Страница:
панiв полковникiв i тут, у новiй столицi, було чимало вельможних зичливих
знайомцiв. Одначе в Пiтерi тi вельможi не мали тих розсадистих, широких
дворiв, що в Москвi, а проживали в камiнних будинках понад Невою. На той
час всiляке кам'яне будiвництво в Москвi було заборонене царем, все
росiйське вельможне панство царським велiнням зводило кам'яницi понад
Невою та рiчками, якi впадають в не©, часом вбивали туди все, що мали, й
добре, якщо кому випадало сухiше мiсце, а кому болото, той гарував та
мучився, фундаменти домiв тонули в болотi; воздвигнутi взимку, бо лiто там
вельми коротке, кам'яницi, коли повз них про©жджав вiз, трусилися, неначе
лихоманнi.
По цю сторону рiчки, де стояли царськi палаци, яких три: два лiтнi i
один зимовий, пишалися один перед одним найкращi будинки, з садами та
металевими огорожами; на них з протилежно© сторони Неви дивилися широкими
вiкнами такi самi кам'яницi, найкраща з них була князя Меншикова. Тi
будiвлi не веселили пiтерський люд, навiть вельмож, надто дорогим коштом
вони будувалися, декотрi пани вщент порозорювалися на тому будiвництвi, на
тих дорогих, бiломармурових колонах та статуях перед будинками i в садах.
I ще чимало iнших великих будiвель сто©ть у Пiтерi - мiсце, де роблять
кораблi, порох, полотно, крохмаль, i фортецi, найбiльша з них - на
протилежному березi рiчки, там церква з баштою, на якiй грають французькi
куранти, i на iнших будинках такi ж дзигарi, вони б'ють години, а то й
грають псалми. У мiстi кiлька мощених вулиць, i камiннi мости, але й
дерев'янi, нещодавно на одному такому мосту провалився царський ви©зд, i
цар дубасив посеред вулицi палицею генерал-полiцмейстера Девi ра. Одначе
доокiл, по слободах, та й по мiсту - хатини, халупи, хижi i навiть куренi
з гiлля - в тванi та болотi, в смородi, брудi; лихоманки, гарячки, цинга
та iншi напастi косять людей, як траву. Я сам бачив немало бiдолах, яких
було нiкому поховати, ©х кладуть на видне мiсце й ставлять у головах
свiчку, аби зiбрати милостиню на поховання. Iнодi по дорозi на кладовище
тiло опускають на землю кiлька разiв, i знову запалюють свiчку, аж поки
зберуть кiлька копiйок, куплять рогожу, зав'яжуть ©©, неначе мiшок,
мотузком, i так волочать тiло до ями. Цар видав указ, щоб у мiстi
найпильнiше дотримувалися чистоти i "щоб нiякого скаредства та мертвечини
не валялося". Серед тi © "мертвечини" здибували ми не раз i сво©х
землякiв, козакiв з Укра©ни, пригнаних на будiвельнi роботи. Вперше, коли
я побачив на вулицi Французькiй за сотню крокiв вiд пишного, визолоченого
палацу Меншикова такого козака - синього, роззутого, в штанях козацьких i
чорнiй, яка колись була бiлою, сорочцi з маленькою, дрiбною вишивкою бiля
комiра, молодого, чубатого, все в менi затремтiло, облилося кип'ячкою, а
далi та кип'ячка враз перетворилася в лiд. Менi той козак видався
знайомим, я опустився на колiна й творив молитву напiвмертвими губами. Але
мене грубо, чоботом штовхнув у спину Рубан:
- Встань, Iване,- сказав,- i не ганьби чин козацький, не кланяйся цим
камiнням. Всi вони,- i вiн вказав на палац Меншикова,- стоять на
пiдмурiвку з кiсток, i кiстки тi наших козакiв.
Я й сьогоднi не знаю, для чого нас усiх було прикликано в той Пiтер.
Для того, щоб ми побачили, де гниють козацькi костi, для постраху, для
розваг? Мертвi козаки лежали в болотнiй землi, а живi мусили веселитися.
Бучними банкетами шеленiв у тi днi, в тi мiсяцi Пiтер. Нашi старшини
позбивали всi закаблуки, вганяючись з одного гульбища на iнше. Мали на те
монарше велiння. I всiлякi iншi сановнi люди мусили вдавати веселощi.
Декотрi то й втягувалися, без склянки горiлки й день розпочати не могли.
Того, хто не випив на царському банкетi пiввiдерного штофа "приказно©
горiлки", не випускали за порiг. У скупердяя канцлера Головкiна, окрiм
горiлки, не подавали бiльше нiчого, у генерал-прокурора Ягужинського
виставляли горiлки та вина аглицькi, французькi, румейськi, а в
князя-кесаря Ромодановського гостей зустрiчав ведмiдь на заднiх лапах,
котрий у переднiх тримав пугар данцигськоъ вогнисто©. На тих банкетах
правив цар, ©в i пив багато й ходив по столу в посоюжених ботфортах,
здебiльшого вiн одягався в мундир полковника Преображенського полку або
одягав простий каптан темного кольору. Цар дивував iноземцiв i наших
старшин не тiльки одягом, а й мозолями на руках, теслярською сокирою,
котрою обтiсував колоди на верфi, бомбардирською хваткою на стрiльбицькому
полi. На верфi цар видавав себе за простого теслю, i всi вдавали, що не
знають, хто то обтiсу колоди, проходячи мимо, вихваляли майстра, а потiм
тихцем перетiсували тi колоди. I бомби царськi летiли не туди, куди треба,
але поруч стрiляли iншi бомбардири, i ©хнi ядра сягали цiлi, але вони
гукали, що ©хнi ядра летять мимо, а царськi - в цiль. Одначе за чаркою
Петровi справдi рiвнi не було. Пив вiн i з звичайними матросами, й з
князями та боярами, напившись, iшов перепочити, а гостям велiв не
розходитись. Саме того року увiв у Пiтербурсi асамбле© та маскаради, якi
справляли по черзi багатi вельможi. Кiлька разiв на тих асамблеях побували
нашi старшини й розповiдали про них з гiрким смiхом. На асамблеях поруч з
царем сидiли за столом блазнi, один з них, поручик гвардi©, втiшав усiх
нечутим нiде й нiколи пекельним смiхом, iнший двiрський вельможа поглинав
страхiтливу кiлькiсть холодцю, й цар сам вкидав холодець йому до рота.
Пишнi перуки в пудрi, блискучi черевики, мережанi ковнiри, французькi вина
- i своя власна безпросвiтна дурiсть.
Цар був невтомним у танцях i невтомним на всiлякi витiвки. Одного разу
поставив у шеренгу найдосупших дiдiв, i кожному дав у пару молоду жiнку, й
сам став у першiй парi, i всi кавалiри мали викидати колiнця, якi викидав
цар, вони хекали, падали, ©х пiдводили, вони падали знову, аж поки цар не
розгнiвався та наказав кожному випити по штрафному штофу горiлки. Той штоф
умiщав кiлька склянок, дехто пiсля того пригощання розлучався з життям.
Самому царю служники ледве встигали подавати страви, здебiльшого м'яснi,
наступного дня iмператор не мiг вiд них звiльнитися й пив пiгулки
пуркгуючi.
Пiд час тих пиятик, тих асамблей цар здебiльшого походжав по кiмнатi,
вступав до розмов - про Бiблiю, марновiр'я, порядки в iнших кра©нах,
одного разу, розбалакавшись з якимось iноземцем, довго слухав його, а тодi
враз плюнув йому в обличчя, повернувся й пiшов. А то якось при©хав до
Меншикова, й почав ходити помiж гостями, й голова його тiпалася, i плечi
смикалися, й так вирячав очi, що всi перелякалися й не знали, що дiяти.
Тодi до Петра пiдiйшов Скоропадський i мовив:
- Государю, я сьогоднi дуже кепсько себе почуваю, дозволь менi по©хати
та опочити.
- Я теж почуваю себе кепсько,- сказав цар i вiд'©хав з гетьманом на
радiсть усiм гостям.
Одначе цар не неволив старшин анi до танцiв, анi до поганих забав.
Спробував одного разу напо©ти сотника з Прилук, той випив три величезнi
штофи й простягнув порожнiй штоф виночерпiю, аби той налив ще. Цар
здивувався й запитав:
- Скiльки ж ти вип' ш?
- Скiльки дадуть.
Козак вiдказав так щиро, що засмiялися всi й Петро також.
Нашi старшини, посидiвши на початку асамбле© за вечерею, пiдводилися й
черiдкою йшли до дверей. Якось ©х спробував зупинити вiце-канцлер Шафiров,
товстенький, круглий чоловiчок на коротких нiжках, що вертiвся неначе
дзига й розвеселяв усiх.
- Нам сьогоднi не велить веселитися закон,- мовив Полуботок.- У нас
поминальний день, помина мо козакiв, що погинули пiд Перекопом.
- Вашi закони багато чого вам не велять,- мовив Петро.- Надто ©х
багато.
- То прадiдiвськi закони, чеснi,- вiдказав Полуботок. Мовив тихо, але з
певнiстю в голосi. Полковника нiхто нiколи не бачив хмiльним, вiн не любив
п'яних веремiй, коли втрачаються i глузд, i людська честь, не любив шалу,
галасу, людей су тних i гамiрних. Нiколи не сварився, не гримав - пропече
поглядом пияка, й того нема .
Несподiвано цар не знайшовся, що сказати. Полуботок вийшов.
- Дикi, невихованi люди,- знизав плечима Шафiров.- Що з них взяти.
Меншиков засмiявся й змовницьки пiдморгнув царевi:
- А от взяти в них що.
Усi засмiялися.
Так веселився сановний Пiтер, страшна кривава учта тривала.
...У квiтнi почав танути снiг, дибки ставали на Невi крижини,
настраханi, прибитi бiдою люди пророкували новi, ще бiльшi лиха - повiнь
небачену, яка злама дерев'янi й камiннi шлюзи, затопить будинки i поглине
це нове мiсто з його багатством та грiхами. Казали, що цар не спить ночами
й виходить дивитися на воду Неви, яка каламутиться, пiниться, але поки що
пiднялася лише на чверть сажня. Чекали онезько© води.
Але гомонiли, що й не через те не спить Петро, що вночi вiн ©здить до
страшно© Петропавловсько© фортецi. Там чинить свiй улюблений катiвський
промисел. Чинить його нинi над привезеною до Пiтербурха пiсля родiв
фросинi ю, Олексi вою невiнчаною жоною. Припечена синiм залiзом, вона
ствердила все, чого вiд не© вимагали: бачив себе царевич у вимрiях на
престолi, погрожував мачусi - царицi Катеринi, Меншикову, сподiвався на
бунт проти царя, на допомогу Швецi©. Тодi знову взялися за Олексiя. Допити
тривали до лiта, й дванадцятого червня було проголошено указ особам
духовним та особам свiтським судити царевича, "iстинно дiло звершити... не
боячись, що той суд ваш належить учинити вам на мого, яко государя вашого,
сина..." Останнiй недоумок зрозумiв би, чого вимага цар.
Суд був протиправний, отже, не угодний Богу. Суддi це добре знали, але
гнiв Петра був ©м страшнiшим за Божий гнiв, Вони вiддали царевича на
катiвницькi муки, його катували кiлька разiв пiдряд, i царевич вже сам не
тямив, що белькоче i якi iмена назива . За кiлька днiв вiдбувся суд, який
сповiстив, що "царевич Олексiй за всi сво© провини та злочини проти царя i
вiтця свого, яко син i пiдданий його величностi, заслугову смертi..."
"Цей присуд ми, яко раби й пiдданi, з скрухою серця та слiз пролиттям
проголошу мо" - й пiдписалися всi.
Петро спробував долучити до того грiха й укра©нських старшин, запитав,
що думають в цiй справi вони, й старшини зам'ялися, декотрi поблiдли, iншi
опускали погляди i тодi обiзвався Полуботок:
- Не наша се справа, судити вiтця з сином...
- А чия? - грiзно запитав Петро й свердлив його вирлуватими очима,
здавалося, нанизу на дво розпечених ратищ.
Але Полуботок витримав той погляд, i стояли вони один насупроти
другого, Петро i Павло, грiшнi, як i всi люди, та не однаковою мiрою.
- Мабуть, тiльки його.- Полуботок вказав пальцем угору.
- А ти?.. Ти сам?..
- Я свого сина на смерть не вiддав би... Не змiг би по тому жити.
Скажений вогонь спалахнув у очах царя.
- Не хочеш жити?
- Хочу.
- Один раз вижив у походi Валдайському. Згадай, скiльки тобi лiт.
- Вижив. Виживу i вдруге. А нi... Що ж, все в його волi.
- I в мо©й,- сказав Петро i вийшов.
...Двадцять шостого червня Скоропадський з генеральними старшинами та
полковниками були покликанi до князя Меншикова. Там зiбралися лише особи
чоловiчо© статi, високi сановники: Меншиков, Долгорукий, Головкiн,
Апраксiн, Стрешн в, Толстой, Шафiров, Бутурлiн, ще кiлька чоловiк, i
при©хав цар, при©хав по катiвницькiй роботi з гарячого мiсця, просто од ще
теплого тiла сина, й потирав руки, неначе з холоду, й обпалював усiх
кривавим жаром сво©х витрiшкуватих очей, i наказав веселитися: було багато
випито горiлки та з'©дено страв, особливо м'яса - м'ясо смажене, варене,
печене, й цiла фортеця, виготовлена з м'яса та овочiв, цар сам з'©в одну
башту, пiдливу розносили чотири служники, схожi статурою на гвардiйцiв,
руки та губи цар витирав дорогими кролевецькими рушниками, з тих, що ©х
привезли йому в дарунок, либонь, в такий спосiб вiн i вшановував той
дарунок, утирався й жбурляв за спину. Було проголошено чимало велеречивих
тостiв на честь царя та його сiмейства, i цар походжав по свiтлицi й знову
потирав руки, немов з холоду, й жартував, i змушував усiх пити та ©сти. А
потiм враз зупинився бiля гетьмана й прорiк:
- Iване Iллiчу, чував, що в тебе дочка красуня? Це правда?
Скоропадський скромно й стривожено подивився на царя.
- Що ж хова ш вiд нас такий скарб? Хiба в нас нема покупця достойного?
покупець. Та ще який... Ось Петро Толстой... Та не лякайся, не вiн, а
син його, також Петро. Зело достойний отрок. Буде в тебе полковником. Я
всiх сво©х молодцiв переженю на малоросках. Ну то що, по руках, зда ться,
у вас так кажуть?..
- Це коли продають коня або корову,- обiзвався Полуботок.
Цар черконув по ньому кривавим поглядом.
- Налийте всiм угорського. Iване Iллiчу, здоров'я тво © дочки та
молодого Толстого!
- Вона... заручена,- вичавив крiзь посинiлi вуста Скоропадський, не
бажаючи родичатися iз вбивцею.
- Заручена? Що таке заручена? Спала з ним?..- I зареготiвся, аж полум'я
на свiчках затiпалося на всi боки.- А якщо й спала... Мало з ким я спав?
То мусив на всiх женитися.
- У нас такий звичай...
- Тепер нашi звича© - вашi. Бокали вже налитi... Вину не пропадати. I
мо му слову також. За здоров'я молодих... Нiжинського полковника Петра
Петровича Толстого i...
- Уляни... Юлiани,- пiдказав Лизогуб.
- Юлiани Скоропадсько©. До дна!
Скоропадський таки випив келих i, чи то вiд випитого вина, чи вiд
несподiвано© новини, сидiв блiдий, наче вибiлене полотно, й на лiвiй
скронi в нього дрiбно тiпалася маленька червоненька жилочка. Порiднився,
як гiрко жартував Савич, з самим царем. У царя ж почала тiпатися голова. У
передиху мiж тостами, вийшовши до сiней за малою нуждою, гетьман довiдався
про те, що се© ночi упоко©вся царевич Олексiй. I оце вони п'ють
заупокiйне.
У рескрипт закордонним мiнiстрам Петро вписав, що "Бог полишив сина
мого Олексiя живота вiд жорстоко© хвороби, яка напочатку була схожа на
апоплексичний удар".
Який не на©вний був гетьман, але одразу втямив, що цар заплатив його
дочкою Петру Андрiйовичу Толстому за те, що той приволiк на смертне ложе
царевого сина Олексiя. Гетьман запечалився вельми й до самого вiд'©зду не
виходив зi сво © свiтлицi.
Мабуть, з усiх укра©нцiв, якi жили в Пiтерi, я один не знав про тi
страшнi заручини, нiхто менi про те не сказав, оберiгаючи мене вiд якогось
необачного вчинку. Я ж довго та болiсно думав, як то батько мiг умертвити
сво дитя, свою плоть, я не осмiлився осудити царя за його нелюдський
вчинок, а тiльки молився, аби Бог простив йому це, цар - Божий помазаник,
отже, вiтець небесний бачить всю його путь, веде його по нiй, може, й це
начертав йому? Божi шляхи невiдомi, вiн i сам послав себе на Голгофу, на
муки в спокуту за рiд людський.
Про те, що царевич помер насильницькою смертю, нишком гомонiла вся
столиця. Однi казали, що цар та його поплiчники задушили царевича
подушками, iншi - отру©ли, ще iншi - цар власноручно забив його батогом.
Сi - та мниця, хоч i не така вже важлива. Достеменно було вiдомо, й то
тiльки вищим урядовцям, що тi © ночi в гарнiзонi зiбралися цар, Меншиков,
Долгорукий - либонь, всi росiяни, хто потiм був на банкетi, й завдали ще
одне катування царевичу, а та мницю, хто з ним лишився останнiм, пiсля
чого царевича знайшли вже мертвим, нiхто не осмiлився виповiсти.
Солдати сторожi бачили: вночi вiд Петропавловсько© фортецi останнiм
вiдплив ботик, у якому сидiли генерал Бутурлiн, начальник та мно©
канцелярi© Ушаков, Петро Андрiйович Толстой та капiтан Рум'янцев...
Царя Петра вела нелюдська, страхiтлива злоба, як того звiра, що
допада ться до кошари, п'янi од запаху кровi. Не мiг стерпiти, що його
рiдний син хоче жити iнакше, нiж вiн, намагався застрахати, залякати всiх.
То були хвороба розуму та душi. Смiливець i нiкчемний боягуз водночас.
Боявся темрви, боявся смертi й обкладався на нiч, неначе мiшками зi
збiжжям, гренадерами-велетнями. А коли з його наказу рубали голову його ж
коханцi Аннi Понс, прошепотiв на вухо: "Не бiйся, кат тiльки замахнеться".
По тому, як покотилася голова, пiдняв ©© й показував усiм, хто був при
тому, де в людини нерви, де жили... З голови струменiла кров, цi © кровi
вiн не боявся, як i грiха за те, що пролив ©©.
По тому в Пiтербурху вчинилися кари страшеннi, небаченi вiд часiв
стрiлецького бунту. Вся Тро©цька площа, де в свята, вийшовши з обiднi, цар
любив прогулюватися, заходив у шинки випити горiлки з шкiперами та
корабельними майстрами, була заставлена моторошними жердинами з колесами,
помостами, втикана палями, там катували, рубали голови кати в червоних
сорочках, а в короткi хвилини перепочинку пили квас просто зi жбанiв i
за©дали його збитнями, що ©х носили в кошиках по площi збитнярi. Тут же
походжав цар, очi його були виряченi, вуса ворушилися, наче в кота, голова
смикалася. На кiллях, повстромлюваних у бiйницi Петропавловсько© фортецi,
гойдалися повiшенi, вiтер то закручував, то розкручував ©хнi тiла, й
оддалiк вони здавалися живими. На Тро©цькiй площi катували простий люд,
знатнiших, вельмож, вiшали пiд стiнами Юстиць-колегi©.
Петро, жадiбно витягнувши шию, спостерiгав з розчиненого вiкна
Юстиць-колегi© за муками сво©х недавнiх помiчникiв, його обличчя спокiйне,
тiльки очi бiгали туди-сюди, не могли зупинитися на чомусь одному. За його
спиною стояв служник з тацею, на тацi стояли два штофи - з анисовою
горiлкою та квасом, лежали моченi лимони, смаженi качки, шинка та
голландський сир. I ще кiлька служникiв снувало помiж тими, хто разом з
царем спостерiгав iз вiкон за муками страждальцiв, сановнi люди ©ли й
пили, мусили ©сти та пити. I не пив полковник Полуботок, один диний раз
прийшов вiн поглянути на криваве видовисько, стояв мовчки, понуривши
голову, дивився печально. Цар звернув на нього увагу, взяв келих, пiдняв,
заохочуючи полковника випити. Полуботок келиха не взяв, сказав неголосно,
але так, щоб почув цар:
- Вони ще живi. У нас поминають тiльки мертвих.- I додав по хвилi: -
Скараних за законом.
На нього злякано повiв оком Бутурлiн, вiдступив за спини, а Петро
крутнув очима - нiмецькими олив'яними гудзиками - й мовив з притиском:
- Закон - це я.
- Закон - це Бог i праведне сповнення його повелiнь на землi,- вiдказав
полковник.
У цю мить поволокли на шибеницю попа, якого було засуджено до страти за
те, що прогавив тезоiменини царя, не вiдправив молебня. Пiп щось
вигукував, Петро прикипiв до вiкна очима. Ми всi в той день боялися за
полковника.
Я переживав чи не найдужче. Весь цей час спостерiгав за ним, вiн
прикував до себе всю мою увагу. Бачив на сво му вiку немало спокiйних,
стриманих людей, але це були iнший спокiй та iнша стриманiсть, ним
володiла якась думка, бiльша за звичайнi думки, хоч я й не вiдав яка. Вiн
був безстрашний, хоч майже нiколи не виказував сво © хоробростi, та й
хоробрiсть його була якоюсь надто буденною. Менi жодного разу не вдалося
побачити, щоб вiн спантеличився, i в той же час в його обличчi iнодi
проступало щось аж неземне, роковане, можливо, вiн уже знав про власну
рокованiсть, був людиною долi, адже йшов проти сили темно©, чорно© й хотiв
упевнитись до кiнця, яка вона немилосердна, темна та безвихiдна для нас
усiх. Вiн жив просто, щоденними турботами, господарством, але, очевидно, й
тi турботи, й господарство, ма тностi були для чогось бiльшого, можливо,
вiн i сам ще не знав достеменно для чого. Мета була далека, але ясна.
Здебiльшого люди, якi впали в неласку (а вiн упав за Мазепи в глибоке
урвище), скоряються долi й живуть надолинi, принаймнi якщо й сягають
чогось, то дуже малого, вiн же зiйшов по кручi таки за Мазепи, не
вклоняючись йому, не принижуючись. Вiн i зараз не принижувався, не ходив
згинцi, того вечора сказав:
- Я прожив життя, де пiдступи, зради, страх. Я не бачив повно© свободи,
але й повно© несвободи також. Дуже часто багатьом сущим, кожному зокрема,
свободу нiбито й лишають, i забирають ©© у всiх авулом. I той, кому
залишено свободу, дума , що вiн свобiдний. Смертнi ми всi... Й ця
смертнiсть вiдбира мужнiсть, не лиша в людинi анi крихти совiстi.
Молiмося, браття, хоч молитва це ще не все...
I вийшов з кiмнати.
А я сидiв i не знав, за що менi молитися. За власний добробут, за
власну долю? Так вона у волi Всевишнього. Та чи й варто молитися за не©?
Щось у менi важко борсалося, випручувалося, пiдказувало, за вiщо маю
молитися, але я ще не здогадувався до кiнця. До того ж не хотiв i боявся
молитися до чужих iкон. х тут було дуже багато, всi лики незнайомi,
намагався побачити за ними одного Бога й не бачив його. Кожен маляр
творить сво©х ангелiв, сво©х богiв, а Вiн же один i правда Його одна. То
лише зло завжди iнше, й нiчого, окрiм зла, в свiтi, мабуть, нема , воно
править свiтом, i що б людина не зробила, все перетворю ться на зло. Нинi
ж впевнився в цьому остаточно. Розкiшнi палаци, швидкi кораблi - все це -
зло. Безгрiшний Христос, люди знають про це, але не намагаються
наслiдувати йому. Надто тi, хто владою сво ю найближчi до нього, вони
грiшать без страху й совiстi, грiшать люто та страшно. Думав, думав, i
голова менi болiла, дивився й думав. Боже, в яку дику кра©ну я потрапив!
Церкви, палаци, перуки, кунсткамера, книжки iноземнi... Й голод, злиднi,
безправ'я, смерть. Як цi люди житимуть далi, чим можуть порятувати себе?
Адже ©хнi поводирi суспiль у грiхах, як у пранцях, й це наука для всiх.
Горе нам, грiшним, горе, бо ми також ходимо пiд цим скiпетром i цим
беззаконням. Усi тi кра©ни в вропi, з яких за велiнням царя везли книжки,
всiлякi iнструменти, посувалися до владарювання праведного,
законночинного, Росiя ж дедалi бiльше занурювалась в трясовину безправ'я,
деспотi©, рабства i вже - на вiки вiчнi.
У Пiтерi було багато див, було на що подивитися - перегони кораблiв на
Невi, за два днi по смертi Олексiя, спускали на воду корабель "Лiсний", i
цар сам вибивав молотом клинка з-пiд головно© пiдпори, й муштри солдатiв
на полi за Фонтанкою, i гульбища та весiлля блазнiв, на яких вельможi
©хали верхи на коровах та ослах, i немало люду передавили, й возили клiтки
з заморськими звiрами, але я нiкуди не ходив, окрiм крамниць. Перебрiв ©х
усi, й не знав, що купити в подарунок Улясi. I врештi у нiмецькiй крамницi
купив за карбованець десять копiйок барометрум. Загорнув його в хусточку й
сховав до сво©х саквiв, вряди-годи видобував та давився на синю та червону
стрiлки й мрiяв про те, як привезу та подарую Улясi барометрум, i як вона
зрадi , i як здиву ться, i ми дивитимемось на нього вдвох, i показуватиму
та розповiдатиму, що означають гачки, цифри та стрiлки. Я сповнив ©©
прохання - такого подарунка окрiм мене, не привезе нiхто.
Ще я ходив до рiчечки, яка хлюпотiла у верболозах та вiльхах, впадала в
бiльшу рiчку, а вже та в Неву. Брав скрипку, сiдав на пеньочку й тихо
водив смичком по струнах. Плакала скрипка, гойдався у водi вербовий кущ, i
текла звiдкiлясь iз диких пущ, з дикого пралiсу, неначе з вiчностi,
незнайома менi рiчечка, i я мiж цими двома вiчностями був як листочок на
поверхнi рiчки, плинув до сво © останньо© пристанi, й плакала в менi душа,
i я не знав, чого вона плаче, адже попереду - велика радiсть, i не знав,
нащо живу на свiтi, й чого хочу, й чого маю хотiти. Мо маленьке життя ще
дужче змалiло перед рiкою кровi, кровi нехай i чужо©, але ж християнсько©,
менi до слiз було шкода цих невинних людей, шкода царевича, трохи старшого
за мене вiком, такого боголюбного, богобоязливого, як i я сам. Чому то,
думав, добрi та лагiднi люди не можуть володiти свiтом, адже вони однi
несуть людям свiтло правда, добра, iстини, натомiсть це добро завжди
побите злом, iстина - брехнею, i Бог не кара за це? Менi здавалося, що не
знайду в цьому свiтi сво © маленько© iстини, й обезнадiявся ©© шукати.
Мене почали гризти сумнiви: кажуть, що мiсце людини визначене Богом,
тодi чому Бог допуска на царство iрода? А може, тiльки я так думаю? Може,
чогось не розумiю?
...Одного разу, по тому, як довелося перебiгти через страшну площу i
знову побачити нахромлених на колеса людей, менi раптом нiби вiдкрилось
щось, i я сказав самому собi: "Боже, Боже, в цiй кра©нi нiколи не буде
добра, нiколи не буде волi, тут живуть тiльки тi, що хочуть вiшати або
можуть бути повiшенi, я не бачу iнших, якi могли б просто жити, поважаючи
брата свого, сусiда, й навiть ворога. Тут гiрше, анiж у Римi або в
Сарданапала; аби цей люд змiг щось i когось поважати, потрiбно триста лiт
волi, а ©© нема й дня, й не буде нiколи". I помолився спрагло та тяжко:
"Не дай нам, Боже, жити в цьому царствi..."
I бачив я, що так само молиться вся наша челядь i старшина також, всi
застрашенi, отупiлi й оглупленi, ще й мовби онiмiлi. А може, застрашенi не
всi?
диною втiхою, диною радiстю для мене, й радiстю великою, яку не могли
потопити лиха, котрi бачив, була моя любов, були мо© згадки та думки про
Улясю. Я вимрiяв кожну хвилину, кожну мить, кожен крок нашо© зустрiчi - як
вбiжу на знайоме подвiр'я i як вийде вона менi назустрiч. Скiльки всiляких
солодких видив я натворив, скiльки радiсних годин пережив у тих сво©х
мрiях.
Але поки що тутешн життя мiцно тримало мене в сво©х пазурах. Одного
разу Рубан, котрий з початку лiта жив у хатi, яку переобладнав з старо©
лазеньки над рiчечкою (похмурий i жовчний, вiн не любив товариства),
принiс звiдкiлясь книгу, написану по-латинi, й поринув у не©. Але оскiльки
латину знав погано, i його справа посувалася воловою ходою, то запросив до
читання мене, перед тим пригрозивши всiлякими карами, якщо комусь
пробалакаюсь про книгу, й навiть змусив поклястися перед iконою. Я трохи
перепудився, але цiкавiсть моя вiд того розпалилася. То була так звана
книга Корба, записки секретаря цiсарського посла Iгнатiя Христофора
Гварентiя, який 1698 року ©здив до царя Петра, й за два роки по тому Корб,
секретар посла, повiдав свiту латиною про побачене та почуте в Московi©.
Корб оповiдав, як ©хали, де зупинялися, що ©ли, що за порядки в
Московськiй державi, а також списав стрiлецький бунт, царський родовiд,
царськi палаци, вiйсько, коштовностi, церковнi порядки, столицю й
багато-багато iншого. Той Iоанн Корб писав, що бачив на власнi очi, i
мудрував про побачене з власного розуму, не боявся, що на нього впаде
царський гнiв - його вже не сягнути. Книга тая була в Московi© суворо
заборонена, але траплялися зухвальцi, якi привозили ©© з-за кордону й
знайомцiв. Одначе в Пiтерi тi вельможi не мали тих розсадистих, широких
дворiв, що в Москвi, а проживали в камiнних будинках понад Невою. На той
час всiляке кам'яне будiвництво в Москвi було заборонене царем, все
росiйське вельможне панство царським велiнням зводило кам'яницi понад
Невою та рiчками, якi впадають в не©, часом вбивали туди все, що мали, й
добре, якщо кому випадало сухiше мiсце, а кому болото, той гарував та
мучився, фундаменти домiв тонули в болотi; воздвигнутi взимку, бо лiто там
вельми коротке, кам'яницi, коли повз них про©жджав вiз, трусилися, неначе
лихоманнi.
По цю сторону рiчки, де стояли царськi палаци, яких три: два лiтнi i
один зимовий, пишалися один перед одним найкращi будинки, з садами та
металевими огорожами; на них з протилежно© сторони Неви дивилися широкими
вiкнами такi самi кам'яницi, найкраща з них була князя Меншикова. Тi
будiвлi не веселили пiтерський люд, навiть вельмож, надто дорогим коштом
вони будувалися, декотрi пани вщент порозорювалися на тому будiвництвi, на
тих дорогих, бiломармурових колонах та статуях перед будинками i в садах.
I ще чимало iнших великих будiвель сто©ть у Пiтерi - мiсце, де роблять
кораблi, порох, полотно, крохмаль, i фортецi, найбiльша з них - на
протилежному березi рiчки, там церква з баштою, на якiй грають французькi
куранти, i на iнших будинках такi ж дзигарi, вони б'ють години, а то й
грають псалми. У мiстi кiлька мощених вулиць, i камiннi мости, але й
дерев'янi, нещодавно на одному такому мосту провалився царський ви©зд, i
цар дубасив посеред вулицi палицею генерал-полiцмейстера Девi ра. Одначе
доокiл, по слободах, та й по мiсту - хатини, халупи, хижi i навiть куренi
з гiлля - в тванi та болотi, в смородi, брудi; лихоманки, гарячки, цинга
та iншi напастi косять людей, як траву. Я сам бачив немало бiдолах, яких
було нiкому поховати, ©х кладуть на видне мiсце й ставлять у головах
свiчку, аби зiбрати милостиню на поховання. Iнодi по дорозi на кладовище
тiло опускають на землю кiлька разiв, i знову запалюють свiчку, аж поки
зберуть кiлька копiйок, куплять рогожу, зав'яжуть ©©, неначе мiшок,
мотузком, i так волочать тiло до ями. Цар видав указ, щоб у мiстi
найпильнiше дотримувалися чистоти i "щоб нiякого скаредства та мертвечини
не валялося". Серед тi © "мертвечини" здибували ми не раз i сво©х
землякiв, козакiв з Укра©ни, пригнаних на будiвельнi роботи. Вперше, коли
я побачив на вулицi Французькiй за сотню крокiв вiд пишного, визолоченого
палацу Меншикова такого козака - синього, роззутого, в штанях козацьких i
чорнiй, яка колись була бiлою, сорочцi з маленькою, дрiбною вишивкою бiля
комiра, молодого, чубатого, все в менi затремтiло, облилося кип'ячкою, а
далi та кип'ячка враз перетворилася в лiд. Менi той козак видався
знайомим, я опустився на колiна й творив молитву напiвмертвими губами. Але
мене грубо, чоботом штовхнув у спину Рубан:
- Встань, Iване,- сказав,- i не ганьби чин козацький, не кланяйся цим
камiнням. Всi вони,- i вiн вказав на палац Меншикова,- стоять на
пiдмурiвку з кiсток, i кiстки тi наших козакiв.
Я й сьогоднi не знаю, для чого нас усiх було прикликано в той Пiтер.
Для того, щоб ми побачили, де гниють козацькi костi, для постраху, для
розваг? Мертвi козаки лежали в болотнiй землi, а живi мусили веселитися.
Бучними банкетами шеленiв у тi днi, в тi мiсяцi Пiтер. Нашi старшини
позбивали всi закаблуки, вганяючись з одного гульбища на iнше. Мали на те
монарше велiння. I всiлякi iншi сановнi люди мусили вдавати веселощi.
Декотрi то й втягувалися, без склянки горiлки й день розпочати не могли.
Того, хто не випив на царському банкетi пiввiдерного штофа "приказно©
горiлки", не випускали за порiг. У скупердяя канцлера Головкiна, окрiм
горiлки, не подавали бiльше нiчого, у генерал-прокурора Ягужинського
виставляли горiлки та вина аглицькi, французькi, румейськi, а в
князя-кесаря Ромодановського гостей зустрiчав ведмiдь на заднiх лапах,
котрий у переднiх тримав пугар данцигськоъ вогнисто©. На тих банкетах
правив цар, ©в i пив багато й ходив по столу в посоюжених ботфортах,
здебiльшого вiн одягався в мундир полковника Преображенського полку або
одягав простий каптан темного кольору. Цар дивував iноземцiв i наших
старшин не тiльки одягом, а й мозолями на руках, теслярською сокирою,
котрою обтiсував колоди на верфi, бомбардирською хваткою на стрiльбицькому
полi. На верфi цар видавав себе за простого теслю, i всi вдавали, що не
знають, хто то обтiсу колоди, проходячи мимо, вихваляли майстра, а потiм
тихцем перетiсували тi колоди. I бомби царськi летiли не туди, куди треба,
але поруч стрiляли iншi бомбардири, i ©хнi ядра сягали цiлi, але вони
гукали, що ©хнi ядра летять мимо, а царськi - в цiль. Одначе за чаркою
Петровi справдi рiвнi не було. Пив вiн i з звичайними матросами, й з
князями та боярами, напившись, iшов перепочити, а гостям велiв не
розходитись. Саме того року увiв у Пiтербурсi асамбле© та маскаради, якi
справляли по черзi багатi вельможi. Кiлька разiв на тих асамблеях побували
нашi старшини й розповiдали про них з гiрким смiхом. На асамблеях поруч з
царем сидiли за столом блазнi, один з них, поручик гвардi©, втiшав усiх
нечутим нiде й нiколи пекельним смiхом, iнший двiрський вельможа поглинав
страхiтливу кiлькiсть холодцю, й цар сам вкидав холодець йому до рота.
Пишнi перуки в пудрi, блискучi черевики, мережанi ковнiри, французькi вина
- i своя власна безпросвiтна дурiсть.
Цар був невтомним у танцях i невтомним на всiлякi витiвки. Одного разу
поставив у шеренгу найдосупших дiдiв, i кожному дав у пару молоду жiнку, й
сам став у першiй парi, i всi кавалiри мали викидати колiнця, якi викидав
цар, вони хекали, падали, ©х пiдводили, вони падали знову, аж поки цар не
розгнiвався та наказав кожному випити по штрафному штофу горiлки. Той штоф
умiщав кiлька склянок, дехто пiсля того пригощання розлучався з життям.
Самому царю служники ледве встигали подавати страви, здебiльшого м'яснi,
наступного дня iмператор не мiг вiд них звiльнитися й пив пiгулки
пуркгуючi.
Пiд час тих пиятик, тих асамблей цар здебiльшого походжав по кiмнатi,
вступав до розмов - про Бiблiю, марновiр'я, порядки в iнших кра©нах,
одного разу, розбалакавшись з якимось iноземцем, довго слухав його, а тодi
враз плюнув йому в обличчя, повернувся й пiшов. А то якось при©хав до
Меншикова, й почав ходити помiж гостями, й голова його тiпалася, i плечi
смикалися, й так вирячав очi, що всi перелякалися й не знали, що дiяти.
Тодi до Петра пiдiйшов Скоропадський i мовив:
- Государю, я сьогоднi дуже кепсько себе почуваю, дозволь менi по©хати
та опочити.
- Я теж почуваю себе кепсько,- сказав цар i вiд'©хав з гетьманом на
радiсть усiм гостям.
Одначе цар не неволив старшин анi до танцiв, анi до поганих забав.
Спробував одного разу напо©ти сотника з Прилук, той випив три величезнi
штофи й простягнув порожнiй штоф виночерпiю, аби той налив ще. Цар
здивувався й запитав:
- Скiльки ж ти вип' ш?
- Скiльки дадуть.
Козак вiдказав так щиро, що засмiялися всi й Петро також.
Нашi старшини, посидiвши на початку асамбле© за вечерею, пiдводилися й
черiдкою йшли до дверей. Якось ©х спробував зупинити вiце-канцлер Шафiров,
товстенький, круглий чоловiчок на коротких нiжках, що вертiвся неначе
дзига й розвеселяв усiх.
- Нам сьогоднi не велить веселитися закон,- мовив Полуботок.- У нас
поминальний день, помина мо козакiв, що погинули пiд Перекопом.
- Вашi закони багато чого вам не велять,- мовив Петро.- Надто ©х
багато.
- То прадiдiвськi закони, чеснi,- вiдказав Полуботок. Мовив тихо, але з
певнiстю в голосi. Полковника нiхто нiколи не бачив хмiльним, вiн не любив
п'яних веремiй, коли втрачаються i глузд, i людська честь, не любив шалу,
галасу, людей су тних i гамiрних. Нiколи не сварився, не гримав - пропече
поглядом пияка, й того нема .
Несподiвано цар не знайшовся, що сказати. Полуботок вийшов.
- Дикi, невихованi люди,- знизав плечима Шафiров.- Що з них взяти.
Меншиков засмiявся й змовницьки пiдморгнув царевi:
- А от взяти в них що.
Усi засмiялися.
Так веселився сановний Пiтер, страшна кривава учта тривала.
...У квiтнi почав танути снiг, дибки ставали на Невi крижини,
настраханi, прибитi бiдою люди пророкували новi, ще бiльшi лиха - повiнь
небачену, яка злама дерев'янi й камiннi шлюзи, затопить будинки i поглине
це нове мiсто з його багатством та грiхами. Казали, що цар не спить ночами
й виходить дивитися на воду Неви, яка каламутиться, пiниться, але поки що
пiднялася лише на чверть сажня. Чекали онезько© води.
Але гомонiли, що й не через те не спить Петро, що вночi вiн ©здить до
страшно© Петропавловсько© фортецi. Там чинить свiй улюблений катiвський
промисел. Чинить його нинi над привезеною до Пiтербурха пiсля родiв
фросинi ю, Олексi вою невiнчаною жоною. Припечена синiм залiзом, вона
ствердила все, чого вiд не© вимагали: бачив себе царевич у вимрiях на
престолi, погрожував мачусi - царицi Катеринi, Меншикову, сподiвався на
бунт проти царя, на допомогу Швецi©. Тодi знову взялися за Олексiя. Допити
тривали до лiта, й дванадцятого червня було проголошено указ особам
духовним та особам свiтським судити царевича, "iстинно дiло звершити... не
боячись, що той суд ваш належить учинити вам на мого, яко государя вашого,
сина..." Останнiй недоумок зрозумiв би, чого вимага цар.
Суд був протиправний, отже, не угодний Богу. Суддi це добре знали, але
гнiв Петра був ©м страшнiшим за Божий гнiв, Вони вiддали царевича на
катiвницькi муки, його катували кiлька разiв пiдряд, i царевич вже сам не
тямив, що белькоче i якi iмена назива . За кiлька днiв вiдбувся суд, який
сповiстив, що "царевич Олексiй за всi сво© провини та злочини проти царя i
вiтця свого, яко син i пiдданий його величностi, заслугову смертi..."
"Цей присуд ми, яко раби й пiдданi, з скрухою серця та слiз пролиттям
проголошу мо" - й пiдписалися всi.
Петро спробував долучити до того грiха й укра©нських старшин, запитав,
що думають в цiй справi вони, й старшини зам'ялися, декотрi поблiдли, iншi
опускали погляди i тодi обiзвався Полуботок:
- Не наша се справа, судити вiтця з сином...
- А чия? - грiзно запитав Петро й свердлив його вирлуватими очима,
здавалося, нанизу на дво розпечених ратищ.
Але Полуботок витримав той погляд, i стояли вони один насупроти
другого, Петро i Павло, грiшнi, як i всi люди, та не однаковою мiрою.
- Мабуть, тiльки його.- Полуботок вказав пальцем угору.
- А ти?.. Ти сам?..
- Я свого сина на смерть не вiддав би... Не змiг би по тому жити.
Скажений вогонь спалахнув у очах царя.
- Не хочеш жити?
- Хочу.
- Один раз вижив у походi Валдайському. Згадай, скiльки тобi лiт.
- Вижив. Виживу i вдруге. А нi... Що ж, все в його волi.
- I в мо©й,- сказав Петро i вийшов.
...Двадцять шостого червня Скоропадський з генеральними старшинами та
полковниками були покликанi до князя Меншикова. Там зiбралися лише особи
чоловiчо© статi, високi сановники: Меншиков, Долгорукий, Головкiн,
Апраксiн, Стрешн в, Толстой, Шафiров, Бутурлiн, ще кiлька чоловiк, i
при©хав цар, при©хав по катiвницькiй роботi з гарячого мiсця, просто од ще
теплого тiла сина, й потирав руки, неначе з холоду, й обпалював усiх
кривавим жаром сво©х витрiшкуватих очей, i наказав веселитися: було багато
випито горiлки та з'©дено страв, особливо м'яса - м'ясо смажене, варене,
печене, й цiла фортеця, виготовлена з м'яса та овочiв, цар сам з'©в одну
башту, пiдливу розносили чотири служники, схожi статурою на гвардiйцiв,
руки та губи цар витирав дорогими кролевецькими рушниками, з тих, що ©х
привезли йому в дарунок, либонь, в такий спосiб вiн i вшановував той
дарунок, утирався й жбурляв за спину. Було проголошено чимало велеречивих
тостiв на честь царя та його сiмейства, i цар походжав по свiтлицi й знову
потирав руки, немов з холоду, й жартував, i змушував усiх пити та ©сти. А
потiм враз зупинився бiля гетьмана й прорiк:
- Iване Iллiчу, чував, що в тебе дочка красуня? Це правда?
Скоропадський скромно й стривожено подивився на царя.
- Що ж хова ш вiд нас такий скарб? Хiба в нас нема покупця достойного?
покупець. Та ще який... Ось Петро Толстой... Та не лякайся, не вiн, а
син його, також Петро. Зело достойний отрок. Буде в тебе полковником. Я
всiх сво©х молодцiв переженю на малоросках. Ну то що, по руках, зда ться,
у вас так кажуть?..
- Це коли продають коня або корову,- обiзвався Полуботок.
Цар черконув по ньому кривавим поглядом.
- Налийте всiм угорського. Iване Iллiчу, здоров'я тво © дочки та
молодого Толстого!
- Вона... заручена,- вичавив крiзь посинiлi вуста Скоропадський, не
бажаючи родичатися iз вбивцею.
- Заручена? Що таке заручена? Спала з ним?..- I зареготiвся, аж полум'я
на свiчках затiпалося на всi боки.- А якщо й спала... Мало з ким я спав?
То мусив на всiх женитися.
- У нас такий звичай...
- Тепер нашi звича© - вашi. Бокали вже налитi... Вину не пропадати. I
мо му слову також. За здоров'я молодих... Нiжинського полковника Петра
Петровича Толстого i...
- Уляни... Юлiани,- пiдказав Лизогуб.
- Юлiани Скоропадсько©. До дна!
Скоропадський таки випив келих i, чи то вiд випитого вина, чи вiд
несподiвано© новини, сидiв блiдий, наче вибiлене полотно, й на лiвiй
скронi в нього дрiбно тiпалася маленька червоненька жилочка. Порiднився,
як гiрко жартував Савич, з самим царем. У царя ж почала тiпатися голова. У
передиху мiж тостами, вийшовши до сiней за малою нуждою, гетьман довiдався
про те, що се© ночi упоко©вся царевич Олексiй. I оце вони п'ють
заупокiйне.
У рескрипт закордонним мiнiстрам Петро вписав, що "Бог полишив сина
мого Олексiя живота вiд жорстоко© хвороби, яка напочатку була схожа на
апоплексичний удар".
Який не на©вний був гетьман, але одразу втямив, що цар заплатив його
дочкою Петру Андрiйовичу Толстому за те, що той приволiк на смертне ложе
царевого сина Олексiя. Гетьман запечалився вельми й до самого вiд'©зду не
виходив зi сво © свiтлицi.
Мабуть, з усiх укра©нцiв, якi жили в Пiтерi, я один не знав про тi
страшнi заручини, нiхто менi про те не сказав, оберiгаючи мене вiд якогось
необачного вчинку. Я ж довго та болiсно думав, як то батько мiг умертвити
сво дитя, свою плоть, я не осмiлився осудити царя за його нелюдський
вчинок, а тiльки молився, аби Бог простив йому це, цар - Божий помазаник,
отже, вiтець небесний бачить всю його путь, веде його по нiй, може, й це
начертав йому? Божi шляхи невiдомi, вiн i сам послав себе на Голгофу, на
муки в спокуту за рiд людський.
Про те, що царевич помер насильницькою смертю, нишком гомонiла вся
столиця. Однi казали, що цар та його поплiчники задушили царевича
подушками, iншi - отру©ли, ще iншi - цар власноручно забив його батогом.
Сi - та мниця, хоч i не така вже важлива. Достеменно було вiдомо, й то
тiльки вищим урядовцям, що тi © ночi в гарнiзонi зiбралися цар, Меншиков,
Долгорукий - либонь, всi росiяни, хто потiм був на банкетi, й завдали ще
одне катування царевичу, а та мницю, хто з ним лишився останнiм, пiсля
чого царевича знайшли вже мертвим, нiхто не осмiлився виповiсти.
Солдати сторожi бачили: вночi вiд Петропавловсько© фортецi останнiм
вiдплив ботик, у якому сидiли генерал Бутурлiн, начальник та мно©
канцелярi© Ушаков, Петро Андрiйович Толстой та капiтан Рум'янцев...
Царя Петра вела нелюдська, страхiтлива злоба, як того звiра, що
допада ться до кошари, п'янi од запаху кровi. Не мiг стерпiти, що його
рiдний син хоче жити iнакше, нiж вiн, намагався застрахати, залякати всiх.
То були хвороба розуму та душi. Смiливець i нiкчемний боягуз водночас.
Боявся темрви, боявся смертi й обкладався на нiч, неначе мiшками зi
збiжжям, гренадерами-велетнями. А коли з його наказу рубали голову його ж
коханцi Аннi Понс, прошепотiв на вухо: "Не бiйся, кат тiльки замахнеться".
По тому, як покотилася голова, пiдняв ©© й показував усiм, хто був при
тому, де в людини нерви, де жили... З голови струменiла кров, цi © кровi
вiн не боявся, як i грiха за те, що пролив ©©.
По тому в Пiтербурху вчинилися кари страшеннi, небаченi вiд часiв
стрiлецького бунту. Вся Тро©цька площа, де в свята, вийшовши з обiднi, цар
любив прогулюватися, заходив у шинки випити горiлки з шкiперами та
корабельними майстрами, була заставлена моторошними жердинами з колесами,
помостами, втикана палями, там катували, рубали голови кати в червоних
сорочках, а в короткi хвилини перепочинку пили квас просто зi жбанiв i
за©дали його збитнями, що ©х носили в кошиках по площi збитнярi. Тут же
походжав цар, очi його були виряченi, вуса ворушилися, наче в кота, голова
смикалася. На кiллях, повстромлюваних у бiйницi Петропавловсько© фортецi,
гойдалися повiшенi, вiтер то закручував, то розкручував ©хнi тiла, й
оддалiк вони здавалися живими. На Тро©цькiй площi катували простий люд,
знатнiших, вельмож, вiшали пiд стiнами Юстиць-колегi©.
Петро, жадiбно витягнувши шию, спостерiгав з розчиненого вiкна
Юстиць-колегi© за муками сво©х недавнiх помiчникiв, його обличчя спокiйне,
тiльки очi бiгали туди-сюди, не могли зупинитися на чомусь одному. За його
спиною стояв служник з тацею, на тацi стояли два штофи - з анисовою
горiлкою та квасом, лежали моченi лимони, смаженi качки, шинка та
голландський сир. I ще кiлька служникiв снувало помiж тими, хто разом з
царем спостерiгав iз вiкон за муками страждальцiв, сановнi люди ©ли й
пили, мусили ©сти та пити. I не пив полковник Полуботок, один диний раз
прийшов вiн поглянути на криваве видовисько, стояв мовчки, понуривши
голову, дивився печально. Цар звернув на нього увагу, взяв келих, пiдняв,
заохочуючи полковника випити. Полуботок келиха не взяв, сказав неголосно,
але так, щоб почув цар:
- Вони ще живi. У нас поминають тiльки мертвих.- I додав по хвилi: -
Скараних за законом.
На нього злякано повiв оком Бутурлiн, вiдступив за спини, а Петро
крутнув очима - нiмецькими олив'яними гудзиками - й мовив з притиском:
- Закон - це я.
- Закон - це Бог i праведне сповнення його повелiнь на землi,- вiдказав
полковник.
У цю мить поволокли на шибеницю попа, якого було засуджено до страти за
те, що прогавив тезоiменини царя, не вiдправив молебня. Пiп щось
вигукував, Петро прикипiв до вiкна очима. Ми всi в той день боялися за
полковника.
Я переживав чи не найдужче. Весь цей час спостерiгав за ним, вiн
прикував до себе всю мою увагу. Бачив на сво му вiку немало спокiйних,
стриманих людей, але це були iнший спокiй та iнша стриманiсть, ним
володiла якась думка, бiльша за звичайнi думки, хоч я й не вiдав яка. Вiн
був безстрашний, хоч майже нiколи не виказував сво © хоробростi, та й
хоробрiсть його була якоюсь надто буденною. Менi жодного разу не вдалося
побачити, щоб вiн спантеличився, i в той же час в його обличчi iнодi
проступало щось аж неземне, роковане, можливо, вiн уже знав про власну
рокованiсть, був людиною долi, адже йшов проти сили темно©, чорно© й хотiв
упевнитись до кiнця, яка вона немилосердна, темна та безвихiдна для нас
усiх. Вiн жив просто, щоденними турботами, господарством, але, очевидно, й
тi турботи, й господарство, ма тностi були для чогось бiльшого, можливо,
вiн i сам ще не знав достеменно для чого. Мета була далека, але ясна.
Здебiльшого люди, якi впали в неласку (а вiн упав за Мазепи в глибоке
урвище), скоряються долi й живуть надолинi, принаймнi якщо й сягають
чогось, то дуже малого, вiн же зiйшов по кручi таки за Мазепи, не
вклоняючись йому, не принижуючись. Вiн i зараз не принижувався, не ходив
згинцi, того вечора сказав:
- Я прожив життя, де пiдступи, зради, страх. Я не бачив повно© свободи,
але й повно© несвободи також. Дуже часто багатьом сущим, кожному зокрема,
свободу нiбито й лишають, i забирають ©© у всiх авулом. I той, кому
залишено свободу, дума , що вiн свобiдний. Смертнi ми всi... Й ця
смертнiсть вiдбира мужнiсть, не лиша в людинi анi крихти совiстi.
Молiмося, браття, хоч молитва це ще не все...
I вийшов з кiмнати.
А я сидiв i не знав, за що менi молитися. За власний добробут, за
власну долю? Так вона у волi Всевишнього. Та чи й варто молитися за не©?
Щось у менi важко борсалося, випручувалося, пiдказувало, за вiщо маю
молитися, але я ще не здогадувався до кiнця. До того ж не хотiв i боявся
молитися до чужих iкон. х тут було дуже багато, всi лики незнайомi,
намагався побачити за ними одного Бога й не бачив його. Кожен маляр
творить сво©х ангелiв, сво©х богiв, а Вiн же один i правда Його одна. То
лише зло завжди iнше, й нiчого, окрiм зла, в свiтi, мабуть, нема , воно
править свiтом, i що б людина не зробила, все перетворю ться на зло. Нинi
ж впевнився в цьому остаточно. Розкiшнi палаци, швидкi кораблi - все це -
зло. Безгрiшний Христос, люди знають про це, але не намагаються
наслiдувати йому. Надто тi, хто владою сво ю найближчi до нього, вони
грiшать без страху й совiстi, грiшать люто та страшно. Думав, думав, i
голова менi болiла, дивився й думав. Боже, в яку дику кра©ну я потрапив!
Церкви, палаци, перуки, кунсткамера, книжки iноземнi... Й голод, злиднi,
безправ'я, смерть. Як цi люди житимуть далi, чим можуть порятувати себе?
Адже ©хнi поводирi суспiль у грiхах, як у пранцях, й це наука для всiх.
Горе нам, грiшним, горе, бо ми також ходимо пiд цим скiпетром i цим
беззаконням. Усi тi кра©ни в вропi, з яких за велiнням царя везли книжки,
всiлякi iнструменти, посувалися до владарювання праведного,
законночинного, Росiя ж дедалi бiльше занурювалась в трясовину безправ'я,
деспотi©, рабства i вже - на вiки вiчнi.
У Пiтерi було багато див, було на що подивитися - перегони кораблiв на
Невi, за два днi по смертi Олексiя, спускали на воду корабель "Лiсний", i
цар сам вибивав молотом клинка з-пiд головно© пiдпори, й муштри солдатiв
на полi за Фонтанкою, i гульбища та весiлля блазнiв, на яких вельможi
©хали верхи на коровах та ослах, i немало люду передавили, й возили клiтки
з заморськими звiрами, але я нiкуди не ходив, окрiм крамниць. Перебрiв ©х
усi, й не знав, що купити в подарунок Улясi. I врештi у нiмецькiй крамницi
купив за карбованець десять копiйок барометрум. Загорнув його в хусточку й
сховав до сво©х саквiв, вряди-годи видобував та давився на синю та червону
стрiлки й мрiяв про те, як привезу та подарую Улясi барометрум, i як вона
зрадi , i як здиву ться, i ми дивитимемось на нього вдвох, i показуватиму
та розповiдатиму, що означають гачки, цифри та стрiлки. Я сповнив ©©
прохання - такого подарунка окрiм мене, не привезе нiхто.
Ще я ходив до рiчечки, яка хлюпотiла у верболозах та вiльхах, впадала в
бiльшу рiчку, а вже та в Неву. Брав скрипку, сiдав на пеньочку й тихо
водив смичком по струнах. Плакала скрипка, гойдався у водi вербовий кущ, i
текла звiдкiлясь iз диких пущ, з дикого пралiсу, неначе з вiчностi,
незнайома менi рiчечка, i я мiж цими двома вiчностями був як листочок на
поверхнi рiчки, плинув до сво © останньо© пристанi, й плакала в менi душа,
i я не знав, чого вона плаче, адже попереду - велика радiсть, i не знав,
нащо живу на свiтi, й чого хочу, й чого маю хотiти. Мо маленьке життя ще
дужче змалiло перед рiкою кровi, кровi нехай i чужо©, але ж християнсько©,
менi до слiз було шкода цих невинних людей, шкода царевича, трохи старшого
за мене вiком, такого боголюбного, богобоязливого, як i я сам. Чому то,
думав, добрi та лагiднi люди не можуть володiти свiтом, адже вони однi
несуть людям свiтло правда, добра, iстини, натомiсть це добро завжди
побите злом, iстина - брехнею, i Бог не кара за це? Менi здавалося, що не
знайду в цьому свiтi сво © маленько© iстини, й обезнадiявся ©© шукати.
Мене почали гризти сумнiви: кажуть, що мiсце людини визначене Богом,
тодi чому Бог допуска на царство iрода? А може, тiльки я так думаю? Може,
чогось не розумiю?
...Одного разу, по тому, як довелося перебiгти через страшну площу i
знову побачити нахромлених на колеса людей, менi раптом нiби вiдкрилось
щось, i я сказав самому собi: "Боже, Боже, в цiй кра©нi нiколи не буде
добра, нiколи не буде волi, тут живуть тiльки тi, що хочуть вiшати або
можуть бути повiшенi, я не бачу iнших, якi могли б просто жити, поважаючи
брата свого, сусiда, й навiть ворога. Тут гiрше, анiж у Римi або в
Сарданапала; аби цей люд змiг щось i когось поважати, потрiбно триста лiт
волi, а ©© нема й дня, й не буде нiколи". I помолився спрагло та тяжко:
"Не дай нам, Боже, жити в цьому царствi..."
I бачив я, що так само молиться вся наша челядь i старшина також, всi
застрашенi, отупiлi й оглупленi, ще й мовби онiмiлi. А може, застрашенi не
всi?
диною втiхою, диною радiстю для мене, й радiстю великою, яку не могли
потопити лиха, котрi бачив, була моя любов, були мо© згадки та думки про
Улясю. Я вимрiяв кожну хвилину, кожну мить, кожен крок нашо© зустрiчi - як
вбiжу на знайоме подвiр'я i як вийде вона менi назустрiч. Скiльки всiляких
солодких видив я натворив, скiльки радiсних годин пережив у тих сво©х
мрiях.
Але поки що тутешн життя мiцно тримало мене в сво©х пазурах. Одного
разу Рубан, котрий з початку лiта жив у хатi, яку переобладнав з старо©
лазеньки над рiчечкою (похмурий i жовчний, вiн не любив товариства),
принiс звiдкiлясь книгу, написану по-латинi, й поринув у не©. Але оскiльки
латину знав погано, i його справа посувалася воловою ходою, то запросив до
читання мене, перед тим пригрозивши всiлякими карами, якщо комусь
пробалакаюсь про книгу, й навiть змусив поклястися перед iконою. Я трохи
перепудився, але цiкавiсть моя вiд того розпалилася. То була так звана
книга Корба, записки секретаря цiсарського посла Iгнатiя Христофора
Гварентiя, який 1698 року ©здив до царя Петра, й за два роки по тому Корб,
секретар посла, повiдав свiту латиною про побачене та почуте в Московi©.
Корб оповiдав, як ©хали, де зупинялися, що ©ли, що за порядки в
Московськiй державi, а також списав стрiлецький бунт, царський родовiд,
царськi палаци, вiйсько, коштовностi, церковнi порядки, столицю й
багато-багато iншого. Той Iоанн Корб писав, що бачив на власнi очi, i
мудрував про побачене з власного розуму, не боявся, що на нього впаде
царський гнiв - його вже не сягнути. Книга тая була в Московi© суворо
заборонена, але траплялися зухвальцi, якi привозили ©© з-за кордону й