Страница:
такi, як вiн, як кiгтi якi!.. Коли увiйду до хати, то слiдить все мовчки
поглядом за мною; пiдкручуючи вуса, водить очима то сюди, то туди. Ох!
Тiтка каже: говорив ©й, що дуже мене любить i що дуже гордий на свiй
вибiр, що його товаришi будуть цiлком "зафрапованi"[67], побачивши в його
таку .красу, i що вiн мов помолоднiв...
Це неправда, що я його суджена! Не може бути правдою; я освободжуся вiд
його! Ах! що нема нiкого, хто би за мною вступився! Якби бабуня жила!..
Бабусенько ти моя золота, щира, вiрна, поглянь, що зi мною дi ться! Глянь,
чия маю бути, i на що ти мене викохала! Ти називала мене сво©м ангелом.
Пригаду ш собi? Вечорами, коли ми клалися на спочинок, ти оповiдала, що
дiвчата мають бути чистi, як цвiт лелi©, встидливi, мов голуби. Тодi ти
називала мене сво©м ангелом i лелi ю!..
Видиш ти тепер свою лелiю? Видиш, хто ма ©© зiрвати? Або чи хто перед
нею стане i заслонить ©© бiлу одiж перед брудними замахами!.. Дивись,
бабусенько... дивись!
Я не хочу довше над сво©м життям поетизувати. Лорден вiд'©хав. Вiн
прибув, щоби умовитися, коли ладити весiлля. Воно ма вiдбутися пiд час
вакацiй, отже, за чотири-п'ять мiсяцiв, цiлком тихо; i зараз другого дня
ма мо "ми" (ха-ха!) вiд'©хати. Я стояла пiд час тi © наради сперта об
стiну i слiдила за розмовою. З ©х думками я не годилася; я вiдчувала, що
не стану його жiнкою. I я не стану нею! Нехай дi ться, що хоче, але життя
свого не запропащу. Я хочу жити, але не так, щоб лише по свiту волочитися!
Ось що я рiшилася вчинити. До часу вiнчання винайду собi яке мiсце,
значить: пiду десь за товаришку[68], а вiдтак вiдмовлю Лорденовi. А коли
не найду мiсця... нi, про це не хочу й думати, це неможливо! Ах! але тут
дома також годi оставатися! Врештi, я не дамся дальше гнобити!
* * *
Я сидiла при вiкнi i читала Фламмарiона "Бог у природi". Нинi читала я
лiниво. Промiж гарнi, щирi думки автора вмiшувалися мо© приватнi думки. Я
думала над сво©м рiшенням наймитися за товаришку, над характером такого
"становиська" в Порiвняннi до мо © аж до хоробливостi гордо©, чутливо©
натури, над заняттям тако© "товаришки", далi над мо ю "рiднею", над
Лорденом, над Орядином...
Надворi непогода.
Великий пластовець лiта в гострiм вiтрi, б' горстками об вiконнi
шиби, мчиться то в один, то в другий бiк, а вкiнцi уклада ться бiлесеньким
покривалом всюди. Цiлi громади кавок[69]злiтаються звiдкись, кружать то
над одним, то другим деревом; сiдаючи, чорнiють на оснiженiм гiллi, мов
малi демони, i колишуться недбало. Маленькi ©х гострi очi аж iскряться
зблизька. Одна усiла близько мого вiкна, звернула свою чорно-синю головку
до нього i, мов уражена мо©м цiкавим визиранням, вдарила люто крилами i
вiдлетiла. На дорозi було пусто i лиш тiльки один вiз котився по цiй. В
менi забилося лячно серце: на возi сидiв Орядин. На козлi коло вiзника
лежав куферок подорожнiй. Отже, вiн вiд'©жджав. Куди? Пощо? З яко©
причини? Все те мiнялося блискавкою в мо©й головi, i менi стало жаль. Тим
часом вiн пере©жджав попри дiм i, побачивши мене, поздоровив. Трохи згодом
стало на дорозi знов глухо й пусто.
"Куди вiн по©хав, за чим?" - думала я неустанно, занепоко на. Я мов
почула гризоту совiстi, що судила не раз його гострiше. Бог зна , що в
його на умi! Чому я не любила його тепер так, як перший раз, чому не
упоювалася ним так, як перше? В нiм щось, вiн iнтелiгентний, бистроумний
i гарний! Ох, яка примхувата я вдалася! Не дурно й тiтка казала. Понуро
вп'ялився мiй погляд у хатину, що стояла напроти нашого дому. Вiтер змiтав
неустанно свiжий снiг з ©© даху, пiдносив свавiльно якийсь старий червоний
обрус, на плотi розвiшений, i якусь дитячу сорочку... Пiд шопкою лежала
ялинка, призначена на рiздвяне деревце. За кiлька день рiздво. Радiснi днi
для цiлого свiту...
Менi сумно, понуро. Я неспокiйна. Передi мною лежить стiльки боротьби.
Менi не ладитись до радiсних свят, але до бою, до гiркого, бурхливого бою.
Та нехай! Я не пiддамся, я хочу бути щасливою!
Але що з ним? Може, по©хав на село? Панна Марiя споминала недавно, що
вiн носиться з думкою ©хати туди. Згадував також, що покинув би студi© i
пiшов газдувати...
* * *
Знов весна. Знов той оживляючий весняний запах, тi самi лагiднi подуви
вiтру, що зворушують воздух, будять до життя, що спочивало в глибокiм снi.
Знов мiняються яснi тихi ночi, несказанно, упоюючо краснi, як колись. Все,
все, як колись! Фiалки дрiбнесенькi, любимцi мо©, цвiтуть, лiси сосновi,
березовi розвиваються, зеленiють пишною зеленню! Зозулi гомонять лiсами,
кують, проча пташня розщиба ться, а серце в грудях розходиться з само©
розкошi. Я сама вештаюся день у день по лiсах, мов та справдiшня русалка,
з розпаленими щоками, зi смiхом на устах, з щастям в очах! Здорова, мiцна,
я поринаю в гущавину, шукаю дороги, смiюся!..
Сонце всюди.
Повно його всюди. Гарно, прегарно жити!
* * *
Я довго не вписувала нiчого. Не було що й записувати. Життя однакове в
великiм i в малiм розмiрi. Маю багато надi©, що одержу яке мiсце. Про мою
тайну зна лише панна Марiя; вона годиться з мо©м поступуванням i дода
менi вiдваги. Орядин пробува на селi, по©хав дiйсно тодi на село, коли я
його побачила. Панна Марiя журиться ним, бо не зна , що вiн задуму
почати. Часом говорить, що покине науку й пiде жити в народ; не раз каже,
що втомлений i хоче спiчнути; iншим разом знов, що буде ще бачити, що
становисько не робить "чоловiка", що тепер стiльки глупоти у всiм i
всюди...
- Що вiн уважа глупотою? - питала я.
- Я не знаю.
- Так не говорив вiн давнiше, панно Марi !
- Нi! То боротьба о бит настро©ла його так ворожо, навела на його такий
сум, затерла стiльки. Це бува завсiгди так - i воно дуже сумно - чи не
правда?
Однак вона все вiрить у його; передчува , що його будучнiсть буде ще
свiтла.
Певно; коли би покiнчив сво© студi©.
Вона гада , що покiнчить. Вiн честолюбивий. Врештi, належить до натур,
що живуть скоро, i коли би опинився раз знов посеред працi, а спосiбнiсть
одушевлятися збудилася би в нiм знов, позабув би всi гiркi "iнтермеццо"
свого молодого життя!
О це й розходиться головно, о це, щоби знов одушевлявся.
- Це, певно, тяжко, - говорила дама, - i те мусив би в нiм хтось
збудити, iнтелiгентнi одушевленi люди або яка жiнка. Якась гарна, освiчена
жiнка. Це було би добре!
Особливо знайомостi тако© женщини бажала би вона йому.
- Мiж нами сказавши, - говорила, - занедбався вiн дуже i то у всiм. Не
замiтили ви цього? А то нiчого не вплива так хосенно, ублагороднюючо на
ум мужчини, як приязнь iз освiченою женщиною...
Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю!
Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола;
збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним,
хвилюючим, зорiючим у тисячних красках!
Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, з
року до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке,
миле. Щоб не осталося дисгармонi© анi для ока, анi для серця, для жодного
зi змислiв[70]. Щоби жадоба за красою утихомирилася.
Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величним
на всi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище,
сягаюче далеко поза буденне щастя...
Такий мiй iдеал.
Свобiдний чоловiк iз розумом - це мiй iдеал.
Пощастилося!
Я одержу мiсце ще перед "вiнчанням". Стану за товаришку в однi ©
маючо©[71] угорки, вдовицi по лiкарi.
Яка я рада! Яка я свобiдна, легка, певна себе! Смiюся знов щасливим
смiхом. Менi зда ться, що в мо©х жилах кружить кров швидше, а думки стали
гнучкiшi. Усмiхаюся сама до себе, а тiтка, запримiтивши той сонячний
настрiй, дума , що це я так на весiлля тiшуся. Лише перед послiдньою
сценою маю вiдразу. Значить: перед сценою вiдмови й переслухання. Сцени
такi менi взагалi ненависнi.
Що Лорден скаже? Ух, поганий той, з довгими дрижачими пальцями, пугач
той!.. Ха-ха-ха! Це iнтересно, що вiн скаже! Але я не буду нiкого щадити й
вискажу все що до крихiтки. Йому скажу: "Ви, мiй пане, не обходите мене
анiтрохи! Будьте ласкавi, по©дьте собi де мiж сво© люди i привезiть собi
яку "золотоволосу" нiмочку, а мене оставте! Що вам iз тако© особи, що
волочиться по лiсах, коха ться в птахах, в шемраннi дерев, упою ться ©х
життям, а не вашим". А Лена, - ах! ота "дитиняча" iстота з вiчножiночими
прикметами, з фарисейством на устах, вона буде шалiти з радостi, що я таки
не виходжу замiж. Пiд тiткою розпадеться земля, а вуйко загнiва ться! "Ти
однiська дитино мо © однiсько© сестри, що ти наробила!" А однiська дитина
однiсько© сестри дурi з утiхи, що перестане бути каменем дома. Чу ш це,
бабусенько?.. Твоя лелiя, твiй ангел вiдважу ться уживати сво©х крил! Нi,
тепер я вже прямо до неба полетiла би, до тебе, бабусенько моя щира, щоб
побачила ти мене, щасливу тепер, наскрiзь перейняту жадобою життя.
Як воно й не буде, а одно певне: всi будуть гадати, що я зiрвала тому з
Лорденом, що Орядин тут. Та це мене не дуже журить, нехай кождий дума
собi, що хоче.
Орядин був слабий. Повертаючи з села, простудився i лежав хорий. Тепер
вже одужав. Лена його бачила, каже, що його очi "вiдновились" i що дiстав
iнший голос! Чи й iншi думки? Це хотiла би я знати! Я думаю дуже часто об
нiм. Я хотiла би його бачити великим, значним. Великим - iз характеру, або
значним - iз працi для народу свого!
Мiй ум такий спокiйний, що я майже неустанно (т. . в свобiдних хвилях)
учуся i читаю. Мрiю об тiм, щоби стати колись писателькою. Чи буду здатна
до того, научать люди або й час, а може, прийду i сама на те. В мо©х
найтяжчих хвилях була така праця одинокою мо ю розрадою, ставала менi
якоюсь вимогою життя. В тiй працi купа ться моя душа, порина ться в нiй, а
хоч би я не зазнала жодного iншого щастя, так праця така ще завсiгди
бiльше, чим буденним щастям.
* * *
Я хотiла би з ним поговорити. У думцi говорю з ним майже неустанно.
Уявляю собi його великим i характерним; всi його вважають таким, а вiн
працю ; працю не лише тому, щоби йому було добре, бо не маловажить, як
досi, вiльнодумних iдей, називаючи ©х "дурницями". Одушевля ться ©х
правдою, як давнiше; i тому, що вiн такий, я люблю його. Люблю його
любов'ю такою, що миготить крiзь усi мо© нерви, широка, як море, i нова.
Красою сво © душi мусив би залити мою душу; купатися мусила би вона в
багатствi його душi. Така сила покоря мене вже тепер, а мiцна i вироблена
прикувала би мене назавсiгди. Тодi вiн вида ться менi чистим, i нiякий
налiг[72] i нiяка брудна споминка не вгинають його, i вiн ма право носити
голову гордо.
Я його люблю таким, яким би мав щойно стати; таким, як тепер, не
могла би я його вiрно любити; побоювалася би неустанно, що тiй любовi
настав би кiнець i тодi не осталося б менi нiчого, крiм пересвiдчення, що
ми колись належали до себе. Такого щастя я не хочу. Я не хотiла б, щоби
саме посерединi життя "зайшов", як сонце, але щоби був менi до кiнця життя
свiточем, i саме вiд тi © хвилi, в котрiй ми подали би собi руки
назавсiгди. Не хотiла би, щоби любов завмерла тодi, коли, противно,
повинна би мiцнiти. Так я собi не раз думаю.
* * *
Це було в пополудневiй порi. Всi в хатi полягали дрiмати, поспускавши
на вiкна ролети[73], а я пiшла в сад i лягла в траву, але не спати. Воздух
був жаркий, тихий, пересичений запахом цвiтiв i живицi; сонячнi променi
пересякали все довкола. Я находилася в найтихiшiм i найгустiшiм кутi саду,
лежала й приглядалася нiжним барвним метеликам, що лiтали раз живим, раз
утомленим нечутним летом над цвiтами або недбало у воздусi, та
прислухалася тонесенькому бренькотовi ледве замiтних комашок, що
упоювалися на сонцi сво ю власною пiсенькою, або приглядалася цвiтучим
рожам.
Недалеко вiд мене, коло бiлих штахет, росли вони на знак, що там
находився отвiр, ведучий до саду Ма вських, вiд котрого дiлився наш город
бiлими штахетами. Саме тепер цвiли тi рожi. х широкi гарнi листки
тиснулися до холодного залiза i аж лиснiли на сонцi, а рожi мов потомилися
вiд спеки, особливо тi матовi жовтi; декотрi з них поспускали головки,
немов повмлiвали з превелико© розкошi... У воздусi миготить - i вiн немов
отяжiв iз запаху i спеки...
Так! Отi жовтi матовi рожi потомилися. Мабуть, iз любовних мрiй; коли
тим часом чорно-понсовi, жаристi, пересиченi рожi нiби дрiмали. Менi
пригадалася новелка данця Якобсена "Тут повиннi би рожi стояти". Нiколи не
читала я щось поетичнiшого. Розмову обох чурiв[74] знала я майже
напам'ять, а займав мене особливо той жовтий чура, "без iсторi©".
Опiсля думала я й про Орядина. Вiн був гарний мужчина, це правда, але ж
нехай би був трохи iнший, напр., "все такий, щоб його можна кохати,
боготворити", - говорила моя розмарена душа; однак я не формувала нiчого,
не думала нiчого ясного, певного... Кругом мене хилилося все до якогось
мов розкоханого пiвсну i манило до себе...
Одного разу говорили ми з Орядином про час полудневий. Вiн називав його
найкращим iз денно© пори, i я бачу, що вiн дiйсно гарний - чи, може,
бiльше упоюючий? Зда ться, в нiм осяга все найвищий верх, ста на хвильку
тихо, мов до вiддиху по тяжкiй раннiй працi. Саме такою здавалася менi оця
хвиля тепер...
Я лягла лицем у траву. Сонний бренькiт комашок розлягався лiниво,
однозвучне по цiлiм саду, настроював чимраз бiльше до сну, однак я
опиралася йому. Врештi я вслухувалася, вдумувалася у все те, що мене
окружало, i тихе безшелесне рiзнородне життя довкола мене причувалося менi
якоюсь нiжною, несказанно гармонiйною мелодi ю, не завсiгди чутною, а й
невловимою слухом, i не зрозумiлою кождому! Я вслухувалася в не© цiлою
душею, i менi здавалося, що моя душа - то лиш один тон iз се© цiло©
гармонiйно© мелодi©, i злива ться тому так радо з тою широкою барвною
стру ю, що зветься природою, упою ться нею, мов земля сонцем i теплом.
Легкий подих вiтру заворушив листям i заколисав стеблами. З городу
Ма вського донеслися до мене слабо голоси якiсь, i мiж ними причувся менi
й голос Орядина. Я пiдвела голову, наслухаючи напруженим слухом, однак
голоси затихли i настала попередня тиша. Я знов опустила голову на руки.
Що Орядин тепер робить? Я його давно не бачила; вiн подужав зовсiм i
хоче назад на село вертати, чи назавсiгди? Хотiла б я його де-небудь
побачити та й поговорити з ним.
Пiзнiше встала я i пiдiйшла до хвiрточки, задержуючись коло рож. Були
прегарнi! Над жовтими схилилася i спростувала одну похилену. "Ти, моя
любко, нездужа ш на тугу, - подумала я. - А ти щаслива", - приповiла
понсовiй... Вiдтак сперлася об штахети i дивилася в сусiднiй сад. Всюди
було так тихо, розмарено всюди, що я перенялася нею наскрiзь. Пересичення
i розкiш в природi подразнили мене, i менi забажалося, щоб мене хто-небудь
побачив. Але мене нiхто не бачив. У саду не було живо© душi. Дерева росли
так густо, що заслонювали всякий вид у глибiнь саду, а навiть зiльник, що
рiс десь недалеко, а в нiм пересиджувала звичайно родина, ледве виднiвся
з-помiж дерев. Я вiдвернулася вiдти i хотiла вже вiдходити, однак менi
причулися знов мов голоси... Жду хвилину: нi! це менi лиш причулося. I
там, певно, сплять. Боже, як можна в таку прегарну хвилю спати! I я
потонула знов поглядом у препишну зелень довкола мене. Нараз налякалася я
несподiвано, спаленiла i цофнулася[75]. Чи я була слiпа, чи що?.. Тут по
лiвiй сторонi хвiртки мiж густо засадженими берiзками, де стояла вигiдна
лавка з поруччям, - не було тут нiкого?
Тут був хтось, а я й не бачила...
Орядин лежав тут. Руки пiдсунув пiд голову, а лице мав заслонене
капелюхом; здавалося, дрiмав. Я усмiхнулася - отже, тут сховався вiн вiд
сонячних променiв i вiд Зониних дотепiв! А тут навинулася непрошена
"русалка", вiдкрила сховок i смiялася. Чи будити його, чи нi? Чи випадало?
Я дивилась хвилю на його... Нi, це не було гарно, що я дивилась тут на
його, мов той злодiй, лучче вже збуджу його. Хто зна , коли побачимося
знов так на самотi, як би бачились тепер у цiй гарнiй хвилинi; я вiд'©ду
вже незадовго i, може, побачимось нинi впослiдн ! Впослiдн ! Це не гарно.
На всякий случай змiниться пiзнiше не одно! Кожде стане iнше, я вступлю на
нову дорогу, зовсiм менi досi незнану, а вiн - хто зна , що з ним
станеться ще!
Мене обгорнув хвилевий сум, i я поглянула знов на його. Отже, це
закiнчення тодiшнього початку, подумала я собi. Що на нiм, на тiм
закiнченнi? А що було би, якби було сталось iнакше? Нi, не хочу про все те
й думати, не люблю тих закiнчень iз ©х млявими, побожними прикметами; воно
добре, що сталося так, як , що можу ще боротися i переживати щось нового.
Я рiшилася закликати його, щоби поспорити трохи, тим бiльше, що ми не
бачилися майже три недiлi.
Вiн не спав. На мiй несмiлий поклик схопився, мов зелектризований, а
уздрiвши мене бiля штахет, спинився геть коло мене урадуваний.
- Це ви! Як ся ма те? - сказав, усмiхаючись, i подав руку. - Я не спав,
лежав лиш так, в хатi тепер пересиджувати просто грiх! Це гарно, що ви
мене покликали! Ходiть у наш город, сядемо на лавку!
- Нi, ходiть до нас! - казала я, а в тiй хвилi поправилась: - Нi, не
приходьте, бо...
- Як побачить тiтка, то буде крик! - докiнчив вiн, розсмiявшись весело.
Я смiялася з ним i була дуже вдоволена, що так сталося, що ми
стрiнулися. Його погляд промайнув по менi блискавкою i задержався на мо©м
лицi.
- Ви нинi такi гарнi, вигляда те мов саме щастя! Що з вами?
Я спаленiла й глянула не на нього, а кудись в iншу сторону.
- Що ж би мало бути зi мною? - вiдповiла я. - Хочу бути щасливою.
- Дуже мудрий намiр! - вiдповiв вiн все ще весело. - I я маю такий
намiр, але менi чогось маркiтно.
- Чому?
- З рiзних причин. Мiж iншим, борюся сам iз собою о так звану
"будучнiсть", хоч знаю, що вона не принесе менi нiчого особливiшого i
потрохи правдивим блудним огником!
- Чи вона вела вас блудом досi?
- Не вела, але могла би й повести, якби вiрив ©й занадто!
- Давно говорили ви iнакше.
- Давно говорив я iнакше, бо давно вiрив у якiсь iдеальнi вимоги життя,
вiрив в те, що чоловiк мусить ©х сповнити, а тепер не вiрю i в це, i в те,
що зветься "будучнiсть"!
- Ви знов говорите таке, Орядин, що мене гнiва ; встидайтеся! Вiн
викривив iз легкою погордою уста.
- Чого менi встидатися? - спитав ©дко. - Того, що я пiзнав життя i
людей, i тих так званих "освiчених людей", пересякнених наскрiзь
"натуралiзмом" аж до гидкостi, i що, переконавшись у ©х справжнiм змаганнi
i ©х "послiднiй фiлософi©", перестав перед ними кланятися i ©х подивляти,
як давнiше? Ви зна те, - додав, - я хочу покинути сво© студi© i йти жити
мiж народ?
- Так це правда, Орядин? - спитала я, немило зворушена, видивившись на
його великими очима.
- Правда, а здержу мене вiд того лише те, що я не люблю народу,
значить ту грубу, необтесану, хоч i добродушну, незiпсовану ще масу,
котро© не зрозумi цiлковито тонше думаючий ум; що серед тi © темно© товпи
чоловiк освiчений iз сво©ми думками сто©ть сам, мов палець. Я говорю
правду, отже, це здержу мене вiд того, i я не можу ще рiшитися цiлком.
- Так не йдiть мiж люди, що не притягають вас сво©м життям, для котрого
не ма те змислу. Ви самi змарнувались би, а ©м не придалися також на
нiчого! Кiнчiть сво© студi©, ви майже вже у цiлi, було би навiть грiхом
покинути все. У нас числиться один освiчений чоловiк за двох-трьох - не
забувайте й цього! У вас суть обов'язки i супроти вашо© народностi!
- Я знеохочений, Наталко, послiднi роки вiдобрали в мене запал до
всякого вищого змагання, i я жадний спокою!
- Ви вiдживете знов, Орядин! - намовляла я живо. - Тепер вже пiде все
лiпше, тепер ма те якийсь ма ток, iдiть лише знов вибраним шляхом! Бачите,
життя дiйсно дуже, дуже гарне! Робiть те, до чого ви спосiбнi, що-небудь,
Орядин, лише щоби все було поправне, властиве вам, i щось таке, що можна
би поважати!
Вiн усмiхнувся так, якби перед ним стояла дитина i оповiдала з
розгаряченими очима прегарну казочку. Я усмiхалася також мимоволi.
- Я вам добре раджу, - додала я, - послухайте мене!
- Ви вважа те мене спосiбнiшим, Наталко, нiж я справдi !
- То завдайте собi працi, щоби стали таким, яким я вас уважаю: розумним
чоловiком iз вiрою в iдеальнi вимоги життя, пориваючим примiром для
загалу. Нашому народовi треба проводирiв всюди i всюди!
- А вiдтак що, Наталко?
- Вiдтак наступить нагорода, цебто поважання, вдоволення, краса... Ох,
Орядин, коли б я була мужчиною, так як ви, я не вагалась би анi хвильки,
якою дорогою йти, не зважаючи нi на що летiла би вгору, мов орел, i
кликала ще й других за собою!
- I ви переконанi, що за вами злетiли б i другi вгору?
- Переконана!
- А я нi! Орли лiтають без товариства.
- Ну, - вiдповiла я гордо, - але зате вони сильнi i не жалують сво ©
самотностi, ©м i не личить приставати з плебейськими духами!
- Так орли чинять, Наталко, а люди не орли!
- Нi, вони щось бiльше i благороднiше, чим зарозумiла дика птиця! Вони
в мо©х очах щось дуже красне, а бодай щось таке, що може бути красним. Що
вони ще не такi, то iнша рiч; об тiм я й не говорю.
Вiн розсмiявся i дивився на мене з очевидним вдоволенням, а очi його
сiяли дивнiм свiтлом.
- Не смiйтеся, Орядин, я не люблю, коли ви смi теся з мо © бесiди вiд
серця.
Вiн не зводив з мене очей, мовби я була якимсь образом або чим.
- Так, так, мiй пане!
- Я чую, що так! - вiдповiв, знов усмiхаючись. - I я подивляю ваш дар
одушевлятися. Я того не маю. Моя душа втомлена, тужить за супоко м, а це
знак, що старiюся!
- Саме в тiй хвилi сказали ви неправду, Орядин!
Вiн розсмiявся.
- Встилайтеся! Тому що ви стали лiнивi i вибагливi, то вам зда ться, що
старi тесь!
- То ви хотiли би, щоб я став яким-небудь орлом?
Я усмiхнулася мимоволi.
- Я хотiла би, щоби всi укра©нцi були орлами!
- Щоб орлом бути, треба все-таки стати на якiйсь висотi, на
вiдстороннi; а це не згоджу ться з людською натурою i не творить щастя.
Чоловiк не любить носитися з якою-небудь думкою без людей, що так само
думали б, як i вiн, - чи не так? Що вiн без загалу, Наталко? Вiдiрваний
член, що гине на самотi.
- Коли вiн iндивiдуально сильний, то буде й на самотi чутися щасливим,
розумi ться, не буденним щастям; свiдомiсть сили вдоволить його.
Вiн дивився вперед себе весело, а по якiйсь хвилинi сказав:
- люди, що живуть наскрiзь у одно зi свiтом, одного й бажають, що,
так сказати б, розходяться, розпливаються в масах; а знов люди, що
дивляться вбiк; , врештi, люди, що горнуть все в себе, всю красу, всi
твори людського життя. Чим бiльше набирають у себе всякого "свiтла", тим
незрозумiлiшими стають для свого окруження. Чи не роблять вони самi себе
незрозумiлими?
- Для буденних умiв без сумнiву, Орядин.
Вiн дивився через хвилину на мене, а опiсля сказав:
- Дивна рiч, ви шука те в одно боротьби.
- "Чоловiк зрiка ться великого життя, коли зрiка ться боротьби!" - каже
десь новочасний фiлософ Нiцше, - вiдповiла я йому.
- То ви тужите за таким великим життям?
- Я не знаю... я тужу... але ви знов будете смiятися, Орядин, коли я те
скажу.
- Нi.
- Я тужу за барвами, за свiтлом, за гармонi ю.
- Ви тужите за красою i досконалiстю! - докiнчив вiн поважно. - Але
який кiнець того всього?
Я здвигнула плечима i усмiхнулася сумовито.
- Я не знаю, Орядин, однак я марю не раз об якiмсь великiм щастi або
прегарнiм душевнiм спокою!
- Ну, марити можна, пiснi свого духу можна прислухатися i не без
цiкавостi, однак з часом наста i тому кiнець. Не скажу, що все те, що вас
тепер обходить так глибоко, станеться вам байдуже; те не наступить у вас,
може, нiколи, тому що ви вмi те, як я вже перше замiтив, одушевлятися, так
як другi вмiють малювати або грати; ви лише змiните спосiб погляду на
речi, iменно вiзьме в вас об' ктивний критицизм перевагу. Вам буде
вестися, як менi. Коли я пересвiдчився, що в змаганнях кождого кри ться
потайний план, що свiдчить про особистi iнтереси, вiдвернувся я з вiдразою
вiд усi © тi © нiмо© комедi©, яку гра , на жаль, так само молодiж, як i
старшi, - i затужив за самотою. Я дiйшов до переконання, котре заявляю вам
словами згаданого вами перше "пророка" Нiцше: "Wir sind ein
Pobelmischmasch, das Heute, und das will Herr sein!"[76]'
- То сумне переконання, але на те ще вiдрада, Орядин! - Ви кажете
словами Нiцше: "Wir sind ein Pobelmischmasch, das Heute, und das will Herr
sein!" - а я вiдповiм вам на те словами того ж самого пророка: "Das
uberwindet mir, ihr "hoheren" Меnchen!"[77]
- Так, Наталко, ihr "hoheren" Меnchen![78] Однак звiдки возьмете тих
вищих людей?
- Ми самi станьмо ними, учiм других ставати ними.
- Ба! - сказав вiн насмiшливо. - Хто перемага себе лиш тому, щоби
стати "вищим чоловiком"? Хто журиться про iдеальнi вимоги? Хто зрiка ться
охотно користей? Покажiть менi нинi таких! Та нi, я спитаю лиш просто вас,
чому, напр., виходите ви за чоловiка, для котрого не ма те нi крихiтки
любовi або хоч поважання? До чого тут оця досмертна лож? Коли ви йшли би
дорогою "вищого чоловiка", то повиннi радше вмерти, як таке чинити!
- Я вже не його суджена!
Вiн видивився на мене i спаленiв.
- Нi? Чи справдi, Наталко? Не жарту те?
- Не жартую. Я ще не сказала того Лорденовi, однак за кiлька днiв
довiда ться об тiм, а небавом по тiм покину я й свою рiдню.
- Яке ж щастя! - сказав вiн, вiддихаючи глибоко, i його очi засяяли.
- Це щастя завдячую собi сама. Я i вдячна оцiй хвилинi, що вона звела
нас ще раз на прощання на самотi. Я вiд'©ду до Чернiвцiв, Орядин. Там
дiстала я мiсце товаришки в однi © дами.
Вiн ледве дослухав, що я говорила, вхопив обi мо© руки i потягнув ©х до
грудей.
- Iдiть зi мною на село, Наталко! - просив зворушеним голосом. - Ви ж
зна те, що я вас люблю, станьте мо ю!
- Це не може бути! - вiдповiла я так само зворушена, уникаючи його
гарячого погляду.
- Чому нi?
- Тепер я не можу.
- Так у вас завмерла вже всяка прихильнiсть для мене? - спитав.
- Я не знаю... я тепер дiйсно не можу.
- А однак ми були собi колись такi близькi...
- Справдi, однак мiж нами лежать наслiдки часу... Ах, Орядин, оставте
мене ще! Менi ще треба самiй боротися, а й вам так само!
- Я не хочу бiльше боротися; ви чули, що я говорив. Iдiть зi мною на
село, i жиймо лиш для себе!
- Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу!
- Я його не люблю, але я вас люблю! Ви вистарчили б менi за все проче!
Ходiть зi мною хоч би й завтра, хоч би й зараз! - Його очi окинули мене
жадно, гаряче, i вiн приступив ближче до мене. Я мимоволi вiдступилася на
крок вiд його i боялася глянути йому в лице, щоб не перенялася також тим,
що заволодiло ним у тiй хвилi так сильно. Я боялася впливу його гарно©
мило© iстоти, що, облита сонячним свiтлом, пишалася передо мною в сво©й
поглядом за мною; пiдкручуючи вуса, водить очима то сюди, то туди. Ох!
Тiтка каже: говорив ©й, що дуже мене любить i що дуже гордий на свiй
вибiр, що його товаришi будуть цiлком "зафрапованi"[67], побачивши в його
таку .красу, i що вiн мов помолоднiв...
Це неправда, що я його суджена! Не може бути правдою; я освободжуся вiд
його! Ах! що нема нiкого, хто би за мною вступився! Якби бабуня жила!..
Бабусенько ти моя золота, щира, вiрна, поглянь, що зi мною дi ться! Глянь,
чия маю бути, i на що ти мене викохала! Ти називала мене сво©м ангелом.
Пригаду ш собi? Вечорами, коли ми клалися на спочинок, ти оповiдала, що
дiвчата мають бути чистi, як цвiт лелi©, встидливi, мов голуби. Тодi ти
називала мене сво©м ангелом i лелi ю!..
Видиш ти тепер свою лелiю? Видиш, хто ма ©© зiрвати? Або чи хто перед
нею стане i заслонить ©© бiлу одiж перед брудними замахами!.. Дивись,
бабусенько... дивись!
Я не хочу довше над сво©м життям поетизувати. Лорден вiд'©хав. Вiн
прибув, щоби умовитися, коли ладити весiлля. Воно ма вiдбутися пiд час
вакацiй, отже, за чотири-п'ять мiсяцiв, цiлком тихо; i зараз другого дня
ма мо "ми" (ха-ха!) вiд'©хати. Я стояла пiд час тi © наради сперта об
стiну i слiдила за розмовою. З ©х думками я не годилася; я вiдчувала, що
не стану його жiнкою. I я не стану нею! Нехай дi ться, що хоче, але життя
свого не запропащу. Я хочу жити, але не так, щоб лише по свiту волочитися!
Ось що я рiшилася вчинити. До часу вiнчання винайду собi яке мiсце,
значить: пiду десь за товаришку[68], а вiдтак вiдмовлю Лорденовi. А коли
не найду мiсця... нi, про це не хочу й думати, це неможливо! Ах! але тут
дома також годi оставатися! Врештi, я не дамся дальше гнобити!
* * *
Я сидiла при вiкнi i читала Фламмарiона "Бог у природi". Нинi читала я
лiниво. Промiж гарнi, щирi думки автора вмiшувалися мо© приватнi думки. Я
думала над сво©м рiшенням наймитися за товаришку, над характером такого
"становиська" в Порiвняннi до мо © аж до хоробливостi гордо©, чутливо©
натури, над заняттям тако© "товаришки", далi над мо ю "рiднею", над
Лорденом, над Орядином...
Надворi непогода.
Великий пластовець лiта в гострiм вiтрi, б' горстками об вiконнi
шиби, мчиться то в один, то в другий бiк, а вкiнцi уклада ться бiлесеньким
покривалом всюди. Цiлi громади кавок[69]злiтаються звiдкись, кружать то
над одним, то другим деревом; сiдаючи, чорнiють на оснiженiм гiллi, мов
малi демони, i колишуться недбало. Маленькi ©х гострi очi аж iскряться
зблизька. Одна усiла близько мого вiкна, звернула свою чорно-синю головку
до нього i, мов уражена мо©м цiкавим визиранням, вдарила люто крилами i
вiдлетiла. На дорозi було пусто i лиш тiльки один вiз котився по цiй. В
менi забилося лячно серце: на возi сидiв Орядин. На козлi коло вiзника
лежав куферок подорожнiй. Отже, вiн вiд'©жджав. Куди? Пощо? З яко©
причини? Все те мiнялося блискавкою в мо©й головi, i менi стало жаль. Тим
часом вiн пере©жджав попри дiм i, побачивши мене, поздоровив. Трохи згодом
стало на дорозi знов глухо й пусто.
"Куди вiн по©хав, за чим?" - думала я неустанно, занепоко на. Я мов
почула гризоту совiстi, що судила не раз його гострiше. Бог зна , що в
його на умi! Чому я не любила його тепер так, як перший раз, чому не
упоювалася ним так, як перше? В нiм щось, вiн iнтелiгентний, бистроумний
i гарний! Ох, яка примхувата я вдалася! Не дурно й тiтка казала. Понуро
вп'ялився мiй погляд у хатину, що стояла напроти нашого дому. Вiтер змiтав
неустанно свiжий снiг з ©© даху, пiдносив свавiльно якийсь старий червоний
обрус, на плотi розвiшений, i якусь дитячу сорочку... Пiд шопкою лежала
ялинка, призначена на рiздвяне деревце. За кiлька день рiздво. Радiснi днi
для цiлого свiту...
Менi сумно, понуро. Я неспокiйна. Передi мною лежить стiльки боротьби.
Менi не ладитись до радiсних свят, але до бою, до гiркого, бурхливого бою.
Та нехай! Я не пiддамся, я хочу бути щасливою!
Але що з ним? Може, по©хав на село? Панна Марiя споминала недавно, що
вiн носиться з думкою ©хати туди. Згадував також, що покинув би студi© i
пiшов газдувати...
* * *
Знов весна. Знов той оживляючий весняний запах, тi самi лагiднi подуви
вiтру, що зворушують воздух, будять до життя, що спочивало в глибокiм снi.
Знов мiняються яснi тихi ночi, несказанно, упоюючо краснi, як колись. Все,
все, як колись! Фiалки дрiбнесенькi, любимцi мо©, цвiтуть, лiси сосновi,
березовi розвиваються, зеленiють пишною зеленню! Зозулi гомонять лiсами,
кують, проча пташня розщиба ться, а серце в грудях розходиться з само©
розкошi. Я сама вештаюся день у день по лiсах, мов та справдiшня русалка,
з розпаленими щоками, зi смiхом на устах, з щастям в очах! Здорова, мiцна,
я поринаю в гущавину, шукаю дороги, смiюся!..
Сонце всюди.
Повно його всюди. Гарно, прегарно жити!
* * *
Я довго не вписувала нiчого. Не було що й записувати. Життя однакове в
великiм i в малiм розмiрi. Маю багато надi©, що одержу яке мiсце. Про мою
тайну зна лише панна Марiя; вона годиться з мо©м поступуванням i дода
менi вiдваги. Орядин пробува на селi, по©хав дiйсно тодi на село, коли я
його побачила. Панна Марiя журиться ним, бо не зна , що вiн задуму
почати. Часом говорить, що покине науку й пiде жити в народ; не раз каже,
що втомлений i хоче спiчнути; iншим разом знов, що буде ще бачити, що
становисько не робить "чоловiка", що тепер стiльки глупоти у всiм i
всюди...
- Що вiн уважа глупотою? - питала я.
- Я не знаю.
- Так не говорив вiн давнiше, панно Марi !
- Нi! То боротьба о бит настро©ла його так ворожо, навела на його такий
сум, затерла стiльки. Це бува завсiгди так - i воно дуже сумно - чи не
правда?
Однак вона все вiрить у його; передчува , що його будучнiсть буде ще
свiтла.
Певно; коли би покiнчив сво© студi©.
Вона гада , що покiнчить. Вiн честолюбивий. Врештi, належить до натур,
що живуть скоро, i коли би опинився раз знов посеред працi, а спосiбнiсть
одушевлятися збудилася би в нiм знов, позабув би всi гiркi "iнтермеццо"
свого молодого життя!
О це й розходиться головно, о це, щоби знов одушевлявся.
- Це, певно, тяжко, - говорила дама, - i те мусив би в нiм хтось
збудити, iнтелiгентнi одушевленi люди або яка жiнка. Якась гарна, освiчена
жiнка. Це було би добре!
Особливо знайомостi тако© женщини бажала би вона йому.
- Мiж нами сказавши, - говорила, - занедбався вiн дуже i то у всiм. Не
замiтили ви цього? А то нiчого не вплива так хосенно, ублагороднюючо на
ум мужчини, як приязнь iз освiченою женщиною...
Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю!
Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола;
збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним,
хвилюючим, зорiючим у тисячних красках!
Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, з
року до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке,
миле. Щоб не осталося дисгармонi© анi для ока, анi для серця, для жодного
зi змислiв[70]. Щоби жадоба за красою утихомирилася.
Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величним
на всi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище,
сягаюче далеко поза буденне щастя...
Такий мiй iдеал.
Свобiдний чоловiк iз розумом - це мiй iдеал.
Пощастилося!
Я одержу мiсце ще перед "вiнчанням". Стану за товаришку в однi ©
маючо©[71] угорки, вдовицi по лiкарi.
Яка я рада! Яка я свобiдна, легка, певна себе! Смiюся знов щасливим
смiхом. Менi зда ться, що в мо©х жилах кружить кров швидше, а думки стали
гнучкiшi. Усмiхаюся сама до себе, а тiтка, запримiтивши той сонячний
настрiй, дума , що це я так на весiлля тiшуся. Лише перед послiдньою
сценою маю вiдразу. Значить: перед сценою вiдмови й переслухання. Сцени
такi менi взагалi ненависнi.
Що Лорден скаже? Ух, поганий той, з довгими дрижачими пальцями, пугач
той!.. Ха-ха-ха! Це iнтересно, що вiн скаже! Але я не буду нiкого щадити й
вискажу все що до крихiтки. Йому скажу: "Ви, мiй пане, не обходите мене
анiтрохи! Будьте ласкавi, по©дьте собi де мiж сво© люди i привезiть собi
яку "золотоволосу" нiмочку, а мене оставте! Що вам iз тако© особи, що
волочиться по лiсах, коха ться в птахах, в шемраннi дерев, упою ться ©х
життям, а не вашим". А Лена, - ах! ота "дитиняча" iстота з вiчножiночими
прикметами, з фарисейством на устах, вона буде шалiти з радостi, що я таки
не виходжу замiж. Пiд тiткою розпадеться земля, а вуйко загнiва ться! "Ти
однiська дитино мо © однiсько© сестри, що ти наробила!" А однiська дитина
однiсько© сестри дурi з утiхи, що перестане бути каменем дома. Чу ш це,
бабусенько?.. Твоя лелiя, твiй ангел вiдважу ться уживати сво©х крил! Нi,
тепер я вже прямо до неба полетiла би, до тебе, бабусенько моя щира, щоб
побачила ти мене, щасливу тепер, наскрiзь перейняту жадобою життя.
Як воно й не буде, а одно певне: всi будуть гадати, що я зiрвала тому з
Лорденом, що Орядин тут. Та це мене не дуже журить, нехай кождий дума
собi, що хоче.
Орядин був слабий. Повертаючи з села, простудився i лежав хорий. Тепер
вже одужав. Лена його бачила, каже, що його очi "вiдновились" i що дiстав
iнший голос! Чи й iншi думки? Це хотiла би я знати! Я думаю дуже часто об
нiм. Я хотiла би його бачити великим, значним. Великим - iз характеру, або
значним - iз працi для народу свого!
Мiй ум такий спокiйний, що я майже неустанно (т. . в свобiдних хвилях)
учуся i читаю. Мрiю об тiм, щоби стати колись писателькою. Чи буду здатна
до того, научать люди або й час, а може, прийду i сама на те. В мо©х
найтяжчих хвилях була така праця одинокою мо ю розрадою, ставала менi
якоюсь вимогою життя. В тiй працi купа ться моя душа, порина ться в нiй, а
хоч би я не зазнала жодного iншого щастя, так праця така ще завсiгди
бiльше, чим буденним щастям.
* * *
Я хотiла би з ним поговорити. У думцi говорю з ним майже неустанно.
Уявляю собi його великим i характерним; всi його вважають таким, а вiн
працю ; працю не лише тому, щоби йому було добре, бо не маловажить, як
досi, вiльнодумних iдей, називаючи ©х "дурницями". Одушевля ться ©х
правдою, як давнiше; i тому, що вiн такий, я люблю його. Люблю його
любов'ю такою, що миготить крiзь усi мо© нерви, широка, як море, i нова.
Красою сво © душi мусив би залити мою душу; купатися мусила би вона в
багатствi його душi. Така сила покоря мене вже тепер, а мiцна i вироблена
прикувала би мене назавсiгди. Тодi вiн вида ться менi чистим, i нiякий
налiг[72] i нiяка брудна споминка не вгинають його, i вiн ма право носити
голову гордо.
Я його люблю таким, яким би мав щойно стати; таким, як тепер, не
могла би я його вiрно любити; побоювалася би неустанно, що тiй любовi
настав би кiнець i тодi не осталося б менi нiчого, крiм пересвiдчення, що
ми колись належали до себе. Такого щастя я не хочу. Я не хотiла б, щоби
саме посерединi життя "зайшов", як сонце, але щоби був менi до кiнця життя
свiточем, i саме вiд тi © хвилi, в котрiй ми подали би собi руки
назавсiгди. Не хотiла би, щоби любов завмерла тодi, коли, противно,
повинна би мiцнiти. Так я собi не раз думаю.
* * *
Це було в пополудневiй порi. Всi в хатi полягали дрiмати, поспускавши
на вiкна ролети[73], а я пiшла в сад i лягла в траву, але не спати. Воздух
був жаркий, тихий, пересичений запахом цвiтiв i живицi; сонячнi променi
пересякали все довкола. Я находилася в найтихiшiм i найгустiшiм кутi саду,
лежала й приглядалася нiжним барвним метеликам, що лiтали раз живим, раз
утомленим нечутним летом над цвiтами або недбало у воздусi, та
прислухалася тонесенькому бренькотовi ледве замiтних комашок, що
упоювалися на сонцi сво ю власною пiсенькою, або приглядалася цвiтучим
рожам.
Недалеко вiд мене, коло бiлих штахет, росли вони на знак, що там
находився отвiр, ведучий до саду Ма вських, вiд котрого дiлився наш город
бiлими штахетами. Саме тепер цвiли тi рожi. х широкi гарнi листки
тиснулися до холодного залiза i аж лиснiли на сонцi, а рожi мов потомилися
вiд спеки, особливо тi матовi жовтi; декотрi з них поспускали головки,
немов повмлiвали з превелико© розкошi... У воздусi миготить - i вiн немов
отяжiв iз запаху i спеки...
Так! Отi жовтi матовi рожi потомилися. Мабуть, iз любовних мрiй; коли
тим часом чорно-понсовi, жаристi, пересиченi рожi нiби дрiмали. Менi
пригадалася новелка данця Якобсена "Тут повиннi би рожi стояти". Нiколи не
читала я щось поетичнiшого. Розмову обох чурiв[74] знала я майже
напам'ять, а займав мене особливо той жовтий чура, "без iсторi©".
Опiсля думала я й про Орядина. Вiн був гарний мужчина, це правда, але ж
нехай би був трохи iнший, напр., "все такий, щоб його можна кохати,
боготворити", - говорила моя розмарена душа; однак я не формувала нiчого,
не думала нiчого ясного, певного... Кругом мене хилилося все до якогось
мов розкоханого пiвсну i манило до себе...
Одного разу говорили ми з Орядином про час полудневий. Вiн називав його
найкращим iз денно© пори, i я бачу, що вiн дiйсно гарний - чи, може,
бiльше упоюючий? Зда ться, в нiм осяга все найвищий верх, ста на хвильку
тихо, мов до вiддиху по тяжкiй раннiй працi. Саме такою здавалася менi оця
хвиля тепер...
Я лягла лицем у траву. Сонний бренькiт комашок розлягався лiниво,
однозвучне по цiлiм саду, настроював чимраз бiльше до сну, однак я
опиралася йому. Врештi я вслухувалася, вдумувалася у все те, що мене
окружало, i тихе безшелесне рiзнородне життя довкола мене причувалося менi
якоюсь нiжною, несказанно гармонiйною мелодi ю, не завсiгди чутною, а й
невловимою слухом, i не зрозумiлою кождому! Я вслухувалася в не© цiлою
душею, i менi здавалося, що моя душа - то лиш один тон iз се© цiло©
гармонiйно© мелодi©, i злива ться тому так радо з тою широкою барвною
стру ю, що зветься природою, упою ться нею, мов земля сонцем i теплом.
Легкий подих вiтру заворушив листям i заколисав стеблами. З городу
Ма вського донеслися до мене слабо голоси якiсь, i мiж ними причувся менi
й голос Орядина. Я пiдвела голову, наслухаючи напруженим слухом, однак
голоси затихли i настала попередня тиша. Я знов опустила голову на руки.
Що Орядин тепер робить? Я його давно не бачила; вiн подужав зовсiм i
хоче назад на село вертати, чи назавсiгди? Хотiла б я його де-небудь
побачити та й поговорити з ним.
Пiзнiше встала я i пiдiйшла до хвiрточки, задержуючись коло рож. Були
прегарнi! Над жовтими схилилася i спростувала одну похилену. "Ти, моя
любко, нездужа ш на тугу, - подумала я. - А ти щаслива", - приповiла
понсовiй... Вiдтак сперлася об штахети i дивилася в сусiднiй сад. Всюди
було так тихо, розмарено всюди, що я перенялася нею наскрiзь. Пересичення
i розкiш в природi подразнили мене, i менi забажалося, щоб мене хто-небудь
побачив. Але мене нiхто не бачив. У саду не було живо© душi. Дерева росли
так густо, що заслонювали всякий вид у глибiнь саду, а навiть зiльник, що
рiс десь недалеко, а в нiм пересиджувала звичайно родина, ледве виднiвся
з-помiж дерев. Я вiдвернулася вiдти i хотiла вже вiдходити, однак менi
причулися знов мов голоси... Жду хвилину: нi! це менi лиш причулося. I
там, певно, сплять. Боже, як можна в таку прегарну хвилю спати! I я
потонула знов поглядом у препишну зелень довкола мене. Нараз налякалася я
несподiвано, спаленiла i цофнулася[75]. Чи я була слiпа, чи що?.. Тут по
лiвiй сторонi хвiртки мiж густо засадженими берiзками, де стояла вигiдна
лавка з поруччям, - не було тут нiкого?
Тут був хтось, а я й не бачила...
Орядин лежав тут. Руки пiдсунув пiд голову, а лице мав заслонене
капелюхом; здавалося, дрiмав. Я усмiхнулася - отже, тут сховався вiн вiд
сонячних променiв i вiд Зониних дотепiв! А тут навинулася непрошена
"русалка", вiдкрила сховок i смiялася. Чи будити його, чи нi? Чи випадало?
Я дивилась хвилю на його... Нi, це не було гарно, що я дивилась тут на
його, мов той злодiй, лучче вже збуджу його. Хто зна , коли побачимося
знов так на самотi, як би бачились тепер у цiй гарнiй хвилинi; я вiд'©ду
вже незадовго i, може, побачимось нинi впослiдн ! Впослiдн ! Це не гарно.
На всякий случай змiниться пiзнiше не одно! Кожде стане iнше, я вступлю на
нову дорогу, зовсiм менi досi незнану, а вiн - хто зна , що з ним
станеться ще!
Мене обгорнув хвилевий сум, i я поглянула знов на його. Отже, це
закiнчення тодiшнього початку, подумала я собi. Що на нiм, на тiм
закiнченнi? А що було би, якби було сталось iнакше? Нi, не хочу про все те
й думати, не люблю тих закiнчень iз ©х млявими, побожними прикметами; воно
добре, що сталося так, як , що можу ще боротися i переживати щось нового.
Я рiшилася закликати його, щоби поспорити трохи, тим бiльше, що ми не
бачилися майже три недiлi.
Вiн не спав. На мiй несмiлий поклик схопився, мов зелектризований, а
уздрiвши мене бiля штахет, спинився геть коло мене урадуваний.
- Це ви! Як ся ма те? - сказав, усмiхаючись, i подав руку. - Я не спав,
лежав лиш так, в хатi тепер пересиджувати просто грiх! Це гарно, що ви
мене покликали! Ходiть у наш город, сядемо на лавку!
- Нi, ходiть до нас! - казала я, а в тiй хвилi поправилась: - Нi, не
приходьте, бо...
- Як побачить тiтка, то буде крик! - докiнчив вiн, розсмiявшись весело.
Я смiялася з ним i була дуже вдоволена, що так сталося, що ми
стрiнулися. Його погляд промайнув по менi блискавкою i задержався на мо©м
лицi.
- Ви нинi такi гарнi, вигляда те мов саме щастя! Що з вами?
Я спаленiла й глянула не на нього, а кудись в iншу сторону.
- Що ж би мало бути зi мною? - вiдповiла я. - Хочу бути щасливою.
- Дуже мудрий намiр! - вiдповiв вiн все ще весело. - I я маю такий
намiр, але менi чогось маркiтно.
- Чому?
- З рiзних причин. Мiж iншим, борюся сам iз собою о так звану
"будучнiсть", хоч знаю, що вона не принесе менi нiчого особливiшого i
потрохи правдивим блудним огником!
- Чи вона вела вас блудом досi?
- Не вела, але могла би й повести, якби вiрив ©й занадто!
- Давно говорили ви iнакше.
- Давно говорив я iнакше, бо давно вiрив у якiсь iдеальнi вимоги життя,
вiрив в те, що чоловiк мусить ©х сповнити, а тепер не вiрю i в це, i в те,
що зветься "будучнiсть"!
- Ви знов говорите таке, Орядин, що мене гнiва ; встидайтеся! Вiн
викривив iз легкою погордою уста.
- Чого менi встидатися? - спитав ©дко. - Того, що я пiзнав життя i
людей, i тих так званих "освiчених людей", пересякнених наскрiзь
"натуралiзмом" аж до гидкостi, i що, переконавшись у ©х справжнiм змаганнi
i ©х "послiднiй фiлософi©", перестав перед ними кланятися i ©х подивляти,
як давнiше? Ви зна те, - додав, - я хочу покинути сво© студi© i йти жити
мiж народ?
- Так це правда, Орядин? - спитала я, немило зворушена, видивившись на
його великими очима.
- Правда, а здержу мене вiд того лише те, що я не люблю народу,
значить ту грубу, необтесану, хоч i добродушну, незiпсовану ще масу,
котро© не зрозумi цiлковито тонше думаючий ум; що серед тi © темно© товпи
чоловiк освiчений iз сво©ми думками сто©ть сам, мов палець. Я говорю
правду, отже, це здержу мене вiд того, i я не можу ще рiшитися цiлком.
- Так не йдiть мiж люди, що не притягають вас сво©м життям, для котрого
не ма те змислу. Ви самi змарнувались би, а ©м не придалися також на
нiчого! Кiнчiть сво© студi©, ви майже вже у цiлi, було би навiть грiхом
покинути все. У нас числиться один освiчений чоловiк за двох-трьох - не
забувайте й цього! У вас суть обов'язки i супроти вашо© народностi!
- Я знеохочений, Наталко, послiднi роки вiдобрали в мене запал до
всякого вищого змагання, i я жадний спокою!
- Ви вiдживете знов, Орядин! - намовляла я живо. - Тепер вже пiде все
лiпше, тепер ма те якийсь ма ток, iдiть лише знов вибраним шляхом! Бачите,
життя дiйсно дуже, дуже гарне! Робiть те, до чого ви спосiбнi, що-небудь,
Орядин, лише щоби все було поправне, властиве вам, i щось таке, що можна
би поважати!
Вiн усмiхнувся так, якби перед ним стояла дитина i оповiдала з
розгаряченими очима прегарну казочку. Я усмiхалася також мимоволi.
- Я вам добре раджу, - додала я, - послухайте мене!
- Ви вважа те мене спосiбнiшим, Наталко, нiж я справдi !
- То завдайте собi працi, щоби стали таким, яким я вас уважаю: розумним
чоловiком iз вiрою в iдеальнi вимоги життя, пориваючим примiром для
загалу. Нашому народовi треба проводирiв всюди i всюди!
- А вiдтак що, Наталко?
- Вiдтак наступить нагорода, цебто поважання, вдоволення, краса... Ох,
Орядин, коли б я була мужчиною, так як ви, я не вагалась би анi хвильки,
якою дорогою йти, не зважаючи нi на що летiла би вгору, мов орел, i
кликала ще й других за собою!
- I ви переконанi, що за вами злетiли б i другi вгору?
- Переконана!
- А я нi! Орли лiтають без товариства.
- Ну, - вiдповiла я гордо, - але зате вони сильнi i не жалують сво ©
самотностi, ©м i не личить приставати з плебейськими духами!
- Так орли чинять, Наталко, а люди не орли!
- Нi, вони щось бiльше i благороднiше, чим зарозумiла дика птиця! Вони
в мо©х очах щось дуже красне, а бодай щось таке, що може бути красним. Що
вони ще не такi, то iнша рiч; об тiм я й не говорю.
Вiн розсмiявся i дивився на мене з очевидним вдоволенням, а очi його
сiяли дивнiм свiтлом.
- Не смiйтеся, Орядин, я не люблю, коли ви смi теся з мо © бесiди вiд
серця.
Вiн не зводив з мене очей, мовби я була якимсь образом або чим.
- Так, так, мiй пане!
- Я чую, що так! - вiдповiв, знов усмiхаючись. - I я подивляю ваш дар
одушевлятися. Я того не маю. Моя душа втомлена, тужить за супоко м, а це
знак, що старiюся!
- Саме в тiй хвилi сказали ви неправду, Орядин!
Вiн розсмiявся.
- Встилайтеся! Тому що ви стали лiнивi i вибагливi, то вам зда ться, що
старi тесь!
- То ви хотiли би, щоб я став яким-небудь орлом?
Я усмiхнулася мимоволi.
- Я хотiла би, щоби всi укра©нцi були орлами!
- Щоб орлом бути, треба все-таки стати на якiйсь висотi, на
вiдстороннi; а це не згоджу ться з людською натурою i не творить щастя.
Чоловiк не любить носитися з якою-небудь думкою без людей, що так само
думали б, як i вiн, - чи не так? Що вiн без загалу, Наталко? Вiдiрваний
член, що гине на самотi.
- Коли вiн iндивiдуально сильний, то буде й на самотi чутися щасливим,
розумi ться, не буденним щастям; свiдомiсть сили вдоволить його.
Вiн дивився вперед себе весело, а по якiйсь хвилинi сказав:
- люди, що живуть наскрiзь у одно зi свiтом, одного й бажають, що,
так сказати б, розходяться, розпливаються в масах; а знов люди, що
дивляться вбiк; , врештi, люди, що горнуть все в себе, всю красу, всi
твори людського життя. Чим бiльше набирають у себе всякого "свiтла", тим
незрозумiлiшими стають для свого окруження. Чи не роблять вони самi себе
незрозумiлими?
- Для буденних умiв без сумнiву, Орядин.
Вiн дивився через хвилину на мене, а опiсля сказав:
- Дивна рiч, ви шука те в одно боротьби.
- "Чоловiк зрiка ться великого життя, коли зрiка ться боротьби!" - каже
десь новочасний фiлософ Нiцше, - вiдповiла я йому.
- То ви тужите за таким великим життям?
- Я не знаю... я тужу... але ви знов будете смiятися, Орядин, коли я те
скажу.
- Нi.
- Я тужу за барвами, за свiтлом, за гармонi ю.
- Ви тужите за красою i досконалiстю! - докiнчив вiн поважно. - Але
який кiнець того всього?
Я здвигнула плечима i усмiхнулася сумовито.
- Я не знаю, Орядин, однак я марю не раз об якiмсь великiм щастi або
прегарнiм душевнiм спокою!
- Ну, марити можна, пiснi свого духу можна прислухатися i не без
цiкавостi, однак з часом наста i тому кiнець. Не скажу, що все те, що вас
тепер обходить так глибоко, станеться вам байдуже; те не наступить у вас,
може, нiколи, тому що ви вмi те, як я вже перше замiтив, одушевлятися, так
як другi вмiють малювати або грати; ви лише змiните спосiб погляду на
речi, iменно вiзьме в вас об' ктивний критицизм перевагу. Вам буде
вестися, як менi. Коли я пересвiдчився, що в змаганнях кождого кри ться
потайний план, що свiдчить про особистi iнтереси, вiдвернувся я з вiдразою
вiд усi © тi © нiмо© комедi©, яку гра , на жаль, так само молодiж, як i
старшi, - i затужив за самотою. Я дiйшов до переконання, котре заявляю вам
словами згаданого вами перше "пророка" Нiцше: "Wir sind ein
Pobelmischmasch, das Heute, und das will Herr sein!"[76]'
- То сумне переконання, але на те ще вiдрада, Орядин! - Ви кажете
словами Нiцше: "Wir sind ein Pobelmischmasch, das Heute, und das will Herr
sein!" - а я вiдповiм вам на те словами того ж самого пророка: "Das
uberwindet mir, ihr "hoheren" Меnchen!"[77]
- Так, Наталко, ihr "hoheren" Меnchen![78] Однак звiдки возьмете тих
вищих людей?
- Ми самi станьмо ними, учiм других ставати ними.
- Ба! - сказав вiн насмiшливо. - Хто перемага себе лиш тому, щоби
стати "вищим чоловiком"? Хто журиться про iдеальнi вимоги? Хто зрiка ться
охотно користей? Покажiть менi нинi таких! Та нi, я спитаю лиш просто вас,
чому, напр., виходите ви за чоловiка, для котрого не ма те нi крихiтки
любовi або хоч поважання? До чого тут оця досмертна лож? Коли ви йшли би
дорогою "вищого чоловiка", то повиннi радше вмерти, як таке чинити!
- Я вже не його суджена!
Вiн видивився на мене i спаленiв.
- Нi? Чи справдi, Наталко? Не жарту те?
- Не жартую. Я ще не сказала того Лорденовi, однак за кiлька днiв
довiда ться об тiм, а небавом по тiм покину я й свою рiдню.
- Яке ж щастя! - сказав вiн, вiддихаючи глибоко, i його очi засяяли.
- Це щастя завдячую собi сама. Я i вдячна оцiй хвилинi, що вона звела
нас ще раз на прощання на самотi. Я вiд'©ду до Чернiвцiв, Орядин. Там
дiстала я мiсце товаришки в однi © дами.
Вiн ледве дослухав, що я говорила, вхопив обi мо© руки i потягнув ©х до
грудей.
- Iдiть зi мною на село, Наталко! - просив зворушеним голосом. - Ви ж
зна те, що я вас люблю, станьте мо ю!
- Це не може бути! - вiдповiла я так само зворушена, уникаючи його
гарячого погляду.
- Чому нi?
- Тепер я не можу.
- Так у вас завмерла вже всяка прихильнiсть для мене? - спитав.
- Я не знаю... я тепер дiйсно не можу.
- А однак ми були собi колись такi близькi...
- Справдi, однак мiж нами лежать наслiдки часу... Ах, Орядин, оставте
мене ще! Менi ще треба самiй боротися, а й вам так само!
- Я не хочу бiльше боротися; ви чули, що я говорив. Iдiть зi мною на
село, i жиймо лиш для себе!
- Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу!
- Я його не люблю, але я вас люблю! Ви вистарчили б менi за все проче!
Ходiть зi мною хоч би й завтра, хоч би й зараз! - Його очi окинули мене
жадно, гаряче, i вiн приступив ближче до мене. Я мимоволi вiдступилася на
крок вiд його i боялася глянути йому в лице, щоб не перенялася також тим,
що заволодiло ним у тiй хвилi так сильно. Я боялася впливу його гарно©
мило© iстоти, що, облита сонячним свiтлом, пишалася передо мною в сво©й