Страница:
всього на мiст та розглянувся, подивований був ш'мало, а опинився купно з
турмами сво©ми по другий бiк Сави - обернувся до Вiрагаста й сказав
Вiрагастовi: .
- Авари не забувають таких послуг. Будеш вiддячений мною, привiдцю
словенiв. А зараз розшукай хакан-бега й скажи йому: настав наш час.
Роме©в немало було в Сiрмi©. Коли висипали, потривоженi, з спочивалень
та стали на стiни, гейби мурашки, облiпили ©х. Несолодко довелося б тим,
що йшли на штурм Сiрмiя, якби оборонцi прокинулись ранiш та встигли
налаштувати усi, що були в них, метальнi пристро©, розпалити вогонь пiд
опапицями з смолою. Та ба, проспали вони свiй час, через те анi пристро©в
не налаштували, анi веж та заборола не втримали за собою. дине, що
лишалося тепер, стати лава проти лави й стинатися, доки буде снага та
сила.
Роме© так i робили. Чи то знали, з ким стали на герць (вiд кого, вiд
кого, а вiд аварiв пощади не жди), чи такi вiрнi були iмператоровi, падали
пiд ударами мечiв, а не оступалися. Та що могли вдiяти вони сво©ми
кiлькома когортами, коли стiни перестали бути помiччю-захистом, аварiв же
перла тьма, до того ж тiльки на початку пiшi, далi i нiшi, i комоннi. I
оступатися не було куди, i втiкати тим паче.
Тодi вже, як угледiли: опиратися марна рiч, ©х залишилась мiзерiя,
викинули бiлий стяг i склали перед звитяжцями мечi. Авари спинилися, а
проте ненадовго. Котрийсь оп'япiв вiд кровi, а в котромусь не награлася
бу сть - приострожили огирiв i кинули ©х на згромадженi пiд стiною рештки
захисникiв Сiрмiя. За ними i всi iншi. Хтось iз полонених прикривався
руками, хтось благав про пощаду - дарма. Зручно було стинати голову -
стинали голову, заслонялись вiд меча руками - утинали руки. Аж поки не
нагодився i не угледiв те каган.
- Зупинiться! - повелiв, мовби громом покотив по небу, - Ви не тямите,
що робите. Це ж полоненi! Вони склали мечi, здалися на вашу милiсть.
Помовчав, дожидаючись чогось, i вже потiм звернувся до роме©в.
- Стратиги, центурiони б серед вас?
- , - надав собi бiльш-менш ошатного вигляду один i вийшов наперед.
- Пiдеш i скажеш iмператоровi: усе, що сталося тут, плата за зневагу до
нас, аварiв. I за непочитання права нашого на Сiрмiй. Усiм буде те, -
показав на потятих хто нехту iiамп i хоче зробi©тп нас сво©ми конюхами. А
ще скажеш таке: каган Баян востанн нагаду iмперi©: коли вона ма намiр
жити з аварами в мирi, хай платить те, що було обiцяно iмператором
Юстинiаном i що субсидувалося iмперi ю нинi пiдлеглим нам племенам; хай
видасть нам усiх, хто завинив перед нами. Якщо ж Юстин i за цим разом не
вволить нашу волю, Сiрмi м не одбудеться на Константинополь пiдемо!
XXII
Вiзантiя, як i всяка iмперiя, не лiчила потятих на боролищах. Одне
знала: на всi ©© ратнi промисли, на утримання в покорi захоплених
нещодавно земель потрiбно шiстсот-сiмсот тисяч мечникiв та щитоносцiв.
Коли ©х ставало менше - i головне, вiдчутно менше - тодi згадувала й
потятих i то тому лиш, що ©х треба було замiнити живими. За царювання
Юстина Молодшого потреба ця не сходила з уст як стратегiв, так i
василевса: в легiонах iмперi© було всього лиш сто п'ятдесят тисяч во©в.
Живим не випада дорiкати, тож громи вергалися на покiйникiв i
передусiм на Юстинiана Першого. Це вiн довiв iмперiю до такого стану:
посилав легiони в Iран чи Вiрменiю i лишав там, посилав у Африку, Iталiю -
i теж гейби У прiрву. А про поповнення не дбав, покладав надi© на варварiв
i брав солiди з фiску, аби розплачуватися з варварами, замiсть того, щоб
шукати во©в у себе i формувати легiони з сво©х. Нарiкали й на сенаторiв -
це вони курили покiйному iмператоровi фiмiам, казали, на те ми iмперiя, не
князiвство i не земля - iмперiя, аби не думати про втрати, казали, у пас
люду, як у безбрего© ойкумени, скiльки треба, стiльки й наберемо, коли
треба, тодi й вiзьмемо. I ось мають: якiсь авари взяли Сiрмiй, якiсь авари
погрожують самому Константинополю!
- Це що ж вони дозволяють собi? - пе так питався, як обурювався Юстин
Другий. - Кинути всiх i все й витурити за обводи iмперi©!
Тi, кого це стосувалося, не посмiли запитати в iмператора: а кого
виставлять супроти аварiв, коли всi палатi йськi когорти або в Iталi©, або
в гиптi, або в Iранi стинаються. Про те скажуть пiзнiше, пе пiд гарячу
руку та й це обов'язково iмператоровi. Бо мусять сказати. В аварiв понад
сто тисяч комонних во©в, ромейськi ж, коли i , то десь. Якщо не
розкошелити фiск i не набрати на його золото бодай п'ятдесят тисяч,
Сiрмi м справдi не вiдкупляться.
З тими упованнями на когось i на колись, мабуть, i- пiшли б вiд Юстина
Другого, коли б Юстин Другий не захотiв почути вiд сво©х стратегiв, хто i
якою силою вгомонить аварiв.
Довелося бути вiдвертим iз ним: тако© сили iмперiя не ма .
- Це як накажете розумiти? - видивився iмператор.
- Одбiрнi палатiйськi легiони, василевсе, кинутi на персiв, iншi
перебувають в Iталi©, гиптi, де без них теж не можна обiйтися. Тi ж, що
пiд рукою, не зможуть осилити обрiв. На те потрiбна така сила, як i в них.
- То згуртуйте ©©. Фiск дасть солiди, iмперiя ма стiльки люду, що ним
море можпа загатити. Наберiть лсгiопорiв, вимуштруйте бiльш-менш, вдайтеся
зрештою до когось iз варварiв, аби пособили сво ю раттю, а обринiв
провчiть так, щоб вони й слiд до нас забули. Теж знайшлися однi -
погрожувати Вiзантi©.
Коли так каже iмператор, що залиша ться робити? Взяли усе, що можпа
було взяти у метрополi©, покликали когорти з провi©©цiй i передусiм з
найбiльш падiйiшх - Фракi©, Македонi©, згуртували на видiленi фiском
солiди новi легiони та й стали на думцi: погромити аварiв так, щоб i
думати забули про вторгнення в обводи ромейсько© землi, сили цi ©, може, й
недостатньо ще, а повернути iмперi© Сiрмiй можна. Лиша ться визначитись,
хто поведе цю месницьку силу на аварiв i зумi розумно скористатися нею.
- А чого тут вагатися? - пiдвiвся один. - Я поведу. То був знаний в
палатiйському вiйську стратег, до того ж иаближена до iмператора особа -
Тиверiй. У сiчах з персами вiн зумiв заманити супостатiв сво©х на позицi©
ромейських легiонiв, вiдрiзав ©х вiд усiх iнших персiв i примусив без
особливих втрат i зусиль скласти бронь. Вдруге Тиверiй сам зважився
вторгнутись у персидську фортецю, пiд якою усiм набридло стояти, зчинив
там переполох, а вже переполох допомiг вломитися туди всiм iншим ромеям i
заволодiти фортецею.
Усе те казало про молодечу вiдвагу Тиверiя, хоча нiчого ще не казало
про його вмiння виграти виправу, в якiй беруть участь не когорти й
манiкули, а легiони й легiони. Та коли падiя на звитягу така нетверда, а
бажаючий взяти гору над аварами , то хто насмiлиться пiдвестись i
сказати: сюди потрiбен iнший? Однi промовчали, iншi зрадiли, що знайшовся
охочий, та й благословили смiливця на подвиг.
На путi вiд Константинополя до Дунаю Тиверiй поповнював та й поповнював
сво© легiони новими когортами. Тож коли наблизився до Сiрмiя, силу мав
достатню. Лишалося вивiдати, де зараз каган i його турми, що помишля
вчинити супроти нього, Тиверiя. Причина незлагоди - Сiрмiй, та чи треба
йти на нього всi ю силою? Там мiцнi фортечнi стiни, вони можуть виявитись
i неприступними. Що тодi? Стоятиме та й стоятиме, сподiваючись взяти
iзмором? А чи не вiзьме той iзмор його легiони?
Йшов до Дунаю - думав про це i пiдiйшов - теж думав, аж поки не став на
твердiй i дино вiрнiй мислi. Легiонам i легiонерам так чи iнакше
потрiбний перепочинок. Доки перепочиватимуть, пошле мiж аварiв послухiв та
вивiдникiв. А вже як матиме вiд них звiди, стане на якiйсь мислi-рiшенцi.
Проникнули його вивiдники мiж аварiв (в тiм числi i в Сiрмiй) дуже
просто - пiд виглядом продавцiв товарiв, скупщикiв бичачо© шкiри, овечого
смушку, просто пiд личиною блукаючих в пошуку шматка хлiба людей. I звiди
принесли, за всiма ознаками, достовiрнi. Не принесли лиш втiхи: каган,
виявля ться, знав, хто веде супроти нього легiони, де перебува , i тримав
турми напоготовi.
Уповання на несподiванку, отже, вiдпало. Мусить виходити в поле i
стинатися з аварами в полi. Де вигiднiш стати: перейшовши Саву пiд Сiрмi м
чи опертись на Сiнгидун i вдарити з боку Сiнгидуна? А як i там, i там?
"Прокляття! - вперше зворухнувся сумнiв i зродив щось схоже на каяття.
- Навiщо брав на себе цю виправу, коли не був нi на Савi, нi на Дуна©?"
I в один, i в другий кiнець кидався, мiркуючи, а спинився на мислi, яка
не вiдвiдувала його досi та, здавалось, i не повинна була вiдвiдати:
оскiльки каган все одно зна , хто вийшов супроти нього i з якою силою, чом
не почати виправу з перотрактацiй?
Осiяпня це видалося Тивсрiю на диво звабним, i вiн не став вагатися:
зрихтував iз перших, що трапились пiд руку, сольство й послав його у
стольпе стiйбище аварiв.
Скiльки ждав Баяпово© одповiдi, стiльки й пе переставав сподiватися: а
раптом привiдця аварiв зважить всi "за" i "проти" та й пiде з Сiрмiя?
IIащо вiн йому? Анi Сiрмiя, янi лапгобардського IIорика пе обрав сво©м
стольним городом, як став на Гепiдськiй землi наметовим стiйбищем, 'iак i
продовжу стояти. Сольстио ж iiе з порожнiми руками пiшло. Так i сказав
слам сво©м: "Обiцяйте кагановi: "Я, Тиверiй, докладу всiх зусиль розуму i
серця, а схилю iмператора до мислi жити з аварами в дружбi й платити ©м
обiцяне - вiсiмдесят тисяч солiд щолiта, коли кагап вииеде з Сiрмiя турми
сво© й передасть його законним володарям - ромеям".
I вдень ходив - не переставав думати про це, i на сон одходив поночi -
знову думав. Вiрив у сподiване i ждав сподiваного. А дiждався небагато.
Каган сказав, вислухавши слiв: "Було б лiпше, коли б Тиверiй привiз
солiди, а пе слова про них. Сiрмiй можу звiльнити, одначе не ранiш, як
iмператор сплатить належне нам за всi цi лiта i видасть всiх, хто завинив
перед нами". I тим сказав усе: мирно Сiрмiя не передасть, Сiрмiй належить
брати силою.
Ну що ж, неминучого не минути. Лиша ться подумати, як виграти сiчу, та
й ставати з цим зарозумiлим обрипом нс' прю. Вiн все-таки Тиверiй, за ним
он якi звитяги над персами. Над персами, чув, вонючий обрине?
здив сам на Дунай, посилав роз'©зд на Саву, прикидав, зважував, а
чогось твердого i певного виважити для себе ве мiг. Аж поки пе пiдступила
до серця злiсть i не змусила бути самим собою.
"Я все-таки ромей i Тиверiй, - похвалився. - Не може бути, аби по
перехитрив тебе, Баяне".
Знав вiд знiду©iiв сво©х: авари тож пе вiдсиджуються в стiйбищах, бiля
жон та комопсii, рискають по сей бiк Ду"аю, наглядають за ним. А коли так,
пiде на Сiрмiй, та й край. Тим упевнить кагана: його мета - таки Сiрмiй. I
вже тодi, як упевнить, лишить пiд Сiрмiем лише мечникiв та Дучпикiи, всiх
iнших кипо з Сiпгидуиа за Дупаii i пустить гуляти iю аварських стiибищах.
Так, щоб лише попiл лишався пiсля пих та плач i туга сiялись долами. Хай
тодi вiн, кагап, бiга мислiю по древу та дошуку ться, до взяти 'гуршi,
аии i люд сiiiii захистити вiд uorniu та меча, i Сiрий зберегти за собою.
Л так, хай тодi дума та знiма термi© з-пiд Сiрмiя та кида супроти
комопгiих ромсйських Легiонiв. Гляди, в тому поспiху та перестраху i
схибне десь, гляди, саме таким рибом Тивирiii i иовгрпя iмперi© Сiрмiй.
Усе робив, аби бачили Баяновi звiдуии: iде на Сiрмiii, i йде нсiсю
сво ю силою. А коли був уже пiд Сiрмiсм i обклав, перейшовши Саву, Сiрмiй,
залишив при coo i лише тих, що треба було залишити, iншим повелiв знятися
та мно, зробити видимiсть, нiби ©х вiдкликано з-пiд Сiрмiя, а там десь
звернути до Сiнгидупа, на переправу через Дунай.
Вони й переправилися, та недовго гуляли за Дуна м, плюндруючи аварськi
стiйбища. У кагана вистачило турм заступити ©м путь. А вже як заступив та
впевнився, далi не пiдуть, покликав найкмiтливiшого з терханiв, Апсиха, й
сказав йому:
- Вiзьми якi хочеш i скiльки хочеш турм i скинь тих, що пiд Сiрмi м, у
Саву.
Апсих прикинув щось у думцi й затримав крицевий позирк очей сво©х на
кагановi.
- Дай, Ясноликий, бодай одну турму з вiрних тобi.
- Всього лиш?
- Решту вiзьму в хакан-бега.
- Бути по-тво му.
Апсих знав: каган вiрить йому. Це вкотре уже посилав на найнебезпечнiше
дiло, туди, де жде або звитяга, або смерть. А коли так, не може бути i
вагань: вiн утвердить кагана в сiй вiрi. Ще раз i, може, назавжди.
Коли наближався до Сiрмiя й угледiв, небо замоложу ться, спинив
натомленого бистрим переходом огира й розглянувся: се ж те що треба! Дощ
зажене Тиверiйових во©в до кри©вок i дасть можливiсть об'явитися в ©хньому
таборi зненацька. Отож i рiшенець не може бути iншим: пiд Сiрмi м
об'явиться поночi, тодi, як нiхто не видiтиме його, а складеться, як
мислить собi, поночi i вдарить на ромейський табiр.
Небо було прихильне до Апсиха. До само© ночi громадились i громадилися
там хмари, а вночi прогуркотiв грiм, закресали блискавицi i хлинув дощ. Не
дощ - справжнiсiнька злива.
Тиверiй певен був: пiд таку зливу запертi в Сiрмi© авари пе посмiють
зважитися на вилазку. Про те ж, що надiйде iнша сила i саме зараз опукою
впаде на його табiр, i помишляти не мiг. А вона впала, да так дужо i
навальне, що тiльки найбiльш завзятим та обачним i пощастило добiгти до
Сави та перепливти Саву.
Мусив кликати до себе тих, що пiшли за Дунай, i тим згубив ©х мало не
наполовину. Авари настигли його когорти при Дупа© i нав'язали сiчу. А до
видано, аби тi, що бачили вже себе по другий бiк рiки, у повнiй безпецi,
спроможнi були протистояти супостатовi i протистояти достойно? Тi, що не
розгубилися i завзято стали боропити свою честь, полягли у сiчi, тi, що
переправилися, не були вже силою, на яку можна покладати якiсь сподiванки.
Коли добрався зрештою до Константинополя i став перед iмператором, так
i сказав йому:
- То диявол. Доки пе ма мо змоги кинути на нього все палатiйське
вiйсько, мусимо платити солiди та миритися якось. Iншого стриму йому нема
i чи буде колись, пiхто не вiда .
Iмператор метав блискавицi i найбiльше на нього, Тиверiя. Дорiкав за
те, що почав виправу з обмiну сольствами, що залишив там, при Дупа©, он
скiльки во©в, а не принiс нiчого, окрiм ганьби й безвиходi. А схолонув по
кiлькох днях, таки пристав на його раду: зрихтував сольство й послав ного
до аварiв шукати злагоди.
Довго пе було ©х, слiв. Дехто побоювавсь уже: нiчого пе ви©здять вони,
доведеться iпших рихтувати i в супротивний кiнець свiту - до персiв, а вже
як замиряться з персами, зберуть усю, що прийде звiдтам, силу та й кинуть
на аварiв. Одначе сли повернулися, i повернулись неабияк збадьоренi: вони
таки обламали роги тiй сатанi в лику людському. Чули таке: зажадав, аби
iмперiя сплатила йому солiди за всi минулi лiта, вiд того самого часу, як
помер i перестав платити передбаченi угодою солiди iмператор Юстинiан.
Казали йому: "Ти не послуговувався вiдтодi iмперi©, за що вона ма платити
тобi солiди? Невже й за те, що громив соузних iз нею гепiдiв, посiв ©©
город i фортецю Сiрмiй?" Слухати не хотiв: або - або. Аж поки не вдалися
до хитростi та не перехитрили дияволом посланого на ©хпi голови авара:
здибали франкського гостя, що повертався з Константинополя i мав вiдвiдати
кагана, й сунули йому до рук чималу купу солiд, аби тiльки запевнив Баяна:
роме© замирюються з персами, двадцятилiтнiй вiйнi настав кiнець. По тому
Баян зговiрливiший став i зламався врештi-решт: "Хай буде по-вашому, -
сказав, - за минулi лiта не треба платити, а за се i наступнi платiть, як
i платили: по вiсiмдесят тисяч солiд". Довелося погодитись i взяти з нього
роту: поверне Сiрмiй i етапе на Дуна© яко страж iнтересiв iмператора i
його iмперi©.
- Присягався по-сво му, - хвалилися, - на мечi, присягався й на бiблi©.
- Ото й бiда, - насторожився iмператор.
- Чому так?
- А тому, що лжа то . Що варваровi бiблiя i яка у нього пови©шiсть
перед бiблi ю?
- Ми iнакше гадали: що нам ного присяга, важливо, iи,о побачимо за всю.
- I що побачили?
- IТа диво щирий був, надто коли присягав по-сво му. Iiiдi©iс меча u
вирiк, звертаючись до неба: "Коли я щось противне грекам замислю, то хай
цей меч мене поб' i весь люд мiй витне до ноги, хай Небо впаде на пас, i
лiсп, i гори, рiка Сав хай вийде з берегiв i поглине нас у хвилях сво©х".
Iмператор нiчого не сказав, вислухавши сла, думав мовчки, i вже тодi,
як надумався, повелiв:
- Готуйте йому дiло. Хай не гада собi, що братиме солiди задаром.
XXIII
Дiло не забарилось об'явитися, щоправда, уже без Юстина Другого. На
чотирнадцятому роцi свого перебування на престолi вiн запемiг, i так дуже,
що визнав за потрiбне вiдмовитися вiд сонцесяйно© коропи на користь царицi
Софi© i Тиверiя Константина - того самого, що ганебно втiк вiд аварiв
з-пiд Сiрмiя. Посiвши трон iмператора в Августiонi i розглянувшись на
тронi, Тиверiй не забарився згадати пiдписаний з аварами ряд, а згадавши,
став опоряджувати до кагана слiв:
- Вiзьмете з нього присягу, - сказав сво©м нарочитим, - на вiрнiсть
новому iмператоровi. Аби вона була надiйною, заново укладете з ним ряд -
точнiсiнько такий, який укладав вiн з Юстином Другим.
- Буде зроблено, достойний.
- А вже як вiзьмете присягу, нагада те йому, що тiльки калiки-перехожi
живляться дармовим хлiбом. Коли вже взяв на себе повиннiсть бути нашим
найманцем, хай вiдшука нагоду i вдарить на склавипiв. Тi варвари геть
знахабнiли. вiрнi звiди: зiтову готують вторгнення у нашi землi. Каган
ма упередити iiого сво©м вторгненням у землi склавипiв.
Хтось iз сенаторiв зважився зауважити:
- Цей мудрий твiй рiшенець, василевсо, достойний пайлильпiшо© упаги i
найщирiпiих старань. Склавппiв, подейкують, збира ться велика сила, до ста
тисяч. Коли авари не перетнуть ш путь, нам несолодко буде, навiть за
Довгою стiною. Чи не заохотити тих наших соузникiв ще однi ю посулою?
- А саме?
- Сплатiм чи пообiцяймо сплатити субсидi©, коли пiдуть у Склавипiю,за
рiк наперед.
- Нi, цього не слiд робити. Хiба не бачите, авари й без того
розперiзуються, i розперiзуються до краю. Ттттне вчинимо. В нокiiiного
iмператора, чув я, було сольство вiд турецького падишаха Турксапфа.
- А так, було.
- I що привело його до пас?
- Турки висловлювали сво крайн невдоволення з того, що iмперiя
прихистила в себе аварiв, ©хнiх конюхiв, котрi будучи пiдкоренi падишахом,
втекли вiд повинностей, покладених на них волею звитяжцiв. А ще
похвалялися: коли iмперiя не витурить ©х за обводи сво © землi, вiн,
Турксанф, дiстане ©х i при Дуна©. Так i сказав: "Авари не птахи, щоб,
ширяючи в аерi, уникнути турецьких мечiв; вони й не риби, щоб пiрнути i
щезнути в морськiй безоднi. Вони по землi ходять. Тiльки-но розправлюсь з
ефталiтами, доберусь i до аварiв",
- Ось цю речпицю його й переповiсте слово в слово Баяну. А ще таке
скажете: "Iмперiя залишиться вiрною соузницькiй угодi, коли соуз наш
справдi буде мiцний". Бiльше нiчого не кажiть, все iнше сам ма зрозумiти.
Вiн i зрозумiв, певно. А може, всього лиш радий був, що йому нагадали
про склавинiв - хто вiда . В усякiм разi, не довго раздумував, як бути.
Покликав слiв, очолюваних уже Таргiтом, i сказав склавинам устами пiдданих
сво©х:
"Скорiться нам по добрiй волi i платiть данину. Якщо ж ослуха тесь,
прийдемо i вiзьмемо силою набагато бiльше".
У склавипiв, що сидiли на нижньому Дуна©, старшим серед князiв був тодi
Лаврит, муж в лiтах уже, а проте й вiн розсмiявся, вислухавши аварiв.
- Ваш каган не повiдав часом, з яко© ж се речi?
- Казали вже: з то©, що ма мо силу, котра примусить платити.
Лаврит спохмурнiв i рвiйно звiвся.
- Скажiть сво му привiдцi, - наважився виповiсти те, що виповiли аварам
свого часу аiiти, - скажiть йому, пай розглянеться лiпше та побачить, чи
народилася i чи зiгрiва ться сонячним промiнням людина, котра пiдкорила б
собi нашу силу. Не хтось папiим, ми звикли володiти чужим. В цьому певнi,
доки на свiтi боролитца i мечi. А тепер iдiть нрiч, ми не бажа мо
говорити з такими.
I знову сли падали Баяновi в ноги й кликали до помсти за образу iменi i
честi, одначе Баян не пiдняв того лiта сво© турми i це попiв iiа склаииши.
Хлiуриися, слухаючi© слiв, цiпив, лютуючи, зуби, а проте не звiвся i пе
показав мечом у той бiк, де склавини. На щось сподiвався ще, чогось ждав.
I дiждався: наступного передлiття слов'яни зiбрали ополчення й повели
через Дунаii, у аемлi Вiзантiйсько© iмперi©. Повели таку тьму i наробили у
Фракi©, а потiм i в Грецькiй землi такого переполоху, що iмператор
змушений був кидати супроти них усе, що мiг кинути, не забув i про
соузницькi обов'язки найнятих на це дiло аварiв.
"Iмперiя ось уже скiльки лiт пiдряд, - нагадував Баяновi через
нарочитих сво©х, - справно платить тобi, кагане, i тво©м родам допомiжнi
солiди. Взамiн же пе мала досi нiчого. Нинi настав час для тво©х турм, для
всiх родiв i во©в аварських показати, на що вони спроможнi i наскiльки
вiрнi обiтницi сво©й. Слов'яни з нижнього Дунаю, з долiв та пiдгiр'я, що
при Дуна©, вторгнулися в нашi землi стотисячною раттю, сплюндрували,
чинячи побори, Фракiю, дiсталися вже й до грецьких полiсiв. Повелiва мо:
кинути - i негайно - всi сво© турми на слов'ян i порятувати вiд видимо©
згуби громадян наших у префектурi Схiд. Склавини не сподiваються удару в
спину, для них мечi сородичiв тво©х стануть божою карою за безбожнi ©хнi
дiла".
Баян спiвчував людовi ромейському i гаряче обiцяв нарочитим: пiде на
склавинiв i покара склавинiв. Не казав тiльки, що завчасу вже, не
знiмаючи меча, почува себе увiнчаним лаврами звитяжцем. Бо таки певен:
лiпшо© нагоди поквитатися i з ромеями, i з склавинами сподiватись годi. За
сим разом не кривитиме навiть душею. Iмператор повелiва , аби прийшов у
його землю i поквитався з склавипами, склавини напросилися сво ю
зухвалiстю на достойний хньо© зухвалостi сквит. Небом заприсягтися може:
лiпшого не вигада ш. I погуля вдоволь, i здобич матиме таку, яко© нiколи
ще не мав. Земля Склавинська нiким - i доволi давно - не була плюндрована,
прийде й забере там усе, що нинi незахищене, i в Фракiю, наперерiз
склавинам, що повертаються з нахапаним, пiде, не прогада . Одне,
iмператоровi догодить, друге, склавинам пустить крiвцю, аби не почували
себе так високо, трет , себе не зобидить - забере все, що можна забрати в
безпечних на зворотнiй путi звитяжцiв.
Рада була коротшою з усiх коротких. - Ти, Ателю, бери тридцять турм i
йди у Фракiйську землю. Ти, Апсиху, пiдеш до склавинiв, що на нижнiм
Дуна©, по пiдгiр'ю. Теж пiзигопi тридцять турм. З усiма iншими,
покликаними боронити супокiй родiв, залишусь я.
Апсих, як завжди, сприйняв повелiння Ясноликого супокiйии. Сказав пiти,
то й пiде, що робити в тiй землi, коли прийде, теж зна . А Атель дивився
на кагана i благальне, i нерозумiюче, i перепуджено водночас.
- Достойний! ©х же сто тисяч, склавинiв. Що я вдiю з ними з сво©ми
тридцятьма?
- Гада ш, вони будуть при купi?
- Так не гадаю, i все ж...
- Нападатимеш лише на тих, що повертатимуться з полоном. А для цього i
тридцяти турм вистачить. До речi, - застерiг, помовчавши, - полон не
витинай, прав у нашi володiння, якусь частину передай ромеям, хай
iмператор бачить i зна : ми вiрнi його повелiнню. Усе ж, що вiзьмеш у
склавинiв яко трофей, - комоней, худобу, паволоку, золото - супроводжуй
пiд надiйною охороною в мо стiйбище. Сам у роме©в нiчого не бери, крiм
яств для во©в i фуражу для комоней. З нас, гадаю, доста буде й того, що
вiзьмуть у них склавини. Похiд трубiть сьогоднi ж.
Ще помовчав, роздумуючи а чи сподiваючись почути чийсь голос, i вже
потiм сказав:
- Жду вас звитяжцями, содруги мо©, i кличу Небо в помiч вам.
XXIV
Правдиво кажучи, в Апсиха могло б бути бiльше нарiкань на Ясноликого,
анiж в Ателя. Бо не розжирiлому на овечих курдюках Ателю, йому, молодому й
спритному терхановi, слiд було б iти в Фракiю й чинити там те, що велено
чинити Ателевi. Ба, не удосто©вся тако© честi, в iнший кiнець ма йти й
гуляти по-iншому. Ну, та обiйдеться. То тiльки спершу ворухнувся було
черв'як жалю чи прикростi. Апсих тому й ходить у Баянових обранцях, що
багато чим, коли не всiм, схожий на Баяна. Одне, зна : оскiльки Ясноликий
велить дiяти так, значить, так треба, а друге, розкинув по тiй першiй митi
мислями i впевнився: там теж буде що i буде в кого брати. Склавини он як
часто гостюють у роме©в, е там i комонi, i тучнi стада худоби, й
паволока, солiди по закамарках. А вiн умi витрушувати iз смертних
зiзнання, вiд нього не приховають анiяких скарбiв.
Як тiльки Апсих перейшов Тису й угледiв перед собою першi склавипськi
поселення, одразу й дав знати, хто йде. Запалали халупи, завалували пси,
ревла кинута напризволяще чи пiдiбрана вже чужинцями й гнана силомiць
худоба. Волали про иомiч i люди, надто тi з них, що спiймались на аркан i
не могли втямити з несподiванки, що то за страхiття, звiдки воно впало на
©хнi голови.
Та ба, що далi проникав Баянiв улюбленець у землю ©хню, то вiдчутнiше
остуджувалося серце: йому нiхто не ставав на путi з мечем чи сулицею,
одначе й по оседках склавинських не було вже анi самих склавинiв, анi
©хнiх скарбiв. Ховалися по плавнях, втiкали до лiсу, а може, й у гори. Тi,
що ближче були до них, напевне, в гори, бо як не рискали його во©, де не
шукали, вiдшукати не могли. Худоба траплялася ще вряди-годи (i отарами, i
поодинцi), з склавинiв же хiба що старе луб'я, тi, хто не годен був
утiкати чи не мав до того охоти.
- Де люд ваш? - питались ошкiрено.
- Утiк, молодче.
- Куди?
- Звiдки менi знати? Сiли, хто мiг сiсти, на комоней та й подалися, а
куди, спитай у вiтру, може, вiн зна .
Що вiзьмеш з такого? Спершу гнiвались i били до смертi нагаями, далi й
гнiватись уже не могли. дине, що лишалося, - сподiватися: так довго
тривати не може, десь та настигнуть втiкачiв. А настигали лише стада
корiв, отари овець, - те, що не могло прискорити ходу i йти купно з
комопними склавинами.
- Негайно перетнiть ©м путi, - повелiв терханам. - Видiлiть сотнi
вииiдпикiв на бистроногих комопях, хай вийдуть прискорено до самих гiр i
вiдрiжуть вiд них усiх склави©©iв, iцо по встигли сховатися в горах.
Терхашi угледiли в тiм неабияку мудрiсть свого привiдцi i поспiшили
зробити iiого повелiння дiлом.
- Будьте обачнi, - казали сотенним. - Скачiть бистро, одначе так, щоб
менше вас видiли. Хай це буде для склавинiв несподiванкою, коли зблизяться
з горами. Ваша мета - посiяти страх i примусити склавинiв полишити все, що
ведуть i несуть iз собою.
Та ба, несподiванка упала на голови обрiв. Тi, що повернулися
перегодом, повiдали: ви'iти вопи вийшли до гiр i путi склавипам, що
гiраиилися туди, перекрили, та ненадовго. lie лише вони, авари, були
турмами сво©ми по другий бiк Сави - обернувся до Вiрагаста й сказав
Вiрагастовi: .
- Авари не забувають таких послуг. Будеш вiддячений мною, привiдцю
словенiв. А зараз розшукай хакан-бега й скажи йому: настав наш час.
Роме©в немало було в Сiрмi©. Коли висипали, потривоженi, з спочивалень
та стали на стiни, гейби мурашки, облiпили ©х. Несолодко довелося б тим,
що йшли на штурм Сiрмiя, якби оборонцi прокинулись ранiш та встигли
налаштувати усi, що були в них, метальнi пристро©, розпалити вогонь пiд
опапицями з смолою. Та ба, проспали вони свiй час, через те анi пристро©в
не налаштували, анi веж та заборола не втримали за собою. дине, що
лишалося тепер, стати лава проти лави й стинатися, доки буде снага та
сила.
Роме© так i робили. Чи то знали, з ким стали на герць (вiд кого, вiд
кого, а вiд аварiв пощади не жди), чи такi вiрнi були iмператоровi, падали
пiд ударами мечiв, а не оступалися. Та що могли вдiяти вони сво©ми
кiлькома когортами, коли стiни перестали бути помiччю-захистом, аварiв же
перла тьма, до того ж тiльки на початку пiшi, далi i нiшi, i комоннi. I
оступатися не було куди, i втiкати тим паче.
Тодi вже, як угледiли: опиратися марна рiч, ©х залишилась мiзерiя,
викинули бiлий стяг i склали перед звитяжцями мечi. Авари спинилися, а
проте ненадовго. Котрийсь оп'япiв вiд кровi, а в котромусь не награлася
бу сть - приострожили огирiв i кинули ©х на згромадженi пiд стiною рештки
захисникiв Сiрмiя. За ними i всi iншi. Хтось iз полонених прикривався
руками, хтось благав про пощаду - дарма. Зручно було стинати голову -
стинали голову, заслонялись вiд меча руками - утинали руки. Аж поки не
нагодився i не угледiв те каган.
- Зупинiться! - повелiв, мовби громом покотив по небу, - Ви не тямите,
що робите. Це ж полоненi! Вони склали мечi, здалися на вашу милiсть.
Помовчав, дожидаючись чогось, i вже потiм звернувся до роме©в.
- Стратиги, центурiони б серед вас?
- , - надав собi бiльш-менш ошатного вигляду один i вийшов наперед.
- Пiдеш i скажеш iмператоровi: усе, що сталося тут, плата за зневагу до
нас, аварiв. I за непочитання права нашого на Сiрмiй. Усiм буде те, -
показав на потятих хто нехту iiамп i хоче зробi©тп нас сво©ми конюхами. А
ще скажеш таке: каган Баян востанн нагаду iмперi©: коли вона ма намiр
жити з аварами в мирi, хай платить те, що було обiцяно iмператором
Юстинiаном i що субсидувалося iмперi ю нинi пiдлеглим нам племенам; хай
видасть нам усiх, хто завинив перед нами. Якщо ж Юстин i за цим разом не
вволить нашу волю, Сiрмi м не одбудеться на Константинополь пiдемо!
XXII
Вiзантiя, як i всяка iмперiя, не лiчила потятих на боролищах. Одне
знала: на всi ©© ратнi промисли, на утримання в покорi захоплених
нещодавно земель потрiбно шiстсот-сiмсот тисяч мечникiв та щитоносцiв.
Коли ©х ставало менше - i головне, вiдчутно менше - тодi згадувала й
потятих i то тому лиш, що ©х треба було замiнити живими. За царювання
Юстина Молодшого потреба ця не сходила з уст як стратегiв, так i
василевса: в легiонах iмперi© було всього лиш сто п'ятдесят тисяч во©в.
Живим не випада дорiкати, тож громи вергалися на покiйникiв i
передусiм на Юстинiана Першого. Це вiн довiв iмперiю до такого стану:
посилав легiони в Iран чи Вiрменiю i лишав там, посилав у Африку, Iталiю -
i теж гейби У прiрву. А про поповнення не дбав, покладав надi© на варварiв
i брав солiди з фiску, аби розплачуватися з варварами, замiсть того, щоб
шукати во©в у себе i формувати легiони з сво©х. Нарiкали й на сенаторiв -
це вони курили покiйному iмператоровi фiмiам, казали, на те ми iмперiя, не
князiвство i не земля - iмперiя, аби не думати про втрати, казали, у пас
люду, як у безбрего© ойкумени, скiльки треба, стiльки й наберемо, коли
треба, тодi й вiзьмемо. I ось мають: якiсь авари взяли Сiрмiй, якiсь авари
погрожують самому Константинополю!
- Це що ж вони дозволяють собi? - пе так питався, як обурювався Юстин
Другий. - Кинути всiх i все й витурити за обводи iмперi©!
Тi, кого це стосувалося, не посмiли запитати в iмператора: а кого
виставлять супроти аварiв, коли всi палатi йськi когорти або в Iталi©, або
в гиптi, або в Iранi стинаються. Про те скажуть пiзнiше, пе пiд гарячу
руку та й це обов'язково iмператоровi. Бо мусять сказати. В аварiв понад
сто тисяч комонних во©в, ромейськi ж, коли i , то десь. Якщо не
розкошелити фiск i не набрати на його золото бодай п'ятдесят тисяч,
Сiрмi м справдi не вiдкупляться.
З тими упованнями на когось i на колись, мабуть, i- пiшли б вiд Юстина
Другого, коли б Юстин Другий не захотiв почути вiд сво©х стратегiв, хто i
якою силою вгомонить аварiв.
Довелося бути вiдвертим iз ним: тако© сили iмперiя не ма .
- Це як накажете розумiти? - видивився iмператор.
- Одбiрнi палатiйськi легiони, василевсе, кинутi на персiв, iншi
перебувають в Iталi©, гиптi, де без них теж не можна обiйтися. Тi ж, що
пiд рукою, не зможуть осилити обрiв. На те потрiбна така сила, як i в них.
- То згуртуйте ©©. Фiск дасть солiди, iмперiя ма стiльки люду, що ним
море можпа загатити. Наберiть лсгiопорiв, вимуштруйте бiльш-менш, вдайтеся
зрештою до когось iз варварiв, аби пособили сво ю раттю, а обринiв
провчiть так, щоб вони й слiд до нас забули. Теж знайшлися однi -
погрожувати Вiзантi©.
Коли так каже iмператор, що залиша ться робити? Взяли усе, що можпа
було взяти у метрополi©, покликали когорти з провi©©цiй i передусiм з
найбiльш падiйiшх - Фракi©, Македонi©, згуртували на видiленi фiском
солiди новi легiони та й стали на думцi: погромити аварiв так, щоб i
думати забули про вторгнення в обводи ромейсько© землi, сили цi ©, може, й
недостатньо ще, а повернути iмперi© Сiрмiй можна. Лиша ться визначитись,
хто поведе цю месницьку силу на аварiв i зумi розумно скористатися нею.
- А чого тут вагатися? - пiдвiвся один. - Я поведу. То був знаний в
палатiйському вiйську стратег, до того ж иаближена до iмператора особа -
Тиверiй. У сiчах з персами вiн зумiв заманити супостатiв сво©х на позицi©
ромейських легiонiв, вiдрiзав ©х вiд усiх iнших персiв i примусив без
особливих втрат i зусиль скласти бронь. Вдруге Тиверiй сам зважився
вторгнутись у персидську фортецю, пiд якою усiм набридло стояти, зчинив
там переполох, а вже переполох допомiг вломитися туди всiм iншим ромеям i
заволодiти фортецею.
Усе те казало про молодечу вiдвагу Тиверiя, хоча нiчого ще не казало
про його вмiння виграти виправу, в якiй беруть участь не когорти й
манiкули, а легiони й легiони. Та коли падiя на звитягу така нетверда, а
бажаючий взяти гору над аварами , то хто насмiлиться пiдвестись i
сказати: сюди потрiбен iнший? Однi промовчали, iншi зрадiли, що знайшовся
охочий, та й благословили смiливця на подвиг.
На путi вiд Константинополя до Дунаю Тиверiй поповнював та й поповнював
сво© легiони новими когортами. Тож коли наблизився до Сiрмiя, силу мав
достатню. Лишалося вивiдати, де зараз каган i його турми, що помишля
вчинити супроти нього, Тиверiя. Причина незлагоди - Сiрмiй, та чи треба
йти на нього всi ю силою? Там мiцнi фортечнi стiни, вони можуть виявитись
i неприступними. Що тодi? Стоятиме та й стоятиме, сподiваючись взяти
iзмором? А чи не вiзьме той iзмор його легiони?
Йшов до Дунаю - думав про це i пiдiйшов - теж думав, аж поки не став на
твердiй i дино вiрнiй мислi. Легiонам i легiонерам так чи iнакше
потрiбний перепочинок. Доки перепочиватимуть, пошле мiж аварiв послухiв та
вивiдникiв. А вже як матиме вiд них звiди, стане на якiйсь мислi-рiшенцi.
Проникнули його вивiдники мiж аварiв (в тiм числi i в Сiрмiй) дуже
просто - пiд виглядом продавцiв товарiв, скупщикiв бичачо© шкiри, овечого
смушку, просто пiд личиною блукаючих в пошуку шматка хлiба людей. I звiди
принесли, за всiма ознаками, достовiрнi. Не принесли лиш втiхи: каган,
виявля ться, знав, хто веде супроти нього легiони, де перебува , i тримав
турми напоготовi.
Уповання на несподiванку, отже, вiдпало. Мусить виходити в поле i
стинатися з аварами в полi. Де вигiднiш стати: перейшовши Саву пiд Сiрмi м
чи опертись на Сiнгидун i вдарити з боку Сiнгидуна? А як i там, i там?
"Прокляття! - вперше зворухнувся сумнiв i зродив щось схоже на каяття.
- Навiщо брав на себе цю виправу, коли не був нi на Савi, нi на Дуна©?"
I в один, i в другий кiнець кидався, мiркуючи, а спинився на мислi, яка
не вiдвiдувала його досi та, здавалось, i не повинна була вiдвiдати:
оскiльки каган все одно зна , хто вийшов супроти нього i з якою силою, чом
не почати виправу з перотрактацiй?
Осiяпня це видалося Тивсрiю на диво звабним, i вiн не став вагатися:
зрихтував iз перших, що трапились пiд руку, сольство й послав його у
стольпе стiйбище аварiв.
Скiльки ждав Баяпово© одповiдi, стiльки й пе переставав сподiватися: а
раптом привiдця аварiв зважить всi "за" i "проти" та й пiде з Сiрмiя?
IIащо вiн йому? Анi Сiрмiя, янi лапгобардського IIорика пе обрав сво©м
стольним городом, як став на Гепiдськiй землi наметовим стiйбищем, 'iак i
продовжу стояти. Сольстио ж iiе з порожнiми руками пiшло. Так i сказав
слам сво©м: "Обiцяйте кагановi: "Я, Тиверiй, докладу всiх зусиль розуму i
серця, а схилю iмператора до мислi жити з аварами в дружбi й платити ©м
обiцяне - вiсiмдесят тисяч солiд щолiта, коли кагап вииеде з Сiрмiя турми
сво© й передасть його законним володарям - ромеям".
I вдень ходив - не переставав думати про це, i на сон одходив поночi -
знову думав. Вiрив у сподiване i ждав сподiваного. А дiждався небагато.
Каган сказав, вислухавши слiв: "Було б лiпше, коли б Тиверiй привiз
солiди, а пе слова про них. Сiрмiй можу звiльнити, одначе не ранiш, як
iмператор сплатить належне нам за всi цi лiта i видасть всiх, хто завинив
перед нами". I тим сказав усе: мирно Сiрмiя не передасть, Сiрмiй належить
брати силою.
Ну що ж, неминучого не минути. Лиша ться подумати, як виграти сiчу, та
й ставати з цим зарозумiлим обрипом нс' прю. Вiн все-таки Тиверiй, за ним
он якi звитяги над персами. Над персами, чув, вонючий обрине?
здив сам на Дунай, посилав роз'©зд на Саву, прикидав, зважував, а
чогось твердого i певного виважити для себе ве мiг. Аж поки пе пiдступила
до серця злiсть i не змусила бути самим собою.
"Я все-таки ромей i Тиверiй, - похвалився. - Не може бути, аби по
перехитрив тебе, Баяне".
Знав вiд знiду©iiв сво©х: авари тож пе вiдсиджуються в стiйбищах, бiля
жон та комопсii, рискають по сей бiк Ду"аю, наглядають за ним. А коли так,
пiде на Сiрмiй, та й край. Тим упевнить кагана: його мета - таки Сiрмiй. I
вже тодi, як упевнить, лишить пiд Сiрмiем лише мечникiв та Дучпикiи, всiх
iнших кипо з Сiпгидуиа за Дупаii i пустить гуляти iю аварських стiибищах.
Так, щоб лише попiл лишався пiсля пих та плач i туга сiялись долами. Хай
тодi вiн, кагап, бiга мислiю по древу та дошуку ться, до взяти 'гуршi,
аии i люд сiiiii захистити вiд uorniu та меча, i Сiрий зберегти за собою.
Л так, хай тодi дума та знiма термi© з-пiд Сiрмiя та кида супроти
комопгiих ромсйських Легiонiв. Гляди, в тому поспiху та перестраху i
схибне десь, гляди, саме таким рибом Тивирiii i иовгрпя iмперi© Сiрмiй.
Усе робив, аби бачили Баяновi звiдуии: iде на Сiрмiii, i йде нсiсю
сво ю силою. А коли був уже пiд Сiрмiсм i обклав, перейшовши Саву, Сiрмiй,
залишив при coo i лише тих, що треба було залишити, iншим повелiв знятися
та мно, зробити видимiсть, нiби ©х вiдкликано з-пiд Сiрмiя, а там десь
звернути до Сiнгидупа, на переправу через Дунай.
Вони й переправилися, та недовго гуляли за Дуна м, плюндруючи аварськi
стiйбища. У кагана вистачило турм заступити ©м путь. А вже як заступив та
впевнився, далi не пiдуть, покликав найкмiтливiшого з терханiв, Апсиха, й
сказав йому:
- Вiзьми якi хочеш i скiльки хочеш турм i скинь тих, що пiд Сiрмi м, у
Саву.
Апсих прикинув щось у думцi й затримав крицевий позирк очей сво©х на
кагановi.
- Дай, Ясноликий, бодай одну турму з вiрних тобi.
- Всього лиш?
- Решту вiзьму в хакан-бега.
- Бути по-тво му.
Апсих знав: каган вiрить йому. Це вкотре уже посилав на найнебезпечнiше
дiло, туди, де жде або звитяга, або смерть. А коли так, не може бути i
вагань: вiн утвердить кагана в сiй вiрi. Ще раз i, може, назавжди.
Коли наближався до Сiрмiя й угледiв, небо замоложу ться, спинив
натомленого бистрим переходом огира й розглянувся: се ж те що треба! Дощ
зажене Тиверiйових во©в до кри©вок i дасть можливiсть об'явитися в ©хньому
таборi зненацька. Отож i рiшенець не може бути iншим: пiд Сiрмi м
об'явиться поночi, тодi, як нiхто не видiтиме його, а складеться, як
мислить собi, поночi i вдарить на ромейський табiр.
Небо було прихильне до Апсиха. До само© ночi громадились i громадилися
там хмари, а вночi прогуркотiв грiм, закресали блискавицi i хлинув дощ. Не
дощ - справжнiсiнька злива.
Тиверiй певен був: пiд таку зливу запертi в Сiрмi© авари пе посмiють
зважитися на вилазку. Про те ж, що надiйде iнша сила i саме зараз опукою
впаде на його табiр, i помишляти не мiг. А вона впала, да так дужо i
навальне, що тiльки найбiльш завзятим та обачним i пощастило добiгти до
Сави та перепливти Саву.
Мусив кликати до себе тих, що пiшли за Дунай, i тим згубив ©х мало не
наполовину. Авари настигли його когорти при Дупа© i нав'язали сiчу. А до
видано, аби тi, що бачили вже себе по другий бiк рiки, у повнiй безпецi,
спроможнi були протистояти супостатовi i протистояти достойно? Тi, що не
розгубилися i завзято стали боропити свою честь, полягли у сiчi, тi, що
переправилися, не були вже силою, на яку можна покладати якiсь сподiванки.
Коли добрався зрештою до Константинополя i став перед iмператором, так
i сказав йому:
- То диявол. Доки пе ма мо змоги кинути на нього все палатiйське
вiйсько, мусимо платити солiди та миритися якось. Iншого стриму йому нема
i чи буде колись, пiхто не вiда .
Iмператор метав блискавицi i найбiльше на нього, Тиверiя. Дорiкав за
те, що почав виправу з обмiну сольствами, що залишив там, при Дупа©, он
скiльки во©в, а не принiс нiчого, окрiм ганьби й безвиходi. А схолонув по
кiлькох днях, таки пристав на його раду: зрихтував сольство й послав ного
до аварiв шукати злагоди.
Довго пе було ©х, слiв. Дехто побоювавсь уже: нiчого пе ви©здять вони,
доведеться iпших рихтувати i в супротивний кiнець свiту - до персiв, а вже
як замиряться з персами, зберуть усю, що прийде звiдтам, силу та й кинуть
на аварiв. Одначе сли повернулися, i повернулись неабияк збадьоренi: вони
таки обламали роги тiй сатанi в лику людському. Чули таке: зажадав, аби
iмперiя сплатила йому солiди за всi минулi лiта, вiд того самого часу, як
помер i перестав платити передбаченi угодою солiди iмператор Юстинiан.
Казали йому: "Ти не послуговувався вiдтодi iмперi©, за що вона ма платити
тобi солiди? Невже й за те, що громив соузних iз нею гепiдiв, посiв ©©
город i фортецю Сiрмiй?" Слухати не хотiв: або - або. Аж поки не вдалися
до хитростi та не перехитрили дияволом посланого на ©хпi голови авара:
здибали франкського гостя, що повертався з Константинополя i мав вiдвiдати
кагана, й сунули йому до рук чималу купу солiд, аби тiльки запевнив Баяна:
роме© замирюються з персами, двадцятилiтнiй вiйнi настав кiнець. По тому
Баян зговiрливiший став i зламався врештi-решт: "Хай буде по-вашому, -
сказав, - за минулi лiта не треба платити, а за се i наступнi платiть, як
i платили: по вiсiмдесят тисяч солiд". Довелося погодитись i взяти з нього
роту: поверне Сiрмiй i етапе на Дуна© яко страж iнтересiв iмператора i
його iмперi©.
- Присягався по-сво му, - хвалилися, - на мечi, присягався й на бiблi©.
- Ото й бiда, - насторожився iмператор.
- Чому так?
- А тому, що лжа то . Що варваровi бiблiя i яка у нього пови©шiсть
перед бiблi ю?
- Ми iнакше гадали: що нам ного присяга, важливо, iи,о побачимо за всю.
- I що побачили?
- IТа диво щирий був, надто коли присягав по-сво му. Iiiдi©iс меча u
вирiк, звертаючись до неба: "Коли я щось противне грекам замислю, то хай
цей меч мене поб' i весь люд мiй витне до ноги, хай Небо впаде на пас, i
лiсп, i гори, рiка Сав хай вийде з берегiв i поглине нас у хвилях сво©х".
Iмператор нiчого не сказав, вислухавши сла, думав мовчки, i вже тодi,
як надумався, повелiв:
- Готуйте йому дiло. Хай не гада собi, що братиме солiди задаром.
XXIII
Дiло не забарилось об'явитися, щоправда, уже без Юстина Другого. На
чотирнадцятому роцi свого перебування на престолi вiн запемiг, i так дуже,
що визнав за потрiбне вiдмовитися вiд сонцесяйно© коропи на користь царицi
Софi© i Тиверiя Константина - того самого, що ганебно втiк вiд аварiв
з-пiд Сiрмiя. Посiвши трон iмператора в Августiонi i розглянувшись на
тронi, Тиверiй не забарився згадати пiдписаний з аварами ряд, а згадавши,
став опоряджувати до кагана слiв:
- Вiзьмете з нього присягу, - сказав сво©м нарочитим, - на вiрнiсть
новому iмператоровi. Аби вона була надiйною, заново укладете з ним ряд -
точнiсiнько такий, який укладав вiн з Юстином Другим.
- Буде зроблено, достойний.
- А вже як вiзьмете присягу, нагада те йому, що тiльки калiки-перехожi
живляться дармовим хлiбом. Коли вже взяв на себе повиннiсть бути нашим
найманцем, хай вiдшука нагоду i вдарить на склавипiв. Тi варвари геть
знахабнiли. вiрнi звiди: зiтову готують вторгнення у нашi землi. Каган
ма упередити iiого сво©м вторгненням у землi склавипiв.
Хтось iз сенаторiв зважився зауважити:
- Цей мудрий твiй рiшенець, василевсо, достойний пайлильпiшо© упаги i
найщирiпiих старань. Склавппiв, подейкують, збира ться велика сила, до ста
тисяч. Коли авари не перетнуть ш путь, нам несолодко буде, навiть за
Довгою стiною. Чи не заохотити тих наших соузникiв ще однi ю посулою?
- А саме?
- Сплатiм чи пообiцяймо сплатити субсидi©, коли пiдуть у Склавипiю,за
рiк наперед.
- Нi, цього не слiд робити. Хiба не бачите, авари й без того
розперiзуються, i розперiзуються до краю. Ттттне вчинимо. В нокiiiного
iмператора, чув я, було сольство вiд турецького падишаха Турксапфа.
- А так, було.
- I що привело його до пас?
- Турки висловлювали сво крайн невдоволення з того, що iмперiя
прихистила в себе аварiв, ©хнiх конюхiв, котрi будучи пiдкоренi падишахом,
втекли вiд повинностей, покладених на них волею звитяжцiв. А ще
похвалялися: коли iмперiя не витурить ©х за обводи сво © землi, вiн,
Турксанф, дiстане ©х i при Дуна©. Так i сказав: "Авари не птахи, щоб,
ширяючи в аерi, уникнути турецьких мечiв; вони й не риби, щоб пiрнути i
щезнути в морськiй безоднi. Вони по землi ходять. Тiльки-но розправлюсь з
ефталiтами, доберусь i до аварiв",
- Ось цю речпицю його й переповiсте слово в слово Баяну. А ще таке
скажете: "Iмперiя залишиться вiрною соузницькiй угодi, коли соуз наш
справдi буде мiцний". Бiльше нiчого не кажiть, все iнше сам ма зрозумiти.
Вiн i зрозумiв, певно. А може, всього лиш радий був, що йому нагадали
про склавинiв - хто вiда . В усякiм разi, не довго раздумував, як бути.
Покликав слiв, очолюваних уже Таргiтом, i сказав склавинам устами пiдданих
сво©х:
"Скорiться нам по добрiй волi i платiть данину. Якщо ж ослуха тесь,
прийдемо i вiзьмемо силою набагато бiльше".
У склавипiв, що сидiли на нижньому Дуна©, старшим серед князiв був тодi
Лаврит, муж в лiтах уже, а проте й вiн розсмiявся, вислухавши аварiв.
- Ваш каган не повiдав часом, з яко© ж се речi?
- Казали вже: з то©, що ма мо силу, котра примусить платити.
Лаврит спохмурнiв i рвiйно звiвся.
- Скажiть сво му привiдцi, - наважився виповiсти те, що виповiли аварам
свого часу аiiти, - скажiть йому, пай розглянеться лiпше та побачить, чи
народилася i чи зiгрiва ться сонячним промiнням людина, котра пiдкорила б
собi нашу силу. Не хтось папiим, ми звикли володiти чужим. В цьому певнi,
доки на свiтi боролитца i мечi. А тепер iдiть нрiч, ми не бажа мо
говорити з такими.
I знову сли падали Баяновi в ноги й кликали до помсти за образу iменi i
честi, одначе Баян не пiдняв того лiта сво© турми i це попiв iiа склаииши.
Хлiуриися, слухаючi© слiв, цiпив, лютуючи, зуби, а проте не звiвся i пе
показав мечом у той бiк, де склавини. На щось сподiвався ще, чогось ждав.
I дiждався: наступного передлiття слов'яни зiбрали ополчення й повели
через Дунаii, у аемлi Вiзантiйсько© iмперi©. Повели таку тьму i наробили у
Фракi©, а потiм i в Грецькiй землi такого переполоху, що iмператор
змушений був кидати супроти них усе, що мiг кинути, не забув i про
соузницькi обов'язки найнятих на це дiло аварiв.
"Iмперiя ось уже скiльки лiт пiдряд, - нагадував Баяновi через
нарочитих сво©х, - справно платить тобi, кагане, i тво©м родам допомiжнi
солiди. Взамiн же пе мала досi нiчого. Нинi настав час для тво©х турм, для
всiх родiв i во©в аварських показати, на що вони спроможнi i наскiльки
вiрнi обiтницi сво©й. Слов'яни з нижнього Дунаю, з долiв та пiдгiр'я, що
при Дуна©, вторгнулися в нашi землi стотисячною раттю, сплюндрували,
чинячи побори, Фракiю, дiсталися вже й до грецьких полiсiв. Повелiва мо:
кинути - i негайно - всi сво© турми на слов'ян i порятувати вiд видимо©
згуби громадян наших у префектурi Схiд. Склавини не сподiваються удару в
спину, для них мечi сородичiв тво©х стануть божою карою за безбожнi ©хнi
дiла".
Баян спiвчував людовi ромейському i гаряче обiцяв нарочитим: пiде на
склавинiв i покара склавинiв. Не казав тiльки, що завчасу вже, не
знiмаючи меча, почува себе увiнчаним лаврами звитяжцем. Бо таки певен:
лiпшо© нагоди поквитатися i з ромеями, i з склавинами сподiватись годi. За
сим разом не кривитиме навiть душею. Iмператор повелiва , аби прийшов у
його землю i поквитався з склавипами, склавини напросилися сво ю
зухвалiстю на достойний хньо© зухвалостi сквит. Небом заприсягтися може:
лiпшого не вигада ш. I погуля вдоволь, i здобич матиме таку, яко© нiколи
ще не мав. Земля Склавинська нiким - i доволi давно - не була плюндрована,
прийде й забере там усе, що нинi незахищене, i в Фракiю, наперерiз
склавинам, що повертаються з нахапаним, пiде, не прогада . Одне,
iмператоровi догодить, друге, склавинам пустить крiвцю, аби не почували
себе так високо, трет , себе не зобидить - забере все, що можна забрати в
безпечних на зворотнiй путi звитяжцiв.
Рада була коротшою з усiх коротких. - Ти, Ателю, бери тридцять турм i
йди у Фракiйську землю. Ти, Апсиху, пiдеш до склавинiв, що на нижнiм
Дуна©, по пiдгiр'ю. Теж пiзигопi тридцять турм. З усiма iншими,
покликаними боронити супокiй родiв, залишусь я.
Апсих, як завжди, сприйняв повелiння Ясноликого супокiйии. Сказав пiти,
то й пiде, що робити в тiй землi, коли прийде, теж зна . А Атель дивився
на кагана i благальне, i нерозумiюче, i перепуджено водночас.
- Достойний! ©х же сто тисяч, склавинiв. Що я вдiю з ними з сво©ми
тридцятьма?
- Гада ш, вони будуть при купi?
- Так не гадаю, i все ж...
- Нападатимеш лише на тих, що повертатимуться з полоном. А для цього i
тридцяти турм вистачить. До речi, - застерiг, помовчавши, - полон не
витинай, прав у нашi володiння, якусь частину передай ромеям, хай
iмператор бачить i зна : ми вiрнi його повелiнню. Усе ж, що вiзьмеш у
склавинiв яко трофей, - комоней, худобу, паволоку, золото - супроводжуй
пiд надiйною охороною в мо стiйбище. Сам у роме©в нiчого не бери, крiм
яств для во©в i фуражу для комоней. З нас, гадаю, доста буде й того, що
вiзьмуть у них склавини. Похiд трубiть сьогоднi ж.
Ще помовчав, роздумуючи а чи сподiваючись почути чийсь голос, i вже
потiм сказав:
- Жду вас звитяжцями, содруги мо©, i кличу Небо в помiч вам.
XXIV
Правдиво кажучи, в Апсиха могло б бути бiльше нарiкань на Ясноликого,
анiж в Ателя. Бо не розжирiлому на овечих курдюках Ателю, йому, молодому й
спритному терхановi, слiд було б iти в Фракiю й чинити там те, що велено
чинити Ателевi. Ба, не удосто©вся тако© честi, в iнший кiнець ма йти й
гуляти по-iншому. Ну, та обiйдеться. То тiльки спершу ворухнувся було
черв'як жалю чи прикростi. Апсих тому й ходить у Баянових обранцях, що
багато чим, коли не всiм, схожий на Баяна. Одне, зна : оскiльки Ясноликий
велить дiяти так, значить, так треба, а друге, розкинув по тiй першiй митi
мислями i впевнився: там теж буде що i буде в кого брати. Склавини он як
часто гостюють у роме©в, е там i комонi, i тучнi стада худоби, й
паволока, солiди по закамарках. А вiн умi витрушувати iз смертних
зiзнання, вiд нього не приховають анiяких скарбiв.
Як тiльки Апсих перейшов Тису й угледiв перед собою першi склавипськi
поселення, одразу й дав знати, хто йде. Запалали халупи, завалували пси,
ревла кинута напризволяще чи пiдiбрана вже чужинцями й гнана силомiць
худоба. Волали про иомiч i люди, надто тi з них, що спiймались на аркан i
не могли втямити з несподiванки, що то за страхiття, звiдки воно впало на
©хнi голови.
Та ба, що далi проникав Баянiв улюбленець у землю ©хню, то вiдчутнiше
остуджувалося серце: йому нiхто не ставав на путi з мечем чи сулицею,
одначе й по оседках склавинських не було вже анi самих склавинiв, анi
©хнiх скарбiв. Ховалися по плавнях, втiкали до лiсу, а може, й у гори. Тi,
що ближче були до них, напевне, в гори, бо як не рискали його во©, де не
шукали, вiдшукати не могли. Худоба траплялася ще вряди-годи (i отарами, i
поодинцi), з склавинiв же хiба що старе луб'я, тi, хто не годен був
утiкати чи не мав до того охоти.
- Де люд ваш? - питались ошкiрено.
- Утiк, молодче.
- Куди?
- Звiдки менi знати? Сiли, хто мiг сiсти, на комоней та й подалися, а
куди, спитай у вiтру, може, вiн зна .
Що вiзьмеш з такого? Спершу гнiвались i били до смертi нагаями, далi й
гнiватись уже не могли. дине, що лишалося, - сподiватися: так довго
тривати не може, десь та настигнуть втiкачiв. А настигали лише стада
корiв, отари овець, - те, що не могло прискорити ходу i йти купно з
комопними склавинами.
- Негайно перетнiть ©м путi, - повелiв терханам. - Видiлiть сотнi
вииiдпикiв на бистроногих комопях, хай вийдуть прискорено до самих гiр i
вiдрiжуть вiд них усiх склави©©iв, iцо по встигли сховатися в горах.
Терхашi угледiли в тiм неабияку мудрiсть свого привiдцi i поспiшили
зробити iiого повелiння дiлом.
- Будьте обачнi, - казали сотенним. - Скачiть бистро, одначе так, щоб
менше вас видiли. Хай це буде для склавинiв несподiванкою, коли зблизяться
з горами. Ваша мета - посiяти страх i примусити склавинiв полишити все, що
ведуть i несуть iз собою.
Та ба, несподiванка упала на голови обрiв. Тi, що повернулися
перегодом, повiдали: ви'iти вопи вийшли до гiр i путi склавипам, що
гiраиилися туди, перекрили, та ненадовго. lie лише вони, авари, були