Кобилянська О.. Царiвна

майже несвiдомо затерти чувство самотностi.
Якийсь туркiт повозу збудив ©© з задуми.
Вона чула, як вiн над'©жджав чимраз ближче i що мине ©© небавом.
Не звертаючи голови в ту сторону, уступилася набiк з дороги. Аж коли
повiз минав попри не©, пiдняла очi. Вони подибалися з двома великими
чорними, майже нерухомими очима яко©сь молодо© дами, а опiсля з очима
Орядина...
Чи вона вiдклонилася? Цього не знала напевно.
© щоки горiли, мов по якiм ударi, i вона лиш бачила, як довга спина
це© дами зiгнулася нiби з питанням до його. Мiж обома дамами (i якась
старша сидiла там) зазрiла вона мимоволi ще раз його лице. й здавалося,
що воно мало вигляд таких лиць, що готовi все до послуги...
Механiчно звернулася в iншу алею i так само без думки усiлася на першу
лавку, що подибала.
Чи не покрилося все рум'янцем сорому? Все, що було з нею досi
однодушне?
Вона була би припала до землi, була би зарила лице в листя зi встиду,
що ©© душа роздяглася до наготи, а на те лучилося ©й оце!
Вона вiдчула, як на не© впливало щось таке, що була би найрадше землю
розривала. Така ганьба!
Так сидiла вона на лавцi з заслоненим обличчям, похилена глибоко до
землi...
Оскаржувати когось? Напр., його? Ах, то не випадало! © чувство
справедливостi було надто вироблене, щоб могла то вчинити. Мiж ним i нею
не було прецiнь нiяких певних вiдносин, i тому вiн не був винуватий, а
вона з тими довгими плечима не була також винна... отже, що?
Вона затяла зуби i була би вголос ридала, однак погамувалася i била
тiльки мовчки п'ястуком о поруччя лавки... "Марко! Марко!" - простогнали
©© уста. Чому не було його тут, щоби вступився за не©; нi, коли б вiн тут
був, то ©й таке було би не лучилося... По якiмсь часi успоко©лася трохи.
Що обходило ©© те все? Нехай вiн жениться з тою з довгими "плечима", що
була йому така iнтересна i що знала другими так славно кермувати; вона
була багата, а Наталка (вона ступала так гордо, коли пере©жджала повз не©)
боролася з обставинами до утоми. Вона, певно, не знала нiчого про Наталку
i про ©© знайомство з Орядином, не чувала нiчого про його минувшiсть, його
приватне життя, про румунку. Вона росла у сво©х родичiв в теплi i на
сонцi, мов та пальма в оранжере©, доки не з'явився вiн. Для того було би
несправедливо ненавидiти ©©.
Однак вiн...
© цiла душа перенялася нараз сильною жадобою закинути йому якийсь
брудний вчинок. Вiн мусив в ©© очах упасти, щоб ©й полегшало. Вона пiрнула
думками в його минувшiсть i ©й пригадався один випадок. Раз попалася йому
якась невинна iстота в руки, i вiн використав ©© темноту i незнання в свою
користь. О, це був дуже пiдлий вчинок i гриз ©©, мов черв'як, але на тiм
не скiнчилося. Вона хотiла ще винайти щось iнше. Спрятала лице тiснiше в
долонi i пiд час коли ©© уста тремтiли злобно, вона блукала думками далi.
Рiзнороднi думки плуталися i вганяли в ©© головi, однак жодна не вдоволяла
©©. Аж по якiмсь часi пiдняла бистро голову, i ©© очi заiскрилися зимним
ледовитим блиском. Вже щось ма ! Вона була полька, полька! Вiн ненавидiв
полякiв, а ©© висмiвав навiть, але що мала ма ток...
Так, вона належала до цього народу, що угнiтав i переслiдував укра©нцiв
цiлими вiками, корив, батожив його, розбивав його силу i висисав його
кров; понижав його i глумився над ним при кождiй нагодi, накидував
насильно сво панування, а до свiтла i висоти не допускав; орудуючи брудом
i пiдлiстю, сам зростав, а тим часом ©© народ... О боже, боже, де правда?
Перед ©© зворушеною душею встала нараз цiла сумна iсторiя ©© народу.
Виринула горда козаччина, станула i теперiшнiсть; той визисканий, на нiчо
зведений, що не зазнав нi добра, нi спочинку, що його доля - годувати
кривавою працею сильнiшого фарисея!
Вона розсмiялася гiрким смiхом.
I вiн, що знав об тiм всiм, ростив давно сам ненависть в ©© грудi до
них, вiн, висунувшись працею одного такого раба наверх, лiз тепер ворогам
тим пiд ноги, повзався i запродався!
Запродався! Так, бо вiн ©© не любить.
Ох, чому ж не охоронив його талiсман любовi! Чому не йшов за голосом
серця, перед котрим кориться все, котрий дна i найлютiших ворогiв i
перед котрого потугою щезають всi рiзницi; о, чому не любив це© польки?
Чи вiн збожеволiв, чи упав дiйсно так низько?
Вона пiдвела голову, слухаючи гомону з то© сторони, в котру покотився
екiпаж. Чи вiн .не вертав ще, щоб вона прозвала його тим прiзвищем, яке
заслужив собi?..
Опiсля пiднялася в цiлiм сво©м гордiм ростi, пiднесла руку i погрозила
нею в сторону парку, а уста ©© прошептали з неописаною погордою якесь
однiське слово...
Тепер була вже спокiйна, не мала з ним нiчого спiльного i не мала
жодно© страти. Лiпше вмерти, нiж станути з таким п'ятном перед сво©м
народом, сто раз лiпше вмерти!
Вона силувалася вiдвернути думки вiд його i вiд цiло© то© справи,
хотiла отрястися з них, мов вiд чогось улазливого, пригноблюючого, однак
його лице з огидно услужливим виглядом i великi чорнi вибалушенi очi то©
дiвчини пхалися ©й раз у раз перед душу... Вона була майже гарна i
виглядала по-панськи; те признавала вона ©й охотно...
Нараз пригадалася ©й ©© праця, i мов камiнь упав ©й з серця. Вона
пiднялася з свого мiсця, обтрiпала сукню, повiдчiпляла поодинокi листки,
що попричiплялися були до не©, i вiдiтхнула легше. Нагадавши це, немов
вiджила.
Що вона могла забути свою працю!
Адже в нiй спочивав ©© свiт, ожидало ©© якесь щастя! I вперше вiдчула
те цiлковите вдоволення, яке пода праця тому, котрому зда ться, що життя
не зберiга для його вже нiчого бiльше. Так, праця не обманила ще нiкого,
бодай того нi, хто шукав в нiй вiдради i шукав бiльше, чим буденного
щастя...
_ XVI
Було це з кiнцем грудня i мiж четвертою i п'ятою годиною по обiдi.
Небо заслонилося одною величезною понурою хмарою. Скажений вiтер гнав
улицями, вив диким зойком, а густi платки снiгу, що сипалися мов безтямки
з небес, металися шаленим летом у воздусi. Вони клубилися, розлiталися i
покривали хутко землю бiлим покривалом, а по дахах, деревах i вiконних
примурках устелялися бiлим пухом...
Наталка придивлялася завiрюсi з задумою.
З ©© вiкна було видко в далечинi одну часть мiського парку. Вiн
тягнувся далеко i становив великанську картину, котра пишалася кождо© пори
року iншою красою барв. Зимою лежав хмарно, неприступне, сповитий в
бiлявих мряках, мов у заклятiм снi.
А нинi! Хто би вiдважився нинi заглянути в його глибiнь, пiдслухати, як
перешiптуються старi великани дерева, як стогнуть, коли вихор влетить мiж
©х галуззя i стане вгинати ©х корони! Вiн божеволi довгими пустими
алеями, глузу собi з них i свище...
Вона пiшла би.
Для не© ма кожда борба якусь притягаючу силу. Ще дитиною не могла раз
якось опертися приманi такого вихору, i висунулася тайком надвiр, щоб
"летiти". Вiтер грав ©© волоссям, розвiявши його буйно, i бив ним в лице i
плечi. А вона, дрiбна, мов пташина, розпростерла руки широко i, розмахуючи
ними, мов крилами, смiялася голосним смiхом, викликуючи раз по раз:
- Бабуню! я лечу, лечу, лечу!..
- Дурненька, - нiби лаяла опiсля бабуня, розчiсуючи довге неподатливе
©© волосся. - Ти, певно, хотiла, щоби тебе кудись вiтер понiс i щоб собi
головку розбила!
- Я не дала би розбитися, бабуню. Я би вхопилася чого-небудь i
держалася б сильно, сильно. Я хотiла би лiтати, бабуню...
- Лиш пташки лiтають, а ти не пташка!
- Я не пташка, але ж я твоя голубка, не правда? Ти казала!
- Я казала, донько, казала!
- Тому й я лiтала би, бабуню. - I прикривши нагло лице долонями,
станула нерухомо. - Куди б я залетiла, бабуню?
- Куди би хотiла.
- Де ж, напр.? Де птахи залiтають?
- В полудневi, теплi кра©, дитинко.
- В якi теплi кра©?
- В такi кра©, де сонце дуже грi , а ночi яснi, як днi, де тепла далеко
бiльше, як у нас, i де немов вiчне полудн . Там, напр., ростуть дерева, а
й цiлi лiси дуже великi й краснi, вiчно зеленi, буйнi, гордi, сягаючi аж
пiд небеса. Там ростуть великоколистi пальми, кокосовi дерева, мирти,
олеандри, прегарнi цвiти; там лiтають великi барвнi птахи, яких у нас
нема, i такi самi мотилi; там лiтають золотi мушки, прозорi, барвнi
комахи. Там живуть пишнi оленi, краснi дикi звiрi, леви, тигри; там нiколи
не скошуванi трави хвилюють, як море.
- Иой, бабуню! - кликнула вона i розсмiялася з яко©сь нервово© розкошi,
а тiлом ©© пробiгала дрож, - йой, йой!
- Що, душенько?
- Я хочу в теплi кра©!
© широко створенi оченята зорiли з лелi во-бiлого личка дивним
блиском, мов бачили те все перед собою.
- Кажи ще, бабуню! - натискала нетерпеливо, не зводячи очей з уст
бабунi.
- Там гарно жити! Там такi тихi, глибокi, цiлком синi води, що перед
ними аж страх збира , i величезнi рiки, що бiжать iз скал, а спадаючи з
них, прискають шумом, мов перлами, i наповняють тим далеко кругом себе
воздух, а гук того спаду чути милями й милями. Перед красою i силою того
всього чоловiк нiмi !
- А на все те свiтить сонце? - перебила вона нараз без вiддиху.
- Свiтить. Все миготить, блистить, гарно, мов у казцi. Зна ш?
- Знаю. А потiм?
- А потiм там такi лiси, котрих вiку нiхто не зна ; вони стоять вiчно
у водi, у дзеркалi. На тiй водi плавають воднi цвiти i рiзнороднi дикi
птахи. От таке там; а й таке, чого люди не знають, бо в глибiнь таких
лiсiв не годен жоден чоловiк зайти. Там гарно жити; для того i птахи
летять туди, однак туди летиться через море!
- I я летiла би через море.
- А якби утомилася?
- Нi, нi, я не втомилася би!
- Звiдки ж ти то можеш знати?
- Але ж я не хотiла утомитися! Я би летiла, летiла, з цiло© сили летiла
би, щоби не втомитися. Ти чу ш, бабуню?
- Чую, рибчино!..
I так сто©ть вона й тепер мов в ожиданнi безнадiйнiм. © лице блiде,
утомлене. Уста стуленi скорбно, лише очi в не© промiннi i повнi думок.
Кругом не© тишина. © артистично уряджена кiмната нинi ©© пригноблю .
Цвiти в кошi, якiсь пово© i випещенi пальми немов дрiмають, в тiй тишi
вона неначе чу життя власно© душi.
© уста кривляться вiд легкого глуму, i вона дума : "Чому я жду? Чому
вiрю я?" Вона дума про свою працю. й вiдiслали рукопис повiстi i то без
всякого пояснення. Вiд часу до часу мучиться вона думками, з яко© причини
вчинили це i чому не прийняли ©©? Чи вона була без вартостi? Чи, може, не
вiдповiдала "великiй публiцi"? Пишучи ©©, думала вона про публiку, хоч,
щоправда, мало. © товаришки упевняли ©©, що це неможливо, щоб ся повiсть
не придалася, а однак... однак вiдкинули ©©! Вона гризлася дуже, була
трохи не в розпуцi, i чула, що коли повiсть не придалась би справдi, то це
був би найтяжчий удар в ©© життi. Опiсля порадила ©й Оксана одного
видавця, про котрого знала напевно, що прийма подiбнi працi, як
Наталчина. Вона й послухала ©© i вiдiслала рукопис туди.
Тепер вижидала вiдповiдi.
Сама не знала, чому вiрила, що там приймуть працю. Правда, помiж то
чуття мiшалося i почуття сумнiву. Вона нiколи не мала щастя, однак чому не
мала би його сим разом мати? А знов... чому б мала його мати?
Вона вiдверта ться вiд вiкна i проходжу ться повагом кiлька разiв по
кiмнатi.
I не знати, чому все таке мертве i бездушне? Таке тупе! Напр., цiле ©©
окруження, меблi, образи, а навiть цвiти! Вона спинилася бiля свого лiжка,
над котрим находився образок. Христос на Оливнiй горi. Недалеко його
висить револьвер. Вiн набитий. Панi Марко казала його якраз перед сво ю
недугою очистити i знов набити. Вiн висiв завсiгди у не© над лiжком; до
того привикла вона ще з дому свого батька на Угорщинi, котрий казав, що
жiнцi зброя потрiбнiша, як мужчинi. Тепер висить над ©© лiжком.
Вона усмiхнулася iронiчно.
й не треба збро©. До не© не прийде нiхто грабувати; впрочiм, вона не
бо©ться нiчого. Але оця зброя - то одна рiч, не така тупа i мертва, як всi
прочi. Це була така рiч, що вимагала на кождий випадок боротьби i сили...
Опiсля спиня ться ©© погляд знов на образi Христа. Вона любила цю
картину дуже. Це також щось таке промiнне, освiтлене саме собою! Нiякий ум
не сотворить людянiшо© науки вiд його. I Наталка нагадала собi це речення
Христа, що покiйна Марко повторяла у сво©й недузi.
Приступивши до вiкна, вп'ялила знов кудись свiй погляд. Вона думала про
смерть цi © женщини, про те, що потiм сталося, i про Марка. I тут
кепкувала собi доля з не©. Звела ©х разом, щоб пiзналися, а вiдтак розвела
- чи не навiки? Вiн не пише до не©, мабуть, забув ©©, i вона не ма про
нього нiчого. В глибинi ©© серця спочивав його образ, мов свята пам'ятка,
котру береться лиш раз в рiк у руки. Так, вiн остався для не© чимсь, що
пiддержувало довiр'я до людей, якоюсь оживляючою споминкою, ©© життя таке
одностайне й безбарвне, що лиш тi у його матерi прожитi роки в ©© життi
краснi, особливо тi з ним прожитi шiсть недiль. Бо яке ж воно взагалi?
Коли б вона хотiла писати iсторiю свого життя, то яка ж була би то сумна й
одностайна повiсть! © життя - то лише те, що вона перечула! Чи це може
бути iнтересне? Або то, що вона стiльки тужила, або стiльки передумала! То
не належить до офiцiально© iсторi© жiнки i не мало би жодно© вартостi. Пiд
"iсторi ю жiнки" для "широко© публiки" розумi ться щось зовсiм iнше...
Однак вона була собi сама винна, що в не© не було тако© iсторi©. Вона
ворохобилася, не хотiла в ожиданнi буденного щастя отупiти, бажала осягати
щось бiльше, як звичайнi цiлi, i попала в якiсь конфлiкти. Чи видобудеться
з них i побiдить те, що стара ться неустанно мутити спокiй ©© душi i
гамувати ©© в ©© намiрах? За все те, т. ., що не ступа дорогою
буденщини, покуту вона. Вона покуту радо, з якимсь вдоволенням, з
гордiстю. Нестерпиме було лиш те, що вона чулася з всiм тим самотня, i що
то почуття самотностi гризло ©©, куди б i не повернулася. Щоправда, тому
було винно почасти i ©© становище в суспiльностi, воно паралiзувало ©©
вартiсть.
Не раз уявляла собi, що розмовля з людьми, котрих знала лише з опису i
про котрих чувала, що вiдзначалися або поважною умовою працею, або
якими-небудь iншими спосiбностями. Iншим разом знов переживала в уявi
сцени, в котрих вiдогравала якусь роль, що в нiй терпiла несказанно.
Думала так живо, вiдчувала так сильно, що аж плакала. Чому чулася вона
такою самотньою? Чому боялася зрадити щось з сво©х думок i почувань?
Але нi! Вона не бо©ться. Вона вискаже все пером i аж тодi стане ©й
легше, але чи ©© народ дасть ©й право промовляти до його, чи вона спосiбна
до того?..
Надворi лютилася завiрюха так, що заслонювала всякни вид.
Вiтер бив снiгом о шиби, розносив його цiлими масами, вив за углом хати
i в коминi.
Ах, коли б вона умiла музику, напр., вмiла грати на фортеп'янi, або
коли б хоч мала фортеп'яно у себе. Вона викликувала би поодинокi тони i
вслухувалася би в них. Вона прислухувалася би ©м ще й тодi, коли б вони,
розплинувшись уже в завмираючий звук, iснували б лиш в пам'ятi. Тодi не
була би ©© душа така самотня...
За нiчим ©й не жаль, лиш за тим, що ©© не вчили музики. О, яка сила
чуття пiшла би в не© в тони! Нi, вся ©© сила виллялася б в них, i вона
чулася б щасливою, ©© гру назвали б, може, пориваючою, а тим часом ©©
думки пригноблювали мов недуга!
Якби тепер Орядин прийшов, саме тепер в ту завiрюху, як би вона
радувалась!
Впрочiм, це не була правда, що вiн жениться з тою "з плечима". Вона не
бачила ©х бiльше разом, а одна з ©© знайомих оповiдала ©й, що вiн кепку
собi "з то©" i що вона йому цiлком байдужа. Перед кимсь там мав навiть
сказати, що старий мусить розум сво © доньки добре ма тком
наштукувати[139], бо вона сво©ми "приватними чеснотами" не прив'яже
нiкого, i що в не© виплеканi лиш панськi примхи. Може бути, розповiдала,
що то вона залюбилася в нiм, але вiн в нiй ледве. Впрочiм, що йому шкодить
бувати в такiм елегантнiм домi? Вона не вiрить, щоб вiн з нею женився; вiн
займе нинi-завтра независиме становище i поведе до шлюбу яку доньку сво ©
нацi©...
Отже, ©© комбiнацi© були фальшивi, i вона засуджувала його
несправедливо; вона може з ним знов говорити. Вона й не бажа вiд його
чого iншого, вiн ©й байдужий. Нехай любить, кого хоче, нехай ним другi
кермують, але прийти до не© i побалакати з нею може вiн. Чому вона ма
проводити життя так безкровно?
© обгорнула майже нетерпелива туга за ним.
"Коби прийшов, коби прийшов!" - така думка вчепилася ©© i дзвенiла в ©©
душi.
Читати або писати вона нинi не може. Все те не вдоволяло би ©© нинi;
таке заняття заспокiйне, заслабе; вона вiдчува нараз всю мертвоту такого
заняття, його безпомiчнiсть i немiч супроти такого настрою, в якiм
находилася саме нинi. Вона надто занепоко на; ©© душа перенята якимсь
передчуттям, i вона просто мучиться...
Немов утомлена, опуска ться в кiнцi на фотель, опира голову недбало о
його поруччя i слуха . Раз як люту метiль, раз як тика годинник, а знов
як недалеко ©© нiг вiддиха спляча Дiана. Пригляда ться напiвзамкненими
очима цвiтам i ©х листю; силу ться пiдхопити, як ростуть. То знов дума
над бог зна чим...

В сiнях створилися голосно дверi i почулися скорi кроки. Вона
прокида ться немов зелектризована, ©© серце зворушу ться болiсним
передчуттям i стука несамовито. З зата ним вiддихом розбира вона той
хiд; нi, тепер вже впiзна його з певнiстю. Пiднявшись блискавицею, йде до
дверей i отвира ©х.
- Орядин!
- Це я!
- Ах, я знала, що це ви!
Вона цiлком зворушена. Вона хотiла би, щоб вiн вiдразу скинув
бурнус[140], отряс його з снiгу, щоб усiв i говорив. Утихомирю Дiану, що
збудилася i гаркотить, стрiпу йому з шапки снiг i вдиху радо свiжий
воздух, що вiн його внiс з собою в кiмнату. Вона говорить i смi ться.
Говорить раз по раз, що вона знала, що вiн прибуде. Опiсля просить усiсти.
Тут! Або нi, тут, може: тут вигiднiше, лiпше. Або там на крiслi, в
котрiм саме тепер вона сидiла. Там паде на ноги свiтло полум'я з коминка,
в котрiм горить огонь.
Вкiнцi сидять уже обо . Вона обняла бiлими руками колiна i дивиться на
його сво©ми великими блискучими очима дожидаючи, ©© незвичайне оживлення
вплива на його стiсняюче, i вiн вiдгорта раз по раз нервово з чола
волосся. Опiсля усмiха ться.
I що ж вона поробляла?
Вона смi ться. Вона аж мучилася в тiй самотi. Думала вже кинутися у
метiль i йти куди-небудь. Вiдтак числила вiддихи сплячо© Дiани; потiм
думала про бога, чи властиво про Iсуса Христа, i що це на ©© думку зовсiм
не мудро вважати себе великим, тому що не вiриться. Що Фламмарiон викликав
раз давно в нiй чуднi iде©, котрi ©© вдоволяють в квестi©[141] релiгiйнiй,
i що вiн мусить бути благородний чоловiк. Потiм смiялася знов. Це все
неiнтересне; нехай вiн щось оповiда . Це вiн дуже гарно зробив, що
вiдвiдав ©© саме нинi; це просто добрий учинок; вона нинi так чудно
настро на, особливо з полудня, прикрi чуття просто давили ©©.
© нервовiсть, повна ожидання, виводить його з рiвноваги, i вiн,
придивляючись ©й, як говорить, мiша ться сам, зда ться, йому недоста
вiдваги говорити.
Вкiнцi оповiда , що був в ©© батькiвщинi, що вiдвiдав i ©© кревних,
привiз ©й листи i поздоровлення вiд панни Марi© i вiд тiтки. Катя вже
цiлком доросла панна, котра, мабуть, скоро вiддасться. Все осталося там
по-старому, гори, котрi вона так любила, мiсто, люди... лиш вуйко
по-старiвся замiтно. Впрочiм, вiн казав ©©, "одиноке дитя одиноко© його
сестри", поздоровити i переказати, що ©© фотографiя висить над його
лiжком, та що вiн ©© так завсiгди любив, у тiм високiм ковнiрi Стюарт i з
спущеними косами; вiн ©© не забува i навiть вибира ться вiдвiдати. Зоня
за кiлька недiль вiнча ться з сво©м давнiм поклонником, з колишнiм
правником... чи Наталка собi пригаду ? Вiн спiвав за дно з нею дуети
прегарним баритоном...
О, вона пригаду собi.
Вiн оповiдав, а вона перебивала йому питаннями, двома-трьома нараз.
Спогади з рiдних сторiн вiдсвiжилися в нiй так сильно, що вона мов
бачила все перед собою... Дiм, в котрiм виросла, кiмнату, в котрiй мешкала
разом з бабунею. Дiм Ма вського з височенними старинними смереками перед
ганком, його "панський" плеканий город з бiлими штахетами. А вiдтак ©х
город, де до алеях вона не раз бiгала, мов стрiла, а дiти ловили ©©,
одного разу навiть i вiн. Тодi зачепилося ©© довге волосся за якийсь корч,
i вiн спiймав ©©. Ах, вона смiялася тодi так сердечно, а всi дiти разом з
нею; а в його аж очi горiли з яко©сь шалено© утiхи...
У всiх тих спогадах, що минали попри ©© душу образами, виринали
прегарнi гори буковинськi, улюбленi ©© поодинокi скали й яри...
Все те було таки дуже гарне. А тепер? Тепер дiлив ©© вiд того лиш час.
- Все те було таки дуже гарне! - вiдозвалася вона нараз вголос i
споглянула на його.
- Що таке?
- Все те, що було; минувшiсть. Чи не так?
- Для мене вона мертва.
- А для мене нi!
- Це звичайно так у жiнок.
- Що?
- Ну, жiнки кохаються звичайно в минувшостi.
- А мужчини нi?
- Взагалi нi. В мужчин переважно будучнiсть на оцi.
- Отже, й у вас так?
- Чому би i в мене не мало так бути?
- Давнiше були в вас iншi думки.
Вiн смiявся.
- Давнiше!
- Ви переконували мене, що не вiрите в нiяку будучнiсть.
- Я був огiрчений; я був хлопцем. Хто би, впрочiм, розбирав такi слова!
Вона дивилася зчудована на його.
- А я думала...
- Ви думали! Я сам думав тодi, - казав вiн, усмiхаючись, - значить: в
тiй хвилинi думав, коли говорив це. Однак, боже мiй, час iз сво©ми
проявами не мина попри чоловiка безслiдно. Його порива могуча струя
життя з собою, i кождий рiк, ба кожда днина вiдоб' на нiм сво п'ятно i
вiн змiня ться несвiдомо. На властиву квiнтесенцiю життя приходить чоловiк
аж з часом. Впрочiм, я мав тодi почасти й слушнiсть. Будучнiсть - то як
блудне свiтло. Вона спиня уживати краси життя, вона - то старiсть. В
погонi за нею роздроблю мо сили i ледве добачу мо те, що нам пода
теперiшнiсть.
- Це правда, - вiдповiла вона задумчиво. - Iде головно о те, як
властиво чоловiк захову ться супроти життя.
- Так вiд того залежить чимало. Я пересвiдчився, що ще наймудрiше
заховуватися пасивно i дбати передусiм о себе.
© очi замиготiли.
- Значить, не бажати нiчого, не давати нiчого, бути недвижним, мов та
багниста вода? - промовила з перелетним усмiхом.
Вiн спаленiв.
- Чому не бажати i не давати нiчого? Я не думав так. Я думав, що все
ма свiй час i наступа само собою. Прискорювати якi-небудь подi© або
об'яви - то нерозумно, i нема нiчого поганiшого i шкiдливiшого над
передвчаснi твори. Вони пригадують калiцтва. Моя фiлософiя дише мужицтвом,
- додав опiсля глумливо, - не правда?
- Мужицтвом? О, нi - але малодушнiстю! - вiдповiла сумно. - Ждати! Боже
мiй, все, все лиш ждати! - Цi слова вимовила з якоюсь гiркою розпукою.
- Але ж ви чуднi!
- Ждати! - перебила вона йому нетерпеливо i мов слiдила чимраз далi за
якоюсь думкою. - I чому? Ах, ми така низькодумаюча маса, що не вмi
одушевлятися! Чи я не казала вже раз цього? Сотворити щось таке, що
поривало би! Та маса з самого ожидання i невiльничо© податливостi запала в
нидiння. Чому в нас так мало гордостi i вiдпорно© сили, так мало наклону
до величчя, так мало поривiв до могучостi? Чому, чому воно так?
- Не судiть заскоро, - вiдповiв вiн живо, - тих, що в них не
вiдзива ться ще кров будучностi. То не ще нiяка сила i нiякий поступ!
- Я засуджую тих, що можуть бiльше зробити, як дбати про буденнi цiлi,
або що служать лиш партiям. Чому не служити в спосiб гарний сво©й вiтчизнi
або хоч свому талантовi? Але ми - нi! - повторила ще раз гiрко, - ми не
гордi, ми наймити з природи i вмi мо лиш жалiтися! Ненавиджу тих, що лиш
проливають сльози, як i тих, що не мають в собi тепла!
- Я також; але я маю в собi тепло.
Вона усмiхнулася, а вiдтак задивилася на сво© бiлi тонкi руки.
- I тому, що я тут у вас, треба i вам дiзнатись про це тепло.
Це мало дзвенiти жартiвливо, однак його лице змiнило нараз свiй вигляд,
i вiн усмiхнувся нервово-вимушеним смiхом.
Вона дивилася на його допитливо, майже неспокiйно, але не обiзвалася.
- Це, бачите, в тiм рiч, що я заручився...
Мовчанка.
© лице побiлiло i мов задеревiло, а уста стратили м'яку рухливiсть.
- Так?
I знов мовчанка, а опiсля знов:
- Так! - Вiн вимовля це змiненим нараз, майже поганим голосом, а
погляд у його несмiливий, здичiлий. - З донькою мого шефа, адвоката
Мiллера. Зна те, вона зветься Ванда.
- Ванда?
- Так. Адже ви ©© зна те!
- Я не знаю... так... з виду!
I вона не ма бiльше що казати. Не ма зовсiм нiчого i не зна нiчого.
Вiн блiдий мов крейда, глядить на не©, як вона пересову скоро перстенi
на пальцях, глядить на ©© довгi вi© i як вона мовчить.
I нiби що ж там такого сталося, що не обзива ться; нехай би лиш одним
слiвцем!.. Але куди вже ©й до бесiди! Просто занiмiла.
Що за страшенно дурна, упокоряюча хвилина! I вона мовчить якось дивно.
В нiй тремтить наглядно життя, сказав би-сь, i в найменшiм пальчику нерви
напруженi до крайностi, i з цiло© ©© iстоти рветься щось на волю, але уста
мов пораженi...
В яке огидне положення залiз вiн - ух! Перед ним лежала книжка, поезi©
Гейне. Ухопивши книжку, ухопив ©© без думки, i його очi спинилися на
першiм стишку:

Teurer Freund! Was soll es nutzen,
Stets das alte Lied zu leirn?
Willst du ewig brutend sitzen
Auf den alten Liebeseiern?

Ach! Das ist ein ewig Gattern,
Aus den Schalen kriechen Kuchlein,
Und sie piepsen und sie flattern,
Und du sperrst sie in ein Buchlein.[142]
_
Вiн верг книжку вiд себе i мов ожив в тiй хвилинi. На його находить
щось, щось давн , добре знайоме, щось, чого вiн не розбирав нiколи. Не яка
думка, спомин, це щось зовсiм iнше. Це щось сильне, зухвале, горде,
упряме, що перемагало його не раз при стрiчi з нею i чому пiддавався
завсiгди.
I на його устах з'явився нараз глумливий усмiх. Вiн зверта голову в ту
сторону кiмнати, де Дiана розтяглася знов до спання, i говорить голосом,
мовби нiчого не сталося:
- Дiано, ти гарна звiрюко, ходи сюди!
Саме в тiй хвилi пiдвела i Наталка голову, ©© погляд величний, палаючий
i острий заразом.
- Ви ©© любите? - спитала.
- Ах, адже вона прегарна собака!
- Нi, я думаю про вашу суджену...
Вiн зверта ться блискавицею до не©, i по його лицi розлива ться гарячий
рум'янець. Опiсля викривля з погордою уста i мовить з притиском:
- Розумi ться, що люблю ©©.
I вiн ненавидить ©© вже, i за то одно питання. Що за шалена, безлична
вiдвага, питати його о це!
Вiн вiдчув, що мiж ним i нею вступило щось, щось важке, погане. Вiн
спотика ться на тiм, i воно корить його i обурю проти не©, обурю
страшенно. Воно сунеться на його, обхоплю його; вiн обтрясся би з того,
затоптав би це! Воно гидке, нестерпиме i в його умi прийма вид
пересвiдчення, що вона ма право ставити йому таке питання i що це питання