життi сво власне вiтрило. Може, воно не буде широким, але буде мiцним.
"От ти, сину, й розв'язав того вузла, якого ми тримали вдвох, - подумав. -
Ти, але не я. Наймудрiший вчитель - праця. Твiй вузлик зовсiм маленький в
плетивi iнших, ©х зав язу саме життя. А ми... Ми хочемо добра вам. Бо ми
- вашi батьки".
А батьки завжди хочуть, щоб борозна, яку прокладають дiти, була
глибокою й рiвною.
- Ти на вокзал, тату? - обiрвав плин його думок Олег. - Я проведу тебе.
Вони вийшли на широку, пряму вулицю.
- Не треба... Менi ще в готель. Ти вертайся. Там дiвчина... Вона все ще
плаче.
- То вже з радостi.
- Треба вмiти дiлити й радiсть.
Вiн бачив, як синовi очi сяйнули вдячнiстю. I хоч у власну душу
легеньким холодком вiйнула образа, не виказав того.
- Вертайся. Ти ж тепер писатимеш менi?
- Писатиму, часто.
Прокiп Гордiйович простягнув руку для прощання, затримав на мить.
Завагався. Останнi слова нагадали за листа. Вiн таки трiшки покривив перед
сином. Мабуть, покривив вперше в життi. Бо не був певен, чи варто
вiддавати того листа. Чи можна? Але тепер...
- Мало не забув. Там тобi лист. Лiля передала. Я в лабораторi© сказав,
куди ©ду...
- Лист?.. -По Олеговiм обличчi ледь помiтною хмаркою пробiгло вагання.
- Вкинь його в скриньку, по мо©й адресi... Або й зовсiм... Тобто як хочеш.
Знайома стежка. Знайомий обнiжок. Трава по ньому: висока, буйно-зелена.
А обабiч - жито. Над житом - примхливе марево.
Село тут обiйнялося з мiстом. Жито хлюпа зеленою хвилею в паркан
лiкарнi, в стiни водонапiрно© башти. Це - поля дослiдно© станцi©.
Упоперек житнього лану розгонисте бiжать до далекого селища високi
стовпи. Гудуть над землею дроти, течуть в дванадцять тоненьких металевих
цiвочок чи©сь турботи, зiзнання в коханнi, сльози. На дротах - довгою
низкою - стрижi. Маленькi живi грудочки радостi й печалi. Сидять тихо,
насторожено, ловлять теплими лапками живе пульсування дротiв: людських
турбот, надiй, людського горя. Сполохано зриваються, линуть понад самим
житом, вбивають бiлими грудьми з зелених хвиль хмарки пахучого, дозрiлого
пилку, знову сiдають, всi на одну дротину.
"Мабуть, тi ю дротиною, - дума Прокiп Гордiйович, - течуть зараз
добрi, веселi вiстi".
Прокiп Гордiйович давно назнав цей обнiжок. Влiтку, весною ходить по
ньому до лiкарнi. Нiхто його за це не сварить - трава однак пiд осiнь
засиха на корню. Тут йому найлегше мислиться, тут вiн вiдпочива душею.
Але сьогоднi всьому широкому лану годi вихлюпати тривожний настрiй з
душi. Вiн ще не був у клiнiцi, не, зна , що там, в лабораторi©. Може,
хлопцi опробовували самi?
Небо чисте, тiльки на самому крайнебi насурмилась темна хмарка. Такi
хмарки вiщують грози. Вiн любить грози. Вiн певен, ©х любить кожен, хто
любить ясне небо. В чеканнi грози природа розкрива ться вся, до останньо©
стеблинки. Розкрива ться в запахах i кольорах, у всiх сво©х та©нствах.
Людина теж чека грози в неспоко©, ©й боязно, ©й i радiсно. Чому? Може,
тому, що людина сама часточка природи, чека з нею, радi невiдомими
тайниками життю й буянню. А може... Може, тому, що грози очищають душi.
Вiн зна : ще будуть грози, буде сонце. I вiд того почува себе дужим.
Мiцним.
Холод зупинився, зiрвав житню стеблину. Вiдщипнувши з нижнього кiнця,
продув зелену трубочку, прикусив зубами. Стеблина м'яко хруснула, бризнула
солодким соком. Вiн вдихнув у себе ©© запах, запах поля, весни, запах
iнших, далеких весен.
Тi весни лилися ось такою мелодi ю. Нехитрою й водночас манливою, як
саме життя, як мрiя про нього.
Але перший же звук завмер на його вустах. Холод пiдвiв голову й
побачив, що з другого боку обнiжка назустрiч йому наближалась постать.
Знайома кожним ледве вловимим порухом.
Прокiп Гордiйович вийняв з рота пищика, непомiтно вкинув його в траву.
Бiлан iшов повiльно, непевно, немов ступав не по обнiжку, а по хисткiй,
вузькiй кладцi. Але дивився не пiд ноги, а прямо, на нього. Прокiп
Гордiйович вiдчув, як скалатну-ло серце, як затрiпотiла, запульсувала
жилка на скронi. Таке з ним було тiльки в хвилини найбiльшо© тривоги.
Холод здогадався - Бiлан iшов йому назустрiч. Але що вiн хоче? Що йому ще
треба? Холодовi вiд нього - нiчого. I вiн вiдступив, маючи намiр пройти
мимо.
Але його зупинили очi. Великi, сумнi очi, в котрих горiло безмiрне
людське страждання.
- Прокопе, не втiкай. - Голос Бiлановi тремтiв, немов далеке марево на
житах. - Я шукав тебе. Я знав... Я хочу тобi все. Все... Я винуватий перед
тобою тяжко. Сам собi отру©в серце... А може, й не сам... Тоня... Все
життя вона кохала тебе. Ну... Нi... Вiрила. Я знав це. Я радiв, коли
сказали про твiй полон. "Бач, який вiн".
- I пускав мене у свiй дiм?
- Я ненавидiв i вiрив. Я посмiхався тво©м невдачам. Я й на виборах...
Коли тебе на голову Хiрургiчного товариства... - записку написав. Я не був
людиною... Навiть пiвлюдиною. Ступав по трясовинi. I тебе хотiв...
- Ну! - Холодiв голос брязнув, немов нiж по каменю. - I що ж ти
хочеш?..
- Я заблудив. А тепер прозрiв. З лиха прозрiв. Я прийшов проситись до
тебе. В клiнiку. Помiчником... Ординатором...
- У мене нема клiнiки.
- Я вже сказав... Написав. Прокопе, забудь... Не кидай. Я ще можу
почати... Я ще стану людиною. Ти вiриш, Прокопе?
Холод мовчав. Десь збоку, з яру вибурхнув вiтер, погнав перед себе
зеленаво-синi, завихренi на гребенях колосками хвилi. Вони докотилися до
них, хлюпнули в груди раз, вдруге i загойдалися, зашумiли. Шепотiли про
Щось молоде, давн , лагiдне. Вони нiби вклонялися ©м.
Прокiп Гордiйович нагнувся, зiрвав двi стеблини. Одну взяв
сам, другу простягнув Бiлановi.
- Пам'ята ш? - запитав тихо.
Стеблина пахла недозрiлим лiтом, грозою, далекою, нещербатою в правдi
юнiстю.
Бiлан прикусив зубами м'яке солодке стебло, вiдповiв сумною посмiшкою:
- Пам'ятаю.
Прокiп Гордiйович ледве розчув тi слова. Вiн навiть не певен був, мовив
©х Олександр, а чи то прошелестiв вiтер. Дивився Бiлановi в очi,
напруженi, повнi неспокiйно© прозоростi, де на самих денцях, в
криничках-зiницях, спалахували i гасли, немов далекi зiрницi, вогники, -
дивився пильно, намагаючись вiдгадати те, одне- дине: чи пам`ята ?
"От ти, сину, й розв'язав того вузла, якого ми тримали вдвох, - подумав. -
Ти, але не я. Наймудрiший вчитель - праця. Твiй вузлик зовсiм маленький в
плетивi iнших, ©х зав язу саме життя. А ми... Ми хочемо добра вам. Бо ми
- вашi батьки".
А батьки завжди хочуть, щоб борозна, яку прокладають дiти, була
глибокою й рiвною.
- Ти на вокзал, тату? - обiрвав плин його думок Олег. - Я проведу тебе.
Вони вийшли на широку, пряму вулицю.
- Не треба... Менi ще в готель. Ти вертайся. Там дiвчина... Вона все ще
плаче.
- То вже з радостi.
- Треба вмiти дiлити й радiсть.
Вiн бачив, як синовi очi сяйнули вдячнiстю. I хоч у власну душу
легеньким холодком вiйнула образа, не виказав того.
- Вертайся. Ти ж тепер писатимеш менi?
- Писатиму, часто.
Прокiп Гордiйович простягнув руку для прощання, затримав на мить.
Завагався. Останнi слова нагадали за листа. Вiн таки трiшки покривив перед
сином. Мабуть, покривив вперше в життi. Бо не був певен, чи варто
вiддавати того листа. Чи можна? Але тепер...
- Мало не забув. Там тобi лист. Лiля передала. Я в лабораторi© сказав,
куди ©ду...
- Лист?.. -По Олеговiм обличчi ледь помiтною хмаркою пробiгло вагання.
- Вкинь його в скриньку, по мо©й адресi... Або й зовсiм... Тобто як хочеш.
Знайома стежка. Знайомий обнiжок. Трава по ньому: висока, буйно-зелена.
А обабiч - жито. Над житом - примхливе марево.
Село тут обiйнялося з мiстом. Жито хлюпа зеленою хвилею в паркан
лiкарнi, в стiни водонапiрно© башти. Це - поля дослiдно© станцi©.
Упоперек житнього лану розгонисте бiжать до далекого селища високi
стовпи. Гудуть над землею дроти, течуть в дванадцять тоненьких металевих
цiвочок чи©сь турботи, зiзнання в коханнi, сльози. На дротах - довгою
низкою - стрижi. Маленькi живi грудочки радостi й печалi. Сидять тихо,
насторожено, ловлять теплими лапками живе пульсування дротiв: людських
турбот, надiй, людського горя. Сполохано зриваються, линуть понад самим
житом, вбивають бiлими грудьми з зелених хвиль хмарки пахучого, дозрiлого
пилку, знову сiдають, всi на одну дротину.
"Мабуть, тi ю дротиною, - дума Прокiп Гордiйович, - течуть зараз
добрi, веселi вiстi".
Прокiп Гордiйович давно назнав цей обнiжок. Влiтку, весною ходить по
ньому до лiкарнi. Нiхто його за це не сварить - трава однак пiд осiнь
засиха на корню. Тут йому найлегше мислиться, тут вiн вiдпочива душею.
Але сьогоднi всьому широкому лану годi вихлюпати тривожний настрiй з
душi. Вiн ще не був у клiнiцi, не, зна , що там, в лабораторi©. Може,
хлопцi опробовували самi?
Небо чисте, тiльки на самому крайнебi насурмилась темна хмарка. Такi
хмарки вiщують грози. Вiн любить грози. Вiн певен, ©х любить кожен, хто
любить ясне небо. В чеканнi грози природа розкрива ться вся, до останньо©
стеблинки. Розкрива ться в запахах i кольорах, у всiх сво©х та©нствах.
Людина теж чека грози в неспоко©, ©й боязно, ©й i радiсно. Чому? Може,
тому, що людина сама часточка природи, чека з нею, радi невiдомими
тайниками життю й буянню. А може... Може, тому, що грози очищають душi.
Вiн зна : ще будуть грози, буде сонце. I вiд того почува себе дужим.
Мiцним.
Холод зупинився, зiрвав житню стеблину. Вiдщипнувши з нижнього кiнця,
продув зелену трубочку, прикусив зубами. Стеблина м'яко хруснула, бризнула
солодким соком. Вiн вдихнув у себе ©© запах, запах поля, весни, запах
iнших, далеких весен.
Тi весни лилися ось такою мелодi ю. Нехитрою й водночас манливою, як
саме життя, як мрiя про нього.
Але перший же звук завмер на його вустах. Холод пiдвiв голову й
побачив, що з другого боку обнiжка назустрiч йому наближалась постать.
Знайома кожним ледве вловимим порухом.
Прокiп Гордiйович вийняв з рота пищика, непомiтно вкинув його в траву.
Бiлан iшов повiльно, непевно, немов ступав не по обнiжку, а по хисткiй,
вузькiй кладцi. Але дивився не пiд ноги, а прямо, на нього. Прокiп
Гордiйович вiдчув, як скалатну-ло серце, як затрiпотiла, запульсувала
жилка на скронi. Таке з ним було тiльки в хвилини найбiльшо© тривоги.
Холод здогадався - Бiлан iшов йому назустрiч. Але що вiн хоче? Що йому ще
треба? Холодовi вiд нього - нiчого. I вiн вiдступив, маючи намiр пройти
мимо.
Але його зупинили очi. Великi, сумнi очi, в котрих горiло безмiрне
людське страждання.
- Прокопе, не втiкай. - Голос Бiлановi тремтiв, немов далеке марево на
житах. - Я шукав тебе. Я знав... Я хочу тобi все. Все... Я винуватий перед
тобою тяжко. Сам собi отру©в серце... А може, й не сам... Тоня... Все
життя вона кохала тебе. Ну... Нi... Вiрила. Я знав це. Я радiв, коли
сказали про твiй полон. "Бач, який вiн".
- I пускав мене у свiй дiм?
- Я ненавидiв i вiрив. Я посмiхався тво©м невдачам. Я й на виборах...
Коли тебе на голову Хiрургiчного товариства... - записку написав. Я не був
людиною... Навiть пiвлюдиною. Ступав по трясовинi. I тебе хотiв...
- Ну! - Холодiв голос брязнув, немов нiж по каменю. - I що ж ти
хочеш?..
- Я заблудив. А тепер прозрiв. З лиха прозрiв. Я прийшов проситись до
тебе. В клiнiку. Помiчником... Ординатором...
- У мене нема клiнiки.
- Я вже сказав... Написав. Прокопе, забудь... Не кидай. Я ще можу
почати... Я ще стану людиною. Ти вiриш, Прокопе?
Холод мовчав. Десь збоку, з яру вибурхнув вiтер, погнав перед себе
зеленаво-синi, завихренi на гребенях колосками хвилi. Вони докотилися до
них, хлюпнули в груди раз, вдруге i загойдалися, зашумiли. Шепотiли про
Щось молоде, давн , лагiдне. Вони нiби вклонялися ©м.
Прокiп Гордiйович нагнувся, зiрвав двi стеблини. Одну взяв
сам, другу простягнув Бiлановi.
- Пам'ята ш? - запитав тихо.
Стеблина пахла недозрiлим лiтом, грозою, далекою, нещербатою в правдi
юнiстю.
Бiлан прикусив зубами м'яке солодке стебло, вiдповiв сумною посмiшкою:
- Пам'ятаю.
Прокiп Гордiйович ледве розчув тi слова. Вiн навiть не певен був, мовив
©х Олександр, а чи то прошелестiв вiтер. Дивився Бiлановi в очi,
напруженi, повнi неспокiйно© прозоростi, де на самих денцях, в
криничках-зiницях, спалахували i гасли, немов далекi зiрницi, вогники, -
дивився пильно, намагаючись вiдгадати те, одне- дине: чи пам`ята ?