Страница:
сво © кiмнати. Стiльки було всi © бесiди мiж нами сьогоднi. Коли я,
покликана наново панею Марко, прийшла вдруге мiж них на веранду, вiн
оповiдав далi щось матерi i мов не замiчав мене. Та й мав же вiн що
оповiдати: вiн подорожував стiльки по свiтi, пробував щохвилi в iнших
кра©нах, бачив стiльки, тож i мiг оповiдати, мов "з книжки". Адже задля
пiзнання свiту вступив до маринарки. Я сидiла недалеко них мовчки, слухала
i приглядалася йому. По нiм було видно слов'янське походження, хоч
здававсь менi дуже знiмченим. Говорив знамените нiмецькою мовою i з
очевидним замилуванням; з його рухiв видко було певнiсть, а з його мови
широкий свiтогляд. Менi навинулася мимоволi замiтка Оксани, що вiн
" вропе ць" i що йому цiлком байдуже, до яко© вiн нацi© належить. З його
бесiди додумувалась я, що вiн демократ, хоч iз друго© сторони пробивавсь у
нiм якийсь аристократизм, котрий застерiга ться заздалегiдь вiд усякого
спiльництва з тим, що звуть "плебейськiстю", сторонить вiд його в думаннi
i в учинках.
Я прирiвняла його до Орядина, i вiн видався менi контрастом того ж.
Орядин був з виду гарний, майже пишний, а цей майже поганий. Орядин був
iнтересний сво ю непостiйнiстю, сво ю гарячою, лиш почасти гамованою
натурою, а цей сво ю тонкiстю так в рухах, як i в думаннi, сво ю лагiдною
певнiстю.
Вiд часу до часу задержувався в бесiдi його ясний, бистрий зiр на менi,
мов слова його говорилися i для мене, але я знала, що вони не були i для
мене висказанi, я вiдчувала це. Його iстота була менi така чужа, така
далека всьому тому, в чiм я жила i чим була наскрiзь перейнята, що мене
обгортало все наново чувство самотностi, i я мимохiть зверталася в думцi
до Орядина. Вiн iнший, сто©ть чимось так близько до мене, чимось
спорiднений зi мною, чомусь так добре, добре знайомий! Чому загнiвався?
Яке зло заподiяла йому? Для чого хоче мене понизити? Адже ми одно© матерi
дiти, доля наша змалку трохи не однакова! Коли б вiн знав, яка я самiтна,
як жадна не раз сильно© опори, соромився би свого поведення...
Цього вечора чулась я дуже нещасливою. Панi Марко майже не замiчала
мене, а я старалася всiма силами не звертати нi ©©, нi його уваги на себе.
Вона, ущасливлена поворотом сина, говорила раз по раз, що вiн "цiлий
батько", дивилася, слiдила за ним вогкими очима, гладила його по лицi, по
волоссю, мов малу дитину, а вiн, розжалоблений тою любов'ю i майже
засоромлений, цiлував вдячно руку, що провадила його з наймолодших лiт i
стерегла вiд зла i горя, мов рiдна мати.
- Ти менi нiколи не справляв гризоти, - чула я, як до нього нiжно
говорила, - цiлком так, як твiй дорогий отець. Ти будеш колись так само
добрим мужем, як вiн, вiрним таким... не правда ж, мiй любий, любий
сину?..
- Що я люблю, люблю вже навiки, - вiдповiв вiн ©й пiвголосом словами
поета Гейне... I тi слова запали менi глибоко в пам'ять. Гарнi!
* * *
Спершу держався вiд мене подалеки, мовби боявся з мо © сторони якого
нападу на себе, а я, горда, несмiлива, вразлива, задивилася на його i
поступала собi так само, що аж смiшно було. На його питання вiдповiдала
коротко i холодно, нагоди остатися з ним самим хоч би i як коротко уникала
тривожно, а коли не могла вiд того оберегтись, то сидiла вже мовчки, з
опущеними вiями i не заговорила нiколи перша. "Я не забуваю, що я
товаришка! - говорив йому мiй погляд. - Не забуваю, не бiйтеся! Я до вас
не зближуся анi на один крок, анi одною думкою, я не з тих, перед котрими
треба утiкати!"
Чи вiн розумiв мене?
Не знаю.
Пiзнiше, т. . коли минув перший тиждень, став iншим. Розпочинав сам
розмову, оставався радо в мо©м товариствi, а деколи задержував майже
насилу рiзними питаннями, коли я не хотiла з ним довго розмовляти.
Звичайно розпочинав розмову розпитуванням про життя i привички сво ©
матерi або про ©© заняття, опiсля переходив на мо заняття, мо©
замилування... про те, що мене найбiльше займало, про музику, лiтературу,
про мо© знайомства. Розпитуючи про знайомства, дивився на мене довгим,
повним поглядом. Я вiдповiдала коротко, ретельно, мов мусила так
вiдповiдати; вiн мав, впрочiм, дивний i лиш йому властивий спосiб питати.
Чинив це так лагiдно, так спокiйно заразом, мовби то не "товаришка" стояла
перед ним, а якась сполохана, чудна птаха, готова утекти йому з-перед очей
щохвилi i не вернутися. "Тому вiн i лiкар, - думала я собi, - привчився з
рiзними людьми рiзних способiв".
Часом, коли я безмовно i безшелесне вешталася по хатi, чи спрятуючи
що-небудь, чи поливаючи цвiти, чи переходячи по що-небудь через усi
кiмнати, слiдив неустанно поглядом за мною. Спершу боялась я тих
проникливих цiкавих поглядiв з-поза окуляр, але з часом привикла я до них,
i вони не здавалися менi вже такими гострими, тим бiльше, коли я
переконалася, що вiн наскрiзь лагiдна натура.
Одного разу було в нашiм городi занятих бiльше робiтникiв: копали
ставок. Вiн наглядав за працею сам, вештався невтомимо бiля них вiд рана
до вечора, оповiдаючи ©м бог зна що, пояснюючи та навчаючи ©х про рiзнi,
©м незвiснi речi. Довiдавшись при тiй нагодi, що в одного з них дитина вже
вiд довшого часу слабу , зайшов туди переконатись наочно об усiм. Одному з
робiтникiв виробив прохання, щоби його старого немiчного батька приняли в
дiм бiдних, а одному виробив мiсячну запомогу. Цей був уже старий чоловiк,
походив зi значно© колись родини i стерiг завсiгди влiтi нашого городу.
- Прийдеться зi старою просто з голоду згинути, коли сили в руках не
стане, - говорив досi, - бо жебрати не вчився я замолоду та й на старiсть
не потраплю.
Ми були би об тiм всiм i не знали, коли би старий не оповiв нам того, а
мати подужавшо© дитини не прийшла подякувати за добрий вчинок i грошову
помiч, яку вiд його дiстала, його не було тодi дома, однак панi Марко
обiцяла бiднiй, що перекаже синовi слова подяки... Коли повернув i вона
все докладно переказала йому, спалахнув, мовби його хто окропом обiлляв.
"I не мали що згадувати, та це", - вiдповiв. А побачивши припадком i мене,
зморщив брови, вхопив капелюх i вийшов знов кудись.
По трьох недiлях стали ми вже цiлком добрими товаришами. Я навчилась
розумiти його лагiдне, однак супроти себе майже строге поступування, а
вiн, пiзнавши мою вразливу, полохливу вдачу, обходився зi мною нiжно,
обережно, мов з мотилем.
- Ви боялися мене спершу, сторонили вiд мене, - сказав менi одного
разу, коли ми сидiли якось у кiмнатi, я при якiйсь "термiновiй" роботi для
панi Марко, а вiн з газетою в руках, читаючи що iнтереснiше уголос.
- Боялася.
- Чому? - Його ясний повний погляд спинився вижидаюче на менi.
Я в першiй хвилi вагалася оповiсти йому, що мене вiд нього вiдпихало,
але врештi сказала. А то, як менi здавалося, що вiн боявся мене, немов
маловажив за те, що я лиш "товаришка"! Здавався менi зарозумiлим i надто
критично успособленим; я чулася при нiм пригнобленою, боялася i того, що
вiн стiльки знав i бачив. (Тут вiн усмiхнувся весело). Менi неустанно
привиджувалося, що вiн у глибинi свого серця глумить собi з мене i з того,
що менi було найсвятiше.
Вiн прислухався спокiйно мо©м словам, мов ждав ще дальших i дальших
об'яснень, а врештi сказав так само спокiйно, майже байдуже:
- Це правда, я уникав вас дiйсно. В менi якась особливша i непоборима
антипатiя супроти всiх товаришок, гувернанток, учительок i тим подiбних
iстот. Чому, сам не знаю. Може бути тому, що вони нагадують менi тих, що
хотять tout рriх[87] стояти "самi". Я мав часто нагоду стрiчатися з
невикiнченими емансипатками, а тi так обридли менi з сво©м "питанням
жiночим" i балаканням про рiвноправнiсть, що я ©х нiколи не можу стерпiти.
Не думайте, - додав поважно, - що я належу до тих, що моляться до
непросвiчено© женщини, що ©х iдеалом або молода неосвiчена на©вна дiвчина,
або замiжня жiнка з величезним бiлим фартушком i купою ключiв при боцi. Я
знаю, що викликало рух жiночий, так само, що викликало й соцiалiзм i iншi
об'яви в суспiльствi. Я знаю, що вони i мають право домагатися того
всього, чого власне домагаються; я переконаний, що вони доб'ються колись
сво©х жадань; лише, бачите, я не можу цiлком з тим погодитися, щоб жiнку
трактовано лише як людину, як це власне роблять оборонцi полу жiночого, а
не також, як i жiнку.
- Так у вас жiнка не те саме, що людина-чоловiк?
- Чи словом "чоловiк" назива ться лише мужчину?
- Нi, однак його життя бiльше забезпечене, нiж жiнки.
- То сво ю дорогою; але було би лучче, коли б зi змiною обставин не
змiняли i жiнки свого характеру, т. . не змiняли насильно. Я хотiв би,
щоб обставини змiнялися задля них, а не вони задля обставин або задля
яко©сь "свободи". В мо©х очах женщина - то щось таке несказанно гарне,
тонке, як i мужчина в сво©м родi. Однак обо тратять на красi, коли одно
прийма те, що належиться другому.
- Чи жiнки змiняються так сильно, на вашу думку ?
- Ах, змiняються! Чи ви гада те, що з доступом до всяких занять i до
всяких наук зробляться сильнiшими, напр., в характерi?
- Я думаю, що так!
- Ну, воно зда ться так, однак чому здрiбнiв дух у мужчин, хоч йому
подають широку науку змалку, аж до пiзнього вiку? Чому ста плиткий,
поганий, самолюбний, задоволений iз себе так, якби осягнув уже найвищий
верх досконалостi i дальше не потребував сягати? Чому воно так? Чому
знам'я нашого часу - самолюбство i обезсилення? Чи вам не приходило iнколи
на думку, що в думаннi людськiм ндетав застiй, що воно потребу якогось,
сильного порушення, щоби змiнилося, вiджило, але не теперiшнiм плитким,
самолюбним життям, лиш якимсь кращим, чистiшим i сильнiшим! Нинiшнi часи,
- додав по легкiй задумi, - пригадують менi морську тишину, напр., пiд
рiвником[88]. Горе кораблевi вiтрильному, коли натрапить на таку нещасну
пору. Ви, мабуть, не зна те, що воно таке. Без подуву вiтру жарить сонце
огнем незносним i розклада вкупi з кислородом воздушним всi органiчнi
тiла. Вода морська почина гнити, i гидкий жовто-брунатний слиз окружа
корабель довкола, як далеко засягне око. Гниль удiлю ться м'ясу, хлiбовi,
солодкiй водi i всiм харчовим засобам, що корабель везе з собою. Та гниль
переноситься помалу i на людськi тiла, i нема на не© лiку на цiлiм свiтi.
Спочатку мiг би сильний вiтер зробити цьому пагубному процесовi кiнець,
однак пiзнiше не приносить i вiн уже пiльги.
- Страшно вмирати такою смертю! - обiзвалась iз спiвчуттям.
- Не правда ж? - вiдповiв. - I вихор на морi приносить смерть, але се
вже iншого роду погибель. В нiй гине чоловiк бодай з пiднятою головою,
бореться i за себе i за других, гине хоробро, коли тим часом там у тишинi
гине, мов собака. Нинiшнi часи подобають у дечiм на таку морську тишину, i
в них також багато-багато гнилi, ©м треба також сильного зворушення, щоби
"подужали". Однак щоб завернути знов до першого питання: ви "боялись"
мене, думали, що я успособлений надто критично, чи не так?
- Так.
- Ви, може, думали, що я маю вироблене яке-небудь правило, за котрим
суджу все механiчно? Я критик, се правда; часами навiть i безмилосердний
критик, однак бiльше над собою, як над другими. Всiх людей не можна брати
за одно з'явище, осуджувати без розбору тому, що всi родяться, ©дять,
ростуть i вмирають. Нi, у кождого сво "я" цiлком нове, хоч в дечiм i
подiбне до сво©х предкiв, як кажу, задля того не може ще один вiдповiдати
за всiх або всi за одного, i тому я лагiдний в осудi других. Люди для мене
дуже, дуже iнтереснi, - говорив задумчиво далi, - ще бiльше, як природа.
Люблю в них вглиблятися, вiдгадувати ©х, а то, в чiм вони сильнi, в чiм
оригiнальнi, в чiм гiднi погорди, а в чiм величнi, - але взагалi я для них
терпеливий i уважний тим бiльше, що я лiкар "тiлом i душею" i маю часто
нагоду глядiти повним поглядом у глибiнь людських душ i бачити причини
деяких "чудних" ©© з'явищ. Чи тепер не будете вже мене боятися? - спитав
мене, i по його майже дiвочих устах пробiг усмiх.
- Нi.
- Це менi мило, - вiдповiв з очевидним вдоволенням, а по якiйсь хвилi
обiзвався цiлком одверто: - Мати оповiдала менi дещо з вашо© минувшини, i
я вас тепер також лiпше розумiю!
При тих його словах я спаленiла i змiшалася. Панi Марко мусила йому
споминати певно й про Орядина, а може, навiть пiсля сво © привички i
пересадила мо© вiдносини до його. Вiя спостерiг мо замiшання i
занепоко©вся чогось i сам. Це послiдн скрiпило мене в мо©м пiдозрiннi.
- Вам це немило? - спитав, дивлячись на мене сво©м звичайним слiдячим
поглядом. - Вона нiчого такого не говорила, що кидало би на вас хоч
крихiтку тiнi, противно! Тепер я вас дiйсно поважаю. Доказом того нехай
вам буде те: коли б вам прийшло на думку йти деiнде за "товаришку", я би
просто, хоч i не маю до того права, не пустив вас!
Я усмiхнулася.
- Так що менi робити?
- Нiчо. Жити собi так дальше.
- Як то, без заняття?
- Ну, займайтесь тим, до чого у вас найбiльше спосiбностей!
- Це було би й менi до вподоби, - вiдповiла я ще завсiгди усмiхнене, -
однак iз чого жити?
- Ах! - сказав вiн, немило вражений, i зморщив брови. - Знов оця погана
рiч! - А. вiдтак додав, усмiхаючись гiрко: - Це найголовнiша причина, що
виробля тепер бiльше слуг, як людей, що затира чимраз бiльше гордiсть i
оригiнальнiсть i творить плебейськiсть!
* * *
Гарно, прегарно живеться, вiдколи вiн тут. Вiд його вi iншим духом,
свобiдним, повним охоти до життя, вiри в кращу будучнiсть; я сказала би: i
б' сонцем...
Не знаю, але коли прислухуюся йому, то менi зда ться, що те, що вiн
говорить, я десь уже раз чула або знала сама з себе. Менi майже все
знайоме, що вiн говорить, так мовби вiн був мною, лише досконалiшим, з
бiльшим довiр'ям до власних сил i з бiльшою погордою до рабства i немочi.
Не боюся його бiльше. Противно, маю навiть до нього слiпе довiр'я, хоч
супроти його я не така смiлива, як супроти Орядина. Оповiдаю йому не раз
стiльки, просто думаю вголос перед ним. А вiн слуха , слуха ... майже
задума ться або задивиться кудись далеко вперед себе, i тодi люблю на його
дивитися, тодi його очi такi сiяючi, я сказала би щасливi. Чи вiн зна , що
вони в його так сiяють? В його товариствi я спокiйна i певна, зовсiм так,
мовби мала пересвiдчення, що менi не станеться анi чого болючого, анi мене
не обидить нiхто. Я i слухаю його, коли вiн менi що радить, i послух той
не ма для мене нiчого понижаючого. Вiн належить до тих людей, що анi
сво©х гадок не накидують нiкому, анi не обманюють нiколи. Я помилялася,
коли думала спершу, що в його нема нацiонального почуття; противно, вiн
чу ться хорватом "душею i тiлом", але зате його вража майже немило моя
ненависть до полякiв.
- Не лиш я одна ненавиджу ©х, - вiдповiла я йому, - ми всi укра©нцi не
можемо ©х любити такою любов'ю, як, напр., прочих слов'ян, вони нашi
найтяжчi вороги.
- Я розумiю, що любити не можете ©х, - вiдповiв вiн, - але менi
зда ться, що така слiпа ненависть - то звичайно доказ iнтелектуально©
немочi. Коли б укра©нцi стали завтра сильнi, то вони зараз перестали би
ненавидiти полякiв. Не так?
- Може, й так! - вiдповiла я. - Але поки що вiдчуваю для них бiльше
ненавистi, як поважання. Вони понижають нас, а цього годi вiдчувати!
- То не давайтеся понижати! Це залежить прецiнь цiлком вiд вас.
Доведiть ©х працею до того, щоб вони вас яко сво©х ворогiв поважали, бо
iнакше: "Wer sich zum Wurme krummt, darf nicht klagen, dab er zertreten
wird"[89] - як каже десь Кант цiлком справедливо.
- То правда, - вiдповiла я, - але ота правда болить мене...
Ясними погiдними днями ходимо на прогульку далеко поза мiсто: панi
Марко, Оксана, я i вiн. На мо жадання оповiда вiн про море i його красу,
а за те я мушу йому оповiдати, коли йдемо, вдвiйцi, про сво минуле життя.
Одного ясного, дуже гарного дня перед вечором вертали ми знов удвiйцi,
трохи вiддаленi вiд панi Марко i Оксани, i я оповiдала йому на його
жадання знов щось iз мо © "минувшини". Врештi сказала, усмiхаючись:
- Вже не знаю, що оповiдати!
- Так ви оповiли менi вже все? - спитав i вп'ялив сво© великi очi повно
на мене.
- Все.
- Все? - спитав ще раз з чудним притиском. Перед мо ю душею станув
нараз Орядин, i я, бог зна чому, спаленiла. Не пiдводячи до його очей,
вiдповiла непевним голосом: "Все, про що можна говорити". А вiн не питав
бiльше; затявся i мовчав. Трохи згодом прилучився до Оксани i пiшов з нею
скорим кроком вперед, полишаючи мене i панi Марко далеко за собою. В хатi
i при свiтлi видався менi таким, як в перших днях свого при©зду.
Повздержливий, недовiрчивий, холодний i уникав мого погляду.
До сьогоднiшньо© днини не знаю, з яко© причини змiнився, але знаю, що
мо серце дрижало, мов поранене, того вечора, i що вiдходячи до сво ©
кiмнати на спочинок, не могла я йому, як звичайно, подати руки, i уста мо©
вимовляли майже насилу i ледве чутно слово "добранiч!". Вiн стояв на
верандi, прислухаючись приказам панi Марко старому огородниковi, i при
мо©м голосi прокинувсь, мов сполоханий.
- Добранiч! - вiдповiв скоро, i в тiм його голосi причулося менi
виразно душевне зворушення i якась ураза.
"Що йому? Що йому?" - питала я себе раз по раз, i жаль i гордiсть
стискали мо серце i проганяли сон з очей.
А поранок сього ж дня який же був гарний, ясний! Який перетканий
свiтлом i заповiдаючий препишну красу! Так, рано був веселий, помагав менi
стинати рожi, казав, хоч, розумi ться, лише жартом, що я цвiт лотосу, а
тепер... Нi, нi, для мене не свiтить сонце, я вже переконалася об тiм
сотню разiв...
Другого i третього дня був знов такий самий, а я стала така, як вiн
мене настро©в, - i мiж нас немов щось уступило.
Четвертого дня занедужала панi Марко i була дуже роздразнена. Сварила
на кухарку, котро© не була би вiд себе вiддалила за нiяку цiну в свiтi, що
зле варить; на старого огородника, що стежки в саду занедбанi; на сина, що
попсував ©© робiтникiв i що сидить вiчно в чужинi, а вона опущена на ласку
i неласку наймитiв; а на мене гнiвалася найбiльше. Вiдказувала, що в мене
нема серця, а для ©© особи то анi крихти. Що я на ©© жадання байдужна i
неуважна; що хоч як ©й жаль, але буде мусити обглянутися за другою
товаришкою. Що в мене нема для не© часу, а на умi все лиш "лiтератство" i
сво© цiлi, "бог зна якi високi цiлi". Що пхаю ©© насилу в постiль, щоби
мала для себе бiльше часу; що вона переконалася вже про щирiсть товаришок
i була би щаслива, якби бог забрав уже раз ©© зi свiту, i вона не заважала
нiкому, i т. п.
Дверi вiд його кiмнати стояли широко створенi, i вiн чув кожде ©©
слово. Сидiв на крiслi при бюрку[90], пiдперши голову руками, i мовби
ловив кождий звук. Вона не слухала i його просьб та упiмнень, щоби
втихомирилася, а на ©© закид, що сидить "вiчно" в чужинi, а вона опущена
на ласку i неласку других, вiдповiв лагiдно, що й тому буде раз кiнець,
нехай успоко©ться! Вiн прецiнь не задумував нiколи остатися назавсiгди при
маринарцi, вона це зна .
Я слухала мовчки ©© несправедливих докорiв, вештаючись безшелесне коло
не©, як це вона любила, коли лежала в постелi, а вiдтак, пообкладавши ©©
звичайно зуживаними лiками, вийшла зi сво © кiмнати, зачиняючи за собою
дверi, щоби за якийсь час пiти в мiсто задля якихсь неважних, однак
недужою упрямо жаданих орудок.
Надворi лляв дощ цiле пополудн , а якраз тепер цiдив, мов iз коновки. Я
стояла при вiкнi, зворушена, понижена, i дивилася тупо вогкими очима на
великi краплi дощу, що билися об вiконнi шиби i спливали сумовито вниз.
Чувство огiрчення i опущення обгорнуло мене, i я мимоволi згадала знов
Орядина. Вже як було, так було, однак вiн не повинен був цуратись мене.
Нехай би його хоч товаришем мала, не була така опущена, мов собака, та
мала перед ким хоч пожалуватися!.. А то i вiн... о, всi, всi! - зойкнуло
нараз болiсно серце, i мов у фiзичнiм болю притиснула я грiзно зморщене
чоло до шиби, силуючись здержати сльози, що тиснулися доконче до очей.
У хатi втихло...
Голосне тикання великого стiнного годинника розходилося по сусiднiй
кiмнатi, мов давало такт неустанно голосно падаючому дощевi. В саду
зеленiли мовби вiдновленi кущi i дерева, потрясуванi хвилевим немилим
вiтром, а вузенькими, пiском висипаними стежечками лиснiла вода.
Десь-не-десь стрiпувалася захована мiж листям дерев, на©жена, змокла
пташина, розглядаючись сумно то вдолину, то вгору. З ринви цюркотiла
одностайним тоном вода i спливала цiлим потiчком на широку стежку коло
веранди.
До дверей мо © кiмнати застукано злегка, i я прокинулась iз жахом зi
сво © тупо© задуми.
"Це вiн, - блиснула в менi думка, а серце забилося сильнiше, - лиш
вiн", - i зворушеним голосом попросила я вступити.
Це був дiйсно вiн. Був одягнений до виходу.
- Даруйте, що приходжу до вас i перебиваю, може, в якiм заняттi, однак
я йду в мiсто i хотiв спитати, чи у вас нема також яких орудок; залагодив
би ©х, може, при тiй нагодi. - Говорив пiвголосом, мов боявся збудити
недужу в недалекiй кiмнатi, i по нiм було видно легке змiшання, котре
хотiв так зата©ти, що уникав стрiнутися з повним мо©м поглядом.
Збентежена його приходом (досi не був ще в мо©й кiмнатi), не знала я в
першiй хвилi, що вiдповiсти. Але опiсля подякувала його за його
ввiчливiсть i сказала, що в мене справдi дiло до мiста, але за тим мушу
йти сама. Того бажа собi хора, а я би не хотiла в нiчiм ©й противитися,
тому що тим зворушу ться вона, а всяке зворушення шкодить ©й сильно.
Впрочiм, вiн сам те зна , бо розумi ©© недугу найлiпше.
- Вона дiйсно дуже слаба, - сказав вiн i, приступаючи ближче до мене,
взяв мою руку мiж сво© долонi.
- Ви не гнiва теся на не© за ©© несправедливi слова; правда, що нi? -
спитав.
При тих словах звернувся повним щирим поглядом до мене i хотiв iз лиця
мого вичитати потвердження на сво© слова.
- Нi, пане доктор! - вiдповiла я, усмiхаючись сумним перельотним
усмiхом. - Я дуже терпелива. Впрочiм, як ви приходите на таку думку?
Вiн дивився на мене все ще тим самим поглядом.
- Сам не знаю, як, - сказав. - Я властиво прийшов... подякувати вам за
ваше добре серце, а не питати про це. Пiзнавши вас, бачу, що ви не
спосiбнi метатися на кiм-небудь. Моя мати справдi дуже хора, далеко
бiльше, чим я думав. Я не надiявся, що ©© недуга так побiльша . Коли би ви
хотiли при нiй i далi остатися (при тих словах спинилися його очi
допитливо на менi) - то мусили би приготовитися до дуже прикрих хвиль i
бути як ангел терпеливi. Я не можу додому часто при©жджати, ви ж зна те.
Мо заняття не позволя менi вiддалюватися зi служби частiше; а коли
покину службу цiлком, не можу ще тепер навiть певно сказати. Це залежить
вiд двох довгих подорожей, котрi ма мо ще вiдбути, може, за рiк, два - сам
не знаю. Коли б ви хотiли в не© остатися помимо всього i дальше, я
вiд'©хав би спокiйно i був би вам дуже вдячним. Ви однi можете мене
заступити. Вас вона любить.
Я стояла оперта спиною до вiкна й уникала його погляду.
Вiн здавався менi тепер помимо сво © спокiйно© i певно© бесiди не
таким, як звичайно. В його голосi знати було щось нове, незнайоме для
мене. Погляд його був проймаючий i дотикав чудно мою душу.
Що це було?
Що напроваджувало його на думку, що я могла би його матiр покинути,
саме тепер, коли потребувала щирiшо© особи? Я ж ©й завдячувала стiльки, я
ж при нiй немов наново вiджила! Чому думав вiн, що я це вчиню i покину ©©
(i то через кiлька несправедливих слiв) на ласку i неласку чужого
окруження або, може, на ласку тих кiлькох своякiв ©© мужа, з котрими вiд
многих лiг зiрвала зносини? Чи не прокинулося в нiм знов вороже чувство
супроти "товаришки" i настро©ло так недовiрчиво? О, певно, воно мусило в
нiм знов зрости... i тому...
- Не бiйтеся, пане докторе, я не опущу вашо© матерi в недузi, -
обiзвалася я. - Вчинила би це лиш тодi, коли би мене вiдправила сама; але
я переконана, що вона цього не вдi . Можете спокiйно лишити ©© на мене i
вiд'©жджати спокiйно.
- Дякую вам, дякую вам щиро, - вiдповiв вiн iз якоюсь здержуваною
радiстю в голосi i стиснув менi щиро руку. - Я виступлю з маринарки i
поверну до не© знову; вона сама зна , що ми будемо ще разом жити. Однак
поки що мушу ©© ще на якийсь час оставити саму. Тепер не саму... -
докiнчив iз вдоволенням.
Опiсля постояв ще хвильку мовчки i обглянувся по кiмнатi.
- Як тут у вас гарно! - сказав, а побачивши пiд вiкном мо бюрко,
приступив до нього ближче.
- Тут ви пишете, правда?
Я усмiхнулася i потакнула мовчки головою.
- Я хотiв би щось iз ваших писань читати... чи не можна би?
- Нi! - вiдповiла я стиха.
- Але коли будете мати раз щось друковане, то пришлiть i менi! - просив
вiн. - Для мене буде це дуже iнтересне. - А по малiй хвилинi додав: - Чи
ви посилали що з ваших праць куди-небудь?
- Нi.
- Нi? Ну, так я роблю вас уважною: не робiть собi нiколи з того багато,
коли вам i вiдошлють назад рукопис.
- Це би мене дуже болiло, пане доктор!
- Я вам вiрю. Однак ви мусите бути й на це приготовленi. Впрочiм, воно
ма деколи в собi i щось доброго.
- Чому?
- Тому, що чоловiк вклада в слiдуючу працю подвiйну силу.
- А для мене було би вiдослання рукопису доказом, що я нездiбна до
умово© працi. Ах, я знаю, мене це знищило би! Коли я що роблю, так роблю
всею душею!
- Але чому мало би це вас зараз "знищити"? - вiдпер вiн. - Не приймуть
в однiм мiсцi, то приймуть у другiм. Прийняття яко©-небудь працi залежить
прецiнь вiд ©© духу, напряму i т. д. Впрочiм, чи праця лiтературна
становить для вас одиноку цiль вашого життя, коли кажете, що зворот
рукопису знищив би вас? - Вiн дивився на мене проникливе, мов хотiв
збагнути всi тайни мо © душi i вижидав вiдповiдi.
Я не зношу таких гострих допитливих поглядiв. Паленiю вiд них, хоч би
походили i вiд байдужих менi людей. В цiй хвилi навинувся менi бог зна
чому, немов навмисне, мов причарований, викликаний його питанням, на силу
перед душу - Орядин, i я спустила очi.
- Дiйсно одинока цiль вашого життя? - допитувався вперто.
З його голосу вдарила тонка iронiя, так мовби вiн не вiрив мо©м словам,
мовби за ними крилося ще щось iнше, заховуване поки що в тайнi, але таке,
що вiн вiдгадував. Супроти iронi© боролася я ще з дитинства, бо нiчого не
болiло мене так, не вражало так сильно, як вона. Тому на таке його питання
я гордо спалахнула. Що вiн собi думав? Чи, може, також щось подiбне, як
багато мужчин, напр., що жiнка, котра береться i за iншу працю, як за
домашню, а головно за перо, хоче тим лише звернути увагу мужчин на себе?
Коли б вiн так про мене думав... i в менi неначе щось iз бiллю зойкнуло.
покликана наново панею Марко, прийшла вдруге мiж них на веранду, вiн
оповiдав далi щось матерi i мов не замiчав мене. Та й мав же вiн що
оповiдати: вiн подорожував стiльки по свiтi, пробував щохвилi в iнших
кра©нах, бачив стiльки, тож i мiг оповiдати, мов "з книжки". Адже задля
пiзнання свiту вступив до маринарки. Я сидiла недалеко них мовчки, слухала
i приглядалася йому. По нiм було видно слов'янське походження, хоч
здававсь менi дуже знiмченим. Говорив знамените нiмецькою мовою i з
очевидним замилуванням; з його рухiв видко було певнiсть, а з його мови
широкий свiтогляд. Менi навинулася мимоволi замiтка Оксани, що вiн
" вропе ць" i що йому цiлком байдуже, до яко© вiн нацi© належить. З його
бесiди додумувалась я, що вiн демократ, хоч iз друго© сторони пробивавсь у
нiм якийсь аристократизм, котрий застерiга ться заздалегiдь вiд усякого
спiльництва з тим, що звуть "плебейськiстю", сторонить вiд його в думаннi
i в учинках.
Я прирiвняла його до Орядина, i вiн видався менi контрастом того ж.
Орядин був з виду гарний, майже пишний, а цей майже поганий. Орядин був
iнтересний сво ю непостiйнiстю, сво ю гарячою, лиш почасти гамованою
натурою, а цей сво ю тонкiстю так в рухах, як i в думаннi, сво ю лагiдною
певнiстю.
Вiд часу до часу задержувався в бесiдi його ясний, бистрий зiр на менi,
мов слова його говорилися i для мене, але я знала, що вони не були i для
мене висказанi, я вiдчувала це. Його iстота була менi така чужа, така
далека всьому тому, в чiм я жила i чим була наскрiзь перейнята, що мене
обгортало все наново чувство самотностi, i я мимохiть зверталася в думцi
до Орядина. Вiн iнший, сто©ть чимось так близько до мене, чимось
спорiднений зi мною, чомусь так добре, добре знайомий! Чому загнiвався?
Яке зло заподiяла йому? Для чого хоче мене понизити? Адже ми одно© матерi
дiти, доля наша змалку трохи не однакова! Коли б вiн знав, яка я самiтна,
як жадна не раз сильно© опори, соромився би свого поведення...
Цього вечора чулась я дуже нещасливою. Панi Марко майже не замiчала
мене, а я старалася всiма силами не звертати нi ©©, нi його уваги на себе.
Вона, ущасливлена поворотом сина, говорила раз по раз, що вiн "цiлий
батько", дивилася, слiдила за ним вогкими очима, гладила його по лицi, по
волоссю, мов малу дитину, а вiн, розжалоблений тою любов'ю i майже
засоромлений, цiлував вдячно руку, що провадила його з наймолодших лiт i
стерегла вiд зла i горя, мов рiдна мати.
- Ти менi нiколи не справляв гризоти, - чула я, як до нього нiжно
говорила, - цiлком так, як твiй дорогий отець. Ти будеш колись так само
добрим мужем, як вiн, вiрним таким... не правда ж, мiй любий, любий
сину?..
- Що я люблю, люблю вже навiки, - вiдповiв вiн ©й пiвголосом словами
поета Гейне... I тi слова запали менi глибоко в пам'ять. Гарнi!
* * *
Спершу держався вiд мене подалеки, мовби боявся з мо © сторони якого
нападу на себе, а я, горда, несмiлива, вразлива, задивилася на його i
поступала собi так само, що аж смiшно було. На його питання вiдповiдала
коротко i холодно, нагоди остатися з ним самим хоч би i як коротко уникала
тривожно, а коли не могла вiд того оберегтись, то сидiла вже мовчки, з
опущеними вiями i не заговорила нiколи перша. "Я не забуваю, що я
товаришка! - говорив йому мiй погляд. - Не забуваю, не бiйтеся! Я до вас
не зближуся анi на один крок, анi одною думкою, я не з тих, перед котрими
треба утiкати!"
Чи вiн розумiв мене?
Не знаю.
Пiзнiше, т. . коли минув перший тиждень, став iншим. Розпочинав сам
розмову, оставався радо в мо©м товариствi, а деколи задержував майже
насилу рiзними питаннями, коли я не хотiла з ним довго розмовляти.
Звичайно розпочинав розмову розпитуванням про життя i привички сво ©
матерi або про ©© заняття, опiсля переходив на мо заняття, мо©
замилування... про те, що мене найбiльше займало, про музику, лiтературу,
про мо© знайомства. Розпитуючи про знайомства, дивився на мене довгим,
повним поглядом. Я вiдповiдала коротко, ретельно, мов мусила так
вiдповiдати; вiн мав, впрочiм, дивний i лиш йому властивий спосiб питати.
Чинив це так лагiдно, так спокiйно заразом, мовби то не "товаришка" стояла
перед ним, а якась сполохана, чудна птаха, готова утекти йому з-перед очей
щохвилi i не вернутися. "Тому вiн i лiкар, - думала я собi, - привчився з
рiзними людьми рiзних способiв".
Часом, коли я безмовно i безшелесне вешталася по хатi, чи спрятуючи
що-небудь, чи поливаючи цвiти, чи переходячи по що-небудь через усi
кiмнати, слiдив неустанно поглядом за мною. Спершу боялась я тих
проникливих цiкавих поглядiв з-поза окуляр, але з часом привикла я до них,
i вони не здавалися менi вже такими гострими, тим бiльше, коли я
переконалася, що вiн наскрiзь лагiдна натура.
Одного разу було в нашiм городi занятих бiльше робiтникiв: копали
ставок. Вiн наглядав за працею сам, вештався невтомимо бiля них вiд рана
до вечора, оповiдаючи ©м бог зна що, пояснюючи та навчаючи ©х про рiзнi,
©м незвiснi речi. Довiдавшись при тiй нагодi, що в одного з них дитина вже
вiд довшого часу слабу , зайшов туди переконатись наочно об усiм. Одному з
робiтникiв виробив прохання, щоби його старого немiчного батька приняли в
дiм бiдних, а одному виробив мiсячну запомогу. Цей був уже старий чоловiк,
походив зi значно© колись родини i стерiг завсiгди влiтi нашого городу.
- Прийдеться зi старою просто з голоду згинути, коли сили в руках не
стане, - говорив досi, - бо жебрати не вчився я замолоду та й на старiсть
не потраплю.
Ми були би об тiм всiм i не знали, коли би старий не оповiв нам того, а
мати подужавшо© дитини не прийшла подякувати за добрий вчинок i грошову
помiч, яку вiд його дiстала, його не було тодi дома, однак панi Марко
обiцяла бiднiй, що перекаже синовi слова подяки... Коли повернув i вона
все докладно переказала йому, спалахнув, мовби його хто окропом обiлляв.
"I не мали що згадувати, та це", - вiдповiв. А побачивши припадком i мене,
зморщив брови, вхопив капелюх i вийшов знов кудись.
По трьох недiлях стали ми вже цiлком добрими товаришами. Я навчилась
розумiти його лагiдне, однак супроти себе майже строге поступування, а
вiн, пiзнавши мою вразливу, полохливу вдачу, обходився зi мною нiжно,
обережно, мов з мотилем.
- Ви боялися мене спершу, сторонили вiд мене, - сказав менi одного
разу, коли ми сидiли якось у кiмнатi, я при якiйсь "термiновiй" роботi для
панi Марко, а вiн з газетою в руках, читаючи що iнтереснiше уголос.
- Боялася.
- Чому? - Його ясний повний погляд спинився вижидаюче на менi.
Я в першiй хвилi вагалася оповiсти йому, що мене вiд нього вiдпихало,
але врештi сказала. А то, як менi здавалося, що вiн боявся мене, немов
маловажив за те, що я лиш "товаришка"! Здавався менi зарозумiлим i надто
критично успособленим; я чулася при нiм пригнобленою, боялася i того, що
вiн стiльки знав i бачив. (Тут вiн усмiхнувся весело). Менi неустанно
привиджувалося, що вiн у глибинi свого серця глумить собi з мене i з того,
що менi було найсвятiше.
Вiн прислухався спокiйно мо©м словам, мов ждав ще дальших i дальших
об'яснень, а врештi сказав так само спокiйно, майже байдуже:
- Це правда, я уникав вас дiйсно. В менi якась особливша i непоборима
антипатiя супроти всiх товаришок, гувернанток, учительок i тим подiбних
iстот. Чому, сам не знаю. Може бути тому, що вони нагадують менi тих, що
хотять tout рriх[87] стояти "самi". Я мав часто нагоду стрiчатися з
невикiнченими емансипатками, а тi так обридли менi з сво©м "питанням
жiночим" i балаканням про рiвноправнiсть, що я ©х нiколи не можу стерпiти.
Не думайте, - додав поважно, - що я належу до тих, що моляться до
непросвiчено© женщини, що ©х iдеалом або молода неосвiчена на©вна дiвчина,
або замiжня жiнка з величезним бiлим фартушком i купою ключiв при боцi. Я
знаю, що викликало рух жiночий, так само, що викликало й соцiалiзм i iншi
об'яви в суспiльствi. Я знаю, що вони i мають право домагатися того
всього, чого власне домагаються; я переконаний, що вони доб'ються колись
сво©х жадань; лише, бачите, я не можу цiлком з тим погодитися, щоб жiнку
трактовано лише як людину, як це власне роблять оборонцi полу жiночого, а
не також, як i жiнку.
- Так у вас жiнка не те саме, що людина-чоловiк?
- Чи словом "чоловiк" назива ться лише мужчину?
- Нi, однак його життя бiльше забезпечене, нiж жiнки.
- То сво ю дорогою; але було би лучче, коли б зi змiною обставин не
змiняли i жiнки свого характеру, т. . не змiняли насильно. Я хотiв би,
щоб обставини змiнялися задля них, а не вони задля обставин або задля
яко©сь "свободи". В мо©х очах женщина - то щось таке несказанно гарне,
тонке, як i мужчина в сво©м родi. Однак обо тратять на красi, коли одно
прийма те, що належиться другому.
- Чи жiнки змiняються так сильно, на вашу думку ?
- Ах, змiняються! Чи ви гада те, що з доступом до всяких занять i до
всяких наук зробляться сильнiшими, напр., в характерi?
- Я думаю, що так!
- Ну, воно зда ться так, однак чому здрiбнiв дух у мужчин, хоч йому
подають широку науку змалку, аж до пiзнього вiку? Чому ста плиткий,
поганий, самолюбний, задоволений iз себе так, якби осягнув уже найвищий
верх досконалостi i дальше не потребував сягати? Чому воно так? Чому
знам'я нашого часу - самолюбство i обезсилення? Чи вам не приходило iнколи
на думку, що в думаннi людськiм ндетав застiй, що воно потребу якогось,
сильного порушення, щоби змiнилося, вiджило, але не теперiшнiм плитким,
самолюбним життям, лиш якимсь кращим, чистiшим i сильнiшим! Нинiшнi часи,
- додав по легкiй задумi, - пригадують менi морську тишину, напр., пiд
рiвником[88]. Горе кораблевi вiтрильному, коли натрапить на таку нещасну
пору. Ви, мабуть, не зна те, що воно таке. Без подуву вiтру жарить сонце
огнем незносним i розклада вкупi з кислородом воздушним всi органiчнi
тiла. Вода морська почина гнити, i гидкий жовто-брунатний слиз окружа
корабель довкола, як далеко засягне око. Гниль удiлю ться м'ясу, хлiбовi,
солодкiй водi i всiм харчовим засобам, що корабель везе з собою. Та гниль
переноситься помалу i на людськi тiла, i нема на не© лiку на цiлiм свiтi.
Спочатку мiг би сильний вiтер зробити цьому пагубному процесовi кiнець,
однак пiзнiше не приносить i вiн уже пiльги.
- Страшно вмирати такою смертю! - обiзвалась iз спiвчуттям.
- Не правда ж? - вiдповiв. - I вихор на морi приносить смерть, але се
вже iншого роду погибель. В нiй гине чоловiк бодай з пiднятою головою,
бореться i за себе i за других, гине хоробро, коли тим часом там у тишинi
гине, мов собака. Нинiшнi часи подобають у дечiм на таку морську тишину, i
в них також багато-багато гнилi, ©м треба також сильного зворушення, щоби
"подужали". Однак щоб завернути знов до першого питання: ви "боялись"
мене, думали, що я успособлений надто критично, чи не так?
- Так.
- Ви, може, думали, що я маю вироблене яке-небудь правило, за котрим
суджу все механiчно? Я критик, се правда; часами навiть i безмилосердний
критик, однак бiльше над собою, як над другими. Всiх людей не можна брати
за одно з'явище, осуджувати без розбору тому, що всi родяться, ©дять,
ростуть i вмирають. Нi, у кождого сво "я" цiлком нове, хоч в дечiм i
подiбне до сво©х предкiв, як кажу, задля того не може ще один вiдповiдати
за всiх або всi за одного, i тому я лагiдний в осудi других. Люди для мене
дуже, дуже iнтереснi, - говорив задумчиво далi, - ще бiльше, як природа.
Люблю в них вглиблятися, вiдгадувати ©х, а то, в чiм вони сильнi, в чiм
оригiнальнi, в чiм гiднi погорди, а в чiм величнi, - але взагалi я для них
терпеливий i уважний тим бiльше, що я лiкар "тiлом i душею" i маю часто
нагоду глядiти повним поглядом у глибiнь людських душ i бачити причини
деяких "чудних" ©© з'явищ. Чи тепер не будете вже мене боятися? - спитав
мене, i по його майже дiвочих устах пробiг усмiх.
- Нi.
- Це менi мило, - вiдповiв з очевидним вдоволенням, а по якiйсь хвилi
обiзвався цiлком одверто: - Мати оповiдала менi дещо з вашо© минувшини, i
я вас тепер також лiпше розумiю!
При тих його словах я спаленiла i змiшалася. Панi Марко мусила йому
споминати певно й про Орядина, а може, навiть пiсля сво © привички i
пересадила мо© вiдносини до його. Вiя спостерiг мо замiшання i
занепоко©вся чогось i сам. Це послiдн скрiпило мене в мо©м пiдозрiннi.
- Вам це немило? - спитав, дивлячись на мене сво©м звичайним слiдячим
поглядом. - Вона нiчого такого не говорила, що кидало би на вас хоч
крихiтку тiнi, противно! Тепер я вас дiйсно поважаю. Доказом того нехай
вам буде те: коли б вам прийшло на думку йти деiнде за "товаришку", я би
просто, хоч i не маю до того права, не пустив вас!
Я усмiхнулася.
- Так що менi робити?
- Нiчо. Жити собi так дальше.
- Як то, без заняття?
- Ну, займайтесь тим, до чого у вас найбiльше спосiбностей!
- Це було би й менi до вподоби, - вiдповiла я ще завсiгди усмiхнене, -
однак iз чого жити?
- Ах! - сказав вiн, немило вражений, i зморщив брови. - Знов оця погана
рiч! - А. вiдтак додав, усмiхаючись гiрко: - Це найголовнiша причина, що
виробля тепер бiльше слуг, як людей, що затира чимраз бiльше гордiсть i
оригiнальнiсть i творить плебейськiсть!
* * *
Гарно, прегарно живеться, вiдколи вiн тут. Вiд його вi iншим духом,
свобiдним, повним охоти до життя, вiри в кращу будучнiсть; я сказала би: i
б' сонцем...
Не знаю, але коли прислухуюся йому, то менi зда ться, що те, що вiн
говорить, я десь уже раз чула або знала сама з себе. Менi майже все
знайоме, що вiн говорить, так мовби вiн був мною, лише досконалiшим, з
бiльшим довiр'ям до власних сил i з бiльшою погордою до рабства i немочi.
Не боюся його бiльше. Противно, маю навiть до нього слiпе довiр'я, хоч
супроти його я не така смiлива, як супроти Орядина. Оповiдаю йому не раз
стiльки, просто думаю вголос перед ним. А вiн слуха , слуха ... майже
задума ться або задивиться кудись далеко вперед себе, i тодi люблю на його
дивитися, тодi його очi такi сiяючi, я сказала би щасливi. Чи вiн зна , що
вони в його так сiяють? В його товариствi я спокiйна i певна, зовсiм так,
мовби мала пересвiдчення, що менi не станеться анi чого болючого, анi мене
не обидить нiхто. Я i слухаю його, коли вiн менi що радить, i послух той
не ма для мене нiчого понижаючого. Вiн належить до тих людей, що анi
сво©х гадок не накидують нiкому, анi не обманюють нiколи. Я помилялася,
коли думала спершу, що в його нема нацiонального почуття; противно, вiн
чу ться хорватом "душею i тiлом", але зате його вража майже немило моя
ненависть до полякiв.
- Не лиш я одна ненавиджу ©х, - вiдповiла я йому, - ми всi укра©нцi не
можемо ©х любити такою любов'ю, як, напр., прочих слов'ян, вони нашi
найтяжчi вороги.
- Я розумiю, що любити не можете ©х, - вiдповiв вiн, - але менi
зда ться, що така слiпа ненависть - то звичайно доказ iнтелектуально©
немочi. Коли б укра©нцi стали завтра сильнi, то вони зараз перестали би
ненавидiти полякiв. Не так?
- Може, й так! - вiдповiла я. - Але поки що вiдчуваю для них бiльше
ненавистi, як поважання. Вони понижають нас, а цього годi вiдчувати!
- То не давайтеся понижати! Це залежить прецiнь цiлком вiд вас.
Доведiть ©х працею до того, щоб вони вас яко сво©х ворогiв поважали, бо
iнакше: "Wer sich zum Wurme krummt, darf nicht klagen, dab er zertreten
wird"[89] - як каже десь Кант цiлком справедливо.
- То правда, - вiдповiла я, - але ота правда болить мене...
Ясними погiдними днями ходимо на прогульку далеко поза мiсто: панi
Марко, Оксана, я i вiн. На мо жадання оповiда вiн про море i його красу,
а за те я мушу йому оповiдати, коли йдемо, вдвiйцi, про сво минуле життя.
Одного ясного, дуже гарного дня перед вечором вертали ми знов удвiйцi,
трохи вiддаленi вiд панi Марко i Оксани, i я оповiдала йому на його
жадання знов щось iз мо © "минувшини". Врештi сказала, усмiхаючись:
- Вже не знаю, що оповiдати!
- Так ви оповiли менi вже все? - спитав i вп'ялив сво© великi очi повно
на мене.
- Все.
- Все? - спитав ще раз з чудним притиском. Перед мо ю душею станув
нараз Орядин, i я, бог зна чому, спаленiла. Не пiдводячи до його очей,
вiдповiла непевним голосом: "Все, про що можна говорити". А вiн не питав
бiльше; затявся i мовчав. Трохи згодом прилучився до Оксани i пiшов з нею
скорим кроком вперед, полишаючи мене i панi Марко далеко за собою. В хатi
i при свiтлi видався менi таким, як в перших днях свого при©зду.
Повздержливий, недовiрчивий, холодний i уникав мого погляду.
До сьогоднiшньо© днини не знаю, з яко© причини змiнився, але знаю, що
мо серце дрижало, мов поранене, того вечора, i що вiдходячи до сво ©
кiмнати на спочинок, не могла я йому, як звичайно, подати руки, i уста мо©
вимовляли майже насилу i ледве чутно слово "добранiч!". Вiн стояв на
верандi, прислухаючись приказам панi Марко старому огородниковi, i при
мо©м голосi прокинувсь, мов сполоханий.
- Добранiч! - вiдповiв скоро, i в тiм його голосi причулося менi
виразно душевне зворушення i якась ураза.
"Що йому? Що йому?" - питала я себе раз по раз, i жаль i гордiсть
стискали мо серце i проганяли сон з очей.
А поранок сього ж дня який же був гарний, ясний! Який перетканий
свiтлом i заповiдаючий препишну красу! Так, рано був веселий, помагав менi
стинати рожi, казав, хоч, розумi ться, лише жартом, що я цвiт лотосу, а
тепер... Нi, нi, для мене не свiтить сонце, я вже переконалася об тiм
сотню разiв...
Другого i третього дня був знов такий самий, а я стала така, як вiн
мене настро©в, - i мiж нас немов щось уступило.
Четвертого дня занедужала панi Марко i була дуже роздразнена. Сварила
на кухарку, котро© не була би вiд себе вiддалила за нiяку цiну в свiтi, що
зле варить; на старого огородника, що стежки в саду занедбанi; на сина, що
попсував ©© робiтникiв i що сидить вiчно в чужинi, а вона опущена на ласку
i неласку наймитiв; а на мене гнiвалася найбiльше. Вiдказувала, що в мене
нема серця, а для ©© особи то анi крихти. Що я на ©© жадання байдужна i
неуважна; що хоч як ©й жаль, але буде мусити обглянутися за другою
товаришкою. Що в мене нема для не© часу, а на умi все лиш "лiтератство" i
сво© цiлi, "бог зна якi високi цiлi". Що пхаю ©© насилу в постiль, щоби
мала для себе бiльше часу; що вона переконалася вже про щирiсть товаришок
i була би щаслива, якби бог забрав уже раз ©© зi свiту, i вона не заважала
нiкому, i т. п.
Дверi вiд його кiмнати стояли широко створенi, i вiн чув кожде ©©
слово. Сидiв на крiслi при бюрку[90], пiдперши голову руками, i мовби
ловив кождий звук. Вона не слухала i його просьб та упiмнень, щоби
втихомирилася, а на ©© закид, що сидить "вiчно" в чужинi, а вона опущена
на ласку i неласку других, вiдповiв лагiдно, що й тому буде раз кiнець,
нехай успоко©ться! Вiн прецiнь не задумував нiколи остатися назавсiгди при
маринарцi, вона це зна .
Я слухала мовчки ©© несправедливих докорiв, вештаючись безшелесне коло
не©, як це вона любила, коли лежала в постелi, а вiдтак, пообкладавши ©©
звичайно зуживаними лiками, вийшла зi сво © кiмнати, зачиняючи за собою
дверi, щоби за якийсь час пiти в мiсто задля якихсь неважних, однак
недужою упрямо жаданих орудок.
Надворi лляв дощ цiле пополудн , а якраз тепер цiдив, мов iз коновки. Я
стояла при вiкнi, зворушена, понижена, i дивилася тупо вогкими очима на
великi краплi дощу, що билися об вiконнi шиби i спливали сумовито вниз.
Чувство огiрчення i опущення обгорнуло мене, i я мимоволi згадала знов
Орядина. Вже як було, так було, однак вiн не повинен був цуратись мене.
Нехай би його хоч товаришем мала, не була така опущена, мов собака, та
мала перед ким хоч пожалуватися!.. А то i вiн... о, всi, всi! - зойкнуло
нараз болiсно серце, i мов у фiзичнiм болю притиснула я грiзно зморщене
чоло до шиби, силуючись здержати сльози, що тиснулися доконче до очей.
У хатi втихло...
Голосне тикання великого стiнного годинника розходилося по сусiднiй
кiмнатi, мов давало такт неустанно голосно падаючому дощевi. В саду
зеленiли мовби вiдновленi кущi i дерева, потрясуванi хвилевим немилим
вiтром, а вузенькими, пiском висипаними стежечками лиснiла вода.
Десь-не-десь стрiпувалася захована мiж листям дерев, на©жена, змокла
пташина, розглядаючись сумно то вдолину, то вгору. З ринви цюркотiла
одностайним тоном вода i спливала цiлим потiчком на широку стежку коло
веранди.
До дверей мо © кiмнати застукано злегка, i я прокинулась iз жахом зi
сво © тупо© задуми.
"Це вiн, - блиснула в менi думка, а серце забилося сильнiше, - лиш
вiн", - i зворушеним голосом попросила я вступити.
Це був дiйсно вiн. Був одягнений до виходу.
- Даруйте, що приходжу до вас i перебиваю, може, в якiм заняттi, однак
я йду в мiсто i хотiв спитати, чи у вас нема також яких орудок; залагодив
би ©х, може, при тiй нагодi. - Говорив пiвголосом, мов боявся збудити
недужу в недалекiй кiмнатi, i по нiм було видно легке змiшання, котре
хотiв так зата©ти, що уникав стрiнутися з повним мо©м поглядом.
Збентежена його приходом (досi не був ще в мо©й кiмнатi), не знала я в
першiй хвилi, що вiдповiсти. Але опiсля подякувала його за його
ввiчливiсть i сказала, що в мене справдi дiло до мiста, але за тим мушу
йти сама. Того бажа собi хора, а я би не хотiла в нiчiм ©й противитися,
тому що тим зворушу ться вона, а всяке зворушення шкодить ©й сильно.
Впрочiм, вiн сам те зна , бо розумi ©© недугу найлiпше.
- Вона дiйсно дуже слаба, - сказав вiн i, приступаючи ближче до мене,
взяв мою руку мiж сво© долонi.
- Ви не гнiва теся на не© за ©© несправедливi слова; правда, що нi? -
спитав.
При тих словах звернувся повним щирим поглядом до мене i хотiв iз лиця
мого вичитати потвердження на сво© слова.
- Нi, пане доктор! - вiдповiла я, усмiхаючись сумним перельотним
усмiхом. - Я дуже терпелива. Впрочiм, як ви приходите на таку думку?
Вiн дивився на мене все ще тим самим поглядом.
- Сам не знаю, як, - сказав. - Я властиво прийшов... подякувати вам за
ваше добре серце, а не питати про це. Пiзнавши вас, бачу, що ви не
спосiбнi метатися на кiм-небудь. Моя мати справдi дуже хора, далеко
бiльше, чим я думав. Я не надiявся, що ©© недуга так побiльша . Коли би ви
хотiли при нiй i далi остатися (при тих словах спинилися його очi
допитливо на менi) - то мусили би приготовитися до дуже прикрих хвиль i
бути як ангел терпеливi. Я не можу додому часто при©жджати, ви ж зна те.
Мо заняття не позволя менi вiддалюватися зi служби частiше; а коли
покину службу цiлком, не можу ще тепер навiть певно сказати. Це залежить
вiд двох довгих подорожей, котрi ма мо ще вiдбути, може, за рiк, два - сам
не знаю. Коли б ви хотiли в не© остатися помимо всього i дальше, я
вiд'©хав би спокiйно i був би вам дуже вдячним. Ви однi можете мене
заступити. Вас вона любить.
Я стояла оперта спиною до вiкна й уникала його погляду.
Вiн здавався менi тепер помимо сво © спокiйно© i певно© бесiди не
таким, як звичайно. В його голосi знати було щось нове, незнайоме для
мене. Погляд його був проймаючий i дотикав чудно мою душу.
Що це було?
Що напроваджувало його на думку, що я могла би його матiр покинути,
саме тепер, коли потребувала щирiшо© особи? Я ж ©й завдячувала стiльки, я
ж при нiй немов наново вiджила! Чому думав вiн, що я це вчиню i покину ©©
(i то через кiлька несправедливих слiв) на ласку i неласку чужого
окруження або, може, на ласку тих кiлькох своякiв ©© мужа, з котрими вiд
многих лiг зiрвала зносини? Чи не прокинулося в нiм знов вороже чувство
супроти "товаришки" i настро©ло так недовiрчиво? О, певно, воно мусило в
нiм знов зрости... i тому...
- Не бiйтеся, пане докторе, я не опущу вашо© матерi в недузi, -
обiзвалася я. - Вчинила би це лиш тодi, коли би мене вiдправила сама; але
я переконана, що вона цього не вдi . Можете спокiйно лишити ©© на мене i
вiд'©жджати спокiйно.
- Дякую вам, дякую вам щиро, - вiдповiв вiн iз якоюсь здержуваною
радiстю в голосi i стиснув менi щиро руку. - Я виступлю з маринарки i
поверну до не© знову; вона сама зна , що ми будемо ще разом жити. Однак
поки що мушу ©© ще на якийсь час оставити саму. Тепер не саму... -
докiнчив iз вдоволенням.
Опiсля постояв ще хвильку мовчки i обглянувся по кiмнатi.
- Як тут у вас гарно! - сказав, а побачивши пiд вiкном мо бюрко,
приступив до нього ближче.
- Тут ви пишете, правда?
Я усмiхнулася i потакнула мовчки головою.
- Я хотiв би щось iз ваших писань читати... чи не можна би?
- Нi! - вiдповiла я стиха.
- Але коли будете мати раз щось друковане, то пришлiть i менi! - просив
вiн. - Для мене буде це дуже iнтересне. - А по малiй хвилинi додав: - Чи
ви посилали що з ваших праць куди-небудь?
- Нi.
- Нi? Ну, так я роблю вас уважною: не робiть собi нiколи з того багато,
коли вам i вiдошлють назад рукопис.
- Це би мене дуже болiло, пане доктор!
- Я вам вiрю. Однак ви мусите бути й на це приготовленi. Впрочiм, воно
ма деколи в собi i щось доброго.
- Чому?
- Тому, що чоловiк вклада в слiдуючу працю подвiйну силу.
- А для мене було би вiдослання рукопису доказом, що я нездiбна до
умово© працi. Ах, я знаю, мене це знищило би! Коли я що роблю, так роблю
всею душею!
- Але чому мало би це вас зараз "знищити"? - вiдпер вiн. - Не приймуть
в однiм мiсцi, то приймуть у другiм. Прийняття яко©-небудь працi залежить
прецiнь вiд ©© духу, напряму i т. д. Впрочiм, чи праця лiтературна
становить для вас одиноку цiль вашого життя, коли кажете, що зворот
рукопису знищив би вас? - Вiн дивився на мене проникливе, мов хотiв
збагнути всi тайни мо © душi i вижидав вiдповiдi.
Я не зношу таких гострих допитливих поглядiв. Паленiю вiд них, хоч би
походили i вiд байдужих менi людей. В цiй хвилi навинувся менi бог зна
чому, немов навмисне, мов причарований, викликаний його питанням, на силу
перед душу - Орядин, i я спустила очi.
- Дiйсно одинока цiль вашого життя? - допитувався вперто.
З його голосу вдарила тонка iронiя, так мовби вiн не вiрив мо©м словам,
мовби за ними крилося ще щось iнше, заховуване поки що в тайнi, але таке,
що вiн вiдгадував. Супроти iронi© боролася я ще з дитинства, бо нiчого не
болiло мене так, не вражало так сильно, як вона. Тому на таке його питання
я гордо спалахнула. Що вiн собi думав? Чи, може, також щось подiбне, як
багато мужчин, напр., що жiнка, котра береться i за iншу працю, як за
домашню, а головно за перо, хоче тим лише звернути увагу мужчин на себе?
Коли б вiн так про мене думав... i в менi неначе щось iз бiллю зойкнуло.