яким буде суспiльство. Хоч отакi, як оце, взагалi плюють на суспiльство.
Проте й вони, майже несвiдомо, розраховують на нього - воно ©х завжди
прохарчу .
Багатьох з них щось не вдовольня в життi. I вони протестують. I теж
по-рiзному. Вусатий молодик заперечу рiшуче все i так же рiшуче копiю
геро©в копiйчаних фiльмiв та книжок. Його протест - мозолям. I нi гич
бiльше. Ми розшеретову мо ©х словесними трi рами, але насправдi всi вони
зсипанi до одного засiка. До того ж, готуючись шеретувати ©х, мiрку мо про
всiлякi запобiжники, хлорани, а самi затиску мо мiцно в долоньцi ту, одну,
дину, дорогу нам зернинку, гаряче притиска мо ©© до сво©х грудей.
Проростай не кукiлем, зернинко, крiзь наше серце!"
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
Днi летiли, мов наполоханi конi. Доводилось триматися за воза, пильно
дозиратися вперед. Але що робити, коли виднокруг застила ©дка пилюка?
Пилюка застила виднокiл, чутки заступають правду. Вони й котяться, мов
та порохнява. В лiкарнi розповiдали, буцiм Холод випробову на хворих
якийсь отруйний препарат, що сам вiн ледве зна щось в медицинi, зате
тямить в жiнках, наженився, мов турецький паша; диного сина вигнав з
дому, бо, бачте, заважав, вiйну теж просидiв чи то пiд спiдницею молодицi
в окупацi©, чи в полонi, - i ще багато iншого. Чого не вигадають люди,
коли ©х змагають багла© i заздрiсть! Тi ж, хто знав Холода, потискували
плечима, переповiдали чутки, як смiшнi анекдоти. Чутки проходять натовп
швидше, нiж найдрiбнiшi частки свинцевi товщi. Вони докочувалися й до
Холода: щирим смiхом друзiв, шепiтком за спиною, двозначним натяком.
Звiдки випурхували, чи була в них хоч крихiтка правди, а чи всi вони
суспiль брехня - не знав нiхто, але що другою хiрургi ю цiкавилось
мiнiстерство та iншi установи, знали всi. Шелестiли папiрцi, вiдклацували
статистичнi вiдомостi "мерседеси", пунктуальнi канцеляристи витрушували
пилюку iз старих iсторiй хвороб, доповiдей, протоколiв.
Прокiп Гордiйович догадувався, звiдки випурхували чутки про полон, про
жiнок. В мiстi, в двоюрiдно© тiтки, оселилась Ольга. Вона розпочала
обстрiл з далеких позицiй. Але хто тче плiтки про клiнiку?.. Невже?.. Нi,
Олександр так не вчинить. Вiн би вiч-на-вiч, не криючись.
Але щось дряпало по душi настирно й боляче. Думка про Олександра
стискала тривогою Холодове серце. Стiльки рокiв дiлили по-сусiдськи
хлiб-сiль, стiльки вiддали одне одному розрад, сердечно© приязнi. Скiльки
грядок переполото обопiльними розмовами? Як же жити, не дiткаю-тась плечем
плеча людини, котрiй можна виповiсти все, що на серцi. Людина зiткана так,
що ©й часом i поскаржитись хочеться. Нi, це таки справдi - пострiл в спину
довiрi. Хоч вона вже й так - як решето.
Врештi Холодовi настирилися паперове шарудiння й шепiт, i вiн пiшов до
секретаря партiйного бюро. Маленький сухенький чоловiк в потертiм старiм
костюмi слухав професора, а сам микуляв очима, шукав яко©сь притичини, щоб
втекти вiд нього. Прокiп Гордiйович здогадувався - секретар бо©ться i
його, i його справи. Чоловiк вiн не лихий, навiть добрий, але безвольний i
тому зовсiм не вiдповiда сво©й посадi. Вiн акуратно складав списки оргiв,
сам бiгав до клубу й випускав у зошит чорнi галочки по кiлькостi
агiтаторiв, коли вони йшли на семiнар, першим вискакував з залу i випускав
галочок знову - чи всi агiтатори тут, чи нiхто не втiк. А сам весь вiк
втiкав i не мiг втекти вiд сварок i штурханiв сво © жiнки.
Прокiп Гордiйович мало покладався на нього. Професор просто прохав його
поставити на обговорення наступних партiйних зборiв роботу друго©
хiрургi©. Але той клiпнув повiками, переступивши з ноги на ногу, поправив
на носi велетенськi окуляри.
- Я... тобто... Ще не було директиви. - I, загледiвши високу,
рум'янолицю санiтарку, котра кокетувала бiля клубу з молодим ординатором,
покликав:
- Левицька, йдiть сюди.
Та, розрум'янiла вiд соромiцьких комплiментiв, пiдiйшла, похитуючи
крутими стернами.
Секретар вийняв з кишенi блокнота, послинивши пальця, перегорнув кiлька
сторiнок.
- Левицька. Ви на минулому семiнарi не знали про становище в Лаосi. I
взагалi про цю кра©ну... Так я вам вiдшукав статтю в журналi, тiльки
глядiть, журнал з бiблiотеки, диний примiрник...
Прокiп Гордiйович з жалем подивився на секретаря, хотiв пiти мовчки, та
таки не втримався:
- Вам не шкода?.. Вона його загубить у кущах.
Дiвчина пирснула смiхом, однак всiм сво©м видом ствердила: мабуть,
так-таки воно й станеться.
Секретар провiв Холода недоброзичливим поглядом.
* * *
Прокiп Гордiйович трохи кривив перед собою. Адже мав кому вилити жалi з
серця. Щоправда, вiн би швидше роздушив його, анiж дав пролитися жалям. З
тим чоловiком вони сходились не часто i бiльше сварилися або кепкували
обопiльне. В такий спосiб ховали свою приязнь, сво© почуття. Дружба ж ©хня
в'язалася мiцно, на нiй червонiли краплини кровi.
Тимофiй Шах - сторож лiкарнi, а влiтку ще й садiвник. Химерний i
правдивий чоловiк. Химерно i дивно склалося його життя. До вiйни вiн пас
колгоспнi вiвцi в селi Куца Балка на Херсонщинi. Сiмнадцять рокiв стрiчав
i проводжав ранкову зорю в степу, пiд дощами i сонцем, вiд котрих ховала
його лише стара парасолька. Латана-перелатана, мала вона по селу великий
посмiх. Старi дiди казали, що пiд такою ж парасолькою, якщо не пiд цi ю
самою, до революцi© водила на шовковiм ретязi цуцика володарка економi©
графиня Липецька. Вона затуляла парасолькою вiд сонця i себе й цуцика.
Тимофiй Шах сво© вiвцi парасолькою не прикривав. Але доглядав ©х,
либонь, лiпше, нiж панi цуцика. Вони в нього котилися i врунилися кучеряве
на всю Херсонщину. В труднiй роботi, в безсоннi випас собi Тимофiй Шах на
ранкових росах орден. А що на той час в селi не стало горiлки, мав вiн з
сво © нагороди не тiльки шану, а й користь. Кому весiлля, родини -
поспiшали до Шаха. Вваживши на прохання, вiвчар надiвав пiджака з "Знаком
Пошани" i йшов легкою пастухiвською ходою до станцiйно© крамницi, а
повертаючись звiдти, притримував руками кишенi пiджака. Опрiч вiвчарства
мав Шах ще й iнше ремесло. Майже все сво життя робив на портрети рамки.
Тимофiй Шах пам'ятав керiвникiв краще за самого секретаря райкому. Якщо
хтось губив у пам'ятi, в якому роцi було обрано чи звiльнено когось, -
бiгли до Шаха. Вiн тодi для чогось заглядав собi в покраяну глибокими
рисками, пошрамовану долоню, поворушивши хвилину беззвучно губами, казав
уголос: "Так... На нього я робив велику дубову раму... Нi, пробачте, брешу
на словi. Згодилася стара. Дубову, це на..." I знову заглядав у долоню. I
хоч нiчого цього туди не було вписано, життя вкарбувало в Шаховi долонi
немало сво©х повiстей. Пастушою гирлигою, прикладом гвинтiвки,
заступилном, цiпилном, грабилном - всiма сiльськими i мiськими найтяжчими
"илнами". Кiлька знакiв вписало воно йому в вiйну санiтарними ношами. На
тiй путi доля й звела його з Холодом. Вони тримали з рiзних кiнцiв однi й
тi ж величезнi фронтовi ношi. Разом потрапили до полону, разом втiкали,
разом ходили в лютi штрафнi атаки, ©х поранило одним снарядом, i вони
попали до одного госпiталю. А далi Холод вже не захотiв вiдпускати Шаха. В
один день i демобiлiзувалися. Холод по©хав до Ки ва, а Тимофiй у свою Куцу
Балку. Був вiн рядовим, а вiд рядових жiнки за чужi помилки не
вiдступаються.
Однак лишаговата пляма полоненого чорнiла й на ньому. ©© бачили здалеку
i поспiшали звернути з Тимофi вого шляху вбiк. Тодi саме скiнчилась вiйна.
Всi колишнi Шаховi замовцi горiлки, кого обминула на вiйнi куля, ходили по
селу попiд руки, в орденах, в погонах, спiвали пiсень, тiльки вiн сидiв на
порозi землянки, самотньо тесав для клубу нову велику раму.
Йому навiть не доручили овечок. А диний Тимофi©в дово нний орден
згорiв у вогнi разом з хатою. I така вхопила Шаха за серце образа, така
туга, що вiн вперше за сво життя гiрко напився, почепив на груди двi
низки медальйонiв i брошок, - диний трофей, який принiс з вiйни на
забавку дiтям, - i пiшов на шлях. Медальйони тонко дзвенiли, позаду бiгла
табунцем дiтвора, завбачливо звертали з шляху дорослi. А другого дня,
похмелившись, Тимофiй спакував у мiшки нехитрi хатнi пожитки, найняв у
iндуса коня i, посадовивши на воза жiнку та дiтей, пiдпалив стрiху
землянки.
- Нехай все старе пiде прахом, - сказав за ворiтьми. - А ти не скигли,
дурепо. Все одно на рамках я тепер на всiх вас не зароблю.
Бiльше року Шах жив у Ки вi, в Холода. Потерпав цнотливою селянською
душею, ночував з жiнкою в сторожцi, вiддаючи лише дiтей у хатн тепло, а
на другий рiк Прокiп Гордiйович виклопотав йому кiмнату в пiдвалi.
Тепер Шах мешкав у тому ж будинку, що й Холод, на першому поверсi.
Для Прокопа Гордiйовича Тимофiй Шах - книга, яку вiн найповнiше
прочитав. Та водночас в тiй книзi не вистачало одного роздiлу. З не© було
вирвано кiльканадцять сторiнок внутрiшнього монолога.
Все життя Тимофiй Шах щось думав. Та так нiчого й не сказав. I не
вчитавши тих сторiнок. Холод не мiг достеменно вiдгадати: чи скаже?
Шах сидiв на маленькому стiльчику бiля кухонного столика, довбав щось
стамескою. Холод, вiддавши добридень жартiвливим "скрипиш?", пiдсунув i
собi ослона, але Тимофiй похапливо змiв з колiн стружки.
- Чого ж тут? Неначе хати нема .
- Може, ти там самогон вариш, бо©шся впустити. А це ж на якого
портрета?-вказав на свiжоструганi планки. - Клуб замовив?
- Клубам тепер постачають майстернi, оптом, а це, як отой казав, на
просту людину - на свою бабу... А чого це ви, Гордiйовичу, - постерiг вiн
Холодiв сумовитий настрiй, - насичувались. Про що дума те?
- Про смерть.
- Хiба вже пора?
Вони перейшли до свiтлички. Квартира в Шаха невелика: двi маленькi
кiмнатки, чуланчик. Чуланчик сторож теж переобладнав пiд житло, там колись
жила старша дочка. А що дочка й син роз'©хались кожне шукати свою долю, то
старi впустили собi квартиранта - вгена Мазура.
Мабуть, це легковага, i Холодовi самому смiшно з цього, але йому
кортить подивитись Мазурове житло. Вiн знав цього хлопця й ранiше, проте
зараз чомусь не мiг по днати того, що уклалося в уявi, з тим, що
розповiдали в лiкарнi. Либонь, випустив щось, не розгледiв.
Впiймавши зацiкавлений Холодiв погляд. Шах прочинив дверi комiрчини.
- Постояльця нема . А дверей вiн не замика . Тiльки виварку. В не© не
да заглядати нiкому. - В голосi легка iронiя. Але так вiн розповiда про
всiх. Здебiльшого ще й зобража тих, про кого розказу . Але зараз разом з
iронi ю здивований Холод ловить i шанобливi нотки. - Хочете - погляньте.
Холод пiдiйшов до прочинених дверей, пересягнув поглядом порiг. В
тiснiй комiрчинi - лiжко, плетена етажерка з книжками, стiл, два стiльцi.
На пiдвiконнi - колба i штатив з пробiрками. В кутку, за лiжком - на
саморобнiм ослонi, - великий цинковий бачок. Звичайний бачок, якi ставлять
в шкiльних коридорах та сiльрадах, тiльки накришка до нього примкнута
величезними замками за приваренi металевi вуха.
- Оце вiн у нiй, - чомусь стишив голос Шах, - варить на плитi зiлля. А
потiм вносить сюди. Три днi лiкарство настою ться, i вже тодi розда .
- Всiм розда ?
- Всiм. Отакий чоловiк. Бачили - на дверях написано, коли прийма .
- Огляда вiн хворих, вислухову ?
- Нi, бере пляшки i налива . Всiм-всiм. Як Iсус Христос. Ще да
папiрцi, в котрих сказано, який харч вживати хворому. На машинцi папiрцi
вистуку . Якби вiн захотiв, давно б озолотився. Але ж жодно© копi чки... I
то даремне прокуратура до нього сiка ться. Викликають, пiдсилають сво©х з
пляшечками... А це ж, либонь, i вiн, - прислухався до далеких крокiв.
Справдi, клацнув замок, грюкнули дверi. вген ще довго стукотiв,
шарудiв у коридорi - роздягався. Вiдтак вступив до вiтальнi. Мокрий,
стрижений, - подарунок собi на день iменин, - зiм'ятий, стомлений. На
носi, на випнутих вперед вилицях - крапельки дощу. Видно, вiн не почував
©х. Пiд вузькими, зжмуреними очима - нервознi тiнi. Здавалося, Мазур щойно
вибрався з вулично© аварi©.
- вгене, - не приховав свого спостереження Холод, - менi вида ться,
вас винiс шторм. Човен розбився на рифах, а ви вистрибнули на сходи ось
цього будинку.
вген облизав смажнi вуста, стер рукавом з смаглявого обличчя дощовi
краплi.
- Не шторм - прорубали днище.
- Воно ж, мабуть, броньоване. Хто зважився?
- Хто? Ваш... - Мазур кинув хмурого косяка, проковтнув слово. Яке -
неважко було здогадатися. - Мене звiльнено з роботи.
Тепер вже Холод розкрив очi в подивi.
- За вiщо ж?
- Привiд можна знайти завжди, коли його пошукати. Запiзнення на
роботу... Невиконання планово© теми... Не досить низький уклiн, зрештою, -
в очах його жахтiла злiсть. - Вам лiпше знати...
Мазур не вельми цiнував свою службову посаду. Але вона йому давала
грошi на прожиття, давала мiсце для роботи, посуд i хiмiкати для дослiдiв.
Тепер же на нього, оярiч тавра шахрая, ще налiпили й тавро лiнтюха,
невдатного працiвника. Злiсть i образа клекотiли йому в грудях, готовi
пролитися будь на кого. Вiя це почував i тому хотiв сховатися до
комiрчини.
Проте його зупинив Шах. В сторожових очах поблискували зата нi вогники.
Холод ©х ловив, вген - не помiчав.
- Чого втiка ш? Сядь, посидь. Я люблю розмовляти з тими, кого звiльнили
з роботи. Вельми душевнi, правдивi люди.
- Я не душевний, я - лютий, - осiдлав стiльця вген. - Але я можу
вдарити лише по ньому, - i справдi грюкнув кулаком по спинцi стiльця, аж
луна стрибнула пiд стелю.
- Ну, не з дiдька лиха, знайдеться iнша робота, - спробував розважити
Шах.
- А чого ж. Пiду препаратом, санiтаром... До них, зрештою, - вказав вiн
на вiкно. - Бiльше - куди ж.
Професор i сторож мимоволi перевели погляди за його рукою. За вiкном
вiтряно. Сумно розгойдувались дерева, хльоскали голим вiттям по небу. Над
дахами, над димарями важко клубочили осiннi хмари. Вони видавалися схожими
на хижих птахiв. Наскакували одна на одну, перекидалися, били крильми,
струшуючи з них скiснi струменi.
Тi струменi загнали в пiд'©зд зграйку одягнених по-сiльському дiвчат з
лопатами в руках.
- Ви зараз скажете, що копати канави - теж корисна й потрiбна робота, -
правив сво Мазур, - i я наперед пристаю на вашi слова. Хоч менi зда ться,
скоро нiкому буде садовити огiрки i качати з города гарбузи... Та вони й
непотрiбнi, хлопцiв на селi мало, пiдносити ©х нема кому. Коли б на мене,
я заборонив би ви©здити з села, не давав би паспортiв.
- Тодi це був би феодалiзм, - заперечив Холод, пильно приглядаючись до
вгена великими, але водночас гострими, темно-сiрими очима.
Його не дивувало, що Мазур стриба думкою, говорить з такою злiстю. Вiн
розглядав його зараз, мов пацi нта, вивiряв, чи далеко зайшла хвороба,
розмiрковував, до яких вдатися лiкiв. А може, пацi нт сам вже лiку себе?
Таке теж трапля ться. А може?.. Часто людинi взагалi треба понести
напочатку невдачу. Вана вигарту душу, вику ©© для борнi. Вхопивши лиха,
поборовши бурю, людина по-справжньому склада цiну тишi.
Однак не кожен здатен пережити бурю. Допiру вген прийняв на себе один
шквал. I в човнi його плеска вода.
Прокiп Гордiйович вже давно уклав свою думку про вгена. Мазур -
породження вiку, його стрiмкого невпинного бiгу. Вiн дивиться примруженими
очима на свiт не тому, що зна про нього мало, а тому, що зна багато. Нi,
це не одiж нiгiлiста, "механiка", покро на примiтивним кравцем - модою.
вген вiддав сво жарке, плазматично© температури серце формулi i
математичному розрахунку. вгенова душа нiби стулена з двох половинок. З
старо©, прикопчено© димом вiйни, i ново©, викувано© механiчним молотом i
презирством до то© тiнi. Ця, друга, кувалася в прокляттi першо©, але вона
не переплавила ©© в собi. вген переконав себе, що iржа роз'©да душу
швидше, нiж механiзм. Нi, у його власнiй душi струни не поржавiли. I сум,
i радiсть торкаються ©х, але вiн затиска ©х, щоб утихли. Людина не ма
права давати вiльно лунати ©хнiм акордам. Вона може помилитись. Тi струни,
на яких найчастiше гра пристрасть, вже й так привели ©©, людину, до
фатально© межi, за котрою - морок, порожнеча, небуття. Яка ж вона велика,
коли могла прийти до такого? Свiтом мусить володiти розум, розрахований
точно, майже математично. Вiн, а не настро©.
Професор зна - так мислить не один вген. Цi люди - шукачi, котрi
збилися з дороги.
Так, життя й треба прожити в горiннi. I щоб не пережити себе, не
побоятися заперечити того, що зроблено в молодостi, страхатися попсувати
те хороше, що знайдено iншими, - не переорати чужi рiвнi борозни, прилягти
сво ю до них. Тiльки гуртом можна виорати велике поле.
вген же намiрився орати його сам. Не бачить вiн i женцiв, якi мають
прийти на його лан. Отак орати навчив його Бiлан. I ©м двом стало тiсно на
безкрайому полi.
- Ну, ще ж не все... Подай на профспiлку, - порадив Шах.
- Ет, - махнув рукою вген.
- А може... Згарячу це Олександр Кiндратович, - вщипнув коротко
пiдстриженого рудого вуса сторож. - Переходить, одiйде серцем...
- Цей чоловiк пiде по живих людських серцях. I ступатиме по них не
просто так, а в iм'я чогось. Громадських iнтересiв насамперед. Громадським
чоботом легко розтоптати особисте.
- Ви так про громадське й особисте...
- А як же, - не дав договорити Холодовi до кiнця Мазур. - В свiтi все
особисте. Навiть лихо. Все, що ми назива мо громадським, доступне людинi
тiльки тодi, коли ста часточкою ©© душi.
- Але ж людина сама буду життя.
- Не вона його, а воно ©©. Сучасна жива iстота - складний механiзм, але
таким його зробила природа. Вiд нас залежить небагато. Ми просто дуримо
самi себе, возвеличу мо, прагнучи в такий спосiб увiнчати науку про себе
ж. Сучасна жива iстота...
- Сучасна жива iстота... - цього разу перепинив Холод. - Я не хочу
вдаватись до конструктивних схем. Я просто знаю, вона неодмiнно повинна
зупинитися на спiв соловейка, заплакати вiд нез'яснено©, не пiдраховано©
нiякою кiбернетичною машиною туги, побити пику iншiй iстотi, якщо та
повела третю iстоту в театр. Ви, мабуть, i самi могли б навести якийсь
свiженький приклад, - примружив хитре око.
вген почервонiв, опустив погляд. "Звiдки вiн?.. - подумав. - Мабуть,
був у театрi, бачив нас з Лiлею".
На мить це iм'я витiснило з вгеново© голови все. вген пригадав, що в
театрi вони розсварилися з Лiлею. Тепер вже остаточно. Вона пiшла, не
досидiвши третьо© дi©. ©© повiв до виходу якийсь знайомий офiцер.
Всi цi днi вген ходив, немов у отруйнiм диму. Мабуть, тому й наразився
на сварку з Лiлиним батьком.
вген ледве подавив зiтхання, однак сказав уперто:
- От тому вона й iстота. Машина не помиля ться. Вона не сумнiва ться.
Шах ще якийсь час слухав ©хню розмову, та потiм пiдвiвся, почовгав до
старенького, поточеного шашелем буфета. Пiдняв проти свiтла одну пляшку,
другу - порожнi. I вийшов за дверi.
Нi Холод, нi Мазур не помiтили того.
- Ви не дали менi викiнчити думки, - заперечив Прокiп Гордiйович. -
Людина не може мислити кiбернетичне, коли в не© щось трапля ться в життi.
Ви зрозумiли? А цим вона й велика, цим i красива. Велика в сумнiвах, у
ваганнях. У добротi й гнiвi. Людина не може пiдкорити собi любов,
ненависть. Не може пiзнати жагу життя. Бо тодi б не було ©©. Не було б
життя. Ми зна мо, як збудована машина. За допомогою ©© ми вiдгаду мо
та мницi неживо© матерi©. Але чому мислить людина? Це - невiдомо. I що
бiльше вiдмика людина дверей, то бiльше бачить замкiв попереду. Вона
велика не польотом у космос i не вченням Енштейна. I те й те - просто
схiдцi на шляху людства. А дерзанням, прагненням.
- В цьому я трiшки згоден з вами. Вчення Енштейна - найвище на рiвнi
наших знань i наших уявлень. Але воно, мабуть, безглузде з точки зору
iншо©, третьо© площини. Воно теж умовне. Наука мусить складатися не з
думок, а з фактiв. За думкою завжди сто©ть авторитет. Ми раби сво©х
винаходiв.
- А може, нас веде щось бiльше? Наш свiт весь час розвива ться. А в
ньому й ми.
- Розвива ться вiчно. I куди ж? До того. Оце "до" - вже дурниця. А ми
яка форма? Ви говорите про людську досконалiсть i красу, про гармонiю
свiту. Але ми взагалi не можемо судити про це, бо не зна мо iнших свiтiв.
- Нi, я так не казав, - заперечив Холод. - Я казав про призначення. Ми
прагнемо пiзнати свiт. I пiзна мо по частинах. От тут нам i стають на
службу машини, нами ж винайденi. Супутники, ракети...
- Так. Але...
Холод видивився пильним, довгим поглядом у вгеновi очi, мовив тихо:
- А я, коли б мiг, босий побiг би по зiрках.
- Щасливо© дороги. Тiльки не попечiть пiдошви. В цiй iронi© була своя
логiка. Але вiн не може пристати на не©. Професор нiби вiдчував - це не
остання ©хня розмова. Йому ще доведеться розбивати немало вгенових
переконань. А сперечатися з ним не легко. Його слова - тi ж цвяхи, ©х не
вхопити голими руками. Мазур сприйма правду, та не до кiнця виважу ©©.
Пiд оцим, пiд яким щойно зштовхнулися вони словами, кутом зiйшлися зараз
два найбiльшi полюси свiту. I коли Холод вчора побачив, як у сусiднiм
родильнiм корпусi приймали на латане простирадло немовля, вiн у ту хвилину
подумав так, як зараз Мазур. Майбутн свiту на полотнянiй латцi. Крiзь
дiрку в пелюшцi дитя бачить i небо, i зорi. А може, саме воно пiде взутими
в металевi черевики ногами по зiрках. Може, саме це й вищою людською
метою. Ступити на планети. Може... Йому, Холодовi, цi питання теж крають
душу. Людство, мабуть, навмисне втiка вiд них, не да вiдповiдi. Воно
згорнуло ©х у звичайний, мiцний фiлософський клубок i не хоче перемотувати
його. Навiщо? Щоб потiм перемотати ще раз? Прокiп Гордiйович розумi це i
не поспiша вхопитися за випадковi кiнчики. Хоч кiнчикiв тих щодень
вигляда бiльше. Ми ©х просто зв'язу мо, зсуку мо, запиха мо досередини.
Знав вiн i те, що йому нiчого сказати вгеновi. Дивився на вгена, i
думка його дво©лась. Бачив не будеяну людину, напхану знаннями, але видючу
й слiпу водночас, ©© шматують сумнiви. I сумнiви лячнi. Це вже не вагання
творення. Не тривога за будучину. Коли людина сумнiва ться в сво©й працi,
тодi вона кожного разу почина з новим поривом. Але в вгена iншi вагання.
Певнiше, вiдсутнiсть будь-яко© вiри. Професоровi дивно це. "А може, ти й
справдi обманю ш себе? Все тво життя - в невдачах, в борнi. З чимось, за
щось. Ти мав у ньому кривди i радощi. Радiсть творiння, радiсть працi.
Може, це й не найвища радiсть, але висока. Вона наповнила всi тво© днi
змiстом, а душу - певнiстю й силою".
Ох, яку почува в собi силу! Вiн прикро пiдiйшов до того, до чого
боявся колись доторкнутися мрi ю. Що, вважав, призначено iншим. I ось
тепер осягнув - не лише iншим. Йому теж. Вони такi ж, як i вiн. Холод
усвiдомлював - вiн не звершив сво © мрi©. А чи можна звершити ©©? Адже чи
не найбiльше це розчарування - звершена мрiя. Здiйснена мрiя - вiдiбрана
мрiя. Щастя людини в тому, що мрiя росте разом з нею, що попереду завше
зорi нова, незвершена мрiя.
Прокiп Гордiйович окида мисленим зором свiй путь i бачить - весь вiн у
вибалках, байраках, колючiм тернi. А поруч iншi шляхи. Немов у тiй казцi:
"Пiдеш лiворуч... Пiдеш праворуч..." I все-таки, коли б знову спинився на
роздорiжжi, пiшов би цим самим. Тяжким, нерiвним. Вiн виходив його без
нарiкань, без каяття, без заздростi. Пройшов, мабуть, i тому, що нiс з
собою вiру. М'яту, топтану, але нiс. Вiру в людей, в ©хнi новi, великi
iдеали. Скiльки переступив на сво му шляху порад, - мудрих, звабливих на
перший погляд, але за ними стояли виготованi каркаси, в котрi заганялися
людськi душi. Каркаси - мiцнi i красивi, але людським душам в них тiсно i
холодно.
вген побачив цi каркаси. Але, вжахнувшись ©х, несвiдомо буду свiй,
одмiнний, сталевий.
- Що ж веде, що кличе вгена? Куди простелилася його путь? Чи ж далеко
сяга сво©м зором наперед?
Прокiп Гордiйович розмовля з Мазуром, а його натоптана спогадами
пам'ять видобува з товстого стосу iншу стрiчу, iншi суперечки. Доля
привела до нього ту людину, вже покалiчену душею i тiлом. Хоч зi всього
було видно, що ще недавно то був мiцний чоловiк. Звали його Жоржi. Негр
Жоржi - один з революцiйних вождiв чорного континенту. Вiн захворiв у
по©здi, його зняли в Ки вi i поклали до Прокопа Гордiйовича. Цей
африканець був першим, хто видобув вогонь для революцiйного багаття. На
тому кострищi згорiли чужi фальшивi iде© i гасла, а вiдтак, в невмiло
роздмуханiм полум'©, i iде© тих, хто його розпалював. На цьому ж вогнищi
вигорiла душа Жоржi. В порожн дупло вселилися зневiра, прокляття i
зненависть.
Прокiп Гордiйович навiдував свого пацi нта щодня. Бо тут доводилося
лiкувати не лише хвору нирку, а й покалiчену душу. Душа ж у негра велика,
й зневiра в нiй вмiстилася теж величезна. Зневiра до всього свiту. Вiн
ненавидiв усiх. Слова кидав з пристрастю, рвав ©х з самого серця. Прокiп
Гордiйович i зараз пам'ята його, схожi на промови, розповiдi.
"Люди безсилi. Вони нiбито зробили страшенно багато, але насправдi -
мiзерно мало. Вони все ще не можуть змiркувати, як подiлити порiвну шматок
хлiба на всiх. Вони не можуть спiльно користати безмежний зелений простiр.
Не можуть i не зможуть, бо дiлити треба доброту i пiдлоту, хитрiсть i
щирiсть, а це неможливо. Не хочуть навiть зрозумiти - чим живе людина, з
чого треба будувати життя. Розумнi, але на©внi люди-утопiсти гадали -
будiвництво нового життя треба розпочинати з театру. Колонiзатори були
переконанi: основа добробуту й порядку - тюрма. Тюрма i мiсiонерська
школа. Остання мусить прищепити зколонiзованим людям чужi звички i мову.
Вони добре знають, що чужа мова на рiднiй землi - це весiльна музика на
похоронi. Насправдi ж у свiтi все значно простiше. Людям потрiбне житло.
Хата, в яку нiхто не ма права зайти без стуку. Ви, мабуть, не згоднi?"
Холод не згоджувався, хоч i розумiв, що йому нi в чому не вдасться
переконати африканця. Професор у суперечках просто ставив iншу мету:
вивести хворого з тяжко©, гнiтючо© рiвноваги. Щоб кипiв злiстю, щоб
повернувся до боротьби, а значить, i до життя.
Жоржi при©хав до нас, вiн побачить нашi небуденнi в буденностi днi, i
вони одволожать його душу. Вiн зна багато, але далеко не все. Пiд кiнець
лiкування негр вже не тiльки охоче вступав до розмови з професором, а
навiть намагався жартувати. А нещодавно надiслав розважливого листа.
Холод ставить в думцi поруч африканця i вгена, ловить у них велику
спiльнiсть. "Мабуть, i лiки ©м потрiбнi тi ж самi", - подумав. Йому й
Проте й вони, майже несвiдомо, розраховують на нього - воно ©х завжди
прохарчу .
Багатьох з них щось не вдовольня в життi. I вони протестують. I теж
по-рiзному. Вусатий молодик заперечу рiшуче все i так же рiшуче копiю
геро©в копiйчаних фiльмiв та книжок. Його протест - мозолям. I нi гич
бiльше. Ми розшеретову мо ©х словесними трi рами, але насправдi всi вони
зсипанi до одного засiка. До того ж, готуючись шеретувати ©х, мiрку мо про
всiлякi запобiжники, хлорани, а самi затиску мо мiцно в долоньцi ту, одну,
дину, дорогу нам зернинку, гаряче притиска мо ©© до сво©х грудей.
Проростай не кукiлем, зернинко, крiзь наше серце!"
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
Днi летiли, мов наполоханi конi. Доводилось триматися за воза, пильно
дозиратися вперед. Але що робити, коли виднокруг застила ©дка пилюка?
Пилюка застила виднокiл, чутки заступають правду. Вони й котяться, мов
та порохнява. В лiкарнi розповiдали, буцiм Холод випробову на хворих
якийсь отруйний препарат, що сам вiн ледве зна щось в медицинi, зате
тямить в жiнках, наженився, мов турецький паша; диного сина вигнав з
дому, бо, бачте, заважав, вiйну теж просидiв чи то пiд спiдницею молодицi
в окупацi©, чи в полонi, - i ще багато iншого. Чого не вигадають люди,
коли ©х змагають багла© i заздрiсть! Тi ж, хто знав Холода, потискували
плечима, переповiдали чутки, як смiшнi анекдоти. Чутки проходять натовп
швидше, нiж найдрiбнiшi частки свинцевi товщi. Вони докочувалися й до
Холода: щирим смiхом друзiв, шепiтком за спиною, двозначним натяком.
Звiдки випурхували, чи була в них хоч крихiтка правди, а чи всi вони
суспiль брехня - не знав нiхто, але що другою хiрургi ю цiкавилось
мiнiстерство та iншi установи, знали всi. Шелестiли папiрцi, вiдклацували
статистичнi вiдомостi "мерседеси", пунктуальнi канцеляристи витрушували
пилюку iз старих iсторiй хвороб, доповiдей, протоколiв.
Прокiп Гордiйович догадувався, звiдки випурхували чутки про полон, про
жiнок. В мiстi, в двоюрiдно© тiтки, оселилась Ольга. Вона розпочала
обстрiл з далеких позицiй. Але хто тче плiтки про клiнiку?.. Невже?.. Нi,
Олександр так не вчинить. Вiн би вiч-на-вiч, не криючись.
Але щось дряпало по душi настирно й боляче. Думка про Олександра
стискала тривогою Холодове серце. Стiльки рокiв дiлили по-сусiдськи
хлiб-сiль, стiльки вiддали одне одному розрад, сердечно© приязнi. Скiльки
грядок переполото обопiльними розмовами? Як же жити, не дiткаю-тась плечем
плеча людини, котрiй можна виповiсти все, що на серцi. Людина зiткана так,
що ©й часом i поскаржитись хочеться. Нi, це таки справдi - пострiл в спину
довiрi. Хоч вона вже й так - як решето.
Врештi Холодовi настирилися паперове шарудiння й шепiт, i вiн пiшов до
секретаря партiйного бюро. Маленький сухенький чоловiк в потертiм старiм
костюмi слухав професора, а сам микуляв очима, шукав яко©сь притичини, щоб
втекти вiд нього. Прокiп Гордiйович здогадувався - секретар бо©ться i
його, i його справи. Чоловiк вiн не лихий, навiть добрий, але безвольний i
тому зовсiм не вiдповiда сво©й посадi. Вiн акуратно складав списки оргiв,
сам бiгав до клубу й випускав у зошит чорнi галочки по кiлькостi
агiтаторiв, коли вони йшли на семiнар, першим вискакував з залу i випускав
галочок знову - чи всi агiтатори тут, чи нiхто не втiк. А сам весь вiк
втiкав i не мiг втекти вiд сварок i штурханiв сво © жiнки.
Прокiп Гордiйович мало покладався на нього. Професор просто прохав його
поставити на обговорення наступних партiйних зборiв роботу друго©
хiрургi©. Але той клiпнув повiками, переступивши з ноги на ногу, поправив
на носi велетенськi окуляри.
- Я... тобто... Ще не було директиви. - I, загледiвши високу,
рум'янолицю санiтарку, котра кокетувала бiля клубу з молодим ординатором,
покликав:
- Левицька, йдiть сюди.
Та, розрум'янiла вiд соромiцьких комплiментiв, пiдiйшла, похитуючи
крутими стернами.
Секретар вийняв з кишенi блокнота, послинивши пальця, перегорнув кiлька
сторiнок.
- Левицька. Ви на минулому семiнарi не знали про становище в Лаосi. I
взагалi про цю кра©ну... Так я вам вiдшукав статтю в журналi, тiльки
глядiть, журнал з бiблiотеки, диний примiрник...
Прокiп Гордiйович з жалем подивився на секретаря, хотiв пiти мовчки, та
таки не втримався:
- Вам не шкода?.. Вона його загубить у кущах.
Дiвчина пирснула смiхом, однак всiм сво©м видом ствердила: мабуть,
так-таки воно й станеться.
Секретар провiв Холода недоброзичливим поглядом.
* * *
Прокiп Гордiйович трохи кривив перед собою. Адже мав кому вилити жалi з
серця. Щоправда, вiн би швидше роздушив його, анiж дав пролитися жалям. З
тим чоловiком вони сходились не часто i бiльше сварилися або кепкували
обопiльне. В такий спосiб ховали свою приязнь, сво© почуття. Дружба ж ©хня
в'язалася мiцно, на нiй червонiли краплини кровi.
Тимофiй Шах - сторож лiкарнi, а влiтку ще й садiвник. Химерний i
правдивий чоловiк. Химерно i дивно склалося його життя. До вiйни вiн пас
колгоспнi вiвцi в селi Куца Балка на Херсонщинi. Сiмнадцять рокiв стрiчав
i проводжав ранкову зорю в степу, пiд дощами i сонцем, вiд котрих ховала
його лише стара парасолька. Латана-перелатана, мала вона по селу великий
посмiх. Старi дiди казали, що пiд такою ж парасолькою, якщо не пiд цi ю
самою, до революцi© водила на шовковiм ретязi цуцика володарка економi©
графиня Липецька. Вона затуляла парасолькою вiд сонця i себе й цуцика.
Тимофiй Шах сво© вiвцi парасолькою не прикривав. Але доглядав ©х,
либонь, лiпше, нiж панi цуцика. Вони в нього котилися i врунилися кучеряве
на всю Херсонщину. В труднiй роботi, в безсоннi випас собi Тимофiй Шах на
ранкових росах орден. А що на той час в селi не стало горiлки, мав вiн з
сво © нагороди не тiльки шану, а й користь. Кому весiлля, родини -
поспiшали до Шаха. Вваживши на прохання, вiвчар надiвав пiджака з "Знаком
Пошани" i йшов легкою пастухiвською ходою до станцiйно© крамницi, а
повертаючись звiдти, притримував руками кишенi пiджака. Опрiч вiвчарства
мав Шах ще й iнше ремесло. Майже все сво життя робив на портрети рамки.
Тимофiй Шах пам'ятав керiвникiв краще за самого секретаря райкому. Якщо
хтось губив у пам'ятi, в якому роцi було обрано чи звiльнено когось, -
бiгли до Шаха. Вiн тодi для чогось заглядав собi в покраяну глибокими
рисками, пошрамовану долоню, поворушивши хвилину беззвучно губами, казав
уголос: "Так... На нього я робив велику дубову раму... Нi, пробачте, брешу
на словi. Згодилася стара. Дубову, це на..." I знову заглядав у долоню. I
хоч нiчого цього туди не було вписано, життя вкарбувало в Шаховi долонi
немало сво©х повiстей. Пастушою гирлигою, прикладом гвинтiвки,
заступилном, цiпилном, грабилном - всiма сiльськими i мiськими найтяжчими
"илнами". Кiлька знакiв вписало воно йому в вiйну санiтарними ношами. На
тiй путi доля й звела його з Холодом. Вони тримали з рiзних кiнцiв однi й
тi ж величезнi фронтовi ношi. Разом потрапили до полону, разом втiкали,
разом ходили в лютi штрафнi атаки, ©х поранило одним снарядом, i вони
попали до одного госпiталю. А далi Холод вже не захотiв вiдпускати Шаха. В
один день i демобiлiзувалися. Холод по©хав до Ки ва, а Тимофiй у свою Куцу
Балку. Був вiн рядовим, а вiд рядових жiнки за чужi помилки не
вiдступаються.
Однак лишаговата пляма полоненого чорнiла й на ньому. ©© бачили здалеку
i поспiшали звернути з Тимофi вого шляху вбiк. Тодi саме скiнчилась вiйна.
Всi колишнi Шаховi замовцi горiлки, кого обминула на вiйнi куля, ходили по
селу попiд руки, в орденах, в погонах, спiвали пiсень, тiльки вiн сидiв на
порозi землянки, самотньо тесав для клубу нову велику раму.
Йому навiть не доручили овечок. А диний Тимофi©в дово нний орден
згорiв у вогнi разом з хатою. I така вхопила Шаха за серце образа, така
туга, що вiн вперше за сво життя гiрко напився, почепив на груди двi
низки медальйонiв i брошок, - диний трофей, який принiс з вiйни на
забавку дiтям, - i пiшов на шлях. Медальйони тонко дзвенiли, позаду бiгла
табунцем дiтвора, завбачливо звертали з шляху дорослi. А другого дня,
похмелившись, Тимофiй спакував у мiшки нехитрi хатнi пожитки, найняв у
iндуса коня i, посадовивши на воза жiнку та дiтей, пiдпалив стрiху
землянки.
- Нехай все старе пiде прахом, - сказав за ворiтьми. - А ти не скигли,
дурепо. Все одно на рамках я тепер на всiх вас не зароблю.
Бiльше року Шах жив у Ки вi, в Холода. Потерпав цнотливою селянською
душею, ночував з жiнкою в сторожцi, вiддаючи лише дiтей у хатн тепло, а
на другий рiк Прокiп Гордiйович виклопотав йому кiмнату в пiдвалi.
Тепер Шах мешкав у тому ж будинку, що й Холод, на першому поверсi.
Для Прокопа Гордiйовича Тимофiй Шах - книга, яку вiн найповнiше
прочитав. Та водночас в тiй книзi не вистачало одного роздiлу. З не© було
вирвано кiльканадцять сторiнок внутрiшнього монолога.
Все життя Тимофiй Шах щось думав. Та так нiчого й не сказав. I не
вчитавши тих сторiнок. Холод не мiг достеменно вiдгадати: чи скаже?
Шах сидiв на маленькому стiльчику бiля кухонного столика, довбав щось
стамескою. Холод, вiддавши добридень жартiвливим "скрипиш?", пiдсунув i
собi ослона, але Тимофiй похапливо змiв з колiн стружки.
- Чого ж тут? Неначе хати нема .
- Може, ти там самогон вариш, бо©шся впустити. А це ж на якого
портрета?-вказав на свiжоструганi планки. - Клуб замовив?
- Клубам тепер постачають майстернi, оптом, а це, як отой казав, на
просту людину - на свою бабу... А чого це ви, Гордiйовичу, - постерiг вiн
Холодiв сумовитий настрiй, - насичувались. Про що дума те?
- Про смерть.
- Хiба вже пора?
Вони перейшли до свiтлички. Квартира в Шаха невелика: двi маленькi
кiмнатки, чуланчик. Чуланчик сторож теж переобладнав пiд житло, там колись
жила старша дочка. А що дочка й син роз'©хались кожне шукати свою долю, то
старi впустили собi квартиранта - вгена Мазура.
Мабуть, це легковага, i Холодовi самому смiшно з цього, але йому
кортить подивитись Мазурове житло. Вiн знав цього хлопця й ранiше, проте
зараз чомусь не мiг по днати того, що уклалося в уявi, з тим, що
розповiдали в лiкарнi. Либонь, випустив щось, не розгледiв.
Впiймавши зацiкавлений Холодiв погляд. Шах прочинив дверi комiрчини.
- Постояльця нема . А дверей вiн не замика . Тiльки виварку. В не© не
да заглядати нiкому. - В голосi легка iронiя. Але так вiн розповiда про
всiх. Здебiльшого ще й зобража тих, про кого розказу . Але зараз разом з
iронi ю здивований Холод ловить i шанобливi нотки. - Хочете - погляньте.
Холод пiдiйшов до прочинених дверей, пересягнув поглядом порiг. В
тiснiй комiрчинi - лiжко, плетена етажерка з книжками, стiл, два стiльцi.
На пiдвiконнi - колба i штатив з пробiрками. В кутку, за лiжком - на
саморобнiм ослонi, - великий цинковий бачок. Звичайний бачок, якi ставлять
в шкiльних коридорах та сiльрадах, тiльки накришка до нього примкнута
величезними замками за приваренi металевi вуха.
- Оце вiн у нiй, - чомусь стишив голос Шах, - варить на плитi зiлля. А
потiм вносить сюди. Три днi лiкарство настою ться, i вже тодi розда .
- Всiм розда ?
- Всiм. Отакий чоловiк. Бачили - на дверях написано, коли прийма .
- Огляда вiн хворих, вислухову ?
- Нi, бере пляшки i налива . Всiм-всiм. Як Iсус Христос. Ще да
папiрцi, в котрих сказано, який харч вживати хворому. На машинцi папiрцi
вистуку . Якби вiн захотiв, давно б озолотився. Але ж жодно© копi чки... I
то даремне прокуратура до нього сiка ться. Викликають, пiдсилають сво©х з
пляшечками... А це ж, либонь, i вiн, - прислухався до далеких крокiв.
Справдi, клацнув замок, грюкнули дверi. вген ще довго стукотiв,
шарудiв у коридорi - роздягався. Вiдтак вступив до вiтальнi. Мокрий,
стрижений, - подарунок собi на день iменин, - зiм'ятий, стомлений. На
носi, на випнутих вперед вилицях - крапельки дощу. Видно, вiн не почував
©х. Пiд вузькими, зжмуреними очима - нервознi тiнi. Здавалося, Мазур щойно
вибрався з вулично© аварi©.
- вгене, - не приховав свого спостереження Холод, - менi вида ться,
вас винiс шторм. Човен розбився на рифах, а ви вистрибнули на сходи ось
цього будинку.
вген облизав смажнi вуста, стер рукавом з смаглявого обличчя дощовi
краплi.
- Не шторм - прорубали днище.
- Воно ж, мабуть, броньоване. Хто зважився?
- Хто? Ваш... - Мазур кинув хмурого косяка, проковтнув слово. Яке -
неважко було здогадатися. - Мене звiльнено з роботи.
Тепер вже Холод розкрив очi в подивi.
- За вiщо ж?
- Привiд можна знайти завжди, коли його пошукати. Запiзнення на
роботу... Невиконання планово© теми... Не досить низький уклiн, зрештою, -
в очах його жахтiла злiсть. - Вам лiпше знати...
Мазур не вельми цiнував свою службову посаду. Але вона йому давала
грошi на прожиття, давала мiсце для роботи, посуд i хiмiкати для дослiдiв.
Тепер же на нього, оярiч тавра шахрая, ще налiпили й тавро лiнтюха,
невдатного працiвника. Злiсть i образа клекотiли йому в грудях, готовi
пролитися будь на кого. Вiя це почував i тому хотiв сховатися до
комiрчини.
Проте його зупинив Шах. В сторожових очах поблискували зата нi вогники.
Холод ©х ловив, вген - не помiчав.
- Чого втiка ш? Сядь, посидь. Я люблю розмовляти з тими, кого звiльнили
з роботи. Вельми душевнi, правдивi люди.
- Я не душевний, я - лютий, - осiдлав стiльця вген. - Але я можу
вдарити лише по ньому, - i справдi грюкнув кулаком по спинцi стiльця, аж
луна стрибнула пiд стелю.
- Ну, не з дiдька лиха, знайдеться iнша робота, - спробував розважити
Шах.
- А чого ж. Пiду препаратом, санiтаром... До них, зрештою, - вказав вiн
на вiкно. - Бiльше - куди ж.
Професор i сторож мимоволi перевели погляди за його рукою. За вiкном
вiтряно. Сумно розгойдувались дерева, хльоскали голим вiттям по небу. Над
дахами, над димарями важко клубочили осiннi хмари. Вони видавалися схожими
на хижих птахiв. Наскакували одна на одну, перекидалися, били крильми,
струшуючи з них скiснi струменi.
Тi струменi загнали в пiд'©зд зграйку одягнених по-сiльському дiвчат з
лопатами в руках.
- Ви зараз скажете, що копати канави - теж корисна й потрiбна робота, -
правив сво Мазур, - i я наперед пристаю на вашi слова. Хоч менi зда ться,
скоро нiкому буде садовити огiрки i качати з города гарбузи... Та вони й
непотрiбнi, хлопцiв на селi мало, пiдносити ©х нема кому. Коли б на мене,
я заборонив би ви©здити з села, не давав би паспортiв.
- Тодi це був би феодалiзм, - заперечив Холод, пильно приглядаючись до
вгена великими, але водночас гострими, темно-сiрими очима.
Його не дивувало, що Мазур стриба думкою, говорить з такою злiстю. Вiн
розглядав його зараз, мов пацi нта, вивiряв, чи далеко зайшла хвороба,
розмiрковував, до яких вдатися лiкiв. А може, пацi нт сам вже лiку себе?
Таке теж трапля ться. А може?.. Часто людинi взагалi треба понести
напочатку невдачу. Вана вигарту душу, вику ©© для борнi. Вхопивши лиха,
поборовши бурю, людина по-справжньому склада цiну тишi.
Однак не кожен здатен пережити бурю. Допiру вген прийняв на себе один
шквал. I в човнi його плеска вода.
Прокiп Гордiйович вже давно уклав свою думку про вгена. Мазур -
породження вiку, його стрiмкого невпинного бiгу. Вiн дивиться примруженими
очима на свiт не тому, що зна про нього мало, а тому, що зна багато. Нi,
це не одiж нiгiлiста, "механiка", покро на примiтивним кравцем - модою.
вген вiддав сво жарке, плазматично© температури серце формулi i
математичному розрахунку. вгенова душа нiби стулена з двох половинок. З
старо©, прикопчено© димом вiйни, i ново©, викувано© механiчним молотом i
презирством до то© тiнi. Ця, друга, кувалася в прокляттi першо©, але вона
не переплавила ©© в собi. вген переконав себе, що iржа роз'©да душу
швидше, нiж механiзм. Нi, у його власнiй душi струни не поржавiли. I сум,
i радiсть торкаються ©х, але вiн затиска ©х, щоб утихли. Людина не ма
права давати вiльно лунати ©хнiм акордам. Вона може помилитись. Тi струни,
на яких найчастiше гра пристрасть, вже й так привели ©©, людину, до
фатально© межi, за котрою - морок, порожнеча, небуття. Яка ж вона велика,
коли могла прийти до такого? Свiтом мусить володiти розум, розрахований
точно, майже математично. Вiн, а не настро©.
Професор зна - так мислить не один вген. Цi люди - шукачi, котрi
збилися з дороги.
Так, життя й треба прожити в горiннi. I щоб не пережити себе, не
побоятися заперечити того, що зроблено в молодостi, страхатися попсувати
те хороше, що знайдено iншими, - не переорати чужi рiвнi борозни, прилягти
сво ю до них. Тiльки гуртом можна виорати велике поле.
вген же намiрився орати його сам. Не бачить вiн i женцiв, якi мають
прийти на його лан. Отак орати навчив його Бiлан. I ©м двом стало тiсно на
безкрайому полi.
- Ну, ще ж не все... Подай на профспiлку, - порадив Шах.
- Ет, - махнув рукою вген.
- А може... Згарячу це Олександр Кiндратович, - вщипнув коротко
пiдстриженого рудого вуса сторож. - Переходить, одiйде серцем...
- Цей чоловiк пiде по живих людських серцях. I ступатиме по них не
просто так, а в iм'я чогось. Громадських iнтересiв насамперед. Громадським
чоботом легко розтоптати особисте.
- Ви так про громадське й особисте...
- А як же, - не дав договорити Холодовi до кiнця Мазур. - В свiтi все
особисте. Навiть лихо. Все, що ми назива мо громадським, доступне людинi
тiльки тодi, коли ста часточкою ©© душi.
- Але ж людина сама буду життя.
- Не вона його, а воно ©©. Сучасна жива iстота - складний механiзм, але
таким його зробила природа. Вiд нас залежить небагато. Ми просто дуримо
самi себе, возвеличу мо, прагнучи в такий спосiб увiнчати науку про себе
ж. Сучасна жива iстота...
- Сучасна жива iстота... - цього разу перепинив Холод. - Я не хочу
вдаватись до конструктивних схем. Я просто знаю, вона неодмiнно повинна
зупинитися на спiв соловейка, заплакати вiд нез'яснено©, не пiдраховано©
нiякою кiбернетичною машиною туги, побити пику iншiй iстотi, якщо та
повела третю iстоту в театр. Ви, мабуть, i самi могли б навести якийсь
свiженький приклад, - примружив хитре око.
вген почервонiв, опустив погляд. "Звiдки вiн?.. - подумав. - Мабуть,
був у театрi, бачив нас з Лiлею".
На мить це iм'я витiснило з вгеново© голови все. вген пригадав, що в
театрi вони розсварилися з Лiлею. Тепер вже остаточно. Вона пiшла, не
досидiвши третьо© дi©. ©© повiв до виходу якийсь знайомий офiцер.
Всi цi днi вген ходив, немов у отруйнiм диму. Мабуть, тому й наразився
на сварку з Лiлиним батьком.
вген ледве подавив зiтхання, однак сказав уперто:
- От тому вона й iстота. Машина не помиля ться. Вона не сумнiва ться.
Шах ще якийсь час слухав ©хню розмову, та потiм пiдвiвся, почовгав до
старенького, поточеного шашелем буфета. Пiдняв проти свiтла одну пляшку,
другу - порожнi. I вийшов за дверi.
Нi Холод, нi Мазур не помiтили того.
- Ви не дали менi викiнчити думки, - заперечив Прокiп Гордiйович. -
Людина не може мислити кiбернетичне, коли в не© щось трапля ться в життi.
Ви зрозумiли? А цим вона й велика, цим i красива. Велика в сумнiвах, у
ваганнях. У добротi й гнiвi. Людина не може пiдкорити собi любов,
ненависть. Не може пiзнати жагу життя. Бо тодi б не було ©©. Не було б
життя. Ми зна мо, як збудована машина. За допомогою ©© ми вiдгаду мо
та мницi неживо© матерi©. Але чому мислить людина? Це - невiдомо. I що
бiльше вiдмика людина дверей, то бiльше бачить замкiв попереду. Вона
велика не польотом у космос i не вченням Енштейна. I те й те - просто
схiдцi на шляху людства. А дерзанням, прагненням.
- В цьому я трiшки згоден з вами. Вчення Енштейна - найвище на рiвнi
наших знань i наших уявлень. Але воно, мабуть, безглузде з точки зору
iншо©, третьо© площини. Воно теж умовне. Наука мусить складатися не з
думок, а з фактiв. За думкою завжди сто©ть авторитет. Ми раби сво©х
винаходiв.
- А може, нас веде щось бiльше? Наш свiт весь час розвива ться. А в
ньому й ми.
- Розвива ться вiчно. I куди ж? До того. Оце "до" - вже дурниця. А ми
яка форма? Ви говорите про людську досконалiсть i красу, про гармонiю
свiту. Але ми взагалi не можемо судити про це, бо не зна мо iнших свiтiв.
- Нi, я так не казав, - заперечив Холод. - Я казав про призначення. Ми
прагнемо пiзнати свiт. I пiзна мо по частинах. От тут нам i стають на
службу машини, нами ж винайденi. Супутники, ракети...
- Так. Але...
Холод видивився пильним, довгим поглядом у вгеновi очi, мовив тихо:
- А я, коли б мiг, босий побiг би по зiрках.
- Щасливо© дороги. Тiльки не попечiть пiдошви. В цiй iронi© була своя
логiка. Але вiн не може пристати на не©. Професор нiби вiдчував - це не
остання ©хня розмова. Йому ще доведеться розбивати немало вгенових
переконань. А сперечатися з ним не легко. Його слова - тi ж цвяхи, ©х не
вхопити голими руками. Мазур сприйма правду, та не до кiнця виважу ©©.
Пiд оцим, пiд яким щойно зштовхнулися вони словами, кутом зiйшлися зараз
два найбiльшi полюси свiту. I коли Холод вчора побачив, як у сусiднiм
родильнiм корпусi приймали на латане простирадло немовля, вiн у ту хвилину
подумав так, як зараз Мазур. Майбутн свiту на полотнянiй латцi. Крiзь
дiрку в пелюшцi дитя бачить i небо, i зорi. А може, саме воно пiде взутими
в металевi черевики ногами по зiрках. Може, саме це й вищою людською
метою. Ступити на планети. Може... Йому, Холодовi, цi питання теж крають
душу. Людство, мабуть, навмисне втiка вiд них, не да вiдповiдi. Воно
згорнуло ©х у звичайний, мiцний фiлософський клубок i не хоче перемотувати
його. Навiщо? Щоб потiм перемотати ще раз? Прокiп Гордiйович розумi це i
не поспiша вхопитися за випадковi кiнчики. Хоч кiнчикiв тих щодень
вигляда бiльше. Ми ©х просто зв'язу мо, зсуку мо, запиха мо досередини.
Знав вiн i те, що йому нiчого сказати вгеновi. Дивився на вгена, i
думка його дво©лась. Бачив не будеяну людину, напхану знаннями, але видючу
й слiпу водночас, ©© шматують сумнiви. I сумнiви лячнi. Це вже не вагання
творення. Не тривога за будучину. Коли людина сумнiва ться в сво©й працi,
тодi вона кожного разу почина з новим поривом. Але в вгена iншi вагання.
Певнiше, вiдсутнiсть будь-яко© вiри. Професоровi дивно це. "А може, ти й
справдi обманю ш себе? Все тво життя - в невдачах, в борнi. З чимось, за
щось. Ти мав у ньому кривди i радощi. Радiсть творiння, радiсть працi.
Може, це й не найвища радiсть, але висока. Вона наповнила всi тво© днi
змiстом, а душу - певнiстю й силою".
Ох, яку почува в собi силу! Вiн прикро пiдiйшов до того, до чого
боявся колись доторкнутися мрi ю. Що, вважав, призначено iншим. I ось
тепер осягнув - не лише iншим. Йому теж. Вони такi ж, як i вiн. Холод
усвiдомлював - вiн не звершив сво © мрi©. А чи можна звершити ©©? Адже чи
не найбiльше це розчарування - звершена мрiя. Здiйснена мрiя - вiдiбрана
мрiя. Щастя людини в тому, що мрiя росте разом з нею, що попереду завше
зорi нова, незвершена мрiя.
Прокiп Гордiйович окида мисленим зором свiй путь i бачить - весь вiн у
вибалках, байраках, колючiм тернi. А поруч iншi шляхи. Немов у тiй казцi:
"Пiдеш лiворуч... Пiдеш праворуч..." I все-таки, коли б знову спинився на
роздорiжжi, пiшов би цим самим. Тяжким, нерiвним. Вiн виходив його без
нарiкань, без каяття, без заздростi. Пройшов, мабуть, i тому, що нiс з
собою вiру. М'яту, топтану, але нiс. Вiру в людей, в ©хнi новi, великi
iдеали. Скiльки переступив на сво му шляху порад, - мудрих, звабливих на
перший погляд, але за ними стояли виготованi каркаси, в котрi заганялися
людськi душi. Каркаси - мiцнi i красивi, але людським душам в них тiсно i
холодно.
вген побачив цi каркаси. Але, вжахнувшись ©х, несвiдомо буду свiй,
одмiнний, сталевий.
- Що ж веде, що кличе вгена? Куди простелилася його путь? Чи ж далеко
сяга сво©м зором наперед?
Прокiп Гордiйович розмовля з Мазуром, а його натоптана спогадами
пам'ять видобува з товстого стосу iншу стрiчу, iншi суперечки. Доля
привела до нього ту людину, вже покалiчену душею i тiлом. Хоч зi всього
було видно, що ще недавно то був мiцний чоловiк. Звали його Жоржi. Негр
Жоржi - один з революцiйних вождiв чорного континенту. Вiн захворiв у
по©здi, його зняли в Ки вi i поклали до Прокопа Гордiйовича. Цей
африканець був першим, хто видобув вогонь для революцiйного багаття. На
тому кострищi згорiли чужi фальшивi iде© i гасла, а вiдтак, в невмiло
роздмуханiм полум'©, i iде© тих, хто його розпалював. На цьому ж вогнищi
вигорiла душа Жоржi. В порожн дупло вселилися зневiра, прокляття i
зненависть.
Прокiп Гордiйович навiдував свого пацi нта щодня. Бо тут доводилося
лiкувати не лише хвору нирку, а й покалiчену душу. Душа ж у негра велика,
й зневiра в нiй вмiстилася теж величезна. Зневiра до всього свiту. Вiн
ненавидiв усiх. Слова кидав з пристрастю, рвав ©х з самого серця. Прокiп
Гордiйович i зараз пам'ята його, схожi на промови, розповiдi.
"Люди безсилi. Вони нiбито зробили страшенно багато, але насправдi -
мiзерно мало. Вони все ще не можуть змiркувати, як подiлити порiвну шматок
хлiба на всiх. Вони не можуть спiльно користати безмежний зелений простiр.
Не можуть i не зможуть, бо дiлити треба доброту i пiдлоту, хитрiсть i
щирiсть, а це неможливо. Не хочуть навiть зрозумiти - чим живе людина, з
чого треба будувати життя. Розумнi, але на©внi люди-утопiсти гадали -
будiвництво нового життя треба розпочинати з театру. Колонiзатори були
переконанi: основа добробуту й порядку - тюрма. Тюрма i мiсiонерська
школа. Остання мусить прищепити зколонiзованим людям чужi звички i мову.
Вони добре знають, що чужа мова на рiднiй землi - це весiльна музика на
похоронi. Насправдi ж у свiтi все значно простiше. Людям потрiбне житло.
Хата, в яку нiхто не ма права зайти без стуку. Ви, мабуть, не згоднi?"
Холод не згоджувався, хоч i розумiв, що йому нi в чому не вдасться
переконати африканця. Професор у суперечках просто ставив iншу мету:
вивести хворого з тяжко©, гнiтючо© рiвноваги. Щоб кипiв злiстю, щоб
повернувся до боротьби, а значить, i до життя.
Жоржi при©хав до нас, вiн побачить нашi небуденнi в буденностi днi, i
вони одволожать його душу. Вiн зна багато, але далеко не все. Пiд кiнець
лiкування негр вже не тiльки охоче вступав до розмови з професором, а
навiть намагався жартувати. А нещодавно надiслав розважливого листа.
Холод ставить в думцi поруч африканця i вгена, ловить у них велику
спiльнiсть. "Мабуть, i лiки ©м потрiбнi тi ж самi", - подумав. Йому й