двiстi грамiв дешевого печива. Печиво розтануло в ротi, залишивши
солодкувате, дратiвливе вiдчуття, ©сти хотiлося чимдалi бiльше. Врештi
Олег зважився. Праву кишеню його штанiв вiдтягував нiж. Складаний нiж на
шiсть лез, батькiв подарунок. Потерпаючи душею вiд свого першого
комерцiйного заходу, пiдiйшов до чистильника взуття, похмурого дядька з
щiткастими вусами, запитав ламким голосом:
- Ви не купите?
Той мовчки повипробував одне по одному леза, пiдкинув ножа на долонi.
- Руб.
- Вiн... чотири карбованцi. Чистильник простягнув ножа назад.
- Ну гаразд... Давайте.
Вперше Олег вибирав ©жу не до смаку, а щоб було бiльше i ситнiшо©. Вiн
пообiдав лiверною ковбасою з хлiбом. На вечiр трохи випогодилося, i
хлопець блукав по мiсту. Нi, до цього мiста вiн би не прирiс душею нiколи.
Нiч вiн прокуняв на лавцi в залi чекання. А ранок знову зустрiв його
сiрою безнадi ю. Хлопець тiльки тепер збагнув, якою самотньою може бути в
гомiнкому свiтi людина. Десь тут, поруч, i лихi, й добрi серця, душi
камiннi i нiжнi. Але кожне з цих людей живе сво©ми радощами й турботами.
Не вийдеш же, не гукнеш до них: "Поможiть! Пробi! Я втiк вiд батька... В
мене нема грошей. В отакого здорового, рукатого, мiцного".
Вiн навiть поглянув на сво© руки, мов на дивину.
Сидiв на старiм дерев'янiм мiстку бiля вантажно© пристанi, довгою
лозиною перепиняв листочки, палички, котрi плинули мимо нього. Течiя тут
була повiльна, спокiйна, але далi вона наштовхувалась на крутий берег,
шаленiла, закручувала воду в тугу лiйку. Олеговi сплило на думку, що отак
i його спокiйна житт ва течiя наштовхнулась на кручу, закипiла,
запiнилась, помчала. Йому вже нiколи не поплисти проти води, не пристати
до рiдного берега.
Зненацька, несподiвана й дужа, лягла йому на плече рука.
- Клю ?
Олег злякано оглянувся. В нього за спиною стояв високий бiлобровий
хлопець в бушлатi рiчкового матроса, в кашкетi з кокардою-крабом. Хлопець
- старший за нього, смаглявий, веселоокий.
Олег пiдняв лозину.
- Це я так... В мене й вудки нема .
- Я можу дати, - матрос сiв поруч. - Хочеш, махнемо разом по рибу, ох i
мiсце знаю.
- Я тут... випадково.
- Та й я ненадовго засiв. Я сам з Ки ва.
- З Ки ва? - не знати чому зрадiв Олег. - I я. На Богуна...
- Майже сусiди. Червоноармiйська... Ти ж як тут?
- Та... В гостi... А тiтка на курорт ви©хала... - Олег густо
почервонiв: вiн i сам бачив, яка нехитра його брехня. Але, не знати для
чого, низав до не© й другу. - Ще обiкрали дорогою.
- I таке бува ? Мда-а. Влип ти. -Матрос зиркнув на годинника, пiдвiвся.
- Треба щось придумати. Ходiмо пошама мо, бо менi за годину на вахту.
Тебе, землячок, як звати?
- Я ©сти не пiду. В мене...
- Юринда. Ходiмо. Називай мене Джон... Це так нашi моряки...
- Олег.
Обiдали в чайнiй. Поки офiцiантка замовляла страви, Джон кудись ходив.
Повернувшись, дiстав з кишенi пляшку, одним невловимим рухом зчиркнув
металевого ковпачка. Наливав пiд столом навпомацки.
- Дми.
- Та... Стiльки...
Олег вже знав смак горiлки. Кiлька разiв, на свято, на iменини в сво©х
однокласникiв i однокласниць, перш нiж сiсти за столи i розлити в склянки
ситро, хлопцi збиралися у темнiм чуланi, i пластмасова чарка прудко
оббiгала тiсний круг. Але пили вони бiльше для того, щоб дихнути
горiлчаним духом в обличчя комусь з дiвчат, викликати в них подив i
переляк. Олег же пив ще й тому, щоб не смiялися хлопцi. А зараз?.. У
чайнiй, вдень... Але вiн уже й не хлопчак. Та й на кого йому зважати?
Олег перехилив склянку. Збуряковiв, на очах проступили сльози, але Джон
швиденько налив води, i вiн погасив вогняний клубок, що застряв у горлi. А
потiм кутуляв ковбасу, наштрикуючи виделкою одразу по кiлька кружалець. В
головi снувався туман, але було йому легко, Джон такий хороший хлопець, а
в Олега ще не було справжнього друга... А iм'я яке в нього - Джон. "Джон -
пiрат iз "Голландця" - приплелося звiдкись з книги. Хмiльнi слова дружби
самi просилися на язик, i вiн не стримував ©х.
- Чого ж... Ти, видать, теж кореш гарний... - вiдповiв Джон. - Ми ось
махнемо разом. Я подав капiтану бума-женцiю, списуюсь з його корита.
Остобiсiв - свиня i бухарик. Заживемо з тобою, як зяблики-чижики.
Зяблики-чижики, видно, улюблена Джонова примовка.
- Нам би, менi тобто, тiльки зараз видряпатись. Бачиш, згорiв у мене на
роботi електромотор, тепер при рощотi той мопс вираху з зарплати. Дулю на
дорогу в кишеню ткне i тютюнцем присипле.
- Ти ж, мабуть, ненавмисне, - пробива ться крiзь хмiль в Олеговiй
головi думка. I так йому шкода цього хорошого "кореша". Якби мiг чим
допомогти...
- Йому що... А не вистачить, може, й зовсiм - у рабство. Не вiдпустить,
тобто до вiдробiтку. От коли б ти допомiг...
- Я... Чим?
Джон оглянувся, присунувся ближче разом з стiльцем.
- сть один план. Дiльце не шухерне i калимне. На пристанi. Ми тут
ненадовго... День, два, i - фюiть...
Олег дивився в круглi, пташинi очi Джона, ловив у них неясну небезпеку
для себе, вiдчував, як кожне Джонове слово зав'язу нового вузлика на
якiйсь, не видимiй йому поки що, сiтi, i не знав, як уникнути ©©. Просто
встати i пiти?
- Яке дiльце? - запитав, хоч вже майже догадувався. Джон прихилився ще
ближче.
- Вiд пристанi вгору - сходи, вони огородженi металевими перилами.
Бачив? От. Пiдходиш з того боку, од складiв, береш у якогось пiжона
чемоданчика й рвеш кiгтi, тобто жмеш за пакгауз. Поки вiн гикне, поки
перелiзе... Нi, нi, чемоданчика береш не ти, - притиснув рукою тремтяче
Олегове колiно. - Ти тiльки кричатимеш. Неначе в тебе вже стирили
чемодана. Та його ж i вкрали насправдi?-Джоновi очi дивилися непорушне,
але в них гойдалися холоднi каламутнi хвилi. Навiть Олег, який у сво му
життi ще не розгадав жодних очей, зрозумiв - хвилi тi топлять жорстоко i
тихо, без плескоту. - До тебе прибiжить лягаш, а цього вiд ©х тупостi й
вимага ться. Бо вiн з того боку стримить. Треба, щоб там його не було. Ну,
складе актика... Бачиш, робота в тебе аристократична... Пс-с... - крутнув
вiн бiлками, бо до них саме пiдiйшла офiцiантка.
Джон розрахувався, вони вийшли на вулицю.
- А шкуру - на двох.
Страх вже майже зовсiм остудив Олеговi голову, вивiяв хмiль. Вiн стояв
пiд акацi ю, обривав по одному дрiбнi жовтi листочки, кидав пiд ноги. Язик
йому нiби скам'янiв, руки тремтiли.
- Я... не зумiю... - врештi здобувся на мову. - Ще нiколи...
- Кричати не зумi ш? Го-го! Мабуть же, в шкiльному драматичному гуртку
грав? Ти й ножика спочатку не вмiв продати, а прикрутило...
- Ножик... Мiй. - Олег дивився в непорушнi круглi Джоновi очi, очi
нiчного птаха, i душа його звивалася в безжальних сталевих кiгтях страху.
Ще мить, i вони роздавлять ©©. - Олеговi прикро i гидко за свiй страх, i
нiчого не може з собою вдiяти. Врештi, зiбравши во дино всю волю, рвонувся
душею.
- Не буду!
Дво чоловiкiв, що саме проходили неподалiк, подивились на них,
зглянулись помiж собою i пiшли швидше.
- Пс-с, - прошипiв Джон, - чикi-рiкi. З крапочкою. Не будеш! А за обiд
менi заплатиш чим? Скидай бюстгальтер, - смикнув за тенiску.
Олег злякався. Як йому залишитися без тенiски? Тодi вiн не зможе навiть
вийти на вулицю.
- Я заплачу. Зароблю десь...
- За одну нiч? Менi на ранок треба грошi. Хiба пiдеш наймешся до лягаша
в помiч! Обгавкуватимеш. Тiльки це не легше. Ну, до завтра. Дивись же - о
восьмiй ранку. На долар.
Олег не встиг отямитись, як Джон тицьнув йому в долоню металевого
карбованця, м'якою, скрадливою ходою почимчикував через площу. Хлопець
дивився йому вслiд осклянiлими очима. Долоню йому пропiкав карбованець,
страшна печатка майбутнього злочину, груди все так же стискувало холодне
кiльце. Вiн не знав, як скинути його.
"Долара" в цей вечiр хлопець на шамовку не потратив. I ще щось давило,
пригнiчувало Олега. Вiн не стiльки дiйшов думкою, скiльки вiдчував, як в
оцi кiлька днiв надкололось, надщербилось щось у його душi, тонке,
красиве, вилiплене, виплекане ним ранiше. Вiн гадав - воно мiцне,
справдешн , а воно виявилось крихким, iграшковим.
Всю нiч Олег кидався в примарнiм снi, пробуджувався через кожнi
годину-пiвтори. Йому наснився мiлiцiонер - велетень, вiн стояв,
розставивши ноги, а помiж них проходили пасажири. Мiлiцiонер тримав на
руках його, Олега, заколисував, мов маленького, примовляючи: "Хочеш долар?
Ну ж, не плач, не плач, а то вiддам он йому", - i вказував пучкою на
величезне кругле пташине око, котре поблискувало на фронтонi вокзалу на
тому мiсцi, де мав висiти годинник. А десь з опiвночi сон вiдлетiв геть.
Мабуть, вiн полинув шукати затишнiшого мiсця, лiпшого притулку, де люди не
жахатимуться самi й не полохатимуть його. Либонь, Олег не спав ще й тому,
що боявся, аби його не пробудила на виковзанiй пасажирами лавi фатальна
восьма година. Вiн не збирався зустрiти ©© тут. I коли годинник на стiнi
хрипко вiдрахував шiсть разiв, схопився з лави, вибiг з застояного
електричного присмерку в холодне, дзвiнке передрання. Гнаним пiдстреленим
звiром кружляв по мiсту: глухими завулками, вуличками, обминаючи широкi
проспекти й бульвари. Холод пронизував його тисячами колючих голочок, не
давав уповiльнити ходу. "А що, коли пiти на залiзничний вокзал? - раптом
зблиснуло в його головi. Вiн аж здивувався, чому не додумався до цього
ранiше. - Звiдти й до тiтки можна до©хати. I, мабуть, легше, нiж
пароплавом... А лiпше повантажу день-два на вокзалi, зароблю на дорогу".
Зморений страхом, безсонням i холодом, Олег заснув, тiльки-но
доторкнувся щокою до дубового поручня станцiйного ослона. Заходили й
виходили пасажири, потiм ©х випроводжали до сусiднього залу, - тут
прибирали примiщення, - вiн не чув того.
Добра тiтка з мiтлою, поторсавши його за руку, не стала добуджуватись.
"Мабуть, студент. Бач, зморився, сердешний. Як там мiй?.." - зiтхнула i
пiшла далi.
...Але вiд цього штурхана Олег пробудився враз. Потер забите мiсце,
клiпнув повiками i... - вiдсахнувся. Перед ним м яко розхитувався
взад-вперед на кривих ногах Джон. Вiн не погрожував, не стискував кулаки,
але поглядом сво©м щiльно притиснув хлопця до спинки ослона, нанизав на
нього, немов на вила, Олегову душу. Олег трiпнувся, прошепотiв у вiдча©
лише пiвслова.
- Та!..
- А чого не "ма?" Пiшли, зяблики-чижики, поговоримо.
Джон не оглядався. Вiн був певен, що Олег iде за ним. Ступав м'яко, на
п'яти, немов готувався розпочати веселий танок.
* * *
Сплять будинки, немов люди з розплющеними очима, сплять вулицi, вiльно
розпластавшись помiж горбiв, сплять трамва©, дрiма на однiй нозi
старезний каштан у скверi, безсило зроняючи колючi плоди. Помiж холодних
стiн - тисячi теплих зiтхань. Мiсто зiтха мiльйонпогрудо, марить увi снi.
Воно обсноване снами, мов одинока степова груша "бабиним лiтом":
голубливими, болючими, звабливими. На високих пучках антен, на тонких
дротах повисли марення iнших мiст, ©хнi музичнi зiтхання. По замурованих в
камiнь жилах ледь-ледь пульсу приснула кров.
Десь далеко - тихе гудiння, металевий дзвякiт. В клiтини-комори мiста
люди завозять ©жу, мiсто прокинеться ранком, проковтне ©©, стурбовано
побiжить в гомiнливий день.
Прокiп Гордiйович ловить себе на отакiй лiкарськiй грубостi, вiдходить
од вiкна. Так, кожна людина - це теж лише клiтина одного органiзму -
людства. Але лiкар зна : коли болить одна клiтина, то треба прослухати
весь органiзм. Все це так. Але це не приносить заспоко ння. Холод стомлено
опуска ться в крiсло. Йому не спиться. Думка те й знай верта ться туди, до
перших синових гонiв, бреде полем, обмина засохлi будяки, вiдшуку зеленi
обнiжки. Чомусь забулося все прикре, лишилося тiльки радiсне, веселе.
...Перше осмислене бажання, перше невдоволення, висловлене невiдомо де
позиченим словом. Олежив вовтузиться пiд рукою, йому тiсно, вiн все не
вмоститься. "Посунься, бюрократ".
"Олежку, пiди вмийся. Цуня в тьотi й та чистiша за тебе".
"А Цуня, тату, така чиста, як ти?"
"Я тобi сказав - нема часу... Ти, врештi, вiдчепишся? Стань у куток".
- "Бач, полагодити лiтака часу нема , а поставити в куток Олежика - ".
"Ото твоя мама, хлопичку?
- У мене нема мами.
- А де ж вона?
- По©хала за море. В мене тато.
- Ти любиш свого тата?
- Його всi люблять. Вiн начальник. Ви його теж полюбите".
"А може, й це будяки, - дума Прокiп Гордiйович. - Може, ти просто не
вмiв розпiзнати? Ти милувався, ти тiшився синовими вигадками i навiть
бешкетами. Мовляв, нехай, дитинство бува тiльки раз. Але ж ти не вельми
потурав йому? Ти вчив ставати грудьми проти вiтру, майже кожного дня
нагадував йому, що в свiтi опрiч сонця й хмари, лiд. I отi злi слова -
не його.
I все ж ти несправедливий до нього. Ти нiколи не сказав йому всi ©
правди. А чи мав право сказати ©©?"
Ця думка стука в серце, тривожить знову й знову.
"Ти навiть не спромiгся знайти для сина розради, поговорити в тяжку для
нього мить. Ти повинен написати йому. Звичайно, вiн по©хав до Килини. Отой
хлопець з дев'ятого класу говорив, що бачив, як Олег брав у касi квитка.
От ти вже й бо©шся, що твiй син загубиться в широкiм свiтi. Не
загубиться, не пропаде. Ще й прокладе свою, власну борозну, якщо вiн
справжня людина".
Прокiп Гордiйович нiколи не намагався нав'язати синовi свою волю. Хоч i
був радий, коли синовi бажання збiгалися з його. Вiн пiдводив його до
рiшень. Олеговi самому доведеться будувати життя. Краще або гiрше, нiж
вiн. Тiльки не так само. Бо це - неможливо. Вiн, батько, сподiватиметься
на краще. Бо краща саме життя.
"А може, Олег купував квитка в iнший кiнець? - несподiвано зрина новий
здогад. - Може, вiн по©хав до матерi? Адже ж казав: "I про маму ти менi не
так..." Туди теж можна добутися пароплавом.
Завтра напишу i Килинi, i сво©й колишнiй дружинi".
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
По©зд вже пiдбiгав до станцi©. Бiлан дiстав з полицi саквояж,
попрощався з сусiдкою. Знайомство ©хн короткочасне, вагонне, а йому
чомусь шкода розлучатись. Вона ще молода, гарна... приступна. Здавалося б,
звичайнi дорожнi послуги, але в не© вони сповненi тонко© iнтимностi,
невимушеностi. Якщо напроситися на домашнiй чай, жiнка, мабуть, не
вiдмовить.
Олександр Кiндратович ловить себе на такiй думцi i рiшуче береться за
ручку саквояжа. Його кортить переступити межу вагонного знайомства i
водночас стриму щось. Страх? Так. Ще дiзна ться хто. Поряднiсть? Либонь.
Вiн любить дружину. Його завше ставлять у приклад молодим подружжям. I
гордиться тим. Звичайно, вiн не винуватий, що на свiтi стiльки струнких
нiг i вабливих вуст.
"Отак помреш, вiдаючи лише однi", - кепку над собою. Щоправда,
Олександр Кiндратович знав i iншi. Ще до одруження. I однi - пiзнiше, в
вiйну. Але то - не легковажне знайомство. Олександр Кiндратович працював
тодi хiрургом головного партизанського госпiталю. Його перевели туди за
власним клопотанням з хiрургiчно© клiнiки. Вiн iшов назустрiч небезпецi,
назустрiч труднощам. Вiн не лицемiр. Знав i те, скiльки важитимуть потiм у
його життi вписанi в бiографiю два слова "партизанський хiрург". Двiчi
лiтав за лiнiю фронту. Так, вiн боявся. Боявся, що випадковий шматочок
металу може перетнути всi його надi©, всi зусилля - життя. Але вiн мав
силу здолати страх. За другим разом вивiз з чернiгiвських лiсiв поранену
медичну сестру. Потiм вона стала операцiйною сестрою.
Олександр Кiндратович не знав, де його дружина. До нього докотилася
чутка, що ешелон, в якому вона евакуювалася, розбомбили пiд Бахмачем. Вже
аж в кiнцi вiйни його знайшов Тонин лист. Вони зустрiлися з Тонею в Ки вi,
але ще довго Бiлан слав у Москву листи. Аж поки випадок не вклав один з
них в руки Тонi. "Так, я приховав, я не хотiв завдавати тобi болю", -
сказав тодi. Вона не жбурляла йому в розпуцi образ, не плакала, не пiшла
вiд нього. Але з того часу щось надломилося в ©хньому життi. Олександр
Кiндратович не зiзна ться навiть собi - вiн нiби трiшки-трiшки бо©ться
Тонi. Нi, вiн не скаржиться на не©. Вiн ©й завдячу й домашнiм споко м,
розрадою, i навiть... не одним службовим кроком. Тоня-не промiнь, не
прожектор, вона - м'яка кiмнатна люстра. Але хiба не в затишному свiтлi
люстри визрiвають справжнi думки! З Тонею прожив щасно.
Згадка про дружину сповню Олександра Кiндратовича при мною бентегою. I
то, мабуть, треба мати не змiлiле серце - бентежити все життя. Вона,
напевно, чека ; вiн подзвонив ©й учора, одразу ж по закриттi конгресу.
За©де додому, а потiм - в клiнiку.
А може, спочатку в клiнiку, щоб не розчахувати навпiл дня? Мабуть, так.
- Ну, як тут? - запитав пiсля звичних вiтань, коли залишилися в
кабiнетi вдвох з завiдуючим вiддiленням. Хоч по очах вже прочитав: нiчого
не сталося. - Ех, не вдалося менi з вами вiдкрити полювання. З пухом,
пером вернулися? Дiтки як? Стрибають?
Завiдуючий вiдповiв одразу на всi запитання. Легко йому i вiльно
почува ться з Бiланом. Адже професор завжди поцiкавиться здоров'ям дiтей,
розрадить; i в роботi з ним не потерпа ш з страху: на такий авторитет
можна зiпертися.
- Хворих ©де багато. Здебiльшого хронiчний порок. Куди ж ©х усiх...
- Я не сторукий... На цьому тижнi прооперу мо вчителя i оту дiвчинку.
То - цiкавий випадок, можна сказати, не вiдомий ранiше. Готуйте.
- Наш консультант, Гудов, все ще не написав висновку. Каже, ©© треба
лiкувати терапi ю.
Олександр Кiндратович замислено дивився в вiкно, розв'язував i
зав'язував шнурок вишивано© сорочки.
- Гудов... Гарбузова каша... - туго затягнув вузлика. - Я попрошу, щоб
замiнили консультанта. А поки що проконсульту Скачок. Дiвчинка нехай
напише... Два рядки. Тiльки, - насварився пальцем, - ви там - делiкатно, з
тактом.
Завiдуючий пiдвiв голову, несмiливо поглянув на професора. В його очах
метнувся вогник змiшаного з страхом здивування.
- Вона... Неповнолiтня, - опустив погляд.
- Хiба на нас менша вiдповiдальнiсть за неповнолiтнiх? - Бiлан хвилину
помовчав, вiдтак, без будь-якого зв'язку: -Холод не приходив?
Олександр Кiндратович просто не признавався собi - ця думка в'язалася
прикро з усiм, про що говорили допiру. Вона повисла над iншими, пiдiм'яла
©х пiд себе. "Либонь, Прокiп просто хотiв насторожити мене. Не буде ж
вiн..."
- Я й не пустив би його без вас, - чомусь ображено вiдповiв завiдуючий.
- Як це не пустили? Ви навiть не ма те права... - розсердився професор.
-У вас усе?
- Збори сьогоднi... Про Сича... Ви не залишитесь?
- Що ви, для чого? Самi вже... - На його чоло болiсно набiгли зморшки.
Бiлан потер чоло рукою, немов намагаючись розправити ©х. - Самi... Я, ви
зна те... Не люблю такого. Але ж, щоб... Ми не повиннi забувати: Сич член
нашого колективу. Людянiсть, людянiсть... Може, його в районну?
Вiн уникав таких справ. Всiлякi, як ©х називають, органiзацiйнi
висновки про пiдлеглих били по його нервах. Вiн завше, коли це було можна,
намагався уникнути ©х.
Завiдуючий не вiдповiв. Вiн мулявся ще одною новиною, але поки що не
знав, при мною чи непри мною буде вона для професора. Вiн умисне залишив
©© на кiнець, щоб - коли вже поговорять про все.
- В нас тут... Як би: сенсацiя, чи що. Свiтили ви свiчку в Москвi, а
грiш знайдено тут. Мазур його в кулацi трима . Правда, в наш вiк таких
грошей знаходили немало. А потiм розглядали вдень, i виявлялося, що вони
не золотi, а мiднi. Алхiмi ю чи знахарством менi це нове вiдкриття пахне.
Розпитував я Мазура - не каже нiчого. А може...
В Олександра Кiндратовича щось тенькнуло пiд серцем. Аспiрант вген
Мазур - його асистент по лабораторi©. Вiв планову роботу, вона була
частиною в комплексi дослiдiв, задуманих професором. Говорили, немов Мазур
мороку ще над чимось. Так, Бiлан пригаду . Мазур ма й сво© пiддослiднi
кролi та морськi свинки. Зда ться, купив на власнi грошi. Його й
прозивають в лабораторi© знахарем. Мабуть, це вигадка, - буцiм Мазурова
мати знахарю десь на селi. В ньому самому - анi крихти знахарсько©
та мничостi чи забобону. Скорiше, навпаки. Свiт i людину вiн склада i
розклада , мов металевий конструктор. Але ж... Якщо вiн щось вiдкрив, то
тiльки те, що шукали разом.
- Ну й що вiн?
Завiдуючий вловив легку, негiрку iронiю.
- Якусь сироватку... - вiдповiв улад. - Чудодiйний бальзам. А в нас,
зна те, чутки поширюються швидше, нiж вiстi по радiо. Хворi валом валять,
хоч вартового на воротях станови. Та й то... Вiн усiм мов Iсус Христос: по
каламарчику, по четвертинцi...
Олександр Кiндратович i далi прикривався безтурботнiстю, але хробачок
неспокою смоктав його. Професор вже знав: вiн не заспоко©ться доти, доки
не впевниться сам. Це нiби остюк за комiром: дряпатиме, поки не викинеш.
Спуститься собi вниз? Нi, так не можна. Та й не поговорить вiн там.
- Нехай Мазур пiдiйде сюди. Нi, лiпше в двiр, до машини. Я зараз ©ду.
Але йому не привелося по©хати одразу. До кабiнету, в халатi наопашки,
зайшов високий, повний чоловiк, з прим'ятою рiдкою чуприною, втомленим,
сердитим обличчям. Як йому вдалося обминути чергового лiкаря, де вiн
роздобув халата - невiдомо. Мабуть, взяв за двадцять-тридцять копiйок у
тимчасове користування в яко©сь санiтарки.
- Консультацiйний день у мене завтра, - спробував зупинити його Бiлан.
Але чоловiк не зважив на його слова.
- Брехали - нема , - гукнув вiн ще з порога, мабуть, навмисне не
причиняючи дверей... - Доки нас по задвiрках ганятимуть. Ось я вже два
тижнi, за вiсiмсот кiлометрiв при©хав...
- Не можемо ж ми всiх одразу... - Олександровi Кiндратовичу й шкода
цього чоловiка, й досада на нього. - Чого ж поспiшили...
- Хiба я сам... Прочитав у газетi, написав, а менi ось цього папiрця.
Це ж ваша закарлюка?
Закарлюка та не Бiланова. Пiдписав папiрця хтось з асистентiв. Але хто
ж сподiвався на таке. Вiдписували всiм, гадали, при©де з десяти один. Ну,
нехай дво ...
- Звiльниться мiсце, обстежимо...
- В мене вже... На готель нема .
Олександр Кiндратович потер щоку, поморщився. Вiн навiть поголитися
забув сьогоднi. Зараз би оце - в ванну, пiрнути в м'яку пiжаму...
- Зачекайте ще днiв зо три. А це ось... - Дiстав з кишенi два новенькi
шелестливi папiрцi, поклав на край столу, швидко вийшов з кабiнету.
вген Мазур вже чекав у дворi, сперечався про щось з шофером бiля
пiднятого капота.
"Коли б можна видивитись душу, як мотор, - подумав Олександр
Кiндратович. Передчував важку, втомливу розмову. Та ще, може, й
непотрiбну. - Нащо вiн менi?.."
Але всупереч цим думкам прочинив дверцi, кинув пiд задн скло капелюха.
- Сiдайте. - I вже коли машина м'яко зашурхотiла шинами вниз: - Маю до
вас справу. Та й вам, мабуть, кортить довiдатись, якi козирi викладали на
конгреський стiл нашi колеги.
Мазур примружив вузькi, монгольського прорiзу очi, покрутив ручку скла.
- Нема там козирiв. Тi ж шiстки та вiсiмки, що й десять рокiв тому.
Чорний, гостроокий, мiцний, вiн вельми скидався на монгола чи татарина.
А може, й справдi в далекiй давнинi промчав з синьоокою укра©нкою в сiдлi
Диким полем татарин? А потiм, темно© полохливо© ночi, втiкала вона з
турецько© неволi, кутаючи в волохату кошму вузькооке татарченя.
вген не подивував, що саме його закликав до себе професор. Вiн вже
наперед перебiг думкою розмову i тепер сидiв спокiйний, навiть байдужий.
Мазур таки нiколи не вiрив, що ©хня лабораторiя може щось реально
знайти. А коли б експерименти й привели до чого... Знайшов би вiн,
професор Олександр Кiндратович Бiлан. Звичайно, аспiрант Мазур без зайвого
клопоту захистив би кандидатську дисертацiю. Та й вже. Бiлан призначив
усiм ©м обсмоктувати кiстки курки, яку називають наукою, ©хнi теми -
часточки його теми. Щоправда, так ведеться не тiльки в них.
- Ви що, не вiрите в людей... В людський генiй?..
- Людський генiй дi за найелементарнiшим принципом: розумна голова, та
дурневi попалася, - голос у вгена вiльний, незалежний, як незалежнi i
його думки. - Люди самi множать хвороби. Iнтенсивнiсть радiоактивностi
зросла шалено, а вiдповiдно i бiльша хворих. Я сам перевiряв ©© на
дощових опадах.
- Один вчений намагався на конгресi довести, буцiм рак - природний
процес. Мовляв, колись регулювався рiст людськостi через чуму, холеру,
тепер - через рак. Скрутять його, а тим часом ще посилиться радiацiя. В
процесi пристосування до не© виживатимуть найсильнiшi... Але якщо навiть
так, - мовив по паузi, - ми, лiкарi, мусимо обiгнати цi процеси. Я чув, ви
прийшли до певного результату. Так що нашi дослiди зрушились?
Запитання прозвучало тихо, нiби аж несмiливо. Олександр Кiндратович сам
вiдчув це. I аж розгнiвався на себе.
Чому вiн поводить себе так? Неначе хлопчак. Чому не запитав, як мусить
керiвник запитати звiт у свого помiчника. Мазура взяв до себе на роботу
вiн i показав цiль, дав у руки рушницю...
- Якi елементи ви замiнили в кiльцi? - голос його дзвякнув рiшучiстю.
- Я?.. -Мазур дивився в щiлини очей, немов у прицiльнi планки. -
Професоре. Щоб не було промiж нас непорозумiнь... Тему, ви зна те, я
виконував. Але працював i осiбне. I ще одне... Може, комусь видасться
сьогоднi божевiльним, навiть крамольним. Весь наш рiд лiкував травами
людей. Всiлякi хвороби. Рак - теж. Я видобув синтетичним способом деякi
елементи. I сво© додав до них.
- Якi ж?..
Це питання мало вирiшити все.
- Всiлякi, ©х близько тридцяти. Iпритнi, якi в нас у лабораторi©, теж.
Тiльки в iнших сполуках.
Нi, Олександр Кiндратович не збирався випитувати. Вiн не вельми вiрив i
в Мазурiв засiб. Але ж... Хiба не образливо? Справедливо казав Холод про
алхiмiкiв. Кумедно й гiрко дивитися на них в наш час. Та й хто, як не вiн,
професор, може лiпше побачити, чи щось в отiй алхiмiч-нiй сироватцi!
Гнiв мiшався з образою, вони клекотiли, просмоктувались назовнi. В словах,
в iнтонацiях, в поглядi. Немов струмочки крiзь греблю: не пуска , загачу ,
а вони пробиваються знову. Але йому вдалося запакувати ©х. Гарний мав би
вигляд перед цим хлопчиськом!
- При©хали. То вас не цiкавлять i матерiали конгресу?
- Чому ж. Був би вельми вдячний...
- Зайдiмо, я вiдберу.
х зустрiчало одразу двi господинi: старша й молодша.
- Знайомтесь... Це мiй колега з лабораторi©.
- Лiля.
Дiвчина прикусила в посмiшцi губку. Вони вже були знайомi. Цей хлопець
колись проводив ©© вiд iнституту. Вона пам'ята - вiн ще глузував з ©©
"зозулясто©" сумочки. Хлопець - гарний на взiр, тiльки трохи низький.
Причепливий, але не нахабний.
- Мазур, вген!
Аж тепер в очах дiвчини спалахнули вогники цiкавостi. Це прiзвище в
останнi днi влiтало ©й у вуха з десяток разiв. В лiкарнi воно зараз на
вустах у всiх: вiд професора до сторожа. "Чи справдешн його вiдкриття? -
солодкувате, дратiвливе вiдчуття, ©сти хотiлося чимдалi бiльше. Врештi
Олег зважився. Праву кишеню його штанiв вiдтягував нiж. Складаний нiж на
шiсть лез, батькiв подарунок. Потерпаючи душею вiд свого першого
комерцiйного заходу, пiдiйшов до чистильника взуття, похмурого дядька з
щiткастими вусами, запитав ламким голосом:
- Ви не купите?
Той мовчки повипробував одне по одному леза, пiдкинув ножа на долонi.
- Руб.
- Вiн... чотири карбованцi. Чистильник простягнув ножа назад.
- Ну гаразд... Давайте.
Вперше Олег вибирав ©жу не до смаку, а щоб було бiльше i ситнiшо©. Вiн
пообiдав лiверною ковбасою з хлiбом. На вечiр трохи випогодилося, i
хлопець блукав по мiсту. Нi, до цього мiста вiн би не прирiс душею нiколи.
Нiч вiн прокуняв на лавцi в залi чекання. А ранок знову зустрiв його
сiрою безнадi ю. Хлопець тiльки тепер збагнув, якою самотньою може бути в
гомiнкому свiтi людина. Десь тут, поруч, i лихi, й добрi серця, душi
камiннi i нiжнi. Але кожне з цих людей живе сво©ми радощами й турботами.
Не вийдеш же, не гукнеш до них: "Поможiть! Пробi! Я втiк вiд батька... В
мене нема грошей. В отакого здорового, рукатого, мiцного".
Вiн навiть поглянув на сво© руки, мов на дивину.
Сидiв на старiм дерев'янiм мiстку бiля вантажно© пристанi, довгою
лозиною перепиняв листочки, палички, котрi плинули мимо нього. Течiя тут
була повiльна, спокiйна, але далi вона наштовхувалась на крутий берег,
шаленiла, закручувала воду в тугу лiйку. Олеговi сплило на думку, що отак
i його спокiйна житт ва течiя наштовхнулась на кручу, закипiла,
запiнилась, помчала. Йому вже нiколи не поплисти проти води, не пристати
до рiдного берега.
Зненацька, несподiвана й дужа, лягла йому на плече рука.
- Клю ?
Олег злякано оглянувся. В нього за спиною стояв високий бiлобровий
хлопець в бушлатi рiчкового матроса, в кашкетi з кокардою-крабом. Хлопець
- старший за нього, смаглявий, веселоокий.
Олег пiдняв лозину.
- Це я так... В мене й вудки нема .
- Я можу дати, - матрос сiв поруч. - Хочеш, махнемо разом по рибу, ох i
мiсце знаю.
- Я тут... випадково.
- Та й я ненадовго засiв. Я сам з Ки ва.
- З Ки ва? - не знати чому зрадiв Олег. - I я. На Богуна...
- Майже сусiди. Червоноармiйська... Ти ж як тут?
- Та... В гостi... А тiтка на курорт ви©хала... - Олег густо
почервонiв: вiн i сам бачив, яка нехитра його брехня. Але, не знати для
чого, низав до не© й другу. - Ще обiкрали дорогою.
- I таке бува ? Мда-а. Влип ти. -Матрос зиркнув на годинника, пiдвiвся.
- Треба щось придумати. Ходiмо пошама мо, бо менi за годину на вахту.
Тебе, землячок, як звати?
- Я ©сти не пiду. В мене...
- Юринда. Ходiмо. Називай мене Джон... Це так нашi моряки...
- Олег.
Обiдали в чайнiй. Поки офiцiантка замовляла страви, Джон кудись ходив.
Повернувшись, дiстав з кишенi пляшку, одним невловимим рухом зчиркнув
металевого ковпачка. Наливав пiд столом навпомацки.
- Дми.
- Та... Стiльки...
Олег вже знав смак горiлки. Кiлька разiв, на свято, на iменини в сво©х
однокласникiв i однокласниць, перш нiж сiсти за столи i розлити в склянки
ситро, хлопцi збиралися у темнiм чуланi, i пластмасова чарка прудко
оббiгала тiсний круг. Але пили вони бiльше для того, щоб дихнути
горiлчаним духом в обличчя комусь з дiвчат, викликати в них подив i
переляк. Олег же пив ще й тому, щоб не смiялися хлопцi. А зараз?.. У
чайнiй, вдень... Але вiн уже й не хлопчак. Та й на кого йому зважати?
Олег перехилив склянку. Збуряковiв, на очах проступили сльози, але Джон
швиденько налив води, i вiн погасив вогняний клубок, що застряв у горлi. А
потiм кутуляв ковбасу, наштрикуючи виделкою одразу по кiлька кружалець. В
головi снувався туман, але було йому легко, Джон такий хороший хлопець, а
в Олега ще не було справжнього друга... А iм'я яке в нього - Джон. "Джон -
пiрат iз "Голландця" - приплелося звiдкись з книги. Хмiльнi слова дружби
самi просилися на язик, i вiн не стримував ©х.
- Чого ж... Ти, видать, теж кореш гарний... - вiдповiв Джон. - Ми ось
махнемо разом. Я подав капiтану бума-женцiю, списуюсь з його корита.
Остобiсiв - свиня i бухарик. Заживемо з тобою, як зяблики-чижики.
Зяблики-чижики, видно, улюблена Джонова примовка.
- Нам би, менi тобто, тiльки зараз видряпатись. Бачиш, згорiв у мене на
роботi електромотор, тепер при рощотi той мопс вираху з зарплати. Дулю на
дорогу в кишеню ткне i тютюнцем присипле.
- Ти ж, мабуть, ненавмисне, - пробива ться крiзь хмiль в Олеговiй
головi думка. I так йому шкода цього хорошого "кореша". Якби мiг чим
допомогти...
- Йому що... А не вистачить, може, й зовсiм - у рабство. Не вiдпустить,
тобто до вiдробiтку. От коли б ти допомiг...
- Я... Чим?
Джон оглянувся, присунувся ближче разом з стiльцем.
- сть один план. Дiльце не шухерне i калимне. На пристанi. Ми тут
ненадовго... День, два, i - фюiть...
Олег дивився в круглi, пташинi очi Джона, ловив у них неясну небезпеку
для себе, вiдчував, як кожне Джонове слово зав'язу нового вузлика на
якiйсь, не видимiй йому поки що, сiтi, i не знав, як уникнути ©©. Просто
встати i пiти?
- Яке дiльце? - запитав, хоч вже майже догадувався. Джон прихилився ще
ближче.
- Вiд пристанi вгору - сходи, вони огородженi металевими перилами.
Бачив? От. Пiдходиш з того боку, од складiв, береш у якогось пiжона
чемоданчика й рвеш кiгтi, тобто жмеш за пакгауз. Поки вiн гикне, поки
перелiзе... Нi, нi, чемоданчика береш не ти, - притиснув рукою тремтяче
Олегове колiно. - Ти тiльки кричатимеш. Неначе в тебе вже стирили
чемодана. Та його ж i вкрали насправдi?-Джоновi очi дивилися непорушне,
але в них гойдалися холоднi каламутнi хвилi. Навiть Олег, який у сво му
життi ще не розгадав жодних очей, зрозумiв - хвилi тi топлять жорстоко i
тихо, без плескоту. - До тебе прибiжить лягаш, а цього вiд ©х тупостi й
вимага ться. Бо вiн з того боку стримить. Треба, щоб там його не було. Ну,
складе актика... Бачиш, робота в тебе аристократична... Пс-с... - крутнув
вiн бiлками, бо до них саме пiдiйшла офiцiантка.
Джон розрахувався, вони вийшли на вулицю.
- А шкуру - на двох.
Страх вже майже зовсiм остудив Олеговi голову, вивiяв хмiль. Вiн стояв
пiд акацi ю, обривав по одному дрiбнi жовтi листочки, кидав пiд ноги. Язик
йому нiби скам'янiв, руки тремтiли.
- Я... не зумiю... - врештi здобувся на мову. - Ще нiколи...
- Кричати не зумi ш? Го-го! Мабуть же, в шкiльному драматичному гуртку
грав? Ти й ножика спочатку не вмiв продати, а прикрутило...
- Ножик... Мiй. - Олег дивився в непорушнi круглi Джоновi очi, очi
нiчного птаха, i душа його звивалася в безжальних сталевих кiгтях страху.
Ще мить, i вони роздавлять ©©. - Олеговi прикро i гидко за свiй страх, i
нiчого не може з собою вдiяти. Врештi, зiбравши во дино всю волю, рвонувся
душею.
- Не буду!
Дво чоловiкiв, що саме проходили неподалiк, подивились на них,
зглянулись помiж собою i пiшли швидше.
- Пс-с, - прошипiв Джон, - чикi-рiкi. З крапочкою. Не будеш! А за обiд
менi заплатиш чим? Скидай бюстгальтер, - смикнув за тенiску.
Олег злякався. Як йому залишитися без тенiски? Тодi вiн не зможе навiть
вийти на вулицю.
- Я заплачу. Зароблю десь...
- За одну нiч? Менi на ранок треба грошi. Хiба пiдеш наймешся до лягаша
в помiч! Обгавкуватимеш. Тiльки це не легше. Ну, до завтра. Дивись же - о
восьмiй ранку. На долар.
Олег не встиг отямитись, як Джон тицьнув йому в долоню металевого
карбованця, м'якою, скрадливою ходою почимчикував через площу. Хлопець
дивився йому вслiд осклянiлими очима. Долоню йому пропiкав карбованець,
страшна печатка майбутнього злочину, груди все так же стискувало холодне
кiльце. Вiн не знав, як скинути його.
"Долара" в цей вечiр хлопець на шамовку не потратив. I ще щось давило,
пригнiчувало Олега. Вiн не стiльки дiйшов думкою, скiльки вiдчував, як в
оцi кiлька днiв надкололось, надщербилось щось у його душi, тонке,
красиве, вилiплене, виплекане ним ранiше. Вiн гадав - воно мiцне,
справдешн , а воно виявилось крихким, iграшковим.
Всю нiч Олег кидався в примарнiм снi, пробуджувався через кожнi
годину-пiвтори. Йому наснився мiлiцiонер - велетень, вiн стояв,
розставивши ноги, а помiж них проходили пасажири. Мiлiцiонер тримав на
руках його, Олега, заколисував, мов маленького, примовляючи: "Хочеш долар?
Ну ж, не плач, не плач, а то вiддам он йому", - i вказував пучкою на
величезне кругле пташине око, котре поблискувало на фронтонi вокзалу на
тому мiсцi, де мав висiти годинник. А десь з опiвночi сон вiдлетiв геть.
Мабуть, вiн полинув шукати затишнiшого мiсця, лiпшого притулку, де люди не
жахатимуться самi й не полохатимуть його. Либонь, Олег не спав ще й тому,
що боявся, аби його не пробудила на виковзанiй пасажирами лавi фатальна
восьма година. Вiн не збирався зустрiти ©© тут. I коли годинник на стiнi
хрипко вiдрахував шiсть разiв, схопився з лави, вибiг з застояного
електричного присмерку в холодне, дзвiнке передрання. Гнаним пiдстреленим
звiром кружляв по мiсту: глухими завулками, вуличками, обминаючи широкi
проспекти й бульвари. Холод пронизував його тисячами колючих голочок, не
давав уповiльнити ходу. "А що, коли пiти на залiзничний вокзал? - раптом
зблиснуло в його головi. Вiн аж здивувався, чому не додумався до цього
ранiше. - Звiдти й до тiтки можна до©хати. I, мабуть, легше, нiж
пароплавом... А лiпше повантажу день-два на вокзалi, зароблю на дорогу".
Зморений страхом, безсонням i холодом, Олег заснув, тiльки-но
доторкнувся щокою до дубового поручня станцiйного ослона. Заходили й
виходили пасажири, потiм ©х випроводжали до сусiднього залу, - тут
прибирали примiщення, - вiн не чув того.
Добра тiтка з мiтлою, поторсавши його за руку, не стала добуджуватись.
"Мабуть, студент. Бач, зморився, сердешний. Як там мiй?.." - зiтхнула i
пiшла далi.
...Але вiд цього штурхана Олег пробудився враз. Потер забите мiсце,
клiпнув повiками i... - вiдсахнувся. Перед ним м яко розхитувався
взад-вперед на кривих ногах Джон. Вiн не погрожував, не стискував кулаки,
але поглядом сво©м щiльно притиснув хлопця до спинки ослона, нанизав на
нього, немов на вила, Олегову душу. Олег трiпнувся, прошепотiв у вiдча©
лише пiвслова.
- Та!..
- А чого не "ма?" Пiшли, зяблики-чижики, поговоримо.
Джон не оглядався. Вiн був певен, що Олег iде за ним. Ступав м'яко, на
п'яти, немов готувався розпочати веселий танок.
* * *
Сплять будинки, немов люди з розплющеними очима, сплять вулицi, вiльно
розпластавшись помiж горбiв, сплять трамва©, дрiма на однiй нозi
старезний каштан у скверi, безсило зроняючи колючi плоди. Помiж холодних
стiн - тисячi теплих зiтхань. Мiсто зiтха мiльйонпогрудо, марить увi снi.
Воно обсноване снами, мов одинока степова груша "бабиним лiтом":
голубливими, болючими, звабливими. На високих пучках антен, на тонких
дротах повисли марення iнших мiст, ©хнi музичнi зiтхання. По замурованих в
камiнь жилах ледь-ледь пульсу приснула кров.
Десь далеко - тихе гудiння, металевий дзвякiт. В клiтини-комори мiста
люди завозять ©жу, мiсто прокинеться ранком, проковтне ©©, стурбовано
побiжить в гомiнливий день.
Прокiп Гордiйович ловить себе на отакiй лiкарськiй грубостi, вiдходить
од вiкна. Так, кожна людина - це теж лише клiтина одного органiзму -
людства. Але лiкар зна : коли болить одна клiтина, то треба прослухати
весь органiзм. Все це так. Але це не приносить заспоко ння. Холод стомлено
опуска ться в крiсло. Йому не спиться. Думка те й знай верта ться туди, до
перших синових гонiв, бреде полем, обмина засохлi будяки, вiдшуку зеленi
обнiжки. Чомусь забулося все прикре, лишилося тiльки радiсне, веселе.
...Перше осмислене бажання, перше невдоволення, висловлене невiдомо де
позиченим словом. Олежив вовтузиться пiд рукою, йому тiсно, вiн все не
вмоститься. "Посунься, бюрократ".
"Олежку, пiди вмийся. Цуня в тьотi й та чистiша за тебе".
"А Цуня, тату, така чиста, як ти?"
"Я тобi сказав - нема часу... Ти, врештi, вiдчепишся? Стань у куток".
- "Бач, полагодити лiтака часу нема , а поставити в куток Олежика - ".
"Ото твоя мама, хлопичку?
- У мене нема мами.
- А де ж вона?
- По©хала за море. В мене тато.
- Ти любиш свого тата?
- Його всi люблять. Вiн начальник. Ви його теж полюбите".
"А може, й це будяки, - дума Прокiп Гордiйович. - Може, ти просто не
вмiв розпiзнати? Ти милувався, ти тiшився синовими вигадками i навiть
бешкетами. Мовляв, нехай, дитинство бува тiльки раз. Але ж ти не вельми
потурав йому? Ти вчив ставати грудьми проти вiтру, майже кожного дня
нагадував йому, що в свiтi опрiч сонця й хмари, лiд. I отi злi слова -
не його.
I все ж ти несправедливий до нього. Ти нiколи не сказав йому всi ©
правди. А чи мав право сказати ©©?"
Ця думка стука в серце, тривожить знову й знову.
"Ти навiть не спромiгся знайти для сина розради, поговорити в тяжку для
нього мить. Ти повинен написати йому. Звичайно, вiн по©хав до Килини. Отой
хлопець з дев'ятого класу говорив, що бачив, як Олег брав у касi квитка.
От ти вже й бо©шся, що твiй син загубиться в широкiм свiтi. Не
загубиться, не пропаде. Ще й прокладе свою, власну борозну, якщо вiн
справжня людина".
Прокiп Гордiйович нiколи не намагався нав'язати синовi свою волю. Хоч i
був радий, коли синовi бажання збiгалися з його. Вiн пiдводив його до
рiшень. Олеговi самому доведеться будувати життя. Краще або гiрше, нiж
вiн. Тiльки не так само. Бо це - неможливо. Вiн, батько, сподiватиметься
на краще. Бо краща саме життя.
"А може, Олег купував квитка в iнший кiнець? - несподiвано зрина новий
здогад. - Може, вiн по©хав до матерi? Адже ж казав: "I про маму ти менi не
так..." Туди теж можна добутися пароплавом.
Завтра напишу i Килинi, i сво©й колишнiй дружинi".
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
По©зд вже пiдбiгав до станцi©. Бiлан дiстав з полицi саквояж,
попрощався з сусiдкою. Знайомство ©хн короткочасне, вагонне, а йому
чомусь шкода розлучатись. Вона ще молода, гарна... приступна. Здавалося б,
звичайнi дорожнi послуги, але в не© вони сповненi тонко© iнтимностi,
невимушеностi. Якщо напроситися на домашнiй чай, жiнка, мабуть, не
вiдмовить.
Олександр Кiндратович ловить себе на такiй думцi i рiшуче береться за
ручку саквояжа. Його кортить переступити межу вагонного знайомства i
водночас стриму щось. Страх? Так. Ще дiзна ться хто. Поряднiсть? Либонь.
Вiн любить дружину. Його завше ставлять у приклад молодим подружжям. I
гордиться тим. Звичайно, вiн не винуватий, що на свiтi стiльки струнких
нiг i вабливих вуст.
"Отак помреш, вiдаючи лише однi", - кепку над собою. Щоправда,
Олександр Кiндратович знав i iншi. Ще до одруження. I однi - пiзнiше, в
вiйну. Але то - не легковажне знайомство. Олександр Кiндратович працював
тодi хiрургом головного партизанського госпiталю. Його перевели туди за
власним клопотанням з хiрургiчно© клiнiки. Вiн iшов назустрiч небезпецi,
назустрiч труднощам. Вiн не лицемiр. Знав i те, скiльки важитимуть потiм у
його життi вписанi в бiографiю два слова "партизанський хiрург". Двiчi
лiтав за лiнiю фронту. Так, вiн боявся. Боявся, що випадковий шматочок
металу може перетнути всi його надi©, всi зусилля - життя. Але вiн мав
силу здолати страх. За другим разом вивiз з чернiгiвських лiсiв поранену
медичну сестру. Потiм вона стала операцiйною сестрою.
Олександр Кiндратович не знав, де його дружина. До нього докотилася
чутка, що ешелон, в якому вона евакуювалася, розбомбили пiд Бахмачем. Вже
аж в кiнцi вiйни його знайшов Тонин лист. Вони зустрiлися з Тонею в Ки вi,
але ще довго Бiлан слав у Москву листи. Аж поки випадок не вклав один з
них в руки Тонi. "Так, я приховав, я не хотiв завдавати тобi болю", -
сказав тодi. Вона не жбурляла йому в розпуцi образ, не плакала, не пiшла
вiд нього. Але з того часу щось надломилося в ©хньому життi. Олександр
Кiндратович не зiзна ться навiть собi - вiн нiби трiшки-трiшки бо©ться
Тонi. Нi, вiн не скаржиться на не©. Вiн ©й завдячу й домашнiм споко м,
розрадою, i навiть... не одним службовим кроком. Тоня-не промiнь, не
прожектор, вона - м'яка кiмнатна люстра. Але хiба не в затишному свiтлi
люстри визрiвають справжнi думки! З Тонею прожив щасно.
Згадка про дружину сповню Олександра Кiндратовича при мною бентегою. I
то, мабуть, треба мати не змiлiле серце - бентежити все життя. Вона,
напевно, чека ; вiн подзвонив ©й учора, одразу ж по закриттi конгресу.
За©де додому, а потiм - в клiнiку.
А може, спочатку в клiнiку, щоб не розчахувати навпiл дня? Мабуть, так.
- Ну, як тут? - запитав пiсля звичних вiтань, коли залишилися в
кабiнетi вдвох з завiдуючим вiддiленням. Хоч по очах вже прочитав: нiчого
не сталося. - Ех, не вдалося менi з вами вiдкрити полювання. З пухом,
пером вернулися? Дiтки як? Стрибають?
Завiдуючий вiдповiв одразу на всi запитання. Легко йому i вiльно
почува ться з Бiланом. Адже професор завжди поцiкавиться здоров'ям дiтей,
розрадить; i в роботi з ним не потерпа ш з страху: на такий авторитет
можна зiпертися.
- Хворих ©де багато. Здебiльшого хронiчний порок. Куди ж ©х усiх...
- Я не сторукий... На цьому тижнi прооперу мо вчителя i оту дiвчинку.
То - цiкавий випадок, можна сказати, не вiдомий ранiше. Готуйте.
- Наш консультант, Гудов, все ще не написав висновку. Каже, ©© треба
лiкувати терапi ю.
Олександр Кiндратович замислено дивився в вiкно, розв'язував i
зав'язував шнурок вишивано© сорочки.
- Гудов... Гарбузова каша... - туго затягнув вузлика. - Я попрошу, щоб
замiнили консультанта. А поки що проконсульту Скачок. Дiвчинка нехай
напише... Два рядки. Тiльки, - насварився пальцем, - ви там - делiкатно, з
тактом.
Завiдуючий пiдвiв голову, несмiливо поглянув на професора. В його очах
метнувся вогник змiшаного з страхом здивування.
- Вона... Неповнолiтня, - опустив погляд.
- Хiба на нас менша вiдповiдальнiсть за неповнолiтнiх? - Бiлан хвилину
помовчав, вiдтак, без будь-якого зв'язку: -Холод не приходив?
Олександр Кiндратович просто не признавався собi - ця думка в'язалася
прикро з усiм, про що говорили допiру. Вона повисла над iншими, пiдiм'яла
©х пiд себе. "Либонь, Прокiп просто хотiв насторожити мене. Не буде ж
вiн..."
- Я й не пустив би його без вас, - чомусь ображено вiдповiв завiдуючий.
- Як це не пустили? Ви навiть не ма те права... - розсердився професор.
-У вас усе?
- Збори сьогоднi... Про Сича... Ви не залишитесь?
- Що ви, для чого? Самi вже... - На його чоло болiсно набiгли зморшки.
Бiлан потер чоло рукою, немов намагаючись розправити ©х. - Самi... Я, ви
зна те... Не люблю такого. Але ж, щоб... Ми не повиннi забувати: Сич член
нашого колективу. Людянiсть, людянiсть... Може, його в районну?
Вiн уникав таких справ. Всiлякi, як ©х називають, органiзацiйнi
висновки про пiдлеглих били по його нервах. Вiн завше, коли це було можна,
намагався уникнути ©х.
Завiдуючий не вiдповiв. Вiн мулявся ще одною новиною, але поки що не
знав, при мною чи непри мною буде вона для професора. Вiн умисне залишив
©© на кiнець, щоб - коли вже поговорять про все.
- В нас тут... Як би: сенсацiя, чи що. Свiтили ви свiчку в Москвi, а
грiш знайдено тут. Мазур його в кулацi трима . Правда, в наш вiк таких
грошей знаходили немало. А потiм розглядали вдень, i виявлялося, що вони
не золотi, а мiднi. Алхiмi ю чи знахарством менi це нове вiдкриття пахне.
Розпитував я Мазура - не каже нiчого. А може...
В Олександра Кiндратовича щось тенькнуло пiд серцем. Аспiрант вген
Мазур - його асистент по лабораторi©. Вiв планову роботу, вона була
частиною в комплексi дослiдiв, задуманих професором. Говорили, немов Мазур
мороку ще над чимось. Так, Бiлан пригаду . Мазур ма й сво© пiддослiднi
кролi та морськi свинки. Зда ться, купив на власнi грошi. Його й
прозивають в лабораторi© знахарем. Мабуть, це вигадка, - буцiм Мазурова
мати знахарю десь на селi. В ньому самому - анi крихти знахарсько©
та мничостi чи забобону. Скорiше, навпаки. Свiт i людину вiн склада i
розклада , мов металевий конструктор. Але ж... Якщо вiн щось вiдкрив, то
тiльки те, що шукали разом.
- Ну й що вiн?
Завiдуючий вловив легку, негiрку iронiю.
- Якусь сироватку... - вiдповiв улад. - Чудодiйний бальзам. А в нас,
зна те, чутки поширюються швидше, нiж вiстi по радiо. Хворi валом валять,
хоч вартового на воротях станови. Та й то... Вiн усiм мов Iсус Христос: по
каламарчику, по четвертинцi...
Олександр Кiндратович i далi прикривався безтурботнiстю, але хробачок
неспокою смоктав його. Професор вже знав: вiн не заспоко©ться доти, доки
не впевниться сам. Це нiби остюк за комiром: дряпатиме, поки не викинеш.
Спуститься собi вниз? Нi, так не можна. Та й не поговорить вiн там.
- Нехай Мазур пiдiйде сюди. Нi, лiпше в двiр, до машини. Я зараз ©ду.
Але йому не привелося по©хати одразу. До кабiнету, в халатi наопашки,
зайшов високий, повний чоловiк, з прим'ятою рiдкою чуприною, втомленим,
сердитим обличчям. Як йому вдалося обминути чергового лiкаря, де вiн
роздобув халата - невiдомо. Мабуть, взяв за двадцять-тридцять копiйок у
тимчасове користування в яко©сь санiтарки.
- Консультацiйний день у мене завтра, - спробував зупинити його Бiлан.
Але чоловiк не зважив на його слова.
- Брехали - нема , - гукнув вiн ще з порога, мабуть, навмисне не
причиняючи дверей... - Доки нас по задвiрках ганятимуть. Ось я вже два
тижнi, за вiсiмсот кiлометрiв при©хав...
- Не можемо ж ми всiх одразу... - Олександровi Кiндратовичу й шкода
цього чоловiка, й досада на нього. - Чого ж поспiшили...
- Хiба я сам... Прочитав у газетi, написав, а менi ось цього папiрця.
Це ж ваша закарлюка?
Закарлюка та не Бiланова. Пiдписав папiрця хтось з асистентiв. Але хто
ж сподiвався на таке. Вiдписували всiм, гадали, при©де з десяти один. Ну,
нехай дво ...
- Звiльниться мiсце, обстежимо...
- В мене вже... На готель нема .
Олександр Кiндратович потер щоку, поморщився. Вiн навiть поголитися
забув сьогоднi. Зараз би оце - в ванну, пiрнути в м'яку пiжаму...
- Зачекайте ще днiв зо три. А це ось... - Дiстав з кишенi два новенькi
шелестливi папiрцi, поклав на край столу, швидко вийшов з кабiнету.
вген Мазур вже чекав у дворi, сперечався про щось з шофером бiля
пiднятого капота.
"Коли б можна видивитись душу, як мотор, - подумав Олександр
Кiндратович. Передчував важку, втомливу розмову. Та ще, може, й
непотрiбну. - Нащо вiн менi?.."
Але всупереч цим думкам прочинив дверцi, кинув пiд задн скло капелюха.
- Сiдайте. - I вже коли машина м'яко зашурхотiла шинами вниз: - Маю до
вас справу. Та й вам, мабуть, кортить довiдатись, якi козирi викладали на
конгреський стiл нашi колеги.
Мазур примружив вузькi, монгольського прорiзу очi, покрутив ручку скла.
- Нема там козирiв. Тi ж шiстки та вiсiмки, що й десять рокiв тому.
Чорний, гостроокий, мiцний, вiн вельми скидався на монгола чи татарина.
А може, й справдi в далекiй давнинi промчав з синьоокою укра©нкою в сiдлi
Диким полем татарин? А потiм, темно© полохливо© ночi, втiкала вона з
турецько© неволi, кутаючи в волохату кошму вузькооке татарченя.
вген не подивував, що саме його закликав до себе професор. Вiн вже
наперед перебiг думкою розмову i тепер сидiв спокiйний, навiть байдужий.
Мазур таки нiколи не вiрив, що ©хня лабораторiя може щось реально
знайти. А коли б експерименти й привели до чого... Знайшов би вiн,
професор Олександр Кiндратович Бiлан. Звичайно, аспiрант Мазур без зайвого
клопоту захистив би кандидатську дисертацiю. Та й вже. Бiлан призначив
усiм ©м обсмоктувати кiстки курки, яку називають наукою, ©хнi теми -
часточки його теми. Щоправда, так ведеться не тiльки в них.
- Ви що, не вiрите в людей... В людський генiй?..
- Людський генiй дi за найелементарнiшим принципом: розумна голова, та
дурневi попалася, - голос у вгена вiльний, незалежний, як незалежнi i
його думки. - Люди самi множать хвороби. Iнтенсивнiсть радiоактивностi
зросла шалено, а вiдповiдно i бiльша хворих. Я сам перевiряв ©© на
дощових опадах.
- Один вчений намагався на конгресi довести, буцiм рак - природний
процес. Мовляв, колись регулювався рiст людськостi через чуму, холеру,
тепер - через рак. Скрутять його, а тим часом ще посилиться радiацiя. В
процесi пристосування до не© виживатимуть найсильнiшi... Але якщо навiть
так, - мовив по паузi, - ми, лiкарi, мусимо обiгнати цi процеси. Я чув, ви
прийшли до певного результату. Так що нашi дослiди зрушились?
Запитання прозвучало тихо, нiби аж несмiливо. Олександр Кiндратович сам
вiдчув це. I аж розгнiвався на себе.
Чому вiн поводить себе так? Неначе хлопчак. Чому не запитав, як мусить
керiвник запитати звiт у свого помiчника. Мазура взяв до себе на роботу
вiн i показав цiль, дав у руки рушницю...
- Якi елементи ви замiнили в кiльцi? - голос його дзвякнув рiшучiстю.
- Я?.. -Мазур дивився в щiлини очей, немов у прицiльнi планки. -
Професоре. Щоб не було промiж нас непорозумiнь... Тему, ви зна те, я
виконував. Але працював i осiбне. I ще одне... Може, комусь видасться
сьогоднi божевiльним, навiть крамольним. Весь наш рiд лiкував травами
людей. Всiлякi хвороби. Рак - теж. Я видобув синтетичним способом деякi
елементи. I сво© додав до них.
- Якi ж?..
Це питання мало вирiшити все.
- Всiлякi, ©х близько тридцяти. Iпритнi, якi в нас у лабораторi©, теж.
Тiльки в iнших сполуках.
Нi, Олександр Кiндратович не збирався випитувати. Вiн не вельми вiрив i
в Мазурiв засiб. Але ж... Хiба не образливо? Справедливо казав Холод про
алхiмiкiв. Кумедно й гiрко дивитися на них в наш час. Та й хто, як не вiн,
професор, може лiпше побачити, чи щось в отiй алхiмiч-нiй сироватцi!
Гнiв мiшався з образою, вони клекотiли, просмоктувались назовнi. В словах,
в iнтонацiях, в поглядi. Немов струмочки крiзь греблю: не пуска , загачу ,
а вони пробиваються знову. Але йому вдалося запакувати ©х. Гарний мав би
вигляд перед цим хлопчиськом!
- При©хали. То вас не цiкавлять i матерiали конгресу?
- Чому ж. Був би вельми вдячний...
- Зайдiмо, я вiдберу.
х зустрiчало одразу двi господинi: старша й молодша.
- Знайомтесь... Це мiй колега з лабораторi©.
- Лiля.
Дiвчина прикусила в посмiшцi губку. Вони вже були знайомi. Цей хлопець
колись проводив ©© вiд iнституту. Вона пам'ята - вiн ще глузував з ©©
"зозулясто©" сумочки. Хлопець - гарний на взiр, тiльки трохи низький.
Причепливий, але не нахабний.
- Мазур, вген!
Аж тепер в очах дiвчини спалахнули вогники цiкавостi. Це прiзвище в
останнi днi влiтало ©й у вуха з десяток разiв. В лiкарнi воно зараз на
вустах у всiх: вiд професора до сторожа. "Чи справдешн його вiдкриття? -