Страница:
- З ким маю честь говорити i з якого приводу?
- Апсих я, перший iз терханiв у великого кагана аварiв Баяна. А прибув
до тебе, аби сказати: найманi iмператором во© аварськi, як i кревнi ©хнi,
знемагають без живностi.
- То ти прибув до мене з турмою, аби налякати чи й силою взяти
живнiсть?
Вiн був не на жарт гнiвний i тим уже недоступно суворий. Одначе й
терхав не належав до тих, що можуть стенутися перед гнiвом чи суворiстю.
- Я прибув, епарху, взяти сво .
Он як! Нi, з такими розмова ма бути коротка: пiшов прiч! А так,
виставити за дверi i тим сказати раз i назавжди: вашого тут нема й бути
не може. Мало того, що отриму те в iмператора?
Вiн збирався уже виректи те, що намислив, та збагнув нараз: а чи з
варваром достойно буде змагатися варварськими дiяннями? Пробi, хто вони,
зрештою, цей Апсих i його Баян, щоб через них опускатися так низько?
Не подавав виду, що передумав i вiдступав, одначе й гнiву не являв уже
аж надто буряно.
- А де я вiзьму стiльки з'©жi, аби нагодувати всi вашi турми, про те
подумав?
- Про те ма думати епарх.
Осмiхнувся лукаво i вже потiм вирiк свою лукавiсть уголос:
- Розумно сказано, а проте й несправедливо. Не зi мвою укладав каган
ряд - з iмператором, до iмператора й мусите правитись за живнiстю.
Не став ждати, що скаже на те Апсих, покликав челядника i повелiв
накрити в честь гостя стiл.
- Ходiмо, терхане, пообiда мо з тобою та за трапезою й помiзку мо, де
шукати ©©, таку потрiбну всiм гкивнiсть.
Апсих, видпо, но належав до велеречивих. Пив випо, пе вiдмоiишвся вiд
яств, що ставили перед ним, на слова ж не розщедрювався. Скаже одне-друге,
коли питають, i знову вiдмовчу ться. Тож господаревi довелося взяти бесiду
на . себе. Бiльше розпитував та випитував, чи то правда, що . авари
належали до угурян, люду чисельного i далеко не одноликого. То вже
пiзпiшо, як зчинилася мiж племенами того асiйського роду ворохобня
розторгнули вони з угурявами давнi узи й назвали себе аварами.
Апсих здебiльше мовчки кивав головою, зголошуючись iз тим, що казав
епарх, та iнодi припиняв трапезу i силився збагнути, що каже. Тодi
Вiталiан повторював повiдане в дохiдливiшiй формi i, домiгшись розумiння,
щедрiше, нiж досi, наливав терхановi вина.
"Ти ба, яка личина, - дивувався i насторожувався водночас. - П' , п' i
не п'янi ".
- Чув я, нiби авари, - казав уголос, - теж не динi в сво©м родi. До
них пристали й iншi племена - тарнiахи, кочагири, завендери.
- А так, i цi з нами. А ще утигури й кутригури.
- Ну, цi, наскiльки я знаю, за Дуна м.
- Все одно з нами.
- То скiльки ж у кагана турм?
- Не вiдаю.
- Алголу?
- Також не вiдаю.
- Прибув до мене по живнiсть i не вiда ш, скiльки треба тобi ©©?
- Все одно не даси, то нащо пита ш?
- А може, й дам. В усякiм разi, маю намiр пiдказати тво му кагановi, де
i як взяти ©©.
- Каган прислав до тебе. Де ще можна взяти, вiн i без пiдказок зна .
"Варвар. Ти ба, як розмовля . Ну, стривай же. Ви в мене не тi © ще
заспiва те разом iз каганом сво©м".
- Чи каган вiда , що iмператор Юстинiан покинув нас? Апсих застиг на
мить.
- Як то?
- Помер Божественний. Iнший iмператор нинi в роме©в - Юстин Молодший.
Радив би кагановi скористатися цим i явитись перед очi нового василевса.
Всi являтимуться i всi чогось проситимуть. Чому б i кагановi аварiв не
попросити в iмператора збiльшення щорiчно© платнi за службу на обводах,
тим паче, що послатись на що: авари примусили вгомонитися антiв, а
бiдують через нестачу з'©жi? Це лiпша з лiпших нагода переглянути
укладений з iмператором-небiжчиком ряд. Та й потреби iмперi© у ваших
турмах повиннi спонукати iмператора до перегляду. Склавини не перестають
сваволити в Iллiрику, пора покласти тому край.
Апсих був не по-варварськи уважний i думний.
- То осiбна рiч. Каган у тебе пита : що даси, i то негайно, зараз?
- Така справдi велика потреба в живностi?
- До краю велика.
- Ну що ж. Коли так дуже треба, дам кагановi стадо товару в триста
голiв. Одначе й скажу: це яко приятельська помiч, i буде вона останньою.
Надалi анi в себе, анi в колонiв, анi в курiалiв брати живнiсть не
дозволяю. Як жити аварам i з чого жити - хай дума каган i веде про те рiч
з iмператором. У нас власнiсть кожного священна, посягати на не© нiкому не
дозволено.
Апсих i далi лишався уважний i думний. Та недовго.
- Де вiзьму товар? - пiдвiвся раптом i вийшов за столу.
- Мо© люди покажуть.
Не став питати, як же буде з аварським сольством до iмператора, без
того звав: не Апсих вирiшуватиме, не Апсиховi й знати, як буде. В одному
певен: зерно сподiванок на перегляд укладеного ранiш ряду посiяно, зерно
повинне дати сходи.
Асам де барився. Як тiльки пересвiдчився: авари на якийсь час
задовольнилися даниною, взяли ©© та й погнали на розтерзання турм, - пiшов
на приготовлений уже для далекого плавання драмой i подався ним вздовж
мiзiйського берега до Босфору. Якщо авари й поспiшать iз сольством,
обiгнати його все одно неспроможнi будуть. А так. Якийсь час пiде на
роздуми та вагання, якийсь - на раду, визначення сольства та вимог, а ще
бiльше пiде його на подолання путi мiж Скiфi ю i Константинополем. Вона не
з близьких, ускач весь час не правитимуться, хоча авари iнакше, зда ться,
й не ©здять.
Дув несильний, одначе доволi свiжий полуночно-схiдний вiтер. Не можна
сказати, що попутний, а проте й не супротивний. Вiтрила весь час були
напнутi, i напнутi туго. дина незручнiсть, коли ©© можна назвати
незручнiстю, - хвилi набiгали збоку й щораз сильнiше били в лiвий борт. Та
кормчi знали сво дiло: взяли глибше в море i далi йшли уже, не мiняючи
галсу. Драмоii, щоправда, вiдчутно вихитувався, та то вже як водиться, то
навiть веселило схильне до плавань у негоду серце епарха Вiталiана.
Можливо, iншi й забули в клопотах за сво , кревне, що iм'я це дано йому пс
випадково, сам вiн пам'ята , i добре: по родословнiй належить до роду
славного за Анастасiя стратега Вiталiана. Про це нiхто, та й сам вiн не
згаду , оскiльки згадувати не вельми безпеч'но: Юстин Перший, прийшовши до
влади,
Стратив не лише тих, що дали йому на пiдкуп гвардi© i сенату золото, а
й стратега Вiталiана, яко впливового серед знатi i дуже можливого
претендента на вiзантiйський трон.
Пiсля Юстина на трон сiв його небiж Юстинiан, пiсля Юстинiана - знову
Юстин. З'являтися на очi й нагадувати сво©м iм'ям про того Вiталiана не
зовсiм безпечно, започатковане для себе i для Вiзантi© благо може
обернутися на зло, та ба, i не з'явитись уже не можна. Одне, це дина
можливiсть i нагода позбутися аварiв i зажити супокiйним життям, друге,
прислужитися антам i мати вiд антiв неабиякий доватiй, а трете, явля цим
вчинком сво©м неабияку вiдданiсть трону i турботу про трон. Чи за це
можуть переслiдувати, згадавши, хто був той Вiталiав i хто в цей? Швидше,
навпаки, можна удосто©тися похвали, а там i особливо© прихильностi з боку
iмператора. Йтиметься ж не про щось там, йтиметься про мир iз антами. Та
про те, хто в нинi авари для Вiзантi© i як бути а аварами, коли вiдпаде
загроза вторгнення задунайських актiв.
Константинополь зустрiв звичною для вього метушнею в пристанищi й поза
пристанищем. Епарховi в Том не повiрилося навiть, що тут зовсiм недавно
поховали iмператора. Анi знаку про те. Однi подi© пристають до берега,
iншi вiдходять, там галасують, силячись докликатися когось, там -
сперечаючись iз кимось. I нi в кого жодно© тiнi смутку на чолi, ознак
непоправно© втрати у голосi. Немовби казали тим: так було, так i буде,
живий про живе дума .
Що ж, коли так, про живе думатиме й вiн, Вiталiан. До Августiона зна ,
як прокласти путь, та й у Августiонi не повинен схибити. Донатi© ма ,
золото теж. А коли так, матиме й содругiв.
Не помилився: содруги знайшлися, i доволi швидко. А ось до iмператора
не мiг та й не мiг доступитися. Нагадав про свiй клопiт через день пiсля
домовленостi - розвели руками, нагадав через три - знову розвели руками.
- Хотiв би знати, - не без тривоги вдався до сво©х благодiйникiв, - яка
тому притичина? Нема iмператора чи не вважа за потрiбне розмовляти зi
мною?
- Надто багато бажаючих мати розмову з василевсом до того ж людей
поважних, доведеться ждати.
- Скажiть iмператоровi: я можу ждати, та чи ждатимуть анти?
- Ми й це ма мо па оцi.
Чув велику непри мнiсть вiд того. Томи хай i далекi, вважай, на краю
свiту, зате нi перед ким не доводиться гнутися в Томах, там вiн сам собi i
над усiма iншими василевс. Може, через те й не став бiльше набридати
благодiйникам, сунув до рук одному з найбiльш певних черговий донатiй та й
сказав: я там i там, коли iмператор визнав за потрiбне розмовляти зi мною,
покличте. . Н©дав так довго, що й терпець не раз уривався, а таки
дiждався. I прийшли, i сказали: завтра по обiдi будь в Августiонi, i
супроводжували, коли прийшов, до самих дверей, за якими, знав, сидить
Юстин Другий.
Певнiсть дiла, з яким iшов до василевса, чи домашнiй вишкiл дався
взнаки, не розгубився, коли розчинилися дверi, що вели в палату, i не
вiдчув у собi змалiння сили. Вiддав, як велить етикет, честь та й став
перед всесильним василевсом сумирво спокiйний i врiвноважений.
- Сумлiння мужа i достойника в державi вiзантiйськiй повелiло менi,
василевсе, стати перед тобою й засвiдчити свою любов i вiдданiсть.
- За вiдданiсть хвалю. Зiзнаюсь, радий бачити епарха подунайських Том.
Менi сказали, вiн прибув не лише а любовi та шани.
- Так, достойний. Щасливий випадок допомiг менi порятувати в морi двох
младомладих жiнок. Вони виявилися доньками одного з антських князiв -
князя Тиверi, найближчого нашого сусiди. Втiкали вiд аварiв у тиверськi
городища на Дуна©, та не впоралися з вiтрилами в штормову нiч. Обставина
та, а надто повернення доньок живими й здоровими розчулили антського князя
й стали приводом до дружнiх узiв мiж мною i тамтим князем, а вiдтак мiж
ромеями i антами. З волi господа-бога помер перед цим привiдця всiх антiв
князь Добрит, i тиверський князь нинi - хай i тимчасово - старшим серед
князiв Антi©. Просив мене, аби я вдався до тебе, достойний повелителю, з
проханням: прийняти в городi сво©м антське сольство й потвердити, коли
на те твоя ласка, чинний мiж Вiзантi ю i антами ряд про ненапад.
- А як гада епарх? Дiло се достойне?
- Вельми достойне, василевсе. Анти справдi жадають миру. Авари нанесли
©м великого урону i не меншо© згуби.
- То з ким же ми поновлюватимемо ряд, коли в них пома привiдцi?
- Найбiльш достойний цього звання князь Тивсрi. Гадаю, вiн i буде ним.
А потiм, Тивер - наиближчий панi су сiда. Матимемо з пою ряд, матимемо
його i з усiма антами.
Юстин Молодший думно дивився на епарха i вiдмовчувався.
- Ми порадимося ще про це, а порадившись, дамо зната епарховi в Томи
через нарочитих. - Годилося б вклонитися й пiти, та Вiталiан вiдчув у собi
бiльшу, нiж досi, певнiсть i зважився заговорити про обрiв.
- Хай простить василевс за недостойну мого сану наполегливiсть, та в ще
одне дiло, яке без нього нiхто не вирiшить. - Кажи.
- Чи потреба тримати в Скiфi© аварiв, коли з антами йдеться до
видимомо миру? Ще покiйний iмператор мав намiр оселити ©х у Другiй Пеонi©.
- Вони - небажанi епарховi сусiди?
- Гадаю, не тiльки менi, iмперi© також. Не обмежуються тим, що ©м
щорiчно шлють данину в вiсiмдесят тисяч солiдi беруть гвалтом живнiсть у
курiалiв, поселян, клянчать ©© в епархiв, придунайських фортець. Плем'я це
не звикло ростити хлiб, воно схильне брати його в iнших. Поки бере у
нашого люду - пiвбiди, а пiде брати в сусiдiв, не в одну сiчу вторгне
iмперiю. Чи не годилося б кинути аварiв супроти супостатiв наших, хоча б i
супроти склавинiв? Хай вдовольняють там свою жадобу i живляться з того, з
чого звикли живитися.
За цим разом iмператор не вагався, якого берега триматися йому, видно,
встиг розглянутись i вибрати.
- Слушна мисль. Коли йтиметься про мiсце аварiв у полуночних землях
iмперi©, я зважу на пораду епарха.
Вiталiан вклонився вдячно i вийшов iз осяйних палат василевса.
IX
Баян пiдданим сво©м не завжди йняв вiри, те ж, що казали у вiчi чи
позаочi чужi, i зовсiм брав пiд сумнiв. До цього звикли вже i заздалегiдь
кликали на помiч Небо, аби допомогло ©м переконати повелителя. Апсиховi я;
не довелося докладати зусиль розуму i серця, освiдомлюючи Ясноликого з
тим, що повiдав епарх. Привiдця племенi - хай будуть довгими лiта його -
збудився, почувши привезенi я Том вiстi, й одразу ж, не гаючись, вдався до
тих, що стояли при входi в намет.
- Бега Кандиха до мене.
Спiшнiсть та по забарилася передатись усiм, хто виконував волю кагана,
а через тих усiх - i беговi Капдиху. Сухий i зiгнутий у дугу (тi, що
знають його давно, заприсягтчся можуть: отак i ходить не розгинаючись)
Кандих протюлачив до намету i, юркнувши крiзь запинало, укляк перед сво©м
повелителем. Почав було виголошувати здравигю, не спускаючи з Баяна i
пильного, i збентеженого, i поссиному вiрного догляду, та Баян обiрвав
його на словi:
- Помер вiзантiйський iмператор, Кандиху. Настав час пiти й сказати
новому василевсовi: авари, обiцяючись боронити обводи iмперi©, певнi були,
©м щедро плататимуть за оролиту на бородищах кров; кровi пролито доста, а
щедрот не бачимо. Турми i люд аварський знемагають у бiдностi. Коли
iмперiя й надалi хоче мати аварiв за содругiв сво©х i вiрних охоронцiв
землi, хай платить щолiта не вiсiмдесят, а сто тисяч золотих солiд. Iнакше
змушенi будемо брати собi живнiсть силою.
Кандих не належав до тих, кому сказане треба повторювати двiчi. Вiн
знав, як непросто буде виторгувати в роме©в зайвi двадцять тисяч солiд, та
знав i те, що цього хоче, ба вимага каган. А хто з аварiв не вiда : те,
що велить зробити тобi вiтець роду твого, належить зробити вдвiчi лiпгпе,
швидше i вправнiше, анiж вiн того хоче; те, що повелiва в походi терхан,
умри, а вволь його волю у п'ять разiв лiпше i надiйнiше, анiж вiд тебе
хотiли; коли ж повелiвав тобi каган, за те передусiм слiд дякувати та й
дякувати Небу, що удосто©ло його повелiння, а вже потiм з власно© шкiри
випорснути, а вволити волю повелителя в десять разiв лiпше i певнiше, анiж
вiн собi мислив. Тож Кандих скiльки правився в оточеннi достойного
каганових сподiванок сольства, стiльки й дошукувався, як йому повестися з
новим василевсом Вiзантi©, аби домогтися того, чого хоче повелитель.
Думати про чемнiсть iз високотитулованою особою його, випробуваного на
сольських перетрактацiях сла i достойного свого роду та племенi асiйця,
вчити не варто, тому вiн давно i надiйно навчений, а передбачити вивертнi,
що збили б iз толку наймудрiшого, не завадить. Новий iмператор хоч i мало
освiдомлений у перетрактацiях, все ж ромей. Та й бiля iмператора завжди
знайдуться такi, що ©х треба стерегтись та й стерегтись.
Вiн i стерiгся. Ходив, чемно нагадував про себе тим, вiд кого залежала
зустрiч iз василевсом, i дослухався до розмов, що точилися пiд мiдними
воротами Августiона, канючив у придворних побачення i приглядався, вручав
©м донатi© i знов приглядався та мотав на ус те, що обiцяли, силився
вловити одмiну мiж сказаним i тим, що думали, коли казали. А настав день,
коли покликали й велiли правитись iмператора, таки схибив. Сам не вiда ,
яка зла сила ккнула його за язик, одначе розмову з василевсом почав i
похвальби: авари - найсидьнiшi серед усiх племен ойку"ни; вони давно i
надiйно зажили собi слави нездоланних |:м6жуть вийти на прю будь з ким;
iмператор Юстин Другiй, певно, вiда про те, отож, як i попередник його,
пам'яатиме: полуночнi обводи iмперi© пiдпертi силою, на яку ожна
покластися.
Казав i не зводив iз Юстина Другого очей, а вiдтак не завiрявся
помiтити: василевсовi не сподобались його речi. Спершу тiльки видивився
пiдозрiло, далi й зовсiм почав врибирати недружелюбного вигляду. Довелося
митт во пеIфевтiлюватись i мiняти тон, ба саму рiч: покiйний iмператор,
мовляв, не помилився, залучаючи ©х на свiй бiк. Колись корожi iмперi©
племена - утригури, кутригури та й анти - погромленi обрами й перестали
бути силою, що може по грожувати. Одне непоко©ть кагана: кровi во славу
Вiзантi© jffs скiльки пролито, дуже можливо, що незабаром знову
до|©едеться лити ©©, а винагорода за те мiзерна. Роди аварськi а з ними й
турми знемагають вiд нестачi яств, кагановi ледве посильно стримувати ©х
вiд спроб ходити й брати тотi яства силою i не тiльки в сусiдiв, а й у
самих роме©в. То' му вiн вда ться через нього, сла свого, до iмператора з
чолобитною: хай iмператор зважить на нестачу яств i збiльшить аварам
данину за ревну службу на обводах до ста тисяч солiд.
- А хто вам сказав, що ваша служба потрiбна iмперi©? - заговорив
нарештi iмператор i тим поклав край аж вадто велемовнiй речi обрина.
- Як то? - Кандих скинув догори голову i тим неприродно випнув на ви©
кадик. - Ми укладали ряд, покiйний iмператор платив нам щолiта вiсiмдесят
тисяч золотих солiд...
- Тодi платив, як була в цьому потреба. Нинi тако© потреби нема . Авари
повиннi бути вдячнi iмперi© за те що дозволила ©м поселитися на сво©й
землi й мати жадану для кожного, хто звик жити трудом, а не розбо м, змогу
насолоджуватися супоко м. Земля у вас е, i земля багата. Трудiться в потi
чола свого на тiй землi i матимете яства. Коли ж iмперiя визна за
потрiбне винагороджувати аварiв за ратнi чи якiсь iншi подвиги, хай не
вважають ту винагороду податтю. То буде всього лиш дяка, - та, що ©© ма
всякий раб за вiрну службу сво му волостелиновi.
Вигнута дугою сiiиiiа Капдиха вiдчутно здригнулася i стала схожою на
нацiлене для стрибка тiло удава. А проте стрижi не станем. Видно було,
Кад-дих всього лиш ошелешений тим, ще почув з ует iмиератера, i. нiяк не
прийде до тями. Мовчання ставало нестерпним, i тiльки тодi вже, як Юетвн
Другий верухяувея буде, аби недати логофету знак: аудi нцiю завершено,
аварський сод може йти, - опам'ятався i встиг можвти слово-вiдповiдь:
- Iмператоре! Ти дав менi i моему племенi достойний урок. Та не
поспiшай казати: годi. Слово те каже той, хто каже останнiй. Зваж на
сивини мо© i послухай розумно© ради: ве роби з аварiв-содругiв
аварiв-супостатiв. Горе буде тобi i тво му родовi, коли вчиниш так.
Юстин боровся з собою, а все ж гнiв, що бив iз нього водогра м,
викааував себе.
- Ти погрожу ш, старче?
- Нi, всього лиш кажу те, що е, i те, що може бути. Аварх справдi
могутн илем'я. Найбiльше, чого не любдять вони, то це зневагж. Та, що чув
я тут подвоiть, а то й потро©ть ©хню силу. Тож i кажу: одмiни сво слово,
доки ве пiзно.
Здавалось, не зводив iз добролнкого, в святковому одiяввi iмператора
очей, а проте ве помiтив, коли вiй дав знак. Тодi лиш удостовiрився в тiм,
ак люди логофета стали веред ним стiною i тим нагадали: пора й честь
звати.
Знову була довга i втомлива путь. Одначе Кандих менш за все зважав
тепер ва те. Страхався i знемагав ва силi вiд iншого: що вчинить каган,
коли почув про наслiдки иеретрактацi©? Вхопить кинджал i запустить йому
пiд серце, як не одному запускав уже, коли насмiлювалися приходити й
ставати перед ним iз лихими вiстями? Чогось iншого вiд того лютого в гнiвi
мужа - хай буде милостивим Небо до нього - сподiватися годi. То - без
сумнiву, то - напевно. А що ж вдiяти, коли так? Покiрно правитися й
ставити себе пiд удар? Де ж його, Кандихiв, розум? Де набутi в сольських
дiлах хитрощi, лукавство? Стривай, стривай. А чом би й справдi не
злукавити? Чи Баян був там, на аудi нцi©, чи вiда , що казав Юстин Другий,
а що - Кандих? Та й iнших аварiв не було. Чому справдi не злукавити i не
спрямувати гнiв свого повелителя на Юстина? Можуть довiдатися пiзнiше? Хто
i як?
Аж дух перехопило. Чи то важливо, як буде потiм. Важливо зараз вiдвести
вiд себе гнiв. А так, важливо зараз!
Тi, що супроводжували Кандиха в путi, помiтили одмiпи в його настро©
задовго до зближення iз стiйбищем кагана. Одначе й вони були подивованi
тим, що угледiли пiзнiше. Кандих не став дотримуватися звичаю - спинитися
перед тим, як зайти до Ясноликого, й попросити джо ней благословення на
щасляве завершеная одвiдин, онукета вест" до Баянового намету й закричав
не сво©м голосом:
- О великий ве©не i мудрий привiдцю! Що хочеш, те роби зо мною
опiсля, та зараз вислухай гнiв i обиду серця . мого.
Вiн справдi був такий, якам його давно не бачили.
- Кажи, не зволiкай.
Каган, видно, догадувався, що скаже його нарочитий, теж переймався
гнiвом.
- Покарай iмператора, того шолудивого всаi Вiн зважився осквернити iм'я
тво i тим осквернив усiх яас, аварiв. Сказав: ти не потрiбен iмперi©.
Солiди платили аварам тодi, коли треба було громити антiв, утигурiв та
кутригурiв. Нинi така потреба вiдвала, мовляв, тож iсолiд не iуде. Анi
тих вiсiмдесяти тисяч, що ияатили колись, анiяких iнших. Коли ж iмиерiя й
даруватиме тобi щось, то ма ш вважати те... - ти чу ш, о мудрий серед
мудрих, що вiя дозвояив собi виректиi - то ма ш вважати те не ва визначену
тобi яко доетойииковi данину, а за милостиню, що ©© дають всякому
р&бввi за вiрну службу сво му господиновi.
Пiд Баяном заскрипiло крiсло. Вiй спирався уже "а якого руками,
ось-ось, здавалося, схоивться й заволав;"Так i сказав?! Аби того ие
сталося або ж, крий Небо, ве сталося чогось ще гiршого, Каидих зiбрався з
духом i вдарив себе сухими вступами в не менш сухi груди:
- Благаю тебе, Ясноликий! Покарай того шолудивого яса, ту гi ну в
личинi iмператора, а з ним i роди його, ромеями iменованi! Лютою карою
покарай, iнакше я не змажу жити на свiтi!
Лукавий клич його восторжествував-таки: каган знесилiв, поборений
власним гнiвом, i хлюпнувся на те мiсце, де сидiв перед появою Кандиха.
Хлюпнувся й затих, приплющивши очi.
Усi, хто був у наметi, знали: каган дума , вiн зважу ться на щось
велике i значиме, а коли каган дума , муха не повинна заважати йому.
Знав те й Кандих, тож як стояв перед цим на колiнах, так i продовжував
стояти, нiмуючи та ждучи в нiмотнiй типi i, який вирок жде на нього,
опороченого аварського сла.
- Залиште мене, - iючув нарештi Капдих i не став анi дивуватися з того,
що голос у Баяна якийсь не його, i знiчепо глухий, i зовсiм не
всемогутнiй, анi пересвiдчуватись, справдi чув таке чи видалося, - звiвся
нечутно i так само нечутно вишмигнув iз намету,
"Хвала тобi, о Небо! - молився й торжествував. - Слава й хвала I
Довiчно лишаюся вдячний добротi тво©й, яко ж i мислi, що аею винагороджу ш
у потрiбну мить. Схиляюсь перед тобою i молюсь тобi, молюсь i уповаю: хай
буде лик твiй свiтлий та ясний навiки-вiкiв... О боги! Як можна терпiти
страхи такi!"
А Баян як сидiв, уклякнувши, так 1 лишався сидiти. Анi слова, анi
пiвслова нiкому. Далебi, усе ще силився збагнути почуте i кликав на бесiду
то невiдомого йому ромейського iмператора, то люд його, такий галасливий,
коли беруть щось у нього.
"Стривайте, - похвалявся й сам не вiдав, кому саме: iмператоровi чи
його люду, - ви ще не так загаласу те в мене. Земля горiтиме у вас пiд
ногами, небо палатиме вогнем. Захочете розкаятись, та пiзно буде,
благатимете пощади, та дарма. Це ви не когось там, це ви кагана аварiв,
люд його обкидали багном... О боги, де взяти терпцю, щоб стримати себе i
не зiрватися завчасу? Подумати тiльки: йому, не так давно кликаному,
сказали: "Ти не потрiбний бiльше. Живи як зна ш i з чого зна ш". Його,
повелителя непереможних i он яких численних турм, назвали рабом - тим, що
ма покiрно ждати милостинi вiд свого волостелина.
Нi, ©м мав бути особлива кара. А таку кару на гаряче серце не
вiдшука ш. Така ма визрiти в супоко©, на тверезий розум. То було б
найпростiше: вийти зараз перед турми й крикнути так, щоб луна пiшла всi ю
землею: " Авари 1 Роме© i ©хнiй iмператор обманули нас. Сказали: "Тодi
платили вам данину, коли потрiбнi були у сiчi з антами. Нинi така потреба
вiдпала, тож i данини не буде. Iдiть, добувайте собi яства десь iнде". А
де бiльше яств, як не в роме©в? Iдiть i берiть ©х, коли так!"
О, того було б досить, щоб земля ця взялася полум'ям, щоб гнiв аварiв
утонув у кровi кривдникiв. Та чи буде та утiха достатньою i надiйною?
Роме© е роме©, у них завжди знайдуться легiони, щоб стати супроти аварiв
стiною, щоб обiйти i вдарити у спину. Нi, вiн, Баян, не та безмозгла риба,
що йде на першу-лiпшу принаду. Вчинить по-iншому: здобуде спершу для
аварiв землю-опору, ту захребетпу твердь, з яко© ходитиме та й ходитиме на
роме©в, коли можна - палитиме все, що пiддаватиметься вогпю, витинатиме
всiх, хто потрапить пiд руку, братиме все, що можна взяти, потявши
волостелинiв городiв i мастностей, коли нi - вiдходитиме в свою землю й
почуватиме себе хай i не звитяжцем, одначе й пс повержепим. А така земля
с. Доки бег Кандих правився до Константинополя й слухав з уст iмператора
образливi рачi, лавгобарди зяеву були в Баяна .й кланялися, як i колись
Баяновi: "Прийди i покарай тих рудих псiв - гепiдiв; нема в нас миру з
ними й не буде, половина всього, що вiзьмемо в гепiдiв, - тво ".
Що йому половина. Коли так склада ться, вiн пiдкорить самих гепiдiв,
сяде в землi гепiдськiй i ходитиме звiдтам на роме©в. А так. Те, що
повiдав Алво©н i що - Кандих, не просто собi збiг обставин. Того хоче
Небо, так ма й бути.
Знав: тi, що пiшли з намету, лише вдають, що зникли надовго i всi до
диного. Через те особливо не пiдвищував голос:
- Бега Кандиха до мене, - повелiв ввично, хоча й доволi суворо.
Вiн об'явився перед каганом за кiлька миттевостей, хоча вони й видалися
йому вiчнiстю. Знав-бо: така бистроплин|' на перемiна в намiрах i дiяннях
кагана не обiця добра. ! А ще й те слiд узяти на карб - виклик був i
нежданий, i негаданий. Саме гомонiв, потiшений прихильнiстю Неба, з жоною,
клопотався численними дiтьми: як вони мали себе без нього, чи порали
товар, чи були достойнi вiтця свого, добре знаного i чтимого в каганатi.
Був не просто вдоволений тим, що чув з уст жони, якийсь вознесений духом,
i ма ш: прийшли й сказали: "Iди, знов кличе". Так спорожнiв, мабуть,
очима, так одбiлився в лицях, зачувши те велiння, що жона теж одбiлилася й
уклякла, вражена.
- Що з тобою, Кандиху? - таки перша прийшла до тями. - На тебе жде там
Обида? Ти потрапив у немилiсть...
- Облиш! - обiрвав ©© на словi. - Не накликай того, що й без тебе може
стати неминучим.
Воздав, що належало воздати в поспiху, Небовi й подався услiд за тими,
що кликали.
Перед кагановим наметом теж зупинився й звернувся помислами-благаннями
- Апсих я, перший iз терханiв у великого кагана аварiв Баяна. А прибув
до тебе, аби сказати: найманi iмператором во© аварськi, як i кревнi ©хнi,
знемагають без живностi.
- То ти прибув до мене з турмою, аби налякати чи й силою взяти
живнiсть?
Вiн був не на жарт гнiвний i тим уже недоступно суворий. Одначе й
терхав не належав до тих, що можуть стенутися перед гнiвом чи суворiстю.
- Я прибув, епарху, взяти сво .
Он як! Нi, з такими розмова ма бути коротка: пiшов прiч! А так,
виставити за дверi i тим сказати раз i назавжди: вашого тут нема й бути
не може. Мало того, що отриму те в iмператора?
Вiн збирався уже виректи те, що намислив, та збагнув нараз: а чи з
варваром достойно буде змагатися варварськими дiяннями? Пробi, хто вони,
зрештою, цей Апсих i його Баян, щоб через них опускатися так низько?
Не подавав виду, що передумав i вiдступав, одначе й гнiву не являв уже
аж надто буряно.
- А де я вiзьму стiльки з'©жi, аби нагодувати всi вашi турми, про те
подумав?
- Про те ма думати епарх.
Осмiхнувся лукаво i вже потiм вирiк свою лукавiсть уголос:
- Розумно сказано, а проте й несправедливо. Не зi мвою укладав каган
ряд - з iмператором, до iмператора й мусите правитись за живнiстю.
Не став ждати, що скаже на те Апсих, покликав челядника i повелiв
накрити в честь гостя стiл.
- Ходiмо, терхане, пообiда мо з тобою та за трапезою й помiзку мо, де
шукати ©©, таку потрiбну всiм гкивнiсть.
Апсих, видпо, но належав до велеречивих. Пив випо, пе вiдмоiишвся вiд
яств, що ставили перед ним, на слова ж не розщедрювався. Скаже одне-друге,
коли питають, i знову вiдмовчу ться. Тож господаревi довелося взяти бесiду
на . себе. Бiльше розпитував та випитував, чи то правда, що . авари
належали до угурян, люду чисельного i далеко не одноликого. То вже
пiзпiшо, як зчинилася мiж племенами того асiйського роду ворохобня
розторгнули вони з угурявами давнi узи й назвали себе аварами.
Апсих здебiльше мовчки кивав головою, зголошуючись iз тим, що казав
епарх, та iнодi припиняв трапезу i силився збагнути, що каже. Тодi
Вiталiан повторював повiдане в дохiдливiшiй формi i, домiгшись розумiння,
щедрiше, нiж досi, наливав терхановi вина.
"Ти ба, яка личина, - дивувався i насторожувався водночас. - П' , п' i
не п'янi ".
- Чув я, нiби авари, - казав уголос, - теж не динi в сво©м родi. До
них пристали й iншi племена - тарнiахи, кочагири, завендери.
- А так, i цi з нами. А ще утигури й кутригури.
- Ну, цi, наскiльки я знаю, за Дуна м.
- Все одно з нами.
- То скiльки ж у кагана турм?
- Не вiдаю.
- Алголу?
- Також не вiдаю.
- Прибув до мене по живнiсть i не вiда ш, скiльки треба тобi ©©?
- Все одно не даси, то нащо пита ш?
- А може, й дам. В усякiм разi, маю намiр пiдказати тво му кагановi, де
i як взяти ©©.
- Каган прислав до тебе. Де ще можна взяти, вiн i без пiдказок зна .
"Варвар. Ти ба, як розмовля . Ну, стривай же. Ви в мене не тi © ще
заспiва те разом iз каганом сво©м".
- Чи каган вiда , що iмператор Юстинiан покинув нас? Апсих застиг на
мить.
- Як то?
- Помер Божественний. Iнший iмператор нинi в роме©в - Юстин Молодший.
Радив би кагановi скористатися цим i явитись перед очi нового василевса.
Всi являтимуться i всi чогось проситимуть. Чому б i кагановi аварiв не
попросити в iмператора збiльшення щорiчно© платнi за службу на обводах,
тим паче, що послатись на що: авари примусили вгомонитися антiв, а
бiдують через нестачу з'©жi? Це лiпша з лiпших нагода переглянути
укладений з iмператором-небiжчиком ряд. Та й потреби iмперi© у ваших
турмах повиннi спонукати iмператора до перегляду. Склавини не перестають
сваволити в Iллiрику, пора покласти тому край.
Апсих був не по-варварськи уважний i думний.
- То осiбна рiч. Каган у тебе пита : що даси, i то негайно, зараз?
- Така справдi велика потреба в живностi?
- До краю велика.
- Ну що ж. Коли так дуже треба, дам кагановi стадо товару в триста
голiв. Одначе й скажу: це яко приятельська помiч, i буде вона останньою.
Надалi анi в себе, анi в колонiв, анi в курiалiв брати живнiсть не
дозволяю. Як жити аварам i з чого жити - хай дума каган i веде про те рiч
з iмператором. У нас власнiсть кожного священна, посягати на не© нiкому не
дозволено.
Апсих i далi лишався уважний i думний. Та недовго.
- Де вiзьму товар? - пiдвiвся раптом i вийшов за столу.
- Мо© люди покажуть.
Не став питати, як же буде з аварським сольством до iмператора, без
того звав: не Апсих вирiшуватиме, не Апсиховi й знати, як буде. В одному
певен: зерно сподiванок на перегляд укладеного ранiш ряду посiяно, зерно
повинне дати сходи.
Асам де барився. Як тiльки пересвiдчився: авари на якийсь час
задовольнилися даниною, взяли ©© та й погнали на розтерзання турм, - пiшов
на приготовлений уже для далекого плавання драмой i подався ним вздовж
мiзiйського берега до Босфору. Якщо авари й поспiшать iз сольством,
обiгнати його все одно неспроможнi будуть. А так. Якийсь час пiде на
роздуми та вагання, якийсь - на раду, визначення сольства та вимог, а ще
бiльше пiде його на подолання путi мiж Скiфi ю i Константинополем. Вона не
з близьких, ускач весь час не правитимуться, хоча авари iнакше, зда ться,
й не ©здять.
Дув несильний, одначе доволi свiжий полуночно-схiдний вiтер. Не можна
сказати, що попутний, а проте й не супротивний. Вiтрила весь час були
напнутi, i напнутi туго. дина незручнiсть, коли ©© можна назвати
незручнiстю, - хвилi набiгали збоку й щораз сильнiше били в лiвий борт. Та
кормчi знали сво дiло: взяли глибше в море i далi йшли уже, не мiняючи
галсу. Драмоii, щоправда, вiдчутно вихитувався, та то вже як водиться, то
навiть веселило схильне до плавань у негоду серце епарха Вiталiана.
Можливо, iншi й забули в клопотах за сво , кревне, що iм'я це дано йому пс
випадково, сам вiн пам'ята , i добре: по родословнiй належить до роду
славного за Анастасiя стратега Вiталiана. Про це нiхто, та й сам вiн не
згаду , оскiльки згадувати не вельми безпеч'но: Юстин Перший, прийшовши до
влади,
Стратив не лише тих, що дали йому на пiдкуп гвардi© i сенату золото, а
й стратега Вiталiана, яко впливового серед знатi i дуже можливого
претендента на вiзантiйський трон.
Пiсля Юстина на трон сiв його небiж Юстинiан, пiсля Юстинiана - знову
Юстин. З'являтися на очi й нагадувати сво©м iм'ям про того Вiталiана не
зовсiм безпечно, започатковане для себе i для Вiзантi© благо може
обернутися на зло, та ба, i не з'явитись уже не можна. Одне, це дина
можливiсть i нагода позбутися аварiв i зажити супокiйним життям, друге,
прислужитися антам i мати вiд антiв неабиякий доватiй, а трете, явля цим
вчинком сво©м неабияку вiдданiсть трону i турботу про трон. Чи за це
можуть переслiдувати, згадавши, хто був той Вiталiав i хто в цей? Швидше,
навпаки, можна удосто©тися похвали, а там i особливо© прихильностi з боку
iмператора. Йтиметься ж не про щось там, йтиметься про мир iз антами. Та
про те, хто в нинi авари для Вiзантi© i як бути а аварами, коли вiдпаде
загроза вторгнення задунайських актiв.
Константинополь зустрiв звичною для вього метушнею в пристанищi й поза
пристанищем. Епарховi в Том не повiрилося навiть, що тут зовсiм недавно
поховали iмператора. Анi знаку про те. Однi подi© пристають до берега,
iншi вiдходять, там галасують, силячись докликатися когось, там -
сперечаючись iз кимось. I нi в кого жодно© тiнi смутку на чолi, ознак
непоправно© втрати у голосi. Немовби казали тим: так було, так i буде,
живий про живе дума .
Що ж, коли так, про живе думатиме й вiн, Вiталiан. До Августiона зна ,
як прокласти путь, та й у Августiонi не повинен схибити. Донатi© ма ,
золото теж. А коли так, матиме й содругiв.
Не помилився: содруги знайшлися, i доволi швидко. А ось до iмператора
не мiг та й не мiг доступитися. Нагадав про свiй клопiт через день пiсля
домовленостi - розвели руками, нагадав через три - знову розвели руками.
- Хотiв би знати, - не без тривоги вдався до сво©х благодiйникiв, - яка
тому притичина? Нема iмператора чи не вважа за потрiбне розмовляти зi
мною?
- Надто багато бажаючих мати розмову з василевсом до того ж людей
поважних, доведеться ждати.
- Скажiть iмператоровi: я можу ждати, та чи ждатимуть анти?
- Ми й це ма мо па оцi.
Чув велику непри мнiсть вiд того. Томи хай i далекi, вважай, на краю
свiту, зате нi перед ким не доводиться гнутися в Томах, там вiн сам собi i
над усiма iншими василевс. Може, через те й не став бiльше набридати
благодiйникам, сунув до рук одному з найбiльш певних черговий донатiй та й
сказав: я там i там, коли iмператор визнав за потрiбне розмовляти зi мною,
покличте. . Н©дав так довго, що й терпець не раз уривався, а таки
дiждався. I прийшли, i сказали: завтра по обiдi будь в Августiонi, i
супроводжували, коли прийшов, до самих дверей, за якими, знав, сидить
Юстин Другий.
Певнiсть дiла, з яким iшов до василевса, чи домашнiй вишкiл дався
взнаки, не розгубився, коли розчинилися дверi, що вели в палату, i не
вiдчув у собi змалiння сили. Вiддав, як велить етикет, честь та й став
перед всесильним василевсом сумирво спокiйний i врiвноважений.
- Сумлiння мужа i достойника в державi вiзантiйськiй повелiло менi,
василевсе, стати перед тобою й засвiдчити свою любов i вiдданiсть.
- За вiдданiсть хвалю. Зiзнаюсь, радий бачити епарха подунайських Том.
Менi сказали, вiн прибув не лише а любовi та шани.
- Так, достойний. Щасливий випадок допомiг менi порятувати в морi двох
младомладих жiнок. Вони виявилися доньками одного з антських князiв -
князя Тиверi, найближчого нашого сусiди. Втiкали вiд аварiв у тиверськi
городища на Дуна©, та не впоралися з вiтрилами в штормову нiч. Обставина
та, а надто повернення доньок живими й здоровими розчулили антського князя
й стали приводом до дружнiх узiв мiж мною i тамтим князем, а вiдтак мiж
ромеями i антами. З волi господа-бога помер перед цим привiдця всiх антiв
князь Добрит, i тиверський князь нинi - хай i тимчасово - старшим серед
князiв Антi©. Просив мене, аби я вдався до тебе, достойний повелителю, з
проханням: прийняти в городi сво©м антське сольство й потвердити, коли
на те твоя ласка, чинний мiж Вiзантi ю i антами ряд про ненапад.
- А як гада епарх? Дiло се достойне?
- Вельми достойне, василевсе. Анти справдi жадають миру. Авари нанесли
©м великого урону i не меншо© згуби.
- То з ким же ми поновлюватимемо ряд, коли в них пома привiдцi?
- Найбiльш достойний цього звання князь Тивсрi. Гадаю, вiн i буде ним.
А потiм, Тивер - наиближчий панi су сiда. Матимемо з пою ряд, матимемо
його i з усiма антами.
Юстин Молодший думно дивився на епарха i вiдмовчувався.
- Ми порадимося ще про це, а порадившись, дамо зната епарховi в Томи
через нарочитих. - Годилося б вклонитися й пiти, та Вiталiан вiдчув у собi
бiльшу, нiж досi, певнiсть i зважився заговорити про обрiв.
- Хай простить василевс за недостойну мого сану наполегливiсть, та в ще
одне дiло, яке без нього нiхто не вирiшить. - Кажи.
- Чи потреба тримати в Скiфi© аварiв, коли з антами йдеться до
видимомо миру? Ще покiйний iмператор мав намiр оселити ©х у Другiй Пеонi©.
- Вони - небажанi епарховi сусiди?
- Гадаю, не тiльки менi, iмперi© також. Не обмежуються тим, що ©м
щорiчно шлють данину в вiсiмдесят тисяч солiдi беруть гвалтом живнiсть у
курiалiв, поселян, клянчать ©© в епархiв, придунайських фортець. Плем'я це
не звикло ростити хлiб, воно схильне брати його в iнших. Поки бере у
нашого люду - пiвбiди, а пiде брати в сусiдiв, не в одну сiчу вторгне
iмперiю. Чи не годилося б кинути аварiв супроти супостатiв наших, хоча б i
супроти склавинiв? Хай вдовольняють там свою жадобу i живляться з того, з
чого звикли живитися.
За цим разом iмператор не вагався, якого берега триматися йому, видно,
встиг розглянутись i вибрати.
- Слушна мисль. Коли йтиметься про мiсце аварiв у полуночних землях
iмперi©, я зважу на пораду епарха.
Вiталiан вклонився вдячно i вийшов iз осяйних палат василевса.
IX
Баян пiдданим сво©м не завжди йняв вiри, те ж, що казали у вiчi чи
позаочi чужi, i зовсiм брав пiд сумнiв. До цього звикли вже i заздалегiдь
кликали на помiч Небо, аби допомогло ©м переконати повелителя. Апсиховi я;
не довелося докладати зусиль розуму i серця, освiдомлюючи Ясноликого з
тим, що повiдав епарх. Привiдця племенi - хай будуть довгими лiта його -
збудився, почувши привезенi я Том вiстi, й одразу ж, не гаючись, вдався до
тих, що стояли при входi в намет.
- Бега Кандиха до мене.
Спiшнiсть та по забарилася передатись усiм, хто виконував волю кагана,
а через тих усiх - i беговi Капдиху. Сухий i зiгнутий у дугу (тi, що
знають його давно, заприсягтчся можуть: отак i ходить не розгинаючись)
Кандих протюлачив до намету i, юркнувши крiзь запинало, укляк перед сво©м
повелителем. Почав було виголошувати здравигю, не спускаючи з Баяна i
пильного, i збентеженого, i поссиному вiрного догляду, та Баян обiрвав
його на словi:
- Помер вiзантiйський iмператор, Кандиху. Настав час пiти й сказати
новому василевсовi: авари, обiцяючись боронити обводи iмперi©, певнi були,
©м щедро плататимуть за оролиту на бородищах кров; кровi пролито доста, а
щедрот не бачимо. Турми i люд аварський знемагають у бiдностi. Коли
iмперiя й надалi хоче мати аварiв за содругiв сво©х i вiрних охоронцiв
землi, хай платить щолiта не вiсiмдесят, а сто тисяч золотих солiд. Iнакше
змушенi будемо брати собi живнiсть силою.
Кандих не належав до тих, кому сказане треба повторювати двiчi. Вiн
знав, як непросто буде виторгувати в роме©в зайвi двадцять тисяч солiд, та
знав i те, що цього хоче, ба вимага каган. А хто з аварiв не вiда : те,
що велить зробити тобi вiтець роду твого, належить зробити вдвiчi лiпгпе,
швидше i вправнiше, анiж вiн того хоче; те, що повелiва в походi терхан,
умри, а вволь його волю у п'ять разiв лiпше i надiйнiше, анiж вiд тебе
хотiли; коли ж повелiвав тобi каган, за те передусiм слiд дякувати та й
дякувати Небу, що удосто©ло його повелiння, а вже потiм з власно© шкiри
випорснути, а вволити волю повелителя в десять разiв лiпше i певнiше, анiж
вiн собi мислив. Тож Кандих скiльки правився в оточеннi достойного
каганових сподiванок сольства, стiльки й дошукувався, як йому повестися з
новим василевсом Вiзантi©, аби домогтися того, чого хоче повелитель.
Думати про чемнiсть iз високотитулованою особою його, випробуваного на
сольських перетрактацiях сла i достойного свого роду та племенi асiйця,
вчити не варто, тому вiн давно i надiйно навчений, а передбачити вивертнi,
що збили б iз толку наймудрiшого, не завадить. Новий iмператор хоч i мало
освiдомлений у перетрактацiях, все ж ромей. Та й бiля iмператора завжди
знайдуться такi, що ©х треба стерегтись та й стерегтись.
Вiн i стерiгся. Ходив, чемно нагадував про себе тим, вiд кого залежала
зустрiч iз василевсом, i дослухався до розмов, що точилися пiд мiдними
воротами Августiона, канючив у придворних побачення i приглядався, вручав
©м донатi© i знов приглядався та мотав на ус те, що обiцяли, силився
вловити одмiну мiж сказаним i тим, що думали, коли казали. А настав день,
коли покликали й велiли правитись iмператора, таки схибив. Сам не вiда ,
яка зла сила ккнула його за язик, одначе розмову з василевсом почав i
похвальби: авари - найсидьнiшi серед усiх племен ойку"ни; вони давно i
надiйно зажили собi слави нездоланних |:м6жуть вийти на прю будь з ким;
iмператор Юстин Другiй, певно, вiда про те, отож, як i попередник його,
пам'яатиме: полуночнi обводи iмперi© пiдпертi силою, на яку ожна
покластися.
Казав i не зводив iз Юстина Другого очей, а вiдтак не завiрявся
помiтити: василевсовi не сподобались його речi. Спершу тiльки видивився
пiдозрiло, далi й зовсiм почав врибирати недружелюбного вигляду. Довелося
митт во пеIфевтiлюватись i мiняти тон, ба саму рiч: покiйний iмператор,
мовляв, не помилився, залучаючи ©х на свiй бiк. Колись корожi iмперi©
племена - утригури, кутригури та й анти - погромленi обрами й перестали
бути силою, що може по грожувати. Одне непоко©ть кагана: кровi во славу
Вiзантi© jffs скiльки пролито, дуже можливо, що незабаром знову
до|©едеться лити ©©, а винагорода за те мiзерна. Роди аварськi а з ними й
турми знемагають вiд нестачi яств, кагановi ледве посильно стримувати ©х
вiд спроб ходити й брати тотi яства силою i не тiльки в сусiдiв, а й у
самих роме©в. То' му вiн вда ться через нього, сла свого, до iмператора з
чолобитною: хай iмператор зважить на нестачу яств i збiльшить аварам
данину за ревну службу на обводах до ста тисяч солiд.
- А хто вам сказав, що ваша служба потрiбна iмперi©? - заговорив
нарештi iмператор i тим поклав край аж вадто велемовнiй речi обрина.
- Як то? - Кандих скинув догори голову i тим неприродно випнув на ви©
кадик. - Ми укладали ряд, покiйний iмператор платив нам щолiта вiсiмдесят
тисяч золотих солiд...
- Тодi платив, як була в цьому потреба. Нинi тако© потреби нема . Авари
повиннi бути вдячнi iмперi© за те що дозволила ©м поселитися на сво©й
землi й мати жадану для кожного, хто звик жити трудом, а не розбо м, змогу
насолоджуватися супоко м. Земля у вас е, i земля багата. Трудiться в потi
чола свого на тiй землi i матимете яства. Коли ж iмперiя визна за
потрiбне винагороджувати аварiв за ратнi чи якiсь iншi подвиги, хай не
вважають ту винагороду податтю. То буде всього лиш дяка, - та, що ©© ма
всякий раб за вiрну службу сво му волостелиновi.
Вигнута дугою сiiиiiа Капдиха вiдчутно здригнулася i стала схожою на
нацiлене для стрибка тiло удава. А проте стрижi не станем. Видно було,
Кад-дих всього лиш ошелешений тим, ще почув з ует iмиератера, i. нiяк не
прийде до тями. Мовчання ставало нестерпним, i тiльки тодi вже, як Юетвн
Другий верухяувея буде, аби недати логофету знак: аудi нцiю завершено,
аварський сод може йти, - опам'ятався i встиг можвти слово-вiдповiдь:
- Iмператоре! Ти дав менi i моему племенi достойний урок. Та не
поспiшай казати: годi. Слово те каже той, хто каже останнiй. Зваж на
сивини мо© i послухай розумно© ради: ве роби з аварiв-содругiв
аварiв-супостатiв. Горе буде тобi i тво му родовi, коли вчиниш так.
Юстин боровся з собою, а все ж гнiв, що бив iз нього водогра м,
викааував себе.
- Ти погрожу ш, старче?
- Нi, всього лиш кажу те, що е, i те, що може бути. Аварх справдi
могутн илем'я. Найбiльше, чого не любдять вони, то це зневагж. Та, що чув
я тут подвоiть, а то й потро©ть ©хню силу. Тож i кажу: одмiни сво слово,
доки ве пiзно.
Здавалось, не зводив iз добролнкого, в святковому одiяввi iмператора
очей, а проте ве помiтив, коли вiй дав знак. Тодi лиш удостовiрився в тiм,
ак люди логофета стали веред ним стiною i тим нагадали: пора й честь
звати.
Знову була довга i втомлива путь. Одначе Кандих менш за все зважав
тепер ва те. Страхався i знемагав ва силi вiд iншого: що вчинить каган,
коли почув про наслiдки иеретрактацi©? Вхопить кинджал i запустить йому
пiд серце, як не одному запускав уже, коли насмiлювалися приходити й
ставати перед ним iз лихими вiстями? Чогось iншого вiд того лютого в гнiвi
мужа - хай буде милостивим Небо до нього - сподiватися годi. То - без
сумнiву, то - напевно. А що ж вдiяти, коли так? Покiрно правитися й
ставити себе пiд удар? Де ж його, Кандихiв, розум? Де набутi в сольських
дiлах хитрощi, лукавство? Стривай, стривай. А чом би й справдi не
злукавити? Чи Баян був там, на аудi нцi©, чи вiда , що казав Юстин Другий,
а що - Кандих? Та й iнших аварiв не було. Чому справдi не злукавити i не
спрямувати гнiв свого повелителя на Юстина? Можуть довiдатися пiзнiше? Хто
i як?
Аж дух перехопило. Чи то важливо, як буде потiм. Важливо зараз вiдвести
вiд себе гнiв. А так, важливо зараз!
Тi, що супроводжували Кандиха в путi, помiтили одмiпи в його настро©
задовго до зближення iз стiйбищем кагана. Одначе й вони були подивованi
тим, що угледiли пiзнiше. Кандих не став дотримуватися звичаю - спинитися
перед тим, як зайти до Ясноликого, й попросити джо ней благословення на
щасляве завершеная одвiдин, онукета вест" до Баянового намету й закричав
не сво©м голосом:
- О великий ве©не i мудрий привiдцю! Що хочеш, те роби зо мною
опiсля, та зараз вислухай гнiв i обиду серця . мого.
Вiн справдi був такий, якам його давно не бачили.
- Кажи, не зволiкай.
Каган, видно, догадувався, що скаже його нарочитий, теж переймався
гнiвом.
- Покарай iмператора, того шолудивого всаi Вiн зважився осквернити iм'я
тво i тим осквернив усiх яас, аварiв. Сказав: ти не потрiбен iмперi©.
Солiди платили аварам тодi, коли треба було громити антiв, утигурiв та
кутригурiв. Нинi така потреба вiдвала, мовляв, тож iсолiд не iуде. Анi
тих вiсiмдесяти тисяч, що ияатили колись, анiяких iнших. Коли ж iмиерiя й
даруватиме тобi щось, то ма ш вважати те... - ти чу ш, о мудрий серед
мудрих, що вiя дозвояив собi виректиi - то ма ш вважати те не ва визначену
тобi яко доетойииковi данину, а за милостиню, що ©© дають всякому
р&бввi за вiрну службу сво му господиновi.
Пiд Баяном заскрипiло крiсло. Вiй спирався уже "а якого руками,
ось-ось, здавалося, схоивться й заволав;"Так i сказав?! Аби того ие
сталося або ж, крий Небо, ве сталося чогось ще гiршого, Каидих зiбрався з
духом i вдарив себе сухими вступами в не менш сухi груди:
- Благаю тебе, Ясноликий! Покарай того шолудивого яса, ту гi ну в
личинi iмператора, а з ним i роди його, ромеями iменованi! Лютою карою
покарай, iнакше я не змажу жити на свiтi!
Лукавий клич його восторжествував-таки: каган знесилiв, поборений
власним гнiвом, i хлюпнувся на те мiсце, де сидiв перед появою Кандиха.
Хлюпнувся й затих, приплющивши очi.
Усi, хто був у наметi, знали: каган дума , вiн зважу ться на щось
велике i значиме, а коли каган дума , муха не повинна заважати йому.
Знав те й Кандих, тож як стояв перед цим на колiнах, так i продовжував
стояти, нiмуючи та ждучи в нiмотнiй типi i, який вирок жде на нього,
опороченого аварського сла.
- Залиште мене, - iючув нарештi Капдих i не став анi дивуватися з того,
що голос у Баяна якийсь не його, i знiчепо глухий, i зовсiм не
всемогутнiй, анi пересвiдчуватись, справдi чув таке чи видалося, - звiвся
нечутно i так само нечутно вишмигнув iз намету,
"Хвала тобi, о Небо! - молився й торжествував. - Слава й хвала I
Довiчно лишаюся вдячний добротi тво©й, яко ж i мислi, що аею винагороджу ш
у потрiбну мить. Схиляюсь перед тобою i молюсь тобi, молюсь i уповаю: хай
буде лик твiй свiтлий та ясний навiки-вiкiв... О боги! Як можна терпiти
страхи такi!"
А Баян як сидiв, уклякнувши, так 1 лишався сидiти. Анi слова, анi
пiвслова нiкому. Далебi, усе ще силився збагнути почуте i кликав на бесiду
то невiдомого йому ромейського iмператора, то люд його, такий галасливий,
коли беруть щось у нього.
"Стривайте, - похвалявся й сам не вiдав, кому саме: iмператоровi чи
його люду, - ви ще не так загаласу те в мене. Земля горiтиме у вас пiд
ногами, небо палатиме вогнем. Захочете розкаятись, та пiзно буде,
благатимете пощади, та дарма. Це ви не когось там, це ви кагана аварiв,
люд його обкидали багном... О боги, де взяти терпцю, щоб стримати себе i
не зiрватися завчасу? Подумати тiльки: йому, не так давно кликаному,
сказали: "Ти не потрiбний бiльше. Живи як зна ш i з чого зна ш". Його,
повелителя непереможних i он яких численних турм, назвали рабом - тим, що
ма покiрно ждати милостинi вiд свого волостелина.
Нi, ©м мав бути особлива кара. А таку кару на гаряче серце не
вiдшука ш. Така ма визрiти в супоко©, на тверезий розум. То було б
найпростiше: вийти зараз перед турми й крикнути так, щоб луна пiшла всi ю
землею: " Авари 1 Роме© i ©хнiй iмператор обманули нас. Сказали: "Тодi
платили вам данину, коли потрiбнi були у сiчi з антами. Нинi така потреба
вiдпала, тож i данини не буде. Iдiть, добувайте собi яства десь iнде". А
де бiльше яств, як не в роме©в? Iдiть i берiть ©х, коли так!"
О, того було б досить, щоб земля ця взялася полум'ям, щоб гнiв аварiв
утонув у кровi кривдникiв. Та чи буде та утiха достатньою i надiйною?
Роме© е роме©, у них завжди знайдуться легiони, щоб стати супроти аварiв
стiною, щоб обiйти i вдарити у спину. Нi, вiн, Баян, не та безмозгла риба,
що йде на першу-лiпшу принаду. Вчинить по-iншому: здобуде спершу для
аварiв землю-опору, ту захребетпу твердь, з яко© ходитиме та й ходитиме на
роме©в, коли можна - палитиме все, що пiддаватиметься вогпю, витинатиме
всiх, хто потрапить пiд руку, братиме все, що можна взяти, потявши
волостелинiв городiв i мастностей, коли нi - вiдходитиме в свою землю й
почуватиме себе хай i не звитяжцем, одначе й пс повержепим. А така земля
с. Доки бег Кандих правився до Константинополя й слухав з уст iмператора
образливi рачi, лавгобарди зяеву були в Баяна .й кланялися, як i колись
Баяновi: "Прийди i покарай тих рудих псiв - гепiдiв; нема в нас миру з
ними й не буде, половина всього, що вiзьмемо в гепiдiв, - тво ".
Що йому половина. Коли так склада ться, вiн пiдкорить самих гепiдiв,
сяде в землi гепiдськiй i ходитиме звiдтам на роме©в. А так. Те, що
повiдав Алво©н i що - Кандих, не просто собi збiг обставин. Того хоче
Небо, так ма й бути.
Знав: тi, що пiшли з намету, лише вдають, що зникли надовго i всi до
диного. Через те особливо не пiдвищував голос:
- Бега Кандиха до мене, - повелiв ввично, хоча й доволi суворо.
Вiн об'явився перед каганом за кiлька миттевостей, хоча вони й видалися
йому вiчнiстю. Знав-бо: така бистроплин|' на перемiна в намiрах i дiяннях
кагана не обiця добра. ! А ще й те слiд узяти на карб - виклик був i
нежданий, i негаданий. Саме гомонiв, потiшений прихильнiстю Неба, з жоною,
клопотався численними дiтьми: як вони мали себе без нього, чи порали
товар, чи були достойнi вiтця свого, добре знаного i чтимого в каганатi.
Був не просто вдоволений тим, що чув з уст жони, якийсь вознесений духом,
i ма ш: прийшли й сказали: "Iди, знов кличе". Так спорожнiв, мабуть,
очима, так одбiлився в лицях, зачувши те велiння, що жона теж одбiлилася й
уклякла, вражена.
- Що з тобою, Кандиху? - таки перша прийшла до тями. - На тебе жде там
Обида? Ти потрапив у немилiсть...
- Облиш! - обiрвав ©© на словi. - Не накликай того, що й без тебе може
стати неминучим.
Воздав, що належало воздати в поспiху, Небовi й подався услiд за тими,
що кликали.
Перед кагановим наметом теж зупинився й звернувся помислами-благаннями