Кобилянська О.. Царiвна

Коли б вiн тут був або коли би був цiлком не вiд'©жджав, то вона була
би щаслива i не томилась би якимись хоробливими чувствами. Вже сам спосiб
його бесiдування мав у собi для не© щось успокоюючого; ох, перед ним вона
би й похилила голову покiрливо i то не болiло би ©©!
Але що з ним? Чому з його слiв видко такий сум, i чому його переслiду
погане передчуття? Коли такий чоловiк, як вiн, заговорить тужливо, то на
тiм мусить щось бути. Вона вiрить в передчуття.
Вiн сто©ть перед ©© душею живо, мовби глядiла на його. Майже негарний,
а з-поза окуляр шукають ©© його яснi, допитливi очi. Вiн замкнений,
вразливий, на дрiбницi байдужий, але супроти себе строгий аж до
жорстокостi, а задуманий так часто!
Такий вiн.
Вiн журиться о не©. О боже, отже о не© бо©ться хтось на свiтi! Вона
була б розсмiялася i заплакала вiдразу, так усi струни були в нiй
розстро нi...
Вона йому напише все, як вiн собi бажа , i успоко©ть його...
Попросить також, щоб дiйсно згадував ©©, коли побачить красу тамошньо©
природи, коли над ним засiя зористе небо Iндi© i вiн, може, буде глядiти
в срiбнi хвилi Гангу. Вiн не зна , як ©© душа бажала краси i змiни, як
вона бажала розмахнути хоч однiсiнький раз сво© крила цiлком свобiдно!
Розкаже йому все, нехай вiн зна . Нехай зна i те, скiльки нiмих слiз
пролила ©© душа, скiльки нiмих бо©в перебула вона, чорних, мов нiч, вiд
часу, як померла його дорога мати, а ©© однiська опiкунка. Що ©й дода
охоти до життя надiя, що буде працювати для свого народу пером (вiн це
зна ), i не утоне безслiдно, як тисячi iнших, подiбних долею до не©.
Вiдтак спита , чому не веселий; що, впрочiм, вона йому вiрить, коли це
пише (адже вона йому все вiрила!), але що i ©й не веселiше. Вона тут сама,
прикована тими невидимими кайданами, що звуться обставинами, до
одностайностi, i побива ться i числить днi, котрi минають без повороту, не
лишивши по собi ©й слiду. Вiн, певно, вже пiйме принаду такого життя. Але
вона не хоче жалiтися, нехай же i вiн не жалу ©©...
За мушлi дяку йому, але чим вiддячиться вона йому за його пам'ять?
Роздумуючи так, засiяли рiзнi спогади в ©© душi з часу, як жила його
мати i як пробував тодi дома.
I не знати, чого мучилися обо (вiн i вона) часом так погано! Вiн був
гордий i глумливий, а вона холодна супроти його, хоч не раз серце з жалю
©й млiло! Та все вже минуло. В не© кiнчилося все скоро i в один спосiб,
але з всiх ©© знайомих товаришiв i товаришок остався вiн ©й найвiрнiшим.
Пробуваючи там в далеких сторонах, не забув ©©, розвiдувався через других,
як живе i чи щаслива, а тим часом тi, що пробували тут з нею... але нi!
радше вже не думати й не згадувати всього того, що ранило ©© душу; то
погребла вона вже i не хоче об тiм вже нiколи бiльше думати.
"Що я люблю, люблю вже навiки!" - заговорив в нiй нараз якийсь голос, i
з тим затремтiло в ©© душi гаряче почуття щастя.
Вiн ©© любить! Це мусить бути правдою, було вже тодi правдою, коли i не
снила о тiм, коли говорив, прощаючись з нею, що для його "сонце заходить",
а руку стиснув ©й, мов клiщами; було вже тодi, коли мучили себе так
страшно. Те все була любов.
В ©© душi спалахнуло оп'ять почуття вдячностi i навiть яко©сь гiрко©
розкошi, але майже в тiй самiй хвилинi стягнула болiсно брови. Вона бачить
в уявi, як корабель несеться по хвилях, поре ©х, а вони товпляться довкола
його, б'ються о його i мов вiддаляються вiд не© чимраз дальше i дальше,
кудись страшенно далеко... А вона тепер уже зовсiм сама - тут! © взяв
нараз шалений бiль, i глухий зойк вирвався з ©© грудi... Вона тут!
Опустила знов голову на руки i заплакала тепер гiрким, пристрасним
плачем, хоч довгi часи не плакала анi раз...
_ XVIII
Весна. Але не та весна, що пиша ться вже явно цiлим багатством сво ©
розцвiло© краси i свiжою новою зеленню, що в ©© воздусi мiшаються пахощi
бозу i жасмину i iнших, незлiчимих цвiтiв, гомонить дзвiнкий бренькiт
бджiл i луна веселий спiв птахiв, гамiр життя в якiмсь вiдновленiм
блиску; це ще та перша несмiлива, напiврозбуджена весна, ще замкнена в
собi, i котра свою красу що лиш заповiда лагiдним теплим воздухом, а
красу ©© вiдгаду ться бiльше чуттям... Дерева ожидають строю. Земля
покрива ться нiжною зеленню, горобцi цвiрiнькають так галасливо, мовби
сварилися, а воздух помимо теплоти перенятий ще i холодом. Десь-не-десь
лиснi проти сонця латочка снiгу.
Ранок.
Наталка в городi. Пора ться там, як щороку i за життя Марко, около
зiльника. ©© звичайно прозоре бiле обличчя зарум'янiлося, а хустку, яку
була закинула на себе, iдучи сюди, вiдкинула вже давно. Сонце обсипало ©©
ярким свiтлом, i ©© волосся зда ться чистим золотом.
Вкiнцi втомилася i кинула рискаль[145] вiд себе; змучилася добре. Але
вона любить таку втомляючу фiзичну працю, в котрiй бува цiле тiло в
напруженнi; це приводить i зворушений ум до рiвноваги. Впрочiм, вона
здорова i дужа i таке заняття ©й при мне. З руками, сплетеними над
головою, приглядалася деревам, чи не розвинуться вже далi? Там недалеко
не© находилася арфа еольська, але саме тепер мовчала. Воздух був цiлком
спокiйний. Сво©м сумним зiтханням пригадувала ©й все той вечiр, коли Марко
вiд'©жджав, i вона прислухалася кождому з його рухiв. Ну, раз поверне вiн
уже назавсiгди до свого дому i заживе тут, це зна вона.
А що станеться тодi з нею?
На ©© устах появився прегарний усмiх, i гаряча полумiнь розлилася по ©©
лицi. Вона не зна , що. Впрочiм, чого ©й журитися вже вiдтепер? Вона
чу ться такою свобiдною i свiжою на силах, бодай тепер, що не хоче нiякими
планами заморочувати оцю прегарну хвилину. Слава богу, що вже настала
весна, i снiги зникли, а то ©© переслiдувало чуття, що не дочека ться ©©.
Правда, зимовi днi тягнулися безконечно довго i були переповненi
одностайнiстю i скорботою, вичерпували часто всi ©© сили, всю ©©
тривкiсть, а погана якась туга так i пожирала ©©. Але тепер ©й мило i
серце ©© повне надi©.
Яко©?
Ах, вона ©© не розбира ! Може, тому, що вона останнiми часами жила лиш
у сво©й улюбленiй працi, т. . в писаннi, i була майже переконана, що та
звiсна повiсть, вiдослана перед кiлькома мiсяцями, тепер принята, бо коли
би була не придалася, то були би ©й вже давно назад вiдослали! Взагалi
вона цiлком спокiйна в справi повiстi, а переконання, що праця придалася,
скрiпило ©© так в намiрах вiддатися зовсiм працi на тiм полi, що це стало
вже для не© душею життя.
Здалека долiтають до не© звуки дзвонiв.
Вони порушують ©© нинi так чудно, мов якесь поздоровлення, мов примана
з давно забутих, напiвказочних часiв, в котрих жилося щасливо i в
спокiйнiй пишностi. В ©© серцi заворушилася туга за життям любовi. Перед
©© душу тиснулися картини з рiдних сторiн, бабуня, мати, як зривала ©й
тодi цвiти, i якiсь iншi погiднi хвилини. О, як бурливо кидалася вона на
все, щоби здобути собi якесь щастя. Як вiдважно пробивала собi путь,
гонена незаспоко ною жадобою за чимсь доскональшим, щораз вперед i без
тривоги перед терпiнням!
Так стояла вона вже раз з тужливим серцем i глядiла кудись в далечину.
Тодi, як опускала пишнi гори буковинськi i свою рiдню, щоби стати "собi
цiллю"! Тодi думала вона про "полудне" i ©© душа, окрилена тугою, неслася
до його. Але тепер? Вiдтепер?
Так, як вона тут стояла, гарна, сонцем облита постать, була сама собою
пишною скiнченою картиною "полудня".
Усмiхнулася нараз в сво©х думках.
Це було неможливо. Було неможливо, щоб для не© i для ©© народу не
вибила також година полудня. Щоби вся ©х сила не вистарчила на те, щоби в
©х життi не засяяли такi хвилини, котрi свiдчили би твердо об ©х
здiбностях до самостiйного iснування i якiйсь сво рiднiй красi, що не
да ться нiчим притьмити. Це неможливо, у них мусить настати полудне!
Тодi зможуть жити повно. Без утиску i хитрощiв, без лжi i малодушностi,
i без ненавистi.
Життя, яким вона жила досi, було якесь незрiле. Було нап'ятноване
клеймом яко©сь недостачi й рабства i було випливом брудних обставин. Але
вона зна , що можна й iнакше жити; i вона ма почуття, що не впаде нiколи
бiльше духом вiдтепер. Той вихор, що потрясав нею так, що аж хиталася,
зда ться ©й якоюсь красою i не знищив права на якусь iншу будучнiсть. А ту
iншу будучнiсть хоче вона собi виробити працею, ©й осталася лиш праця, i
вона припала до не© цiлою душею...
Так, полудне наспi ще, помимо всiх лихих i ворожих обставин, що
переслiдувала ©© i ©© народ. На свiтi ще сила, не зламана ще цiлком. На
свiтi ще i любов всеобiймаюча, несамолюбна, в котру вона вiрить i до
послiдньо© хвилини життя вiрити буде...
Вона чу , як у нiй ожило одушевлiння i чинить ©© вдвiчi сильною. Раз
для не©, а другий раз для того ©© народу; чу , як хоче жити i пила би те
життя всiма нервами...

* * *
(О 6-тiй годинi вечором того самого дня)._
Це не була видумка, не був сон, це була правда.
Вона знiвечена.
Ступала через кiмнату така обезсилена, мовби опустила вперше постiль по
довгiй недузi. Кутики ©© уст знизилися, а повiки лежали тяжко на очах. ©
руки тремтiли. Вона сховала скоро рукопис, нiхто не смiв об тiм дiзнатися.
© улюблена праця, душа ©©, ©© сила, перша, а заразом уже й послiдня,
лежала там вiдкинена без усякого пояснення...
I що ж тепер?
© руки ослабли, а лице задеревiло. Вона проходжувалася все наново,
опираючись часами об стiну. Чулася фiзично пiдтятою i вiдчувала, як нiби
старiлася. Для не© не було вже нiчого, нiчого! Видерли ©й i те послiдн .
Упавши безсильно на крiсло, закрила лице руками...
Ще був день, як листоноша принiс ©й письма. Безхмарне небо жеврiло на
заходi, а сонячнi променi обливали кривавим сяйвом дахи, банi церкви й
вiкна. Це затямила вона собi. Вона вихилилася з вiдчиненого вiкна, щоби
вдихнути ще раз свiжого воздуху, заким запре вiкна на вечiр, i заслухалася
в далеко лунаючу вiйськову музику, що смiлими звуками долiтала до не© i
проймала ©©... Та музика все поривала ©©. Саме тодi стояла з зата ним
вiддихом, щоби не втратити анi одного звуку, зворушена i з гарячими очима,
думаючи в такт музики:
"Тепер я згинула б, тепер iшла б до бою!"
Аж тут згорблена стать старого чоловiка мов виросла з землi пiд ©©
вiкном i всунула ©й туди пакет.
Вона вiдгадала зараз усе в першiй хвилинi. В нiй зойкнули всi нерви, а
вона поблiдла, мов смерть. Вiкном долiтали ще здалека уриванi тони музики,
а ©© уста вимовляли майже несвiдомо:
- Тепер, тепер я згинула б, тепер iшла б до бою! - I немов не сво©ми
руками зачинила вiкно...
В життi лучаються хвилини, в котрих нiчого не дума ться. Вся дiяльнiсть
мозку немов уста . Так було тепер i з нею. Вона лише чула, як у грубi
огонь горiв, як мокре дерево шипiло, одностайно, тихесенько. Опiсля
здавило ©© щось у горлi, мов корч смiху, лiвий кутик уст здригнувся
нервово, а вiдтак то все перейшло. Вона витягнулася в крiслi, а голову
сперла глибоко взад за спинку крiсла. Очi прижмурила.
Це не був сон, це не була видумка, це була правда.
© праця була непридатна, ©© годi було друкувати, а це значило те саме,
що вона була непридатна i з не© не було хiсна. По якiйсь хвилинi
засмiялася здавленим смiхом. Вона була горда i бутна, i ©© гнало, мов
орла, вивинутися у висоту, i за те лежить тепер iз розтрiсканими крилами i
ледве дише!
Що за сором i що за упокорення! Чи не глумився цiлий свiт над нею
тайком, тихо з усiх закуткiв? Бо вона вiдчувала на собi тепер наслiдки
такого глуму. А далi, чи на нiй не було нiщо правдиве, i це нiщо грало в
©© життi головну роль? Чи це було фальшивим золотом, а вона, пристроюючися
ним, хотiла так перебрехатися через життя. Чи вона ошукувала всiх на
кождiм кроцi, лицемiрила неустанно i вмовляла в себе все, навiть i всяку
красу?
Ах, ©й недоставало змислу для дiйсностi, i вона грала лише якусь
комедiю! Он там на столi лежала калiка, лежала та ©© "праця", що ©© "дух"
витворив, а з не© хiсна нема. Вона змалювала там свою душу до наготи, всi
чуття сво©, так мовби з непорочного тiла скинула одiж, а проте повiсть по
прочитаннi вiдкинули! Нi, вже таке упокорення!..
Вона була рада якнайглибше в землю запастися.
Чи, може, те все було смiшне?
Може. Але вона не могла смiятися. Вона була така обезсилена i не
завдавала собi труда, аби це знесилля скинути. Понурi, однозвучнi тони,
однобарвнiсть - це ©© душа...
Полумiнь освiчувала це мiсце, де вона сидiла. Вона встала i похилилася
над сплячою Дiаною; трохи згодом закликала ©© з напругою.
Вона спала.
- Дiано!
Звiр пiдняв лiниво голову i дивився через хвилину на Наталку. Вiдтак
простягнувся на всю свою довжину, позiхнув так, що аж язик склубився йому
в ротi, i притягся покiрно до ©© нiг.
- Дiано!
Дiана поклала голову звичайним способом на колiна сво © панi i дивилася
на не© з сумною щирiстю.
- Так, - сказала i дивилася на звiра майже тупо. - Що ж тепер? Правда,
що нiчого?
Звiр зiтхнув i дивився ©й далi слухняно в очi.
- Все, що досi було, було дрiбне, але це велике. Напр., розчарування
мо перше в порiвняннi з цим! Чи ж не так? Тамте мало барви, мало якесь
життя i могло викликати i смiх, але це?.. О, тепер наступа втихомирення!
Чи, може, сповняти дальше безкровнi вчинки, лакейськi послуги i брати в
нагороду зношену одежу? Дошкулювати другим нiмим благанням, не давши
нiколи щось вiд себе? Гей, як же це погано i не гiдно чоловiка, але до
того ми все такi занадто великодушнi, Дiано! Чи ждати на того з Iндi© i
"взяти" його? Але ж бо тодi, коли вiн пiзнав ©©, не були ще в ©© душi
повриванi струни, котрих гра сама настро©ла його так супроти не©. Тепер
вони повривалися в не©, i вона обманила би його собою. О, це бува так
завсiгди. Одна немiч тягне за собою i другу так, як одна лож тягне й другу
за собою. Виходити замiж тому, що женщинi не оста ться нiчо, крiм того,
значить те саме, що зневажати мужчину i понижати його в вартостi. А того
вона не хоче вчинити. Йому нi. Вона його надто поважала а замного любила,
©© серце переповнене для його несказанною любов'ю i красою, а в деяких
хвилинах здавалось ©й будто би вiн пересилав ©й сво© мрi©, прегарнi,
перетканi якоюсь нiжною, ледве зрозумiлою тонкою любов'ю i красою його
независимо©, замкнено© душi. I вона вiдповiдала йому також мрiями. Напр.,
коли сидiла сама в сумрацi сво © тихо© в'язницi, уявляючи собi його сво ю
буйною уявою десь далеко по полуднi. Вiдповiдала також так. Мрiла, що коли
вiн поверне, то привiта його не тим, що "ждала" на його, а тим, що
працювала i що ©© сила розвинулася вже i пливе бистрим потоком також до
"полудня". I вiн зрозумiв би ©© i був би з не© гордий, i все сплелось би в
якусь пишну картину i в якесь невимовне щастя...
А так?
У нiй задавили те, що ©© могло повести до "полудня", що грало вже з
дитинства тисячними тонами в ©© душi. Вбили те, що живило ©© духа i могло
заступити всю розкiш свiту, в чiм вона кохалася; а саме тупе тiло йому
зберегти - вона соромилася...
I чи була вона коли дужа?
Того вже не знала. Знала лише те одно, що не пiдкладе нiколи голови пiд
колеса брудно© буденно© потуги, котра сво ю милостинею зневажа женщину i
понижа . Що не пiддасться тому, чому опиралася через цiле сво життя i
перед чим утiкала, мов перед чимсь поганим.
I тому мусить наступити втихомирення.
- Ми не труси, Дiано, - прошептала, зморщуючи гордо чоло. - Не правда
ж? - I ©© погляд глипнув несамовито на стiну, на котрiй висiв тепер в
сумрацi невидимий револьвер...
Вiдтак зiгнулася низько над звiром, так що аж ©© лице дiткнулося голови
Дiани. Звiр полизав ©© чутно по чолi i руках. Опiсля Наталка подалася знов
взад, i ©© голова упала, як перше, майже безсило на поруччя.
"Ах, матiнко моя, що се мусила бути за безсонячна днина, в котрiй ти
мене на свiт привела! Чи тому мусило мене сонце уникати i я, мов його
свiтла не гiдна, тинятися лише в тiнi i не зазнавати його тепла? А ти,
бабуню; ах, ти любила мене! - По ©© устах заграв на хвилину слабий усмiх.
- Ти наказувала гамуватися, наказувала оставатися чистою, гордою, не
пiддаватися немочi i лжi... I чи я не слухала тебе, бабусенько? О, я ж
пам'ятала тво© прикази... Але я, може, бувала замало горда, а пiддавалася
надто чуттям. Може, може! Може, оце моя провина... Ох, прости, бабусенько!
Тебе не було, нi нiкого не було в мене, i воно само вело мене життям.
Думала я, що запровадить до раю..."
Пiзнiше мала почуття, мовби в ©© грудях накипiла кров. Дивилася
неустанно напiввiдомкненими очима на револьвер. Нi, нi, вона вiдiйде. Що
могла ще виконати тепер, що дало би ©й ще якесь послiдн вдоволення, як не
це, що вiдiйде впору? Бо що ж оставалося ©й тут? Упокорення? Вперед не
могла йти, бо заперли ©й дорогу, а вертатися не хотiла, тому...
(По малiй хвилинi, з великим, майже несамовитим поглядом)_: "Чи, може,
о боже великий, напружити силу i йти далi тою самою дорогою? Може,
смiятися смiхом погорди i розбивати на силу темiнь недолi, щоби добитись
до сонця? Ах, хто би менi тепер сказав велике рiшуче слово, щоб я знала,
що починати! Тепер, в оцiй найтяжчiй хвилинi мого життя, коли я полишена
долею "мов на смiх, щоб або згинути, або встати. Але в мене нема нiкого,
крiм власно© роздерто© душi, а вона - що ж каже вона!.." I
Наталка заскреготала зубами, викрививши уста з неописаним маловаженням,
а вiдтак звернула знов погляд на зброю. Вона не була натурою, що дробиться
хоч на малi прикмети. Вона ладувала[146] все на одно судно i тому мусить
для не© наступить втихомирення.
Лише забутою нехай би не була! Се щось страшне, нестерпне. Вона уявила
собi все без себе. Всi тi мiсця, куди ходила, всi тi вулицi, але© в парку,
котрий так любила, оцей город, поодинокi дерева, кущi. Все облите сонцем.
барвне, все повне житт вого гамору, завсiгди мов нове - i без не©! "О,
лише забутою нехай би не була!"
Вона з натугою протирала собi чоло i зiтхала глибоко, мов з утоми.
Тому було так тяжко умирати!..
Але тепер i не могла би вже дальше жити. Вона була мов розбита. Чому,
чому не осталася ©й праця так, як вона не раз мрiла, праця, а до того
широка, свобiдна воля, мов думка...
Чи вона завдала кому болю?
Нi! Може, Орядиновi? Нi, то з ним було лише непорозумiння, i вона бажа
йому щастя, але тому, другому, за морем, що просив ©© так дуже не забувати
його, чи вона тому не завдала коли болю?..
Дума , що нi.
Пiшле йому свiй дневник i попроща ться з ним. Напише йому, що коли
одержить цей лист, ©© вже не буде. Нехай вiн ©© не забува ! Нехай нiколи
не забува - о це одно просить вона його. Напише йому, що в найглибшiй
глибинi сво © душi берегла його образ, не думала, що заговорить об тiм
коли сама до його; вiн вражав ©© не раз сво©м чудним поведенням (котре
розумi аж тепер!) i викликував тим всю ©© гордiсть, але пiд ©© ногами
урвалася дорога життя i тому приходить вона перша до його i склада йому
свою любов до нiг...
© серце рвалося до чуття. До тонкого сердечного чуття, як до
гармонiйних звукiв. Мрiла об тiм, щоб ©© любили не якоюсь неспокiйною,
пристрастною любов'ю вiд сьогоднi до завтра, але тою незгасимою любов'ю,
якою люблять лиш дуже лагiднi, тонкi або дуже вiрнi натури. Вiн любив ©©
так, не правда? Ах, вона йому дяку за те, а вiн нехай простить ©й, що
завдала йому сво©м "втихомиренням" рану i нехай не забуде ©© нiколи,
нiколи! Вона лише забуття бо©ться. Тому так тяжко умирати! Але все ще
легше умирати, нiж жити на те, щоби звiльна конати, щоби викликувати увагу
i милосердя других i аж у такий спосiб зазнавати краси життя.
Такий ©© кiнець!
Дотужилася вже до його.

(I знов по якiйсь хвилинi з завзяттям в очах):_
Хто та доля, що ©© не можна побороти? I що це таке, в що вона попала,
це чорне, важке, безсердечне лихо, що проводжало ©© вже вiд колиски i
переслiдувало, мов тiнь? Раз потайно, а раз прилюдно, лишаючи ©© життя без
подiй i без полудня. I хто були тi, що придбали ©й це "нинi", котре
примушувало ©© вiдходити? Вона склала руки, мов до молитви, i не
порухалася бiльше.
Свiтло полум'я, що б' з коминка, облива ©© повно. Буйне золотисте
волосся розсипалося по плечах, руках i поруччю крiсла. У нiм щось свiтить,
мов фосфор, ©© снiжно-бiлий класичний профiль вiдрисову ться вiд темного
тла фотеля i зда ться в сво©й болiсно-задумчивiй красi майже сiяючим.
А ©© "полудне"?
Було, може, тодi, коли пенсовi i жовтi рожi були такi гарнi, а вона в
сонячнiм сяйвi мрiла про красу i велич i про "вищих" людей; коли ©© серце
було переповнене свiтлом i надi ю на якусь будучнiсть, як та окружаюча ©©
тодi миготяча зелень города i нiжна зелень буковинських гiр?
Ах, чому не була ©© праця такою, яко© вона собi бажала з цiло© душi!
I так спiла, доспiвала в нiй думка "вiдiйти". Вона дума , передуму .
Загляда в будучнiсть i в минувшiсть. Бореться з любов'ю до "його" i до
життя, а заразом i з тим, що пiдшепту ©й вiд часу до часу напружити ще
раз сво© сили i йти далi тою самою дорогою, якою йшла досi. А вiдтак, мов
давлена якоюсь сильною згадкою, верта назад до одного i того самого
висновку. Найбiльше спасаюче, найбiльше вдовольняюче i те, що дода та
пiддержу ©© послiдню силу i вдоволення, це, що вона вiдiйде впору.
Тепер чи пiзнiше?
Вона усмiха ться перелетним усмiхом.
Iде лиш о години. Вона хотiла би вiдiйти саме перед сходом сонця. Була
би бажала потонути лицем у квiти, коли б тепер якi були. В безчисленнi
рiзнобарвнi, солодко пахучi, майже упоюючi квiти, як рожi, лелi©, боз,
астри i багато-багато iнших. До ©© слуху мiг би долiтати бренькiт бджiл.
Але не тонесенький, журливий, що наклику насилу тугу в серце, лиш той
голосний, повнозвучний бренькiт роя бджiл, бренькiт, що нагаду яснi
веснянi днi i теплий, квiтами садовими переповнений воздух. А вiдтак - вже
по всiм нехай би зiйшло сонце, велично, пророчо i нехай би цiлою сво ю
пишнотою i всiм багатством свого блиску - поцiлувало ©©...

Рано зiйшло сонце велично, пророчо i цiлою пишнотою, цiлим багатством
свого блиску цiлувало ©©. Але не мертву. Вона стояла, як учора рано,
закинувши сплетенi руки поза голову, обгорнена чудовим волоссям сво©м, що
сягало аж до землi, i дивилася широко створеними очима кудись у далечину.
© блiде, перемучене лице свiдчило о важкiй перебутiй борбi внутрiшнiй,
але блиск ©© очей говорив об побiдi. Стягнувши гордо брови, думала вже зi
спокiйним пересвiдченням.
"Буду жити, - думала вже сотний раз, - i йти тою самою дорогою, що
досi. Це неможливо, щоб я не побiдила, або щоб надо мною панувало що iнше,
як сама краса життя". I, усмiхнувшись перший раз по тiм важкiм нiмiм бою
якимсь розкiшним усмiхом, прошептала:
- Я ж царiвна!..
_ XIX
(Три роки пiзнiше)._
Вуйко Наталки, професор Iванович, вернув саме перед двома годинами з
Ч., де пробував цiлий мiсяць у сво © сестрiницi i ©© мужа, лiкаря Марко, i
оповiда сво©й жiнцi, що в них бачив.
- I чого ти так кричиш, Мiлечку, розповiдаючи менi те все, мовби я була
глуха? - перебила вона йому оповiдання. - За той мiсяць, що не був ти
дома, ти просто забув, що в мене нерви ослабленi до крайностi. Будь
ласкав, говори тихше або не повторюй менi одного i того самого по кiлька
разiв!
Вiн видивився на не© заклопотаний. Досi вона нiколи не жалiлася на
нерви, ба навiть казала, що нервових слабостей зовсiм нема, що це лише
вигадки лiнивих женщин.
- Чи я говорив так голосно, Павлинко?
- Авжеж! Просто кричиш, що вони "живуть собi прегарно"! Менi досить
чути це раз!
- Так, гм, так! Але ж бо вони справдi живуть гарно!
- Ну, i що з того?
- Та нiчого; мене це тiшить. Я нiколи не надiявся, щоб ©© доля мала в
собi стiльки щастя i краси; що який-небудь мужчина буде ©© так любити i
шанувати, як ©© любить i боготворить Марко.
- Ага, ти хочеш сказати, що вона була все така примхувата i зарозумiла?
Ну, це й не таке велике диво, що вона йому подобалася. Жiнки знають рiзнi
способи, як придбати собi мужа; хто ©© там зна , як вона собi поступила?
Вони побралися зараз по його поворотi з Iндi© i не були зарученi з собою
хоч би й три недiлi. Чи це годилося так?
Вiн змiшався сильно.
- Павлинко, даруй, але менi зда ться, що в тiм нема нiчого нечемного.
- Так? Вона повинна була при©хати до нас, заким вiн ще вернув додому, i
заручини i вiнчання повиннi були вiдбутися пiд мо©ми очима!
- Коли ж бо вiн не хотiв, щоби розлучалися знову, i тому побралися так
скоро. А що в них не було весiлля такого, як ти собi дума ш, то рiч iнша.
Обо не хотiли того. Але, проте, люди поважають ©х. А вiдтак коли б ти
бачила, Павлинко, як у них по-панському, як вiн прибрав, напр., ©©
кiмнату, яка в не© бiблiотека, як вони...
- Живуть прегарно!.. Ха-ха-ха! - перебила вона йому глумливо, а вiдтак
додала: - Не знати, чи була би така щаслива з тим сво©м першим любовником.
Менi зда ться, що нi, бо вiн не такий, щоби дав собi по головi танцювати,
©© нiби любив, а у друго© грошики взяв. Впрочiм, я його i знати не хочу.
Ти зна ш, Мiлечку, що вiн на мене казав? Я дiзналася об тiм аж недавно.
Вiн казав, що в мене такий язик, що коли б я вмерла, то його треба би
зосiбна убити! Чи ти чув щось подiбне? Ну, вже як я його ненавиджу i як
погорджую ним, то йому бiльше не треба. Чи ти не чув, як вiн живе? Вони не
сходяться з ним?
- Не знаю, Павлинко. Знаю лише тiльки, що вiн ма вже синка, котрий
зветься Каzimierz[147]. Марко не любить навiть, щоб Орядина при нiм
згадувати, а з його жiнкою не сходиться Наталка нiколи.
- Ну, та це певно, що вона не пiде до сво © суперницi, хоч би то була
сама княгиня. Впрочiм, де ж ©й тепер приставати зi звичайними жiнками?
Прецiнь вона займа ться пером! Нi, Мiлечку, всього я сподiвалася по нiй,
знаючи ©© примхувату вдачу, але цього не сподiвалася, що, вийшовши замiж,
не покине сво©х химер!
- Це не химери. Вона пише радо, i люди читають те, що вона пише.
- Так вона тобi казала?
- Павлинко, вже це свята правда.
- А вiн що на це? Надiюся, що хоч тим не одушевля ться?
- Противно, вiн гордий на це i стара ться дати ©й до то© працi
якнайбiльше спраможностi. Одну з ©© перших праць, з котрою ©й не
щастилося, пiслав вiн потайно, щоб об тiм не знала, до одного дуже
значного лiтерата за границю з питанням, чи, по його думцi, знати з цi ©
працi справдi писательський талант i чи авторцi займатися дальше
лiтературною працею, чи залишити ©©. А той прочитав рукопис i вiдписав,
щоби працювала доконче далi i не покидала пера нiколи, що в не© талант.
Тодi виявив ©й все, i з того часу вона працю з подвiйним запалом та каже,
що та праця доверша ©© щастя. Так ма ться та рiч, Павлинко, i ти повинна
тим тiшитися.
- Тiшитися, Мiлечку? Тiшся ти, коли можеш, я не можу тiшитися. В свiтi