звезено з пiдклiтей
гепiдських стiльки яств та напо©в, стирловано стiльки отар овець, що ними
можна уситити люд Дакi© й Паннонi©, разом узятий. Воно й не дивина: на
торжество кличуть усiх, причетних до звитяги. А ©х буде та й буде. Тож
дбають не лише про застiлля, а й про привiлля, як i про житло. Звiдтам, де
стане стiйбище каганове, i з ближнiх до нього околiй вiдселено всiх до
диного гепiдiв. На чiльнiм мiсцi возведено великоханський намет, поряд -
намети тих, що завжди мають бути пiд рукою в хана, за ними - житла його
жон та дiтей. Супроти великоханського намету i на чималiй вiдстанi вiд
нього - надiйно захищенi вiд негоди столи, за якими повелитель аварiв
прийматиме iменитих гостей, ще далi - наметиопочивальнi, а вже по околiях
- житла для всiх iз роду Баянового i тих, що готують застiлля та
прислуговуватимуть на торжествi.
Кликались на визначений день i гостi. Коли той день настав, Баян не мiг
не потiшитися з шани, яко© удостоювався вiн не лише вiд сво©х, а й вiд
сусiдiв. Король Алво©н привiв iз собою стiльки лангобардських герцогiв та
баронiв, що з них можна було б зрихтувати турму. Диво невелике: спiльно
брали гору над гепiдами, чом не повеселитися тепер купно з побратимами i
не воздати належне такому побратимству. Франкський король Сигеберт
утримавсь вiд гостини, сольством вiдгукнувся на запросини нового сусiди.
Однак чисельнiсть його сольства, челядi, що прибула iз сольством,
недвозначно казали: вiн розумi значимiсть звитяги, що ©© здобули авари
над гепiдами, як i значимiсть воседля аварiв на гепiдськiй землi. А того
доста Баяновi. Не ждатиме ж величальникiв вiд iмператора роме©в. Iмператор
хай посидить у себе в Августiонi та помислить тепер, кого втратив вiн,
зрiкшись соузу з аварами, i кого придбав собi в особi аварiв, що сiли в
Подунав'©.
Досi гостi бачили кагана у великоханському наметi, на ьйкладеному
килимами столi. Нинi ви©хав назустрiч ©м верхи i в супроводi хакан-бега,
радникiв та терханiв. Був, як колись, ясноликий i величний, та, на вiдмiну
вiд того, колишнього, незвично веселий i збадьорений, пiднесений духом, а
вiдтак доступний i приязний.
Та доступнiсть спонукала лангобардiв, як i франкiв, до бесiди.
- Вiта мо кагана i його роди з блискучою звитягою.
- I з воседлям на взятiй мечем i сулицею землi також.
- Каган, бачимо, став мiцно над Дуна м, - лестили франки, -
сподiва мось, i надовго.
- Як уподоба мо землю, що стала нашою, та як миритимемо з сусiдами.
- Сусiдiв не вибирають, достойний, а сусiдами шукають стезю, що веде до
замирення.
- Ано, - пристав до тi © бесiди й король лангобардiв. - Хто знаходить
таку стезю, той живе у мирi й благодатi. А земля тут, кагане, така, що
лiпшо© годi й бажати. Сухе дерево встромиш навеснi - i росте. Пощо
правитися кудись шукати iншу?
' ' Урочистостi почалися з величання Баяна родами i турмами аварськими.
На вигонi, перед великоханським наметом i далi вздовж наметiв,
вишикувалися по один i по другий бiк во© аварськi на добiрних, суспiль
гнiдих, з буйними бiлястими гривами комонях, далi вiд вигону - теж по один
i по другий бiк - тлумився iнший аварський люд. Поява кагана, а куппо з
ним i найбiльш достойних пошанування терханiв, радникiв та гостей була
зустрiнута голосними, довго не вмовкаючими здравицями. Необiзнаним iз
рiччю аварською гостям важко було второпати, що саме виголошують вони, та
по тому, що було написано на ликах во©в, як i всiх iнших, по високо
пiднятих до неба мечах, по тому, зрештою, як ставився до всього, що
дiялось довкруж, сам каган, неважко було догадатися: авари вiддають данину
хоробростi i мудростi свого привiдцi i вiддають на всю широчiнь вдячних
сердець.
Дивуватися з того годi, перечити - тим паче. Земля Гепiдська -
благодатна, це правда. Он яка рiка котить у пониззi хвилi, он якi доли
стеляться довкруж i якi зела на долах. Чи за таке привiлля i за таку
багатообiцяючу благодать не варто пошанувати привiдцю, що мужнiстю сво ю i
розумом сво©м вивiв роди в землю обiтовану i до почайн обiтованих? Бiгме,
це кожному зрозумiло, як те, що зараз бiлий та погожий день.
Урочистостi, як i звеличання, не вичерпали себе на плацу перед
святковим людом i святковими турмами, вони продовжувались i за столом, з
тi ю хiба одмiною, що тут не обмежувались словесними величаннями, до
пишних слiв i а учтивих поклонiв додавали й дари. Король франкiв повелiв
слам сво©м передати кагановi Баяну як знак особливо© його прихильностi i
визнання величi звитяжно© мiдiйський щит i меч харалужний. Коли дiйшла
черга до короля лангобардiв, той повелiв привести з обозу й показати
кагановi та й усiм, хто був у застiллi, свiй дарунок - бiлого, мов снiг,
огира, такого дужого i такого прудкого та звабного, що на ньому лише богам
дозволено ©здити.
Усi помiтили: коли перший дарунок лише потiшив Баяна, то цей,
лангобардський, i вразив неабияк. Пiдiйшов i милувався огирем зблизька,
поплескував по вигнутiй дугою ши©, бавився гривою i знову милувався, та
свiтив вдоволеними очима, та прицмокував, чуючи вдоволення, а то й
хвалився вголос: якi е на свiтi дива i яка то при мнiсть бути володарем
такого дива.
Не вдарили видом у бруд i одноплемiнцi. Чи то знали, що даруватимуть
гостi, чи тiльки догадувалися: дарунки будуть щедрими, - виждали, доки
вляжеться гомiн та вип'ють здравицю на честь королiв-сусiдiв, i виставили
на чiльне мiсце в застiллi хакан-бега.
- О повелителю! - зично й розчулено мовив Атель. - Мужнi сини
аварського племенi i во© непереможних турм, воздаючи дань тобi, мудрому
привiдцi i мужньому во©ну;
ладнi були б покласти до нiг тво©х всю ойкумену. Колись, може, й
покладуть, визнаючи заслуги тво© перед родами нашими. Та нинi обмежуються
тим, що кладуть доли i гори землi, добуто© в гепiдiв. А ще пiдносять тобi,
нащ ясноликий привiдцю, цвiт поверженого в звитяжних сiчах племенi. - Вiн
плеснув у долонi - й молодшi з терха©©iв вивели з сусiднiх наметiв та
поставили перед Баяном сто младомладих, здатних заслiпити бiлизною тiла
свого, дiв. - Кожна турма, - продовжував по тривалiм мовчаннi Атель, -
прислала тобi з усiх бранок одну, зате найлiпшу гепiдську дiву. Прийми цей
дар наш, як свiдчення нашо© особливо© вдячностi тобi i шани до тебе. Хай
множиться рiд твiй, хай буде воiстину великою велич його.
Хакан-бег не обмежився, що показав Баяновi бранок. Завваживши неабияку
зацiкавленiсть Ясноликого дiвами, пiдiйшов до них, знiчено-наполоханих, й
став повелiвати всiм i кожнiй зокрема пiдiйти до свого повелителя,
показатись йому зблизька й засвiдчити шану.
З того мiг би вийти неабиякий конфуз. Дiви ще тiснiше збилися до гурту,
здавалось, i не збираються коритися, ©м те, ©м се - дарма, знiчуються
бiльше, нiж сама знiченiсть, гнуться перестрахано й ховаються одна за
одну. Не станеш же показувати при гостях канчука. Та й хто вiда , що буде
завтра, пiслязавтра з одною та другою. Котрусь закатують, домагаючись
покори, а котрась стане, гляди, першою ханшею, найулюбленiшою жоною
повелителя. Як поведеться тодi хакан-бегу? Така жона страшнiша кагана.
Чи й знайшовся б, що вдiяти з бранками, коли б не знайшовся сам Баян.
Вийшов з-за столу i не став зважати на дiвочу знiченiсть. Зупинявся бiля
кожно© й усмiхався потiщено, а то й брав за пiдборiддя, та приглядався до
виду, та виважував масними вiд перенасиченого вдоволення очима. А ще
повелiвав щось кожнiй пiсля оглядин. Гепiдськi дiви лише догадуватись
могли, що саме. Напевне, знатимуть пiзнiше. I вжахнуться, дiзнавшись, i
вiтця-матiр кликатимуть на помiч, i руки заламуватимуть у вiдча©-тузi. Та
дарма, нiхто й нiщо вже не пособить. Одне лишиться: оплакувати долю свою,
так голосно i так безнадiйно гiрко, що не лише Небо, доли та гори почують
i понесуть сумну з сумних вiсть у свiти: плачуть дiви на Дуна©.
XVI
Давно-бо сказано: побори страх перед недосяжним i матимеш недосяжне. Чи
з нею, Миловидою, не те саме було? Он як боялася покинути монастир i
рушити в незбагненне далеку путь, що пролягла вiд Фессалонiки до Тиверi, а
сталося так, що розбила глека з iгумсiюю, зважилась та пiшла - i таки
домоглася свого: i путь, i страх здолала, i .чемлi пiтця свого досягла.
Тепер аж, по багатьох лiтах удостовiрилася: не Божейки - князь Волот
був визначений ©й Ладою. Се з ©© волi сталося так, що вдерлися на тому
передлiттi роме© в ©хню Тивер, що Божейко приглянувся у Фессалонiкi
навiкулярi вiй i змушений був кинутися з ласки навiкулярiя у вир морський.
Не хтось iнший, таки вона, мати Лада, вчинила так, що звела Миловиду з
князем Болотом - i там, у мiзiйському Маркiанополi, i в наметi над
лиманом, i тут, на Тиверськiй землi. Ано, ось уже двадцять сiм лiт живуть
куппо та слюбно, шiстьох синiв понесла вiд нього, ба й виростила. Старшi
не отроки вже - мужi, такi, що й на мiсце князя стануть, коли звелить, а
не схолонула, бач, серцем, як був жаданим ©й, так i . Присяйбiг, як був,
так i . Бо втiху серцю дав i простiрволю убезпечив. Таку, яка може лише
снитись.
"А гнiв отой? - згадала мить, коли застав ©© iз доньками за молiнням. -
Чи не вiн початком прикро© незлагоди?"
Залагодила ж нiби, а ще бiльше ма залагодити, доки дiждеться князя з
роме©в. Вогнищанка ж бо в, сто©ть на княжiм мiсцi при столi. Хто
заборонить ©й розкинути мiзками та бути дiяльною, повестися в вiдсутнiсть
князя так, як мiг би повестися сам князь, а то й лiпше? Чи то не подив був
би для нього i пе втiха, якби повернувся i угледiв у дiяннях жони таке,
чого не сподiвався, про що не мислин i не гадав? Присяйбiг, i подив був
би, i утiха неабияка. А втiха розтопила б лiд у його серцi й вернула б ©й
князя таким, якого давно i надiйно зна . Ось тiльки з чого почне i що
вдi ? Збере раду мужiв i поцiкавиться в них, чим опечалений, чого потребу
нинi люд тиверський? А чи мужi ратнi вiдають, чим опечалений люд? Чи в
них, упо них добутою звитягою, на мислi зараз його печалi? Нi, вона буде
мудрiшою i скличе тих, хто ближче сто©ть до люду, властиво, самi е людом:
впряже комоней у повоза й по©де. по весях окольних, побесiду з релейними,
старiйшинами родiв. Там винишпорить усе, що належить винишпорити.
"Допоможи менi, боже, - молилася. - Не на пагубнi - на добрi дiла
нацiлюю мислi i намiри сво©".
Була, як i до того, доброю та лагiдною з усiма, одначе явила
несподiвано для всiх i схильнiсть бути владною. Побувавши на околiях та
набачившись там, як бiдують жони мужiв, що полягли на бородищах, повелiла
довiдатися в Чернi й по околiях стольного Черна, скiльки е ©х таких, затим
покликала чiльних у ратi княжiй мужiв i запитала: чи то гоже, аби вдови
полеглих пнулися iз шкiри на нивi ролейнiй, а мужi вiдлежувались тим часом
у затiнку дерев та уповали на i е, що вiдробили сво на полi ратнiм? Може,
годилося б пiти цi © спечно© пори та стати в помiч тим, хто он як потребу
©©?
Хто перечитиме, коли каже така, як ©хня, княгиня i каже дiло?
Зголосилися привiдцi сотень, вiдгукнулися 'на ©хнiй клич мужi, не кажучи
вже про отрокiв, та й пiшли збавляти на общинних нивах нагуляний на
дозвiллi жир. Жали, та складали в копи, та ласували яствами, що ©х
готували й подавали на стiл вдови. I седмицю, i другу, i третю отак.
- Ви теж iдiть, донi, - сказала Златi та Миланi тодi ще, як довiдалася:
на княжi удiли поблизу Соколино© Вежi також послано женцiв, - Най челядь
готу яства та питва, пригощати ж мужiв ма те ви. Так велить покон родiв
наших: найсмачнiшi яства не видадуться смачними, коли братимуть ©х не з
рук господинi-вогнищанки.
Донi не перечили... I вiдгукнулись на ©© речницю охоче, i по©хали. Тож
i вдовольнили матiр слухнянiстю, i заспоко©ли твердо. Одначе ненадовго. Не
одразу, перегодом десь, проте не витримала, навiдалась i до Злати, i до
Милани. Кинула оком на те, що робилось на полях, як велося доням, та й
осмiхнулась сама собi.
- Менi, бачу, нема потреби втручатися, - сказала при всiх. -
Младомладi господинi без мене дають тут лад. Чи може, се тiльки нинi, при
менi? - "звернулася до того з мужiв, що недалеко був вiд Милани та
поглядав стомнозамилувано на Милану.
- Що ви, матiнко княгине, - заступився за княжну. - Тутки й до вас так
було, i пiсля вас, сподiва мось, буде не гiрше.
- Помагай бiг.
Сказала та й по©хала в зворотну путь, ждати з роме©в князя. Певна була:
усе йде як слiд, князь буде вдоволений нею.
I не помилилася. Вiн не лише вдоволений, потiшений був неабияк тим, що
угледiв на полях, надто тих, що ближче до Черна. I жонi сво©й не
поскупився воздати належне коли почув iз вуст мужiв: се ©© умисел -
допомогти вдовам' а тим i общинам, котрi найбiльше втратили на бородищах i
мають сутяж через те пепомiрпо велику. Та ще бiльший подив, а вслiд за тим
i втiха вiдвiдали князя, коли настала веректа, а по веректi зачастили до
його терема мужi д недавнiми вдовами й казали, переступаючи порiг:
- Просимо князя й княгиню до нас на воседля.
- Узяли слюб?
- Або. Вельми потiшенi тим i хотiли б дiлити тоту потiху з князем та
його добродiйною й велемудрою княгинею. Радiв за всiх, а найбiльше за свою
княгиню.
- Усякою вже знав тебе, мо золоташко, а такою й не сподiвався знати.
- Якою?
- Чула ж, що казали послюбленi: велемудрою.
- А хто так прозоро й щедро воздавав менi колись хвалу: "Ти не тiльки
вродою богоподiбна, ти й мудрiстю достойна буть серед богiв"?
- Не забула? Гай-гай, коли то було!
Приплющив стомлено очi, пригадував, далебi, а пригадуючи, силився
уявити себе, Миловиду в тiм далекiм i смутнiм уже часi.
- Що дав би я тепер, - сказав, вертаючись iз сво©х солодких мандрiв. -
Еге, що дав би тому, хто змiг би повернути нам бодай мiзерiю загублених у
клопотах та на бородищах лiт!
- Таки шкоду ш за ними? Чи мало були купно, чи то й усе вже, що було?
Поглянув на не©, роздумуючи, i вже потiм зважився:
- Погано я почуваю себе, жоно моя мила. Боюсь, недалеко вже той час,
коли доведеться зiзнатися самому собi: це усе вже.
Видивилася не знати як i закам'янiла тiлом, слова не здатна мовити.
- Не кажи такого. Волоте! - стямилась нарештi. - Утiхо моя, щастя мо ,
не тра так думати. То ти стомився лиш, то тобi видалося. Чи муж, що здолав
он яку вiдстань у роме© i з роме©в, може брати собi таке в тямок, повинен
так занепадати духом?
Вона була неабияк переполохана, геть вкрита тривожною хмарою, i Волот
поспiшив розбити тоту хмару, став вiдступати вiд свого, погоджуватись iз
©© судженням. Путь, справдi, on яка була, вона. Миловида, далебi, правду
каже: то лиш стомився у путi i надломив силу. Спочине - все стане, як
було, вони ще житимуть та й житимуть.
- Зна ш, що намислив я, вертаючись iз роме©в, - похвалився, завваживши,
що жона заспокою ться вже i сушить в очах сльози. - Перекладу нi перекладу
невдовзi деякi княжi повинностi на синiв найстарших - Радима i Добролика.
Най вчаться при менi та звикають княжити. Дорослi-бо i змужнiлi вже. А я
тим часом перепочину та матиму змогу побути з тобою, найменшими нашими.
- Мудро намислив, муже мiй. Зроби так, най справдi беруть дещицю на
себе та звикають княжити. Я теж, - згадала щось i посвiтлiла видом... - Я
теж приготувала для тебе втiшну новину.
- Еге? Яку ж саме?
- Милана й Злата нашi не сьогоднi то завтра прийдуть i скажуть нам те,
що казали тут послюбленi: просимо дозволу на воседля.
Дивився на не© нiмотно i не йняв вiри.
- Нi, се правда? Таки знайшла для них мужiв?
- Не я, самi знайшли, коли були у полi.
- Хто ж вони?
- Про те спитай у Злати та Милани. Не все ж я та й я, най i вони щось
скажуть.
- Свiтку мiй, - казав i не зводив iз Миловиди розчуленого погляду. -
Коли се станеться... Чу ш, жоно моя, коли се станеться, я, либонь, i
справдi помолодiю лiт на десять. Хоча б для того, щоб воздати тобi за все
це належно i достойно.
XVII
Дядько в Свiтозара - муж твердого норову. Коли наста час навчання,
нiкому не уступить, сирицю вимне, а таки доможеться свого. Проте
Свiтозаровi i вiн потура . I не тому, властиво, не тiльки тому, що се
княжий син. Надто вже iiрозоро видiля ться отрок з-помiж усiх iнших - i
тих що ходять пiд його, дядьковою, рукою, i тих, що колись ходили. Всього
лиш шiстнадцять лiт ма за плечима, а статечнiстю та й тверезiстю мислення
старших за себе, ба зрiлих уже перемудрить. Невже се тому, що до ратно©
науки мав материну, чужоземних письмен навчився й хилиться тепер не так до
муштри, як до книги, котру постiйно ма з собою, та до сопелi ще. Так гра
чорнобожий син, що й камiнний не лишиться байдужим, заслуха ться. А втiм,
до чого тут письмена? Iншi княжi дiти теж вчили ©х, а закинули, бач,
книгу, меча тримаються, а паче всього коня. Радим ще так собi, Добролик же
лiпше, нiж дiвку, пестить свого огира: i чистить, i купа , i гриву
розчiсу щораз. Коли ж випада гнати його полем, мов буря пре, такий, що й
не спинився б, коли б не мав повелiння спинитись там i там. Вогонь, а не
отрок. А сей тихий та розважливий.
Коли да йому уроки ратнi, на лету схоплю i чинить, як велить. А
вибралась вольготна година - уже й забув, що с тота паука: або книгу
читас, усамiтнившись, або на сопелi гра .
- Свiтозарку! Чи чу ш, Свiтозарку. За першим, як i за другим покликом
нiколи не обiзветься. Десь аж за третiм пiдведе голову й запита :
- Ви до мене щось ма те?
- Ано. Хочу знати, як ти мислиш собi бути князем на Тиверi, коли такий?
- Нiби я мислю про те.
- Пробi! Нащо б було тодi вiддавати тебе до мене в науку?
- Всяка наука, дядьку, може знадобитися, коли вона - наука. Вашу теж
маю знати, хоча б на те, щоб умiв при потребi захистити себе.
- Гада ш, то й усе? А iнших хто вестиме на сiчу?
- На те старшi брати. Мене до iншого хилить.
- Виджу i змушений буду казати про те князевi. Я вiдповiдаю за тебе.
Коли не вiзьмешся як слiд за ратне дiло, таки скажу.
Не сподобалося чи таки не хотiв би, аби байдужiсть його до ратного дiла
доходила до вух вiтпя, кинув грати, довго й допитливо дивився на свого
навчителя.
- Гада те, можна примусити робити те, що не ляга на серпе?
- Хо! Коби не примушували, що б iз таких, як ти, було? Бур'яном росли
б.
- Нiби мене примушу хтось читати письмена й знати, що в письменах,
грати на гуслях, на сопелi?
Примовк дядько. Спершу дивився витрiшкувато, як i отрок перед сим, далi
крекнув нiяково i потупив зiр.
- Менi а тобою важко говорити. Буде лiпше, коли говоритиме
князь-вiтець.
Нацiливсь було йти вже, та отрок затримав його.
- Дядьку, - покликав. - А ви хто мепi ?
- Як се - хто? Навчитель.
- Не про те питаю: содруг а чи недруг? Отака ловись. Нi, се й справдi
не отрок, а мiх iз солiдами.
- Був би недругом, чи пiклувався б про тебе i чи сушив би себе тобою?
- А письмена iнше кажуть: "Лiпшi содруги тi, що дають добру раду, i
лiпшi з дiянь також тi, що увiнчуються добрими наслiдками".
- То я ж i хочу, аби дiяння мо© увiнчалися добром. Свiтозар промовчав.
- Далебi, ми по-рiзному розумi мо його, - сказав перегодом.
"А западись ти", - розгнiвався старий i не став бiльше змагатися,
звiвся й пiшов прiч.
Мав бесiду з князем чи не мав, про те Свiтозар не вiда . Мабуть, таки
не мав, бо он коли повернувся до отнього терема, а вiтець анi пари з уст.
дине, що примiтив за ним отрок - пильнiше, нiж досi, догляда ться, коли
трапляе йому на очi, та уважнiше дослуха ться до пiсень. З власно© спонуки
чи дядько справдi-таки мав iз ним бесiду?
Аби вдовольнити тоту увагу та пильнiсть, нiч не спав, складав слово до
слова, бринькав на струнах, аж поки не вловив те, що хотiв уловити: пiсня
зродилася в серцi i звеселила серце.
Мало не до пiвдня спав по тих муках. Коли ж виспався та пообiдав купно
з усiма, Милана, яко гостя в ©хнiй оселi, перша пiдсiла й заворкотiла до
Свiтозара:
. - Заграй щось, братику, потiш нас.
- Що ж саме, сестро?
- Те, що на воседлi в мене грав. Ти так усладив тодi всiх грою на
гуслях та спiвом, що брав за серце i сiяв блаженство.
. Не був проханий, тим паче, що прохала Милана, найбiльш содружня i
найбiльш сердечна з ним з усiх братiв та сестер. Одначе заспiвав не тi ©,
що на воседлi.
Гей, у садку хмiль, хмiль
По тичинi в' ться.
А мiй ладо-солодашко
Од сорому гнеться.
Од сорому гнеться,
По кущах-ховав,
Мене, дiвку-колисанку,
За басиху мав.
За басиху мав,
Тому так i бо .
Коби знав вiн,
якi ми а ним
До пари обо .
Милана смi ться, та дяку , та зазира Свiтозаровi у вiчi.
- Звiдки ти, братику, зна ш уже таке?
- Яке?
- Ну, що ось такi молодцi: слюбний тобi, сам жада слюбу, а пiдiйти
до дiвки не смi .
Осмiха ться i зирить на не© скрадливо.
- Коли нiкому не повiда ш, скажу.
- Присяйбiг. Нiкому й нiзащо.
- То знай, - схилився до вуха, - сам такий.
- Йой! - остудилася враз i сказала так, що всi чули: - Уже ма ш
ладоньку? Отрок спохмурнiв, ба й гнiв явив неабиякий.
Ти ж присягала! Милана уда з себе подивовану.
- Нiби я в сiм присягала. Всього лиш догадку висловила, а ти у гнiв
мерщiй. Пробi, Свiтозарку, посоромся старших.
Сокорила та й сокорила бiля нього. А тут мати нагодилася. Нiчого
прикрого не казала, лиш осмiхалася та пломенiла звично. Зрештою пiдiйшла й
сiла поруч.
- Не май на сестру гнiву, Свiтозарку. Ми й без казань ©© зна мо: нiчо з
нiчого не бува , ано. Спiвай про сподiване та тiш себе сподiваним. Для
молодостi то блаженство з блаженств. Коли ж бо й спiвати, як не в молодi
лiта.
- Правду кажете, матiнко, - прибира поважного виду, а все ж не без
лукавства зауважу Милана, - най спiва , доки молод . Бо забариться -
може й прогаяти сподiване.
- Не прога , - мати ©й. - Нiби дiвки не вiдають: тi, Що спiвають, мають
надмiр солодощiв у серпi, а тi, що складають пiснi, - i дум високих за
чолом.
Свiтозар винагороджу кревну свою вдячним позирком.
- Коли б же всi так мислили, матiнко Миловиде, як ви.
- А хтось мислить iнакше?
- Мало не всi.
- I я також? - ширить очi Милана.
- Ба нi, ти в нас, сестро, багато чим схожа на маму, ось тiльки
'жартiвниця велика.
Милана аж пломенi вiд радостi, далебi, знову вчепилася б за брата та
домагалася б, аби грав та спiвав ©й сво© спiванки, коли б не нагодився по
якiмсь часi вiтець ©хнiй та не поклав край ©© домаганням речнипею-смутком.
- вiстi з Волина-города, - повiдав сiдаючи. - Клич, матiнко,
найстарших синiв наших, радитимемось, як нам бути.
- А що трапилось?
- Збира ться вiче землi Трояново©, обиратимуть старшого князя на антах.
- То се ж добрi вiстi, Волоте. Давно пора. Он як давно поклали на тебе
цю повиннiсть, а вона як була тодi тимчасовою, неузаконеною, так i
лишилася. Промовчав, анi словом не обмовився про те. Сини були недалеко.
Першим прийшов на клич матерi Радим, затим i Добролик.
- Кликали,отче?
- Ано. Маю побесiдувати з вами. Казав уже тут: у городi Волинi
збира ться вiче землi Трояново©. Хто по©де на нього вiд старiйшин, те
визначать старiйшини. Нам належить сказати ©м, хто по©де вiд княжого роду.