Страница:
нашестя i тако© згуби. А все ж Що вони собi мислять? Чи то ж личить мужам
помщатися на жонi? Невже не бачать i не тямлять: така не могла бути в
змовi. Згада , як зустрiла його, якою видавалася по-дитячому довiрливою та
перепудженою - i хочеться стати на рiвнi й кинути в тотi роззявленi хавки:
"Ви при сво му глуздi? Вона недосвiдчена в ратнiм дiлi жона - i в цьому
вся ©© провина. Хто сказав, що за це карають та Ще отак - вигнанням?" А
сказав все-таки iнше:
- Ви можете довести, що була змова? У вас па те резони?
- Ханшу вiдвiдувала перед тим мати. Твое, хапо, стiйоиiце лишилося
пушкодженнемм!
- То ж мати, а не 'насмишити! - тилне поза увагою стiйбище. - Чи матерi
не вiльпо провiдатi© дочку? Чи хтось iз вас може запiдозрити в лихих
намiрах матiр?
Bin схопився-таки й став iiеред ними, суворий та грiзний, ось-ось,
зда ться, вихопить шаблю й скаже: "Тiльки через мiй труп!"
Та кметiв не спинило i не вгамувало те.
- Вiтця ©© теж не можна було запiдозрити, хане! - вкинув хтось по тишi,
що настала пiсля Заверганово© речнипi. - А ба, що вчинив.
- То з нього й питайте 1 Хто заборонить вам, мужам, зiбратися з силою i
пiти до утигурiв на розправу? Я чп жона моя? Дайте лиш навести в землi i в
родах бодаii якийсь лад, дайте зiбрати ©©, силу. Сандiл дорого поплатиться
за пiдлу зраду i чорну пiдступнiсть. Це я вам кажу, хан Заверган!
Кметi вiдмовчувалися. Видно було: те, що сказав ©м, не стало ще
певнiстю. Аби одмiнити ©хнi намiри - вилити гнiв на Каломелу, мав i далi
пiдтримувати щойно роздмуханий вогник ново© мислi, живити ©© новими
резонами. А в Завергана забракло резонiв. Розкидав мислю iю всьому древу
бiди-безлiття, що впала на люд кутригурський, i не знаходив, що сказати ще
кметям.
- Знаю i вiрю, - мовив, аби не мовчати, - вам болить. У кожного рана
кривавить, а кривавлячи, кличе до вiдплати, жада мсти. Та чи до того
зараз? Займiться родами сво©ми, дайте прихисток та живнiсть жонам, дiтям,
а там побачимо, на кому i як помститися. Мала то втiха буде, кметi, коли
одберете у мене жону i спровадите ©© до зрадливого вiтпя, хана Сандiла.
Мала i ганебна!
Було б лiпше, коли б вiн утратив па той час дар речi, одкусив язика, що
дозволив собi мовити таке. Кметям цього слова i цього нарiкання тiльки й
бракувало зараз. Спаленiли й пiшли на рожен, вибалушивши дикi в люп сво©й
очi.
- Ганебна, кажеш?! Ба нi! Це ти ганьбиш себе, ляiаючи спати й
усолоджуючись ласками тi ©, на чи©й совiстi кров i муки родакiв наших!
Ганьба буде нинi i вiчно, коли не iiомсiимося па нiй. Чу ш, хане, нинi i
вiчно, у пам'ятi родiв, усього племенi!
Даремно пiдносив руку, прохав тишi i слова. Його по слухали. Ширили
темпi вiд чорно© ненавистi рот, вимагали й погрожували, погрожували й
вимагали, аж пошi не виступив наперед один хтось i не сказав за всiх:
- Копi лишайся з cborto утигуркоот, хат. Ми покида мо тебе i па роду до
тпкого, як , бiльто на прийдемо.
Кричали ще якийсь час i погрожували, одначе кричали вже вiдходячи. I
годi було зупинити ©х словом-принукою. Бачив i розумiв: ту склу втратив
над ними. Добре, колi© на днi, мiсяцi. А коли назовсiм? Жарти хiба, i
вiрнi засумнiвалися, однi лишилися з ним, iншi покинули.
Прокляття! Це треба було статися такому. Це тоеба було статися!!
Каломела не могла знати, про що йшлося на радi i чим завершилась рада.
Певно, по мужу сво му бачила: хмари, що обсiли Завергана, громадяться
передовсiм над нею. А втiм, чи тiльки по мужу? Кметi он якi ярi та
погрозливi були, коли вiд'©здили зi стiйбища. Чи така, як його Каломелка,
не зугарна примiтити того? Чи таке, як у його Каломелки, серце не здатне
вiдчути: ©й, утигурцi, не прощають утигурського вторгнення, на не©
вергають громами й погрожують мстою-карою.
Небо всесильне, Небо всеблаге! Що ж йому вдiяти i чи тепер вдi щось,
аби i кметi вгомонилися, i жона прогнала з серця страх? Он якою вiрою й
довiрою свiтить ил нього, скiльки смирення й сподiванки в прибитих смутком
очах, а страху та жалю найбiльше. Де не бува , що не робить - не може
прогнати з серця анi того, анi другого. Iнодi так возбуяють у нiй,
зда ться, впаде на колiпа, простягне руки й крикне голосом приреченого:
"Ти один, кому я вiрю, на кого уповаю й можу уповати в цiм жорстокiм
свiтi. Захисти, не дай в обиду!"
Що ж буде, коли Тангра вiдвернеться вiд нього i не врозумить кметiв?
Чим утiшить тодi свою Каломелу, на чий бiк стане, як треба буде вибирати
мiж нею i кметями?
- Розрадь мене, жопо, - карався вголос. - Бодай якось поясни менi, чому
вiтець твiй iак зле повiвся з родами нашими, з тобою зрештою? Чи вiн не
вiдав: такого не прощають, за таке рано чи пiзно доведеться
розплачуватися?
- Аби я знала.
Як скинула на нього смиренпо-тихий, на щось сподiваний i перестрахапий
в тотiй сподiванцi позирк очей сво©х, так уже й не прибирала його.
Запевняла, що до цього часу не йме нiри, нiби гвалт чинили утигури, ©©
родаки i втiшала тими заповпспиями серце; нарiкала па вiтця' котрий, коли
це правда, не може бiльше називатися вiтцсм ©©, бо замiсть того, щоб
оберегти свою доню, став для не© тим камсием-карою, що дорiвню згубi, - i
змушувала вiрити: вона на причона до торпiсiнiя, мiтi, як i всiма
кутригурами, пожертвували заради яко©сь вищо©, анiж кревна динiсть, i тим
уже пiдло© з пiдлих, мети; дiлилася на©вними, як па замiжню жону, мислями:
коли хан дозволить, вона подасться в супроводi люди й. його за Широку рiку
й спита свого зрадливого вiтпя, нащо вчинив таке, скаже йому, хай поверне
усе, що взяв, i тiльки дратувала тою на©внiстю.
- Не треба було вiддавати, Каломело. Того, що взяли у нас, нiхто вже не
поверне. Люд давно пiшов на сарацинськi торги, товар розiбрали кметi та
роди, очолюванi кметями.
Знову дивилася на нього довiрливо-благальними очима й питалася: "Що ж
тепер буде? Скажи, бодай якусь сподiванку подай, бо не сила бачити
неприховане злi позирки родакiв тво©х i знати: живеш серед недругiв. Я ж
не винна в тому, що сталося. Заприсягаюсь Небом: не винна!" Та що мiг
сказати на тi позирки? Що вiн, хан, вiрив: ©© вини нема , вона стражда
безневинно? А чи буде його казання втiхою для Каломели? Хай не диву ться й
не поспiша перечити: таки не буде. Вiн i сам досьогоднi покладався на те,
що хан - велика сила в кутригурськiм племенi, його слово i його повелiння
- закон для всiх, а вiдсьогоднi змушений коли не одмiнити свою певнiсть,
то засумнiватися в нiй. Бо е ще кметi в родах i роди в племенi. Доки
вони з ханом, доти й хан почував пiд собою твердiсть, а вiдiйдуть - i
твердь може похитнутися. Чи Каломела догаду ться, що тодi буде з ним i з
нею, коли похитнеться?
Аж тепер увiрувала, мабуть: i муж не бере ©© пiд захист. А увiрувавши,
згасла. Зблiдли й без того блiдi щоки, стрiпнувся судорожно й потух жвавий
досi пломiиь в очах. Всього лише на мить опустила ©х, розчарувавшись у
хановi чи соромлячись хана, а пiдвела по тiй митi - i не примiтив там анi
вiри-сподiванки, анi смиренно© прихильностi. Лиш смуток залишився смутком
та жаль заiскрився потужнiше.
- Ти, як i вони, в гнiвi на мене?
- Не в гнiвi, Каломелко, одначе й радiти чи сподiватися на радiсть не
бачу пiдстав. Кметi, ба навiть тi з них, що були вiрними, зреклися мене
сьогоднi i зреклися через тебе.
- О Небо! - простогнала й закрила вид свiй руками. Щулилася, ждучи
занесеного над нею удару, i плакала. IIеiолисии, одначе жалiсно i
по-дитячому надривно.
Ьо чим могла ще полегшити болi? Певна була: таки згас вiн, останнiй
промiнь ©© сподiванки. Тепер у не© анi тут, у кутригурах, анi поза
кутригурами нема на копi опертися, ба навiть вiрити, що опора-захист
можлива. А без цього що лиша ться робити в свiтi, окрiм як плакати та
скаржитись на свiт?
XII
Того лiта Небо не скупилося на щедроти. З-за гiр як i з-за моря, доволi
часто набiгали хмари, трiскав, лупаючи пiднебеснi скелi, грiм, й одразу ж
по тiй трiскотнявi випадали дощi. Земля радiла а того й гпала буйнотрав'н,
сама веселiла й веселила всiх, сущих на нiй. Якже наси^ тяться травами
вiвцi, корови, кобилицi, вдоволь дадуть набiлу, а набiлом наситяться люди.
На тих же земних благах тварi нагуляють жиру i знов-таки не лише для себе,
а й для людей, розмножиться всякого птаства - вiд крякв та гусей, до
лебедiв i дрохв. То теж пожива, i немала, в усякiм разi, надiя на
добробут. А де надiя на добробут, там певнiсть: усе буде, як треба, де
певнiсть там i супокiй.
Хан Заверган немало упова на це, а все ж що не день то наполегливiш
дошуку ться, з чого ма почати аби прихилити до себе кметiв. Зна : ждуть
того дня,'коли злама себе i поступиться Каломелою. О, тодi вони
прихилилися б, вдвiчi рiднiшими с гали б, нiж були. Та ба того не
дiждуться вiд нього. Каломела - слюбна жона йому. Вона - винагорода Неба,
найбiльша, що i може бути^ усолода. Як вiддасть, чи може вiддати таку на
суд озлоблених i мстивих? Та вони не знати що вдiють iз нею... Нi, нi, про
Каломелу хай i не помишляють. Щось iнше ма кинути тим лютим псам па
потiху. Ось тiльки Що? Еге, що? Чергову раду? Сказали ж, не прийдуть на
не©. До ради ма переiнакшити ©хпi мислi, урезонити серця. А коли так,
розмову з кметямп ма почати з поголосу хоча б i про те, що хан Заверган
не полишив мислi про мсту-вiдплату утигурам, шука як серед сво©х, так i
серед сусiдiв соузникiв. А чутки зроблять сво , тим паче такi - про
мсту-вiдплату. Присяйбiг, кметi стямляться i не втримаються, прийдуть па
раду. А вже на радi забудуть про Каломелу i про те, що хотiли вчинити з
Каломелою.
Не вагався, надумавши, подався до роду й сказав тим iз родакiв, па яких
найбiльше звiрявся.
- Ви ла©ш'ут'е комоней, iiо©дите в далеку дуть - кликати тиверцiв та
уличiв в похiд на утигурiв. Ви, - киинув iншим, - також лаштуйтеся,
по©дете зi мною по землi Кутригурськiй збирати пiд ханську руку всiх, у
кому горить бажання мсти-вiдплати.
I тiльки згодом уже, нiби мiж iншим, довiрився комусь одному: найперше
вiдвiдають вiрних. Вони - опора i падiя ханства, на них i уповатимуть у
заходах сво©х.
Поголос не забарився рознестися мiж родiв, i хан Завергав не вiдмовився
вiд того, що казав: сам уст роми а йогу в стремено й подався по землi
Ку©ригурськiй шукати содругiв та соузникiв i слiв сво©х послав по сусiдах.
Одна бiда: пожиток був iз того замалий. Вiдвiдав одного а колишнiх вiрних
- удав, нiби не чу , куди його кличуть, вiдвiдав другого - подивився, нiби
на дивака, що верзе нiсенiтницi, i теж промовчав. Третiй, четвертий i
п'ятий були милостивiшi: вислухали, одначе сказали опiсля:
- Покарай, хане, жону свою, зрадливу утигурку, або ж поверни ©© не менш
зрадливому вiтцевi, лиш тодi мii прийдемо до тебе й порадимося, коли i як
вiдплатити утигурським iатям за кров i сльози наших кревних. Бачиш, що
лишилося вiд нас, завдяки ©© старанням?
Вiн бачив, як не бачити. Багато з того, що громилося татями, встигли
прибрати, та ще бiльше залишилося свiдкiв татьби. Замiсть наметiв, у яких
жив кметь, родовi мужi з вiдприсками роду - родинами, стримiло лиш кiлля,
замiсть похiдних жител - критих повозiв, стояли ©хнi недопалки - осi,
розводи, колеса. Все iнше згорiло чи було вкрай понiвечене вогнем. Мужi
здебiльше тим i займалися, коли над'©здив до них: складали вози, гнули
сире, щойно зрубане дерево, яке етапе потiм кiстяком фургона-накриття, або
вкопували те ж дерево па мiсцi колишнiх наметiв, носили з рiчки очерет i
обставляли дерево очеретом. То вже не буде кругле й просторе житло, в
якому могла помiститись родина. Замiсть намету стануть у ряд два, а то й
три гостроверхi куренi. Затишок у них, щiльно ушитих очеретом, може, й
лiпший буде, нiж у наметах, одначе тiснява та незручнiсть нагадуватимуть
щораз: були колись зручностi, був достаток I Привилля всього того що
попало допiдлих i пiдступних татей, iменованих утигурами.
А ще ж iз тварi коли й уцiлiло щось, то хiба для розплоду, що рiд
порiдшав мало не на половину. Хiба те не поло кожного iюгпрм, но розпiтрпс
болея i злобою груди? Дииись, хаио, i iiцлi'iпай: у кижiшi ридi .тiльки й
мужiв та отрокiв, що ходили з тобою за Дупай тiльки й жон, що малеча та
старипя. Як житимуть i множитимуться, коли в родi старi iа малi? Де
вiзьмуть мужам, отрокам жои? У сусiдiв? А ©жа звiдки вiзьметься в родинах,
коди приведепi з-за Дунаю комонi - ото i все, що мають. Знов доведеться
йти до сусiдiв i брати гвалтом. Погибель жде, хане, роди тво©, плем'я
тво , а ти грi ш при боцi ту, що накликала на люд бiду-безлiття.
- Вона не винна. Тому й не вiддаю на суд вам, на кару, що бачу: не
винна! Не забувайте: над нами Тангра, вiн не простить нам невинно©
жертви! За одною карою пiде iнша, за iншою - ще iнша. I iак аж до
згуби-загибелi.
- Утигурiв не кара , хане. Забрали добро наше, кревних наших та й п'ють
кумис, лежачи на перинах.
дине, що мiг сказати на те: ще покара , - та й подався до свого
стiйбища. Був похмурий, як сама похмурiсть, i гнiвний, буцiм би сам гнiв.
Каломела бачила те i не зважувалась питати, що ви©здив. Нишкла поодаль i
млiла серцем. Бо хмурiсть його ие обiцяла втiхи, а гнiв - i поготiв.
Певно, нема чим хвалитися хановi, як не похвалились i сли, вернувшись вiд
антiв. Тиверцi самi не зважилися йти на утигурiв i хановi не радили, а
уличi що бiльше сказали: над ними i ©хнiми родаками - полянами висить меч
обрiв, те й роблять, що вторгаються в ©хнi землi. А обри приятелюють з
утигурами i вже купно з вими хиляться до щедро© па золото Вiзантi©. Не
певнi що буде само так, одначе й побоюються зачiпати утигурiв, аби не
накликати на себе гнiв обрiв. Отож i виходить' нiхто не зважу ться подати
хановi руку. А коли не зважуються чи зумисне не хочуть, на що можна
сподiватися про який супокiй може йти рiч? Лиша ться одне з двох© або
сидiти й уповати на Небо, або iти до вiтця. Була б певна, що це дасть
щось, таки пiшла б. Та ба, нема ©© певностi. Музi; правду сказав: над
тим, що взято у кутригурiв, i вiтець ©©, хап Сапдiл, не властен. Бралося ж
бо мечами, а ©хпiх вiддавна iспу покон: хто що взяв, тому те й належить.
Завергак тепер уя.е не засиджу ться бiля не©, тим паче вдень. Кличуть -
iде, i не кличуть - теж iде. ©© ж Каломели, нiби п ломас в iiаметi. Про
родакiв його и говорити не доводиться. I заходять - не помiчають, i
зустрiчають - теж. Або ж позирають скоса та вiдвертаються, стрiвши, i тiш
уже кажуть: це все через тебе. Як днатися з такими i '©й зиаiiдс ризриду
сирод таких?
О Небо! Колись хоч Завергап був утiхою, бо знала: всесильний вiн тут,
на Кутригурах, за ним почуватиме себе, мов за надiйною загородою. А нинi й
вiн не просто сторониться ©©, чу , холоне серцим. То ж погана прикмита,
якщо не помиля ться, якщо це справдi так, то - кiнець.
Лякалась того i старалась догодити йому. Коли не встигала чи не зугарна
була прислужитися челядина, норовила першою завважити усi мужевi
забаганки, зробити так, аби не встиг подумати, а жона вже тут як ту©, була
повсюдно, мало не на кожнiм кроцi пiдкреслено iцирою з ним, i все ж не
вiдчувала тi ©, що тiшила колись, вза мностi. Щось нуртувало в Завергановi
i мучило Заьергана, а мука не дозволяла бути таким, як колись.
Що ж ©й вчинити, аби пригасити його муку? Еге, що?
Бачила, в'яне, мовби пiдтята билина, чула, втрача пiд ногами твердь, а
з твердю i певнiсть, що мука ця минуща. I саме тодi, як бiль розривав
груди, а вiдчай доходив, вдавалося, краю, там, у глибинi ства ©©,
скинулося щось i нагадало про себе раз, нагадало i вдруге.
"Дитя", - майнула, не забарившись, мисль, а слiдом "за мислю зродилася
й пiшла гуляти всiм тiлом радiсть. Вона непраздна, у не© буде його дитя!
Небо високе, IIебо чисте. Небо всеблаге! Та це ж i вiн, рятунок. А так,
це i ! Дiждеться свого мужа-повелителя, вибере слушну нагоду i скаже:
"Свiте мiй ясний, радiсть-утiхо, заступнику вiд кривд людських i
кривдникiв! Чи вiда ш, що в нас iз тобою буде в недалекiм часi дитя,
син-первiсток, опора роду i втiха серцю? Дай руку, коли не вiриш,
послухай, як стука ться вже вiн, проситься на свiт i волiс жити в свiтi".
Заверган оживе, почувши те, скине з себе камiнь гризот i повиностей,
воздасть належне жонi i стане прихильним до не©, як до того клятого походу
i до того триклятого вторгнення. Та й кутригури вгомоняться, а
вгомонившись, одумаються, а одумавшись, скажуть:
"Вона - мати ханового сина, про не© не смiйте думати.
Носилася та и носилася зi сво©м намiром освiдчитись хановi, норовила та
й норовила вибрати слушну нагоду, а лiпшо© за нiч не могла вигадати. Тодi
вiн буде ласкавiший iз нею, а вiдтак прихильнiший до не©, анiж удень.
Та й темiнь, близька присутнiсть жаданого мужа нададуть одваги. А так,
чи хан видiтиме поночi, як пашi ©© вил, сльозяться щастям соромом очi?
Лиш там, у ложi лише за и l'приглядиш теменi и годитиметься казаiи таке.
Ждала ночi - тремтiла тiлом i свiтилася тривожною радiстю, ждала хана в
ложi - знову тремтiла. Не вiдала, як це зробить, одначе певна була,
зробить лиш тодi, як вiдчу на собi знак його особливо© прихильностi.
Тако© митi Заверган буде розчулений, а вiдтак щедрий па добро. Вона й
скориста ться тi ю щедрiстю: пригорнеться до нього i скаже: "А зна ш, муже
мiй, я вже непраздна. У нас буде дитя. Молю Небо, аби то був хлопчик,
надiя i опора роду твого".
Була натягнута, мовби тятива на луцi. Бо ждала: ось зараз зайде вiн
пiсля омивання, ляже й не втрима ться подасть його, знак особливо©
прихильностi.
Здавалось, не витрима ждучи. Вiдчу найменший порух його руки i лусне,
як луска тятива вiд зайвого зусилля. А хан зайшов, улiгся в ложi i
мовчить.
- Ти так i не повiдав меиi, повелителю, - заговорила перша, i
заговорила таким голосом, що й камiнь, здавалось, не лишився б байдужим, -
кажу, так i не повiдав, що бачив там, у ромеях. Чи та земля справдi
звабна, що нашi кметi так тягнуться до ве©, ладнi йти мiж чужий люд, аби
лиш туди.
- Земля справдi багата. - Не сказав, як звикла чути:
Каломелко, та то не бiда, зате он як умиротворено каже: - Степу там не
менше, нiж у нас, i степ плодоноснiший. А ще е покритi непроходимими
лiсами гори, автихгорау звiра, птаства, медоносних бджiл - тьма. I в
благодатнi долини в горах, течуть медоноснi рiчки з гiр. Там не бува
спечно© днини, не дмуть спустошливi суховi© - на путi ©м ста море i
стають гори та вiльгiсть вiд рiчок що течуть iз гiр.
- Одначе така земля не може бути не обсадженою правда? - пiдвелася на
лiктi, присунулась ближче, обда мужа теплом свого дихання.
- В тiм-то й ба, що така земля не може бути не обсадженою. На нiй не
так просто прийти i сiсти. Кметi цього не розумiли, принаймi до походу, чи
зрозумiли пiсля i вивiдати не мав часу. Оскаженiли вони на нас, Каломелко,
за пiдступнiсть i татьбу вiтця твого, коли б знала як оскаженiли .Забракло
слiв сказати щось на те, зате не забракло сердечно© прихильностi до мужа
(таки сказав його, усолоджепи для ©© вуха слово: Каломелко. Тож i не стала
ждатц, ноли подаст i, ©й знак свос© прихильностi, - сама подала його.
Тицьнулася вимитою пахучим зiллям голiвкою до плеча й принишкла, жде, що
хап на те: обнiме, приголубить чи лишиться холодним до ©© розчулення.
Ба нi, не лишився. Обернувся, лежачи перед цим горiлиць, запустив пiд
покривало руку, обняв ©©, пагу й гарячу, в задавненому чеканнi ласки. Аж
захлинулась Каломелка, така, що й розтанула б вiд щастя, та не хотiла
втрачати сподiвано© митi: хто вiда , чи буде така вдруге.
- А в мене радiсть для тебе, - не сказала - видихнула разом iз
теплiнню, що розпирала груди.
- Радiсть?
- Так. Непраздна я, муже мiй i повелителю ласкавий. Ношу пiд серцем
дитя тво .
Далебi, й висловитися не встигла ще, як вiдчула: хап не радий ©©
слову-сповiдi. Сiпнулась i видимо змалiла па силi мiцна перед цим рука,
уклякло тiло, затамувався вiддих, та й увесь вiн, хан, занiмiв на
невизначено тривалий час i нi пари з уст. А те нiмування примусило
уклякнути й Каломелу. Чу , хоче подати голос, спитати, й це тiльки
зда ться, вона, не динижди перестрахана, знову згущу вад собою хмари, чи
все, що дума про ханове нiмування, видимий страх, таки правда - i не
може: браку сили, браку й дару слова.
- Ти... не радий нашому дитятi?! - ледве витиснула з себе, а було таке
враження, нiби крикнула на повний голос.
XIII
Колись гнiтила всього лиш непевнiсть та страх навiдував час вiд часу, а
думалося: он яке безлiття обступило. Iiипi ж роздира серце пекучий бiль i
ще пекучiша образа, утвердилась i стала володаркою ства повна безнадiя, а
Каломела не зняла одного з ханових кинджалiв, що х, нiби зумисне, он
скiльки почепили на стiни, i не прохромила себе, користуючись вiдсутнiстю
хана, не пiшла, полонена вiдча м, до Онгулу i не стала шукати розради в
його тихоплинних водах, ба навiть те, що видавалося певний час найбiльш
можливим: сiсти потай на подаровану ханом i звиклу вже до не© кобилицю й
помчати, доки спить невдячний кутригурський рiд, до Широко© рiки,
перепливти, тримаючись за гриву, ©© води i вдатися коли пе до вiтця, то до
матерi, хай прийме й утiшить свою нещасливу доню, - навiть цей видимо
рятiвний намiр змушена була цигаситп в собi. Бо як ииропливи через таку
рiку, як Широка, коли мужi не зважуються долати ©© без плотiв, i як житиме
в матерi з народженим без мужа дитям? Лiпше в Онгулi шукати для себе
прихисток, анiж там.
Та ба, i в Опгул не насмiлю ться пiти. Чу серцем, зневажена й
потоптана всiма, терпить через ту зневагу он яку муку, а не йде. На кого i
що упова ? На мужа свого? Так вiн же нiчого не обiця ©й! Коли до нiчно©
розмови ще якось бував iз жоною i зважав на жону, то нинi i на нiч не
завжди об'явля ться. Де ©здить, чого шука , одне Небо вiда . Невдоволений,
бач, що попрiкнула крижаною байдужiстю до ©© надi©, що не повiрила
запевненням: не байдужий вiн, всього лиш стетерiв з несподiванки. А як же
може вiрити, коли ляк його крикнув ©й неприхованим криком, коли й пiсля
то© нещасливо© ночi помiча за ханом зримiшу, нiж колись, зажуру-каяття?
Про що вiн дума вдень i вночi, коли не про жону утагурку, що народить
йому дитя, в кронi якого буде домiшок кровi ненависного йому племенi?
Певно, повiдав ужо про це в родi сво©м, певно, сказали: мало
суки-утигурки, матимемо ще й щеня з утигурiв.
"Отче, отче! - плаче невтiшним плачем. - Нащо ж вi© вiддавали мене мiж
чужий люд, коли дозволили собi так повестися з тим людом? Заверган правду
каже: такого пе прощають, за таке доведеться розплачуватись. Ось я й
розплачуюсь".
Живий, кажуть, про живе дума , а Каломелу й думки вже покинули. Бо все,
що можна було передумати в ©© безвиходi, пе раз уже передумала, в усi
щiлини, що могли бути рятiвними, заглянула. Рятунку лиш не бачить. А коли
нема рятупку, що лиша ться робити? Дiждалася дня, ждатиме ночi. Нiч усiм
да ться для сну, а сон у цiм збаламученiм свiтi чи не дина полегкiсть.
Не спромоглася завважити, коли заснула: за дня ще, а чи тодi вже, як
темiнь огорнула ханове стiйбище. Зате добре примiтила: коли зайшла до
намету старша Заверганова сестра i, розбудивши ©©, велiла одягатися, поза
наметом стояла непроглядна темiнь, накрапав дощ.
- Пощо так?
- Хан велiв. Утiкати тобi треба.
Казала ута мничено i поводилась ута мничено. Схоже, що за ©©
ута мниченiстю хова ться хай i жорстока, все ж правда. Проте i сумнiв не
забарився вiдвiдати. Досi ханський памст був ©й падiиною схованкою, тут
пiхто не мiг посягнути на не©. Куди ж втiка , коли иоза намитом - недруги
i недруги?
Знову тремтiла вся й заточувалася вiд змалiння сили в тiлi, а проте й
поспiшала одягаючись. Може, й справдi так треба. Може, й ханове стiйбище
неспроможне вiко оберегти ©© вiд знетямлених жаданням мстити? Мiг" же
Заверган, знаючи, що бiда насува ться, домовитися з котримсь iз вiрних,
аби переховав у себе жону. Тому, гляди, й ходив засмучений, що вiдав:
насува ться бiда, а жони нема де прихистити. Тепер знайшов його,
прихисток, i кличе.
I та, що виводила з намету, i тi, що саджали па засiллану вже кобилицю,
були з роду Завергаиа. Тому й не подумала перечити, робила те, що велiли.
Лиш тiльки спитала перед тим, як мали рушати вже:
- Де ж муж мiй, хан Заверган?
- А там, у содругiв сво©х. По©хали.
Гнали комоней навскач, довго, аж поки не вiдчули: i самi стомилися i
комоней стомили. Перепочили, правлячись ступою, i знову навскач. Так до
самого свiтання. Лиш на свiтанок сказали ©й:
- Тепер усе, тепер ми в безпецi.
За ночi не силилася навiть пiзнати, де вона, куди везуть ©©. Зараз те й
робила, що розглядалася. Пiд копита слалася давно не ©жджена й поросла вже
всюдисущим шпоришем путь, довкруж лежав рiвний, хiба що де-не-де перетятий
пологим видолинком степ. Чогось же примiтного в юму степу не могла
нагледiти.
- Чи довго ще ©хати? - поцiкавилася в старшого серед мужiв, що
супроводили ©©.
- Стомилася? - одповiли цiкавiстю на цiкавiсть. - Потерпи, скоро
перепочинемо. Отам, - показав пугою, - ма бути пiд, а на поду - гарна
паша для комоней, водопi Гi та й затишок для всiх нас.
Вiн, певно, добре знав цю путь, як i степ довкола путi, за першим
пагорбом впав у око доволi-таки глибокий видолинок, а в тому видолинку
зблиснула пiд сонцем вода.
- Ось i воно, мiсце нашого перепочинку.
Тепер тiльки, як звiльнилася вiд стремен i стала на рiвнi, вiдчула, яка
вона стомлена. А проте не прилягла, аби перепочити тут, при водi,
по-справжньому. Доки мужi розсiдлували комоней, затим давали м можливiсть
зчахнути перед водопо м, те й робила, що розглядалась, та приглядалася, та
мислила про себе: яке то благо - чистi води землi. Що робили б, тим паче
вдень, пiд спекотиятiм сопцо©м, коли б довелося ©хати, а довкола am
краплини водицi? Стратили б силу i впали вiд задухи комонi, за комонями й
вони, иутiшки. ©жу можна взяти з собою, можна добути при потребi в степу -
он скiльки дрохв бачила з сiдла кобилицi, досить пiдкрастися, влучно
прицiлитись - i матимеш смачну печеню. А води з собою багато не вiзьмеш,
мусиш ждати, доки натрапиш ца рiчку чи пiд, почайпу при поду. Та й
прохолода on яка iде вiд води. Не було б тут мужiв, не втрималася б, зняла
б, iз себе спiтнiлi в путi обладунки й скупалася б, як колись бувало, на
берегах Бiло© рiки.
Знов розглянулася i зацiпенiла: стривай, а отой густо порослий очеретом
острiвець, що вiдiйшов, мов пустотливе дитя вiд матерi, на добрий десяток
крокiв вiд берега й хизу ться сво ю витiвкою, вона немовби бачила вже. Так
так, бачила! Ось тiльки коли: як об'©здили з мужем землю його пiсля
помщатися на жонi? Невже не бачать i не тямлять: така не могла бути в
змовi. Згада , як зустрiла його, якою видавалася по-дитячому довiрливою та
перепудженою - i хочеться стати на рiвнi й кинути в тотi роззявленi хавки:
"Ви при сво му глуздi? Вона недосвiдчена в ратнiм дiлi жона - i в цьому
вся ©© провина. Хто сказав, що за це карають та Ще отак - вигнанням?" А
сказав все-таки iнше:
- Ви можете довести, що була змова? У вас па те резони?
- Ханшу вiдвiдувала перед тим мати. Твое, хапо, стiйоиiце лишилося
пушкодженнемм!
- То ж мати, а не 'насмишити! - тилне поза увагою стiйбище. - Чи матерi
не вiльпо провiдатi© дочку? Чи хтось iз вас може запiдозрити в лихих
намiрах матiр?
Bin схопився-таки й став iiеред ними, суворий та грiзний, ось-ось,
зда ться, вихопить шаблю й скаже: "Тiльки через мiй труп!"
Та кметiв не спинило i не вгамувало те.
- Вiтця ©© теж не можна було запiдозрити, хане! - вкинув хтось по тишi,
що настала пiсля Заверганово© речнипi. - А ба, що вчинив.
- То з нього й питайте 1 Хто заборонить вам, мужам, зiбратися з силою i
пiти до утигурiв на розправу? Я чп жона моя? Дайте лиш навести в землi i в
родах бодаii якийсь лад, дайте зiбрати ©©, силу. Сандiл дорого поплатиться
за пiдлу зраду i чорну пiдступнiсть. Це я вам кажу, хан Заверган!
Кметi вiдмовчувалися. Видно було: те, що сказав ©м, не стало ще
певнiстю. Аби одмiнити ©хнi намiри - вилити гнiв на Каломелу, мав i далi
пiдтримувати щойно роздмуханий вогник ново© мислi, живити ©© новими
резонами. А в Завергана забракло резонiв. Розкидав мислю iю всьому древу
бiди-безлiття, що впала на люд кутригурський, i не знаходив, що сказати ще
кметям.
- Знаю i вiрю, - мовив, аби не мовчати, - вам болить. У кожного рана
кривавить, а кривавлячи, кличе до вiдплати, жада мсти. Та чи до того
зараз? Займiться родами сво©ми, дайте прихисток та живнiсть жонам, дiтям,
а там побачимо, на кому i як помститися. Мала то втiха буде, кметi, коли
одберете у мене жону i спровадите ©© до зрадливого вiтпя, хана Сандiла.
Мала i ганебна!
Було б лiпше, коли б вiн утратив па той час дар речi, одкусив язика, що
дозволив собi мовити таке. Кметям цього слова i цього нарiкання тiльки й
бракувало зараз. Спаленiли й пiшли на рожен, вибалушивши дикi в люп сво©й
очi.
- Ганебна, кажеш?! Ба нi! Це ти ганьбиш себе, ляiаючи спати й
усолоджуючись ласками тi ©, на чи©й совiстi кров i муки родакiв наших!
Ганьба буде нинi i вiчно, коли не iiомсiимося па нiй. Чу ш, хане, нинi i
вiчно, у пам'ятi родiв, усього племенi!
Даремно пiдносив руку, прохав тишi i слова. Його по слухали. Ширили
темпi вiд чорно© ненавистi рот, вимагали й погрожували, погрожували й
вимагали, аж пошi не виступив наперед один хтось i не сказав за всiх:
- Копi лишайся з cborto утигуркоот, хат. Ми покида мо тебе i па роду до
тпкого, як , бiльто на прийдемо.
Кричали ще якийсь час i погрожували, одначе кричали вже вiдходячи. I
годi було зупинити ©х словом-принукою. Бачив i розумiв: ту склу втратив
над ними. Добре, колi© на днi, мiсяцi. А коли назовсiм? Жарти хiба, i
вiрнi засумнiвалися, однi лишилися з ним, iншi покинули.
Прокляття! Це треба було статися такому. Це тоеба було статися!!
Каломела не могла знати, про що йшлося на радi i чим завершилась рада.
Певно, по мужу сво му бачила: хмари, що обсiли Завергана, громадяться
передовсiм над нею. А втiм, чи тiльки по мужу? Кметi он якi ярi та
погрозливi були, коли вiд'©здили зi стiйбища. Чи така, як його Каломелка,
не зугарна примiтити того? Чи таке, як у його Каломелки, серце не здатне
вiдчути: ©й, утигурцi, не прощають утигурського вторгнення, на не©
вергають громами й погрожують мстою-карою.
Небо всесильне, Небо всеблаге! Що ж йому вдiяти i чи тепер вдi щось,
аби i кметi вгомонилися, i жона прогнала з серця страх? Он якою вiрою й
довiрою свiтить ил нього, скiльки смирення й сподiванки в прибитих смутком
очах, а страху та жалю найбiльше. Де не бува , що не робить - не може
прогнати з серця анi того, анi другого. Iнодi так возбуяють у нiй,
зда ться, впаде на колiпа, простягне руки й крикне голосом приреченого:
"Ти один, кому я вiрю, на кого уповаю й можу уповати в цiм жорстокiм
свiтi. Захисти, не дай в обиду!"
Що ж буде, коли Тангра вiдвернеться вiд нього i не врозумить кметiв?
Чим утiшить тодi свою Каломелу, на чий бiк стане, як треба буде вибирати
мiж нею i кметями?
- Розрадь мене, жопо, - карався вголос. - Бодай якось поясни менi, чому
вiтець твiй iак зле повiвся з родами нашими, з тобою зрештою? Чи вiн не
вiдав: такого не прощають, за таке рано чи пiзно доведеться
розплачуватися?
- Аби я знала.
Як скинула на нього смиренпо-тихий, на щось сподiваний i перестрахапий
в тотiй сподiванцi позирк очей сво©х, так уже й не прибирала його.
Запевняла, що до цього часу не йме нiри, нiби гвалт чинили утигури, ©©
родаки i втiшала тими заповпспиями серце; нарiкала па вiтця' котрий, коли
це правда, не може бiльше називатися вiтцсм ©©, бо замiсть того, щоб
оберегти свою доню, став для не© тим камсием-карою, що дорiвню згубi, - i
змушувала вiрити: вона на причона до торпiсiнiя, мiтi, як i всiма
кутригурами, пожертвували заради яко©сь вищо©, анiж кревна динiсть, i тим
уже пiдло© з пiдлих, мети; дiлилася на©вними, як па замiжню жону, мислями:
коли хан дозволить, вона подасться в супроводi люди й. його за Широку рiку
й спита свого зрадливого вiтпя, нащо вчинив таке, скаже йому, хай поверне
усе, що взяв, i тiльки дратувала тою на©внiстю.
- Не треба було вiддавати, Каломело. Того, що взяли у нас, нiхто вже не
поверне. Люд давно пiшов на сарацинськi торги, товар розiбрали кметi та
роди, очолюванi кметями.
Знову дивилася на нього довiрливо-благальними очима й питалася: "Що ж
тепер буде? Скажи, бодай якусь сподiванку подай, бо не сила бачити
неприховане злi позирки родакiв тво©х i знати: живеш серед недругiв. Я ж
не винна в тому, що сталося. Заприсягаюсь Небом: не винна!" Та що мiг
сказати на тi позирки? Що вiн, хан, вiрив: ©© вини нема , вона стражда
безневинно? А чи буде його казання втiхою для Каломели? Хай не диву ться й
не поспiша перечити: таки не буде. Вiн i сам досьогоднi покладався на те,
що хан - велика сила в кутригурськiм племенi, його слово i його повелiння
- закон для всiх, а вiдсьогоднi змушений коли не одмiнити свою певнiсть,
то засумнiватися в нiй. Бо е ще кметi в родах i роди в племенi. Доки
вони з ханом, доти й хан почував пiд собою твердiсть, а вiдiйдуть - i
твердь може похитнутися. Чи Каломела догаду ться, що тодi буде з ним i з
нею, коли похитнеться?
Аж тепер увiрувала, мабуть: i муж не бере ©© пiд захист. А увiрувавши,
згасла. Зблiдли й без того блiдi щоки, стрiпнувся судорожно й потух жвавий
досi пломiиь в очах. Всього лише на мить опустила ©х, розчарувавшись у
хановi чи соромлячись хана, а пiдвела по тiй митi - i не примiтив там анi
вiри-сподiванки, анi смиренно© прихильностi. Лиш смуток залишився смутком
та жаль заiскрився потужнiше.
- Ти, як i вони, в гнiвi на мене?
- Не в гнiвi, Каломелко, одначе й радiти чи сподiватися на радiсть не
бачу пiдстав. Кметi, ба навiть тi з них, що були вiрними, зреклися мене
сьогоднi i зреклися через тебе.
- О Небо! - простогнала й закрила вид свiй руками. Щулилася, ждучи
занесеного над нею удару, i плакала. IIеiолисии, одначе жалiсно i
по-дитячому надривно.
Ьо чим могла ще полегшити болi? Певна була: таки згас вiн, останнiй
промiнь ©© сподiванки. Тепер у не© анi тут, у кутригурах, анi поза
кутригурами нема на копi опертися, ба навiть вiрити, що опора-захист
можлива. А без цього що лиша ться робити в свiтi, окрiм як плакати та
скаржитись на свiт?
XII
Того лiта Небо не скупилося на щедроти. З-за гiр як i з-за моря, доволi
часто набiгали хмари, трiскав, лупаючи пiднебеснi скелi, грiм, й одразу ж
по тiй трiскотнявi випадали дощi. Земля радiла а того й гпала буйнотрав'н,
сама веселiла й веселила всiх, сущих на нiй. Якже наси^ тяться травами
вiвцi, корови, кобилицi, вдоволь дадуть набiлу, а набiлом наситяться люди.
На тих же земних благах тварi нагуляють жиру i знов-таки не лише для себе,
а й для людей, розмножиться всякого птаства - вiд крякв та гусей, до
лебедiв i дрохв. То теж пожива, i немала, в усякiм разi, надiя на
добробут. А де надiя на добробут, там певнiсть: усе буде, як треба, де
певнiсть там i супокiй.
Хан Заверган немало упова на це, а все ж що не день то наполегливiш
дошуку ться, з чого ма почати аби прихилити до себе кметiв. Зна : ждуть
того дня,'коли злама себе i поступиться Каломелою. О, тодi вони
прихилилися б, вдвiчi рiднiшими с гали б, нiж були. Та ба того не
дiждуться вiд нього. Каломела - слюбна жона йому. Вона - винагорода Неба,
найбiльша, що i може бути^ усолода. Як вiддасть, чи може вiддати таку на
суд озлоблених i мстивих? Та вони не знати що вдiють iз нею... Нi, нi, про
Каломелу хай i не помишляють. Щось iнше ма кинути тим лютим псам па
потiху. Ось тiльки Що? Еге, що? Чергову раду? Сказали ж, не прийдуть на
не©. До ради ма переiнакшити ©хпi мислi, урезонити серця. А коли так,
розмову з кметямп ма почати з поголосу хоча б i про те, що хан Заверган
не полишив мислi про мсту-вiдплату утигурам, шука як серед сво©х, так i
серед сусiдiв соузникiв. А чутки зроблять сво , тим паче такi - про
мсту-вiдплату. Присяйбiг, кметi стямляться i не втримаються, прийдуть па
раду. А вже на радi забудуть про Каломелу i про те, що хотiли вчинити з
Каломелою.
Не вагався, надумавши, подався до роду й сказав тим iз родакiв, па яких
найбiльше звiрявся.
- Ви ла©ш'ут'е комоней, iiо©дите в далеку дуть - кликати тиверцiв та
уличiв в похiд на утигурiв. Ви, - киинув iншим, - також лаштуйтеся,
по©дете зi мною по землi Кутригурськiй збирати пiд ханську руку всiх, у
кому горить бажання мсти-вiдплати.
I тiльки згодом уже, нiби мiж iншим, довiрився комусь одному: найперше
вiдвiдають вiрних. Вони - опора i падiя ханства, на них i уповатимуть у
заходах сво©х.
Поголос не забарився рознестися мiж родiв, i хан Завергав не вiдмовився
вiд того, що казав: сам уст роми а йогу в стремено й подався по землi
Ку©ригурськiй шукати содругiв та соузникiв i слiв сво©х послав по сусiдах.
Одна бiда: пожиток був iз того замалий. Вiдвiдав одного а колишнiх вiрних
- удав, нiби не чу , куди його кличуть, вiдвiдав другого - подивився, нiби
на дивака, що верзе нiсенiтницi, i теж промовчав. Третiй, четвертий i
п'ятий були милостивiшi: вислухали, одначе сказали опiсля:
- Покарай, хане, жону свою, зрадливу утигурку, або ж поверни ©© не менш
зрадливому вiтцевi, лиш тодi мii прийдемо до тебе й порадимося, коли i як
вiдплатити утигурським iатям за кров i сльози наших кревних. Бачиш, що
лишилося вiд нас, завдяки ©© старанням?
Вiн бачив, як не бачити. Багато з того, що громилося татями, встигли
прибрати, та ще бiльше залишилося свiдкiв татьби. Замiсть наметiв, у яких
жив кметь, родовi мужi з вiдприсками роду - родинами, стримiло лиш кiлля,
замiсть похiдних жител - критих повозiв, стояли ©хнi недопалки - осi,
розводи, колеса. Все iнше згорiло чи було вкрай понiвечене вогнем. Мужi
здебiльше тим i займалися, коли над'©здив до них: складали вози, гнули
сире, щойно зрубане дерево, яке етапе потiм кiстяком фургона-накриття, або
вкопували те ж дерево па мiсцi колишнiх наметiв, носили з рiчки очерет i
обставляли дерево очеретом. То вже не буде кругле й просторе житло, в
якому могла помiститись родина. Замiсть намету стануть у ряд два, а то й
три гостроверхi куренi. Затишок у них, щiльно ушитих очеретом, може, й
лiпший буде, нiж у наметах, одначе тiснява та незручнiсть нагадуватимуть
щораз: були колись зручностi, був достаток I Привилля всього того що
попало допiдлих i пiдступних татей, iменованих утигурами.
А ще ж iз тварi коли й уцiлiло щось, то хiба для розплоду, що рiд
порiдшав мало не на половину. Хiба те не поло кожного iюгпрм, но розпiтрпс
болея i злобою груди? Дииись, хаио, i iiцлi'iпай: у кижiшi ридi .тiльки й
мужiв та отрокiв, що ходили з тобою за Дупай тiльки й жон, що малеча та
старипя. Як житимуть i множитимуться, коли в родi старi iа малi? Де
вiзьмуть мужам, отрокам жои? У сусiдiв? А ©жа звiдки вiзьметься в родинах,
коди приведепi з-за Дунаю комонi - ото i все, що мають. Знов доведеться
йти до сусiдiв i брати гвалтом. Погибель жде, хане, роди тво©, плем'я
тво , а ти грi ш при боцi ту, що накликала на люд бiду-безлiття.
- Вона не винна. Тому й не вiддаю на суд вам, на кару, що бачу: не
винна! Не забувайте: над нами Тангра, вiн не простить нам невинно©
жертви! За одною карою пiде iнша, за iншою - ще iнша. I iак аж до
згуби-загибелi.
- Утигурiв не кара , хане. Забрали добро наше, кревних наших та й п'ють
кумис, лежачи на перинах.
дине, що мiг сказати на те: ще покара , - та й подався до свого
стiйбища. Був похмурий, як сама похмурiсть, i гнiвний, буцiм би сам гнiв.
Каломела бачила те i не зважувалась питати, що ви©здив. Нишкла поодаль i
млiла серцем. Бо хмурiсть його ие обiцяла втiхи, а гнiв - i поготiв.
Певно, нема чим хвалитися хановi, як не похвалились i сли, вернувшись вiд
антiв. Тиверцi самi не зважилися йти на утигурiв i хановi не радили, а
уличi що бiльше сказали: над ними i ©хнiми родаками - полянами висить меч
обрiв, те й роблять, що вторгаються в ©хнi землi. А обри приятелюють з
утигурами i вже купно з вими хиляться до щедро© па золото Вiзантi©. Не
певнi що буде само так, одначе й побоюються зачiпати утигурiв, аби не
накликати на себе гнiв обрiв. Отож i виходить' нiхто не зважу ться подати
хановi руку. А коли не зважуються чи зумисне не хочуть, на що можна
сподiватися про який супокiй може йти рiч? Лиша ться одне з двох© або
сидiти й уповати на Небо, або iти до вiтця. Була б певна, що це дасть
щось, таки пiшла б. Та ба, нема ©© певностi. Музi; правду сказав: над
тим, що взято у кутригурiв, i вiтець ©©, хап Сапдiл, не властен. Бралося ж
бо мечами, а ©хпiх вiддавна iспу покон: хто що взяв, тому те й належить.
Завергак тепер уя.е не засиджу ться бiля не©, тим паче вдень. Кличуть -
iде, i не кличуть - теж iде. ©© ж Каломели, нiби п ломас в iiаметi. Про
родакiв його и говорити не доводиться. I заходять - не помiчають, i
зустрiчають - теж. Або ж позирають скоса та вiдвертаються, стрiвши, i тiш
уже кажуть: це все через тебе. Як днатися з такими i '©й зиаiiдс ризриду
сирод таких?
О Небо! Колись хоч Завергап був утiхою, бо знала: всесильний вiн тут,
на Кутригурах, за ним почуватиме себе, мов за надiйною загородою. А нинi й
вiн не просто сторониться ©©, чу , холоне серцим. То ж погана прикмита,
якщо не помиля ться, якщо це справдi так, то - кiнець.
Лякалась того i старалась догодити йому. Коли не встигала чи не зугарна
була прислужитися челядина, норовила першою завважити усi мужевi
забаганки, зробити так, аби не встиг подумати, а жона вже тут як ту©, була
повсюдно, мало не на кожнiм кроцi пiдкреслено iцирою з ним, i все ж не
вiдчувала тi ©, що тiшила колись, вза мностi. Щось нуртувало в Завергановi
i мучило Заьергана, а мука не дозволяла бути таким, як колись.
Що ж ©й вчинити, аби пригасити його муку? Еге, що?
Бачила, в'яне, мовби пiдтята билина, чула, втрача пiд ногами твердь, а
з твердю i певнiсть, що мука ця минуща. I саме тодi, як бiль розривав
груди, а вiдчай доходив, вдавалося, краю, там, у глибинi ства ©©,
скинулося щось i нагадало про себе раз, нагадало i вдруге.
"Дитя", - майнула, не забарившись, мисль, а слiдом "за мислю зродилася
й пiшла гуляти всiм тiлом радiсть. Вона непраздна, у не© буде його дитя!
Небо високе, IIебо чисте. Небо всеблаге! Та це ж i вiн, рятунок. А так,
це i ! Дiждеться свого мужа-повелителя, вибере слушну нагоду i скаже:
"Свiте мiй ясний, радiсть-утiхо, заступнику вiд кривд людських i
кривдникiв! Чи вiда ш, що в нас iз тобою буде в недалекiм часi дитя,
син-первiсток, опора роду i втiха серцю? Дай руку, коли не вiриш,
послухай, як стука ться вже вiн, проситься на свiт i волiс жити в свiтi".
Заверган оживе, почувши те, скине з себе камiнь гризот i повиностей,
воздасть належне жонi i стане прихильним до не©, як до того клятого походу
i до того триклятого вторгнення. Та й кутригури вгомоняться, а
вгомонившись, одумаються, а одумавшись, скажуть:
"Вона - мати ханового сина, про не© не смiйте думати.
Носилася та и носилася зi сво©м намiром освiдчитись хановi, норовила та
й норовила вибрати слушну нагоду, а лiпшо© за нiч не могла вигадати. Тодi
вiн буде ласкавiший iз нею, а вiдтак прихильнiший до не©, анiж удень.
Та й темiнь, близька присутнiсть жаданого мужа нададуть одваги. А так,
чи хан видiтиме поночi, як пашi ©© вил, сльозяться щастям соромом очi?
Лиш там, у ложi лише за и l'приглядиш теменi и годитиметься казаiи таке.
Ждала ночi - тремтiла тiлом i свiтилася тривожною радiстю, ждала хана в
ложi - знову тремтiла. Не вiдала, як це зробить, одначе певна була,
зробить лиш тодi, як вiдчу на собi знак його особливо© прихильностi.
Тако© митi Заверган буде розчулений, а вiдтак щедрий па добро. Вона й
скориста ться тi ю щедрiстю: пригорнеться до нього i скаже: "А зна ш, муже
мiй, я вже непраздна. У нас буде дитя. Молю Небо, аби то був хлопчик,
надiя i опора роду твого".
Була натягнута, мовби тятива на луцi. Бо ждала: ось зараз зайде вiн
пiсля омивання, ляже й не втрима ться подасть його, знак особливо©
прихильностi.
Здавалось, не витрима ждучи. Вiдчу найменший порух його руки i лусне,
як луска тятива вiд зайвого зусилля. А хан зайшов, улiгся в ложi i
мовчить.
- Ти так i не повiдав меиi, повелителю, - заговорила перша, i
заговорила таким голосом, що й камiнь, здавалось, не лишився б байдужим, -
кажу, так i не повiдав, що бачив там, у ромеях. Чи та земля справдi
звабна, що нашi кметi так тягнуться до ве©, ладнi йти мiж чужий люд, аби
лиш туди.
- Земля справдi багата. - Не сказав, як звикла чути:
Каломелко, та то не бiда, зате он як умиротворено каже: - Степу там не
менше, нiж у нас, i степ плодоноснiший. А ще е покритi непроходимими
лiсами гори, автихгорау звiра, птаства, медоносних бджiл - тьма. I в
благодатнi долини в горах, течуть медоноснi рiчки з гiр. Там не бува
спечно© днини, не дмуть спустошливi суховi© - на путi ©м ста море i
стають гори та вiльгiсть вiд рiчок що течуть iз гiр.
- Одначе така земля не може бути не обсадженою правда? - пiдвелася на
лiктi, присунулась ближче, обда мужа теплом свого дихання.
- В тiм-то й ба, що така земля не може бути не обсадженою. На нiй не
так просто прийти i сiсти. Кметi цього не розумiли, принаймi до походу, чи
зрозумiли пiсля i вивiдати не мав часу. Оскаженiли вони на нас, Каломелко,
за пiдступнiсть i татьбу вiтця твого, коли б знала як оскаженiли .Забракло
слiв сказати щось на те, зате не забракло сердечно© прихильностi до мужа
(таки сказав його, усолоджепи для ©© вуха слово: Каломелко. Тож i не стала
ждатц, ноли подаст i, ©й знак свос© прихильностi, - сама подала його.
Тицьнулася вимитою пахучим зiллям голiвкою до плеча й принишкла, жде, що
хап на те: обнiме, приголубить чи лишиться холодним до ©© розчулення.
Ба нi, не лишився. Обернувся, лежачи перед цим горiлиць, запустив пiд
покривало руку, обняв ©©, пагу й гарячу, в задавненому чеканнi ласки. Аж
захлинулась Каломелка, така, що й розтанула б вiд щастя, та не хотiла
втрачати сподiвано© митi: хто вiда , чи буде така вдруге.
- А в мене радiсть для тебе, - не сказала - видихнула разом iз
теплiнню, що розпирала груди.
- Радiсть?
- Так. Непраздна я, муже мiй i повелителю ласкавий. Ношу пiд серцем
дитя тво .
Далебi, й висловитися не встигла ще, як вiдчула: хап не радий ©©
слову-сповiдi. Сiпнулась i видимо змалiла па силi мiцна перед цим рука,
уклякло тiло, затамувався вiддих, та й увесь вiн, хан, занiмiв на
невизначено тривалий час i нi пари з уст. А те нiмування примусило
уклякнути й Каломелу. Чу , хоче подати голос, спитати, й це тiльки
зда ться, вона, не динижди перестрахана, знову згущу вад собою хмари, чи
все, що дума про ханове нiмування, видимий страх, таки правда - i не
може: браку сили, браку й дару слова.
- Ти... не радий нашому дитятi?! - ледве витиснула з себе, а було таке
враження, нiби крикнула на повний голос.
XIII
Колись гнiтила всього лиш непевнiсть та страх навiдував час вiд часу, а
думалося: он яке безлiття обступило. Iiипi ж роздира серце пекучий бiль i
ще пекучiша образа, утвердилась i стала володаркою ства повна безнадiя, а
Каломела не зняла одного з ханових кинджалiв, що х, нiби зумисне, он
скiльки почепили на стiни, i не прохромила себе, користуючись вiдсутнiстю
хана, не пiшла, полонена вiдча м, до Онгулу i не стала шукати розради в
його тихоплинних водах, ба навiть те, що видавалося певний час найбiльш
можливим: сiсти потай на подаровану ханом i звиклу вже до не© кобилицю й
помчати, доки спить невдячний кутригурський рiд, до Широко© рiки,
перепливти, тримаючись за гриву, ©© води i вдатися коли пе до вiтця, то до
матерi, хай прийме й утiшить свою нещасливу доню, - навiть цей видимо
рятiвний намiр змушена була цигаситп в собi. Бо як ииропливи через таку
рiку, як Широка, коли мужi не зважуються долати ©© без плотiв, i як житиме
в матерi з народженим без мужа дитям? Лiпше в Онгулi шукати для себе
прихисток, анiж там.
Та ба, i в Опгул не насмiлю ться пiти. Чу серцем, зневажена й
потоптана всiма, терпить через ту зневагу он яку муку, а не йде. На кого i
що упова ? На мужа свого? Так вiн же нiчого не обiця ©й! Коли до нiчно©
розмови ще якось бував iз жоною i зважав на жону, то нинi i на нiч не
завжди об'явля ться. Де ©здить, чого шука , одне Небо вiда . Невдоволений,
бач, що попрiкнула крижаною байдужiстю до ©© надi©, що не повiрила
запевненням: не байдужий вiн, всього лиш стетерiв з несподiванки. А як же
може вiрити, коли ляк його крикнув ©й неприхованим криком, коли й пiсля
то© нещасливо© ночi помiча за ханом зримiшу, нiж колись, зажуру-каяття?
Про що вiн дума вдень i вночi, коли не про жону утагурку, що народить
йому дитя, в кронi якого буде домiшок кровi ненависного йому племенi?
Певно, повiдав ужо про це в родi сво©м, певно, сказали: мало
суки-утигурки, матимемо ще й щеня з утигурiв.
"Отче, отче! - плаче невтiшним плачем. - Нащо ж вi© вiддавали мене мiж
чужий люд, коли дозволили собi так повестися з тим людом? Заверган правду
каже: такого пе прощають, за таке доведеться розплачуватись. Ось я й
розплачуюсь".
Живий, кажуть, про живе дума , а Каломелу й думки вже покинули. Бо все,
що можна було передумати в ©© безвиходi, пе раз уже передумала, в усi
щiлини, що могли бути рятiвними, заглянула. Рятунку лиш не бачить. А коли
нема рятупку, що лиша ться робити? Дiждалася дня, ждатиме ночi. Нiч усiм
да ться для сну, а сон у цiм збаламученiм свiтi чи не дина полегкiсть.
Не спромоглася завважити, коли заснула: за дня ще, а чи тодi вже, як
темiнь огорнула ханове стiйбище. Зате добре примiтила: коли зайшла до
намету старша Заверганова сестра i, розбудивши ©©, велiла одягатися, поза
наметом стояла непроглядна темiнь, накрапав дощ.
- Пощо так?
- Хан велiв. Утiкати тобi треба.
Казала ута мничено i поводилась ута мничено. Схоже, що за ©©
ута мниченiстю хова ться хай i жорстока, все ж правда. Проте i сумнiв не
забарився вiдвiдати. Досi ханський памст був ©й падiиною схованкою, тут
пiхто не мiг посягнути на не©. Куди ж втiка , коли иоза намитом - недруги
i недруги?
Знову тремтiла вся й заточувалася вiд змалiння сили в тiлi, а проте й
поспiшала одягаючись. Може, й справдi так треба. Може, й ханове стiйбище
неспроможне вiко оберегти ©© вiд знетямлених жаданням мстити? Мiг" же
Заверган, знаючи, що бiда насува ться, домовитися з котримсь iз вiрних,
аби переховав у себе жону. Тому, гляди, й ходив засмучений, що вiдав:
насува ться бiда, а жони нема де прихистити. Тепер знайшов його,
прихисток, i кличе.
I та, що виводила з намету, i тi, що саджали па засiллану вже кобилицю,
були з роду Завергаиа. Тому й не подумала перечити, робила те, що велiли.
Лиш тiльки спитала перед тим, як мали рушати вже:
- Де ж муж мiй, хан Заверган?
- А там, у содругiв сво©х. По©хали.
Гнали комоней навскач, довго, аж поки не вiдчули: i самi стомилися i
комоней стомили. Перепочили, правлячись ступою, i знову навскач. Так до
самого свiтання. Лиш на свiтанок сказали ©й:
- Тепер усе, тепер ми в безпецi.
За ночi не силилася навiть пiзнати, де вона, куди везуть ©©. Зараз те й
робила, що розглядалася. Пiд копита слалася давно не ©жджена й поросла вже
всюдисущим шпоришем путь, довкруж лежав рiвний, хiба що де-не-де перетятий
пологим видолинком степ. Чогось же примiтного в юму степу не могла
нагледiти.
- Чи довго ще ©хати? - поцiкавилася в старшого серед мужiв, що
супроводили ©©.
- Стомилася? - одповiли цiкавiстю на цiкавiсть. - Потерпи, скоро
перепочинемо. Отам, - показав пугою, - ма бути пiд, а на поду - гарна
паша для комоней, водопi Гi та й затишок для всiх нас.
Вiн, певно, добре знав цю путь, як i степ довкола путi, за першим
пагорбом впав у око доволi-таки глибокий видолинок, а в тому видолинку
зблиснула пiд сонцем вода.
- Ось i воно, мiсце нашого перепочинку.
Тепер тiльки, як звiльнилася вiд стремен i стала на рiвнi, вiдчула, яка
вона стомлена. А проте не прилягла, аби перепочити тут, при водi,
по-справжньому. Доки мужi розсiдлували комоней, затим давали м можливiсть
зчахнути перед водопо м, те й робила, що розглядалась, та приглядалася, та
мислила про себе: яке то благо - чистi води землi. Що робили б, тим паче
вдень, пiд спекотиятiм сопцо©м, коли б довелося ©хати, а довкола am
краплини водицi? Стратили б силу i впали вiд задухи комонi, за комонями й
вони, иутiшки. ©жу можна взяти з собою, можна добути при потребi в степу -
он скiльки дрохв бачила з сiдла кобилицi, досить пiдкрастися, влучно
прицiлитись - i матимеш смачну печеню. А води з собою багато не вiзьмеш,
мусиш ждати, доки натрапиш ца рiчку чи пiд, почайпу при поду. Та й
прохолода on яка iде вiд води. Не було б тут мужiв, не втрималася б, зняла
б, iз себе спiтнiлi в путi обладунки й скупалася б, як колись бувало, на
берегах Бiло© рiки.
Знов розглянулася i зацiпенiла: стривай, а отой густо порослий очеретом
острiвець, що вiдiйшов, мов пустотливе дитя вiд матерi, на добрий десяток
крокiв вiд берега й хизу ться сво ю витiвкою, вона немовби бачила вже. Так
так, бачила! Ось тiльки коли: як об'©здили з мужем землю його пiсля