Страница:
- Подумай, що ти йдеш мiж чужi люди!
- Я не йду просити милостинi.
- Це на одно виходить.
- Я йду, щоб стати собi цiллю, вуйку!
- Мрi©, моя рибко!
- Нi, правда, батеньку!
- Розбурхана уява, дитинко! - говорив, притискаючи мене раз по раз до
себе.
- Свiдома воля!
- О боже, боже! - зойкнув вiн.
- Слава богу, батеньку, не побивайтеся!..
- Ти не зна ш, що це значить iти мiж чужi люди, - сказав по хвилi.
- Чи я тут дома не жила мiж чужими людьми? - вiдповiла я. - А до того я
не хочу вже до тих належати, над котрими добрi люди мусять i без любовi
мати милосердя.
Опiсля просила я його, щоб задержав мене в пам'ятi, любив i дальше, щоб
вiд часу до часу писав i не забував тi ©, що ще тiльки його одного мала...
- Стережися, моя... моя дитинко! - перебив менi нараз несмiливо. - Ти
зна ш, перед ним... вiн також в Чернiвцях. Не сходься з ним надто часто!
- Не бiйтеся, вуйку! - вiдповiла я, усмiхаючись гiрко. - Ми, може, й не
заговоримо до себе нiколи в життi, а не то, щоб вiн вiдвiдував мене! - I я
оповiла йому всю правду, i як ми розсталися. Вiн зчудувався дуже, а коли я
попросила його, щоби об тiм мовчав перед тiткою i iншими людьми, подав
менi щиро руку. Заразом зробив мене уважною, що в Ч. ма тiтка багато
добрих знайомих i що тi дiстануть, певно, наказ пильнувати мене. - Тому
бережись, моя рибчино, щоб тебе не втопили лихi язики, бо Ч. невелике
мiсто...
Вiдтак наступило прощання.
Вiн плакав, мов дитина, а я успокоювала його. Я мусила йому обiцяти, що
коли б менi й там не велося, то верну назад пiд його стрiху - i вкiнцi вiн
пiшов, як прийшов, нишком, хильцем... Бiдний вуйко!..
Бабуня передала мене його_ опiцi....
_ VIII
Вже третiй рiк кiнчиться, вiдколи покинула я дiм сво©х кревних i
пробуваю мiж "чужими". Дама, в котро© я живу, це вдовиця по лiкарю,
хорватi, що звався Марко, заможна й не молода вже женщина. Дiтей у не©
нема, крiм одного сина вiд першо© жiнки ©© мужа, а син той лiкарем при
маринарцi.[80]
Дивна це женщина, а ще дивнiша минувшiсть ©©. Багата, образована, пiшла
з замилування виховувати дiти в аристократичних родинах, у котрих
проживала аж до часу свого знайомства з лiкарем Марком.
- Але з чоловiками менi не щастилося, - оповiдала менi раз. - Мiй
перший муж вiнчався зi мною на смертельнiм ложi, нагла недуга звалила
його, i я довго, довго не могла того щирого гарного чоловiка забути; а з
Марком не пiшло також лiпше, бо з ним жила я лиш п'ять рокiв. Цього
чоловiка любила я так, як не любила, може, ще жодна жiнка. Вiн не женився
зi мною з любовi, а бiльше, як казав, з поважання i тому, що в мене було
образовання. Стараючись о мене, заявив менi одверто, що не любить мене
так, як любив свою першу жiнку, що однак не дасть менi причини чутися з
ним нещасливою i жалувати свого поступку. I вiн говорив правду i додержав
до послiдньо© хвилi свого життя даного менi слова, значить: уладив менi
життя якнайкраще. Я не могла йому докоряти, що не вiдчував для мене такого
чуття, як я для його, о нi; вiн просто не мiг удруге любити, належав до
тих вiрних глибоких натур, що не вiдновляються в сво©х чувствах, а мають у
сво©м життi лиш раз "весну"; така натура була в його. Я була горда, що вiн
якраз мене вибрав. Вiн мiг ще свiтлiшу партiю зробити, однак його
прикувало мо образовання до мене i пересвiдчення, що я одна гiдна
виховувати його сина по його дорогiй, незабутнiй жiнцi, i що вiн чу ться
тим щасливий... I я виховувала цю його дитину з найбiльшим старанням та й
не жалую свого труда i любовi, бо нагорода за це наступила вже. Iван (так
звався той син) - то одинока радiсть мого життя, а як бог допоможе, то
послiднi лiта проживу коло його; це обiцяв вiн менi, i вiн додержить
слова.
Вiн уступив лиш на якийсь час до маринарки, головно тому, щоби звидiти
свiт; опiсля хоче осiсти тут i зажити життям i звичаями свого колись так
почитуваного i загальнолюбленого батька. Я не знаю його, того Iвана; вiд
часу, як я тут у панi Марко, не вiдвiдував ©© анi разу, але вона зве його
сво©м ангелом, а листи його до не© дишуть глибоким поважанням, тонким
чувством i незвичайною iнтелiгенцi ю.
У панi Марко широке знання, а дар бесiди iмпонуючий. Коли говорить,
можна за нею писати, ©© мова поправна, iнтересна, i в не© разить лише
одно. Обдарена багатою фантазi ю, пересаджу кожду прожиту подробицю,
представля ©© майже неможливою. Часто оповiда цiлi романи, в котрих гра
завсiгди сама головну роль. Я прислухуюся ©й радо. Всi ©© оповiдання
уложенi так зручно, кiнчаться так щасливо, що вона ними бавить, мов
книжка, ©© вигляд симпатичний, а сама вона поважна, спокiйна i держиться
дуже строго давнього доброго тону. Це послiдн личить ©© iстотi знамените,
i я не можу собi уявити, як вона могла б уживати таких рухiв або слiв, як
тiтка, або навiть i таких поглядiв. Якраз вона дама "наскрiзь добрих
обича©в", i я ©© за те дуже поважаю. О, яка ж рiзниця мiж нею й тiткою!
Нi, це вже таке щастя, що я дiсталася до не©, що, мабуть, iншого й не
просити менi в бога...
Коли я оповiла ©й свою одностайну iсторiю, розказала вона менi свою
майже в тiй самiй хвилi, мов у вiдповiдь i з якоюсь гордiстю. В ©© iсторi©
було стiльки романтики, стiльки подiй, стiльки ослiплюючих хвиль, що я
майже соромилася свого життя "без подiй".
- Так, так, - говорила вона, - i то не ще все, що я тут оповiдаю;
коли б списала те все, що прожила, скiльки поклонникiв мала я в сво©х
молодих лiтах i з якого роду, то не одна завидувала б менi або й прозвала
безумною, що я слухала лиш голосу серця, а не розуму i не вибрала за мужа
якого графа, лиш лiкаря...
Я люблю i поважаю ©© щиро, а вона для мене добра i щира, мов бабуня.
- Бiдне дiвча! - каже менi не раз, гладячи раз по раз мо волосся (о,
вона його так часто подивля ). - Ви навiть не зна те, що то значить бути
"молодою", а ще менше "молодою i гарною", та зате ви скiнчений характер.
Коли мiй великий льос вигра (вона об тiм часто говорить), то виберуся в
велику подорож i заберу й вас з собою.
- Тодi по©демо до Швецi© i Данi©, - обзивалася я i майже чула, як мо©
очi засяяли. Я була в скандiнавську лiтературу "по вуха" влюблена, i
мрiяла все об тiм, щоб побачити хоч Данiю, як не всi тi пiвнiчнi кра©ни, з
©х чудово-гарними кра видами, з ©х фiордами, з ©х мужами, як Стрiндберг,
Брандес i пр. Особливо до Данi© тягнуло мене. I. П. Якобсен, котрого
творами я, мов звуками улюблено© рiдно© пiснi, впоювалася, був ©© сином i
все, що тикалось тi © дрiбненько© кра©ни, займало мене глибоко.
- Добре, до Данi©, а також до Iталi©, до Неаполя... - Вона усмiхалася
любо де мене, мов рада була вже тепер з мо © утiхи, яку я мусила б тодi
вiдчувати.
Однак великий льос не вигра i ми сидимо тихенько та живемо спокiйним,
одностайним життям.
Панi Марко займа ться полiтикою, прегарними гафтами[81], сво©м городом
i цвiтами, котрими всi поко© ©© дуже гарного помешкання майже переповненi.
Я вiддаюся по сповненню сво©х обов'язкiв, як каже вона, "приватнiй
фiлософi©".
Живемо в згодi, i мiж нами не заходять нiколи такi непорозумiння, як,
напр., з тiткою. Вона вирозумiла i зглядна[82], впрочiм, i зовсiм iнша
людина, як тiтка. Часами бува дразлива, але це ма свою причину в ©©
недузi (у не© серцевий блуд), i тодi бува майже невиносимо прикрою. Однак
чи я не перебувала школи, в котрiй навчилася складати покiрно крила
гордостi? Чи зносила я стiльки горя на те, щоб не узглядняти настрою
хорих? Нi, я стала терпелива i лагiдна, а та моя лагiднiсть ломить тверду
вдачу старо© дами i з' днала менi щире прив'язання ©© назавсiгди.
- Зна те, Наталi , - казала менi одного разу по викликанiй нею сценi, -
що я просидiла би не раз i годину та дивилася б на вас, як ви сидите он
там похиленi над роботою, на ваш лагiдний непорочний профiль, на вашi
сумовито зложенi уста, котрi свiдчать ясно, що знаються з жалем аж надто.
Тодi говорю собi самiй: чому сироти нещасливi? Чому й я не раз така прикра
i жорстока для вас, хоч знаю добре, що вас вигнало з-пiд рiдно© стрiхи мiж
чужi люди? Чому, чому воно так? Не гнiвайтеся, дитинко, на мене, говорить,
бог менi свiдком, що це недуга чинить iз мене таку тиранку i що ви менi
дорогi й милi, мов власна дитина...
А я кинулася до не© та просила ©©, щоб не говорила так, що того не можу
слухати, що вона добра, що я недугу вiд вдачi вмiю розрiзнити i що я не
уражена, нi, нехай вона собi не робить закидiв, не дразнить себе даремно;
що, може, я й справдi провинилася чим, сама винувата за ©© злий гумор... а
сльози так i тиснулися до очей, тиснулися, i я з болю мало що вголос не
зойкнула! Але перемогла себе. Я мала те пересвiдчення, що вона була
справдi добра, бачила прецiнь не раз, як ряту деяких бiдних, що лиш коло
не© туляться, та й для мене добра, i вже тим самим го©ть рану, що
призна ться, що завдала ©©. Менi й цього доволi, я й за це вдячна...
Знайомих маю досить, однак щирих товаришок лиш двi. Одна - то молода
малярка, прехороша поетична душа, а друга молода замiжня й дуже
iнтелiгентна жiнка, на iм'я Оксана Б.
З чоловiком сво©м розвелася по роцi подружжя. Не був ©й до пари. х
подружжя було "непорозумiнням", як оповiдала сама, котре не могло чим
iншим скiнчитися, як розлукою. Любов до нього змiнила ©©, а щоб не
"отупiла" цiлком, розвелася з ним на неозначений час i вернула до родичiв,
у котрих пробувала й досi.
- Не думайте, що вiн лихий чоловiк, - говорила менi, - вiн навiть дуже
добрий, i лиш ми не розумi мося! Я заподатлива i зам'яка супроти його
хоробливо консеквентно© вдачi, жорстоко© упрямостi, i вiн мене нищить
сво ю iстотою. Що ж, чи було нам задля церковно© зв'язi i далi жити разом
та замучувати себе? В мене ма ток, i я пiшла сво ю дорогою, а вiн
остався радо сам. Ми розсталися в мирi i так, що коли одно за другим
затужить справдi, можемо знову зiйтися...
Говорила за дно, що вже в натурi подружжя лежить те, що воно тратить iз
часом на красi, i що модний[83] чоловiк нездiбний до його. Або, може,
нездiбнi до його немiчнi характери? До нас заходила дуже часто, з панею
Марко зналася вже вiддавна i була навiть ©© ученицею, а ©© сина, т. .
лiкаря - звала сво©м товаришем. До мене горнулася, мов та бджола до меду,
а я любила ©© так само щиро. Була вразлива, честолюбива i дуже музикальна,
а з саркастичного настрою не виходила майже нiколи. Мене впевняла, що я
характер трагiчний з "артистичними зарисами", i що не смiю нi за що в
свiтi "вiддаватися". А я й не думаю нiколи виходити замiж.
Я вiддалася "приватнiй фiлософi©", щоб казати вже словами добро© Марко,
i живу собi спокiйно, цiлком удоволена. З товариств, в якi ходжу рiдко,
вертаю майже завсiгди втомлена i розстро на. Я, молода, чуюся мiж
ровесницями самотньою i старшою. Оповiдала я раз про те панi Марко й
питала в не©, що це таке.
- Ви виросли понад буденщину i традицiональнi погляди, - вiдповiла
вона, - а дух ваш мчиться вперед. тому чу теся в ©х товариствi самотньою.
Чим дальша висота, тим i самотнiша, - чи вам це нiколи на думку не
приходило? А ви ж хочете стояти вище. До вас прикладають те саме мiрило,
що до других пересiчних молодих дам, однак ви не мовчiть стiльки; виявiть
себе самi свому окруженню, надайте собi самi вартiсть, не ждiть, щоб ©©
надавали вам iншi, а може, й такi, що не знаються на вас!
- Я не маю дару бесiди, панi Марко; ви ж це зна те!
Вона смiялася.
- Невже ви не дума те ясно i логiчно?
- Може, й не думаю, не знаю.
- Але ж бо я в те не вiрю!
- Мене привчено з дитинства мовчати так, як i терпiти.
- Чи вiдчува те тому потребу писання, що, як кажете, не ма те дару
бесiди?
- Я не знаю, - вiдповiла я, - однак знаю те, що писання для мене тим,
чим воздух i свiтло.
А там - була ще одна причина, задля котро© я товариств уникала; панi
Марко також ©© зна .
- Ви полохливий характер, - сказала менi раз, - замкнений, мов та нiчна
цвiтка, належите до тих тонко зорганiзованих натур, що вже краснiють, коли
©м лиш на долоню глянути.
Така вже дивна вдалася.
Заходжу звичайно в родини урядникiв, але тодi "прикидуюсь" майже
несвiдомо в якусь iншу людину, доступну ©х думкам, а сво "я", котре
вiдслонюю лиш поодиноким вибраним, заслонюю обережно перед ©х цiкавiстю.
Одного разу привiв мене один молодий розгарячений чоловiк до того, що я
вiдслонила перед цiлим менi зовсiм байдужим товариством мою душу аж до
"наготи". Лютилася опiсля за те невимовне. Про характер мо©х думок настало
незвичайне здивування, iменно тому, що дихали новочаснiстю i були сво©, не
визиченi. Опiсля велася мова про нужденне положення нашого народу i
лицемiрну полiтику полякiв супроти його i правительства. Я розгарячилася
аж до зворушення й чула, що мо© очi горiли незвичайним огнем. Я ненавидiла
полякiв вже вiдай вродженою ненавистю i не вмiла нiколи оставатися
спокiйною, коли говорили про них. Вкiнцi сказала:
- Нехай утискають нас поляки до скону[84], нехай видумують на нас плани
i заходи, котрi, щоправда, шкодять нам багато, пiдтинають не одно життя,
але яко нацiю нас затерти - це не вдасться ©м нiколи! Ми - сонна, лiнива,
вигiдна сила, що до терпiнь звикла, мов в'язень до оков, однак, подразнена
раз до кровi i введена в захват, зломить тиранську руку раз назавсiгди.
Коли тiльки сотна частина мого народу вiдчува так, як я, то ми не
згинемо! Я перенята його ством, мов рослина сонячним свiтлом, а коли хто
так вiдчува , то не загиба .
- Що ви можете, бувши женщиною, вдiяти, напр., для свого народу? -
обiзвався якийсь румун до мене.
- Що? Коли я буду його гаряче любити, признаюся його членом усюди й у
всiм, то зроблю доволi.
Пiзнiше сказав вiн до однi © з мо©х знайомих: "Вона свiдома людина,
однак що задуму властиво зi сво ю любов'ю до народу? Видавати яке
революцiйне письмо, яку "бомбу"?" - I смiявся грубим смiхом. Другий
обiзвався: "Вона умна, а навiть i хороша, однак я би з нею не женився,
менi навiть щось подiбного на думку не прийшло б. А по тому ота якась
нервовiсть у не©, що майже вiдгаду чоловiка; або очi ©© - горять вже,
заким що оповiсть! Духова напруженiсть .при нiй просто замучу чоловiка.
Нi, нi, моя жiнка не така ма бути! Напр., не можу собi уявити, щоб вона
менi подавала рано до лiжка каву або щоб вийшла проти мене з шнiцельком; а
до того ще бiдна... бррр!"
Я смiюся з таких "мужiв" i уникаю ©х товариства, мов уразливих мух. Я й
не "люблю" нiкого й не клопочуся нiякими мужчинами; а коли думаю про них,
так сто©ть мiж ними Орядин, як свiтило. Я з ним не сходжуся нiколи, хоч
вiн i живе тут, однак знаю, що вiн iде "вгору". Вiн працю в одного з
найзнатнiших адвокатiв i про його говорять, що вiн "бистроумний i здiбний
чоловiк". В жiночiм свiтi уходить за пожадану партiю, тим бiльше, що
гарний i не робить собi з жiнок нiчого. Проживши тут у панi Марко майже
цiлий рiк, не стрiчала я його нiколи, i аж в остатнiх днях згаданого року
зiйшлись ми припадком[85]. Одного разу зайшла я до бiблiотеки якогось
товариства, щоб там вибрати якусь книжку для панi
Марко. Саме в тiй хвилi, коли я хотiла вступати в кiмнату, створилися
дверi зсередини i вiн вийшов. Побачивши мене, змiшався до переляку: тим
часом я, урадувана побаченням його, усмiхнулася; однак вiн лиш поздоровив
i, не промовивши до мене анi слова, вiдiйшов чимскорше. Його переполох i
змiшання вразили мене так сильно, що я майже забула, чого сюди прийшла. Я
не була йому ще байдужною, це помiтила я вiдразу. Так лякатися можна лиш
тих осiб, про котрих дума ться много, а уника ться ©х. Я усмiхалася
свавiльно при спогадi цiло© притичини, воно настроювало мене в першiй
хвилi весело, так, в першiй хвилi: бо опiсля думала я вже довго й iнакше
про його. Ми би ще могли злучитися, думала я мiж iншим, однак злука з ним
не була для мене чимсь дуже важним.
Вернувшись цього-таки вечора з прогульки з панею Марко, я кинулась
втомлена на софу i обернулася лицем до стiни. Я аж до втоми надумалася над
ним. Не бачачи його цiлий рiк, я майже забула про його, а тепер вiджила
нараз цiла минувшiсть, i я почула його вплив. Чи це вплив його вигляду -
вiн змужнiв ще бiльше i змiнився - чи це вплив тi © яко©сь сили, що
панувала завсiгди надi мною, навiть помимо всього опору з мо © сторони?
"Die Liebe ist ein weites Meer und hat seine Ebbe und Flut, seine
Brandung und Riffe, seine sturmbewegten Wogen und seine glatte und klare
Spiegelflache"[86], - стояло раз в однiм дуже гарнiм любовнiм листi одного
нiмця.
* * *
Небавом по тiм подибала я його знов. Я йшла з Оксаною i пiзнала його
вже здалека.
- Це гарний мужчина, що он тут iде, Наталко! - замiтила вона.
- Гарний.
- Вiн мина щодня попри наше мешкання, став недавно мо©м сусiдом.
Придивiться йому добре, в нього раса.
Я мовчала, зата©вши сво нагле зворушення. Я нiколи не згадувала
молодiй жiнцi про свiй "роман" з ним, а тепер не була до того вiдповiдна
хвиля. Вiн надходив чимраз ближче. Я знала його надто добре, щоб не
помiтити змiни, яка зайшла з ним у тiй хвилi, коли минав нас. Його очi
розiскрилися так, що це "щось", що обгортало його давнiше при менi,
заволодiло ним i в цiй хвилi! Я могла би собi подумати, що вiн мене не
завсiгди "любить", хоч як ми розсталися... Вiн поздоровив мене майже
упрямо.
- Ви знайомi з ним i не кажете анi слова! - накинулася на мене Оксана.
- Це знайомiсть ще з мо © батькiвщини, - вiдповiла я побiжно.
- Чи ви зна те його ближче?
- Знаю.
- Що ж це за один?
- От собi!
- Його хiд характеристичний, - щебетала вона.
- Справдi, - обiзвалась я. - В нього вiдповiда собi все посполу, його
хiд, його рухи, його письмо i характер - все однакове.
- А серце його?
- А мене що воно обходить?
- Ох, якi ж ви прудкi! - I вона розсмiялася. А я подумала собi якраз те
саме, що перед роком, при розстаннi, i майже тими самими словами: "Таким
люблю його, гордим i сильним", - а опiсля посумнiла...
* * *
Одного дня, може, в три мiсяцi по тiй стрiчi, пiшла я з молодою
товаришкою на якусь наборзi уладжену виставу образiв. Ми знаходилися в
передпослiднiй кiмнатi. Молода дiвчина задержувалася довго при кождiм
образi, а я вертала все наново вiд одного до другого. В притикаючiй
послiднiй кiмнатi чути було, як мужеський голос щось поясняв, а на те
вiдповiдав якийсь голос жiночий; цей мужеський здавався менi знайомим.
Минаючи попри створенi дверi, заглянула я незамiтно в кiмнату i побачила
там Орядина. Перелякана, метнулась я вперед, однак вiн побачив мене. Зараз
по тiм почав до когось дуже голосно говорити i смiятися, i нiколи, нiколи
в життi не забуду я iнтонацi© мови його i характеру його тодiшнього смiху!
Одно й друге тикалось мене, мало мене понизити.
Я чула, як спаленiла сильно. Вiн смiявся так, мовби йому хто дарував
мiльйони, i заявляв менi тим смiхом, що не журиться мною зовсiм. Це
зранило мене так, що я з досади майже задрижала. Який здавався гордий, що
перемiг чувство любовi, i як йому було з тим спiшно, щоби менi дати те
вiдчути! I я вiдчула це, як бажав. В мене слух для модуляцiй людського
голосу незвичайно тонкий, а чуття не менше, i тому не обманило мене нi
одно, нi друге. Чи вiн соромився сво © любовi до мене? Була це ненависть
чи гордiсть? Яка гордiсть?
I я терпiла вiд того аж до знесили.
Коли ловлю себе на тiм, що його образ ста перед мою душу, то я заявляю
собi насмiшливо, мов якiйсь iншiй iстотi, що про те все люблю його.
Заразом обгорта мене почуття, мовби тепер iз цi ю любов'ю приступало до
мене щось величне i поважне, щось, що луча ться чоловiковi лиш раз в
життi... Iншим разом закидую все i поринаю в працi.
Уздрiвши його якось раз в мiстi вже здалека, я забiгла скоро в якусь
протилежну вулицю i втiкала нею так скоро, як лиш при людях випадало, щоби
не подибатись iз ним. Сильно зворушена, вiдчувала я цiлком те саме прикре
чувство, що тодi при його смiху на виставi - гидке чувство покори...
_ IX
I знов минув довгий одностайний час, минула зима, наста лiто. Про
Орядина менi майже байдуже. "Вiдцуралась" його майже цiлком, i живу знов
"спокiйним" життям. Нового в нiм не лучалось менi нiчого, хiба, може, те,
що в мене одним знайомством бiльше. Пiзнала я сина панi Марко, лiкаря;
пробував у нас щось шiсть недiль.
Одного дня прийшов вiд його лист, в котрiм писав, що прибуде. Сам не
надiявся, що якраз тепер буде мати нагоду побачити свою матiр; однак
пiзнiше вiдплине, може, де далеко i подорож та забере багато часу, тому
користа зi свобiдних шiстьох недiль i прибуде, щоб оглянути свою
батькiвщину i дорогу матiр.
Утiха панi Марко була невимовна. Не бачила його майже три роки i ©й
здавалося, що з його при©здом прибуде все ©© минувше щастя, вернуть гарнi
днi ©© минулих лiт, i вона аж поздоровiла.
- Я ладилася вже вмирати, - говорила сво©м знайомим, усмiхаючись
весело, - а тепер аж поздоровiла.
Цiла хата готовилася на його приняття, мусила пристроюватись, мов
молода для молодого. Все блищало, сяяло в нiй, дихало якоюсь святочнiстю,
новiстю, якимсь ожиданням. Для нього призначена кiмната сталася осередком
думок добро© матерi i вона була би найрадше прикрасила ©© лиш самим
золотом i срiблом. Найкращi i найдорожчi цвiти мусили перенестися до його
кiмнати, а вона, любуючись ©х барвним видом, говорила раз по раз, що вiн
©х любить, любив ©х ще малим хлопцем...
Я боялася його при©зду.
Вiдвикши вiд мужчин, я стала майже несмiлива i боязлива й уникала з
ними стрiчi. Мене обгортав неспокiй при думцi, що прийдеться небавом
проживати з чужим незнайомим чоловiком пiд одним дахом, стрiчатися з ним
по кiлька разiв денно, сидiти разом при столi, вiдповiдати на його
питання. Це було менi дуже не в смак, i я зiтхала нишком i просила бога,
щоб той час минув якнайскорше, i щоб ми знов лиш обидвi осталися,
проживали тим тихим, спокiйним життям, як досi.
Вiд часу до часу прокидалося в менi i чувство завистi. Панi Марко,
котра займалась досi лише мо ю особою, "любила" досi найбiльше мене,
звернеться цiлою iстотою (так думала я) до свого того боготвореного сина,
i я остануся для не© лиш "товаришкою", потрiбною тiльки до услуги.
Я була привикла до того, що з ©© окруження була я ©й найсимпатичнiша,
що сво серце виявляла передi мною i дiлилася найменшою думкою зо мною. А
тепер, може, змiниться то. Тепер прибуде вiн, син того укоханого мужа,
котрого не забула й досi, i йому будуть мусити всi вступитися. Я
насамперед! Так, я вiдчувала, що з його при©здом зайде змiна i в мо©м
життi, i що в його особi зближа ться до мене якийсь неприятель, i то
такий, перед котрим треба буде, може, поклонитися. Те, що панi Марко об
нiм оповiдала i що дихало з його писем до не©, викликало поважання, i вже
на сам спогад, що, може, й я буду мусити коритися йому, ворохобило мо
нутро, наповняло якоюсь горестю i упрямiстю. Я не хотiла нiкому коритися,
нi, я й не потребувала цього чинити, а супроти нього вже зовсiм нi!
Коли настав день його при©зду, я ходила зворушена, роздразнюючись
чимраз бiльше прерiзними дрiбними орудками, що ©х на просьбу панi Марко я
полагоджувала для нього.
"Я вже тепер його обслугую, - говорила я глумливо до свого серця, - а
коли при©де, то буду лиш при дверях стояти i ждати на прикази".
Коли надходила година його при©зду, я випросилася нiби до Оксани i
пiшла далеко на прохiд в поле. "Так, - думала я, - нехай собi вже тепер
при©жджа , нехай вiтаються досхочу, тiшаться собою посполу. Я бодай не
буду при тiм i не почую приказiв: "Наталi , велiть подати каву", або
"велiть подати воду, зачинiть вiкно" i т. д.".
I пiшла. Ходила я i блукала довго-довго по полю. Мучилася рiзними
роздразнюючими думками, рiзними спогадами з минувшого i теперiшнього
життя. Думала про Орядина, про його гордiсть, про те, що не бачила його
вже так довго, а хоч i бачила, не поговорила з ним нi слова; думала над
тим, що ненавидить мене тепер i що я дуже, дуже опущена, осамочена, не маю
нiкого в свiтi, хто би займався мо ю iстотою, переймався нею наскрiзь, як,
напр., бабуся! I я згадала ©©, а згадавши ©©, сплакала мимоволi. Так, я
блукала сама мiж людьми, мусила собi сама бути i провiдником, i оборонцем,
i всiм на кождiм кроцi. Чи така вже моя доля довiку? Нерозумна я, коли
думала якийсь час, що оця жiнка, котрою мене бог мов за всi дотеперiшнi
муки нагородив, любить мене хто зна якою любов'ю! В не© прецiнь хто
iнший, ближчий серцю, як я, чужиниця, товаришка, - хтось, супроти кого
вона ма i обов'язки, коли тим часом я побираю плату за все, що роблю для
не© - i вона менi нiчого не винна... Нi, нi, вона не винна нiчого, ©©
заплата i презенти перевищують геть-геть мою працю в ©© домi...
Такi i подiбнi думки дразнили мене, мов невидимi демони, доки сонце не
ладилося до заходу, доки додому не вернула.
Вернувши, хотiла я зайти незамiтно до сво © кiмнати, однак мов
наперекiр менi сидiла панi Марко зi сво©м сином на верандi, котру я мусила
переходити, щоб дiстатися якнайборше до сво © кiмнати. Несмiливим кроком
пiдходила я до дому. Я знала, що люди на верандi мусили мене вже здалека
замiтити; я ж переходила зiльник, що пишався перед ©х очима, i не могла
остатися незамiченою.
- Ходiть, Наталiе, ходiть уже раз! - кликала з нетерпеливою радiстю
панi .Марко, коли я пiдiйшла вже до сходiв веранди. - Де ви так довго
забарилися? Я вже туй-туй що не розгнiвалася на вас. За вами посилала до
Оксани, бо ви казали менi, що iдете до не©... Ой, з вас великий крутар! -
додала нiби серйозно i, всмiхаючись, погрозила пальцем. - Ви, певно,
боялися по свому звичаю стати менi в чiм-небудь на завадi, напр., нинi при
стрiчi з мо©м дорогим сином. Я вас добре знаю! - I звертаючись до молодого
чоловiка, що сидiв бiля не© i замовк, побачивши мене, додала: - Це та
сама, Iване, що я тобi об нiй писала. Вона упри мню менi днi, живе зi
мною в тiй самотi i зносить всi вибаги мо© терпеливо. Це вона, Наталiя
Верковичiвна!
Вражена щирими словами панi Марко, я встидалася сво©х передуманих дум i
недавно ще почувано© завистi. Змiшана i трохи заклопотана, спинилась я на
верандi i майже не знала, в який спосiб обiзватися. Так само була я й дуже
здивована. Передi мною стояв цiлком iнший чоловiк, нiж я собi його досi
уявляла. Нiчого геройського не було в нiм, ростом чи не нижчий вiд мене, з
лиця майже негарний, опалений сонцем, темно-русявий, з окулярами перед
ясними, проникливими очима, котрi спочивали тепер з холодною цiкавiстю на
менi.
- Мило менi пiзнати вас, - обiзвавсь рiвним, звучним голосом, - тим
бiльше, що почуваюся вашим довжником. Мати писала менi багато гарного про
вас. - I з тими словами подав руку, нi, не руку, а два пальцi. Я ледве
доторкнулася ©х, склонившись майже незамiтно, а вiдтак i вiддалилася до
- Я не йду просити милостинi.
- Це на одно виходить.
- Я йду, щоб стати собi цiллю, вуйку!
- Мрi©, моя рибко!
- Нi, правда, батеньку!
- Розбурхана уява, дитинко! - говорив, притискаючи мене раз по раз до
себе.
- Свiдома воля!
- О боже, боже! - зойкнув вiн.
- Слава богу, батеньку, не побивайтеся!..
- Ти не зна ш, що це значить iти мiж чужi люди, - сказав по хвилi.
- Чи я тут дома не жила мiж чужими людьми? - вiдповiла я. - А до того я
не хочу вже до тих належати, над котрими добрi люди мусять i без любовi
мати милосердя.
Опiсля просила я його, щоб задержав мене в пам'ятi, любив i дальше, щоб
вiд часу до часу писав i не забував тi ©, що ще тiльки його одного мала...
- Стережися, моя... моя дитинко! - перебив менi нараз несмiливо. - Ти
зна ш, перед ним... вiн також в Чернiвцях. Не сходься з ним надто часто!
- Не бiйтеся, вуйку! - вiдповiла я, усмiхаючись гiрко. - Ми, може, й не
заговоримо до себе нiколи в життi, а не то, щоб вiн вiдвiдував мене! - I я
оповiла йому всю правду, i як ми розсталися. Вiн зчудувався дуже, а коли я
попросила його, щоби об тiм мовчав перед тiткою i iншими людьми, подав
менi щиро руку. Заразом зробив мене уважною, що в Ч. ма тiтка багато
добрих знайомих i що тi дiстануть, певно, наказ пильнувати мене. - Тому
бережись, моя рибчино, щоб тебе не втопили лихi язики, бо Ч. невелике
мiсто...
Вiдтак наступило прощання.
Вiн плакав, мов дитина, а я успокоювала його. Я мусила йому обiцяти, що
коли б менi й там не велося, то верну назад пiд його стрiху - i вкiнцi вiн
пiшов, як прийшов, нишком, хильцем... Бiдний вуйко!..
Бабуня передала мене його_ опiцi....
_ VIII
Вже третiй рiк кiнчиться, вiдколи покинула я дiм сво©х кревних i
пробуваю мiж "чужими". Дама, в котро© я живу, це вдовиця по лiкарю,
хорватi, що звався Марко, заможна й не молода вже женщина. Дiтей у не©
нема, крiм одного сина вiд першо© жiнки ©© мужа, а син той лiкарем при
маринарцi.[80]
Дивна це женщина, а ще дивнiша минувшiсть ©©. Багата, образована, пiшла
з замилування виховувати дiти в аристократичних родинах, у котрих
проживала аж до часу свого знайомства з лiкарем Марком.
- Але з чоловiками менi не щастилося, - оповiдала менi раз. - Мiй
перший муж вiнчався зi мною на смертельнiм ложi, нагла недуга звалила
його, i я довго, довго не могла того щирого гарного чоловiка забути; а з
Марком не пiшло також лiпше, бо з ним жила я лиш п'ять рокiв. Цього
чоловiка любила я так, як не любила, може, ще жодна жiнка. Вiн не женився
зi мною з любовi, а бiльше, як казав, з поважання i тому, що в мене було
образовання. Стараючись о мене, заявив менi одверто, що не любить мене
так, як любив свою першу жiнку, що однак не дасть менi причини чутися з
ним нещасливою i жалувати свого поступку. I вiн говорив правду i додержав
до послiдньо© хвилi свого життя даного менi слова, значить: уладив менi
життя якнайкраще. Я не могла йому докоряти, що не вiдчував для мене такого
чуття, як я для його, о нi; вiн просто не мiг удруге любити, належав до
тих вiрних глибоких натур, що не вiдновляються в сво©х чувствах, а мають у
сво©м життi лиш раз "весну"; така натура була в його. Я була горда, що вiн
якраз мене вибрав. Вiн мiг ще свiтлiшу партiю зробити, однак його
прикувало мо образовання до мене i пересвiдчення, що я одна гiдна
виховувати його сина по його дорогiй, незабутнiй жiнцi, i що вiн чу ться
тим щасливий... I я виховувала цю його дитину з найбiльшим старанням та й
не жалую свого труда i любовi, бо нагорода за це наступила вже. Iван (так
звався той син) - то одинока радiсть мого життя, а як бог допоможе, то
послiднi лiта проживу коло його; це обiцяв вiн менi, i вiн додержить
слова.
Вiн уступив лиш на якийсь час до маринарки, головно тому, щоби звидiти
свiт; опiсля хоче осiсти тут i зажити життям i звичаями свого колись так
почитуваного i загальнолюбленого батька. Я не знаю його, того Iвана; вiд
часу, як я тут у панi Марко, не вiдвiдував ©© анi разу, але вона зве його
сво©м ангелом, а листи його до не© дишуть глибоким поважанням, тонким
чувством i незвичайною iнтелiгенцi ю.
У панi Марко широке знання, а дар бесiди iмпонуючий. Коли говорить,
можна за нею писати, ©© мова поправна, iнтересна, i в не© разить лише
одно. Обдарена багатою фантазi ю, пересаджу кожду прожиту подробицю,
представля ©© майже неможливою. Часто оповiда цiлi романи, в котрих гра
завсiгди сама головну роль. Я прислухуюся ©й радо. Всi ©© оповiдання
уложенi так зручно, кiнчаться так щасливо, що вона ними бавить, мов
книжка, ©© вигляд симпатичний, а сама вона поважна, спокiйна i держиться
дуже строго давнього доброго тону. Це послiдн личить ©© iстотi знамените,
i я не можу собi уявити, як вона могла б уживати таких рухiв або слiв, як
тiтка, або навiть i таких поглядiв. Якраз вона дама "наскрiзь добрих
обича©в", i я ©© за те дуже поважаю. О, яка ж рiзниця мiж нею й тiткою!
Нi, це вже таке щастя, що я дiсталася до не©, що, мабуть, iншого й не
просити менi в бога...
Коли я оповiла ©й свою одностайну iсторiю, розказала вона менi свою
майже в тiй самiй хвилi, мов у вiдповiдь i з якоюсь гордiстю. В ©© iсторi©
було стiльки романтики, стiльки подiй, стiльки ослiплюючих хвиль, що я
майже соромилася свого життя "без подiй".
- Так, так, - говорила вона, - i то не ще все, що я тут оповiдаю;
коли б списала те все, що прожила, скiльки поклонникiв мала я в сво©х
молодих лiтах i з якого роду, то не одна завидувала б менi або й прозвала
безумною, що я слухала лиш голосу серця, а не розуму i не вибрала за мужа
якого графа, лиш лiкаря...
Я люблю i поважаю ©© щиро, а вона для мене добра i щира, мов бабуня.
- Бiдне дiвча! - каже менi не раз, гладячи раз по раз мо волосся (о,
вона його так часто подивля ). - Ви навiть не зна те, що то значить бути
"молодою", а ще менше "молодою i гарною", та зате ви скiнчений характер.
Коли мiй великий льос вигра (вона об тiм часто говорить), то виберуся в
велику подорож i заберу й вас з собою.
- Тодi по©демо до Швецi© i Данi©, - обзивалася я i майже чула, як мо©
очi засяяли. Я була в скандiнавську лiтературу "по вуха" влюблена, i
мрiяла все об тiм, щоб побачити хоч Данiю, як не всi тi пiвнiчнi кра©ни, з
©х чудово-гарними кра видами, з ©х фiордами, з ©х мужами, як Стрiндберг,
Брандес i пр. Особливо до Данi© тягнуло мене. I. П. Якобсен, котрого
творами я, мов звуками улюблено© рiдно© пiснi, впоювалася, був ©© сином i
все, що тикалось тi © дрiбненько© кра©ни, займало мене глибоко.
- Добре, до Данi©, а також до Iталi©, до Неаполя... - Вона усмiхалася
любо де мене, мов рада була вже тепер з мо © утiхи, яку я мусила б тодi
вiдчувати.
Однак великий льос не вигра i ми сидимо тихенько та живемо спокiйним,
одностайним життям.
Панi Марко займа ться полiтикою, прегарними гафтами[81], сво©м городом
i цвiтами, котрими всi поко© ©© дуже гарного помешкання майже переповненi.
Я вiддаюся по сповненню сво©х обов'язкiв, як каже вона, "приватнiй
фiлософi©".
Живемо в згодi, i мiж нами не заходять нiколи такi непорозумiння, як,
напр., з тiткою. Вона вирозумiла i зглядна[82], впрочiм, i зовсiм iнша
людина, як тiтка. Часами бува дразлива, але це ма свою причину в ©©
недузi (у не© серцевий блуд), i тодi бува майже невиносимо прикрою. Однак
чи я не перебувала школи, в котрiй навчилася складати покiрно крила
гордостi? Чи зносила я стiльки горя на те, щоб не узглядняти настрою
хорих? Нi, я стала терпелива i лагiдна, а та моя лагiднiсть ломить тверду
вдачу старо© дами i з' днала менi щире прив'язання ©© назавсiгди.
- Зна те, Наталi , - казала менi одного разу по викликанiй нею сценi, -
що я просидiла би не раз i годину та дивилася б на вас, як ви сидите он
там похиленi над роботою, на ваш лагiдний непорочний профiль, на вашi
сумовито зложенi уста, котрi свiдчать ясно, що знаються з жалем аж надто.
Тодi говорю собi самiй: чому сироти нещасливi? Чому й я не раз така прикра
i жорстока для вас, хоч знаю добре, що вас вигнало з-пiд рiдно© стрiхи мiж
чужi люди? Чому, чому воно так? Не гнiвайтеся, дитинко, на мене, говорить,
бог менi свiдком, що це недуга чинить iз мене таку тиранку i що ви менi
дорогi й милi, мов власна дитина...
А я кинулася до не© та просила ©©, щоб не говорила так, що того не можу
слухати, що вона добра, що я недугу вiд вдачi вмiю розрiзнити i що я не
уражена, нi, нехай вона собi не робить закидiв, не дразнить себе даремно;
що, може, я й справдi провинилася чим, сама винувата за ©© злий гумор... а
сльози так i тиснулися до очей, тиснулися, i я з болю мало що вголос не
зойкнула! Але перемогла себе. Я мала те пересвiдчення, що вона була
справдi добра, бачила прецiнь не раз, як ряту деяких бiдних, що лиш коло
не© туляться, та й для мене добра, i вже тим самим го©ть рану, що
призна ться, що завдала ©©. Менi й цього доволi, я й за це вдячна...
Знайомих маю досить, однак щирих товаришок лиш двi. Одна - то молода
малярка, прехороша поетична душа, а друга молода замiжня й дуже
iнтелiгентна жiнка, на iм'я Оксана Б.
З чоловiком сво©м розвелася по роцi подружжя. Не був ©й до пари. х
подружжя було "непорозумiнням", як оповiдала сама, котре не могло чим
iншим скiнчитися, як розлукою. Любов до нього змiнила ©©, а щоб не
"отупiла" цiлком, розвелася з ним на неозначений час i вернула до родичiв,
у котрих пробувала й досi.
- Не думайте, що вiн лихий чоловiк, - говорила менi, - вiн навiть дуже
добрий, i лиш ми не розумi мося! Я заподатлива i зам'яка супроти його
хоробливо консеквентно© вдачi, жорстоко© упрямостi, i вiн мене нищить
сво ю iстотою. Що ж, чи було нам задля церковно© зв'язi i далi жити разом
та замучувати себе? В мене ма ток, i я пiшла сво ю дорогою, а вiн
остався радо сам. Ми розсталися в мирi i так, що коли одно за другим
затужить справдi, можемо знову зiйтися...
Говорила за дно, що вже в натурi подружжя лежить те, що воно тратить iз
часом на красi, i що модний[83] чоловiк нездiбний до його. Або, може,
нездiбнi до його немiчнi характери? До нас заходила дуже часто, з панею
Марко зналася вже вiддавна i була навiть ©© ученицею, а ©© сина, т. .
лiкаря - звала сво©м товаришем. До мене горнулася, мов та бджола до меду,
а я любила ©© так само щиро. Була вразлива, честолюбива i дуже музикальна,
а з саркастичного настрою не виходила майже нiколи. Мене впевняла, що я
характер трагiчний з "артистичними зарисами", i що не смiю нi за що в
свiтi "вiддаватися". А я й не думаю нiколи виходити замiж.
Я вiддалася "приватнiй фiлософi©", щоб казати вже словами добро© Марко,
i живу собi спокiйно, цiлком удоволена. З товариств, в якi ходжу рiдко,
вертаю майже завсiгди втомлена i розстро на. Я, молода, чуюся мiж
ровесницями самотньою i старшою. Оповiдала я раз про те панi Марко й
питала в не©, що це таке.
- Ви виросли понад буденщину i традицiональнi погляди, - вiдповiла
вона, - а дух ваш мчиться вперед. тому чу теся в ©х товариствi самотньою.
Чим дальша висота, тим i самотнiша, - чи вам це нiколи на думку не
приходило? А ви ж хочете стояти вище. До вас прикладають те саме мiрило,
що до других пересiчних молодих дам, однак ви не мовчiть стiльки; виявiть
себе самi свому окруженню, надайте собi самi вартiсть, не ждiть, щоб ©©
надавали вам iншi, а може, й такi, що не знаються на вас!
- Я не маю дару бесiди, панi Марко; ви ж це зна те!
Вона смiялася.
- Невже ви не дума те ясно i логiчно?
- Може, й не думаю, не знаю.
- Але ж бо я в те не вiрю!
- Мене привчено з дитинства мовчати так, як i терпiти.
- Чи вiдчува те тому потребу писання, що, як кажете, не ма те дару
бесiди?
- Я не знаю, - вiдповiла я, - однак знаю те, що писання для мене тим,
чим воздух i свiтло.
А там - була ще одна причина, задля котро© я товариств уникала; панi
Марко також ©© зна .
- Ви полохливий характер, - сказала менi раз, - замкнений, мов та нiчна
цвiтка, належите до тих тонко зорганiзованих натур, що вже краснiють, коли
©м лиш на долоню глянути.
Така вже дивна вдалася.
Заходжу звичайно в родини урядникiв, але тодi "прикидуюсь" майже
несвiдомо в якусь iншу людину, доступну ©х думкам, а сво "я", котре
вiдслонюю лиш поодиноким вибраним, заслонюю обережно перед ©х цiкавiстю.
Одного разу привiв мене один молодий розгарячений чоловiк до того, що я
вiдслонила перед цiлим менi зовсiм байдужим товариством мою душу аж до
"наготи". Лютилася опiсля за те невимовне. Про характер мо©х думок настало
незвичайне здивування, iменно тому, що дихали новочаснiстю i були сво©, не
визиченi. Опiсля велася мова про нужденне положення нашого народу i
лицемiрну полiтику полякiв супроти його i правительства. Я розгарячилася
аж до зворушення й чула, що мо© очi горiли незвичайним огнем. Я ненавидiла
полякiв вже вiдай вродженою ненавистю i не вмiла нiколи оставатися
спокiйною, коли говорили про них. Вкiнцi сказала:
- Нехай утискають нас поляки до скону[84], нехай видумують на нас плани
i заходи, котрi, щоправда, шкодять нам багато, пiдтинають не одно життя,
але яко нацiю нас затерти - це не вдасться ©м нiколи! Ми - сонна, лiнива,
вигiдна сила, що до терпiнь звикла, мов в'язень до оков, однак, подразнена
раз до кровi i введена в захват, зломить тиранську руку раз назавсiгди.
Коли тiльки сотна частина мого народу вiдчува так, як я, то ми не
згинемо! Я перенята його ством, мов рослина сонячним свiтлом, а коли хто
так вiдчува , то не загиба .
- Що ви можете, бувши женщиною, вдiяти, напр., для свого народу? -
обiзвався якийсь румун до мене.
- Що? Коли я буду його гаряче любити, признаюся його членом усюди й у
всiм, то зроблю доволi.
Пiзнiше сказав вiн до однi © з мо©х знайомих: "Вона свiдома людина,
однак що задуму властиво зi сво ю любов'ю до народу? Видавати яке
революцiйне письмо, яку "бомбу"?" - I смiявся грубим смiхом. Другий
обiзвався: "Вона умна, а навiть i хороша, однак я би з нею не женився,
менi навiть щось подiбного на думку не прийшло б. А по тому ота якась
нервовiсть у не©, що майже вiдгаду чоловiка; або очi ©© - горять вже,
заким що оповiсть! Духова напруженiсть .при нiй просто замучу чоловiка.
Нi, нi, моя жiнка не така ма бути! Напр., не можу собi уявити, щоб вона
менi подавала рано до лiжка каву або щоб вийшла проти мене з шнiцельком; а
до того ще бiдна... бррр!"
Я смiюся з таких "мужiв" i уникаю ©х товариства, мов уразливих мух. Я й
не "люблю" нiкого й не клопочуся нiякими мужчинами; а коли думаю про них,
так сто©ть мiж ними Орядин, як свiтило. Я з ним не сходжуся нiколи, хоч
вiн i живе тут, однак знаю, що вiн iде "вгору". Вiн працю в одного з
найзнатнiших адвокатiв i про його говорять, що вiн "бистроумний i здiбний
чоловiк". В жiночiм свiтi уходить за пожадану партiю, тим бiльше, що
гарний i не робить собi з жiнок нiчого. Проживши тут у панi Марко майже
цiлий рiк, не стрiчала я його нiколи, i аж в остатнiх днях згаданого року
зiйшлись ми припадком[85]. Одного разу зайшла я до бiблiотеки якогось
товариства, щоб там вибрати якусь книжку для панi
Марко. Саме в тiй хвилi, коли я хотiла вступати в кiмнату, створилися
дверi зсередини i вiн вийшов. Побачивши мене, змiшався до переляку: тим
часом я, урадувана побаченням його, усмiхнулася; однак вiн лиш поздоровив
i, не промовивши до мене анi слова, вiдiйшов чимскорше. Його переполох i
змiшання вразили мене так сильно, що я майже забула, чого сюди прийшла. Я
не була йому ще байдужною, це помiтила я вiдразу. Так лякатися можна лиш
тих осiб, про котрих дума ться много, а уника ться ©х. Я усмiхалася
свавiльно при спогадi цiло© притичини, воно настроювало мене в першiй
хвилi весело, так, в першiй хвилi: бо опiсля думала я вже довго й iнакше
про його. Ми би ще могли злучитися, думала я мiж iншим, однак злука з ним
не була для мене чимсь дуже важним.
Вернувшись цього-таки вечора з прогульки з панею Марко, я кинулась
втомлена на софу i обернулася лицем до стiни. Я аж до втоми надумалася над
ним. Не бачачи його цiлий рiк, я майже забула про його, а тепер вiджила
нараз цiла минувшiсть, i я почула його вплив. Чи це вплив його вигляду -
вiн змужнiв ще бiльше i змiнився - чи це вплив тi © яко©сь сили, що
панувала завсiгди надi мною, навiть помимо всього опору з мо © сторони?
"Die Liebe ist ein weites Meer und hat seine Ebbe und Flut, seine
Brandung und Riffe, seine sturmbewegten Wogen und seine glatte und klare
Spiegelflache"[86], - стояло раз в однiм дуже гарнiм любовнiм листi одного
нiмця.
* * *
Небавом по тiм подибала я його знов. Я йшла з Оксаною i пiзнала його
вже здалека.
- Це гарний мужчина, що он тут iде, Наталко! - замiтила вона.
- Гарний.
- Вiн мина щодня попри наше мешкання, став недавно мо©м сусiдом.
Придивiться йому добре, в нього раса.
Я мовчала, зата©вши сво нагле зворушення. Я нiколи не згадувала
молодiй жiнцi про свiй "роман" з ним, а тепер не була до того вiдповiдна
хвиля. Вiн надходив чимраз ближче. Я знала його надто добре, щоб не
помiтити змiни, яка зайшла з ним у тiй хвилi, коли минав нас. Його очi
розiскрилися так, що це "щось", що обгортало його давнiше при менi,
заволодiло ним i в цiй хвилi! Я могла би собi подумати, що вiн мене не
завсiгди "любить", хоч як ми розсталися... Вiн поздоровив мене майже
упрямо.
- Ви знайомi з ним i не кажете анi слова! - накинулася на мене Оксана.
- Це знайомiсть ще з мо © батькiвщини, - вiдповiла я побiжно.
- Чи ви зна те його ближче?
- Знаю.
- Що ж це за один?
- От собi!
- Його хiд характеристичний, - щебетала вона.
- Справдi, - обiзвалась я. - В нього вiдповiда собi все посполу, його
хiд, його рухи, його письмо i характер - все однакове.
- А серце його?
- А мене що воно обходить?
- Ох, якi ж ви прудкi! - I вона розсмiялася. А я подумала собi якраз те
саме, що перед роком, при розстаннi, i майже тими самими словами: "Таким
люблю його, гордим i сильним", - а опiсля посумнiла...
* * *
Одного дня, може, в три мiсяцi по тiй стрiчi, пiшла я з молодою
товаришкою на якусь наборзi уладжену виставу образiв. Ми знаходилися в
передпослiднiй кiмнатi. Молода дiвчина задержувалася довго при кождiм
образi, а я вертала все наново вiд одного до другого. В притикаючiй
послiднiй кiмнатi чути було, як мужеський голос щось поясняв, а на те
вiдповiдав якийсь голос жiночий; цей мужеський здавався менi знайомим.
Минаючи попри створенi дверi, заглянула я незамiтно в кiмнату i побачила
там Орядина. Перелякана, метнулась я вперед, однак вiн побачив мене. Зараз
по тiм почав до когось дуже голосно говорити i смiятися, i нiколи, нiколи
в життi не забуду я iнтонацi© мови його i характеру його тодiшнього смiху!
Одно й друге тикалось мене, мало мене понизити.
Я чула, як спаленiла сильно. Вiн смiявся так, мовби йому хто дарував
мiльйони, i заявляв менi тим смiхом, що не журиться мною зовсiм. Це
зранило мене так, що я з досади майже задрижала. Який здавався гордий, що
перемiг чувство любовi, i як йому було з тим спiшно, щоби менi дати те
вiдчути! I я вiдчула це, як бажав. В мене слух для модуляцiй людського
голосу незвичайно тонкий, а чуття не менше, i тому не обманило мене нi
одно, нi друге. Чи вiн соромився сво © любовi до мене? Була це ненависть
чи гордiсть? Яка гордiсть?
I я терпiла вiд того аж до знесили.
Коли ловлю себе на тiм, що його образ ста перед мою душу, то я заявляю
собi насмiшливо, мов якiйсь iншiй iстотi, що про те все люблю його.
Заразом обгорта мене почуття, мовби тепер iз цi ю любов'ю приступало до
мене щось величне i поважне, щось, що луча ться чоловiковi лиш раз в
життi... Iншим разом закидую все i поринаю в працi.
Уздрiвши його якось раз в мiстi вже здалека, я забiгла скоро в якусь
протилежну вулицю i втiкала нею так скоро, як лиш при людях випадало, щоби
не подибатись iз ним. Сильно зворушена, вiдчувала я цiлком те саме прикре
чувство, що тодi при його смiху на виставi - гидке чувство покори...
_ IX
I знов минув довгий одностайний час, минула зима, наста лiто. Про
Орядина менi майже байдуже. "Вiдцуралась" його майже цiлком, i живу знов
"спокiйним" життям. Нового в нiм не лучалось менi нiчого, хiба, може, те,
що в мене одним знайомством бiльше. Пiзнала я сина панi Марко, лiкаря;
пробував у нас щось шiсть недiль.
Одного дня прийшов вiд його лист, в котрiм писав, що прибуде. Сам не
надiявся, що якраз тепер буде мати нагоду побачити свою матiр; однак
пiзнiше вiдплине, може, де далеко i подорож та забере багато часу, тому
користа зi свобiдних шiстьох недiль i прибуде, щоб оглянути свою
батькiвщину i дорогу матiр.
Утiха панi Марко була невимовна. Не бачила його майже три роки i ©й
здавалося, що з його при©здом прибуде все ©© минувше щастя, вернуть гарнi
днi ©© минулих лiт, i вона аж поздоровiла.
- Я ладилася вже вмирати, - говорила сво©м знайомим, усмiхаючись
весело, - а тепер аж поздоровiла.
Цiла хата готовилася на його приняття, мусила пристроюватись, мов
молода для молодого. Все блищало, сяяло в нiй, дихало якоюсь святочнiстю,
новiстю, якимсь ожиданням. Для нього призначена кiмната сталася осередком
думок добро© матерi i вона була би найрадше прикрасила ©© лиш самим
золотом i срiблом. Найкращi i найдорожчi цвiти мусили перенестися до його
кiмнати, а вона, любуючись ©х барвним видом, говорила раз по раз, що вiн
©х любить, любив ©х ще малим хлопцем...
Я боялася його при©зду.
Вiдвикши вiд мужчин, я стала майже несмiлива i боязлива й уникала з
ними стрiчi. Мене обгортав неспокiй при думцi, що прийдеться небавом
проживати з чужим незнайомим чоловiком пiд одним дахом, стрiчатися з ним
по кiлька разiв денно, сидiти разом при столi, вiдповiдати на його
питання. Це було менi дуже не в смак, i я зiтхала нишком i просила бога,
щоб той час минув якнайскорше, i щоб ми знов лиш обидвi осталися,
проживали тим тихим, спокiйним життям, як досi.
Вiд часу до часу прокидалося в менi i чувство завистi. Панi Марко,
котра займалась досi лише мо ю особою, "любила" досi найбiльше мене,
звернеться цiлою iстотою (так думала я) до свого того боготвореного сина,
i я остануся для не© лиш "товаришкою", потрiбною тiльки до услуги.
Я була привикла до того, що з ©© окруження була я ©й найсимпатичнiша,
що сво серце виявляла передi мною i дiлилася найменшою думкою зо мною. А
тепер, може, змiниться то. Тепер прибуде вiн, син того укоханого мужа,
котрого не забула й досi, i йому будуть мусити всi вступитися. Я
насамперед! Так, я вiдчувала, що з його при©здом зайде змiна i в мо©м
життi, i що в його особi зближа ться до мене якийсь неприятель, i то
такий, перед котрим треба буде, може, поклонитися. Те, що панi Марко об
нiм оповiдала i що дихало з його писем до не©, викликало поважання, i вже
на сам спогад, що, може, й я буду мусити коритися йому, ворохобило мо
нутро, наповняло якоюсь горестю i упрямiстю. Я не хотiла нiкому коритися,
нi, я й не потребувала цього чинити, а супроти нього вже зовсiм нi!
Коли настав день його при©зду, я ходила зворушена, роздразнюючись
чимраз бiльше прерiзними дрiбними орудками, що ©х на просьбу панi Марко я
полагоджувала для нього.
"Я вже тепер його обслугую, - говорила я глумливо до свого серця, - а
коли при©де, то буду лиш при дверях стояти i ждати на прикази".
Коли надходила година його при©зду, я випросилася нiби до Оксани i
пiшла далеко на прохiд в поле. "Так, - думала я, - нехай собi вже тепер
при©жджа , нехай вiтаються досхочу, тiшаться собою посполу. Я бодай не
буду при тiм i не почую приказiв: "Наталi , велiть подати каву", або
"велiть подати воду, зачинiть вiкно" i т. д.".
I пiшла. Ходила я i блукала довго-довго по полю. Мучилася рiзними
роздразнюючими думками, рiзними спогадами з минувшого i теперiшнього
життя. Думала про Орядина, про його гордiсть, про те, що не бачила його
вже так довго, а хоч i бачила, не поговорила з ним нi слова; думала над
тим, що ненавидить мене тепер i що я дуже, дуже опущена, осамочена, не маю
нiкого в свiтi, хто би займався мо ю iстотою, переймався нею наскрiзь, як,
напр., бабуся! I я згадала ©©, а згадавши ©©, сплакала мимоволi. Так, я
блукала сама мiж людьми, мусила собi сама бути i провiдником, i оборонцем,
i всiм на кождiм кроцi. Чи така вже моя доля довiку? Нерозумна я, коли
думала якийсь час, що оця жiнка, котрою мене бог мов за всi дотеперiшнi
муки нагородив, любить мене хто зна якою любов'ю! В не© прецiнь хто
iнший, ближчий серцю, як я, чужиниця, товаришка, - хтось, супроти кого
вона ма i обов'язки, коли тим часом я побираю плату за все, що роблю для
не© - i вона менi нiчого не винна... Нi, нi, вона не винна нiчого, ©©
заплата i презенти перевищують геть-геть мою працю в ©© домi...
Такi i подiбнi думки дразнили мене, мов невидимi демони, доки сонце не
ладилося до заходу, доки додому не вернула.
Вернувши, хотiла я зайти незамiтно до сво © кiмнати, однак мов
наперекiр менi сидiла панi Марко зi сво©м сином на верандi, котру я мусила
переходити, щоб дiстатися якнайборше до сво © кiмнати. Несмiливим кроком
пiдходила я до дому. Я знала, що люди на верандi мусили мене вже здалека
замiтити; я ж переходила зiльник, що пишався перед ©х очима, i не могла
остатися незамiченою.
- Ходiть, Наталiе, ходiть уже раз! - кликала з нетерпеливою радiстю
панi .Марко, коли я пiдiйшла вже до сходiв веранди. - Де ви так довго
забарилися? Я вже туй-туй що не розгнiвалася на вас. За вами посилала до
Оксани, бо ви казали менi, що iдете до не©... Ой, з вас великий крутар! -
додала нiби серйозно i, всмiхаючись, погрозила пальцем. - Ви, певно,
боялися по свому звичаю стати менi в чiм-небудь на завадi, напр., нинi при
стрiчi з мо©м дорогим сином. Я вас добре знаю! - I звертаючись до молодого
чоловiка, що сидiв бiля не© i замовк, побачивши мене, додала: - Це та
сама, Iване, що я тобi об нiй писала. Вона упри мню менi днi, живе зi
мною в тiй самотi i зносить всi вибаги мо© терпеливо. Це вона, Наталiя
Верковичiвна!
Вражена щирими словами панi Марко, я встидалася сво©х передуманих дум i
недавно ще почувано© завистi. Змiшана i трохи заклопотана, спинилась я на
верандi i майже не знала, в який спосiб обiзватися. Так само була я й дуже
здивована. Передi мною стояв цiлком iнший чоловiк, нiж я собi його досi
уявляла. Нiчого геройського не було в нiм, ростом чи не нижчий вiд мене, з
лиця майже негарний, опалений сонцем, темно-русявий, з окулярами перед
ясними, проникливими очима, котрi спочивали тепер з холодною цiкавiстю на
менi.
- Мило менi пiзнати вас, - обiзвавсь рiвним, звучним голосом, - тим
бiльше, що почуваюся вашим довжником. Мати писала менi багато гарного про
вас. - I з тими словами подав руку, нi, не руку, а два пальцi. Я ледве
доторкнулася ©х, склонившись майже незамiтно, а вiдтак i вiддалилася до