Кобилянська О.. Царiвна

душею, всiма нервами. О боже, як все гарно складалося! Коби лише скорше,
скорше, коби лише борше[46] забратися звiдси, дiждатися "полудня"... Ах, я
була така щаслива, була така упо на, перенята ним, його iстотою, кождим
його словом i духом, що - як те море з берегiв, так виступила з себе.
- Коби лише скорше, Орядин! - заговорила я, вп'яливши очi в його гарне
iнтелiгентне лице (щоби "насититися" також, говорячи вже його словами). -
Я хочу жити, Василечку, прегарним, чудовим життям. О, ти не зна ш, ти не
можеш знати! Чому це так, - шептала я в поспiху, - що ти не можеш в тiй
хвилi мою душу чути? Ти почув би таку пiсню, яко© не чув досi нiколи в
життi. О Орядин! - i розсмiялася з якогось щастя. - Я тебе дуже люблю! -
Його рука звисала з поруччя крiсла, нiжна, бiла, в пальцях тонка, майже
жiноча; я ©© вхопила так, як чинила це в превеликiй, розкiшнiй радостi з
рукою бабуниною, i притисла ©© бурливо до себе. - Як ти будеш вже у цiлi,
тодi ти прибудеш! О, яка я горда!.. Але я твоя царiвна... не правда ж?
Твоя, Орядин! - I знов смiялася, мов та пустотлива дитина.
- Моя! I як то дивно, дивно, що ми досi не зналися!
- А тепер нараз так добре пiзналися! О Орядин, я аж тепер вiдчуваю, яке
життя прегарне!
- А я, - що любов така могуча сила!
- Ми якраз шiсть разiв бачилися, а нинi... подумай лише! - I веселий,
майже свавiльний усмiх завмер на мо©х устах, слова урвалися... На порозi
нашо© кiмнати появилися двi статi: Лена з ще одною дамою. Обидвi пiдходили
до нас. Стара дама прижмурила очi, нiби не розпiзнавала мене добре, а
опiсля звернулися ©© очi на його. Лена несла голову на тiтчин лад.
- Де моя мантилька? - кликнула грубо. - Дай ©© тут i ходи додому! Мама
кличе, але зараз, бо на нас чека повiз пана М.!
Зi мною враз пiднявся й Орядин, i я глянула на його. На його устах
грала лиха усмiшка, а очi його спинилися ворожо на розiгрiтiм лицi мо ©
кузинки.
- Таки зараз мусить iти панна Верковичiвна? - спитав з нета ним
насмiхом.
- Повiз чека !
- Ага, повiз!
Мов пiдтята одним замахом, мов зiв'яла, звернулась я до нього. Завтра,
т. . за кiлька годин, вiд'©де вiн! Мо щастя скiнчилося! Мовчки подала я
йому руку, а вiн стиснув ©© так само мовчки. В нього горiли очi, а я чула,
як зi мною заходила змiна. Справдi, мо щастя скiнчилося! Опiсля
розсталися ми. Як увi снi, оглянулась я ще раз за ним. Вiн стояв на тiм
самiм мiсцi, не звертаючи з мене очей... О, того погляду я нiколи не
забуду! Шалена розпука пiрвала мене, а з грудей вирвався зойк. Чому я не
мала при нiм остатися? Чому? Я ж його любила, любила, любила! Я - його
царiвна!..
_
_ III
Вiд'©хав. Для мене все завмерло. Ходжу, блуджу, нагадую собi... його
нема! Нi в чiм нема! Нiде нема! Хвилями шалiю, i товкла би головою об
стiну. До послiдньо© сльози ридала би за ним! Нi, кривавими слiзьми ридала
би за ним!
Понурi маси мряк тягнуться над горами, вiтер гуде лиховiсно. Смереки на
горах хиляться, потрясуванi ним, мов у шаленiм болю. Я тут, у долинi,
сиджу сама i прислухаюся вихровi сво © душi...
Дика, невгомонна туга розрива мо серце. Мо щастя скiнчилося...
- Ти вигляда ш, Наталко, - каже тiтка, - так, якби ©ла саму крейду, а
тво© очi дивляться так, якби перед ними ставали щохвилi iншi мари!
Лена усмiхнулася двозначне.
- Може, й стають мари, мамочко; адже послiднiй концерт викликав ©х! - I
©© уста викривилися насмiшливо. Тiтка пiдняла очi вгору i, зiтхнувши,
сказала гiрко:
- Пошануй мене, моя дитино! Пошануй, не згадуй тих Славних людей, бо
менi й без них гiрко!
- Зна ш, мамочко, що вiн таки не вступив на теологiю?
Я сидiла мовчки над шитвом.
- Так куди забрався?
- До В., мамочко! Хоче таки права кiнчити чи якiсь iспити здавати. Бог
його зна ! Хоче таки в адвокати йти. Так оповiдала Зоня, мамочко, бо мене
тото нiчого не обходить, так як i вiн не обходить мене нiчого. Заким то
вiн чого дiб' ться! А ще тим бiльше, що ма лише з лекцiй удержуватися.
Перед сво©м вiд'©здом сварився страшно з Ма вським. Казав йому, що вiн
лихвар i що не соромиться сирiтськими грiшми добувати знов чуже добро! Але
що вiн, Орядин, буде паном йому на злiсть, всiм сво©м ворогам на злiсть!
Таке там було, мамочко. Вiн вiд'©хав тому так несподiвано скоро, бо йому
прислав якийсь товариш його, якийсь син багатого шляхтича, грошi, i вiн до
нього по©хав! Бог зна , мамочко, як вiн буде крутити або вже й крутить,
мене то нiчого не обходить. Зоня така рада, що вiн вiд'©хав! Каже: через
нього дома лише сцени. I все через грошi! Врештi, якось жили би, казала,
але через грошi... Тепер ©м усiм мов камiнь iз серця спав.
При ©© послiднiх словах я тихо засмiялася.
- Чого ти смi шся? - спитала тiтка.
- Що ©м камiнь iз серця спав. Вiн упоминався за спадщину по сво©м
дiдовi, за грошi, випозиченi Ма вським, i через те стався каменем...
- Це вiн тобi певно оповiдав, коли ви сидiли в поетично украшенiм кутi,
а я мало що з сорому в землю не запалася, що кревнячка мого мужа вда ться
в розмову з соцiалiстом! - I ©© зимнi очi спинилися проникливе на менi.
- Оповiдав менi! - вiдповiла я, зворушена вже.
- Ха-ха-ха! Славно! Не говорив тобi також, що тебе любить? - Тут Лена
засмiялася вголос.
- Ви не годнi менi вже болю завдавати, тiточко, нi! - Це промовила я
цiлком спокiйно, але заразом перелякана сво©м змiненим голосом.
- Чому ти так побiлiла, коли невинна?
- Чому? Мабуть, тому, що я слаба, що безнастанна боротьба з вами нищить
мо© сили. Ви, певно, не гадали нiколи над тим, що струна, натягнена над
мiру, врива ться.
Вона усмiхнулася холодно.
- Отже, слаба! Дивно лише, що виросла в тiй "безнастаннiй боротьбi",
мов тополя. Але ти, певно, о нервах думала?
- О нервах!
- Ну, видиш, я зрозумiла тебе зараз. Бiда лише, що якраз я в нiякi
нерви не вiрю. Тому не вiрю, що дiждалася вже майже п'ятдесятьох рокiв, а
не мала нагоди пiзнати ©х впливу. В тебе суть нерви, а, я, бувши в тво©м
вiку, мала замiсть нервiв соромливiсть. Розумi ш мене? Соромливiсть! З
соцiалiстами я не вдавалася, а писати також не бралася. Я бралася за
голку, за варення, за прятання[47], за молитвеники - за тото бралась я,
але за нiякi питання та iде©... Ха-ха-ха! Нехай мене питали би, я вже
знала би що вiдповiсти. Ну, в тебе воно iнакше. Погляди вже iншi - тому,
мабуть, твоя кров винна. Ти вдалася в твою матiр, а, вона походила з
вiйськових. Якi вiйськовi люди - то ми зна мо. Чи це було, напр., в
порядку, що вона була з тво©м батьком п'ять рокiв заручена? Що заручилася
ще з гiмназистом? Я те все знаю i для того тримаю тебе в руках; для того
стараюся неустанно зломити й направити твою натуру, бо я знаю, що то
значить легка кров. Звiдки бралась би у тебе зухвалiсть говорити з
мужчиною, коли це я вважала невiдповiдним? Звiдки береться в тебе
кокетерiя? Я ©© тебе не вчила! Я тебе не вчила, саме тодi спускати очi,
коли мужчина при тобi, щоби вiн подивляв "довгi" вi©!.. Це вроджена
кокетерiя. Яблуко не вiдкотиться нiколи далеко вiд яблуньки. Ти донька
тво © прегарно© матiнки, котра бавилася в аристократку i завела велику
бучу, що ©© брат жениться з донькою чесного купця, i котра опiсля сама
вийшла за попа! Тямлю, що по тих ©© словах я спинилася бiля не©.
- Обиджайте мене, зневажайте, як хочете, - промовила я дрижачими
устами, - коли це да вам якесь вдоволення i ма бути помстою за мою
матiр, але ©© саму оставте в спокою! Не вам годиться згадувати менi о нiй,
не вам, що ви, мабуть, так само ненавидiли ©©, як i мене. Я знаю це з уст
мо © бабунi!
© очi заiскрилися, i вона змiряла мене зневажливим поглядом.
- Але не тобi годиться давати науку менi, що з мо © ласки живеш, те
собi запам'ятай! А щодо бабунi, то ©© словами не зiб' ш мене з толку. Я
лiпше знала обох, як ти. Одно© ти не знала зовсiм, а друга розвезла тебе i
впоювала вже з дитинства панськi забаги. Тим-то i не могли ми нiколи
погодитися. А що я властиво хотiла сказати, то було це, що нехай би менi
офiцер станув перед очi, нехай би менi на мою дитину вiдважився поглянути,
то ж то почув би сво ! А коли тобi хочеться вийти за шабельку або за
соцiалiста, то - про мене! Я сво© руки обмию i не буду нiякому скандаловi
винна! Мо сумлiння чисте, я досить навчала i говорила!
Я хотiла щось вiдповiсти, але саме в цiй хвилi створила мала Катя дверi
i, звертаючи головку в тiтчин спосiб до мене, закликала:
- Ходи, Наталко, покажи менi, як задачу робити! Не знаю, як ©© писати,
ту дурну задачу!
- Зажди хвилину, прийду пiзнiше!
- Ждати? Я не хочу ждати. Я мушу тепер написати задачу, пiзнiше хочу
бавитися та й вже. Ходи! - вона тупнула нетерпеливо-розвезено ногою.
- Катя! Коли кого о що-небудь проситься, то чиниться це в спосiб
чемний! - упiмнула я.
Дiвча дивилося менi через хвилину серйозно в очi. Опiсля глипнуло скоро
на матiр i, закопиливши спiдню губку, сказало:
- Ти не смi ш менi розказувати, розумi ш?..

* * *
Менi осталися лише книжки по його вiд'©здi. Читаю дуже багато. Хочу
станути духово на рiвнiм степенi з ним: хочу, щоб не хилився до мене. З
ним враз хочу здiйматися почерез усi перепони, усi труди, почерез увесь
бруд життя, хочу летiти, дiбратися до щастя, до "полудня"...
Передумую цiлу його iстоту, почавши вiд поодиноких поглядiв його, аж до
його характеру, до його натури. Раз сказав вiн:
"Менi закидують, що я не постiйний; це може бути, але в двох речах я
консеквентний[48], а то - в ненавистi до ворогiв мого народу, i в
ненавистi до тих, котрi мене вразять свiдомо. Гай, гай, який я тодi
консеквентний! Ви не повiрили б".
А в любовi чи буде вiрний? О, вiн буде вiрний, адже вiн упою ться сам
любов'ю! Нi, я остануся вже на цiле життя царiвна його, прегарна русалка
його! Я це вiдчуваю. Вiн же дiб' ться до мети, любов до мене буде йому
додавати сили. О, так! Адже вона та сила, що творить. Чи не так? Любов усе
переможе. Я лише журюся, як вiн буде жити, з чого жити?.. Вiн ненавидить
тiтку, але вiн не зна , як я ненавиджу того, що зветься йому дядьком. Це
правда, що вiн лихвар, поганий, скупий чоловiк; про те натякнула менi
панна Марiя сама в однiй гiркiй хвилинi. На жадання Орядина, щоб видав
йому хоч дещо з його маленького капiталу, вiдповiв вiн, що капiтал той
лежить "в домi", в котрiм i вiн, Орядин, пересиджу . Нехай позича на дiм,
у кого хоче, вiн не ма нiчого проти того. Так, а дiм записаний на Зоню,
за котру одну дав би собi i голову стяти. Такий вiн!
Але я вiрю в Орядина, в його здатнiсть, в його волю, i тому успокоююся.
Молилась я рiдко досi, але за його буду молитися. На горi, в тихiй глибинi
лiсу буду молитися. "Над сиротою бог з калитою", - так бабуня казала!

* * *
(Дев'ять мiсяцiв пiзнiше)._
Гу! Як мене переняло холодом! Грiюся i не можу розiгрiтися... Ха-ха-ха!
I чи я все добре зачула, добре зрозумiла? Все? Боже мiй, боже! - i аж нинi
дiзналась я о тiм всiм!..
Перед п'ятьма мiсяцями писав Орядин до Ма вського, щоб йому прислав
його грошi. Благав на чiм свiт сто©ть. Писав, що млi з голоду, що лекцiй,
на котрi числив iз певнiстю, не може дiстати, а товаришi, що спомагали
його дотепер, бiднi, i вiн не може приймати вiд них нiчого, давиться ©х
данинами. I много, много такого! А Ма вський вiдписав йому на те, що коли
медведевi дi ться добре, то нехай не йде на лiд гуляти. Що вiн йому нiколи
хлiба не жалував, дверей перед ним не зачинював. Що був йому завсiгди
щирим дорадником i заступав радо мiсце батька; що останеться таким i на
будуче. Однак вибраний Орядином завiд не для його. .Не для бiдного сироти,
котрому батько оставив лише скрипку, а мати золоту обручку. Що дiдом
оставлений грiш ма бути на випадок хороби або iншого нещастя. Дiд його
бажав собi також, щоб вiн вступив на теологiю, в ©х родинi були з роду в
рiд самi священики. Вiн, такий сирота, повинен придержуватися традицi© i
звича©в родинних i, яко син селянина, звертатися до народу й жити з ним.
Нехай тому не фантазу про бог зна що, а верта хутко додому та й вступа
на теологiю, бо час уходить i не верта ться. Це вiн пише йому зi щирого
батькiвського серця i яко старий досвiдчений чоловiк, котрий вмi з життям
числитись, хоч був також колись сам молодим, гарячим молодцем...
П'ять мiсяцiв пiзнiше, значить тепер, писав знов.
Сивi , каже, з гризоти та впослiдн просить о сво© грошi. Йому ведеться
просто, як "собацi". "Не пiшлете менi мо©х власних грошей, пише, то удамся
до суду! Схаменiться, коли не хочете мати людсько© душi на сумлiннi. Не
пхайте мене в погань i не забувайте, що виклика нужда в людськiм серцi!"
А вiн, Ма вський?
- Отже, судовi хоче вiддати мене мiй "син", - казав. - I дiждався я з
бiдно©, на смiх полишено© сиротини на старi лiта пiдпори! - I розсмiявся
гiрко. - Га! Нехай вiдда ; це вже наслiдки нинiшньо© модно© фiлософi©; i я
покорюсь ©й. Я лише спитаюся: чи ма вiн свiдкiв на це, як менi дiд його
передав грошi? Якi грошi? Скiльки ©х було? I що вiн, дiд його, справдi
передавав менi ©х? I пiд якою умовою? Врештi, кiлько разiв казав я йому,
що та дрiбниця, яка осталась йому по дiдовi, лежить ось тут у домi, що не
пропаде! Досi вiн i не питався про те докладно, що властиво осталось йому
вiд його родини, аж тепер нараз! Я бачу за тим щось iнше, - казав дальше.
- То пахне чимось iншим; пахне вже юридичними штучками, яких не видумала
його голова. Але нехай! Вже який я собi й незначний i простий чоловiк,
але останнього кусника хлiба не зречуся через його! В мене i своя
дитина! Нинi-завтра я замкну очi, i хто тодi стане про не© дбати? Менi би
вже й не ходило о тих бiдолашних кiлька ринських, але менi ходить о те,
щоб його чортiвську зухвалiсть зломити. Зi сво ю загорiлiстю вiн
заженеться в нещастя. Вiн слуха модних принципiв, а зна те, пане
професоре, душу тих принципiв? Вона ось в тих немногих словах: "Що тво ,
то й мо , але що мо , то не тво !" Зрозумiли, куди стежка в горах? Але
най-но (шепотiв злобно), я заграю йому iншо© пiсеньки! Заграю ©©, лише най
ще трошки зажде! Я лагiдний, доки лагiдний, але як раз страчу
терпеливiсть, тодi не ручу за себе!..
I пiшов. Ще дзвенить менi його масний, фарисейський голос в ушах, ще
хата мов тремтить досi, як трiснув сiнними дверми за собою. Як я його
ненавиджу, ненавиджу, ненавиджу!.. Iсусе Христе!
Таким самим солодким, жалiсним, рiвним голосом обманю вiн i мужикiв,
видира в них грошi за найменшу провину, за дрiбку сухого ломаччя або за
те, як здибле кого в лiсi...
Я перешукувала судорожне тремтячими пальцями всi висувки свого комоду,
всi пуделка в нiй. Думала найти хоч щось, на грiш подобаюче. Але я найшла
лише кiлька старих, продiрявлених монет, якi дiстала раз вiд бабунi...
Глуха, несказанна розпука обгорнула мене.
Що дiяти?
Передумую раз у раз те, що почула.
- Посилайте грошi на дорогу i пишiть, най верта ! - радив вуйко щиро.
- I побачили б ви його, якби я пiслав грошi на дорогу! - смiявся
надлiсничий. - Поверне вiн сам! Лише най поживе там ще трошки, най поживе!
Не зна те? До часу збанок воду носить!..
Я закрила очi руками, а вiн з'явився перед мо ю душею.
З'явився блiдий, з тлiючими очима, в старiй одежi, голодний!
Я зойкнула. Орядин! чи ти бачиш? Я не в силi тобi помогти! Я, царiвна
твоя!
I я наче зiв'яла вiд двох годин.

* * *
Минають днi, минають ночi,
Мина лiто, шелестить
Пожовкле листя... гаснуть очi;
Заснули думи, серце спить.
I все заснуло - i не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по свiтi волочусь,
вже й не плачу й не смiюсь... Т. Шевченко
Чи моя душа з утоми завмерла? Чи вбiйча, безнадiйна одностайнiсть
зробила мене байдужною? Я вже не розумiю себе. Живу вiд рана до вечора, бо
вечора дiждатися треба, а нiч пересплю, бо за нею наступа ранок. Менi
однаково, що завтра буде, а позавтра? теж байдуже!
Деколи обзива ться в менi голос, що життя винно менi ще багато. Тодi
згадую його i розум трачу. Плачу, аж доки не успокоюся. А супокiй цей, то
ледоватий, тупий сум.
Не раз знов в гарячих днях, коли воздух аж жаркий, опадаю зовсiм iз
сил. Тодi кидаюсь де-небудь у траву i придивляюся малесеньким, ледве
видним мушкам, як кружляють у воздусi. Часом засипляю, а вiн - немов лише
того ждав - присниться. Завсiгди палкий, веселий... смi ться з мене, що в
мене сумлiння "нiжне, мов павутинка"...

* * *
Сьогоднi по обiдi сидiли ми обi з тiткою в городi i пороли якусь стару
сукню. Вуйко, повернувши iз школи, запалив собi люльку i сiв коло нас.
- Ну i що ж, Мiлечку, що ж там нового? - питала тiтка, котра не любила
довших хвиль мовчанки.
- А що ж би там нового, Павлинко? От все однаково: дiтвора пусту , не
вчиться. Школа для них - то кримiнал. Лучче би по горах, по дворi гуляла!
Га, молодiж! В молодiжi, звiсно, думки бог зна де...
- А дальше, Мiлечку?
- Ну, вiдтак, Павлинко, я зголоднiв. Оце найновiше! - Вiн засмiявся
добродушно i глядiв за густими клубами диму в воздусi.
- А мене сердить, Мiлечку, що Лена нiчого з Л. не пише, - казала тiтка.
- Як по©хала, то якби в воду пiрнула. Я не розумiю, чому тепер дiти так
скоро забувають на родичiв. А вона також!
- Ну, що ж? Добре ведесь ©й там у тiтки i тому мовчить!
- Це правда, що ©й у мо © сестри буде добре вестися, але все-таки я
рада би знати, як i що.
- Що ж би ти хотiла знати, Павлинко?
- Ей, Мiлечку, тобi треба зараз все як на лопату класти, - вiдповiла
тiтка нетерпеливо. - Ти нiколи не здогада шся сам того, що треба!
- Мабуть, чи доволi гуля , Павлинко? - спитав вуйко, потрохи
заклопотаний, що знов раз не здогадався. Тiтка усмiхнулася гiрко.
- Ти гада ш, Мiлечку, що двадцятитрьохлiтню дiвчину висипа ться задля
гуляння в свiт? Ну вже що, але на полiтицi не розумiвся ти нiколи.
- Ти вгадала, Павлинко! - сказав вуйко, пiдносячи високо брови. -
Вгадала. Я держався завсiгди супроти полiтичних змагань байдуже або
здалека. Це не добре, як всi полiтикують. Для мене мiй завiд - полiтика.
Ти гада ш, Павлинко, що з пiдростаючими хлопчиськами не треба також деколи
полiтикувати? Ой, ще й як! Але я завсiгди за споко м. Найкраща хвиля в
життi - то хвиля, прожита в спокою. Мене мо© ученики розумiють i люблять
через те. Я i вчу ©х любити спокiй, i тому, Павлинко, я не бавлюся в
полiтику, котра веде до нарушування спокою. Нi, боротьба за царську бороду
не обходила мене нiколи.
- За царську бороду! Але коли тут iде о будучностi тво © дитини?
Вуйко стривожився.
- Так що ж з нею, Павлинко? Може, ©й грошей треба, а ти не хочеш менi
прямо сказати? Тiтка зiтхнула.
- О Мiлечку, коли б вона грошi мала, то мала би i все, що ©й треба.
Тодi я би не посилала ©© в свiт мiж люди....
- То кажи ©й додому вертати, Павлинко! Всюди добре, але, щоправда, дома
все-таки найлiпше.
- Що вона дома пiчне? Хто ©© побачить? З ким зiйдеться? Пропаде, та й
годi; а лiта не вернуться назад. Вуйковi наче свiтло зiйшло в головi.
Здогадався.
- Твоя правда, Павлинко. Вже най там побуде якийсь час, там, мабуть,
бiльше молодiжi, як тут!
I вуйко знов наложив люльку; всi замовкли.
Я скiнчила свою роботу. Поклавши ©© коло себе, я сперлася вигiдно об
спинку лавки. Погляд звернувся мимоволi на захiд. Сонце спускалося за
темно-синявi гори, лишаючи жаристу полумiнь на небi. Зубчаста скала, що
рiзко вiд червоно-золотистого неба вiдрисовувалася, прикувала мiй взiр.
Там царював дуб-великан.
Ще стояв.
Нi вихор, нi блискавицi не зламали його. Навiть не зiгнули. Сильний, та
й годi! Вдивляючись в ту гарну, як в казцi, картину, я забула на хвильку
цiле окруження. Так само жарiло раз i в мо©м серцi, так само вiдбивався i
вiн на золотистiм тлi мо © молодо©, любовi жадiбно© душi. Прегарнi
фантастичнi мрi© окружали його так само, як он тут на небозводi окружають
дуба нiжно-рожевi хмари.
Тепер вже все здавлене. Понура тьма вiдречення облягла бажання, i вони
завмерли. Бiльше як рiк минуло з того часу, i нiяка згадка, нiяке слово
вiд його не вiдсвiжило ©х.
- Але чому i хлопцi нiчого не пишуть? - обiзвалася знов тiтка. -
Передвчора святкувала сво© iменини, а з них жоден анi не писнув. Це вже
негарно. Я заслужила собi за свою любов i тяжку працю на iншу подяку i на
iншу увагу. Але вони пишуть лиш тодi, як ©м грошей треба; а як дiстануть
©х, то i знов мовби позникали з землi. Ти написав би коли до них гострiше,
Мiлечку. Ти занадто добрий. Тим ти ©х псу ш, Мiлечку; гостре слово не
пошкодить ©м нiчого, i не пошкодило ще нiколи.
- Ет! що ти хочеш, Павлинко, вiд тво©х дiтей? Вони добрi, послушнi,
рахуються з грiшми, розсудливi - так i чого ж ще вiд них жадати? Глянь на
других родичiв, що тi мають зi сво©ми дiтьми клопоту! А ми - що?
- Що мене другi обходять, Мiлечку?
- Мусять обходити, адже ми живемо з людьми! От глянь хоч би i на
надлiсничого, а Орядин i не його дитина!
- Нашi дiти, Мiлечку, не пара Орядину. Врештi, пiшов собi з дому i на
тiм скiнчилося!
- Ха-ха-ха! На тiм скiнчилося! Нi, Павлинко, на тiм не скiнчилося!
- Ма вський не посилав йому жодних грошей, - вiдповiла тiтка. - Правду
сказавши, вiн не обiйшовся з ним гарно. Вже як було, так було, але нехай
би був йому капав по кiлька ринських; але вiн - нi - та й годi! Я не кажу,
вiн чесний i добрий чоловiк, але коли йде о те, щоби видобути з нього який
грiш, то вже не дай господи! Перекинеться вмить у змiю! Так чим же терпить
вiд хлопця?
- То ти не чула нiчого?
- Що ж мала я чути? Сам зна ш, то не в мо©й натурi плентатися по хатах
i вивiдуватися.
- Так я тобi скажу, чого не чула. Орядин розiгрався шалено в карти. Тим
пробував, мабуть (мiркуй лиш), здобувати грошi на науку. Вигравати було
добре, але чим програне вiддавати? Отже, заскаржив Ма вського через
якогось лихваря, котрому записався, правдоподiбно з цiлою душею, о сво
майно (вiн мав вiд дiда якiсь льоси[49]), i Ма вський мусить тепер давати
грошi, хоч не знати вiдки бери!
- I що ж Мiлечку?
- Одну половину заплатив цими днями, а за другу випросився на якийсь
час.
- Дурак, Мiлечку.
- Чому дурак? Нащо йому клопотiв? А може, ще й фантування[50]? Льоси
Орядина вiн зужив, це правда, але ©х вартiсть була би для його не пропала,
т. . вiн би був йому грошi вiддав. Вiн все казав: як вiддасть Зоню. А хоч
би i не вiддав, так боже мiй! за що годував його, виховував? Божим духом
вiн же не жив; Ма вський також гiрко працю , не сидить iз заложеними
руками.
- Що я завсiгди говорила, Мiлечку? Що я завсiгди говорила, що скупий
два рази тратить! Якби був йому часом пiслав який грiш, був би лiпше на
тiм вийшов. Тепер буде приневолений все вiддати. Добре йому так!
Дурних i скупих я не жалую. Але Орядин, Мiлечку, Орядин, кажеш,
розiгрався?
- Гра , оповiдають, так, що страх!
- Хто, кажеш, оповiда ?
- Молодий М. Вiн бачився чи раз з ним в В.
- Вiн бреше, Мiлечку. Я би йому не повiрила у всiм.
- Так вiрмо лише в половину того, що говорить, то все останеться якась
правда. М. говорив, що "колишнiй реформатор, соцiал-демократ зiйшов на
пси. Голови, каже, не носить вже тепер як олень, але як той вовк, що на
здобич виходить". Так казав. Скiльки на тiм правди, менi байдуже! Славити
бога, що мо© дiти не "реформатори": були би, може, також з часом
показилися.
- Ха-ха-ха! Я знала, що Орядин авантюрник. Я завсiгди казала i кажу, що
яблуко не вiдкотиться нiколи далеко вiд яблуньки. Вiн унаслiдив тi нещаснi
примхи, певно, вiд свого батька, а тотi - гонять чоловiка неустанно вiд
щастя до нещастя; змiняють часто настрiй душi. Це я знала!
Мене обняло холодом, i я сидiла недвижно. Зовсiм недвижно! Очi дивилися
кудись в далечину, руки лежали на колiнах обезсиленi, а уста немов
засохли... Нараз засмiявся вуйко якось чудно.
- Чому ти смi шся, Мiлечку? - спитала тiтка. - Що я кажу, то правда.
- Я не сумнiваюся в тiм, Павлинко. Я лиш собi щось пригадав. - I,
звернувшись до мене, вимовив з притиском слово: "Поступовець!"
Я здвигнула мовчки плечима. Все було менi байдуже, i лиш одного на
свiтi хотiла я дiзнатися, а то, як йому взагалi ведеться. Хотiла бiльше
"свiтла" в тiй справi мати.
- I чому ти так тихо сидиш, Наталочко? А брови, бач, як болiсно
стягнула. Жалу ш?
- Чого?
- Жалу ш?
- Чого мала би жалувати?
- Чого? Ну, тепер наче й не зна ш? Адже торiшньо© оборони, котра,
правду сказавши, вiдбувалася без слiв, але вiд того чуттям не менше
гаряче. Ти не згоджувалася нiколи з нашим судом про його; але пригадай
собi, що я вiщував поступовцям i соцiал-демократам.
- Пригадую собi, вуйку!
- Так видиш, я мав слушнiсть, коли остерiгав перед його iдеями.
- Чи ви не зна те чогось бiльше про його? - спитала я, майже не
зважаючи на його послiднi слова.
- Та що там! Я такими речами не дуже цiкавлюся. Упав морально, i на тiм
кiнець; бо вiддатися спокусi яко©сь страстi i не могти опануватися супроти
не© - значить вложити на себе моральний дефект. Боже, боже! розбурхана
страсть в людськiй грудi - це щось страшного! Це те саме, що взяти пiстоль
i покалiчитись навiки - так на мою думку. Другi задивляються на такi речi
менше строго, але для мене це найстрашнiше в свiтi! Нехай господь кожного
боронить вiд таких духовних недуг! Лiпша смерть.
- Лiпша смерть, вуйку.
Вiн поглянув на мене, зчудований, може, мо©м безтонним голосом, а я
чула, що в мене горiли очi дивним вогнем.
- Як ти казала, Наталко?
- Я казала: лiпша смерть, як життя, опутане немiччю i брудом.
- Що за дивна змiна в поглядах, - обiзвалася тiтка глумливо i, заходячи
в хату, змiрила мене насмiшливо очима.
- Вуйку, - обiзвалась я, оставшись з ним сама, - це не може бути, щоб
вiн зараз спершу пiддався тiй убiйчiй пристрастi. - I ожидаючи пояснення,
здавалося менi, що його вiдповiдь не останеться без впливу на мо дальше
життя.
- Ну, так, зараз спершу нi. Мене вразило в тiй iсторi© те, що вiн хотiв
тим способом прийти до грошей. Наталко, це пiсля мене дуже нечесно. Те, що
вiн не може в пристрастi погамуватися, менше огидне. Те я злучив би з його
палкою натурою.
- То все певна правда, вуйку, тото, що вiн хотiв таким способом до
грошей прийти?
- Правда. Вiн не та©в того. Хвалився зневажливо, що на нiм мстяться
обставини "убогих", i що те, що вони вибрали собi i його за оруддя, не
важне. Що в нього сильне, невразливе сумлiння i вiн обгра маючих
спокiйно.
- Ву чку, тепер я вiрю! - зойкнула я тихо, i мо© уста викривились до
якогось усмiху. Тому що в нього "сильне, невразливе сумлiння"!
- Ти могла i так повiрити, а що найважнiше, не потребувала взагалi
одушевлятися ним. Коли би в його була гордiсть, то повинен був без
надумування вступити на теологiю i навiть не просити Ма вського о грошi,
коли цей вже такий скупар. А так що? З ким вiн провадить борбу? Зi сво©м
дядьком чи з обставинами? Боюся, щоб вiн не спiткнувся назавсiгди в тiй
борбi. На мою думку, це цiлком байдуже, котрий завiд пода чоловiковi
кусник хлiба, нехай лиш буде чесний i для других корисний. Стан духовний