зiграти "в ролях" вiд початку до кiнця.
...Протира хусточкою окуляри секретар, болiсно морщить чоло. Вiн
одержав по телефону вказiвку, але все ж уника прийняти рiшення. Обiклався
доповiдними, звiтами, ухвалами комiсiй Джмiль, заступник головлiкаря по
господарськiй частинi. Ледве тямиться на них, але вда , буцiм уважно
чита . З його промови нiхто нiчого не зрозумi . Бо виступатиме
"по-науковому". Вiн навiть з лiкарняними шоферами, прибиральницями
говорить так мудро, аж вони ледве здогадуються, що хоче сказати хнiй
начальник: "Схильнiсть тво © задньо© шини до стирання об асфальт аж до
дiрки...", "Пiскова частина в кутку..." Нещодавно, за Холодовою порадою,
редактор ©хньо© газети попрохав Джмеля написати дописа. Той подав серйозну
замiтку про пральню. Кращого гумористичного матерiалу газета не мала.
На засiданнi не буде головлiкаря, - вiн у вiдпустцi. Захворiв
завiдуючий терапi ю.
У чорнiй щiлинi телефонно© рурки сховалася ухвала. Десь з другого кiнця
проводу на не© похуку Полив'яний.
Всi члени бюро добре знають Холода. Бiльшiсть з них не мають цi акти за
серйознi звинувачення. Але ж гiпнотизуюче поблиску трубка, постуку по
столу олiвець у секретаревих руках. Серед них зараз нема спецiалiста,
який би зважився заперечити акти комiсi©. Нi, вони не можуть винести
нiякого рiшення. Треба укласти свою комiсiю, треба перевiрити, запросити
iнших працiвникiв клiнiки.
"А що перевiряти? Адже нема нiчого. Розумi те - нiчого", - гарячку
молодий доцент з нейрохiрургi©. Але вiдповiддю йому - мовчанка.
...Все було майже так, як намалював уявою Холод. Бюро вiдклали, нова
комiсiя мала заповнити паперами порожню папку.
Звичайно, Холодовi не байдуже до всiх висунутих проти нього
звинувачень. Хоча б i з кардiоскопом. Ну чим може довести, що все в
апаратi знайдено самостiйно? Та й для чого доводити? Вiн зовсiм не
прихову , що скористався Соловейковою порадою. Це знають хлопцi.
Соловейковi товаришi. Вони iнодi навiдують його. Вони вiрять. Ну, може,
попрохати ©х прийти на комiсiю.
Але ж... Хiба це не соромно?..
Може, вiн не в усьому правий з Бiланом. З отi ю статтею... Через не© й
не може виступити публiчно... Хоч... Вiн би не виступив i так. А дехто
побачив у цьому iнтригування. I все ж найбiльше його турбу клiнiка. Що
думають його товаришi, колеги по роботi? ©х все це стосу ться дуже
близько. А що, коли в когось сумнiви, невиказанi пiдозри? А що, коли й
сам?..
Ця думка виштовху його з кабiнету, змушу одягти пальто, iти в
заметiль, в хурiю. Шукати рiшення. Так, так... Все це вiн думав. Ох, не
часто ще говорять пiдлеглi правду начальникам. Частiше дивуються мудростi
©хнiх рiшень, проникливостi сво©х керiвникiв. Кожне слово, кожен дотеп з
трибуни - в шумовиннi оплескiв. Отак день, рiк, два. Тобi самому власнi
слова вже видаються великими i мудрими. А дiяння - поготiв. "Бач, хто ще
так може!" Ти ступа ш вище, несеш з собою й сво© думки. Тi ж таки, котрi
мав i бiля пiднiжжя гори. Росте в прогресi© глупота або сiрiсть. I вже
тобi хочеться овацiй. I ти поплеску ш по плечу тих, хто курить тобi з
кадила слави. I тягнеш ©х за вуха за собою. Аж поки не опиняться вони
поруч тебе, на вершечку гори. I тодi заворушиться в тобi неспокiй: розумнi
чи дурнi вони? Дурнi - нехай стоять далi, розумнi - турнути вниз. Це,
звичайно, перебiльшення. Жарт. Та й яка в тебе гора? Маленький горбик. Але
трапля ться, що й на таких горбиках наморочаться голови. I з них не чують
людських голосiв. "А хiба не можна поговорити з людьми по щиростi? Сказати
все, що на серцi, i попрохати, щоб сказали вони?" - приходить рiшення.
"Так, пiти..."
I вiн пiшов до них. Винiс на загальнi збори клiнiки обговорення сво ©
роботи - лiкаря i керiвника. Вiн знав, що це йому зараху ться на лихий
карб, що в мiнiстерствi, серед членiв комiсi© це викличе осуд, але йому
потрiбно було знайти свою правду, знайти отут, серед людей, з якими
працював, перед якими нiс найбiльшу вiдповiдальнiсть. Вони його порадники,
його суддi. Операцiйна сестра, лiкар-ординатор, няня, завiдуюча
лабораторi ю... "Кажiть, я пiду сам, якщо побачу свою несправедливiсть. Я
вiд вас вимагаю, вимагайте й ви".
Чомусь схлипувала, поривалася щось сказати Варвара Iванiвна, його
помiчник, та так i не сказала. Але сказали iншi. Вони вiрили йому. Вибирав
вiру з очей, з розхвильованих душ, по крапельцi, по крихiтцi. Впевнявся в
сво©й власнiй вiрi. Адже тiльки це йому й було потрiбно. I ледве вiдмовив
надсилати листа, якого, як вiн довiдався на зборах, вони написали
напередоднi.
Тепер знову мiг спокiйно взяти до рук скальпеля. I нехай комiсi©, нехай
бюро. Вiн вже мало про це думав. Бюро вiдбудеться без нього. А вiн по©де в
область, де на нього чекають iншi справи, справи голови Хiрургiчного
товариства.
* * *
По©зд мчав його назустрiч новому року, новим тривогам i надiям.
Холода змагала втома, хотiлося спочити, але про це,
принаймнi до кiнця передач радiовузла, годi було й думати. Його сусiд,
мабуть, виспався вдень, вiн ввiмкнув динамiка, аж ревiло в вухах. Це був,
очевидно, один з загартованих бiйцiв незчисленно© армi© командировочних,
за котрими не дiстати мiсця в готелi i не протовпитись до громадських
©далень. Вiд нього пахло горiлкою, казенними паперами, потом. Вiн почував
себе у вагонi краще, нiж вдома: роззувся, розвiшав на перечках пiд
столиком, перед самим Холодовим носом, панчохи, приставив до радiатора
черевики. Лежав горiлиць, склавши руки на великому, волоським гарбузом,
животi, смiявся смачно, вигукуючи раз по раз: "От дають, от дають".
"Давали" ж суху i прiсну, мов недосолена тараня, виробничу оперетку,
присмачену солоденькою любовною iнтригою. Не маючи надi©, що знатний
бригадир i молоденька вчителька поженяться в швидкiм часi, Прокiп
Гордiйович вийшов у коридор. Може, вирiшив, здиба партнера для шахiв або
хоч для "дурня". Все ж лiпше, нiж оперетка. Але в коридорi порожньо. О
такiй порi в по©здах трясуться лише запiзнiлi ревiзори, в яких до
останнього дня дебет не сходився з кредитом, та журналiсти. Вiн став бiля
вiкна, розсунув завiски. По©зд мчав полем, широким заснiженим полем,
оповитим вечiрньою iмлою. Поле таке рiвне i чисте, що на ньому нiчим
зачепитися погляду. Тiльки на самiм краю, ген-ген, двi високi могили. На
Прокопа Гордiйовича степовi могили завше навiвають смуток. Йому
пригаду ться щось давн й не може пригадатись. Воно нiби приламане вiстря
стрiли, що застряла пiд серцем. Нiби тихий бренькiт обiрвано© струни.
Може, отут, в оцiм степу, та струна дзвенiла голосно й тужно. Десь отут i
обiрвалась вона. В такi хвилини Прокiп Гордiйович чу , як стугонить пiд
копитами земля, бачить задимлений луг i потривожене гайвороння вночi. А ще
- полиск шабель, ма во червоно© китайки, важкi шапки з землею в змозолених
долонях. I це все. Може, тому, що вiд того всього не лишилося нiчого.
Опрiч високих могил з скорботними назвами та болючо© нез'ясненно© туги.
Давнина завше ляга на серце тугою. - Суму те?
Холод оглянувся. До нього пiдходила Лiля.
Вона ранiше нiколи не бувала у вiдрядженнях i так про сила взяти ©©, що
вiн погодився. I потiм не шкодував. Лiля знала стенографiю, друкувала на
машинцi. Але це мале бiсеня знало значно бiльше. А може, тiльки вида ться
йому?
- З чого ти взяла?
- Всi, хто жив у селi, сумують, коли дивляться в поле. Вiн не ховався з
сво©м настро м, вiдповiв загiрiяно:
- Мабуть... Може, тому, що всi сподiваються повернутись туди.
- Навiть ви?
- А чому ж. Роки... Щоб десь отак, над рiчкою. В тишi. Бачиш хатинку?
- Бачу. А я теж люблю тишу... Природу. А ви нас пустите в хатину? -
засмiялась вона, не повертаючи голови.
Прокiп Гордiйович спантеличено подивився на Лiлю, мало не крякнув вiд
здивування. Що це - бездумнiсть, безпосереднiсть, хитрiсть, жарт. Але який
же вiн... Почував обурення, досаду... Але тi слова покликали й спомин.
Здалося, перестрiв щось забуте, тривожне, манливе. З чим розминувся
колись. Нi, Прокiп Гордiйович не обманю себе. "Те" перестрiти неможливо.
Як неможливо наздогнати сво © молодостi. Анi вороними, анi гнiдими. А коли
б хоч кому-небудь привелося наздогнати ©©, взяти в позичку в вiчностi сво©
юнацькi роки, спробувати знову пройти по них, - втiкав би сам. Вони б
упали осоругою. Людинi один раз судилося пройти свiй шлях. Один раз
вибирати його.
Холод немало спотикався на тому шляху. I падав, i забивався боляче. Але
вiн знав радiсть пошукiв, радiсть вiдкриття. Радiсть працi, творiння,
вiрного почерку.
Нез'ясненким смутком його огорта тiльки тодi, коли намага ться згадати
те, чим квiтча ться молодiсть, чому вiдданi найщирiшi пориви i чуття.
Кожнiй людинi призначено кохання. Але не кожна зустрiча ться з ним. Вiн
теж розминувся з сво©м. Не знайшов вiдповiдi на нього, не спiзнав
по-справжньому. Вiн тiльки здогаду ться про його велику красу. Тепер же
пропливають мимо лише примари його. Вони падають на нього або тягарем, або
обманом. Гiрким, непри мним.
Його думка верта ться до Лiлi, до ©© слiв. "Хто ти така, людинко? Що в
тобi кри ться?" I вже здогаду ться що, хоч i не хоче йняти вiри. "Тво©
пазури виросли швидше за тебе. Недалекоглядний журналiст, намацавши ©х,
написав би, що вони - рудимент, пережиток, i що на тобi самiи проступили
родимi плями. Але на тво©й пичцi, окрiм рум'янпiв вiд колгоспного молока i
м'яко© булки, нема нiчого. Тодi звiдки вони? Вiд тво © природи,
виховання?" А може, вiн не зовсiм правильно витлумачив ©© слова? Так чи
iнакше, але треба дати зрозумiти, що тлумачити ©х можна лише по одному i
що посередником помiж ними вiн не буде.
- Ви, молодi, збуду те собi хмарочоси. Це - менi хижка. Вона зрозумiла:
- Олег колись казав - нам рано про це думати. Та й... ми розсварилися з
Олегом. А ви збира тесь прожити в сво©й хижцi самi?
- Не вельми делiкатне для твого вiку запитання, але коли вже
запитала... Виберу якось час, повставляю зуби, пiдфарбую волосся i напишу
в "Вечiрнiй Ки©в" оголошення: "Такий-то чоловiк, не повний дурень, не
зовсiм сивий, з таким-от становищем шука собi..." Як гада ш, вiдгукнеться
хто?
Вiн жартував сам з собою. Кепкував над тим, що хилить до смутку, до
жури.
Надворi вже поночiло, на вiкнi чiтко, мов у дзеркалi, малювалася його
постать. Висока, кремезна, з мiцними, косарськими плечима й грудьми, з
обвiтреним, смаглявим, - зовсiм не скажеш, що лiкар, - обличчям, буйною
чуприною. Вже сивою. Вiн не бачив себе. Проте бачила Лiля.
- О, вiдгукнуться. Тiльки, мабуть, оголошення не в "Вечiрнiм Ки вi", а
в "Вечiрнiм Ленiнградi".
Тепер Холодовi зрозумiло все. Йому стало прикро: "Нi, не в вас,
вузькоштанних, лiнивих i жадiбних, загадка вiку. Вашi засмiченi душi видно
наскрiзь. Вони вiдмикаються скрученими з паперових грошей ключиками. А
спробуйте вiдiмкнути ось цю! Ви всi гарио вкублились в гнiздечко, котре
назива ться життям. Вам затишно в ньому. Ми ж хочемо витягти вас за вушка,
поганяти, щоб схуднули, постригти i вкинути назад. А ви бо©теся, що тодi
вам буде холодно".
- Я бачу, Лiлю, ти вивча ш не лише медицину, а й сумiжнi з нею науки.
Судову експертизу, слiдошукання? Що ж, може й згодиться, - сказав Прокiп
Гордiйович i пiшов у купе слухати оперету.
По©зд прибув у Ки©в за кiлька годин до Нового року. Прокоповi
Гордiйовичу здалося, нiби вiн при©хав не в сво , а в якесь iнше, вичитане
з казки мiсто. Мерехтить електричне марево, святковi реклами повибiгали на
перехрестя, миготять, танцюють, грiються. Перехожi гублять пакунки,
подають ©х один одному, ввiчливо усмiхненi, веселi. Як гарно, як затишно
на душi, коли бачиш, що люди несуть щось з магазинiв, що вони веселi,
безжурнi! Йому теж ще треба в магазин. I вже не гаючись...
Вiн таки запiзнювався. Квапив шофера таксi, який, мабуть, диний не
поспiшав у цей вечiр. Гаразд, що хоч дома наготовано все заздалегiдь...
Борода, вуса, шапка, мiшок. Замiсть кожуха одягне халата. От було б добре,
якби не впiзнав нiхто. Навiть з спiвробiтникiв. Йому самому було смiшно -
вiн скрадався в клiнiку, немов детектив з фiльму: коридором, котрий вiв на
кухню, через душовi, приймальне вiддiлення. Сподiвався, що тут тiльки
черговий лiкар, вiн дрiма в кутку над книгою. Але йому на подив, опрiч
чергового, вiн побачив ще дво лiкарiв-практикантiв i стару, рокiв
сiмдесяти, бабусю. А того, що вони робили, Холод довго не мiг збагнути з
свого схову з-за ширми. А коли збагнув... Таки справдi, трагiчне й смiшне
часом переплiта ться так мiцно, що не завжди можна розняти ©х. Надто в
лiкарнi.
Щоправда, хлопцi не смiялися. Навпаки, ескулапували яосереджено й
сердито. Очевидячки, рятували хвору вiд отру ння. Мали перед себе всi його
симптоми. Найтяжчу форму. Бабуся навiть не ковтала барi во© лiкарняно©
кашки, котрою хотiли нагодувати ©©. Вона вiдбивалася руками й ногами,
заплювала кашею ескулапiв з голiв до нiг. Мурмотiла, трусила головою,
виривалася, але дужий практикант, який стояв спиною до Холода, тримав ©©
мiцно.
Холоду довелося покинути засiдку. Вiн пiдiйшов до бабусi, вiдсторонив
того, котрий годував ©© кашею, i, коротко наказавши другому "тримай", взяв
бабусю за щелепу. Дужий поштовх - бабуся закрила рот. Хвилину сидiла
нерухомо, жувала бiлими, поморщеними губами. Вiдтак пiдхопилася, блиснула
очима i, скрутивши дулю спочатку одному практиканту, потiм другому,
схопила з тапчана плисового теплого пiджака та хустку, подалася мерщiй за
дверi. Практиканти ошелешено дивилися ©й вслiд. Холод смiявся, аж сльози
набiгли йому на очi.
- А ми... Та як же... - врештi здобувся на мову той, що з чашкою, -
привезли ©©, кажуть, пила щось. А тодi - оце... I ©жа не проходить.
- Добре, йдiть, - витер кулаками очi Прокiп Гордiйович. - Вважайте, що
вiдбулося зцiлення.
Тепер вiн одягався, вже не ховаючись вiд чергового. Той допомiг йому
пiдв'язати бороду, червоною фарбою розмалював щоки i носа.
- А зна те, без вас тут нова комiсiя... - притишеним, змовницьким
голосом мовив вiн, але Прокiп Гордiйович приклав до губiв пальця, похитав
головою. I той зрозумiв. Нехай старому роковi лиша ться погана новина.
Обережно, щоб не обiрвати бороду та вусiв, Прокiп Гордiйович почепив
через плече на широкiй брезентовiй шле© мiшок з цукерками та iграшками,
взяв до рук великого, сукуватого цiпка. Поважно вiдкашлявся:
За морями,за горами,
За дрiмучими лiсами...
- Е, годилося б для Дiда Мороза чарку. Ну, та нехай вже тодi.
Вiдiмкнiть, будь ласка, дверi.
Сходи за дверима вели в лiве крило, на другий поверх, до палат, де
лежали найменшi пацi нти.
РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Смiялися на вулицях дiвчата - йшла весна. Ступала по мiсту м'якими
лапами тополиних котикiв, спадала згори голубиним туркотiнням, стрибала по
стiнах сонячними зайчиками. Вона снилася мiським жителям ночами. Кожному
рiзно. вгеновi - футбольною афiшею. Холодовi - оксамитовим плесом на
зарiчку, Лiлi - пучечком фiалок у руках селянки на розi вулицi, малому
Костиковi - солодкою паличкою морозива в срiбнiй обгортцi. Шаховi -
недоора-ною глевкою нивою.
Олександровi Кiндратовичу вона снилася тишею й вiдпочинком. Ця зима
обкрутила його, немов снiп у барабанi. Вiн почував себе, неначе пiсля
важко© виснажливо© хвороби. Ледве дочекався перших теплих днiв. Зараз його
страшив навiть санаторний режим. Та й хiба санаторiй не та сама лiкарня?
Не тi халати? В село! В далеке, миле, тихе село. Забере Костика, i -
гайда. Навперейми веснi.
Та вона обiгнала його. Село вже тонуло в зелених шумах. Олександр
Кiндратович безмрiйно блукав полями, левадами, лiсами. I дивувався, що
зустрiв ©© таки. Ох, як же довго не був тут! При©здив востанн чотири роки
тому. I то восени. Посадженi тодi топольки вже пiднялися, зрiвнялися
верхiвками з шкiльним дахом.
Вiн i сам не розумiв, що таке сталося. Чому йому захотiлося голубливо©
тишi. Чому його поманило село? Радiв, що озвалася струна, яка днала його
з цим усiм. З весною, з селом. Вона тонюсiнька-тонюсiнька, але ж ! I
досить йому торкнутися ©©, як вона забринить згадкою.
...Ниже в берегах син намисто, раху чужi роки зозуля. I йому
пригаду ться, як десь отут стояв вiн босоногим семикласником з русокосою
Наталочкою, з завмиранням серця лiчив подарованi зозулею роки. Вони дiлили
©х наспiл - адже в них усе мало бути спiльним. Примхливо вступила в
потiчок вербичка. Вони забредали на середину, на самий бистрець, мiряли
мiсткiсть сво©х долонь.
Зозуля вмовкла, i одразу ж, мовби тiльки й чекала на те, дико, неначе
кiшка, закричала iволга. "На дощ!"- пригадав радiсно. Йому здалося, нiби
вiн навiть ловить аромат тих колишнiх, далеких днiв, нестямний запах
минулих весен.
Село дитинства. Ти таки мiцно приросло до душi. Стежкою до школи,
осокором пiд хатою, вулицею, якою ходила "вона". Ось тут, на розi, прибив
вiн цвяшками Наталоччине фото, видовбавши ножем зрадливi очi. Бо почала
вона ходити з Грицем, його товаришем. "Чи шкодувала потiм? Пiзнiше?
Мабуть. Розповiдала подругам, хто добивався ©© кохання".
Йому самому чогось шкода. Це, певне, весна нагадала йому все те.
Наморений, спопнешш при мно© втоми, повертався з сво©х мандрiв додому.
Сьогоднi вiн втомився найдужче. Ледве добрiв до хатi©. Мати вже чекала
на нього. Сидiла на призьбi, перебирала в пiдрешiтку квасолю. Вона в нього
маленька-маленька, сухенька i проворна. В дворi у не© чiiсто, хата
заметена, побiлена знадвору. Хата - пiд бляху, але стара, ветха. Мабуть,
найстарiша на всьому кутку. За хатою маленький палiсадничок. Тi ж таки
пiвники й сережки. А ще лаплаха. Вона зацвiте восени. Пишно i сумовито.
Лаплахи цвiтуть пiд хатою з давнiх-давен. Либонь, переживуть i ©©, i його.
В кожен при©зд вiн каже матерi, щоб пере©здила до нього на дачу або на
ки©вську квартиру. А мати вiдмовля ться, як ось зараз:
- Не вмiю я анi ступить по-городському, анi слова сказать. Доживу вже
вiку тут. З ким дiвувала, з ким одну ниву жала.
- З ким вже вам тут жити, -сказав вiн. Але, збагнувши власну
нетактовнiсть, перевiв розмову на iнше. Розпитував про колгосп, про
сусiдiв. Мати в колгоспi вже не працювала й не знала майже нiчого про
колгоспнi справи, а про сусiдiв розповiла. Вiн i сам ще пам'ятав ©х. Диво
- прожив у мiстi бiльше половини життя, десять рокiв на однiй i тiй
квартирi, i зна лише двох сво©х сусiдiв. А покажи йому будь-яку з
двадцяти шести хат на кутку, i вiн спише словесне бiографiю всiх ©©
жителiв. Звичайно, дово нних рокiв. Бо потiм... Так, про декого вiн чув.
Про дядька Тимоша, про тiтку Палажку. А от, скажiмо, про дiда Iчки. Ото
його хата. Дiд Iчки-iндус. Коли дивувався чому-небудь, говорив "iч-ки" -
ич який. З того одержав i сво прiзвисько. Одмолоду лишився дiвичем.
Бiльше за все шанував тишу i спокiй. Двадцятий вiк гримкотiв широким
трактом, а вiн брався сво©м череватим гнiдком глухими путiвцями. Не хотiв
дiд знати свiтово© су ти, блукання по промiжних iнстанцiях, зi всiма
сво©ми сумнiвами звертався просто до бога. Теренкур його було промiряно з
дитинства: хата, хлiв, поле, хата.
Олександр Кiндратович вловив себе на тому, що дума якось незвично -
здивувався. Звiдки це? I враз холодна iскра - "Прокiп". "Вiн". Вони
останнiм часом дуже багато говорили про село. Про життя...
Олександр Кiндратович мерзлякувато потис плечима, потер чоло.
- Дiд тупа ? - кияув погляд у кiнець садка, де з-за густо© колючо©
грушi виглядав довгий, чорний димар.
- Помер торiк. На паску.
Погляд вже не зупиня ться, переступа через сусiдський тинок.
Сахии. Коли вiн iшов повз ©хнiй двiр до школи, з-за Сахнового тину
летiло на нього шiсть грудок. Дво старших грудок не кидали, тiльки
пiд'юджували, i одне ще не докидало. Але траплялося, всi дев'ятеро
дряпалися через тин, втiкали на територiю ворожо© держави. В дворi ляскав
батiг i хрипкий бас виполохував з-пiд стрiх горобцiв:
"Жiнко, вiдчиняй вор-р-ота, р-р-розпрягай коня". А потiм, вiд якогось
дня, вiн тiльки гукав перше - "вiдчиняй ворота", коня Сахно пропив разом з
возом i збру ю.
- Четверо з вiйни не вернулося, - скрушно зiтхнула мати, - одного
громом убило. А тi роз'©халися. Найменша при матерi. Прийняла приймака.
Дiвчинку оце вже в школу посилатимуть.
Галя Баскова. Спiвуча, гарна дiвка, до котро© женихалися на кутку всi
парубки. Сирота. Жила з меншим братом. Брат закiнчив iнженерний iнститут.
Вона вийшла замiж, i чоловiк не повернувся з вiйни. Зда ться, ма дво
дiтей.
- ... Обо байстрята. У вiйну нагуляла. Одна дiг'очка в Чернiговi на
клiнкерному, друга десь на цiлинi.
Нiмчики.
Новосельцi.
Буркуни.
Бредуть розмовою вiд хати до хати. Олександр Кiндратович тiльки тепер
дiзна ться, що в двадцять шiсть хат на кутку не повернулося п'ятнадцять
солдатiв. Двi хати i зараз стоять пустками, а на тому мiсцi, де червонiла
вiконницями ще одна, росте картопля. Не теплим дощиком, чорним градобо м
вiк двадцятий прокотився по кутку. Жорстокий, задимлений вiк. Майже
половина з цих п'ятнадцяти, - Бiлановi ровесники. З ними вiн пас корiв,
закручував узимку на льоду "крутьол", збирап по стернi колоски.
Життя iде, ростуть новi поколiння, але ми бачимо близько тiльки сво©х
ровесникiв.
- Наталка як? - запитав аж тепер.
Згадка про Наталку дряпнула по душi. Вiн таки не допомiг ©й виклопотати
пенсiю. Забув. Просто забув. Одi-клав листа, а потiм - справи, турботи.
Йому здалося, що мати подивилася на нього докiрливо. Певно, Наталка
скаржилася ©й. А може, й не скаржилася. Йому вже ввижа ться.
- Живе. Оце щось меншенький ©© прихворiв. А такий потiшний, смiюнець. I
минулого лiта все вдвох з Костиком бiгали. Вони й схожi один на одного. Як
два дзьобочки,
- Не зна те, на що хворий? Щоб, бува, Костик не заразився, - запитав
стурбовано матiр.
- На живiт скаржиться.
"Треба таки допомогти Наталцi, - подумав, пiдводячись. - Може, пiти до
не© зараз?"
Але iнша думка змага першу. Пiде до Наталки, та ще застане там кого.
Або й Наталка може розказати.
I попливуть до нього прохачi. Вiн залишив однi клопоти, а придба мiх
нових. Втiкав вiд вовка, а впаде на ведмедя. А це такий мiх, що його не
сховати десь у сiнцях. Носити й не переносити.
Його вже й так запопали, не змiг вiдмогтися, - призначили на суботу
зустрiч з виборцями. Кому потрiбна ця зустрiч? Напханi цитатами
провiнцiйнi промови, зазубренi з папiрцiв привiтання, торохтiння одлиглих
пiонерських барабанiв. Але тепер вже нiчого не вдi ш.
До Наталки вiн пiде перед вiд'©здом. Або ще лiпше, - скаже матерi, i та
покличе Наталку.
Зустрiч з виборцями було призначено па суботу. Вони збиралися повiльно,
займали не заднi лави, як це водиться на всiх засiданнях i виборах, а
переднi, од трибуни. Заходили тихо, нiби аж боязко. Дво чи тро повели за
руки дiтей. Бiлан сидiв з головою сiльради, головою колгоспу i довiреною
особою - завiдуючим районовою полiклiнiкою - в парткабiнетi. Олександр
Кiндратович ледве стримувався, щоб не вичитати головi сiльради, нащо було
призначати, не згодивши людей. А той сам помiтно нервував, заглядав через
сцену до залу, вибiгав на подвiр'я. "Якщо так сходитимуться, то це до
пiвночi, - крутив сердиту думку Бiлан. - Он побрело ще двi ватянки. А
перед ними - жилетка i ватянi штани. Неначе не до клубу, а на конюшню.
Чого в буденному?"
У Олександра Кiндратовича непри мно залоскотало в грудях, кольнуло
тривогою. Йому нахмарив якийсь здогад, але одразу й розвiявся.
- То не микола©вське вони подiставали? - штрикнув лихим жартом голову
колгоспу.
- Вам лiпше знати, - вiдповiв той неприродно спокiйним голосом. - Ви -
депутат, ©хнiй слуга.
Оцим "©хнiй слуга" голова знову стривожив Олександра Кiндратовича. Вiн
не мiг збагнути - недотепний це жарт, образа? Кидався думкою в один бiк, в
другий i вертався на мiсце. "Ох, тут, видно, й керiвнички ж. Порядочки,
дисциплiна. Заждiть, голубчики, заждiть, подзвоню я секретаревi райкому".
Але неспокiй його розгорявся, мов клоччя пiд вiтром. Вийшли на сцену, i
вперше видалась вона Олександровi Кiндратовичу широкою й холодною.
Вечiр вiдкрив голова сiльради.
Його вiтальнi слова, не покритi оплесками, пролунали занадто голосно i
дерев'яне. Вiдаплодувавши сам, вiн збентежено подивився на президiю,
вийняв з кишеньки папiрця, поклав перед собою.
- Слово ма ...
Але того, кого назвав, у залi не було. Або ж вiн сховався в кутку за
спинами.
Бiлан не мiг збагнути, що це. Навмисне? Пiдтасовано? Завтра вiн
обов'язково розкаже в райкомi... А зараз, мабуть, треба виступити самому.
Про людину, про свою роботу, роботу лiкаря...
Але його думку обiрвали слова промовця. Вiн просто не побачив його. ©.
Це була жiнка. Говорила не з трибуни, а з проходу мiж двома рядами... Вона
тримала за руки дво дiток. Дво дiвчаток. Старшенька, школярка п'ятого чи
шостого класу, намагалася вiдступити назад, соромливо ховалася за матiр,
меншенька стояла незворушно, цiкавими намистинами очей водила по президi©,
мружилась на свiтло.
- Всi ви, люди добрi, зна те, де я живу. В школi, в пiдвалi. Всi ви
зна те мого чоловiка. Вiн би прийшов теж... Коли б мав чим прийти. Коли б
гангрена не забрала його ноги. Та ще... З нашого пiдвалу в коридорчик -
маленькi сходи, вже й так тричi зривався вниз. Вiн зараз там. Там гарно.
Килими з моху на стiнах, картини... - Далi сльози не дали ©й говорити.
- Мам, мам, - смикала ©© за рукав старшенька, - не плач. Ходiмо звiдси.
Але жiнка таки перемогла сльози.
- Вже три лiкарськi комiсi©... Говорять, що дiти... Писали, вимагали...
Гiркий, сумний випадок. I все ж Олександр Кiндратович не розумiв, чому
жiнка принесла сво© скарги в .цей зал, на цей вечiр.
- Ви б... у виконком...
- Дума те, у наш виконком легко потрапити? Там список. Його укладають
за ворiтьми навпроти. Голова прийма в день п'ятнадцять-двадцять чоловiк.
Я вам писала про це. Я вам писала шiсть разiв... Бо бiльш нiде такого... В
жодному виконкомi. I нiхто не живе так, як я. Я колись покритикувала його.
Назвала буга м i бюрократом i в газету написала. I вiн за це...
Впали лише першi краплi. Важкi, скорботнi краплi. А далi... Це не був
ураган. Це - простудний, всепотопля-ючий дощ. Голова сiльради сидiв
зляканий, не знаючи, ©ло йому робити. Вiн щось запитував у завiдуючого
лiкарнею - довiрено© особи депутата, - але той не вiдповiдай, жмакав у
руках хустину.
Бiлан борсався в холодних хвилях, шукав сухо© мiсцини, де можна б було
перечекати хоч хвильку. В його грудях хлипала образа.
...Протира хусточкою окуляри секретар, болiсно морщить чоло. Вiн
одержав по телефону вказiвку, але все ж уника прийняти рiшення. Обiклався
доповiдними, звiтами, ухвалами комiсiй Джмiль, заступник головлiкаря по
господарськiй частинi. Ледве тямиться на них, але вда , буцiм уважно
чита . З його промови нiхто нiчого не зрозумi . Бо виступатиме
"по-науковому". Вiн навiть з лiкарняними шоферами, прибиральницями
говорить так мудро, аж вони ледве здогадуються, що хоче сказати хнiй
начальник: "Схильнiсть тво © задньо© шини до стирання об асфальт аж до
дiрки...", "Пiскова частина в кутку..." Нещодавно, за Холодовою порадою,
редактор ©хньо© газети попрохав Джмеля написати дописа. Той подав серйозну
замiтку про пральню. Кращого гумористичного матерiалу газета не мала.
На засiданнi не буде головлiкаря, - вiн у вiдпустцi. Захворiв
завiдуючий терапi ю.
У чорнiй щiлинi телефонно© рурки сховалася ухвала. Десь з другого кiнця
проводу на не© похуку Полив'яний.
Всi члени бюро добре знають Холода. Бiльшiсть з них не мають цi акти за
серйознi звинувачення. Але ж гiпнотизуюче поблиску трубка, постуку по
столу олiвець у секретаревих руках. Серед них зараз нема спецiалiста,
який би зважився заперечити акти комiсi©. Нi, вони не можуть винести
нiякого рiшення. Треба укласти свою комiсiю, треба перевiрити, запросити
iнших працiвникiв клiнiки.
"А що перевiряти? Адже нема нiчого. Розумi те - нiчого", - гарячку
молодий доцент з нейрохiрургi©. Але вiдповiддю йому - мовчанка.
...Все було майже так, як намалював уявою Холод. Бюро вiдклали, нова
комiсiя мала заповнити паперами порожню папку.
Звичайно, Холодовi не байдуже до всiх висунутих проти нього
звинувачень. Хоча б i з кардiоскопом. Ну чим може довести, що все в
апаратi знайдено самостiйно? Та й для чого доводити? Вiн зовсiм не
прихову , що скористався Соловейковою порадою. Це знають хлопцi.
Соловейковi товаришi. Вони iнодi навiдують його. Вони вiрять. Ну, може,
попрохати ©х прийти на комiсiю.
Але ж... Хiба це не соромно?..
Може, вiн не в усьому правий з Бiланом. З отi ю статтею... Через не© й
не може виступити публiчно... Хоч... Вiн би не виступив i так. А дехто
побачив у цьому iнтригування. I все ж найбiльше його турбу клiнiка. Що
думають його товаришi, колеги по роботi? ©х все це стосу ться дуже
близько. А що, коли в когось сумнiви, невиказанi пiдозри? А що, коли й
сам?..
Ця думка виштовху його з кабiнету, змушу одягти пальто, iти в
заметiль, в хурiю. Шукати рiшення. Так, так... Все це вiн думав. Ох, не
часто ще говорять пiдлеглi правду начальникам. Частiше дивуються мудростi
©хнiх рiшень, проникливостi сво©х керiвникiв. Кожне слово, кожен дотеп з
трибуни - в шумовиннi оплескiв. Отак день, рiк, два. Тобi самому власнi
слова вже видаються великими i мудрими. А дiяння - поготiв. "Бач, хто ще
так може!" Ти ступа ш вище, несеш з собою й сво© думки. Тi ж таки, котрi
мав i бiля пiднiжжя гори. Росте в прогресi© глупота або сiрiсть. I вже
тобi хочеться овацiй. I ти поплеску ш по плечу тих, хто курить тобi з
кадила слави. I тягнеш ©х за вуха за собою. Аж поки не опиняться вони
поруч тебе, на вершечку гори. I тодi заворушиться в тобi неспокiй: розумнi
чи дурнi вони? Дурнi - нехай стоять далi, розумнi - турнути вниз. Це,
звичайно, перебiльшення. Жарт. Та й яка в тебе гора? Маленький горбик. Але
трапля ться, що й на таких горбиках наморочаться голови. I з них не чують
людських голосiв. "А хiба не можна поговорити з людьми по щиростi? Сказати
все, що на серцi, i попрохати, щоб сказали вони?" - приходить рiшення.
"Так, пiти..."
I вiн пiшов до них. Винiс на загальнi збори клiнiки обговорення сво ©
роботи - лiкаря i керiвника. Вiн знав, що це йому зараху ться на лихий
карб, що в мiнiстерствi, серед членiв комiсi© це викличе осуд, але йому
потрiбно було знайти свою правду, знайти отут, серед людей, з якими
працював, перед якими нiс найбiльшу вiдповiдальнiсть. Вони його порадники,
його суддi. Операцiйна сестра, лiкар-ординатор, няня, завiдуюча
лабораторi ю... "Кажiть, я пiду сам, якщо побачу свою несправедливiсть. Я
вiд вас вимагаю, вимагайте й ви".
Чомусь схлипувала, поривалася щось сказати Варвара Iванiвна, його
помiчник, та так i не сказала. Але сказали iншi. Вони вiрили йому. Вибирав
вiру з очей, з розхвильованих душ, по крапельцi, по крихiтцi. Впевнявся в
сво©й власнiй вiрi. Адже тiльки це йому й було потрiбно. I ледве вiдмовив
надсилати листа, якого, як вiн довiдався на зборах, вони написали
напередоднi.
Тепер знову мiг спокiйно взяти до рук скальпеля. I нехай комiсi©, нехай
бюро. Вiн вже мало про це думав. Бюро вiдбудеться без нього. А вiн по©де в
область, де на нього чекають iншi справи, справи голови Хiрургiчного
товариства.
* * *
По©зд мчав його назустрiч новому року, новим тривогам i надiям.
Холода змагала втома, хотiлося спочити, але про це,
принаймнi до кiнця передач радiовузла, годi було й думати. Його сусiд,
мабуть, виспався вдень, вiн ввiмкнув динамiка, аж ревiло в вухах. Це був,
очевидно, один з загартованих бiйцiв незчисленно© армi© командировочних,
за котрими не дiстати мiсця в готелi i не протовпитись до громадських
©далень. Вiд нього пахло горiлкою, казенними паперами, потом. Вiн почував
себе у вагонi краще, нiж вдома: роззувся, розвiшав на перечках пiд
столиком, перед самим Холодовим носом, панчохи, приставив до радiатора
черевики. Лежав горiлиць, склавши руки на великому, волоським гарбузом,
животi, смiявся смачно, вигукуючи раз по раз: "От дають, от дають".
"Давали" ж суху i прiсну, мов недосолена тараня, виробничу оперетку,
присмачену солоденькою любовною iнтригою. Не маючи надi©, що знатний
бригадир i молоденька вчителька поженяться в швидкiм часi, Прокiп
Гордiйович вийшов у коридор. Може, вирiшив, здиба партнера для шахiв або
хоч для "дурня". Все ж лiпше, нiж оперетка. Але в коридорi порожньо. О
такiй порi в по©здах трясуться лише запiзнiлi ревiзори, в яких до
останнього дня дебет не сходився з кредитом, та журналiсти. Вiн став бiля
вiкна, розсунув завiски. По©зд мчав полем, широким заснiженим полем,
оповитим вечiрньою iмлою. Поле таке рiвне i чисте, що на ньому нiчим
зачепитися погляду. Тiльки на самiм краю, ген-ген, двi високi могили. На
Прокопа Гордiйовича степовi могили завше навiвають смуток. Йому
пригаду ться щось давн й не може пригадатись. Воно нiби приламане вiстря
стрiли, що застряла пiд серцем. Нiби тихий бренькiт обiрвано© струни.
Може, отут, в оцiм степу, та струна дзвенiла голосно й тужно. Десь отут i
обiрвалась вона. В такi хвилини Прокiп Гордiйович чу , як стугонить пiд
копитами земля, бачить задимлений луг i потривожене гайвороння вночi. А ще
- полиск шабель, ма во червоно© китайки, важкi шапки з землею в змозолених
долонях. I це все. Може, тому, що вiд того всього не лишилося нiчого.
Опрiч високих могил з скорботними назвами та болючо© нез'ясненно© туги.
Давнина завше ляга на серце тугою. - Суму те?
Холод оглянувся. До нього пiдходила Лiля.
Вона ранiше нiколи не бувала у вiдрядженнях i так про сила взяти ©©, що
вiн погодився. I потiм не шкодував. Лiля знала стенографiю, друкувала на
машинцi. Але це мале бiсеня знало значно бiльше. А може, тiльки вида ться
йому?
- З чого ти взяла?
- Всi, хто жив у селi, сумують, коли дивляться в поле. Вiн не ховався з
сво©м настро м, вiдповiв загiрiяно:
- Мабуть... Може, тому, що всi сподiваються повернутись туди.
- Навiть ви?
- А чому ж. Роки... Щоб десь отак, над рiчкою. В тишi. Бачиш хатинку?
- Бачу. А я теж люблю тишу... Природу. А ви нас пустите в хатину? -
засмiялась вона, не повертаючи голови.
Прокiп Гордiйович спантеличено подивився на Лiлю, мало не крякнув вiд
здивування. Що це - бездумнiсть, безпосереднiсть, хитрiсть, жарт. Але який
же вiн... Почував обурення, досаду... Але тi слова покликали й спомин.
Здалося, перестрiв щось забуте, тривожне, манливе. З чим розминувся
колись. Нi, Прокiп Гордiйович не обманю себе. "Те" перестрiти неможливо.
Як неможливо наздогнати сво © молодостi. Анi вороними, анi гнiдими. А коли
б хоч кому-небудь привелося наздогнати ©©, взяти в позичку в вiчностi сво©
юнацькi роки, спробувати знову пройти по них, - втiкав би сам. Вони б
упали осоругою. Людинi один раз судилося пройти свiй шлях. Один раз
вибирати його.
Холод немало спотикався на тому шляху. I падав, i забивався боляче. Але
вiн знав радiсть пошукiв, радiсть вiдкриття. Радiсть працi, творiння,
вiрного почерку.
Нез'ясненким смутком його огорта тiльки тодi, коли намага ться згадати
те, чим квiтча ться молодiсть, чому вiдданi найщирiшi пориви i чуття.
Кожнiй людинi призначено кохання. Але не кожна зустрiча ться з ним. Вiн
теж розминувся з сво©м. Не знайшов вiдповiдi на нього, не спiзнав
по-справжньому. Вiн тiльки здогаду ться про його велику красу. Тепер же
пропливають мимо лише примари його. Вони падають на нього або тягарем, або
обманом. Гiрким, непри мним.
Його думка верта ться до Лiлi, до ©© слiв. "Хто ти така, людинко? Що в
тобi кри ться?" I вже здогаду ться що, хоч i не хоче йняти вiри. "Тво©
пазури виросли швидше за тебе. Недалекоглядний журналiст, намацавши ©х,
написав би, що вони - рудимент, пережиток, i що на тобi самiи проступили
родимi плями. Але на тво©й пичцi, окрiм рум'янпiв вiд колгоспного молока i
м'яко© булки, нема нiчого. Тодi звiдки вони? Вiд тво © природи,
виховання?" А може, вiн не зовсiм правильно витлумачив ©© слова? Так чи
iнакше, але треба дати зрозумiти, що тлумачити ©х можна лише по одному i
що посередником помiж ними вiн не буде.
- Ви, молодi, збуду те собi хмарочоси. Це - менi хижка. Вона зрозумiла:
- Олег колись казав - нам рано про це думати. Та й... ми розсварилися з
Олегом. А ви збира тесь прожити в сво©й хижцi самi?
- Не вельми делiкатне для твого вiку запитання, але коли вже
запитала... Виберу якось час, повставляю зуби, пiдфарбую волосся i напишу
в "Вечiрнiй Ки©в" оголошення: "Такий-то чоловiк, не повний дурень, не
зовсiм сивий, з таким-от становищем шука собi..." Як гада ш, вiдгукнеться
хто?
Вiн жартував сам з собою. Кепкував над тим, що хилить до смутку, до
жури.
Надворi вже поночiло, на вiкнi чiтко, мов у дзеркалi, малювалася його
постать. Висока, кремезна, з мiцними, косарськими плечима й грудьми, з
обвiтреним, смаглявим, - зовсiм не скажеш, що лiкар, - обличчям, буйною
чуприною. Вже сивою. Вiн не бачив себе. Проте бачила Лiля.
- О, вiдгукнуться. Тiльки, мабуть, оголошення не в "Вечiрнiм Ки вi", а
в "Вечiрнiм Ленiнградi".
Тепер Холодовi зрозумiло все. Йому стало прикро: "Нi, не в вас,
вузькоштанних, лiнивих i жадiбних, загадка вiку. Вашi засмiченi душi видно
наскрiзь. Вони вiдмикаються скрученими з паперових грошей ключиками. А
спробуйте вiдiмкнути ось цю! Ви всi гарио вкублились в гнiздечко, котре
назива ться життям. Вам затишно в ньому. Ми ж хочемо витягти вас за вушка,
поганяти, щоб схуднули, постригти i вкинути назад. А ви бо©теся, що тодi
вам буде холодно".
- Я бачу, Лiлю, ти вивча ш не лише медицину, а й сумiжнi з нею науки.
Судову експертизу, слiдошукання? Що ж, може й згодиться, - сказав Прокiп
Гордiйович i пiшов у купе слухати оперету.
По©зд прибув у Ки©в за кiлька годин до Нового року. Прокоповi
Гордiйовичу здалося, нiби вiн при©хав не в сво , а в якесь iнше, вичитане
з казки мiсто. Мерехтить електричне марево, святковi реклами повибiгали на
перехрестя, миготять, танцюють, грiються. Перехожi гублять пакунки,
подають ©х один одному, ввiчливо усмiхненi, веселi. Як гарно, як затишно
на душi, коли бачиш, що люди несуть щось з магазинiв, що вони веселi,
безжурнi! Йому теж ще треба в магазин. I вже не гаючись...
Вiн таки запiзнювався. Квапив шофера таксi, який, мабуть, диний не
поспiшав у цей вечiр. Гаразд, що хоч дома наготовано все заздалегiдь...
Борода, вуса, шапка, мiшок. Замiсть кожуха одягне халата. От було б добре,
якби не впiзнав нiхто. Навiть з спiвробiтникiв. Йому самому було смiшно -
вiн скрадався в клiнiку, немов детектив з фiльму: коридором, котрий вiв на
кухню, через душовi, приймальне вiддiлення. Сподiвався, що тут тiльки
черговий лiкар, вiн дрiма в кутку над книгою. Але йому на подив, опрiч
чергового, вiн побачив ще дво лiкарiв-практикантiв i стару, рокiв
сiмдесяти, бабусю. А того, що вони робили, Холод довго не мiг збагнути з
свого схову з-за ширми. А коли збагнув... Таки справдi, трагiчне й смiшне
часом переплiта ться так мiцно, що не завжди можна розняти ©х. Надто в
лiкарнi.
Щоправда, хлопцi не смiялися. Навпаки, ескулапували яосереджено й
сердито. Очевидячки, рятували хвору вiд отру ння. Мали перед себе всi його
симптоми. Найтяжчу форму. Бабуся навiть не ковтала барi во© лiкарняно©
кашки, котрою хотiли нагодувати ©©. Вона вiдбивалася руками й ногами,
заплювала кашею ескулапiв з голiв до нiг. Мурмотiла, трусила головою,
виривалася, але дужий практикант, який стояв спиною до Холода, тримав ©©
мiцно.
Холоду довелося покинути засiдку. Вiн пiдiйшов до бабусi, вiдсторонив
того, котрий годував ©© кашею, i, коротко наказавши другому "тримай", взяв
бабусю за щелепу. Дужий поштовх - бабуся закрила рот. Хвилину сидiла
нерухомо, жувала бiлими, поморщеними губами. Вiдтак пiдхопилася, блиснула
очима i, скрутивши дулю спочатку одному практиканту, потiм другому,
схопила з тапчана плисового теплого пiджака та хустку, подалася мерщiй за
дверi. Практиканти ошелешено дивилися ©й вслiд. Холод смiявся, аж сльози
набiгли йому на очi.
- А ми... Та як же... - врештi здобувся на мову той, що з чашкою, -
привезли ©©, кажуть, пила щось. А тодi - оце... I ©жа не проходить.
- Добре, йдiть, - витер кулаками очi Прокiп Гордiйович. - Вважайте, що
вiдбулося зцiлення.
Тепер вiн одягався, вже не ховаючись вiд чергового. Той допомiг йому
пiдв'язати бороду, червоною фарбою розмалював щоки i носа.
- А зна те, без вас тут нова комiсiя... - притишеним, змовницьким
голосом мовив вiн, але Прокiп Гордiйович приклав до губiв пальця, похитав
головою. I той зрозумiв. Нехай старому роковi лиша ться погана новина.
Обережно, щоб не обiрвати бороду та вусiв, Прокiп Гордiйович почепив
через плече на широкiй брезентовiй шле© мiшок з цукерками та iграшками,
взяв до рук великого, сукуватого цiпка. Поважно вiдкашлявся:
За морями,за горами,
За дрiмучими лiсами...
- Е, годилося б для Дiда Мороза чарку. Ну, та нехай вже тодi.
Вiдiмкнiть, будь ласка, дверi.
Сходи за дверима вели в лiве крило, на другий поверх, до палат, де
лежали найменшi пацi нти.
РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Смiялися на вулицях дiвчата - йшла весна. Ступала по мiсту м'якими
лапами тополиних котикiв, спадала згори голубиним туркотiнням, стрибала по
стiнах сонячними зайчиками. Вона снилася мiським жителям ночами. Кожному
рiзно. вгеновi - футбольною афiшею. Холодовi - оксамитовим плесом на
зарiчку, Лiлi - пучечком фiалок у руках селянки на розi вулицi, малому
Костиковi - солодкою паличкою морозива в срiбнiй обгортцi. Шаховi -
недоора-ною глевкою нивою.
Олександровi Кiндратовичу вона снилася тишею й вiдпочинком. Ця зима
обкрутила його, немов снiп у барабанi. Вiн почував себе, неначе пiсля
важко© виснажливо© хвороби. Ледве дочекався перших теплих днiв. Зараз його
страшив навiть санаторний режим. Та й хiба санаторiй не та сама лiкарня?
Не тi халати? В село! В далеке, миле, тихе село. Забере Костика, i -
гайда. Навперейми веснi.
Та вона обiгнала його. Село вже тонуло в зелених шумах. Олександр
Кiндратович безмрiйно блукав полями, левадами, лiсами. I дивувався, що
зустрiв ©© таки. Ох, як же довго не був тут! При©здив востанн чотири роки
тому. I то восени. Посадженi тодi топольки вже пiднялися, зрiвнялися
верхiвками з шкiльним дахом.
Вiн i сам не розумiв, що таке сталося. Чому йому захотiлося голубливо©
тишi. Чому його поманило село? Радiв, що озвалася струна, яка днала його
з цим усiм. З весною, з селом. Вона тонюсiнька-тонюсiнька, але ж ! I
досить йому торкнутися ©©, як вона забринить згадкою.
...Ниже в берегах син намисто, раху чужi роки зозуля. I йому
пригаду ться, як десь отут стояв вiн босоногим семикласником з русокосою
Наталочкою, з завмиранням серця лiчив подарованi зозулею роки. Вони дiлили
©х наспiл - адже в них усе мало бути спiльним. Примхливо вступила в
потiчок вербичка. Вони забредали на середину, на самий бистрець, мiряли
мiсткiсть сво©х долонь.
Зозуля вмовкла, i одразу ж, мовби тiльки й чекала на те, дико, неначе
кiшка, закричала iволга. "На дощ!"- пригадав радiсно. Йому здалося, нiби
вiн навiть ловить аромат тих колишнiх, далеких днiв, нестямний запах
минулих весен.
Село дитинства. Ти таки мiцно приросло до душi. Стежкою до школи,
осокором пiд хатою, вулицею, якою ходила "вона". Ось тут, на розi, прибив
вiн цвяшками Наталоччине фото, видовбавши ножем зрадливi очi. Бо почала
вона ходити з Грицем, його товаришем. "Чи шкодувала потiм? Пiзнiше?
Мабуть. Розповiдала подругам, хто добивався ©© кохання".
Йому самому чогось шкода. Це, певне, весна нагадала йому все те.
Наморений, спопнешш при мно© втоми, повертався з сво©х мандрiв додому.
Сьогоднi вiн втомився найдужче. Ледве добрiв до хатi©. Мати вже чекала
на нього. Сидiла на призьбi, перебирала в пiдрешiтку квасолю. Вона в нього
маленька-маленька, сухенька i проворна. В дворi у не© чiiсто, хата
заметена, побiлена знадвору. Хата - пiд бляху, але стара, ветха. Мабуть,
найстарiша на всьому кутку. За хатою маленький палiсадничок. Тi ж таки
пiвники й сережки. А ще лаплаха. Вона зацвiте восени. Пишно i сумовито.
Лаплахи цвiтуть пiд хатою з давнiх-давен. Либонь, переживуть i ©©, i його.
В кожен при©зд вiн каже матерi, щоб пере©здила до нього на дачу або на
ки©вську квартиру. А мати вiдмовля ться, як ось зараз:
- Не вмiю я анi ступить по-городському, анi слова сказать. Доживу вже
вiку тут. З ким дiвувала, з ким одну ниву жала.
- З ким вже вам тут жити, -сказав вiн. Але, збагнувши власну
нетактовнiсть, перевiв розмову на iнше. Розпитував про колгосп, про
сусiдiв. Мати в колгоспi вже не працювала й не знала майже нiчого про
колгоспнi справи, а про сусiдiв розповiла. Вiн i сам ще пам'ятав ©х. Диво
- прожив у мiстi бiльше половини життя, десять рокiв на однiй i тiй
квартирi, i зна лише двох сво©х сусiдiв. А покажи йому будь-яку з
двадцяти шести хат на кутку, i вiн спише словесне бiографiю всiх ©©
жителiв. Звичайно, дово нних рокiв. Бо потiм... Так, про декого вiн чув.
Про дядька Тимоша, про тiтку Палажку. А от, скажiмо, про дiда Iчки. Ото
його хата. Дiд Iчки-iндус. Коли дивувався чому-небудь, говорив "iч-ки" -
ич який. З того одержав i сво прiзвисько. Одмолоду лишився дiвичем.
Бiльше за все шанував тишу i спокiй. Двадцятий вiк гримкотiв широким
трактом, а вiн брався сво©м череватим гнiдком глухими путiвцями. Не хотiв
дiд знати свiтово© су ти, блукання по промiжних iнстанцiях, зi всiма
сво©ми сумнiвами звертався просто до бога. Теренкур його було промiряно з
дитинства: хата, хлiв, поле, хата.
Олександр Кiндратович вловив себе на тому, що дума якось незвично -
здивувався. Звiдки це? I враз холодна iскра - "Прокiп". "Вiн". Вони
останнiм часом дуже багато говорили про село. Про життя...
Олександр Кiндратович мерзлякувато потис плечима, потер чоло.
- Дiд тупа ? - кияув погляд у кiнець садка, де з-за густо© колючо©
грушi виглядав довгий, чорний димар.
- Помер торiк. На паску.
Погляд вже не зупиня ться, переступа через сусiдський тинок.
Сахии. Коли вiн iшов повз ©хнiй двiр до школи, з-за Сахнового тину
летiло на нього шiсть грудок. Дво старших грудок не кидали, тiльки
пiд'юджували, i одне ще не докидало. Але траплялося, всi дев'ятеро
дряпалися через тин, втiкали на територiю ворожо© держави. В дворi ляскав
батiг i хрипкий бас виполохував з-пiд стрiх горобцiв:
"Жiнко, вiдчиняй вор-р-ота, р-р-розпрягай коня". А потiм, вiд якогось
дня, вiн тiльки гукав перше - "вiдчиняй ворота", коня Сахно пропив разом з
возом i збру ю.
- Четверо з вiйни не вернулося, - скрушно зiтхнула мати, - одного
громом убило. А тi роз'©халися. Найменша при матерi. Прийняла приймака.
Дiвчинку оце вже в школу посилатимуть.
Галя Баскова. Спiвуча, гарна дiвка, до котро© женихалися на кутку всi
парубки. Сирота. Жила з меншим братом. Брат закiнчив iнженерний iнститут.
Вона вийшла замiж, i чоловiк не повернувся з вiйни. Зда ться, ма дво
дiтей.
- ... Обо байстрята. У вiйну нагуляла. Одна дiг'очка в Чернiговi на
клiнкерному, друга десь на цiлинi.
Нiмчики.
Новосельцi.
Буркуни.
Бредуть розмовою вiд хати до хати. Олександр Кiндратович тiльки тепер
дiзна ться, що в двадцять шiсть хат на кутку не повернулося п'ятнадцять
солдатiв. Двi хати i зараз стоять пустками, а на тому мiсцi, де червонiла
вiконницями ще одна, росте картопля. Не теплим дощиком, чорним градобо м
вiк двадцятий прокотився по кутку. Жорстокий, задимлений вiк. Майже
половина з цих п'ятнадцяти, - Бiлановi ровесники. З ними вiн пас корiв,
закручував узимку на льоду "крутьол", збирап по стернi колоски.
Життя iде, ростуть новi поколiння, але ми бачимо близько тiльки сво©х
ровесникiв.
- Наталка як? - запитав аж тепер.
Згадка про Наталку дряпнула по душi. Вiн таки не допомiг ©й виклопотати
пенсiю. Забув. Просто забув. Одi-клав листа, а потiм - справи, турботи.
Йому здалося, що мати подивилася на нього докiрливо. Певно, Наталка
скаржилася ©й. А може, й не скаржилася. Йому вже ввижа ться.
- Живе. Оце щось меншенький ©© прихворiв. А такий потiшний, смiюнець. I
минулого лiта все вдвох з Костиком бiгали. Вони й схожi один на одного. Як
два дзьобочки,
- Не зна те, на що хворий? Щоб, бува, Костик не заразився, - запитав
стурбовано матiр.
- На живiт скаржиться.
"Треба таки допомогти Наталцi, - подумав, пiдводячись. - Може, пiти до
не© зараз?"
Але iнша думка змага першу. Пiде до Наталки, та ще застане там кого.
Або й Наталка може розказати.
I попливуть до нього прохачi. Вiн залишив однi клопоти, а придба мiх
нових. Втiкав вiд вовка, а впаде на ведмедя. А це такий мiх, що його не
сховати десь у сiнцях. Носити й не переносити.
Його вже й так запопали, не змiг вiдмогтися, - призначили на суботу
зустрiч з виборцями. Кому потрiбна ця зустрiч? Напханi цитатами
провiнцiйнi промови, зазубренi з папiрцiв привiтання, торохтiння одлиглих
пiонерських барабанiв. Але тепер вже нiчого не вдi ш.
До Наталки вiн пiде перед вiд'©здом. Або ще лiпше, - скаже матерi, i та
покличе Наталку.
Зустрiч з виборцями було призначено па суботу. Вони збиралися повiльно,
займали не заднi лави, як це водиться на всiх засiданнях i виборах, а
переднi, од трибуни. Заходили тихо, нiби аж боязко. Дво чи тро повели за
руки дiтей. Бiлан сидiв з головою сiльради, головою колгоспу i довiреною
особою - завiдуючим районовою полiклiнiкою - в парткабiнетi. Олександр
Кiндратович ледве стримувався, щоб не вичитати головi сiльради, нащо було
призначати, не згодивши людей. А той сам помiтно нервував, заглядав через
сцену до залу, вибiгав на подвiр'я. "Якщо так сходитимуться, то це до
пiвночi, - крутив сердиту думку Бiлан. - Он побрело ще двi ватянки. А
перед ними - жилетка i ватянi штани. Неначе не до клубу, а на конюшню.
Чого в буденному?"
У Олександра Кiндратовича непри мно залоскотало в грудях, кольнуло
тривогою. Йому нахмарив якийсь здогад, але одразу й розвiявся.
- То не микола©вське вони подiставали? - штрикнув лихим жартом голову
колгоспу.
- Вам лiпше знати, - вiдповiв той неприродно спокiйним голосом. - Ви -
депутат, ©хнiй слуга.
Оцим "©хнiй слуга" голова знову стривожив Олександра Кiндратовича. Вiн
не мiг збагнути - недотепний це жарт, образа? Кидався думкою в один бiк, в
другий i вертався на мiсце. "Ох, тут, видно, й керiвнички ж. Порядочки,
дисциплiна. Заждiть, голубчики, заждiть, подзвоню я секретаревi райкому".
Але неспокiй його розгорявся, мов клоччя пiд вiтром. Вийшли на сцену, i
вперше видалась вона Олександровi Кiндратовичу широкою й холодною.
Вечiр вiдкрив голова сiльради.
Його вiтальнi слова, не покритi оплесками, пролунали занадто голосно i
дерев'яне. Вiдаплодувавши сам, вiн збентежено подивився на президiю,
вийняв з кишеньки папiрця, поклав перед собою.
- Слово ма ...
Але того, кого назвав, у залi не було. Або ж вiн сховався в кутку за
спинами.
Бiлан не мiг збагнути, що це. Навмисне? Пiдтасовано? Завтра вiн
обов'язково розкаже в райкомi... А зараз, мабуть, треба виступити самому.
Про людину, про свою роботу, роботу лiкаря...
Але його думку обiрвали слова промовця. Вiн просто не побачив його. ©.
Це була жiнка. Говорила не з трибуни, а з проходу мiж двома рядами... Вона
тримала за руки дво дiток. Дво дiвчаток. Старшенька, школярка п'ятого чи
шостого класу, намагалася вiдступити назад, соромливо ховалася за матiр,
меншенька стояла незворушно, цiкавими намистинами очей водила по президi©,
мружилась на свiтло.
- Всi ви, люди добрi, зна те, де я живу. В школi, в пiдвалi. Всi ви
зна те мого чоловiка. Вiн би прийшов теж... Коли б мав чим прийти. Коли б
гангрена не забрала його ноги. Та ще... З нашого пiдвалу в коридорчик -
маленькi сходи, вже й так тричi зривався вниз. Вiн зараз там. Там гарно.
Килими з моху на стiнах, картини... - Далi сльози не дали ©й говорити.
- Мам, мам, - смикала ©© за рукав старшенька, - не плач. Ходiмо звiдси.
Але жiнка таки перемогла сльози.
- Вже три лiкарськi комiсi©... Говорять, що дiти... Писали, вимагали...
Гiркий, сумний випадок. I все ж Олександр Кiндратович не розумiв, чому
жiнка принесла сво© скарги в .цей зал, на цей вечiр.
- Ви б... у виконком...
- Дума те, у наш виконком легко потрапити? Там список. Його укладають
за ворiтьми навпроти. Голова прийма в день п'ятнадцять-двадцять чоловiк.
Я вам писала про це. Я вам писала шiсть разiв... Бо бiльш нiде такого... В
жодному виконкомi. I нiхто не живе так, як я. Я колись покритикувала його.
Назвала буга м i бюрократом i в газету написала. I вiн за це...
Впали лише першi краплi. Важкi, скорботнi краплi. А далi... Це не був
ураган. Це - простудний, всепотопля-ючий дощ. Голова сiльради сидiв
зляканий, не знаючи, ©ло йому робити. Вiн щось запитував у завiдуючого
лiкарнею - довiрено© особи депутата, - але той не вiдповiдай, жмакав у
руках хустину.
Бiлан борсався в холодних хвилях, шукав сухо© мiсцини, де можна б було
перечекати хоч хвильку. В його грудях хлипала образа.