Страница:
але майже на просьбу подобаюче, раз менi жартом (?) кинене ним слово:
"Цвiт лотосу"...
В три години пiзнiше вiд'©хав. Важкi, незабутнi три години в мо©м
життi. Мене мучив глухий жаль за ним, а його блiде, вiд болю змiнене лице
стояло неустанно передi мною. Чому переслiдувала мене думка, що вiн був
лиш на вид холодним i повздержливим супроти мене? Що в серцi берiг щось
iнше, тепле, гарне, i що терпiв вiд чогось, вiд яко©сь гордостi або з
якихсь, бог зна яких, причин.
Пiд час тих трьох годин не лягав анi на хвилинку вiдпочивати. Я ж
лежала без сну i чула, як ходив, неначе мiряв неустанно свою кiмнату. Над
чим думав? О пiв до третьо© над'©хав фiякер[96]. В менi затовклося серце,
i я здержала вiддих, щоби чути кождий крок i рух його. Ходив скорше,
збирав речi, подавав ©х слузi i все тихо, щоб не збудити нiкого в домi, а
може, й мене, бо попри мою кiмнату мусили переходити в сiни. Вкiнцi чула
я, як вийшов, як зачинив за собою дверi, обкрутив ключ два рази в дверях,
i, вийнявши, поклав його на одну з шаф, що стояли в переднiй кiмнатi.
Переходячи попри мо© дверi, задержався на хвилину, мов приневолений
невидимою силою, щоб зате опiсля вiддалитися двiчi скоршим кроком. На
сходах веранди, по котрих сходив цiлком звiльна, дзуркнула[97] його шабля,
а трохи згодом чула я гуркiт повозу, що його вiдвозив. Коли ж гуркiт
замовк, чути було тiльки глухий, одностайний шум дерев у саду...
Крiзь шум той розлягався вiд часу до часу зойк еольсько© арфи.
Я не ворухалась.
Заривши пальцi в волосся, лежала з болiсно зморщеним чолом, без слiз.
Вiн не оставив менi права проливати ©х за ним...
_ Х
Майже чотири мiсяцi минули з часу вiд'©зду доктора Марка, i ми зажили
знов давнiм ладом i колишнiм тихим, одностайним життям. Вiд його прийшов
за той час лиш один раз лист iз Цари, в котрiм писав, що хорував трохи, що
вiдплива незадовго до Iспанi©, i що ма дуже много заняття. Це заняття,
писав, дуже йому пожадане, бо на його наляга вiд часу до часу якась
пригноблююча "туга за домом" i туга за тихими, чистотою i любов'ю
озареними вечорами на батькiвщинi, а праця розвiва сумнi, тужливi думки i
не допуска його тонути в жалю. Поки що здоровить всiх сердечно i т. д.
Панi Марко стала вiд його вiд'©зду дразливiшою i попада часто в якийсь
сумний настрiй. Каже, що ©© мучить деякими хвилями передчуття, що не
побачить його вже бiльше. Посвячую бiднiй нервовiй жiнцi бiльше часу, нiж
коли перед тим, посвячуюся ©й цiлковито. Читаю ©й годинами вголос,
товаришу ©й майже неустанно. В кухнi пересиджую бiльше, як треба, щоби
страва для не© була цiлком за ©© смаком i все так, як вона любить. Через
все те оста ться менi дуже мало часу, а коли найдуться вкiнцi свобiднi
хвилини, то сама не знаю, до чого братися вперед. Чи читати, чи
веселитись, як каже вона iнодi, коли догляне яку психiчну втому на мо©м
лицi. Я стараюся, щоб вона не добачувала ©© нiколи. Вона ж прецiнь його
мати, а через те для мене так само дорога, як i для його.
Вiд часу до часу вiдвiдувала нас Оксана i випрошувала мене у панi Марко
на "музику". Тодi проживала я сво© найсвобiднiшi хвилi - i мо© думки
летiли невпинно далеко на полудн .
По його вiд'©здi свiт для мене немов опустiв. В серцi загнiздилася
глибока, пригнiтаюча, немов безконечна туга, котру викорiнити старалася я
всiма силами. Я не хотiла про його думати, не хотiла, щоби чувства мо©
зверталися до його, мов той соняшник за сонцем, однак надармо. Перед мо ю
уявою спинялася трохи не щогодини його iстота з тих гарних сонячних днiв,
в котрих бував для мене "добрим, щирим", бував чимсь бiльше, як "добрим
знайомим". Ставав живо його образ з бистрими, за мною неустанно слiдячими
очима, прислухаючийся з усмiхом мо©м оповiданням з рiдних сторiн...
Я люблю його, бо ж це не могло щось iнше бути, що я вiдчувала для його.
Це була, очевидно, любов, але не така, як колись для Орядина, лише якась
спокiйна, глибока. Його гарний, лагiдний характер яснiв тепер ще краще
передi мною, а його майже хороблива любов до чесноти i чистоти полишила на
мене такий вплив, що його не зiтре, мабуть, нiщо.
Всi його розмови, погляди, всi засади його щодо життя i моралi
розбирала я з тою самою точнiстю, як i тi колись у Орядина, i я мусила все
наново пересвiдчуватися, що вiн чоловiк наскрiзь iнтелiгентний i чесний,
наскрiзь аристократ у чувствах i справдiшнiй чоловiколюбець, що якраз про
Орядина не могла я з певнiстю сказати.
Я купила собi пораянi менi ним рiзнi науковi твори i читала ©х,
углибляючись у них цiлою iстотою. Менi здавалося, що тим станеться менi
його iстота ще бiльше зрозумiлою. Вiн любувався в стародавнiй лiтературi,
i я перечитувала совiсно все, що було менi приступним. Бюст Софокла,
котрий уставив власноручно в мо©й кiмнатi, стався для мене чимсь немов
святим. Любив з ново© гарно©[98] лiтератури деяких польських писателiв, на
котрих я досi не звертала бiльшо© уваги, тому що походили з лона нацi©,
котро© я не любила. Сво ю iнтелiгенцi ю засоромив мо© неприязнi, майже
одностороннi почування, навчив мене цiнити та бути i супроти ворогiв
об' ктивною i справедливою. Через його порозумiла я справдiшнiй
аристократизм душi, той аристократизм, про котрого розписувавсь так
загадочно, а зараз так сильно i пориваюче новочасний фiлософ Нiцше.
Навчилася ясного свiтогляду, котрий показував менi не одну, досi майже
зовсiм неясну, незамiтну для мене рiч у новiм свiтлi. Однак попри все те
скрiпило його ство також мою сильно пригноблену душу i самосвiдомiсть,
потрясло наново мо ю гордiстю, i за це я найвдячнiша йому. Згадка на це
послiдн дiло пошиба душу мою болем, однак я задоволена.
Довгий, довгий час мучилась i впивалась я рiзними спогадами про його
iстоту, а врештi i прийшла до ось якого висновку. Це було глупо,
слабосильне плекати нiжнi чувства для чоловiка, котрий, як я переконалась,
в послiднiй хвилi вiдiпхнув мене з гордiстю вiд себе. З яко© причини, не
можу ясно розiбрати, вiдчуваю лиш, що Орядин мусить бути тою причиною.
Впрочiм, мене це обиджа . Орядин гiдний бути i його товаришем, i вiн не
потребував за те знайомство, об котрiм навiть не знаю, що вiн дума ,
вiдпихати мене вiд себе. Чинив вiн це - щоправда - хвилями досить
загадочним поведенням, бiльше з жалем, бiльше з примусу, неначеб не хотiв
i тiнню станути в чiм на завадi або задержатись там, де мiг би бути
злишнiм; однак для мене цього доволi, щоби не накидатися йому i сво ю
особою. Коли мо© знайомства йому немилi, то тим бiльше немила i я, що стою
сама посеред широкого свiту, без становиська, без ма тку, "компаньйонка".
Орядин люту на мене, завда менi з яко©сь помсти болю, однак вiн не
вiдвернувся би вiд мене в такiм випадку. Тому прощай, Марко. Нашi натури
занадто однаковi, щоби могли з' днатися, занадто однаково замкненi в собi,
щоби могли завсiгди порозумiтися. Не побачимося, може, i так бiльше в
життi, i я не пригадаюся тобi жодною споминкою, жодним словечком - хiба
мрiями! Так, мрiями, коли б вони мали ту силу датися тобi вiдчути. А може,
вiдчу ш ©х тихими, зористими ночами на морi?..
Я ж займуся наукою i працею, щоб життя мо набрало смислу i принади, а
для других хоч перелетно© вартостi i щоб додержати тобi даного слова, що
дiстанеш колись у руки мо© твори.
З Орядином - чи зiрву коли знайомство? О нi, вiн остався про те все
якоюсь пам'яткою, святiстю, якимсь промiнням мо © понуро© однобарвно©
минувшини, котрого я не забуду нiколи. Крiм того, вiн син мого
споневiряного народу, в котрого будучнiсть я вiрю, котрий стане сво©ми
здiбностями на чолi того народу i не стопче його довiр'я. Вiн - я це знаю
- не дасть менi нiколи причини жалувати мо © щиро© прихильностi до його
колишньо© любовi, а теперiшньо© приязнi. Коли б менi прийшло боротися
задля його палко© непостiйно© вдачi i далi, то буду боротися. Я люблю
боротьбу: вона пригаду менi життя i iснування власних сил. Впрочiм, чи не
приписана вона менi вже долею з дитинства? Чи не говорила i моя дорога
бабуня, що я родилася до терпiння?
Орядин назвав мене "царiвною".
Гарна, прегарна назва; лиш чи гiдна я ©©, чи була достойна ©© хоч в
однiй хвилi свого мiзерного життя?
У тамтого я "цвiт лотосу".
Коли нагадую собi це слово, пройма мене якесь щасливе сподiвання,
прегарне, а заразом успокоююче передчуття.
Я усмiхаюся сумовитим усмiхом. Життя само покаже, що я з того всього...
* * *
(Пiзнiше)._
Недавно вiдвiдала нас Оксана.
Мiж iншим заохочувала iти з нею на якiсь вiдчити, що мали небавом
вiдбутися. Два вiдчити були призначенi "для жiнок". В однiм мало
говоритися про далекосяглiсть рiвноуправнення i емансипацi© жiнок, а в
другiм про нацiональну економiю. Перший мав читати якийсь лiтерат, другий
- Орядин.
Я обiцяла пiти з нею.
Так провела я чотири iнтереснi вечори.
Вiдчит лiтерата був поступового духу, сильного, прегарного змiсту i
читаний в одушевляючiм тонi; мав однак за слухачiв переважно мужчин. Я
нарiкала безпощадно на байдужiсть жiнок, а моя товаришка смiялася.
- Що хочете? - успокоювала вона мене iронiчно. - Автор розправи[99] вже
жонатий; надiймося, що завтрашнiй вiдчит буде мати бiльше слухачок.
Оскiльки знаю, пан Орядин ще свобiдний.
I справдi! На вiдчит Орядина прибуло багато молодих пань i дiвчат, а
де-не-де виднiлася i старша женщина з поважним лицем i строгим поглядом.
Вiн появився аж тодi, коли зала була цiлковито заповнена, i був дуже
спокiйний чи, може, здався спокiйним.
Коли почав читати, уступила менi вся кров з лиця. його голос робив
фiзичне враження на мене, i я силувалася опанувати якесь внутрiшн
зворушення, тим бiльше, що воно сердило мене. Свiй вiдчит випередив
оправданням, для чого тема його вiдчиту суха. Однак вiн не мав на цiлi
уряджувати забавний вечiр, лише мав щирий замiр говорити об зовсiм
поважнiй справi для сво©х слухачок, котрих поважне число йому iмпону . При
тiм висказав надiю, що страховище, яке пiднiма ться завсiгди за спиною
жiноцтва, себто та "вiчна жiночнiсть", стратить з часом свою мiць, i жiнка
перестане бути тим "затертим письмом", яким тепер i т. д. Опiсля читав
розправу, елегантно коротку. Говорив про основнi поняття нацiонально©
економi©, цiль i значення цi © науки, зiйшов на розвiй[100] капiталу, а
врештi i на розвiй нинiшнього соцiалiзму. Тим i закiнчив вiдчит. Вiн читав
добре, i праця його була ядерна[101], i ясна, однак менi здавалося, що
писана в надто повздержанiм тонi. Коли скiнчив читати, а оплески сипалися
безконечно, промайнув його погляд перелетно по менi. Вiн замiтив мене з
самого початку, бо Оксана постаралася о протекцiйнi крiсла. Коли нашi
погляди стрiнулися, я вiдчула, як у мо©х очах затлiло щось, однак я
вiдвернула ©х вiд його. При його поглядах обгортало мене те саме погане
чуття, що тодi при смiху на виставi образiв. Чому зневажав мене якимись
байдужими, перелетними поглядами? Ми ж стояли собi про те все духово
близько! Вiдмовивши йому стати його жiнкою, не хотiла я завдавати йому тим
болю. Ще менше мала я на цiлi корити його як-небудь. Я не могла стати саме
тодi його подругою, - вiн, мабуть, i не вiдчував, як мене та його погорда
чи помста обиджала; бо iнакше як могло би щось подiбне задовольняти
його?.. Я вiдчувала, що в наших неясних вiдносинах щось урива ться, що я
(не як думала ще недавно цiлком противно) була готова зiрвати з ним
знайомство навiки - а як не те, то хоч не подати нiколи перша руки до
по днання!
Коли зiйшов по вiдчитi в залу, щоб прислухатися якомусь викладовi,
поздоровив мимоходом мене з обиджаючим виглядом на лицi. Я подякувала з
уданим, байдужним супоко м.
Вiн сiв недалеко мене коло яко©сь старшо©, дуже елегантно убрано© дами
з дочкою i завiв живу розмову. Раз був i засмiявся, i я вiдчула якусь
ненависть до того смiху. Неустанно думала я собi: "Що ж вiн мене обходить?
Марко не такий. Марко зачесний до такого поведення". А зараз по тiм iнакше
думала: "Саме таким подоба ться вiн менi, саме тепер!" А опiсля знов:
"Марко вiдвернувся вiд мене..."
Неописана гордiсть пiднiмалася в менi, пiднiмалася i силувалася всi
прочi голоси в мо©м нутрi заглушити. Здавалося, пiдтримувала сама одна
силу всi © iстоти мо © i не допускала пiддаватися нi жалю, нi болю.
Пiд час повороту заговорила Оксана.
- Вiдчит пана Орядина заносив надто консерватизмом... Чи ви його не
замiтили?
Справдi так.
- Чому ж то так? Вiн ма бути дуже талановитий i освiчений, а я не можу
такi прикмети спо©ти з поняттями консерватизму. Невже ж вiн про свою
кар' ру тривожиться?
- Такий вiн не , Оксано.
- Так? Чи ви того певнi?
- Цiлком певна.
- А я нi! Я пережила не одно диво.
- Менi зда ться, що саме задля свого таланту не ма причини тривожитися
про кар' ру.
- Ет! Ви берете рiч з цiлком iншого боку. Я так не думала. Вiн працю в
адвоката Мiллера, а той, мабуть зна те, перший адвокат тут i чоловiк з
великим ма тком i впливом. Орядин - як я чула - один з його наулюбленiших
конципi нтiв[102] i тiшиться у свого принципала, хоч вiн укра©нець, а той
поляк, великим довiр'ям. Це все було би гарно, однак Мiллер, як всi то аж
надто добре знають, консерватист на цiлу губу i приневолю сво©х молодих
помiчникiв вирiкатися, або щонайменше мовчати, про сво© переконання i
протегу (його протекцiя сильна!) лиш тих, що держаться старого закону у
всiм. Це у його полiтика, вiн хоче дiстатися за всяку цiну до ради
державно© - i йому треба "добро© слави", щоби правительство його
пiдпирало. Я не хочу сказати, що пан Орядин належить також до категорi©
тих, що добрий грiш ставлять вище сво©х пересвiдчень, - вiн вида ться менi
заiнтелiгентним, захарактерним до того, - однак на його вiдчитi була жiнка
його принципала з дочкою, i я, знаючи дивацтво старого Мiллера, майже
переконана, що Орядин - писав свiй вiдчит з увагою i на родину свого
принципала.
- Я повторюю вам ще раз, Оксано, що вiн такий не ! - закинула.
- А я кажу вам ще раз, що я пережила не одно диво. Боротьба за
iснування вплива деморалiзуюче. Впрочiм, ма мо стiльки доказiв сили
впливу обставин i на найздiбнiших, найзавзятiших мужiв, що я вже тепер в
нiщо не вiрю! Впрочiм, скажiть, душенько, чому говорив, зiйшовши на розвiй
соцiалiзму, майже з iронi ю? Нi, на мою думку, був цей вiдчит alles Lebens
und aller Warme bar[103]!
- Ну, вiн, може, й не вiрить в те, що читав, т. . не вiрить в
соцiалiзм, або, може, не вiрив, що його праця справдi зацiкавила
нагромаджених слухачок. Подеколи - вiн химерний.
- Ет! Що химерний! Скажiть лучче: нудний. Ах, Наталко, коли б ви знали,
як обридли такi люди, котрi в нiщо не вiрять, все знають, все за собою
мають, котрi в однiй хвилi зо всiм готовi! Вони видаються менi мов та
вода, що з самого стояння перемiню ться остаточно в багно i тратить свiй
характер. Такi люди не найсильнiшi як iндивiдуальностi, Наталко.
- Перед трьома роками, - обiзвалась, - казав менi: "Мо полудн тепер".
- Що ж вiн хотiв сказати цими загадочними словами? - спитала вона
глумливо.
- Це, Оксано, що дiпняв всього!
- В дiлах? В iнтелiгенцi©? В змаганнi до висоти?
- Може, i в тiм; я не знаю, а може - в чувствi i думцi...
- А тепер хоче, як та стояча вода, перемiнитися в багно?
- Оксано, не говорiть так про його!
Вона розсмiялася i кликнула:
- Ух, яка ж лiнь, правдива укра©нська!
- Ви не зна те, - обiзвалась я в його оборонi, - який вiн життям
утомлений!
- То нехай умира ! Чи чу ться гiдним знищення?
- Може, вiн лиш став такий отяжiлий, - вiдповiла я напiвiронiчно,
напiвзадумливо.
- Ах ви! У вас завсiгди щось iдеалiзуюче на устах, однак я думаю щось
iнше. Вiн вступа в той вiк, у котрiм i ум любить супокiй. В тiм вiку
попуска ться трохи в одушевленнi для iнтересiв загальних, а замiсть них
кладеться бiльше ваги на iнтереси особистi.
- Вiн не з тих, Оксано!
- Ви чуднi, Наталко, впрочiм, чи вiн ма щось таке за собою, що було би
запорукою i за його характер?
- Вiн сам менi запорукою. Горе нашого народу йому не байдуже. То
багата натура, котра вiрить в iншi вимоги життя, як...
- В iдеальнi? - докiнчила молода жiнка саркастично.
- Ви глумитесь! - вiдповiла я дразливо (я хотiла, помимо сво©х
особистих почувань до його, бути в осудi його характеру i здiбностей
цiлком об' ктивною). - Але вiн чоловiк такий, що округ його можуть i душi
других кристалiзуватися!
Вона звернула сво© великi темнi очi допитливо на мене.
- Ви говорите цiлком так, Наталко, якби ваша душа "кристалiзувалася"
також округ його... Прошу вас... чи вiн ваш "бог"?
Я спаленiла сильно, i мо© уста здригнулися гордо.
- Оксано!
Вона подала менi руку.
- Nichts fur ungut[104]! - сказала, приязно усмiхаючись. - Я забула, що
вашим "богом" то лiтература!
- Справдi так!
- Це мертвий бог! Але прошу вас, коли будете писати вашу повiсть, то
опишiть там мужчин з тими прикметами, якi тепер у них перемагають. Це було
би дуже iнтересно довiдатися, як душi деяких других iстот, котрi, напр.,
мрiють про "вищого чоловiка", непорочнi, мов голуби, переповненi
"незаспоко ною жадобою за чистотою", одним словом, нiжнi, iдеальнi
створiння, - отже, в який спосiб душi таких других iстот кристалiзуються
округ мужчин з прикметами, якi нинi у них перемагають!
Я смiялася:
- Я це напишу, Оксано, напишу.
- Коли не помиляюся, то ви хочете писати з нашо© верстви.
- Так.
- Тим лiпше. Тут знаходяться знаменитi екземпляри!
- Може.
- Чому "може"? Пригадайте собi з ласки сво © вечiрок професорiв у
панства С. i не забудьте характеристичних прикмет його, як: множество
пляшок пива, багато ©ди, багато сигарового диму, груба ненависть до
всього, що "не сво ", i полiтика. Промiж те зiгрiтi сонливi лиця жiнок i
так звана нiмецька "Gemutlichkeit©"[105].
Я мовчала.
- Окрiм того, не забувайте i сво©х тодiшнiх приватних чувств, про котрi
говорили ви менi самi по тiм вечiрку! А тепер, добранiч вам, Наталко!
Завтра вiдвiдаю Маdame Stael[106] (так звала вона деколи паню Марко).
"Чи вона не противорiчить собi? - думала я. - Раз каже, що лише той ма
вартiсть, що сконсумував[107] таку i таку силу книжок, а другий раз у не©
лише етичний елемент такий, що робить з чоловiка "вищого чоловiка". Коли
чоловiк лиш "рiвний, як лiнiя", "простокутний", тодi подоба якраз на
сонячний промiнь, котрий озолочу все, на що лиш упаде...
Марко ©© iдеал. Марко безблудний, характерний, всюди й у всiм "Марко"!
Нi, це чисте диво, що вона не згадувала менi нинi знов про його! Вона
завзялася на мене пригадувати менi його раз по раз, а тим часом я тону у
всякiй працi, щоб про нiкого не думати, не пiддаватися жодному впливовi i
бути духом свобiдною, мов орел пiд ясним небом.
Чому сумнiва ться в щиростi Орядина, знаючи його лиш з виду? Я майже
погорджую ним, бо зобидив мою гордiсть, однак вiрю про те все в щирiсть
його патрiотичних чувств, у його спiвчуття для людського терпiння, в його
пишнi здiбностi, в якусь вроджену iнтелiгенцiю в його i в те, що вiн вийде
на славу сво му народовi. Ах, вiн гордий, i та гордiсть не допустить його
нiколи до якого-небудь упадку. Вона песимiстка, нудить свiтом i мiрить все
мiрилом суб' ктивiзму.
Вернувши додому, застала я на сво©м столi лист. Це були освiдчини о мою
руку i походили вiд одного вдiвця, що бачив мене в життi разiв два i не
говорив зi мною бiльше, як десять слiв. Вiн був батьком п'ятьох дiтей,
посiдав "дiм" i був "цiсарсько-королiвським урядником".
Лист дрижав у мо©й руцi пiд час читання. Опiсля зiм'яла я його в
пилку[108] i шпурнула далеко вiд себе, при чiм лихий усмiх заграв на мо©х
устах.
Нiколи не був би женився вдруге, якби не був побачив мене!
О, яка ж iронiя долi!
Якесь чувство ненавистi i обриди обгорнуло мене нараз супроти всiх
мужчин, i нiколи не вiдчувала я так виразно, як в цiй хвилi, якi байдужi
менi всi мужчини. Всi! Це слово говорила я собi майже з поспiхом, щоби в
те почуття не вмiшалося якесь iнше поняття. Коли б вони знали, оскiльки
займа ться ними жiнка, що пiзнала раз високi iде© i полюбила ©х,
соромились би сво © зарозумiлостi...
Сiвши при столi, я сперла голову в долонi i задумалася.
Якась мiзерна порожнеча обняла мене, i я вiдчула, що мо положення в
життi дуже глупе i без смислу. Як же ж вiдносилися до мене люди - от хоч
би i знайомi "мо ©" верстви? Iнтелiгенцi ю переросла я ©х геть-геть
далеко, i до них вертати назад духом було менi неможливо; а одним замахом
станути ©м поруч мене - було ©м неможливо. I тому що вони (©х була
бiльшiсть) не могли станути на мо©й степенi, мусила я до них знижатися,
iншими словами: мо© обставини змушували мене пiдлягати ©м. Далi i я не
була "жiнка" якого там небудь мужчини i не представляла тому жодно©
"вартостi". А що найважнiше - я не мала жодного ма тку.
Скiльки спин гнулось би передi мною, коли б я мала ма ток!
Грошi мають вартiсть.
Нехай працюю над собою невтомно до послiднього вiддиху, перед тим не
зiгнеться нiяка спина; впрочiм - я й не отвирала б уст на те, щоби передi
мною згиналися спини. З яко©сь незлобно© гордостi не вчинила б я цього...
Нараз обернулась я поза себе i глянула на зiм'яте письмо.
Чи пiдняти менi його? Може би, показати його Оксанi? Придався б добре
до розвеселення ©©, а вона й так каже, що не може смiятися веселим смiхом!
Однак де ж я його бачила, цього урядника? Де, де, де? Ага, я знала вже,
де! Там, на тiм вечiрку професорiв. Я ледве що вважала тодi на його,
приглядаючись всьому i силуючись надармо угадати "щастя" тих людей.
Чоловiки балакали i пили, доки ©х лиця не приняли аж боввануватого
вигляду; бавилися двозначними дотепами, зиркаючи на сво©х жiнок i сусiдок.
Жiнки били ©х по плечах, усмiхалися на цi дотепи зi зрозумiнням i грозили
пальцями. Декотрi з них усмiхалися насилу i трохи не спали з утоми i
нудьги.
А я думала раз по раз: "Це ма бути щастя, це ма бути щастя! I чого
знаходжуся я тут?"
Коли я вертала додому i холодний нiчний воздух охолодив мо чоло, то й
зникла та олов'янiсть, що була обгорнула мене в товариствi. А коли ввiйшла
у свою тиху простору кiмнату, а на бюрку привiтало мене свiтло, коло
котрого книжки мо© немов усмiхалися до мене, я вiдзискала давнiй настрiй.
Зiтхнувши з цiло© грудi, дякувала бога, що я не одна з тих "щасливих" i не
одна з тих "замужнiх", котрi, щоправда, тiшилися з цi © причини у сво©х
знайомих бiльшим поважанням...
Так, отже, на тiм вечiрку бачила я цього чоловiка, що подавав менi
нагоду сповняти "обов'язки жiнки". Менi прийшло на думку, чи не хотiла,
може, котра з мо©х знайомих вчинити "добре дiло" i звести нас докупи. При
тiй думцi покрилося мо лице краскою i в нутрi мо©м скипiло. Дiйсно, ця
думка не була без пiдстави. Менi здавалося, немов я чула виразно слова:
"Вона бiдна дiвчина без матерi i батька, без ма тку, буде богу дякувати,
що найде пiдпору, бо який там кiнець у таких гувернанток? А вiн зробить
щастя, коли ©© дiстане. Його дiти, занедбанi, без догляду, будуть мати
розумний провiд. Вiн спокiйний, добрий чоловiк, а вона - без претензiй".
Без претензiй!..
Цiла гордiсть мо © вразливо© аристократично© душi скипiла.
На мо©х устах грав якусь хвилину глумливий усмiх, а опiсля глянула я
знов на зiм'яте письмо; однак пiдняти його не пiдняла...
Тi © ночi читала й писала я ген аж поза пiвнiч. Вiд часу до часу
виринав у мо©й душi образ Марка, пригадувалися його слова, сердечним
голосом вимовленi до мене: "Що я люблю, люблю вже навiки!" Однак
опираючись сильно найменшим споминам про його, вiдчувала я в душi лиш те,
що мене з його причини болiло; заслонювалася його холодним поведенням з
послiднiх днiв мов талiсманом супроти його самого, а властиво супроти
любовi до його. Гордiсть моя, годована тим, мiцнiла, змагалася, лляла
чародiйну силу в душу. Так, цi © ночi працювала я з таким одушевленням, як
вже давно нi, а лягши на спочинок, заснула здоровим сном.
Рано привiтало мене золоте промiння сонця, немов бажало настро©ти мене
на цiлий день сонячно. Встаючи живо, повторювала я (немов замiсть молитви)
одно горде речення з твору Нiцше "Аiso sprach Zarathustra"[109], котре бог
зна чому саме в тiй хвилi навинулося менi на думку:
"Was von Weibsart ist, was von Knechtsart stammt, und sonderlich der
Pobelmischmasch - das will nur Herr wer den alles Mtnschenschicksals - о
Есkel! Diese Herren uberwindet mir, ihr hoheren Menschen, die sind des
Ubermenschen grobte Gefahr"[110]...
_
XI_
Час минав безповоротно, i в мо©м життi не змiнювалося нiщо. З мо ©
батькiвщини i вiд своякiв дiставала я вiстей небагато; впрочiм, я й не
тужила за вiстками вiд них. Щодо мо©х вiдносин до панi Марко, то й вони
майже не змiнилися. Вона мене все однаково любить, а хоч i впада частiше
в недугу, ста через те щораз дразливiшою, то я зношу вiд не© все
терпеливо, переконавшися, що вона одна менi справдiшня щира дорадниця,
пiдпора в життi, на котро© грудях могла би я виявити одверто всякий бiль,
i котра, по смертi мо © дорого© незабутньо© бабунi, опiку ться мною
правдиво по-материнському. А вiдтак вона ж його мати!
Одного разу, коли пролежала бiльше як тиждень хора, а я, заходячись
коло не©, не спала ночами i аж змарнiла, сказала до мене, стискаючи менi
руку iз сльозами в очах. "Я не знаю, Наталко, чи зможу я ще коли-небудь
вiддячитися вам повно за вашу сердечнiсть i любов, як я цього бажала б i
як ви на це заслужили! Але, може, вiддячиться вiн вам за мене. Вiн вдячний
i вiрний, ох, вiрний, як його незабутнiй батько. Вiн зна , якi ви для
мене!"
Я вiдвернулася вiд не©, щоб не дивитися в ©© добрi очi. По-перше, не
могла дивитися в ©© лице, коли говорила про нього, а по-друге, в мене не
була совiсть цiлком чиста. Чи я була дiйсно добра для не© задля ©© особи,
чи радше тому, що вона його мати? Правда, я не думаю вже стiльки про
нього, як давнiше. Горджуся тим, що чувство любовi не перемогло мене, i я
лише в найтихiших i найсамотнiших хвилинах згадую його. А все ж таки чи не
уронила би хоч одно© сльози, коли б не знала його зовсiм, а мусила зносити
прикростi вiд хоровито© дами лиш тому, що дiстаю плату i презенти? Хто
зна , хто зна !.. Але нi, я обманюю себе сама; я ж його не люблю, я майже
забула його цiлком, я займаюся майже самим Орядином! Лиш коли настане
сильний вiтер, а дерева в саду зашумлять грiзно, пригадають нiби шум моря,
тодi ста його постать мов причарована ясно-виразно перед мо ю душею i
уста його вимовляють сердечним, спокiйним голосом: "Що я люблю, люблю вже
навiки", - тодi думаю про його. Але се случа ться рiдко, i я опираюся
тому. Звертаюся до Орядина, котрий мене дразнить сво©м поведенням i
котрого не можу забути, чи радше сказати, не хочу забути! Бо й чому менi
"Цвiт лотосу"...
В три години пiзнiше вiд'©хав. Важкi, незабутнi три години в мо©м
життi. Мене мучив глухий жаль за ним, а його блiде, вiд болю змiнене лице
стояло неустанно передi мною. Чому переслiдувала мене думка, що вiн був
лиш на вид холодним i повздержливим супроти мене? Що в серцi берiг щось
iнше, тепле, гарне, i що терпiв вiд чогось, вiд яко©сь гордостi або з
якихсь, бог зна яких, причин.
Пiд час тих трьох годин не лягав анi на хвилинку вiдпочивати. Я ж
лежала без сну i чула, як ходив, неначе мiряв неустанно свою кiмнату. Над
чим думав? О пiв до третьо© над'©хав фiякер[96]. В менi затовклося серце,
i я здержала вiддих, щоби чути кождий крок i рух його. Ходив скорше,
збирав речi, подавав ©х слузi i все тихо, щоб не збудити нiкого в домi, а
може, й мене, бо попри мою кiмнату мусили переходити в сiни. Вкiнцi чула
я, як вийшов, як зачинив за собою дверi, обкрутив ключ два рази в дверях,
i, вийнявши, поклав його на одну з шаф, що стояли в переднiй кiмнатi.
Переходячи попри мо© дверi, задержався на хвилину, мов приневолений
невидимою силою, щоб зате опiсля вiддалитися двiчi скоршим кроком. На
сходах веранди, по котрих сходив цiлком звiльна, дзуркнула[97] його шабля,
а трохи згодом чула я гуркiт повозу, що його вiдвозив. Коли ж гуркiт
замовк, чути було тiльки глухий, одностайний шум дерев у саду...
Крiзь шум той розлягався вiд часу до часу зойк еольсько© арфи.
Я не ворухалась.
Заривши пальцi в волосся, лежала з болiсно зморщеним чолом, без слiз.
Вiн не оставив менi права проливати ©х за ним...
_ Х
Майже чотири мiсяцi минули з часу вiд'©зду доктора Марка, i ми зажили
знов давнiм ладом i колишнiм тихим, одностайним життям. Вiд його прийшов
за той час лиш один раз лист iз Цари, в котрiм писав, що хорував трохи, що
вiдплива незадовго до Iспанi©, i що ма дуже много заняття. Це заняття,
писав, дуже йому пожадане, бо на його наляга вiд часу до часу якась
пригноблююча "туга за домом" i туга за тихими, чистотою i любов'ю
озареними вечорами на батькiвщинi, а праця розвiва сумнi, тужливi думки i
не допуска його тонути в жалю. Поки що здоровить всiх сердечно i т. д.
Панi Марко стала вiд його вiд'©зду дразливiшою i попада часто в якийсь
сумний настрiй. Каже, що ©© мучить деякими хвилями передчуття, що не
побачить його вже бiльше. Посвячую бiднiй нервовiй жiнцi бiльше часу, нiж
коли перед тим, посвячуюся ©й цiлковито. Читаю ©й годинами вголос,
товаришу ©й майже неустанно. В кухнi пересиджую бiльше, як треба, щоби
страва для не© була цiлком за ©© смаком i все так, як вона любить. Через
все те оста ться менi дуже мало часу, а коли найдуться вкiнцi свобiднi
хвилини, то сама не знаю, до чого братися вперед. Чи читати, чи
веселитись, як каже вона iнодi, коли догляне яку психiчну втому на мо©м
лицi. Я стараюся, щоб вона не добачувала ©© нiколи. Вона ж прецiнь його
мати, а через те для мене так само дорога, як i для його.
Вiд часу до часу вiдвiдувала нас Оксана i випрошувала мене у панi Марко
на "музику". Тодi проживала я сво© найсвобiднiшi хвилi - i мо© думки
летiли невпинно далеко на полудн .
По його вiд'©здi свiт для мене немов опустiв. В серцi загнiздилася
глибока, пригнiтаюча, немов безконечна туга, котру викорiнити старалася я
всiма силами. Я не хотiла про його думати, не хотiла, щоби чувства мо©
зверталися до його, мов той соняшник за сонцем, однак надармо. Перед мо ю
уявою спинялася трохи не щогодини його iстота з тих гарних сонячних днiв,
в котрих бував для мене "добрим, щирим", бував чимсь бiльше, як "добрим
знайомим". Ставав живо його образ з бистрими, за мною неустанно слiдячими
очима, прислухаючийся з усмiхом мо©м оповiданням з рiдних сторiн...
Я люблю його, бо ж це не могло щось iнше бути, що я вiдчувала для його.
Це була, очевидно, любов, але не така, як колись для Орядина, лише якась
спокiйна, глибока. Його гарний, лагiдний характер яснiв тепер ще краще
передi мною, а його майже хороблива любов до чесноти i чистоти полишила на
мене такий вплив, що його не зiтре, мабуть, нiщо.
Всi його розмови, погляди, всi засади його щодо життя i моралi
розбирала я з тою самою точнiстю, як i тi колись у Орядина, i я мусила все
наново пересвiдчуватися, що вiн чоловiк наскрiзь iнтелiгентний i чесний,
наскрiзь аристократ у чувствах i справдiшнiй чоловiколюбець, що якраз про
Орядина не могла я з певнiстю сказати.
Я купила собi пораянi менi ним рiзнi науковi твори i читала ©х,
углибляючись у них цiлою iстотою. Менi здавалося, що тим станеться менi
його iстота ще бiльше зрозумiлою. Вiн любувався в стародавнiй лiтературi,
i я перечитувала совiсно все, що було менi приступним. Бюст Софокла,
котрий уставив власноручно в мо©й кiмнатi, стався для мене чимсь немов
святим. Любив з ново© гарно©[98] лiтератури деяких польських писателiв, на
котрих я досi не звертала бiльшо© уваги, тому що походили з лона нацi©,
котро© я не любила. Сво ю iнтелiгенцi ю засоромив мо© неприязнi, майже
одностороннi почування, навчив мене цiнити та бути i супроти ворогiв
об' ктивною i справедливою. Через його порозумiла я справдiшнiй
аристократизм душi, той аристократизм, про котрого розписувавсь так
загадочно, а зараз так сильно i пориваюче новочасний фiлософ Нiцше.
Навчилася ясного свiтогляду, котрий показував менi не одну, досi майже
зовсiм неясну, незамiтну для мене рiч у новiм свiтлi. Однак попри все те
скрiпило його ство також мою сильно пригноблену душу i самосвiдомiсть,
потрясло наново мо ю гордiстю, i за це я найвдячнiша йому. Згадка на це
послiдн дiло пошиба душу мою болем, однак я задоволена.
Довгий, довгий час мучилась i впивалась я рiзними спогадами про його
iстоту, а врештi i прийшла до ось якого висновку. Це було глупо,
слабосильне плекати нiжнi чувства для чоловiка, котрий, як я переконалась,
в послiднiй хвилi вiдiпхнув мене з гордiстю вiд себе. З яко© причини, не
можу ясно розiбрати, вiдчуваю лиш, що Орядин мусить бути тою причиною.
Впрочiм, мене це обиджа . Орядин гiдний бути i його товаришем, i вiн не
потребував за те знайомство, об котрiм навiть не знаю, що вiн дума ,
вiдпихати мене вiд себе. Чинив вiн це - щоправда - хвилями досить
загадочним поведенням, бiльше з жалем, бiльше з примусу, неначеб не хотiв
i тiнню станути в чiм на завадi або задержатись там, де мiг би бути
злишнiм; однак для мене цього доволi, щоби не накидатися йому i сво ю
особою. Коли мо© знайомства йому немилi, то тим бiльше немила i я, що стою
сама посеред широкого свiту, без становиська, без ма тку, "компаньйонка".
Орядин люту на мене, завда менi з яко©сь помсти болю, однак вiн не
вiдвернувся би вiд мене в такiм випадку. Тому прощай, Марко. Нашi натури
занадто однаковi, щоби могли з' днатися, занадто однаково замкненi в собi,
щоби могли завсiгди порозумiтися. Не побачимося, може, i так бiльше в
життi, i я не пригадаюся тобi жодною споминкою, жодним словечком - хiба
мрiями! Так, мрiями, коли б вони мали ту силу датися тобi вiдчути. А може,
вiдчу ш ©х тихими, зористими ночами на морi?..
Я ж займуся наукою i працею, щоб життя мо набрало смислу i принади, а
для других хоч перелетно© вартостi i щоб додержати тобi даного слова, що
дiстанеш колись у руки мо© твори.
З Орядином - чи зiрву коли знайомство? О нi, вiн остався про те все
якоюсь пам'яткою, святiстю, якимсь промiнням мо © понуро© однобарвно©
минувшини, котрого я не забуду нiколи. Крiм того, вiн син мого
споневiряного народу, в котрого будучнiсть я вiрю, котрий стане сво©ми
здiбностями на чолi того народу i не стопче його довiр'я. Вiн - я це знаю
- не дасть менi нiколи причини жалувати мо © щиро© прихильностi до його
колишньо© любовi, а теперiшньо© приязнi. Коли б менi прийшло боротися
задля його палко© непостiйно© вдачi i далi, то буду боротися. Я люблю
боротьбу: вона пригаду менi життя i iснування власних сил. Впрочiм, чи не
приписана вона менi вже долею з дитинства? Чи не говорила i моя дорога
бабуня, що я родилася до терпiння?
Орядин назвав мене "царiвною".
Гарна, прегарна назва; лиш чи гiдна я ©©, чи була достойна ©© хоч в
однiй хвилi свого мiзерного життя?
У тамтого я "цвiт лотосу".
Коли нагадую собi це слово, пройма мене якесь щасливе сподiвання,
прегарне, а заразом успокоююче передчуття.
Я усмiхаюся сумовитим усмiхом. Життя само покаже, що я з того всього...
* * *
(Пiзнiше)._
Недавно вiдвiдала нас Оксана.
Мiж iншим заохочувала iти з нею на якiсь вiдчити, що мали небавом
вiдбутися. Два вiдчити були призначенi "для жiнок". В однiм мало
говоритися про далекосяглiсть рiвноуправнення i емансипацi© жiнок, а в
другiм про нацiональну економiю. Перший мав читати якийсь лiтерат, другий
- Орядин.
Я обiцяла пiти з нею.
Так провела я чотири iнтереснi вечори.
Вiдчит лiтерата був поступового духу, сильного, прегарного змiсту i
читаний в одушевляючiм тонi; мав однак за слухачiв переважно мужчин. Я
нарiкала безпощадно на байдужiсть жiнок, а моя товаришка смiялася.
- Що хочете? - успокоювала вона мене iронiчно. - Автор розправи[99] вже
жонатий; надiймося, що завтрашнiй вiдчит буде мати бiльше слухачок.
Оскiльки знаю, пан Орядин ще свобiдний.
I справдi! На вiдчит Орядина прибуло багато молодих пань i дiвчат, а
де-не-де виднiлася i старша женщина з поважним лицем i строгим поглядом.
Вiн появився аж тодi, коли зала була цiлковито заповнена, i був дуже
спокiйний чи, може, здався спокiйним.
Коли почав читати, уступила менi вся кров з лиця. його голос робив
фiзичне враження на мене, i я силувалася опанувати якесь внутрiшн
зворушення, тим бiльше, що воно сердило мене. Свiй вiдчит випередив
оправданням, для чого тема його вiдчиту суха. Однак вiн не мав на цiлi
уряджувати забавний вечiр, лише мав щирий замiр говорити об зовсiм
поважнiй справi для сво©х слухачок, котрих поважне число йому iмпону . При
тiм висказав надiю, що страховище, яке пiднiма ться завсiгди за спиною
жiноцтва, себто та "вiчна жiночнiсть", стратить з часом свою мiць, i жiнка
перестане бути тим "затертим письмом", яким тепер i т. д. Опiсля читав
розправу, елегантно коротку. Говорив про основнi поняття нацiонально©
економi©, цiль i значення цi © науки, зiйшов на розвiй[100] капiталу, а
врештi i на розвiй нинiшнього соцiалiзму. Тим i закiнчив вiдчит. Вiн читав
добре, i праця його була ядерна[101], i ясна, однак менi здавалося, що
писана в надто повздержанiм тонi. Коли скiнчив читати, а оплески сипалися
безконечно, промайнув його погляд перелетно по менi. Вiн замiтив мене з
самого початку, бо Оксана постаралася о протекцiйнi крiсла. Коли нашi
погляди стрiнулися, я вiдчула, як у мо©х очах затлiло щось, однак я
вiдвернула ©х вiд його. При його поглядах обгортало мене те саме погане
чуття, що тодi при смiху на виставi образiв. Чому зневажав мене якимись
байдужими, перелетними поглядами? Ми ж стояли собi про те все духово
близько! Вiдмовивши йому стати його жiнкою, не хотiла я завдавати йому тим
болю. Ще менше мала я на цiлi корити його як-небудь. Я не могла стати саме
тодi його подругою, - вiн, мабуть, i не вiдчував, як мене та його погорда
чи помста обиджала; бо iнакше як могло би щось подiбне задовольняти
його?.. Я вiдчувала, що в наших неясних вiдносинах щось урива ться, що я
(не як думала ще недавно цiлком противно) була готова зiрвати з ним
знайомство навiки - а як не те, то хоч не подати нiколи перша руки до
по днання!
Коли зiйшов по вiдчитi в залу, щоб прислухатися якомусь викладовi,
поздоровив мимоходом мене з обиджаючим виглядом на лицi. Я подякувала з
уданим, байдужним супоко м.
Вiн сiв недалеко мене коло яко©сь старшо©, дуже елегантно убрано© дами
з дочкою i завiв живу розмову. Раз був i засмiявся, i я вiдчула якусь
ненависть до того смiху. Неустанно думала я собi: "Що ж вiн мене обходить?
Марко не такий. Марко зачесний до такого поведення". А зараз по тiм iнакше
думала: "Саме таким подоба ться вiн менi, саме тепер!" А опiсля знов:
"Марко вiдвернувся вiд мене..."
Неописана гордiсть пiднiмалася в менi, пiднiмалася i силувалася всi
прочi голоси в мо©м нутрi заглушити. Здавалося, пiдтримувала сама одна
силу всi © iстоти мо © i не допускала пiддаватися нi жалю, нi болю.
Пiд час повороту заговорила Оксана.
- Вiдчит пана Орядина заносив надто консерватизмом... Чи ви його не
замiтили?
Справдi так.
- Чому ж то так? Вiн ма бути дуже талановитий i освiчений, а я не можу
такi прикмети спо©ти з поняттями консерватизму. Невже ж вiн про свою
кар' ру тривожиться?
- Такий вiн не , Оксано.
- Так? Чи ви того певнi?
- Цiлком певна.
- А я нi! Я пережила не одно диво.
- Менi зда ться, що саме задля свого таланту не ма причини тривожитися
про кар' ру.
- Ет! Ви берете рiч з цiлком iншого боку. Я так не думала. Вiн працю в
адвоката Мiллера, а той, мабуть зна те, перший адвокат тут i чоловiк з
великим ма тком i впливом. Орядин - як я чула - один з його наулюбленiших
конципi нтiв[102] i тiшиться у свого принципала, хоч вiн укра©нець, а той
поляк, великим довiр'ям. Це все було би гарно, однак Мiллер, як всi то аж
надто добре знають, консерватист на цiлу губу i приневолю сво©х молодих
помiчникiв вирiкатися, або щонайменше мовчати, про сво© переконання i
протегу (його протекцiя сильна!) лиш тих, що держаться старого закону у
всiм. Це у його полiтика, вiн хоче дiстатися за всяку цiну до ради
державно© - i йому треба "добро© слави", щоби правительство його
пiдпирало. Я не хочу сказати, що пан Орядин належить також до категорi©
тих, що добрий грiш ставлять вище сво©х пересвiдчень, - вiн вида ться менi
заiнтелiгентним, захарактерним до того, - однак на його вiдчитi була жiнка
його принципала з дочкою, i я, знаючи дивацтво старого Мiллера, майже
переконана, що Орядин - писав свiй вiдчит з увагою i на родину свого
принципала.
- Я повторюю вам ще раз, Оксано, що вiн такий не ! - закинула.
- А я кажу вам ще раз, що я пережила не одно диво. Боротьба за
iснування вплива деморалiзуюче. Впрочiм, ма мо стiльки доказiв сили
впливу обставин i на найздiбнiших, найзавзятiших мужiв, що я вже тепер в
нiщо не вiрю! Впрочiм, скажiть, душенько, чому говорив, зiйшовши на розвiй
соцiалiзму, майже з iронi ю? Нi, на мою думку, був цей вiдчит alles Lebens
und aller Warme bar[103]!
- Ну, вiн, може, й не вiрить в те, що читав, т. . не вiрить в
соцiалiзм, або, може, не вiрив, що його праця справдi зацiкавила
нагромаджених слухачок. Подеколи - вiн химерний.
- Ет! Що химерний! Скажiть лучче: нудний. Ах, Наталко, коли б ви знали,
як обридли такi люди, котрi в нiщо не вiрять, все знають, все за собою
мають, котрi в однiй хвилi зо всiм готовi! Вони видаються менi мов та
вода, що з самого стояння перемiню ться остаточно в багно i тратить свiй
характер. Такi люди не найсильнiшi як iндивiдуальностi, Наталко.
- Перед трьома роками, - обiзвалась, - казав менi: "Мо полудн тепер".
- Що ж вiн хотiв сказати цими загадочними словами? - спитала вона
глумливо.
- Це, Оксано, що дiпняв всього!
- В дiлах? В iнтелiгенцi©? В змаганнi до висоти?
- Може, i в тiм; я не знаю, а може - в чувствi i думцi...
- А тепер хоче, як та стояча вода, перемiнитися в багно?
- Оксано, не говорiть так про його!
Вона розсмiялася i кликнула:
- Ух, яка ж лiнь, правдива укра©нська!
- Ви не зна те, - обiзвалась я в його оборонi, - який вiн життям
утомлений!
- То нехай умира ! Чи чу ться гiдним знищення?
- Може, вiн лиш став такий отяжiлий, - вiдповiла я напiвiронiчно,
напiвзадумливо.
- Ах ви! У вас завсiгди щось iдеалiзуюче на устах, однак я думаю щось
iнше. Вiн вступа в той вiк, у котрiм i ум любить супокiй. В тiм вiку
попуска ться трохи в одушевленнi для iнтересiв загальних, а замiсть них
кладеться бiльше ваги на iнтереси особистi.
- Вiн не з тих, Оксано!
- Ви чуднi, Наталко, впрочiм, чи вiн ма щось таке за собою, що було би
запорукою i за його характер?
- Вiн сам менi запорукою. Горе нашого народу йому не байдуже. То
багата натура, котра вiрить в iншi вимоги життя, як...
- В iдеальнi? - докiнчила молода жiнка саркастично.
- Ви глумитесь! - вiдповiла я дразливо (я хотiла, помимо сво©х
особистих почувань до його, бути в осудi його характеру i здiбностей
цiлком об' ктивною). - Але вiн чоловiк такий, що округ його можуть i душi
других кристалiзуватися!
Вона звернула сво© великi темнi очi допитливо на мене.
- Ви говорите цiлком так, Наталко, якби ваша душа "кристалiзувалася"
також округ його... Прошу вас... чи вiн ваш "бог"?
Я спаленiла сильно, i мо© уста здригнулися гордо.
- Оксано!
Вона подала менi руку.
- Nichts fur ungut[104]! - сказала, приязно усмiхаючись. - Я забула, що
вашим "богом" то лiтература!
- Справдi так!
- Це мертвий бог! Але прошу вас, коли будете писати вашу повiсть, то
опишiть там мужчин з тими прикметами, якi тепер у них перемагають. Це було
би дуже iнтересно довiдатися, як душi деяких других iстот, котрi, напр.,
мрiють про "вищого чоловiка", непорочнi, мов голуби, переповненi
"незаспоко ною жадобою за чистотою", одним словом, нiжнi, iдеальнi
створiння, - отже, в який спосiб душi таких других iстот кристалiзуються
округ мужчин з прикметами, якi нинi у них перемагають!
Я смiялася:
- Я це напишу, Оксано, напишу.
- Коли не помиляюся, то ви хочете писати з нашо© верстви.
- Так.
- Тим лiпше. Тут знаходяться знаменитi екземпляри!
- Може.
- Чому "може"? Пригадайте собi з ласки сво © вечiрок професорiв у
панства С. i не забудьте характеристичних прикмет його, як: множество
пляшок пива, багато ©ди, багато сигарового диму, груба ненависть до
всього, що "не сво ", i полiтика. Промiж те зiгрiтi сонливi лиця жiнок i
так звана нiмецька "Gemutlichkeit©"[105].
Я мовчала.
- Окрiм того, не забувайте i сво©х тодiшнiх приватних чувств, про котрi
говорили ви менi самi по тiм вечiрку! А тепер, добранiч вам, Наталко!
Завтра вiдвiдаю Маdame Stael[106] (так звала вона деколи паню Марко).
"Чи вона не противорiчить собi? - думала я. - Раз каже, що лише той ма
вартiсть, що сконсумував[107] таку i таку силу книжок, а другий раз у не©
лише етичний елемент такий, що робить з чоловiка "вищого чоловiка". Коли
чоловiк лиш "рiвний, як лiнiя", "простокутний", тодi подоба якраз на
сонячний промiнь, котрий озолочу все, на що лиш упаде...
Марко ©© iдеал. Марко безблудний, характерний, всюди й у всiм "Марко"!
Нi, це чисте диво, що вона не згадувала менi нинi знов про його! Вона
завзялася на мене пригадувати менi його раз по раз, а тим часом я тону у
всякiй працi, щоб про нiкого не думати, не пiддаватися жодному впливовi i
бути духом свобiдною, мов орел пiд ясним небом.
Чому сумнiва ться в щиростi Орядина, знаючи його лиш з виду? Я майже
погорджую ним, бо зобидив мою гордiсть, однак вiрю про те все в щирiсть
його патрiотичних чувств, у його спiвчуття для людського терпiння, в його
пишнi здiбностi, в якусь вроджену iнтелiгенцiю в його i в те, що вiн вийде
на славу сво му народовi. Ах, вiн гордий, i та гордiсть не допустить його
нiколи до якого-небудь упадку. Вона песимiстка, нудить свiтом i мiрить все
мiрилом суб' ктивiзму.
Вернувши додому, застала я на сво©м столi лист. Це були освiдчини о мою
руку i походили вiд одного вдiвця, що бачив мене в життi разiв два i не
говорив зi мною бiльше, як десять слiв. Вiн був батьком п'ятьох дiтей,
посiдав "дiм" i був "цiсарсько-королiвським урядником".
Лист дрижав у мо©й руцi пiд час читання. Опiсля зiм'яла я його в
пилку[108] i шпурнула далеко вiд себе, при чiм лихий усмiх заграв на мо©х
устах.
Нiколи не був би женився вдруге, якби не був побачив мене!
О, яка ж iронiя долi!
Якесь чувство ненавистi i обриди обгорнуло мене нараз супроти всiх
мужчин, i нiколи не вiдчувала я так виразно, як в цiй хвилi, якi байдужi
менi всi мужчини. Всi! Це слово говорила я собi майже з поспiхом, щоби в
те почуття не вмiшалося якесь iнше поняття. Коли б вони знали, оскiльки
займа ться ними жiнка, що пiзнала раз високi iде© i полюбила ©х,
соромились би сво © зарозумiлостi...
Сiвши при столi, я сперла голову в долонi i задумалася.
Якась мiзерна порожнеча обняла мене, i я вiдчула, що мо положення в
життi дуже глупе i без смислу. Як же ж вiдносилися до мене люди - от хоч
би i знайомi "мо ©" верстви? Iнтелiгенцi ю переросла я ©х геть-геть
далеко, i до них вертати назад духом було менi неможливо; а одним замахом
станути ©м поруч мене - було ©м неможливо. I тому що вони (©х була
бiльшiсть) не могли станути на мо©й степенi, мусила я до них знижатися,
iншими словами: мо© обставини змушували мене пiдлягати ©м. Далi i я не
була "жiнка" якого там небудь мужчини i не представляла тому жодно©
"вартостi". А що найважнiше - я не мала жодного ма тку.
Скiльки спин гнулось би передi мною, коли б я мала ма ток!
Грошi мають вартiсть.
Нехай працюю над собою невтомно до послiднього вiддиху, перед тим не
зiгнеться нiяка спина; впрочiм - я й не отвирала б уст на те, щоби передi
мною згиналися спини. З яко©сь незлобно© гордостi не вчинила б я цього...
Нараз обернулась я поза себе i глянула на зiм'яте письмо.
Чи пiдняти менi його? Може би, показати його Оксанi? Придався б добре
до розвеселення ©©, а вона й так каже, що не може смiятися веселим смiхом!
Однак де ж я його бачила, цього урядника? Де, де, де? Ага, я знала вже,
де! Там, на тiм вечiрку професорiв. Я ледве що вважала тодi на його,
приглядаючись всьому i силуючись надармо угадати "щастя" тих людей.
Чоловiки балакали i пили, доки ©х лиця не приняли аж боввануватого
вигляду; бавилися двозначними дотепами, зиркаючи на сво©х жiнок i сусiдок.
Жiнки били ©х по плечах, усмiхалися на цi дотепи зi зрозумiнням i грозили
пальцями. Декотрi з них усмiхалися насилу i трохи не спали з утоми i
нудьги.
А я думала раз по раз: "Це ма бути щастя, це ма бути щастя! I чого
знаходжуся я тут?"
Коли я вертала додому i холодний нiчний воздух охолодив мо чоло, то й
зникла та олов'янiсть, що була обгорнула мене в товариствi. А коли ввiйшла
у свою тиху простору кiмнату, а на бюрку привiтало мене свiтло, коло
котрого книжки мо© немов усмiхалися до мене, я вiдзискала давнiй настрiй.
Зiтхнувши з цiло© грудi, дякувала бога, що я не одна з тих "щасливих" i не
одна з тих "замужнiх", котрi, щоправда, тiшилися з цi © причини у сво©х
знайомих бiльшим поважанням...
Так, отже, на тiм вечiрку бачила я цього чоловiка, що подавав менi
нагоду сповняти "обов'язки жiнки". Менi прийшло на думку, чи не хотiла,
може, котра з мо©х знайомих вчинити "добре дiло" i звести нас докупи. При
тiй думцi покрилося мо лице краскою i в нутрi мо©м скипiло. Дiйсно, ця
думка не була без пiдстави. Менi здавалося, немов я чула виразно слова:
"Вона бiдна дiвчина без матерi i батька, без ма тку, буде богу дякувати,
що найде пiдпору, бо який там кiнець у таких гувернанток? А вiн зробить
щастя, коли ©© дiстане. Його дiти, занедбанi, без догляду, будуть мати
розумний провiд. Вiн спокiйний, добрий чоловiк, а вона - без претензiй".
Без претензiй!..
Цiла гордiсть мо © вразливо© аристократично© душi скипiла.
На мо©х устах грав якусь хвилину глумливий усмiх, а опiсля глянула я
знов на зiм'яте письмо; однак пiдняти його не пiдняла...
Тi © ночi читала й писала я ген аж поза пiвнiч. Вiд часу до часу
виринав у мо©й душi образ Марка, пригадувалися його слова, сердечним
голосом вимовленi до мене: "Що я люблю, люблю вже навiки!" Однак
опираючись сильно найменшим споминам про його, вiдчувала я в душi лиш те,
що мене з його причини болiло; заслонювалася його холодним поведенням з
послiднiх днiв мов талiсманом супроти його самого, а властиво супроти
любовi до його. Гордiсть моя, годована тим, мiцнiла, змагалася, лляла
чародiйну силу в душу. Так, цi © ночi працювала я з таким одушевленням, як
вже давно нi, а лягши на спочинок, заснула здоровим сном.
Рано привiтало мене золоте промiння сонця, немов бажало настро©ти мене
на цiлий день сонячно. Встаючи живо, повторювала я (немов замiсть молитви)
одно горде речення з твору Нiцше "Аiso sprach Zarathustra"[109], котре бог
зна чому саме в тiй хвилi навинулося менi на думку:
"Was von Weibsart ist, was von Knechtsart stammt, und sonderlich der
Pobelmischmasch - das will nur Herr wer den alles Mtnschenschicksals - о
Есkel! Diese Herren uberwindet mir, ihr hoheren Menschen, die sind des
Ubermenschen grobte Gefahr"[110]...
_
XI_
Час минав безповоротно, i в мо©м життi не змiнювалося нiщо. З мо ©
батькiвщини i вiд своякiв дiставала я вiстей небагато; впрочiм, я й не
тужила за вiстками вiд них. Щодо мо©х вiдносин до панi Марко, то й вони
майже не змiнилися. Вона мене все однаково любить, а хоч i впада частiше
в недугу, ста через те щораз дразливiшою, то я зношу вiд не© все
терпеливо, переконавшися, що вона одна менi справдiшня щира дорадниця,
пiдпора в життi, на котро© грудях могла би я виявити одверто всякий бiль,
i котра, по смертi мо © дорого© незабутньо© бабунi, опiку ться мною
правдиво по-материнському. А вiдтак вона ж його мати!
Одного разу, коли пролежала бiльше як тиждень хора, а я, заходячись
коло не©, не спала ночами i аж змарнiла, сказала до мене, стискаючи менi
руку iз сльозами в очах. "Я не знаю, Наталко, чи зможу я ще коли-небудь
вiддячитися вам повно за вашу сердечнiсть i любов, як я цього бажала б i
як ви на це заслужили! Але, може, вiддячиться вiн вам за мене. Вiн вдячний
i вiрний, ох, вiрний, як його незабутнiй батько. Вiн зна , якi ви для
мене!"
Я вiдвернулася вiд не©, щоб не дивитися в ©© добрi очi. По-перше, не
могла дивитися в ©© лице, коли говорила про нього, а по-друге, в мене не
була совiсть цiлком чиста. Чи я була дiйсно добра для не© задля ©© особи,
чи радше тому, що вона його мати? Правда, я не думаю вже стiльки про
нього, як давнiше. Горджуся тим, що чувство любовi не перемогло мене, i я
лише в найтихiших i найсамотнiших хвилинах згадую його. А все ж таки чи не
уронила би хоч одно© сльози, коли б не знала його зовсiм, а мусила зносити
прикростi вiд хоровито© дами лиш тому, що дiстаю плату i презенти? Хто
зна , хто зна !.. Але нi, я обманюю себе сама; я ж його не люблю, я майже
забула його цiлком, я займаюся майже самим Орядином! Лиш коли настане
сильний вiтер, а дерева в саду зашумлять грiзно, пригадають нiби шум моря,
тодi ста його постать мов причарована ясно-виразно перед мо ю душею i
уста його вимовляють сердечним, спокiйним голосом: "Що я люблю, люблю вже
навiки", - тодi думаю про його. Але се случа ться рiдко, i я опираюся
тому. Звертаюся до Орядина, котрий мене дразнить сво©м поведенням i
котрого не можу забути, чи радше сказати, не хочу забути! Бо й чому менi