Кобилянська О.. Царiвна

Вiн вiдповiв, що полька.
Вона не прилучилась би до ©© проекту; правда, що нi?
О нi! Вона не займа ться такими справами. При нiй не приходить
чоловiковi навiть на думку щось подiбне. Вона не розумi таких iдей. Але
вона проте вcе свiдомий, скiнчений характер. Вона належить, до тих iстот,
котрi беруть життя так, як воно ; не дивиться та його, як на який тяжкий
обов'язок або на яке марне дiло. Одним словом, вона вiрить в iснування
щастя. Це подоба ться йому в не©. Впрочiм, вона його нiчо не обходить.
Мiй погляд спинився на нiм повно, довго. Чому накидувалося менi знов
якесь прикре немов почуття, немов пересвiдчення, що ми вiддалилися ще
дальше вiд себе?
- Ми всi хотiли би вiрити в iснування щастя, або, може, i вiримо всi! -
обiзвалась я, усмiхаючись. - Хто зна ?
- Ну, так, вiрити! Але не кождий ма дар бути щасливим, а в не© до
того дар, - вiдповiв вiн. - Суть рiзнорiднi натури...
Саме в тiй хвилi почав старий стiнний годинник вигравати якусь мелодiю.
Цей годинник остався менi по бабунi, я взяла його з собою сюди до панi
Марко. Одного разу - ще дома - коли Орядин прийшов був в якiйсь справi
Ма вського до нас, т. . до вуйка, чув, як цей годинник грав. Запевняв
мене тодi при вiдходi, що прожив дуже милий вечiр...
Тепер замовк, мов на розказ, разом з нами i, прислухаючись грi, потонув
в якусь задуму.
Оця нiжна безпретензiйна музика дзвенiла, мов прегарна казка з давнiх,
минулих часiв. Вона оповiдала гармонiйно i мило якусь простеньку, поетичну
подаю. Надала нам нiби iнший взiр i слух i наповнила" серця якимсь
тужливим сумом...
Чи це була оця мелодiя, котру вiн тодi чув.? Тодi, коли життя лежало ще
перед ним, повне надiй i блиску, а я, спрятавшися в незамiтний кут
кiмнати, слiдила за ним мовчки, неустанно гарячими, ожидаючими очима,
слiдила о кождий його рух!
Його очi шукали тепер мого погляду, а коли стрiлися, налякалися ми
обо .
Опiсля сказала я трохи нервово:
- Оця музика пригаду менi завсiгди мою дорогу бабуню, а коли нагадую
©©, обгорта мене глибока туга за споко м. Що це таке може бути? - А трохи
згодом i немов по хвилевiй задумi додала я: - Менi такi цiлком старенькi
дами симпатичнi. В сво©й тихiй простотi i побожностi були такi коректнi i
великi, напр., так, як моя бабуня. Ви ©© не знали, пане Орядин, але в не©
був дуже сильний дух, i вона була дуже справедлива.
- © чоловiк був вiйськовий, - споминали ви раз, Наталочко, правда, -
закинула Оксана.
- Мiй дiд був капiтаном. Бабуня оповiдала, що жила з ним так прегарно!
Твiй дiд (оповiдала менi раз, не пригадую собi вже, при якiй нагодi) був
нiжний i привiтний супроти мене: взагалi не бував нiколи таким, як
теперiшнi мужчини, що попросту не мають лиця, що перед ним мусять дiвчата
упокорюватися! О, вона не любила, як казала, модних мужчин!
- Це правда, - обiзвалася задумчиво Оксана, - теперiшнi подружжя iншi;
навiть i щасливi подружжя.
- Вiрнiсть виходить з моди, - говорила завсiгди бабуня журливо.
- Цього я не сказала би, - закинула молода жiнка, - але тепер всi такi
"всезнавцi", такi зiв'ялi! Я не знаю, але мене обгорта сум, коли чую не
раз, як наша молодiж кепку собi з старих. Оця безiлюзiйнiсть наших часiв
змоглася вже аж до крайностi i робить людськiсть не раз брутальною, а
молодiжi вона зовсiм не до лиця. Може бути, що саме тепер пану лиш дух
тверезостi i ума, але чи i добра? - Опiсля додала з вiдтiнком гiркостi в
голосi: - Те, що я кажу, дише також старосвiтчиною, правда, пане Орядин?
- О, щодо того, то я згоджуюся зовсiм з вами! - вiдповiв вiн. - Для
мене нема нiчо прикрiшого над недозрiлу фiлософiю!
"Що звете ви недозрiлою фiлософi ю?" - хотiла я в нього спитати, однак
замовчала. Саме в тiй хвилинi почувся був сварливий голос жiночий, лоскiт
отвираних i запираних дверей, i незадовго по тiм вiдмикнулися дверi мо ©
кiмнати, та увiйшла моя комiрниця.
Це була румунка, молода, маюча, бездiтна жiнка, що спровадилася з сво©м
мужем, iнженером при залiзницi, на якийсь час до Буковини. Виглядала в сiй
хвилi розлючена, однак, побачивши у мене мужчину, погамувалася. З Оксаною
познайомилася вже давнiше в мене.
- Я подивляю ваш смак, панно Верковичiвно! - говорила лихою Нiмеччиною
галасливо, коли познайомилася з Орядином. - Пощо трима те таке страховище,
як оця ваша Дiана? Чи зна те? О один волосочок, а була би роздерла мою
дорогеньку масюпцю Фiтiцу! (так звалася ©© сучка). Роздерла б цiлком! Вона
так налякалася, що й передо мною хова ться. Мене то так розлютило! -
Сказавши це, кинулася на софу i шпурнула шнурок якихсь коралiв, котрих не
пускала, пiсля звичаю свого краю, майже нiколи з рук, на стiл вперед себе,
мовби була на смерть утомлена.
- Страх!
Я почала ©© жалувати, так само Оксана i Орядин. Орядин придивлявся ©й з
великою цiкавiстю, румунка не слухала нас.
Вона була i чим iншим утомлена, не лиш тим. Це дурниця, з цього не
робить собi вона нiчого, i воно хiба лише пригадало ©й все проче, що ©©
тут нищить! Я, Наталiя, знала це вже. Менi говорила вона о тiм справдi вже
сотню разiв, говорила при кождiй стрiчi.
Нехай собi лиш хто-небудь уявить, як ©й тут дi ться. Тут мусить вона
сама ходити за глупими орудками для кухнi i дому, а там у них ходив ©©
муж. (Там все ходять по такi орудки мужчини). То псу ©й за кождий раз
гумор на цiлу днину, а наостанку находить таке, що все, що купила, купила
зле. Нинi лучилось ©й знов таке. До лиха! Вже щоправда, а тут i пудру не
можна дiстати доброго!
Ми розсмiялися, а вона, нiби все ще гнiвна, говорила дальше.
Дiйсно тут чу ться вона дуже нещасливою i плаче вже вiдтепер, що буде
мусила, може, ще з пiвроку тут мучитися. Вона властиво не зна , що собi ©©
муж дума ! Ох, що за глупота бути iнженером!
Орядин замiтив, що ©© муж пробува , певно, дуже часто в дорозi.
- Розумi ться, що в дорозi. Вдома вiн майже гiсть. Кажу вам, я гину з
нудьги!
- Чим займа теся звичайно? - спитав ©©.
- Чим? - спитала зчудована i видивилася на його сво©ми гарними,
блискучими чорними очима. - Чим же маю займатися? - А по короткiй задумi,
пiд час котро© гризла сво© червонi викоченi уста, вiдповiла: - Часом
гафтую, деколи печу сама тiстечка (тепер не варю дома, бо до тих слуг
неста менi сили), п'ю чорну каву, виходжу на прохiд, переглядаю журнали,
бавлюся з Фiтiцею, курю... що ж маю робити?
- Дiйсно, що ж ма те робити! - сказав Орядин.. - Так самiй жити!
- Не правда? - звернулася вона до його живо, мовби почула з його слiв
вiдгомiн свого душевного голосу. - Нема до кого й слова промовити. Дома, в
Яссах, та хоч i остаюся сама, та вже маю сво©х знайомих, маю хоч з ким
пiти до театру, а тут! - Вона усмiхнулася глумливо. - Тут наробили би мо©
знайомi жiнки такого крику, коли б я пiшла з яким мужчиною сама до театру,
що аж мiй муж налякався би! Чисто мiщанськi догляди! Як же менi тут жити?!
- На вашiм мiсцi я не робив би собi нiчого з того! - сказав Орядин. -
Жив би собi пiсля вподоби. Що мене чи©сь погляди обходять?
- Я собi навiть так думаю, - вiдповiла вона згорда. - Я не привикла
жити мов на шнурку. В нас уживають жiнки iншо© свободи, роблять, що
хотять. В нас i не диву то нiкого, коли чоловiк з жiнкою розводиться, а
тут...
Послiднi слова сказала з лютiстю, неначеб хотiла розвестися з сво©м
чоловiком, а люди "дивуються", i те здержу ©© вiд розводу.
- Так, так, - звернулася до мене i до Оксани. - Ви iншого життя не
зна те. Ви не зна те, що то значить свобода. Не раз як зайду тут до одно©
з мо©х кiлькох знайомих, то менi аж волос на головi дибом ста . Жiнки i
варять самi, i прятають в хатi, i шиють, i бавлять дiти, i вчаться - все
нараз! А коли який мужчина вступить в хату, то втiкають, якби на них
налетiв самий нечистий. А вже забавлятися з мужчинами, то - вай дi мiнi шi
дi мiнi![126] I, похитуючи жалi мо головою, розсмiялася; - Нi, я дякую за
таке життя!

Нараз звернулася до Орядина.
- Чого дивитеся так на мене! - I при тих словах вдивилася на його сама
ожидаючим поглядом.
- Чи я дивився?
- Розумi ться! - Вона говорила в симпатичнiм, а заразом роздразнюючiм
тонi. - Лучче скрутiть менi сигаретку i оповiджте що-небудь iнтересне. На
те я й прийшла сюди. Чи ви не румун? - спитала його, хоч добре знала, що
вiн укра©нець.
- Нi.
- Ну, я думала, що ви румун, бо ви такi смаглявi.
Вiн усмiхнувся i сказав, що укра©нець.
Ах так! Москалiв вона зна , але укра©нцiв нi, хоч зна , що вони мають
прекраснi пiснi. До них до Молдави заходять укра©нцi з Буковини на роботу,
а вона, прибуваючи не раз влiтi на селi, мала нагоду чути, як спiвають,
звичайно гуртом, при роботi. Вiд одно© молодицi, що вмiла дуже добре
по-румунськи, навчилася щось трохи пiсень. Вона зараз, заспiва деякi,
нехай вiй послуха; i не надумуючись, довго, почала пiвголосом:
Задзвенiло, загудiло на панськiй долинi,
Пiшов голос попiд колос по всiй Буковинi...
А вiдтак перервала i сказала:
- Нi, цi © не знаю добре, але одну веселу знаю добре, бо вона дуже мене
розсмiшу . - I схиливши кокетливо голову вбiк, почала:
Ти до мене не ходи, нехороший враже,
Я за тебе не пiду, бо мати не каже.
Ти до мене не ходи, не псуй собi ночi.
Я за тебе не пiду, бо ми ся не хоче.
Ти де мене не ходи, не псуй собi грошей
Я за тебе не пiду, бо ти нехороший.
Ти до мене не ходи, я тобi не рiвна,
Ти простого хлопа син, а я деканiвна!
Так спiвала вона, перериваючи пiсеньку веселим смiхом, а опiсля
забалакала знов про щось iнше, а балакаючи задавала питання, на котрi не
ждала вiдповiдi. При тiм гралася сво©ми коралями, мов дитина, а курила
тютюн, як турок.
Я занялася самоваром. Вона була так напудрована, а уста були в не© такi
незвичайно червонi, що й встидалася за не©.

- Чому варите за дно самi чай? - спитала в мене нараз. - Чому не
заставля те до того сво © старо© Домки? Гу, який це страхопуд! - додала,
нiби жахаючись. - Дивиться на мене так дивно, що менi насува ться iнодi
думка, що вибила би мене, коли б мала яке право до мене!
- Я люблю те сама робити, - вiдповiла я ©й спокiйно, не звертаючи увагу
на ©© послiднi слова. - Це не трудна робота. Крiм того, не хочу старо©
жiнки занадто трудити, вона й без того обслугу мене бiльше, нiж повинна
за свою платню. Прив'язалася до мене, бог зна чому, i вешта ться задля
мене i так досить!
- О ви! - кликнула румунка з якимось усмiхом, про котрий не можна було
знати, чи вiн добрий, чи злий. - Ви не зна те, що з такими людьми не варто
бути добрим? Мужик все мужиком!
- Ну, це рiч погляду.
- Ах, що там рiч погляду! Коли хто вже раз слугою, то нехай обслугу , а
коли хто вже раз паном, то най пану . Це також щось "боже" у вас, чого я
не терплю. У нас iнакше; бодай я не журилася би много такою старою
квiткою. А рrороs[127], - додала пустотливо, - чи не вмi вона припадком
ворожити?
- Не знаю. Не питала в не© нiколи про те.
- Бо, бачите, в не© уста все затятi i аж викривленi, чоло зморщене,
погляд мрачний. О панно, панно Верковичiвно, вона мусить займатись
ворожiнням!
- Я би цього не сказала! - вiдповiла я. - Але знаю, що вона змiнилася,
як сама оповiдала, вiд часу, коли стратила сво©х двох синiв в страшний
спосiб. Старшого, котрий був чемний i добрий, гординя сво©х родичiв,
застрiлив молодший, вже змалку лихий. Сидiв довго, довго в арештi, а вона,
щоби собi хоч того урятувати - не вiрила, бiдна, що це справдi рiдний брат
зробив - крутила в судi, куди ©© також покликували, говорила неправду, i
за то також покутувала. По менi мороз проходив, коли розповiдала менi це.
Тепер чоловiк ©© лежить у шпиталi, а вона ходить на роботу i з того
удержу ться. Тому в не© погляд мрачний, i тому, може, пригаду вам вiдьму.
- Це ще i трагiчне, - замiтила румунка, а по якiйсь хвилинi задуми
сказала: - В нас то хоч ворожка розважить чоловiка, коли йому нудно, а
тут!
Вона звернулася до Орядина i попросила його защiпнути ©й бранзолетку на
правiй руцi, котра в тiй хвилинi розiмкнулася. При тiм сперла свою гарну,
бiлу, перстенями украшену руку на його колiно, i незважаючи на те, що вiн,
защiпивши бранзолетку, взяв ©© руку в свою долоню i нiби дивився па якийсь
перстень, говорила далi: - В нас майже кожда селянка вмi ворожити. Не раз
iдеш i подиблеш кусник яко© шмати або що-небудь iнше, то сам не зна ш,
яким чином опинилось воно тобi пiд ногами i чому. О, в нас розумiються на
ворожбi соmme il faut[128]!

Я усмiхнулася.
- Не смiйтеся, нi! - говорила вона зовсiм поважно. - Впрочiм, ви
перекона теся о тiм самi; ми по©демо конче на село! - Тут звернулася живо
до Орядина i Оксани i заявила ©м, що з поворотом до Румунi© забере мене з
собою, - Це добра думка в мене, не правда ж?
- О, певно! - вiдповiв з поспiхом Орядин. - Панна Верковичiвна
забавилася би там, повеселiшала i прийшла би до сили по послiднiх
напруженнях.
- Ще й як прийшла би до сили! - I з тими словами румунка розсмiялася. -
Вона вiддасться там, пане Орядин! Я вишукаю ©й там якусь партiю, якого
гарного боярина, i той виб' ©й всi книжки з голови. Хто ж бо бачив щось
подiбне, щоб дiвчина сидiла як писар при столi? Фе!
Вона сказала це так комiчно, що ми мимоволi розсмiялися. Орядин
присунувся ближче з сво©м крiслом до не© i грався ©© коралями. Вона це
замiтила.
- Що варте таке життя, а то ще для дiвчини? То вже мужчина на те, щоби
ломив собi голову над книжками; жiнка на те, щоб лиш любила. Представте
собi лиш, пане Орядин, як ученiй заявити любов? Як можна з нею взагалi про
любов говорити? Чи ви говорили би?
Вiн спаленiв i розсмiявся вимушеним, голосним смiхом.
- Бачите? - кликнула вона трiумфуюче.
- Бачу, - вiдповiв вiн все ще зi смiхом, а опiсля додав: - Якийсь поет
каже десь: "Життя - то нужденна комедiя, повна глупоти i слiз", а я,
Орядин, додаю, що було би ще нужденнiше, коли б не було тi © крихiтки
любовi, що сама одна осолоджу i прикрашу життя та нада йому вартостi.
- Чу те, панно Верковичiвно, чу те, що пан Орядин каже? - запищала вона
до мене, а я звернулася в тiй хвилинi до вiкна, щоби укрити легкий
рум'янець, що виступив менi бог зна з яко© причини на лице.
- Чую, - вiдповiла я.
- I що ж скажете ви тепер?
- Скажу тепер так, як казала i перше, що найкращим часом в життi
справдi час любовi. Зазнавати любовi дуже гарно, розумi ться, кому
судилося!
- О, любовi можна все зазнавати, коли тiльки хто хоче!
- Так ви дума те? Я гадала трохи iнакше!
- В-и! Ви такi "божi", що дума те все iнакше, як звичайнi люди! -
закинула з легким, глумом.
- Любов - то поважна рiч, хоч би i в жартi, - остерiгала Оксана
напiвповажно, напiвжартом.
- Ну, так, - обiзвалася румунка не надумуючись, а по хвилинi додала: -
Я не можу казати, що не люблю мужчин, коли люблю ©х. Не можу говорити, що
не люблю товариства, кола люблю його. Не можу казати, ще монаше життя - то
мiй iдеал, коли таким не . Не можу казати, що писання, хоч би i одного
листа, ущасливлю мене, коли, противно, нудить мене на смерть.
Всi ми смiялися.
- Ви справдiшня жiнка, наскрiзь "жiнка"! - замiтив з тонкою iронi ю
Орядин.
- Це правда! - вiдповiла румунка. - Така. правда, як, напр., те, що
гину з нудьги, що тужу за сво ю батькiвщиною, за сво©м товариством, i
знайомими!
- Шукайте розривки, робiть знайомства! - радив Орядин.
- О, знайомства! - закликала вона насмiшливо. - Тутешнi жiнки не мають
нiколи часу, i не побачиш ©х нiколи, i не дiждешся ©х нiколи!
- Це правда, - вмiшалася Оксана. - Нашi жiнки працюють дуже тяжко.
- Ах, вони кухарки!
- На жаль, i то правда! - вiдповiла Оксана.
- Але вони самi тому виннi.
- Тi, що не хотять вiрити в поступ, у то, що ©х положення може
полiпшитися, тi виннi!
- Я не знаю, як ви то розумi те, панi Оксано, - закинула живо румунка,
котра не зрозумiла ясно слiв молодо© жiнки, - але я вам кажу, що я думало.
Вашi жiнки - то як фiалки, але на фiалки не дивиться жоден мужчина. Про
красу i запах ©х говориться лиш, але нiякий мужчина не любить ©х справдi.
Орядин усмiхнувся двозначним усмiхом.
- Не смiйтеся, мiй пане! - кликнула майже люто. - Чи те, що я говорю,
може, не правда? Може, оженитеся ви з фiалкою?
Вiн спаленiв, перестав усмiхатися i спитав:
- Звiдки я це можу знати?
- О, це зна те ви вже тепер дуже добре! - вiдповiла вона.
- А звiдки зна те ви це? - спитав знов.
- Такi речi зна мо ми дуже добре! Ми зна мо, напр., дуже добре, що
мужчини приписують нам, жiнкам, прикмети, яких ми зовсiм не ма мо в тiй
самiй мiрi, що й вони. Приписують ©х нам тому, щоб, оженившися з нами,
мали за час вигоду. Чого ж запевняють неустанно, що покора, скромнiсть,
податливiсть, лагiднiсть, м'якiсть, .боязнь - жiнцi до лиця, коли
переконують нас трохи не щогодини, що ©м подоба ться якраз противне, а то
- дух, дотеп, кокетерiя, живiсть, гордiсть i т.д.
Орядин не вiдзивався, хоч не зводив з не© очей.
- Так, так, дивiться лиш на мене (i усмiхнулася), пане Орядин, ми це
зна мо дуже добре, i лиш панна Верковичiвна, мабуть, цього не зна . Але
коли прийде до мене, то я ©© навчу жити життям жiночим, привчу жити
любов'ю. З сво©х книжок не навчиться того нiколи; з книжками вона й не
зайде далеко. Мужчини бояться учених жiнок, бо думають, що вони не давали
б ©м нi ©сти, нi пити; а глупi фiалки взяли собi то до серця i думають, що
здобудуть собi дiйсно щастя, коли стануть кухарками; та й варять, бiднi,
та й печуть самi так, що поварили вже всю свою красу i ум, сво© найкращi
лiта i будучнiсть сво©х доньок...
Вона урвала, розсмiявшись якимсь пустим, зловiщим смiхом, i встала.
- Iду далi, - сказала, - треба ще пiти в мiсто та купити дечого, а
вiдтак хочу ще нинi пiти до театру, бо далi-далi перестануть грати.
Орядин пiднiсся живо.
- Ма те вже бiлет?
- Бiлет? Нi, ми ма мо ложу.
- Шкода, я хотiв вам чим-небудь прислужитися. I Орядин нiби посумнiв.
Вона усмiхнулася i вдарила його .свавiльно коралями по плечах.
- З вас великий фарисей! - сказала. - Впрочiм, коли хочете менi
прислужитися, то ходiть зо мною до мiста i поможiть нести коронки[129],
бонбони[130] i вахляр[131]. Взагалi дозволяю вам, коли будете чемно
поводитися, вiдвiдувати мене; розумi ться, - додала iронiчно, побачивши на
мо©м лицi здивування, - що аж тодi, коли мiй муж поверне. Приведiть i
кiлькох дотепних товаришiв з собою, мiй муж гра дуже радо в шахи, а й я
не нудилась би так.
Вiн склонився перед нею глибоко i заявив з сiяючими очима, що буде
старатися вчинити ©© волю i що i вiн гра дуже радо в шахи.
Так? То, може, вiн навчить ©© цi © гри, бо в ©© мужа нема терпеливостi
i вiн любить лиш з готовими грачами грати...
Вiн склонився удруге, а вона, звинувшися, мов та гладенька гадина, та
зiбравши одною рукою елегантськи довженний шлейф, подала другу руку Оксанi
на прощання, а менi надставила з несказанно грацiозним рухом голови уста
до поцiлунку.
Я чогось змiшалася, спаленiла, а вiдтак, приступивши до не©, поцiлувала
©©.
Вiдтак пiшла.
Попрощавшися з нами з поспiхом, пiшов i вiн, заявивши, що ма в мiстi
також якусь справу до полагодження.

Я стояла ще на тiм самiм мiсцi, на котрiм цiлувалася з румункою, i
холодила долонями лице, що палало в мене мов вiд огню. Оксана квапилася
докiнчити якусь квiтку i, зiгнувшися над гафтом майже вдво , не бачила
гiркого усмiху, що грав бiля мо©х уст...
- I що ж, Наталонько? - питала спокiйним голосом, не вiдводячи очей вiд
роботи.
- Нiчого.
- Вона не дурна.
- Нi, але й не розумна!
- Ну, так.
- Але зате яка ж гарна i принадна.
- Так, але й другi гарнi i принаднi, а вона яка ж неiнтелiгентна!
Я мовчала.
- Хоч те, що говорила про фiалки, правда.
- Правда, Оксано, але й вона не ступа тою дорогою, що веде до щастя.
Молода жiнка пiдвела очi i поглянула спокiйно на мене.
- Котра дорога веде до щастя? - спитала.
Я здвигнула плечима: - Того не знаю! Але прецiнь мусить якась дорога
вести до щастя; дорога любовi, - додала я насмiшливо.
- Дума те? Може...
Трохи згодом i понурившись знов у гафт, додала:
- Вони пiдуть також дорогою "любовi". Ви завважили, як вони вiдразу
порозумiлися?
- Ах, так! - вiдповiла я. - Але вiн прецiнь не може ©© поважати!
- О, мужчини люблять i без поважання; впрочiм, вона й не жада чого
iншого як "любовi". Пощо цiлувалася вона з вами? Я була би ©© трутила вiд
себе. Ходiть сюди, нехай зберу поцiлу м назад те трiйло, що вона зложила
сво©м фарисейським поцiлу м на вашi чистi уста, i не давайтеся ©й нiколи
цiлувати!
Я схилилася удруге, i нашi уста злучилися довгим щирим поцiлу м.
- Тепер був би... була би панi Марко з мене задоволена, - прошептала
бiльше до себе, а вiдтак сказала вголос: - Ви не замiтили, стрiляла за
вами очима i за ним, чи вiн спогляда зчаста на вас. Але i вiн, Наталко, i
вiн не подоба ться менi.
- Чому? - спитала я стиха.
- Я вже знаю, чому.
- Що вiн був повинен остатися? - говорила я несмiливо.
- О, нi, не з тi © одно© причини, але так взагалi. По-перше: чого
прийшов до вас тепер, коли нiби погорджував вами, а щонайменше старався
вас переконати, що ви йому байдужi? Чому не вiдвiдував вас, коли жила ще
Марко? Те, що був на похоронi, iнша рiч, хоч був би лiпше зробив, коли би
був не прийшов. Менi видиться, що явився тодi з цiкавостi; з яко©? То вже
моя тайна чи властиво комбiнацiя. О, вiн стратив вже той змисл чистоти,
котрий лучив вас давно. Ах, Наталочко! - додала журливо. - Я журюся тим,
що ви його любите!
- Я не люблю його, Оксано! - вiдповiла я непевним голосом.
- Не любите? - повторила вона i дивилася питаючим поглядом на мене. - Я
вам не вiрю, бо ви дивна натура. Вжившися цiлою душею в його iстоту,
любите його хоч не так, як давно, але любите фантазi ю, плека те фантазi ю
то чувство.
- Нi, Оксано!
- Нi? Це було би гарно, тим гарнiше, що вiн вашо© любовi не гiдний, i
воно було би лiпше для вас, однак признайтеся, що вiн вплива на вас сво ю
iстотою!
Я здвигнула згорда плечима.
- Ну, так, до цього я признаюся. Вiн вплива на мене так, як якась
музична штука, котрою чоловiк раз упивався, а вiдтак по якiмсь часi чу ©©
знов. Другий раз не робить вона на його то саме враження, але
зворушу -таки в нiм деякi струни; вона ж йому знайома! Ах, Оксано, вiн
дитина тi © само© нацi©, що й я!
Вона усмiхнулася смутно i сказала пiвголосом:
- А я би хотiла, Наталочко, щоб ви любили кого iншого.
Кого? - я не питала. Спаленiвши сильно при ©© словах, я вiдвернулася
вiд не© i мовчала. В менi забилося серце, неначеб мене зловив хто на лихiм
учинку. Я знала, що вона мала на думцi Марка, але я не могла о нiм з нею
говорити. Менi здавалося все, ще коли говорить зо мною про його,
стара ться зазирнути в мою душу, щоб вiдтак донести о станi ©© йому. А
того я не хотiла. Нi, нi за що в свiтi нехай не дiзна ться вiн, що любити
любила я властиво його, що з довiр'ям зверталася душа моя лиш до його, але
що я берегла ту тайну в глибинi серця i о нiй не смiв нiхто дiзнатися. Ах,
я була дитина, коли думала, що його розгнiвало мо знайомство з Орядином!
Що це могло його обходити? Непоборима сила тягнула мене до його, до
спокiйного, до вiрного, до "аристократа духу", i я вiдчувала, що в пожиттi
з таким чоловiком можна вiдзискати душевний супокiй i пiзнати те, що
зветься щастям, а вiн вiдопхнув мене i тепер осталась я, мов без весла в
човнi...
Орядин?
В мене зморщилися мимоволi грiзно брови, i я зiтхнула. Вiн - то пiсня
мого люду, i я все буду оживлятися при ©© звуках, буду або радуватися, або
тонути в сльозах, а Марко... нi, над ним спинятися думками не слiд. Ах,
яке ж щастя, що мiж нами лежить море!..
Я не помилялася; Оксана писала до його, вона зрадилася раз сама з тим
передо мною, але це не поможе йому нiчого. Нехай пише йому, що я люблю
Орядина, серце його нехай кривавиться, як мо , щось таке бодай пригаду
людинi, що вона живе...
- Так, так, Наталко, - говорила Оксана далi, коли я не вiдзивалася до
не©, потонувши в думках. - Я хотiла би, щоб ви любили кого iншого, а
Орядина викинули з серця. З ним не були би ви щасливi. А рrороs, - додала
зараз живiше, - панi Марко знала про вашi колишнi вiдносини до його?..
- Знала, Оксано, або що?

Вона усмiхнулася.
- Чи вам не приходило нiколи да думку, як вона тi вiдносини розумiла?
- Розумiла ©х так, як я, - вiдповiла я, зчудована тим питанням, - а то,
що ми розiйшлися ворожо i що перед кождим з нас лежить iнший шлях, кiнцi
котрих не зiйдуться, мабуть, нiколи!
Вона розсмiялась тихо.
- Ви помиля теся, любко, - вiдказала хитро. - Вона була майже
переконана, що з вас i Орядина вийде пара, i вона не мовчала об тiм,
Наталко!
- Кому говорила о тiм? - спитала я з нета ним страхом, i в менi наче
дух заперло... Ах, я вже вiдгадувала все...
- Свому синовi говорила о тiм...
- А вiн повiрив?
- Спершу не вiрив, але тепер вiрить.
- I що ж, Оксано? - спитала я, силуючись надармо усмiхнутися.
- Що ж! Чи вам залежить на тiм, щоб Марко знав правду?
Я не вiдповiдала. Здвигнувши гордо плечима, я мовчала з опущеними вдiл
очима i упрямо стуленими устами.
- Це не добре, що ви такi гордi: вiн також такий, i вiн не накинеться
вам нiколи!
- Чи маю я тому коритися?
© лице прибрало нараз вигляд холодний, i вона сказала спокiйним,
рiшучим голосом:
- Отже, ви любите Орядина?
Я все ще мовчала. Я немов завзялася не вiдповiдати на ©© питання, не
виявляти ©й сво © душi i оставити ©© будь-що-будь в несвiдомостi. Чувство
упрямостi, котре заволодiло в сiй хвилинi мною, було таке сильне, що я
чула, що переможе в менi i голос серця. Чи це добре було, я не думала,
менi було це навiть байдуже.
- Любите все ще в нiм те, що мав давно, а чого вже тепер не ма . Ах! -
сказала нараз з нета ним жалем. - Ви належите також до тих, що живуть
бiльше чувством, як умом, i котрих треба провадити, мов малих дiтей. Тепер
здалося б вам десь ви©хати, розiрватися[132], вiдсвiжити ум, пiзнати iнших
людей, а ви загребанi, спрятанi, мов в улiю, бачите лише його!
- Чому ви менi оце говорите, Оксано? - спитала я в не© не без докору.
- Бо менi вас жаль, i я вас люблю, як свою рiдну сестру. Я не повинна
се говорити, але скажу. Ви нiколи не могли жити цiлковито. Ви виростали,
як та квiтка, прикрита склянкою, що не розвива ться безпосередньо пiд
впливом сонця - i се мститься на вас. Справдi, ваша сила вичерпа ться або
перетвориться в щось хоробливе. Нi, вона перетворилася уже. Любов ваша до
Орядина, це вже якийсь нездоровий об'яв, i я боюся, що вона покона колись
i ваше горде серце i ви пiддастеся ©й!
Я стояла перед вiкном, горда, холодна i з поблiднiлим лицем.
- Не бiйтеся, Оксано, - вiдповiла я, а серце мо смiялося: "З любовi до
Орядина, з любовi до його... ха-ха-ха! I вона вiрила в то справдi?"
- Я не боялась би, коли би не знала вашо© чудно©, неспокiйно©,
незадоволено© натури! - закинула.
- Ви забува те, що менi оста ться, окрiм любовi, ще одно, а то
лiтература, - сказала я.
- Ну так, я се знаю. Однак... - i усмiхнувшись сумно, вона урвала.