Кобилянська О.. Царiвна

доторка ться сотень струн в його душi, i всi вони вiдзиваються
негармонiйними, прошибаючими звуками.
Вiн ненавидить ©©. Ненавидить все, що йому здавалося на нiй лiпше i
тонше; ненавидить, бо вiдчува , що в не© "раса" i що ©х дiлить степiнь
чистоти.
- За чотири недiлi вiдбудеться наше вiнчання, - говорив далi з огидною
пихою. - Я й ©здив тому в рiднi сторони, щоби полагодити там деякi справи.
- А панна Марiя?
- Що ж?
- Вона переселиться до вас?
Вiн зачудувався:
- Чому до мене?
- Отже, нi?
- Я не бачу найменшо© причини до того...
- Я думала, бо ви обiцювали ©й те так часто.
Вiн засмiявся насилу.
- Це була романтика. Слава богу, я ©© вже позбувся.
- Ви вже стiльки позбулися!.. - Вона каже це якось мимоходом, байдуже,
все ж таки з якимось незамiтним, роздразнюючим усмiхом.
Вiн скипiв.
Вона корить його i б' в самi найвразливiшi мiсця. Вона його зна ,
його, котрого деiнде цiнять так високо... Однак хто вона така, тота
зарозумiла креатура[143]? Чим вона вища вiд його, що так кида йому
погордою в очi?
- Я вже не одного позбувся, - промовив вiн, - але ви помиля теся,
думаючи, що в мене не осталося ще доволi сили.
- Ви справдi спосiбнi...
I з якою iнтонацi ю вимовляла знов тi слова, чи не iронiчно? В нiм
збурилося все нутро. Вiн пiднiсся з свого мiсця. Обо глядiли на себе
палаючими очима.
- Чого ви властиво вiд мене хочете? - спитав вiн.
- Чого ж би я могла вiд вас хотiти?
- Чому зневажа те мене?
- Хiба я зневажаю?
Вiн трохи не казиться вiд сих слiв.
- Я вiдчуваю, що я у ваших очах упав, або нi, гiрше ще. Я у ваших очах
безчесний i зрадник. Я у ваших очах чоловiк, що запроду i других; на вашу
думку, я, певно, i негiдний носити iм'я "муж"! Що ви собi властиво
дума те?
Вона мовчала i не рушалася з мiсця. Стояла оперта спиною до стiни,
змiнена, i пiдвела лише трохи вище голову, щоб ©© також опiсля сперти до
стiни.
- Що ви собi дума те? Питаюся ще раз!
- Тепер я думаю, що найкращою iлюзi ю в мо©м життi були ви для мене.
Вiн витрiщив очi на не©.
- Що? Iлюзi ю? Дякую!
- Iлюзi ю, котру я, впрочiм, боготворила. Тепер менi жаль.
Вiн усмiхнувся цинiчно.
- Страшно жаль. - Вона говорила, усмiхаючись слабо, а ©© великi очi
блукали безцiльно понад його голову. - Не думайте, що я жалую за любов'ю,
котрою я вас колись любила. Я навiть переконана, що вас не любив нiхто
так, як я, i, може, й не буде так любити. - I пiд час тих слiв покрила
смертельна блiдiсть ©© лице. - Менi лиш жаль, що ви мене не розумiли! З
хвилини, в котрiй ми перший раз розсталися, почали ви мене не розумiти.
Другий раз ви мене вже не розумiли.
- Другий раз я благав вас iти зо мною! - боронився вiн. - А ви
вiдопхнули мене вiд себе. Я був вам замаловажний. Ваша шалена гордiсть i
хороблива уява бажала собi бог зна чого; тим часом я був лиш звичайний
чоловiк i хотiв дiлити з вами свою долю, чи як ви то там назвали: буденне
щастя.
- Правда, - вiдповiла вона, - я не хотiла подати вам руки до такого
щастя, бо я вiрила в вас, т. ., уявляла собi, що ви мусите розвинутися в
кращу, сильнiшу iстоту; в таку, до котро© i я, i другi могли би молитися.
Я чула вже тодi, що без того не змогла би бути для вас тим, чим я хотiла в
глибинi душi сво © статися вам. Чи я бажала чогось справдi неприродного? В
мо©х очах чоловiк щось дiйсно божеське, хоч - як ви раз казали - вiн ма
сво корiння в землi. Вiн може розвинутися в прегарний цвiт, але до того
треба волi, треба борби i вiдречення! Вiдмовивши вам, я не хотiла, щоб ви
пiшли i стали вперед "великим паном". О нi! Я бажала лиш, щоб ви стали
морально свобiдним мужчиною, а не наймитом сво©х страстей. Я хотiла перед
вами коритися без краски на лицi. Того хотiла я. Та тут я, мабуть,
помилилася. Ми не порозумiлися. Ви казали менi, що в мене нема змислу для
дiйсного життя; впрочiм (вона усмiхнулася гiрко), може й нема!
- Навiть посада компаньйонки була вам милiша, нiж замужн життя зi
мною! - говорив вiн тремтячим, зворушеним голосом.
- Я бажала закоштувати хлiба, заробленого власними руками! - вiдповiла
вона. - Я хотiла пiзнати, що то таке свобiдна воля. Я не жалую того, хоч я
не була би пiшла, якби жила моя мати або отець; але я й не пiшла з бути,
ви це зна те. Менi показали дверi, тому що я не хотiла вiддаватися за
Лордена, - чи, може, було менi пiддатися? Ах, Орядин, я не боюся голоду i
холоду, бо я не боюся i смертi, Впрочiм, я чула в собi силу i тому пiшла;
чи то було неправе?
- Ви вимага те вiд чоловiка забагато! - сказав вiн - Не зверта те уваги
на вплив його обставин; в тiм ви помиля теся... i тому...
- Я, Орядин, я? - перебила вона йому i розсмiялася. - О, я вiрю у вплив
обставин, в те, що вони формують нашi думки i сили, але я вiрю i в те, що
в чоловiцi суть i вiдмiннi черти, котрi опираються обставинам i опановують
©х. Вас мала я за такого чоловiка, що не пiдпада буденним прикметам, що
бореться з убiйчими, пригнетаючими обставинами доти, доки не стануть
пiдвладними йому! - i в тiм я помилилася! - А коли вiн мовчав, говорила
вона далi: - Скажiть, як менi жити в теперiшнiх обставинах, щоб мо життя
стало подiбне до життя вдоволених, або нi, - закинула живiше, - скажiть
менi радше, яку роль надали ви укра©нкам або й менi, напр., нинi,
заявляючи менi сво© заручини з полькою?
- Роль вам? - промовив вiн, зчудований.
- Так; на вашiй укра©нськiй шахiвницi...
Хвилину дивився вiн безмовно на Наталку. Опiсля заграв якийсь лихий
усмiх на його устах i, шукаючи очима за шапкою, обiзвався:
- А, так! Тепер розумiю; та що менi багато говорити? Цим разом, т. .
тут, я невинний. Ви вибрали собi самi роль на тiй шахiвницi. Менi
оста ться хiба пригадати вам високе значення це© ролi; а то - ваше
змагання до "полудня людськостi, до вищого чоловiка".
Вона дивилася на його сво©ми великими очима, що на ©© блiдiм лицi тепер
аж горiли, - i неначе линула думками дальше, як вiн бажав...
- Отже, це моя провина! - промовила гiрко. - Це тота недуга, задля
котро© прийшлося менi стiльки терпiти, проклiн, що споганив менi вже життя
дома i пiгнав мiж чужi люди! Гаразд! - додала з якоюсь веселою гордiстю. -
Я буду ©© наслiдки зносити. Бувши дитиною, я бажала летiти через море в
полудневi кра©, котрих красу уявляла собi моя фантазiя в тисячних барвах.
А вирiсши, я бажала, щоб ми стали iнтелiгентним народом, свобiдним,
непоборимим в сво©й моральнiй силi, щоб дiйшли також до "полудня".
Розумi ться, кожда i кожда одиниця (думала я собi) мусила би сталити сво©
сили, перемагати i себе, щоби розумiти життя пануюче, i бридилася
прикметами невiльничими. Об тiм марила я часто. Це була i ще моя хиба.
Коли моя уява сягала поза границi можливостi, то в тiм, може, не ©© вина,
то судiть мене, Орядин, судiть i ви! Ви зна те цiле мо життя! - Сказавши
це, затяла зуби, бо ©© давило щось в горлi, мов корч.
Але вiн не мiг ©© судити.
Вiн не мiг опертися цiлком впливовi ©© пориваючо© iстоти, впливовi ©©
слiв, що вона його так дуже любила. Такого зiзнання не надiявся вiн
нiколи. Вiн думав, що вона закута ться в уражену гордiсть i що цiла сцена
вiдбудеться холодно кiлькома словами, гратуляцi ю, i вiн зiрве всi тотi
неяснi вiдносини, що накладали на його якiсь обов'язки i тяжiли на нiм не
раз так дуже. Чому? Вiн сам не знав. Тим часом вiн зворушився сам,
переконуючись, що вона йому не байдужа, що не була йому такою, хоч як
вмовляв в себе часто, що не обходить його нiчо i що не любить ©©. Але що
ж! Вiн мусить з нею зiрвати. Це було би нерозумно дати запанувати одному
чуттю над цiлою сво ю будучнiстю i то саме тепер, коли все склалося для
нього так легким способом i так гарно. Тамта любила його, мала прегарний
ма ток i була така сама добра людина, як ця, хоч оця приковувала його
якоюсь чудною силою до себе. Та ба! Вiн не хоче бiльше бавитися чуттями,
вона йому ще недавно завдала доволi горя i прикростей з тою шаленою
румункою, а тепер починати знов наново? Вiн буде щасливий i з тамтою, хоч
i не любить ©©; вiн переконався, що щастя становить щось iнше, як сама
любов, тому - вперед!
Вiн станув перед нею, гарний, високий, на вид спокiйний i простяг до
не© руку.
- Я зворушив вас, - сказав непевним голосом, - хоч i не бажав того
нiколи, я не ваш ворог, я переконаний, що в таких людей, як ви, доволi
сили, щоб знести кожду страту в життi i кождий удар, хоч би i найтяжчий.
Вона кинула на його гордим, недовiрчивим поглядом, i ©© чоло
захмарилося.
- Найтяжчi страти в життi переболiла я вже; а то страту родичiв i
бабунi. Те, що наступило потiм, або що може ще наступити, не в силi
завдати менi бiльше горя, як завдало це. Впрочiм... дякую вам за вашу
гостину i за всi новинки i - гратулюю вам!
Вiн склонився низько, аж надто низько - i пiшов.

Така сама тишина, як перше.
Вона оперлася одним колiном до софи, а руками заслонене лице втиснула у
подушки.
Так, це правда, що потонув i пропав! Вона не дума над нiчим ясно; ©й
зда ться так, мовби хто прийшов i ударив ©© по головi довбнею, а вона, хоч
заголомшена, вiдчува цей удар. Але нi, ©й властиво не так зда ться. В нiй
збудилося прецiнь стiльки голосiв, зовсiм так, мовби в ©© серцi ожив рiй
бджiл; шукав виходу i не мiг його найти, а вона або удавиться, або
оглухне...
Вона вмовля в себе, що все те перемине, силу ться згiрдливо
усмiхнутися i вiд часу до часу шептають ©© уста майже несвiдомо: "Марко!
Марко!" © мучить жадоба виконати щось подiбне того, як сiсти на дикого
коня i пустити йому свобiдно поводи, щоб помчався скаженим летом i
затоптав всi тi пiдлi, самолюбнi, брехливi креатури, собак тих! Або
кинутися в човен в бурливi хвилi... i реготатися!
Або, може, ще iнше? Може.
Може, потонути душею в тони i виграти то, що ©© так страшно давить?
Так, виграти, однак не лиш для себе! Для всiх, що мають серце i слух... Та
ба! Грати!..
Так оперта лежить вона довго...
Вiдтак проходжу ться по кiмнатi. Принесенi ним листи впадають ©й аж по
довгiм часi в очi. Вона сяга вперед за листом вiд тiтки. Майже не
розумi , що чита , i лише при кiнцi писанi слова вражають ©©. "Ти дума ш
над бог зна чим, Наталко, а не застановишся над тим, що тво© роки не
стоять. Леночка майже цiлий рiк молодша вiд тебе, а ма вже двi донечки, а
трет в дорозi..." Вона кинула вiд себе лист, немов в ©© руках опинилося
щось гидке, i вхопила за другим письмом вiд панни Марi©. "Я така
вдоволена, - писала вона мiж iншим, - що з Василем склалося все так
щасливо. Бог добрий, допомiг йому до добро© волi. Я боялася за його, тепер
сповiдаюся перед вами одверто. Вiн пристрасний i змiнчивий характер, хоч у
його серце золоте i чувство глибоке, а розум острий. I Ма вський з нього
вдоволений. Каже, що перший мудрий учинок Василя - то цей, що жениться так
пишно, i тому простить йому всi його прочi "дурницi". Зоня гомонить на
його, як звичайно, i каже, що вона була би волiла, щоб вiн женився з ким
iншим i не шукав передусiм ма тку. Але вона все така, як була давнiше. Я
лиш не розумiю, чому ваша тiтка i вуйко приняли так дивно звiстку про його
заручини. З тiтки менi не дивно: вона ма претензi© до кождого молодого
чоловiка i засуджу кождого безоглядно, що не зверта уваги на ©© доньку;
але ваш вуйко, Наталко, той спокiйний, добрий чоловiк, вiн засмiявся так
злобно на вiстку про заручини Василя, що я того смiху й до смертi не
забуду. А вiдтак вийшов з кiмнати, мовби не хотiв про його й чути. Я
розповiла те все Василевi, бiльше жартом, а вiн просто казився з лютостi.
"Це мiщанська вузькогляднiсть! - казав. - Але, слава богу, що в мене
сумлiння сильне i що я не трус. З часом поклоняться менi всi, побiда буде
по мо©й сторонi. Я вже не той сфанатизований дурак, який був давнiше! Я
вропе ць!.." I т. д.
Кiмната освiчена слабо.
Вона лежить зморена, i ©© гарнi бiлi руки звисають сплетенi безсильно
понад край отомани i вiдбиваються блiдо вiд темного ©© тла. В ©© душi
запанувала якась пiтьма, здавалося, що одна з ©© найзвучнiших струн
урвалася.
- Хто винен, хто винен? - шевелять ©© уста i вона передуму все наново
ту думку, що в нiм любила свiй народ, рiдну пiсню свою, котро© частина
потонула з ним в якусь бездонну глибiнь безповоротно, i одним голосом
стало знов менше... Хто винен?
_ XVII
Чотири недiлi пiзнiше вийшла вона з дому, щоби побачити його вiнчання.
"Де люди любляться, там мусить той коритися, що найбiльше любить", -
писав десь раз данець Якобсен. А що вона любила бiльше, то черга коритися
припадала на не©.
На судженiй Василя мусить щось бути, коли вiн жениться з нею; вона ма
прегарно Лiста грати.
Надворi погiдно, тепло. В не© охота погуляти на свiжiм воздусi i аж
потiм пiти в костьол. Вона зверта ться в мiсто i йде головною, ясно
освiтленою вулицею. Перед нею, за нею тиснуться люди. Вона йде скоро,
майже без плану. В ©© душi хмарно, i вона потребу тепла i простору...
По проходi зайшла в латинський костьол. Тут мало вiдбуватися його
вiнчання.
Вступивши сюди, вона змiнилася до глибини душi. © напало страшне
зворушення i якась пропасниця. Костьол був багато освiтлений, набитий
видцями i повний голосного шепоту. Якась дивна, а як ©й здавалося, гнiтюча
атмосфера наповняла його. Головний престол, а радше великий образ
розп'ятого Христа на престолi, здавався немов свiтлом облитий; а мiська
iнтелiгенцiя i велика маса знайомих молодо© обступила його зовсiм. Всi
бажали молодим людям глядiти прямо в обличчя.
Вона всунулася також близько престола i сховалася за якусь старшу даму,
що вичублена, мов молоде дiвча, перешiптувалася без перерви з сво ю
сусiдкою.
Чувство гарячого сорому обгорнуло ©©, що й вона находилася тут, i вона
ховалася за цiкавi дами, щоб ©© нiхто не замiтив, ©й здавалося, що всi
мусили вiдчути, що й вона тут, i вiдгадати причину ©© приходу. Бо що ж
пригнало ©© сюди? Ах, просто смiх бере!..
В послiднiм часi вона майже числила години до сьогоднiшнього вечора, ну
- i дiждалася вкiнцi його! Ах, вона була би сама з себе реготалася, що всi
кругом не© обглядалися би за нею. I чи не варто було заглянути ©й в лице?
Чи такий кiнець не був iнтересний?
Вона схилила голову боязко за спину дами, що перед нею стояла, i майже
не важилася дивитися на зiбраних. Вони ждали в цiкавiй нетерпеливостi,
заглядаючи раз по раз до входових дверей. Скiлько то ©х було, жiнок i
мужчин! Завсiгди суть це лиш жiнки й мужчини! А як блiдо й втомлено i
скорбно виглядали лиця декотрих жiнок! Майже всi вони, - думала вона, -
стояли також раз тут, складали присяги "вiрностi" i здобули собi тим
"iсторiю". Тепер стоять i ждуть.
Чого ждуть? Що ж хотять вони бачити? Чи це якась новина для них? Коли б
©х всiх iсторiю злучив докупи, то вийшло би одно i те саме. Вона уложила
би життя кождо© в музику. Напр., в сонати, в етюди без закiнчень, в
прелюдi©... а ©© iсторiя? Ба! З нею малася рiч iнакше. В не© не було
iсторi©, бо в не© не було фактiв, i тому вийшла би хiба якась химерна
фантазiя, котро© не вмiв би навiть кождий грач вiдограти, хiба яка
вибаглива або розстро на душа...
I ©й дi ться так, мовби над ©© жiночою гiднiстю глузували й знущалися,
мовби доля кпила собi з не©, бо хто ж така вона? Або то, що пригнало ©©
нинi сюди...
"Де люди любляться, там мусить той коритися, котрий найбiльше любить",
- вiдозвалося в ©© душi, мов у вiдповiдь, i вона усмiхнулася гордим,
гiрким усмiхом.
Це була хоч розрада, яко© не стрiча ться щодня.
Внутрi костьолу настав рух i - "Вони йдуть! вони йдуть!", пронеслося з
уст до уст.
Зимнi дрожi пробiгають ©© тiлом, i вона чу , як ©й вiдступа вся кров з
лиця, але нараз почува в собi i чудну силу i з супоко м, ©й самiй
незрозумiлим, вступа в перший ряд видцiв коло престолу.
Вони дiйсно надходили.
Довга шовкова сукня молодо© шелестить остро по камiнних плитах, -
знати, що вони зближаються. Все здержу вiддих, щоб приглянутися всьому
докладно i не втратити з очей i найнезначнiшо© дрiбницi. Вкiнцi вони вже
тут i станули перед престолом. Боже, що за поважна хвилина!
Довкола тихо. Священик прилагоджу ться до вiнчання, зверта ться по щось
до престолу.
Гарне лице молодого якесь сумне i неспокiйне, а вона вигляда щасливо.
Вона велика. Спина в не© довга, заокруглена. В цiлостi робить враження
темно-понсово© рожi, буйно© краси, котра в гарячих, сонячних хвилинах
зда ться просто жаркою... © великi чорнi очi немов пожирають усе, на що
впадуть, i сiяють якимсь дивним, холодним блиском. Але вона гарна.
А вiн? Йому чогось прикро, чу ться не сво©м, майже пригнетеним. Чи тут
нема нiкого з його людей, когось такого, хто би хоч через оцю хвилину був
з ним, як одна душа i одна думка, мiж всiма тими гостями i ©© кревними?
Вiн такий чужий! А оця, з котрою ма проживати цiлий свiй вiк i котру вiн
властиво так мало зна , зда ться йому також такою чужою! Вiн просив сво©х
товаришiв i деякi прирекли явитися до "церемонi©", але, мабуть, жоден з
них не додержав слова i не явився. Ну, вiн ©м цього не забуде, це
запогано, i вiн обгляда ться з болiсно зморщеним чолом, чи не побачить
кого, i нараз - затремтiв.
Вона! Вона тут, прийшла!
Нiколи в життi не злякався вiн так дуже, як в цiй хвилинi, але й нiколи
не вiдчув удруге такого жалю, як тепер. Його серце прошиб бiль. "Вона,
вона, вона!" - спiвало в нiм, i вiн дивився на не©, мов безтямки, i,
мабуть, не забуде ©© вигляду й до смертi. Широко створенi, немов нерухомi
очi на його! О боже! Так дивилася вона за ним того вечора, коли
розставалися перший раз, коли вiн ©й говорив, що вона його царiвна i що
вiн по не© прийде... I вiн нараз усе забув. Все, що мiж ними зайшло, що ©х
розвело, i знав лиш те одно, що любив ©©, ©© одну на свiтi i що втратив ©©
навiки... i чи лиш ©© саму?
Його лице покрилося смертельною блiдiстю.
Чи вiн такий пiдлий?
Нi, вiн добрий, вiн чу , що добрий i що ним заволодiла лиш якась
могутня погана сила, котрiй не хотiв опиратися, i тепер тоне...
А ©© очi, здавалося, що говорили: "Я тут, свiдок тво©х здобуткiв. Нехай
живе мужська честь i мужське дiло!" А вiдтак чи не усмiхнулася вона? Нi,
це не був усмiх, це був плач роздерто© душi, що виступав у не© так, цей
усмiх розумi вiн в тiй хвилинi так добре! О, вiн розумiв ©© завсiгди!
Вона виступила з ряду видцiв i вийшла з костьолу...
Йому дi ться так, якби на його душу залягла тiнь i затемнила все, що
зложилося для його так "гарно й сонячно"! Через хвилину вiн немов
обезсилений, немов запада ться в себе i майже не може вдержатися спокiйно,
щоб не звернути на себе глибшо© уваги; але за хвильку зверта ться до його
священик, i вiн мусить над собою запанувати.
Свiжий, холодний воздух вдарив ©© в лице, коли вийшла з костьолу. Вона
немов вiдродилася наново, вiддиху глибоко.
Так! Тепер вона свобiдна. Позбулася того, що пригнетало ©© i
заморочувало ©© душу. Вона то зсунула з себе i оставила йому; а вiн буде
то носити до кiнця свого життя....
Як же видивився там на не©, мовби побачив ©© вперше в життi! Правда,
вона стала йому цiлком чужа, так само, як i вiн не був для не© вже тим
колишнiм Василем з бунтiвничою душею i iдеально гарними думками, за котрим
з жалю раз мало що не збожеволiла! Тепер - за два-три роки перестануть
себе й знати. Так бува звичайно. Тепер стане йому полька тим "морем", в
котрого золотих хвилях буде купати свою душу, спрагнену "любовi".
Гай, гай; як все гарно склалося!
Вона була би то говорила цiлому свiтовi, щоби добре чули всi i добре
все затямили. Нею запанувала якась дика веселiсть, i вона чулася сильною,
мов львиця. Вiдтак задержалася на хвилинку i задумалася: куди тепер?
Усмiхалася.
Однаково куди; куди-небудь.
© не ожидав нiхто. Могла йти i йти, доки би з утоми не повалилася; то
не викликало би в нiчи©м серцi жалю.
Вона йде скоро, мовби хотiла утекти перед тим, що перед хвилиною
пережила, мовби воно йшло крок в крок з нею, гуляло кругом не©. Вона з
сво©м гладким, шелестячим, довгим шлейфом, з великими пожираючими очима, а
вiн з лжею на устах i на чолi... Гай, гай! Як все гарно склалося!
"Я не нещаслива, - силу ться втихомирити себе щокрок i пiдносить гордо
блiде лице. - Я лиш сама. I що ж на тiм? Слово "нещастя" придумав якийсь
безсильний чоловiк, воно принялося i находить вiдгомiн. Чи ослабати ©й для
того?"
Всюди кругом не© клекотить життя, розляга ться безладний гамiр людсько©
товпи, розмови, смiх i дзвiнки. Елегантнi сани мчаться блискавкою дорогою
повз не©, багато пар, побравшись попiд руки, горнеться тiсно одно до
другого i йде, весело балакаючи...
Куди йде вона? Адже вона не хотiла до нiкого йти, майже не мала нiкого,
бо саме тепер не було жодно© з ©© товаришок в мiстi. Малярка вiд'©хала до
В., а Оксана, помирившись з чоловiком, ви©хала з ним. Одного дня прийшла
до не© зворушена, з чудним блиском в очах i оповiла ©й, що вiн при©хав по
не© i що обо помирилися. "I так я йду, Наталко, - говорила з якимсь
напiвнасмiшливим, напiврозпучливим усмiхом. - Вiн каже, що я йому потрiбна
до життя, мов воздух, i я рiшилася стати йому тим воздухом. Чи вже не
розстанемось бiльше? Бог зна , може, нi. Вiн казав, що не пустить мене
нiколи вiд себе i нехай уже раз зрозумiю, що вiн любить мене на свiй
спосiб! Буду старатися привикати до того "способу", хочу, щоби щастя
усмiхнулося до мене ще раз так, як в перших днях нашого подружжя. Ах,
Наталко, люблю його шалено..." - I ви©хала. А тепер вона не ма тут майже
нiкого.
Вона придивля ться тепер людям, як ходять у свiтлi, там далеко долом
вулицею перед нею i тут близько бiля не©. Там, куди вона зверта сво©
кроки. Яка ©х всюди сила! Як же ©х багато, справдiшн море люду. А й там
далi, де вона не була i де ©©, може, нiколи й не буде, i там ©х така маса!
й впадають в очi нужденнi постатi жiночi i чоловiчi з змарнiлими
лицями. То ©© посестри i браття, говорять ©© мовою i належать до то© само©
матерi, що вона. х багато. Однак - куди гонять вони, за чим? Де ©х доми i
як живуть вони? Нi, радше вже, яка ©х доля?
"Доля!.." I, усмiхаючись, пiшла далi.
Не дивилася нi вправо, нi влiво, лише перейшла скоренько попри ясно
освiтлену елегантну кав'ярню, з вiкон котро© ллялось свiтло струями,
освiчуючи всiх, що переходили тротуаром, i вступила в другу вулицю так
нагло, що спiткнулася сильно з якимсь панком. З переляком вiдскочила,
вп'яливши в його сво© очi, але майже в тiй самiй хвилинi помчалася вперед.
Вiн завернувся i пiшов за нею. © великi, промiннi очi, що блиснули з-пiд
чорно© шапочки на його в переляку, зацiкавили його; а ©© висока гнучка
постать манила його... Хто вона? Йому здавалося, що ©© уста усмiхнулися
при слiвцi раrdon[144], киненiм скоро й пiвголосом. Вона спiшиться, але
вiн здогонить ©©.
Iдучи за нею, пригляда ться вiн ©© одежi. Вiн тонкий знаток в таких
речах. Пальто лежить на нiй складно, зрiст у не© прегарний, але пальто не
послiдньо© моди, а рука, що держить, мабуть, несвiдомо сукню, без
рукавички. Чи оце не якась кокетерiя, щоби подивляли ©© бiлу руку? О
жiнки, тi жiнки!.. Далi зарукавок також не послiдньо© моди!
I вiн iде вже смiло за нею. Що ж, спробувати можна... Крiм того, вона
зверта ться в одну вулицю, не замешкувану великою аристократi ю, а це
також дещо значить...
Вiн прилуча ться до не©, огляда бистрим оком ©© профiль, а вiдтак каже
привiтним голосом i з таким же поклоном, що вiн замiча , що вона йде в оцю
"погану" вулицю сама, i тому осмiля ться вiдпровадити ©©...
Вона станула мов вкопана i, глянувши на його, усмiхнулася.
- Я дiйсно сама, - промовила якимсь здавленим голосом. - В мене нема нi
вiтця, нi матерi, нi брата, нi мужа, котрi би мене проводжали, тому ма те
право обиджати мене!
Вона тремтiла на цiлiм тiлi вiд обиди, а йому здавалося, що, промовивши
тих кiлька слiв, виросла йому понад голову. Вона глянула на його з
несказанним маловаженням, а вiдтак вiдвернувшись, пiшла далi.
Затяла зуби i зморщила чоло, а очi шукали зористого неба...
- Видиш, бабуню, видиш? - .прошептала, i серце ©© заболiло вiд
несказанного жалю. - Чому воно. так? Чи тому, що. я, сама i що мене не
береже нiчия любов?
Повернувши додому, застала, вiд Марка лист. Здивувалася ним чимало, бо
вiд'©жджаючи, не обiцяв ©й написати анi одного слова, а вона не просила
його о це. Писав сумно. Писав, що коли вона одержить цей лист, вiн буде
вже в дорозi до Iндi©. Що ся подорож йому тепер дуже непожадана, бо хотiв
уже назавсiгди вернути до Буковини, а ся дорога, хоч як i бажав не раз
побачити землi над Гангом, вiддалить його знов на час вiд його наймилiших
сторiн. Вона - каже - здиву ться, що вiн до не© пише, однак вiн не може
позбутися немилого чуття, будтоби ©й лучилося щось дуже прикре. Вiд часу
до часу доносила йому Оксана листовно, як його "одинокий товариш"
прожива , але тепер замовкла, а вiн не зносить непевностi, тим бiльше, що
не ма надi© вернути надто скоро додому i переконатися о всiм самому.
Вiн зверта ться прямо до не© i просить ©© о звiстку про себе. Це
заслужив вiн собi хоч би i тим, що серцем i думками пробував так часто
дома. Вона, може, не повiрить йому, вона така недовiрчива, але коли вiн
поверне, тодi перекона ©© в щиростi його слiв. Далi просить ©© не
забувати на його, так само, як не забува гробу його матерi; а натомiсть
вiн обiця ©й подивляти тамошню красу природи "з спомином" на не©. Йому
саме тепер на душi так важко, мов би йшов на смерть, хоч смертi не боявся
вiн нiколи. Чи вона його розумi ? Вiн пише до не© з таким довiр'ям, як
пишеться лиш до найщирiшого друга. I знов дальше, що вiн ма для не©
узбиранi прегарнi мушлi, справдiшнi чудеса природи, i багато iнших речей,
котрими прикрасить кiмнату "свого одинокого товариша", коли поверне. Що
буде числити днi до прибуття ©© листа, кiлькох успокоюючих щирих слiв, бо
на тепер буде й з того рад i т. д.
Прочитавши цей лист, вона немов з поганого сну збудилася.
Вiн писав так приязно, а вона? Що дiялося з нею останнiм часом, чи не
збожеволiла вона? Боже, боже! в яку погань заплуталася вона i при кiм
спинялися ©© думки, коли тим часом тамтий на морi був ©© одним-однiським
приятелем на свiтi!.. Нi, то вона з самоти божеволiла, i ©© палка душа, що
шукала неустанно заняття, спинялась i там, де була непотрiбною, ©й
встидно, вона була замало горда, а на його вiнчання не повинна була йти!
Глузуючи з себе, усмiхнулася згiрдливо i склонила втомлену голову на
руки, згорненi навхрест на столi. Думала над Марком.
Написав, написав! Саме тепер, коли була мов громом побита, втомлена до
крайностi i коли чулася нужденною, мов та собака. Написав! © обгорнуло
почуття вдячностi, i вона притиснула його лист майже пристрасно до уст.