Страница:
другий, на змiну другому - третiй, а там четвертий, п'ятий, i в кожного з
десяти отрокiв були сво© сподiванi i несподiванi звершення. Невдачi не
помiчалися вже. Ждали тiльки звершень i возносилися духом за кожним
звершенням, так високо i так едино, що коли б не були захмеленi,
присяйбiг, посоромилися б себе. Та ба, возносилися гуртом, а в гуртi не
остерiгаються i не соромляться високого злету. Було радiсно i втiшно,
було, попросту кажучи, святково, а серцю всякому, тим паче, коли святково
й розуму, чого ще треба? Стариня забувала в тiй круговертi, що в не©
дiти i потреба наглядати за ними, дiвки та молодцi радiли безпечностi
старинi й давали собi, яку самi того хотiли, волю: була нагода радiти
переятiй отроками змозi в перегонах - радiли та славили звитяжцiв, кликали
по перегонах до яств i медiв у застiллi - не гордували, iшли й ласували
княжими яствами та медами. А де услада яствами та медами, там буя свiжа
в тiлi сила, простiр безогляднiй мислi, як i нестримному бажанню. Тож
молода пагiнь втiкицьких родiв i не засиджувалася довго бiля яств,
полишила ту втiху старинi, сама ж знову подалася на поклик бубнiв та
сопелей, пускалася в запальний танок, виказуючи силу та спритнiсть,
являючи всiм, хто був поруч, яка красна та зугарна с. Певно, те жадання
явити себе в усiй красi та знадi й пiдказало тим з отрокiв, котрi були уже
в походi й повернулися звитяжцями: нинi ©м яко переявшим у супостата
славу, нада ться змога обрати собi ладо та й засвiдчити перед усiма, що по
княжiм пиру будо воседля i буде слюб, най усi вiдають upu те й будуть
готовi до того. Тож саме тi, що повернулися з походу, й старалися бiльше
всiх. Доки молодшi та наймолодшi водили з дiвками танок i пишалися тим,
старшi обрали зручне мiсце на рукавi Втiкича, що обходив завалений каменем
острiв, та й перекинули через рукав три кладки - щойно спилянi й очищенi
вiд гiлля дерева.
Нiхто не помiтив, коли те сталося. Музики, гам людський, крики та
верески потiшеного отрочою увагою дiвоцтва глушили i стукiт сокир, i
падiння дерев, як не завважили й iншого: коли i з якого се дива молодшi
отроки, навiть тi з них, що стали сьогоднi звитяжцями на iгрищах,' були
вiдтiсненi з танцiв. На ©хн мiсце стали старшi i так завертiли колом,
такого вогню додали iгрищам, що дiвки не зглянулися, коли прийняли той
виклик i вiдповiли па нього сво©м: на прихильнi усмiшки - такими ж
усмiшками, на гарячi позирки-стрiли - позирками-стрiлами.
Тайне стало явним, як хтось iз отрокiв оповiстив: починаються
iгрища-брикси. Десь почувся дiвочий вереск, .удаванi чи й перестраханi
зойки, а десь - всього лиш смiх спроба випручатися з отрочих рук, бути
вiльною, як досi. Та дарма. Отроки мiцно тримали сво©х обраниць. Котрiйсь
iз них казали, схилившись до вуха: "Будь покiрна сi кiлька ступнiв - i
будеш щаслива", котрась i без казань знала: криком мало пособиш собi. Усе
вирiшиться там на кладцi.
Тi з дiвок, що для них умикання се не будо несподiванкою, швидше
навпаки - солодким жаданням, лише зойкали дзвiнко, коли отроки брали ©х на
руки й ступали на кладку, та й сидiли тихо або горнулися тiснiше до свого
обранця й казали радiсно-перестрахано: "Йой, матiнко! Лячно ж як!" Зате
всi iншi не пiддавалися тодi, як брали ©х перед кладкою на руки, кричали
та пручалися й на кладцi. Бо знали: дiвка, котру молодець перенесе кладкою
через рiчку (в один, а потiм i в другий кiнець), хоче чи ие хоче того, а
ма брати слюб. дина надiя порятуватися вiд се© небажано© несподiванки -
випручатись i втекти або ж упасти разом iз молодцем у воду.
Тож не всiм щастило перенести свою обраницю через рiчку. Коли не за
першим, то за другим разом дiвка па©Дала сама i отрока валила в воду.
Такiй поспiшали на помiч, довше i голоснiше, нiж будь-кому, кричали:
"Слава!".
Молодець же не повертався уже до гурту, брiв, поганьблений, на
супротивний берег i тинявся там, доки не надходила нiч, або до ночi
перепливав десь-iнде рiчку i йшов у свою оселю непомiчений. Зате щасливих,
тих, кому боги посприяли перейти кладкою в один i в другий кiнець
незамоченими, вiтали i радiсно, i зично, так, щоб чули про тоту радiсть
усi околi©.
- Iдiть щасливi© - казали проводжаючи. - Питайте дозволу в старинi та
кличте на воседля!
- Ано, усiх кличте© Берете не щось там - слюбi .Проводжали та й
притьмом поверталися до рiчки, через яку лежало три кладки i на кожнiй
кладцi вирiшувалася чиясь доля.
V
Усе казало: живи та тiшся, князю Тиверi. Люд твiй обстояв себе у сiчi,
най i потiснений, все ж лиша ться в сво©х обводах i не змалiлим на силi,
нi. Коли вистояв супроти такого супостата, як обри i тi. Що йшли
плiч-о-плiч iз ними, в, вважай, мiцним i дужим. Та й родина не може пе
возносити дух, не веселити серце. Жона була i дозрiлою ягодою у
вирайськiм саду, дiти ростуть, гейби з води йдуть. I якi дiти. Боги свiтлi
та боги яснi© Тiльки б жити та умйлостивлювати вас за сю винагороду. Оп як
багато хотiв, беручи слюб iз Миловидою, а те, що дала родовi Миловида,
перевершило навiть його хотiння. Шiсть синiв-соколiи, шiсть твердей мае
для княжого столу, окрiм Малчивого Богдапка та Малчиних доньок. Чи то
жарти? Коли буде снага та сила, виростить шiстьох сотенних, затим -
тисяцьких. А Богданко... Князь уже в, його перша i надiйна твердь. Чи з
такою твердю гоже занепадати духом i почуватися змалiлим на силi?
Присяйбiг, не годилося б. А почува ться, бач, таким. Невже це смерть князя
Добрита так вразила, правдивiше, та скрута, в якiй опинилася земля
Троянова по смертi князя-привiдцi? Далебi, що так. Бiльше нема чому
гнiтити серце, каменем лягати на плечi.
"А доля Злати та Милани?" - вихоплю ться iнша думка. - То мала гризота,
не те, що точить силу, безлiття?"
Йой, хто ж каже, що не те. А все ж Злата з Миланого розшукалися вже. В
той самий день, як повернувся до Черна, знав: у Томах вони, ось-ось роме©
доправлять у рiдну землю. Солiд пообiцяли доста, можна бути певним: за
такi солiди доправлять живими i здоровими. Та ба, i певнiсть ся пе тiшить.
Щось iнше ссе за серце ii пiдточуй силу.
Зiстарiвся уже, розтратив ©© у сiчах та походах? Чом би й нi, он у якiй
круговертi бува мало не щоденно, а та, що © завертiли обри, i зовсiм
надломила.
"Потрiбний супокiй. Над усе потрiбний супокiй! Буде вiн - повернеться
до тiла й сила, а повернеться сила, все стане на круги сво©. Далебi ж, не
час iще думати про Вира й. Та й не випада iти туди нинi. Що буде з
Тивер'ю i що - з людом Тиверi, коли мене не стане? Сини надто младомладi,
щоб мiг котрийсь сiсти на отньому столi. А ще ж всi анти i вся земля
Троянова. Хто про не© подба тодi? Острозор, Зборко? Коли щось трапиться
зi мною, бiльше справдi не буде кому. Оба тi князi позирають нинi,
щорравда, у звiльненi обрами степи. А то погана прикмета:
про Дунай мало дбатимуть. Острозор так i сказав, коли вiд'©здили пiсля
тризни по князю Добриту з Волина: "Тепер ти, князю Тиверi, дина наша
надiя на Дуна©. Доки ти , доти буде й певнiсть: анi обри, анi роме© не
пiдуть заiдтам. Вiдають-бо, з ким матимуть сiчу".
I обри, i роме© вiдають, далебi, що е на антах князь Полог. Та вiдають
вони й про те, що вiн малiв вже на силi, що дулiби пе посадили ще та чи й
скоро посадять когось на мiсце князя Добрита. А доки не посадять та не
утвердяться в мислi, що посадили кого слiд, не збереться всеантське вiче i
не назве князя-привiдцю - того з багатьох антських князiв, котрий найбiльш
достойно дбав би про супокiй на обводах. Що коли обри чи й роме©
скористаються цим i захочуть потручати ©х, сво©х упертих i неподатливих
супостатiв? З боку степу загроза здимiла, i, зда ться, надiйно. Зате он як
подво©лася вона з боку Дунаю.
Ходить князь Волот iз кутка в куток по просторiй клiтi чернського
терема i думу дума , часом зупиня ться, чогось дошуку ться i знову йде. Аж
чу , затрубили в роги бiля схiдних ворiт, доки вдягнувся та вийшов -
прискакало й гiнцi.
- Радiй, княже! - сказали. - Свiтлий день настав: доньки тво© прибули з
чужкраюi
Де й сила взялася. Гейби оновленим вiдчув себе, оновленим i
помолодiлим. I до ворiт вийшов не по-старечому прудко, i в воротах був не
князь, а потiшений довгожданою зустрiччю вiтець. Тодi вже, як обняв доньок
та вгомонив бодай якось радiсть сердечну, передав Злату та Милану на руки
жони сво © i став перед сановитим роме м.
- Спаси бiг, добра людино, - вклонився йому, - за миле серцю дiло.
Проходь у терем мiй i будь гостем жаданим.
Дякував та й дякував епарховi, коли правились до господи, слухав
подробицi порятунку i знову дякував, поселяв гостя у горiшнiй клiтi свого
терема i запевняв: тут йому буде, гейби у рiдно© мами - i м'яко, i
затишно, i вольготно. Коли гiсть ма час та бажання, повезе його й до
отньо© оселi, на лiтнi лови по озерах та перевiсищах.
Епарх те й робив, що усмiхався та кивав, зголошуючись, головою. Одначе
до пори до часу. Почувши слово "лови", зробив застережливий знак i сказав:
- Нi, нi. Князь мусить знати: повиннiсть епарха зобов'язу мене бути в
Томах. Вiдлучився лише тому, що хотiв побачитися з князем-сусiдою i
власноручно вручити йому доньок. Вiтець ©хнiй, сподiваюсь, наготував те,
що обiцяв за порятованих?
Така безцеремоннiсть притлумила князеву втiху, а все ж вiн постарався
не виказати того.
- Апо, - поспiшив ствердити. - Усе матимеш, гостю ласкавий.
Зустрiнемося за обiдом, побесiду мо й про се.
Уже тодi, як вийшов вiд ромея та причинив дворi, спiймав себе па
дерзповенпiй мислi i зважився: а чом би й нi? Коли спарх такий
безцеремонний iз ним, беручи за доньок он якi солiди, коли вiн визнав за
можливе самому прибути i взяти ©х, то чому князь Волот ма церемонитися?
Сядуть за стiл, вип'ють для веселiя, вiзьме i скаже: оскiльки епарх ма
його за доброго сусiду, чи не був би вiн сам такий добрий i чи не став би
його содругом на ромейських обводах? Борича давно нема , а сусiда-приятель
оп як зарадив би в бiдах, тим паче зараз, коли там об'явилися обри. Одначе
як заговорить про це за столом, коли там будуть не вдвох. На таку учту, як
ся, мусить запросити багатьох iз чiльних мужiв - i думаючих, i ратних. Не
кликати ©х? Ба нi, того не випада робити навiть заради такого дiла, як
замислив. Що то за гостина без гомiнкого застiлля, без дружньо© бесiди за
багатим на яства та питва столом. Як i без належно© уваги до шановного
гостя. Покличе всiх, хто поблизу, а там уже як обiйдеться. Нагода ж бо
яка: повернулися доньки!
Бесiда за столом складалась не на гiрше. Захмелiлi тиверцi знай
виповнювали роме вi братницю вином чи медами, та славили його яко
достойного хвали мужа, та вiрили вголос: такий не чинитиме зла на обводах,
бо чистий серцем i одважен духом. А вони, тиверцi, он як почитають одвагу
в людях, як i чистоту намiрiв та дiянь. Бiгме, ©хн за ними не пропаде. За
добро платитимуть добром, за прихильнiсть - прихильнiстю.
То було те, що треба. То було навiть бiльше, анiж князь сподiвався.
Захмелiвши, епарх обiцяв та й обiцяв, зрештою звiвся на рiвнi й зажадав
тишi.
- Я багато чув про слов'янську щедрiсть, - сказав, - як i про вiрнiсть
в узах содружнiх. Тепер воочiю бачу: так i . А коли так е, то знайте: я
цiную сю достойнiсть бiльше всiх iнших. Цiную й кажу: буду гiдний ваших
сподiванок. Перше, що обiцяю, - город Томи i пристанище в Томах вiднинi
вiдкритi для вас i ваших товарiв.
- А обри? - поцiкавився хтось.
- Я там волостелин, тож буде так, як я того хочу.
- На нашiй путi стали ©хнi поплiчники - кутригури.
- Кутригури, як i обри, - конюхи в iмператора. Велю не ставати на вашiй
путi до моря - i не стануть.
- А може, - подав голос i князь, - може, доки вляжеться гнiв обринiв,
як i кутригурiв, iнакше вчинимо: ромейськi навiнулярi© ходитимуть до нас i
скуповуватимуть пушнину, товари всякi.
Ромен обернувся в його бiк.
- А чом би й нi, - милостиво погодився. - Розумна рада тiюя, княже.
Справдi, доки вляжеться гнiв у супостатiв ваших, можуть ходити на Тивер i
скуповувати пушнину, iншi товари нашi навiкулярi©.
"Се й буде привiд, - тiпиться князь Волот, - повести з тобою опiсля
бажану бесiду. Ано, се й буде привiд!"
Пили й хвалилися досто©нствами. Хвалились i знов пили. Тож i не
вгледiлися, коли зайшло в глибоку нiч. А така нiч усiх кладе до ложа.
Наступного дня епарх не квапився покинути його, дарма що казав:
поспiшаю. Ба, коли й до столу вийшов, не помiтили за ним поспiшностi.
Пригощався яствами - i не виказував чогось схожого на не©, пив на похмiлля
меди - i зпов не виказував.
Жадану бесiду почали пiсля снiданку, i започаткував ©© гiсть.
- Вчора княжi мужi хвалилися, - нагадав Волотовi i якось загадково
приглянувся до нього, - хвалилися, кажу, що у них доста пушнини. Гадаю, у
князя теж в вона?
- i в мене, а то ж як. Муж iз роме©в хотiв би придбати?
- Хотiв би, аби князь, коли йому сутужно дати всi десять тисяч солiд
золотом, бодай частину сплатив менi за доньок пушниною.
Лiпшого й чекати було годi. Князь не став навiть приховувати того вiд
гостя.
- Скiльки ж епарховi годилося б платити золотом, а скiльки пушниною?
- Аби не правитись iз Тиверi порожняком, я взяв би i на всi десять
тисяч.
- На всi не стане, а замiсть шести тисяч солiд можу дати пушнину. На
решту епарх може придбати ©© в мо©х мужiв.
- Згода.
Вiталiан, мабуть, вдоволений був цi ю домовленiстю i тi ю вигодою, що
матиме з домовленостi, - схопивсь на рiвнi й пройшовся перед князем.
- Муж iз роме©в, бачу, потiшений тим, що матиме iiемалу вигоду з наших
товарiв, - зважився i заговорив про найголовнiше князь Волот.
- Якщо вiтець ясноликих доньок i його мужi не вiзьмуть iз мене двi цiни
за товар, радiти справдi чому.
- Ми вiзьмемо лише те, що завше брали. I не тiльки тому, що нам через
тотих обрипiв та кутригурiв нема де збути свою пушнину. Ми хотiли б, аби
цим вигiдним для гостя торгом надовго схилили до себе його серце.
- Князь в тому може бути певний.
- Бiльше скажу, - не втрачав нагоди Волот, - епарх матиме нашу пушнину
й надалi, коли сердечнiсть його буде потверджена й добрим дiлом.
Вiталiан застиг, ба навiть нiяковiсть пробилася й засвiтилась на виду.
Та вiдступати було вже пiзно.
- Епарх може бути одвертий зi мною до кiнця?
- О так.
- Коли так, то хотiв би почути, як ставиться вiн до появи обрiв у
обводах iмперi©?
Гiсть не довго думав i, як здалося Волотовi, не ховався зi сво©ми
думами.
- Яко до велико©, коли не найбiльшо©, напастi.
- Я теж так мислю. Гадаю, iмператор пошкоду ще, i не раз, що покликав
©х. Муж iз роме©в сказав: ставиться до появи обрiв яко до велико© напастi,
- i тим потвердив: вiн належить до людей здравомислячих. Ось чому я
зважуюся бути з ним щирим i до кiнця вiдвертим. А зважуючись, кажу: анти
також бачать у тiй появi велике, коли не найбiльше сво безлiття, i тому
хотiли б порозумiтися зi сво©ми давнiми сусiдами - ромеями, i передусiм з
iмператором. Чи епарх города Томи не взяв би на себе сю повиннiсть -
доступитися до iмператора i явити йому волю князя Тиверi, люду всi ©
Антi©?
Сподiвався на швидку, як i перед сим, згоду, а спостерiг сум'яття.
- Муж iз роме©в вважа се даремною потугою?
- Ба нi, потуга, може, й недаремна, та як доступлюсь я до iмператора. У
нас це не так просто.
- А ти доступись до тих, хто вхожий до iмператора. Най вони вкладуть
йому до вух мою волю i мо© бажання.
Вiталiан збудився, видно було, приста до тако© ради, а все ж не
поспiша казати: гаразд.
- Знаю, - сво © правив князь, - на все це потрiбнi будуть солiди. Сам
бував там, пересвiдчився: без донатi©в до iмператора не доступитись. То ти
матимеш ©х, нашi солiди.
Ромей зiтхнув скрушно i почухав тiм'я.
- Про що ж вестиму з iмператором рiч, коли доступлюсь?
- Всього лиш про потребу зустрiтися. Ну, а коли iмператор поцiкавиться,
чому князь Тиверi хоче зустрiтися а ним, скажеш: волi поновити ряд про
мир i злагоду мiж антами i ромеями, нарушений вторгненням найнятих
iмперi ю обрiв.
Вiталiан, видно, встиг угледiти в цiй його мiсi© щось вельми значиме
для себе i ще помiтнiше ожвавився, мислив уголос: "Як це було б добре,
коли б iмператор Юстинiан зголосився на iюбачемня з князем Тиверi, а ще
лiпше було б, коли б вiн поновив ряд про мир i злагоду мiж антами та
ромеями. Бо нащо обри, коли з сусiдами нема i не може бути розбрату. Обри
мають пiти з берегiв Дунаю. Куди - то вже iнша рiч, хоч i па бескеття, а
пiти мусять. Був супокiй без них, буде й по них. Чи анти не довели те,
уклавши ряд? Ось уже двадцять лiт живуть iз ромеями в мирi. На iконi
богоматерi може заприсягти ся: йому цi намiри до вподоби. Вiн був би он
який супокiйний у сво©х Томах, коли б сусiдив лише з антами, без всяких
там обрiв та кутригурiв".
Ходив i запевняв князя, питав щось - i знову запевняв. А князь слухав
тi запевнення й ловив мить, коли можна буде заговорити з епархом про ще
одну, не менш важливу, нiж ся, послугу.
Пiдвiвся i теж пройшовся з кутка в куток.
- Я безмежно радий, - сказав, - що доля ввела мене з тобою, епарху
Вiталiане. Одне, доньок порятував ти менi вiд видимо© смертi, а друге,
ста ш в такiй потрiбнiй помочi.
- Стаю, княже, - запевняв i не вагався, запевняючи, епарх. - Чи я не
пересвiдчився за сi кiлька седмиць, яких ми пругiв нажили собi. Обри
прийшли i сiли в Скiфi© яко оборонцi нашо© землi, а грабують ©©, яко
останнi татi. Супокою нема вiд скарг курiадiв скiфських, ба навiть вiд
убогих поселян. То це в першi днi перебування на землi iмперi©. А що буде,
коли сидiтимуть у нiй i лiто, i друге, i трете?
- Воiстину так: що буде? Плем'я се не звикло анi сiяти, анi жати, живе
з того, що вiзьме гвалтом у сусiдiв. Матимеш речницю а iмператором чи з
тими, хто стане перед ним, так i скажи: анти - варвари лиш тому, що не
хрещенi, а обри ще й тому, що татi в татей. Як можна мати таких серед
просвiщенного люду?
Ромей ствердно кивав головою i, вже вiдходячи, поцiкавився:
- То я сьогоднi можу й отримати те, що обiцяв князь?
- Навiть се© митi.
- А можна... Даруй, княже, за в'©дливу звичку, чи можна спершу глянути
на товар?
- Ано, прошу.
VI
Вiдтодi, як у теремi князя Богданка об'явилася гостя а Тиверi,
домочадцi не пiзнавали матiр, а вогнищани - княгинi. Сувора й строга
донедавна, бiльше вiдсутня, анiж присутня на подвiр'© мужа свого, Зорина
була тепер з усiма лагiдна, на все приставала, коли радилися, i все
дозволяла, коли прохали дозволу. В дiлах землi, що лежали донедавна на
нiй, покладалася на мужа, в господi - на челядь та вогнищан. Сама ж
перебувала бiльше з матiр'ю та з дiтьми сво©ми i то - найменшими. Або
ходила по подвiр'ю й показувала матерi Людомилi, що в не© , яка вона
ма тна яко господиня, або йшла з тою ж матiр'ю та з дiтьми за Дитинець,
сiдала на осоннi лiд лiсом чи над крутим берегом Втiкича й бесiдувала на
дозвiллi. Тодi була аж надто свiтлолика та вдоволена, потiшалася з вигадок
та забавок невгамовних дiтей сво©х i хвалилася дiтьми.
- Муж - велика для мене втiха, матiнко гожа, та дiти - чи не найбiльша.
Ано, такi мiцнi тiлом i такi веселi духом ростуть. Лiпшо© за сю втiху й
бажати годi.
- Не кажи так, - сумирно, одначе й повчально застерiгав мати. - Негоже
то - хвалитися мiцнiстю тiла. Пiдстереже тво© казання Обида та й вчинить
пагубу.
- - Коли ж так . Тьфу, тьфу на не©, одначе так с. Бачили старших,
бачите й сих, младомладих. Чи я неправду кажу? Он якi дужi в бiгах та
борнi, якi галасливi. У кого тiльки вдалися такi?
- Нiби нема в кого вдатися. Вiтепь твiй тiлом був воiстину муж. Та й
духом також. Жити б та жити йому, коби не свавiлля, що його дозволив собi
Боривой, та не розбрат з князем через тоте свавiлля. Йой, до сього часу
малiю на силi, як згадаю, що було опiсля. Таке безлiття обсiло рiд наш,
таке безлiття!
Зорина нишкне, гублячи пiд собою твердь, i тупить знiяковiло очi.
"Боги, - зiтха . - Як не уводжу матiр свою вiд помислiв про вiтця i
безлiття, що впало на рiд по його смертi, увести все-таки не можу. Знай
знаходить привiд i згаду ".
- Славомир та Рад огост, - каже перегодом, - справдi у вiтця нашого
пiшли. Отроки ще i то младомладi, а зростом - мужi, серцями твердi та
непохитнi, не раз уже мали скаргу вiд дядька. А всiх iнших ми з Богданком
та з вами, матiнко гожа, подiлили. Гляньте на Гостейку та на Жалiйку. Хiба
не вашi, а вiдтак i не мо© крихiтки позбирали?
- Бачу те, доню, як не бачити. I тiшусь, щоб знала. Ано, то справдi
найбiльша винагорода на вiку: мати дiтей, бути щасливою аi сво©ми дiтьми.
Пильнуй лиш, щоб цiанувалися та були такими i в отрочi лiта, як за
дитячих.
. Не каже: "Як не допильнувала я", та Зорина й без ©© казань
догаду ться: мислить саме так. Тому й поспiша покласти тим мислям край,
на iншу стезю зводить матiр Людомилу. Не ховала досi, не хова й зараз
того, що пережили втiкичi яко новi поселенцi за перших холодних i голодних
лiт, одначе й не смаку тими переживаннями, поспiша облишити ©х та
похвалитися, як живуть колишнi тиверпi нинi, якого мають в особi ©© мужа
князя.
- Богданко вивiз iз Тиверi не лише добрi намiри бабцi Доброгнiви, а й
мудрiсть вiтця свого, - хвалиться матерi. - Ано, так i сказав, коли
прийшли сюди: "Не зазiхаймо на чуже, то й чужi не зазiхатимуть на наше".
- I не зрiкся ще того, що казав?
- Чом би мав зрiкатися?
- Бо зазiхнули, доню. Гада ш, похiд обрiв у землю Троянову чимось
iншим?
- Може, й нi, та Богданко твердо сто©ть на сво му: нiяких походiв,
окрiм тих, коли земля потребу захисту. Тому й дружину ма мiзерну, через
те й благодать возбуяла в родах та общинах. Так привiльне зажили, матiнко
гожа, за сi кiльканадцять лiт, так привiльне, що ладнi вже й славити ту
лиху годину i той умисел старiйшин Тиверi, якими започатковано наше
переселення.
- Нiби вам iз Богданком було гiрше там, у отнiй землi?
- Нам - нi, а всiм iншим?
Нiчого не сказала на те мати Людомила, лишень глянула на свою доню
якось аж занадто пильно. Анi тодi, як об'явилася на Втiкичi, анi тепер,
через двi седмицi гостини жодним словом не згаду про рани, що ©х завдала
доня, втiкаючи з Богданком. А все ж Зоринка бачить: болять вони ©й донинi.
Тому така улеслива в розмовi з матiр'ю, такою до краю натягнутою почував
себе. А вже що догоджа ©й, то тако© догоди Людомила, далебi, й не знала
на сво©м вiку. Прокинеться - пита , як спалось, сяде до столу - пода ©й
те, пода друге, пода трет i знов пита ться, чи до смаку матерi, чи сита
мати. Та й дiтям встигла нагомонiти про бабцю Людомилу колись, гоминить i
зараз, аби були чемнi з нею, аби знали: то ©хня прародителька, та, що
достойна тако© ж, як i вiтець, мати а то й бiльпю©, нiж вони, шани. Тож
мати Людомила мав прихильнiсть та улесливiсть не лише вiд донi, а й вiд
онучат, а улесливiсть онучат, давно знано, камiнь здатна розтопити. I таки
топить. Зорина бачить: що не день то помiтнiше хилиться до них гостя з
Тиверi, як i вони'до не©. А та прихильнiсть рано чи пiзно прогонить на
дебрi лiсовi маминi згадки про колишн , як i прикрощi, завданi колишнiм.
- Маю надiю, - похвалилася якось Зорина Богданковi, - мамця приживуться
в нас. Мене, тебе, може й не удостоять уже тими вирайськими щедротами, що
удостоювали колись, а до дiтей наших прикиплять серцем i рано чи пiзно
скажуть: вони наймилiшi менi, з ними й доживатиму вiку.
- Тобi так дуже хочеться цього чи так насправдi ?
- Так насправдi , а ще бiльше хочеться, Богданку.
- Коли мати Людомила збиралася на Втiкич, iнше обiцяла братовi тво му i
його дiтям.
- Що - iнше?
- Казала, до зими повернеться.
- А коли передумала? Хiба вона не вiльна пеоелумати?
- Вiльна, чом нi. Та що думатиме брат твiй, коли мати не повернеться до
зими?
Було поночi, i Богданко не мiг розгледiти, як сприйняла тi його
мiркування Зорина. Злякалася ©х чи помислила та й вгомонилась?
- А ти пошлеш нарочитих та й скажеш устами ©хнiмимати передумала,
лиша ться на Втiкичi.
Мабуть, аж надто певна була: станеться саме так. I дiтей частiше, нiж
досi, залишала iiа матiр, i до матерi, коли й приглядалася, то не iнакше
як веселим оком. А чом би й нi? Он як ожила воiiа серцем вiд сдпання з
кревними па Втiкичi. Чи то не та, що може веселити, прикмета? Мати ж не
незряча , мусить бачити, як тiшить Зорину оця ©© присутнiсть у зятевiй
родинi. Бачити й знати: то вершина доньчиного щастя, те, чого не доставало
©й тут.
Чи могла думати тако© митi, що мати Людомила була недалека вiд iстипи,
коли застерiгала: "Не хвались, доню гараздами. Знай, хто хвалиться, той
кличе до сво © оссяi губительку Обиду". Пробi, i в мислях не було такого.
А сталося: i розбудила, i покликала. Сини ©©, коли бути справедливою,
пiчого лихого не вчинили тi © днини пiшли купно з iншими отроками, що
перебували в дядьковiй науцi, до лiсу, назбирали грибiв та й заходилися
таканити ©х на вогнi. Лiто лiто, чом не скористатися дарами землi, коли
вони повсюдно. Та й дядько привча до того: умiйте, отроки, самi собi
добувати та приготовляти ©жу, мати на всi путi, що ждуть вас у походах,
бесаг не наготу . Тож i спокусилися: пiшли, назбирали грибiв, охоче
варили, ще охочiше смажили. Одного не взяли на карб, як i дядько, що був
при них: вони ж бо младомладi й недосвiдченi. I поплатилися за те. Хтось
злегковажив чи не розiбрався в грибах, з-помiж ©стiвних укинув до казана й
кiлька отруйних, а отрута вробила свое: дво з отрокiв вiдчули себе
невдовзi зле. Серед тих двох був i старший син князя Богдавка Славомир.
Його привезли в терем поночi i ледве при пам'ятi. Зорина сполошилася,
покликала челядь, затим i матiр.
- Йой боженьки! - сплескувала руками та вмивалася слiзьми. - Нащо я
хвалилася здоров'ям дiтей сво©х? Ось маю тепер...
Людомила мовчки вiдсторонила всiх (тут не було старшо© за не©) й
торкнулася рукою онукового чола, стала питати, що болить у нього, чи
позбувся того, що спожив за вечерею.
- Ано, - вiдповiли за Славомира тi, що привезли його, - вiн двiчi
блював.
- То Добре. I все ж передусiм слiд вимити з його черева трутизну.
Несiть сюди воду, а тим часом шукайте в домiвцi мед, виво, опт i траву
шандру та заварюйте питво. в тебе, доню, така трава?
Зорина лиш розвела руками, шкодуючи, що недалекоглядна була i не
заготувала.
- На що поклада тесь? - незле попрiкнула Людомила. - На молодiсть? Так
i вона не всесильна, доню.
- У мене в така трава, - виручила челядниця. - Тiльки торiшня.
- Най буде й торiшня, неси. Аби зараз могли напо©ти слабого. Пошлють
боги день, добудемо й свiжу.
Посадила внука, напувала водою й просить, аби ще пив. Славомир скорявся
©й, та до пори до часу. По якiмсь часi став ухилятися, ба й противитись
десяти отрокiв були сво© сподiванi i несподiванi звершення. Невдачi не
помiчалися вже. Ждали тiльки звершень i возносилися духом за кожним
звершенням, так високо i так едино, що коли б не були захмеленi,
присяйбiг, посоромилися б себе. Та ба, возносилися гуртом, а в гуртi не
остерiгаються i не соромляться високого злету. Було радiсно i втiшно,
було, попросту кажучи, святково, а серцю всякому, тим паче, коли святково
й розуму, чого ще треба? Стариня забувала в тiй круговертi, що в не©
дiти i потреба наглядати за ними, дiвки та молодцi радiли безпечностi
старинi й давали собi, яку самi того хотiли, волю: була нагода радiти
переятiй отроками змозi в перегонах - радiли та славили звитяжцiв, кликали
по перегонах до яств i медiв у застiллi - не гордували, iшли й ласували
княжими яствами та медами. А де услада яствами та медами, там буя свiжа
в тiлi сила, простiр безогляднiй мислi, як i нестримному бажанню. Тож
молода пагiнь втiкицьких родiв i не засиджувалася довго бiля яств,
полишила ту втiху старинi, сама ж знову подалася на поклик бубнiв та
сопелей, пускалася в запальний танок, виказуючи силу та спритнiсть,
являючи всiм, хто був поруч, яка красна та зугарна с. Певно, те жадання
явити себе в усiй красi та знадi й пiдказало тим з отрокiв, котрi були уже
в походi й повернулися звитяжцями: нинi ©м яко переявшим у супостата
славу, нада ться змога обрати собi ладо та й засвiдчити перед усiма, що по
княжiм пиру будо воседля i буде слюб, най усi вiдають upu те й будуть
готовi до того. Тож саме тi, що повернулися з походу, й старалися бiльше
всiх. Доки молодшi та наймолодшi водили з дiвками танок i пишалися тим,
старшi обрали зручне мiсце на рукавi Втiкича, що обходив завалений каменем
острiв, та й перекинули через рукав три кладки - щойно спилянi й очищенi
вiд гiлля дерева.
Нiхто не помiтив, коли те сталося. Музики, гам людський, крики та
верески потiшеного отрочою увагою дiвоцтва глушили i стукiт сокир, i
падiння дерев, як не завважили й iншого: коли i з якого се дива молодшi
отроки, навiть тi з них, що стали сьогоднi звитяжцями на iгрищах,' були
вiдтiсненi з танцiв. На ©хн мiсце стали старшi i так завертiли колом,
такого вогню додали iгрищам, що дiвки не зглянулися, коли прийняли той
виклик i вiдповiли па нього сво©м: на прихильнi усмiшки - такими ж
усмiшками, на гарячi позирки-стрiли - позирками-стрiлами.
Тайне стало явним, як хтось iз отрокiв оповiстив: починаються
iгрища-брикси. Десь почувся дiвочий вереск, .удаванi чи й перестраханi
зойки, а десь - всього лиш смiх спроба випручатися з отрочих рук, бути
вiльною, як досi. Та дарма. Отроки мiцно тримали сво©х обраниць. Котрiйсь
iз них казали, схилившись до вуха: "Будь покiрна сi кiлька ступнiв - i
будеш щаслива", котрась i без казань знала: криком мало пособиш собi. Усе
вирiшиться там на кладцi.
Тi з дiвок, що для них умикання се не будо несподiванкою, швидше
навпаки - солодким жаданням, лише зойкали дзвiнко, коли отроки брали ©х на
руки й ступали на кладку, та й сидiли тихо або горнулися тiснiше до свого
обранця й казали радiсно-перестрахано: "Йой, матiнко! Лячно ж як!" Зате
всi iншi не пiддавалися тодi, як брали ©х перед кладкою на руки, кричали
та пручалися й на кладцi. Бо знали: дiвка, котру молодець перенесе кладкою
через рiчку (в один, а потiм i в другий кiнець), хоче чи ие хоче того, а
ма брати слюб. дина надiя порятуватися вiд се© небажано© несподiванки -
випручатись i втекти або ж упасти разом iз молодцем у воду.
Тож не всiм щастило перенести свою обраницю через рiчку. Коли не за
першим, то за другим разом дiвка па©Дала сама i отрока валила в воду.
Такiй поспiшали на помiч, довше i голоснiше, нiж будь-кому, кричали:
"Слава!".
Молодець же не повертався уже до гурту, брiв, поганьблений, на
супротивний берег i тинявся там, доки не надходила нiч, або до ночi
перепливав десь-iнде рiчку i йшов у свою оселю непомiчений. Зате щасливих,
тих, кому боги посприяли перейти кладкою в один i в другий кiнець
незамоченими, вiтали i радiсно, i зично, так, щоб чули про тоту радiсть
усi околi©.
- Iдiть щасливi© - казали проводжаючи. - Питайте дозволу в старинi та
кличте на воседля!
- Ано, усiх кличте© Берете не щось там - слюбi .Проводжали та й
притьмом поверталися до рiчки, через яку лежало три кладки i на кожнiй
кладцi вирiшувалася чиясь доля.
V
Усе казало: живи та тiшся, князю Тиверi. Люд твiй обстояв себе у сiчi,
най i потiснений, все ж лиша ться в сво©х обводах i не змалiлим на силi,
нi. Коли вистояв супроти такого супостата, як обри i тi. Що йшли
плiч-о-плiч iз ними, в, вважай, мiцним i дужим. Та й родина не може пе
возносити дух, не веселити серце. Жона була i дозрiлою ягодою у
вирайськiм саду, дiти ростуть, гейби з води йдуть. I якi дiти. Боги свiтлi
та боги яснi© Тiльки б жити та умйлостивлювати вас за сю винагороду. Оп як
багато хотiв, беручи слюб iз Миловидою, а те, що дала родовi Миловида,
перевершило навiть його хотiння. Шiсть синiв-соколiи, шiсть твердей мае
для княжого столу, окрiм Малчивого Богдапка та Малчиних доньок. Чи то
жарти? Коли буде снага та сила, виростить шiстьох сотенних, затим -
тисяцьких. А Богданко... Князь уже в, його перша i надiйна твердь. Чи з
такою твердю гоже занепадати духом i почуватися змалiлим на силi?
Присяйбiг, не годилося б. А почува ться, бач, таким. Невже це смерть князя
Добрита так вразила, правдивiше, та скрута, в якiй опинилася земля
Троянова по смертi князя-привiдцi? Далебi, що так. Бiльше нема чому
гнiтити серце, каменем лягати на плечi.
"А доля Злати та Милани?" - вихоплю ться iнша думка. - То мала гризота,
не те, що точить силу, безлiття?"
Йой, хто ж каже, що не те. А все ж Злата з Миланого розшукалися вже. В
той самий день, як повернувся до Черна, знав: у Томах вони, ось-ось роме©
доправлять у рiдну землю. Солiд пообiцяли доста, можна бути певним: за
такi солiди доправлять живими i здоровими. Та ба, i певнiсть ся пе тiшить.
Щось iнше ссе за серце ii пiдточуй силу.
Зiстарiвся уже, розтратив ©© у сiчах та походах? Чом би й нi, он у якiй
круговертi бува мало не щоденно, а та, що © завертiли обри, i зовсiм
надломила.
"Потрiбний супокiй. Над усе потрiбний супокiй! Буде вiн - повернеться
до тiла й сила, а повернеться сила, все стане на круги сво©. Далебi ж, не
час iще думати про Вира й. Та й не випада iти туди нинi. Що буде з
Тивер'ю i що - з людом Тиверi, коли мене не стане? Сини надто младомладi,
щоб мiг котрийсь сiсти на отньому столi. А ще ж всi анти i вся земля
Троянова. Хто про не© подба тодi? Острозор, Зборко? Коли щось трапиться
зi мною, бiльше справдi не буде кому. Оба тi князi позирають нинi,
щорравда, у звiльненi обрами степи. А то погана прикмета:
про Дунай мало дбатимуть. Острозор так i сказав, коли вiд'©здили пiсля
тризни по князю Добриту з Волина: "Тепер ти, князю Тиверi, дина наша
надiя на Дуна©. Доки ти , доти буде й певнiсть: анi обри, анi роме© не
пiдуть заiдтам. Вiдають-бо, з ким матимуть сiчу".
I обри, i роме© вiдають, далебi, що е на антах князь Полог. Та вiдають
вони й про те, що вiн малiв вже на силi, що дулiби пе посадили ще та чи й
скоро посадять когось на мiсце князя Добрита. А доки не посадять та не
утвердяться в мислi, що посадили кого слiд, не збереться всеантське вiче i
не назве князя-привiдцю - того з багатьох антських князiв, котрий найбiльш
достойно дбав би про супокiй на обводах. Що коли обри чи й роме©
скористаються цим i захочуть потручати ©х, сво©х упертих i неподатливих
супостатiв? З боку степу загроза здимiла, i, зда ться, надiйно. Зате он як
подво©лася вона з боку Дунаю.
Ходить князь Волот iз кутка в куток по просторiй клiтi чернського
терема i думу дума , часом зупиня ться, чогось дошуку ться i знову йде. Аж
чу , затрубили в роги бiля схiдних ворiт, доки вдягнувся та вийшов -
прискакало й гiнцi.
- Радiй, княже! - сказали. - Свiтлий день настав: доньки тво© прибули з
чужкраюi
Де й сила взялася. Гейби оновленим вiдчув себе, оновленим i
помолодiлим. I до ворiт вийшов не по-старечому прудко, i в воротах був не
князь, а потiшений довгожданою зустрiччю вiтець. Тодi вже, як обняв доньок
та вгомонив бодай якось радiсть сердечну, передав Злату та Милану на руки
жони сво © i став перед сановитим роме м.
- Спаси бiг, добра людино, - вклонився йому, - за миле серцю дiло.
Проходь у терем мiй i будь гостем жаданим.
Дякував та й дякував епарховi, коли правились до господи, слухав
подробицi порятунку i знову дякував, поселяв гостя у горiшнiй клiтi свого
терема i запевняв: тут йому буде, гейби у рiдно© мами - i м'яко, i
затишно, i вольготно. Коли гiсть ма час та бажання, повезе його й до
отньо© оселi, на лiтнi лови по озерах та перевiсищах.
Епарх те й робив, що усмiхався та кивав, зголошуючись, головою. Одначе
до пори до часу. Почувши слово "лови", зробив застережливий знак i сказав:
- Нi, нi. Князь мусить знати: повиннiсть епарха зобов'язу мене бути в
Томах. Вiдлучився лише тому, що хотiв побачитися з князем-сусiдою i
власноручно вручити йому доньок. Вiтець ©хнiй, сподiваюсь, наготував те,
що обiцяв за порятованих?
Така безцеремоннiсть притлумила князеву втiху, а все ж вiн постарався
не виказати того.
- Апо, - поспiшив ствердити. - Усе матимеш, гостю ласкавий.
Зустрiнемося за обiдом, побесiду мо й про се.
Уже тодi, як вийшов вiд ромея та причинив дворi, спiймав себе па
дерзповенпiй мислi i зважився: а чом би й нi? Коли спарх такий
безцеремонний iз ним, беручи за доньок он якi солiди, коли вiн визнав за
можливе самому прибути i взяти ©х, то чому князь Волот ма церемонитися?
Сядуть за стiл, вип'ють для веселiя, вiзьме i скаже: оскiльки епарх ма
його за доброго сусiду, чи не був би вiн сам такий добрий i чи не став би
його содругом на ромейських обводах? Борича давно нема , а сусiда-приятель
оп як зарадив би в бiдах, тим паче зараз, коли там об'явилися обри. Одначе
як заговорить про це за столом, коли там будуть не вдвох. На таку учту, як
ся, мусить запросити багатьох iз чiльних мужiв - i думаючих, i ратних. Не
кликати ©х? Ба нi, того не випада робити навiть заради такого дiла, як
замислив. Що то за гостина без гомiнкого застiлля, без дружньо© бесiди за
багатим на яства та питва столом. Як i без належно© уваги до шановного
гостя. Покличе всiх, хто поблизу, а там уже як обiйдеться. Нагода ж бо
яка: повернулися доньки!
Бесiда за столом складалась не на гiрше. Захмелiлi тиверцi знай
виповнювали роме вi братницю вином чи медами, та славили його яко
достойного хвали мужа, та вiрили вголос: такий не чинитиме зла на обводах,
бо чистий серцем i одважен духом. А вони, тиверцi, он як почитають одвагу
в людях, як i чистоту намiрiв та дiянь. Бiгме, ©хн за ними не пропаде. За
добро платитимуть добром, за прихильнiсть - прихильнiстю.
То було те, що треба. То було навiть бiльше, анiж князь сподiвався.
Захмелiвши, епарх обiцяв та й обiцяв, зрештою звiвся на рiвнi й зажадав
тишi.
- Я багато чув про слов'янську щедрiсть, - сказав, - як i про вiрнiсть
в узах содружнiх. Тепер воочiю бачу: так i . А коли так е, то знайте: я
цiную сю достойнiсть бiльше всiх iнших. Цiную й кажу: буду гiдний ваших
сподiванок. Перше, що обiцяю, - город Томи i пристанище в Томах вiднинi
вiдкритi для вас i ваших товарiв.
- А обри? - поцiкавився хтось.
- Я там волостелин, тож буде так, як я того хочу.
- На нашiй путi стали ©хнi поплiчники - кутригури.
- Кутригури, як i обри, - конюхи в iмператора. Велю не ставати на вашiй
путi до моря - i не стануть.
- А може, - подав голос i князь, - може, доки вляжеться гнiв обринiв,
як i кутригурiв, iнакше вчинимо: ромейськi навiнулярi© ходитимуть до нас i
скуповуватимуть пушнину, товари всякi.
Ромен обернувся в його бiк.
- А чом би й нi, - милостиво погодився. - Розумна рада тiюя, княже.
Справдi, доки вляжеться гнiв у супостатiв ваших, можуть ходити на Тивер i
скуповувати пушнину, iншi товари нашi навiкулярi©.
"Се й буде привiд, - тiпиться князь Волот, - повести з тобою опiсля
бажану бесiду. Ано, се й буде привiд!"
Пили й хвалилися досто©нствами. Хвалились i знов пили. Тож i не
вгледiлися, коли зайшло в глибоку нiч. А така нiч усiх кладе до ложа.
Наступного дня епарх не квапився покинути його, дарма що казав:
поспiшаю. Ба, коли й до столу вийшов, не помiтили за ним поспiшностi.
Пригощався яствами - i не виказував чогось схожого на не©, пив на похмiлля
меди - i зпов не виказував.
Жадану бесiду почали пiсля снiданку, i започаткував ©© гiсть.
- Вчора княжi мужi хвалилися, - нагадав Волотовi i якось загадково
приглянувся до нього, - хвалилися, кажу, що у них доста пушнини. Гадаю, у
князя теж в вона?
- i в мене, а то ж як. Муж iз роме©в хотiв би придбати?
- Хотiв би, аби князь, коли йому сутужно дати всi десять тисяч солiд
золотом, бодай частину сплатив менi за доньок пушниною.
Лiпшого й чекати було годi. Князь не став навiть приховувати того вiд
гостя.
- Скiльки ж епарховi годилося б платити золотом, а скiльки пушниною?
- Аби не правитись iз Тиверi порожняком, я взяв би i на всi десять
тисяч.
- На всi не стане, а замiсть шести тисяч солiд можу дати пушнину. На
решту епарх може придбати ©© в мо©х мужiв.
- Згода.
Вiталiан, мабуть, вдоволений був цi ю домовленiстю i тi ю вигодою, що
матиме з домовленостi, - схопивсь на рiвнi й пройшовся перед князем.
- Муж iз роме©в, бачу, потiшений тим, що матиме iiемалу вигоду з наших
товарiв, - зважився i заговорив про найголовнiше князь Волот.
- Якщо вiтець ясноликих доньок i його мужi не вiзьмуть iз мене двi цiни
за товар, радiти справдi чому.
- Ми вiзьмемо лише те, що завше брали. I не тiльки тому, що нам через
тотих обрипiв та кутригурiв нема де збути свою пушнину. Ми хотiли б, аби
цим вигiдним для гостя торгом надовго схилили до себе його серце.
- Князь в тому може бути певний.
- Бiльше скажу, - не втрачав нагоди Волот, - епарх матиме нашу пушнину
й надалi, коли сердечнiсть його буде потверджена й добрим дiлом.
Вiталiан застиг, ба навiть нiяковiсть пробилася й засвiтилась на виду.
Та вiдступати було вже пiзно.
- Епарх може бути одвертий зi мною до кiнця?
- О так.
- Коли так, то хотiв би почути, як ставиться вiн до появи обрiв у
обводах iмперi©?
Гiсть не довго думав i, як здалося Волотовi, не ховався зi сво©ми
думами.
- Яко до велико©, коли не найбiльшо©, напастi.
- Я теж так мислю. Гадаю, iмператор пошкоду ще, i не раз, що покликав
©х. Муж iз роме©в сказав: ставиться до появи обрiв яко до велико© напастi,
- i тим потвердив: вiн належить до людей здравомислячих. Ось чому я
зважуюся бути з ним щирим i до кiнця вiдвертим. А зважуючись, кажу: анти
також бачать у тiй появi велике, коли не найбiльше сво безлiття, i тому
хотiли б порозумiтися зi сво©ми давнiми сусiдами - ромеями, i передусiм з
iмператором. Чи епарх города Томи не взяв би на себе сю повиннiсть -
доступитися до iмператора i явити йому волю князя Тиверi, люду всi ©
Антi©?
Сподiвався на швидку, як i перед сим, згоду, а спостерiг сум'яття.
- Муж iз роме©в вважа се даремною потугою?
- Ба нi, потуга, може, й недаремна, та як доступлюсь я до iмператора. У
нас це не так просто.
- А ти доступись до тих, хто вхожий до iмператора. Най вони вкладуть
йому до вух мою волю i мо© бажання.
Вiталiан збудився, видно було, приста до тако© ради, а все ж не
поспiша казати: гаразд.
- Знаю, - сво © правив князь, - на все це потрiбнi будуть солiди. Сам
бував там, пересвiдчився: без донатi©в до iмператора не доступитись. То ти
матимеш ©х, нашi солiди.
Ромей зiтхнув скрушно i почухав тiм'я.
- Про що ж вестиму з iмператором рiч, коли доступлюсь?
- Всього лиш про потребу зустрiтися. Ну, а коли iмператор поцiкавиться,
чому князь Тиверi хоче зустрiтися а ним, скажеш: волi поновити ряд про
мир i злагоду мiж антами i ромеями, нарушений вторгненням найнятих
iмперi ю обрiв.
Вiталiан, видно, встиг угледiти в цiй його мiсi© щось вельми значиме
для себе i ще помiтнiше ожвавився, мислив уголос: "Як це було б добре,
коли б iмператор Юстинiан зголосився на iюбачемня з князем Тиверi, а ще
лiпше було б, коли б вiн поновив ряд про мир i злагоду мiж антами та
ромеями. Бо нащо обри, коли з сусiдами нема i не може бути розбрату. Обри
мають пiти з берегiв Дунаю. Куди - то вже iнша рiч, хоч i па бескеття, а
пiти мусять. Був супокiй без них, буде й по них. Чи анти не довели те,
уклавши ряд? Ось уже двадцять лiт живуть iз ромеями в мирi. На iконi
богоматерi може заприсягти ся: йому цi намiри до вподоби. Вiн був би он
який супокiйний у сво©х Томах, коли б сусiдив лише з антами, без всяких
там обрiв та кутригурiв".
Ходив i запевняв князя, питав щось - i знову запевняв. А князь слухав
тi запевнення й ловив мить, коли можна буде заговорити з епархом про ще
одну, не менш важливу, нiж ся, послугу.
Пiдвiвся i теж пройшовся з кутка в куток.
- Я безмежно радий, - сказав, - що доля ввела мене з тобою, епарху
Вiталiане. Одне, доньок порятував ти менi вiд видимо© смертi, а друге,
ста ш в такiй потрiбнiй помочi.
- Стаю, княже, - запевняв i не вагався, запевняючи, епарх. - Чи я не
пересвiдчився за сi кiлька седмиць, яких ми пругiв нажили собi. Обри
прийшли i сiли в Скiфi© яко оборонцi нашо© землi, а грабують ©©, яко
останнi татi. Супокою нема вiд скарг курiадiв скiфських, ба навiть вiд
убогих поселян. То це в першi днi перебування на землi iмперi©. А що буде,
коли сидiтимуть у нiй i лiто, i друге, i трете?
- Воiстину так: що буде? Плем'я се не звикло анi сiяти, анi жати, живе
з того, що вiзьме гвалтом у сусiдiв. Матимеш речницю а iмператором чи з
тими, хто стане перед ним, так i скажи: анти - варвари лиш тому, що не
хрещенi, а обри ще й тому, що татi в татей. Як можна мати таких серед
просвiщенного люду?
Ромей ствердно кивав головою i, вже вiдходячи, поцiкавився:
- То я сьогоднi можу й отримати те, що обiцяв князь?
- Навiть се© митi.
- А можна... Даруй, княже, за в'©дливу звичку, чи можна спершу глянути
на товар?
- Ано, прошу.
VI
Вiдтодi, як у теремi князя Богданка об'явилася гостя а Тиверi,
домочадцi не пiзнавали матiр, а вогнищани - княгинi. Сувора й строга
донедавна, бiльше вiдсутня, анiж присутня на подвiр'© мужа свого, Зорина
була тепер з усiма лагiдна, на все приставала, коли радилися, i все
дозволяла, коли прохали дозволу. В дiлах землi, що лежали донедавна на
нiй, покладалася на мужа, в господi - на челядь та вогнищан. Сама ж
перебувала бiльше з матiр'ю та з дiтьми сво©ми i то - найменшими. Або
ходила по подвiр'ю й показувала матерi Людомилi, що в не© , яка вона
ма тна яко господиня, або йшла з тою ж матiр'ю та з дiтьми за Дитинець,
сiдала на осоннi лiд лiсом чи над крутим берегом Втiкича й бесiдувала на
дозвiллi. Тодi була аж надто свiтлолика та вдоволена, потiшалася з вигадок
та забавок невгамовних дiтей сво©х i хвалилася дiтьми.
- Муж - велика для мене втiха, матiнко гожа, та дiти - чи не найбiльша.
Ано, такi мiцнi тiлом i такi веселi духом ростуть. Лiпшо© за сю втiху й
бажати годi.
- Не кажи так, - сумирно, одначе й повчально застерiгав мати. - Негоже
то - хвалитися мiцнiстю тiла. Пiдстереже тво© казання Обида та й вчинить
пагубу.
- - Коли ж так . Тьфу, тьфу на не©, одначе так с. Бачили старших,
бачите й сих, младомладих. Чи я неправду кажу? Он якi дужi в бiгах та
борнi, якi галасливi. У кого тiльки вдалися такi?
- Нiби нема в кого вдатися. Вiтепь твiй тiлом був воiстину муж. Та й
духом також. Жити б та жити йому, коби не свавiлля, що його дозволив собi
Боривой, та не розбрат з князем через тоте свавiлля. Йой, до сього часу
малiю на силi, як згадаю, що було опiсля. Таке безлiття обсiло рiд наш,
таке безлiття!
Зорина нишкне, гублячи пiд собою твердь, i тупить знiяковiло очi.
"Боги, - зiтха . - Як не уводжу матiр свою вiд помислiв про вiтця i
безлiття, що впало на рiд по його смертi, увести все-таки не можу. Знай
знаходить привiд i згаду ".
- Славомир та Рад огост, - каже перегодом, - справдi у вiтця нашого
пiшли. Отроки ще i то младомладi, а зростом - мужi, серцями твердi та
непохитнi, не раз уже мали скаргу вiд дядька. А всiх iнших ми з Богданком
та з вами, матiнко гожа, подiлили. Гляньте на Гостейку та на Жалiйку. Хiба
не вашi, а вiдтак i не мо© крихiтки позбирали?
- Бачу те, доню, як не бачити. I тiшусь, щоб знала. Ано, то справдi
найбiльша винагорода на вiку: мати дiтей, бути щасливою аi сво©ми дiтьми.
Пильнуй лиш, щоб цiанувалися та були такими i в отрочi лiта, як за
дитячих.
. Не каже: "Як не допильнувала я", та Зорина й без ©© казань
догаду ться: мислить саме так. Тому й поспiша покласти тим мислям край,
на iншу стезю зводить матiр Людомилу. Не ховала досi, не хова й зараз
того, що пережили втiкичi яко новi поселенцi за перших холодних i голодних
лiт, одначе й не смаку тими переживаннями, поспiша облишити ©х та
похвалитися, як живуть колишнi тиверпi нинi, якого мають в особi ©© мужа
князя.
- Богданко вивiз iз Тиверi не лише добрi намiри бабцi Доброгнiви, а й
мудрiсть вiтця свого, - хвалиться матерi. - Ано, так i сказав, коли
прийшли сюди: "Не зазiхаймо на чуже, то й чужi не зазiхатимуть на наше".
- I не зрiкся ще того, що казав?
- Чом би мав зрiкатися?
- Бо зазiхнули, доню. Гада ш, похiд обрiв у землю Троянову чимось
iншим?
- Може, й нi, та Богданко твердо сто©ть на сво му: нiяких походiв,
окрiм тих, коли земля потребу захисту. Тому й дружину ма мiзерну, через
те й благодать возбуяла в родах та общинах. Так привiльне зажили, матiнко
гожа, за сi кiльканадцять лiт, так привiльне, що ладнi вже й славити ту
лиху годину i той умисел старiйшин Тиверi, якими започатковано наше
переселення.
- Нiби вам iз Богданком було гiрше там, у отнiй землi?
- Нам - нi, а всiм iншим?
Нiчого не сказала на те мати Людомила, лишень глянула на свою доню
якось аж занадто пильно. Анi тодi, як об'явилася на Втiкичi, анi тепер,
через двi седмицi гостини жодним словом не згаду про рани, що ©х завдала
доня, втiкаючи з Богданком. А все ж Зоринка бачить: болять вони ©й донинi.
Тому така улеслива в розмовi з матiр'ю, такою до краю натягнутою почував
себе. А вже що догоджа ©й, то тако© догоди Людомила, далебi, й не знала
на сво©м вiку. Прокинеться - пита , як спалось, сяде до столу - пода ©й
те, пода друге, пода трет i знов пита ться, чи до смаку матерi, чи сита
мати. Та й дiтям встигла нагомонiти про бабцю Людомилу колись, гоминить i
зараз, аби були чемнi з нею, аби знали: то ©хня прародителька, та, що
достойна тако© ж, як i вiтець, мати а то й бiльпю©, нiж вони, шани. Тож
мати Людомила мав прихильнiсть та улесливiсть не лише вiд донi, а й вiд
онучат, а улесливiсть онучат, давно знано, камiнь здатна розтопити. I таки
топить. Зорина бачить: що не день то помiтнiше хилиться до них гостя з
Тиверi, як i вони'до не©. А та прихильнiсть рано чи пiзно прогонить на
дебрi лiсовi маминi згадки про колишн , як i прикрощi, завданi колишнiм.
- Маю надiю, - похвалилася якось Зорина Богданковi, - мамця приживуться
в нас. Мене, тебе, може й не удостоять уже тими вирайськими щедротами, що
удостоювали колись, а до дiтей наших прикиплять серцем i рано чи пiзно
скажуть: вони наймилiшi менi, з ними й доживатиму вiку.
- Тобi так дуже хочеться цього чи так насправдi ?
- Так насправдi , а ще бiльше хочеться, Богданку.
- Коли мати Людомила збиралася на Втiкич, iнше обiцяла братовi тво му i
його дiтям.
- Що - iнше?
- Казала, до зими повернеться.
- А коли передумала? Хiба вона не вiльна пеоелумати?
- Вiльна, чом нi. Та що думатиме брат твiй, коли мати не повернеться до
зими?
Було поночi, i Богданко не мiг розгледiти, як сприйняла тi його
мiркування Зорина. Злякалася ©х чи помислила та й вгомонилась?
- А ти пошлеш нарочитих та й скажеш устами ©хнiмимати передумала,
лиша ться на Втiкичi.
Мабуть, аж надто певна була: станеться саме так. I дiтей частiше, нiж
досi, залишала iiа матiр, i до матерi, коли й приглядалася, то не iнакше
як веселим оком. А чом би й нi? Он як ожила воiiа серцем вiд сдпання з
кревними па Втiкичi. Чи то не та, що може веселити, прикмета? Мати ж не
незряча , мусить бачити, як тiшить Зорину оця ©© присутнiсть у зятевiй
родинi. Бачити й знати: то вершина доньчиного щастя, те, чого не доставало
©й тут.
Чи могла думати тако© митi, що мати Людомила була недалека вiд iстипи,
коли застерiгала: "Не хвались, доню гараздами. Знай, хто хвалиться, той
кличе до сво © оссяi губительку Обиду". Пробi, i в мислях не було такого.
А сталося: i розбудила, i покликала. Сини ©©, коли бути справедливою,
пiчого лихого не вчинили тi © днини пiшли купно з iншими отроками, що
перебували в дядьковiй науцi, до лiсу, назбирали грибiв та й заходилися
таканити ©х на вогнi. Лiто лiто, чом не скористатися дарами землi, коли
вони повсюдно. Та й дядько привча до того: умiйте, отроки, самi собi
добувати та приготовляти ©жу, мати на всi путi, що ждуть вас у походах,
бесаг не наготу . Тож i спокусилися: пiшли, назбирали грибiв, охоче
варили, ще охочiше смажили. Одного не взяли на карб, як i дядько, що був
при них: вони ж бо младомладi й недосвiдченi. I поплатилися за те. Хтось
злегковажив чи не розiбрався в грибах, з-помiж ©стiвних укинув до казана й
кiлька отруйних, а отрута вробила свое: дво з отрокiв вiдчули себе
невдовзi зле. Серед тих двох був i старший син князя Богдавка Славомир.
Його привезли в терем поночi i ледве при пам'ятi. Зорина сполошилася,
покликала челядь, затим i матiр.
- Йой боженьки! - сплескувала руками та вмивалася слiзьми. - Нащо я
хвалилася здоров'ям дiтей сво©х? Ось маю тепер...
Людомила мовчки вiдсторонила всiх (тут не було старшо© за не©) й
торкнулася рукою онукового чола, стала питати, що болить у нього, чи
позбувся того, що спожив за вечерею.
- Ано, - вiдповiли за Славомира тi, що привезли його, - вiн двiчi
блював.
- То Добре. I все ж передусiм слiд вимити з його черева трутизну.
Несiть сюди воду, а тим часом шукайте в домiвцi мед, виво, опт i траву
шандру та заварюйте питво. в тебе, доню, така трава?
Зорина лиш розвела руками, шкодуючи, що недалекоглядна була i не
заготувала.
- На що поклада тесь? - незле попрiкнула Людомила. - На молодiсть? Так
i вона не всесильна, доню.
- У мене в така трава, - виручила челядниця. - Тiльки торiшня.
- Най буде й торiшня, неси. Аби зараз могли напо©ти слабого. Пошлють
боги день, добудемо й свiжу.
Посадила внука, напувала водою й просить, аби ще пив. Славомир скорявся
©й, та до пори до часу. По якiмсь часi став ухилятися, ба й противитись