Страница:
люба панi професорова. Цiла комедiя!
- Ну, це вже правда, - обiзвалася тiтка, - що це дуже поетична легенда.
- Але видите! - почала знов по хвилi вдовиця. - Менi все зда ться, що
вони, нiби надлiсничий i Орядин, не дуже-то любляться. Через цiлий час, як
Орядин пробував на Моравi, не при©здив анi раз його вiдвiдати. Впрочiм, це
зна те й самi, бо живете з ними в сусiдствi i як одна родина.
- Та нi, не при©здив! Це вже може бути, що не любляться. Надлiсничий i
Зоня майже нiколи про його й не згадували. Лише стара гувернантка
розпада ться над ним, - розповiдала якось ще давнiше Зоня. Я цiлу тоту
панну Марiю, правду сказавши, не дуже-то зношу, ласкава панi. З тими ©©
"нервами"... ©й-богу! не раз мене чорт бере! Бувши на мiсцi Ма вського, я
була би ©й вже давно за всю тоту ©© науку подякувала!
- А ви нiби як дума те, люба панi професорова, що надлiсничий як, буде
©© вiчно в себе держати? - вiдповiла вдовиця. - Вiн мав навiть десь
казати, що скоро лише доньку замiж вiддасть, то зараз жениться вдруге.
Пощо ж йому тодi старого толуба дома держати та пусто й дурно годувати?
Нинi на свiтi гiрко жити, а вона й так не займа ться дома нiякою роботою.
От залежить той цвiкер[18] на нiс, прижмурить очi та й зiгнеться то над
одним столом, то над другим, а там часом нiби й до пекарнi загляне.
Справжнiм господарством займа ться Зоня сама.
- Ну, так до чого ж йому гувернантка? - спитала тiтка.
- Та це лиш так, бачите, от для форми, щоби нiби якась старша женщина
дома була. Уже чого вiн для Зонi не зробить, не стерпить, - так ©© любить,
що боже! Але-бо й за що! Вона жвава й розумна дiвчина; мабуть, скоро
навинеться ©й жених.
- Авжеж! - Тут тiтка зiтхнула.
- Тодi нехай панна Марiя йде до свого любимця, - докинула вдовиця.
- Та так! Бо й куди ж ©й подiтися? Хто вiзьме на службу стару
гувернантку? А вiн, як чую, й так хоче вийти на великого пана. Чую: хоче
бути адвокатом. Чи ви не замiтили, панi, як вiн гордо голову носить?
- О, гордо, гордо! Вiн зна , що гладкий хлопець.
- Гладкий? Ха-ха-ха! Ви щось мов не довиджу те добре, панi!
- Ну, щодо того, то, може, й справдi старi очi не довиджують добре. Але
я чую, що надлiсничий хоче, аби вiн покинув студi© юридичнi та й вступив
на теологiю. Воно й не було би зле, - фiлософувала стара. - Нехай вступить
в стан божий i молиться за грiхи сво©х родичiв. Йому, правду сказавши, i
нема iншо© будучностi; по нiм видно на перший погляд, що вiн мiшано© раси.
Боженьку, боженьку! - зiтхнула. - Якi ж то не раз люди на свiтi бувають! I
при порядних родичах виросте, i вивчиться, а навинеться яке-таке, а воно й
розум утратить! - Тут i урвала вдовиця, зiтхнувши протяжно, глибоко.
Опiсля поправила окуляри на носi, уста знизились в кутиках, i вона почала
так скоро плести панчоху, що дроти лише мигтiли.
Тiтка пiдвела голову, погляд ©© спинився чомусь проникливо на менi.
I до сьогоднiшньо© днини не можу я догадатися, що той погляд мав менi
сказати.
Пам'ятаю лише, що мо© уста мимоволi затремтiли згiрдливо й що я вийшла
з кiмнати. Переступаючи через порiг, повернула я ще раз голову за "доброю"
вдовицею. ©© погляд стрiтився з мо©м. Глибокий, чигаючий погляд. В тiй же
таки самiй хвилi опустила вона руки з панчохою на колiна, присунулася
ближче до тiтки - i я чула iнстинктивно, що тепер почнеться обмова мо ©
особи...
* * *
Я його вже два днi не бачила. А нинi так хотiла його побачити!
Надворi прегарна, ясна, зориста нiч, що сво©м чарiвним споко м виклика
дивну тугу з усiх закуткiв серця; i саме перед мо©м вiкном завис мiсяць
над горами, тими темними, мовчазними великанами, низько-низенько, що
видиться: рукою би його досягнув.
Орядина не дуже люблять дома.
Менi зда ться, що я мала би йому багато що оповiдати.
Мене обняла нетерпеливiсть, туга; я смiюся сльозами, а плачу радiстю...
перенятим плачем!
Чому це так? Боже мiй, чому!
Але я не чуюся нещасливою, як перше, о нi! Я щаслива!
Я знаю, як вiн зветься. Вiн зветься - Василь.
Василь! - це гарне iм'я.
* * *
Ми ходили вчора з Леною за орудками[19] для тiтки в мiсто, i нам
лучилося бачити його. Чим ближче вiн до нас надходив, тим менше могла я
говорити. Думки розлiталися менi в головi, мiшалися чомусь; а коли
надiйшов уже зовсiм близько, то я замовкла цiлком. Певна, що поздоровить
нас, я пiдвела очi, i вiн справдi нас поздоровив. Його погляд спинився на
менi так... сама не знаю, як! Я вiдчула його так, як не вiдчула ще нiякого
погляду досi.
Вiн минав по мо©й сторонi, а менi навинулась думка, що вiн змiнився в
тiй самiй хвилi. Який же вiн гарний!
* * *
Ми познайомилися. Воно склалося так: вiд кiлькох днiв пробував у нас
один товариш вуйкiв, професор з Р., на iм'я Лорден. Бажаючи його з сво©ми
тутешнiми товаришами познайомити, велiв вуйко нам всiм надвечiр зiбратися
й пiти в мiський город[20]. Туди сходились всi знайомi. Вечiр був
прегарний, воздух свiжий; в городi грала добра музика i, увiйшовши туди,
застали ми вже велику громаду гостей.
Я була нинi - як Лена казала (вона була в незвичайно ласкавiм настро©)
- "неприступна". Якась томляча туга загнiздилася менi в серцi.
Зi входом в город опанувало мене легке, на лихорадку подобаюче
зворушення. Цiкаво обвiв мiй погляд групи людей: першi, другi; стрiв
знайомих; звичайнi лиця, а нинi начеб нуднiшi, як звичайно.
Пiшли далi, - я все роздивляюся. Нараз стиснула мене Лена за руку.
- Ходiм туди! - кликнула втiшно. - Он туди, близько альтани! - I,
звернувшись живо до тiтки, шепнула ©й кiлька слiв до вуха. Менi причулося
iм'я Зонi, i я глянула на вказане мiсце. Пiд величезною, добре менi
знайомою липою сидiв надлiсничий зi сво©ми "жiнками", а бiля них один
молодий судовий практикант, Ленина i Зонина "тайна". Тiтка звернулася
туди, а ми обi за нею.
Дуже живо й дуже галасливо вiдбулися привiтання. Не побалакавши ще як
слiд, найшли десь уже й причину до найсердечнiшого смiху. Роздiлились коло
двох столiв i посiдали. Лена немов знов зрослася з Зонею, а молодий
урядник i собi сiв бiля ©х, веселий i ласкавий до Зонi, хоч Лена горнеться
бiльше до його.
Побачивши мене, що стою ще нерiшена, до кого прилучитися, Зоня
обзирнулася довкола себе.
- Де Василь дiвся? - спитала бистро. - Василю! - кликнула нетерпеливо,
а трохи згодом вiддалилася вiд нас, розглядаючися на всi сторони живо.
Вiдчувши, о що рiч iде, менi стало нiяково, i я була готова пiдiйти до
панни Марi©, але тут схопила мене Лена за руку.
- Пожди, - мовила, - не бачиш? Зоня хоче тебе познайомити з Орядином. З
ним лучче забавишся, як з панною Марi ю, вiн i так казав менi колись-то,
що рад би тебе пiзнати. Панна Марiя розбесiдувалася так живо з професором
Лорденом, що було би нечемно переривати ©м бесiду!
- А я таки пiду до не©, - вiдповiла я холодно. Я вже зрозумiла, чому й
вона бажала мене позбутися, бажала знайомства мого з Орядином. Вона не
любила мене коло себе, коли який мужчина зближався до не©. Зонi вона не
боялася, бо була гарнiша вiд не©. Тепер вона держала так сильно мою руку,
мов клiщами.
- Яка ти! - смiялася насилу. - Мабуть, нинiшнiй комплiмент Лордена, що
подоба ш з тво©м волоссям на Лореляй, сподобався тобi так, що ти хотiла би
його ще раз почути? А от дивись, там вже iде Зоня. - I справдi почувся
десь Зонин голос бiля нас.
- Я би лише рада знати, - гомонiла вона, - чому ти нас покинув!
- Невже ти за мо©м товариством скучала? - чути було вiдповiдь трохи
iронiчну.
- Ет! що ти плетеш! Я хочу тебе познайомити з панною Наталi ю
Верковичiвною. От що! З нами ти й так нудишся.
I в тiй-таки хвилi станула з ним передо мною й познайомила нас. За
хвильку й заки ми ще вспiли промовити до себе хоч слово, зникли всi тро
так скоро, якби в землю запалися.
Ми осталися самi.
Я була змiшана й не знала, що промовити. До того здавалося менi, що
тiтка, котра недалеко сидiла, пiдслуху кожде мо слiвце, слiдить за
кождим мо©м рухом i загомонить кождо© хвилi по-свому на мене. Та цим разом
я, мабуть, помилилася. Саме в цiй хвилi розлягся вимушений смiх ©©, а з
ним злилося i вуйкове добродушне, широке "ге-ге-ге!". Забава лилася там,
очевидно, веселою стру ю, й менi не було чого боятися.
- Не погуляти б i нам трохи по саду? - спитав вiн, запинаючи сво©
рукавички надто скоро.
- Добре! Ходiм!
I ми пiшли вiльною ходою вперед, бiльше розглядаючись, як бесiдуючи.
Переходячи попри "наших", задержався вiн на хвильку, бо панна Марiя хотiла
йому щось сказати.
- Вiдшукайте, Василечку, Зоню, бо я ©© нiде не бачу. Як забралися всi
тро , так i пропали. Я боюся, щоби не перестудилася в сво©й легкiй одежi.
- Лишiть ©х, панно Марi ! - перебила тiтка скоро. - Лишiть ©х! Не
зна те? Молодiж чу ться свобiднiшою, коли не бачить надзорцiв над собою.
Нехай бавляться! Лишiть ©х, пане Орядин!
Орядин склонився мовчки, а я закусила уста, на котрi закрався насилу
усмiх. Менi говорила тiтка неустанно, що оставатися дiвчатам без старших в
товариствi молодих мужчин - то найгрубше переступство супроти доброго
смаку, а тут...
- Еге! пане studious[21]! - почувся десь за мо©ми плечима немилий голос
професора Лордена. - Це справдi ви, Орядин?
- А я, я! - вiдповiв цей, обзираючись з немалим зчудуванням i мов
немило вражений.
- Гм, з Морави? Гм, та чому не подасте ©й (вiн кивнув головою на мене),
тiй Лореляй, рам'я[22]?
- Якi вже в вас дивнi вигади, пане професоре! - вмiшалась тiтка. - Вже
цiлком перехрестили нашу Наталочку... ха-ха-ха.
- Еге, гм, еге! - воркотiв вiн пiд носом, пiдкручуючи сво© сивiючi вуса
i не зводячи з мене анi на хвилину сво©х блискучих малих очей.
Вiдопхана тiтчиним смiхом i тим його поглядом, вiдвернулась я вiд
цiлого товариства i пiшла звiльна вперед. За кiлька хвилин опинився й
Орядин бiля мене.
- Iй-богу! - говорив, ступаючи скоро поруч мене. - I не надiявся нiколи
побачити тут оце© мумi© з Р. Що вiн тут робить?
- Вiн у нас. При©хав на кiлька днiв до вуйка. А ви знали його теж
давнiше?
- Чи я знав! Вiн був мо©м професором. Ми ненавидiлися - страх! Я його
за те, що "пiк" за греку[23], а вiн мене, як говорив, за мою "зухвалiсть".
Як же вiн вам подоба ться? - I при цих сво©х послiднiх словах розсмiявся
сам.
- Несимпатичний. Робить враження прича ного; впрочiм, не люблю
оставатися з ним сама.
Вiн усмiхнувся, поглянувши десь далеко вперед себе.
- Прича ного, кажете. Це було би ще о нiм лагiдно сказано. Вiн чоловiк
без серця, без душi, мстивий, а до того консерватист до смiшностi. Не
зна те, чи живе ще його жiнка?
- Живе. Але вiн жалiвся, що дуже хора i що пробува вже довший час з
дитиною у сво©х родичiв.
- Бiдна! Вона була така гарна й така лагiдна. Вiн коли тiльки прийшов
зi школи в злiм настро©, то все починав з нею сварку. Ми, хлопцi, всi о
тiм знали. Вже замучив ©©, мабуть, зовсiм; ©й i так не було багато
потрiбно, вона була нiжна, мов та паутинка...
- Вона ма бути далеко молодша вiд його, споминав вуйко.
- Молодша. Вiн оженився трохи пiзно. Чи ви розмовляли з ним довше?
- Нi, а потiм...менi не хочеться того слухати, що вiн менi говорить!
- Вiн зве вас Лореляй, - закинув Орядин.
- I не мав що лiпшого придумати! - вiдповiла я, мимоволi сердито. -
От... нiмець!
Вiн усмiхнувся.
- Не говорити б нам лiпше о чiм iншiм? - спитала я.
- I я так думаю. Не люблю про його згадувати. Може би, ми де-небудь
сiли? Город малий, приходиться лиш другим з дороги уступатися, а тим лише
втомитеся.
Саме проти нас, пiд кущами турецького бозу, стояла лавка, з свiтлом
поруч. Там ми усiли, - замовкли.
Довкола нас гамiр, музика, розмови, смiхи, а ми наче понiмiли. Вiн зняв
мовчки капелюх з голови i вiдгортав волосся з чола. Трохи згодом почула я
його погляд на собi.
- От що тепер сказав би я до хвилини... - обiзвався вiн.
- Що? - я глянула на його спокiйно, вижидаючи.
- Сказав би: тривай ще, ти така гарна!
- Чим гарна?
- Тим, що переживаю ©© з вами. Я не вiдзивалася, а вiн, потрохи
зворушений, говорив далi:
- Другий просив би вас в тiй хвилi о прощення, а я, користаючи з кождо©
хвилини...
- Чому о прощення? - перебила я йому, здивована.
- Ну, за мо здоровлення колись-то, коли я вас не пiзнав перше по
законах етикетальних, а так лише.
- З чутки? - Це слово вимовила я мимоволi гiрко. Завдяки любовi мо ©
тiтки, я не тiшилася найлiпшою славою мiж знайомими. .
Мов переляканий, пiдвiв вiн голову й видивився на мене.
- Ви мене не зрозумiли, - сказав опiсля лагiдно. - Менi, правда,
лучилося чути дещо про вас, але що я всяким поголоскам не довiряю, то не
повiрив i тим про вас i не виробляв собi нiякого суду про вас, т. .[24]
аж до цi© хвилини, коли я мiг оце прочитати. За це також вибачте менi.
З тими словами виняв хутко з грудно© кишенi свого пальта малий зошит,
котрий я з першого погляду пiзнала, i менi з лиця зникла потiм вся кров. У
його находився той Леною захований зошит, котрий я роздерла...
- Це вам Зоня передала? - були одинокi мо© слова.
- Зоня. Але вам це прикро?
- Прикро!
- Не гнiвайтеся! - просив вiн. - Праця ваша не находиться в негiдних
руках.
- Але йшла через негiднi руки!
- Забудьте це!
- Хiба можна?
- Можна. - I вiн усмiхнувся. - Я аж опiсля, значить, по прочитанню
розвiдки, довiдався, яким способом вона дiсталася в Зонинi руки. Менi
впала вона припадкове в руки, але не жалуйте того. Побачивши вас того
вечора, як вашi очi говорили об чiмсь, чого посеред бездушно© товпи не
було, я знав, що кожде мною почуте слiвце було неправдою, i я зрозумiв
вас. Я знаю, що ваша праця була писана "кров'ю вашого серця", i я вiдчув,
що мушу вас пiзнати; але тодi я не мiг до вас пiдiйти, мусив вiдложити це
на другий раз. Лише одного (додав по хвилi, коли я мовчала) не розумiю:
чому це ви, мабуть замiсть mottо[25], поклали стишок над працею:
Еs кlingt mir oft im Herzen
Wie ein verlorener Klang,
Der sich vergebens sehnet
Zu tonen im Gesang
Ich kann das Lied nicht finden
Zu dem er taugen mag,
Er wird wohl still verklingen
Im letzten Herzenschlag...[26]
Слiв не знайду я, щоб вилить
Душу палкую свою.
Мабуть, ця пiсня зi мною
Ляже в могилу мою.
- Вiн, правда, перечеркнений цiлком, однак ви хотiли його покласти?
- Я хотiла, - вiдповiла я, - я мусила хотiти, хоч вiн i не ма нiчого
спiльного з темою розвiдки. У мене бувають не раз дивнi, дивнi чуття; не
"чуття", - поправилась я мимовiльно, - лише поодинокi почуття, справдi,
немов якi згубленi, заблуканi в людськiм серцi тони, котрi не знають, до
котро© мелодi© приналежнi, де ©м пристати. Вони настроюють мене так
розпучливо! Чи ви бували з себе завсiгди задоволенi? - звернулась я живо
до його. - Завсiгди? Чи вас не мучить часами туга статись ще iншим? Мене
мучить! Тодi звуки томлять мене. А вiдтак зда ться менi, що я одна з тих
натур, цебто одна з тих неудачникiв, котрi нiби до всього мають хист, а
проте не доводять до нiчого! Це пересвiдчення обнiма мою душу якоюсь
лиховiсною намiткою. Хто менi докаже, що я не одна з тих безталанних?
- Ваша праця! - вiдповiв вiн, вдивившись в мене якимсь довгим,
допитливим поглядом.
- Яка праця? - спитала я iронiчно. Вiн зчудувався.
- Ну, я маю на увазi писання.
- Справдi? Не що iнше?
- Нi.
- Так я мусила би цiлком потонути в тiй працi, щоби здобути собi такий
доказ; цiлою душею, не розриваючись!
- То потонiть!
- Я би хотiла.
- Зробiть це якимсь обов'язком для себе.
- О, цього не треба, в мене досить волi i я люблю писання так само,
як напр., i музику, лише що...
- Що?
- О нiчо, нiчо! - i тут я урвала.
- Що? - домагався вiн цiкаво.
- Я зроблю це якимсь обов'язком, - вiдповiла я з притиском, але я
думала щось iнше. Iменно думала я, що менi годi тонути в уподобаннях, що
дома слiдять за мною, мов за злочинницею. Що тiтка майже брутальним
способом заборонила менi "культ примх i романтики". А коли ще Лена
розповiла ©й раз, що якийсь там "пан" кепкував собi з мо©х iдей,
розкричалася, що я вiдстрашую женихiв вiд ©© дому. Що люди готовi
подумати, буцiмто вона впо©ла в мене тi "легенди", i що ©© донька теж
така...
"Щоб ти не посмiла поводитись пiсля свого розуму, коли тобi добре!" -
казала. Того не могла я йому говорити. Я встидалася за темноту й
брусоватiсть[27] сво © рiднi i за те, що я жила в таких зависимих, майже
негiдних обставинах. Негiдних тим, що я переживала рiзнi степенi
упокорення.
- Я буду про те все добиватися свого, - сказала я, - доки не доб'юся.
- Не пiддавайтеся нiяким впливам, - обiзвався вiн, мов вiдчитав, що в
мо©й душi дiялося, - i крiпiть вашу душу, значить, - не будьте надто
вразливi на щоденщину!
- Чи так можна? - спитала я його вдруге з нета ним зчудуванням.
- Можна.
- А тепер... тепер прошу вас, звернiть менi мiй зошит! - просила я. -
Вiн дiстався без мого вiдома в Зонинi руки...
- Оставте менi його, вiн не ма тепер для вас вартостi!
- Для вас може вiн ©© ще менше мати.
- Противно[28]. Менi да вiн знов доказ, що iсну рiд iнтелiгенцi©,
котра виробля ться дiйсно сама з себе й котра виклика поступ.
Живо й скоро полилася вже наша дальша розмова. Менi здавалося, що я вже
з ним давно знайома i лиш говорити з ним не мала нагоди.
З його бесiди дiзналася я, що вiн був соцiал-демократом i загорiлим[29]
поклонником Маркса. Що ожидав спасiння вiд соцiалiстiв; що признавав лише
одну справу, а то справу соцiалiстiв. - Все iнше, - говорив, - тоне в тiй
однiй великiй могучiй iде©, злучене з нею тисячними невидимими й
нерозривними зв'язками. - Вкiнцi спитав мене, що я про те думаю.
Я не думала нiчого певного, не мала досi жодного ясного виробленого
суду; але я боялася якогось хаосу в будучностi, котрий немов вiдчувала,
боялася царювання ще грубшо© безогляднiшо© сили, як досi.
- В вас говорить лише ваше тонке вразливе сумлiння, - вiдповiв вiн
нетерпеливо на мо© слова, - але перше всього питаю вас: чи ви вiрите в
силу людсько© iнтелiгенцi©?
- Вiрю; але вiрю так само i в силу пристрастi, що потяга iнтелiгенцiю
в свiй вир, вiрю в силу самолюбства, вiрю в нетривкiсть людсько© натури.
- Щоби бути досконалим, - вiдповiв вiн, - треба бути фiлософом. Але об
тiм ви не думали, що чоловiк не винуватий тому, яким став? Не думали, що
вiн завдячу свою iстоту тому грунтовi й тiй землi, на котрiй вироста ,
тому сонцю й теплу, що його вигрiва ; тим обставинам, що його окружають,
опановують. Об тiм, мабуть, не думали? Не думали також, що нужда й розпука
зроджу в людськiй душi скорше злi, як добрi прикмети, що борба за
iснування деморалiзу ? Я вiрю в те й для того вiрю, що з царством
соцiалiстичних догм зросте правдивий поступ, що свiтло знання й краси
полл ться широкою стру ю скрiзь, i що аж тодi виб' для всiх досi
гнетених, невислуханих i слабих година дiйсно людяного щастя, розвинеться
цвiт правдиво© любовi! Дорога до такого життя проста. Оскiлько буде
меншати визискування одиницi одиницею, оскiлько буде меншати визискування
народу народом, остiлько будуть марнiти й ослабати зароди зла, буде
змiнюватися, перетворюватися людська натура, а головне нашi теперешнi
"iдеали", цебто: багатство, високi становиська i т. д. Ви, може, вiрите
так само, як ще й багато iнших, мильно[30] в якийсь подiл власностi, тому
бо©теся хаосу в будучностi? - спитав Орядин. - Або вiрите, може, в
цiлковите знесення приватно© власностi? Тодi помиля теся. Характеристичним
у соцiалiстiв не змагання до знесення власностi взагалi, а змагання до
знесення форм власностi буржуазно©. Цебто спосiб присвоювання, котрий
дозволя бiдному лише тому жити, щоби працювати на других, i то лише до
того часу, доки це владолюбнiй верствi потрiбне. Годi менi розводитись тут
о цiй квестi©[31] бог зна як, але хто вiрить в iдею поступу, той мусить
пiзнати й переконатися, що вона становить основу всякого руху й працi, i
що всiх причин суспiльного перевороту або змiн не шукати нам в людських
головах, в ©х зростаючiм пiзнаннi "вiчно©" правди або неправди i
справедливостi, але попросту в змiнах продукування й замiни; не в релiгi©
й фiлософi©, лише в економi© дотично©[32] епохи, - i що соцiалiзм не
нiякою хоробою й нiяким з'явищем, поодинокими умами штучно виробленим, а
рухом природним.
Вiн замовк i дивився на свою сигару, що тлiла мiж пальцями, а чоло його
уклалося в морщинки. Зворушився бесiдою.
Задумана й уражена палкiстю його переконання, дивилася я ще безмовно на
нього. Вiн, мабуть, вiдчув мiй погляд. Звернувся живо до мене i,
всмiхаючись якось iронiчно, сказав:
- Я, може, не повинен був об тiм говорити?
- Чому? - спитала я спокiйно.
- А тому, що... але нi, - поправився зараз, - з вами можу я об тiм
говорити, ви зверта тесь самi на цей шлях, що я про нього говорив. Це
посвiдчила менi провiдна думка вашо© розвiдки i лише ви ще того не
свiдомi. З часом перекона вас власне положення у всiм. - Трохи згодом
сказав: - Родичiв у вас нема, це знаю; але не ма те кого, хто би вам по
душi був близький?
- Не маю.
- I не мали нiколи?
- Дитиною мала я бабуню...
Вiн засмiявся тихо, однак так, що менi стало жалко, так жалко! Опiсля
глянув менi в очi, що мимовiльно зайшли слiзьми, i я бачила, що його ще
перед хвилиною спокiйне лице змiнилося.
- Ми ступа мо одною дорогою, - сказав змiненим голосом i встав, мовби
хотiв над якимсь наглим зворушенням запанувати. До нас пiдiйшла панна
Марiя з тiткою, i вiн, стиснувши крiпко мою руку, вiддалився...
Високо на небi миготiли, блищали зорi, свiтив мiсяць. Звуки гарно©
угорсько© музики розливались - далеко...
Я сидiла вже бiля мо © тiтки, що голосно бесiдувала, сидiла в чуднiм
настро©. Чим дужчий гамiр зростав довкола мене, тим бiльша тишина
змагалася в менi...
Пiвгодини пiзнiше виходили ми з городу. Саме тодi навинувся й вiн,
немов вирiс iз землi коло мене.
- Хотiв ще з вами попрощатися, - сказав i подав удруге руку.
* * *
- Ти говорила що з Орядином? - питала мене тiтка пiд час повороту
додому.
- Говорила.
- I що вiн за чоловiк?
Менi не конче хотiлося розповiсти, що я про нього думаю, i я сказала
лише, що вiн "поступовець"[33].
- Гай, гай! - загомонiла тiтка. - Поступовець! Бiда лише, що зраджу
сво©ми зубами сво поетичне походження.
- I я мав честь говорити з ним, - обiзвався вуйко з колючою iронi ю. -
Але зробив на мене страшно лихе враження. Чванився сво©м розумом чи
властиво тим, що бачив i читав много, а з того виходило, що ми тут нiби й
не чу мо i не зна мо, що дi ться справдi деiнде! Це не злий iнтерес! Це
зовсiм так, мовби такий молодик поступив вiд нас, в котрих стiльки
практики на спинi, в культурi дальше! Не так, товаришу?
- Ха-ха! - смiявся стиха професор Лорден. - Я знаю цього пташка. Ще з
гiмназi© знаю його. Замiсть при толкуваннi[34] держати перед очима Гомера
або Вергiлiя, читав собi росiйськi або французькi новелки. Ну, та за те й
дiставав вiн вiд мене сво© добре заслуженi ноти[35]. Як крейда бiлий
ставав в таких хвилях, дурiв, лютився, як скажений! Ха-ха! Я переконаний,
що остануся для нього якимось irritamentum[36] на цiле життя. Не бракувало
багато, а був би перепав при матурi, але що був сильним математиком, то
професор того предмета, саме той, що придбав йому мiсце в Моравi,
вступився за ним, а всi прочi панове мов показилися i перепустили.
- Чую, що вiн соцiалiст! - замiтив вуйко голосним шепотом, а тiтка в
тiй же хвилi оглянулася.
- Мене це зовсiм не диву , - вiдказав професор. - Пролетарi такi, як
вiн, множаться в страшенний спосiб, а вiн, напр., то саме вiдповiдне
medium[37] до соцiалiстичних експериментiв. I ви, Лореляй, мовите, що вiн
"поступовець"? - звернувся до мене, вдивляючись в мене сво©ми немилими
очима.
- Кажу, пане професор.
Вiн засмiявся знов, а тiтка закашляла.
- Зна ш, Наталочко, - обiзвався вуйко, - що я об таких
поступовцях-соцiалiстах думаю?
- Що, вуйку?
- Я думаю, що то авантюрники. В них нема вiри, нема характеру. Вони не
спосiбнi вiддатися якому-небудь сталому заводовi, видержати в тiм, як
цього вимага закон. Вони - духовнi потвори, зродженi нездоровою лектурою.
Занехавши всяку чесну працю, перебирають на себе роль реформаторiв i
спускаються на чуже добро. Смертi вони не бояться, бо в них нема бога. Так
я об них думаю!
- А що найприкрiше в цiлiй справi, - докинув професор, - це те, що ©х
поступовання заразливе, мов чума!
- Справдi, заразливе! - кликнула тiтка гiрким тоном i поступила такими
швидкими кроками вперед, що малий професор, ступаючи досi поруч не©,
остався цiлком позаду.
Опрiч мене, мабуть, i вiн вiдчув, що тiтчин окрик "справдi заразливе"
тичився мене, бо, догонивши ©©, сказав голосно:
- Щодо мене, то я радив би молодим людям, особливо панночкам, читати,
замiсть соцiалiстичних книжок, Чoковi "Stunden der Andacht"[38]. Оце
присто©ть жiнкам лiпше, пiдносить духа, я сказав би навiть - чистить душу.
- Амiнь! - шепнула менi Лена в ухо, смiючись стиха.
- Коли собi бажа те, - звернувся до мене, - то я можу вам цими творами
служити. Маю ©х у сво©й бiблiотецi. Моя жiнка мусила ©х також читати.
- Дякую, - вiдповiла я, - але я тепер читаю Шекспiра.
- То я буду просити о тi книжки, пане професор! - кликнула тiтка. Вона
була з незвiсних ще менi причин розсерджена на мене до крайностi.
- Нехай би менi ви©хав котрий з мо©х синiв з новомодними iдеями, я би
©м дав! Побачили б! Я ©м забороню й найменших зносин iз тим паничем. Не
дурно i його дядько незадоволений з його, але вiн чесний собi чоловiк,
отже, мовчить, а може, й бо©ться! - замiтив вуйко.
- Певна рiч, що лише бо©ться, - пiдтвердила тiтка. - Адже нiгiлiстичнi
замахи звiснi всiм. Менi саме в тiй хвилi приходить на думку, що Зоня
оповiдала: коли, каже, Орядин виходить з дому, то все забира з собою ключ
вiд сво © кiмнати, так що вони не можуть туди нiяким чином дiстатися, а
його куфер[39] подорожнiй запертий завсiгди обережно!
- Ну, вже вiн впада кожному в очi, - додав вуйко. - Для мене вже
доволi цього, що кепку собi з нашо© балаканки й полiтики. Це мене дуже
вразило. Я не люблю надто молодих критикiв, а особливо таких, що не мають
ще жодного становища i живуть з ласки других. Побачимо, де вiн опиниться
за двадцять рокiв! Чи не буде i для нього рiч важна дбати передусiм про
себе, а опiсля про "народ". Я рад би то побачити. Вiн каже, що в нас
iнтелiгенцiя замало працю для народу, що деiнде бачив вiн iншу силу, що
яка праця, така й будучнiсть, що все лиш вiд нас залежить! Ну-ну!
Побачимо, по-ба-чи-мо!
- Але ж, тату! - запротестувала нараз Лена, що досi заховувалася цiлком
пасивно. - Чому вже цiлком зле про нього думати? Чи це не може бути, щоб
вiн мав в дечiм слушнiсть? Зоня з ним не дуже любиться, сваряться обо аж
надто часто, але вона сама призна , що вiн здiбний i не такий
вузькоглядний, як нашi тутешнi люди! Врештi, що це ма нас обходити або
- Ну, це вже правда, - обiзвалася тiтка, - що це дуже поетична легенда.
- Але видите! - почала знов по хвилi вдовиця. - Менi все зда ться, що
вони, нiби надлiсничий i Орядин, не дуже-то любляться. Через цiлий час, як
Орядин пробував на Моравi, не при©здив анi раз його вiдвiдати. Впрочiм, це
зна те й самi, бо живете з ними в сусiдствi i як одна родина.
- Та нi, не при©здив! Це вже може бути, що не любляться. Надлiсничий i
Зоня майже нiколи про його й не згадували. Лише стара гувернантка
розпада ться над ним, - розповiдала якось ще давнiше Зоня. Я цiлу тоту
панну Марiю, правду сказавши, не дуже-то зношу, ласкава панi. З тими ©©
"нервами"... ©й-богу! не раз мене чорт бере! Бувши на мiсцi Ма вського, я
була би ©й вже давно за всю тоту ©© науку подякувала!
- А ви нiби як дума те, люба панi професорова, що надлiсничий як, буде
©© вiчно в себе держати? - вiдповiла вдовиця. - Вiн мав навiть десь
казати, що скоро лише доньку замiж вiддасть, то зараз жениться вдруге.
Пощо ж йому тодi старого толуба дома держати та пусто й дурно годувати?
Нинi на свiтi гiрко жити, а вона й так не займа ться дома нiякою роботою.
От залежить той цвiкер[18] на нiс, прижмурить очi та й зiгнеться то над
одним столом, то над другим, а там часом нiби й до пекарнi загляне.
Справжнiм господарством займа ться Зоня сама.
- Ну, так до чого ж йому гувернантка? - спитала тiтка.
- Та це лиш так, бачите, от для форми, щоби нiби якась старша женщина
дома була. Уже чого вiн для Зонi не зробить, не стерпить, - так ©© любить,
що боже! Але-бо й за що! Вона жвава й розумна дiвчина; мабуть, скоро
навинеться ©й жених.
- Авжеж! - Тут тiтка зiтхнула.
- Тодi нехай панна Марiя йде до свого любимця, - докинула вдовиця.
- Та так! Бо й куди ж ©й подiтися? Хто вiзьме на службу стару
гувернантку? А вiн, як чую, й так хоче вийти на великого пана. Чую: хоче
бути адвокатом. Чи ви не замiтили, панi, як вiн гордо голову носить?
- О, гордо, гордо! Вiн зна , що гладкий хлопець.
- Гладкий? Ха-ха-ха! Ви щось мов не довиджу те добре, панi!
- Ну, щодо того, то, може, й справдi старi очi не довиджують добре. Але
я чую, що надлiсничий хоче, аби вiн покинув студi© юридичнi та й вступив
на теологiю. Воно й не було би зле, - фiлософувала стара. - Нехай вступить
в стан божий i молиться за грiхи сво©х родичiв. Йому, правду сказавши, i
нема iншо© будучностi; по нiм видно на перший погляд, що вiн мiшано© раси.
Боженьку, боженьку! - зiтхнула. - Якi ж то не раз люди на свiтi бувають! I
при порядних родичах виросте, i вивчиться, а навинеться яке-таке, а воно й
розум утратить! - Тут i урвала вдовиця, зiтхнувши протяжно, глибоко.
Опiсля поправила окуляри на носi, уста знизились в кутиках, i вона почала
так скоро плести панчоху, що дроти лише мигтiли.
Тiтка пiдвела голову, погляд ©© спинився чомусь проникливо на менi.
I до сьогоднiшньо© днини не можу я догадатися, що той погляд мав менi
сказати.
Пам'ятаю лише, що мо© уста мимоволi затремтiли згiрдливо й що я вийшла
з кiмнати. Переступаючи через порiг, повернула я ще раз голову за "доброю"
вдовицею. ©© погляд стрiтився з мо©м. Глибокий, чигаючий погляд. В тiй же
таки самiй хвилi опустила вона руки з панчохою на колiна, присунулася
ближче до тiтки - i я чула iнстинктивно, що тепер почнеться обмова мо ©
особи...
* * *
Я його вже два днi не бачила. А нинi так хотiла його побачити!
Надворi прегарна, ясна, зориста нiч, що сво©м чарiвним споко м виклика
дивну тугу з усiх закуткiв серця; i саме перед мо©м вiкном завис мiсяць
над горами, тими темними, мовчазними великанами, низько-низенько, що
видиться: рукою би його досягнув.
Орядина не дуже люблять дома.
Менi зда ться, що я мала би йому багато що оповiдати.
Мене обняла нетерпеливiсть, туга; я смiюся сльозами, а плачу радiстю...
перенятим плачем!
Чому це так? Боже мiй, чому!
Але я не чуюся нещасливою, як перше, о нi! Я щаслива!
Я знаю, як вiн зветься. Вiн зветься - Василь.
Василь! - це гарне iм'я.
* * *
Ми ходили вчора з Леною за орудками[19] для тiтки в мiсто, i нам
лучилося бачити його. Чим ближче вiн до нас надходив, тим менше могла я
говорити. Думки розлiталися менi в головi, мiшалися чомусь; а коли
надiйшов уже зовсiм близько, то я замовкла цiлком. Певна, що поздоровить
нас, я пiдвела очi, i вiн справдi нас поздоровив. Його погляд спинився на
менi так... сама не знаю, як! Я вiдчула його так, як не вiдчула ще нiякого
погляду досi.
Вiн минав по мо©й сторонi, а менi навинулась думка, що вiн змiнився в
тiй самiй хвилi. Який же вiн гарний!
* * *
Ми познайомилися. Воно склалося так: вiд кiлькох днiв пробував у нас
один товариш вуйкiв, професор з Р., на iм'я Лорден. Бажаючи його з сво©ми
тутешнiми товаришами познайомити, велiв вуйко нам всiм надвечiр зiбратися
й пiти в мiський город[20]. Туди сходились всi знайомi. Вечiр був
прегарний, воздух свiжий; в городi грала добра музика i, увiйшовши туди,
застали ми вже велику громаду гостей.
Я була нинi - як Лена казала (вона була в незвичайно ласкавiм настро©)
- "неприступна". Якась томляча туга загнiздилася менi в серцi.
Зi входом в город опанувало мене легке, на лихорадку подобаюче
зворушення. Цiкаво обвiв мiй погляд групи людей: першi, другi; стрiв
знайомих; звичайнi лиця, а нинi начеб нуднiшi, як звичайно.
Пiшли далi, - я все роздивляюся. Нараз стиснула мене Лена за руку.
- Ходiм туди! - кликнула втiшно. - Он туди, близько альтани! - I,
звернувшись живо до тiтки, шепнула ©й кiлька слiв до вуха. Менi причулося
iм'я Зонi, i я глянула на вказане мiсце. Пiд величезною, добре менi
знайомою липою сидiв надлiсничий зi сво©ми "жiнками", а бiля них один
молодий судовий практикант, Ленина i Зонина "тайна". Тiтка звернулася
туди, а ми обi за нею.
Дуже живо й дуже галасливо вiдбулися привiтання. Не побалакавши ще як
слiд, найшли десь уже й причину до найсердечнiшого смiху. Роздiлились коло
двох столiв i посiдали. Лена немов знов зрослася з Зонею, а молодий
урядник i собi сiв бiля ©х, веселий i ласкавий до Зонi, хоч Лена горнеться
бiльше до його.
Побачивши мене, що стою ще нерiшена, до кого прилучитися, Зоня
обзирнулася довкола себе.
- Де Василь дiвся? - спитала бистро. - Василю! - кликнула нетерпеливо,
а трохи згодом вiддалилася вiд нас, розглядаючися на всi сторони живо.
Вiдчувши, о що рiч iде, менi стало нiяково, i я була готова пiдiйти до
панни Марi©, але тут схопила мене Лена за руку.
- Пожди, - мовила, - не бачиш? Зоня хоче тебе познайомити з Орядином. З
ним лучче забавишся, як з панною Марi ю, вiн i так казав менi колись-то,
що рад би тебе пiзнати. Панна Марiя розбесiдувалася так живо з професором
Лорденом, що було би нечемно переривати ©м бесiду!
- А я таки пiду до не©, - вiдповiла я холодно. Я вже зрозумiла, чому й
вона бажала мене позбутися, бажала знайомства мого з Орядином. Вона не
любила мене коло себе, коли який мужчина зближався до не©. Зонi вона не
боялася, бо була гарнiша вiд не©. Тепер вона держала так сильно мою руку,
мов клiщами.
- Яка ти! - смiялася насилу. - Мабуть, нинiшнiй комплiмент Лордена, що
подоба ш з тво©м волоссям на Лореляй, сподобався тобi так, що ти хотiла би
його ще раз почути? А от дивись, там вже iде Зоня. - I справдi почувся
десь Зонин голос бiля нас.
- Я би лише рада знати, - гомонiла вона, - чому ти нас покинув!
- Невже ти за мо©м товариством скучала? - чути було вiдповiдь трохи
iронiчну.
- Ет! що ти плетеш! Я хочу тебе познайомити з панною Наталi ю
Верковичiвною. От що! З нами ти й так нудишся.
I в тiй-таки хвилi станула з ним передо мною й познайомила нас. За
хвильку й заки ми ще вспiли промовити до себе хоч слово, зникли всi тро
так скоро, якби в землю запалися.
Ми осталися самi.
Я була змiшана й не знала, що промовити. До того здавалося менi, що
тiтка, котра недалеко сидiла, пiдслуху кожде мо слiвце, слiдить за
кождим мо©м рухом i загомонить кождо© хвилi по-свому на мене. Та цим разом
я, мабуть, помилилася. Саме в цiй хвилi розлягся вимушений смiх ©©, а з
ним злилося i вуйкове добродушне, широке "ге-ге-ге!". Забава лилася там,
очевидно, веселою стру ю, й менi не було чого боятися.
- Не погуляти б i нам трохи по саду? - спитав вiн, запинаючи сво©
рукавички надто скоро.
- Добре! Ходiм!
I ми пiшли вiльною ходою вперед, бiльше розглядаючись, як бесiдуючи.
Переходячи попри "наших", задержався вiн на хвильку, бо панна Марiя хотiла
йому щось сказати.
- Вiдшукайте, Василечку, Зоню, бо я ©© нiде не бачу. Як забралися всi
тро , так i пропали. Я боюся, щоби не перестудилася в сво©й легкiй одежi.
- Лишiть ©х, панно Марi ! - перебила тiтка скоро. - Лишiть ©х! Не
зна те? Молодiж чу ться свобiднiшою, коли не бачить надзорцiв над собою.
Нехай бавляться! Лишiть ©х, пане Орядин!
Орядин склонився мовчки, а я закусила уста, на котрi закрався насилу
усмiх. Менi говорила тiтка неустанно, що оставатися дiвчатам без старших в
товариствi молодих мужчин - то найгрубше переступство супроти доброго
смаку, а тут...
- Еге! пане studious[21]! - почувся десь за мо©ми плечима немилий голос
професора Лордена. - Це справдi ви, Орядин?
- А я, я! - вiдповiв цей, обзираючись з немалим зчудуванням i мов
немило вражений.
- Гм, з Морави? Гм, та чому не подасте ©й (вiн кивнув головою на мене),
тiй Лореляй, рам'я[22]?
- Якi вже в вас дивнi вигади, пане професоре! - вмiшалась тiтка. - Вже
цiлком перехрестили нашу Наталочку... ха-ха-ха.
- Еге, гм, еге! - воркотiв вiн пiд носом, пiдкручуючи сво© сивiючi вуса
i не зводячи з мене анi на хвилину сво©х блискучих малих очей.
Вiдопхана тiтчиним смiхом i тим його поглядом, вiдвернулась я вiд
цiлого товариства i пiшла звiльна вперед. За кiлька хвилин опинився й
Орядин бiля мене.
- Iй-богу! - говорив, ступаючи скоро поруч мене. - I не надiявся нiколи
побачити тут оце© мумi© з Р. Що вiн тут робить?
- Вiн у нас. При©хав на кiлька днiв до вуйка. А ви знали його теж
давнiше?
- Чи я знав! Вiн був мо©м професором. Ми ненавидiлися - страх! Я його
за те, що "пiк" за греку[23], а вiн мене, як говорив, за мою "зухвалiсть".
Як же вiн вам подоба ться? - I при цих сво©х послiднiх словах розсмiявся
сам.
- Несимпатичний. Робить враження прича ного; впрочiм, не люблю
оставатися з ним сама.
Вiн усмiхнувся, поглянувши десь далеко вперед себе.
- Прича ного, кажете. Це було би ще о нiм лагiдно сказано. Вiн чоловiк
без серця, без душi, мстивий, а до того консерватист до смiшностi. Не
зна те, чи живе ще його жiнка?
- Живе. Але вiн жалiвся, що дуже хора i що пробува вже довший час з
дитиною у сво©х родичiв.
- Бiдна! Вона була така гарна й така лагiдна. Вiн коли тiльки прийшов
зi школи в злiм настро©, то все починав з нею сварку. Ми, хлопцi, всi о
тiм знали. Вже замучив ©©, мабуть, зовсiм; ©й i так не було багато
потрiбно, вона була нiжна, мов та паутинка...
- Вона ма бути далеко молодша вiд його, споминав вуйко.
- Молодша. Вiн оженився трохи пiзно. Чи ви розмовляли з ним довше?
- Нi, а потiм...менi не хочеться того слухати, що вiн менi говорить!
- Вiн зве вас Лореляй, - закинув Орядин.
- I не мав що лiпшого придумати! - вiдповiла я, мимоволi сердито. -
От... нiмець!
Вiн усмiхнувся.
- Не говорити б нам лiпше о чiм iншiм? - спитала я.
- I я так думаю. Не люблю про його згадувати. Може би, ми де-небудь
сiли? Город малий, приходиться лиш другим з дороги уступатися, а тим лише
втомитеся.
Саме проти нас, пiд кущами турецького бозу, стояла лавка, з свiтлом
поруч. Там ми усiли, - замовкли.
Довкола нас гамiр, музика, розмови, смiхи, а ми наче понiмiли. Вiн зняв
мовчки капелюх з голови i вiдгортав волосся з чола. Трохи згодом почула я
його погляд на собi.
- От що тепер сказав би я до хвилини... - обiзвався вiн.
- Що? - я глянула на його спокiйно, вижидаючи.
- Сказав би: тривай ще, ти така гарна!
- Чим гарна?
- Тим, що переживаю ©© з вами. Я не вiдзивалася, а вiн, потрохи
зворушений, говорив далi:
- Другий просив би вас в тiй хвилi о прощення, а я, користаючи з кождо©
хвилини...
- Чому о прощення? - перебила я йому, здивована.
- Ну, за мо здоровлення колись-то, коли я вас не пiзнав перше по
законах етикетальних, а так лише.
- З чутки? - Це слово вимовила я мимоволi гiрко. Завдяки любовi мо ©
тiтки, я не тiшилася найлiпшою славою мiж знайомими. .
Мов переляканий, пiдвiв вiн голову й видивився на мене.
- Ви мене не зрозумiли, - сказав опiсля лагiдно. - Менi, правда,
лучилося чути дещо про вас, але що я всяким поголоскам не довiряю, то не
повiрив i тим про вас i не виробляв собi нiякого суду про вас, т. .[24]
аж до цi© хвилини, коли я мiг оце прочитати. За це також вибачте менi.
З тими словами виняв хутко з грудно© кишенi свого пальта малий зошит,
котрий я з першого погляду пiзнала, i менi з лиця зникла потiм вся кров. У
його находився той Леною захований зошит, котрий я роздерла...
- Це вам Зоня передала? - були одинокi мо© слова.
- Зоня. Але вам це прикро?
- Прикро!
- Не гнiвайтеся! - просив вiн. - Праця ваша не находиться в негiдних
руках.
- Але йшла через негiднi руки!
- Забудьте це!
- Хiба можна?
- Можна. - I вiн усмiхнувся. - Я аж опiсля, значить, по прочитанню
розвiдки, довiдався, яким способом вона дiсталася в Зонинi руки. Менi
впала вона припадкове в руки, але не жалуйте того. Побачивши вас того
вечора, як вашi очi говорили об чiмсь, чого посеред бездушно© товпи не
було, я знав, що кожде мною почуте слiвце було неправдою, i я зрозумiв
вас. Я знаю, що ваша праця була писана "кров'ю вашого серця", i я вiдчув,
що мушу вас пiзнати; але тодi я не мiг до вас пiдiйти, мусив вiдложити це
на другий раз. Лише одного (додав по хвилi, коли я мовчала) не розумiю:
чому це ви, мабуть замiсть mottо[25], поклали стишок над працею:
Еs кlingt mir oft im Herzen
Wie ein verlorener Klang,
Der sich vergebens sehnet
Zu tonen im Gesang
Ich kann das Lied nicht finden
Zu dem er taugen mag,
Er wird wohl still verklingen
Im letzten Herzenschlag...[26]
Слiв не знайду я, щоб вилить
Душу палкую свою.
Мабуть, ця пiсня зi мною
Ляже в могилу мою.
- Вiн, правда, перечеркнений цiлком, однак ви хотiли його покласти?
- Я хотiла, - вiдповiла я, - я мусила хотiти, хоч вiн i не ма нiчого
спiльного з темою розвiдки. У мене бувають не раз дивнi, дивнi чуття; не
"чуття", - поправилась я мимовiльно, - лише поодинокi почуття, справдi,
немов якi згубленi, заблуканi в людськiм серцi тони, котрi не знають, до
котро© мелодi© приналежнi, де ©м пристати. Вони настроюють мене так
розпучливо! Чи ви бували з себе завсiгди задоволенi? - звернулась я живо
до його. - Завсiгди? Чи вас не мучить часами туга статись ще iншим? Мене
мучить! Тодi звуки томлять мене. А вiдтак зда ться менi, що я одна з тих
натур, цебто одна з тих неудачникiв, котрi нiби до всього мають хист, а
проте не доводять до нiчого! Це пересвiдчення обнiма мою душу якоюсь
лиховiсною намiткою. Хто менi докаже, що я не одна з тих безталанних?
- Ваша праця! - вiдповiв вiн, вдивившись в мене якимсь довгим,
допитливим поглядом.
- Яка праця? - спитала я iронiчно. Вiн зчудувався.
- Ну, я маю на увазi писання.
- Справдi? Не що iнше?
- Нi.
- Так я мусила би цiлком потонути в тiй працi, щоби здобути собi такий
доказ; цiлою душею, не розриваючись!
- То потонiть!
- Я би хотiла.
- Зробiть це якимсь обов'язком для себе.
- О, цього не треба, в мене досить волi i я люблю писання так само,
як напр., i музику, лише що...
- Що?
- О нiчо, нiчо! - i тут я урвала.
- Що? - домагався вiн цiкаво.
- Я зроблю це якимсь обов'язком, - вiдповiла я з притиском, але я
думала щось iнше. Iменно думала я, що менi годi тонути в уподобаннях, що
дома слiдять за мною, мов за злочинницею. Що тiтка майже брутальним
способом заборонила менi "культ примх i романтики". А коли ще Лена
розповiла ©й раз, що якийсь там "пан" кепкував собi з мо©х iдей,
розкричалася, що я вiдстрашую женихiв вiд ©© дому. Що люди готовi
подумати, буцiмто вона впо©ла в мене тi "легенди", i що ©© донька теж
така...
"Щоб ти не посмiла поводитись пiсля свого розуму, коли тобi добре!" -
казала. Того не могла я йому говорити. Я встидалася за темноту й
брусоватiсть[27] сво © рiднi i за те, що я жила в таких зависимих, майже
негiдних обставинах. Негiдних тим, що я переживала рiзнi степенi
упокорення.
- Я буду про те все добиватися свого, - сказала я, - доки не доб'юся.
- Не пiддавайтеся нiяким впливам, - обiзвався вiн, мов вiдчитав, що в
мо©й душi дiялося, - i крiпiть вашу душу, значить, - не будьте надто
вразливi на щоденщину!
- Чи так можна? - спитала я його вдруге з нета ним зчудуванням.
- Можна.
- А тепер... тепер прошу вас, звернiть менi мiй зошит! - просила я. -
Вiн дiстався без мого вiдома в Зонинi руки...
- Оставте менi його, вiн не ма тепер для вас вартостi!
- Для вас може вiн ©© ще менше мати.
- Противно[28]. Менi да вiн знов доказ, що iсну рiд iнтелiгенцi©,
котра виробля ться дiйсно сама з себе й котра виклика поступ.
Живо й скоро полилася вже наша дальша розмова. Менi здавалося, що я вже
з ним давно знайома i лиш говорити з ним не мала нагоди.
З його бесiди дiзналася я, що вiн був соцiал-демократом i загорiлим[29]
поклонником Маркса. Що ожидав спасiння вiд соцiалiстiв; що признавав лише
одну справу, а то справу соцiалiстiв. - Все iнше, - говорив, - тоне в тiй
однiй великiй могучiй iде©, злучене з нею тисячними невидимими й
нерозривними зв'язками. - Вкiнцi спитав мене, що я про те думаю.
Я не думала нiчого певного, не мала досi жодного ясного виробленого
суду; але я боялася якогось хаосу в будучностi, котрий немов вiдчувала,
боялася царювання ще грубшо© безогляднiшо© сили, як досi.
- В вас говорить лише ваше тонке вразливе сумлiння, - вiдповiв вiн
нетерпеливо на мо© слова, - але перше всього питаю вас: чи ви вiрите в
силу людсько© iнтелiгенцi©?
- Вiрю; але вiрю так само i в силу пристрастi, що потяга iнтелiгенцiю
в свiй вир, вiрю в силу самолюбства, вiрю в нетривкiсть людсько© натури.
- Щоби бути досконалим, - вiдповiв вiн, - треба бути фiлософом. Але об
тiм ви не думали, що чоловiк не винуватий тому, яким став? Не думали, що
вiн завдячу свою iстоту тому грунтовi й тiй землi, на котрiй вироста ,
тому сонцю й теплу, що його вигрiва ; тим обставинам, що його окружають,
опановують. Об тiм, мабуть, не думали? Не думали також, що нужда й розпука
зроджу в людськiй душi скорше злi, як добрi прикмети, що борба за
iснування деморалiзу ? Я вiрю в те й для того вiрю, що з царством
соцiалiстичних догм зросте правдивий поступ, що свiтло знання й краси
полл ться широкою стру ю скрiзь, i що аж тодi виб' для всiх досi
гнетених, невислуханих i слабих година дiйсно людяного щастя, розвинеться
цвiт правдиво© любовi! Дорога до такого життя проста. Оскiлько буде
меншати визискування одиницi одиницею, оскiлько буде меншати визискування
народу народом, остiлько будуть марнiти й ослабати зароди зла, буде
змiнюватися, перетворюватися людська натура, а головне нашi теперешнi
"iдеали", цебто: багатство, високi становиська i т. д. Ви, може, вiрите
так само, як ще й багато iнших, мильно[30] в якийсь подiл власностi, тому
бо©теся хаосу в будучностi? - спитав Орядин. - Або вiрите, може, в
цiлковите знесення приватно© власностi? Тодi помиля теся. Характеристичним
у соцiалiстiв не змагання до знесення власностi взагалi, а змагання до
знесення форм власностi буржуазно©. Цебто спосiб присвоювання, котрий
дозволя бiдному лише тому жити, щоби працювати на других, i то лише до
того часу, доки це владолюбнiй верствi потрiбне. Годi менi розводитись тут
о цiй квестi©[31] бог зна як, але хто вiрить в iдею поступу, той мусить
пiзнати й переконатися, що вона становить основу всякого руху й працi, i
що всiх причин суспiльного перевороту або змiн не шукати нам в людських
головах, в ©х зростаючiм пiзнаннi "вiчно©" правди або неправди i
справедливостi, але попросту в змiнах продукування й замiни; не в релiгi©
й фiлософi©, лише в економi© дотично©[32] епохи, - i що соцiалiзм не
нiякою хоробою й нiяким з'явищем, поодинокими умами штучно виробленим, а
рухом природним.
Вiн замовк i дивився на свою сигару, що тлiла мiж пальцями, а чоло його
уклалося в морщинки. Зворушився бесiдою.
Задумана й уражена палкiстю його переконання, дивилася я ще безмовно на
нього. Вiн, мабуть, вiдчув мiй погляд. Звернувся живо до мене i,
всмiхаючись якось iронiчно, сказав:
- Я, може, не повинен був об тiм говорити?
- Чому? - спитала я спокiйно.
- А тому, що... але нi, - поправився зараз, - з вами можу я об тiм
говорити, ви зверта тесь самi на цей шлях, що я про нього говорив. Це
посвiдчила менi провiдна думка вашо© розвiдки i лише ви ще того не
свiдомi. З часом перекона вас власне положення у всiм. - Трохи згодом
сказав: - Родичiв у вас нема, це знаю; але не ма те кого, хто би вам по
душi був близький?
- Не маю.
- I не мали нiколи?
- Дитиною мала я бабуню...
Вiн засмiявся тихо, однак так, що менi стало жалко, так жалко! Опiсля
глянув менi в очi, що мимовiльно зайшли слiзьми, i я бачила, що його ще
перед хвилиною спокiйне лице змiнилося.
- Ми ступа мо одною дорогою, - сказав змiненим голосом i встав, мовби
хотiв над якимсь наглим зворушенням запанувати. До нас пiдiйшла панна
Марiя з тiткою, i вiн, стиснувши крiпко мою руку, вiддалився...
Високо на небi миготiли, блищали зорi, свiтив мiсяць. Звуки гарно©
угорсько© музики розливались - далеко...
Я сидiла вже бiля мо © тiтки, що голосно бесiдувала, сидiла в чуднiм
настро©. Чим дужчий гамiр зростав довкола мене, тим бiльша тишина
змагалася в менi...
Пiвгодини пiзнiше виходили ми з городу. Саме тодi навинувся й вiн,
немов вирiс iз землi коло мене.
- Хотiв ще з вами попрощатися, - сказав i подав удруге руку.
* * *
- Ти говорила що з Орядином? - питала мене тiтка пiд час повороту
додому.
- Говорила.
- I що вiн за чоловiк?
Менi не конче хотiлося розповiсти, що я про нього думаю, i я сказала
лише, що вiн "поступовець"[33].
- Гай, гай! - загомонiла тiтка. - Поступовець! Бiда лише, що зраджу
сво©ми зубами сво поетичне походження.
- I я мав честь говорити з ним, - обiзвався вуйко з колючою iронi ю. -
Але зробив на мене страшно лихе враження. Чванився сво©м розумом чи
властиво тим, що бачив i читав много, а з того виходило, що ми тут нiби й
не чу мо i не зна мо, що дi ться справдi деiнде! Це не злий iнтерес! Це
зовсiм так, мовби такий молодик поступив вiд нас, в котрих стiльки
практики на спинi, в культурi дальше! Не так, товаришу?
- Ха-ха! - смiявся стиха професор Лорден. - Я знаю цього пташка. Ще з
гiмназi© знаю його. Замiсть при толкуваннi[34] держати перед очима Гомера
або Вергiлiя, читав собi росiйськi або французькi новелки. Ну, та за те й
дiставав вiн вiд мене сво© добре заслуженi ноти[35]. Як крейда бiлий
ставав в таких хвилях, дурiв, лютився, як скажений! Ха-ха! Я переконаний,
що остануся для нього якимось irritamentum[36] на цiле життя. Не бракувало
багато, а був би перепав при матурi, але що був сильним математиком, то
професор того предмета, саме той, що придбав йому мiсце в Моравi,
вступився за ним, а всi прочi панове мов показилися i перепустили.
- Чую, що вiн соцiалiст! - замiтив вуйко голосним шепотом, а тiтка в
тiй же хвилi оглянулася.
- Мене це зовсiм не диву , - вiдказав професор. - Пролетарi такi, як
вiн, множаться в страшенний спосiб, а вiн, напр., то саме вiдповiдне
medium[37] до соцiалiстичних експериментiв. I ви, Лореляй, мовите, що вiн
"поступовець"? - звернувся до мене, вдивляючись в мене сво©ми немилими
очима.
- Кажу, пане професор.
Вiн засмiявся знов, а тiтка закашляла.
- Зна ш, Наталочко, - обiзвався вуйко, - що я об таких
поступовцях-соцiалiстах думаю?
- Що, вуйку?
- Я думаю, що то авантюрники. В них нема вiри, нема характеру. Вони не
спосiбнi вiддатися якому-небудь сталому заводовi, видержати в тiм, як
цього вимага закон. Вони - духовнi потвори, зродженi нездоровою лектурою.
Занехавши всяку чесну працю, перебирають на себе роль реформаторiв i
спускаються на чуже добро. Смертi вони не бояться, бо в них нема бога. Так
я об них думаю!
- А що найприкрiше в цiлiй справi, - докинув професор, - це те, що ©х
поступовання заразливе, мов чума!
- Справдi, заразливе! - кликнула тiтка гiрким тоном i поступила такими
швидкими кроками вперед, що малий професор, ступаючи досi поруч не©,
остався цiлком позаду.
Опрiч мене, мабуть, i вiн вiдчув, що тiтчин окрик "справдi заразливе"
тичився мене, бо, догонивши ©©, сказав голосно:
- Щодо мене, то я радив би молодим людям, особливо панночкам, читати,
замiсть соцiалiстичних книжок, Чoковi "Stunden der Andacht"[38]. Оце
присто©ть жiнкам лiпше, пiдносить духа, я сказав би навiть - чистить душу.
- Амiнь! - шепнула менi Лена в ухо, смiючись стиха.
- Коли собi бажа те, - звернувся до мене, - то я можу вам цими творами
служити. Маю ©х у сво©й бiблiотецi. Моя жiнка мусила ©х також читати.
- Дякую, - вiдповiла я, - але я тепер читаю Шекспiра.
- То я буду просити о тi книжки, пане професор! - кликнула тiтка. Вона
була з незвiсних ще менi причин розсерджена на мене до крайностi.
- Нехай би менi ви©хав котрий з мо©х синiв з новомодними iдеями, я би
©м дав! Побачили б! Я ©м забороню й найменших зносин iз тим паничем. Не
дурно i його дядько незадоволений з його, але вiн чесний собi чоловiк,
отже, мовчить, а може, й бо©ться! - замiтив вуйко.
- Певна рiч, що лише бо©ться, - пiдтвердила тiтка. - Адже нiгiлiстичнi
замахи звiснi всiм. Менi саме в тiй хвилi приходить на думку, що Зоня
оповiдала: коли, каже, Орядин виходить з дому, то все забира з собою ключ
вiд сво © кiмнати, так що вони не можуть туди нiяким чином дiстатися, а
його куфер[39] подорожнiй запертий завсiгди обережно!
- Ну, вже вiн впада кожному в очi, - додав вуйко. - Для мене вже
доволi цього, що кепку собi з нашо© балаканки й полiтики. Це мене дуже
вразило. Я не люблю надто молодих критикiв, а особливо таких, що не мають
ще жодного становища i живуть з ласки других. Побачимо, де вiн опиниться
за двадцять рокiв! Чи не буде i для нього рiч важна дбати передусiм про
себе, а опiсля про "народ". Я рад би то побачити. Вiн каже, що в нас
iнтелiгенцiя замало працю для народу, що деiнде бачив вiн iншу силу, що
яка праця, така й будучнiсть, що все лиш вiд нас залежить! Ну-ну!
Побачимо, по-ба-чи-мо!
- Але ж, тату! - запротестувала нараз Лена, що досi заховувалася цiлком
пасивно. - Чому вже цiлком зле про нього думати? Чи це не може бути, щоб
вiн мав в дечiм слушнiсть? Зоня з ним не дуже любиться, сваряться обо аж
надто часто, але вона сама призна , що вiн здiбний i не такий
вузькоглядний, як нашi тутешнi люди! Врештi, що це ма нас обходити або