Страница:
викликанiм у них спiвчуттю. Так що ж? Змiнив сво© думки. А з пiмсти за те,
що я опиравсь ©м, значить: обставинам, вергли мене в рамена погано©
страстi, що я трохи не потонув в нiй samt Haut und Haar[64]. Бачите, я
грав страшно в карти. Впрочiм, ви мусили це чути, хоч я не знаю, як
називано цей об'яв у мене. Чи карою божою, чи пальцем божим, чи
квiнт-есенцi ю люду мого батька, чи, може, ще якимсь вищим знаком, задля
котрого я мав iти "в божий дiм"? На кождий випадок "визирало" щось з то©
пригоди. В дiйсностi привела мене до того якась шалена розпука. Але я грав
шалено; страшно грав я! Кажу вам, купався цiлою душею в тiй страстi. Ух!
аж менi самому тепер гидко. За якийсь час, i майже так само скоро, як
подобалося, обридло менi те все, i я ходив, мов затро ний, з затисненими
зубами з лютостi на себе самого. Якого бiса пiдчинявся я тому лиху? Дав
заволодiти собою аж до гидкостi? Нiхто в свiтi не приневолив би мене тепер
i доторкнутися хоч однi © карти! Розпрощався з ними вже назавсiгди!
- Це дуже гарно, Орядин.
- Даруйте, Наталко, але я не покинув того тому, що воно "не гарне", а
тому, що обридло менi.
- Так ви можете панувати над собою!
- Чому нi?
- А гидким обставинам ви опирались би?
- Ах, що там "обставини"! Я, сам-один? Це ж крапля в морi.
- А коли б таких бiльше, як ви? Вiн повернув живо головою за мною,
опiсля всмiхнувся не то жартiвливо, не то iронiчно.
- Чи ви носитеся з думкою "будувати щось"? - спитав.
Менi стало i стидно i жалко мо©х слiв.
- Нi, - вiдповiла я сухо.
- Ну, я би вам це й не радив. Ви не найшли би надто багато помiчникiв;
стратили би надто скоро i ту одробину довiр'я до людей, яке, може, ще живе
в вашiм серцi.
- Мо довiр'я до людей захиталося i без того сильно, - вiдповiла я, - i
я не ожидаю вiд будучностi нiчого. Передо мною лежить праця, значить,
обов'язок, котрий сповняти, нехай i механiчно, вважаю за найсвятiшу задачу
чоловiка!
- Отже, зрiка теся щастя?
- Якого, пане Орядин? Того, щоби була надальше тягарем родини?
- Ах, ви не хочете мене розумiти!
- Що назива мо щастям? Поодинокi чуття в поодиноких хвилях? Тих не
можна i так продовжити. Впрочiм... не говорiм об тiм! Скажiть менi радше,
чому ви менi, напр., нiколи не писали? Я... я була би деколи заговорила до
вас.
- Чи я вам це обiцяв? - спитав бистро, майже з переляком.
- О, нi, зовсiм нi! Я вас об тiм i не просила. Я лиш собi так думала.
- Ну, а я вже налякався, що не додержав, може, слова. - Опiсля додав: -
Не писав, бо був завсiгди дуже занятий, мав стiльки грубих клопотiв, i жив
до того, мов собака. Вже мало-мало не пiшов до "соцiалiстiв" на службу. -
Тут i розсмiявся. - Бiдний мiй вуйко вмер в саму пору, значить: ма ток
його дiстався менi у сам вiдповiдний час. Бачите, цiлком так, як у
повiстях. Коли бiда найбiльша, зараз помiч найдеться. Але що я хотiв вам
сказати, щоб повернути знов до першо© теми? Розручiться з професором. Це
чиста дурниця, виходити за такого. Загинете!
- Не велика шкода!
- Ну, шкода, шкода! - повторював нетерпеливо. - Нас усiх загалом не
шкода! Але коли вже чоловiк раз лише живе, так нехай же живе так, як
чоловiковi годиться. Така моя думка!
Я не вiдповiдала. Ми зупинилися коло нашого дому, i я подала йому
мовчки руку на прощання. Вiн дiткнувся ©©, i ми розсталися...
* * *
Так то все було. Все бува iнакше, нiж собi чоловiк уявить.
"Iдеалiзуючий простiр" творить те, що любиться так часто якийсь "фантом",
не подiбний навiть до живо© то© iстоти, що збунтувала нашу душу до
глибини. Саме так ведеться менi з Орядииом. Дивлюся тепер на його цiлком
iншими очима i не знаю, чи моя уява вiддалялася вiд його i любила щось
цiлком iнше, чи вiн змiнився справдi так сильно? Одно лиш певне: таким не
, як жив в мо©й пам'ятi.
Я втомлена i знеохочена.
Вiн каже розручитися з Лорденом. Думки стати жiнкою Лордена я зовсiм не
маю i саме над тим не думаю. Не знаю ще нiчого ясного, нiчого, що носило б
характер рiшучностi в собi, але вiдчуваю, що змiна якась зайде в мо©х
обставинах, чи зла чи добра - не знаю. Поринаю думками бог зна куди i не
маю спокою.
Саме тепер рада би я знати (це смiшно з мо © сторони), чи я Орядину ще
трохи мила? Дещо з його iстоти говорить, що так, а дещо супротивля ться
тому. Деколи бажаю того, а часом менi це таке байдуже!
Оногди спiмнула я Зонi, що вiн змiнився, а вона заперечила це. Казала,
що вiн лиш "виробився", значить, "дозрiв", з усiма сво©ми прикметами,
вродженими й набутими. Я думаю, що йому щось хибу , або лучче сказати: те
"щось" виступа в нiм слабше, як давнiше, щось, що я у всiх людей люблю i
що мене так сильно прив'язало до його. Якась тонкiсть чи чистота...
* * *
(Пiзнiше)._
Супроти мене вiн не раз аж покiрний, i менi зда ться, що та покора
обгорта його мимовiльно; каже, що таки поважа мене дуже глибоко, хоч
споминав про мене майже легковажно (тодi, як вiдбулася "буча"). А мене
болить, коли вiн кориться хоч би й мимовiльно. Ненавиджу це чуття, а тодi,
коли кориться, ненавиджу й його.
* * *
(Знов пiзнiше)._
Думаю, думаю, думаю i не видумаю нiчого. Вiн не вдоволя , анi не
успокою , анi не ситить мене. Я в чуднiм, чуднiм настро©. Менi так тiсно,
так сумно i нi в чiм не можу найти опори. Вiд Лордена утiкаю .душею, i
менi й на думку не приходить застановлятись над сво©м будучим життям. Я
лиш сказала, що "пiду", але я ще й тепер не погодилася з тi ю думкою. В
менi прокида ться стiльки помислiв, стiльки думок, аби змiнити сво життя,
зiрвати зi всiм поганим дотеперiшнiм, що я майже давлюся тим.
Читаю в кождiй вiльнiй хвилинi i пробую навiть знов писати, хоч те менi
не йде легко; в мене думки занеспокiйнi.
Роблю порiвняння мiж людьми i людьми, мiж ними й обставинами, а вiдтак
спиняюся над Орядином. Вiн не говорить тепер про сво© любимi iде©, а
"народ" не проходить йому й через уста. Ох, що то час може! Два роки
станули мiж нас i змiнили нас так сильно!
Його присутнiсть мучить мене. Що це таке? Жалiю над ним. Але не те
вiдпиха мене вiд його, що вiн "купався в страстi", лише iнше...
Однi книжки оживляють ще мене, iнакше в тiм заколотi я погибла би...
* * *
(Знов пiзнiше)._
Не раз я духом така сильна, що йшла би у найстрашнiший бiй, а не раз
прикликую бабуню на помiч! Бабусенько моя золота, чом ти мене покинула,
чом не з'явишся, не додаси менi сили, не прийдеш iз порадою, не полюбиш
тво ю вiрною любов'ю! Бо в кого ж менi шукати пристановища? Чим
утихомирити душу свою? Хто покаже менi, куди йти, я ж така сама, така
сама! кругла сирота! Недоля батожить мене, що аж гнуся, вгинаюся; вона
потряса мною, а як ще вихор настане? О, вихор тодi змете мене, мов те
сухе опале листя, безслiдно.
Сила? Хто вчить мене бути сильною? Чи менi шукати пiдпори в других? Де
ж сть тi другi, хто вони? Ох, воно так гарно, як жiнка находить пiдпору в
мужчинi, а й противно, мужчина в жiнцi! Але ж чи може дiйсно душа з душею
злитися, чи це припадком не фраза, в котру лиш вiриться пiд час любовi?
З ним бачуся досить часто. Деколи бачу, що я його умом перегнала, а
деколи корюсь я перед ним. В нiм щось, що пану надо мною, що притяга i
вiдпиха мене. Часом бачу, як пiдляга впливовi мо © iстоти майже цiлком,
як пiдляга взагалi сильним враженням, а часом переконуюся вдруге, нi,
вдесяте вже, що через цiлi тi два роки був рiзними, прерiзними справами
так занятий, що ледве коли й подумав про мене!
* * *
(Знов пiзнiше)._
Ми вже досить давно не бачилися. Зоня прибiгла до нас, i мiж iншим на
тiтчине питання про його, замiтила, що став у послiднiм часi знов
"нестравним" i що в його генiальнiй головi ко©ться правдоподiбно знов
якесь лихо.
Що ж би то з ним могло бути? Думаю стiльки над тим, майже гризуся
ним... Чи вiн менi не байдужий?
А з Лорденом що? Боже мiй, боже мiй, що з ним робити?
Я затискаю зуби, чоло морщиться i в далеку далечину лину поглядом...
* * *
Вчора вечором були ми з Леною у Зонi оглядати якусь балеву сукню. За
кiлька днiв вiд'©жджа вона з батьком i панною Марi ю на бал до С.
Вiн був також увiйшов у кiмнату. Коли глядить на мене довше, то я зараз
мiшаюся.
Говорив мало i виглядав зажурено, але чого? I чи на довго?
- Ви дуже зле вигляда те, - замiтив менi, коли ми на хвильку осталися
самi. - Чи ви дума те дальше так жити? Я вас не розумiю. Подумайте, який
кiнець вас жде, ви загинете!
Я придивлялася одному великому олiйному образовi з намальованим нiчним
кра видом, котрий викликував дуже часто мiй подив, i чинилась, що не
дочувала його слiв.
- Скажiть що! - вирвалось нараз нетерпеливо з його уст.
Я скинула на його оком.
- Знов мене жалу те? - спитала я. - Мене тепер всяке спiвчуття лише
болить.
- Скажiть лiпше: обиджа ! - спалахнув вiн. - Лордена чуття не обиджають
вас!
Я здвигнула байдуже плечима.
- Його чуття менi цiлком байдужi; впрочiм, я не можу за це на його
гнiватися, що вiн вибрав собi мене за жiнку, - вiдповiла я. - Його цiла
провина, може, лиш та, що не любить мене такою любов'ю, якою любив би
мене, може, хто другий, однак чи люблю я, може, його? Чи, може, обиджа
мене тим, що да менi нагоду подякувати за ласкавий хлiб i мати свiй? Ми
лиш за товар мiня мося. Моя праця, хоч i без ясного характеру, про те все
не менше цiнна, як його хлiб. Я i в його хатi буду вiд ранку до вечора
працювати; знаю все, що мене жде!
- Але ж ви танете! - закинув вiн.
- То, то лиш так... - вiдповiла я. - У мене стiльки думок, то вони
нищать мене i гноблять поки що.
- Як?
- О, нiчого, нiчого...
- Коли б я мав те пересвiдчення, що ви станете хоч матерiально пишно,
то ще помирився би з тим.
- Справдi?
- Справдi. Чому дивитесь так на мене чудно? - спитав. - Це великий
фактор у людськiм життi, вiрте менi! Все проче маловажне; значить, тому
маловажне, що без того можна обiйтися, можна його побороти...
- Орядин, що на вашу думку маловажне?
- Ну, так званi симпатi© i антипатi©!
- Ви поборювали би в собi щось подiбне, напр., симпатiю? - спитала я,
не звертаючи очей вiд його. Вiн усмiхнувся зневажливо.
- Чи ви не вiрите в мо© сили вже зовсiм? - спитав.
- О, я вiрю! - сказала я, тепер навiть з пересвiдченням. - Я лиш хотiла
би знати, чи ви поборювали б також де "маловажне" задля хiсна?
- Ви просто дитиннi, коли таке пита теся? - вiдповiв вiн. - Врештi,
нинi я не можу цього знати, але менi зда ться, що коли б я лиш хотiв, то
мiг би побороти...
- Я лиш те хотiла знати! - вiдповiла я сухо i вiдвернулася знов до
образа. А вiн не говорив бiльше нiчого. Крутив неустанно вуса i глядiв
кудись безмовно вiкном.
В годину пiзнiше зайшов за мною до салону, де я прислухалася до спiву
Зонi з молодим ©© поклонником i сидiла, потонувши в чудних думках. Сiвши
мовчки коло мене поруч софи, справляв свiй годинник.
- Над чим ви дума те? - спитав по якiмсь часi.
- От думаю!
- Напр., над чим? - домагався вiн. - Може , над сво ю будуччиною? (Менi
причулася iронiя в його голосi).
- Нi, в цiй хвилi нi! - вiдповiла я, усмiхаючись слабо. - Тепер
застановлялась я знов над тим, що люди такi, як нацi©. Властиво, що
характери поодиноких людей аналогiчнi характерам поодиноких нацiй. Не
правда ж? Так, напр., характери, по котрих можна з певнiстю надiятись,
що сповнять цей або той учинок, сповнять щось неожидано великого,
сильного. перенятi якоюсь красою, що оста ться завсiгди i в рiзких
випадках свiжою i свобiдна вiд усiх буденних додаткiв. Такi й нацi©.
А противно знов натури, одаренi багато, але напо нi наскрiзь смутком.
Змагають до всього, але не здобувають нiчого, ©х iстота перенята наклоном
до терпiння i туги, мов рослина до сонячного тепла. Я власне думала, -
говорила я далi, пiд час коли вiн уважно слухав, - що ненавиджу цей тон
вiчно© туги так, як ненавиджу, напр., одностайний тужливо-хорий усмiх на
блiдiм лицi нашого народу. З самого жалю за минувшиною ми вже ослабли, а
жалiбна мелодiя, що дзвенить у нашiй душi i котру ми так добре розумi мо,
заколисала всi нашi сили до немочi, Чи не так? Ах! - докiнчила я гiрко. -
Це правда, я також донька укра©нсько-руського народу!
- Ви ж казали, що любите боротьбу! - обiзвався вiн.
- Люблю, але скажiть, чи ви вiрите у вiдродження таких характерiв або
народiв?
- Чому нi? Але вони потребували би, щоб хтось постороннiй ©х рушив.
- Постороннiй? - повторила я сумно. - В тiм i лихо, що вони не мають у
собi того iмпульсу; що мусять тих "порушень" дiзнавати аж вiд других. Я
думаю, що так успособленi ства не мають жодно© будучностi. Вони подобають
на арфи еольськi, що грають лиш тодi, коли вiтер порушить ©х струни, та й
тодi грають сумно. Над тим я не думаю саме тепер перший раз. Над тим думаю
я частiше i звичайно настроюють мене такi гадки сумно!
- То не гадайте об тiм!
- А ви не дума те нiколи над чимсь подiбним?
- Я держу мо© думки крiпко в границях, - вiдповiв вiн. - Значить, не
хочу розумiти душi загалу. Що з того за хосен? Хiба сумовитий настрiй!
- А я вiддаюся таким думкам цiлою душею...
На те вiн не сказав нiчого.
Мене обняла гiрка нетерпеливiсть, подiбна до лютостi. Чи був це також
наклiн до терпiння, до туги, що жив у менi, тяжив так дуже в душi? Нагинав
не раз додолу, давив! Коли б iснувало щось певно, щось, у що можна би
вiрити, як у поворот весни, щось величне, свобiдне!.. Коли б щось таке
iснувало в чоловiцi!
Я сказала йому, що думала.
- Чогось такого нема в чоловiцi! - вiдповiв вiн напiвсумно,
напiвнасмiшливо, пiдперши голову, мов у задумi, рукою. - Думання,
вiдчування та i все проче подiбне - це чисто матерiальна процедура, i
вiдорватися душею вiд умов свого внiшнього буття чоловiковi годi; ми не
повиннi забувати, що в великiй частi ми раби сво©х вроджених склонностей.
- Я не хочу в те вiрити.
Вiн здвигнув плечима.
- Прецiнь людська воля не нiколи цiлком свобiдна!
- Чей так зле не ! - замiтила я, усмiхаючись глумливо.
- Чому нi? Унаслiдження само назначу характер. - I з тим замовк.
Я також замовкла, але трохи згодом сказала:
- Те, що ви кажете, я властиво знаю, але я не дуже хотiла би тому
пiддаватися; воно, по правдi, сумно...
- Що? - спитав вiн. - Що i найгордiшi дерева мають сво корiння в землi
- це сумно?
- О нi, але що ми так часто у сво©й немочi вимовля мося[65] саме тим.
Впрочiм я думаю, що про те все сть люди з визначними характерами, котрi
мають вплив i мимо окружаючих ©х сил; але для таких iстот не можуть
iснувати права.
- Отже, видите, чого вам журитися?
- Я не журюся! - вiдповiла я, усмiхаючись. - Я лиш думаю. Що iнше
оста ться менi? Цього не може менi нiхто вiдобрати!
Вiн знов здвигнув плечима i дивився в безнадiйнiм ожиданнi вперед себе.
Я мовчала довший час, а вiдтак почала пiвголосом майже несмiло:
- Орядин! Чи все треба приписувати обставинам? Скажiть!
- Якi ж ви чуднi!
- Я хотiла би мати якесь вдоволення. Якби ви знали, як то тяжко, коли,
напр., думки блукають i не находять нiчого; блукають у чiмсь неяснiм,
великiм, веденi бiльше чуттям; ах, я того не можу сформулювати! Аж
ненавиджу себе не раз за те, себе i старинний звичай той, що зветься
життям. Чому воно не подасть менi нiчого такого, в чiм би моя душа могла
розкошувати?
Вiн поглянув на мене. Погляд той був спокiйно-допитливий, поважний.
- Крiзь вашi думки i почуття вi також той так званий "подих
будуччини", це поринання в себе, що вiдверта вiд внiшнього свiту. Воно
ма щось у собi, я того не перечу, але думаю, воно не ма будуччини.
Чоловiк належить до свiту внiшнього, вiн зв'язаний iз ним тисячними
нитками i тому нехай порина в його! У вас справдiшнiй дар до аналiзу. Я
виджу, що ви дуже змiнилися. Коли б я менш-бiльш не знав, як ви жили, то
спитав би в вас: як жили ви з тi © пори до тепер?
- Чи можна оставатись однаковим? - спитала я, мов засоромлена його
доганою, хоч не просто на мене вимiреною.
- В головних зарисах - можна.
- В мене не було життя з подiями, - сказала я.
- Ах, у те я не вiрю, - вiдповiв вiн iз якоюсь нетерпеливiстю.
- В буденнiм смислi слова, пане Орядин.
- Але ж ви мусили щось переживати, якiсь подi© або щось подiбне.
Бачите, я не вiрю в так зване життя "без подiй", особливо коли наслiдки
доказують що iнше!
- Отже, i ви не вiрите? - вiдповiла я з мимовiльним вiдтiнком гiркостi.
- Зна те, менi саме тепер приходить одна цитата з Лессiнга на думку: "Вони
не находять у жоднiй трагедi© подiй, хiба там, де поклонник дiвчини паде
©й в ноги i т. п. ©м те нiколи не хоче подобатися, що всяка душевна
боротьба, всякi наслiдки рiзних думок, котрi себе посполу осувають - це
також акцiя; мабуть, тому, що вони думають i вiдчувають замеханiчно i при
тiм не можуть замiнити нiяко© акцi©. З такими людьми поважно сперечатися
просто нема потреби i шкода заходу..."[66] Вiрите тепер?
- Ах, у те вiрив я завсiгди! - вiдповiв вiн живо. - Я лиш спецiально у
вас думав найти щось iнше. Врештi я вам перебив; менi зда ться, що ви
хотiли щось сказати.
- Хотiла! - говорила я дальше. - В мене не було життя з "подiями". Я
лиш читала, думала, а опiсля заручилася. Однак тепер, тепер, коли я те
вчинила, будиться бог зна що в менi, перемага мене. Я вiдчуваю то так,
як вiдчува ться приплив хвиль, що мають у слiдуючiй хвилi збитися над
головою. Я давлюся тим припливом!
- Ви потребу те багато сонячного блиску i барв!
- Ах, i простору, Орядин, чи так звано© свободи. Iнакше обтовчуся об
усi тi буденнi чесноти!
- В тiм я вас розумiю, - вiдповiв вiн, - однак у тiм нi, що ви
заручилися!
Я усмiхнулася роздразнюючим усмiхом.
- Чому й менi не бути судженою? Це прецiнь також щось, що годиться "з
життям внiшним", щось людське. Це удосконалю жiнку.
- Але без любовi?!
- Не впадайте в романтизм, пане Орядин! Любити i вiддаватися - це щось
зовсiм вiдмiнне; смiшно, що зводять завсiгди одно з другим до купи. Напр.,
i ви, що звете антипатiю i симпатiю дурницями!
- Зводять докупи, кажете, Наталко. Мовби вперед не любилися i аж потiм
побиралися.
- Мовби не любилися нiколи, пане Орядин, а проте женилися! Врештi, -
додала я по короткiй задумi, - не знаю, чи любов конечна до супружества,
значить те чувство, що, напр., я уважаю любов'ю. Воно щось iнше вiд
прив'язання.
- Так, на вашу думку, що таке любов?
- Ну, на мою думку, це прегарне нiжне миготiння, котре iсну в цiлiй
сво©й повнотi доти, доки його не заявиться словом. Опiсля воно блiднi i
никне. Властивий характер того чувства - це якась "метеликуватiсть" або
той блиск сонця, що не всюди, та й годi його здержати, що миготить крiзь
усi нерви в деяких хвилях, у пишних, прегарних хвилях, Орядин, а опiсля
зникне, i чоловiк пригаду ©© собi, мов запах якого цвiту. Чи можна те
ставити нарiвнi з тим неповоротним, пересиченим чувством, що зветься в
першiм-лiпшiм супружествi також любов'ю? Скажiть самi! Але нi; лучче я
скажу сама один доказ. Моя тiтка запевняла мене дуже часто, що не знала
нiколи, що це таке "любов", i я вiрю ©й, що вона не любила нiколи;
попросту в не© нерви загрубi до тако© тонко© гри - а проте вона живе з
вуйком дуже добре! Що це таке?.. Чи це любов така, як я кажу, чи
прив'язання? Чи не виходить тут на мо ?
- Ви починили в останнiх двох роках дуже глибокi психологiчнi студi©, -
вiдповiв вiн iз легкою iронi ю. - Це, мабуть, i вигладило нерiвнiсть мiж
вами i професором Лорденом!
- Це не вигладило нерiвностей мiж мною i Лорденом. Тут сто©ть свiт
мовчки.
- Щоби свiт не стояв мовчки, залежить вiд вас! - вiдповiв вiн.
- Вiд мене?.. Так, це правда, воно залежить дiйсно i вiд мене; це
власне те, чим я хвилями мучуся i "давлюся", але через те я, може, також
переконуюся у сво©й силi!..
- Я вас не розумiю!
- Зрозумi те колись! Врештi, прошу вас дуже, не згадуйте менi його.
Тодi нi, коли думаю собi щось цiлком, цiлком iншого. Не гнiвайтесь, але не
робiть цього нiколи!
Я просила його живими, майже переляканими очима, а вiн, усмiхнувшись
iронiчно, глянув на мене.
- Це не згоджу ться з тим, що ви казали колись тут; а iменно, що любите
боротьбу! - сказав.
- Я люблю боротьбу; люблю, люблю! Ви мене не зна те!
- Може, й дiйсно не знаю. - I вiн схилив знов голову в долонi i
задумався також над бог зна чим...
Я була зворушена, роздразнена. Була би плакала, але не з жалю. З
нетерпеливостi. I вiн мене гнiвав. З кождого його слова визирав завсiгди
якийсь "хосен", щось "розумне", якась "користь"... Це мене болить.
- Над чим ви дума те, Орядин?... - звернулась я вкiнцi до його, щоб не
сидiти мовчки.
- О, мо© думки неiнтереснi! - вiдповiв вiн. - Я звичайна натура, а тi
справляються скоро з собою. Я йду завсiгди найкоротшою дорогою, то й гадки
мо© буденнi.
Це мало мене вколоти (воно й укололо), а йому справити якусь
при мнiсть.
- Дайте менi щось оживляюче до думання, Орядин, щось, що пригадувало би
лiсний воздух, щось ясне, сонячне! - просила я його стиха.
- Вiд мене жада те ви цього? - питав вiн роздразнено. - До того я не
здатний! - I вiн замовк нагло, а тим часом якийсь нервовий вигляд опанував
його лице.
- До чого ви здатнi? - спитала я. Вiн розсмiявся так, що я, не
надiючися смiху, прокинулася.
- Ви смi теся з мене, Орядин? - спитала я, вп'яливши в його уважно очi.
- Зна те що? - сказав, не зважаючи на мо питання. - Я веду також iз
собою боротьбу, яку? - скажу колись пiзнiше, а поки що дайте лiпше менi
щось оживляюче до думання!
- Ну, коли так, то я скажу вам оце: iдiть сво ю дорогою i не дбайте про
загал, коли ма те на оцi гарну цiль!
- Я йшов уже раз сво ю дорогою; це зна те вже.
- I то було зле?
- Остiльки зле, що не добився нею до цiлi.
- Це не може бути! Iдiть лиш витривало далi: сильна воля поборе все.
- Я хотiв би той дар мати, що ви, а то дар: одушевлятися, Наталко!
- I у вас вiн !
- Ну, я цього не знаю.
- Я знаю, Орядин. О, я вiрю в вас! Не знаю, яка ваша боротьба, але не
спроневiряйтесь нiколи тому, що давало вам досi вiдвагу i право бути
гордим. Не дбайте про загал i йдiть сво ю дорогою, доки не опинитесь
високо-високо!
Я вхопила його за руку i стиснула ©© крiпко, i очi в мене заяснiли.
Вiн видивився на мене здивований, а опiсля усмiхнувся.
- Чи у вас бувають частiше такi пориви? - спитав.
Його питання заболiло мене, i я опустила очi вниз.
- Чи це пориви?
- О, це може бути i настрiй!
* * *
Вiн не згаду нiколи анi одним словом, що я була колись його
"царiвною", мовби це не вiн, а хто iнший любив мене. А я мовчу i собi
горда, горда, мов той олень. Нехай мовчить, думаю, коли вже так, коли вже
не може любити бiльше, але нехай не дорiка менi Лорденом!
Правда, вiн не зна , що в мо©м серцi дi ться i що в нiм не так
супокiйне, як я виглядаю, що в нiм дозрiва думка розiрвати ненависнi
зв'язi i вiдвернутися вiд усiх назавсiгди. Справдi оце дозрiва в мо©м
серцi, але поки що це лиш моя тайна, i я не виявляю ©© i перед ним, хоч би
й як питав мене. Ох, лиш сили додай менi, боже, сили, щоб я не
спроневiрилася собi i правдi; а я поборю всю погань, яку тiльки стрiну по
дорозi свого життя!..
VI
(Знов пiзнiше).
Я вже знаю, що я йому не цiлком байдужа, хоч маю також те переконання,
що забув би мене знов скоро. Але я? Чим вiн менi? Сама не знаю вiдповiдi.
I люблю i не люблю, i притяга i вiдпиха мене, i жаль менi його i
засуджую його, а одного таки не можу забути, iменно того, що вiн син того
самого народу, котрого вiрною донькою я.
Не раз говорить з огнем, пориваюче про яку-небудь справу, зараз
"отвира " кождому очi, а коли спита ш його пiвгодини пiзнiше про те саме,
видивиться на тебе, усмiхнеться зневажливо i скаже: "Не ма те над чим
iншим думати?" або: "Хто би собi над тим голову ломив! З того не будете
жити!"... Це мене вiдпиха вiд його, воно показу в нiм отупiння для
тонших iдей. Чи вiн давнiше не був таким, чи, може, я того не розумiла, чи
таким зробила його боротьба о бит? О, хто би менi об'яснив це! Тепер i не
замiчаю в його давньо© тонкостi в чуттi; вона у чистих натур без
рiзницi, у мужчин i женщин, особливо у поетичних натур. Але про те все в
нiм щось, що мене прикову , i я знаю: це та сила, що не дала йому потонути
в вирi бруду.
Це дiялося нинi зранку.
Я ходила в город годувати кроликiв. У сво©х бiлих кожушках вони ледве
замiтнi на снiгу, i лиш ©х червонi лагiднi оченята свiдчать, що це вони!
Мене знають добре. Дрiбнi, малесенькi, прискакують безшелесне до мене,
утирають сво© мохнатi борiдки об мо© руки - я ©х люблю...
Це© ночi упав знов свiжий снiг. Уклався на гiллi дерев, на всiм, немов
надиханий. Величезнi, дорогi мо© гори Карпати, зi сво©ми бiло
поприбираними лiсами блистiли срiблясте проти сонця, а над усiм тим
миготiло ясне, майже прозоро-син небо...
Навкруги тихо, урочисто, саме так, якби все на час здержало вiддих i
ждало на щось святе. В таких хвилях молюся. Не словами, але серцем, душею
молюся. Бажаю, щоби iснуюча краса наповнила i мо серце, щоби стало чисте,
прозоре, мов та iмла, що десь-не-десь звиса ще над деревами!
Так молилась я, а в п'ять мiнут пiзнiше перервав несамовитий звук
дзвiнкiв санок те урочисте ожидання, i я опинилася перед Лорденом...
- Оставте мене, оставте мене! - просила я, стривожена, коли ми осталися
по раз другий самi, i вiн мене хотiв цiлувати.
- Чи таке доведення присто©ть судженiй? - спитав вiн, усмiхаючись
насилу.
Я мовчала. Не знала, що сказати. Чула тiльки в очах сльози i велике
пригноблення так, що ледве волiкла за собою ноги.
Вiн пiдiйшов наново.
- Так я вам уже раз казала, тепер казала! - говорила я, не зводячи
неспокiйного погляду з його, щоб не скористав з то© хвилi.
- Я люблю соромливiсть, - сказав вiн, - вона украша женщину, мов вiнок
з бiлого цвiту, однак все ма сво© границi. Я знаю, що роблю, в мене на
те права!
- Нi! - вiдповiла я хвилюючим, упрямим голосом.
- Нi! Ха-ха!
- Нi! Тi права не годяться з мо©м серцем!
- Так! Гай, гай! Бач, як розфiлософувалася! Врештi, нехай буде тепер
твоя воля. Я знаю людську натуру; ти дикун, моя красуне... на часок,
ха-ха, на часок!
О боже мiй!..
I я його просила, щоб не чинив бiльше того, не цiлував мене нiколи.
Нiколи, коли я того не схочу. Я того не можу знести, нiяким чином, нi за
що в свiтi! Чи вiн того не розумi !
Нi, вiн того не розумiв!
Я цiлком прибита. Така стривожена, що трохи не скричу вголос, коли
почую його за собою. А вiн собi з того жарти стро©ть, стаючи коло мене
нечайно або сiдаючи близько коло мене. Тiтка i Лена смiються на цiле горло
з мого страху, особливо тiтка, аж за боки береться. А я не знаю, що в тiм
смiшного... Також накинувся па мене, для чого не ношу його перстеня.
Сказала я йому, що завеликий. Тодi вiн намiгся сам у правдi переконатися i
засунув менi перстень сам на палець! Гу, як я боялася його дотику! Як не
люблю його рук! Довгi такi, нiжно виплеканi, потрохи дрижачi - цiлком
що я опиравсь ©м, значить: обставинам, вергли мене в рамена погано©
страстi, що я трохи не потонув в нiй samt Haut und Haar[64]. Бачите, я
грав страшно в карти. Впрочiм, ви мусили це чути, хоч я не знаю, як
називано цей об'яв у мене. Чи карою божою, чи пальцем божим, чи
квiнт-есенцi ю люду мого батька, чи, може, ще якимсь вищим знаком, задля
котрого я мав iти "в божий дiм"? На кождий випадок "визирало" щось з то©
пригоди. В дiйсностi привела мене до того якась шалена розпука. Але я грав
шалено; страшно грав я! Кажу вам, купався цiлою душею в тiй страстi. Ух!
аж менi самому тепер гидко. За якийсь час, i майже так само скоро, як
подобалося, обридло менi те все, i я ходив, мов затро ний, з затисненими
зубами з лютостi на себе самого. Якого бiса пiдчинявся я тому лиху? Дав
заволодiти собою аж до гидкостi? Нiхто в свiтi не приневолив би мене тепер
i доторкнутися хоч однi © карти! Розпрощався з ними вже назавсiгди!
- Це дуже гарно, Орядин.
- Даруйте, Наталко, але я не покинув того тому, що воно "не гарне", а
тому, що обридло менi.
- Так ви можете панувати над собою!
- Чому нi?
- А гидким обставинам ви опирались би?
- Ах, що там "обставини"! Я, сам-один? Це ж крапля в морi.
- А коли б таких бiльше, як ви? Вiн повернув живо головою за мною,
опiсля всмiхнувся не то жартiвливо, не то iронiчно.
- Чи ви носитеся з думкою "будувати щось"? - спитав.
Менi стало i стидно i жалко мо©х слiв.
- Нi, - вiдповiла я сухо.
- Ну, я би вам це й не радив. Ви не найшли би надто багато помiчникiв;
стратили би надто скоро i ту одробину довiр'я до людей, яке, може, ще живе
в вашiм серцi.
- Мо довiр'я до людей захиталося i без того сильно, - вiдповiла я, - i
я не ожидаю вiд будучностi нiчого. Передо мною лежить праця, значить,
обов'язок, котрий сповняти, нехай i механiчно, вважаю за найсвятiшу задачу
чоловiка!
- Отже, зрiка теся щастя?
- Якого, пане Орядин? Того, щоби була надальше тягарем родини?
- Ах, ви не хочете мене розумiти!
- Що назива мо щастям? Поодинокi чуття в поодиноких хвилях? Тих не
можна i так продовжити. Впрочiм... не говорiм об тiм! Скажiть менi радше,
чому ви менi, напр., нiколи не писали? Я... я була би деколи заговорила до
вас.
- Чи я вам це обiцяв? - спитав бистро, майже з переляком.
- О, нi, зовсiм нi! Я вас об тiм i не просила. Я лиш собi так думала.
- Ну, а я вже налякався, що не додержав, може, слова. - Опiсля додав: -
Не писав, бо був завсiгди дуже занятий, мав стiльки грубих клопотiв, i жив
до того, мов собака. Вже мало-мало не пiшов до "соцiалiстiв" на службу. -
Тут i розсмiявся. - Бiдний мiй вуйко вмер в саму пору, значить: ма ток
його дiстався менi у сам вiдповiдний час. Бачите, цiлком так, як у
повiстях. Коли бiда найбiльша, зараз помiч найдеться. Але що я хотiв вам
сказати, щоб повернути знов до першо© теми? Розручiться з професором. Це
чиста дурниця, виходити за такого. Загинете!
- Не велика шкода!
- Ну, шкода, шкода! - повторював нетерпеливо. - Нас усiх загалом не
шкода! Але коли вже чоловiк раз лише живе, так нехай же живе так, як
чоловiковi годиться. Така моя думка!
Я не вiдповiдала. Ми зупинилися коло нашого дому, i я подала йому
мовчки руку на прощання. Вiн дiткнувся ©©, i ми розсталися...
* * *
Так то все було. Все бува iнакше, нiж собi чоловiк уявить.
"Iдеалiзуючий простiр" творить те, що любиться так часто якийсь "фантом",
не подiбний навiть до живо© то© iстоти, що збунтувала нашу душу до
глибини. Саме так ведеться менi з Орядииом. Дивлюся тепер на його цiлком
iншими очима i не знаю, чи моя уява вiддалялася вiд його i любила щось
цiлком iнше, чи вiн змiнився справдi так сильно? Одно лиш певне: таким не
, як жив в мо©й пам'ятi.
Я втомлена i знеохочена.
Вiн каже розручитися з Лорденом. Думки стати жiнкою Лордена я зовсiм не
маю i саме над тим не думаю. Не знаю ще нiчого ясного, нiчого, що носило б
характер рiшучностi в собi, але вiдчуваю, що змiна якась зайде в мо©х
обставинах, чи зла чи добра - не знаю. Поринаю думками бог зна куди i не
маю спокою.
Саме тепер рада би я знати (це смiшно з мо © сторони), чи я Орядину ще
трохи мила? Дещо з його iстоти говорить, що так, а дещо супротивля ться
тому. Деколи бажаю того, а часом менi це таке байдуже!
Оногди спiмнула я Зонi, що вiн змiнився, а вона заперечила це. Казала,
що вiн лиш "виробився", значить, "дозрiв", з усiма сво©ми прикметами,
вродженими й набутими. Я думаю, що йому щось хибу , або лучче сказати: те
"щось" виступа в нiм слабше, як давнiше, щось, що я у всiх людей люблю i
що мене так сильно прив'язало до його. Якась тонкiсть чи чистота...
* * *
(Пiзнiше)._
Супроти мене вiн не раз аж покiрний, i менi зда ться, що та покора
обгорта його мимовiльно; каже, що таки поважа мене дуже глибоко, хоч
споминав про мене майже легковажно (тодi, як вiдбулася "буча"). А мене
болить, коли вiн кориться хоч би й мимовiльно. Ненавиджу це чуття, а тодi,
коли кориться, ненавиджу й його.
* * *
(Знов пiзнiше)._
Думаю, думаю, думаю i не видумаю нiчого. Вiн не вдоволя , анi не
успокою , анi не ситить мене. Я в чуднiм, чуднiм настро©. Менi так тiсно,
так сумно i нi в чiм не можу найти опори. Вiд Лордена утiкаю .душею, i
менi й на думку не приходить застановлятись над сво©м будучим життям. Я
лиш сказала, що "пiду", але я ще й тепер не погодилася з тi ю думкою. В
менi прокида ться стiльки помислiв, стiльки думок, аби змiнити сво життя,
зiрвати зi всiм поганим дотеперiшнiм, що я майже давлюся тим.
Читаю в кождiй вiльнiй хвилинi i пробую навiть знов писати, хоч те менi
не йде легко; в мене думки занеспокiйнi.
Роблю порiвняння мiж людьми i людьми, мiж ними й обставинами, а вiдтак
спиняюся над Орядином. Вiн не говорить тепер про сво© любимi iде©, а
"народ" не проходить йому й через уста. Ох, що то час може! Два роки
станули мiж нас i змiнили нас так сильно!
Його присутнiсть мучить мене. Що це таке? Жалiю над ним. Але не те
вiдпиха мене вiд його, що вiн "купався в страстi", лише iнше...
Однi книжки оживляють ще мене, iнакше в тiм заколотi я погибла би...
* * *
(Знов пiзнiше)._
Не раз я духом така сильна, що йшла би у найстрашнiший бiй, а не раз
прикликую бабуню на помiч! Бабусенько моя золота, чом ти мене покинула,
чом не з'явишся, не додаси менi сили, не прийдеш iз порадою, не полюбиш
тво ю вiрною любов'ю! Бо в кого ж менi шукати пристановища? Чим
утихомирити душу свою? Хто покаже менi, куди йти, я ж така сама, така
сама! кругла сирота! Недоля батожить мене, що аж гнуся, вгинаюся; вона
потряса мною, а як ще вихор настане? О, вихор тодi змете мене, мов те
сухе опале листя, безслiдно.
Сила? Хто вчить мене бути сильною? Чи менi шукати пiдпори в других? Де
ж сть тi другi, хто вони? Ох, воно так гарно, як жiнка находить пiдпору в
мужчинi, а й противно, мужчина в жiнцi! Але ж чи може дiйсно душа з душею
злитися, чи це припадком не фраза, в котру лиш вiриться пiд час любовi?
З ним бачуся досить часто. Деколи бачу, що я його умом перегнала, а
деколи корюсь я перед ним. В нiм щось, що пану надо мною, що притяга i
вiдпиха мене. Часом бачу, як пiдляга впливовi мо © iстоти майже цiлком,
як пiдляга взагалi сильним враженням, а часом переконуюся вдруге, нi,
вдесяте вже, що через цiлi тi два роки був рiзними, прерiзними справами
так занятий, що ледве коли й подумав про мене!
* * *
(Знов пiзнiше)._
Ми вже досить давно не бачилися. Зоня прибiгла до нас, i мiж iншим на
тiтчине питання про його, замiтила, що став у послiднiм часi знов
"нестравним" i що в його генiальнiй головi ко©ться правдоподiбно знов
якесь лихо.
Що ж би то з ним могло бути? Думаю стiльки над тим, майже гризуся
ним... Чи вiн менi не байдужий?
А з Лорденом що? Боже мiй, боже мiй, що з ним робити?
Я затискаю зуби, чоло морщиться i в далеку далечину лину поглядом...
* * *
Вчора вечором були ми з Леною у Зонi оглядати якусь балеву сукню. За
кiлька днiв вiд'©жджа вона з батьком i панною Марi ю на бал до С.
Вiн був також увiйшов у кiмнату. Коли глядить на мене довше, то я зараз
мiшаюся.
Говорив мало i виглядав зажурено, але чого? I чи на довго?
- Ви дуже зле вигляда те, - замiтив менi, коли ми на хвильку осталися
самi. - Чи ви дума те дальше так жити? Я вас не розумiю. Подумайте, який
кiнець вас жде, ви загинете!
Я придивлялася одному великому олiйному образовi з намальованим нiчним
кра видом, котрий викликував дуже часто мiй подив, i чинилась, що не
дочувала його слiв.
- Скажiть що! - вирвалось нараз нетерпеливо з його уст.
Я скинула на його оком.
- Знов мене жалу те? - спитала я. - Мене тепер всяке спiвчуття лише
болить.
- Скажiть лiпше: обиджа ! - спалахнув вiн. - Лордена чуття не обиджають
вас!
Я здвигнула байдуже плечима.
- Його чуття менi цiлком байдужi; впрочiм, я не можу за це на його
гнiватися, що вiн вибрав собi мене за жiнку, - вiдповiла я. - Його цiла
провина, може, лиш та, що не любить мене такою любов'ю, якою любив би
мене, може, хто другий, однак чи люблю я, може, його? Чи, може, обиджа
мене тим, що да менi нагоду подякувати за ласкавий хлiб i мати свiй? Ми
лиш за товар мiня мося. Моя праця, хоч i без ясного характеру, про те все
не менше цiнна, як його хлiб. Я i в його хатi буду вiд ранку до вечора
працювати; знаю все, що мене жде!
- Але ж ви танете! - закинув вiн.
- То, то лиш так... - вiдповiла я. - У мене стiльки думок, то вони
нищать мене i гноблять поки що.
- Як?
- О, нiчого, нiчого...
- Коли б я мав те пересвiдчення, що ви станете хоч матерiально пишно,
то ще помирився би з тим.
- Справдi?
- Справдi. Чому дивитесь так на мене чудно? - спитав. - Це великий
фактор у людськiм життi, вiрте менi! Все проче маловажне; значить, тому
маловажне, що без того можна обiйтися, можна його побороти...
- Орядин, що на вашу думку маловажне?
- Ну, так званi симпатi© i антипатi©!
- Ви поборювали би в собi щось подiбне, напр., симпатiю? - спитала я,
не звертаючи очей вiд його. Вiн усмiхнувся зневажливо.
- Чи ви не вiрите в мо© сили вже зовсiм? - спитав.
- О, я вiрю! - сказала я, тепер навiть з пересвiдченням. - Я лиш хотiла
би знати, чи ви поборювали б також де "маловажне" задля хiсна?
- Ви просто дитиннi, коли таке пита теся? - вiдповiв вiн. - Врештi,
нинi я не можу цього знати, але менi зда ться, що коли б я лиш хотiв, то
мiг би побороти...
- Я лиш те хотiла знати! - вiдповiла я сухо i вiдвернулася знов до
образа. А вiн не говорив бiльше нiчого. Крутив неустанно вуса i глядiв
кудись безмовно вiкном.
В годину пiзнiше зайшов за мною до салону, де я прислухалася до спiву
Зонi з молодим ©© поклонником i сидiла, потонувши в чудних думках. Сiвши
мовчки коло мене поруч софи, справляв свiй годинник.
- Над чим ви дума те? - спитав по якiмсь часi.
- От думаю!
- Напр., над чим? - домагався вiн. - Може , над сво ю будуччиною? (Менi
причулася iронiя в його голосi).
- Нi, в цiй хвилi нi! - вiдповiла я, усмiхаючись слабо. - Тепер
застановлялась я знов над тим, що люди такi, як нацi©. Властиво, що
характери поодиноких людей аналогiчнi характерам поодиноких нацiй. Не
правда ж? Так, напр., характери, по котрих можна з певнiстю надiятись,
що сповнять цей або той учинок, сповнять щось неожидано великого,
сильного. перенятi якоюсь красою, що оста ться завсiгди i в рiзких
випадках свiжою i свобiдна вiд усiх буденних додаткiв. Такi й нацi©.
А противно знов натури, одаренi багато, але напо нi наскрiзь смутком.
Змагають до всього, але не здобувають нiчого, ©х iстота перенята наклоном
до терпiння i туги, мов рослина до сонячного тепла. Я власне думала, -
говорила я далi, пiд час коли вiн уважно слухав, - що ненавиджу цей тон
вiчно© туги так, як ненавиджу, напр., одностайний тужливо-хорий усмiх на
блiдiм лицi нашого народу. З самого жалю за минувшиною ми вже ослабли, а
жалiбна мелодiя, що дзвенить у нашiй душi i котру ми так добре розумi мо,
заколисала всi нашi сили до немочi, Чи не так? Ах! - докiнчила я гiрко. -
Це правда, я також донька укра©нсько-руського народу!
- Ви ж казали, що любите боротьбу! - обiзвався вiн.
- Люблю, але скажiть, чи ви вiрите у вiдродження таких характерiв або
народiв?
- Чому нi? Але вони потребували би, щоб хтось постороннiй ©х рушив.
- Постороннiй? - повторила я сумно. - В тiм i лихо, що вони не мають у
собi того iмпульсу; що мусять тих "порушень" дiзнавати аж вiд других. Я
думаю, що так успособленi ства не мають жодно© будучностi. Вони подобають
на арфи еольськi, що грають лиш тодi, коли вiтер порушить ©х струни, та й
тодi грають сумно. Над тим я не думаю саме тепер перший раз. Над тим думаю
я частiше i звичайно настроюють мене такi гадки сумно!
- То не гадайте об тiм!
- А ви не дума те нiколи над чимсь подiбним?
- Я держу мо© думки крiпко в границях, - вiдповiв вiн. - Значить, не
хочу розумiти душi загалу. Що з того за хосен? Хiба сумовитий настрiй!
- А я вiддаюся таким думкам цiлою душею...
На те вiн не сказав нiчого.
Мене обняла гiрка нетерпеливiсть, подiбна до лютостi. Чи був це також
наклiн до терпiння, до туги, що жив у менi, тяжив так дуже в душi? Нагинав
не раз додолу, давив! Коли б iснувало щось певно, щось, у що можна би
вiрити, як у поворот весни, щось величне, свобiдне!.. Коли б щось таке
iснувало в чоловiцi!
Я сказала йому, що думала.
- Чогось такого нема в чоловiцi! - вiдповiв вiн напiвсумно,
напiвнасмiшливо, пiдперши голову, мов у задумi, рукою. - Думання,
вiдчування та i все проче подiбне - це чисто матерiальна процедура, i
вiдорватися душею вiд умов свого внiшнього буття чоловiковi годi; ми не
повиннi забувати, що в великiй частi ми раби сво©х вроджених склонностей.
- Я не хочу в те вiрити.
Вiн здвигнув плечима.
- Прецiнь людська воля не нiколи цiлком свобiдна!
- Чей так зле не ! - замiтила я, усмiхаючись глумливо.
- Чому нi? Унаслiдження само назначу характер. - I з тим замовк.
Я також замовкла, але трохи згодом сказала:
- Те, що ви кажете, я властиво знаю, але я не дуже хотiла би тому
пiддаватися; воно, по правдi, сумно...
- Що? - спитав вiн. - Що i найгордiшi дерева мають сво корiння в землi
- це сумно?
- О нi, але що ми так часто у сво©й немочi вимовля мося[65] саме тим.
Впрочiм я думаю, що про те все сть люди з визначними характерами, котрi
мають вплив i мимо окружаючих ©х сил; але для таких iстот не можуть
iснувати права.
- Отже, видите, чого вам журитися?
- Я не журюся! - вiдповiла я, усмiхаючись. - Я лиш думаю. Що iнше
оста ться менi? Цього не може менi нiхто вiдобрати!
Вiн знов здвигнув плечима i дивився в безнадiйнiм ожиданнi вперед себе.
Я мовчала довший час, а вiдтак почала пiвголосом майже несмiло:
- Орядин! Чи все треба приписувати обставинам? Скажiть!
- Якi ж ви чуднi!
- Я хотiла би мати якесь вдоволення. Якби ви знали, як то тяжко, коли,
напр., думки блукають i не находять нiчого; блукають у чiмсь неяснiм,
великiм, веденi бiльше чуттям; ах, я того не можу сформулювати! Аж
ненавиджу себе не раз за те, себе i старинний звичай той, що зветься
життям. Чому воно не подасть менi нiчого такого, в чiм би моя душа могла
розкошувати?
Вiн поглянув на мене. Погляд той був спокiйно-допитливий, поважний.
- Крiзь вашi думки i почуття вi також той так званий "подих
будуччини", це поринання в себе, що вiдверта вiд внiшнього свiту. Воно
ма щось у собi, я того не перечу, але думаю, воно не ма будуччини.
Чоловiк належить до свiту внiшнього, вiн зв'язаний iз ним тисячними
нитками i тому нехай порина в його! У вас справдiшнiй дар до аналiзу. Я
виджу, що ви дуже змiнилися. Коли б я менш-бiльш не знав, як ви жили, то
спитав би в вас: як жили ви з тi © пори до тепер?
- Чи можна оставатись однаковим? - спитала я, мов засоромлена його
доганою, хоч не просто на мене вимiреною.
- В головних зарисах - можна.
- В мене не було життя з подiями, - сказала я.
- Ах, у те я не вiрю, - вiдповiв вiн iз якоюсь нетерпеливiстю.
- В буденнiм смислi слова, пане Орядин.
- Але ж ви мусили щось переживати, якiсь подi© або щось подiбне.
Бачите, я не вiрю в так зване життя "без подiй", особливо коли наслiдки
доказують що iнше!
- Отже, i ви не вiрите? - вiдповiла я з мимовiльним вiдтiнком гiркостi.
- Зна те, менi саме тепер приходить одна цитата з Лессiнга на думку: "Вони
не находять у жоднiй трагедi© подiй, хiба там, де поклонник дiвчини паде
©й в ноги i т. п. ©м те нiколи не хоче подобатися, що всяка душевна
боротьба, всякi наслiдки рiзних думок, котрi себе посполу осувають - це
також акцiя; мабуть, тому, що вони думають i вiдчувають замеханiчно i при
тiм не можуть замiнити нiяко© акцi©. З такими людьми поважно сперечатися
просто нема потреби i шкода заходу..."[66] Вiрите тепер?
- Ах, у те вiрив я завсiгди! - вiдповiв вiн живо. - Я лиш спецiально у
вас думав найти щось iнше. Врештi я вам перебив; менi зда ться, що ви
хотiли щось сказати.
- Хотiла! - говорила я дальше. - В мене не було життя з "подiями". Я
лиш читала, думала, а опiсля заручилася. Однак тепер, тепер, коли я те
вчинила, будиться бог зна що в менi, перемага мене. Я вiдчуваю то так,
як вiдчува ться приплив хвиль, що мають у слiдуючiй хвилi збитися над
головою. Я давлюся тим припливом!
- Ви потребу те багато сонячного блиску i барв!
- Ах, i простору, Орядин, чи так звано© свободи. Iнакше обтовчуся об
усi тi буденнi чесноти!
- В тiм я вас розумiю, - вiдповiв вiн, - однак у тiм нi, що ви
заручилися!
Я усмiхнулася роздразнюючим усмiхом.
- Чому й менi не бути судженою? Це прецiнь також щось, що годиться "з
життям внiшним", щось людське. Це удосконалю жiнку.
- Але без любовi?!
- Не впадайте в романтизм, пане Орядин! Любити i вiддаватися - це щось
зовсiм вiдмiнне; смiшно, що зводять завсiгди одно з другим до купи. Напр.,
i ви, що звете антипатiю i симпатiю дурницями!
- Зводять докупи, кажете, Наталко. Мовби вперед не любилися i аж потiм
побиралися.
- Мовби не любилися нiколи, пане Орядин, а проте женилися! Врештi, -
додала я по короткiй задумi, - не знаю, чи любов конечна до супружества,
значить те чувство, що, напр., я уважаю любов'ю. Воно щось iнше вiд
прив'язання.
- Так, на вашу думку, що таке любов?
- Ну, на мою думку, це прегарне нiжне миготiння, котре iсну в цiлiй
сво©й повнотi доти, доки його не заявиться словом. Опiсля воно блiднi i
никне. Властивий характер того чувства - це якась "метеликуватiсть" або
той блиск сонця, що не всюди, та й годi його здержати, що миготить крiзь
усi нерви в деяких хвилях, у пишних, прегарних хвилях, Орядин, а опiсля
зникне, i чоловiк пригаду ©© собi, мов запах якого цвiту. Чи можна те
ставити нарiвнi з тим неповоротним, пересиченим чувством, що зветься в
першiм-лiпшiм супружествi також любов'ю? Скажiть самi! Але нi; лучче я
скажу сама один доказ. Моя тiтка запевняла мене дуже часто, що не знала
нiколи, що це таке "любов", i я вiрю ©й, що вона не любила нiколи;
попросту в не© нерви загрубi до тако© тонко© гри - а проте вона живе з
вуйком дуже добре! Що це таке?.. Чи це любов така, як я кажу, чи
прив'язання? Чи не виходить тут на мо ?
- Ви починили в останнiх двох роках дуже глибокi психологiчнi студi©, -
вiдповiв вiн iз легкою iронi ю. - Це, мабуть, i вигладило нерiвнiсть мiж
вами i професором Лорденом!
- Це не вигладило нерiвностей мiж мною i Лорденом. Тут сто©ть свiт
мовчки.
- Щоби свiт не стояв мовчки, залежить вiд вас! - вiдповiв вiн.
- Вiд мене?.. Так, це правда, воно залежить дiйсно i вiд мене; це
власне те, чим я хвилями мучуся i "давлюся", але через те я, може, також
переконуюся у сво©й силi!..
- Я вас не розумiю!
- Зрозумi те колись! Врештi, прошу вас дуже, не згадуйте менi його.
Тодi нi, коли думаю собi щось цiлком, цiлком iншого. Не гнiвайтесь, але не
робiть цього нiколи!
Я просила його живими, майже переляканими очима, а вiн, усмiхнувшись
iронiчно, глянув на мене.
- Це не згоджу ться з тим, що ви казали колись тут; а iменно, що любите
боротьбу! - сказав.
- Я люблю боротьбу; люблю, люблю! Ви мене не зна те!
- Може, й дiйсно не знаю. - I вiн схилив знов голову в долонi i
задумався також над бог зна чим...
Я була зворушена, роздразнена. Була би плакала, але не з жалю. З
нетерпеливостi. I вiн мене гнiвав. З кождого його слова визирав завсiгди
якийсь "хосен", щось "розумне", якась "користь"... Це мене болить.
- Над чим ви дума те, Орядин?... - звернулась я вкiнцi до його, щоб не
сидiти мовчки.
- О, мо© думки неiнтереснi! - вiдповiв вiн. - Я звичайна натура, а тi
справляються скоро з собою. Я йду завсiгди найкоротшою дорогою, то й гадки
мо© буденнi.
Це мало мене вколоти (воно й укололо), а йому справити якусь
при мнiсть.
- Дайте менi щось оживляюче до думання, Орядин, щось, що пригадувало би
лiсний воздух, щось ясне, сонячне! - просила я його стиха.
- Вiд мене жада те ви цього? - питав вiн роздразнено. - До того я не
здатний! - I вiн замовк нагло, а тим часом якийсь нервовий вигляд опанував
його лице.
- До чого ви здатнi? - спитала я. Вiн розсмiявся так, що я, не
надiючися смiху, прокинулася.
- Ви смi теся з мене, Орядин? - спитала я, вп'яливши в його уважно очi.
- Зна те що? - сказав, не зважаючи на мо питання. - Я веду також iз
собою боротьбу, яку? - скажу колись пiзнiше, а поки що дайте лiпше менi
щось оживляюче до думання!
- Ну, коли так, то я скажу вам оце: iдiть сво ю дорогою i не дбайте про
загал, коли ма те на оцi гарну цiль!
- Я йшов уже раз сво ю дорогою; це зна те вже.
- I то було зле?
- Остiльки зле, що не добився нею до цiлi.
- Це не може бути! Iдiть лиш витривало далi: сильна воля поборе все.
- Я хотiв би той дар мати, що ви, а то дар: одушевлятися, Наталко!
- I у вас вiн !
- Ну, я цього не знаю.
- Я знаю, Орядин. О, я вiрю в вас! Не знаю, яка ваша боротьба, але не
спроневiряйтесь нiколи тому, що давало вам досi вiдвагу i право бути
гордим. Не дбайте про загал i йдiть сво ю дорогою, доки не опинитесь
високо-високо!
Я вхопила його за руку i стиснула ©© крiпко, i очi в мене заяснiли.
Вiн видивився на мене здивований, а опiсля усмiхнувся.
- Чи у вас бувають частiше такi пориви? - спитав.
Його питання заболiло мене, i я опустила очi вниз.
- Чи це пориви?
- О, це може бути i настрiй!
* * *
Вiн не згаду нiколи анi одним словом, що я була колись його
"царiвною", мовби це не вiн, а хто iнший любив мене. А я мовчу i собi
горда, горда, мов той олень. Нехай мовчить, думаю, коли вже так, коли вже
не може любити бiльше, але нехай не дорiка менi Лорденом!
Правда, вiн не зна , що в мо©м серцi дi ться i що в нiм не так
супокiйне, як я виглядаю, що в нiм дозрiва думка розiрвати ненависнi
зв'язi i вiдвернутися вiд усiх назавсiгди. Справдi оце дозрiва в мо©м
серцi, але поки що це лиш моя тайна, i я не виявляю ©© i перед ним, хоч би
й як питав мене. Ох, лиш сили додай менi, боже, сили, щоб я не
спроневiрилася собi i правдi; а я поборю всю погань, яку тiльки стрiну по
дорозi свого життя!..
VI
(Знов пiзнiше).
Я вже знаю, що я йому не цiлком байдужа, хоч маю також те переконання,
що забув би мене знов скоро. Але я? Чим вiн менi? Сама не знаю вiдповiдi.
I люблю i не люблю, i притяга i вiдпиха мене, i жаль менi його i
засуджую його, а одного таки не можу забути, iменно того, що вiн син того
самого народу, котрого вiрною донькою я.
Не раз говорить з огнем, пориваюче про яку-небудь справу, зараз
"отвира " кождому очi, а коли спита ш його пiвгодини пiзнiше про те саме,
видивиться на тебе, усмiхнеться зневажливо i скаже: "Не ма те над чим
iншим думати?" або: "Хто би собi над тим голову ломив! З того не будете
жити!"... Це мене вiдпиха вiд його, воно показу в нiм отупiння для
тонших iдей. Чи вiн давнiше не був таким, чи, може, я того не розумiла, чи
таким зробила його боротьба о бит? О, хто би менi об'яснив це! Тепер i не
замiчаю в його давньо© тонкостi в чуттi; вона у чистих натур без
рiзницi, у мужчин i женщин, особливо у поетичних натур. Але про те все в
нiм щось, що мене прикову , i я знаю: це та сила, що не дала йому потонути
в вирi бруду.
Це дiялося нинi зранку.
Я ходила в город годувати кроликiв. У сво©х бiлих кожушках вони ледве
замiтнi на снiгу, i лиш ©х червонi лагiднi оченята свiдчать, що це вони!
Мене знають добре. Дрiбнi, малесенькi, прискакують безшелесне до мене,
утирають сво© мохнатi борiдки об мо© руки - я ©х люблю...
Це© ночi упав знов свiжий снiг. Уклався на гiллi дерев, на всiм, немов
надиханий. Величезнi, дорогi мо© гори Карпати, зi сво©ми бiло
поприбираними лiсами блистiли срiблясте проти сонця, а над усiм тим
миготiло ясне, майже прозоро-син небо...
Навкруги тихо, урочисто, саме так, якби все на час здержало вiддих i
ждало на щось святе. В таких хвилях молюся. Не словами, але серцем, душею
молюся. Бажаю, щоби iснуюча краса наповнила i мо серце, щоби стало чисте,
прозоре, мов та iмла, що десь-не-десь звиса ще над деревами!
Так молилась я, а в п'ять мiнут пiзнiше перервав несамовитий звук
дзвiнкiв санок те урочисте ожидання, i я опинилася перед Лорденом...
- Оставте мене, оставте мене! - просила я, стривожена, коли ми осталися
по раз другий самi, i вiн мене хотiв цiлувати.
- Чи таке доведення присто©ть судженiй? - спитав вiн, усмiхаючись
насилу.
Я мовчала. Не знала, що сказати. Чула тiльки в очах сльози i велике
пригноблення так, що ледве волiкла за собою ноги.
Вiн пiдiйшов наново.
- Так я вам уже раз казала, тепер казала! - говорила я, не зводячи
неспокiйного погляду з його, щоб не скористав з то© хвилi.
- Я люблю соромливiсть, - сказав вiн, - вона украша женщину, мов вiнок
з бiлого цвiту, однак все ма сво© границi. Я знаю, що роблю, в мене на
те права!
- Нi! - вiдповiла я хвилюючим, упрямим голосом.
- Нi! Ха-ха!
- Нi! Тi права не годяться з мо©м серцем!
- Так! Гай, гай! Бач, як розфiлософувалася! Врештi, нехай буде тепер
твоя воля. Я знаю людську натуру; ти дикун, моя красуне... на часок,
ха-ха, на часок!
О боже мiй!..
I я його просила, щоб не чинив бiльше того, не цiлував мене нiколи.
Нiколи, коли я того не схочу. Я того не можу знести, нiяким чином, нi за
що в свiтi! Чи вiн того не розумi !
Нi, вiн того не розумiв!
Я цiлком прибита. Така стривожена, що трохи не скричу вголос, коли
почую його за собою. А вiн собi з того жарти стро©ть, стаючи коло мене
нечайно або сiдаючи близько коло мене. Тiтка i Лена смiються на цiле горло
з мого страху, особливо тiтка, аж за боки береться. А я не знаю, що в тiм
смiшного... Також накинувся па мене, для чого не ношу його перстеня.
Сказала я йому, що завеликий. Тодi вiн намiгся сам у правдi переконатися i
засунув менi перстень сам на палець! Гу, як я боялася його дотику! Як не
люблю його рук! Довгi такi, нiжно виплеканi, потрохи дрижачi - цiлком