Страница:
Радять, ) самiй сiдати на отнiй стiл, бути княгинею, або вказати I^огось
iз во вод. Думала-гадала i нi на що не зважилась. tin лячно, во водам
нема вiри. диний, на кого можу сластися, се ти, Келагасте. Скажи... -
Вона подумала гь-другу, не зводячи з дiвера аж надто пильного позирку К
сво©х, а вже потiм повiдала те, що надумала: - Скати мiг би бути ним, мо©м
повiреним серед во©в?
- Себто привiдцею дружини?
- Ано.
"0н якi " - спiшила потiшитись мисль, а вже за мислю це.
Привiдцею дружини завжди був князь. Не завжди. З волi князя мiг бути
хтось i з во вод. ти i був би ним з мо © волi.
Бачив: Даная жде - не дiждеться його згоди. Таки iавдi тiльки йому
вiрить чи натяка - будеш привiдцею жини, то куди подiнешся, станеш i
мужем?
- Коли ти, жона, береш на себе таку повиннiсть, то Buy не взяти ©©
менi? Одначе...
- Що одначе? - не втрималась i поспiшила перепитати.
- Во вода з мене надто младомладий. Чи Даная не вiв старшi i достойнiшi
бути привiдцями в дружинi.
- Старшi не будуть уже молодими, а достойнiсть, гадаю, де з часом, тим
паче, що ти являв уже , i не раз.
- Винагородив ©© неприхована вдячним зором i усмiхнувся
- А ворохобнi серед чiльних мужiв через цi тво© гадки не буде?
- Коли станеш поруч зi мною i станеш з вiрою та правдою в серцi - .не
буде, - сказала й простягла свою пещенонiжну, мовби в набiлi купану, руку.
Простягла й поклала на його десницю. - Ти - брат мого мужа Мезамiра, се
раз, а друге, сином славного в родах наших Iдарича. Хто посмi
ворохобитися, коли станемо при столi вiтця мого в парi?
Казала щось i далi, та Келагаст не дослухався до тих казань. Чув: вiд
того ©© доторку возбуяла у тiлi кров, зродилось i стало всевладним бажання
припасти устами до Дана©но© руки й сказати тим Дана©: як хочеш, так i
чини, я вже не пiду вiд тебе.
Ладен був переступити через всi перестороги й стати ва ту звабну стезю,
ба цiлився уже переступити, та в останню мить всевладнiсть бажання змалiла
раптом i змусила бути дорослiшим та помiркованiшим. Звiвся й став перед
Дана ю на весь свiй, гiдний роду Iдарича i справжнього анта, зрiст.
- Коли так волi Даная, най буде, як волi : стаю пiд ©© руку й беру на
себе всi ©© повинностi.
Княжна теж пiдвелася й стала перед Келагастом достойною доньки антiв: i
висока була, i ставна, i до лиха красна.
- З вiрою та правдою?
- Ано. Чи Даная не вiда : якщо вже обiця Келагаст, то обiця твердо.
Як i перед сим свiтила на нього опромiненим зсередини i, може, саме
тому до безуму звабним видом. Лишень бiльше снаги було зараз на ньому та
ще рiшучостi. Прйсяйбiг, ма намiр сказати щось, а то й вчинити таке, чому
й сама не годна повiрити, та не ста одваги переступити через саму себе.
- Може, Келагаст хоче глянути на небожа?
- А то ж як. Чи годен пiти iз сего теремка, не побачивши i не
привiтавшись iз тим, хто продовжить рiд брата мого?
- То ходiм, покажу.
Йшла попереду й манила за собою звабами, брала дитя до рук - i ще
знаднiш манила. Бо не лише вид, очi ©©, такi теплi i такi осяйнi, - вся
вона променилася, осмiхаючись, та хвалячись сипом сво©м, та тiшачись з
того, що ма його.
- Як найменувала пебожа, Дана ?
- Iм'ям вiтця його - Мезамiром, - не сказала - виспiвала тi кiлька
слiв.
Стояв i милувався нею, ©© турботами, и тодi вже, як передала малого
Мезамiра нянi та стала перед ним, нацiлена казати щось, не захотiв
слухати, пiднiс до уст ©© десницю й поцiлував пiдкреслено вдячним
цiлунком.
Коли виходив, нагледiв Дана©ну наставницю й поспiшив вiдшукати привiд
вiдiйти з нею осторонь.
- Бабця може принести менi якусь там тасьму? - звернувся до не© тодi
вже, як спинивсь бiля Гривадя. - Нелад тут, у сiдлi, тра закрiпити.
- Чом нi, зараз принесу.
. Даная стояла надто далеко, щоб чути, про що говори'.тимуть. А проте,
коли наставниця надiйшла, заговорив I ута мничено-стишено.
- То все правда?
- Що саме?
- Ну, що Даная волiв, аби я поклав крам ©© вдовиному | безлiттю?
- Менi, молодче, не личить казати неправду, - роз, гнiвалась. '., -
Стривай, - зупинив ©©. - Я ось що хочу запитати:
Наставниця чула про те 8 уст само© Дава© чи всього лиш Здогаду ться?
Якщо чула i певна, так насправдi й , то най скаже Дана© ще одну правду: я
згоден взяти ©© пiд сво накриття.
- А сам ти не годен сказати того?
- Скажу, одначе опiсля вже.
- Йой, - не без глуму засмiялася наставниця. - Що то ,за мужi пiшли
тепера. Стару бабу просять, аби умкнула дiвку.
- Що вигаду ш! - розгнiвався. - Чи про умикання йдеться?
- А то пi? Гада ш, така, як Даная, сама прийде i скаже: "Бери мене,
хочу бути тво ю".
Сказала й пiшла прiч. А вiн, Келагаст, мусив лишатися сам на себе й
тетерiти з дива. Се що ж вона собi дума , та стара карга? Апо, що дума i
що рече? Де видано, аби умикали кiiяжу доньку, та ще вдову, та до всього
коли не сьогоднi, то завтра княгиню? З глузду з'©хала. Присяйбiг, не
iнакше, як з'©хала.
Вихопився на Гриваня i погнав спересердя чвалом. Схоже, що мав намiр
розвiяти все те по вiтровi. Та ба, i чвал ие допомiг. Перегодом упевнився:
час теж не допомагав... Одие, Даная нiчо не робить, аби став привiдцею
дружини, а друге, сама не йде анi з мислi, анi з серця. Як заронилася туди
непереборною звабою, так i не переста бути нею. Водив молодцiв на
стрiльбище i клопотався стрiльбою, а думав про Данаю, уривалася мить
лишитися самим iз собою та розiбратися в собi - бачив Данаю i тiльки
Данаю. I частувати не частувала, i по©ти не по©ла, як був у не© в теремi,
а почува себе убаяним. Мало того, що заволодiла мислями i серцем, - сили
позбавила до краю.
Те, мабуть, нагледiв i Старк. Он як пильно приглядався, коли правились
на стрiльбище, не спускав ока i на стрiльбищi. А це вже й кличе чомусь.
Невдоволений iим, як навчав отрокiв, чи, може, ще далi бачить старий лис:
нагледiв, бiгме, що був у Дана©, й волi вивiдати тепер, чому був, що
хова ться за тими одвiдинами.
- Кликали, во водо?
- Ано, - не став доглядатися до нього Старк, як i вволiкати. - Дiло ,
Полагаете. Князь Волот затiяв похiд у роме©. Не ратний, нi, -- заспоко©в,
помiтивши, певно, неабияке збентеження в очах i на виду свого тисяцького,
- Iз сольством правиться до ромейського iмператора, хоче буцiмто поновити
пiдписаний з покiйним Юстинiаном ряд. Ти в нас кмiтливий та й зроду
сольського. Пiдеш iз Болотом вiд дулiбiв, обстоюватимеш у тамтiм рядi
потреби землi нашо©.
- Сам пiду чи з мужами сво © тисячi?
- З мужами, одначе не з усiма, - осмiхнувся старий. -
- Одбери десяток лiпших, та й лаштуйтеся. Нацiлився було спитати: "А
Даная вiда , куди я ©ду?" - та збагнув нараз: викаже тим i себе, i Данаю.
Збагнув i прикусив язика. Вже опiсля, як вляглася бентега, поцiкавився:
- Коли маю правитись?
- За два-три днi. Гадаю, вистачить, щоб нарихтуватися в путь.
- Не вистачить, во водо. Путь он яка i дiло не з останнiх. Маю себе,
людей, комоней нарихтувати як слiд, про подарунки iмператоровi подбати.
- Про подарунки князь Волот подба .
- Як то - Волот? Сольство правитиметься вiд усi © землi, всi мають
внести свою лепту. З порожнiми руками я пе по©ду.
Старий замислився.
- Князь Волот квапить нас. Ну, та дарма, день-другий пiдожде. Даю тобi
на збирання чотири днi. П'ятого удосвiта ма ш ви©хати.
Утiха невелика, додав всього лиш день. I бiльше, ясна рiч, не додасть.
Тож i теревенити з ним не випада . Лиша ться сказати: "Згода" - та й пiти.
А як скаже, коли язик не поверта ться? По©де он як далеко i он як надовго.
Чи може по©хати, нi до чого не домовившись iз Дана ю? То ж буде не похiд,
а згуба. Присуха, невизначенiсть висушать його. Усе ж може статися, коли
по©де, нi до чого не домовившись iз нею? А часу он як мало. I до Дана© не
на всякому огирi пiд'©деш. Хiба... Стривай, стривай. А коли пiти до не© й
оскаржити: "Як же ее так? Ти казала одне, а Старк велить iнше". Та й про
подарунки не а кимось, таки з нею ма вести рiч. А так, княжа скiтниця в
©© руках, тож про подарунки мусить вести рiч лише а нею. Нi, свiт таки
мудро влаштований. Навiть над крутопаддю вiдшука ться стезя, що виводить
на убезпечене мiсце Навiть у повнiй безвиходi е вихiд. Не став зволiкати;
вiдпросився iз стрiльбища й погнав
Гриваня до Дана©.
- Се правда, що повелiвав Старк?
- А що повелiва Старк?
- Велить рихтуватися та правитися аж у роме©.
Анi стверджувала, анi перечила. Дивилась замилувано i мовчала.
- Ти не хотiв би так далеко вiд ©здити? - поцiкавилася зрештою.
- Ну чом же... Коли се конче треба, то по©ду. Ось тiльки... Чому так
нагло i чому повелiвав Старк?
- Се не Старк, се я повелiваю, Келагасте!
- Ано. Сам надоумив, тепер диву шся?
- Н-не розумiю.
- Хто казав тамтого разу: не було б ворохобнi серед мужiв? Ось я й
послухалася тво © ради. А послухавшись, велiла саме тебе послати слом вiд
дулiбiв. Повернешся з роме©в зi славою - i заткнеш усiм хавки. Чув,
Келагасте коли побува ш у роме©в та пiдпишеш ряд iз ромеями, даси менi
привiд i резон саме тебе поставити бiля себе. Тодi нiхто не одважиться
посилатися на твою молодiсть i перечити.
- А коли не впораюсь iз тим, у чому поклада шся на мине?
- Упора шся. Князь Болот мац вже домовленiсть з iмператором. Лишилося
во©хати до нього та пiдписати - ото i все.
Пройшлася, вдоволена а чи потiшена, i вже потiм додала:
- Тiльки ти нiде нiкому анi слова про се, чув?
- Чую, княгине.
Мабуть, сподобалося величання. Пiдiйшла, стала мало не впритул,
дивиться пильно i вiддано.
- Того, крiм мене i тебе, нiхто не зна , навiть Старк. Се перша наша з
тобою та мниця.
- А буде й друга?
- Ано, всього буде, коли правитимемо землею: та мниць, пiдступностi,
непослуху, ба навiть лжi. Чи ти не в родинi чiльного мужа жив, не вiда ш
про те?
- Мiй вiтець навчав нас бути насамперед правдивими. Мезамiр лише до
хитростi удався в розмовi з аварами, а ба, чим поплатився за це.
Осмутнiла на виду й замислилась. А помисливши, сказала:
- Коли б же й iншi були благочестивi в дiлах i помислах. А що лиша ться
робити, коли вони не правду визнають, а лжу? Ну та... - осмiхнулася, - про
се потiм. ©дь, побувай мiж роме©в, приглянься до них, сам завважиш, що i
як.
Спроваджу ... А як же з тим, заради чого йшов сюди? Невже наставниця
нiчого не сказала Дана©? Не може того бути. Вони у змовi, бiльше того,
заодно... Що ж робити? Iншо© нагоди побачитися з Дана ю може вже й не
бути. Коли не скажу про слюб зараз, гляди, нiколи вже не скажу.
Пiдвiв, збираючись iз духом, голову, дошукувавсь уже слiв, якими мiг би
започаткувати ©©, свою бесiду з Дана ю, та не встиг за©кнутися, як
розчинилися дверi i на порозi стала наставниця.
- Най вибачить менi княжна, час порати сина.
- Iду... Ми ще зустрiнемось, Келагасте, - сказала замiсть "прощавай". -
Перед вiд'©здом зайдеш за подарунками.
Провела за порiг й сховалася в теремку. А Келагаст плуганився до
Гриваня й ганив на всю широчiнь мужньо© натури ©© наставницю.
"Гемонська басиха. Пiдслухала мо© мислi i жадання, чи як розумiти ©©?"
I мужiв, що пiдуть iз пим у ромо©, одiбрав, i мужам повелiв готуватися
до походу, а сам коли й думав про нього, то лиш тодi, як приходили й
нагадували: потреба думати. З якогось часу вiдвiдала його й не вiдступа
вже мисль: роме© - не блигомий свiт. Он скiльки седмиць пiде на те, щоб
добратися до них, висидiти там, доки доступляться до iмператора та
перетрактують з iмператором. А ще ж i зворотна путь буде. Чи не станеться
так: вiн ходитиме та дбатиме про супокiй землi, а тим часом до Дана©
протопчуть стезю iншi? Провiдав котрийсь iз князiв чи княжичiв землi
Трояново© й при©де свататись. Чи не схитнеться в такiм разi Даная? Мовя
про слюб мiж нею i ним, Келагастом, не було, мова йшла всього лиш про його
чiльнiсть у дружинi. Чи Дана© довго переiнакшити й обернути то©у розмову
на iнше? Сама ж казала: всього буде, коли правитимуть, i непослуху, i
пiдступностi, i лжi. Та й з iншо© землi можуть провiдати про не© й заслати
сватiв. Однi - заради Дана©, iншi - заради того, щоб посiсти княжий стiл
на Дулiбах. Хiба ва Добрита не було того? Даная жона младомлада i он яка
красна.
"Се© ж ночi умкну ©© i зроблю своею", - став на мислi Келагаст.
Всякий обнадi ний - одержимий, а обнадi иий в жаданiм слюбi - i
поготiв. Ходив в отнiх хоромах, а бачив себе в сутiнках ночi бiля
Дана©ного теремка, а ще - на огирi купно з Дана го. Чув посвист вiтру та
крики погонi © торжествував, що недосяжний , що увiмкнена Даная не пiде
вже вiд нього, забере сина й сидiтиме, повита слюбними узами, в родi вiтця
Iдарича, ждатиме мужа свого з походу. А вже як повернеться, згуляють в
хоромах князя Добрита воседля та й князюватимуть на Дулiбах.
Певен, Даная й не помишля , що Келагаст може зважитись на таке -
умкнути ©© та мно. Те, що казала про умикання ©© наставниця, - вигадка
старо©, i не бiльше. Прийшлося до слова - i вирекла, аби спокусити
молодця, роздмухати в ньому вогонь жаги. Сама Даная не дума й не гадав
про те. Зна , вона - за високим валом, пiд надiйною охороною, ©й нiщо не
загрожу в отньому гнiздi. Вiн i скориста ться тою певнiстю. Ось тiльки
коли i як вчинить те? Серед бiлого дня чи в надвечiр'я? Вдень простiше
було б виманити Данаю за ворота чи принаймнi на подвiр'я. Та ба, при
воротях сторожа, вона може зчинити тривогу, дослати погоню; А вiд погонi
в сiдлi з Данавю не втече. Лиша ться надвечiр'я, коли i на нiч ще не
зайде, i темiнь уже буде. Вiзьме а собою кiлькох мужiв, спеленав з ©х
помiччю сторожу бiля ворiт, а там уже надiя на спритнiсть та на дужу силу
комоней.
Келагаста поважали в дружинi за гострий розум, молодечу одчайдушнiсть,
а ще за те, що не наступав без потреби на карк, кожному дозволяв бути
самим собою. Одначе серед довiрених були найдовiренiшi. На них i покладав
сво© сподiванки. дине, що муляло до часу, усi иайдовiренiшi йдуть iз ним
за Дунай. Чи в потреба вплутувати ©х у се дiло? А втiм, .до лиха всякi
сумнiви. У пущi, на недрi лiсовi най iдутьi Коли йдеться про он як
уподобану Даяаю, нiщо не спинить його, вчинить так, як волi .
Аби намiри стали дiлом, а дiло - свiтлим днем, велiв мужам, що, йшли з
ним до Волина, зшити покривала - так, щоб вiльним лишався лише один отвiр,
i взяти ©х iз собою.
"Не буде Дана© на прдвiрнипi, - мислив у путi, - велю челядi покликати.
А вже як вийде та стане за порогом терема, нiде не дiнеться, буде мо ю.
Такого не траплялося ще, аби Келагаст одступив вiд свого або схибив у
намiрах сво©х. Заприсягайся може, такого не було и не буде.
А сталося.
Даная не прогулювалася того дня з сином. Анi на подвiрницi, анi на
подвiр'©. Коли ж сказав челядникам, що се прибув вiн, ©© дiвер Келагаст, i
що в нього невiдкладне до не© дiло, зголосились освiдомити про те свою
повелительку, та одразу ж повернулися й сказали: у Дана© заслабло дитя,
вона не може прийняти його, хай прийде завтра.
Ма ш. Як же завтра, коли завтра останнiй день перебування у Волинi? Он
скiльки клопотiв збереться перед вiд'©здом. I нiч лишиться всього лиш
одна. Чи то годиться: умкнути поночi жону, а вдосвiта покинути вже?
Що ж робити? Наполягати, аби вийшла? Коли стоятиме на сво му, Даная
вволить його волю, таки вийде, та що з того? Чи може умкнути матiр, коли в
не© слабе дитя? Чи сполоханiй i зболенiй тривогами матерi до слюбу буде?
Така швидше очi видряпав, сама себе удавить, анiж скориться чужiй силi i
ляже в ложе з тим, що взяв ©© силою.
Нi, нi, сьогоднi не умикатиме ©©. Не вiда , як буде эав ра, та сьогоднi
не умикатиме.
- Скажiть Дана©, пай вибачить за невчасне вторгнення. Прийду тодi, коли
младомладому Мезамiровi сiане лiпше.
Поклав зробити так: завтра пiде серед бiлого дяя, потоворить з Дана ю
про подарунки; коли i в кого вiзьме ©х, а потiм уже поцiкавиться здоров'ям
небожа.
- Лiпше йому, - сказала, коли повiв рiч про Мезамi|ра, - а проте й не
зовсiм. Боюсь, чи не вогневиця в нього.
- А що кажуть басихи, волхви-баяни?
- Запевняють, що не вогневиця, вiд злого повiтрiя галася немiч.
Помовчав мить i вже потiм сказав Дана©:
- В такому разi я не по©ду в роме©, доки не дiждуся Одужання.
Видивилася сво©ми й без того широко одкритими очиа й застигла в подивi.
- Як то не по©деш? Ти що, Келагасте? Князь Волот ез тебе не зможе
вирушити до роме©в.
А я не можу полишити Волин в такiй осмутi, як в.
Путь он яка далека i тривала. Що думатиму i як почуватиму себе в такiй
путi?
Заяснiла видом, уста навiть сiпнулися, виказуючи усмiх. I очi свiтили
вдоволено.
- Я мала б радiти а тво © прихильностi до мене i мого сина, - сказала
голосом видимого розчулення. - Однак повелiваю: не роби сього. Чи твоя
присутнiсть стане в помiч Мезамiровi? бiля нього волхви-баяни, в й
басихи. Можеш бути певен, подбають про Мезамiра. Ти ж ©дь i повертайся зi
славою. Тим найбiльше зробиш i для мене, i для себе, i для Мезамiра.
Що скажеш такiй? Мусив iти й збиратися в путь. Був жахiть певен уже,
так i станеться: по©де, нi до чого не домовившись iз Данавю, можливо, й
обманутий нею. А все ж тi © певностi стало лиш на те, щоб зiбратися в путь
та вв©ха©и за Волин. Одразу за Волином спинився i сказав мужам:
- Далi не ©демо. Ставайте табором "а тамтiй галявi i ждiть. Тв, ти, ти
i ти, - вказав на чотирьох, потiм i на п'ятого, що мав бути за старшого, -
Всi iншi пiдуть зi мною.
Скiльки довелося переховуватися в сховку та ждати, доки Даная прожеве
осмуту з серця, назналися всi, а як довiдався Келагасi, що вона прогнала
вже ©©, знав лише вiн. I не став покладатися на соузницю татей - нiч,
серед дня накинули покривала та замотузували надiвно мужiв, що стояли бiля
ворiт, запеленали покриважом i Данаю, ба навiть так, що не зоглянулася,
хто вчинив те. Певно, обiмлiла а ляку, бо не боронилась i не кликала на
помiч. Тодi вже завовтузилася й стала пручатися та виказувати ляк свiй,
плачi та благання, як вихопилися з Волина й погнали комопей вузьким
путiвцем у лiсi - далi вiд переслiдування i переслiдувачiв i ближче до
ловчого сховку на бортних угiддях Iдаричiв.
- А тепер лишiть нас, - повелiв мужам, коли опинилися в надiйнiй
глухоманi. - Повертайтеся до табору i ждiть мене у таборi. За тамтим
колiном, - сказав, як рушили вже, - повернете ошуюю. До Волина тим самим
путiвцем не правтесь.
Скакав та й скакав ще, доки опинився в затишному сховку. Даная не
пручалася вже, лише схлипувала важко та штовхалася спересердя. Певно,
догадалася вже, хто умкнув ©©, i ждала, коли настане сiй втечi кiнець.
Зняв ©© з огира i, мов дитя, понiс поперед себе до хижi, Там уже, в
хижi, як став розмоiузовувати, зiзнався:
Не бiйся, солоденька Данайко, се я, Келагаст. Вид, казав, що не можу
по©хати в таку далеку путь пючи смуток у серцi, i таки не по©хав. Бо
найбiльший i смуток йшов вiд жадання мати тебе за жону, а Мезiра за сина.
На ту мить зняв iз не© покривало i не встиг отямитися, отримав такого,
що iскри з очей посипалися, ляща. Iдного, а там i другого, за другим
третього.
- Ти що? - звiвся на рiвнi й заслонився вiд не©, до х& гнiвно© i до
сказу люто©, рукою, - Нiби сама i хотiла бути мо ю.
- Хотiла-м, та не так, не так, не так! - кремсала його ниску з одного i
з другого боку, доки не знесилiла, й i того вимучена страхом-тривогою, а
ще мукою-обидою, | вже знесилена, присiла бiля ложа й схилилася, плачуI,
на ложе. - Як ти посмiв? - питалася крiзь сльози. - мiг дозволити собi
таке?
- Наставниця сказала...
- Бевзь один! - обернулася люто. - Чи наставниця . гла подумати, що ти
не тямиш, до кого залиця шся? Iто я тобi, що ти дозволив собi умикати? I
Плакала та й плакала. А вже як виалакала жалi сво©, iнiелася й сказала,
печально доглядаючись до Кела-
Ета.
- Ти осквернив сим сво©м вчинком мо© найлiпшi почуиня до тебе.
Найлiпшi, чув?! Тепер... тепер, коли не Винайдеш способу, як повернути
менi славу непорочно© | iкони i матерi, можеш не сподiватися, що будеш
послюб"лений зi мною. Лiпше руки накладу на себе, анiж дозi'©олю те.
- Позирав на не©, нiби кiт на мишу, i думав: "Ано, така йвже й накласти
на себе руки, коли дозволити бiльше, вiж дозволив оце". Аби не лишалася
певною: вiн таки бевзь i не достойний бути ©й мужем, скинув iз себе осмуту
ганьби й заходився дошукуватися, як повернути непорочнiй донинi Дана© ©©
непорочнiсть. I вже тим, що недовго шукав виправдання для себе, зда ться,
умилостиjjf вив Данаю. Бо таки спритно обернувся i мудро намислив. Повiз
княжну в свiй табiр i сказав мужам, з котрими не так давно умикав ©©: те,
що знають вони про умикання княжни Дана©, най забудуть, що знали. Вiднинi
вiн i всi, хто був з ним у Добритовiм оседку, не татi, а тi, що одбили
Данаю в татей i повертають ©© тепер у отпiй терем, незаплямовану татями.
- Утямили, що речу?
- А так!
- Винагороду за сей достойний мужiв вчинок матимете вiд Дана©, як
прибудемо з роме©в. А зараз коня княжнi. Повернемо матiр синовi ©© - i
знову в путь.
А сам собi завважив, доки саджали в сiдло Данаю; "Ось ти, Келагасте, й
почав iз лжi".
XII
З якогось часу мiж втiкичiв почав ширитись поголос, нiби князь
ки©вський збирав на Полянах люд i мав намiр заселити ним степ за Днiпром.
- Що збере вiн на Полянах? - знайшлися обiзнанiшi. - Не полянами, нами,
втiкичами, ма заселяти.
- А се ж з яко© речi?
- Та з то©, що втiкичi ми, чужi йому. А степ справдi тра заселяти -
обри пiшли звiдтам.
- Хай селить кого хоче, тiльки не нас.
- Ано, де це видано? Он скiльки поту пролили, корчуючи пнi, обробляючи
дядини. Тепер, коли пiдготували собi ниву та утвердились на благодатнiй
нивi, ма мо лишати? Кому й пощо? Не пiдемо, люди! Не пiдемо - i край!
Богданко спершу дивувався таким поголоскам i, признатися, не зовсiм
вiрив. Коли ж дiйшло до того, що люд втiкипький зiбрався до Дитинця на
вiче й покликав його перед себе, мусив повiрити.
- Вгамуйтеся, людове! - закликав до тишi. - Князь ки©вський не за
горами. Завтра вiзьму з собою мужiв та й вирушу до нього. А там напевне
вже знатиму, що намислив вiн. Вiд себе ж обiцяю вам: на переселення не
пристану. Бо, як i колись, сюю на мислi бабцi Доброгнiви: не в ратних
по динках благодать людська - в трудi i в супоко©. А ця земля найбiльш
придатна для того. Iншо©, скажу киянам, не потребу мо.
- А ще скажи, - кричали з гурту, - не хтось iнший, ми зробили ©©
плодоносною землею. Iз пущi, повiдай ©м, зробили плодоносною, то чому
ма мо уступати комусь?
- Ано, i се скату. Будьте певнi!
Далебi, вiрили йому: i вгомонилися по тих запевненнях, i роз'©хались по
восях доволi швидко. Бо зникли вiрити. Ще не було такого, аби князь
Богданко казав одне, а мислив i чинив iнiнс. Тож не чинитиме казпачиго й
за сим разом. Навiть тодi, як поляни чи князь долянський захочуть зламати
його силою, все одпо по аiде супроти добро© волi люду свого. З цi ю
певнiстю вирушав у путь. З нею доправився i в л©в. Був, щоправда, дещо
спантеличений нежданим: князь, сказали, нездужав. Iти до немiчного а
таким, як у Втiкичiв, клопотом, не випада , ясна рiч. Одначе ж i на Втiкич
повертатися нi з чим теж не гоже. Що скаже люДовi, коли повернеться?
Тупцювався i не знав, як йому бути. Аж чу : кличуть.
- Князь довiдався, що ти тут, - довiрливо мовив стардий iз княжичiв, -
i велiв зайти. Просив недужого простити йому за невчасне -"вторгнен-
Еня, та Острозор, здавалось, i не слухав його.
- Як добре, що боги надоумили тебе, княже Богданку, Прибути до Ки ва, -
стримано й доволi кволо заговорив, - Занемiг я, а дiла стольнi кличуть у
похiд.
- Отак навiть?
- Не лякайся, похiд сей не буде ратним. Антське [сольство правиться на
чолi з вiтцем тво©м до стольного Цгорода Вiзантi© Константинополя. Комусь
iз нас теж на|лежить бути там. Ось я й надумав послати тебе. Казав щось
про вигоду, що ©© матимуть анти, коли i-поновлять iз ромеями ряд, про те,
що вiдсутнiсть обрiвсу степу убезпечу обводи землi Трояново© i стелить ©м
; путь за Днiпро, до самого Дону.
- Сiверяни давно уже обсiли Сiверський Дiнець, обсiдають i Влтаву. Чому
б нам не сiсти на благодатнiй землi Заднiпров'я, хоча б i по Альтi,
Трубежу?
- То князь i се хотiв менi сказати?
- Се також.
Слушнiшо© нагоди заговорити про те, з чим прибув до Ки ва, й шукати
годi. Та чи треба? Бесiда он в яке русло пiшла.
- I як маю розумiти те його казання? Тан, як подейкують на Втiкичах?
- А що подейкують на Втiкичах?
- Нiби князь памислив зняти люд втiкицький з обжито© ним землi й
перекинути за Днiпро. Землю ж ©хню, так щедро политу потом i возведспу в
плодоноснi поля,
передати росичам.
- То лжа , - спохмурнiв Острозор i силився звестися. - Пiдла i не гожа
думаючих мужiв лжа. Заселяти землi за Днiпром кому i без вас. Се одне. А
друге, за кого князь Богданко мас мене? Невже я давав йому привiд так
погано думати про себе?
- Досi не давав, а се дав якимсь робом. Iiогояос вiд росйчiв iшов.
- I ти повiрив поголосу?
- Як мiг не вiрити, коли зiбралося вiче i зажадало аиати правду. Тому й
прибув до тебе, аби почути ©©. Острозор лiг на постiль i стомлено заплющив
очi.
- Я iнакше мислив про тебе, княже втiкичiв, - сказав перегодом. - Коли
так, не пiдеш iз сольством, iнших пошлю.
Богданко вiдчув: паленi видом, а як повестися, не втямить. Обернутись
i пiти? Негоже якось. Попросити прощеннi©? А чи так уже й завинив? Десь же
зродилася вона, бесiда про переселення втiкнчiв. А де ще мала зродитися,
як не в хоромах князя чи серед тих, що тирлуються бiля князя?
- Комусь вигiдно було, мабуть, посварити нас, - зiтхнув сумовито, - ось
i пустив поголоску. Саме ж пересеяення ве в вигадкою.
Хотiв було розкладатися та й пiти, одначе згадав: кяяаь-бо в немiчний,
i стримав себе.
- Не бери сього близько до серця. Добре вже те, що поголос виявився
лживим. Не мiг я не прибути й не побесiдувати з тобою, коли он як
зворохобився люд на Втiкичi. Зваж, ми я" хотiли б ночувати себе чужими на
тво©й землi. Корiння родiв наших мiцно переплелося вже. Рубати його не
тiльки негоже, а й противне здоровому глузду дiло. Тож забудь, княже, про
незгоду, видужуй.
I вже тодi, як сказав се, поклонився i вийшов з опочивальнi.
Втiкичi не цураються Ки ва. Коли раз, коли й двiчi на лiто правлять
сюди хури iз збiжжям, ведуть корiв, комоией на торжок, звiдтам привозять
сiль, рала, мечi та сiдла. Зате князь втiкицький коли й бува в Ки вi, то
лиш тодi, як кличуть дiла княжi або кличе ки©вський князь. А такий клич
бува нечасто, коли раз на лiто, а коли й раз на п'ять лiт. Може, саме
тому город цей за кожними вiдвiдинами вида ться Богданковi новим, досi
незнаним. I потреба приглянутись до нього за кожним разом своя. Колись
полуденнi ворота вабили, стiни, що ними обнесено город, потiм - княжий
терем, капище при теремi; тепер вразила вксокость, на яку вознеслась
iз во вод. Думала-гадала i нi на що не зважилась. tin лячно, во водам
нема вiри. диний, на кого можу сластися, се ти, Келагасте. Скажи... -
Вона подумала гь-другу, не зводячи з дiвера аж надто пильного позирку К
сво©х, а вже потiм повiдала те, що надумала: - Скати мiг би бути ним, мо©м
повiреним серед во©в?
- Себто привiдцею дружини?
- Ано.
"0н якi " - спiшила потiшитись мисль, а вже за мислю це.
Привiдцею дружини завжди був князь. Не завжди. З волi князя мiг бути
хтось i з во вод. ти i був би ним з мо © волi.
Бачив: Даная жде - не дiждеться його згоди. Таки iавдi тiльки йому
вiрить чи натяка - будеш привiдцею жини, то куди подiнешся, станеш i
мужем?
- Коли ти, жона, береш на себе таку повиннiсть, то Buy не взяти ©©
менi? Одначе...
- Що одначе? - не втрималась i поспiшила перепитати.
- Во вода з мене надто младомладий. Чи Даная не вiв старшi i достойнiшi
бути привiдцями в дружинi.
- Старшi не будуть уже молодими, а достойнiсть, гадаю, де з часом, тим
паче, що ти являв уже , i не раз.
- Винагородив ©© неприхована вдячним зором i усмiхнувся
- А ворохобнi серед чiльних мужiв через цi тво© гадки не буде?
- Коли станеш поруч зi мною i станеш з вiрою та правдою в серцi - .не
буде, - сказала й простягла свою пещенонiжну, мовби в набiлi купану, руку.
Простягла й поклала на його десницю. - Ти - брат мого мужа Мезамiра, се
раз, а друге, сином славного в родах наших Iдарича. Хто посмi
ворохобитися, коли станемо при столi вiтця мого в парi?
Казала щось i далi, та Келагаст не дослухався до тих казань. Чув: вiд
того ©© доторку возбуяла у тiлi кров, зродилось i стало всевладним бажання
припасти устами до Дана©но© руки й сказати тим Дана©: як хочеш, так i
чини, я вже не пiду вiд тебе.
Ладен був переступити через всi перестороги й стати ва ту звабну стезю,
ба цiлився уже переступити, та в останню мить всевладнiсть бажання змалiла
раптом i змусила бути дорослiшим та помiркованiшим. Звiвся й став перед
Дана ю на весь свiй, гiдний роду Iдарича i справжнього анта, зрiст.
- Коли так волi Даная, най буде, як волi : стаю пiд ©© руку й беру на
себе всi ©© повинностi.
Княжна теж пiдвелася й стала перед Келагастом достойною доньки антiв: i
висока була, i ставна, i до лиха красна.
- З вiрою та правдою?
- Ано. Чи Даная не вiда : якщо вже обiця Келагаст, то обiця твердо.
Як i перед сим свiтила на нього опромiненим зсередини i, може, саме
тому до безуму звабним видом. Лишень бiльше снаги було зараз на ньому та
ще рiшучостi. Прйсяйбiг, ма намiр сказати щось, а то й вчинити таке, чому
й сама не годна повiрити, та не ста одваги переступити через саму себе.
- Може, Келагаст хоче глянути на небожа?
- А то ж як. Чи годен пiти iз сего теремка, не побачивши i не
привiтавшись iз тим, хто продовжить рiд брата мого?
- То ходiм, покажу.
Йшла попереду й манила за собою звабами, брала дитя до рук - i ще
знаднiш манила. Бо не лише вид, очi ©©, такi теплi i такi осяйнi, - вся
вона променилася, осмiхаючись, та хвалячись сипом сво©м, та тiшачись з
того, що ма його.
- Як найменувала пебожа, Дана ?
- Iм'ям вiтця його - Мезамiром, - не сказала - виспiвала тi кiлька
слiв.
Стояв i милувався нею, ©© турботами, и тодi вже, як передала малого
Мезамiра нянi та стала перед ним, нацiлена казати щось, не захотiв
слухати, пiднiс до уст ©© десницю й поцiлував пiдкреслено вдячним
цiлунком.
Коли виходив, нагледiв Дана©ну наставницю й поспiшив вiдшукати привiд
вiдiйти з нею осторонь.
- Бабця може принести менi якусь там тасьму? - звернувся до не© тодi
вже, як спинивсь бiля Гривадя. - Нелад тут, у сiдлi, тра закрiпити.
- Чом нi, зараз принесу.
. Даная стояла надто далеко, щоб чути, про що говори'.тимуть. А проте,
коли наставниця надiйшла, заговорив I ута мничено-стишено.
- То все правда?
- Що саме?
- Ну, що Даная волiв, аби я поклав крам ©© вдовиному | безлiттю?
- Менi, молодче, не личить казати неправду, - роз, гнiвалась. '., -
Стривай, - зупинив ©©. - Я ось що хочу запитати:
Наставниця чула про те 8 уст само© Дава© чи всього лиш Здогаду ться?
Якщо чула i певна, так насправдi й , то най скаже Дана© ще одну правду: я
згоден взяти ©© пiд сво накриття.
- А сам ти не годен сказати того?
- Скажу, одначе опiсля вже.
- Йой, - не без глуму засмiялася наставниця. - Що то ,за мужi пiшли
тепера. Стару бабу просять, аби умкнула дiвку.
- Що вигаду ш! - розгнiвався. - Чи про умикання йдеться?
- А то пi? Гада ш, така, як Даная, сама прийде i скаже: "Бери мене,
хочу бути тво ю".
Сказала й пiшла прiч. А вiн, Келагаст, мусив лишатися сам на себе й
тетерiти з дива. Се що ж вона собi дума , та стара карга? Апо, що дума i
що рече? Де видано, аби умикали кiiяжу доньку, та ще вдову, та до всього
коли не сьогоднi, то завтра княгиню? З глузду з'©хала. Присяйбiг, не
iнакше, як з'©хала.
Вихопився на Гриваня i погнав спересердя чвалом. Схоже, що мав намiр
розвiяти все те по вiтровi. Та ба, i чвал ие допомiг. Перегодом упевнився:
час теж не допомагав... Одие, Даная нiчо не робить, аби став привiдцею
дружини, а друге, сама не йде анi з мислi, анi з серця. Як заронилася туди
непереборною звабою, так i не переста бути нею. Водив молодцiв на
стрiльбище i клопотався стрiльбою, а думав про Данаю, уривалася мить
лишитися самим iз собою та розiбратися в собi - бачив Данаю i тiльки
Данаю. I частувати не частувала, i по©ти не по©ла, як був у не© в теремi,
а почува себе убаяним. Мало того, що заволодiла мислями i серцем, - сили
позбавила до краю.
Те, мабуть, нагледiв i Старк. Он як пильно приглядався, коли правились
на стрiльбище, не спускав ока i на стрiльбищi. А це вже й кличе чомусь.
Невдоволений iим, як навчав отрокiв, чи, може, ще далi бачить старий лис:
нагледiв, бiгме, що був у Дана©, й волi вивiдати тепер, чому був, що
хова ться за тими одвiдинами.
- Кликали, во водо?
- Ано, - не став доглядатися до нього Старк, як i вволiкати. - Дiло ,
Полагаете. Князь Волот затiяв похiд у роме©. Не ратний, нi, -- заспоко©в,
помiтивши, певно, неабияке збентеження в очах i на виду свого тисяцького,
- Iз сольством правиться до ромейського iмператора, хоче буцiмто поновити
пiдписаний з покiйним Юстинiаном ряд. Ти в нас кмiтливий та й зроду
сольського. Пiдеш iз Болотом вiд дулiбiв, обстоюватимеш у тамтiм рядi
потреби землi нашо©.
- Сам пiду чи з мужами сво © тисячi?
- З мужами, одначе не з усiма, - осмiхнувся старий. -
- Одбери десяток лiпших, та й лаштуйтеся. Нацiлився було спитати: "А
Даная вiда , куди я ©ду?" - та збагнув нараз: викаже тим i себе, i Данаю.
Збагнув i прикусив язика. Вже опiсля, як вляглася бентега, поцiкавився:
- Коли маю правитись?
- За два-три днi. Гадаю, вистачить, щоб нарихтуватися в путь.
- Не вистачить, во водо. Путь он яка i дiло не з останнiх. Маю себе,
людей, комоней нарихтувати як слiд, про подарунки iмператоровi подбати.
- Про подарунки князь Волот подба .
- Як то - Волот? Сольство правитиметься вiд усi © землi, всi мають
внести свою лепту. З порожнiми руками я пе по©ду.
Старий замислився.
- Князь Волот квапить нас. Ну, та дарма, день-другий пiдожде. Даю тобi
на збирання чотири днi. П'ятого удосвiта ма ш ви©хати.
Утiха невелика, додав всього лиш день. I бiльше, ясна рiч, не додасть.
Тож i теревенити з ним не випада . Лиша ться сказати: "Згода" - та й пiти.
А як скаже, коли язик не поверта ться? По©де он як далеко i он як надовго.
Чи може по©хати, нi до чого не домовившись iз Дана ю? То ж буде не похiд,
а згуба. Присуха, невизначенiсть висушать його. Усе ж може статися, коли
по©де, нi до чого не домовившись iз нею? А часу он як мало. I до Дана© не
на всякому огирi пiд'©деш. Хiба... Стривай, стривай. А коли пiти до не© й
оскаржити: "Як же ее так? Ти казала одне, а Старк велить iнше". Та й про
подарунки не а кимось, таки з нею ма вести рiч. А так, княжа скiтниця в
©© руках, тож про подарунки мусить вести рiч лише а нею. Нi, свiт таки
мудро влаштований. Навiть над крутопаддю вiдшука ться стезя, що виводить
на убезпечене мiсце Навiть у повнiй безвиходi е вихiд. Не став зволiкати;
вiдпросився iз стрiльбища й погнав
Гриваня до Дана©.
- Се правда, що повелiвав Старк?
- А що повелiва Старк?
- Велить рихтуватися та правитися аж у роме©.
Анi стверджувала, анi перечила. Дивилась замилувано i мовчала.
- Ти не хотiв би так далеко вiд ©здити? - поцiкавилася зрештою.
- Ну чом же... Коли се конче треба, то по©ду. Ось тiльки... Чому так
нагло i чому повелiвав Старк?
- Се не Старк, се я повелiваю, Келагасте!
- Ано. Сам надоумив, тепер диву шся?
- Н-не розумiю.
- Хто казав тамтого разу: не було б ворохобнi серед мужiв? Ось я й
послухалася тво © ради. А послухавшись, велiла саме тебе послати слом вiд
дулiбiв. Повернешся з роме©в зi славою - i заткнеш усiм хавки. Чув,
Келагасте коли побува ш у роме©в та пiдпишеш ряд iз ромеями, даси менi
привiд i резон саме тебе поставити бiля себе. Тодi нiхто не одважиться
посилатися на твою молодiсть i перечити.
- А коли не впораюсь iз тим, у чому поклада шся на мине?
- Упора шся. Князь Болот мац вже домовленiсть з iмператором. Лишилося
во©хати до нього та пiдписати - ото i все.
Пройшлася, вдоволена а чи потiшена, i вже потiм додала:
- Тiльки ти нiде нiкому анi слова про се, чув?
- Чую, княгине.
Мабуть, сподобалося величання. Пiдiйшла, стала мало не впритул,
дивиться пильно i вiддано.
- Того, крiм мене i тебе, нiхто не зна , навiть Старк. Се перша наша з
тобою та мниця.
- А буде й друга?
- Ано, всього буде, коли правитимемо землею: та мниць, пiдступностi,
непослуху, ба навiть лжi. Чи ти не в родинi чiльного мужа жив, не вiда ш
про те?
- Мiй вiтець навчав нас бути насамперед правдивими. Мезамiр лише до
хитростi удався в розмовi з аварами, а ба, чим поплатився за це.
Осмутнiла на виду й замислилась. А помисливши, сказала:
- Коли б же й iншi були благочестивi в дiлах i помислах. А що лиша ться
робити, коли вони не правду визнають, а лжу? Ну та... - осмiхнулася, - про
се потiм. ©дь, побувай мiж роме©в, приглянься до них, сам завважиш, що i
як.
Спроваджу ... А як же з тим, заради чого йшов сюди? Невже наставниця
нiчого не сказала Дана©? Не може того бути. Вони у змовi, бiльше того,
заодно... Що ж робити? Iншо© нагоди побачитися з Дана ю може вже й не
бути. Коли не скажу про слюб зараз, гляди, нiколи вже не скажу.
Пiдвiв, збираючись iз духом, голову, дошукувавсь уже слiв, якими мiг би
започаткувати ©©, свою бесiду з Дана ю, та не встиг за©кнутися, як
розчинилися дверi i на порозi стала наставниця.
- Най вибачить менi княжна, час порати сина.
- Iду... Ми ще зустрiнемось, Келагасте, - сказала замiсть "прощавай". -
Перед вiд'©здом зайдеш за подарунками.
Провела за порiг й сховалася в теремку. А Келагаст плуганився до
Гриваня й ганив на всю широчiнь мужньо© натури ©© наставницю.
"Гемонська басиха. Пiдслухала мо© мислi i жадання, чи як розумiти ©©?"
I мужiв, що пiдуть iз пим у ромо©, одiбрав, i мужам повелiв готуватися
до походу, а сам коли й думав про нього, то лиш тодi, як приходили й
нагадували: потреба думати. З якогось часу вiдвiдала його й не вiдступа
вже мисль: роме© - не блигомий свiт. Он скiльки седмиць пiде на те, щоб
добратися до них, висидiти там, доки доступляться до iмператора та
перетрактують з iмператором. А ще ж i зворотна путь буде. Чи не станеться
так: вiн ходитиме та дбатиме про супокiй землi, а тим часом до Дана©
протопчуть стезю iншi? Провiдав котрийсь iз князiв чи княжичiв землi
Трояново© й при©де свататись. Чи не схитнеться в такiм разi Даная? Мовя
про слюб мiж нею i ним, Келагастом, не було, мова йшла всього лиш про його
чiльнiсть у дружинi. Чи Дана© довго переiнакшити й обернути то©у розмову
на iнше? Сама ж казала: всього буде, коли правитимуть, i непослуху, i
пiдступностi, i лжi. Та й з iншо© землi можуть провiдати про не© й заслати
сватiв. Однi - заради Дана©, iншi - заради того, щоб посiсти княжий стiл
на Дулiбах. Хiба ва Добрита не було того? Даная жона младомлада i он яка
красна.
"Се© ж ночi умкну ©© i зроблю своею", - став на мислi Келагаст.
Всякий обнадi ний - одержимий, а обнадi иий в жаданiм слюбi - i
поготiв. Ходив в отнiх хоромах, а бачив себе в сутiнках ночi бiля
Дана©ного теремка, а ще - на огирi купно з Дана го. Чув посвист вiтру та
крики погонi © торжествував, що недосяжний , що увiмкнена Даная не пiде
вже вiд нього, забере сина й сидiтиме, повита слюбними узами, в родi вiтця
Iдарича, ждатиме мужа свого з походу. А вже як повернеться, згуляють в
хоромах князя Добрита воседля та й князюватимуть на Дулiбах.
Певен, Даная й не помишля , що Келагаст може зважитись на таке -
умкнути ©© та мно. Те, що казала про умикання ©© наставниця, - вигадка
старо©, i не бiльше. Прийшлося до слова - i вирекла, аби спокусити
молодця, роздмухати в ньому вогонь жаги. Сама Даная не дума й не гадав
про те. Зна , вона - за високим валом, пiд надiйною охороною, ©й нiщо не
загрожу в отньому гнiздi. Вiн i скориста ться тою певнiстю. Ось тiльки
коли i як вчинить те? Серед бiлого дня чи в надвечiр'я? Вдень простiше
було б виманити Данаю за ворота чи принаймнi на подвiр'я. Та ба, при
воротях сторожа, вона може зчинити тривогу, дослати погоню; А вiд погонi
в сiдлi з Данавю не втече. Лиша ться надвечiр'я, коли i на нiч ще не
зайде, i темiнь уже буде. Вiзьме а собою кiлькох мужiв, спеленав з ©х
помiччю сторожу бiля ворiт, а там уже надiя на спритнiсть та на дужу силу
комоней.
Келагаста поважали в дружинi за гострий розум, молодечу одчайдушнiсть,
а ще за те, що не наступав без потреби на карк, кожному дозволяв бути
самим собою. Одначе серед довiрених були найдовiренiшi. На них i покладав
сво© сподiванки. дине, що муляло до часу, усi иайдовiренiшi йдуть iз ним
за Дунай. Чи в потреба вплутувати ©х у се дiло? А втiм, .до лиха всякi
сумнiви. У пущi, на недрi лiсовi най iдутьi Коли йдеться про он як
уподобану Даяаю, нiщо не спинить його, вчинить так, як волi .
Аби намiри стали дiлом, а дiло - свiтлим днем, велiв мужам, що, йшли з
ним до Волина, зшити покривала - так, щоб вiльним лишався лише один отвiр,
i взяти ©х iз собою.
"Не буде Дана© на прдвiрнипi, - мислив у путi, - велю челядi покликати.
А вже як вийде та стане за порогом терема, нiде не дiнеться, буде мо ю.
Такого не траплялося ще, аби Келагаст одступив вiд свого або схибив у
намiрах сво©х. Заприсягайся може, такого не було и не буде.
А сталося.
Даная не прогулювалася того дня з сином. Анi на подвiрницi, анi на
подвiр'©. Коли ж сказав челядникам, що се прибув вiн, ©© дiвер Келагаст, i
що в нього невiдкладне до не© дiло, зголосились освiдомити про те свою
повелительку, та одразу ж повернулися й сказали: у Дана© заслабло дитя,
вона не може прийняти його, хай прийде завтра.
Ма ш. Як же завтра, коли завтра останнiй день перебування у Волинi? Он
скiльки клопотiв збереться перед вiд'©здом. I нiч лишиться всього лиш
одна. Чи то годиться: умкнути поночi жону, а вдосвiта покинути вже?
Що ж робити? Наполягати, аби вийшла? Коли стоятиме на сво му, Даная
вволить його волю, таки вийде, та що з того? Чи може умкнути матiр, коли в
не© слабе дитя? Чи сполоханiй i зболенiй тривогами матерi до слюбу буде?
Така швидше очi видряпав, сама себе удавить, анiж скориться чужiй силi i
ляже в ложе з тим, що взяв ©© силою.
Нi, нi, сьогоднi не умикатиме ©©. Не вiда , як буде эав ра, та сьогоднi
не умикатиме.
- Скажiть Дана©, пай вибачить за невчасне вторгнення. Прийду тодi, коли
младомладому Мезамiровi сiане лiпше.
Поклав зробити так: завтра пiде серед бiлого дяя, потоворить з Дана ю
про подарунки; коли i в кого вiзьме ©х, а потiм уже поцiкавиться здоров'ям
небожа.
- Лiпше йому, - сказала, коли повiв рiч про Мезамi|ра, - а проте й не
зовсiм. Боюсь, чи не вогневиця в нього.
- А що кажуть басихи, волхви-баяни?
- Запевняють, що не вогневиця, вiд злого повiтрiя галася немiч.
Помовчав мить i вже потiм сказав Дана©:
- В такому разi я не по©ду в роме©, доки не дiждуся Одужання.
Видивилася сво©ми й без того широко одкритими очиа й застигла в подивi.
- Як то не по©деш? Ти що, Келагасте? Князь Волот ез тебе не зможе
вирушити до роме©в.
А я не можу полишити Волин в такiй осмутi, як в.
Путь он яка далека i тривала. Що думатиму i як почуватиму себе в такiй
путi?
Заяснiла видом, уста навiть сiпнулися, виказуючи усмiх. I очi свiтили
вдоволено.
- Я мала б радiти а тво © прихильностi до мене i мого сина, - сказала
голосом видимого розчулення. - Однак повелiваю: не роби сього. Чи твоя
присутнiсть стане в помiч Мезамiровi? бiля нього волхви-баяни, в й
басихи. Можеш бути певен, подбають про Мезамiра. Ти ж ©дь i повертайся зi
славою. Тим найбiльше зробиш i для мене, i для себе, i для Мезамiра.
Що скажеш такiй? Мусив iти й збиратися в путь. Був жахiть певен уже,
так i станеться: по©де, нi до чого не домовившись iз Данавю, можливо, й
обманутий нею. А все ж тi © певностi стало лиш на те, щоб зiбратися в путь
та вв©ха©и за Волин. Одразу за Волином спинився i сказав мужам:
- Далi не ©демо. Ставайте табором "а тамтiй галявi i ждiть. Тв, ти, ти
i ти, - вказав на чотирьох, потiм i на п'ятого, що мав бути за старшого, -
Всi iншi пiдуть зi мною.
Скiльки довелося переховуватися в сховку та ждати, доки Даная прожеве
осмуту з серця, назналися всi, а як довiдався Келагасi, що вона прогнала
вже ©©, знав лише вiн. I не став покладатися на соузницю татей - нiч,
серед дня накинули покривала та замотузували надiвно мужiв, що стояли бiля
ворiт, запеленали покриважом i Данаю, ба навiть так, що не зоглянулася,
хто вчинив те. Певно, обiмлiла а ляку, бо не боронилась i не кликала на
помiч. Тодi вже завовтузилася й стала пручатися та виказувати ляк свiй,
плачi та благання, як вихопилися з Волина й погнали комопей вузьким
путiвцем у лiсi - далi вiд переслiдування i переслiдувачiв i ближче до
ловчого сховку на бортних угiддях Iдаричiв.
- А тепер лишiть нас, - повелiв мужам, коли опинилися в надiйнiй
глухоманi. - Повертайтеся до табору i ждiть мене у таборi. За тамтим
колiном, - сказав, як рушили вже, - повернете ошуюю. До Волина тим самим
путiвцем не правтесь.
Скакав та й скакав ще, доки опинився в затишному сховку. Даная не
пручалася вже, лише схлипувала важко та штовхалася спересердя. Певно,
догадалася вже, хто умкнув ©©, i ждала, коли настане сiй втечi кiнець.
Зняв ©© з огира i, мов дитя, понiс поперед себе до хижi, Там уже, в
хижi, як став розмоiузовувати, зiзнався:
Не бiйся, солоденька Данайко, се я, Келагаст. Вид, казав, що не можу
по©хати в таку далеку путь пючи смуток у серцi, i таки не по©хав. Бо
найбiльший i смуток йшов вiд жадання мати тебе за жону, а Мезiра за сина.
На ту мить зняв iз не© покривало i не встиг отямитися, отримав такого,
що iскри з очей посипалися, ляща. Iдного, а там i другого, за другим
третього.
- Ти що? - звiвся на рiвнi й заслонився вiд не©, до х& гнiвно© i до
сказу люто©, рукою, - Нiби сама i хотiла бути мо ю.
- Хотiла-м, та не так, не так, не так! - кремсала його ниску з одного i
з другого боку, доки не знесилiла, й i того вимучена страхом-тривогою, а
ще мукою-обидою, | вже знесилена, присiла бiля ложа й схилилася, плачуI,
на ложе. - Як ти посмiв? - питалася крiзь сльози. - мiг дозволити собi
таке?
- Наставниця сказала...
- Бевзь один! - обернулася люто. - Чи наставниця . гла подумати, що ти
не тямиш, до кого залиця шся? Iто я тобi, що ти дозволив собi умикати? I
Плакала та й плакала. А вже як виалакала жалi сво©, iнiелася й сказала,
печально доглядаючись до Кела-
Ета.
- Ти осквернив сим сво©м вчинком мо© найлiпшi почуиня до тебе.
Найлiпшi, чув?! Тепер... тепер, коли не Винайдеш способу, як повернути
менi славу непорочно© | iкони i матерi, можеш не сподiватися, що будеш
послюб"лений зi мною. Лiпше руки накладу на себе, анiж дозi'©олю те.
- Позирав на не©, нiби кiт на мишу, i думав: "Ано, така йвже й накласти
на себе руки, коли дозволити бiльше, вiж дозволив оце". Аби не лишалася
певною: вiн таки бевзь i не достойний бути ©й мужем, скинув iз себе осмуту
ганьби й заходився дошукуватися, як повернути непорочнiй донинi Дана© ©©
непорочнiсть. I вже тим, що недовго шукав виправдання для себе, зда ться,
умилостиjjf вив Данаю. Бо таки спритно обернувся i мудро намислив. Повiз
княжну в свiй табiр i сказав мужам, з котрими не так давно умикав ©©: те,
що знають вони про умикання княжни Дана©, най забудуть, що знали. Вiднинi
вiн i всi, хто був з ним у Добритовiм оседку, не татi, а тi, що одбили
Данаю в татей i повертають ©© тепер у отпiй терем, незаплямовану татями.
- Утямили, що речу?
- А так!
- Винагороду за сей достойний мужiв вчинок матимете вiд Дана©, як
прибудемо з роме©в. А зараз коня княжнi. Повернемо матiр синовi ©© - i
знову в путь.
А сам собi завважив, доки саджали в сiдло Данаю; "Ось ти, Келагасте, й
почав iз лжi".
XII
З якогось часу мiж втiкичiв почав ширитись поголос, нiби князь
ки©вський збирав на Полянах люд i мав намiр заселити ним степ за Днiпром.
- Що збере вiн на Полянах? - знайшлися обiзнанiшi. - Не полянами, нами,
втiкичами, ма заселяти.
- А се ж з яко© речi?
- Та з то©, що втiкичi ми, чужi йому. А степ справдi тра заселяти -
обри пiшли звiдтам.
- Хай селить кого хоче, тiльки не нас.
- Ано, де це видано? Он скiльки поту пролили, корчуючи пнi, обробляючи
дядини. Тепер, коли пiдготували собi ниву та утвердились на благодатнiй
нивi, ма мо лишати? Кому й пощо? Не пiдемо, люди! Не пiдемо - i край!
Богданко спершу дивувався таким поголоскам i, признатися, не зовсiм
вiрив. Коли ж дiйшло до того, що люд втiкипький зiбрався до Дитинця на
вiче й покликав його перед себе, мусив повiрити.
- Вгамуйтеся, людове! - закликав до тишi. - Князь ки©вський не за
горами. Завтра вiзьму з собою мужiв та й вирушу до нього. А там напевне
вже знатиму, що намислив вiн. Вiд себе ж обiцяю вам: на переселення не
пристану. Бо, як i колись, сюю на мислi бабцi Доброгнiви: не в ратних
по динках благодать людська - в трудi i в супоко©. А ця земля найбiльш
придатна для того. Iншо©, скажу киянам, не потребу мо.
- А ще скажи, - кричали з гурту, - не хтось iнший, ми зробили ©©
плодоносною землею. Iз пущi, повiдай ©м, зробили плодоносною, то чому
ма мо уступати комусь?
- Ано, i се скату. Будьте певнi!
Далебi, вiрили йому: i вгомонилися по тих запевненнях, i роз'©хались по
восях доволi швидко. Бо зникли вiрити. Ще не було такого, аби князь
Богданко казав одне, а мислив i чинив iнiнс. Тож не чинитиме казпачиго й
за сим разом. Навiть тодi, як поляни чи князь долянський захочуть зламати
його силою, все одпо по аiде супроти добро© волi люду свого. З цi ю
певнiстю вирушав у путь. З нею доправився i в л©в. Був, щоправда, дещо
спантеличений нежданим: князь, сказали, нездужав. Iти до немiчного а
таким, як у Втiкичiв, клопотом, не випада , ясна рiч. Одначе ж i на Втiкич
повертатися нi з чим теж не гоже. Що скаже люДовi, коли повернеться?
Тупцювався i не знав, як йому бути. Аж чу : кличуть.
- Князь довiдався, що ти тут, - довiрливо мовив стардий iз княжичiв, -
i велiв зайти. Просив недужого простити йому за невчасне -"вторгнен-
Еня, та Острозор, здавалось, i не слухав його.
- Як добре, що боги надоумили тебе, княже Богданку, Прибути до Ки ва, -
стримано й доволi кволо заговорив, - Занемiг я, а дiла стольнi кличуть у
похiд.
- Отак навiть?
- Не лякайся, похiд сей не буде ратним. Антське [сольство правиться на
чолi з вiтцем тво©м до стольного Цгорода Вiзантi© Константинополя. Комусь
iз нас теж на|лежить бути там. Ось я й надумав послати тебе. Казав щось
про вигоду, що ©© матимуть анти, коли i-поновлять iз ромеями ряд, про те,
що вiдсутнiсть обрiвсу степу убезпечу обводи землi Трояново© i стелить ©м
; путь за Днiпро, до самого Дону.
- Сiверяни давно уже обсiли Сiверський Дiнець, обсiдають i Влтаву. Чому
б нам не сiсти на благодатнiй землi Заднiпров'я, хоча б i по Альтi,
Трубежу?
- То князь i се хотiв менi сказати?
- Се також.
Слушнiшо© нагоди заговорити про те, з чим прибув до Ки ва, й шукати
годi. Та чи треба? Бесiда он в яке русло пiшла.
- I як маю розумiти те його казання? Тан, як подейкують на Втiкичах?
- А що подейкують на Втiкичах?
- Нiби князь памислив зняти люд втiкицький з обжито© ним землi й
перекинути за Днiпро. Землю ж ©хню, так щедро политу потом i возведспу в
плодоноснi поля,
передати росичам.
- То лжа , - спохмурнiв Острозор i силився звестися. - Пiдла i не гожа
думаючих мужiв лжа. Заселяти землi за Днiпром кому i без вас. Се одне. А
друге, за кого князь Богданко мас мене? Невже я давав йому привiд так
погано думати про себе?
- Досi не давав, а се дав якимсь робом. Iiогояос вiд росйчiв iшов.
- I ти повiрив поголосу?
- Як мiг не вiрити, коли зiбралося вiче i зажадало аиати правду. Тому й
прибув до тебе, аби почути ©©. Острозор лiг на постiль i стомлено заплющив
очi.
- Я iнакше мислив про тебе, княже втiкичiв, - сказав перегодом. - Коли
так, не пiдеш iз сольством, iнших пошлю.
Богданко вiдчув: паленi видом, а як повестися, не втямить. Обернутись
i пiти? Негоже якось. Попросити прощеннi©? А чи так уже й завинив? Десь же
зродилася вона, бесiда про переселення втiкнчiв. А де ще мала зродитися,
як не в хоромах князя чи серед тих, що тирлуються бiля князя?
- Комусь вигiдно було, мабуть, посварити нас, - зiтхнув сумовито, - ось
i пустив поголоску. Саме ж пересеяення ве в вигадкою.
Хотiв було розкладатися та й пiти, одначе згадав: кяяаь-бо в немiчний,
i стримав себе.
- Не бери сього близько до серця. Добре вже те, що поголос виявився
лживим. Не мiг я не прибути й не побесiдувати з тобою, коли он як
зворохобився люд на Втiкичi. Зваж, ми я" хотiли б ночувати себе чужими на
тво©й землi. Корiння родiв наших мiцно переплелося вже. Рубати його не
тiльки негоже, а й противне здоровому глузду дiло. Тож забудь, княже, про
незгоду, видужуй.
I вже тодi, як сказав се, поклонився i вийшов з опочивальнi.
Втiкичi не цураються Ки ва. Коли раз, коли й двiчi на лiто правлять
сюди хури iз збiжжям, ведуть корiв, комоией на торжок, звiдтам привозять
сiль, рала, мечi та сiдла. Зате князь втiкицький коли й бува в Ки вi, то
лиш тодi, як кличуть дiла княжi або кличе ки©вський князь. А такий клич
бува нечасто, коли раз на лiто, а коли й раз на п'ять лiт. Може, саме
тому город цей за кожними вiдвiдинами вида ться Богданковi новим, досi
незнаним. I потреба приглянутись до нього за кожним разом своя. Колись
полуденнi ворота вабили, стiни, що ними обнесено город, потiм - княжий
терем, капище при теремi; тепер вразила вксокость, на яку вознеслась